Герасімова Ю.М.

ЗМІСТ

Вступ

1. З історії здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій

2. Сутнісна характеристика здоров’язберігаючих технологій

3. .Поняття ,,здоров’язберігаючі технології”

4. Види профілактичних заходів

5.Узагальнена характеристика здоровя’зберігаючої та

здоров’яформуючих технологій

Вступ

Душа дитини – жовтий соняшник,

До сонця тягнеться щомить,

Та на душі тоді лиш сонячно,

Коли нічого не болить,

Коли дитина загартована,

Здорова й сильна, не сумна,

Тоді наука їй – як золото,

А світ - як казка чарівна.

Плекаймо, вчителі, той соняшник,

Нехай здоровим він зроста,

Обличчям тягнеться до сонечка,

Корінням – вглиб землі вроста.

(Самохіна М.В.)

Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає

цінність життя і здоров’я. Останніми десятиліттями світова наука

зараховує проблему здоров’я, в широкому розумінні цього поняття,

до кола глобальних проблем, розв’язання яких зумовлює

характеристики майбутнього розвитку людства.

Здоров’я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності

людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок,

що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров’я

людини, реалізаціЇ внутрішніх резервів її організму. Культура

здоров’я відбивається у специфічних формах і способах

життєдіяльності особистості, які виробляються з раннього дитинства і

реалізуються протягом усього життя.

Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і

повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для

України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є

збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу

викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку

підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й

тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Однією з першочергових задач соціально орієнтованої держави

має бути сприяння розвиткові молодого покоління, задоволення його

життєво важливих потреб для творчого розвитку. Воно

передбачається Конституцією України, Конвенцією ООН про права

дитини, Всесвітньою декларацією про забезпечення виживання,

захисту і розвитку дітей і Планом дій щодо їх виконання. Втілення в

життя вимог цих документів потребує невідкладних дій, спрямованих

на ефективне вирішення головної проблеми забезпечення здоров’я

дітей і молоді, що вмотивовано різким погіршенням стану їх

фізичного, розумового і духовного розвитку.

Здоров’я людини можна охарактеризувати як динамічний стан

організму який відзначається повним фізичним, інтелектуальним,

психічним, духовним і соціальним благополуччям і піддається

впливові способу життя людини. Саме тому все істотніше

відчувається гостра потреба у створенні системи формування

здорового способу життя з орієнтацією на нове розуміння

взаємозв’язків Людини та Природи, сенсу життя, долі людства, а

також того, що ми впливаємо на оточення, і самі перебуваємо під

впливом інших людей. Крім того, необхідно виробити у людей

ставлення до власного здоров’я, як до найбільшої цінності. Це

врешті-решт призведе до виховання творчої людини з новим

світоглядом і профілактичною спрямованістю мислення, здатної

вирішувати проблеми сьогодення.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті

турбота про здоров’я молоді, виховання в неї культури здорового

способу життя визначається як одне з пріоритетних завдань. За

даними Міністерства охорони здоров’я України, серед дитячого

населення за останнє десятиліття суттєво (в 1,5 – 3 рази) зросла

частота хронічних захворювань, які призводять до інвалідності. Це

хвороби нервової, ендокринної, серцево-судинної, шлунково-

кишкової, кістково-м’язової систем. Серед наших першокласників

тільки 5 – 9% практично здорових дітей. Кількість хронічно хворих

дітей збільшується за роки навчання у 2,5 рази, понад 50% школярів

уже мають функціональні відхилення у діяльності різних систем

організму, а 95– 97 % випускників завершують шкільне навчання з

тими чи іншими проблемами у стані здоров’я. Відмічається значне

омолодження онкологічних захворювань, серцево-судинних. Є

випадки інсультів та інфарктів у дітей віком до 15 років.

Найбільш руйнівний вплив на стан здоров’я молоді чинять

шкідливі звички. Сьогодні в країні спостерігається тенденція до

збільшення проявів негативної поведінки серед дітей та молоді,

прилучення до нікотину, алкоголю, вживання наркотиків, ранні

сексуальні зв’язки, рання вагітність дівчат-підлітків. Усе це різко

погіршує стан фізичного і психічного здоров’я підлітків.

У дітей та молоді розвиваються агресивність, невдоволеність,

почуття заниженої самооцінки, що нерідко спричинює конфлікти з

однолітками, вчителями, батьками.

Вибір способу поведінки у молодої людини існував завжди, але

сьогодні в умовах вільної пропаганди алкоголю, тютюну, поширення

ВІЛ/СНІДу та наркоманії цей вибір зробити непросто і часто він

робиться не на користь здоров’я.

Вирішення цієї проблеми є одним із пріоритетних завдань

нового етапу реформування освіти в Україні. Виправити ситуацію

можна комплексом заходів, серед яких належне місце посідають

заходи системи загальної середньої освіти. Передусім йдеться про

збереження та зміцнення здоров’я учнів, формування мотивації на

ведення здорового способу життя в навчально – виховному процесі

закладу.

Все це можливо лише за умови впровадження

здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій в навчально-

виховний процес закладу.

Технологія – це системний метод створення, застосування знань

з урахуванням технологічних та людських ресурсів та їхнього

взаємовпливу, що має на меті оптимізувати форми освіти.

Серед загальної класифікації освітніх технологій виокремилася

нова група – здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі технології, які

об’єднують в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу

щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Кожний

вчитель - предметник повинен планувати та організовувати свою

діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення

здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу, за умови постійної

взаємодії з учнями, батьками, медичними працівниками та шкільними

психологами.

Аналіз усіх існуючих здоров’язберігаючих та

здоров’яформуючих технологій дає можливість виокремити такі

типи.

Здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови

для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують

завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність

навчального та фізичного навантажень можливостям дитини.

Вимоги сучасності потребують переорієнтації змісту виховання

підростаючого покоління, зміщення акцентів на створення умов для

поступального, повноцінного, всебічного розвитку особистості. Для

того, щоб навчити дітей жити, успішно діяти у світі, самовизначитися

у ньому, необхідно сформувати у них, починаючи з дошкільного віку,

ціннісне ставлення до себе, свого образу „Я”, одним із компонентів

якого є „Я – здоровий”.

Ця парадигма сучасної освіти

яскраво відображена в державних

документах, а саме: Законах

України «Про дошкільну освіту»,

«Про охорону дитинства»,

«Національній доктрині розвитку

освіти».

1. З історії здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій

Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках

нових ідей і цей процес розпочинається саме зі шкільної парти. Час

змінює стандарти, стереотипи, потреби, і сьогодні школа теж

потребує реформування. А це довгий, клопітливий процес. Людина

тим і відрізняється від комахи та бджоли, що будує не за існуючими,

природніми інстинктами, а за народженими творчістю проектами у

баченні прекрасного та гармонійного.

Колись метою школи було навчити якомога більше людей

читати та писати. Зараз - це рівень початкової школи. А загальні цілі

– зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але

інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення,

радіо, інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань.

