Дослідження Київського інституту енергетичних досліджень "Оцінка можливостей створення інституту

ДОСЛІДЖЕННЯОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ СТВОРЕННЯІНСТИТУТУ АДВОКАТА СПОЖИВАЧА(ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМУДСМЕНА)В УКРАЇНI

Дослідження здійснено експертами Київського інституту енергетичних дослідженнь (КERI) завдяки підтримки Представництва Фонду Фридріха Науманна

2016

ДОСЛІДЖЕННЯ: «ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ СТВОРЕННЯ ІНСТИТУТУ АДВОКАТА СПОЖИВАЧА (ЕНЕРГЕТИЧНОГО ОБМУДСМЕНА) В УКРАЇНі»

KERI за підтримки Представництва Фонду Фридріха Науманна, жовтень 2016 3

1. Передумови для створення інституту енергетичного омбудсмена(адвоката споживача) в зарубіжних країнах та Україні

2. Правове регулювання питань захисту прав споживачівелектроенергії, газу та комунальних послуг в Україні та зарубіжних країнах (ЄС, США, Австралія)

2.1. США

2.2. Австралія

2.3. Європейський Союз

2.4. Україна

Моделі та ефективність роботи інститутів енергетичного омбудсмена (адвокатів споживача) в зарубіжних країнах та регулювання діяльності Інститутів омбудсменів в Україні

3.1. Європа

3.2. Франція

3.3. Болгарія

3.4. Великобританія

3.5. Німеччина


3.7. Україна

4. Розгляд суперечок між побутовими та малими бізнес-споживачами іпостачальними (збутовими) компаніями з електроенергії, газу та комунальних послуг енергетичними омбудсменами

5. Правові, фінансові та організаційні моделі створення інститутуенергетичного омбудсмена (адвоката споживача) в Україні. Аналіз варіантів

6. Рекомендації щодо створення інституту енергетичного омбудсмена(адвоката споживача) в Україні

4

6

6

8

12

17

21

21

22

23

23

26

27

29

32

34

37

ЗМІСТ


4 KERI за підтримки Представництва Фонду Фридріха Науманна, жовтень 2016

1. Передумови для створенняінституту енергетичного омбудсмена (адвоката споживача) в зарубіжних країнах та УкраїніІсторія створення інститутів енергетичних омбудсменів бере свій початок у 90-х роках, коли почалася трансформація енергетики країн Західної Європи, Великобританії, а зго-дом і Латинської Америки, Азії та Австралії. Електрична енергія стає товаром, а не послу-гою, товар продається на ринках і споживач, у першу чергу побутовий, хоча і отримує право на вибір постачальника електроенергії, але опиняється у непростій ситуації, якщо стика-ється з потужною енергокомпанією у справах, які можуть принести йому не абиякий матері-альний збиток.

Саме тоді, одним із перших, британський уряд Маргарет Тетчер розпочав приватизацію енергетичного сектора, і одночасно з цим було запропоновано створити оптовий елек-троенергетичний ринок, який отримав назву «пул» — тобто договірне об’єднання вироб-ників і постачальників електроенергії, в яко-му виробники могли конкурувати за ціною, а постачальники — отримати доступ до ресур-су в рівній мірі. З часом британська модель «пулу» була успішно експортована в Сінга-пур, Австралію, Нову Зеландію і ряд острівних країн. Не оминула вона згодом і європейські країни, а також частину колишніх радянських республік, що стали незалежними державами, включаючи і Україну.

Розуміючи, що на оптових енергетичних ринках немає слабких гравців, а виробники прагнуть до відтворення вертикально інте-грованих компаній, Великобританія подбала про створення регуляторного органу, однією з функцій якого став захист прав спожива-

чів. Так була створена регуляторна комісія – Ofgem.

Експортований з Британії до Австралії та Но-вої Зеландії енергетичний пул виявився до-сить вдалим і працював тривалий час, хоча згодом був доповнений двосторонніми до-говорами та балансуючим ринком. Але ав-стралійці, усвідомлюючи масштаби країни, пішли далі своїх британських колег, і напри-кінці 90-х в австралійських штатах розпочало-ся прийняття законів про захист споживачів енергоресурсів і води, створювалися офіси енергетичних і водних омбудсменів, голо-вним завданням яких був захист побутового і дрібного комерційного споживача від свавіл-ля енергокомпаній.

Законодавці тверезо розсудили, що регу-лятор більше зайнятий проблемами самих учасників ринку, його завдання не розбирати скарги, а встановлювати правила та інструк-ції, тобто регулювати бізнес, не втручаючись в господарські справи. В той же час цивільні судді погано розуміються на технічних питан-нях щодо покажчиків якості, підключень, ви-ставлення рахунків.

Отже, якщо великий промисловий споживач міг собі дозволити судову справу з компа-нією, що поставляє йому електроенергію, газ або воду, то пересічному громадянинові доводилося наймати адвоката та додатково збільшувати власні витрати. Тому у спорах між енергокомпаніями та побутовими спожи-вачами останні були частіше у програші, або змушені були сплачувати штрафи та пеню.



Європейський досвід створення енергетич-них омбудсменів також пов’язаний із розви-тком енергетичних ринків, коли споживачі (побутовий та малий бізнес) стали учасниками ринку, а судова система захисту залишалася довготривалою та дорогою. Захист прав спо-живачів не розглядався як окреме питання у ЄС. Переваги для споживачів повинні були забезпечуватися ефективною роботою ринку, і споживчі питання розглядалися у зв’язку з розвитком єдиного ринку.

США, на відміну від Європи, історично мають різноманітні моделі енергопостачання і на-віть за відсутності ринкових відносин у де-яких штатах, всі мають регулюючі комісії, які працюють не тільки як орган, що встановлює тарифи або правила, але і як квазі-судовий ор-ган. Також існує Федеральна регуляторна ко-місія. Захист прав споживачів покладено саме на комісії з регулювання відносин в енерге-тиці. Значну роль відіграють різноманітні громадські організації, що захищають права споживачів та надають консультації користу-вачам послуг.

Із розвитком більш ринкових відносин в енергетиці та газопостачанні, у 2010 р. у шта-ті Онтаріо (Канада) був прийнятий закон про захист прав споживачів1, яким визначали-ся умови, за яких споживач може звернути-ся з позовом до суду проти постачальника і отримати компенсацію за збитки. Також було створено орган Ontario Energy Board (OEB), на який було покладено завдання захисту спожи-вачів електричної енергії та газу.

В Україні трансформація енергетичного сек-тору почалася у 1996-1997 роках і була запро-понована саме модель «пулу», де для побу-тового споживача хоча і була задекларована можливість обрання постачальника, але на практиці це не відбулося. З укладанням Угоди

про Асоціацію між Україною та ЄС, прийнят-тям зобов’язань щодо «Третього енергетич-ного пакету», трансформація енергетичного та газових ринків пішла європейським шля-хом, але, разом із цим, ринок має створюва-тися не тільки і не стільки для його учасників, скільки для споживача.

Монополізм енергопостачальників, відсут-ність якісного сервісу, особливо у газопоста-чанні та водопостачанні, підштовхує не тіль-ки громадськість, але і політиків у бік захисту прав споживачів. Хоча такі політичні кроки більше спрямовані на спробу розв’язання конкретної проблеми, ніж на створення стій-ких правових інститутів.

