Історичні мандрівки Києвом. Вулиця Прорізна

Віртуально-краєзнавча подорож із циклу «Історія однієї вулиці» для користувачів середнього шкільного віку

Випуск 6

Загальні відомості про район: один із центральних районів столиці, названий на честь великого Кобзаря.Дата утворення: 1937 рік.Площа: 27 км² (3,2 % від території м. Києва).Кордони: межує з Печерським, Голосіївським, Солом'янським, Святошинським, Подільським районами м. Києва.Чисельність населення: 231,3 тис. осіб (станом на 01.01.2011 року, 8,3 % від населення м. Києва).

Шевченківський район

Герб Шевченківського району

м. Києва

Прапор Шевченківського району

м. КиєваКарта Шевченківського

районум. Києва

Вулиця Прорізна Шевченківський район

Місцевість: Старий Київ*.Пролягає від вул. Хрещатик до вул.

Володимирської.Прилучаються вулиці Пушкінська, Бориса

Грінченка та Паторжинського.

Старий Київ (Старе місто, також в історичних джерелах – Верхнє місто) – історична місцевість у центрі Києва. Орієнтовні межі – Андріївська церква, Володимирська гірка, майдан Незалежності, Золоті ворота, Львівська площа. Головні площі й вулиці – Софійська і Михайлівська площі, вулиці Володимирська, Велика Житомирська, Ярославів Вал. Включає у себе літописні місто Ярослава, місто Володимира. Центральна зона пролягає від Золотих воріт по вул. Олеся Гончара до площі Перемоги.

Вулиця Прорізна

Протяжність: 530 мКолишні назви:•Золотохрещатицька – 1842-1848 (офіц.)•Мартинівська – 1848-1863 (офіц.);•Васильчиковська – 1863-1919 (офіц.);•Прорізна – 1941-1943;•Свердлова – 1919-1990 (офіц.).

http://www.slideshare.net/nbkidskiev/ss-56197172

https://nbukids.wordpress.com/2015/09/22/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B8-%D0%BA%D0%B8%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%BC-%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F-%D0%B2%D0%BE/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B0_%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%9F%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_(%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2)

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0



Вулиця Прорізна на карті міста Шевченківський район

ХРЕ

ЩА

ТИК

ВУ

Л.


Вулиця Прорізна відома з кінця 40-х–початку 50-х років XIX століття. Саме тоді настала потреба з'єднати з Хрещатиком ту частину місцевості довкола Золотих воріт, яка після великого перепланування інтенсивно забудовувалася. Вулицю буквально прорізали через могутній фортечний вал, що в часи Київської Русі оточував так зване Місто Ярослава. Звідси і її народна назва – «Прорізна», що виявилася надзвичайно вдалою, а тому і вживалася частіше за офіційні.

Цікаво, що……на плані Києва, датованому

1846 р., вулиці ще немає, а на картосхемі 1848 р. її вже зображено як проектовану.

На кресленні планування Золото-Хрещатицької вулиці стоїть підпис корпусу інженерів шляхів сполучень штабс-капітана Проскурякова і дата: грудень 1860 року. Проект цей розглянули технічні члени будівельного відділення Київської губернської управи і визнали схваленим 9 лютого 1861 року. На проекті стоїть підпис губернського архітектора М. Іконникова.

Проект розпланування вулиці. 1860 р.

Вулиця Прорізна Шевченківський районВ офіційних документах різних років вулиця називалася:

Мартинівська. Найдавніша з відомих назв. За однією із версій вулиця була названа на честь одного із забудовників. Достовірні відомості про цю особу залишаються поки що не з'ясованими, а назва зустрічається лише в кількох офіційних документах тієї пори.

Золотохрещатицька. Сполучала Золоті ворота з Хрещатиком. Проте термін існування цієї назви, як і попередньої, виявився занадто коротким.

Васильчиковська. Від 1863-го року і до революції (1917 р.) називалася на честь Київського генерал-губернатора князя І. І. Васильчикова.