А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень

має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в

майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови

запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової

особистості. Здорової як фізично, так і духовно. Тому кожна школа

сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та

виховання.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо вивчення

шкільних дисциплін (Лист МОНмолодьспорту від 01.06.2012 року

№ 1/9-426) важливою ознакою сучасного уроку є використання

здоров’язберігаючих технологій .

Національна Доктрина розвитку середньої освіти України в ХХ

столітті передбачає вирішення таких проблем :

- виховання морально та фізично здорової людини;

- формування в учнів наукового світогляду, уявлення та

розуміння наукової картини світу живої природи на основі

усвідомлення понять і закономірностей взаємозв’язку безпечної

поведінки людини, здорового способу життя, цінування власного

життя та життя інших. Здоров’я, за визначенням Всесвітньої

організації охорони здоров’я, - це стан повного фізичного, психічного

та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або

фізичних вад .

Отже, здоров’я – єдність фізичного, психічного, духовного,

соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров’я, а не

лише відсутність хвороб або фізичних вад.

У своїх працях видатний педагог В.О.Сухомлинський писав:

«Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85% усіх

невстигаючих учнів головна причина відставання у навчанні –

поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання,

найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки

спільними зусиллями матері, батька, лікаря та вчителя». На думку

великого педагога, школа та вчитель зокрема повинні брати активну

участь у збереженні здоров’я учнів

Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при

постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичним

працівником та шкільним психологом, повинен планувати й

організовувати свою діяльність з урахуванням пріоритетів

збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного

процесу.

Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров‘язбереження у

школі?

Тому що здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості

і повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для

України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є

збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді.

Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та

розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня

народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо

дитячої, а також відсутність мотивації до збереження та зміцнення

здоров‘я.

Сучасний стан здоров’я та суспільної свідомості населення

України свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. При

цьому найбільше страждають незахищені верстви населення, які

нині позбавлені можливості життєвого самовизначення та

самореалізації, що призводить до їх соціальної дезадаптації.

У Законі України «Про загальну середню освіту» в ст. 5

зазначено, що завданнями загальної середньої освіти є: виховання

свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як

найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад

здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та

психічного здоров'я учнів.

А в ст. 22 говориться про те, що загальноосвітній навчальний

заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови

навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення

здоров'я, формувати гігієнічні навички та засади здорового способу

життя учнів. І що відповідальність за організацію харчування учнів

покладається на керівників цих навчальних закладів.

Учитель - предметник, володіючи сучасними педагогічними

знаннями, у постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками,

медичними працівниками, шкільним психологом, класним

керівником, повинен планувати та організовувати свою діяльність з

урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх

суб’єктів педагогічного процесу.

Здоров’я дитини, її соціально – психологічна адаптація,

нормальне зростання і розвиток багато в чому визначаються

середовищем, у якому вона живе. Для дитини 6 – 17 років таким

середовищем є школа, оскільки тут дитина проводить близько

70% свого часу.

Існують різні визначення здоров’я та підходи до його

збереження та зміцнення в педагогіці. Згідно визначенню Всесвітньої

організації охорони здоров’я: “Здоров’я – це стан повного фізичного,

психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність

хвороб або фізичних вад”.

,,Мати гарне здоров’я – це мати почуття найвищого блаженства,

що дозволяє людині говорити із задоволенням: ,,Я почуваю себе

чудово! Я живу чудово!” – писав творець однієї з популярних

сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя

– щастя. Але до нього веде одна дорога - міцне здоров’я. Здорова

людина любить життя. Вона рідко буває нещасливою.

Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників

навчально-виховного процесу дитину або вчителя, у яких постійно

болить голова, які знаходяться у постійній нервовій напрузі, всього

бояться...

Фізичне здоров’я складає організм людини як біологічну

систему: органи і системи життєзабезпечення, їхні функції та

здоровий стан, фізична діяльність і біохімічні процеси, гігієна тіла,

рухова активність, здорове харчування, генетичне і репродуктивне

здоров’я, профілактика хвороб, фізичний розвиток.

2. Сутнісна характеристика здоров’язберігаючих технологій

Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень

має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в

майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови

запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Технологія - це, перш за все, системний метод створення,

застосування знань з урахуванням технологічних і людських ресурсів

та їх взаємовпливу, що має на меті оптимізацію форм освіти

(ЮНЕСКО).

У класифікації освітніх технологій (управлінської діяльності,

організації навчального процесу, виховної роботи та ін.) останнім

часом виокремилася нова група - здоров’язберігаючі технології.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути

представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття

"здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями

діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та

зміцнення здоров’я учнів.

Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння

технології як певного прийому, методу, методики; інші розуміють

його як сукупність певних технік, за допомогою яких реалізується

освітнє чи інше педагогічне завдання; як опис процесу досягнення

запланованих результатів, сукупність яких відображає певні зміни в

здоров'ї учасників педагогічної взаємодії.

Вітчизняні та зарубіжні науковці вважають, що під

здоров’язберігаючими освітніми технологіями треба розуміти всі

педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів. Дослідник цієї

проблеми Н. Смирнов зауважує: "Якщо здоров’язберігаючі технології

пов’язати з вирішенням тільки здоров’яохоронного завдання, то до

них належатимуть педагогічні проблеми, методи та технології, які не

шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та вчителів, забезпечують

їм безпечні умови перебування, навчання та роботи в

загальноосвітньому закладі".

Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці,

можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на

здоров’я учнів.

Деякі вчені пропонують виокремити поняття

"здоров’яформуючі виховні технологи", розуміючи під ним ті

психолого - педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані

на виховання в учнів культури здоров'я, особистісних якостей, що

сприяють його збереженню та зміцненню, формування уявлень про

здоров'я як цінність, а також мотивацію на здоровий спосіб життя.

Інші науковці під здоров’язберігаючими технологіями

пропонують розуміти:

• сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових

ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до

вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);

• необхідний достатній та раціонально організований руховий

режим. Комплексна програма здоров’я, що запроваджується в

дитячому колективі, має складатися з таких компонентів:

• валеологічна освіта;

• фізичне виховання;

• шкільна медична служба;

• служба харчування;

• служба здоров'я персоналу школи;

• шкільна психологічна служба;

• соціальні служби;

• участь батьків та громадськості.

Учителі - практики України, які працюють над цією проблемою

(учасники проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю"),

доповнюють зміст здоров'язберігаючих технологій поняттям

"здоров’язберігаючі заходи" і реалізують їх через:

• диспансеризацію учнів;

• "Дні здоров'я" та туристичні походи;

• шкільні спортивні свята;

• бесіди про здоров'я з учнями;

• бесіди про здоров'я з батьками;

• вітамінізацію;

• факультативи з проблем здоров’я та здорового способу життя;

• ведення листків здоров'я та стіннівок на оздоровчу тематику

тощо.

З 2011 року Васильківський НВК № 4 приєднався до Європейської

мережі «Шкіл сприяння здоров’ю», щодо впровадження здоров'язберігаючих

та здоров’яформуючих технологій навчання. На малюнку представлена

структура роботи нашого закладу в рамках «Школи сприяння здоров’ю».

