Стукало Уляна Іванівна

Розробки заходів. З досвіду роботи.

Комунальний заклад освіти Жовтоводська спеціальна загальноосвітня школа

Позакласна робота з української мови,

читання в 5 – 9 класах спеціальної школи

м. Жовті Води

Дніпропетровська область

Автор : Стукало Уляна Іванівна , учитель - дефектолог вищої кваліфікаційної категорії комунального закладу освіти Жовтоводської спеціальної загальноосвітньої школи Дніпропетровської області.

Рецензенти: Федорченко Л. Х.- завідуюча навчально – методичним відділом спеціальної педагогіки комунального закладу освіти ДОІППО; Лукашова Н.Ю. – директор Жовтоводської спеціальної загальноосвітньої школи Дніпропетровської області., учитель – дефектолог вищої категорії, « учитель – методист»; Олійник Н.І.- учитель - дефектолог вищої кваліфікаційної категорії, «старший учитель» комунального закладу освіти Жовтоводської спеціальної загальноосвітньої школи Дніпропетровської області.

У посібнику подано сценарії виховних заходів до держаних, народних свят та з народознавства. Посібник рекомендовано вчителям для використання в позакласній роботі та вихователям спеціальних шкіл – інтернатів для дітей з особливими освітніми потребами.

Передмова Позакласна робота з української мови - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому є продовженням тієї роботи, яка проводиться на уроці. Позакласна робота – це спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі у них учнів.

Завданням позакласної роботи є: збагачення й розширення знань учнів з рідної мови та читання ( літератури), створення інтелектуального та емоційного фону, що сприяє свідомому і глибшому засвоєнню програмового матеріалу; поглиблення набутих на уроках знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів; забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму, дружби, любові до української культури, рідної мови, України.

Особлива увага приділяється розвитку творчих здібностей учнів: написання творів, рефератів, випуск газет, оформлення альбомів, створення учнівських проектів, інсценування, тощо. Плануючи позакласну роботу певного класу, слід враховувати ті знання й навички, що їх одержали учні на уроках і в позаурочних заходах у попередніх класах. У позашкільній роботі реалізується зв'язок теорії з практикою, учні збагачують свій словник, розвивають навички правильного висловлення думки, глибше оволодівають

мовними нормами, вдосконалюють навички самоосвіти, творчі здібності.

3

Свято « Мова моя барвінкова,диво калинове »

(для учнів 5 – 6 класів)

До свята підготувати виставки:1. ,, В світі прекрасного ” – виставка кращих малюнків, ілюстрацій до творів ( по 1 малюнку від класу).2. ,, Червона калина” – виставка кращих робіт з вишивання.3. ,, Рушники ви мої, рушники ” – виставка українських вишиваних рушників.4. ,, Берегиня” – речі з бабусиної скриньки.

Випустити вісники, газети:,, Мова про мову”, ,, Дивосвіт”, ,,Слово рідне ” та інші.

На сцені актового залу портрет Т.Г.Шевченка в українському рушнику, квіти, вислови про мову. Ведучі , королева Граматика, Слово ( учень в українському вбранні з стрічкою через плече з написом ,, Слово”), дівчата – українки, хлопці – українці, читці.

Лине тихо музика ,, Реве та стогне Дніпр широкий”.

Ведучий.

Україно, земле рідна, Земле сонячна і хлібна, Ти навік у нас одна. Ти, як мати, найрідніша, 4

Ти з дитинства наймиліша, Ти і взимку найтепліша – Наша отча сторона.Українка 1. Україно! Ти для мне диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік! В. СимоненкоВедучий. Україно! Під небом твоїм калинові пливуть острови, У зелених вітрилах – вишневі гудуть заметілі. Україно! Я – промінь живий В твоїм сонячнім тілі!Українець 1. Україно, не зміряти віками Вроду твою журавлину. Не обезлистити навіть снігами Мову твою тополину. А.Демиденко ,, Моїй Україні ’’Слово. Мова рідна! Колиско моя! Ти і запашна , і вишнева, барвінкова, милозвучна, бо сповнена ніжністю музики і квіткових пахощів, ти – цвіт душі й серця. Скарбе мій єдиний! Це сьогодні на твою честь ми проводимо свято: ,,Мово моя барвінкова, диво калинове”.

Звучить пісня ,, Рідна мова” на слова Г.Вієру, муз. П.Дворського.

Читець 1. Мова наша, мова – Мова кольорова,

5 В ній гроза травнева Й тиша вечорова. Мова наша, мова – Літ минулих повість, Вічно юна мудрість, Сива наша совість. Ю.Рибчинський ,, Наша мова”Українка 2. Я без тебе, мова, Без зерна полова, Соняшник без сонця, Без птахів діброва, Як вогонь у серці Я несу в майбутнє Невгасиму мову, Слово незабутнє.Королева Граматика надає слово декламатору.С. Плачинда, ,,А мова – як море”.(збірник ,,Українська мова”, Диктант для випускних екзаменів, - К.1993, с.109)Декламатор. Я знаю : мова мамина - свята. В ній вічний, незнищенний дух свободи . Її зневажить – зрадити народ. Котрий до сонця зводивсь крізь муки, Це – забруднити плеса чистих вод, Це – потоптати материнські руки, Які нас від напастей берегли, Останню дрібку хліба віддавали, Щоб ми нівроку дужими були Й матусиних пісень не забували.

Слово. Слово і мати, слово і пісня – це два крила, Які надають сили для польоту.6Звучать пісні ,,Лелеченька ”на сл .Д.Павличка,,,Джерело мого краю” на сл. М.Сингаївського.Ведучий. Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш, рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана материнська мова!

Слово. Плекаймо в серці кожне гроно, Прозоре диво калинове. Хай квітне, пломенить червоно В сім’ї великій, вольній, новій. Білоус, ,,Рідне слово”Ведучий. На свято до нас завітали українські козаки, учасники фольклорного ансамблю ,, Козачата”. Вони подарують вам музичний сувенір – пісні ,,Запорізькі козаки” – сл. В.Крищенка, муз. Г.Татарченка;,, Гей, шуми, Великий Луже” – сл. П.Ребра, муз. Є.Пасічника.Українець 2. Неможливо любити народ, УкраїнуБез твого аромату, о слово, мій цвіт, Я ж тобі присягаюся, мово єдина,На любов і на вірність на тисячу літ! З. Бебешко, ,,Українській мові”Королева Граматика. Але є серед нас , українців, учні, які зневажають рідну мову, не працюють належно над її вивченням, засмучують різними словами, забувають народну мудрість: ,, Не знаючи

граматики, не вткнеш і математики”. От послухайте, які прикрощі спіткали героїв через незнання мови.Слово. С. Олійник ,,Написав листа Панас”.(,,Українська дитяча література”, Хрестоматія, ч. ІІ, К.1992, с.173 -174).

7 Королева Граматика. ,, Казка про Сергійка, Оксанку, букви е та и Наголос, дядечка Правило і пані Помилку’.( в книзі Т.Ю.Горбунцова ,,Цікаві ігри та вправи на уроках української мови”1996р., К., с.107 – 111).

Ведучий. У поетичному зошиті наших подільських поетів В. Глови, В. Колодій, В. Козок звучить гімн слави – священному дару кожного українця, уславлюються генії українського народу – художники слова. З їх поетичного зошита рядки.

Декламатор.В. Колодій ,, Рідна мова”

Ти сіяєш мені, мов незгасна зоря,І нащадків зовеш у шляхи світанкові,Ти живеш у вулканних рядках КобзаряІ в нещаднім, як правда, Франковому слові.

Звучить пісня ,,Як же нам жити на рідній землі”,сл. Ф.Тишка, муз. Г.Татарченка..

Ведучий. Залишимо в спадок – новим поколінням… Залишимо те, що душею народу Зовуть недаремно від роду до роду – Як вищу красу і життєву основу, Залишимо слово, ім’я своє, мову. В.Григоренко ,,Залишимо в спадок”.

Учні виконують ,,Український танок”Читець 2 . Сьогодні я ще в школі вчусь: Добром світитись завше буду. 8

Я слову рідному клянусь, Його ніколи не забуду.Українка 3.

Любіть Україну у сні й наяву,Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,І мову її солов’їну.

Звучить фінальна пісня ,,Молюсь за тебе, Україно”.

Свято «Рідне слово, материнська мова» ( для учнів 7 – 9 класів)

Мета: Розкривати багатство і красу української мови, бажання в учнів досконало знати мову свого народу; виховувати любов до рідного слова, рідної землі, Батьківщини.

Оформлення зали: На дошці записи - висловлювання про мову „Я не смію тебе розлюбить, моє вічне кохання, о мово!"; виставка книг про розвиток української писемності, українські літописи.

Оформлення сцени: Стіл , прикрашений українським рушником, на столі лежить ,, ЗАКОН БОЖИЙ’’, стоїть запалена свічка, портрет Т.Г.Шевченка, гілочки калини.

Хід проведення

Учитель: Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова . Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови .

9 Мово рідна! Ти ж - як море -безконечна, могутня, глибинна.Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю.

Світлоносна! Ти завжди вабиш , чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій… єдина печаль проймає , що не вистачить життя, аби переплисти твій океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна! Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, велика ніжність.

Я знаю: мова мамина - свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.її плекали душі і вустаМільярдів. Це - жива вода народу.

А.АдаменкоВедуча 1: Мова - одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється – ожива . Як їх почує!...Ці рядки Кобзар написав у 1848 році під враженням почутої одного разу ввечері на Кос - Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листа з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою.

Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, - ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови - священний обов'язок кожного.10 Готуючись до нашого свята, ми розбились на групи, отримали і виконали певні завдання і зараз кожна групапрезентує свою роботу, після чого ми створимо проект «Моя чудова рідна мова».

Повідомлення групи дослідників ( слайди ).

Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

1755 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

1775 рік. Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

1876 рік. Емський указ, за яким не допускалися ввезення із-за кордону, друкування та видання в імперії книг "на малоросійськом наречии", заборонялися різні сценічні вистави і читання. Скасовувалися слова: Україна, козак, Запорізька Січ.

Учитель: - А чи знаєте ви, яке свято пов'язано з мовою? За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день започаткували з 2002 року. Рідна мова для кожного є оберегом, таїть у собі пам'ять народу, оберігає й передає із покоління в покоління духовні скарби. Мова - це наше минуле.

Учень :Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З

чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з 11

дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Учениця :Українська моя рідна мово,В кожнім слові твоїм - цілий світБачу барви у нім веселковіІ калини червоної цвіт.І тобі рости, не в'януть зроду,Квітувать в поемах і віршах,Бо в тобі - великого народуНіжна і замріяна душа.

(Звучить пісня"Україно, зоре ясная").

Учитель: Мова й пісня - дві найважливіші фортеці які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони. Бо, втративши кордон, державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої колискової пісні. Народні колискові зачаровують ніжністю, любов'ю. У них - материнська ласка, світ добра, краси. Презентація музичної групи (слайд ).

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас єдина, -

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Діти разом з вчителем виконують колискові пісні «Ой ходить сон коло вікон»,«Ніченька іде».

Учень : Любов до нашої Батьківщини починається з дитячої 12

стежки до рідної домівки, любові до усної народної творчості: казок, загадок, пісень, прислів'їв, легенд. Український віддзеркалює душу народу, його історію.

Учитель. Рідна мово моя, пісенна. Мова завжди поряд з піснею. Наша мова - як чарівна пісня. А пісня - найвиразніша мова.

Звучить українська народна пісня "Грицю, Грицю, до роботи". Під час пісні - інсценівка.

Учитель. Як прекрасно звучить українська мова . Багато є слів, але є слова ніжні, вдячні,тремтливі (слайд ).Учень читає вірш Варвари Гринько « Мова»Сію дитинів серденько ласку.Сійся-родисяніжне «Будь ласка»,вдячне «Спасибі»,«Вибач» тремтливе -слово у серці,як зернятко в ниві.«Доброго ранку!»,«Світлої днини»,—щедро даруй тилюдям, дитино.

Ведуча 2: У слові народ втілив красу і багатство навколишнього світу, свої думки, почуття, переживання, любов і ласку, ніжність і великодушність, гнів і ненависть.

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

13

Коли не знаєш, з чого їх почать

Бо всі слова були уже чиїмось.Л.Костенко

Як відзначають мовознавці, одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення. У багатому мовному арсеналі виробилася і закріпилася ціла система словесних вітань:

Учні називають слова вітань: "доброго ранку", "доброго здоров'я", "добридень", "доброго вечора у вашій хаті","бувайте здорові".

Учитель. Хоч у повсякдення й увійшло багато словесних вітань, проте люди завжди були обачливими з ними, до кожного випадку використовували далеко не весь арсенал. Зранку, в обід чи ввечері уживали лише ті, слова які відповідали певній годині дня. Це ж стосується і щодо кількості осіб, їх віку, статі, навіть соціальної приналежності. Скажімо, коли одинак вітається з гуртом людей, неодмінно вживає множину форму "здоровенькі будьте" чи "доброго вам здоров'я".На окрему розмову заслуговують і родинні звертання. Традиційно на Україні діти називали своїх батьків на "ви". Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей.Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно вислухати теми. Ввічливість, уважність і чемність - основна вимога мовного етикету.

Складання вимог до мови: точна, виразна…

Ведуча 1 :Культура мовлення свідчить про загальний розвиток особистості.

Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, 14шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Ведуча 2 : Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне. Грамотне, багате мовлення - не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.Учень.Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіше від сльози Вона хай буде.

1. Конкурс ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА1. Доповніть прислів’я :♦ Птицю пізнають по пір'ю, а людину — … ( по мові.)♦ Що країна, що… ( родина) .♦ Слово до слова - зложиться … ( мова) . ♦ Слово не горобець, випустиш… ( не впіймаєш). Презентація юних художників.Малюнковий парад «Не моя земля, моя країна». Виставка дитячих малюнків.

Презентація слайд-шоуПерегляд підготовленого учителем з батьками слайд -шоу «Без Батьківщини мови не бува» ( слайд-шоу проект 1).

2. Конкурс «Далі, далі...»15

Запитання для команди №1

1. Державна мова України? (українська)2. Слова з протилежним значенням, (антоніми)3. Знак у кінці питального речення, (знак питання)4. Розмальоване яйце, (писанка)5. Головні члени речення, (підмет і присудок)6. Документ про середню освіту, (атестат)

Запитання для команди № 2

1. Народна назва Пасхи. (Великдень)2. Знак у кінці розповідного речення, (крапка)3. Розмова двох осіб, (діалог)4. (спільнокореневі)5. Речення з однією граматичною основою, (просте)

6. Нема України без верби і... (калини)

Кросворд для команди «Один в полі невоїн»

Впишіть у клітинки прислівники, дібравши синоніми до

поданих:

1. Повагом, нешвидко, (повільно)2. Хороше, гарно, (добре)3. Недалеко, поруч, (близько)4. Невесело, (сумно)5. Радісно, безжурно, (весело)6. Нерано, (пізно)7. Блаженно, безхмарно, солодко, (щасливо)8. Невисоко, (низько)

9. Нечутно, неголосно, (тихо)10. Поспіхом, (швидко).

16

1. Мовні загадки-жарти

• Які алфавіти складаються із 6 літер?(абетка, азбука)

• Як за допомогою трьох займенників можна зробити руки чистими?

(ви-ми-ти)• Яка назва країни починається і закінчується

займенниками я, між якими назва маленького коня? (Японія)

• Чим закінчується зима і весна? (літерою а)

• Як написати слово «робота» 5 літерами? (праця)4 літерами? (труд)

• Це усі повинні

знати:Нас не можна роз'єднати,Відрізняємось ми чим?Літер дві, а звук - один. (дж, дз)

Конкурс «Гонка за лідером».

Яка команда перша дасть правильну відповідь

1. Народні пісні на Різдво (колядки)2. Додайте: «Мені тринадцятий...» (минало)3. Перша збірка Шевченка (Кобзар)4. Народне оповідання про фантастичні події (легенда)

5. Прізвище Лесі Українки (Косач) 6. Віршований твір, який співається (пісня)

177. Фольклор - усна народна ... (творчість)8. Опис зовнішнього вигляду людини (портрет)9. Місто, де похований Тарас Шевченко (Канів)10. Державні символи України (гімн, герб, прапор)11. Новорічне символічне дерево (ялинка)12. Назвіть дерева-символи України (верба, калина, тополя).

Ведуча :Не ламай у лузі гілку калинову –Сиротою станеш, як забудеш мову. Можеш призабути запах рути-м'яти, Але рідну мову мусиш пам'ятати. Можеш не впізнати голосу діброви, Тільки не зрікайся маминої мови...

РІДНА МОВАМово рідна, слово рідне,Хто вас забуває,Той у грудях не серденько,Тільки камінь має.Як ту мову можна забути,Котрою учила

Нас всіх ненька говорити

Ненька наша мила?

Сидір Воробкевич

РІДНА МОВА

По-своєму кожна

Пташина співає,

По-своєму кожен

18

Народ розмовляє.

У мене й народу мого

Українська є мова чудова,

Своя, материнська.

С. Жупанин

Учитель: Українська мова є національною мовою українського народу і бере свій початок із глибини віків. Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову - дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями співвітчизників. Отже, ми сьогодні згадали , відчули серцем красу нашої рідної української мови.

Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть,Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь,Як вперше промовлене слово На мові народу свого. В.СосюраВиходить учень з запаленою свічкою і декламує вірш:Боже великий, єдинийНам Україну храни,Волі і світу проміннямТи її осіни.Світом науки і знанняНас усіх просвітиВ чистій любові до краюТи нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже, єдиний,Нам Україну храни

19Всі свої ласки-щедротиТи на люд наш зверни.Дай йому волю, дай йому долю,Дай доброго світа,Щастя дай, Боже, народуІ многії літа.Звучить пісня "Батьківська хата".

Конкурс «Барви нашого слова»

(для учнів 5 – 6 класів)

Мета: виховувати інтерес та любов до вивчення української мови.

План:

1.Ознайомлення учнів з темою і метою проведення конкурсу.2.Ознайомлення із складом журі.3.Привітання команд «Сонечко» і « Хмаринка». (Характеристика команд, девізи),4.Конкурсні завдання та їх виконання.5.Підведення підсумків конкурсу. (Оцінювання та нагородження учасників). І. Вступна частинаВ землі віки лежала моваІ врешті вибралась на світ.О, мово, ночі колискова!Прийми наш радісний привіт.

У мові – уся душа народу. Слово рідне вібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт діброви, спів соловейка. 20

ІІ. Основна частина

1.Запитання до учнів:Які частини мови ми вивчили з вами на протязі цього

періоду? [числівник, займенник, дієслово).На нашому уроці ви маєте показати отримані знання і

вміння з вивчених тем.Сьогодні у мовному конкурсі будуть змагатися 2 команди

(в кожній команді по 6 чоловік).Перша команда — « Сонечко», друга команда «Хмаринка».Судить змагання журі в складі... (адміністрація школи,

вчителі-мовники, кращі учні).Команда « Сонечко», міцно зв’язана зі своїми уболівальни-ками, живиться їх упевненістю в перемозі.Вони всі, як один, готові до рішучого бою на ниві знань про мову, їх девіз : Знаннями як сонце на небі сіяти, Усі перешкоди ми можем здолати. Свого конкурента вітає команда «Краплинка». Команда над усе цінує емоційну, полум'яну мову й готова боротися за неї всіма своїми знаннями, уміннями й винахід-ливістю.Їх девіз: Краплинка до краплинки – черпаємо знання, До перемоги разом іде наша сім'я.

Командам - суперницям ми бажаємо бути справжніми знавцями своєї мови, проте потрібно пам'ятати, що перемоги

не приходять без труднощів. Адже добре треба знати,

Як і що відповідати, Про журі не забувати

І кмітливість проявляти.