Я. М. Свердлова. Навіть за радянської доби, коли у 1919-1990 рр. вулиця носила ім’я більшовицького партійного і державного діяча, вулицю все одно називали Прорізною.

Прорізна. «Прорізана» крізь земляний вал Старокиївських укріплень часів Ярослава Мудрого. Вживалася киянами найчастіше. Історичну назву офіційно повернуто в 1990 році.


Основна забудова Прорізної проводилася у період 1880-1900 років. Вулицю було зараховано до Першого розряду, тобто тут дозволялося будувати тільки кам’яні споруди з вогнестійкими дахами. Будинки зводили 3-х та 4-х поверхові з вишуканою сучасною архітектурою. Декоративне оформлення фасадів відрізнялося ліпними орнаментами, скульптурами, металевими огорожами. Прорізна є однією з небагатьох київських вулиць, що не мала від самого початку дерев'яної забудови. Перші поверхи займали численні крамниці, ресторани, кав'ярні; частину помешкань винаймали різні контори та представництва. Серед домовласників переважали купці, підприємці, лікарі, адвокати. Жили тут і ювеліри, банкіри, комерсанти.

Вул. Прорізна, 23.


Вул. Прорізна, 23.

В кінці XIX – на початку XX століття вулиця мала 14 садиб на лівому боці та 15 – на правому. Будинки стояли впритул один до одного так, що вулиця була схожа на коридор. До 1917 року забудова вулиці мала закінчений вигляд.

Не маючи у себе жодної оази свіжого повітря, мешканці Прорізної мусили задовольнятися відвідуванням сусідніх Золотоворітського та інших скверів. Два сквери, що існують на вулиці сьогодні, з’явилися на місці будинків, зруйнованих під час тимчасової окупації Києва німецько-фашистськими загарбни-ками.


Нумерація будинків на Прорізній кілька разів змінювалася, востаннє – після Другої світової війни. Стара забудова збереглася на середній і верхній ділянках вулиці – від Пушкінської до Володимирської. Нижню частину, від Пушкінської до Хрещатика (непарний бік – від Хрещатика до вул. Паторжинського), зруйновано 24 вересня 1941 року вибухами з боку Хрещатика (№28/2 і №30/1), що призвело до велетенської пожежі. Згоріла вся забудова нижніх кварталів вулиці, крім будинків № 9, 17.

Фото. 1941 р. Фото. 1943 р.


Первісно велика земельна ділянка – від Хрещатика і до сучасного домоволодіння на Прорізній, 11 – належала заможному українському дідичу і відомому меценату, дійсному статському раднику Г. П. Галаґану. На його замовлення за проектом архітектора І. Шлейфера було споруджено наріжний із Хрещатиком двоповерховий будинок.

У 1875 р. на замовлення нового власника садиби – купця 2-ї гільдії І. Г. Зейферта, споруда стає на один поверх (третій) вища, фасади переробляються в стилі неоренесанс, а між вікнами другого і третього поверхів з’являється напис «Hotel de France». Перший поверх було розплановано під шість крамниць з боку Хрещатика та ще три – з боку Прорізної. Усі вони здавалися в оренду. У грудні 1878 р. нижня половина усієї великої садиби переходить до купця Г. Л. Кірхгейма, для якого технік А.-Ф. Краусс у 1884 р. добудовує по фронту Прорізної триповерхове крило. За цією адресою на початку ХХ ст. містилися різноманітні фірми та крамниці.

Зруйновані будинки в роки Другої світової війни

№ 1/3

Нова будівля, № 1/30. Сучасний наріжний п’ятиповерховий адміністративний будинок зведено 1952 року. Архітектор: О. Заваров. Будинок Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

№ 2/28



Нова будівля, № 2/28. Сучасну адміністративну будівлю споруджено в середині 1950-х рр. за проектом архітектора В. Созанського. Тепер це адміністративний будинок Державного комітету телебачення і радіомовлення України, де міститься також Комітет Національної премії України імені Т. Шевченка.