Васильківський НВК №4 Школа сприяння здоров’ю

Спортивні секції

Бас

кетб

ол

Вол

ейбо

л

Фут

бол

Шах

и

Лег

ка а

тлет

ика

Гім

нас

тика

Нас

тіль

ний

тен

іс

Валеологічна освіта Фізичне виховання Здорова дитина –

здорова нація

Біо

логі

я

Вал

еоло

гія

Осн

ови

здо

ров’

я

Кур

си «

Рів

ний

рівн

ому»

,

«Май

бутн

е

поч

инає

ться

сьог

одн

і»

Про

світ

ниц

ька

робо

та з

бат

ькам

и

Захи

ст В

ітчи

зни

Фіз

ичн

а ку

льту

ра

Рух

ливі

ігри

на

пер

ерва

х та

фіз

куль

тхви

линк

и

Дні

ЦО

Дні

здо

ров’

я

Тур

ист

ичн

а се

кція

Літні оздоровчі табори

«Водограй», «Івушка»

Військово-патріотична гра «Зірниця»

Профілактичні медичні

огляди учнів та дошкільнят

Група «Здоров’я»

спецмедгрупа

Шкільна медична служба Соціально-психологічна

служба

Вітамінотерапія

Організація харчування

Для ефективного впровадження в педагогічну практику ідей

здоров‘язбереження необхідне рішення трьох проблем:

- Зміна ставлення вчителя до учнів. Педагог повинен повністю

приймати учня таким, яким він є, і на цій основі намагатися

зрозуміти, які його особливості, схильності, вміння та здібності, який

можливий шлях розвитку.

- Зміна світогляду вчителя, його ставлення до себе, свого

життєвого досвіду в бік усвідомлення власних почуттів, переживань з

позиції проблем здоров'язбереження.

- Зміна ставлення вчителя до завдань навчального процесу

педагогіки оздоровлення, яка передбачає не тільки досягнення

дидактичних цілей, а й розвиток учнів з максимально збереженим

здоров'ям.

Звичайно, запровадження заходів у рамках ШСЗ в

кінцевому результаті має на меті реалізацію заходів програми

діяльності.

3 .Поняття ,,здоров’язберігаючі технології”

Поняття ,,здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі

напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування,

збереження та зміцнення здоров’я учнів. У ході розробки проекту

вчителями ретельно опрацьована теоретична база.

Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій

пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних,

фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-

адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та

технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій

дає можливість виокремити такі типи (за О. Ващенко):

- здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні

умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що

вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з

урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та

гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного

навантажень можливостям дитини;

- оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань

зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу

(ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія,

загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;

- технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання,

формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення

конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання

психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології

реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів

загально навчального циклу, введення до варіативної частини

навчального плану нових предметів, організації факультативного

навчання та додаткової освіти;

- виховання культури здоров’я – виховання в учнів

особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню

здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню

мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню

відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без

конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже

здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового

способу життя, посилюють мотивацію до навчання.

Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу.

Урок у здоров’язберігаючих технологіях повинен не викликати в

учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний,

який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість,

творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з

використанням інтерактиву та інноваційних технологій.

Теоретична значущість й актуальність розглянутої проблеми, її

недостатня розробленість послужили підставою для визначення теми

практикоорієнтованого проекту «Здоров’язберігаючі технології –

інноваційний крок в освіті». Психічне здоров’я утворюють позитивні

емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація

поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей

людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних

навичок і позитивних звичок.

Духовне здоров’я – це здоров’я в системі загальнолюдських

цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського

народу, розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби

розвитку духовності.

Соціальне здоров’я - соціальні потреби та інтереси, етика

родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля,

соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна

адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб

життя.

Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для

нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої,

групової та суспільної взаємодії.

На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати

більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет,

для того щоб бути в курсі поточних питань та ідей.

Одним із складових здоров‘я є і творчість. Тому що саме

творчий підхід до вирішення будь-яких життєвих проблем, завдань

робить людину здоровою.

Ось чому тема створення у школі здоров‘язберігаючого

середовища є такою актуальною.

Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими

повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні:

- навички раціонального харчування;

- навички рухової активності та загартування;

- санітарно-гігієнічні навички;

- навички організації режиму праці та відпочинку;

- навички самоконтролю;

- навички мотивації успіху та тренування волі;

- навички управління стресами;

- навички ефективного спілкування;

- навички попередження конфліктів;

- навички співчуття (емпатії);

- навички поведінки в умовах тиску;

- навички співробітництва;

- навички самоусвідомлення та самооцінки;

- визначення життєвих цілей і програм;

- аналіз проблем прийняття рішень.

Що ж розуміють під поняттям «здоров‘язберіагаюча

технологія»?

Слово «технологія» в перекладі з грецької мови означає вчення

про мистецтво.

Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності

факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному

створенні системи сприятливих для здоров'я умов.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує у собі всі

напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо

формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

- сформувати соціальну зрілість випускника;

- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і

повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для

України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є

збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу

викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку

підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й

тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої.

Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів

навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і

зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на

здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків.

Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень

має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в

майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови

запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Поняття “технологія” в педагогіку прийшло з виробництва, де

визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів,

операцій, дій, процесів та їхню послідовність, тобто це своєрідна

майстерність людини. Таким чином “технологія” виступає як

алгоритм за допомогою якого отримується запланований результат.

У кінці 70-их роках минулого століття збільшується увага до

педагогічної технології і на Україні. Однак і сьогодні стосовно

поняття “педагогічна технологія” єдиної думки науковців поки що не

існує. У науковій літературі зустрічається понад 300 тлумачень цього

поняття в залежності від того як автор уявляє собі структуру й

складові освітнього технологічного процесу. Але їх об’єднує те, що

всі автори єдині у визначенні мети педагогічної технології – це

підвищення ефективності навчально-виховного процесу і

гарантування досягнення учнями запланованих результатів навчання.

За визначенням ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це

системний метод створення, застосування і визначення всього

процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і

людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає

оптимізацію форм освіти.

Будь яка педагогічна технологія має відповідати основним

критеріям технологічності: концептуальності, системності,

керованості, ефективності, відтворюваності.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань,

умінь і навичок протидії негативним явищам та формування

відповідальної поведінки.

Дослідженнями доведено, що ефективність формування

здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до

здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них

активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я.

Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів

України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має

поєднувати такі форми і види роботи:

- корекцію порушень соматичного здоров'я з

використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без

відриву від навчального процесу;

- різноманітні форми організації навчально-виховного

процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу

на учнів;

- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм

організації навчально-виховного процесу; нормування навчального

навантаження та профілактику перевтоми учнів;

- медико – психолого - педагогічний моніторинг стану

здоров’я, фізичного і психічного розвитку учнів;

- розробку та реалізацію навчальних програм із формування

в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики

шкідливих звичок;

- діяльність служби психологічної допомога вчителям та

учням у подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному

ставленню до кожного учня; формування доброзичливих

взаємовідносин у колективі вчителів;

- організацію та контроль за дотриманням збалансованого

харчування всіх учнів школи;

- заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров'я

вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та

підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів,

медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце

та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній

системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити

освітній процес здоров’язберігаючим. і в цьому випадку мова йде вже

не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє

України.

