Назва міста Хотин, за однією з версій, походить від імені ватажка дакійських племен, який нібито заснував тут перше поселення. А за іншою - від слов'янського слова "хотинь", що в сучасному перекладі означає "бажаний", "жаданий". Дійсно, Хотин був жаданим для багатьох - ці землі за свою більше ніж тисячолітню історію входили, як мінімум, у десяток князівств, царств та імперій. Уже в ІІ ст. тут жили слов'яни. А в VII ст. тут, на землях тиверців, уличів і хорватів (предків сучасних гуцулів), виникає поселення, яке й дало початок сучасному місту.

Загальний вигляд Хотинської фортеці кінця ХІХ – початку ХХ ст.

The general view of the Khotyn fortress. The end of the XIX century the beginning of the XX century.

На зламі Х та ХІ століть Володимир Великий підкорює місцеві племена та приєднує ці землі до Київської Русі. У цей час на каменистому виступі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною потоку, що впадає в нього, виникають перші хотинські укріплення. І хоч вони були дерев'яно-земляними, та все ж успішно охороняли місто та переправу через Дністер. У ХІІІ ст., в період правління Данила Галицького, на місці старих укріплень у Хотині споруджуються кам'яні, цим самим започатковуючи майбутню Хотинську фортецю. Згодом фортеця часто переходила в руки загарбників. Наприклад, приблизно в 1340 р. вона стала власністю Угорського королівства, а через 20 років - молдавського князівства. Неодноразово фортифікаційні укріплення захищали місто від експансій турецьких військ, про що свідчать численні історичні довідки.

Серед них і записи про 1621 рік, коли і фортеця, і місто стали свідками славнозвісної Хотинської війни, під час якої запорозькі війська гетьмана Сагайдачного билися із турецько-татарською навалою. Української армії, навіть разом із спільниками, було вдвічі менше, ніж воїнів Сулеймана. Але, мабуть, завдяки патріотизму та бажанню вберегти свої землі від спустошливих набігів ворога їм вдалося перемогти. Протягом кількох наступних століть Хотин був сильною фортецею, за яку постійно точилася жорстокасуперечка між військами різних держав. Та, на щастя, і фортеця вціліла, і місто продовжує своє розмірене, спокійне життя.

Пам'ятник Петрові СагайдачномуMonument in honor of Petro Sahaidachnyi

Тихе,непримітне, в основному одноповерхове містечко Хотин з першого погляду може й не приваблювати вибагливого сучасного мандрівника. Так би й минали туристи місто, якби не славнозвісна фортеця. Її, величну і віковічну, не видно з дороги, що веде до центру міста, але кожен тутешній мешканець підкаже вам, як до неї потрапити. І ось ви вже біля фортеці, зупиняєтесь, вражені краєвидом, - більш як на кілометр тягнуться кам'яно-земляні укріплення, внизу, на скелястому виступі, розміщується замок XIII-XVI ст. Прямокутну в плані площу розміром 1200 на 250 м оточує земляний вал (товщиною 8 метрів) з бастіонами. На території, обнесеній цим валом, так званій новій фортеці, були комендантський двір, казарми, майстерні, конюшні, бані, склади тощо.

Дерев'яний міст та надбрамна вежа XVI ст.

The Wooden bridge and over-the-gates tower of the XVI century

Що ж самого до замку, то він є справжнім витвором фортифікаційного мистецтва. Його подвір'я поділене на дві частини - більша забудована житловими будинками й називається Двором воїнів, а менша - так званий Комендантський двір - колись була обрамлена ренесансною аркадо-галереєю. Стіни замку заввишки 40 м ззовні прикрашені орнаментом з червоної цегли. Споруджений у XV ст. комендантський палац також оздоблений орнаментом з червоної цегли та білих кам'яних блоків. Свого часу туту був навіть водогін та каналізація. Проте під час будівництва у XVIII ст. Нової фортеці вони були зруйновані.