У 1903 р. за проектом архітектора В. Городецького на розі Прорізної та Хрещатика було зведено прибутковий будинок Першого російського страхового товариства. Тут містилася одна з найкращих кондитерських – «Жорж», оформити яку власник Жорж Дортенман запросив художника Михайла Врубеля. Помешкання в будинку винаймали різні компанії та представництва, а серед крамниць славився магазин іграшок «Дошкільне виховання». Зі встановленням радянської влади будинки було націоналізовано. У 1928 р. відкрився магазин Сорабкопу «Дитячий світ».

http://www.proreznaya.com/prorizna2

№ 4

Вулиця Прорізна Шевченківський районЗруйновані будинки в роки Другої світової війни

Нова будівля, № 3. Житловий будинок, споруджений у 1950-1953 рр. на лінії старої забудови садиб № 5, № 7 та № 9. Автор проекту – І. Скачков, архітектори – О. Власова та О. Заварова.

У 80-х рр. XIX століття на Прорізній, 3 знаходився ресторан Лешевича, потім Федора Миколайовича Стоматі. За оголошенням у київських газетах тих років сніданок із однієї страви в ресторані коштував 30 коп., обід із двох страв – 40 коп., а з трьох – 60 коп. У 1910-х рр. тут існував ресторан «Ренесанс».

№ 3

Нова будівля, № 4. Нині на цьому місці – житловий будинок, споруджений у 1950-1954 рр. Автори проекту: О. Заваров, С. Тартаковська, М. Пінчук.

У будинку розміщувалася редакція газети «Киевские отклики» та знаходився перший у Києві автомобільний гараж.

№ 5Нова будівля, № 5/3. На початку 1950-х рр.

споруджено житловий будинок. Архітектори: О. Власов, О. Заваров та М. Пінчук.

Раніше тут знаходився триповерховий будинок, зведений за проектом архітектора В. Ніколаєва у 1883 р. на замовлення купця Хайм-Мойсея Йоновича Зайцева, сина відомого цукрозаводчика i благодійника. За часів радянської влади в особняку знаходився Будинок вчених.







Вулиця Прорізна Шевченківський районЗруйновані будинки в роки Другої світової війни

№ 6

Нова будівля, № 6. Цей житловий будинок з декоративними вставками та фронтонами споруджено у 1950-1954 рр. за проектом архітекторів О. Заварова, С. Тартаковської та М. Пінчука у стилістичній єдності та ансамблевості із забудовою лівого боку нижньої частини Прорізної.

На початку ХХ ст. за проектом архітектора В. Городецького Перше Російське страхове товариство спорудило комплекс з великих прибуткових будинків. До 1917 р. у будинку № 6 містилося Київське Відділення відомої фірми «Сіменс і Гальске». Тут пропонувалося безліч проектів і виробів від прокладання ліній електропередачі, освітлення й ліфтів до електродзвінків та електрогодинників.

№ 7/2-4Нова будівля, № 7/2-4. Восьмиповерховий наріжний з Пушкінською житловий будинок зведено 1958 р. Архітектори: О. Власов, О. Заваров та М. Пінчук.

Ділянка від 1862 року належала громадському діячеві, заможному дідичу, таємному раднику Г. П. Галаґану. У 1878 році садиба розділена на три самостійні ділянки (сучасні 7-11). Наріжну незабудовану ділянку придбала дружина київського 1-ї гільдії купця Дора Френкель. 1878 року за проектом архітектора В. Ніколаєва споруджено двоповерховий будинок, доданий третім поверхом 1897 року.





Шевченківський районВулиця Прорізна, 14

Нова будівля, 14. Сучасний будинок гімназії № 48 Шевченківського району м. Києва споруджено 1950 року за проектом архітекторів С. Авербаха, Б. Жежеріна та Таршіса.