У той же час, проблема якісних товарів та по-слуг, незалежного регулювання галузями, та сприйняття реформ саме населенням, набу-ває неабиякого значення.

Висновки:

Трансформація енергетичних ринків євро-пейських та ряду інших країн, призвела до створення органів, які не тільки займаються регулюванням ринків, але і дбають про права споживачів, у першу чергу – побутових та ма-лого бізнесу.

В Україні трансформація та лібералізація рис-ків тільки починається і політики більшою мірою поки використовують тему захисту споживачів як політичні гасла. У той же час незалежний регулятор, з прийняттям відпо-відного закону, буде мати досить багато по-вноважень щодо регулювання саме ринків, тому проблеми побутових або малих бізнес-споживачів, хоча і будуть сприйматися ре-гулятором, але не в якості арбітражного або квазі-судового органу.

1 https://www.ontario.ca/laws/statute/10e08



2. Правове регулювання питаньзахисту прав споживачівелектроенергії, газу та комунальних послуг в Україні та зарубіжних країнах (ЄС, США, Австралія)У сучасному світі вдосконалення механіз-му розгляду суперечок здійснюється в руслі розвитку концепції альтернативного врегу-лювання спорів, що в умовах стрімкого роз-витку економічних відносин продиктовано потребою у швидкому, низьковитратному та ефективному механізмі вирішення конфліктів між учасниками ринку та їх клієнтами. Кон-фліктно-дозвільний потенціал інституту ом-будсмена уможливив використання концепції омбудсмена стосовно приватноправових від-носин. Поряд з посередництвом, медіацією, третейським судовим розглядом та іншими подібними процедурами інститут омбудсмена стає засобом альтернативного врегулювання спорів.

Високу ефективність у вирішенні спорів між суб’єктами підприємницької діяльності, які реалізують товари (надають послуги), і їх клі-єнтами демонструють галузеві саморегулівні омбудсмени.

2.1. США

США вважають країною, у який питання за-хисту прав споживачів отримало законодав-че та організаційне вдосконалення ще у XIX ст. Перші кампанії були спрямовані на захист споживачів від залізничних монополій, які завищували ціни на перевезення пасажирів і вантажів. У результаті вдалося досягнути того, що держава почала контролювати заліз-ничні тарифи, створивши спеціальний орган — сенатську Комісію з торгівлі між штатами.

У 1899 р. в США була створена Національна ліга споживачів, а у 1936 р. з’явилася Націо-нальна асоціація споживачів. На державному рівні, визнання, підтримку та розвиток цей рух отримав у 1962 р., коли президент США Дж. Кеннеді направив до Конгресу США «Спе-ціальне послання про захист інтересів спо-живачів», у якому проголошувалися основні права споживача: право на вибір, право на безпеку, право бути вислуханим, право на ін-формацію.

В електроенергетиці такий процес розпо-чався із створенням у 1920 році Федеральної енергетичної комісії, яка у 1935 р. буда пере-творена у незалежний регуляторний орган —Federal Energy Regulatory Commission (FERC). Комісія має 5 членів, які номінуються пре-зидентом США та затверджуються Сенатом2. Хоча Комісія безпосередньо не займається розглядом спорів між побутовими споживача-ми та енергопостачальниками, вона дбає про розвиток енергетичної інфраструктури таким чином, щоб право споживача на енергопро-дукти було реалізовано.

Слід зазначити, що оскільки США можна вва-жати батьківщиною юридичного закріплення прав споживачів на всі види товарів та послуг, включаючи енергетику, газ, водопостачання, — саме там була створена розвинута мережа неурядових організацій, які займаються за-хистом прав споживачів як в цілому, так і по конкретних напрямках.



На державному рівні захистом прав спожива-чів опікується Federal Trade Commission (FTC)3. Це незалежний орган (федеральна агенція), члени якої затверджуються Сенатом за по-данням Президента США. FTC може прово-дити розслідування та вирішувати спори по скаргам споживачів.

Існує ще кілька урядових федеральних установ, таких як Consumer Product Safety Commission (CPSC), що є федеральним ре-гулюючим органом з функцією зменшення випадків травмування та смертності, спри-чинених товарами народного споживання. У законі Додда-Френка про реформування Уолл-Стріт та захист прав споживачів від 2009 р. (Закон Додда-Френка) міститься положення з назвою «Закон про захист прав споживачів фінансових послуг 2010 р.», яким було засно-вано незалежний орган в межах Федеральної резервної системи — Бюро захисту прав спо-живачів фінансових послуг.

Найпотужнійшою неурядовою організацією вважається Council of Better Business Bureaus4 (Рада бюро з поліпшення ділової практи-ки), діяльність якої охоплює США, Канаду і Мексику і об’єднує близько 200 організацій. Протягом майже 100 років Better Business Bureau допомагає людям знаходити компанії, бренди та благодійні організації, яким вони можуть довіряти. Однак діяльність організа-ції більше спрямована на моніторингову та роз’яснювальну роботу, а не на правову до-помогу при розгляді спорів.

Енергетичне законодавство Сполучених Штатів5 є прерогативою федерального уряду, штатів і місцевих органів влади. На федераль-ному рівні, воно широко регулюється через

Міністерство енергетики США. У той же час закони, що захищають права споживачів в енергетиці, приймаються на рівні кожного штату.

Всі штати мають різні системи для вирішен-ня особливих потреб регульованих галузей, таких як енергетика, транспорт, охорона здоров’я і фінансові установи. У цій сфері пра-цюють сотні тисяч юристів, бухгалтерів, екс-пертів, які мають державні ліцензії на діяль-ність.

Основний правовий принцип — кожен спо-живач має право звернутися за захистом своїх прав до суду. На рівні штатів, з метою притягнення сумнівних постачальників-під-приємців до відповідальності, споживачі мо-жуть звернутися як до загального права, так і до нормативного обґрунтування позовних вимог, наприклад, до актів «Little FTC Acts» — аналогів Закону про Федеральну торгову ко-місію, що діють у окремих штатах.

У штаті Нью-Джерсі, США прийнятий «Білль про права споживачів», який є частиною Ад-міністративного кодексу штату6. Побутові спо-живачі, відповідно до закону, можуть не тільки подавати скарги щодо неякісних послуг, але і мають можливість, наприклад, один раз на рік безкоштовно виконати перевірку лічильни-ка, або отримати річну розстрочку платежів. Також споживачі не можуть бути позбавлені електрики або газу у період з 15 листопада по 15 березня.

Відповідно до цього закону створена дер-жавна агенція, яка регулює діяльність поста-чальників електроенергії, газу, води, телеко-мунікацій та кабельного телебачення — Рада

2 http://www.ferc.gov3 https://www.ftc.gov4 http://www.bbb.org/council5 https://en.wikipedia.org/wiki/United_States_energy_law6 http://www.bpu.state.nj.us/bpu/assistance/rights/



комунальних постачальників (Board of Public Utilities). У Раді комунальних постачальників існує Бюро Енергетичного бізнес-омбудсме-на. Його завдання полягає у наданні допомо-ги комерційним і промисловим споживачам в управлінні їх витратами на енергію за рахунок стратегічного підходу до ефективності, від-новлюваних технологій і закупівель7.

