28
«Був вiн життєрадiсноï вдачi життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка Олександра Копиленка) «Для справжнього майстра ніколи не буває довершеного твору». О. Копиленко

«Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Embed Size (px)

Citation preview

Page 1: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«Був вiнжиттєрадiсноï вдачi —

життєлюб i людинолюб»

(до 115-річчя від дня народження українського прозаїка Олександра Копиленка)

«Для справжнього майстра ніколи не буває довершеного твору».

О. Копиленко

Page 2: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«Він завжди був сповнений любові і живого інтересу до

всього, що оточує, так само, як і його герої, і тому його твори

живуть і житимуть».О. Іваненко

Письменник-природолюб,глибокий знавець таємниць природи,

майстер літератури для дітей та юнацтва, що залишив десятки книг для дитячого читання–

таким постає Олександр Копиленко.

Page 3: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«Причин того, чому я почав писати для дітей, — згадував письменник, — чимало. Ще в дитинстві я багато читав про цікаві пригоди, про нашу природу. Читав я Марка Вовчка, І. Франка. Велике враження справили твори Аксакова, Тургенєва. Як вони уміли писати про природу! А я любив її ще з дитинства. Любив бігати берегами річки Берестової, яругами і перелісками. Ловив рибу, ганяв за вужами, бив гадюк. Якось, мабуть у 1921 чи 1922 році, мені потрапили до рук два невеличкі томики творів Дніпрової Чайки. Доти я не знав цієї письменниці. Та почитавши її оповідання і вірші, я побачив, як вона уміла говорити про цікаві речі дітям. Мені самому захотілося так написати». *

* З сайту: Киевская городская библиотека: [веб-сайт]. – Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/kopylenko.txt.

Page 4: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Перші прозові твори молодого письменника з’являються на початку 20-х років. У 1923 році виходить перша збірочка з трьох оповідань «Кара-круча» в серії «Бібліотека селянина». А у 1929 році побачило світ оповідання «В полум’ї».

Page 5: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

У 1932 році Копиленко пише роман про будівництво

Харківського тракторного заводу — «Народжується місто».

За першi чотири роки пiсля написання вiн перевидавався сiм

разів.

Page 6: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Вперше оповідання О. Копиленка про дітей і для дітей були надруковані у 1924 році на сторінках журналу «Червоні квіти». До перших надбань слід віднести оповідання «Дитина», «Пригноблений», «Юрко», «Сенчині пригоди». У сюжет найцікавішого оповідання «Друзі» (1928) про навчання й дозвілля дітей автор вводить пригодницький елемент. Його герої – діти трудящих, діти праці, що визначає коло їх інтересів, мрій, умови формування характеру.

Page 7: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Ім’я О. Копиленка стає добре відомим після виходу збірки оповідань «Сеньчині пригоди», яка побачила світ у 1926 році і стала помітним явищем у дитячій літературі.

Page 8: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Одну за одною письменник дарує дітям книжки: «Друзі» (1928), «Комашня» (1932), «Шкідник» (1933), «Школярі» (1936).

Page 9: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Олександр Іванович багато й плідно працював як громадський діяч. Був членом правління Спілки письменників СРСР та СП України, керівником секції дитячої літератури, входив до редакційних рад видавництв «Радянський письменник», «Молодь», «Дитвидав» (нині «Веселка»), до редколегій «Літературної газети» та дитячих журналів «Жовтеня» («Барвінок») та «Піонерія». Він завжди вносив цікаві пропозиції, думки, консультував початківців.

Page 10: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Починаючи з 30-х років, О. Копиленка все більше цікавлять морально-етичні проблеми, які він розкриває і художньо осмислює в сюжетах оповідань зі шкільного життя «Секрет» та «Волікове нещастя».

Page 11: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Олександр Іванович мріяв написати книжку, потрібну мільйонам. Знайомство з життям однієї з найстаріших київських середніх шкіл № 19 на Подолі, колишньої жіночої гімназії, послужило основою для створення дилогії «Дуже добре» (1936 р.) та «Десятикласники» (1938 р.). Сучасна адреса школи: Покровська вулиця, 4, ліцей № 100 «Поділ».

«Перше знайомство з письменником – у п’ятім класі…

З-під парт ми читали «Десятикласників».

Дарма, що герої книги – міські діти.

Вражали й нас селюків, спільністю думок і поривань…». * Богдан Чалий

(* цит. за кн.: Чалий Б. Мої дванадцять місяців / Б. Чалий. –

Київ, 1985. – С. 125).

