Відділ культури і туризму Черкаської райдержадміністрації

КЗ «Районний організаційно-методичний центрбібліотечної та краєзнавчої роботи»

Черкаської районної ради

Популяризація сучасної літератури серед молодіжної аудиторії.

Цикл лекцій-оглядів літератури

Черкаси – 2015

Що читати сьогодні!?. Популяризація сучасної літератури серед молодіжної аудиторії: [цикл лекцій-оглядів літератури] / Комун. закл. «РОМЦ БКР» Черкас. райради; уклад. Л.В. Гріщенко; ред. Л.В. Воскобійник – Черкаси: [б. в.], 2015. – 20с.

Набуток сучасної української літератури значний. Сьогодні українських авторів читає не тільки російськомовна частина нашого населення, – вони затребувані і за кордоном.

Кожен бібліотекар, як і кожна культурна і освічена людина, може і повинна бути промоутером українського читання у своєму населеному пункті, колі друзів, родині. Важливо не стільки руйнувати, скільки усвідомити існування стереотипів упередженого ставлення до всього українського, як до поганого апріорно. Не потрібно боротися за українську художню книгу, варто допомагати читачеві особистою участю у читанні і популяризації дійсно цікавої, незнаної багатьма як сучасної, так і класичної літератури.

Пропонуємо ознайомитися з даним матеріалом, який допоможе вам у доукомплектуванні вашого фонду сучасною літературою та здійснити її популяризацію серед читачів юнацького віку.

Укладач: Л.В.ГріщенкоРедактор: Л.В.ВоскобійникКомп’ютерний набір: О.Ю.Гріщенко

Підписано до друку 22. 06. 2015 р.Тираж 15 прим.

Видавець: КЗ «РОМЦ БКР»18009 м. Черкасивул. Дахнівська, 52Електронна адреса: bibliotekaromc@gmail.com

2

Після відміни заборон на публікацію творів письменників доби Розстріляного відродження та емігрантів, їх заново відкриті твори стали впливовими орієнтирами для сучасних письменників. Для покоління вісімдесятників важливим автором був Микола Зеров, у той час як дев’ятдесятники цікавилися творами Майка Йогансена, Аркадія Любченка і всього періоду 1920-х років, а також українським бароко, модернізмом та авангардизмом. Наприклад, Сергій Жадан відзначає своє особливе ставлення до поезії Михайла Семенка. Для Юрія Андруховича роль попередника відіграв Богдан-Ігор Антонич. Сергій Жадан та Юрій Адрухович також захистили дисертації присвячені творчості відповідно Михайла Семенка та Богдана-Ігора Антонича, Оксана Забужко непрямо називає своїм вчителем Юрія Шевельова.

Для сучасної літератури характерне зосередження на темних сторонах людського життя, насильстві, різноманітних проблемних та кризових моментах. Це стало реакцією на загальнообов язковий фальшивий оптимізм′ радянської соцреалістичної літератури.

Ті, хто хоче познайомитись із сучасною українською літературою, не завжди знають, із чого почати. Причина навіть не в якомусь особливому багатстві вибору. Причина більше полягає в тому, що не дуже ясно, хто ми, звідки ідемо, куди прийдемо, і чому пишуть саме так і саме про таке.

Щоб осягнути всі дрібні, проте такі важливі нюанси свого часу, потрібно читати якісну художню літературу тої країни, в якій живеш.

«Сьогодні в Україні немає жодного iсторика рiвня Грушевського, жодного публiциста рiвня Донцова, жодного етнографа рiвня Гнатюка, жодного композитора рiвня Леонтовича, жодного письменника рiвня Франка або Винниченка. Народ зостався сам на сам, а елiта все ще перебуває у пiдлiтковому вiцi» - Юрій Винничук.

«Мені зі всього вчувається, що український геній, сотні років заздрісно й безжально притлумлений чужинцями як небезпечно конкурентний, прокинувся і незабаром запропонує власне бачення світу. Українська оригінальність, неповторність, самобутність, як стиснута до краю пружина, має ось-ось розпрямитися» - Марина Меднікова.

На сьогодні видавництв, що спеціалізуються на виданні сучасної української художньої літератури не так багато: львівська «Кальварія», івано-франківська «Лілея-НВ», київський «Факт», «Основи», харківське «Фоліо».

Розуміючи, що українська література є, інтелектуальною основою національної культури і від її рівня залежить рівень культури громадян в, цілому, працівники бібліотек повинні уважно стежити за кращими зразками сучасної художньої літератури і оперативно інформувати про новинки своїх читачів.

3

У кожній бібліотеці повинна бути тематична поличка або книжкова виставка літератури, присвячена Лауреатам премії ім. Т.Г.Шевченка, сучасній книзі – «Краса художнього слова в сучасній українській літературі».

Твори української класики рекламувати шляхом виготовлення буклетів та книжкових закладок. Наприклад, зразок однієї із книжкових закладок для користувачів, переважно для підліткового віку, яка починається словами «А ти знаєш, що слово «класика» походить від слова «класно»... А далі читачам пропонувати перлини української класичної літератури з короткою інтригуючою рекламою.