21

2. Конкурсні завдання:Розминка

Відгадати ребуси :5 ірка ак 3 са ві 3 на 100 ляр

Завдання №1

Знайти іменники з ряду слів:

а) Теплий, тепло, теплиця, потепліло.

Зима, зимовий, зимівля, зимонька, зимувати.

б) Праця, працівник, працювати, працьовитий.

Зелень, зеленіти, зелений, зеленушки.

Загадки уболівальникам.Білі зуби маю, та усі ковтаю, довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза) Я не їм вівса, ні сіна, дайте випити бензину — усіх коней обжену, куди хочеш побіжу. (Автомобіль) Горбатий міст на чотирьох ногах стоїть. (Верблюд) Червоний колір, солодкий смак, кам'яне серце, чому то так? (Черешня) По полю бродить, зерно молотить, жне, косить — хліба не просить. (Комбайн) Стоїть дід над водою, трясе бородою. (Очерет)

Журі підводить підсумки за перший тур.

Завдання №2

Назвати слова. Визначити рід іменників ( предметні малюнки)22

Завдання для уболівальників:Назвати: іменники - істоти, неістоти.

Журі підводить підсумки

Завдання №3

Гра ,,Зійдіть східцями

Додайте букви, яких не вистачає і прочитайте слова.

Завдання команді„ Сонечко"1. Чоловіче ім'я. ( Ян )2. Заглибина в землі. (Яма )3. Його човни опускають за борт.( Якір )4. Блюдо з яєць. ( Яєчня )5. Те, на що ми звертаємо увагу при покупці товару. ( Якість) Завдання команді,, Краплинка "

1. Антонім слова війна.. ( Мир )2. Предмет туалету і гігієни. (Мило)3. Предмет побуту для миття посуду. ( Мийка )4. Ім'я дівчини. ( Марина)5. Комаха ( метелик )Журі підводить підсумки.

Завдання №4

Доберіть до поданих слів антоніми.

Весна -... Любов- 23

Ніч -.. Праця- …Зло -... Жара- …Радість -... Молодість -... .

Журі підводить підсумки.

Завдання №5

До власних назв дібрати загальні назви:

Київ, Львів, Полтава, Одеса, Черкаси, Миколаїв - це ... . Михайлівна, Ігорівна, Павлович, Станіславович, Федорович – це …Дніпро, Прип'ять, Ворскла, Рось, Південний Буг - це …Карпати, Альпи - це ... .Чорне, Азовське, Каспійське - це ...„ Жовтоводські вісті", „ Дніпровські хвилі", „Зоря" -...

Бліц - турнір №1

І.Продовжити міркування:

Якщо істоти не можуть літати, це - не ... .

Якщо дерево не має білої кори, це - не ... .

Якщо не буде голосного звука - не буде ....

Якщо тварина не живе у воді, це не ...

2. Назвати по 4 слова:

Міський транспорт: …

24

Слюсарні інструменти:…

Побутові електроприлади:...

Письменники:…

Бліц - турнір №21. Утворіть множину:Ніч - … . Піч - … .Рік - … . Стіл - … .Село - … . Лелека - … .Хлопець - … . Горобець - … .

2. Змінити слова, поставив їх у потрібному відмінку так, щоб вийшов гарний вірш:

Сниться (поле) дощик, (Картопля) горщик, А (відерце) сниться Копанка-криниця.Сонце сниться (віти), (Хатка) сниться брама,А маленьким (діти)Сниться їхня мама.

В.Крищенко

Завдання для уболівальників.

У якій країні ми живемо? Яке місто є столицею України? Яка найбільша річка України?

25У яке море впадає річка Дніпро? Які є гори в Україні? У якому місті ми живемо?

Пауза,, Крилаті фрази

Бити горщики -... Точити зуби –…

Вцілити в око -... Не сносити голови -...

Як корова язиком злизала - … Накивати п’ятами-…

Пауза,, Що не так?" або ,,Лексичні пастки"Над пляжем, 3 ранку у річкиДе багато пісочку Дід Мишко траву косивІ гальки Стальною козою.Спокійно парують Він весь буг, подивіться самі,Білокрилі Устелив до берегаЛайки. Вовками.

Підведення підсумків.

Посміхніться:Батько питає Михайла:

- Чому ти тільки «2» та «3» приносиш зі школи?- Треба, тату, з найменшого починати.

Ким бути- Ким би ти хотів стати, коли виростеш?- Учителем і малярем.- Чому?- Бо учитель має канікули влітку, а маляр – взимку.

Ш. Заключна частина1.Підведення підсумків за весь конкурс.2.Нагородження команд.

26

Конкурс «Знавців рідної мови»

( для учнів 7 - 8 класів )Мета: розвивати інтерес до вивчення української мови, формувати мовленнєві уміння, увагу, мислення, інтерес до предмету.

План 1.Ознайомлення учнів з темою і метою конкурсу..2.Ознайомлення із складом журі.3.Привітання команд « Мовознавці» і «Інтелектуали». (Характеристика команд, девізи).4.Конкурсні завдання та їх виконання.5.Підведення підсумків конкурсу. (Оцінювання та нагородження учасників). І. Вступна частина По-своєму кожна Пташина співає,По-своєму кожен Народ розмовляє. У мене й народу мого Українська є мова чудова,Своя, материнська. С. ЖупанинІІ. Основна частина

1.Запитання до учнів:Які частини мови ми вивчили з вами на протязі цього

періоду? (числівник, займенник, дієслово).На нашому конкурсі ви маєте показати отримані знання і

вміння з вивчених тем.

Сьогодні у мовному конкурсі будуть змагатися 2 команди. Перша команда — «Мовознавці», друга команда «Інтелектуали».

27Судить конкурс журі в складі... (адміністрація школи,

вчителі-мовники, кращі учні).

Адже добре треба знати, Як і що відповідати, Про журі не забувати І кмітливість виявляти.

2. Конкурсні завдання:

Перший тур по темі «Числівник»Капітани команд біля дошки записують обчислені вирази прописом.Наприклад: 4+ 12 = 16 (шістнадцять) .

277 — 40 =237 (двісті тридцять сім) 2/3 (дві третіх)

0,025 (нуль цілих двадцять п'ять тисячних).

(Див. додаток №1 )Завдання командам:

Гра «Допоможіть Сергіійкові» Сергійко влітку відпочивав біля моря. Копи приїхав до-

дому, то написав другові листа. Проте листа він довго не відсилав, бо не знав, як правильно сполучити числівники з іменниками. Ось цей лист.

«Здрастуй, Петрику! Я вже готуюся до школи, бо через кілька днів починається навчальний рік. Вчора я ходив до татуся в поле, бачив, як орють (п'ять, п'ятеро, п'ятірка) тракторів. А потім до мене прийшло (три, троє) хлоп'ят, і всі ми ходили на ставок ловити рибу. Мені пощастило: я

спіймав (двадцятеро, двадцять) карасів. Коли ми поверталися додому, то зустріли (три, троє, трьох) дівчат — наших однокласниць. Вони похвалилися, що ідуть28

з ферми, там допомагали телятницям. На фермі аж триста шістдесят (два, двоє) теляти. Приїжджай до мене на зимову перерву. У мене є (два, двоє) саней, будемо спускатися з гірки. Чекаю відповіді. З привітом Сергійко».

Допоможіть хлопчикові!(Відповідь: п'ять, троє, двадцять, трьох, триста шістдесят два. Двоє).

Загадки уболівальникам.1.Скільки було: баба, дві матері, дві дочки і онучка.(Троє)2.Чи може дощ іти два дні підряд? (Ні, бо між ними буде ніч)3.Скільки кроків зробить горобець за сім років?(Ніскільки, бо горобець стрибає, а не ходить).4.Шість ніг, дві голови, один хвіст, чотири ока, два носа. (Вершник на коні).

Журі підводить підсумки за перший тур.

Другий тур по темі «Займенник»

Завдання: «Прикрасьте ялинку». 1. Заповніть кліточки займенниками різних розряді в у називному відмінку.

Відповідь: 1.я 6. вона (вони)

2. ти (ви) 7. який (ніщо)

3. та ( ми) 8. хтось

4. він 9. ніякий

5. той 10. якийсь (кожний )

( Див. додаток № 2)

29

2. Загадки – жарти для уболівальників.

- Який займенник складається з однієї букви? (я)

- Додавши до займенника одну букву буде щастя, любов , спокій.(ми-р)

- Які три займенники найчистіші? ( ви – ми - ти)

- Які два займенники заважають їздити один одному по дорозі? (я – ми)

3. Гра ,, Зійдіть східцями”

До особових займенників я, ми додайте букви, яких не вистачає і прочитайте слова.

Завдання команді ,, Мовознавці ”

1. Чоловіче ім’я. ( Ян )

2. Заглибина в землі. (Яма )

3. Його човни опускають за борт.( Якір )

4. Блюдо з яєць. ( Яєчня )

5. Те, на що ми звертаємо увагу при покупці товару. (Якість )

Завдання команді ,, Інтелектуали ”

1. Антонім слова війна.. ( Мир )

2. Предмет туалету і гігієни. ( Мило )

3. Предмет побуту для миття посуду. ( Мийка )

4. Людина , що знається в мистецтві. ( Митець )

5. Час дієслова. ( Минулий)

( Додаток № 3)Журі підводить підсумки за другий тур.

30

Третій тур по темі « Дієслово »

1. Складіть вірш, вставляючи дієслова.

Завдання команді ,, Мовознавці ”- 1куплет. Завдання команді ,,Інтелектуали ”- 2 куплет.

***Удосвіта дві хмароньки , Хотілось їм …,… вгорі укупі бути вік,і мовчки …, а вітер злий … вжеяк тії дві зорі. десь збоку біля них.

Дві хмароньки … І стали тихо …удосвіта колись, дві хмароньки ясні,зустрілися , …, і сльози тихо …,за рученьки … . сріблясті і рясні.

Олександр Олесь

Слова для довідок: спинилися, зустрілися, зупинилися,

сміявся, падали, взялись, зустрілися, зостатися.

2. Доберіть до поданих слів антоніми.

Завдання командам: Поважати - … приструнити - …згорнути - … прибігти - …ненавидіти - … працювати - …замкнутися - … вивести - … .

3. Скласти прислів’я з двох поданих частин:

Завдання команді ,, Мовознавці ” На годину спізнився, те завтра не зловиш.

31Не доженеш і конем, за рік не доженеш.Що нині утече, що запізнився одним днем.

Завдання команді ,, Інтелектуали ”Що знаєш, того щоб з криниці води напитися.Треба нахилитися, треба в воду лізти.Щоб рибу їсти, за плечима не носить.

4. Гра ,, Добре – погано ”

Учні стають в коло. Вчитель називає дієслово. Якщо слово означає добрі дії людей, учні повинні підняти руку, а якщо негативні – опустити її.сміятися дбатимиритися мислитизагубити товаришувати веселитися ганьбити сваритися вчитися

5. Утворити дієслова майбутнього часу . ( Що робитимеш? )Завдання команді ,, Мовознавці ” Будеш хвалити -… , … Будеш працювати - … , …Будеш зневажати - … , …

Завдання команді ,, Інтелектуали ” Будеш дбати - … , …Будеш сумувати - … , …Будеш працювати - … , … 6. Завдання для капітанів.

1.Скласти правила спілкування, вживаючи дієслова у формі наказового способу.2. Скласти правила безпечної поведінки на вулицях міста.32

7. Загадки для уболівальників.

Білі зуби маю, та усі ковтаю, довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза) Я не їм вівса, ні сіна, дайте випити бензину — усіх коней обжену, кудихочеш побіжу. (Автомобіль) Горбатий міст на чотирьох ногах стоїть. (Верблюд) Червоний колір, солодкий смак, кам'яне серце, чому то так? (Черешня) По полю бродить, зерно молотить, жне, косить — хліба не просить. (Комбайн) Стоїть дід над водою, трясе бородою. (Очерет) Підведення підсумків третього туру ІІІ. Заключна частина 1. Підведення підсумків за весь конкурс. 2. Нагородження команд.

Додатки1. а) 638 – 411 = б) 195 + 70 4 = 16, 04 23, 009

2. 1

23

45

67

8

910

333. а) б)я м ия м ия м ия м ия м и

Конкурс« Краса і сила української мови»

( для учнів 8 – 9 класів)Мета : збудити прагнення учнів продемонструвати свої знання та вміння з української мови, читання, музики, образотворчого мистецтва; розвивати уміння учнів застосовувати набуті знання в незвичайних , нестандартних ситуаціях; виховувати повагу до барвистого рідного слова, вчити дітей триматися перед глядачами, бути привабливими, цікавими для присутніх.

План проведення

1 .Ознайомлення учнів з темою і метою конкурсу. .2.0знайомлення із складом журі.3.Привітання команд «Калина » і « Верба».4.Конкурсні завдання та їх виконання.5.Підведення підсумків конкурсу. (Оцінювання та нагородження учасників.)

І. Вступна частина Здрастуй, Слово,Українська Мово!34Здрастуй на межі тисячоліть!Квітни калиново й барвінково,Запашна вічнозелена віть!..- Слово – брила, слово – крила, диво,У незнане зоряне політ.Через мову щиро і правдивоОдкривається нам білий світ… Дмитро Білоус

Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро. П. Основна частина1. - Дорогі діти! Сьогодні ми проводимо конкурс ,, Краса і сила української мови. Ви маєте чудову змогу продемонструвати свої знання та вміння з української мови, читання, музики, образотворчого мистецтва, народознавства. Правду каже прислів’я : Без верби і калини нема України. - В нашому мовному конкурсі будуть змагатися дві команди : перша команда — «Калина», друга команда «Верба». Команди відрізняються одна від іншої кольоровими стрічками. Команда «Калина» - з червоними стрічками, а команда «Верба»- з зеленими стрічками.

І щоб змагання було чесним,Ми вибрали журі почесне.

Погляньмо разом з вами , друзі,Хто буде в цім почеснім крузі.

Представлення журі.

Станція « Символічна »- Майже в усіх народів є свої улюблені рослини - символи. В Канаді -клен, у росіян - берізка, а у нас українців - верба і

35 калина. Зараз представник від кожної команди розповість нам чому ці рослини стали символами України.

ВЕРБА

Ще тільки зійшов сніг. А верба уже поспішила привітати світ з весною. Верба дарує пухнасті жовті котики. Це дерево зацвітає першим. Тому дерево віддавна шанувалося на Україні. Верба росла коло кожного двору. З верби робили ночви, кошики, тини, сопілки. Вербною називається неділя за тиждень до Великодня. Освячена цього дня лоза дарувала силу, здоров'я. Верба є оберегом. Вербу використовували і на Зелені свята.

КАЛИНА

Надзвичайно люблять на Україні червону калину. її образ тісно пов'язаний з образом самої України. Цей чарівний кущ калини ріс біля кожної оселі. Гронами калини дівчата прикрашали коси. Нею заквітчували весільний коровай. Калиною лікували хворих. Цей кущ садили навіть коло могил.

Отож і зараз калина — одна із улюблених рослин українців. Цвіте вона білим цвітом, червоніє ягодами по садках, лісах, левадах. Саджають калину поблизу води.

Станція «Словесна»

Усе починається зі слова. На цій станції зупинились найкращі знавці словникового запасу української мови. Я впевнена, що вони дуже гарно справляться із завданнями, які будуть зараз оголошені.

Завдання №1.Кожне слово має своє лексичне значення. Слова , які

мають лише одне значення називаються ...., а слова, що 36

мають кілька лексичних значень, називаються..(учні з кожної з команд беруть картки із словами і називають значення слів) ПОЛЕ, РУЧКА, ДАР, КОСА

Завдання №2 . Мовна гра,, Птах летить, степ мовчить".Добре — хлопаємо в долоні, погано — мовчимо.

Радіти , працювати, сумувати, дружити, боліти, сердитися, навчатися.

Заздрити, допомагати, читати, сваритися, кричати, вітатися, поважати.Завдання № 3. Доберіть до поданих слів антоніми.Завдання командам:Вечір -...

Мілкий -...Спека -...Молодіти

Завдання № 4

- Слово — це знаряддя мислення й мовлення людини. Як і зі всяким знаряддям, зі словом треба поводитись обережно і вдумливо. Лихим словом можна зіпсувати настрій людині,

Любов-…Говорити -... Працьовитий -... Зло -... .

можна образити її. Іноді недобрим словом можна навіть убити людину.- А що можна зробити добрим словом? ( учні відповідають)

- Доповніть поради , яких слід дотримуватись під час спілкування з іншими людьми:Знаєш - кажи, а не знаєш - .................мовчи.Умій вчасно сказати і вчасно ... змовчати.

37Не хочеш почути поганих і дурних слів, ... не кажи їх сам.Що маєш казати -... наперед обміркуй.(Журі підводить підсумки виконання завдання учасниками)

Станція «Художня»

Назва станції говорить про те, що на ній зупинились ті, хто вміє малювати. Можливо, колись це вміння їм пригодиться. Слухаємо уважно завдання.

Завдання. Зараз я прочитаю кожній з команд уривок з вірша Т.Г.Шевченка, а ви повинні дібрати малюнок до нього.

Станція «Жартівлива»1. Вчитель питає Петрика:

- Чому ж ти , Петре, вивчив не уроку?- Підручника не було.- А де ж він подівся?- Батьку привезли на зиму сіно і привалили.- То коли ж ти все ж таки вивчиш урок?- Коли корова сіно з’їсть. (Народна творчість)

2. Випрала мама сорочку синові й каже:— Іванку, віднеси сорочку на подвір'я і повісь на

сонце, хай сохне.

Іванко пішов, та незабаром повернувся з сорочкою в руках. —Чому ж ти не повісив? — запитала мати. — Я не дотягнувся до сонця.

Журі підводить підсумки виконання завдання учасниками.

Станція «Музична»

38

Не за синіми морями, не за високими горами , а на нашій славній Україні жила красуня Пісня. Батьком у неї був народ, матінкою - Україна. Народ був могутнім , сильним, сміливим чоловіком. А матуся Україна - перша в світі красуня і донька їхня Пісня в них удалась. Усі люди, поріднившись з Піснею, ставали добрішими, чудовішими. Навіть сердита Сова, почувши її, викидала совенят із свого гнізда. Пісня вміла лікувати людей від різних хвороб, відвертати їх від життєвих негараздів. Вона мирила посварених закоханих, відвертала від бійців ворожі кулі, тамувала душевний біль розлучених. Все чула, в бачила Пісня. Вона раділа і горювала, кохала і розлучалась, сміялась і плакала. Як не можна вбити Народ, так не можна вбити Пісню, бо Пісня - то його душа, а Народ без Пісні - не Народ.

Завдання. Учасникам гри пропонується заслухати уривок з української народної пісні та визначити її назву .

Журі підводить підсумки виконання завдання учасниками.

Станція « Фразеологічна»

Що ж це за станція така? І що чекає тих учасників, які зупинились саме на цій станції?

Отже, фразеологічна — від слова фразеологія. А що ж воно за слово? І вживаємо у своїй мові ці фрази дуже часто і будемо їх вживати.

Завдання1.Ситуація в автобусі:

Нарешті я втиснулася в автобус. Шум! Галас! Раптом чую голос кондуктора:

39- Я вас дуже прошу! Тримайте язики за зубами, рукам волі не давайте, візьміть себе в руки, бо мені вже голова обертом від вашого шуму. Якщо не послухаєтесь, то доведеться комусь намилити шию.

- Назвати кілька фраз, що прозвучали., замініть їх ввічливими висловами.

Журі підводить підсумки виконання завдання учасниками

ІІІ. Заключна частинаПерша ознака культурної людини - високий рівень

культури її мовлення. Культура мовлення - це правильність, точність, виразність, змістовність, послідовність, точність. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе. Тож любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Добре вимовлене слово - це вже музика.