Раніше на цій садибі стояли будинки № 18 та № 20. Перший являв гарну п’ятиповерхову споруду, зведену 1911 р. на замовлення власника садиби Ю. А. Мушката й оздоблену в улюбленому тоді стилі неоампір. Вузька ділянка забудови зумовила L-подібний план з довжелезним крилом – «ніжкою» цієї літери в глиб двору. Будинок згорів восени 1941 р.

№ 14



Шевченківський районВулиця Прорізна, 14

Фото. 1955 р.


Після війни квартали Хрещатика, Прорізної, Інститутської, що найбільше постраждали від вибухів, відбудові не підлягали.

Сучасний вигляд вулиці сформувався у 1950-х роках згідно з Генеральним планом повоєнної відбудови Києва. Цю частину Прорізної забудували спорудами, що наслідували в архітектурі традиції українського бароко. Склався новий ансамбль будинків, відсунутих у глиб від червоної лінії, де обабіч розпланували сквер.


Пам'ятник українському актору, режисеру, засновнику національного модерного театру Лесю Курбасу.Архітектор: В. ДормидонтовСкульптор: М. Рапай2002 р.

Пам'ятник літературному персонажу романа І. Ільфа та Є. Петрова «Золоте теля» – М. С. Паніковському.Архітектор: В. СкульськийСкульптори: В. Щур, В. Сівко1998 р.

Пам'ятник МахтумкуліАрхітектор: В. Скульський Скульптор: С. Артикмамедов2001 р.

В зеленій зоні вулиці з періодичністю в декілька років з'явилося три пам'ятники


№ 9 – будинок інженера М. Добриніна, власника трьох садиб на Прорізній (№ 13, № 20 і № 24). Зведений за проектом архітектора О. Шіле. Фасадний будинок, що постраждав у 1941 році, після війни відновлений і надбудований четвертим поверхом.

№ 25 – житловий будинок, споруджений на замовлення колезького секретаря М. Кирилова, за проектом архітектора В. Ніколаєва. Стан будинку в 1891 р. виявився аварійним через осідання фундаменту внаслідок несправності труби водогону, і того ж року він був розібраний. З цього часу і до 1916 садиба належала лікарю, директору Олександрівської міської лікарні, громадсько-політичному діячеві М. Страдомському та його дружині. На їхнє замовлення 1892 р. розроблено проект нового будинку, пояснювальну записку до якого підписав архітектор О. Кривошеєв, що дає підставу вважати його автором наявної споруди (проектні креслення не знайдено). За радянських часів садибу націоналізовано й пристосовано під комунальне житло. У другій половині XX століття над триповерховим флігелем надбудовано мансарду.

Будинки № 8, 11, 12, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 27 споруджені наприкінці XIX-початку XX століття.

І сьогодні, незважаючи на втрати, по вулиці збереглося чимало об’єктів, які мають історико-культурну цінність.

№ 9 № 23№ 22№ 18/1 № 24/39

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%96%D0%BB%D0%B5_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%96%D0%BB%D0%B5_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%90%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD

Шестиповерховий адміністративний будинок зведено у 1950-х роках.

Вулиця Прорізна, 15 Шевченківський район

Проект 1873 р. будинку.Архітектор: А.ШілеПрорізна, 13 (стара нумерація).

Проект 1904 р. переробки вікон першого поверху у будинку

До пожежі 1941 року тут, по фронту вулиці, стояло два триповерхові будинки на шість та одинадцять вікон по фасаду, оздоблені в дусі класицизму. Той, що ліворуч, спорудив 1872 року колезький радник Л. Г. Кравченко. На замовлення київського купця першої гільдії Ф. Е. Вольфсона архітектор О. Шіле спорудив по фронту вулиці ще один двоповерховий будинок на одинадцять віконних осей. 1879 року за проектом архітектора В. Ніколаєва до будинку було додано третій поверх. 1904 року він переробив ще і вікна першого поверху на вітрини для крамниць. У 1907-1910 рр. за цією адресою містилося Київське електричне товариство, майстерня Я. Вольфсона «Офіцерські речі».

