Утворення та діяльність Української Центральної Ради

Підготувала учениця 11-А класуПідвисоцької ЗШ І – ІІІ ступенівім. Т.Г. ШевченкаПідвисоцького НВОБондаренко Ольга

У кінці лютого 1917 р. в Петрограді в результаті збройного повстання робітників і солдатів царизм було повалено. Проте боротьба за владу не закінчилася. Паралельно існували дві політичні структури, які представляли інтереси різних соціальних верств: Тимчасовий уряд, сформований в основному з ліберально-буржуазних депутатів IV Державної думи, і Рада робітничих і солдатських депутатів.

В Україні ситуація виявилася ще складнішою. Поряд з органами Тимчасового уряду та робітничими і солдатськими Радами (лише у березні 1917 р. їх було вже понад 170) виник ще один орган, який згуртував українські національно-демократичні сили, — Центральна Рада. Це громадське об'єднання спочатку було створене 7 березня 1917 р. у Києві з ініціативи ряду політичних, громадських, наукових організацій. Головою Ради обрали визначного історика і громадського діяча М. С. Грушевського,  його заступниками - С. Єфремов і В. Винниченко.

Михайло Грушевський (1866-1934)

Історик, археолог, письменник, громадсько-

політичний діяч.

У квітні 1918 році обраний Президентом УНР ( Української

Народної Республіки)

Михайло Грушевський сформулював програму і платформу Української Центральної Ради, основною метою якої було домогтися від Тимчасового уряду Росії визнання і проголошення національно-територіальної автономії України.

Повний склад ЦР до осені 1917 р. нараховував 822 представники політичних партій, громадських організацій, територіальних представництв, профспілок, селянських союзів. Четверта частина місць у ЦР належала російським, польським, єврейським та іншим партіям (соціал-демократам, есерам, Бунду). За ними стояли мільйони жителів України. 

Для постійної роботи між сесіями була створена Мала Рада з 20 чоловік. Політика ЦР здобула в квітні-травні 1917 р. підтримку трьох Всеукраїнських з'їздів: військового, селянського і робітничого. 

І Універсал10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. По проголошенні автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.

Умови І Універсалу:1. Проголошення автономії України в складі Росії.2. Джерелом влади в Україні є український народ.3. Управління Україною мають здійснювати всенародні українські збори (сейм чи парламент).4. Українські збори приймають закони, і лише ці закони діють на території України.5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.І Універсал оголошено на Всеукраїнському Військовому З'їзді.

ІІ Універсал3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

Умови ІІ Універсалу:1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Україні.2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд.3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України.4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради

ІІІ УніверсалДемократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Умови ІІІ Універсалу:1. Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;2. До установчих зборів у України вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;3. Скасовується право приватної власності на землю;4. УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;5. Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;6. Запроваджується 8 годинний робочий день;7. Встановлюється державний контроль над виробництвом;8. На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.

Українську незалежність іноземні держави почали визнавати іще наприкінці 1917 року.Підставою для цього кроку був Третій Універсал 7 (20) листопада.

Більшовицький уряд Росії вбачав УЦР своїм головним суперником у боротьбі за владу в країні. Була розгорнута потужна пропагандистська кампанія, основою якої стало змалювання Ради як контрреволюційної, буржуазно-націоналістичної організації.Проявом агресивної політики більшовиків щодо української влади став ультиматум РНК до УЦР, виданий 17 (4) грудня 1917 р. Того ж дня в Києві відкрився Всеукраїнський з’їзд рад. Він висловив підтримку Раді і визнав недоцільним переобрання її складу.

Після відхилення ультиматуму РНК Україна перебувала у стані війни з більшовицьким урядом. 25 грудня було віддано наказ про наступ на УНР. Частини М. Муравйова оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами. 28 (15) грудня УЦР утворила Особливий комітет обо рони України, а 8 січня 1918 р. (26 грудня 1917 р.) — ухвалила рішення про створення армії УНР.

28 грудня 1917 року  українську делегацію на мирних переговорах в Бресті від імені усіх Чотирьох держав визнав  і австрійський міністр закордонних справ Австрії граф Чернін:"Ми взнаємо українську делегацію  як делегацію самостійну і як правосильне заступництво самостійної народної республіки української".

IV Універсал9 січня (22 січня- за новим стилем)1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.

Умови IV універсалу:1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;2. З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;3. Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;4. Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;5. УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;8. Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.Директорія УНР не зберегла практику оголошення Універсалів. Замість Універсалів почали видавати декларації.

У своїй діяльності Центральна Рада припустилася низки помилок. Вона фактично не займалася вирішенням соціально-економічних проблем (серед яких головною була земельна), а зосередила свою увагу лише на національних аспектах. До того ж діячам Центральної Ради бракувало досвіду й у вирішенні суто практичних проблем, таких, як збереження правопорядку, забезпечення міст продуктами, організація роботи залізниць. Суттєвою була помилка ЦР щодо військових формувань. Улітку 1917 р. близько 300 тис. українських солдатів стихійно реорганізувалися в українські формування, присягнувши на вірність Центральній Раді. 28 квітня 1918 p., коли Центральна Рада обговорювала накази головнокомандувача німецькими військами фельдмаршала Г.Ейхгорна, до будинку Педагогічного музею, де вона засідала, увірвалися німецькі солдати й арештували двох міністрів. Наступного дня Центральна Рада зібралася на останнє, як виявилося, засідання, на якому ухвалила Конституцію УНР, змінила земельний закон і обрала М.Грушевського Президентом України. Після цього Центральну Раду, яка не зробила навіть спроби опору, розігнали німецькі війська.

Дякую за увагу!