1. Підведення підсумків за весь конкурс.2. Нагородження команд.

Свято, присвячене творчості

Лесі Українки"Вічний живий голос"

Мета: розширити знання учнів про геніальну доньку українського народу Лесю Українку, передати силу і глибину її поетичного світу, виховувати любов до українського поетичного слова, до України, до творчої спадщини поетеси,

почуття прекрасного. 40

Обладнання: портрети Лесі Українки; виставка книг до творів поетеси, свічка, вишиті рушники, мультимедійна презентація.

Хід заходу

Звучить українська народна пісня „Стояла я і слухала весну”.

Довго щирими сими словами До людей промовлятиму я… 

Л.Україна

Учитель. Дорогі мої діти! Прозвучала пісня „Стояла я і слу-хала весну”, пісня, яка, мабуть, нікого не залишила байдужим, бо слова цієї пісні написала Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка). Леся Українка належить до геніальних худож-ників великої естетичної сили и кришталевої моральної чис-тоти. Мені б дуже хотілось, щоб сьогодні ви ще раз доторкну-лися душею і серцем до Лесиного життя-подвигу, до Лесиної поезії, пісні, яку вона дуже любила, щоб ви полюбили Лесине слово так, як люблю його я, щоб ви не раз зверталися до томи-ків, щоб ті поезії, які найбільше припадуть до душі, ви взяли з собою в доросле життя.Лесю!

Скільки раз зверталась я до тебе,Скільки передумано було,Але знову ти сьогодні зазвучала,Знову серце болем пройняло.Як я хочу, щоб тебе любили,Щоб з тобою в серці йшли в життя,Щоб ніколи кривди не чинили,Мої учні, ті, кого навчала я.Бібліотекар. Дорогі друзі! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого і цінного, сильного і ласкавого,

41доброго і мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. (Запалюють свічку.)Хай палає свічка. Хай палає,Поєднає нас вона в цей час.Друзів голоси нехай лунають,Слово й музика нехай єднають нас. 

Звучить музика.

Учитель. За вікном зима. Ось у таку пору, 25 лютого 1871 р., народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Мати – письменниця Олена Пчілка, батько – юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту. 1-й ведучий. Леся Українка зростала в інтелігентному середовищі родин Косачів і Драгоманових, у яких завжди жили волелюбні традиції. Дівчина ще змалку була вільною від релігійних забобонів, могла критично ставитися до біблійних легенд та оповідей, давати власну, незалежну оцінку почутому, побаченому та прочитаному .Лариса

жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, батько, а також книги і життя. Лесина мама, як щира українська патріотка, негативно ставилася до казенної, до того ж російсько-мовної шкільної науки..2-й ведучий. Із всіх шістьох дітей Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею... Вони обоє були лагідні та добрі безмежно, надзвичайно стримані, терплячі та витри-мані, з виключною силою волі. Вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у42найменшої дитини... Леся.

Як дитиною, бувало,Упаду собі на лихо,То хоч в серце біль доходив,Я собі вставала тихо.«Що болить?» - мене питали,Але я не признавалась -Я була малою горда, -Щоб не плакать, я сміялась. Леся Українка. «Як дитиною бувало...»,

1897 р. 1 –ий ведучий. У чотири роки Леся навчилася читати. Її улюблені книги – «Кобзар» Т.Шевченка, твори Ж.Верна, Д.Дефо, казки Г.Х.Андерсена. У шість – невтомна дівчинка сама вишиває улюбленому батькові сорочку, а подаровані їй ножиці й гольник вона пильнує більше ніж деякі забави. Коли дівчинці було 9 років, заарештували тьотю Елю. Несподівано для самої Лесі, у 1880 році з’явився перший вірш «Надія».2 –ий ведучий.  Леся розказує про свої дитячі роки: «Жодних шкіл не покінчила і взагалі систематично вчилась тільки до 14 років, а потім пішла «на власний хліб», себто вчилась тільки того, що мені подобалось, а читала все, що запорву, без жодної заборони. Правда коректив був в особі моєї матері та в

листах дядька Драгоманова, якого вважаю своїм учителем, бо дуже багато завдячую йому в моїх поглядах на науку, релігію, громадське життя».1 ий читець:Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна:Надія вернутись ще раз на Вкраїну,Поглянуть іще раз на рідну країну, Поглянути ще раз на синій Дніпро, –Там жити чи вмерти, мені все одно,

43Поглянуть іще раз на степ, могилки,Востаннє згадати палкії гадки… Ні долі, ні волі у мене нема,Зосталася тільки надія одна. Бібліотекар.  З цього часу і до кінця життя поезія, слово, пісня стали призванням, сенсом її життя.   Леся була дуже обдарованою дитиною. Їй було всього 13 років, коли мати, вибравши їй яскравий псевдонім, зважилась опублікувати під ним перші її дитячі твори «Конвалія» і «Сафо» в галицькому журналі «Зоря» (1884 р.), ще кілька поезій 1887 р. було вміщено у Львівському жіночому альманасі «Перший вінок».

Звучить музичний запис.Росла в гаю конваліяПід дубом високим,Захищалась від негодиПід віттям широким. Та недовго навтішаласьКонвалія біла, –І їй рука чоловіча

Віку вкоротила. Ой понесли конваліюУ високу залу,Понесла її з собоюПанночка до балу. Ой на балі веселаяМузиченька грає,Конвалії та музикаБідне серце крає.44

То ж панночка в веселомуВальсі закрутилась,А в конвалії головкаПов’яла, схилилась. Промовила конвалія:«Прощай, гаю милий!І ти, дубе мій високий,Друже мій єдиний!» Та й замовкла. БайдужоюПанночка рукоюТую квіточку зів’ялуКинула додолу. Може, й тобі, моя панно,Колись доведетьсяЗгадать тую конвалію,Як щастя минеться. Недовго й ти, моя панно,Будеш утішатись,Та по балах у веселихТаночках звиватись.

 Може, колись оцей милий,Що так любить дуже, –Тебе, квіточку зав’ялу,Залишить байдуже!..

1-й ведучий. Мала Леся гарно малювала, грала на фортепіано. Але пізніше, у одному із своїх листів вона писала: (зачитує уривок із листа). «...з мене був би кращий музикант, ніж поет, але натура утяла мені жарт». 2-а ведучий. Цей «жарт» - туберкульоз кісток і спричинена

45ним операція руки, через що мусила покинути заняття музикою. Болючим було прощання з інструментом, якому повіряла свої радощі і смуток. Леся.Хто вам сказав що я слабка,Що я корюся долі?Хіба тремтить моя рука,Чи пісня й думка кволі?Ви чули, раз я завелаЖалі та голосіння, –То ж була буря весняна,А не сльота осіння.А восени…Яка журба,Чи хто цвіте, чи в’яне,Тоді й плакучая вербаЗлото-багряна стане.Коли ж суворая зимаПокриє барви й квіти –На гробі їх вона самаРозсипле самосвіти.

Учитель. Хвороба підточувала здоров'я. І хоч Леся не закінчила жодного навчального закладу, вона належала

до найосвіченіших людей свого часу: вона проявляла великий інтерес до різних галузей знань, головним чином до літератури, мистецтва, історії, географії, іноземних мов - оволоділа німецькою, французькою, грецькою, латинською, англійською, італійською, польською, болгарською та іспанською мовами.

Бібліотекар. Ще одне захоплення Лесі – народна пісня. Леся швидко запам’ятовувала народні пісні, гарно співала. Вона безмежно кохалася в них, шанувала історичне минуле свого народу. Леся Українка вивчала історію свого народу, її 46дивувало, що такий народ, як українці, з багатющою історією, культурою, не має свого державного об’єднання, змушений перебувати в залежності від Росії. Учень.І все-таки до тебе думка лине,Мій занапащений, нещасний краю.Як я тебе згадаю,У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,А тяжчого від твого не видали,Вони б над ним ридали,Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало,Країна ціла може в них втопитись:Доволі вже їм литись, –Що сльози там, де навіть крові мало!

Учитель.  Одеса, Крим… Чорне море. Коли Леся побачила його вперше, була приголомшена. Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, у думках її зринав образ України. До тебе, Україно, наша бездольна мати,

Струна моя перша озветься,І буде струна урочисто і тихо лунати,І пісня від серця поллється. По світі широкому буде та пісня літати,А з нею надія кохана.Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,Де схована доля незнана. Полине за синєє море, полине за гори,Літатиме в чистому полі.

47Здійметься високо-високо в небесні просториІ, може, спітка тую долю.І, може, тоді завітає та доля жаданаДо нашої рідної хати,До тебе, моя Україно кохана,Моя безталанная мати!

 2-ий ведучий. Леся Українка належить до тих рідкісних творців, повсякденне життя яких, стосунки з людьми і поведінка не обезславили (бодай найменшою вірою) їхнього чесного імені. Вона жила красиво і самозречено, як і творила.

Звучить музичний запис: Ветховен, «Місячна соната»

1-й ведучий. В особистому житті Лесі Українки було багато страждань. Познайомилися вона з Сергієм Мержинським у липні 1897 р. в Криму. Їх поєднала чуйність до всього прекрасного, гармонія і краса душ, спільна праця, мрії, навіть хвороба. Уже через рік Сергій приїжджає в Зелений Гай (Полтавщина) до Лесі. їх пов'язують теплі стосунки, що поступово переростають у кохання.

У 1900 році Леся відвідує у Мінську Мержинського, а у січні 1901 року приїздить сюди ж доглядати тяжко хворого коханого, який помирає 3 березня 1901 р.

Учитель.  Останні роки короткого життя Сергія Мержинського були осяяні світлом прекрасної дружби і ніжної турботи друга-поетеси Лесі Українки.  Бібліотекар: Патріотка до мозку кісток, Леся все своє життя сповідала високу національну ідею. Коли Михайло Павлик запропонував їй поміняти російське підданство на австрійське, поетесса відповіла: «Я, звісно, не хочу бути підданою Росії, але в такій же мірі не прагну стати підданою австрійської держави. Я б воліла бути громадянкою незалежної самостійної України». 48

Неволя українського народу – незагоїна рана в серці поетеси.

Учениця. Горить моє серце, його запалилаГаряча іскра палкого жалю.Чому ж я не плачу?Рясними сльозамиЧому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветьсяТа слоьзи не ринуть потоком буйним,Мені до очей не надходять ті слоьзиБо сушить їх туча вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле,Припасти лицем до сирої земліІ так заридати, щоб зорі почули,Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

Учитель. Героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність до угодовства й компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів.

З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.

Звучить музика, на екрані фотографії Лесі Українки у різні роки її життя.

49

Літературно – музична композиція «Тарас Шевченко — частинка серця

кожного українця» до 200- річчя від дня народження

Т. Г. Шевченка

Актова зала прикрашена стіннівками, які присвячені 200-ій річниці від дня народження Т. Г. Шевченка. На сцені напис: «Тарас Шевченко — частинка серця кожного українця», у центрі — портрет Т. Г. Шевченка, уквітчаний вишитим рушником, біля нього квіти.В актовій залі — книжкова

виставка «200 років від дня народження Т. Г. Шевченка — поета, художника, мислителя і педагога».

Хід проведення Звучить тиха музика . Ведуча 1.Щовесни, коли тануть снігиІ на рясті засяє веселка,Повні сил і живої снаги —Ми вшановуємУчні. Пам'ять Шевченка

Ведуча 2.Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,І голос твій нам душі окриля.50Встає в новій красі, забувши лихоліття,Твоя, Тарасе, звільнена земля!

Учитель. Для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато, що створюється враження, ніби ми про нього все знаємо і він завжди з нами. У ньому наша історія , реальність. Україна - це Шевченко, Шевченко - це Україна . Сьогодні ми святкуємо 200 років від дня народження Людини, що стала виразником українського духу. Великі поети загартовують душу великими ідеями, і великий Шевченко загартував вогонь у серці чесного українського народу - вогонь свободи, героїзму, самовідданості і національної гідності.

Ведуча 1. За що ж люди так шанують і люблять поета, а день народження його святкують, як найбільше свято?

1 -й ученьБо нещастя свого люду ніс в душі Тарас, Сіяв добре, мудре, вічне поет серед нас.

Ведуча 2. Чому гіркі людські болі гостро відчував?

1-й ученьБо таку вразливу душуГосподь йому дав. Бо з дитинства не знав волі,Кріпаком зростав.

Ведуча 1. Хто у хаті жив із ним? І де була мати? Що найважчим тягарем Стало для хлоп'яти?

2-й ученьРано вмерла його мати,

51Лишивсь сиротою. Не міг раду собі дати З горем і журбою.

Ведуча 2. З ким же ріс Тарас малий?

3-й ученьБули у Шевченка брати й сестри рідні.Усі кріпаки, всі сироти, усі дуже бідні.Був братик Микита, сестрички Яринка й Маруся,Малим його забавляла найстарша Катруся.Учитель. Дитиною Тарас був жвавий, непосидючий, усім цікавився, все хотів знати, а пам'ять мав надзвичайну. З дитинства був допитливим, любив малювати, співати.Але шкільний дяк, до якого наймався малий за можливість навчатися, виявився п'яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя - маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілий днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі.

Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку.

Інсценізація фрагменту про дитячі роки Т. ШевченкаКозак. Здоров був, хлопче.Тарас. А здорово, діду.Козак. Ти хто такий хлопче?Тарас. Я — Тарас, а по батькові Шевченком звуть.Козак. А родина в тебе є?Тарас. Я — сирота: ні батька, ні неньки у мене немає, а брати мої і сестри весь день мусять працювати на пана. Але знаю я від діда Івана, що не завжди мій рід був у неволі... Знаю, що колись мої предки були славні козаки. Козак. А де ти живеш, хлопче?52

Тарас. В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.Козак. Та, значить, це твоя Батьківщина?Тарас. Не тільки це село моя Батьківщина. Бо всі мої лани широкополі, і Дніпро поміж зеленими берегами. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна — прекрасна — уся моя!Козак. Уся кажеш?Тарас. Уся, бо я її люблю.Козак. А що ти тут робиш?Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду вірші-пісні писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, змалюю всю красу України, щоб усі знали, що кращої за неї нема в усьому світі.

Звучить («Мені тринадцятий минало»).

Учениця 1.Полюбив Тарас дівчатко у дитинстві рано, І до днів своїх останніх не забув Оксани. Пан погнав тоді Тараса з рідної країни. А Оксана шукать хліба побрела в чужину. Серце мав Тарас велике і любов велику,

Очі мав, що вміли плакать по милій довіку. Хоч була любов та чиста, любов полум'яна, Та Тарасу не любилось, і сім'ї не склалось.

Ведуча 2.

А звільнившись від кріпацтва,

Чи став він щасливим?

4-й учень Не жилось йому спокійно на білому світі. Всі неправди, всі нещастя, що душили груди,Вилив він на папері піснею між люди.

53Звучить пісня ,, Зоре моя вечірняя ’’

Учитель. У 24 роки друзі викупили Тараса з кріпацтва. Він з великим завзяттям узявся за науку. Навчаючись у Петербурзькій академії художеств, він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі - земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів - "Кобзаря".

У молодості Шевченко вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди. Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру. Русявий. Чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і дивною добротою Шевченко мав добрий слух, невеликий, але гарний голос. Знав безліч українських пісень.

Ведуча 1. Свої поезії Шевченко писав з надзвичайною легкістю – наче жартома: міг не тільки слухати при цьому розмови присутніх, а й сам брати в них участь.Поезія

Шевченка не просто зачаровувала: будила прагнення до волі, національної гідності українців. Тому поет був небезпечний для царського уряду, і його було заслано рядовим солдатом на довгих 10 років із забороною писати й малювати.

Звучить пісня "Минають дні , минають ночі "

Ведуча 2.Роки після заслання стали найвищим злетом Шевченка. Він ніби зійшов на духовну вершину, звідки стало видно далеко і ясно. Як результат — нове видання «Кобзаря» та «Буквар».

Учні читають вірші з «Кобзаря»Повідомлення учнів:54

5-й учень. З-поміж безлічі книг, що мають для народу значення заповітне, виділяється «Кобзар» — книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

6-й учень. Дивовижна доля цієї книги, котру за життя поета видавали тричі і яка щоразу містила більшу кількість творів. У першому виданні «Кобзаря», що побачило світ 1840 року, було лише вісім віршів, балад і поем.

7-й учень. І тільки 1860 року, незадовго до смерті поета, вийшло нове, найбільш повне прижиттєве видання «Кобзаря», до якого увійшли 16 творів (сучасні видання містять 228). Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із життя українського кріпака Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху — ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його у хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем».

Учитель. Відтоді упродовж багатьох десятиріч книга ця буде настільною для кожного українця.

Я так її, я так її люблю —

Мою Україну убогу,Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!

"Кобзар" став великим народним пісенником. Ще за життя поета в народі почали співати пісні на його твори. ,,Поета не тільки читають, а й співають’’ - , говорить М. Грінченко. Творчість народу на теми Шевченка вражаюча! Українські фольклористи зібрали вже до двох сотень народних мелодій на тексти Шевченка. 

Звучить пісня " Заповіт "

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його

55

на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж

року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.

Учениця 2.Він був поетом волі в час неволі,Поетом доброти в засиллі зла.Була у нього надзвичайна доля,Та доля Україною була.

                                     (Д. Павличко) Учитель. До вашої уваги відеофільм « Великому Кобзарю» про землю, де народився і ступав малими босими ногами Тарас Шевченко — майбутній геній України, його життя й творчість

Перегляд відеофільму з використанням інтерактив ної дошки.

8 – ий учень.Поет живе в серцях свого народу! Його душа в святих його словахОдбилася акордами смутними;

Вона живе і в тих благих сльозах, Що над його піснями пролили ми; Вона живе, витає поміж нас Надією на щастя, на свободу: Любить народ навчає кожний час –Поет живе в серцях свого народу.

Учитель. Якщо народ вміє шанувати своїх великих поетів, якщо він вважає їх рідними собі, — це значить, що народ зрозумів велике значення своїх творчих сил і навчився поважати себе. Тарас Григорович Шевченко — частинка серця кожного українця. Це людина, яка зробила дуже багато, щоб Україна була вільною, незалежною. Його твори актуальні

56

і в наш час. Він закликає до любові та збереження рідної мови, відродження української культури, духовності та моралі.

3 – я учениця.У росяні вінки заплетені суцвіття,До ніг тобі, титане, кладемо.Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо . ( Учні разом)

Свято «Пам’яті великого Кобзаря»

Святково прикрашена зала. На стінах — вишиті рушники. В центрі - портрет Т.Г.Шевченка. Зліва — декорація сільської хати. Звучить музика.

Хід проведенняУчитель.Кобзарем його ми звемо, Так від роду і до родуКожний вірш свій і поему Він присвячував народу.

( М.Рильський ) Ось він, благородний, мужній Т. Шевченко, захисник прав знедоленого народу. У його погляді — віра у справедливість справи, якій він віддав життя.

57А життя Шевченка — в поезії, живописі, пісні.

Заходять два ведучих. 1-й ведучий». Шановні гості,, любі діти! Сьогодні ми поговоримо про чудову спадщину, яку повинні знати і шанувати ми. Багато років минуло з дня смерті великого сина українського народу Т.Г.Шевченка, але пам'ять про нього житиме в наших серцях.

2-й ведучий. Важким і тернистим був життєвий шлях народного співця.