4. Види профілактичних заходів

У закладі розроблено низку профілактичних заходів,

спрямованих на формування здорового способу життя, постійно

впроваджуються інтерактивні форми роботи з учнями, батьками.

Оздоровчий процес в навчальному закладі являє собою чітку науково

- обґрунтовану систему, згідно з якою на основі національного і

міжнародного досвіду здорового способу життя в практику

навчального закладу впроваджуються валеологічна освіта та просвіта

дітей та батьків.

Виділять 10 пріоритетних норм здорового способу життя. Серед

них дотримання правил гігієни праці і техніки безпеки, прийоми

психогігієнічної та психотерапевтичної самодопомоги, відмова від

куріння і зловживання алкоголем, достатня фізична активність,

збалансоване харчування, своєчасне звернення за медичною

допомогою, вміння надати першу долікарську допомогу. Фактично ці

норми – прояв позитивної медичної активності. Термін «правильне

харчування» означає, що раціон містить мало тваринних жирів,

багато фруктів і овочів для зниження рівня холестерину в крові і

попередження ожиріння, відмова від куріння, скорочення кількості

кухонної солі та алкогольних напоїв, а також раннє виявлення

підвищення артеріального тиску і боротьба з ним, підтримка

нормальної маси тіла і регулярні фізичні вправи як складова частина

повсякденного життя,зниження соціального і професійного стресу.

Якщо до цього додати рекомендації з дотримання гігієнічного

режиму праці, відпочинку, навчання, конкретні побажання щодо

найважчого для реалізації пункту про «зниження соціального і

професійного стресу», про необхідність суворого дотримання

індивідуальних медичних, медико – психологічних вимог та інших,

пов’язаних зі сприятливими для здоров’я проявами медичної

активності, то перераховане можна визначити як медичну програму

формування здорового способу життя.

Важливо, щоб діти з дитинства не лише розуміли вплив екології

на стан їхнього здоров’я, а й усвідомлювали свою роль у збереженні

природи.

Проблему здоров’язберігаючої діяльності неможливо відділити

від організації фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями. У другій

половині дня для дітей проходять заняття, що включають рухливі ігри

на свіжому повітрі, загальнорозвиваючі вправи, рухливі

перерви,спортивні естафети, змагання:у закладі щорічно проходять

загальношкільний "День здоров’я" із залученням всіх дітей, вчителів,

батьків.

Створено широкий спектр можливостей оздоровчого

відпочинку: спортивні секції, свята. Учні відвідують шкільні

спортивні секції і гуртки, беруть участь у спортивно-оздоровчих

заходах школи, в організації екскурсій, походів і прогулянок.

Про системну роботу спортивно-оздоровчого напряму свідчить

план оздоровчої роботи, який пропонує широкий спектр різних

заходів: турпоходи, дні здоров’я, свята рухливих ігор, веселі старти,

старти надій, спортивні змагання, спартакіади.

Для збереження здоров’я важливу роль відіграє дотримання

санітарно-гігієнічних умов у школі:

• режим вологого прибирання;

• створення куточку гігієни;

створення умов для провітрювання класів та коридорів.

• естетичне оформлення інтер’єру школи.

А також ми на уроках та в позаурочний час використовуємо

здоров’язберігаючі та здоров’яформуючі аспекти:

1. Озеленення (вибір квіткових композицій, рослин, які

мають терапевтичний ефект);

Квітково-декоративні рослини не лише прикрашають

приміщення освітніх закладів, але й створюють здорові гігієнічні

умови для дітей, виконуючи естетичну, виховну, а також пізнавальну

роль.

Рослини можуть

бути натуральними

експонатами та

модельними об’єктами

на уроках біології,

географії, а також

використовуватись для

проведення

дослідницької роботи.

В школах, дошкільних та позашкільних навчальних закладах не

передбачено спеціальні місця для озеленення, тому ними можуть

бути класи, кабінети і лабораторії, коридори фойє, вестибюлі.

2. Кольоротерапія.

Колір оточує людину всюди. Це потужна енергія, яка постійно

впливає на людський організм. На жаль, більшість людей мало

замислюється про те, яку роль в їхньому житті відіграє колір, який

серйозний вплив на їх фізичний, розумовий і душевний стан він

здійснює.

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що

виявляють вплив на

організм, нервову

систему та психіку

людини. Колір може

навіть лікувати.

Наприклад, біль

знімають відтінки

блакитного. А сил надає

помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось

вирватись із міста – ближче до природи і її зеленого кольору. Але

окрім безпосереднього використання кольору, існують психологічні

техніки кольоротерапії – методу психологічного лікування з метою

розслаблення, зняття стресів, підняття настрою та тонусу за

допомогою кольорів. Діти рано починають відчувати колір та

підбирати його для зображення свого настрою. Доктор Макс Люшер,

психолог та дослідник в області кольору, прийшов до висновку, що

вибір кольору дуже тісно зв’язаний із психологічними особливостями

людини, із станом її здоров'я.

Діти використовують в

основному 5-6 кольорів.

У цьому випадку можна

розмовляти про

нормальний емоційний

розвиток школяра.

Більш широка палітра

кольору говорить про натуру чуттєву, багату емоціями. Якщо дитина

використовує тільки 1-2 олівці, це скоріш за все вказує на негативний

стан у цю хвилину: тривога (синій), агресія (червоний), депресія

(чорний). Використання простого олівця іноді трактується як

«відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про те, що у

його житті не вистачає яскравих фарб та добрих емоцій.

Учитель-словесник

може застосовувати на

уроках цю технологію,

використовуючи прийоми

«Кольоровий настрій»,

«Щоденник настрою»,

«Кольорова палітра

художнього твору».

Кольорова гама коридорів та кабінетів, які підтримують

позитивний психоемоційний фон.

3. Комплекси дихальної гімнастики та фізкультхвилинки

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі

фізичні вправи для осанки, вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні

вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом

допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи

можна досить успішно надавати проводити самим учням або

поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті,

у кого день народження взимку та весною, теж саме зроблять всі, хто

народився влітку та восени. Для зняття втоми очей можна провести

такі вправи:

- вертикальні рухи очей «вгору- вниз»;

- горизонтальні рухи «вправо – вліво»;

- повести очима за годинниковою стрілкою і проти неї;

- заплющивши очі, уявити по черзі кольори веселки якомога

виразніше;

- на стіні розміщенні фігури різного кольору, знайти ту чи іншу

фігуру за таким чи іншим кольором.

Неправильне

дихання призводить до

порушень діяльності

серцево-судинної й

дихальної систем,

зниження насичення

крові киснем,

порушення обміну

речовин. Для

правильного дихання виконують рухові вправи з назвами: «Задути

свічу», «Зігріти руки», «Зловити комара» тощо.

Можна проводити віршовані фізкультхвилинки:

Щоб ніколи не хворіти,

Треба вправи нам робити.

Із-за парт швиденько встали,

Спинки гарно розрівняли,

На носочки піднялись

І до сонця потяглись.

Руки разом опустили

І швидесенько присіли.

