Найкращі твори

«Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».

О. Гончар

української літератури 

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Панас Мирний

Один з перших творів, в якому вражаюче правдиво зображено всю страшну сутність тоталітарного сталінського режиму, який нищив мільйони людей без слідства і суду, а головне — без вини винуватих. Символічною є і назва твору. За біблійною легендою, Гетсиманський сад — місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа.За кожною сторінкою роману — біль і страждання, відчай і надії тих,кого зім’яла безжальна сталінська машина смерті. Багряний описав те, що пережив сам і про що не можна було мовчати. Головного героя роману він багато в чому наділив своєю долею і своєю вдачею — несхитністю духу й вірою в непереможність добра.

Іван Багряний «Сад Гетсиманський»

Роман «Жовтий князь» — перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932–1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. За основу твору «Жовтий князь» письменник взяв спогади земляка, який описав долю близької йому родини. Крім цього, Василь Барка бачив голод на власні очі, коли у 1933 році відвідав родину свого брата на Полтавщині й був вражений страшною трагедією.Роман прославляє твердість людського духу і віри, які допомогли його героям залишатися людьми у найтяжчих обставинах. Автор також застерігає нащадків від повторення помилок історії.

Василь Барка «Жовтий князь»

«Федько-халамидник» – художня розповідь про дивовижного хлопчика Федька, його життя і пригоди, стосунки з однолітками. В оповіданнях Винниченка душевне очищення часто відбувається через трагедію. Очищення ж передбачає співстраждання, готовність прийняти чужий біль як власний. І, звичайно, розуміння іншого, навіть якщо цей інший – зовсім не такий, як усі. І Федько-халамидник теж не такий, як усі. Він заводій, дитячий "отаман". "Спокій був його ворогом", - сказано про Федька в авторській ремарці. І це справді так. Федько любить влаштовувати ризиковані розваги, дражнити сусідських хлопців. Скільки в ньому відваги, життєвого азарту, винахідливості й тієї надійності, яка, власне, й робить його ватажком!

Володимир Винниченко «Федько-халамидник»

«Мисливські усмішки» — явище в українській літературі неповторне. В них органічно поєдналися гумор народного анекдоту і пейзажна лірика. Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою, часто виїзджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Але, як правило, ніякої здобичі не привозив, бо його основна мета — помилуватися чудовою природою, поспілкуватися з місцевими жителями, послухати дивовижні й дотепні мисливські історії. Усі ті спостереження, усе почуте великий гуморист і використовував при написанні своїх знаменитих «Мисливських усмішок». Головне, що отримує читач, ознайомившись із гуморесками, — це світлий, задушевний настрій, посмішку, а то й сміх від душі…

Остап Вишня «Мисливські усмішки та інші оповідання»

Повість «Інститутка» – перша в українській літературі соціальна повість. Сюжет повісті побудований на найгострішому конфлікті тогочасного життя між кріпаками й кріпосниками. У творі протиставляються два світи – поневолених і поневолювачів, які існували поряд, але ніколи не зближувалися. Важка праця кріпаків контрастує з неробством, паразитичним існуванням панства; людяність, душевна доброта селян – з жорстокістю, свавіллям кріпосників; кохання Прокопа та Устини – «чудним панським коханням».

Марко Вовчок «Інститутка»

«Тарас Бульба» – історична повість, в якій автор художньо узагальнив події, що відбувалися на українських землях за часів існування Запорізької Січі. На прикладах головного героя твору Тараса Бульбита інших персонажів йому вдалося переконливо показати незламність українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу.

Микола Гоголь «Тарас Бульба»

Олесь Гончар «Тронка»

Роман Олеся Гончара «Тронка» у свій час став новаторським словом в українській літературі. Життя і смерть, війна і мир, радощі буття і трагедії, вірність обов'язку і зрада – усі ці поняття їх боротьба і взаємодія є і будуть незалежно від часу вічними. Про все це і розповідає у своєму творі видатний український письменник. Так про це писали і до нього. Але в «Тронці» мабуть, чи не вперше, були розкриті глибини людської психології в умовах невпинного прогресу, коли водночас сплітаються минуле, сучасне та майбутнє.

«Каторжна» – це історія про недовге та важке життя дівчинки Докії, яка зростала без матері в родині без любові та розуміння, через що виявилася зовсім неспроможною пристосуватися до реалій дорослого життя та врешті загинула через протиріччя власних почуттів, і «її поховано, і ніхто не пожалів її». Твір захищає право живої істоти любити і бути любленою, бути захищеною у цьому жорстокому і беззахисному світі.