Щоб читач знайшов українську книгу – потрібно її популяризувати, наприклад, оформіть книжкову виставку, де поруч із книгами Сергія Жадана чи Василя Шкляра розмістіть полемічні статті з періодичних видань, присвячених їх творчості.

В популяризації українських авторів бібліотекам варто використовувати усі методи піару. Зразки текстів-зверненень до читачів:

«Увага!!!! Марініна й Донцова можуть відпочивати!»«Ось новий роман не для молодшого шкільного віку «Не думай про

червоне» Світлани Пиркало, в якому сучасною українською мовою у молодіжному сленговому варіанті динамічно подана історія про Павліну Стопудів, журналістку, яка вирушає до Лондона на роботу до Бі-Бі-Сі. У місті, де немає сала і квашених помідорів, вона орендує кімнату у діда, якого іменує Старий Хрич, зустрічає однокласницю Оксану, бармена Дональда і, нарешті, знаходить те, що так довго шукала, але... І це змушує читати одним духом, сміятися і навіть зронити сльозу».

«Шановні читачі!»«Сьогодні – непоганий привід надолужити читання рідних сучасників.

Можна звернутися на сайт «Українська правда. Життя», які створили своєрідний путівник книжками, з яких можна почати занурення.

І головне – читайте книжки. Адже саме книжка зробила наш світ таким, яким він зараз є. І жодне втикання в Інтернет ніколи не замінить нам читання. Читання – творчий процес. Пам’ятайте це. І творіть щодня разом із бібліотекою».

Зразок плакату-звернення до користувачів «Шановні читачі!»«Шановні читачі! Ви загубили книгу? Дуже прикро. Проте проблемі

можна зарадити, якщо взамін загубленої ви принесете видання класичної або сучасної української літератури, зокрема:...».

Надзвичайною популярністю буде користуватися у читачів книжкова експозиція «Світова література в перекладі українською мовою», окремим розділом якої має бути виставка документів «Класики українського

4

перекладу». За цими документами проводити бібліографічні огляди і бесіди, ефективність від яких буде велика».

Таким чином, використовуючи увесь комплекс заходів з популяризації української літератури, бібліотеки можуть зробити великий внесок у підняття престижу сучасної книжки, а особливо української.

Цикл лекцій-оглядів «Смак сучасної української літератури»Вступ

Пожвавлення літературного процесу в нашій країні сприяло формуванню потужної та цікавої сучасної української літератури, яка може задовольнити читацькі смаки будь-якої аудиторії. Зріс інтерес не лише до творчості «метрів» - Василя Шкляра, Юрія Винничука, Євгенії Кононенко, Василя Кожелянка, Леоніда Кононовича та ін., а й до нового покоління письменників, послідовний (а віднедавна й «масовий») вихід яких на літературну арену спостерігається в останні роки. Так, після Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Юрія Іздрика, Сергія Жадана, Світлани Поваляєвої, Любка Дереша, Ірени Карпи, Марини Меднікової, Алли Сєрової, Ірен Роздобудько, Анни Хоми... з’явилася нова генерація: Галина Логінова, Марина Соколян, Таня Малярчук, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Тетяна Винокурова-Садиченко... 1). «Наймолодша генерація сучасної української літератури»

Наприкінці 2005 року було виявлено цікаву тенденцію цього напрямку: практично в кожній європейській країні з’явився бодай один письменник, чия перша книжка, написана ним у 15- 17 років, одразу стала національним бестселером. Це, наприклад, Беньямін Лєберт з Німеччини (народився 1982 р.) чи Дорота Масловська з Польщі (1983). Але особливо «плодовитим» (як в Україні, так і в Європі) виявився 1984 рік (феномен «1984»), коли народилися Мелісса (Італія), Анн-Софі Брасм (Франція), Мірослав Нагач (Польща), Анна Віковіч (Сербія) та ін. Що ж до України, то перш за все назвемо Любка Дереша, який написав свій перший роман «Поклоніння ящірці» в 15 років, другий - «Культ» - у 16, третій - «АРХЕ» - в 19 років.

Усі ці твори стали українськими бестселерами і зараз видаються в Європі (Німеччина, Польща, Франція, Італія тощо).

У книжках авторів феномену «1984» майже немає світу дорослих – це замкнутий світ підлітків, де вони постають у конкретних, часто «екстремальних» ситуаціях. Власне, ця екстремальна провокативність забезпечила успіх цих книжок і серед дорослих, і серед молодих читачів.

Потім, в Україні, спостерігалася нова тенденція, що не властива іншим країнам, - поява «іншої» генерації молодих письменників («від 16 до 26»). Свої дебютні твори ці автори написали саме у цьому віці.

5

Серед них: Галина Ткачук, Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Таня Малярчук, Галина Логінова, Любомира Княжич та ін. Вони створюють абсолютно нову, «дорослу» літературу, в якій здебільшого вже не йдеться про насильство, алкоголь, наркотики, матюки та інші типові теми вчорашнього літературного продукту. Ці автори настільки цікаві й самодостатні, що вже не потребують таких епатажних засобів. І хоча це твори, написані вчорашніми підлітками і часто про дітей та підлітків, але основним читачем цих текстів є доросла людина. Феномен «1984» - це закритий світ підлітків, «від 16 до 26» - активна взаємодія із світом «дорослих».