Потім встали, руки в боки,

Всі красиво робим кроки.

Назад – вперед прогнулись добре.

Не будем мати ми хвороби.

Встаньте, діти,

посміхніться,

Землі нашій поклоніться

За щасливий день

вчорашній.

І до сонця потягніться.

В різні боки нахиліться.

Веретеном покрутіться.

Раз присядьте, два

присядьте

І за парти тихо сядьте.

Крім того, можна поєднати вивчений матеріал з

фізкультхвилинкою. Наприклад, у 5 класі при повторенні відомостей

про частини мови можна провести таку вправу:

Фізкультхвилинка «Осінній листопад»

А тепер проведемо фізкультхвилинку. Візьміть у руки свої листочки.

Я читатиму поетичні рядки, а ви підніматимете руки догори, якщо

звучатиме слово - самостійна частина мови, а якщо службова –

опускатимете їх донизу.

4. Психогімнастика — допоміжний метод, який спирається на

невербальну експресію, перш за все на міміку та жести — взагалі на

рух.

По-перше, це курс спеціальних занять, спрямованих на розвиток

і корекцію різних сторін психіки дитини (пізнавальної, емоційно-

особистісної). Одна з методик по психогімнастиці була створена в

Чехословаччині в 1979 році Ганою Юновой. Кожне заняття за даною

методикою включає ритміку, пантоміму, колективні ігри, орієнтовані

на психомоторну координацію. Психогімнастика за Юновой

складається з 3-х фаз:

1. Зняття напруги, що досягається за допомогою бігу і ходьби

2. Пантоміма

3. Заключна, закріплює почуття приналежності до групи.

Основний акцент в психогімнастиці Чистякової робиться на

навчання техніки виразних рухів у вихованні емоцій і придбання

навичок саморозслаблення. Основні завдання даної методики –

навчити дитину справлятися з життєвими труднощами, долати бар'єри

у спілкуванні, знімати психічне напруження, створювати можливості

для самовираження.

А головна мета – збереження психічного здоров'я, корекція і

попередження емоційних розладів у дітей.

У всіх, хто опановує психогімнастику, виробляються позитивні

риси характеру (впевненість, чесність, сміливість, доброта),

викорінюються невротичні прояви (страхи, побоювання,

невпевненість).

По-друге, психогімнастика – це курс спеціальних вправ та ігор,

які проводяться вчителем на уроках, які дозволяють активізувати

міжпівкульні взаємодії, сприяють розвитку міжпівкульних зв'язків,

синхронізації роботи півкуль.

В основі психогімнастики лежить використання рухової

експресії як головний засіб комунікації. Якщо розглянути структуру

психогімнастики, то можна зазначити, що вона складається з 3-х

частин:

1. Підготовча

2. Пантомімічна

3. Заключна

Використання цієї техніки на уроках і в ГПД сприяє

забезпеченню психосоматичного комфорту учнів у процесі взаємодії

з педагогами та іншими дітьми, чого надається велике значення, так

як в учнів є безліч причин, що викликають порушення спілкування,

наприклад, внаслідок рухової розгальмованості, невміння словесно

спілкуватися.

Всі уроки повинні бути орієнтовані на психологічну

захищеність учня, його комфортність і потребу в емоційному

спілкуванні з учителем. Для вирішення цих завдань використовується

метод психогімнастики. Вона займає на уроці не більше 5 хвилин. Її

можна використовувати на будь-якому етапі уроку для активного

відпочинку, переключення уваги. З психогімнастики можна починати

урок, тоді діти активно включаються в дію, після якого легко

переключають увагу на тему уроку або іншу діяльність.

5. Пальчикова гімнастика

Сьогодні кожна мама, яка піклується про всебічний і

гармонійний розвиток свого малюка, знає, що в процесі виховання

генія не обійтися без всіляких розвиваючих занять. При всьому

різноманітті пропонованої продукції найпростішим, доступним і

найбільш надійним варіантом була і залишається пальчикова

гімнастика для учнів.

Тренувати пальці

необхідно з самого раннього

віку. Найбільш простим

варіантом тренування-

гімнастики для малюків

можуть служити всілякі

погладжують руху,

постукування подушечками

пальців, кругові рухи по долоні, розтирання. Впливаючи на кисті рук

дитини, ви масажуєте величезна кількість точок, що відповідають за

різні органи людини, роблячи тим самим вашого малюка більш

здоровим.

Сухомлинський

писав, що «розум дитини

знаходиться на кінчиках її

пальців».

Нейропсихологами

доведено, що на розвиток

мовлення прямий вплив

надають дрібні рухи пальців руки. Під час дрібної моторики дитячих

рук розвивається в ході

ігрових процедур

(пальчиковий театр,

ігри-етюди, вправи),

що робить це не тільки

корисним, але і

приємним. Цікаво

відзначити, що людина

може мислити стоячи

нерухомо, однак, для закріплення думки необхідно рух. Нерухома

дитина не навчається!

6. Звукова гімнастика

Звуковою гімнастикою називають проголошення різних звуків,

строго певним способом.

При вимові цих самих спеціальних звуків, голосові зв’язки

починають вібрувати і ця вібрація спочатку передається на дихальні

шляхи і легені, а від них уже на грудну клітку.

За допомогою такої вібрації відбувається розслаблення

спазмованих бронхів і бронхіоли, особливо корисна звукова

гімнастика при захворюваннях дихальних шляхів, які

супроводжуються спазмами, це такі недуги, як бронхіальна астма та

астматичний бронхіт.

Чим сильніше сила повітряного струменя, яка виникає, при

вимові різних звуків, тим сильніше сила вібрації.

Найбільші зусилля додаються, коли використовуються глухі

приголосні (п, т, к, ф, з), так як в ці моменти грудна клітка і діафрагма

знаходяться в найбільшій напрузі.

Якщо вимовляти дзвінкі приголосні (б, д, г, в, з), то

розвивається середнє за силою напруга, а найлегше, майже не

докладаючи до цього жодних зусиль, промовляти звуки: м, л, р, н.

Звукова гімнастика повинна робитися за суворо визначеними

правилами, в залежності від мети, поставленої перед нею.

При різних захворюваннях дихальних шляхів і звуки треба вимовляти

по-різному, наприклад, при астматичному бронхіті та бронхіальній

астмі — дзижчать, шиплячі і гарчали звуки вимовляються голосно і

енергійно, а при хронічному бронхіті — все ті ж звуки, але їх

звучання повинне стати м’яким, тихим (можна вимовляти їх навіть

пошепки), заспокійливим.

Кожне заняття починають зі звуків — пффф, які роблять через

губи, складені трубочкою, так само вимова цих звуків є очисним

видихом, який слід робити обов’язково до і після кожної вправи.

Є ще одна обов’язкова вправа, яка нагадує закритий стогін:

мммм. Прийміть вихідне положення — сидячи, покладіть руки

долонями вниз на коліна, трохи нахиліться вперед, дихати при цьому

потрібно так: вдих через ніс одну-дві секунди, пауза в одну секунду,

видих через рот дві — чотири секунди, потім знову пауза, але вже

триваліше, вона вже буде становити чотири-шість секунд.

