Підготувала: Леонова ОлесяУчениця 11-го класу

МЕТА УРОКУ:О

знайомити учнів з життєвим шляхом та літературною спадщиною Панаса Мирного, розкрити особливості його творчої долі.

Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало.

Формувати вміння будувати зв’язну розповідь на основі використання різних джерел.

Виховувати інтерес до творчості письменника; почуття національної гідності за кращі таланти свого народу.

ОБЛАДНАННЯ:

портрет Панаса Мирного;

виставка його творів;

таблиця з епіграфом уроку;

презентація.

ЕПІГРАФ УРОКУ

З появою романів і повістей Панаса Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, з незвичайно багатим емоційним світом простих людей.

Олесь Гончар

„Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова.”

Панас Мирний

БАТЬКИ ПАНАСА МИРНОГО - ТЕТЯНА ТА ЯКІВ РУДЧЕНКИ

ПАНАС МИРНИЙ (ПРАВОРУЧ) ТА ІВАН БІЛИК. 1881 РІК.

Микола Садовський Марія

Заньковецька

В 1928 РОЦІ ВИЙШОВ ПОВНІСТЮ

ВИХОДИВ ЧАСТИНАМИ У 1883-1884 РР., 1919.

З дружиною Олександрою Шейдеман. 1889 рік.

Олександра Рудченко із синами

„Все, що довелося нажити за оцю пору, зложено в копи, зв’язано в снопи, вимолочено, провіяно. Чисте зерно пішло в люди...”

20 січня 1920 року помер Панас Мирний

ЗАПОВІТ І не ремствуй, мій сину, на долю

Про добро людям дбай,У нужді помагай,Не цурайся своєї родини.І не пнися в пани, Бо нещасні вони.Й не добудеш тим щастя, мій сину.Не в хоромах його зародилося зерно,Не в достатках воно процвітає,А у чеснім житті. Та мозольнім труді...Про це, сину, небагато хто знає.”

Його батько малим Цілував і пестивКучеряву головоньку гладивІ казав йому так:„Будь ти, сину, козакНе забудь ти моєї порадиНевелика вона.Та ще може хто зна,На весь вік тобі стане уволюПоки виростеш – вчись,А як виріс – трудися