Деякі з цих книжок будуть «не по зубах» непідготовленому читачеві. Наприклад, до невеличкої книжечки Ксені Харченко «Історія» можна написати цілий фоліант наукових коментарів, настільки цей текст насичений дохристиянською хатньою демонологією, а головною героїнею і оповідачем є... дівчинка-домовик. Ще однією особливістю цього автора є блискуча українська мова. Недаремно жоден редактор не вніс до цього тексту жодної правки (навіть коми), а сам твір отримав премію часопису «Сучасність» за кращу прозову публікацію 2005 року.

За проведеними дослідженнями, книжку Галі Ткачук «Славка» із задоволенням читають люди всіх вікових категорій, але найбільшими прихильниками цього твору виявилися... жінки віком від 35 до 55 років.

Коротка проза В’ячеслава Медведя, Тараса Прохаська та Леоніда Кононовича потребує підготовленого читача, а інші книжки розраховані на найширшу аудиторію.

Світлана Поваляєва – авторка, яка живе власними рефлексіями у текстах, не надто замислюючись над там, подекуди шокуючим враженням, яке вони справляють на оточуючих. Зрештою, як і над тим, які емоції викликає вона сама. Їй уже за тридцять, у неї є діти, однак Поваляєва носить напівподерті джинси, цілу низку масивних сережок в одному вусі, схожу на панківську зачіску і не соромиться нецензурно висловлюватися у громадських місцях.

Перші два романи Тетяни Винокурової-Садиченко «Жарт. Із життя психів» та «Жарт другий. Квіт папороті» читає, передовсім, молодь у віці від 15 до 30 років. А от її третій роман «Ми» має вже значно ширшу читацьку аудиторію: від 18 до 80-ти.

Ще однією особливістю цієї іншої генерації письменників, а точніше письменниць (серед них - лише дівчата!), є те, що хоча всі вони росли в один час і в подібних умовах, кожна з них є абсолютно не схожою на іншу. Більше того, кожен їх новий твір не подібний на попередній.

Уже зараз на творчість цих письменниць звернули увагу видавці з інших країн. Тому ми переконані, що «вікно в Європу» для України «прорубають» саме вони, адже в цивілізованому світі країну ідентифікують не

6

за економічною чи військовою потугою, а за її культурою і, передовсім, сучасною літературою. 2). Провокативна проза: «Як досягнути безсмертя в домашніх умовах»

Окремий пласт сучасної української літератури складають жорсткі провокативні тексти таких авторів, як Юрко Іздрик, Сергій Жадан, Світлана Поваляєва, Ірена Карпа та ін. Подібні твори є невід ′ємною частиною літературного процесу будь-якої сучасної країни.

Попри, на перший погляд, відверту провокативність, книжки цих авторів користуються стабільним попитом у читачів. Можливо, секрет їх популярності й у тому, що вони мають «лікувальну дію». Це як з текстами Леся Подерев′янського: вони «вилікували» українських письменників від надмірного вживання матюччя. Адже ці письменники у «голому виді» показують усі хвороби нашого часу.

На початку осені 2003 року у київських книгарнях з’явилась перша прозова книжка Світлани Поваляєвої «Ексгумація міста». Феноменальним, як на літературний дебют молодої київської авторки був інтерес, який виявили до книжки львів’яни. На 10 Форумі видавців роман «Ексгумація...» за продажами книжок видавництва увійшла в п’ятірку лідерів. «Ексгумація міста» - це розповідь про рідне

для Поваляєвої місто Київ, як світ, який паплюжиться і нівечиться недолугим варіантом Великої Цивілізації. Головна героїня поступово щезає, замовкає тоді, коли місто перестає бути для неї реальністю. «Література для мене – спосіб існування в інформаційному просторі, така ж сама життєва ніша, як для когось іншого спорт, бізнес чи телебачення. Дитяча література - це найбільш екологічний спосіб захисту і розвитку особистості в агресивному інформаційному просторі» – Світлана Поваляєва.

Прочитайте «Ексгумацію міста» Світлани Поваляєвої, і вам ніколи не захочеться спробувати наркотики, навіть з цікавості… .

Вийшов CD-альбом «Ексгумація міста» — спільний проект київської письменниці Світлани Поваляєвої та львів’янки Лесі Герасимчук (фронт-вумен гурту «Королівські зайці»). Свого часу Леся Герасимчук вибрала декілька уривків з текстів Світлани Поваляєвої і створила до них музичні треки, які й склали основу диску. Крім того, колежанки вже неодноразово разом брали участь у спільних акціях із читанням текстів з «Ексгумації міста» та музичних імпровізацій Лесі Герасимчук. До диску входить: Очікування зустрічей. Моя сплюндрована любов. Ліки. Люблю – не люблю. Сновидіння. Танго мертвого міста.