У США споживчі об’єднання і асоціації не ма-ють законного права звертатися до суду із супер-скаргами або колективними позовами як наприклад у деяких європейських країнах, але вони мають право звертатися з такими скаргами до установ та подавати позов до суду від свого власного імені. На відміну від ЄС та більшості європейських країн, скарга подана до держаної установи США зазвичай не носить офіційного характеру і не вимагає від установи будь-яких офіційних подальших дій (або судового розгляду) в разі, якщо такою установою було прийняте рішення не роз-

глядати дану справу більш детально. Але, не-зважаючи на це, велика кількість заходів, про які йшла мова вище, стали результатом того, що одна або більше приватних осіб звернули увагу держави або громадськості на певну по-ведінку, що шкодить споживачам у фізичному або економічному плані. Поряд з державними заходами у цій сфері, існує також безліч різних приватних груп, діяльність яких зосереджена на різних аспектах захисту прав споживачів, про які говорилося вище.


З середини 90-х років австралійський уряд оголосив велику реструктуризацію, а згодом і приватизацію енергетичної галузі.

Уряд Австралії вважав, що приватизація енер-гетики прискорить темпи створення конку-рентного середовища, сприятиме формуван-ню єдиної національної енергосистеми.Однак процеси приватизації йшли нерівно-

Джерело: Річний звіт ENERGY AND WATER OMBUDSMAN (Victoria) — Listen Assist Resolve, 2015 р.8

Рис.1 Загальна кількість звернень, отримані EWOV (ENERGY AND WATER OMBUDSMAN (Victoria) з 2010-2015



мірно в різних штатах, була відсутня єдина схема приватизації.

Піонером реформування вважають штат Ві-кторія (столиця штату — Мельбурн), де аме-риканська компанія Electric Power стала влас-ником австралійської енергетичної компанії City Power, яка обслуговувала понад 240 000 споживачів штату Вікторія.

Саме тоді були запропоновані нові механізми регулювання, але також почалося сильне ло-біювання з боку груп споживачів для створен-ня належних і ефективних механізмів захисту їхніх прав.

Був створений Австралійський енергетичний

регулятор, а з часом — регуляторні комісії у кожному штаті, та прийняті закони про енер-гетичних та водних омбудсменів. Коли у шта-ті Вікторія енергетичний омбудсмен EWOV9 відкрив повний комплекс послуг у травні 1996 року, — це стало першою схемою робо-ти енергоомбудсмена в Австралії і, швидше за все, і у світі. До речі, в цьому штаті існує ще кілька омбудсменів — у сфері громадського транспорту, омбудсмен з питань толінгу, теле-комунікацій, фінансів.Австралійські закони про енергетичного і вод-ного омбудсмена вражають своєю повнотою та деталізацією. І хоча Австралія відома своєю бюрократичною системою, скрупульозність у такій справі як захист споживача була піднята на досить високий рівень. Головні принципи

Джерело: Річний звіт ENERGY AND WATER OMBUDSMAN (Victoria) — Listen Assist Resolve, 2015 р.10

7 http://www.state.nj.us/bpu/commercial/ombuds/8 https://www.ewov.com.au/files/ewov_2015_annual_report.pdf9 https://www.ewov.com.au/10 https://www.ewov.com.au/files/ewov_2015_annual_report.pdf

Рис.2 Основні проблеми, з якими звертаються споживачіДив. Додаток 1.



Джерело: Річний звіт ENERGY AND WATER OMBUDSMAN (Victoria) — Listen Assist Resolve, 2015 р


Рис.2.1 Оплата

Рис.2.2 Передача електроенергії





Рис.2.3 Постачання електроенергії

Рис.2.4 Кредитування



роботи енергоомбудсмена — гласність, до-ступність та оперативність, головне завдання — пояснити споживачеві його права, а у разі їх порушення забезпечити ефективний і без-платний позасудовий захист.

Крім того, енергоомбудсмени аналізують ре-гуляторні акти і надають рекомендації регуля-тору, що треба змінити, щоб правила працю-вали не на папері, а на ділі.

В Австралії правова база щодо створення енергетичного та водного омбудсменів від-різнялася у кожному із штатів, і розвивалася або шляхом внесення доповнень до про-фільних законів, наприклад, доповнення до «Закону про газопостачання 1996 року щодо енергетичного омбудсмена»11 або через спе-ціальні закони, як от закон «Про енергетично-го та водного омбудсмена» штату Квінсленд 2006 р.,12 закон «Про енергетичного омбуд-смена» Тасманії 1998 р.13 Фактично в Австралії на початку ринкових перетворень в енерге-тичному, газовому та водному секторах захис-том прав споживачів опікувалися регуляторні комісії, але з початком приватизації активів штати почали переходити на альтернатив-ну систему захисту та врегулювання спорів — енергетичних та водних омбудсменів, які створювалися на підставі як профільних зако-нів, так і спеціальних законів про омбудсме-нів.

2.3. Європейський Союз

Споживча політика Європейського Союзу спрямована на підтримку інтересів спожива-чів та забезпечення високого рівня їхнього захисту, що підтверджується ст. 38 Хартії осно-вних прав Європейського Союзу. Крім того, згідно зі ст. 12 Договору про функціонування Європейського Союзу, вимоги щодо захисту прав споживачів враховуються у визначенні та реалізації інших політик та дій Союзу. Ціля-

ми споживчої політики ЄС відповідно до ч. 1 ст. 169 Договору про функціонування Євро-пейського Союзу є: охорона здоров’я, безпеки та економічних інтересів споживачів, а також підтримка права споживачів на інформацію, просвіту та права на створення організацій для захисту інтересів споживачів.

Зосереджуючись на питаннях, що мають на-слідки для внутрішнього ринку, ЄС регулює лише окремі аспекти споживчих відносин, на-приклад питання правозастосування та вирі-шення спорів (Регламент № 2006/2004 Євро-пейського Парламенту та Ради від 27.10.2004 р. про співробітництво між національними органами, відповідальними за виконання за-конів щодо захисту прав споживачів; Директи-ва № 2009/22/EC Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2009 р. про судові заборони на захист інтересів споживачів; Директива № 2013/11/EC Європейського Парламенту та Ради від 21.05.2013 р. про альтернативне врегулювання спорів в сфері споживання14; Регламент № 524/2013 Європейського Пар-ламенту та Ради від 21.05.2013 р. про он-лайн вирішення спорів в сфері споживання15).

Два останні документи зіграли вирішальну роль у розвитку інститутів енергетичних ом-будсменів в Європі.

При виникненні спорів з приводу споживчих питань більшість споживачів неохоче звер-таються до офіційних судових органів, осо-бливо коли вартість предмета спору не ви-сока. Відповідно, у країнах ЄС популярними є альтернативні методи врегулювання спорів між споживачами та підприємствами. Для за-безпечення полегшеного доступу, за ініці-ативою Європейської комісії у 2001 р. було засновано Європейську позасудову мережу (European Extra-Judicial Network — EEJ-Net16). До складу EEJ-Net увійшли 15 країн – членів ЄС, а також Норвегія та Ісландія17. У мережі EEJ-Net створено контактні пункти. За підсум-



ками 2014 року 68% скарг вирішено в он-лайн режимі. У 2005 році EEJ-Net об’єдналася із «Єв-ропейською мережею споживчих центрів» (European Consumer Centre Network, ECC-Net). Європейська комісія активно підтримує роз-виток альтернативних методів врегулювання спорів.

