Сценарій позакласного заходу до Дня визволення міста Фастова

«Збережемо пам’ять»(Слайд 1)

Для учнів 8-9 класів

Сценарій підготувала

Дячун Тамара Антонівна,

вчитель зарубіжної літератури

Фастівської ЗОШ і - ІІІ ступенів №2

Київської області,

вчитель вищої категорії,

"старший вчитель"

Мета: поглибити знання учнів про Велику Вітчизняну війну, визволення

Фастівщини, вшанувати пам’ять героїв міста Фастова; розвивати образне

мислення, здібності щодо декламування поезій; виховувати патріотичні

почуття, гуманізм, гордість за історичне минуле народу, любов до України,

пошану до ветеранів війни.

Обладнання: мультимедійна презентація (6 слайдів), відео про Велику

Вітчизняну війну.

Хід заходу

Відео «А може не було війни»

Ведуча. XXI століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої

Вітчизняної війни. Але кожного року 7 листопада ми відзначаємо День

визволення Фастова від німецько-фашистських загарбників, і ніколи не згасне

пам’ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

Ведучий. Але до цього дня потрібно було пройти кілометри доріг,спочатку

відступаючи, залишаючи фашистові наші краї, але потім з новими силами

кинутись на ворога знову і вже гнати його, не зупиняючись.

Ведуча. Україна. ЇЇ безкраї поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро – все

уразила пухлина фашистської чуми. Скільки українських парубків і дівчат

пішли на фронт, щоб захищати свою країну.(Слайд 2)

Учень 1. Ми – не діти війни,

Лихоліття страшного не знаєм,

Із книжок про війну,

Про запеклі бої ми читаєм.

Учень 2. Ми – не діти війни,

Ми дітьми її тьми не були.

Ми у мирі, у щасті,

У тиші зросли.

Учень 3. Але пам'ять про те,

Що накоїла чорна війна,

В дні травневі щорічно

В душі ожива.

Учень 4. Ми не дозволимо

Жаху війни повторитись.

Хочемо в мирі,

Любові і радості жити.

Ведучий. Спливають роки, відлітають у вічність. Більше півстоліття минуло з

того дня, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено

мільйонами життів наших співвітчизників. Але кожен рік ми згадуємо цей день

і вшановуємо переможців.

Ведуча. Щоб здобути бажану перемогу, піднялася вся країна, за зброю взялися

всі – від старого до малого. Та перемога - то перемога кожного села, вулиці,

людини. Жителі та визволителі нашого рідного Фастова внесли в цю перемогу

й свою частку, захищаючи, обороняючи та визволяючи кожен клаптик міста,

що розкинулося на берегах мальовничої Унави.

Ведучий. Щорічно 7 листопада фастівчани вшановують тих, хто визволяв наше

місто від фашистських окупантів. 7 листопада – день визволення міста. Саме

цій даті ми присвячуємо цей захід.(Слайд 3)

Пісня «Если б не было войны»

Микола Коновалов «Дума про Фастів»

Там, де Унава струменить

Поміж вербичок по долині,

Ти упродовж шести століть

Стоїш на пагорбі донині.

І щиро дивишся у світ,

На край свій сонячний лелечий.

А скільки горя, скільки бід

Твої вже витримали плечі.

Тебе палила татарва

І шляхта у крові топила,

Та ти із попелищ вставав

І знову набирався сили.

Коли фашист, як лютий звір,

Напав на неньку Україну,

Ти, нездоланний богатир,

Дав хижакові відсіч гідну

І в лихоліттях не зачах,

Розцвів з роками непомітно,

Знов світиться в твоїх очах

Усмішка лагідна й привітна.

І завжди будеш ти стоять

На пагорбі біля Унави,

Містечко слави Палія

Й козацької гучної слави.

Містечко древнє й молоде,

Красуйся і живи у щасті.

Нема такого більш ніде,

Як ти, мій любий, рідний Фастів!

