Слово для Тараса

Автор і виконавець − учениця 6-го класу Гончарівської ЗОШ

І − ІІІ ступенівМілана Міхайліна;

учитель − П. В. Мокрушина

Забуття має смак цинамону,Сіє куряву спогадів дим.І сучасники дують на воду,Я ж втішаюся словом старим.

Його світло побачу в калюжах,Там, де бруд, там, де правди нема.І по ружах − по стоптаних душахСнує нитка рядків золота.

Загубилося в сутінках місто,Вже веселка не п’є з джерела.Лиш на серці у мене огнисто:Обережна любов нас вела

До народу, до кожної хати...Я сама запалю каганець!Я зітру ненависного ката!Допоможе малий промінець...

На валу, як колись Ярославна,Не чекають на хлопців жінки.Та зозуля-зигзиця віддавнаЖалить, трутить кохання вінки.

Ждуть дружини в будинках, квартирах,Горнуть діти до теплих грудей.І шукають в вечірніх новинахЧерствих, чорних із фронту вістей.

Катрі, Ганни, Марії, Марини...Це життя, а не гра у ляльки.І поламане віття калиниНе з’єднати: гілкам не зростись...

Помоліться перед образами,Запаліть тріпотливу свічу...Знай же, рідний поете, думками,Всесвіт цілий за мить облечу...

Слово − все, що у нас залишилось.Світло слова і світло свічі...Українки такі вже вродились:Запалає пожежа вночі.

Світло слова побачу в калюжах,Там, де бруд, там, де правди нема.І по ружах − по стоптаних душахСнує нитка рядків золота…

У презентаціївикористані роботи К. Ківера