.

Центральна районна бібліотека ім. Євгена Плужника заснована у грудні 1948 року. Наприкінці серпня 1952 р. їй було надано приміщення в новобудові за адресою вулиця Прорізна, 15, в якому вона розміщується і до тепер.

З 1992 р. бібліотека носить ім'я визначного українського поета, лірика Євгена Плужника, який жив і працював у будинку поруч.

Вулиця Прорізна, 15 Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва

Центральна районна бібліотека імені Є. Плужника

Меморіальна дошка Є. П. Плужнику на стіні київського будинку по вулиці Прорізній, №18/1.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

http://shevcbs.kiev.ua/?path=0/2/1757/9432&id=9408

https://www.facebook.com/shevcbs.library/?fref=nf

У 1860-1870 рр. порожня ділянка належала Конраду Рейсміллеру, який у 1877 р. був обраний київським міським головою. 6 жовтня 1870 р. садибу придбав Микола Григорович-Барський, правнук видатного українського архітектора доби бароко І. Григоровича-Барського, чиї храми і досі є окрасою Подолу. Проект мурованого, на два поверхи з мезоніном будинку склав 1873 р. архітектор П. Федоров.

1887 року архітектор О. Хойнацький надбудував третій поверх. У 1912-1913 рр. під керівництвом архітектора О. Гілевича будинок знову було реконструйовано: надбудовано четвертий поверх, фасади оформлено у стилі модерн.

Перед Першою світовою війною тут містилося Київське військове зібрання. У 1918-1919 рр. функціонував «Молодий театр» Леся Курбаса, потім – театр «Березіль», у 1922 р. – польський театр.

Пізніше приміщення було пристосовано під Будинок Червоної армії та флоту Київської залоги. У 1944 р. у будинку відкрито кінотеатр «Комсомолець України».

1986 р. споруду передано Київському академічному Молодому театру. У грудні 1987 р. на фасаді встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом Леся Курбаса.

Вулиця Прорізна, 17

Фото. 1930-ті рр.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%91%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%91%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29528

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29528

http://www.molody.kiev.ua/

Вулиця Прорізна, 19

Сучасний будинок під номером 19 (колишній № 21) споруджено у два етапи: ліва частина, що належала колись М. Григоровичу-Барському, зведена 1878 р. за проектом архітектора А. Геккера, права побудована 1887 р. за проектом архітектора О. Хойнацького з дотриманням того ж вигляду фасаду в її солідному стилі класицизм. 1950 р. надбудовано третій поверх.

У 1950–1970-ті роки тут містилися видавництво «Мистецтво» та редакція газети «Вечірній Київ».

Фото. 1930- ті рр.Департамент охорони здоров'я виконавчого

органу Київської міської ради




.

Вулиця Прорізна, 24/39 Шевченківський район

Один з найшикарніших колишніх прибуткових будинків не тільки на Прорізній, але й в усьому Києві. Будівлю споруджено 1903 році за проектом архітектора К. Шимана.

На місці одноповерхової будівлі, що належала купцю М. О. Григоровичу-Барському, почалося спорудження великого наріжного прибуткового будинку. Закінчував будівництво в 1902 році вже новий власник – купець О. Сироткін.

Крім розкішних квартир тут здавалися також мебльовані кімнати з гучною назвою – «Палермо». Особливою популярністю користувалася відома кондитерська під вивіскою «Marquise» (в старих адресних довідниках можна прочитати саме «Маркизъ», а не «Маркиза»), розміщена в наріжній частині будинку. За останнім старим адресним довідником міста на 1916 рік в будинку містилися: аптека, гастрономічний магазин Г. Бужинського, крамниці дамського вбрання М. Максимова та чоловічого вбрання М. Мілявського.

Кондитерська «Marquise» Фото. 1910-ті рр.