7

Світлана Поваляєва – БАРДО online. Коли ти живеш, життя видається тобі дуже реальним, єдино реальним, а смерть — нереальною. Коли ти помираєш, твої переживання видаються тобі дуже реальними, а життя стає чимось нереальним. Насправді все це — різні види бардо. Бардо — це тибетське слово, котре можна перекласти як «проміжне місце» або «перехідний стан». Бар означає «між», а до — «місце» або «острів». Терміном «бардо»

визначають послідовні стадії переживання процесу втілення і переродження. Стану бардо не існує поза нами. Його зміст — це наше переживання. Не думайте, що ви буваєте в бардо лише у якісь певні періоди. Весь всесвіт — сансара та нірвана — перебуває в бардо. Від самого моменту занурення в сон і до повного пробудження ми знаходимося на території бардо. Допоки ми у полоні прив’язаності до «я», ми в бардо.

Світлана Поваляєва – Лярви. Небо, кухня мертвих.Ви переконані, що ви - людина? Назвіть собі десять

чесних причин своєї переконаності й відкладіть цю книгу. Якщо ви - таки людина, книга образить вас своєю мізантропійністю. Але якщо ваше почуття власної вартості тримається в пересічних межах, то не відкладайте цю книгу - читайте про вічне: вампірів, секс, лярв, секс, секонд-генд, секс, пожежу, секс, Любов, секс, самоту, секс, Небо і цвинтарі...

А трактат «Про мудаків» зі вже класичного роману Юрка Іздрика «Воццек» віджене від вас депресію (недаремно цей «трактат» багаторазово озвучувався багатьма радіостанціями). Іздрик, як автор, створив унікальний інтертекстуальний роман, ніби зітканий з елементів чужих текстів, цитат, дискурсів, загалом написаний за допомогою чужого слова. Герой цієї книги майже невловимий — у пошуках власного «я» він то

розпадається на кількох осіб, то об’єднує в собі цілі гурти найрізноманітніших особистостей, а то й просто зникає в нетрях безконечних рефлексій. Історія його життя й кохання подана в фрагментах снів і марень; уся ця книга, зрештою, — один великий сон, часом моторошний, часом веселий, часом сумний.

Цей твір – це ніби колаж, створений із химерно відібраних уривків культурного простору, де, скажімо, поет Ірпінець – це відомий нам Олександр Ірванець, у новому «прізвищі» якого сумістилось і місце його проживання… Цілком невипадково, що після виходу «Воццека» з’явився твір Володимира

8

Єшкілєва «Воццекургія бет» ‒ словник, укладений із коментарів до «внутрішньої енциклопедії» роману Іздрика.3). Психологічні новели: «Світи так просто не нищаться»

Короткий жанр (новела, оповідання, повістина, мікро-роман) у сучасній українській літературі, традиційно, дуже потужний. Тут варто згадати, бодай, мікро-роман В'ячеслава Медведя «Льох», збірку Євгенії Кононенко «Новели для нецілованих дівчат», її ж книжки «Без мужика», «Повії теж виходять заміж»; «Лексикон таємних знань» Тараса Прохаська, «Логіку речей» Василя Кожелянка, «Завжди» Наталки Забрамської, «У снігах» Василя Портяка та ін.

Усе це – література, котра зачіпає найпотаємніші емоції, які люди часто приховують самі від себе. Це – колізії людських стосунків та анатомія душевного стану в різних життєвих ситуаціях.

В'ячеслав Медвідь – своєрідна людина-твір. З одного боку, він дуже серйозний письменник з ускладненою важкою манерою письма, який постійно пише про непрості речі, тому його важко читати, але з іншого – він чи не найглибше проникає у таїну свого часу, і йому часто вдається вловити найсокровенніші відчуття, порухи людської душі. А сам час у Медведевій прозі такий ущільнений, так повільно перетікає, що його навіть фізично відчуваєш. Тому зовсім

небезпідставно прозаїк назвав свій тридцяти сторінковий твір романом, і на сьогодні «Льох» – не лише один з кращих у його доробку, а й один із знакових серед творів нової генерації. За свідченням самого автора – “манюня новела іззавбільшки за вічність”. У цих творіннях Медвідя слова з’єднуються таким, по-мазохістськи правильним, ритмічним робом поліської говірки, що в читача складається враження справжньої риторичної музики. Насправді ж це не бенкет уяви, а лексичний обід селюка, коли жування з мовчанкою за столом стають космосом.

У збірці Євгенії Кононенко «Новели для нецілованих дівчат» зібрано лише тексти, написані авторкою «від руки» (без комп’ютера). І хоча за жанром і тематикою ця збірка подібна до книжки «Повії теж виходять заміж», вона дивним чином відкриває інші виміри людських стосунків. Оповідання Євгенії Кононенко написано, коли світ був трохи молодший за сьогоднішній, у 1990-ті. У них ідеться про звичайних людей. Таких, що сьогодні уже намагаються визначити «середнім

класом», а колись називали інтелігенцією. Улюблені персонажі пані Євгенії - жінки. Здебільшого самотні, малощасливі в коханні чи подружньому житті.