Саме така позиція ЄК та розвиток енергетич-них ринків сприяли створенню мережі енер-гетичних омбудсменів .

Відповідно до Директиви ЄС № 2009/72/EC щодо створення внутрішнього енергетично-го ринку держави-члени повинні гарантувати існування незалежного механізму, такого як, наприклад, захисник цивільних прав (омбуд-смен) в сфері енергетики або органу із захис-ту прав споживачів, що уповноважений на ефективний розгляд скарг і позасудове врегу-лювання суперечок.

Серед перших практик були спроби самих енергопостачальних компаній відкрити офіси омбудсменів, але це виявилось неефектив-ним.

На виконання вимог «Третього енергетич-ного пакету» в Європейському Союзі почали створюватися офіси енергетичних омбудсме-нів, як незалежних органів для вирішення спорів між побутовими, малими комерційни-ми споживачами та енергокомпаніями. При цьому споживачі звільнялися від оплати за отримання правової допомоги.

Офіси незалежних енергетичних омбудсменів отримали новий імпульс розвитку коли була

прийнята Директива ЄС № 2013/11/EU щодо застосування механізму альтернативного врегулювання спорів (ADR) для споживачів та Регламент ЄС 524/2013, яким дозволено про-водити розгляд претензій і суперечок в он-лайн режимі (ODR).

В європейських країнах по-різному вирішу-вали питання щодо створення офісів енер-гетичних омбудсменів. Так, у Великобританії, ще у 2002 році було створено Службу омбуд-смена «Ombudsman Service Ltd» — неприбут-кову компанію з обмеженою відповідальністю гарантіями її членів, що надає послуги у вирі-шенні спорів у сфері комунікацій, енергетики, власності та ліцензування авторських прав.

Енергетичний омбудсмен, який входить до складу «Ombudsman Service Ltd», створений Ofgem — енергетичним регулятором Вели-кобританії відповідно до Consumers Estate Agents and Redress Act 200718, закону, який регулює питання захисту прав споживачів і створення організацій адвокатів споживачів.

У Франції Le médiateur national de l’énergie, — Національний енергетичний омбудсмен був створений у 2006 р. відповідно до закону 2006 року «Про відкриття ринків і вільний ви-бір для споживачів»19.

Французький енергетичний омбудсмен разом із британським, бельгійським та каталонським омбудсменами стали засновниками європей-ської мережі енергетичних омбудсменів — NEON20 (National Energy Ombudsmen Network). NEON — це незалежна неприбуткова загаль-ноєвропейська мережа, до якої входять ом-

11 http://legislation.nsw.gov.au/bills/fe1f094a-1db9-11de-8faf-00144f4fe97512 https://www.legislation.qld.gov.au/LEGISLTN/CURRENT/E/EnergyOmbA06.pdf13 http://www.thelaw.tas.gov.au/tocview/index.w3p;cond=;doc_id=20%2B%2B1998%2BAT%40EN%2B20100503100000;histon=;prompt=;rec =;term14 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX:32013L001115 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX:32013R052416 http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=URISERV%3Al3204317 http://ec.europa.eu/consumers/solving_consumer_disputes/non-judicial_redress/ecc-net/index_en.htm18 http://www.legislation.gov.uk/ukpga/2007/17/contents19 https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT00000046291420 http://www.neon-ombudsman.org/



будсмени і служби медіації у сфері енергетики, які визнані незалежними постачальниками послуг Альтернативного врегулювання спо-рів (ADR) у своїх країнах і регіонах. Нещодав-

но до них приєднався чеський Енергетичний регуляторний офіс, а цього року також долу-чився італійський21.

Рис.3 Члени NEON

Рис.4 Розподіл за видами спорів NEON у 2015 р.

92 335 спорів у сфері енергетики у 2015 р.

l’énergie

national de l’énergie (France)

AEEGSI, l'Autorità per l'energia elettrica,il gas e il sistema idrico

http://www.autorita.energia.it/ Джерело: NEON, 2016 р.



Країна ЄС

Австрія

Бельгія

Болгарія

Німеччина

Великобританія

Литва

Латвія

Хорватія

Орган, який розглядає

спори (ADR body)

Energie-Control Austria (E-Control)

Service de Médiation de l’énergie Ombudsdienst voor energie

Energy Ombudsman (Енергиен Омбудсман) Ombudsman of the Republic of Bulgaria (Омбудсман на Република България) the in-house Energy Ombudsman of CEZ (Енерги-ен Омбудсман ЧЕЗ)

Schlichtungsstelle Energie

Ombudsman Services

Consumer rights Protection Centre

Consumer Rights Protection Centre (CRPC)

Office of the Croatian People’s Ombudsman

Енергетичний Регулятор

Energie-Control Austria (E-Control)

Commission pour la Régulation de l’Electricité et du Gaz (CREG)

State Energy & Water Regulatory Commission (SEWRC)

Federal Network Agency for Electricity, Gas, Telecommunications, Posts and Railway (Bundesnetzagentur - BNetzA)

Office of Gas and Electricity Markets (Ofgem)

Valstybinė kainų ir energetikos kontrolės komisija / National Control Commission for Prices and Energy (NCC)

Sabiedrisko pakalpojumu regulçðanas komisija / Public Utilities Commission (PUC)

Hrvatska energetska regulatorna agencija / Croatian energy regulatory agency (HERA)

Таб. 1 Країни, де існують офіси Енергоомбудсменів та\або Регуляторні та інші органи,що можуть надавати послуги альтернативного врегулювання спорів (ADR)

22

21 http://www.neon-ombudsman.org/2016/10/neon-welcomes-aeegsi-italian-regulator.html?spref=tw22 https://www.law.ox.ac.uk/sites/files/oxlaw/neon_consultation_report_2015.pdf за даними станом на березень 2015 року



Кіпр

Республіка Чехія

Угорщина

Франція

Естонія

Данія

Греція

Ірландія

Іспанія

Competition and Consumer Protection Service [Ministry of Energy, Commerce Industry and Tourism.]

