МАНДРІВКА РУБЧЕНКАМИ

…Вчора. Сьогодні. Завтра….

ІСТОРІЯ, ОВІЯНА ЛЕГЕНДАМИ….Джерело Хрести

Вода – це безцінний Божий дар. В уявленнях українців вона була божеством, що дає початок життю. На околицях села є урочище Хрести. Там біжить правдавнє джерело, вода якого, кажуть старі люди, була колись цілющою. Хоча хто зна, може й донині та водиця здатна творити дива… Тече живий струмок крізь часи, зі століття в століття, з минулого в майбутнє. Він є свідком життя села - вікопомних, трагічних, та хочеться вірити, що більше світлих сторінок історії Рубченок.

ЛЕГЕНДА ПРО ДЖЕРЕЛО

Ще за козацьких часів, в 17 столітті в низині козаки викопали криничку. Вода була такою чистою і смачною, що вони у похід брали її з собою. І коли козаки її пили, відбувалися дивні речі: зникали болі, виліковувались хвороби. Свято берегли вони джерело: доглядали, оберігали, називали його святим. Власноруч зробили хрест і встановили його біля джерела. Звідси і виникла назва Хрест.

РУБЧЕНКИ ЗАПРОШУЮТЬ…Історія виникнення села та його назва тісно пов’язані з селом Антоновом Сквирського району, яке розташоване за 10 км на північ. В давнину Антонів звалося Розволожжям. На той час то було містечко з церквами, фортецею і земляними валами. Засноване в часи Київської Русі як опорний пункт від набігів кочових племен. А вже в часи монголо-татарської гавали містечко було знищене.З ХІV cт. в литовсько-руську добу почалась відбудова Розволожжя. Для того використовували дубові ліси, що росли довкіл, на території сучасних Горобіївки, Лавриків, Рубченок та Біліївки. Лісоруби поступово почали оселятся вирубках. Так виникло поселення, яке спочатку звалося Антонівська слобода рубча, а від кінця ХVІ ст. вже згадується як село Рубченки. Назва села пішла від слова «рубати» і річки Ченки, яка, кажуть, тут колись протікала.

РУБЧЕНКІВСЬКА ЦЕРКВАПеред вами зображення Церкви Покрови Пресвятої Богородиці, збудованої в середині 1741 року. Вона була дубова. Розібрали церкву 1822 року для будівництва на тому ж місці нової кам’яної, що постала 1828 року. Храм в радянські часи було занедбано і остаточно зруйновано в другій половині сорокових років 20 століття.

СВЯТО-ПОКРОВСЬКИЙ ХРАМВосени 2009 року в селі Рубченки була відслужена перша літургія в новозбудованій церкві на честь Покрови Пресвятої Богородиці Дерев'яний храм став окрасою Рубченків.Фінансували будівництво від першого закладеного каменя до повного церковного начиння подружжя киян Ідріс та Галини Казимі.

ЧОРНІ ЧАСИЗі спогадів жительки села Кузовик М. В.: «1930 році приїхали (прислали) в наше село вповноважених комуністами з росіян і євреїв. Оголосили, що буде православна релігія заборонена. І будуть організовувати колгосп. Дали наказ закрити церкву. Попів і служників церкви висилати на Колиму або на Бикивню. Робили так: восени 1930 року почали вночі вигонити з хат, забирали всі речі, майже роздітих, хто встиг вдягнутись і втекти, хто не встиг вдягнутись, то тікали в чому застали - голі, або ж полуголі, бо одежу всю забирали. Попам бороди до колодки одрубували знущались, як ізверги, і на Колиму відправляли. Потім почали церкву громити. Зняли золоті хрести, образи, котрі позолочені, а не позолочені палили, били, потім церкву закрили, оголосили, щоб всі вдома образи побили, попалили, щоб не хрестились і не молились. В кого знайдуть образа в хаті, і хто буде молитись Богу, той буде ворог народу. І їх будуть висилати на Колиму, або розстрілювати.Я як чую слово комуніст, вся трясуся від страху, як виступає Симоненко не можу слухати, боюся його слів.Комуністам дали холодну зброю. Довгі гострі залізні палиці, що б ходили по хатам і били, палили образи, святії книжки. В 1930 році почали розкуркулювати. Робили це так: забирали худобу, все що було - одяг, взуття, килими, рушники. А в ніч зимою при 25 градусному морозу вигонили з хати роздягнених, босих. Хати опечатували, а людей висилали на Сибір, Биковню, Колиму.Закінчили розкуркулювати, почали колгосп гуртувати.