1-й ведучий. Дуже бідно жила родина Шевченка: «Невесела зимою та восени хата — стоїть край села, як примара, найгірша, мабуть, в усьому селі: кривобока, стара, дірки світять голими латами»

2-й ведучий. Та й неслухняним ріс Тарас: то десь завіється в поле, а потім з чумаками повертається додому, десь заграється, аж поки рідці не знайдуть його.1-й ведучий. Але найбільше подобалося хлопчику пригорнутися до матері і слухати розповіді про панів і кріпаків: «...і як людей били, і як продавали, на собак міняли, засилали в Сибір, в москалі голили».2-й ведучий. Слухав малий Тарас ці сумні оповіді, й у серці неначе каміння тиснуло "від жалю за знедолених.1-й ведучий. А про своє гірке дитинство, про те далеке минуле, про любов дитячих років розповів Т. Шевченко в автобіографічному вірші «Мені тринадцятий минало» (Виходить учень в образі малого Тараса -пастушка, та на фоні музики читає вірш). 58

Мені тринадцятий миналоЯ пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в бога. .......Уже прокликали до паю,А я собі у бур'яніМолюся богу... І не знаю,Чого маленькому меніТоді так приязно молилось,Чого так весело було?Господнє небо і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло,Недовго молилось...Запекло, почервоніло

І рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:Село почорніло,Боже небо голубеє —І те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати —Нема в мене хати!Не дав мені бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. А дівчинаПри самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибиралаТа й почула, що я плачу,Прийшла, привітала, 59

Утирала мої сльозиІ поцілувала ..... 

Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі сталоМоє... Лани, гаї, сади!І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до води. Учитель. Ще в ранньому дитинстві Т. Шевченко проймався глибоким захопленням від славного і героїчного минулого українського народу. Із розповідей старого діда Івана оживали в уяві хлопчика мужні лицарі-козаки, їхні далекі походи на ворога. Усе

почуте назавжди закарбувалося в пам'яті Шевченка, а потім Ожило в його поезіях.

Давайте пригадаємо значні дати з життя поета: ВікторинаКоли і де народився Тарас Шевченко?В якому році написав свій перший вірш, як він називався?Коли прибув до Петербурга?Рік, коли його малюнки вперше визнані професійними…Ким і коли викушений з кріпацтва?1840 р. — виходить збірка …Скільки років поет був у засланні?Коли помер Т.Г.Шевченко?Де поховано геніального поета?

2-й ведучий. Національний пророк, великий Т. Шевченко любив свою рідну землю пристрасно розумів; що він її син, несе відповідальність майбутню її долю.60

1-й ведучий. Тому й ставиться поет до селян - кріпаків вимогливо, його слово нерідко сповнене докорів за їхню пасивність і байдужість. 2-й ведучий. Зразком такої вимогливості до свого народу є послання «І мертвим, і живим, і ненародженим.) (Учні читають уривки з послання). У нашім раї на землі Нічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим...Учитель.Однією з центральних тем у творчості Т.Г.Шевченка є трагічна доля жінки, матері. Саме їй поет і цілу низку своїх творів, Із болем у серці він го: рідну матір, яку «ще молодую

— у могилу нуж ця положила». Не кращою була й доля сестер поет ставиться з особливою теплотою.

1-й ведучий. Одним із кращих творів про долю жінки є його поема «Катерина».

(Інсценізація уривка з поеми «Катерина»)2-й ведучий.

Сидить батько кінець столу.На руки схилився;Не дивиться на світ божий:Тяжко зажурився.1-й ведучий. Коло його стара мати Сидить на ослоніЗа сльозами ледве-ледвеВимовляє доні: 61Мати.Що весілля, доню моя ?А де ж твоя пара? Де світилки з друженьками.Старости, бояри ?В Московщині, доню моя!Іди ж їх шукати, Та не кажи добрим людям, Що є в тебе мати... Доню моя, доню моя,Цвіте мій рожевийЯк ягідку, як пташечку. Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя, Що ти наробила?Оддячила! Іди ж шукай У Москві свекрухи. Не слухала моїх речей,То її послухай.

2-й ведучий. Ледве-ледве поблагословила.

Мати. Бог з тобою!

1-й ведучий. Та, як мертва, на діл повалилась...

2-й ведучий. Обізвався старий батько.

Батько. Чого ждеш, небого?

62

1-й ведучий.Заридала КатеринаТа бух йому в ноги.

Катерина.Прости мені, мій батечку,що я наробила.Прости мені, мій голубе,Мій соколе милий!

Батько.Нехай тебе Бог прощає Та добрії люде;Молись Богу та йди собі —

Мені легше буде.

1-й ведучий.Ледве встала, поклонилась,Вийшла мовчки з хати;Осталися сиротамиСтарий батько й мати.

2-й ведучий.Пішла... тілько мріє.В селі довго говорилиДечого багато,Та не чули вже тих речейНі батько, ні мати...

Учитель.Така її доля. О Боже мій милий! За що ти караєш її сироту?За те, що так щиро вона полюбила 63 Козацькії очі? Прости сироту...

Учитель. Тонким ліризмом, вишуканістю захоплюють нас романтичні балади Тараса Шевченка, які стали справжніми перлинами, які своєю чарівністю,бентежитимуть серце читачів, скільки світ стоятиме. Серед них: «Утоплена»,«Русалка», «Коло гаю в чистім полі, «Лілея».Дивовижну душевну силу і снагу пробуджує в людині материнська любов.

Інсценування уривка з поеми,, Сон " ( аудіозапис)

На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться ій той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі Свою-таки пшеницю жнуть, А діточки обід несуть. І усміхнулася небога, Проснулася — нема нічого... На сина глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до л а н о в о г о, Ще копу дожинать пішла. 64

Учитель. А Шевченко бачив у жінці духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість. А йога невмирущі рядки: Ворога не буде, супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі. - стали крилатим висловом для багатьох поколінь.- А хто з вас , діти, бажає розповісти вірш Т.Г.Шевченка?

Учні класів читають вивчені вірші Т.Г.Шевченка. - Неповним буде уявлення про внесок Кобзаря в скарбницю

української культури, якщо не познайомитися зі спадщиною Шевченка - художника .

Показ слайдів картин Шевченка.

Учитель. Саме завдяки цьому таланту Шевченко здобув волю й перед ним відкрився широкий світ.

Навчаючись в Петербурзькій Академії мистецтв, у поета з'явився задум створити ілюстрований альбом «Живописна Україна», в якій розповів би про різні події української історії. Саме тут тричі відзначений срібними медалями за визначні успіхи в живописі.

Олійне полотно «Катерина» (1842) — зразок побутового жанру. У центрі картини — молода дівчина-жінка, героїня однойменної поеми.

Розповідь про картини

Уся творчість Шевченка — позначена глибоким психологізмом у портретному жанрі, новаторськими пошуками

в побутовому жанрі, в пейзажі значними досягненнями в техніці гравюри. Вчитель, бачимо неперевершений Шевченків талант

65

поезії, живописі. Не менш яскравим він є і в музиці. Пісні, на його слова стали справді народними.

(Звучать пісні «Думи мої...», «По діброві вітер виє»)..

Учитель . Шевченко — великий син України, що виявив свій талант у поезії, живописі, пісні; гордість і слава наша.

Доля не була ласкавою до Т.Шевченка. Своєю трагічністю вона була схожа на долю України. Але незважаючи на це, з його серця виринали вистраждані слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

Здалека, з лівого берега Дніпра, видно, вкриту деревами чудового парку, гору —- могилу українського Кобзаря.

Слайд могили.Здалека її бачать ті, хто пливе повз Канів Дніпром. Понад століття дивиться великий Кобзар звідси на Україну, якій віддав усі свої думки й почування.

Звучить запис «Заповіт» Т. Шевченка.На тлі музики звучать слова.

Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Т. Шевченко залишатиметься у пам'яті нащадків, бо є й буде Україна і народ український, який пам'ятає його заповітні слова:

І мене в сім'ї великій, В сім ї вольній, новій Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.

Запис звучить голосніше.

66

Конкурс знавців творчостіТараса Шевченка

Мета. Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка, розвивати творчі здібності школярів. Ви-ховувати почуття любові та поваги до рідної мови, художнь-ого слова.

Обладнання. Портрет Тараса Шевченка, виставка творів митця, кращі учнівські твори, папір та олівці для кожної команди, картки – завдання.

Конкурс проводиться в актовому залі школи. Склад ко-манди — 6 учнів. Заздалегідь учасникам заходу дається за-вдання: повторити біографію поета, перечитати вірші Кобзаря, що вивчалися за шкільною програмою. Крім того, команда має випустити стінгазету присвячену Шевченкові.

Журі — вчителі, батьки. — перед початком конкурсу оцінює представлені газети, малюнки і зараховує командам додаткові бали (не більше 10).

Хід проведення

1. Учитель: Сьогодні ми проводимо конкурс знавців творчості великого сина України Тараса Григоровича Шевченка. І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій,Не забудьте пом'янутиНезлим тихим словом Т.Г. Шевченко

(Знайомить гравців та уболівальників з правилами гри.Конкурс складається з 5 завдань, окремо проводиться гра

для глядачів.)67

I завданняПравила проведення: отримавши картки з рядками поезій

Шевченка, учні за 3 хвилини мають написати назви творів, з яких ці рядки взято. За командою ведучого помічники роздають картки командам.

1.«Сидить собі в старій ряднині...» («І золотої, й дорогої»)2.«А хату раєм називають...» («Якби ви знали, паничі»)3.«Веселі здалека палати...» («Зоре моя вечірняя»)4.«По діброві вітер вис...» («Тополя»)5.«Як понесе з України...» («Заповіт»)6.«І не пом'яне батько з сином...» («Мені однаково...»)7.«На свічку Богу заробляла...» («І виріс я на чужіші»)8.«В темний садочок на Україну...» («Сонце заходить»)

9.«І усміхнулася небога...» («Сон») 10.«Нема в мене хати!» («Мені тринадцятий минало»)

Журі підводить підсумки.II завданняСказати, які події в житті Т.Г. Шевченка відбулися у

вказані роки.1814 р. — (народився в с. Моринцях)1831 р. — (прибув до Петербурга)1835 р. — (вперше малюнки визнані професійними)1838 р. — (викуплений з кріпацтва)1840 р. — (виходить перший «Кобзар»)1845 р. — (пише «Заповіт»)1847 р. — (заарештований)1857 р. — (закінчується період заслання)1860 р. — (присвоюється звання академіка)1861 р. — (помер у м. Петербурзі)Підведення підсумків. Слід мати на увазі, що можливі й

інші відповіді, які можуть бути зарахованими.Гра для глядачів. Учитель починає читати вірш Шевчен ка,

інші продовжують по 1 рядку.

68

III завданняГра « Реставратор». За 5 хвилин відновити пропущені слова

в поданих рядках.1.Встала й весна, …. (чорну землю ) сонну .. . (розбудила) , уквітчала її …( рястом), барвінком …( укрила).2.У нашім раї … ( на землі) нічого кращого ..( немає), як тая мати … ( молодая) з своїм дитяточком …( малим).3. Зоре моя … (вечірняя), зійди …( над горою),

поговорим …( тихесенько) в неволі …( з тобою).4.«Садок вишневий ... — (коло хати) Хрущі над вишнями гудуть».5.«Як у Дніпра... — (веселочка) Воду позичає», 3. «Наша дума, наша... — (пісня) Не вмре, не загине».

4. «Уже покликали... — (до паю,) А я собі у бур'яні».5. «Нема на світі... — (України) Немає другого... » — (Дніпра)6. «Ну що б, здавалося, слова. Слова та голос — ...» — (більш нічого)10. «Біленькі хата повалялись, Стави..» — (бур'яном поросли)Підведення підсумків.

IV завданняПравила гри: прослухавши питання, обговоривши його

команда дає відповідь. Право відповідати першим надається

69тій команді, капітан якої першим піднесе руку.

1. Назвіть автора повісті «Тарасові шляхи». (О.Іваненко)2.Що платив кріпак панові крім того, що працював

панщині? (Оброк)3.Кому Т.Шевченко присвятив вірш «Сон» («На панщині

пшеницю жала»)? (Маркові Вовчку)4.Зараз ця гора називається Тарасова. А яка її називали

раніше? (Чернеча)5. Розшифруйте назву вірша ВАЗОТІП,: тут

зашифровано. («Заповіт»)6.Село, в якому провів дитинство Тарас? (Кирилівка)7.Майстер живописних справ, у якого навчався і працював

молодий художник? (Ширяєв)

8. Прізвище пана, якому належав Шевченко? (Енгєдгардт)9. Ім'я сестри, яка була для Тараса другою матір'ю? ( Катерина)

Журі підводить підсумки.V завдання1. Художник-земляк, з яким зустрівся Т. Шевченко

Літньому саду в Петербурзі? (Сошенко)2.Великий російський художник — наставник і друг

Шевченка? (Брюллов)

3. Російський письменник, портрет якого намалював Брюлов, для того, щоб викупити Т. Шевченка з кріпацтва: (Жуковський)

4. Назвати дату перепоховання Шевченка в Україні (22.05.1861)

5. Хто автор картини «Тарас-пастух» ? (Їжакевич)6. Назвіть українських композиторів, що писали музику

творів Т.Шевченка. (Лисенко, Аркас)

Журі підводить підсумки конкурсу знавців творчості Т.Шевченка, нагороджує команди.

70

Народознавчий захід «Прийди, весно,прийди, красна»

Мета: Викликати інтерес до веснянок та гаївок, як різновиду

усної народної творчості; Розширити знання учнів про українські звичаї та

обряди зустрічі весни у різних регіонах України, історію виникнення веснянок та гаївок, звичаю водити весняні обрядові хороводи;

Виховувати повагу і любов до української культури, пошану до звичаїв і традицій українського народу.

Обладнання: на центральній стіні назва заходу, штучні квіти ; українські костюми, мультимедійна апаратура, комп’ютерна презентація, музичний супровід.

Хід заходу( На екрані фото ранньої весни, звучить тиха мелодія , учениця читає вірш Л.Українки)

Ведуча 1 :Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила. Співала пісню, дзвінку, голосну,То знов таємно-тихо шепотіла.Вона мені співала про любов,Про молодощі, радощі, надії,Вона мені переспівала зновТе, що давно мені співали мрії.

Учитель: У давніх слов'ян рік починався весною, березневе літочислення зберігалося до 1409 року (за цим літочисленням Нестор - літописець розпочав «Повість врем'яних літ»). Новий рік починався з відродженням навколишньої природи і з

71пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні назвали веснянками. Сьогодні ми з вами поглинемо у чудовий світ веснянок та гаївок, дізнаємося про звичаї та традиції українців ,, веснянки співати , весну зустрічати ’’.Дівчата читають веснянку Весняночко-паняночко,Де ти зимувала?—У садочку па пеньочкуПряла на сорочку.А ворони оснують,

А сороки витчуть,А білії лебедіЩе побілять на воді,А лугові пташкиПошиють рубашки.

Ведуча 2 : Веснянки, як видно з самої назви,— це пісні на честь приходу весни, здавна відомі багатьом народам. У різних місцевостях України веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Існують і паралельні назви: на Поліссі — маївки, магівки, у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками, на Волині — рогульки. З усіх видів календарно-звичаєвої обрядовості веснянки позначені найрізноманітнішими музично-поетичними засобами. Мелодії веснянок побудовані на багаторазовому повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.

( слайд – видання веснянок та гаївок)

Історик. Перші записи і публікації веснянок були здійснені фольклористами ще в першій половині XIX ст. Найповніша наукова подача матеріалу в дореволюційних виданнях

72

належить В. Гнатюку, який видав том «Гаївок», куди звів весняні пісні, зібрані по всій Україні. Кілька збірок веснянок разом з мелодіями опублікував Микола Лисенко.

Учитель: Багато звичаїв і традицій зустрічі весни збереглося в Україні - звичай закликати весну, топтати ряст, масляна збірна каша та ін. Цікаво, що в різних регіонах України весну зустрічали по-своєму.

( слайди – за хатніми справами, на лузі дівчата вспівають веснянку)

Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів, що минали колись у тісних хатах за роботою, при скупому

освітленні, молодь діставала прозеленню пагорби, де дихалось на повні груди і співалося на повен голос.

Дівчата співають.

Спасибі тобі, Боже,

що з зимою попрощались,

що весни діждались!

Поможи нам, Боже,

в добрий час почати

весну прикликати!

Прийди, прийди, весно,

прийди, прийди, красна,

принеси нам жита,

принеси нам цвіту

в наші хороводи,

щоб сплести віночок!

Ведуча 3 : Свято зустрічі весни приурочувалося до початку 73

льодоходу — «коли щука хвостом розіб'є лід». А що бажаннядочекатись цього дня швидше було дуже великим, то у веснянках і висловлюються нахваляння йти «полонку рубати, гагілку добувати». ( слайд – повінь на річці)

Весняний розлив води і зелений шум — це вияви весни, що вже прийшла і розбудила природу. Веснянки на цю тему поширені по всій Україні, вони є кращими зразками весняних обрядових пісень.

Ведуча 1 : Розлилися води

Розлилися води

На чотири броди.Гей дівки, весна красна,Зілля зелененьке! У першому бродіСоловей щебече.Гей, дівки, весна красна,Зілля зелененьке!

У другому броді Зозуленька кує.Гей, дівки, весна красна, Зілля зелененьке! У третьому броді Конечок заржав.Гей, дівки, весна красна, Зілля зелененьке!В четвертому броді Дівчинонька плаче.Гей, дівки, весна красна, Зілля зелененьке!Соловей щебече,74Садки розвиває.Гей, дівки, весна красна. Зілля зелененьке!Зозуленька кує, Бо літечко чує.Гей, дівки, весна красна,Зілля зелененьке!Конечок заржав,Він доріженьку почув.Гей, дівки, весна красна, Зілля зелененьке! Дівчинонька плаче,

За нелюба йдучи.Гей, дівки, весна - красна, Зілля зелененьке !

Учитель: У давніх слов'ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або топити зиму.

Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після спалення попіл кидали у воду. ( слайд)

Ведуча 2 : Віддавна вважали, що тепло приносять на крилах саме перелітні птахи. Вони замикають небо на зиму, беруть із собою ключі до вирію і , повернувшись, одмикають його.

Тому 22 березня на свято Сорока святих господиня випікала у цей день 40 книшиків, калачиків, бубликів або булочок, схожих за формою на пташок. Рано – вранці діти підвішували обрядове печиво на фруктових деревах ,а в обід, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і закликаючи весну:

75

Пташок викликаю з теплого краю:

- Летіть, соловейки,

на нашу земельку,

спішіть , ластівоньки,

пасти корівоньки!

Сьогодні , на жаль, цей чудовий звичай, що символізує прагнення весни, сонця, відновлення природи, майже занепадає.

Ведуча 3 : В усіх європейських народів ластівка — це символ весни, що на своїх крилах приносить теплі сонячні дні. В нашому українському фольклорі теж є пісня про ластівку, що прилітає і будить господаря. ( учні виконують веснянку)

Ой, ластівонька та прилітає

Ой, ластівонька та прилітає,

Господаренька та пробуджає:

Ой, устань, устань, господареньку,

Побуди всю свою челядоньку

Та пішли ж її по обороньках –

76

Чи ся корови та потелили?

Та пішли ж її по стаєнках –

Чи ся кобили пожеребили?

Та пішли її по нових хлівцях –

Чи ся овечки та покотили?

А сам ти піди по пасічечках –

Чи ти ся пчоли та пороїли,

Чи пороїли, попароїли.

Ведуча 1 : А ось ще одна весняночка:

Ти, зозуленько сива

Ти , зозуленько сива,Ти нас розвеселила,Як почала кувати —Повиходили з хати.Ой вийшла сестра з братом,Ой вийшла мама з татом,Ой вийшли усі дівоньки —Виводять гаївоньки. Учитель: Різновидом веснянок є гаївки— твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. Співаються вони скрізь: на вулицях села, на майдані під церквою, в лісі, в полі, а найчастіше на зелених луках понад річкою або ставком. 77 Гаївки в Західній Україні тільки на Великодньому тижні, на майдані під церквою або на гробках.

