2

Сценарій заходу, присвяченого до 75-річчя голодомору в Україні 1932-1933

років

Укладач і розробник: Цокало Олена Олександрівна

Відповідальний за випуск: директор бібліотеки Пустова О. Г.

Редактор: Пустова О. Г.

Комп’ютерний набір: Семиліт Марина Олександрівна,

Цокало Олена Олександрівна

Дизайн і верстка: Семиліт М.О.

Миколаївський державний аграрний університет, 2008

Надруковано в бібліотеці МДАУ

54010, м. Миколаїв, вул. ген. Карпенко, 73

3

Вечір-реквієм до 75-річчя голодомору в Україні 1932-1933 років

Померлим, народженим і ненародженим 1933-го

присвячується...

Мета заходу: Ознайомити молодь з історією виникнення голодомору 1932-1933 рр., та як він висвітлений в нашій літературі. Виховання почуттів патріотизму, національної громадянської свідомості.

Обладнання: Праворуч від сцени плакат зі словами Юрія Семенка: "Нема в світі вищих братських могил, ніж ті, що заповнені останками безвинних жертв голодомору в Україні". На авансцені збоку — столик, на якому на вишитому рушникові хліб, свічки, образ Ісуса Христа. Перед сценою на столах — виставка документальної та художньої літератури про голодомор.

Музичний супровід: До початку вечора звучить "Реквієм" Моцарта, протягом заходу «Аве Марія» Шуберта.

1 В еду чий: Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932- 1933 рр. Український голодомор узагалі слід розглядати окремою сторінкою нашої історії — на своєму шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань, однак усе, що випало на його долю у той нібито мирний час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом голодомор та масові політичні репресії поставили під знак запитання саме існування нації.

4

Це — не перебільшення. Голодомор став національною катастрофою. Тільки протягом 1932-1933 рр. загинула п'ята частина сільського населення України. За різними оцінками штучний голодомор забрав від семи до десяти мільйонів життів. Люди вимирали цілими селами. Демографічні, соціально-економічні, історико-культурні наслідки тодішніх злодіянь Україна відчуває й досі.

Жорстока влада не залишала цим людям вибору. "Маємо визнати, — констатує Президент України у зверненні до українського народу, — це був геноцид. Цілеспрямований, ретельно спланований геноцид проти українського народу".

Ми повинні пам'ятати, яку ціну — жахливу ціну — заплатив український народ за право жити. Важко навіть через 70 років ступати болючими стежками трагедії рідного народу. Але ми повинні знати свою історію. Запалена нами свіча буде поминальною за мільйони невинно померлих (Запалюється свічка пам'яті.)

2 В едучи й: Найлютіший голод, якого не знає не тільки історія України, а, мабуть, будь-якої іншої країни.

Узимку 1931-1932 рр. привид голоду вже стукав у двері селянських хат. Фізично ослаблене селянство не могло як слід провести весняну посівну кампанію. Ускладнювали ситуацію й безгосподарність, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній роботі в колгоспах. На 20 травня селяни засіяли трохи більше половини запланованих площ. У результаті неякісного обробітку просапних культур частина посівів загинула. Однак не природні чинники спричинили трагедію українського селянства. Урожай 1932 р. лише на 12% був меншим середнього

5

врожаю за 1926— 1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства. Але цього не сталося.

Те, що відбувалося в Україні в 1932- 1933 рр, не знайшло жодного відображення в офіційних документах. Сталін наказав ставитися до голоду як до ворожої провокації. Навіть у стенографічних звітах пленумів ЦК КП(б)У і протоколах політбюро ЦК КП(б)У цього періоду слово "голод" відсутнє.

Не підлягає сумніву, що до загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення Сталіна вилучити в українських селян усе зерно, а відтак заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної громадськості.

На початок 1933 р. практично в Україні запасів хліба не залишилося, а треба було дожити до нового врожаю. Зимові хлібозаготівлі фактично забрали останній шматок у голодуючих.

1 Ведучий: А законом від 7 серпня 1932 року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений "карається не нижче п'ятьох років ув'язнення в далеких таборах з конфіскацією майна обвинувачуваного і вище, аж до найвищої міри покарання (розстрілу)".

Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття. Уживали в їжу кульбабу, реп'яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву.

У людей розпухали обличчя, ноги і животи. Померлих, а часто й ще живих звозили й скидали у ями й закопували.

6

2 Ведучий: Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на півдні, сході та в центрі України.

(читає уривок з вірша поета Ігоря Проценка "Голодомор").