9

Назва збірки Євгенії Кононенко «Повії теж виходять заміж» не менш оманлива, аніж варіанти доль багатьох її героїнь. Заміжжя і побут гнітять їх, залишаючись чи не єдиною реальністю, на яку можна сміливо опертися у житті, сповненому короткотривалих почуттів та довготривалих переживань. Зріз життя не одного покоління, події, що відбуваються за лаштунками дверей багатьох помешкань та на вулицях Києва. Виживання у «новій» столиці незалежної

України в умовах «дикого ринку», спорадичні вояжі на Захід, іноді під приводом службовим, іноді — інтимним, а часто під обома...

У книжці Євгенії Кононенко «Без мужика», дії розгортаються в депресивні 80 та на початку 90 років. Одразу пригадається, як важко було в ті далекі роки, як убого ми жили. І от такий сценарій випав героїні на її університетські та молоді роки: на перші спроби стати самостійною, спроби закохатися та вирватися із світу «без мужика» до світу «з ним». Авторка робить

класифікацію представників чоловічої табору: бабій, мамій та п’яниця. Ще є нероби. А ще є нормальні (невеликий відсоток) представники, яких миттєво розбирають повії – спритні доступні баби з численними дошлюбними зв’язками. При цьому героїня все ж таки виходить заміж, народжує дітей, розлучається, закохується, знаходить навіть досить порядного іноземця, але врешті-решт обирає життя «без мужика», яке попри все відбулося, не зважаючи на відсутність чоловічого духу поруч.

У «Лексиконі таємних знань» Тараса Прохасько можемо розгледіти Тараса як надзвичайного інтелектуала, філософа-еколога, що за будь-яких умов «лишається ботаніком у душі». Термінологічний апарат Прохаська, що містить його проза, на кожен сантиметр квадратний перебільшує норму у декілька разів. Така кількість «рекомбінацій», «рецепцій», «алюзій» та «рефлексій», докупи із засадами «екзистенційного буття», здатна викликати комплекс меншовартості в будь-якого читача,

незалежно від кількості дипломів про вищу освіту та їхнього кольору. «Лексикон» - по суті, збірка повістей, які переважно кортить назвати філософськими есе. Хибною буде думка, що це зібрання прозових творів -

10

суцільне мереживо пов′язаних між собою текстів, оскільки тут кожна повість повна сама собою й значно відрізняється від своїх сусідів по збірці.

Проте існує одна спільна дуже значуща риса, що на неї звертає увагу Іздрик - це герої текстів: «Яке недоречне тут слово — «герої», але й «персонаж» не надто вдале визначення для примарних постатей, котрі блукають творами автора».

Василь Кожелянко. Логіка речей: «Прутень бринів, як натягнута струна від бандури...». Критики називають його батьком жанру «українська альтернативна історія» або «політичне фентезі».Книжка «Логіка речей» - жорстка реалістична новела про виживання в умовах сучасного «речового тоталітаризму». Усі ми так чи так залежимо від речей, простих та буденних, ‒ як-то одяг, аксесуари, різні корисні чи марні дрібнички, умеблювання житла

й робочого місця і т.п., одне слово, - всього того, що якось барвисто урізноманітнює сірість існування, але мало хто наважується у цьому зізнатись.

А маємо справу, власне, з новітнім, речовим тоталітаризмом, якого не повалити жодними революціями, щоправда, і намірів таких у сучасному суспільстві споживання не спостерігається.

Наталка Забрамська «Завжди». Якщо вас хвилюють питання самотності у великому місті, проблеми недооціненості і покинутості, ви переймаєтесь розшаруванням свідомості і

і снуванням у ній паралельних світів, то ця збірка новел чекає на те, щоб опинитись у вашій сумці і бути прочитаною: дорогою зі служби чи навчання, у автобусі, у дощ чи сніг. У деяких новелах кохання – то некерована, первісна сила, в

деяких – мовчання і тепло. Та із тексту в текст воно лишається занадто ефемерним, аби зменшити відстань між героїнею та іншими людьми: «...я почала називати їх «вони». Бо це «вони». І він теж один із «них».4). Посткатастрофна проза: «Не можна заплющувати очі. Інакше ніколи не побачимо світла...»

Усіх шанувальників творчості «батька» українського кримінального роману Леоніда Кононовича книжка «Повернення» здивує... Бо це «Повернення» є природним поверненням самого Кононовича до блискучої екзистенційної прози, писаної ним ще на початку 80-х років минулого століття. Вас огортають звуки, запахи і відчуття довоєнного українського дитинства головного героя. Приїзд на рідну землю через багато

десятиліть породжує у героя новели єдине бажання - повернутися до «рідного» Парижа...

11

У 2004 році Леонід Кононович вразив українського читача романом «Тема для медитації». Журналістам довелось шукати нових означень для жанрової характеристики цього твору, оскільки нічого подібного в українській літературі досі не було. Так з′явився термін посткатастрофна проза (Микола Скиба). У популярному серед молоді Інтернет-виданні СУМНО (sumno.com) роман майже два роки незмінно перебував на першому місці серед рекомендованих для читання книжок (всі інші – не «виживали» більше 2-х місяців).