Учень 5. Міста – як люди: кожне має своє обличчя, у кожного своя, неповторна

біографія. Одні заглиблені в минуле – там найяскравіші сторінки їхньої історії,

інші ж, хоч і недавно утворені, стали відомі завдяки яскравому сьогоденню.

Учень6. Фастову поталанило. Маючи багатолітню «метрику», він з роками не

втратив свого престижу і вступив у ХХ1століття з вірою в щасливу долю. 626

років – поважний вік для міста. Це від першої літописної згадки про Фастів,

датованої 1390 роком.

Місто має давнє й багате минуле.

Ні кочовим татарам своїми розбоями, ні польським феодалам, ні іншим

поневолювачам – жорстоким визискувачам протягом багатьох століть не

вдавалось зламати волелюбних фастівчан.

Вірш В. Сичевського « Фастів»

Ордою битий, шляхтою замучений,

Царевими послами не приручений,

Стоїть над кручами понад Унавою

Козак порубаний, укритий славою!

Лиха навала з давньої межі

На списи піднімала, на ножі.

Хоч кров йому із ран і досі ллється,

Та мій козак не гнеться, а сміється.

Вола мулла, скрегоче ксьондз зі злості,

А козарлюга точить шаблю об ворожі кості.

Він непоборний, наче та гранітна скеля.

У високості голубій душі його оселя.

Там слави його рай, жаданий з віку вирій.

Стоїть козак на Україні милій!

Ніколи я не хвастав, ні,

Що народився в славетному Фастові.

На високій горі, над Унавою,

Над красою її величавою.

Учень 6. Важливою подією в історії Фастівщини залишились події Великої

Вітчизняної війни1941 – 1945 років, про початок якої жителі міста дізнались

ранком 22 червня.(Слайд 4)

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Залився болем, плачем, жалем.

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Учень 7. Спала не вся Україна. Випускники 1941 року танцювали свій

останній шкільний вальс, святкували випускний вечір, безтурботно кружляли у

танці, не знаючи, що на них чекає вранці…

Учні танцюють вальс.

Відео «Вставай, страна огромная»

Вірш « Надходив ранок. Червень. Двадцять друге» та « Перші бомби на Київ

упали»

Надходив ранок. Червень. Двадцять друге.

Народжувався день із квітів і роси.

Такі жита, що не дістать рукою,

Така блакить, що в серці не вмістить.

І раптом поле стало полем бою,

І сонце зупинилося на мить.

І танки здибились перед житами,

Вторгаючись в густий клубчастий дим!

І бризнув колос на броню сльозами,

І зерном бризнув, трепетним, живим.

Учень-читець .

Перші бомби на Київ упали —

І земля сколихнулась до дна.

Грізно радіо скрізь залунало,

Почалась вітчизняна війна.

Звучить пісня « Священная война»

Учень 8. У цей недільний ранок фашистські бомбардувальники скинули

смертоносний вантаж на місто, залізничний вузол, пролили кров і посіяли

смерть серед жителів міста.

Вірш С. Жук «Діти війни»

Ведучий. В районі почалась мобілізація. На підприємствах міста і у селах уже

23 червня почали створювати загони ополчення. З наближенням фронту в

центрі уваги місцевих органів влади стала організація евакуації населення,

промислових підприємств, господарських цінностей. Завод « Червоний

Жовтень» почав евакуйовуватись 9 липня. Робітники, інженерно-технічні

працівники, переборюючи труднощі, цілодобово проводили демонтаж

верстатів, цінного обладнання.

Ведуча. Все це терміново вантажилось на залізничні платформи і

відправлялось у глибокий тил – в місто Тамбов, на місцевий завод «

Комсомолець». 13 липня 1941 року о 19 годині останній ешелон з

демонтованим заводу покинули Фастів.

Проходила евакуація реманенту, сільгосптехніки, живої худоби тваринницьких

ферм з колгоспів району близько місяця, незважаючи на бомбардування,

залізничники, очолювані В.В. Белінським, формували поїзди, забезпечували

безперебійне просування ешелонів.

Учень – читець.

Ви йдете — Й лягає на землю трава,

І жде вас домівка, і квіти, і води...