Page 12: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Про свій роман автор згадує: «... «Дуже добре» я написав для дорослих читачiв, зокрема, для батькiв. Коли працював над цiєю книгою, багато розмовляв з А. С. Макаренком, з яким знайомий ще з Харкова, коли вiн був начальником комуни iм. Дзержинського. Антон Семенович дуже радив менi не загладжувати кутiв, щоб книжка була правдивою i гострою... I ось, коли вийшло «Дуже добре», книжкою вiдразу заволодiли юнi читачi, молодь». ** З сайту: Киевская городская библиотека: [веб-сайт]. –

Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/kopylenko.txt.

Page 13: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

1934 року Олександр Копиленко оселяється у столиці України. Красень–Київ увійшов у творчість письменника своїм життям, людьми з повсякденними турботами і надіями. Олександра Івановича по праву вважали «києвознавцем»: він знав і міг показати кожен куточок міста, обходив усі київські околиці.

Page 14: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«Хочу написати роман про Київ… Я народився в Краснограді, друкуватися почав у Харкові, а Київ люблю як своє рідне місто, – говорив про свої творчі плани Олександр Іванович. – Поміж моїх друзів-киян різні люди – лікарі і інженери, вчителі і робітники, художники і журналісти… Мені хочеться розповісти про їх життя і працю…». * (* цит. за кн.: Про Олександра Копиленка : спогади. –— Київ, 1971. — С. 100.)

Page 15: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Олександр Іванович дуже любив природу, особливо він захоплювався птахами. «Щонеділі вставав вдосвіта й ішов на Поділ на пташиний базар. Він оглядав усіх дроздів, снігурів, синиць, потім купував собі одного чи пару, приносив додому і… випускав з балкона на волю», * — згадував Ю. Смолич . Свою любов до природи прищеплював і юним читачам.

(* цит. за кн.: Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників: довід. для вчителя почат. кл. / Я. Кодлюк, Т. Одинцова. — Київ, 2006. — С. 69.)

Page 16: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

1934 року Олександр Копиленко опублікував невеличку збірочку оповідань, яка називалася «В лісі». Оповідання відразу ж здобули широку популярність. Автор протягом усього життя доповнював і поліпшував цей природничий цикл, і в 1961 році, вже після смерті письменника, була надрукована книжка «Як вони поживають» у найповнішому вигляді. Вона є даниною тій великій любові до природи, яку письменник давно і довго спостерігав та читав.

1960 року, в пам’ять про письменника, українське радіо започаткувало радіожурнал «Як вони поживають» за назвою найкращої книги оповідань О. Копиленка про природу.

Page 17: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«Для дітей О. Копиленко писав багато і плідно. І діти знали і любили письменника».*

Ю. Дольд-Михайлик

(* цит. за кн.: Про Олександра Копиленка : спогади. — Київ, 1971. — С. 51.)

Page 18: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Талант Олександра Копиленка проявлялся у всіх його захопленнях. Він любив книги і мав прекрасну бібліотеку, дивував істориків та ботаніків своєю обізнаністю в їхніх науках. Тонко розумів образотворче мистецтво, і його думку, його рецензії високо цінували художники. А ще він був одним із перших у Києві автомобілістів-аматорів і вже до війни досяг у цій премудрості високопрофесійного рівня. Проте жодне з цих захоплень не було самоціллю, всі вони служили одній меті — літературі, збагачуючи творчість письменника відчуттям повноти і змістовності життя, яким завжди відзначалися його книги.

Page 19: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Любив рибальство та полювання, але ніколи нічого не впольовував. Для нього це було просто приводом виїхати за місто на природу. Було й таке, що коли приїздив він з друзями на полювання, — забував рушницю біля машини, завдавши цим клопоту друзям — шукати рушницю в лісі, коли збиралися додому. І скільки ж було реготу, коли знаходили рушницю біля машини на тому місці, звідкіля рушили на полювання. Зате після кожного завжди метушливого й галасливого виїзду, з'являлися чарівні оповідання про природу.

Page 20: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Можливо, саме любов до природи і єднала письменника з дітьми. А в природу в усіх її проявах Копиленко був закоханий. Пташине щебетання й шум лісу — то була для Олександра Івановича найкраща музика; ліс, степ, луки — байдуже — найкращий пейзаж; аромат квітів — чи польових, чи садових — найліпші пахощі; край неба на світанку, або під захід сонця — найбагатша гамма барв; літо, зима, весна чи осінь — однаково — найкраща пора року.

Page 21: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Натурою Копиленко був поет, хоча вірші писав лише у перших літературних спробах. Зовні ніби похмурий, а вдачею ніби грубуватий, — він був лірик, лагідний та замріяний. Лагідний та замріяний, дарма, що кожен, хто його знав, пам'ятає, який був бурхливий та галасливий у своїй поведінці Олександр Іванович: говорити тихо він не вмів, з'явившись у вашій хаті, ту ж мить знімав страшний шарварок — умів і приспівати, ні слуху, ані голосу не маючи, вмів і потанцювати чи, принаймні, притупнути ногами. Хата, в котрій з'являвся Копиленко, аж двигтіла стінами. Особливо, якщо Олександр Іванович реготав, а посміятися від душі він був завжди охочий.

