Мультимедійний супровід першого

уроку

Загальна тема уроку:

«Ми - нація єдина!»

Мета : «Формування в учнів розуміння

цілісності й соборності України, усвідомлення

особистої відповідальності за

долю держави, українського народу

та процеси становлення України як єдиної політичної

нації.»

2015-2016 н. р.

УКРАЇНАНОВОМИРГОРОДСЬКА РАЙОННА РАДА

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІМАРТОНІСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА

І—ІІІ СТУПЕНІВ

« Особливого значення набуває ознайомлення учнів з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності, бойові дії на Сході України…»

Методичні рекомендації для проведення Першого уроку в 2015/2016 навчальному році: Кіровоград: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»:

Мультимедійний супровід першого уроку в 10 класі

Тема: Історичний шлях до державної незалежності.(ХХ-ХХІ ст.)

2015-2016 н. р.

Мета : «Формування в учнів розуміння

історичних подій, що сприяли становленню

незалежності України.»

Класний керівник: Кваша Н.В.

«…Варто пам’ятати, що незалежність нам не впала з неба, а ми за неї боролися. Як у 1917—1921 роках під час повстанського руху, в період УПА 40-х, за часів дисидентів, так і наприкінці 80-х — початку 90-х років. І, зокрема, однією зі складових цього опору і був студентський рух, одним із керівників якого мені пощастило бути…»

Олесь Доній . Один із лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 1980-х — початок 1990-х років), народний депутат України.

Сторінки історії становлення незалежності

Визначення:Організація Українських Націоналістів(ОУН) - громадсько-політичний рух, мета якого - встановлення української соборної самостійної держави. ОУН визначала себе саме як рух, а не як партія. Організація була заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 роціЧленами ОУН були переважно студенти та молодь.

ОУН

Під час другої світової війни в ОУН пройшов розподіл на ОУН б(послідовників Степана Бандери), і ОУН м(послідовники Андрія Мельника).

ОУН(м) - "мельниківці« на чолі з Андрієм Мельником, Мета ОУН(м): здобуття Української Держави.Політика ОУН(м): «підкоритись волі Гітлера і щирою співпрацею заслужити в Гітлера створення Української Держави».

 ОУН(б) - "бандерівці" На чолі з Степаном Бандерою, Мета ОУН(б): здобуття самостійності Української Держави.Політика ОУН(б):   «Здобудеш Українську державу, або загинеш у боротьбі за неї» - такий їх девіз. Вони ведуь війну проти двох імперій (СРСР і Німеччини), розраховуючи тільки на допомогу Бога та власні сили.

ОУН

Щоб відрізнятися від

ОУН(м), бандерівці

використовували червоно-

чорний прапор та ось таку символіку:

Багато людей мають міцну асоціацію червоно-чорного прапора з Правим Сектором. Насправді це помилка, так як на прапорі Правого Сектору в частині з'єднання двох кольорів(тобто по центру) стоїть український тризуб войовничої версії, по лівій стороні якого напис: "Правий", а по правій: "Сектор":

Національно-визвольний рух «Правий сектор» зародився на початку подій Майдану 28 листопада 2013 року як спілка правих організацій і окремих активістів. Ініціатором створення руху була організація  «Тризуб» ім. Степана Бандери. Провідником руху є Дмитро Анатолійович Ярош. Нині Добровольчий Український Корпус “Правий сектор” бере активну участь у Визвольній війні на Донбасі, ставлячи перед собою завдання звільнення всіх українських земель від окупації 

«Правий сектор»

Зі здобуттям Україною незалежності ОУН починає переносити свої структури до Києва та відновлювати організаційну мережу по країні . З 1993 року ОУН легалізувалася як громадська організація Під час Майдану у січні 2014 р. сформувалась 1-а Київська сотня ОУН. Від серпня 2014 р до квітня 2015 р. на передовій російсько-української війни перебував Добровольчий батальйон ОУН під командуванням Миколи Коханівського.. Зараз бійці Батальйону ОУН ввійшли окремим підрозділом до Збройних сил України, решта - проводять роботу з військового вишколу по регіонах.

