НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ Й У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

Патріотами не народжуються, ними стають. О. А. Захаренко

• успадкування духовних надбань українського народу; • вивчення вікових традицій та героїчних

сторінок історії українського народу; • виховання моральної відповідальності за все,

що робиться на рідній землі, палке прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Батьківщини, готовності її захищати;

• утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму та інших доброчинностей.

Мета національно - патріотичного виховання:

Морально – психологічне забезпечення національно – патріотичного виховання– це

формування позитивних установок:

Високе самопочу

ття громадян

ина України

Стійкий соціальни

й оптимізм

Впевненість

у єдності

З Вітчизно

ю

Складові патріотичного виховання

до народу до мови до історіїдо

культури

Любов

Форми патріотичного виховання

• Виховні години• Бесіди• Лекції• Розповіді• Екскурсії• Уроки

Виховання національно свідомої особистості, патріота своєї держави не можливе без любові до рідного слова.Конкурс знавців української

мови

імені Петра Яцика

Вивчайте, любіть свою мову,

як світлу Вітчизну любіть!

До дня Рідної мови

Участь у ІІ міському мистецькому конкурсі “Край п'яти Січей”

Конкурс “Соняшник”

На уроках української мови звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, інтер'єр, одяг народу. На уроках мови пишемо перекази твори-мініатюри, твори-роздуми, творчі роботи на тему «Природа – рідний дім», «Рослини – символи України», «Вишиванка моєї бабусі», «Україна- єдина країна!». “Криниця у нашому обійсті”. У роботі використовую диктанти різних видів за тематикою: про звичаї та обряди українців, про користь лікарських рослин, символіку та обереги нашого народу. Народознавчий матеріал використовую в текстах, вправах.

Твір-роздумМужній вчинок юних патріотів України

Учнів однієї з ялтинських шкіл, які заспівали на останньому дзвонику Гімн України,

піддають покаранням. Про це йдеться в надісланому на адресу газети «День» листі. «Доброго дня! Я один із учнів, які на останньому дзвонику в ялтинській школі

заспівали Гімн України. Коли ввімкнули музику російського Гімну, ми заспівали Гімн України.

Я вже на території України. Моїх однокласників, які залишилися в Ялті, змушують приходити до школи та писати пояснювальні записки, чому ми співали. Вчителів і директора школи в цю хвилину звільняють з роботи. Всіх! Велика частина учнів і вчителів підтримує Україну!

Я стверджую, що заздалегідь співати Гімн ми не домовлялись! Але, з іншого боку, ми співали свідомо. Ми патріоти України, завжди ними були і є! Ніхто з нас цього не приховує!

Слава Україні!» (За матеріалами Інтернету). Лист колишнього ялтинського школяра розмістили в соціальних мережах. Реакція на

вчинок випускників ялтинської школи була різна: від захоплення принциповістю й мужністю школярів до нерозуміння й зневаги.

«Вчинок ялтинських учнів засвідчує, що ми виховали зрілу і свідому зміну громадян України, - каже Наталія Іванівна Руденко, колишній директор Сімферопольської української гімназії, яку нині перепрофільовують на російськомовну. - На відміну від тих, хто зрадив Україну, вони мають честь і гідність. Це справжні почуття, не фальшиві. Більше за все я ціную в людях почуття вірності й обов’язку. Впевнена, що в майбутньому Україна пишатиметься молодими людьми, які сьогодні покидають ялтинську школу». (За М.Горенком).

Тексти для контрольного диктанту Тече й тече в глибину століть загадкова дорога історії. Чому нас так манить та дорога? Свою історію має кожна людина, рід, село, місто. Кожен топче свою стежку. Якщо ті стежки з’єднати,

утвориться історичний шлях народу. Наш український народ свою дорогу не згубив. Він пройшов через тяжкі випробування, проте зберіг своє

ім’я, свою гідність і честь. Історія нашого народу героїчна. Не завжди дорога його була широкою. Він падав і знову підіймався, він

боровся, оборонявся. Він будував фортеці й міста, орав свої ниви, творив дивовижний світ казок, пісень та легенд.

Найпершою ознакою культури й розуму людини та суспільства є відчуття історії власного народу.  