Як довго продовжувати такі заняття, ви повинні вирішити самі,

спираючись на своє самопочуття.

Найчастіше лікувальний ефект досягається швидше, коли

доводитися гарчати і мукати по два-три рази на день по п’ятнадцять-

двадцять хвилин.

Регулярні заняття звуковий гімнастикою дають в лікуванні дуже

хороший ефект, а в деяких випадках, навіть сприяє зняттю нападу

бронхіальної астми.

Пропонуємо вам повний список лікувальних звуків, які ви

повинні вимовляти кожен день: пффф — три рази; ммм — три рази і

пфффф — один раз; бррух — три рази і пффф — один раз; вррух —

три рази і пффф — один раз; шррух — три рази і пффф — один раз;

зррух — три рази і пффф — один раз; вррот — три рази і пффф —

один раз.

Спробуйте застосувати звукову гімнастику при захворюваннях

дихальних шляхів і позитивний результат, не змусить себе довго

чекати.

7. Казкотерапія.

На слово «казкотерапія» люди реагують по-різному. Часто її

сприймають як дитячу терапію, зовсім некорисну для дорослих. Але

це не так. Для кожного віку існують свої казки, а ця техніка має

майже необмежені можливості. Для казкотерапії казки підбираються

різні: народні, авторські, сучасні, психокорекційні, притчі, міфи,

легенди, філософські казки та багато інших. Можливий варіант –

придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Казкотерапія – це психотерапія вже існуючими казками та

фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття

захищеності у світі, надає можливість пережити основні життєві

ситуації у «захищеному режимі» - через казки. Також цей прийом

допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та

звички. Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина

бачить себе на місці головного героя, живе разом із ним, вчиться на

його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок

навчається приміряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв,

творців та знищувачів, бідняків та багачів.

Після ознайомлення із жанром казки п'ятикласникам можна

запропонувати скласти казку за поданим початком чи зразком,

власну казку. На уроках української мови доречно використовувати

лінгвістичні казки.

8. Музикотерапія.

В музиці, як відомо, знаходиться величезний

здоров’язміцнюючий потенціал. Вона допомагає знімати стреси,

стимулювати роботу мозку, підвищити засвоєння матеріалу, сприяє

естетичному вихованню. Наш емоційний стан, процеси сприйняття,

запам’ятовування, розуміння залежить від того, що ми слухаємо. Звук

– це енергія. Залежно від частоти коливання , рівня голосності, ритму,

звук впливає на людину. Правильно підібрані мелодії здатні

активізувати людські резерви.

Сучасний учень

постійно шукає

можливості послухати

свою улюблену

музику. Дослідження

американських

психологів говорять

про те, що середній

учень з 5 по 11 клас

затрачає приблизно 10 500 годин на прослуховування музики. Це в

два рази більше шкільного часу! За цими результатам можна зробити

висновок, що музика впливає на підлітків навіть сильніше, ніж

телебачення. А дослідження вказують на те, що будь-які дії,

приклади, розповіді під музичний супровід залишаються у пам’яті

дитини набагато довше. Крім того, учень, випадково знову почувши

цю музику, згадує про цікавий урок. Доцільно використовувати цю

технологію для емоційного налаштування учнів на сприйняття

матеріалу, створення певного настрою, при вивченні поетичних

творів, виконанні творчих завдань.

9. Ігрова терапія.

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи

шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова

діяльність продовжується, хоча змінюється її характер.

Тепер гра

допомагає виконати

завдання різної

складності,

формувати нові

необхідні вміння та

навички. Гра є

ефективним

засобом активізації

навчання учнів, у грі легше долаються труднощі, перешкоди,

психологічні бар'єри.

Чим цікавіші ігрові

події, які вчитель

використовує на уроках, тим

непомітніше, але

ефективніше учні

закріплюють, узагальнюють, систематизують отримані знання. Існує

багато ігор, які можна назвати терапевтичними. Такими іграми

можна користуватися і під час уроків, факультативів, свят.

Такі ігри будуть корисними для дітей, тому що вчать

порозумінню, знижують напруження та формують певні моральні

принципи.

Завдяки ігровій

терапії дитина привчається

сміливо висловлювати

свою думку, самостійно

приймати рішення. На

уроках української мови у

5 класі можна використати

такі ігри: «Знайди пару», «Латка», «Мовний аукціон», «Барон

Мюнхгаузен», «Злови помилку», «Правописна селекція» та ін.

Знижують напруження та урізноманітнюють уроки літератури ігри

«Карусель», «Перевтілення», «Інтерв'ю з героєм твору», «Чи уважний

ти читач?».

10. Прогулянки на природі.

Сучасні діти все менше перебувають на свіжому повітрі. Вони

віддають перевагу телебаченню, комп’ютерним розвагам або

слуханню музики. Можливо, причина підвищення стресів та

депресій - саме в цьому.

А людині просто

необхідно бувати на

свіжому повітрі не менш 2-

3 годин на добу. Це

зміцнює організм,

нормалізує нервову

систему, укріплює пам’ять та уяву. Тому досить корисним для

зміцнення здоров’я буде проведення деяких уроків на свіжому

повітрі.

11. Вправи для очей, спрямовані на зміцнення і розслаблення м'язів

ока

Людина 90% інформації про навколишні дійсності отримує

завдяки органам зору. Тому, як не банально, але зір потрібно берегти

ще зі шкільної лави! Навантаження на зір у сучасного школяра

велике, а відпочинок він отримує тільки в період сну. У століття

комп’ютерних технологій кому-кому, а очам дійсно не повезло.

Проблеми із зором все

частіше з’являються у дітей

молодшої та середньої школи,

недуга очей впевнено

«молодшає». Найбільш

поширені захворювання, які

ведуть до порушення зору у

дітей: астигматизм, міопія, косоокість.

Серед причин, які викликають

захворювання, лікарі виділяють

зловживання комп’ютерними іграми

і тривалий перегляд телевізора.

Після тривалої роботи з

комп’ютером учні мають

можливість у комп’ютерному класі

зробити гімнастику для очей.

Охорона зору для школярів вкрай важлива, так як набута

короткозорість практично не піддається лікуванню. Тренування для

очей є найкращим методом профілактики порушень зору у школярів.

Якщо в ранньому віці дитини привчити робити гімнастику для очей,

то це стане дуже хорошою звичкою на все життя.

Регулярні вправи

допоможуть зберегти гострий

погляд, а якщо у школяра вже

присутні порушення, то

гімнастика зможе зупинити

падіння зору. Зорову гімнастику

потрібно виконувати щодня,

мінімум 2-3 рази на день, витрачаючи при цьому близько 10 хвилин.

Після занять м’язи очей розслабляються і наступні

навантаження сприймають набагато легше. Зарядка розроблена

спеціально для школярів, але вона не завадить, а принесе користь і

дорослим, які багато часу “спілкуються” з екраном монітора.

12. Круп’яний мішечок

Формування правильної постави слід постійно стимулювати під

час уроків утриманням мішечків з крупою на голові. Розмір мішечка

15x15 см., а вага коливається в залежності від віку: 200 г. - для 5-6 -

річних дітей і поступово доведений до 400г - для учнів 3-х класів.