ОУН в наші дні

14 жовтня 1942-го року з'явилась ще одна організація, утворена діячами ОУН(б) під командуванням Романа Шухевича. Це була організація УПА, або Українська Повстанська Армія, яка також використовувала поєднання червоного та чорного кольорів на своєму прапорі. Головна ціль була зробити Україну самостійною та вільною від німецько-фашистських загарбників, а також від коммуністів, що забороняли християнство та сильно відрізнялись по переконанням від українців. УПА була знищена владою у 1950-1956 рр.

УПА

Роман Шухевич. Воїни УПА.

Дисидентський рух в Україні зародився у сер. 1950-х років як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, посилення русифікації.Його прихильники виступали за державну незалежність України, яку планували здобути мирними засобами. Яскравими представниками цього напряму були правник Л. Лук'яненко, історик В. Мороз, журналіст В. Чорновіл, вчителька О. Мешко, поет В. Стус та ін.

Термін "дисиденти" був занесений із Заходу і вживався для позначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали погляди, що не збігалися з офіційною політикою. 

Дисидентський рух

Л. Лук'яненко В. Чорновіл В. Стус

Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників,

що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Стус , Іван Драч та інші.

Шістдесятники

У боротьбі проти дисидентського руху тодішня влада використовувала весь арсенал моральних і фізичних розправ: тюремне ув'язнення, відправлення до концтаборів, на заслання , в психушки , репресії тощо. На собі відчули тюремне ув'язнення Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, М. Горбаль, М. Плахотнюк, та ін. На жаль, були й такі, що повернулися з неволі у рідні краї лишень у домовинах, — В. Стус, О. Тихий, Ю. Литвин. Активно використовували й адміністративні переслідування, зокрема звільнення з роботи, виключення з партії, комсомолу, творчих спілок, навчальних закладів. Переслідування поширювалися також на батьків дисидентів, дітей, близьких родичів, друзів.

Не цуралася влада влаштовувати проти дисидентів провокації. Їм підкидали антирадянську літературу, зброю, наркотики, інспірували зґвалтування, побиття і т. ін. Після кількаразового побиття у грудні 1963 р. помер 28-річний Геніальний т поет В. Симоненко

Дисидентський рух

Наприкінці листопада 1970 р. після усних погроз за нез'ясованих обставин на Київщині по-звірячому було вбито 41-річну талановиту художницю А. Горську. У травні 1979 р. сталося загадкове вбивство під Львовом популярного 30-річного композитора В. Івасюка, автора широковідомої пісні "Червона рута".

А. Горська В. Івасюк

Дисидентський рух

Дисидентський рух не був чисельним (близько 600 осіб), це були майже виключно представники інтелігенції. Небезпека для режиму полягала в іншому: основу руху становили високоморальні люди, слова яких були значущими для всього суспільства.

На початку 1980-х рр. в Україні інтелігентський дисидентський рух було розгромлено.

  Студе?нтська револю? ція на грані́ ?ті була організована українською радянською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні . Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

Революція на граніті

На підтримку студентів застрайкували і всі вищі навчальні заклади Києва (а також технікуми, ПТУ і старші класи шкіл)

"Революція на граніті" завершилася 17 жовтня 1990 р

Вперше запекла боротьба проти влади завершилася мирним шляхом, під музику гурту "Мертвий півень" і співачки Марії Бурмаки. Вперше перемога демократичних сил дала впевненість суспільству, що воно може вирішувати найважливіші громадські проблеми власноруч.

Прямим наслідком протестів була відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола та виконання низки вимог мітингувальників. Ці акції та голодування відіграли важливу роль у становленні незалежності України.

Революція на граніті

23 листопада 2004 року, через два дні після другого туру президентських виборів згідно з якими переможцем був визнаний В. Янукович, у містах Західної України, Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції Віктора Ющенка . Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності.

Помаранчева революція

Помаранчева революція

Відмітним знаком демонстрантів став помаранчевій колір — колір передвиборної кампанії Ющенка (прихильники Януковича використали білий то голубий кольори).

Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати «Помаранчеву революцію» і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів. 

27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів недійсними і оголосила недовіру ЦВК.