The State Energy Inspection (SEI) The Energy Regulatory Office (ERU) Consumer Advisor (non-profit, independent organisation) In-house Customer Ombudsman E-ON

Hungarian Energy Office Magyar Energetikai és Közmű-szabályozási Hivatal / Hungarian Energy and Public Utility Regulatory Authority (MEKH)

French Energy Ombudsman (Médiateur National de l’Énergie) Customer (in-house) ombudsmen (Mediateur de GDF SUEZ & Mediateur d’EDF)

Estonia Consumer Complaints Committee

Energy Supplies Complaint Board (Ankenævnet på Energiområdet)

Hellenic Consumers’ Ombudsman

Energy Customers Team Commission for Energy Regulation (CER)

Consumer Arbitration System: Consumer Arbitration Boards Consultative bodies: Commission of the Consumer Arbitration Boards, and General Council of Consumer Arbitration System El defensor de les persones (Catalan Ombudsman)

Cyprus Energy Regulatory Authority (CERA)

Energetický Regulační Úřad (ERÚ) - Energy Regulatory Office (ERO)

Hungarian Energy Office Magyar Energetikai és Közmű-szabályozási Hivatal / Hungarian Energy and Public Utility Regulatory Authority (MEKH)

Commission de Régulation de l’Energie (CRE)

Konkurentsiamet - Estonian Competition Authority - Energy Regulatory Dept (ECA)

Energitilsynet - Danish Energy Regulatory Authority (DERA)

Ρυθμιστική Αρχή Ενέργειας / Regulatory Authority for Energy (PAE / RAE)

Energy Customers Team Commission for Energy Regulation (CER)

Comisión Nacional de los Mercados y la Competencia / National Commission for Markets and Competition (CNMC)



Італія

Румунія

Словакія

Словенія

Швейцарія

AEEG Autorita per l’energia elettrica il gas ed il sistema idrico (AEEGSI) Servizio Conciliazione Acquirente Unico

Antoritatea Nationala de Reglementare in domeniul Energiei/Romanian Energy Regulatory

Úrad pre reguláciu sieťových odvetví (URSO) / Regulatory Office for Network Industries (RONI)

European Centre for Dispute Resolution (ECDR)

Within the Federal Administration: Swiss Federal Office of Energy (SFOE), steering committee

AEEG Autorita per l’energia elettrica il gas ed il sistema idrico (AEEGSI) Servizio Conciliazione Acquirente Unico

Antoritatea Nationala de Reglementare in domeniul Energiei/Romanian Energy Regulatory

Úrad pre reguláciu sieťových odvetví (URSO) / Regulatory Office for Network Industries (RONI)

Agencija za energijo / Energy Agency

Federal Electricity Commission (ElCom)

У Польщі реалізація АDR у сфері енергетики розпочалася у 2013 році, коли було прийня-то поправку до Закону про торгову інспекцію. Також поправкою до Закону про енергетику передбачалося створення Інституту арбітраж-ного суду торгової інспекції (trade inspection arbitration court).

Згідно з Законом про регулятора у сфері ко-мунального господарства, Комітет з питань комунального господарства Латвії (Public Utilities Commission of Latvia — PUC) забезпе-чує попередню процедуру позасудового вре-гулювання спорів у справах, що стосуються суперечок з приводу надання комунальних послуг та інших суперечок з питань, що нале-жать до компетенції PUC. Комітет не розглядає питань, що стосуються несплати за послуги (тобто стягнення боргів з клієнтів); такі пи-тання розглядаються в суді. Процедура вре-гулювання спорів не є обов’язковою. Клієнт чи постачальник послуг обирають, вирішува-ти спір через PUC, в разі чого рішення PUC

є остаточним і не підлягає оскарженню, або вирішувати спір через суд. Однак, якщо особа (клієнт або постачальник послуг) звернулася із скаргою до PUC і після розгляду залишила-ся незадоволеною рішенням PUC, така особа має право передати справу до суду загальної юрисдикції. Проект закону про новий порядок реалізації АDR знаходиться в процесі затвер-дження. За проектом, Центр захисту прав спо-живачів (Consumer Rights Protection Centre — CRPC) буде одним із органів у структурі ко-мітетів АDR, та офіційним представником АDR у Латвії.

2.4. Україна

В Конституції України, стаття 42, проголо-шено: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій спожива-чів». Захист прав споживачів забезпечується Законом України «Про захист прав спожива-



чів»23. Цей Закон регулює відносини між спо-живачами товарів (робіт, послуг) та виробни-ками, виконавцями, продавцями різних форм власності, а також встановлює права спожи-вачів. Але це загальне законодавство, а щодо спеціальних норм у сферах електро-, газопос-тачання або послуг ЖКГ треба звертатися до відповідних законів у цих сферах.

В сфері енергетики та ЖКГ правовідносини між постачальником та споживачем регулю-ються законами України «Про електроенерге-тику»24, «Про ринок природного газу»25, «Про теплопостачання»26, «Про питну воду та питне водопостачання»27, «Про житлово-комунальні послуги»28.

Перша Національна комісія з питань регу-лювання енергетики України була створена за Указом Президента України 8 грудня 1994 року, і одним з її завдань був захист прав спо-

живачів електричної і теплової енергії, газу, нафти та нафтопродуктів. З часом повнова-ження та сфера діяльності регулятора зміню-валися, додавалися функції регулювання у сфері житлово-комунального господарства та побутових відходів.

22 вересня ВРУ прийнятий закон ««Про На-ціональну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та кому-нальних послуг» (НКРЕКП). До введення в дію нового закону діяльність НКРЕКП спрямована на виконання основних завдань, визначе-них Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфе-рах енергетики та комунальних послуг, за-твердженим Указом Президента України від 10.09.2014 р. № 715, зокрема на захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що пе-ребуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергети-

Джерело: Річний звіт НКРЕКП 2014 р.

Рис.5 Загальна кількість звернень побутових споживачів до інформаційно-консультаційних центрів енергопоста-чальних компаній за регульованим тарифом у 2010-2014 роках



ки, теплопостачання, централізованого водо-постачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафто-газовому комплексі.

У щорічних звітах НКРЕКП звітує про кількість скарг від споживачів та процент їх вирішен-ня на користь споживача, але така звітність не відображає категорії скарг та скільки з них припадає на населення.Відносини між громадянами (споживачами електричної енергії) та енергопостачальни-ками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, за-твердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357. Відносини між суб’єктом господарювання, предметом ді-яльності якого є надання житлово-комуналь-них послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послу-ги з централізованого опалення, постачання

холодної та гарячої води і водовідведення врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання хо-лодної та гарячої води і водовідведення, за-твердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. НКРЕКП та-кож видала Постанову від 30.09.2015 р. № 2496, якою затвердила Правила постачання природного газу.

В енергетичних компаніях, що постачають електроенергію населенню (обленерго) ство-рені кол-центри29 та відділення по роботі зі споживачами, де вирішується більшість пер-винних скарг. Споживач також може зверну-тися зі скаргою до суду, але, як правило, по-бутовий споживач не хоче втрачати свій час та гроші у випадку скарг, які мають незначний розмір, і намагається врегулювати ці питання безпосередньо із постачальником.

23 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page24 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%8025 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/329-1926 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2633-1527 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2918-1428 http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1875-1529 http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1416-13

Рис.6 Кількість звернень, прийнятих операторами кол-центрів у 2014-2015 роках

Джерело: НКРЕКП



Висновки

Правове регулювання питань захисту спожи-вачів електроенергії, газу та комунальних по-слуг є складовою частиною загальних норм щодо прав споживачів.

Інститути, що здійснюють захист споживачів електроенергії, газу та комунальних послуг відрізняються в залежності як від правової системи країни, так і формування ринкових відносин в цих галузях. Не останню роль грає фактор розвинутості саморегульованих орга-нізацій, спілок професіональних захисників та громадських об’єднань.