Протягом навчального дня, особливо на 3-4 уроках, при

стомленні, враховуючи індивідуальні почуття, діти самостійно

кладуть мішечок на тім'яну частину голови, що допомагає виправити

поставу і зосередити увагу. Такий засіб не вимагає додаткового часу.

Просте і дієве для профілактики порушень постави і зору.

Прищеплює культуру і стереотип правильної постави, як під час

сидіння за партою, так і під час виходу до дошки для відповіді і

повернення до свого місця.

13.Рухова активність

Рухова і фізична активність є винятково важливим,

фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення

здоров'я та розвитку людини, особливо в дитячому, підлітковому та

юнацькому віці. Завдяки здатності організму до саморегуляції

відбувається його адаптація до змін зовнішнього середовища,

організм стає стійкішим і життєздатнішим.

Під час фізичних

вправ в організмі людини

спрацьовують певні

механізми, в результаті

дії яких посилюються

функції не тільки м'язів,

але й дихальної, серцево-

судинної, нервової та

травної систем.

Робота скелетних м'язів, які складають близько 40 % маси тіла,

супроводжується посиленим припливом до них крові. У результаті

м'язові волокна краще забезпечуються поживними речовинами і

киснем, відбувається інтенсивне виведення з організму продуктів

метаболізму (обміну речовин) і шлаків. Це, в свою чергу, сприяє

збільшенню об'єму м'язів, сили їхнього скорочення і витривалості.

Людина набуває красивої, привабливої статури, яка зразу вирізняє її

серед оточуючих.

Заняття фізичними

вправами одразу

позначаються на роботі

дихальної системи. Під

час цих вправ дихання

стає глибшим і частішим,

відбувається розкриття та

розширення бронхів та

легеневих альвеол, через легені проходить більше повітря,

збільшується насичення крові киснем, внаслідок якого покращується

забезпечення киснем усіх органів і тканин організму, нормалізується

обмін речовин, зменшується кількість недоокислених токсичних

продуктів (шлаків) у тканинах.

При достатній

руховій активності

збільшується частота

і сила скорочення

м'язів серця,

з'являються нові

коронарні судини, в

результаті чого

покращується

живлення серця, стає значно витривалішим до фізичного

навантаження. У тренованих людей у стані спокою за рахунок

підвищення сили серцевих скорочень частота пульсу зменшується,

завдяки чому збільшується тривалість фази діастоли (розслаблення)

серця, що, в свою чергу, забезпечує необхідний відпочинок міокарда

(серцевого м'яза), нормалізує метаболічні процеси (обмін речовин) у

ньому. Серце функціонує економічніше й ефективніше.

Внаслідок фізичних

вправ розширюються і

відкриваються кровоносні

судини (капіляри та

артеріоли, які називають

«краниками» судинної

системи). Зовнішньо це

проявляється почервонінням

шкіри, посиленим потовиділенням. При цьому покращується рух

венозної крові до серця, тобто скелетні м'язи виконують функцію

«м'язового насоса».

Отже, усі ці дані свідчать про надзвичайно важливу роль

фізичної активності у розвитку організму підлітків

14. Сміхотерапія

Народу вже давно відомо, що сміх продовжує життя, але раніше

лікарі і вчені навіть не замислювалися, що сміхом можна лікувати.

Відносно недавно сформувався цілий напрям медицини, який

розглядає сміх як засіб лікування. Назвали цей напрямок

гелотологією або, простіше кажучи, сміхотерапією.

Сміх корисний для організму людини з кількох причин:

Поліпшення фізичного стану людини. Коли людина сміється, у

неї працюють мімічні м’язи, а також м’язи преса, що позитивно

позначається на стані організму і її фізичній формі. Завдяки такому

впливу на прес виявляється масажна дія і на внутрішні органи, в тому

числі не кишечник, тобто організм очищається.

Підвищення імунітету. При тривалому сміху в організмі

виробляються імуноглобуліни А, які необхідні для боротьби з

інфекціями.

Заспокійливий вплив на нервову систему. Що стосується

хімічних процесів, під час сміху в організмі знижується кількість

адреналіну і кортизолу («гормонів тривоги») в крові, а збільшується

кількість ендорфіну («гормону радості»).

Краща робота

серцево-судинної системи.

Сміх як процес – це

своєрідна дихальна

гімнастика, завдяки якій

кров швидше насичується

киснем. Серце під час

нападу сміху б’ється

частіше, що є профілактикою інфаркту.

Виходить, що сміх до сліз – це не просто гарний настрій і

розминка всіх м’язів обличчя, але і терапевтичний вплив на всі

системи організму. При сезонній апатії, схильність до інфекцій або

безсонні сміхотерапія може стати справжнім порятунком без

вживання ліків

Використання таких оздоровчих технологій дає змогу виростити

здорову особистість.

15. Арт - терапія

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу

малювання. Творчий розвиток є не тільки головним терапевтичним

механізмом, саме він допомагає виховувати здорову особистість. За

допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої

переживання, почуття, відношення.

Крім того,

творча діяльність

допомагає зняти

напруження, сприяє

підвищенню

дитячої самооцінки,

впевненості у

власних силах, та

взагалі розвиває

творчі здібності. Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити

дітей малювати.

Головна мета – це

духовний розвиток,

самопізнання людини

через творчість та

покращення адаптації

школярів. Творчі

здібності вчитель

розвиває на уроках праці

та малювання, але сьогодні викладання цих предметів повинно бути

основане саме на таких методиках арт-техніки.

5.Узагальнена характеристика здоровя’зберігаючої та

здоров’яформуючих технологій

Діяльність загальноосвітнього закладу зі збереження та

зміцнення здоров'я учнів лише тоді може вважатися повноцінною та

ефективною, якщо в повній мірі, професійно та ефективно в єдиній

системі реалізуються здоров'язберігаючі та здоров’яформуючі

технології.

Аналіз існуючих здоров'язберігаючих технологій дає

можливість виокремити такі типи технологій у сфері збереження та

зміцнення здоров’я.

Здоро'язберігаючі - ті, що створюють безпечні умови для

перебування, навчання та праці в школі, та ті, що вирішують завдання

раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових,

статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог),

відповідності навчального та фізичного навантаження можливостям

дитини. До конкретних методів належать:

• диспансеризація учнів;

• профілактичні щеплення;

• забезпечення рухової активності;

• вітамінізація, організація здорового харчування (включаючи

дієтичне);

• заходи санітарно-гігієнічного характеру, пов'язані з респіраторно-

вірусними інфекціями, зокрема грипом.

Оздоровчі - технології, спрямовані на зміцнення фізичного

здоров'я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична

підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика,

масаж, фітотерапія, музикотерапія.

Деякі методи (наприклад, фітотерапія та гімнастика) залежно від

характеру впливу та способів застосування і категорій учнів можуть

використовуватись як у межах здоров’язберігаючих, так і в межах

оздоровчих технологій.

Технології навчання здоров’ю - гігієнічне навчання (раціональне

харчування, догляд за тілом тощо); формування життєвих навичок

(керування емоціями, вирішення конфліктів тощо); профілактика

травматизму та зловживання психоактивними речовинами; статеве

виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню

відповідних тем до предметів загально-навчального циклу; введенню

до варіативної частини навчального плану нових предметів;

організації факультативного навчання та додаткової освіти.