У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року переміг Віктор Ющенко 

23 січня 2005 року Віктор Ющенко офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України.

Помаранчева революція

Помаранчева революція 2004 р. мала стати рушійною силою до змін, люди вірили, що буде усе по-новому. Проте очікування не справдилися, а навпаки, були розбиті у пух і прах. У 2010 р. до влади прийшла «банда олігархів», яка вирішила знищити рештки справжнього українства та й ще за його рахунок наживитись.

Президент В. Янукович за час свого правління (2010–2014 рр.) встиг узурпувати конституцію 2004 р. та зосередити у своїх руках усю повноту влади. 

Важливим етапам в історії незалежної України мав стати Вільнюський саміт східного партнерства 28–29 листопада 2013 р. Але незадовго до цього була зроблена неочікувана для всіх заява: Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготування до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такий хід подій аж ніяк не влаштовував українців, які покладали великі надії на співробітництво України із ЄС, а тому зроблена заява стала тим каталізатором, який призвів до перших актів протесту.

Революції Гідності

Революція ГідностіПершопричинами Революції Гідності були : протест проти узалежнення України від Росії, бажання ліквідувати корупційну систему та відкрити можливості для розвитку країни. 21 листопада 2013 р. кілька журналістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклик до всіх небайдужих приєднатися.. Першими до Євромайдану долучилися студенти. Спочатку протестувальники вимагали лише підписання Угоди з ЄС, через що акцію було названо «Євромайданом». За кілька днів уночі загони міліції «Беркут» напали на студентів, що ночували на Майдані Незалежності. Молодих людей били кийками, переслідували на вулицях, добивали ногами.

Революції Гідності

Протягом 25–27 листопада в Києві продовжилися страйки київських студентів.  Також мітинги проводились в інших містах України, зокрема у Тернополі та Львові.  28 листопада  уже відбувся загальностудентський страйк.   29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг. Участь у заході взяли лідери трьох опозиційних партій Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок, а також екс-глава МВС Юрій Луценко. Вони виступили із закликами відставки М. Азарова та дострокових виборів до парламенту.

Революції Гідності

Подальші події на Майдані Незалежності набирали більш гострого характеру. Кривавою виявилася ніч на 30 листопада. Застосування сили проти мирних людей викликало хвилю обурення в українській громадськості. Поступово протести перетворилися із проєвропейських на антиурядові і стали значно масштабнішими та довготривалими. 

Революції Гідності

Тим часом, влада стягнула до Києва тисячі «тітушок», які, з метою дестабілізації та виправдання репресій підпалювали автомобілі, знищували майно, жорстоко били перехожих.

Для оборони від нападів міліції та «тітушок» було створено Самооборону Майдану з числа громадян-добровольців.

У ніч з 21 на 22 лютого Янукович, наляканий можливістю потрапити під народний суд, залишив Адміністрацію Президента та втік у Харків. 22 лютого о 17 годині 11 хвилин Верховна Рада України підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України, аргументуючи таке рішення самоусуненням Януковича від виконання своїх обов'язків, та призначила позачергові вибори Президента України на 25 травня 2014 р. Отже,основна мета Євромайдану була досягнута. Після виборів Президентом України став П. Порошенко, прем’єр міністром А. Яценюк.

Революції Гідності

Проте за відстоювання цих ідей довелося заплатити дорогою ціною – кров’ю«Небесної Сотні» – патріотів, які поклали своє життя на вівтар для захисту рідної Батьківщини. Революція Гідності показала, що в країні настав час для реформ та кардинальних змін.. Але боротьба за свою державу ще не завершилась. Наступним випробовуванням для України стала анексія Криму Російською Федерацією та війна на Сході.

Революції Гідності

Події, які переживає народ України упродовж 2013-2015 рр., ще раз засвідчили, що

проголошена у 1991 р. державна незалежність потребує постійного захисту, глибокого розуміння

та оцінки того, що відбувається навколо нас.

Ми різні з материнської колиски,

Та всі ми діти щирої землі.

В родині вільній всі ми —

українці,

Ми України доньки і сини.

Благословенна у віках земля

З хлібами щедрими під небом

синім.

Велично й впевнено зійшла зоря

Нової України!