ЛистівкаПочаток XX ст.



З початку 90-х років минулого століття будівля залишалася порожньою. На початку 2000-х р. почалася її реконструкція. Будинок декілька разів міняв власника. Тут планується відкрити готель «Renaissance Kiev Hotel».

Фото. 1993 р.Сучасний вигляд


Фото. 1905 р.

Фото. 1985 р.

Цікаво, що…Вулиця Прорізна Шевченківський район

… у приватному помешканні за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 5, спадкова почесна громадянка м. Києва, меценат Дора Добра* в серпні 1909 р. відкрила першу в Україні та одну з перших в Європі спеціалізованих бібліотека для дітей віком від 5 до 15 років, яку тримала власним коштом майже до кінця 1921-го року.

На час відкриття фонд бібліотеки складав близько 1 840 примірників книг із приватної колекції Д. Доброї. Кількість читачів становила близько 2 380 осіб, які за віком поділялися на дошкільнят, молодших, середніх, старших і дорослих. Протягом 1909-1913 рр. бібліотекою було видано понад 90 000 книг.

Після ряду реорганізацій створена Дорою Доброю бібліотека стала Київською обласною бібліотекою для дітей.

*Добра Дора Юделівна – засновниця «Детской библиотеки Д. Ю. Доброй», першої в Україні, однієї з перших в Європі окремої спеціалізованої бібліотеки для дітей, підлітків та керівників дитячого читання; меценат.

http://child-library.kiev.ua/

http://ube.nplu.org/article/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%20%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%B0%20%D0%AE%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0




http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=7103


…спочатку забудова вулиці здійснювалася повільними темпами і школярі тривалий час використовували її для зимового катання.

…щойно на Прорізній з’явилося централізоване водопостачання, то почалося і її поливання, яке здійснювали у певні часи домовласники із відер. Лише 1898 р. Київська міська дума ухвалила обов'язкову постанову, що зобов'язувала кожного з них влаштувати до першого липня у своїй садибі спеціальне поливальне пристосування.

Поливання Прорізної та інших центральних вулиць міста здійснювалося чотири рази на добу, на що витрачалася велика кількість дефіцитної дніпровської і артезіанської води. Ця обставина вкупі з іншими стала причиною водяного голоду в місті.

…не залишалися мешканці Прорізної вулиці й без телефонного зв'язку. Дерев'яні стовпи, призначені для кріплення на них телефонних дротів, з'явилися на ній 1885 року. З часом дротів стало так багато, що вони псували загальний вигляд вулиці.

http://www.proreznaya.com/txt02narodna

…ще 1898 р. міська дума ухвалила обов'язкову постанову про електроосвітлення за допомогою ламп розжарювання в усіх садибах міста. І все було б добре, якби не злодії. 1914 року поліція затримала двох чоловіків, що крали їх на Прорізній. Менший із них ставав на плечі дебелішому, дотягувався до лампочки і викручував її.


…у 1910 році по крутій Прорізній відкрили трамвайне сполучення – лінії на Шулявку. Міські власті та Товариство міської залізниці не бентежило існування значного і тому дуже небезпечного для життя пасажирів ухилу. Їх більше турбувало питання, де саме прокладати колії: уздовж тротуарів чи посередині вулиці. Великий ухил вулиці дійсно спричиняв аварії, тож трамвайні колії розібрали в кінці 1950-х років.