Сторінки української історії Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу,

знати його історію. Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. В героїчному

найбільше виявляється національний характер народу, його душевна краса, його незрівнянний талант. Ці сторінки особливо хвилюють, захоплюють, викликають почуття національної гордості.

В історичному минулому українського народу було неповторне й легендарне явище. Це Запорозька Січ. Про неї Микола Гоголь у своєму творі «Тарас Бульба» писав: «Так ось яка Січ! Ось яке гніздо, звідки вилітають усі горді й дужі! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!» (З кн. «Як козаки воювали»; 100 сл.)

 Славнозвісний ватажок

За літописними джерелами, Іван Сірко був людиною релігійною та високоморальною. Відзначають такі суто людські риси характеру Івана Дмитровича: розважливість, мудрість, скромність у побуті.

Виняткова мужність Сірка увійшла в легенду. Його справедливо вважають найуспішнішим оборонцем українського народу. Жоден інший полководець не зажив серед січового товариства такої любові й шани.

Аж вісім разів обирався Іван Сірко кошовим Запорозької Січі. Кількість звитяжних перемог Сірка прискіпливо підрахував дослідник Запорозької Січі Дмитро Яворницький. За його дослідженнями, кошовий здійснив п’ятдесят п’ять походів проти турецько-татарських завойовників і жодного разу не зазнав поразки.

Не існує достовірних даних про участь Івана Сірка в селянсько-козацьких повстаннях. Але відомо, що він брав участь у визвольній війні проти шляхетсько-польського панування. (З підруч. історії, 108 сл.).

На уроках української мови у 6 класі пояснюю значення діалектних та застарілих слів, фразеологізмів, що сприяє поповненню словникового запасу учнів, звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, їх призначення, народний одяг, його символічні елементи, з’ясовую наявність у сім’ях переданого у спадок старовинного одягу.

Вважаю, що учні мають чітко усвідомлювати себе частиною своєї сім’ї, родини, тому що слова «рід», «родина», «народ» - одного кореня, тож людина не любитиме своєї Батьківщини, якщо цурається батька, матері родичів, рідної мови. Учні розповідають про своїх батьків, дідусів, бабусь, їх професії й захоплення, традиції своїх родин. Пропоную школярам створити «Родовідне дерево» і, обов’язково з гордістю, прокоментувати його своїм однокласникам.

Родове дерево

На уроках літератури знайомлю дітей із народною творчістю: приказками, прислів’ями, казками, оповіданнями, легендами про рідний край, героїчними піснями та думами, традиційними святами українського народу. Залучаю дітей до активної участі в уроках і заходах.

Учні із захопленням знайомляться з народними звичаями та обрядами, так майстерно виписаними українськими митцями: І.Котляревським («Енеїда, «Наталка Полтавка»), Г.Квіткою-Основ’яненком («Маруся», «Конотопська відьма»),. Наприклад, І. Котляревський виступає в «Енеїді» знавцем усної народної творчості та блискучим побутописцем. У творі широко представлені фольклорні традиції та етнографічні деталі.

Прийом “Німе кіно”

На уроках літератури в 6 класі учні вивчають Державний Гімн України в повному варіанті та духовний («Молитва» О. Кониського), що є надзвичайно важливим для становлення гідного громадянина України.

Прикладом високого патріотизму є, беззаперечно, життя Т. Г. Шевченка:Я так її люблюМою Україну убогу   Шевченкове слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного народу, він свято вірив у його світле, справедливе майбутнє: Наша дума, наша пісняНе вмре, не загинеВивчаючи творчість великого Кобзаря, учні самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, створюють проекти – дослідження, презентації. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів. 

“Жінки в житті і творчості Т.Шевченка”

Українська історія – це боротьба за волю і незалежність нашої держави.

Відчути себе невід’ємними часточками великої історії своєї держави діти можуть тільки тоді, коли вони глибоко й детально вивчають історію рідного краю.

Сучасна українська молодь успадкувала від своїх пращурів широту і велич душі щирої, доброї, готової допомогти нужденним у скрутну хвилину.

Національний патріотизм передбачає насамперед історичну пам’ять. Пам’ятаймо , хто ми, чиїх батьків і будьмо великими Українцями!