Що сталось з тобою, подільське село? Здається, тут горе давно залягло, І дзвін поминальний не чути ніде, — Зате на могилах лиш вітер гуде. То голод і лихо заповнили вщерть, Складала в покоси невільників смерть — То був тридцять третій. Замучений край Чекав переміни — майбутній врожай. Нарешті, крізь морок проникла блакить, Весною нам легше вмирати і жить. А хліб дорогий!.. Хоч би дощик пройшов, Як дешево коштує тіло і кров!.. Подібного звірства, людської біди На білому світі, мабуть, не знайти, Як зірваний колос, полягли вони. А їм лиш хотілось діждати весни... Діждатися хліба — щасливу ту мить, І там, серед поля, навіки спочить...

1 Ведучий: Відомості про голод в Україні надійшли на Захід. Перші відгукнулися українці західних земель та еміграція. Було створено допомогові комітети в Європі й за океаном, надіслано меморіали до Ліги націй, питання порушувалося в

7

Британському парламенті. Але радянський уряд відкинув пропозиції про допомогу з-за кордону, стверджуючи, що інформацію про голод навмисне поширюють вороги Радянського Союзу. Щоб 0перешкодити самочинним утечам величезної маси голодуючих за межі республіки, на її кордонах було розміщено загороджувальні загони внутрішніх військ.

2 В едучий: У 1932-1933 рр. українці з польських берегів Збруча і Бугу пускали плоти з харчами, і польські прикордонники дивилися на це крізь пальці. Вони не стріляли. Стріляли радянські прикордонники. В українців, які намагалися перехопити ті плоти.

"Двом американцям, що походили з України, пощастило відвідати рідне село 1934 року, — пише в своїй книжці "Жнива скорботи" Роберт Конквест. — Своїх батьків вони не застали живими, а обличчя їхньої сестри було таке спотворене, що її неможливо було впізнати".

1 Ведучий: Кореспондент газети "Асошіейтед прес" наводить листа, якого йому показав штатний працівник газети "Правда", що спеціалізувався на викритті "капіталістичних побрехеньок", від свого батька з України: "Мій коханий сину! Цим листом повідомляю тобі, що твоєї матері немає вже серед живих. Вона померла від голоду після місяців страждань. Мені також уже недовго лишилося, як і багатьом іншим у нашому селі. Час від часу нам удається урвати якусь крихту, але цього нам не вистачить надовго... Тут у нас на сотні кілометрів нема ніяких харчів. Останнім бажанням твоєї матері було, щоб ти, наш єдиний син, замовив заупокійну молитву за неї. Як і твоя мати, я також сподіваюся, що ти забудеш про свій атеїзм тепер, коли безбожники

8

нам принесли гнів Всевишнього... Тоді легше буде вмирати". 2 Ведучий: (читає "Молитву в час голоду"). Сотворителю й

Пане наш! Ми прибігаємо до Тебе в цій нашій недолі й падемо на лице перед Твоєю могутністю. Господи! Не карай нас уже дальше за те, що ми так багато разів, споживаючи Твої дари, забували про Тебе, давця всякого добра. Не карай нас уже дальше за те, що в часі, коли Ти наділив нас щедро земними дарами, надуживали їх на гріх та на образу Тебе. Небесний наш Отче! Ми знаємо наші тяжкі провини, гірко за них каємося й молимо Тебе: опікуйся нами, що погибаємо з голоду.

Отче безконечного милосердя! Ми благаємо Тебе, Боже, приверни землі плодовитість і покріпи Твоїми земними дарами наші знемощілі тіла, щоб ми вдячним серцем славили Твою доброту й милосердя над нами. Амінь.

1 В едучий: Та відвернулася доля від українського народу. Люди вимирали цілими селами. Ті, що вціліли, описують смерть своїх односельців простими словами, позбавленими будь-яких емоцій.

Українці Канади одними з перших прагнули розказати світові правду про кремлівські злочини. Сам Яр Славутич у листопаді 1988 р. свідчив перед Міжнародною комісією для розслідування голоду в Україні. У своїй книжці спогадів він, зокрема, пише: "Відкриття пам'ятника жертвам голоду 1932-1933 років можна справедливо зарахувати до найвизначніших подій українського Едмонтону".

В українській літературі в різні часи з'явилося чимало творів, у яких знайшли своє відображення трагічні картини

9

голодомору 1933 р. Ще в Біблії сказано: час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його, час мовчати і час говорити. Настав час говорити. Хай гіркі слова Правди, що промовляють до нас зі сторінок творів української.