Ведуча 2: 7 квітня на Благовіщення припадає перший весняний дівочий хоровод «Кривий танець». «Кривий танець» символізує пробудження природи, він покликаний закликати весну до більш активних дій, пробуджувати життєву енергію.

Дівчата виконують хоровод « Кривий танець».

Історик: Коли і де, в якій країні виник звичай водити хороводи, дослідити тепер уже тяжко, бо цей звичай належить до глибокої старовини — початків культурного розвитку людства. Відомо тільки, що хороводи були

частиною поганських звичаїв ще далеко до приходу християнства. Ні один з європейських народів, крім слов'ян, не засвоїв хороводів і не зберіг їх у своєму народному мистецтві. І ніхто з слов'янських народів не розвинув хороводних забав так широко і різноманітно, як наш український народ.

Учитель: У нас на Україні, виконуючи хороводи, наші дохристиянські предки мали на меті прогнати зиму, накликати добрий урожай і започаткувати сезон сватання і весіль, а також відзначити проводи хлопців-вояків у похід, що звичайно мав місце навесні. ( слайд – на лузі дівчата водять хороводи)

Ведуча 3 : Виходячи на вулицю співати веснянки або грати гаївки, дівчата вбираються в білі вишиті сорочки, а на голову кладуть вінки або квітчають волосся квітами. Співаючи, дівчата беруться за руки і творять півколо або ключ і так рухаються під ритм пісні. Темп руху залежить від темпу пісні, отже він швидкий бо повільний.78

Ой виходьте, дівчата - аудіозапис

Ой виходьте, дівчата, Та в сей вечір на вулицюВесну красну стрічати, Весну красну вітати. Будемо весну стрічати Та віночки сплітати, А віночки сплетемо, Хороводом підемо.Ведуча 1 : Гаївки і веснянки виявляють наверстування різних історичних періодів і міфологічних вірувань. Пісенні тексти завжди змістовні, вони розповідають про якусь конкретну подію, але формою — прості й короткі. Пісня у

весняних хороводах має лише другорядне значення; головне тут не пісня, а ритм і танці, що мають своїм завданням підняти настрій, розбудити енергію і передати її навколишньому світові, щоб збудити природні сили до нового життя, дії, руху, піднесення. А тому й не дивно, що переважна більшість гаївок і веснянок має веселий, оптимістичний характер. Починалися й закінчувалися веснянки та гаївки масовими хороводами . Взявшись за руки, дівчата робили два великих кола. Посередині , заквітчана зеленню і першими весняними квітами, стояла весняночка ( в деяких місцевостях її називали подоляночкою).( Дівчата водять хоровод)

Ой весна, весна — днем краснаОй весна, весна — днем красна,Що ж ти нам, весна, принесла? - Принесла я вам літечко Ще й запашненьке зіллячко, Ще й рожевую квіточку, Хай вродиться житечко,

79 Ще й озимая пшениця, І усякая пашниця.Весно красна,Що ж ти нам принесла? - Коробочку з веретенцями, А скринечку з червінцями, Старим дідам по кийочку, Старим бабам по серпочку, Малим дітям по яблучку, А хлопчатам по батожку. Ой весна, весна , днем красна,Що ж ти нам, весна, принесла? А вам, дівчата, по вінку З хрещатого барвінку,

А вам, парубки, по кийку — Гоніте товар на гірку, А вам, бабусі, по ціпку — Попід хатами ходити, Малих діточок глядіти.Ой весна, весна, ти красна,Що ти нам , весно, принесла?

- Принесла я вам літечко, Ще й запашненьке зіллячко, Ще й зеленую травицю, І холодную водицю. Принесла я вам ягнятко, Ще й маленьке телятко.

Ведуча 2: Переважна більшість веснянок і гаївок — це драматизована гра з розподілом ролей і формою діалогу. При їх виконанні навіть «грають» згадуваних у пісні персонажів. ( слайд – зелений луг)

1-я дівчина. Дівчаточка - вороб' ята , Радьмося80

Та виходім на травицю -—Граймося!Та виходім на травицю —В добрий час.Нема таких співаночок,Як у нас.

2-я дівчина.Ой, дівчата, скоро хлопці прийдуть, а ми каші ще не зварили!

(Дівчата імітують процес приготування каші, кладуть у горщик крупу, ставлять у піч, помішують ложкою, смакують).

3-а дівчина.Та на нашу вулицю, на нашу Та несіть пшоно та кашу!

4-я дівчина. Що ж у тій кашці? 5-а дівчина. Ложечка масла. 6-а дівчина. Кому ж її їсти? 7-а дівчина. Дівочкам, дівочкам! 1-а дівчина. Ой, накладу вогник

Та наварю кашки. 2-а дівчина. Що ж у тій кашці? 3-я дівчина. Жаб'яча ніжка! 4-а дівчина. Кому ж її їсти? 5-а дівчина. Парубкам, парубкам! 6-а дівчина.

Будемо кашу варити, Будемо хлопців манити!

1-а дівчина.Наша каша солона, Щоб нам не було сорома!Наша каша із проса,Наша вулиця хороша!

812-а дівчина.Ой ви хлопці безштанькиЗаспівайте веснянки!Зиму зимували,Штанів не напряли!

Хлопці: Ой-ой-ой! Торохтіла сорока,Як діжка з горохом.Вихвалялась кума, що пироги пекла,Бо й ворота в тісті!

Дівчата.Хлопці! Нащо вам музики,

Коли у вас довгі язики?

Хлопці.Їм кажеш - ячмінь, а вони тобі - гречка,Нехай буде гречка, аби не суперечка! Згода, дівчата?

Дівчата. Та вже згода!

Ведуча 3: Іноді побіч с дівочими гаївками чи веснянками хлопці водять свої ігри: боркаються, бігають навипередки, «будують вежу», стаючи один на одного, тощо.

Ведуча 1: Успіх весняних польових робіт - добробут се-лянина і його родини протягом усього господарського року. На жаль, дуже мало збереглося описів таких звичаїв і обрядів, які в'язалися б з першою борозною і першою сівбою. Глибокою старовиною віє від веснянок, у яких відчувається одвічна турбота про майбутній добробут та бажання «накликати» його піснею - замовлянням: «Куди горобець ішов — туди ячмінець зійшов». З цією ж метою дівчата

82

імітували в таночках процеси вирощування збіжжя та городини: «орали» поле, «збирали» льон, гречку, «саджали» грушу , «завивали» огірочки, горошок.Вийся, горошку, в три стручечкиВийся, горошку, в три стручечки, В три стручки!А роди, Боже, в чотири,В чотири!Щоб тебе черви не точили, Не точили! Щоб ся парубки женили, Женили!

Учитель: Так «в'ють горошок» у селах на Поділлі. Звичай із Слобожанщини, що мав місце під час виїзду в поле з плугом, належить до останніх років минулого століт-тя. Перед тим, як виїжджати в поле, всі члени селянської родини збиралися в хаті, запалювали свічі перед образами, молилися Богові, а потім свяченою водою кропили волів, «щоб були благополучні».

При виїзді — а, можливо, і в полі під час оранки — співали пісень напівжартівливого змісту, як ось:

(виконують учні)

Мої милі погоничі

Поїхали орати;

Вони не вміли поганяти

Та не вміли і кричати.

Волів плугатар потурив,

Погоничів порозгонив.

Став мій плугатар орати,- Нікому волів поганяти;

83

Начав плугатар сердитися,

А погоничі збиратися,—

Поганяли і гукали,

Поки плуга поламали.

Ведуча 2 : Колись весна в багатьох народів і у нас на Україні була порою відновлення воєнної активності, початком військових походів. ( слайд – козак на коні)

В одній з веснянок говориться, що весна принесла дівчатам віночки, а парубкам шабельки, щоб ішли на війну. В інших веснянках співається про мандрівку:

А вже весна, а вже красна (виконуютьучні)А вже весна, а вже красна Із стріх вода капле, Молодому козаченьку Мандрівочка пахне.Помандрував козаченько У чистеє поле,За ним іде молода дівчина:«Вернися ,соколе!»

Ведуча 3: Ідучи в походи, козаки молодшого віку залишали вдома своїх наречених. А це ж весна — час, коли все живе повинно бути в парі; тому й не дивно, що веснянки цього типу переважно сумні . (виконують учні)

З-під білого та каменяРуда вода капле ,А нашому ВасилечкуМандрівочка пахне.

84

Мандруй, мандруй, та Василечку,Од Лук до Прилуки!За ним іде та Галиночка,Ломле собі руки:Вернись, вернись, та Василечку,Батько вмирає.Що Васильку голосочок,Купив поясочок;Підперезав та ГалочкуГлядить на станочок.Ой, і десь же ти, та Галочко,З кудрявої м'яти,З ким стояла, говорила—

Підківоньки знати?

( слайд – весняні квіти) Ведуча 1 : Весна— це «найнебезпечніший» час залицань, нових знайомств та кохання. У весняних обрядових піснях зустрічаються весільні мотиви, як і в історичних. У гаївках, де переважають хліборобські мотиви, майже завжди є згадка про залицяння хлопців до дівчат чи навпаки — дівчат до хлопців. (співають учні)А ми просо сіяли, сіяли, Ой, дід Ладо, сіяли, сіяли.А ми просо витопчем, витопчем, Ой, дід Ладо, витовчем, витовчем. А чим же вам витоптать, витоптать,

Ой, дід Ладо, витоптать, витоптать?А ми коні випустим, випустим,Ой, дід Ладо, випустим, випустим.А ми коні переймем, переймем,Ой, дід Ладо, переймем, переймем.Та чим же вам перейнять, перейнять,

85Ой, дід Ладо, перейнять, перейнять?А шовковим неводом, неводом,Ой, дід Ладо, неводом, неводом.А ми коні викупим, викупим,Ой, дід Ладо, викупим, викупим. А чим же вам викупить, викупить,Ой, дід Ладо, викупить, викупить?А ми дамо сто рублів, сто рублів, Ой, дід Ладо, сто рублів, сто рублів. Не треба нам тисячі, тисячі, Ой, дід Ладо, тисячі, тисячіА ми дамо дівчину, дівчину,

Ой, дід Ладо, дівчину, дівчину. Ми дівчину візьмемо, візьмемо, Ой, дід Ладо, візьмемо, візьмемо.

Ведуча 2 : Але є багато веснянок і гаївок, де весільні мотиви — залицяння, сватання, заклики одружуватись, протиставлення милого нелюбові або молодого старому. Деякі веснянки мають сумний, але повчальний характер для молодих дівчат. (виконують учні)

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали,

Усе весни дожидали!

Весна, весна, наша весна!

Да що ж ти нам принесла?

86

Старим бабам по києчку,

А дівчатам по віночку.

Звила ж я віночок вчора звечора

З зеленого барвінку

Та й повісила на кілочку.

Матуся вийшла та віночок зняла,Та нелюбові дала.

Коли б же я теє знала —Я б його розірвала, Ніж нелюбові дала.

Ведуча 3 : В останні дні весняних свят виконувалися пісні, в яких переважали мотиви прощання, розлуки, суму: «Співай, співай, товаришко, бо вже не будемо, бо надходить годинонька, що розійдемося». Чимало веснянок записано з голосу Лесі Українки. З часом веснянки втратили ознаки обрядовості і ввійшли до молодіжного репертуару як лірично-побутові пісні. Багато з них і тепер користуються заслуженою популярністю серед аматорів співу та професіоналів («А вже весна», «Попід мостом, мостом», «Ой у полі криниченька»), а деякі стали набутком дитячого фольклору, перетворившись на такі ігри й забави, як «Подоляночка», «Журавель», «Зайчик», «Просо», «Огірочки» . Послухайте « Веснянку»( на поезію Лесі Українки) у виконанні Тетяни Ціхоцької.

На екрані відео – Тетяна Ціхоцька виконує « Веснянку»( на поезію Лесі Українки.

87

Учитель: Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть від покоління до покоління , огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких національних скарбів і належать веснянки та гаївки. Звичай водити хороводи, співати веснянки, забавлятися іграми, приуроченими весні і сьогодні у нас шанується як жива традиція українського народу. Тож любіть, шануйте і вивчайте славні звичаї і традиції нашого народу!

«Заплету віночок, заплету шовковий...»

Народознавчий захід

Мета:• викликати інтерес до народознавства;• розповісти учням про символічні значення квітів та кольорів

стрічок, що входять до складу традиційного українського вінка;

• виховувати повагу і пошану до народних звичаїв і традицій українців, прищеплювати відповідальність за їх збереження.

Обладнання: мультимедійна апаратура, макет українського вінка, від якого розходяться в правий та лівий бік кольорові стрічки; плакат із назвою заходу; музичне супроводження, кос-тюми, презентація- слайди із зображенням квітів, що входять до складу традиційного українського вінка.

Хід проведення

Вступне слово учителя. Сьогодні тепло своїх сердець і душ ми будемо дарувати квітам. У сиву давнину квіти обожнювали, вважали їх уособленням найніжніших почуттів. На острові Таїті й досі всіх дітей до 6-річного віку звуть «гіті», що означає «квітка». У нас дітей часто порівнюють з квітами. У різні 88

часи і в різних народів на честь квітів часто влаштовують свята. Особливо багато квіткових свят в Китаї та Японії. У лютому — свято цвітіння слив, у березні — персиків, у квітні — вишень, якими японці й досі прикрашають будинки, одяг . На Землі сила силенна квітів! Але у кожного народу є найулюбленіші — це квіти рідного краю. На фоні музики 1-а учениця читає:

Пахне мальвами та любистком, Свіжим сіном і листом м'яти. І рум'яняться срібним блиском Ружі біля старої хати. Полину сохнуть сизі віники,

Бузина одягнула шати. Чорнобривцями пахнуть «півники» І долоні рідної матері.

Обереги — наші давні й добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Вінок був і є одвічним символом добра і надії, молодості й дівоцтва, оберегом кожної дівчини. Його вважають однією з відзнак українського національного вбрання. Вінок (вінець) — квіти, листя, сплетені в коло, яким звичайно прикрашали голову. Він з'явився ще в сиву давнину і був пов'язаний у слов'ян із культом Сонця. На його честь у певні дні літа люди плели із квітів, трав вінки, які одягали на голову. Вважали, що вінок володіє надприродною силою, знімає головний біль. Сьогодні ми поведемо розмову про український віночок, який вважали символом нескінченності життя».2 - га учениця . Здавна повелося, що традиційний український вінок має бути з дванадцяти квіток, кожній із яких надано певного символічного змісту.

3 –я учениця.У гаю, на лузі. В полі Скільки там квіток!

89 Ми нарвали їх доволі, Потім посідали в колі, Щоб сплести вінок.

Бо віночок — оберіг, Це усякий знає, Він від чорних силНас оберігає.

4 – а учениця.Заплету віночок, заплету шовковий, На щастя, на долю, на чорнії брови, Та й пущу віночок на бистру воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.Звучить «Пісня про віночок».Я сплету із барвінку віночок,Його кину, як мрію святу.Хай кружляє віночок на хвилях,Хай чарує співанками світ,Я за ним ген у мріях полину,Передам усім друзям привіт.Хай з далеких усюд на ВкраїнуПрилетять легкокрилі пісні.Про Дніпро наш старий і калину,Про коханням омріяні сни.Хай несуть вони радість і втіху,Хай розтане ненависть і лід.Україну обходить хай лихо,Хай росте наш і множиться рід.Ти пливи, пливи, віночку, наш уклін всім передай.Ти пливи, пливи, віночку, про Вкраїну нагадай.Закружляй в далеких водах, жовті стрічки розпусти.В нашій милій Україні вишиванками цвісти.

1-й учень. Серед усіх квіток найпочесніше місце посідає деревій. Ці дрібненькі квіточки здалеку нагадують велику 90квітку, яку називають деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч би де про-росла ця рослина, вона завжди цвіте. Так і українці. Куди б не закинула їх доля, по яких світах не носила б, а мову й пісню свою зберегли і своїх дітей навчали берегти її. Тому люди вплітають її до віночка — як символ нескореності.

2-й учень. Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Барвінковий край — так називають нашу Батьківщину. Звідки походить ім'я барвінку? Про це розповідає давня легенда.

Учитель. Жили колись чоловік із жінкою і був у них синок-одинак на ім'я Бар. От виріс він і став дуже гарним парубком. Покохав він дівчину на ім'я Вінка. А Бара покохала ще одна дівчина, у якої мати була відьма. Хотіла вона причарувати хлопця, та ніякі чари не допомогли їй. Бар та Вінка мали одружитися. І ось в день весілля раптом з'явилась зла відьма, окропила їх якимось відваром зілля і виголосила прокляття. За мить на місці, де стояли молодята, нікого не було. Впала Барвінкова матінка нате місце і скропила землю слізьми. І сталося диво: зазеленіли дрібні листочки, уквітчані голубим цвітом. А назвали квітку Барвінком. З того часу тягнеться він від людських осель до людських могил. А дівчата вплітають його у свій весільний вінок.

2-й учень. У перекладі слово барвінок означає «перемагати». Тому ця квітка символізує чоловічу силу, є завжди уособленням вродливого статного парубка.

Барвінок вважають символом життя, бо вічнозелене листя нагадувало нашим пращурам про безсмертя людської душі.3-й учень. Також з давніх-давен до віночка вплітали безсмертник, його відвар від багатьох хвороб допомагає. Безсмертник — символ здоров'я.

914-й учень Наймолодшою ж квіточкою у вінку є ромашка. Вона є символом доброти і ніжності. Часто ромашку вплітають разом із гроном калини (символом краси та вроди), переплітаючи тендітними вусиками хмелю. Це символізує гнучкість і розум. 5-й учень. Мальва і півонія у віночку символізують віру та надію, троянда — любов. Ці квіточки у народі ще називають сестрами. Квіти, як люди, щедрі на добро. В Середні віки півонія була відома як чудодійна лікарська рослина. І свою назву отримала вона в честь Пеона — учня і послідовника відомого лікаря давнини Ескулапа. Півонію з її розкішними квітами і неповторним

ароматом люблять усі, незалежно від віку. У народних піснях, висловах вродливу жінку часто порівнюють з роз-квітлою півонією- пишною, гордовитою, ніжною.

Учениця. Біля кожної хатини Мальви-рожі розцвітають. Поглядають понад тином, Всіх привітно зустрічають.

6-й учень. Любисток — символ дівочої відданості. Існує повір'я, що він є приворотним зіллям, за допомогою якого ді-вчина може приворожити до себе хлопця. Мак — символ вічної боротьби між добром і злом, печалі й туги. Мак вплітали лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось за-гинув у боротьбі з ворогами.

7-й учень. Синьоока волошка — тендітна та красива. її синій колір символізує чисту радість та сподівання. Волошку ще називають квіткою прозріння.Учитель. Колись давно в Україні жили два птахи: Лю-бисток і Волошка. А тому що вони були дуже гарні, то люди виловили їх. Залишилась у гущавині лісу дружно, і 92

всі ставили їх за приклад, бажаючи кожному такої злагоди й відданості, як у Любистка й Волошки. А коли померли ці птахи, то проросли двома пахучими квіточками. Волошки для синьооких білявих дівчаток — це обереги від злого ока, від недобрих людей.

Дівчата. Сядемо в рядочок, сплетемо віночок.Квіточка до квіточки, як і ми ось, діточки.Стрічка до стрічки, стебло до стебельця,І мамам їх вручим з любов'ю від серця.Нехай вони скажуть матусенькам любим,Що й ми Україну, край рідний наш, любим.

Виконується танок «Віночок».