…кияни найчастіше називали вулицю «Прорізна», що й змусило київський Міськвиконком видати 1927 р. «сердитий» наказ, за яким «заборонялося вживати старі найменування, а винні в цьому посадові особи мали притягатися до адміністративної відповідальності. Щоб трудящі краще засвоїли нові назви, на перейменованих вулицях вивісили таблички: вгорі великими літерами значилася нова назва, нижче, дрібними – стара».

http://www.proreznaya.com/txt02narodna

Вулиця Прорізна Шевченківський районМузичний провулок

Музичний провулок виник у 1874 р. у зв'язку зі спорудженням в глибині забудови Прорізної вулиці Київського музичного училища. Будинок навчального закладу був зведений у стилі бароко за проектом архітектора О. Шіле в так званому «поштовому саду». Останній являв собою віддалену від Хрещатика частину садиби Київської поштової контори, потрапити до якої будь-яким транспортним засобом було неможливо. Довелося робити в'їзд до неї з боку вулиці Прорізної. Для цього Імператорське російське музичне товариство придбало тут на вигідних умовах садибу генерала Є. Крилова, через яку і влаштувало в'їзд до училища.

Так з'явився короткий за протяжністю – 120 м, Музичний провулок, який у 1904 р. набув статус вулиці загального користування. Згодом біля училища встановили пам’ятник композитору М. Глинці, ім’я якого носив заклад. Погруддя з бронзи було виготовлено за проектом відомого архітектора В. Ніколаєва. У 1938 р. і площу довкола пам’ятника назвали на честь композитора.

16 листопада 1913 року на базі музичного училища засновано консерваторію (нині Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського).

Проект будинку Музичного училищаАрхітектор: О. Шіле

1873 р.

http://knmau.com.ua/





В’їзд в Музичний провулок з боку Прорізної.

Фото. Початок XX ст.


Провулок зруйнований 24 вересня 1941 р. разом з іншими будівлями на Прорізній та Хрещатику. У повоєнну добу під час забудови знищеної частини вулиці було прийнято рішення не відновлювати його, хоча будівля училища та інші споруди провулку збереглися.

Пам’ятник композитору М. Глинці вцілів під час військового лихоліття. За рішенням Київської міської ради від 5 квітня 1955 року його перенесли в Міський сад, розташований між Маріїнським та Хрещатим парками. Національна музична академія Україні ім. П. Чайковського розташована зараз в центрі столиці у престижній будівлі колишнього готелю «Континенталь» на Майдані Незалежності (вул. Городецького). Музичне училище – Київський інститут музики імені Р. М. Глієра – на вул. Л. Толстого, а музична школа – Київська середня спеціалізована музична школа-інтернат ім. М. В. Лисенка – на вул. Т. Шамрила.

Так виглядала вулиця Прорізна у 1944 році. До війни на цьому місці знаходився Музичний провулок.

Джерело: http://archunion.format-maket.com.ua/f12.htm

Шевченківський районВулиця Прорізна

На розі вулиць Прорізної та Хрещатика.

Листівка. Початок XX ст.


Кондитерська «Жорж» на розі Хрещатика і Прорізної



Вулиця Прорізна.Листівка. Початок XX ст.





Внутрішній вигляд однієї з київських крамниць Сорабкоп

(Союз рабочих и крестьян-ских обществ потребителей).

Фото. 1926 р.

http://zalizyaka.livejournal.com/56786.html


Фото. 1944 р.


Фотограф: М. Мельник. 1940-ві рр.


Фото. 1953 р.




Фотограф: М. Начинкін. 1956 р.

На розі вулиць Володимирської і ПрорізноїХудожник: Оксана Хейлик

Шевченківський районПрорізна очима художників


Джерело: http://artdecor.co.ua/Старий Київ, вул. ПрорізнаХудожник: Сергій Вутянов

Вулиця ПрорізнаХудожник: Юрій Гладких

Джерело: http://artboyko.com/



Джерело: http://arts.in.ua/

Київ. Вулиця ПрорізнаХудожник: Микола Крісоченко


Художник: Олександр ПащенкоАкварель. 1944 р.


Джерело: http://www.liveinternet.ru/

Вулиця ПрорізнаХудожник: Віталій Петровський


На розі Прорізної та Володимирської

Джерело: http://artbox.kiev.ua/

Лейпциг. Гранд готель

Художник: Віталій Петровський


Джерело: http://www.liveinternet.ru/

Ранок на ПрорізнійХудожник: Олександр Продан

Перевір свої знання(міні-вікторина)

1. Коли виникла вулиця Прорізна?