Page 22: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Передчасно, 1 грудня 1958 року, пішов з життя письменник, та ім'я його завжди серед нас. На його честь названі вулиці, школи, бібліотеки у багатьох містах. На Дніпрі ходить пароплав з іменем Олександра Копиленка. 1978 року журнал «Барвінок», у якому Олександр Іванович друкував свої твори, заснував літературну премію його імені за кращі твори, присвячені дітям. Першими лауреатами стали Всеволод Нестайко, Віктор Близнець, а також художниця Ніна Денисова. Ім’я О. І. Копиленка внесено до енциклопедії світової літератури.

Меморіальна дошка О. Копиленку на будинку письменників Роліт у Києві

Page 23: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

У Києві на Байковому кладовищі височить пам'ятник, оспіваний поетами: «...Гойдається в зелені вулиця міста, А він де? Все тут же, все тут же, як завше Вкарбований профілем в сонячне місто, Чоло своє горде над каменем знявши». *

* З сайту: Киевская городская библиотека: [веб-сайт]. — Режим доступу:

http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/kopylenko.txt.Надгробок О. Копиленка на Байковому цвинтарі в Києві

Page 24: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Книги з фонду відділу рідкісних та цінних видань

Копиленко О. В лісі : оповід. для малих дітей / О. Копиленко ; мал. та обкл. Є. Рачова. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1934 (Одеса : друкарня ім. В. І. Леніна). — 20 с. : іл.

Копиленко О. В полум'ї / О. Копиленко. — Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1931 (Одеса : четверта Друкарня ім. В. І. Леніна). — 19 с. : іл.

Копиленко О. Волікове нещастя / О. Копиленко ; мал. та обкл. Д.Шавикіна. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1935 (Одеса : друкарня

ім. В. І. Леніна). — 20 с. : іл. Копиленко О. Друзі : дит. оповід. / О. Копиленко. — [Харків] :

Книгоспілка, [1928] (Харків : літ.-друкарня Книгоспілки). — 87 с. : іл. Копиленко О. Друзі / О. Копиленко ; худож. обкл. Маренков ; мал.

Д.Шавикіна. — Харків : Держ. вид-во України, 1930 (Харків : перша Друкарня Державного Видавництва України ім. Г. І. Петровського). — 74 с. : іл. — (Повісті та романи для дітей. Кн. 3).

Копиленко О. Золота грамота / О. Копиленко ; худож. Н. Косой. — Київ : Держ. літ. вид-во, 1937 (Харків : друкарня ім. М. В. Фрунзе). — 45 с. : іл.

Копиленко О. Кара-Круча : троє оповід. : [із творів спілки селян. письменників "ПЛУГ"] / О. Копиленко. – Вид. 2-е. – Харків : Держ. вид-во України, 1925 (Київ : друкарня Державного Видавництва України ). – 34 с. : іл. – (Бібліотека селянина) (Серія красного письменства / за ред. С.Пилипенка. № 2).

Page 25: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Копиленко О. Комашня / О. Копиленко. – Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1932 (Одеса : четверта друкарня ім. В. І. Леніна). – 80 с. : іл. – (Повісті та романи для дітей).

Копиленко О. Народжується місто : роман / О. Копиленко ; мал. та обкл. І. Дайца. – Харків ; Одеса : Дитвидав, 1934 (Одеса : друкарня ім.Леніна). – 156 с. : іл. – (Шкільна бібліотека).

Копиленко О. Сенчині пригоди : оповідання / О. Копиленко. – 3-є вид. – Харків : Держ. вид-во України, 1930 (Харків : перша друкарня Державного Видавництва України ім. Г. І. Петровського). – 42 с. : іл.

Копиленко О. Сенчині пригоди : оповідання / О. Копиленко. – Вид. 4-е. – Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1931 (Одеса : четверта друкарня ім. В. І. Леніна). – 32 с. : іл.

Копиленко О. Шкідник / О. Копиленко ; мал. та обкл. С. Григор'єва. – Харків ; Одеса : Молодий більшовик, 1933 (Одеса : четверта друкарня ДВОУ ім. В. І. Леніна). – 24 с. : іл.

Копиленко О. Школярі : зб. оповід. / О. Копиленко ; мал. Д.Шавикіна ; обкл. В. Невського. – Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936 (Одеса : друкарня ім. В. І. Леніна). – 44 с. : іл.