В США, де суди історично відіграють значну роль у формуванні держави і де кожен штат має свої особливості щодо регулювання від-носин в електроенергетиці, газі, водопоста-чанні, роль захисника прав споживача, як промислового, так і побутового, відведена регуляторним комісіям та судам. При цьому значну роль відіграють багаточисленні гро-мадські організації та спілки, як і об’єднують споживачів на рівні місцевих громад. Зако-нодавство в цій сфері досить розвинуте як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів.

Австралія стала фактично першою країною у світі, де роль захисника споживача в електро-енергетиці, газі, водопостачанні перейшла від регуляторних комісій до енергетичних та водних омбудсменів. Закони австралійських штатів зобов’язують створити інститути енер-гетичних омбудсменів, які мають право роз-глядати спори між побутовими споживачами та енергокомпаніями, або компаніями з по-стачання води. При цьому у населення зали-

шається право на звернення до цивільного суду.

В Європейському Союзі з лібералізацію рин-ків електроенергії та газу у питаннях захисту прав споживачів значну роль почали віді-грававати регуляторні комісії. Однак, при ви-никненні спорів з приводу споживчих питань, більшість споживачів неохоче звертаються до офіційних судових органів, особливо коли вартість предмета спору невисока. Відповід-но, у країнах ЄС популярними є альтернатив-ні методи врегулювання спорів між спожива-чами та підприємствами. Офіси незалежних енергетичних омбудсменів отримали новий імпульс розвитку із прийняттям Директиви ЄС № 2013/11/EU щодо застосування механізму альтернативного врегулювання спорів (ADR) для споживачів та Регламенту ЄС 524/2013, яким дозволено проводити розгляд претензій і суперечок в он-лайн режимі (ODR). Створена національна європейська мережа енергетич-них омбудсменів NEON.

В Україні питання захисту прав споживачів в енергетичній сфері та ЖКГ регулюються спе-ціальними законами, а основним державним інститутом є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Закон про НКРЕКП прийнято 22 вересня 2016 р. До цього часу вона діє на підставі указу Президента України, а одним із її завдань є захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у ста-ні природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачан-ня, централізованого водопостачання і водо-відведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комп-лексі.



3.1. Європа

В ЄС існує кілька моделей створення інститутів захисту споживачів в енергетиці, які можуть розглядати спори використовуючи механізми альтернативних засобів врегулювання спо-рів (АВС — англійською ADR), або використо-вувати традиційні форми, що пропонуються регуляторними комісіями.

Їх можна поділити на три групи:

1) Незалежні інститути (не в складі регулято-ра) — Бельгія, Болгарія, Франція, Німеч-чина, Великобританія

2) Розгляд спорів між споживачами та по-стачальниками (включаючи механізмиADR) здійснюють Національні регуляториабо урядові установи: Австрія, Угорщина,Італія, Литва, Люксембург, Мальта, Поль-ща, Румунія, Словаччина, Словенія, Нор-вегія, Швейцарія, Ісландія, Ірландія

3) Система розгляду спорів ADR в енергети-ці є частиною системи ADR з більш ши-рокою сферою компетенції (наприклад,Комісії з розгляду скарг споживачів): Кіпр,Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Греція,Латвія, Нідерланди, Португалія, Іспанія,Швеція.

Як правило, послуги з розгляду спорів для по-

бутових споживачів є безкоштовними, але те, що енергетичні омбудсмени у більшості кра-їн ще пов’язані із урядовими установами або регулятором, на думку NEON, не в повній мірі відповідає їх незалежному статусу та неупе-редженості при вирішенні спорів.

Існує багато різних факторів при розробці схем роботи і організації АDR, які потрібно враховувати:

• загальна система АDR (парламент/уряд/регулятор/об’єднання споживачів/секторенергетики/компанії);

• створення структури АDR;• кількість спорів, що розглядається протя-

гом року;• фінансування;• вільний доступ для споживачів;• звітування (парламенту/уряду/регулято-

ру/університету/компанії/інше).

Дослідження, які проводилися в Європі у 2015 році стосовно ефективності розгляду скарг споживачів саме енергетичними омбудсме-нами, які є незалежними від уряду та від енер-гокомпаній, довели високий рівень довіри до них і якість їх роботи30.

На початку кожна з країн-членів ЄС обрала свій шлях створення таких установ. Хоча за-раз іде поступовий процес уніфікації.

Можна навести приклади країн, де офіси енер-

3. Моделі та ефективність роботиінститутів енергетичного омбудсмена (адвокатів споживача) в зарубіжних країнах та регулювання діяльності Інститутів омбудсменів в Україні

30 https://www.law.ox.ac.uk/sites/files/oxlaw/neon_consultation_report_2015.pdf



гетичних омбудсменів працюють незалежно від енергорегулятора (Франція, Великобрита-нія, Болгарія, Іспанія (Каталонія), Бельгія).Інститути омбудсмена, що надають послуги врегулювання спорів населенню або мало-му бізнесу («омбудсмени приватного секто-ру») зазвичай фінансуються через відповідну галузь або сектор, а не за рахунок податків всієї країни (державний бюджет). Але існу-ють приклади, коли Омбудсмен створений парламентом має незалежність від Уряду та фінансується державою (Франція). Між країна-ми-членами ЄС тривають суперечки щодо не-залежності інститутів омбудсмена приватного сектора у порівнянні з інститутами омбудсме-на державного сектора.

Також існують інститути омбудсменів, які працюють в рамках загальних приватних ін-ститутів, але їх наявність встановлена відпо-відними законами і вони розглядаються як незалежні від галузі у своїх повноваженнях.

В країнах Європи існує безліч різних інститу-тів омбудсменів і, хоча вони мають однакову назву, їхні повноваження, межі компетенції і органи прийняття рішень відрізняються.

Загалом, інститути омбудсмена приватно-го сектора можуть приймати зобов’язуючі рішення щодо компаній-членів, а інститути омбудсмена державного сектора (наприклад, регуляторні комісії) можуть надавати рекомен-дації, але не можуть приймати зобов’язуючих рішень31. Однак науковці стверджують, що незважаючи на відмінності між різними інсти-тутами омбудсмена, «по суті, багато цілей, які переслідують омбудсмени певного сектору економіки, збігаються з цілями їхніх колег з державного сектора, а їх робота має велику кількість тих самих переваг і точок критики».

3.2. Франція

Національний енергетичний Омбудсмен Франції є незалежним державним органом, що встановлений законом від 7 грудня 2006 року в енергетичному секторі. Відповідно до закону він має повні гарантії незалежності: це фінансово незалежний орган, що є юри-дичною особою, та призначається урядом на термін 6 років (безвідклично). Уряд затвер-джує статут офісу омбудсмена та кодекс етики і поведінки.

Національний енергетичний Омбудсмен має два статутних завдання: брати участь в ін-формуванні споживачів про їхні права (Www.energie-info.fr) і вирішувати спори (Www.energie-mediateur.fr). Омбудсмен признача-ється постановою Уряду і підзвітний парла-менту Франції. Перший омбудсмен був при-значений 22 листопада 2013 р. і працює до цього часу.

У той же час в газовій компанії GDF SUEZ та електроенергетичній d’EDF існують служби медіації.