Двір воїнів замку

The Warriors’ Yard

Про Хотин, а особливо про Хотинську фортецю можна розповідати дуже багато чи історично важливих, чи легендарних, чи просто цікавих фактів. Наприклад, на одній зі стін фортеці можна побачити велику вологу пляму, а недалеко від неї слід від гармати. Орнамент в тому місці переривається, проте замість нього легко прочитується зображення глечика. про ці дивні деталі, звичайно ж, існує легенда, що розповідає про неймовірно хоробру дівчину, як під час довготривалої облоги фортеці посеред ночі зробила вилазку до струмка (колодязя на той час у фортеці не було) і, набравши повний глек води, несла його спраглим воїнам. У неї влучила ворожа стріла, та дівчина все ж донесла цінну ношу солдатам, а потім померла. Буцімто після того і з'явилися оті плями та глек на стіні фортеці як вічний спогад про відважну дівчину.

Загальний вигляд замку

The general view of castle

Існує другий варіант цієї легенди. Колись у фортеці жив воєвода з молодою красунею – дружиною. У них народилася донечка. Батьки не могли натішитись дівчинкою - такою милою і прекрасною вона була. Але коли донечці виповнилося 6 років, померла її мати. Воєвода дуже сумував за дружиною, став після її смерті замкнутим, злим і жорстоким. Минув час, доньці виповнилося 16 років і вона закохалася в юнака з бідної сім’ї. Батько заборонив дівчині бачитися з бідняком, але вона перестала кохати хлопця. Тоді розлючений воєвода наказав своїм слугам замурувати свою неслухняну доньку живцем у стіні фортеці. Наказ воєводи було виконано, а на тому місці, ден замурували дівчину, на стіні з’явилася волога пляма. Кажуть, що то через камінь просочилися сльози нещасної закоханої дівчини.

Вид на східні вежу

A view of the eastern tower

Ще одна давня легенда повідомляє про існування під Дністром підземного переходу, який з'єднував лівий та правий береги і тягнувся від Хотина аж до Кам'янця-Подільського. Але з часом вода розмила підземні укріплення і залила прохід.

Загальний вигляд замку з півночі

The general look of castle from the north

Сьогодні Хотин - один з найбільших міст Чернівецької області, важливий промисловий, туристичний і культурний центр Буковини. Його гордістю і славою є професори Сергій, Олексій і Павло Білозорові, Софія Лісовські, Олександра Лопушанська, художник Борис Курліков, майстриня лозоплетіння Раїса Бродовінська, митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир, перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Борис Курліков

Borys Kurlykow

Леонід Каденюк

Leonid Kadeniuk

З історією Хотина пов’язані імена багатьох відомих людей Петра Могили, Стефана Великого, Василя Докучаєва, Олександра Афанасьєва Чужбинського, французького військового інженера Гійома-Левессера де Боплана, братів Олександра і Богдана Хашдеу, грузинського поета Давида Гурамішвілі, російського царя Миколи Другого,

легендарного генерала Карбишева, і

багатьохінших.

Петро Могила

Petro Mohyla

Стефан Великий

Stephen the Great

У Хотинській фортеці проводилися зйомки багатьох популярних художніх фільмів:

"Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла",

"Стара фортеця", "Стріли Робін Гуда". Серед недавніх – екранізація кіностудії Олександра Довженка

твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика "Ясса".

Перелік цікавих місць Хотина можна продовжувати й продовжувати, та

ніякі розповіді ні за яких умов не відтворять тамтешньої атмосфери. Адже недаремно кажуть у народі: краще один раз побачити, ніж

сім раз почути. Тож радимо вам побачити легендарну історичну

твердиню, що вже як мінімум півтисячоліття оберігає спокій місцевого населення.

Khotyn, a district center in the Chernivtsi Region, is a small cosy town

buried in verdure. It emerget in the 8th century on the banks of the Dniester as a settlement of the Eastern Slavs. The main tourists` attraction in Khotyn is a stone fortress. Founded in the 13th

century, itwas rebuilt, expanded and reconstructed many times until in the

18th century it lost it’s defensive importance. The walls of the fortress witnessed many historical events associated with the struggle of the Ukrainian people against the foreign invaders – Turkish feudal, Polish gentry and Roumanian nobility. Today this monument of architecture is under

reconstruction.A lot of tourists visit the town annually to see themselves this monument which is one of Ukrainian inherited glories. 

uk.wikipedia.org/wiki/Хотинська_фортеця www.castles.com.ua 7chudes.in.ua photo.i.ua www.hottur.org.ua