«Цією рецензією я вирішив поламати стандарти нашого сайту на мі-ні-рецензії. Книга Леоніда Кононовича дуже змінила мій світогляд, якщо не зламала його взагалі... Я пережив цей твір, я пережив його разом з головним героєм, бо це неймовірне творіння, аналогів якому я не зустрічав ні в сучасній, ні в літературі, яку називають класикою. Це нереальний роман про реальні події, написаний реальною людиною...» (Богдан Логвиненко, головний редактор Інтернет-видання СУМНО).

«Тема для медитації» доводить, що можна писати без викаблучувань, без спецефектів, але це потребує спалених нервів, концентрації потужних зусиль... Я думаю, що це один з перших епічних романів у всій українській літературі взагалі» (Василь Герасим юк′ ). 5). Містичні пригоди: «Якщо неприємність має статись, то вона обов

′язково станеться»Подібно до коротких форм, цей жанр, один із

найпотужніших розділів сучасної літератури. Ці книжки читають усі: люди від 12 до 112 років, чоловіки і жінки, бізнесмени, держслужбовці, безробітні.

Українські містичні пригоди не мають нічого спільного з голлівудськими жахалками чи європейськими псевдоісторичними трилерами. Вони роз гортаються не у видуманих світах, а серед знайомих нам реалій.

Починаючи від пригод мандрівного дяка, який придумав пісню «про комара, що на мусі оженився» («Срібне молоко» Валерія Шевчука), Тура з роману Сергія Батурина «Охоронець» чи «українського Зорро» з роману Володимира Лиса «Маска», аж до героїв романів Василя Шкляра «Ключ» (Ґ ран-прі конкурсу «Золотий Бабай» та міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть») та «Кров кажана» або ретро-історії Василя

Кожелянка «Срібний павук», яку вже читають фіни...

12

6). Альтернативна історія: «Сьомого листопада 1941 року війська прямо з параду йшли, ні, не на фронт, йшли в теплі казарми. Пити»

«Батьком» цього популярного у всьому світі жанру («що було би, як би?..») в українській літературі є Василь Кожелянко. Його романи-анекдоти «Дефіляда в Москві», «Конотоп», «Тероріум» та ін. охоплюють величезний період української історії: від Конотопської битви і Помаранчевої революції до... висадки українців на Марс. Людям без

почуття гумору читати не рекомендується! Як пише Олег Сидор-Гібелинда: «Сьогодні вже

соромно бодай не читати (якщо не прочитати на даний момент) його творів... У кожному разі, ті, хто не читав «Дефіляду»... стараються приховувати цей ганебний факт від уваги прогресивної української громадськості. А потай дістають заповітну книгу... та й замикаються з нею в якійсь комірчині. Певен, що години, віддані Кожелянкові, будуть незгіршими у їхньому житті».

Спробував себе у цьому жанрі й Олександр Ірванець зі своїм фантасмагоричним романом «Рівне/Ровно», з чиєї «легкої руки» конкурс «Коронація слова» в останні роки «в народі» називають «Кремація слова». 7). Гостросюжетний сентиментальний роман: «У кожного є щось таке, що він ненавидить з особливим смаком»

Головними читачами цих романів є, передовсім, жінки. Авторками – теж. У центрі кожної історії – інтрига, навколо якої розгортається сюжет. Кращими взірцями цієї літератури в Україні сьогодні можна назвати романи: Алли Сєрової «Правила гри» (Ґран-прі конкурсу «Коронація слова-2000») і «Подвійне дно»; Євгенії Кононенко «Імітація» та «Зрада»; Марини Меднікової «ТЮ!», «Зірка, або Терористка», «Крутая плюс, або Терористка-2»; Анни Хоми «Репетитор» (друга премія конкурсу «Коронація слова-2001»); Людмили Баграт «Зло»; Ірен Роздобудько «Мерці» (друга премія конкурсу «Коронація слова - 2000»), «Ескорту смерть» та ін. 8). Для справжніх чоловіків: «Ніколи не кажи зайвого»

На відміну від багатьох інших жанрів, суто чоловічий роман (якісний екшн) в українській літературі з′явився лише в середині 1990-х. Іронічний кримінальний роман Леоніда Кононовича «Я, зомбі», опублікований у часописі «Сучасність», став першою ластівкою.

13

Кононович створив десяток романів у цьому ж жанрі, серед яких варто виділити також «Кайдани для олігарха» та «Феміністка».

Якщо романи Леоніда Кононовича є суто «чоловічою» прозою, то роман-бойовик «Елементал» Василя Шкляра (Ґран-прі конкурсу «Коронація слова-2001») із задоволенням читають і сильні представниці «слабкої статі». 9) Пострадянська дійсність в Україні

Український письменник, поет, перекладач Сергій Жадан видав низку цікавих та сильних творів. Його літературні праці перекладаються багатьма мовами, деякі з них вже отримали національні та міжнародні нагороди. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя своїх співгромадян. Тому стиль його письма — це жива розмовна, інколи нецензурна, лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що являється уособленням його активної соціальної позиції: Жадан є учасником політичних акцій протесту та протестів проти цензури слова в Україні.