Книги з фонду відділу рідкісних та цінних видань

Page 26: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Література про письменника

Борисова. «Дуже добре» Копыленко, как книга для детей / Борисова // Дет. лит. – 1937. – № 13. – С. 27-31. Збанацький Ю. Олександр Копиленко / Ю. Збанацький // Збанацький Ю. На головній вулиці. – Київ, 1978. – С. 179-191. Іваненко О. Друг і наставник дітей / О. Іваненко // Копиленко О. Дуже добре; Десятикласники. – Київ, 1978. – С. 5-9. Іваненко О. Знавець дітей, пташок та звірів / О. Іваненко // Іваненко О. Завжди в житті. – Київ, 1985. – С. 228-233. Кава В. Співець дитинства і юності / В. Кава // Копиленко О. Дуже добре. – Київ, 1982. – С. 334-341. Килимник О. Олександр Копиленко : нарис про життя і творчість / О. Килимник. – Вид. 2-ге, допов. – Київ : Веселка, 1984. – 103 с. : 8 окр. акр. іл., фотогр. Кодлюк Я. Олександр Копиленко / Я. Кодлюк, Г. Одинцова // Розповіді про письменників / Я. Кодлюк, Г. Одинцова. – 2-е вид. – Тернопіль, 1997. – С. 46-48. Костецький А. Не забуваймо своїх… / А. Костецький // Костецький А. Пригоди славнозвісних книг. – Київ, 2005. – С. 33-38. Олександр Копиленко // Рідне слово. У 2 кн. – Київ, 1999. – Кн. 2. – С. 172-174. Чайковський Б. Зачаровані природою / Б. Чайковський // Копиленко О. Як вони поживають. – Київ, 1987. – С. 5-10. Чалий Б. Світлиця серпня / Б. Чалий // Мої дванадцять місяців. – Київ , 1985. – C.120-141. Ярмиш Ю. Вічне джерело натхнення : до 80-річчя з дня народж. О. І. Копиленка / Ю. Ярмиш // Література. Діти. Час. – 1980. – Київ, 1980. – С. 182-186.

Page 27: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

Копиленко Олександр Іванович [Електронний ресурс] : [життя та творчість] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Копиленко_Олександр_Іванович. — Назва з екрана.

Копиленко Олександр [Електронний ресурс] // Дітям про письменників (портр. та біогр. дані): [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://ru.calameo.com/books/001008086b3d51d7ac8ac. — Назва з екрана.

Олександр Іванович Копиленко [Електронний ресурс] : [із розд. «Золота колекція дитячої літератури» : рек. покажч. «Природа і людина» : біогр. довідка, основні твори, книги та статті про письменника, ілюстратори, портр.] // Національна бібліотека України для дітей : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/default.aspx?id=1761 — Назва з екрана.

Олександр Іванович Копиленко – людина і письменник (1900-1958) [Електронний ресурс] : [стисла біогр. та творчість прозаїка] // Киевская городская библиотека : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/kopylenko.txt. — Назва з екрана.

Олександр Копиленко (1900-1958) [Електронний ресурс] : [творчість письменника] // Енциклопедія маленького Чомучки : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://megaznaika.com.ua/chomuchka/kopylenko.html. — Назва з екрана.

Олександр Копиленко [Електронний ресурс] // Український Центр : [веб-сайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/Література/39540/Олександр-Копиленко. — Назва з екрана.

Вебліографія

Page 28: «Був вiн життєрадiсноï вдачi - життєлюб i людинолюб» (до 115-річчя від дня народження українського прозаїка

«…Мистецькі шедеври Копиленка про людей і природу не збліднуть ніколи, навічно залишаться діамантами у скарбниці літератури». *

Юрій Смолич (* цит. за кн.: Рідне слово. – Київ, 1999. – Кн. 2. – С. 172.)

«Твори, що ввійшли до неї, (збірка « Як вони поживають» прим.), як я вже згадував, були присвячені природі. Вони читались і перечитувались, їх хвалила критика, влаштовувались обговорення у школах і дитячих бібліотеках. Одне слово, оповідання Олександра Копиленка про природу цілком заслужено стали помітним явищем української літератури для дітей, увійшли до золотого списку славнозвісних книг». *

Анатолій Костецький (* цит. за кн.: Костецький А. Пригоди славнозвісних книг. - Київ, 2005. - С.37)

«Всі, хто був знайомий із О. Копиленком, згадують, що спілкування з такою людиною було справжнім подарунком долі. «Зустрічі з доброю людиною», «Мій добрий Копиленко», «Простий і людяний», «Життєлюб», «Нестримний», «Всіма любимий Сашко»…Так пишуть про нього письменники, друзі по спільній роботі. І вже в самих назвах цих статей вимальовується постать творця знайомих нам з дитинства книг».*

(* цит. за кн.: Рідне слово. – Київ, 1999. – Кн. 2. – С. 174.)