ЧОРНІ ЧАСИЗакінчили розкуркулювати, почали колгосп гуртувати.В людей було безвихідне положення, почали всі вступати в колгосп.Не тільки віддали своє господарство, а й і речі які були: подушки, рядна, килими, рушники, кожухи, свитки, хустки, хліб з комори, картоплю з погреба.Потім на кожну хату дали наказ, щоб здали в державу по 2-3 центнера пшениці, а де взяти , як усе забрали.Визивали людей в ночі на куток і наказували, де хоч, там і бери, тільки здай пшеницю в назначений термін.Хто не здав, ще пшениці, бо не було де взяти, робили питку.Питки були такі:Саджали на холодну сковороду з морозу 25-30 С, а бо ж з печі на гарячу, а бо ж дверима пальці притискали, щоб завтра була пшениця.Люди кричали, плакали, тікали із дому в поля, в солом’яних ожередах ховалися, на друге село. Бо там такого, як у нас, не було. А комуністи ходили з довгими гострими палицями, колупали землю в хаті, в коморі, скрізь шукали пшеницю, чи не приховали де-небудь.1932 року почався голод»

СВІЧА ПАМ’ЯТІПам’ятник жертвам Голодомору, відкритий 1993 року. (Автор Сіренко І.П.)

ІІ СВІТОВА ВІЙНАЗі спогадів Кузовик М.В. : «В червні 1941 року почалася війна. Об’явили, щоб організувати 15 чоловік бригаду, для вигону всього скота (корів, коней, овець, свиней).Я попала в бригаду, вирушили в похід.Свиней догнали до Володарки. Від жари всі позадихалися і не пішли дальше. Пригнали свій скот на переправу до Дніпра. І це все пішком, босяком. Коні і корови вплав погнали, а вівці на пором погрузили, не встигли від берега відпливти, як вівці одна за одною пострибали з парома в воду і потопились.. Вертались додому, хто як сам хотів. Вирушили в дорогу, а вже панували поліцаї. Нас заарештували, сказали – розстріляють, як партизанів. Дякуючи одному вартовому, мене звільнили з під охорони. Ішла я до Миронівки, полями, городами, щоб не попасти знов до поліції. В селі виживали, як хто міг, з городу, з підсобного господарства. В нашому селі було багато полонених з різних республік: татари, узбеки, грузини, росіяни, та інші. Жили майже в кожного господаря. Перед відступом, німці всіх полонених зібрали в одне приміщення і кудись вивезли. Звільнили Рубченки на початку 1944року»

ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ ПЛУГАТАР. ПОДВИГ СОЛДАТА

24 березня 1945 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований у м. Ретавас на території Литви. А було йому всього-навсього 33 роки. Його ім’я носить наша школа.

СКУЛЬПТУРА СКОРБОТНОЇ МАТЕРІ

Встановлена у 1990 році.(Автор Сіренко І. П.)

НАША ШКОЛА Перша школа в селі заснована 1861 року настоятелем місцевої Свято-Покровської церкви Рогновським Іллєю.Сучасне шкільне приміщення було зведене на кошти місцевого господарства у 1968 році. За час існування зі стін НВО вийшло близько 850 учнів.

ВИЗНАЧНІ ОДНОСЕЛЬЧАНИМитець І.П. СіренкоПам’ятники жертвам Голодомору 1932-1933рр. та скульптура Скорботної матері в Рубченках створені талановитим художником-різьб'ярем І.П.Сіренком.

ВИЗНАЧНІ ОДНОСЕЛЬЧАНИБабанюк П.М. - передовий дояр з більш як 40-річним стажем. За невтомні руки і наполегливу працю його було нагороджено: у 1958 році – орденом Леніна, у 1966 році – другим орденом Леніна, 1971 року присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.

ВИЗНАЧНІ ОДНОСЕЛЬЧАНИЛевченко Олена Миколаївна - заступник голови районної ради Дарницького району м.Києва. (2006 рік)

ВИЗНАЧНІ ОДНОСЕЛЬЧАНИЛінчак Михайло Степанович -народний депутат України  ІІ скликання (1994 - 1998 р.р.)

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!..Мосійчук Олег Валентинович.Загинув 2014 року. Нагородженим медаллю «За мужність Ііі ступеня (посмертно).«9 липня їхній підрозділ супроводжував військову колону до Краснопартизанська, що в Луганській області. Виїхали ближче до вечора. Бійці знали, що в темну пору доби рухатися дуже небезпечно. Колона прямувала обережно. Переїхали переправу через річку. Половина дороги залишилася позаду. Несподівано БМП-2, в якому Олег був старшим стрільцем, підірвався на міні.Життя цього відважного хлопця обірвалося раптово, ніби вмить згасла свічка».

БОЙОВИЙ ПРАПОР З БУРЕМНОГО СХОДУУчасники бойових дій 9 травня 2016 року передають прапор України нашій школі

НАПИШИ ЛИСТА СОЛДАТУ