«Парк відпочинку –духовна скарбниця Сміли»

Смілянський міський парк виник на місці старого центру міста, яке почало розвиватися найбільш інтенсивно з 1838 року, коли воно стає власністю графині Софії Олександрівни Самойлової, дочки Олександра Миколайовича Самойлова, племінника князя Потьомкіна.

В 1821 році граф Олексій Олексійович Бобринський (нащадок Катерини IIі графа Орлова) одружується з графинею Софією Самойловою, і з 1838 року стає володарем Смілянщини.

Описуючи періоди в житті нашого містечка з часів О.М.Самойлова, О.Амфітеатров повідомляє: „Рядом с костелом подымался некогда дворе Самойловых". З карти, датованої 1893 роком бачимо, що маєток оточує фруктовий сад, або парк, який спускався до купальні на березі Тясмину

Зеленим серпанком дерев оточений і сам костьол. Навпроти костьолу розташована

Олександрівська площа, або Червона площа, на місці якої і був розбудований нинішній парк,

а з заходу напроти костьолу через площу стояв Собор - Преображенська церква.

Ось як описує це місце у легенді О.Амфітеатров в журналі «Русское общество хранения народного здравия»: «Красный смелянский собор и такой же изящный католический костел глядят друг на друга через обширную площадь, как два разьединенных судьбою брата. Есть легенда, будто в течении ночи над костелом в тихом и кротком сиянии появляется иногда изображение Божьей матери и, рассудив переплывает, високо над землей, к собору, где и исчезает"

Глобальне потеплення клімату на планеті зробило нас свідками нехарактерних явищ природи – це різкі та швидкі коливання температури взимку, стійке господство тропічних антициклонів влітку, повені та посухи. Влітку 2007 році через Смілу та прилеглі території пронісся смерч. «Око» урагану прийшлось на міський парк. Постраждали в першу чергу найбільш старі дерева з розлогими кронами, стрункі берези скручувало спіраллю і ламало як сірник. Величезні верби та клени лежали на землі, нагадуючи дерево з двома кронами, настільки міцною та розгалуженою була їх коренева система.

В 1990 році розпочаті роботи по благоустрою та створенню штучних озер, мостів, каналів єднаючих озера. Поруч з поодинокими деревами були насаджені алеї берізок, верб, горіхів, ясенів, каштанів.

Загальна площа парку збільшилась удвічі. Крім рекреаційної цінності, ця територія слугує охороні природного середовища та збереженню його біорізноманіття.

Дякуємо за увагу!!!