Ефективність роботи.

У 2015 році посилилася конкуренція на рин-ках газу та електроенергії, з «обов’язковим» відкриттям ринку для найбільших споживачів, на фоні завершення дії регульованих тарифів, а також з відкриттям ринку «на вибір» для по-бутових споживачів які б хотіли змінити по-стачальника енергії.

В рамках виконання своїх затверджених за-коном зобов’язань, Омбудсмен брав участь у забезпеченні кращого інформування усіх споживачів енергії. У 2015 році служба на-дала інформацію 1,9 мільйонам споживачів через офіційний веб-сайт (energie-mediateur.fr) і власну інформаційну службу «Energy-Info»



— через контакт-центр (безкоштовний теле-фонний номер) і веб-сайт energie-info.fr, де можна порівняти усі пропозиції постачаль-ників електроенергії і газу, а також отримати безкоштовну, неупереджену і незалежну від постачальників інформацію.

Щодо скарг, отриманих Національним ін-ститутом енергетичного омбудсмена, то їхня кількість (12 319) скоротилася на 15% у порів-нянні з 2014 роком. 32 32

3.3. Болгарія

Після того, як чеська енергетична група CEZ придбала частину болгарських енергоком-паній, у 2013 р. вона відкрила власний офіс енергетичного омбудсмена для вирішення спорів між клієнтами і компаніями32.

Енергетичний омбудсмен CEZ діє на підставі статуту (правил), як відокремлений підрозділ35 компанії CEZ. Споживачі можуть звернутися до омбудсмена у разі, якщо вони не домови-лись про вирішення їх питання безпосеред-ньо в компанії-постачальнику. Споживачі та-кож можуть звертатися до суду.

Звернення до омбудсмена є безкоштовним.

3.4. Великобританія

Інститут Енергетичного омбудсмена було засновано Законом про права споживачів, агентів з нерухомості та відшкодування збит-ків від 2007 року, який надав право міністрам (Secretary of State) видавати накази (а саме, «Наказ про постачальників газу та електро-енергії за регульованими тарифами (Схема

відшкодування збитків) від 2008 року»), що зобов’язують постачальників за регульова-ними тарифами брати участь у схемі відшко-дування збитків, затвердженій відповідним регулятором (Ofgem). За «Схемою відшкоду-вання збитків» споживачі можуть подавати скарги незалежним особам, які розглядають і приймають рішення щодо таких скарг. Таким чином, енергетичний омбудсмен є незалеж-ним від сектору енергетики, Ofgem та спожи-вацьких об’єднань.

У Великобританії діяльність омбудсменів до-сить розвинута, а в секторах, де є державне регулювання, вона обов’язкова і встановлю-ється законом. Тому моделі створення та ді-яльності досить типові, а саме:

- незалежна рада невиконавчих директорів призначається статутним регулятором для контролю за стратегією, ефективніс-тю та дієвістю роботи омбудсмена;

- всі директори повинні представляти сус-пільний інтерес, і лише меншість пови-нна бути пов’язана з бізнесом того секто-ру, в якому омбудсмен працює;

- бюджет, запропонований головним ом-будсменом і прийнятий Незалежною ра-дою затверджується рішенням Регулято-ра;

- головний омбудсмен і будь-які інші омбуд-смени призначаються невиконавчими директорами, на умовах, які забезпечу-ють незалежність омбудсменів;

- незалежна рада допомагає гарантувати незалежність омбудсменів, а також допо-

31 https://www.ombudsman-services.org/downloads/CAMFinal2015.pdf32 http://www.energie-mediateur.fr/fileadmin/user_upload/Publications/UK_RA_MNE_2015VF.pdf33 http://www.energie-mediateur.fr/fileadmin/user_upload/Publications/UK_RA_MNE_2015VF.pdf34 http://www.cez.bg/bg/za-nas/energien-ombudsman.html35 http://www.cez.bg/edee/content/file-other/bulgaria/ombudsman/cez- bulgaria_ombudsman_pravila_20130328_bg_sp_kv.pdf



Джерело: https://www.ombudsman-services.org/


Рис.7.2 Виплати і відшкодування

Рис.7.1 Спосіб зв’язку

Огляд діяльності енергетичного омбудсмена (Великобританія)





Рис.7.3 Вирішені проблеми

Рис.7.4 Основні типи скарг



магає забезпечити наявність достатніх ресурсів для роботи;

- омбудсмени є незалежними особами, які приймають рішення (як судді) і головний омбудсмен виступає в якості виконавчого директора організації;

- незалежна рада не бере участь у врегулю-ванні спорів та управлінні.

Як правило, закон забезпечує рамки повнова-жень, що дозволяють регулятору і/або омбуд-смену (зі схвалення регулятора) забезпечити правила підсудності.

Енергетичний омбудсмен є одним із засно-вників Національної європейської мережі енергетичних омбудсменів (NEON).

Ефективність роботи

У звіті за квітень-грудень 2015 р. офіс енер-гетичного омбудсмена повідомив, що щоріч-на кількість скарг продовжує зростати, але ця тенденція поступово уповільнюється. Най-більшу кількість скарг було зафіксовано у січні 2015 року, після чого ця цифра то зростала, то зменшувалася. У період з квітня по грудень 2015 р. було прийнято 39 281 рішення щодо скарг у сфері енергетики, що на 2 920 скарг менше ніж зафіксована кількість за той са-мий період у 2014 р. 85% скарг надсилаються електронною поштою, 14% — листами, а 1% — через веб-форми та факсом36.

Ключові показники ефективності (KPI)81% дзвінків прийнято менше ніж за 2 хвилини98% дзвінків прийнято менше ніж за 5 хвилин100% листів розглянуто і включено в роботу протягом 10 днів89% справ врегульовано менше ніж за 6 тижнів99% справ врегульовано менше ніж за 8 тижнів

Найбільш поширена грошовавиплата - 100 фунтів

3.5. Німеччина

Енергетична арбітражна комісія (Schlichtungsstelle Energie)37 є центральним органом для позасудового врегулювання спорів між енергетичними компаніями та спо-живачами. Її очолює обраний енергетичний омбудсмен. Вона працює незалежно від сто-рін і є нейтральною, та була визнана у 2011 році Федеральним міністерством економіки і технологій спільно із Федеральним мініс-терством юстиції та захисту прав споживачів (§111b EnWG). Вона підтримується асоціаці-ями і підприємствами галузі енергетики, та федераціями споживачів з метою розванта-ження судів та сприяння задоволенню потреб споживачів електроенергії і газу.

Для побутових споживачів, арбітражна енер-гетична комісія має сучасний, простий і без-коштовний спосіб вирішення спорів: коли приватні споживачі безуспішно звернулися зі скаргою до своєї енергетичної компанії і не досягли успіху, вони можуть скористатися до-помогою Schlichtungsstelle Energie.

Schlichtungsstelle Energie утворена за спіль-ним рішенням асоціацій учасників ринку електроенергії та газу, споживачів і за спри-яння уряду. Вона має Консультаційну раду, до якої входять 15 представників від засно-вників та уряду. Консультаційна Рада обирає енергетичного омбудсмена при обов’язковій згоді асоціацій (федерацій) споживачів. Фі-нансування здійснюється за рахунок внесків юридичних осіб-учасників ринку, які є члена-ми Schlichtungsstelle Energie на добровільних засадах.