Виховання культури здоров'я - виховання в учнів особистісних

якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я,

формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на

ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за

особисте здоров'я, здоров’я родини.

Принципи навчання, що віддзеркалюють найважливіші та

нагальні потреби суспільства, відповідають цілям

здоров’язберігаючих освітніх технологій.

Загальнометодичні та специфічні принципи існують в

органічній єдності, створюючи систему. Вони розкривають

закономірності оздоровчої педагогіки.

Серед специфічних принципів виокремлюють: принцип

свідомості; принцип активності; принцип наочності; принцип

систематичності та послідовності; принцип "Не нашкодь!"; принцип

повторення; принцип поступовості; принцип доступності; принцип

індивідуалізації; принцип неперервності; принцип циклічності;

принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

принцип всебічного та гармонійного розвитку особистості; принцип

оздоровчої спрямованості; принцип комплексного

міждисциплінарного підходу до навчання школярів; принцип

активного навчання; принцип формування відповідальності учнів на

своє здоров’я та здоров’я оточуючих; принцип зв’язку теорії з

практикою.

Для досягнення мети здоров’язберігаючих освітніх технологій

застосовуються такі групи засобів:

• рухової спрямованості (фізичні вправи, фізкультхвилинки,

динамічні перерви, лікувальна фізкультура, рухливі ігри та ін.);

• оздоровчі сили природи (сонячні та повітряні ванни, водні

процедури, фітотерапія, інгаляція, вітамінотерапія та ін.);

• гігієнічні (виконання санітарно-гігієнічних вимог; особиста та

загальна гігієна, дотримання режиму дня та режиму рухової

активності, режиму харчування та сну та ін.).

Систематичний вплив на організм та психіку учнів може бути

успішним лише за умови доцільного використання методів

здоров’язберігаючого впливу.

Метод навчання - це впорядкована діяльність педагога,

спрямована на досягнення визначеної мети навчання. Під методами

навчання часто розуміють сукупність шляхів, засобів досягнення

мети, вирішення завдань, а відповідно, завдання педагогіки

оздоровлення вирішуються шляхом застосування методів

здоров’язберігаючих освітніх технологій.

У здоров’язберігаючих освітніх технологіях застосовуються дві

групи методів: специфічні (притаманні тільки процесові педагогіки)

та загально-педагогічні (застосовуються в усіх випадках навчання та

виховання). Серед специфічних методів на основі існуючої

педагогічної практики можна виокремити такі: оповідання,

дидактичне оповідання, лекція, демонстрація, ілюстрація, відеометод

вправи, практичний метод, ситуативний метод, ігровий метод, активні

методи навчання та ін.

У структурі методу виокремлюють певні прийоми як його

складові та окремі етапи під час реалізації.

Прийоми можна класифікувати так:

• профілактично-захисні (особиста гігієна та гігієна навчання);

• компенсаторно-нейтралізуючі (фізкультхвилинки, оздоровча,

пальчикова, дихальна, коригуюча гімнастики; масаж,

психогімнастика та ін.);

• стимулюючі (елементи загартування, фізичні навантаження,

прийоми психотерапії та фітотерапії);

• інформаційно-навчальні (листи, що адресуються батькам, учням,

педагогам).

Використання методів та прийомів залежить від професійних

здібностей учителя, його особистої зацікавленості; від регіональних

та місцевих умов. Тільки об'єднавши всі окремі підходи в єдине ціле,

можна створити оздоровчий освітній простір, де будуть реалізовані

ідеї здоров’язберігаючої педагогіки.

Мета всіх здоров'язберігаючих освітніх технологій - сформувати

в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя,

навчити їх використовувати отримані знання в повсякденному житті

Загалом процес навчання в умовах здоров’язберігаючої педагогіки

складається з трьох етапів, які відрізняються один від одного як

специфічними завданнями, так і особливостями методики.

Дослідженнями доведено, що ефективність формування

здорового способу життя вимагає активного залучення учнів до

здоров’язберігаючого навчального процесу, формування в них

активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я.

Аналіз здоров'язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів

України дозволив виділити складові моделі цієї діяльності. Вона має

поєднувати такі форми і види роботи:

• корекцію порушень соматичного здоров'я з використанням

комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від

навчального процесу;

• різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з

урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

• контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації

навчально-виховного процесу; нормування навчального

навантаження та профілактику перевтоми учнів;

• медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров'я,

фізичного і психічного розвитку учнів;

• розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів

навичок ведення здорового способу життя та профілактики

шкідливих звичок;

• діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у

подоланні стресів, стану тривоги; сприяння гуманному ставленню до

кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у

колективі вчителів;

• організацію та контроль за дотриманням збалансованого

харчування всіх учнів школи;

• заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я вчителів

та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку.

Формування ціннісної мотивації особистості до здорового

способу життя, виховання здорової людини - процес досить складний

і суперечливий. На нього впливають умови розвитку держави,

громадська думка, тобто найчастіше ті чинники, що не залежать від

школи. Орієнтація і стан сімейного виховання не завжди

допомагають нам у цій роботі. Збільшення кількості проблемних

родин, зайнятість батьків, звідси - несумлінне виконання виховних

функцій. До того ж, за результатами соціологічних досліджень,

багато дітей саме в родині здобувають перший негативний життєвий

досвід., Тому слід не один рік працювати над тим, щоб кожна дитина

усвідомила той факт, що стан здоров’я і творчих можливостей

людини майже на 70 % залежить від неї самої, від рівня і стилю її

життя, від її власної культури здоров’я і тільки на 30 % - від чинників

зовнішнього середовища, а також те, що здоров’я є основною

життєвою цінністю людини.

Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та

підлітків потребує тільної увага всіх зацікавлених у цьому: педагогів,

медиків, батьків, представників громадськості. Однак особливе місце

та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній

системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити

освітній процес здоров’язберігаючим, і в цьому випадку мова йде вже

не просто про стан здоров’я сучасних школярів, а про майбутнє

України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богосвятська А.І. Здоров'язбережувальні та здоров'ятворчі

технології на уроках світової літератури // Зарубіжна література. –

2012. - №6. – С. 14-16.

2. Ващенко О., Свириденко С. Організація здоров'язберігаючої

діяльності початкової школи. // Початкова освіта. – 2005. - №46. –

С.2-4.

3. Палітра педагогічного досвіду учителів української мови і

літератури. – 2010. – 55с.

4. Успенська В. Впровадження здоров'язберігальних технологій у

загальноосвітньому навчальному закладі. // Рідна школа. – 2009. - №4.

– С.44 48.

5. Челах Г.Є., Адаменко В.В. Збірник диктантів валелогічного

змісту. – Донецьк: Каштан, 2008.

6. ua-klass.blogspot.com/2012/03/blog-post_14.html

7. ua.textreferat.com/referat-522-3.html

8. mailswm.com/ruhova-aktivnist-i-zdorov-ya/

9. medbib.in.ua/optimalnyiy-dvigatelnyiy-rejim.html