2. Звідки походить назва вулиці?

3. Яка з відомих назв вулиці є найдавнішою?

4. Які ще найменування, крім вищезгаданої, здобула вулиця за історію свого існування?

5. У якому році вулиці повернуто історичну назву?

6. Яка перша бібліотека для дітей знаходилася на вул. Прорізній та хто її заснував?

7. Який театр знаходиться на вулиці Прорізній, 17?

8. Якому видатному українському актору, режисеру, засновнику національного модерного театру встановлено пам’ятник у сквері на вул. Прорізній?

9. На якому з малюнків зображено герб Шевченківського району м. Києва?

Перевір свої знання(міні-вікторина)

1. Коли виникла вулиця Прорізна? (наприкінці 40-на початку 50-х рр. XIX ст.; на картосхемі Києва за 1848 р. зображена як запроектована)

2. Звідки походить назва вулиці? (вулицю прорізали крізь земляний вал Старокиївських укріплень під час нищення укріплень часів Ярослава Мудрого)

3. Яка з відомих назв вулиці є найдавнішою? (Мартинівська)

4. Які ще найменування, крім вищезгаданої, здобула вулиця за історію свого існування? (Прорізна, Золотохрещатицька, Васильчиковська, Свердлова)

5. У якому році вулиці повернуто історичну назву? (1990 р.)

6. Яка перша бібліотека для дітей знаходилася на вул. Прорізній та хто її заснував? (перша в Україні та одна з перших в Європі спеціалізованих бібліотек для дітей відкрита Дорою Доброю)

7. Який театр знаходиться на вулиці Прорізній, 17? (Київський академічний Молодий театр)

8. Якому видатному українському актору, режисеру, засновнику національного модерного театру встановлено пам’ятник у сквері на вул. Прорізній? (Лесю Курбасу)

9. На якому з малюнків зображено герб Шевченківського району м. Києва?

Історія твого дворика : до 75-річчя Шевченк. р-ну / відп. за вип. В. С. Боядін. – Київ : [б. в.], [2013?]. – 130 c. : фотоіл.

Друг О. Навколо Старокиївської та Либідської частин Києва : вулиця Прорізна / О. Друг // Вулицями старого Києва / О. Друг. – Львів, 2013. – С. 140-149.

Дізнайся більше:

Прорізна вулиця // Київ : парки, площі, вулиці : фотоальбом / відп. ред. Ю. О. Храмов. – Київ, 2006. – С. 154-155.

Кудрявцев Л. Прорізна вулиця / Л. Кудрявцев // Град над Борисфеном / Л. Кудрявцев. – Київ, 2007. – С. 152-162.

Гирич І. Навколо Ярославового міста : вулиця Прорізна / І. Гирич // Київ. Люди і будинки / І. Гирич. – Київ, 2016. – С. 71-75.

http://ru.calameo.com/read/0032410590bbb0db96d86

Читай в мережі Інтернет

http://shevcbs.kiev.ua/?path=0/2/1757/9684&id=9699


http://www.proreznaya.com/archtct


http://pamyatky.kiev.ua/streets/prorizna


Фото з сайтів:

Укладачі: С. В. Кисельова, Л. Г. КунахРедактор: О. А. Кадькаленко

http://starkiev.com/http://filippov1983.livejournal.com/http://www.proreznaya.com/http://oldkiev.io.ua/http://www.alyoshin.ru/http://klymenko.data-tec.net/http://kartagoroda.com.ua/http://www.zharii.kiev.ua/http://joanerges.livejournal.com/http://www.retroua.com/http://photohistory.kiev.ua/http://interesniy-kiev.livejournal.com/http://transphoto.ru/http://interesniy-kiev.livejournal.com/http://gorod-kiev.com/http://www.ukrinform.ua

Education

Історичні мандрівки Києвом. Вулиця Прорізна