У шумі тополь — чуємо ваші слова.

А стан ваш — то посох, опора народу.

Життям своїм чистим — у бурі й вогні

Життя ви утвердили й сонце над краєм.

Ви — святість сердець на священній війні.

Ви смерть подолаєте — вам смерті немає,

Учень 9. На південно-західному фронті ударні сили німецько-фашистської

армії « Південь» намагалися якнайшвидше оволодіти Києвом і переправитись

через Дніпро. Це відкривало їм шлях до найважливіших промислових районів

півдня України, а згодом і до нафтових джерел Кавказу. Для цього ворогу перш

за все необхідно було заволодіти Фастовом – важливим у стратегічному

значенні, залізничним вузлом.

Учень 10. На перешкоді до здійснення цього плану стали активні дії

підрозділів радянської Армії.

З 17 по 21 липня йшли кровопролитні бої за місто. В нерівному бою з

ворожими танками повністю загинув загін, очолюваний старшим лейтенантом

Л. Кравцовим. Другий загін, яким командував комісар 77-го залізничного

батальйону О. Галафєєв, закріпившись у будівлі Фастівського вокзалу,

продовжував стримувати натиск фашистів.

Учень 11. 21 липня захисники отримали наказ залишити Фастів.

Сорока бійцям з 91-го прикордонного загону на чолі з капітаном О.Строковим

було поставлено завдання – викликати на себе всю силу вогню ворога, і цим

самим дати можливість вирватись з кільця захопленого міста основним

захисникам Фастова. Для них це було останнє бойове завдання – всі вони тут,

на землі фастівській, залишились назавжди.

Учень 12. 22 липня гітлерівці, захопивши Фастів, роблять спробу прорватися

до столиці України. Але тут вони були затримані зусиллями радянських військ

та ополченням. Героїчний опір військ на фастівській землі стримував наступ

фашистів. Відстань 8 км від Фастова до сорочого Броду ворог долав 10 днів, а

для повного захоплення Фастівського району він витратив 20 днів.

Вірш С. Жук «Подвиг матері»

Учень 12. З 22 червня з нападом німецьких військ почалося створення

партизанського руху на окупованій території. Так керівниками підпілля у

Фастові було призначено працівника однієї з артілей, начальника

протиповітряної оборони Василя Михайловича Буянова та робітника заводу

«Червоний Жовтень» Петра Яковича Різниченка. 22 липня Фастів було

охоплено гітлерівцями і обох було заарештовано. Дивом вцілів лише

Різніченко, який організував наново вже в тяжких умовах окупації підпільну

групу з 6-ти чоловік, яка почала діяти в квітні 1942року.

…Місто, вільне й не полегле,

Встає з руїн, світліє і живе.

І бідні квіти, зрощені в нужді,

В неволі й смутку змученого міста,

Кладуть дівочі руки молоді,

Як дар любові, на броню танкіста.

Учень 13. Масово виникали підпільні організації і в селах району. Однією з

найперших поміж них була група в Томашівці під керівництвом Віри Гатти, яка

почала діяти вже в грудні 1941року. Основним видом діяльності була

антифашистська, ухиляння від відправи молоді їхати до Німеччини.

Інший партизанський загін було організовано Рогазовичем-Грізним та

Купріянивим. Сталося це у січні 1942р. До самого визволення цей загін, що

одержав назву Триліського, активно вів партизанські дії – знищував лінії

зв’язку, чинив напади на дорогах, диверсії на залізниці.

Учень 14. Фастівські ліси стали рідною домівкою партизанам, які кували

перемогу в тилу ворога, не даючи спокою ні вдень, ні вночі. У 1942 році в

Дорогинському лісництві виникла підпільна антифашистська група, яка в 1943

році влилася у васильківський партизанський загін під командуванням Героя

Радянського Союзу Грисюка.

25 чоловік об’єднувала підпільна організація села Борова, якою керували

Віктор Володимирович Головко та Микола Наумович Панасик. Підпільники

збирали медикаменти, зброю для Фастівського загону, чинили диверсії,

саботували різні роботи.