«Мені здається, що в нашій країні ще хтось потребує літератури. Щоправда, в багатьох випадках це не так позиція, як поза – мовляв, я люблю літературу, але те, що пишеться українською, читати не буду з принципу. Часто читач сам не знає, що йому потрібно. Письменник, до речі, теж.»

Що читати: «Ворошиловград», «Депеш мод», «Anarchy in the UKR», «Біґ Мак та інші історії».

Книга «Гопак» — це сучасна антологія оповідань про гопніків, де найбільш смачним є текст про батярів 1930-х років, який написав Юрій Андрухович.

Василь Портяк «У снігах». «Він знав свої гори, свій ґрунт, який скуповував усе життя морг до моргу, худобу на нім, знав коляду на Різдво, паску на Великдень і полонинський хід на Юрія. Про москалів Онуфрій не знав». Тема УПА та «псів режиму» – основна тема новел цієї збірки. А ще там багато любові та людяності, без яких світ би не міг існувати. Як і без дітей та їх невинного погляду на життя. Нещасні бідні діти, від яких все ж віє світлом та добром. Не все так просто - ось про що

пише Василь Портяк. Але віримо, що ті безвинні люди, які віддали своє життя за незалежність України, на небесах!!!10) Література для підлітків

Головними героями творів Дереша стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з являється сучасний сленг та лайливі слова.′

14

«Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.»

Що читати: «Поклоніння ящірці», «Культ», «Трохи пітьми».Лауреати загальновідомих премій і конкурсів

Переможці премії Президента України «Українська книжка року» - 2015:Номінація «За видатні досягнення у галузі художньої літератури»:трилогія «Самотність пророка, або Добрий Ангел Івана Франка: Роман-

есей», «Поет і владика: Роман-есей», «Доктор і Професор, або На шляху поступу: Роман-есей»

Номінація «За вагомий внесок у розвиток українознавства»:книжкове видання «Вулицями старого Києва».Номінація «За сприяння у вихованні підростаючого покоління»:книжкове видання «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому

письмі».Звання лауреата премії Президента України «Українська книжка

року» отримав автор трилогії «Самотність пророка, або Добрий Ангел Івана Франка: Роман-есей», «Поет і владика: Роман-есей», «Доктор і Професор, або На шляху поступу: Роман-есей» Лев Різник.

Книги року ВВСКнигою року ВВС – 2014, представленої в партнерстві з Культурною

програмою Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), став роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія».

ВВС Україна також назвала Книгу десятиліття ВВС, представлену також у співпраці з культурною програмою ЄБРР, на честь десятої річниці премії. Цю нагороду отримав роман Сергія Жадана «Ворошиловград», який був Книгою року ВВС у 2010 році.Переможці минулих років:

2013 – Ярослав Мельник «Далекий простір»2012 - Юрій Винничук «Танго смерті» 2011 - Володимир Рутківський «Cині води»2010 - Сергій Жадан «Ворошиловград»2009 - Іздрик «ТАКЕ»2008 - Люко Дашвар «Молоко з кров’ю»2007 - Володимир Діброва «Андріївський узвіз»2006 - Сергій Жадан «Капітал»2005 - Юрій Винничук «Весняні ігри в осінніх садах».

15

«Книжки року»Нижче пропонуємо ознайомитись із додатковим списком сучасних

українських письменників та їх творами, які за даними Центру рейтингових досліджень «Еліт-профі», що проводить акцію «Книжка року», за відгуками в ЗМІ, за форумами Інтернету і відгуками користувачів мають популярність серед населення:

Юрій Андрухович «Дванадцять обручів», «Московіада», «Рекреації»Богдан-Ігор Антонич «Чаргород» (перевидання)Катерина Бабкіна «Соня»Людмила Баграт «Зло»Юрій Винничук «Мальва Ланда»Любко Дереш «Культ»Анатолій Дімаров «Самосуд»Володимир Єшкілєв «Адепт»Сергій Жадан «Баляди про війну та відбудову», «Pepsi», «Цитатник»Богдан Жолдак «Бог буває», «Прощавай, суржику»Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу»Павло Загребельний «Гола душа»Юрко Іздрик «Після Прози»Анатолій Кичинський «Бджола на піску», «Вулиця закоханих дерев»Василь Кожелянко «Дефіляда в Москві», «ЛжеНострадамус»Андрій Кокотюха «Пастка», «Шлюбні ігрища жаб» «Нейтральна територія»Євгенія Кононенко» «Імітація», «Зрада»Леонід Кононович «Феміністка»Дмитро Кремінь «Літопис»Юрій Макаров «За чверть десята»Марія Матіос «Солодка Даруся», «Фуршет»Марина Меднікова «Тю»Кость Москалець «Вечірній мед»Борис Нечерда «Остання книга»Євген Пєшковський «Щоденний жезл»Світлана Пиркало «Зелена Маргарита»,»Не думай про червоне»Лесь Подерев ямський «Герої нашого часу»′Юрій Покальчук «Те, що на споді»Тарас Прохасько «рМ Галичина», «Непрості»Ігор Римарук «Діва Обида»Роман Скиба «Хвороба вічності»Михайло Слабошпицький «Поет із пекла»Наталка Сняданко «Фрау Мюллер не налаштована платити більше»Анна Хома «Репетитор»Володимир Цибулько «Це»