Учитель. Нехай мене чарують квіти,  Нехай життя їм віддаю:  Ніяк я барвами досхочу  Своїх очей не напою.  Нехай і так... але довіку  Я не лишуся в їх саду;  В останню ніч я вийду в поле  І біля травоньки впаду.

Олександр ОлесьРаніше дівчата плели вінки тільки з живих квітів. Зараз

же багато рослин занесені до Червоної книги, тому варто живі квіти заміняти штучними. Дівчатка починали носити віночки із трьох років. їх плели для них мами, намочували у росах сім днів, клали до скрині. Вплетені у вінок квіти лікували дитину. У чотири роки віночок збагачувався квітами. У сім років вінок плели з семи квітів та цвіту яблуні. Потім дівчинка вчилася плести собі віночок сама. Отак привчалися діти до народних традицій, щоб потім передати їх наступним поколінням.

Учениця. Носили вінки лише молоді незаміжні дівчата, бо вінок — свідоцтво дівочості. Заміжні жінки і старі бабусі

93ніколи не одягали на голову вінків — це було заборонено. Учитель. Ось ви й ознайомилися з квітами, які впліталися у віночок. Тепер продовжимо. Які ж стрічки в'яжуться у вінок, що символізують?

Учні виходять з кольоровими стрічками.1-й учень. Найпершою у віночку в'яжеться посередині коричнева стрічка — символ землі-годувальниці. Пообіч від неї — жовті — символ сонця. За ними — зелені, символ краси і молодості.2-й учень. Далі в'яжуть жовтогарячі — символ хліба, колосся; голубі — символ неба; сині — символ води;

фіолетові — символ мудрості; малинові — символ душевності й щирості; рожеві — символ достатку.3-й учень. В'язали й білу стрічку, але лише тоді, коли кінці були вишиті сріблом чи золотом. Ліворуч вишивали сонце, праворуч — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.4-й учень. Останніми в'язали червоні стрічки — символ добробуту та багатства. Якщо дівчина була сиротою, то в косу вплітала голубі стрічки. її перехожі обдаровували різними подарунками та бажали щастя й багатства.5-й учень. Стрічки були оберегами волосся від чужих очей, їх довжина відповідала довжині дівочої коси, стрічка мала бути трохи довшою від коси, щоб її приховати.

Учениця. Щоб віночок силу цілий вік беріг, Був від злої долі справжній оберіг. Стрічки до віночка, мамо, пов’яжи Щоб була донька щаслива, накажи.

Поклади, мамо, цей вінок у скриню. Цей вінок ,мамо, наша берегиня. Я його звила з вітру й доріг – Для родини – України буде оберіг.

94

Учитель. Ось і підійшов до кінця наш захід, присвячений українському віночку. Ви тепер знаєте, символічне значення кожної квітки віночка і стрічок. Як кажуть: хто вміє віночок вити, той вміє життя любити. Тож пам'ятаймо, хто ми є, бе-режімо звичаї наші, шануймо обереги. Звучить музика.

«Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,

а в козаків і музика була»Мета. Познайомити учнів з народними музичними інструментами та використанням їх у обрядах, звичаях.

Розширити знання про кобзарство.Розвивати інтерес до культури українського народу, його

історії.Збагачувати мовлення дітей.

Обладнання: мультимедійна апаратура, святково прикрашений зал , презентація ( Народні інструменти).

Хід проведенняУчитель: Пісня — душа українського народу. Сьогодні ми з вами поглинемо у ті давні часи, коли і в роботі, і в дозвіллі, на панських ланах , в українських хатах і на подвір'ях бриніла музика. Грали скрипки, дзвеніли струни цимбали, заливались трелями захмелілі флояри. А сільські вулиці були гамірні і веселі. Лунали тут співанки, зринали дотепні жарти, тягнулися цікаві оповіді. Так бувало завжди, коли зберуться втомлені роботою люди, щоб відпочити, зберуться спраглі до дзвону мелодій. Часто в село приходили музики; кобзарі, лірники, бандуристи. Співи лилися вільно, як вольна річка по лугах, як вольний теплий вітер по степах. А мелодії то стрімкі, наче гори, то тихі, як погода гожа в криниці.

951-й учень. Кобза — старовинний український народний струнно-щипковий інструмент. Назва «кобза», як вважають, очевидно, походить від турецького «корйз» (від однострунної гітари).

2-й учень Та чи ви вже, братця, не чували Про старого козака-співаку? Вспом'янім лиш його йому ж в дяку!Бо вже які й чули, позабували...Про гетьмана чи про гайдамаку 

Дід заспіває, в бандуру заграє,– Плаче бандура, мов оживає: Жаль візьме дитину, візьме і бурлаку!Його бандура схоче, він завиє,Його бандура й вороном закряче,Мов та дитина, жалібно плаче...Сльози поллються, серденько ниє,Де ж ти дівався, та старий співаче,Ой заспівай нам про життя козаче!

Учитель: Особливе місце в українців посідали кобза і бандура, які протягом тривалого історичного проміжку часу вважалися одним і тим самим музичним інструментом, а його різні назви — синонімічними.  Найулюбленіший музичний інструмент — кобзу – козаки брали з собою у військовий похід і вважали її виготовленою самим Господом Богом та його святими, а до кобзарів ставилися як до посланців Бога на землі. Часто козаки, що мали хист до музики і співу, втративши зір у бою, ставали професіональними кобзарями. ( показ слайдів)

3-й учень Гей, кобзо моя,96

Дружино моя,Бандуро моя мальована.Де ж мені тебе діти,А чи в чистім степу спалитиІ попілець на вітер пустити,А чи на могилі положити?А будуть буйні вітри по степу пролітати,Твої струни зачіпатиІ жалібно вигравати.І будуть козаки подорожні проїжджатиІ твій голос зачувати,І до могили будуть привертати...

Учитель: У кобзарських піснях і думах оспівані сторінки драматичної історії українського народу, герої національно-визвольного руху, постаті козацьких гетьманів. Окремі кобзарі офіційно входили до складу Запорізького війська. Богдан Хмельницький поновив давньоруський зви-чай: під час походу кобзар мав їхати за першою особою у війську, тобто за гетьманом. Майже всі козаки вміли грати на кобзі, що була незмінним атрибутом вояка. 

4-й учень Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,а в козаків і музика була.Такі литаври – не піднімуть троє,такі цимбали – запрягай вола.Це ж не весільна музика троїста, а це ж за військом, на багато верст. А інструментів, може, там аж триста, бо ж не який – козацький був оркестр!І що харчі, що кнедлики, ковбаси? Без кармазинів також не біда. Стрибали на вибоях тулумбаси. Дзвеніла скрипка. І гула дуда.

97Учитель: ( показ слайду )Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і жартівник, і філософ, бандурист і співак. Образ козака-бандуриста кожний маляр висвітлював по-своєму. Його малювали на дверях і стінах хат, на скринях і кахлях, посуді і вуликах. Це була найулюбленіша картина. Кобзарське життя і його мистецтво залишило глибокий слід у творчості українських письменників. Та з особливою теплотою і ніжністю оспівав кобзарську долю у своїх численних поетичних і прозових творах Т. Г. Шевченко, а його "Кобзар" став найкращим пам'ятником геніального поета всьому українському кобзарству.

Інсценування . На сцені дід з Тарасом . - Діду! Діду! – сіпає його за рукав Тарас.— Ходімо на цвинтар! Там старий Волох!- Та що ти, схаменися, старого Волоха ляхи спалили! Ще й батька твого на світі не було.( На сцену виходить кобзар)- Так і є, це ж мій приятель, що й на храму з ним стрічався і на ярмарку у Вільшаній.

(Підійшов, привітався, вклонився)- Ще живий, старий? (засміявся кобзар) Ще на небо до приятелів не хочеш?- Ще тут козак потупає, ще тебе послухає.- Діду, попросіть їх, щоб заграли!- Заграй, старий про наших, про славних гайдамаків!- Діду-кобзарику, заспівайте!

Звучить пісня , кобзар грає на кобзі.. Учитель: Старші кобзарі (їх називали панотцями) навчали своїх учнів гри на інструменті, вміння співати кобзарські пісні, канти, псальми балади, думи.

5-й ученьХай зазвучить струна жива, 98Розкаже про своїх героїв, Хай в серце западуть слова: Кобзар – це не жебрак, а воїн.Це духу лицар, не скиглій, І не худоба без'язика, Традицій, звичаїв носій І часто – віртуоз-музика. Це України вірний син, її душа правдива, Це стоголосий волі дзвін, Це пісні сила чарівлива...

Учитель: У своїй творчості кобзарі утверджують націо-

нально-патріотичну ідею українського народу, основи християнської моралі в суспільному житті та побуті і дотримуються віковічних кобзарських звичаїв та обрядів. 

Цікаву історію дізналися про кобзаря із Прикарпаття. Це було у середині мигулого століття.

Коли Юрій Данилів після нещасного випадку втратив зір, батько відвіз до знаного кобзаря Ю.О. Сінгалевича і попросив навчити його гри на кобзі.

Була осінь 1946 р., а через три місяці навчання Юрій виступав уперше в складі капели бандуристів на шевченківському концерті-вечорі. А через півроку вже як соліст-бандурист. Все пройшло вдало. Його перша бандура була оригінальна — невелика, голосиста, з двома головками. Дека бандури була гарно інкрустована кольоровою деревиною та перламутром. Бандура коштувала 3500 крб. Щоб придбати її, довелося батькові продати корову.

Про народного умільця, майстра музичних інструментів та кобзаря-бандуриста з Чернігівщини Олександра Самійловича Корнієвського не одній співці розповідали легенди.

Сашко ще в дитинстві любив слухати пісень та гру народних музик, почав пробувати майструвати музичні інструменти, навчився грати на скрипці. З 1904 року він

99вчиться у ремісничому училищі і починає сам виготовляти справжні скрипки. Про цей період в одному із своїх листів Корнієвський писав: «Коли я був ще дитиною, то трапилося якось близенько побачити скрипку і почути, як на ній грав один дідусь, і мені більш усього подобалась головка в скрипці. І ото я почав собі вирізувати ту головку то з картоплі, то з буряка ножиком і ото так щодня різав більше року, аж поки не вийшла така, яка мені сподобалась. Далі я вже з дерева почав творити іграшкові скрипочки... Таких скрипочок я виготовив чимало, і кожна була краща за попередню».

Сашко, придивляючись до інструментів народних співців, які часто по селах ходили, переймав усі таємниці будови кобз, лір.

Учитель: Дуда була відома ще давнім грекам, римлянам, а в середні віки стала поширеним інструментом, що супровод-жував побутові свята. Вважається, що в Україні дуда з'яви-лася в XVI ст. саме на території Волині – звідси й походить її інша назва "волинка". ( показ слайдів) Волинка використовувалася в музичному побуті козаків-запорожців, входила до полкової музики Війська Запорозького. Вона була поширеним пастушим інструментом.Саме про цей інструмент співається в пісні:

7-й ученьДіду мій, дударику, Ти ж було селом ідеш, Ти ж було в дуду граєш, Тепер тебе немає, Дуда твоя гуляє, І пищики зосталися, Казна-кому досталися.100

Учитель: У Карпатському регіоні волинка побутує як традиційний народний інструмент. Там вона має багато синонімічних назв: "дуда", "дутка", "коза", "баран", "міх" та ін. Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.

Учитель: Литаври (тулумбас) ( показ слайдів)

Литаври − це музичний інструмент, що має котлоподібний корпус із міді, латуні чи алюмінію, обтягнутий зверху телячою шкірою. Деякі дослідники вважають, що слово "ли-таври" походить від арабського, що в перекладі означає бара-бан. Але не такі вже вони співзвучні. Найімовірніше, що наз-

ва цього інструмента має грецьке походження і в перекладі означає багато барабанів. Литаври ведуть свій родовід від ста-родавнього Далекого Сходу, де є національ-ними інструментами японців, китайців, корейців та ін. В Європі вони відомі з XV ст. як військовий музичний інструмент. Литаври широко використовувалися в побуті запорозьких козаків. Литаври — це військовий інструмент. Він як ніякий інший наводив жах на ворога своїми громовими ударами, був засобом зв'язку між військовими козацькими загонами. Ударами в литаври сигналізували про небезпеку, спеціальними умовними сигналами під час бою передавали накази по війську, кошу і т. п. Для козацтва литаври були священною річчю. Козаки часто ще називали цей інструмент словом "котли". Ударами в литаври збирали козаків на раду. У запорожців були литаври різних розмірів. У найбільші з них били одночасно кілька довбишів. Зокрема, у козаків були литаври, котрі возили на чотирьох конях і в які били одночасно по вісім чоловік. Такий інструмент зберігали в козацькій церкві, щоб ніхто не міг зчинити хибної тривоги. Ще такі литаври називали набатом.( показ слайдів).

101Учитель: Народні цимбали — це жвавий ритмічний інст-румент. Він, перш за все, вносить динамічний характер в танцювальну музику і в Україні є невід'ємною складовою частиною різних свят, весіль. Народні цимбали в основному – це ансамблевий інст-румент.Цимбали виконують важливу функцію в Національ-ному оркестрі народних інструментів. Тут вони не лише від-творюють колорит певного регіону, а диктують яскравий ри-тмічний малюнок твору, емоційно підкреслюють його най-драматичніші моменти. Про широке побутування цимбалів в Україні говорять народні пісні.

6-й учень Коби скрипки – цимбали, Тоби ніжки скакали.Ой заграйте, цимбали, Щоб ніжечки дрижали.Додому їду, як бджола гуду,А за мною, молодою,Сім кіп хлопців чередоюВ цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,В цимбалоньки тнуть.

Учитель: І в наш час у східних регіонах України звучать чудові мелодії, що виконуються на різних народних інструментах. Вивчайте, любіть українську культуру, культуру свого народу, своїх предків.

Пісня „Україна”.

«Червона калина — то моя Україна!»Народознавчий захід

Мета. Формувати знання учнів про оберіг нашого життя —

102калину. Ознайомити учнів з національними обрядами та звичаями, пов'язаними з нею. Виховувати любов до України, свого народу, його традицій, прищеплювати шанобливе ставлення до історії рідного краю, до своїх родин.

Обладнання. Рушники, кминові і пшеничні вінки, кетяги калини; коровай, прикрашений калиною, ікона.

Хід роведенняУчениця.Зацвітає калина,

зеленіє ліщина, Степом котиться диво-луна. Це моя Батьківщина, це моя Україна, Що як тато і мама одна Учень. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в нашій славній Україні,,Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.Учитель. Кожен народ має свої святині, свої символи, на яких виховується молоде покоління. Є вони і в нашого народу: верба, калина, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки та багато інших. Кожен з них уособлює в собі багатющий досвід попередніх поколінь, цікаву історію і власний магічний вплив на наше життя, на людське здоров’я.

Найбільше шанували в Україні калину. Не було такої хати, коло якої вона б не росла. Дівчата цвітом калини прикрашали коси. Достиглі грона калини розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто. Були окрасою людської садиби. Наш коровай прикрасила калина, бо у народі люблять калину, як символ щастя, чистоти й любові. Калина – це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати.

103 Дівчатка співають пісню «На калині».

Учениця. А звідки ж пішла назва „калина”?Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто вилікує його, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Тоді прийшла в табір дівчинка дуже красива й горда. Звалась Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він не прийде більш ніколи на нашу землю. Грек забрав Пелагею у Грецію.

У неї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою Пелагея сказала: „Твоїм ім’ям, сестро, назву рослину, яку найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні грона ягід, налитих ніби самою кров’ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров’я людини. Буде вона зватися калина…”.

…У калини китиці червоні,У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону, А здається - усміх України…

1-й народознавець. Існує ще одна легенда про те, що вона виросла на місці, де загинули дівчата-українки…Було це ще тоді, коли на нашу землю напали татари. В одному селі справляли весілля. Багато вродливих дівчат зібралось. Раптом налетіли чужинці. Красуні-українки, щоб не потрапити до рук бусурманів, стали тікати на болота, де й загинули, а на тому місці виріс калиновий гай.

Гей у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна засмутилася. А ми тую червону калину та й піднімемо! А ми нашу славну Україну розвеселимо!..

Учитель. Калина і її цвіт в українського народу були символом незайманості і краси. Коли ж калина відцвітає, то це знак 104

печалі. Під калиною зустрічалися закохані. Якщо калиновий кущ хитається – це дівчина тужить за милим. Коли ж вона опускає віття – сум, а чорніє – горе. Квітом калини дівчата прикрашали коси, а також вона була традиційним атребутом такого важливого обряду, як весілля. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його вервечкою калини. Калиновим цвітом та ягодами оздоблювали вінок молодої, що робило його оберегом для подальшого сімейного життя.

У святкові дні на столі господині поруч із стравами стояв напій із калини. А пиріжки з калини – це національна страва українців.

2-й народознавець. Калина була символом дівочого кохання, вірності, свідком дівочих радощів і смутків. Дівчата довіряли їй найпотаємніші мрії. У кожній родині, де були дівчата на виданні, назношували як найбільше калинових пучків. Якщо під стріхою висіли калинові грона – це означало, що можна приходити зі сватами до оселі. Обов'язковою калина була у весільному обряді. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Калиновим цвітом та ягодами прикрашали вінок молодої. Коли його плели, то співали: Як сяде сонце на калині, Дітей гойдають на калиніМатусі, вічні берегині, Колиски нашої душі. Учень. Калина ще й пам’ять про тих, хто не повернувся з боїв. Не повернувся юнак до отчого дому, разом з рідними сумує і калина. (уривок з пісні „Червона калина”)

Десь там за далекими гонами літ,Де в травах дитинства стежина,Стоїть біля батьківських воріт

Калина, червона калина.Вона проводжала синів на війну,

Гілля до шинелі тулила.105

Не знала в розлуці спокою і снуКалина, червона калина.

…З тих пір у далеких дніпровських краях,

Де в травах дитинства стежина,Як мамина пам’ять стоїть по синах

Калина, червона калина..Пісня «Кминова сопілка», сл. Л.Перевалоеої, муз. М.Вед- медері.

Учитель.Образ калини входить в нашу свідомість ще з дитинства разом з маминою колисковою, з маминими розповідями про цю чудову рослину.

Учень. Посадила мама калину біля хати, щоб діточок від біди оберігати. Мама, матінка, матуся... Заплющ очі і прислухайся. І почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Мамин голос, мамині руки, мамині очі, мамине серце...

1. Люлі, дитя, спати, бо пішла десь мати,Пішла на долину ламати калину.2. Калину ламати, дитя напувати,

Щоб росло здорове, мало чорні брови,Ще й рум’яні щічки,Ой, поспи ще трішки.

3. Спи, дитино, піду по калину,Наламаю калиноньки,

Та й покладу в головоньки,А калина буде цвісти,А дитина буде рости.

Учитель. Дуже любив калину Т. Г. Шевченко. В Кирилівці, неподалік від місця, де стояла хата Шевченків, росте і досі величезний кущ калини – такий же, як той, що в ньому 106ночував малий сирота Тарас, коли мачуха виганяла його з хати. У багатьох віршах Шевченка є образ калини як безсмертного символу України.

…Тече вода з-під явора,Яром на долину,

Пишається над водоюЧервона калина…

Або, наприклад, вірш „Зацвіла в долині червона калина”. А у своєму „Кобзарі” Шевченко використав слово „калина” аж 385 разів!

З покоління в покоління передавалися прекрасні зразки української народної мудрості, що увіковічнюють любов до природи, бережне ставлення до неї. Отож живе образ калини не тільки в казках, легендах, а й у прислів’ях та приказках:

1. У лузі калинонька з квіточками,Наче матуся з діточками.

2. Весною калина білим цвітом квітує,А восени червоні ягоди дарує.

3. Запишалася калина, наче красная дівчина.4. Який кущ, така й калина, яка мати, така й дівчина.

5. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.6. Без верби й калини нема України.

Учитель. Оспівується калина як дар рідної землі, як символ гордості, стійкості, незламності, живучості у вірші Івана Франка:

Червона калина, чого в лузі гнешся?Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?

Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?..

1-й народознавець. Буйно цвіте калина наприкінці травня. Аромат її квітів хвилюючий, духмяний. Тому невгамовно

107кружать над нею бджоли, адже нектару в квітках калинизапасено не менше, ніж у липи – найвідомішого медового дерева. Листя різьблене, а ягоди червоні, неначе рубін! Можна їсти їх уже в серпні, а вже після перших морозів червоні ягоди стають незвичайно смачними і корисними.

1-й лікар. В народі побутує прислів’я: „Червона калина від ста хвороб лікує”…

І це правда. Кора і ягоди калини мають лікувальні властивості. Спиртовий екстракт калини та її відвар – добрі кровоспинні засоби. Люди вживають його як потогінний, послаблюючий, гіпотензивний засіб. Ягоди з медом їдять при гострих респіраторних хворобах, при хворобах печінки. Щоб нормалізувати обмін речовин в організмі, поповнити достатню кількість вітаміну С, потрібно вживати 1 столову ложку ягід на день.

2-й лікар. Плоди калини містять велику кількість найрізноманітніших необхідних для людського організму мікроелементів та вітамінів. При захворюваннях серця кращий засіб - це вживання їх разом із кісточками, їх використовують також при простудних хворобах, при захворюваннях шлунку, нирок. Настої калини вживають як заспокійливий засіб . Ягоди калини входять до складу вітамінних трав’яних зборів. Чай з них дуже корисний для профілактики та при захворюваннях зубів.

3-й лікар. Кору цього дерева також використовують у медицині. ЇЇ збирають навесні у квітні або травні, висушують та зберігаютьпротягом 4-х років. Вона покращує функції шлунку, кишечника, знижує кров’яний тиск, вона є протиспазматичним, заспокійливим, антисептичним, відновлюючим засобом.

108

4-й лікар. Тонізує, підвищує працездатність людини. Настої з кори приймають також тоді, коли у людини не спокійний сон або безсоння.У медицині також використовують квіти калини, їх заварюють як чай та вживають при сильному кашлі та простудних захворюваннях, захворюваннях носової порожнини. Отже, калина – невичерпне джерело для лікування будь-яких хвороб. Звертайтеся до неї за допомогою.Бо чай з калини –ліки від застуди.Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,Цііющий чай і сік калини п 'ють.

Учитель . У поета Юрія Рибчинського та композитора Ігоря Поклада є гарна пісня – «Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може, та тополя – твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні , може, то любов твоя остання...» І третя порада:Не ламай калину коло хати,Бо вона заплаче, наче мати,І впадуть на трави на шовковіСерця сльози колискові.Не ламай калину, не ламай калину, Бо вона в житті єдина.Не ламай калину, не ламай калину –Краще їй онуків принеси...

1-а учениця.Сонце у небі і зоряна ніч солов'їна — Моя Україна! Мамина пісня і мамина тиха сльозина — Моя Україна! Батькове слово і врода небесна калини — Моя Україна!Слово молитви і лагідний усміх дитини — Моя Україна!

109Урок з позакласного читання Клас: 9

‹‹Анатолій Ворфлик.Життя, віддане рідному слову››

Мета : ознайомити учнів з постаттю А.Ворфлика, його життєвим і творчим шляхом, розширити знання учнів про літературну діяльність поета на прикладах його поезій; сприяти розвиткові мовлення дев'ятикласників, їх творчих

здібностей, умінню аналізувати вірші, висловлювати власні думки та власну оцінку прочитаного; засобами поезій виховувати у учнів любов до прекрасного, до рідного слова, до неньки – України.Обладнання : аудіо записи музики ,аудіо запис інтерв'ю, слайди, портрет поета, Тлумачний словничок уроку, збірки поезій А.Ворфліка, картки – завдання із віршами.Тип уроку: урок – усний журнал з позакласного читання.

На дошці: портрет А.Ворфлика, запис Анатолій Ворфлик – відомий поет Дніпропетровщини, літератор, журналіст, громадський діяч, член Спілки письменників та Спілки журналістів України. ‹‹ …робив я гарне і відважне , Зумів перебороти зле й продажне.›› Анатолій Ворфлик Хід урокуI. Організаційний момент.( Звучить музика , вчитель читає вірш)Україна золота,чарівна сторона!110Рідна земля, квітами травами заквітчана.Скільки поетичних слівпридумали люди,щоб виявити любов до свого краю,де народилися і живуть!

- Немає життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це Мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

- У вас гарний настрій, є бажання пізнавати і ви готові отримувати нові знання. Тож уперед!

II. Вступне слово вчителя - Протягом тисячоліть українські поети , письменники оспівували красу і велич української мови, рідної землі. Анатолій Васильович Ворфлик – відомий на Дніпропетровщині поет, літератор, журналіст, його вірші вивчають в школах Дніпропетровщини. Але все це завдяки великої любові до України.III. Повідомлення теми, мети уроку. - Анатолій Ворфлик. З таким мелодійним ім'ям не можливо було не стати поетом. Сьогодні сторінками усного журналу ви дізнаєтесь багато цікавого про цього дивовижного поета, який багато років мешкав і творив в нашому місті, порините в світ його поезій.IV. Актуалізація опорних знань- Що ви знаєте про А.Ворфлика?- Які його поезії читали ?V. Розширення та доповнення знань

1. Біографічна сторінка. Вчитель : Народився Анатолій Васильович Ворфлик 3 червня 1942 року в мальовничому селі Іванівка Світловодського району , що на Кіровоградщині. Писати вірші почав у п'ятирічному віці. Виховувала, ростила хлопця сама мати – Хотина Федорівна Панченко, розумна,

111освічена, добросердна. А батька, Василя Івановича, родом із Сумщини, - не пам'ятає: загинув у воєнній хуртовині. Жодних вістей, ані документів, ані світлини. Кількаразові всесоюзні спроби розшукати нічого не дали, як і запит до Міжнародного Червоного Хреста. Осиротіла стара хата під солом'яною стріхою над ставом край села. ( слайд : Домівка із солом'яною стріхою )

Таємнича природа, нелегкі хлоп'ячі роздуми про життя та світ , про власну сирітську долю щемили серце. Але затишок удома зігрівав його серце . Ікон в хаті не було, мама вірила у Бога, відтак до церкви не ходила . Вона була натурою поетичною, ліричною, виховала в ньому любов до пісні, малювання, можливо, саме завдяки їй Анатолій знайшов своє покликання. Поряд із евангельськими текстами в хаті висів портрет Тараса Шевченка, а також картина ‹‹ Петро і Наталка ›› ( за І.Котляревським). На столі лежав зачитаний ‹‹ Кобзар ›› - вірна опора в житті. Після закінчення школи Анатолій Ворфлик працював у колгоспі їздовим, обліковцем тракторної бригади, чабанував, про що написано у поезії ‹‹ Чабанівський світ ››:Бур'яняться толоки, забиті вітрами і ратицями, З них степи починаються – з них , а не з нас. Учень: Будучи студентом відділення україністики 112

філологічного факультету Харківського державного університету запоєм читав поезії І.Драча, В.Симоненка, Б.-І. Антонича, В.Стуса. Велике враження справляли зустрічі студентів з М.Рильським, О.Гончарем. У сусідній кімнаті гуртожитку на вул. Студентській мешкав Григір Тютюнник. 1966 року закінчив університет.

Перебравшись 1970 року до славетних Жовтих Вод і провчителювавши, потягнувся до журналістики – був кореспондентом багатотиражки, відповідальним секретарем міської газети , очолював міську літературну студію ‹‹ Пошук ››. Рясно друкувався в обласних колективних збіркахжурналах, газетах, аж до ‹‹ Літературної України ››. Учениця: Анатолій Ворфлик багато років укладав словник живої української мови, збирав фольклорні матеріали. Лексикограф і фольклорист.У серпні 1989 – го року організував і очолив у м. Жовті Води Дніпропетровської області осередок Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка, згодом і осередок Народного Руху України. З нагоди 20 – річниці Народному Руху України А.Ворфлика було нагороджено орденом ‹‹ За мужність ››III ступеню.( слайд : Народному Руху України 20 років…)Анатолій Васильович - член Спілки журналістів України ( з 1984 року) і Національної Спілки письменників України. 7 вересня 2011 року пішов з життя поет, літератор, журналіст , громадський діяч Анатолій Васильович Ворфлик. 2) сторінка ‹‹ Публіцистична ›› Бібліотекар : Творчість поета охоплює усе його життя – він писав про дитинство, війну, про рідних людей, про кохання, про Україну. Серед його публікацій понад сімсот поезій у різних виданнях Києва, Харкова, Кіровограда, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Світловодська, Жовтих Вод.У світ вийшли його поетичні книги ‹‹ Осінь в Іванівці ››,‹‹ Поріг ››, ‹‹ Чорнокрилий час ››,‹‹ Кущики деревію››.

113Минулого року вийшов в світ п'ятитомник поезій А.Ворфлика ‹‹ Літорості ›› із вступним словом голови Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки письменників України Лесі Степовички.

Чому саме таку назву отримав п'ятитомник ? Що таке ‹‹ літорості ›› ? Поет пояснив так:- Літорості або літоростки - це ті гілочки на дереві, які виростають протягом літа — з весни до осені. Або ще коли спилюють дерево і потім підраховують кількість років — скільки це дерево прожило. Оці кільця річні,вікові, називаються «літорості».Теми, які мені усього ближче – це філософське осмислення життя, лірика. Тож літорості — це роки творчої діяльності поета, кожен том охоплює певні роки життя.( виставка книг Анатолія Ворфлика)

3) сторінка ‹‹ Поетична ››Вчитель : Поезія А.Ворфлика – це роздуми над вічними

життєвими цінностями, які є актуальними будь – якого часу. Його вірші наскрізь пронизані любов'ю до людей, рідного краю з його героїчною і трагічною історією, до рідної хати, природи, матері. Особливо цікава читачам інтимна лірика Анатолія Ворфлика: це – спогади про матір, чуйну, щиру, люблячу, це і гіркі спогади про батька, якого ніколи не бачив. Учень: Спогад про маму (уривок)Наша біла ошатна хата,Мов у яві наснилась мені, Як лелека ота крилата, Що на луках в самотині. А навколо горби зелені Підіймаються в небеса.І роти, дуби та клени - краса, і небес яса. І виходить матуся з хати,114На вулицю вівці жене,Намагається щось сказати? Чи до себе кличе мене...

Його вірші, мужні й щирі, звучать мушкою чарівної пори, коли людина осягнула сенс життя. Він бачить і веселкове кільце кольорове та вогні вечірніх сумувань, і барвінки та спориші, й батьківські шати, чує шепоти Ерота і мовить великі слова: кохання - то криниці копання.4) сторінка ‹‹ Практична ››а) - робота в групах: Вчитель: Зараз вам необхідно виконати таке завдання: прочитайте вірш , надрукований на картці, визначте його тему і виразно прочитайте дану поезію.Картка 1.Уроки чесностіЯкби давало нам частішеУроки чесності життя,-В нас , певне, все було б простішей ми все робили б до пуття.І все було б , як і годиться. І був чіткішим кожен крок,І не стояла б одиницяЗа кожен вірності урок.Картка 2.Вірність Я так рідко пишу тобі нині,Я так мало тебе веселю.Та признаюсь тобі , як людині,Що тебе над усе я люблю.Не туди мене настрій штовхає,Куди хтось би пішов за любки.Але той тільки вірно кохає,Хто ще вірить у власні зірки.

115Картка 3.Озерце вікової доліОзерце з вербою в янівському полі.

Озерце моєї вікової долі.Перекинься , вітре, з голови на ноги,Поверни колишні молоді дороги.Стань серед долини, між горбів розвійся,Піднімись, як сонце, пролунай, як пісня.В янівському полі озерце з вербою,Плакатиму вічно тихо за тобою.Картка 4. Мотив важкого і легкого хліба ( уривки )Той і в смутку регочеться,Той і в радості зблід.Легко жити , як хочеться,Важко жити, як слід.Легко вільною волеюВсюди сипати сміх.Важче жити по – своємуЙ бути добрим для всіх.…Ми йдемо,ми, щось значимо.Добре знаємо ми:Легко жить по - мавп'ячому,Важче бути людьми.

б) Анатолій Ворфлик — дитина війни, що забрала в нього батька. Тому ця гіркотна тема не зникає з його творчості упродовж років, де він сповідує добро і любов.

Жовтоводський мотивБілі сумні ковили, наче крила, — В мріях і в пам'яті коло могили... Дайте нам сили!

116

Зашелестить ковила біля хати,

Коні козацькі зупиняться. Мати

Вийде стрічати.

Стане, заплаче. З глибокої ночі

Не усміхнуться вже синові очі,

Очі пророчі.

Білі сумні ковили, наче крила, —

Волю, закопану в чорні могили,

Савани вкрили.Де ти, козаче, та де ти, соколе, Де провідник української долі

Високочолий?..

Не заростайте, шляхи, будяками

Перед Богдановими козаками —

Вийтесь віками! Анатолій Ворфлик

- бесіда за змістом:

Чи сподобався вам вірш? Чим саме?

Чи всі слова зрозумілі?Тлумачний словничок :Ковила – трав'яниста степова рослина родини Злакові із

вузькими листками та квітками, зібраними в пухнасті волоті.Савани – степи з окремими деревами та чагарниками.

- Що ви побачили, відчули, слухаючи поезію?

117

- намалюйте словесну картину того,що уявляли, слухаючи цей вірш;

- порівняйте створені вами асоціації з тими, що вжиті автором у вірші;

Асоціації: рідна хата,мати, ковили, коні, сум, козаки, могили, шляхи, пам'ять.

- мовчазне читання учнями вірша;- виразне читання вірша учнями;- знайдіть засоби художньої творчості : епітети,

порівняння, звертання;- визначте час подій, відображених у поезії, ідею вірша.

У цьому творі відображені події далеких козацьких часів, якими захоплювався А.Ворфлик, якими славетне місто Жовті Води , зокрема битвою військ на чолі з Б.Хмельницьким з поляками в 1648 році,в якій українські козаки отримали перемогу.

(Звучить аодіозапис , вчитель звертає увагу учнів на екран

( показ слайдів)).

( слайд : Пам'ятник героям Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 років)118

( слайд : ‹‹ Богданів›› курган. Опорна стіна з природного каменя й горельєф із епізодом історичної битви .) Часи становлення творчої особистості А.Ворфлика для нас такі далекі, але ті духовні цінності, які він проніс через роки і передає сьогодні нам – вічні і близькі . Кожен його вірш – це життя, філософське осмислення позиції автора, громадянської свідомості, ідеології сучасної людини. 5) сторінка ‹‹ Ексклюзивна ›› Вчитель : Зараз до вашої уваги ексклюзивне інтерв'ю з Анатолієм Ворфликом газеті ‹‹Жовтоводські вісті››.( на екрані портрет поета, текст інтерв'ю)

- Чому я пишу лише українською мовою? Це принципове життєве питання. Я народився у селі Іванівка Кіровоградської області, де російська мова не вживалася, і я завжди відчував національний дискомфорт, говорячи російською. Думав, чому усі живуть, як люди, мають рідну мову, на ній розмовляють, чому ми позбавлені

119

цього?Коли я вступав до вузу у Білорусії, мені навіть дозволили складати іспити українською мовою.- Звідки ідуть витоки моєї поезії? На чому ״ стоять" мої

вірші?Почав писати я дуже рано, у п'ять років. Мама хотіла , щоб я рано цьому навчився. І зошиток мій, який потім, на жаль, загубився, увесь був списаний, бо писав про те, як поверталися додому молоді фронтовики, про червону школу, що лякала мене в дитинстві, про надзвичайну природу: ставок в городі, високі пагорби, річку Березівку, журавлів, ліс. Ось на чому стоять мої вірші, ось ті образи, що пройшли крізь усю мою поезію. Писав я так до четвертого класу, а тоді замислився, можливо, це несерйозне заняття, і трохи закинув це діло, але повернувся до поезії у восьмому класі. Ось тоді вже почалося добре віршуватись.

Микола Миколаєнко відомий український поет, прозаїк писав : ,, У його віршах дзвенить його душа, як чарівна струна, а сам він натхненно співає українську щиру пісню. Поет приходить до читача з міцним переконанням, що життя кожного - не випадковість, воно нам дароване Небесами, маємо його цінувати й подіяти. Він каже людям: ‹‹…робив я гарне і відважне, Зумів перебороти зле й продажне.Найбільше диво на планеті - це ми! То ж не робімо собі зла, ловімо Синю Птаху Щастя.››VI. Підведення підсумків уроку Вчитель: Про значення життя та значення праці всього життя А.Вофліка можна сказати словами його ж вірша: ‹‹Не все ще гарно, є ще люди злі. Ще треба довго чистити планету. Та й добре, що живуть поети На цій каштановій землі…››

1. Вправа ‹‹Мікрофон ››. 120

Продовжити речення ,, Я думаю , що поезія Анатолія Ворфлика цікава, тому що … ".

VII. Домашнє завдання : підготуватися до виразного читання , аналізу вірша ‹‹ Жовтоводський мотив››.

Урок з позакласного читанняКлас: 8«Україна у віршах Ліни Костенко»Мета: Розширити знання учнів про життя і творчість Ліни Костенко, удосконалювати навички виразного читання, уміння аналізувати твори, добирати цитати; розвивати мовлення, уяву учнів, образне і критичне мислення, активну пам’ять; виховувати любов до України, до її природи, патріотизм, інтерес до творчості Ліни Костенко. Обладнання: портрет Ліни Костенко, добірка творів, фонограми пісень , презентація, конверти із словами.

Зацвітає калина, Зеленіє ліщина. 

Степом котиться диво-луна. Це моя Україна, 

Це моя Батьківщина, Що, як тато і мама, одна! 

А. КамінчукХід уроку

I. Мотиваційний етап.

1. Слово вчителя. - Дорогі діти! Сьогодні на уроці ми зустрілися, щоб сягнути душею глибини поетичного світу Ліни Костенко, відомої поетеси нашого часу. Саме від того, як зазвучить симфонія людської душі, так складеться і доля.

121

Я вибрала долю сама.І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій немадо Долі – моєї обраниці. Немає в Україні людини, яка б не любила свою Україну. Ліна Костенко свою любов висловила своїм художнім, мелодійним словом.

2.Аналіз епіграфа уроку. З’ясування поняття ,,Україна'' , складання ,, асоціативного куща''.

II. Етап цілевизначення і планування.1. Повідомлення завдань уроку.2. З’ясування очікувань:

Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Про що ви хотіли б дізнатися найбільше?

III. Операційно – пізнавальний етап.1. Актуалізація опорних знань:

Чи знаєте ви, хто така Ліна Костенко?

Що ви знаєте про її творчість?

Назвіть твори, які читали раніше?

2. Біографічні відомості . Слово вчителя: Готуючись до сьогоднішнього уроку , ми розбились на групи, отримали і виконали певні завдання і зараз кожна група презентує свою роботу, після чого ми створимо проект « Ліна Костенко – золотий поет України».1 група. Дитячі роки Ліни Костенко. Освіта поетеси.2 група. Збірки творів.

122

3 група. Нагороди.4 група. Сьогодення поетеси.

1 група. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. 1936 р. родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко. У 1946 р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературний інститут ім. М. Горького, який закінчила 1956 року.2 група. Ліна Костенко - автор збірки віршів «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірки віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), книжок - «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980).