Борис Грінченко «Каторжна»

«Зачарована Десна» — автобіографічний твір, в якому автор поспiшає зробити вiдразу деякi визнання: в його реальний повсякденний свiт що не день, то частiше починають вторгатися спогади. Що викликає їх? Довгi роки розлуки з землею батькiв, чи то вже так положено людинi, що приходить час, коли вивченi в давно минулому дитинствi байки й молитви виринають у пам’ятi i заповняють всю її оселю, де б не стояла вона. А може, те й друге разом i в такiй же мiрi, як i непереможне бажання, перебираючи дорогоцiннi дитячi iграшки, що завжди десь проглядають в наших дiлах, усвiдомити свою природу на раннiй досвiтнiй зорi коло самих її первiсних джерел. I першi радощi, i вболiвання, i чари перших захоплень дитячих...

Олександр Довженко «Зачарована Десна»

Кіноповість «Україна в огні» розповідає про жахливі роки Другої Світової війни в Україні. Головну увагу автор звертає на життя селян у окупації, їх скрутне становище та муки на які вони приречені, але разом із цим у головних героїв не пропадають почуття гідності, любові до батьківщини та сила духу. Це і допомагає їм перебороти усі ті страхіття що випали на долю всього українського народу.

Олександр Довженко «Україна в огні»

Павло Загребельний «Диво»

«Диво» — роман про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об’єднання земель руських та було зведено славнозвісний Софійський собор у Києві. Життєві шляхи героїв — зодчого Сивоока та князя Ярослава — перехрестилися на майдані, де підіймався величний та дивовижний храм. Софія Київська з’єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Дві людські драми розгортаються перед нами на сторінках роману. Сивоок, для якого будівництво храму стає головною справою життя, трагічно гине і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але і він дійшов цього ціною великих душевних втрат, зрікшись заради влади єдиного в своєму житті справжнього кохання.

У романі «Роксолана» відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з іншими сільчанами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.

Павло Загребельний «Роксолана»

П'єса «Хазяїн» — зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання! В ній автор найповніше й найдетальніше зобразив нові явища, що відбувалися на селі наприкінці XIX століття. У центрі комедії — мільйонер-аграрій Терентій Пузир з усім його «хазяйським колесом». Він знає, що головним джерелом його збагачення є жорстока експлуатація робітників. Ненаситна жадоба до наживи штовхає експлуататора на шлях злочинних махінацій. Драматург на конкретному, взятому з життя матеріалі показує весь процес блискавичного збагачення нових власників сотень і тисяч десятин землі, акцентує на антигуманному характері їх господарювання.

Іван Карпенко-Карий «Хазяїн»

Повість «Маруся» — сентиментально-реалістичний твір, ідейну основуякого становить реальний життєвий конфлікт соціально-побутовогозмісту: на перешкоді до одруження закоханих стоїть перспектива важкої двадцятип'ятирічної солдатської служби для нареченого й злиденноїдолі жінки-солдатки для нареченої. Автор намагається полегшено розв'язатицей конфлікт, «знаходячи» нереально доброчинного хазяїна, який обіцявгероєві повісті Василю за чесну одно-дворічну працю знайти йому за грошізаміну при рекрутському наборі. Поки Василь заробляв гроші, Марусязастудилась і померла. Повернувшись із заробітків і не заставши живоюкоханої, Василь іде в монастир і там з горя помирає…

Григорій Квітка-Основ’яненко «Маруся»

Ольга Кобилянська «Царівна»

В повісті «Царівна», що має форму щоденника, автор подає психологічну студію почувань та переживань дівчини Наталки з ніжною поетичною душею, з шляхетними пориваннями, з тугою за красою, якій довелось жити серед тяжких і сірих умовин життя. Але кривда й упереджене ставлення не в змозi зламати духовну мiць героїні, бо в нiй переплелись рiшучiсть з терплячiстю, сила розуму з нiжнiстю серця. I нехай вона ще не бачить виразно свого мiсця на громадськiй дорозi, але вона прагне знайти собi справу, корисну для людей i батькiвщини: «Я вiрю в це, як вiрю в силу волi, i я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня»…

Ліна Костенко «Маруся Чурай»

Поема «Маруся Чурай» (1625—1653) присвячена напівлегендарній українській народній співачці і поетесі часів Хмельниччини, що за переказами жила в Полтаві. З піснями Марусі Чурай рушали в походи козацькі полки гетьмана Богдана Хмельницького. Їх співав і співає український народ. Велике кохання і жорстока зрада, трагічна смерть милого і суд громади, драматичне з філософським осмисленням життя легендарної Марусі Чурай постає з однойменного роману у віршах.

