Церква Воздвиження

Чесного Хреста XVI століття /м.Дрогобич

Львівської області/

У церкві цій – як на небесах стояти

• «У церкві цій – як на небесах стояти» – такий надпис, залишений на стіні одним із прихожан у XVIII ст. найточніше характеризує собливу магічну атмосферу, яку можна відчути під склепіннями цього храму. Церква Воздвиження Чесного Хреста є вагомою культурно-історичною цінністю.

• Храм виник на початку XVI століття. В 1613 (за іншими даними в 1660 році) була побудована церква Воздвиження Чесного Хреста. В 1661 році храм був розширений: над бабинцем була облаштована каплиця Івана Предтечі з виходом на відкриту зовнішню галерею. В 1661 році біля неї була зведена дзвіниця, яка також збереглася до наших часів. При вході до церкви збереглися також старовинні розписи з ликами святих.

• В 1715р. проведено ремонт інтер'єру, при якому вирізана частина стіни поміж бабинцем та центральним об'ємом храму.

• В інтер'єрі зберігся темперний монументальний живопис: східний об'єм церкви було розписано в 1613 році, центральний зруб - в 1736р., а каплицю - в 1672 році. Навколо дверей у храм теж можна помітити залишки старих розписів.

• Вона має безпосередню прив'язку до Дрогобицької солеварні – одного з найдавніших підприємств у Європі. Храм будувався за кошти власників солевидобувної промисловості та багатих купців. Дрогобицька солеварня із піччю для виварювання солі та господарськими будівлями – зображена на іконі «Зустріч Марії і Єлизавети», яку Стефан Медицький намалював до іконостасу Воздвиженської церкви у XVII ст.

  

Церква з північно-східного боку

Старе зображення церкви

Церква Воздвиження Чесного Хреста від XV ст. кілька разів горіла, тому зазнала багатьох перебудов та реконструкцій. Первісно мала лише наву та святилище. Під час чергової перебудови у 1769 р. підлога та вівтарна перегорода приділу були розібрані. Іконостас приділу зберігся до сьогодні та експонується у Галереї сакрального мистецтва.

Нижній ярус західного фасаду: під емпорою

Бабинець Нава Вівтар

Емпора /балкон/

Різьблення західних дверей бабинця

• Для оздоблення храму працювали провідні українські майстри XV–XVIII ст. Найдавніші ікони – це образи із чину моління кінця XV ст., які належать до кращих зразків мистецтва того часу.

Пресвята Богородиця. Зовнішній розпис західної стіни бабинця

Галереї емпори і нижнього ярусу

Напис про будівництво каплиці над емпорою

Окуття дверей каплиці св. Іоана Хрестителя (другий ярус бабинця)

Випусти Вівтарного

зрубу

Бабинець з каплицею

св. Іоана Хрестителя

Маківка нави

Декор нави і бабинця

Склепіння нави з бантиною - схоже, що відтворені

Стінопис• У церкві Воздвиженння

повністю збережені розписи святилища храму.

Стінопис нави

У вівтарі. Розпис і фігурний виріз між вівтарем і навою

Це найдавніший приклад стінопису у вівтарній частині дерев’яної української церкви виконаний на початку XVII cт.

Іконостас - одна з вершин галицького бароко

• У XVI–XVIIІ ст. в українських церквах встановлювались високі іконостаси, які повністю закривали вигляд на святилище. Тому художні роботи на стінах вівтарної частини майже не практикувались. Натомість у Воздвиженській церкві був низький іконостас і склепіння апсиди (святилища) було відкрите для споглядання як у староруських храмах. Розписи святилища Воздвиженськї церкви перегукуються із мозаїками Софії Київської.

Воздвиження Чесного Хреста -

намісна ікона іконостасу 16 ст.

Св. арх. Гавриїл. Південні

дияконські двері

Хори у наві

У наві Ківот з іконою

свт. Миколая

Дзвіниця

Конструкція галереї дзвіниці