3 група. Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка

1987року за роман «Маруся Чурай » і збірку «Неповторність»;

Премія імені Франческо Петрарки (1994) за книжку « Інкрустації », видану італійською мовою.

1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Ліну Костенко найвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира.

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». 

123

Нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

2012 рік – Відзнака «Золотий письменник України», яка надається Міжнародним благодійним фондом «Мистецька скарбниця» українським письменникам-романістам, чиї романи вийшли у формі паперової книжки сумарним накладом в Україні та за межами України.

4 група. Сьогодні поетеса живе у Варшаві. 19 березня їй виповнилося 83 роки. Для України досвід роботи Ліни Костенко над словом особливо актуальний у контексті розширення меж слововживання, дозволення недозволеного… Своєю мовотворчістю видатна Поетеса переконливо довела: справжня творчість не потребує руйнування, здавалося б, вузьких берегів традиційності, усталених національних форм — треба, щоб новаторським було саме мислення поета, особливе мислення, що єднає щоденне земне і небесне, щоб непорушною була відповідальність митця перед СЛОВОМ.

3. Робота над творами.

1) Колективна робота.

Вчитель : Кожен з нас щось своє, особисте вкладає в поняття "Батьківщина", "батьківщина", "рідний край". Ліна Костенко, відома українська поетеса, усвідомлює це так:

Є щось святе в словах: мій рідний край.

Для мене — це матусі пісня ніжна,

і рідний сад, від квіту білосніжний,

124

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене - це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовно,

І пісень людські прозорі ручаї.

Усе, що серцю рідно невимовне.

Його історія... в ній стільки гіркоти.

І тим рідніш мені ти, краю рідний,

Що вже поламані мости,

І день встає, як райдуга погідна.

Коротка розповідь про шлях

України до незалежності!

Якою бачить Україну Ліна Костенко?

Визначте головну думку вірша.

Приготуйтеся до виразного читання вірша.

2) Робота в групах.Учні читають твори, аналізують їх за завданнями вчителя, пояснюють незрозумілі слова.Ліна Костенко1. УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА

...Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є — дорога, явори,

125усе моє, все зветься Україна.Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори...

• Як поетеса ставиться до своєї рідної землі?• Якими словами вона виражає почуття любові до рідного краю?

2. Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едемі за волошку в житі золотому.За твій світанок, і за твій зеніт,і за мої обпечені зеніти.За те, що завтра хоче зеленіть,за те, що вчора встигло одцзвеніти.За небо в небі, за дитячий сміх.За те, що можу, і за те, що мушу.Вечірнє сонце, дякую за всіх,котрі нічим не осквернили душу.За те, що завтра жде своїх натхнень.Що десь у світі кров ще не пролито.Вечірнє сонце, дякую за день,за цю потребу слова, як молитви.

- Цей вірш ніби малює у нашій уяві дивовижні картини природи , що ви уявили, слухаючи його?

3.Двори стоять у хуртовині айстр.Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина!Але чому я думаю про Вас?Я Вас давно забути вже повинна.

126

Це так природно - відстані і час.

Я вже забула. Не моя провина,-

то музика нагадує про Вас,

то раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно - музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр.

Яка сумна й красива хуртовина!

- У чому Ліна Костенко бачить природність музики і часу?

4. За чорно-синьою горою, на схилку радісного дняЗа чорно-синьою горою,на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.Зеленим пензликом тополі -кривенькі кігтики в крові.

Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.

Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил –

Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.

Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові,

127

Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?!

Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать. Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать.

Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг? Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх.

• Над чим вас заставила замислитись ця поезія?

- Без історичного минулого немає жодного народу, жодної держави. І ми, українці, свято шануємо і пам’ятаємо наше історичне минуле?

5. Красива осінь вишиває клениКрасива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: - Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим.

А листя просить: - Дай нам тої втіхи!

Сади прекрасні, роси - як вино.

Ворони п'ють надкльовані горіхи.

А що їм, чорним? Чорним все одно.

• Визначте головну думку вірша.

128

4. Заключна бесіда:• Які почуття викликали у вас прослухані поезії ?

• Які засоби художньої виразності використані у віршах? У поезіях Ліни Костенко відстежується могутня і нескінченна любов до України, до її незабутніх краєвидів, надія на краще майбутнє рідної країни.

5. Робота над прислів'ями: Кожна група отримує конверт із словами.

Завдання: скласти прислів'я.

Вкраїна - мати, за неї треба головою стояти.Грудка землі рідної дорожча за золото.Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.Де рідний край, там і рай.За морем тепліше, та вдома миліше.За народ і волю віддамо життя і долю.За рідною землею і в небі скучно.Наша слава — Українська держава.Звучить пісня про Україну у виконанні М.Поплавського. 6. Презентація ,, Цитати відомих людей про Україну”Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов'їну.      В. Сосюра Можеш вибирати друзів і дружину,Вибрати не можна тільки Батьківщину.      В. Симоненко Нема на світі України, Немає другого Дніпра.      Т. Шевченко Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.      П. Тичина  В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.      Т. Шевченко 129

      Вітчизна — ось і альфа, і омега!      Д. Павличко      Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна.      В. Сосюра 

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.      Л. Костенко 

IV. Підсумкове слово .

- Сьогодні ми з вами поглинулися у творчість Ліни Костенко. Кожен її твір невід’ємна частина нашої української літератури. Тож візьмемо із собою у життя уроки її любові до рідної України, до її природи, історичного минулого й майбуття.

Звучить пісня “Батьківська хата”.

V. Домашнє завдання.1 рівень – прочитати вірш“ Крила ”; 2 рівень – прочитати вірш “ Чайка на крижині ” .Визначити тему, головну думку.

130

Учнівський проект« Національне вбрання

українців »

Мета проекту: Розширити знання учнів про українську культуру, національне вбрання українців різних регіонів.

„Без глибокого і систематичного пізнання народної духовної і матеріально – побутової культури неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах державної незалежності”

Завдання проекту:• Ознайомити учнів з регіональними рисами

традиційного вбрання українців.• Формувати уміння самостійної роботи учнів з

художньою і науковою літературою.

Термін реалізації: 2 тижні.Учасники проекту:Керівник: Стукало У. І., учитель – дефектолог. Учні: 9 класЕтапи реалізації:

• Проведення опитування учнів 5 – 9 класів з метою рівня обізнаності по даній темі.

131

• Робота з довідниками, художньою літературою, енциклопедіями.

• Написання рефератів.• Підготовка малюнків, ілюстрацій.

Оформлення результатів: у вигляді виступів.Презентація проекту: Виступи учнів з теми ,, Національне вбрання українців ” з використання мультимедійної апаратури.

( запрошуються учні 5 – 8 класів)

Хід проведення

Вступне слово учителя. Кожен народ має свою прекрасну мову, землю, культуру. Український національний одяг – невід’ємна частина культури нашого народу, її славетної історії. Тому сьогодні ми представляємо до вашої уваги учнівський проект ,,Національне вбрання українців’’.

Розповідь учителя. Певні основні елементи українського народного вбрання були сформовані ще в княжі часи та пізніше майже не змінювалися. Одяг поділявся на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили в домашніх умовах.

( слайди)

Вишита сорочка — є найдавнішим одягом в Україні, сорочки носили жінки і чоловіки. Сорочки шили з двох шматків полотна і була вона довгою, вишитою біля шиї та на рукавах. У жіночій сорочці найдавніший вишитий елемент був рукав, а саме його верхня частина — «полик». З часом сорочки набули регіональних відмінностей. Так на лівому березі Дніпра сорочки не мали комірця, а зав'язувались шнурком, на правому березі сорочки мали комірець, часом стійку. Сорочки вишивали на «поликах» — поперечною смугою завтовшки 10-15 см, на зап'ястях, та біля шиї, жіночі

132

сорочки були вишиті також на подолі. Чоловіча сорочка колись була простою без вишивки і носили її по штанах. З часом почали вишивати.

Пояс  — найдавніша частина одягу, важкий вовняний пояс, носили жінки і чоловіки.

Запаска  — незшитий поясний жіночий одяг, прямокутний кусок вовняної або шовкової тканини з зав'язками. Дівчата носили тільки чорну запаску, а заміжні жінки ще один кусок шерстяної тканини — " попередницю " — спереду синього кольору. 

Плахта — святковий одяг, кусок тканини 4 м, з кольорової вовни, в клітинку, деколи з вишивкою в клітинках. Плахту носили подібно до запаски. Плахта і запаска належали до давнього українського стою.

Фартух  — на півночі носили білі, на Волині вишивали фартухи. Найбагатше оздоблені були фартухи на Поділлі, Підгірцю та в Карпатах.

Спідниця  — були ткані або полотняні, з вибитим узором або без узору.

Штани — чоловіча частина одягу. Були полотняні, а також суконні. Штани могли бути вузькі, до яких носили сорочку на випуск або широкі, тоді сорочку заправляли в середину.

Свита  — вбрання верхньої частини тіла, рід сучасного пальто, переважно білого кольору.

Кептар (коцовейка, гуцуляк, бунда, катанка, лейбик, горсик)  — частина одягу без рукавів. Носили жінки і чоловіки.

Кожух (байбарак, бекеша, шуба, губа)  — хутряний одяг подібний на кептар, але з рукавами і довший. Кожухи були довгі та короткі, з рукавами або без рукавів. Кожух покритий

133

сукном називали також байбарак, бекеша, жупан.

Взуття : зі взуття носили личаки, постоли, ходаки, черевики або чоботи. Личаки робили з лика, носили на півночі. Постоли робили зі шкіри з шнурками, носили переважно на Волині і Чернігівщині. Чоботи червоні, жовті, рідше зелені з сап'янової шкіри — називали сап'янці.

Шапка   — шапки носили баранячі, з сукна або шкіряні. Шкіряну шапку називали капелюх, шапку з баранів — кучма, шапку з вухами — клепання. Капелюх з соломи називали бриль. Жіноча шапочка — кораблик

Вінок складався з живих квітів (носили маки, чорнобривці, волошки, рожі (мальви), восени — жоржини та крокуси)).

Одяг українців залежав від місця проживання та матеріального становища населення. За місцевістю можна вирізнити і особливості одягу певних регіонів України, таких як: Карпати, Центр, Волинь, Слобожанщина, Поділля, Полісся, Південь.  Слово надається учням.

Учень 1. Карпати

Традиційне гуцульське чоловіче вбрання: сорочка, кептар, пояс-черес.

Гуцульський костюм належить до найкрасивіших і найоригінальніших костюмів Європи. Його вирізняє

134 безліч деталей зі шкіри, червоного сукна та металеві прикраси. Чоловіча пряма сорочка мала стоячий комір і широкі, зібрані біля зап'ястя рукава.чересом. Він був обов'язково прикрашений: металевими пряжками, бляшками та інкрустований. Ще однією обов'язковою частиною гуцульського чоловічого вбрання були безрукавки — кептарі. Кептарі прикрашали аплікацією зі шкіри, плетеними кісками, вишивкою, металевими ґудзиками, різноманітними бляшками. Фетрові капелюхи оздоблювали вовняними китицями, намистинками, пір'ям. Як і чоловіки, жінки -гуцулки вбиралися у гарно прикрашені кептарі. Бойки вдягалися трохи скромніше за гуцулів. Чоловіки, наприклад, прикрашений червоною стрічкою комір застібали металевою запонкою з люстерком. Тільки на Покутті жінки вдягали гофровані сорочки із загладженими поздовжніми складочками по низу і поперечними на рукавах. Чоловічі льняні сорочки у лемків не мали вишивок. Верхнім одягом лемкам слугувала чуга (чуганя), яку не носили більше ніде в Україні. Вона була схожа на довгий плащ, який накидали на плечі.

Постоли – традиційне гуцульське жіноче взуття.

135Учень 2. Центр

• Чоловічі сорочки зазвичай вишивалися білими нитками по манишці та низу рукавів, але іноді використовувалися червоні й чорні нитки.

• Жіноча сорочка теж вишивалася білими нитками, з кінця XIX ст. червоними і чорними, а іноді додавали сині або зелені. Характерною тільки для Наддніпрянщини була плахта. Саме звідси вона пізніше поширилася на райони Слобожанщини та Причорномор'я.

Плахта — це два зшитих до половини полотнища. Її складали вдвічі, а потім обгортали тканиною стан. Зшита частина полотнища виявлялася ззаду, а незшита — спадала на боки. Обидва полотнища вільно сходилися спереду.

Найчастіше плахти були картатими.

Козацький одяг

• Козацький одяг мав кілька важливих деталей: жупан, черкеску, барвисті шаровари, шалевий пояс, шапку-кабардинку та вовняну бурку («вільчуру»). Одяг заможного козака відрізнявся деталями, запозиченими пізніше у польської шляхти. Сорочка була розшита шовком, сріблом або золотом. Штани - шаровари шили із сукна чи шовку яскравого кольору.

136

• Поверх жупана обов'язково підперезувалися золототканим персидським або слуцьким поясом.

• Цікаво, що суто українським став кунтуш — тюркський верхній одяг із прорізами для рук та довгими «фальшивими» рукавами.

Учень 3. Крим

Одяг татар і турків був схожим. • Чоловіки вдягали сорочку, широкі шаровари та

підперізувалися широкими розшитими поясами. На голові і чоловіки, і жінки носили феску (фес) — невелику шапочку із вовни синього, зеленого або червоного кольорів. Феска часто була розшита срібними та золотими нитками, на жіночі фески інколи нашивали перлини та монети. Турків військових і чиновників можна було впізнати за червоною фескою з чорною китичкою.

• Жінки-татарки вдягалися у довгу сорочку (колмек), шаровари, зверху вдягали бешмет — довгу кофту з вузькими рукавами. Навколо талії обв'язувались

137

кольоровою хусткою або фартухом — углюком.

Важливою частиною жіночого і чоловічого одягу в кримських слов'ян були пояси.

Учень 4. Волинь• На землях, що межували з Поліссям, в ужитку в

чоловіків були білі полотняні сорочки, їх носили навипуск, поверх штанів. Зверху на сорочку надягали чорну безрукавку. Верхнім одягом слугували коричневі свити та червоні кожухи. На землях, близьких до Поділля, чоловіки злягалися трохи інакше. Низ білої сорочки вони обов'язково заправляли в штани. Влітку вдягали солом'яний капелюх — бриль, а взимку — шапку з оксамитовим або суконним верхом.

Жінки на Волині вбиралися в сорочки з домотканого полотна з відкладним коміром. Зверху надягали коротку безрукавку з глибоким овальним вирізом. Безрукавка доходила до талії, а по низу прикрашалася клапанами — «язиками».138

Спідниця - літник була виткана вузькими довгастими смугами червоного, зеленого, білого та синього кольорів. Поверх неї надягався вовняний фартух, витканий поперечними смугами.

Учень 5. Слобожанщина

Найпоширеніші узори — рослинні візерунки, оздоблювальні смужки на подолі та по краях рукава. Ознакою заміжньої жінки була зав'язана хустка або очіпок. Незаміжні дівчата заплітали коси та прикрашали голову стрічкою, на свята вдягали яскраві вінки із живих та штучних квітів.Узимку вдягали свитку (свиту, сіряк) і вовни, до зими готували кожух (дублянку) з овечої шкіри. Часто верхній одяг прикрашали вишивкою червоних кольорів — на спині вишивалися сосонки, зорі, рідше — підкова як символ гостинності.

139

Учень 6. Поділля

На Поділлі тривалий час поруч живуть поляки та українці. Це зумовило наявність спільних рис у традиційному одязі цього регіону.

Жіночий традиційний костюм складався з сорочки, поясного одягу, фартуха і нагрудного одягу : безрукавок — керсета і камізельки. Сорочки виготовлялися переважно із льняного полотна зі стоячим коміром. Основний колір вишивки — чорний з невеликою кількістю червоного. В орнаментах переважали рослинні мотиви.140

Поясний одяг становив обгортку із суцільного полотна, яка закріплювалася тканим поясом, і запаску. Чоловічий одяг складався з довгої (іноді до колін) сорочки з широкими рукавами, довгих штанів, які підв'язувалися кольоровим поясом. На сорочку одягали безрукавку (кептар).

Учень 7. Полісся

• Чоловіки носили сорочки поверх штанів і підперізувалися вузьким шкіряним поясом або вовняним шнуром. У південних районах сорочку заправляли в штани, які нагадували шаровари. Чоловічі свити були однотонними, без жодних прикрас. Тільки іноді тканиною обшивали манжети та лацкани. До поясу поліщуки прив'язували «калити» для тютюну і кресала. Взували постоли, а у свята — чоботи. Голову покривали шапкою з сукна або солом'яним капелюхом.

• У жіночому поліському костюмі широко використовувалися білі полотняні тканини. Сорочки зазвичай прикрашали червоним тканим орнаментом. Зверху на сорочку вдягали коротку одноколірну безрукавку з фігурними вирізами по низу.

• Верхній одяг — свита — прикрашалася кольоровим шнуром, а на Західному Поліссі ще й кульками, і кольоровою тканиною.

• Й чоловічі й жіночі костюми були переважно ткані, де переважає білий колір.

141

Учень 8. Південь• Традиційно для українців носіння сорочок , штанів

полотняних чи з фабричної тканини, для жінок – спідниць.

• На Таврії вишивали так званим «болгарським хрестом»: два перших стібки робляться, як завжди, навхрест по діагоналі, а другий хрест — вертикальний. Тому «болгарський хрест» ще називають «подвійним». Така технологія дозволяла робити більш рельєфні малюнки.

• З центральних регіонів майстрині привезли на Південь орнаменти у вигляді зайця, риби, коня, півня, сови, голуба, зозулі, метеликів, павуків тощо. З середини XX ст. болгарський хрест поширився по всій Україні.

Підведення підсумків:Учитель. В ході реалізації проекту ми дізналися( вправа ,,Мікрофон’’):

• про функції , які виконував одяг;• про традиційний національний одяг таких регіонів

України: Волині, Карпат, Поділля, Полісся, Центру, Слобожанщини, Півдня, Криму;

• про особливості вишиванок на сорочках в різних регіонах України.

142

Зміст

1. Свято ,, Мова моя барвінкова, диво калинове ( для учнів 5 – 6 класів)……………………………………………….с.4-92. Свято « Рідне слово, материнська мова » ( для учнів 7 – 9 класів)…………………………………………………с.9-203.Конкурс « Барви нашого слова» (для учнів 5 – 6 класів)….……………………………………………………………...с.20-264.Конкурс «Знавців рідної мови» ( для учнів 7 - 8 класів )…………………………………………………………………........с.27-345.Конкурс «Краса і сила української мови» ( для учнів 8 – 9 класів)………………………………………………с.34-406. Свято , присвячене творчості Лесі Українкки « Вічний живий голос »…………………………………………….с.40-497. Літературно – музична композиція « Т.Г.Шевченко – частинка серця кожного українця» ( до 200 – річчя з дня народження)………………………………………………с.50-578. Свято« Пам’яті великого Кобзаря » ( до річниці з дня смерті)…………………………………………………….с.57-669. Конкурс знавців творчості Тараса Шевченка……….с.67-7010.Народознавчий захід « Прийди, весно,прийди, красна»…..…………………………………………………………….с.71-8811. Народознавчий захід « Заплету віночок, заплету шовковий ...»………………………………………………...с.89-9512. Народознавчий захід «Не тільки зброя, ох, не тільки зброя,а в козаків і музика була...»……………………… …….с.95-10213. Народознавчий захід« Червона калина – то моя Україна!»………………………………………………….с.102-109

14. Урок з позакласного читання у 9 класі ‹‹Анатолій Ворфлик. Життя, віддане рідному слову››……………с.110-12115.Урок з позакласного читання у 8 класі «Україна у віршах Ліни Костенко»…………………………………………………………..с.121-13016. Презентація учнівського проекту « Національне вбрання українців»……………………………………………...с.131- 142