«Ене да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана ї ́на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами, за кілька років поневірянь, разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію. «Енеїда» — перша пам'ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою.

Іван Котляревський «Енеїда»

Оповідання «Харитя» — про невеселу долю хворої вдовиці та її малої дочки. Восьмилітня героїня, шкодуючи недужу маму, вирушає в поле жати жито. Письменник майстерно відтворює збентеження в душі героїні, котра водночас і пишається своїм задумом, і боїться, адже дитина ніколи не була в полі без мами. Харитя здатна на складні, по-дитячому зв’язні роздуми, їй властиві сумніви й вагання, вона витримує довгу боротьбу між почуттями страху й обов’язку. Дуже важливо, що образ дівчинки виступає взірцем діяльної любові, бо Харитя не просто співчувала недужій неньці на словах і бідкалася про майбутню голодну смерть, а зробила все можливе задля їх порятунку. У такий спосіб письменник доводить маленьким читачам, що й від них теж багато чого залежить.

Михайло Коцюбинський «Харитя»

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагорійних.

Микола Куліш «Мина Мазайло»

«Чорна рада» (1843—1857) – перший історичний роман української літератури, масштабна епопея, яка яскраво і багатогранно змальовує події, що трапилися після смерті Богдана Хмельницького. Центр роману – чорна рада в Ніжині навесні 1663 року, коли за гетьманську булаву боролися декілька висуванців від козацтва. Це переломний пункт нашої історії, в якому віддзеркалена боротьба за припинення чвар в Україні, за її єдність. Її відстоюють шляхетні запорозькі лицарі, її зневажають і топчуть підступні й обмежені владолюбці.

Пантелеймон Куліш «Чорна рада»

Панас Мирний «Повія»

Роман «Повія» розповідає про трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знов насильство, підлість, брехня, що завдають їй болю і страждань, штовхають у прірву…

Відомий роман Панаса Мирного порушує значущі проблеми українського суспільства другої половини XIX ст. Глибоко розкриває автор психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання. Але навіть не де примушує нас перечитувати роман знову і знову... Крізь увесь твір стержнем проходить філософська ремінісценція, взята з Біблії і винесена у заголовок роману: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Вічне питання залишається без відповіді протягом багатьох тисячоліть і примушує нас і сьогодні замислюватися над вічним протистоянням добра і зла.

Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Кайдашева сім’я» – реалістична соціально-побутова повість, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям. Через показ конкретних буденних ситуацій автор змальовує здрібніння людської душі. Духовна роз’єднаність, спричинена відсутністю прагнення зрозуміти одне одного, – це те лихо, яке отруюює кожний день життяі батьків, і їхніх синів та невісток. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою.

Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»

«Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.В романі автор описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.

Валер’ян Підмогильний «Місто»

Повість «Марія» — про воістину страшні метаморфози людськогобуття в умовах більшовицького геноциду, серед сили-силенної гріхів якого був і чи не найбільший — голодомор. Жах цієї трагедії подається крізь призму образу Марії, яка на сімдесятому році життя зазнає разом із рештою українців страшного голоду. З огляду на похилий вік головної героїні, ця трагедія, може, і не виглядала б такою вражаючою, якби читач із кожною сторінкою твору все чіткіше не усвідомлював, щоу цій старій жінці уособлена сама Україна. Несхитна в моральних своїх навичках та переконаннях, але беззахисна перед злом.