16

Валерій Шевчук «Срібне молоко»Василь Шкляр «Ключ», «Елементал»Володимир Яворський «Напівсонні листи з Діамантової імперії».Для ознайомлення з новинками сучасної української літератури, вивчення класичної спадщини користуйтеся сайтами Інтернету:Поезія українська (від класики до новітньої):http://poetry.uazoae.net/Фантастика українська та переклади зарубіжної фантастики українською:http://www.zhelem.com/ua/Український відділів Інтернет-бібліотеці Максима Моткова (в основному, до 90-хр.р);http://lib.ru/SU/UKRAINA/Історична українська література (і художня, і наукова):http://exlibris.org.uaСуттєвий список сучасних українських авторів з лінками на твори:http://www.kalmiyus.h1.ги/awt/awt.shtml,Список усіх українських авторів:http://www.ukrcenter. com/display.asp?catalog=ul&categories=yesЯкісні переклади всесвітньовідомих авторів українською, від російських класиків до «Хокку» Басьо:http://ukrlib.com/index.html,http://www.geocities. com/doctorpro2002/index.htmhttp://ae-lib.narod.ru/.Деякі персональні сайти українських авторів:Сайт Юрія Андруховича:http://vitaly.rivne.com/andrukhovych/Сайти Леся Подерев янського′(офіційний і неофіційний): http://www.ultima.te.ua/hamletua/index.html http://www.doslidy.kiev.ua/Сайт Оксани Забужко http://www.zabuzhko.com/

Найкращі книги світових письменниківРоберт Вальзер – письменник, котрий є одним із предтеч Франца

Кафки та інших великих німецькомовних письменників..., але на диво невідомий в Україні. В 2013 році він став менш невідомий – завдяки перекладу Юрія Андруховича «Прогулянка».

Курт Воннеґут. «Бойня номер п’ять, або Дитячий хрестовий похід»Описано все це у розповіді про містечко Рондо, де мешкали троє друзів

– крихітні тендітні істоти. І раптом вони стали свідками приходу війни – химери без жалю і серця. Виявилося, що перемогти війну можна, але лише завдяки спільним зусиллям та єдності, проте слід також пам’ятати, що шрами від неї залишаться на все життя.

17

Видали книгу в 1969 році, а наприкінці 2014 року книгу вперше видали українською мовою за роки незалежності України, в чудовому оформленні та перекладі, а зробило це видавництво Старого Лева.

Джордж Орвелл. «1984» та «Ферма тварин» - два великі твори зробили Джорджа всесвітньо відомим. Обидва романи опубліковані після Другої світової війни. Обидва докладно і без прикрас описують всю суть тоталітарного режиму. У «Фермі тварин» автор, що був соціал-демократом за переконаннями, у метафоричній формі описав епоху Сталінізму. На цей роман в 2014 році Олексій Дроздовський навіть написав п’єсу, проте змінив назву на «Скотохутір».

Роман «1984» був написаний у 1948-му, але автор, розкриваючи похмурі образи недалекого майбутнього людства, вирішив просто переставити місцями останні дві цифри.

Загалом же в романі описана історія життя Вінстона Сміта і його повної деградації через тоталітарний режим держави, в якій він живе.

Ден Браун. Відомий у всьому світі автор після екранізації двох своїх книг не зупинився на досягнутому і на сьогодні має 6 книг, які за своєю популярністю не поступаються його попереднім бестселлерам «Код да Вінчі» та «Янголи і Демони».

Одна з них – «Втрачений символ», яка сьогодні знову опинилася на вершині списку продажів у столичних книгарнях.

Сюжет роману – події, впродовж 12-ти годин, які відбуваються у Вашингтоні. І знову багато цікавих моментів з невичерпної теми масонства. Головний герой роману Роберт Ленгдон має знайти дві піраміди в далеких таємничих підземеллях.

Використані джерела1. Мацкевич П. Смак сучасної української літератури / П. Мацкевич, ред. вид.

«Кальварія» // Сучасна українська література / укл. О. Шимон; відпов. ред. І. Цуріна – К:, 2009, Нац. парлам. б-ка України. – С. 5-9.

2. Сучасна українська література: з чого почати? – [Електронний ресурс]: сайт Українська правда життя. – Електрон. дані [Україна], 2007-2013 – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/culture/2013/07/23/134460/ // Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 30.05.2015.

3. Сучасна українська література – [Електронний ресурс]: сайт Друг читача. – Електрон. дані [Україна], 2007-2013 – Режим доступу: http://vsiknygy.net.ua/ // Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 30.05.2015.

4. Що читати: 10 сучасних українських письменників – [Електронний ресурс]: сайт bit.ua – Електрон. дані [Україна], 2015 – Режим доступу: http://bit.ua/2013/08/scho-chytaty-10-suchasnyh-ukrayinskyh-pysmennykiv/ // Загол. з тит. екрану. – Мова укр. – опис зроблено 30.05.2015.

18