2 Ведучий: До теми голодомору письменники української діаспори зверталися не раз. Згадаймо бодай повісті "План до двору" і "Ротонда душогубців" Тодося Осьмачки, "Жовтий князь" Василя Барки, "Марія" Уласа Самчука, оповіді Василя Чапленка.

1 Ведучий: Роман Уласа Самчука "Марія" посідає особливе місце в нашій літературі. Це, здається, перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 року. І написаний він того ж страшного 1933-го. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні. Але написав твір великої життєвої й художньої правди. Його присвята: "Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-33" — звучить і звучатиме вічно як memento mori, як вічне прокляття тим, що довели мільйони людей до голодної смерті.

2 Ведучий: Останні хвилини життя Марії — це й останні рядки повісті. "Ніч. Без початку і кінця ніч. Ніч вічності... Холонуть засохлі уста... Западають груди... З напруженням рветься останній нерв...- Серце робить останній удар".

1 В едучий: Передісторія роману Василя Барки "Жовтий князь" почалася ще в 1932- 1933 рр. У той час Василь Барка перебував на Кубані, працював у Краснодарському художньому

10

музеї. На Кубані, за свідченням автора, вимерла третина населення, переважно українці. Голод "зачепив" безпосередньо і його. У ті роки письменник їздив на Полтавщину провідати брата, бачив і там страшні картини голодних смертей. Усе це жило в пам'яті, помножувалося історіями, які Василь Барка збирав і записував упродовж 25 наступних років. Письменник назбирав велику кількість свідчень. Серед них найбільш вразила історія однієї вимерлої під час голоду української родини, переповідана земляком, який виїздив до Австралії. Саме вона стала пізніше "скелетом" сюжету "Жовтого князя".

2 Ведучий: Над романом письменник працював упродовж кількох років (1958—196 1) . Уперше окремою книжкою роман вийшов у Нью-Йорку 1963 року. Про роман "Жовтий князь" в Україні навіть ніхто не довідався, зате зарубіжна критика відгукнулася на нього дуже прихильно. "Добра книжка. Страшна книжка... Великий трагічний твір, який абсолютно варто прочитати", — писав французький журналіст.

У ці дні, коли по всій Україні відбуваються численні заходи-реквієми, відчинімо свої душі й серця для пам'яті про ті страшні роки, зробімо все для того, щоб ніколи, за будь-яких обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну. Піднесімо ж слова своєї молитви Богові за упокій душ замордованих голодомором мільйонів українців.

11

Ведучий читає, а присутні повторюють "Молитву за померлих":

Умилосердися, Господи, над душами моїх померлих родичів, братів, сестер, свояків і над душами всіх, що жили в правдивій вірі Та зійшли з цього світу в надії на воскресіння й вічне життя. Прийми їх до небесного Твойого царства, де сяє ясність лиця Твойого й де Ангельські Хори славлять Тебе по віки. Амінь.

1 В едучий: Тепер, після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь?

Наш найсвятіший обов'язок сьогодні — зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто недолюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

Президент України зазначав: "Переконаний — у Києві має постати величний меморіал жертвам голодомору. Пам'ятники потрібні й у всіх регіонах держави. Це не формальність, а свідчення глибокої шани до загиблих, невмирущої пам'яті про цю трагічну сторінку історії та водночас — символ безсмертя нашого народу".

Сьогодні, коли від початку голодомору минає 75 років, ми маємо для себе чітко зрозуміти — головною, незаперечною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

Я закликаю вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих,

12

хто страждав і помер під час великого Голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрала голодна смерть.

2 Ведучий (читає вірш студента групи Б 1/7 Сергія Замети):

Історії страшні роки, Які із пам’яті не стерти,

Україна 32 і 33 Й перед очима жахи смерті. Трагічні, страшні сторінки

Голодомору ці роки… Голодомор і Україна.

Від жаху ненька посивіла, Бо смерть повсюди й скрізь. Он батько дитину свою їсть

(Бо голод тіло корчить болем) І він уже обнявся з горем, Позбавившись розсудку враз.

А із Москви іде наказ: Щоб в Україні все забрати, Ані зернинки не лишати.

О, Боже милий, де ж рятунок? Життя як смерті поцілунок…

Життя як свічка догора… І вже опухла дітвора

Й німі уста її шепочуть, Що їсти, їсти дуже хочуть.

Людей з життя пішло багато, Є що в історію вписати:

«Голодомор і Україна»… І серце з болю заніміло За ті роки , за ті життя – Хай їм не буде вороття!