Улас Самчук «Марія»

Драма «Не судилося» правдиво, високохудожньо та психологічно переконливо змальовує життя українського села в перші пореформені роки, реалістично відтворює конфлікти між звільненими з-під кріпацького ярма, чесними, високоморальними, духовно багатими, але одуреними, обезземеленими простими селянами та «панським болотом» — поміщицькою мораллю. В основі твору лежать правдиві життєві колізії. Реалістично відтворив драматург і наростання селянського протесту проти панської сваволі, — адже реформа 1861р. по суті нічого не змінила у становищі народу. Як і раніше, селянство у рабській залежності від великих землевласників…

Михайло Старицький «Не судилося»

«Камінний хрест» — епічно-психологічна новела присвячена прощанню селян-емігрантів з рідним краєм перед виїздом до Канади на межі ХІХ й ХХ століть. Причини, що призвели до масового переселення, — це пошуки кращої долі доведених до відчаю селян, які, не зважаючи на важку працю, втратили у своїй країні будь-яку надію на гідне життя. Митець розкриває гнітючі переживання емігранта в момент його розриву з рідним селом і тим клаптиком землі, в обробіток якого він уклав усі свої сили і все своє життя. Образ головного героя — Івана Дідуха — це широке художнє узагальнення, живе втілення глибокої любові до рідної землі, втрачаючи яку, він прощається з усім найдорожчим.

Василь Стефаник «Камінний хрест»

Новела «Три зозулі з поклоном» має чудовий епіграф – «Любові всевишній присвячується». Він дуже влучно розкриває основну ідею твору. Новела глибоко віддзеркалює внутрішній світ автора, його світобачення. В центрі сюжету –«любовний трикутник». Образи героїв новели передані через їх почуття, їх любов. Це кохання оточене неземним ореолом, святе, безтілесне, в ньому немає нічого побутового. Ніхто з героїв в кінці не отримає щастя. Автор пропонує читачеві єдиний висновок – така любов не залежить від людини, її волі та свідомості. Вона не підпорядковується моралі та запереченням. Вона дається вищою силою, і тому має право на існування.

Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»

Драматична поема «Бояриня» вперше була надрукована після смерті поетеси у 1914 році й протягом тривалого часу знаходилася під негласною забороною. Головна героїня поеми — вільнолюбна українська дівчина, яка виростала серед широких степів, чемних і чесних людей, що визнавали права іншого та знали свою людську цінність. Вона звикла до атмосфери взаємної довіри і доброзичливості, поваги до жінки та дівчини. Потрапивши в чужу землю, вона поступово починає задихатися від почуття пригнобленості, знецінення кожної людської особистості, зневаги до жінки. Особливо ж Оксану турбує те, що вона ніби зреклася своєї батьківщини, рідних, не може допомогти своїй багатостраждальній українській землі.

Леся Українка «Бояриня»

Іван Франко «Захар Беркут»

«Захар Беркут» – найвідоміший художній твір на історичну тему. У повістi зображено боротьбу наших пращурів проти нашестя монголів на Карпатську Русь та соціального гноблення. Франко створив художнi образи народного проводиря Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави, яка перейшла на бік народу, та Тугара Вовка, що зрадив народ i перейшов на бік ворога. Історично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольськi орди на руськi землi, відобразив подiï весни 1241 року, згадав битву з ворогами на річцi Калцi 1224 року. Монгольськi орди зображенi як ворожа сила, що несла смерть i руïну руським землям.

Іван Франко «Зів'яле листя»

Збірку «Зів’яле листя» під заголовком «Лірична драма» Іван Франко створював протягом десяти років з 1886 по 1896 рр. Вона складається з трьох частин (так званих жмутків), у яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя викликана важкими обставинами громадського та особистого життя, зокрема, неподіленим коханням, звідки й назва збірки «Зів’яле листя» як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.

Іван Франко «Мойсей»

Поема «Мойсей» – це глибокий філософський твір про майбутнє українського народу, про взаємини проводиря i народу в процесі наполегливого шукання «обітованої землі», про майбутні сили мас, здатних висунути зі свого середовища в процесі революційного руху проводирів, що приведуть до перемоги. Франко по-новому трактує проблему волі і рабства, яка набуває філософського виміру. Розповідач переконливо зображує, що духовне поневолення набагато страшніше за фізичне рабство. Поема була написана під враженням скульптурою Мойсея Мікеланджело Буонарроті в Римі.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання…

Тарас Шевченко «Кобзар»

За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман «Вершники» – один із кращих творів про героїку Громадянської війни. Кривавою хвилею прокотилася вона по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу… Але між тим «Вершники» – це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи.

Юрій Яновський «Вершники»

Запрошуємо усіх бажаючих згаяти свій вільний часза книжкою гарного українського твору.

Віртуальну виставку виконала бібліотекар 2 категорії Назаренко Т.М.Бібліотека-філія №46 ЦБС Московського району м. Харкова