Учень 15. Окремо треба сказати про діяльність видатного підпільника,

головного лікаря фастівської біржі праці професора П. М. Буйка. Його квартира

по вулиці Соборна навпроти жандармерії стала штабом підпільної боротьби в

місті. Він усіма можливими засобами допомагав юнакам та дівчатам уникнути

відправки до Німеччини. Буйко – людина з легенди, організатор підпільної

антифашистської групи у фастівській лікарні, а згодом лікар місцевого

партизанського з’єднання, живцем спалений гітлерівцями і посмертно

удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Учень – читець.

« В нас клятва єдина і воля єдина

Єдиний в нас клич і порив:

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою німецьких катів.

1-й солдат. За тебе, дівча карооке!

2-й солдат. За тебе, згорьована мати!

3-й солдат. За тебе, наш Дніпре широкий!

4-й солдат. За світлу під променем хату!

5-й солдат. За пісню прозору!

6-й солдат. За тебе, безкрає роздолля!

7-й солдат. За тебе, схвильоване поле!

8-й солдат. За тебе, дитя чорнооке!

Учень 16. На початку листопада 1943року радянські війська підійшли до

Фастова. Військова рада фронту в наказі на ім’я генерала Рибалка висловилася

так : «Фастів зайняти, що б не було, в найкоротший термін і негайно

доповісти».

Фастів мав неабияке значення для німецького командування, він був опорним

пунктом оборони на лінії Київ – Біла Церква – Козятин – Житомир, через місто

йшов прямий зв'язок київського угрупування ворога з військами,

розташованими в районі Кривого Рогу і Кіровограда.

Учень 17. Наступ було вирішено провести двома одночасними ударами: 6-им

гвардійським танковим корпусом, 91-ою окремою танковою бригадою та 7-им

гвардійським танковим корпусом на Васильків через Глеваху. 9-ий

механізований корпус повинен був наступати в другому ешелоні за 6-им

гвардійським танковим корпусом і бути готовим для дій в напрямку Фастівець.

Почати наступ вирішено було о шостій ранку 6 листопада, 91-ою танковою

бригадою.

Учень 18. Увечері 6 листопада 1943 року, пройшовши з боями 60км, до

Фастова вийшов авангард 91-ої окремої танкової бригади Якубовського – 345-й

батальйон капітана Гусєва.

Для того, щоб ввести в оману оборону противника, було імітовано лобову атаку

з півночі силами одного танкового батальйону. Основні ж сили потайки

обійшли Фастів через Малу Снітинку і Снігурівку і раптово увійшли до міста,

причому німці спочатку прийняли радянські танки за свої, що дозволило їм

завдати удару по залізничному вокзалу. Одним з перших на станцію увірвався

взвод лейтенанта Старостіна.

7 листопада місто було повністю звільнено.

Вірш «Вічна слава солдату-герою» Вічна слава солдату –герою І солдату без нагород – Хто загинув хоробро від бою, Захищаючи рідний народ. Вічна слава бійцю рядовому, Як і маршалу слава отця, Хто поліг біля отчого дому Смертю мужності, смертю бійця.

Учень 19. Але німці не збиралися миритися з втратою Фастова, вони вирішили

відбити його, а потім, при можливості, розгорнути наступ на Київ. 8 листопада

розпочалися німецькі контратаки. Німці знову зайняли Півні, Фастівець,

Клехівку і почали наступ у напрямі залізниці Фастів – Київ, але протягом 9 і 10

листопада тут вдалося відбити до 70 ворожих машин. Поле бою під Фастівцем

було схоже на кладовище людей і розбитої техніки, гітлерівці були вибиті з

Фастівця. Контрнаступ німців в районі Фастів – Київ провалився…

Учень 20. Наказом Верховного Головнокомандуючого 91-а окрема танкова

бригада, 51-а, 52-а, 53-я гвардійські танкові бригади, 22-а гвардійська

мотострілецька бригада та 1893-й самохідний артилерійський полк удостоєні

почесного найменування «Фастівських».

Вірш «Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь

Де граніти і зелені повінь.

До священного чистого світла його

В день весни ми приходимо на сповідь.

Уклонитися тим, хто поліг у бою,

Хто прикрив рідну землю собою.

Свято мужності й радість велику свою

Розмішали живою сльозою.

Ведучі. За виявлену в боях за Фастів мужність і відвагу 38 воїнам було

присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ось їх імена :

- Берестовський Борис Іванович

- Буйко Петро Михайлович

- Заборовський Костянтин Васильович ( похований у парку м. Фастова)

- Лянгасов Олександр Павлович

- Луста Петро Васильович

- Обуховський Анатолій Романович

- Слабедян Петро Афанасійович ( похований на алеї слави в Фастові)

- Щербак Олександр Васильович та інші

Вірш „Пам’ятайте”

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

Вірш « Хвилина мовчання»(Слайд 5)

Хвилина мовчання –

Пекуча й терпка, як сльоза.

Як подвиг полеглих,

Хвилина мовчання –

В ній наша любов і гроза.

Учень 21. Страшні сліди залишила війна. Україна перетворилась на руїни

та згарища, майже кожна родина втратила когось із рідних чи близьких. Але

не дивлячись на тяжкі перепони, люди вистояли, витримали і перемогли.

Перемогли тому, що відстоювали право на життя, тому що вірили у свої

сили й не жаліли свого молодого життя заради батьківщини.

Сьогодні ці відважні люди живуть поруч з нами, але на жаль, їх залишилось

небагато. Сивина вкрила їхні скроні, але молодими залишились серця. Ці

слова і прощальний танець їм.

Вірш С. Жук «Вітання ветеранам»70 річницю перемоги відзначаємо нині,

На скронях ветеранів – срібний іній сивини,

Він подвигом прославив матір Вітчизну,

Вклоніться, люди, ветеранам війни.

Зупинись, прислухайся на мить –

Кричать з вогню і мати, і дитина,

Хай буде мир, хай більше не горить

У пеклі війн твоє життя, людино!

Низький уклін вам, ветерани війни!

Пісня «Прадедушка»

Учень. Під священним знаменням свободи

Ви у бурях великих пройшли,

Щоб народи для дружби і згоди

На оновлених землях жили.

Учень. Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте,

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими.

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Учень. Ми не бажаємо війни!

Хай над містами і нивами

Сіяє сонце з вишини,

Щоб ми росли щасливими!

Учень. Люду трудящому воєн не треба.

Гуртуймо тісніше свої ряди.

За незахмарене – чисте небо,

Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

Учень. Ми хочемо без воєн жити.

Хай буде мир на всій землі!

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це лани золотаво-русі.

Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

Учень. Хай літають завжди журавлі,

Колоски видзвонюють налиті.

Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх малят на цілім світі!

Учень. Хай живуть спокійно люди,

Сонце лагідно сія,

Хай лунає всюди-всюди

Пісня радісна моя.

Пісня «День Победы»(Слайд 6)

Ведучий. Друзі, ніколи не проходьте байдуже повз могили, пам’ятники,

обеліски. Завжди вклоніться пам’яті тих, хто боровся за нас, за наше життя і

пам’ятайте про героїв, які живуть разом із нами.

Ведуча. Куди б не йшов, не їхав ти,

А при шляху спинись.

Могилі тихій, дорогій

Всім серцем поклонись. Використані джерела:

1. Позакласні заходи з історії /Авт.-упорядн. Ф.Л. Левітас.-Х.: Вид. гр «Основа», 2004. – 160 с.

2. Коновалова М.В. Тематичні класні години. 5-11 класи. Національно-патріотичне та громадянське виховання. – Х,: Вид. група «Основа», 2012.– 174с.

3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Фастів 4. peremoga-fastiv.com.ua/.../1177-7-listopada-1943-roku-fastiv-zalishiv- ostannij-ozbro..

5. fastivschool7.at.ua/publ/biblioteka/_informue/.6. Фастів — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)