Як вже згадувалося вище, енергетичні омбуд-смени, що працюють в Австралії, є найбільш досвідченими і споживачі знають їх більше, ніж регулятора. Вони створювалися у кожно-му штаті на підставі як спеціальних законів, так і із внесенням змін до законів про газ, електроенергію або воду.

Наприклад, відповідно до закону про енерге-тичного та водного омбудсмена штату Квін-

сленд38, омбудсмен призначається губерна-тором штату (Governor in Council) на 5 років, але може бути перепризначений ще раз, але не більше ніж 10 років загалом. Фінансування здійснюється за рахунок внесків від учасни-ків ринків електроенергії, газу та води, і цей внесок розраховується як аналог судового збору, який би мали сплатити компанії у разі звернення до суду, хоча законом встановлені певні формули розрахунку або фіксовані вне-ски для різних учасників.

36 https://www.ombudsman-services.org/downloads/AR2015_Energy_FINAL.pdf37 https://www.schlichtungsstelle-energie.de/38 https://www.legislation.qld.gov.au/LEGISLTN/CURRENT/E/EnergyOmbA06.pdf

Джерело: Річний звіт The Energy and Water Ombudsman Queensland (EWOQ)

Рис.8 Закриті справи за п’ять років





Рис.9 Споживачі за категоріями за п’ять років

Рис.10 Спосіб зв’язку за п’ять років



При офісі омбудсмена створюється Консульта-ційна Рада, яку очолює людина, не пов’язана із галузями регулювання (як правило, з юри-дичною освітою). Також до складу Ради вхо-дять (у рівній пропорції) представники ком-паній галузі та представники від споживачів. Голова Ради проводить консультації з пред-ставниками галузі і пропонує відповідних осіб. При цьому має бути баланс між виробниками, передавачами та постачальниками. Так само проводяться консультації із громадськими організаціями споживачів (як в індустрії, так і побутових). Консультаційна рада не втруча-ється у розгляд справ омбудсмена, однак, він зобов’язаний проводити з нею консультації з питань правил розгляду спорів, форм заяв, інших процедурних документів, якими корис-тується омбудсмен та учасники процесів.

Омбудсмен зобов’язаний щорічно звітувати перед парламентом штату про свою діяль-ність та використання бюджету.

3.7. УкраїнаВ Україні інститути бізнес-омбудсмена та по-даткового омбудсмена були запроваджені не-щодавно.

Відповідно до Меморандуму про взаєморо-зуміння щодо підтримання української анти-корупційної ініціативи від 12 травня 2014 р., укладеного між Кабінетом Міністрів України, Європейським банком реконструкції та роз-витку, Організацією економічного співробіт-ництва та розвитку, Американською торгі-вельною палатою в Україні, Європейською Бізнес Асоціацією, Федерацією роботодав-ців України, Торгово-промисловою палатою України та Українським союзом промисловців і підприємців була створена Рада бізнес-ом-будсмена.

Його діяльність здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26

Рис.11 Типи закритих справ




листопада 2014 року № 691 «Про утворення Ради бізнес-омбудсмена» та Меморандуму про взаєморозуміння для української антико-рупційної ініціативи від 12 травня 2014 року. Регламент затверджений Наглядовою Радою для регулювання діяльності Ради бізнес-ом-будсмена39.

До складу Ради бізнес-омбудсмена входять бізнес-омбудсмен, два його заступники та працівники, яких Рада може, згідно з існую-чими потребами, наймати на роботу, у відпо-відності до Регламенту. Зараз команда Ради бізнес-омбудсмена складається з п’ятнадцяти фахівців із західною освітою та професійним досвідом у юриспруденції, стратегічному управлінні, економіці, аудиті та управлінні ри-зиками.

Наглядова рада є керівним органом Ради, створеним з метою здійснення нагляду за ді-яльністю Ради та дотримання нею положень Постанови, Меморандуму та чинного законо-

давства України. Наглядова рада складається з представників Групи Сторін, які є підписан-тами Меморандуму, тобто з 3-х блоків: (1) КМУ, (2) міжнародні фінансові установи та (3) незалежні бізнес-асоціації, кожна з яких діє че-рез особу, яка представляє відповідний блок в Наглядовій раді. Фінансування здійснюється відповідно до Меморандуму засновниками.

До повноважень Наглядової ради відносить-ся затвердження кандидатів на посади бізнес-омбудсмена та його заступників, внесення подання до КМУ щодо призначення та звіль-нення бізнес-омбудсмена та заступників біз-нес-омбудсмена; затвердження Регламенту та внесення до нього змін; здійснення нагляду за діяльністю Ради; визначення стратегічних та пріоритетних напрямків діяльності Ради; отримання та розгляд щоквартальних та що-річних звітів Ради; затвердження річного бю-джету та звіту про його виконання. Бізнес-омбудсмен розглядає скарги щодо можливого вчинення корупційних діянь або

Джерело: Річний звіт бізнес омбудсмена України 2015 року



39 https://boi.org.ua/40 https://boi.org.ua/publications/news/75-ekonomchnij-efekt-roboti-ofsu-bznes-ombudsmena-u-d

інших порушень законних інтересів суб’єктів підприємництва внаслідок дій або бездіяль-ності, включаючи рішення, з боку органів державної влади та органів місцевого само-врядування, суб’єктів господарювання, що перебувають у сфері їх управління, та їхніх по-садових осіб.

Рада бізнес-омбудсмена України опублікувала звіт за підсумками другого кварталу 2016 року, в якому представила результати діяльності із захисту інтересів українських підприємців. У звітному періоді Рада отримала 213 скарг (вдвічі більше, ніж у попередньому кварталі) та успішно закрила 146 справ, що є найви-щим показником за всі попередні звітні квар-тали. Прямий фінансовий вплив розслідувань склав у звітному періоді 529 млн. гривень. За 14 місяців роботи інституції із 15 співробіт-ників сукупний економічний ефект закритих справ перевищив 3,5 млрд. гривень40.

ВисновкиУ світі існує кілька моделей створення інсти-тутів захисту споживачів в енергетиці, які мо-жуть як розглядати спори між споживачами та постачальниками електроенергії, газу або води, так і виконувати певні додаткові функції (аналітичні, інформаційні, навчальні). Євро-пейська практика роботи енергетичних ом-будсменів досить молода (крім Великобрита-нії) і, в основному, вона почала розвиватися у останні 5 років як інститут альтернативних засобів врегулювання спорів (ADR). При цьо-

му використовуються і традиційні форми, що пропонуються регуляторними комісіями.

Австралійський майже 25-річний досвід існу-вання енергетичних омбудсменів базується на відокремленні повноважень регуляторних комісій, судів та омбудсменів.

В основному, енергетичні омбудсмени утво-рюються органами виконавчої влади, але їх робота координується консультативними або наглядовими радами, членами яких є учасни-ки ринків та споживачі. Офіси омбудсменів мають незалежний бюджет (учасники ринку роблять внески до бюджету, як в Австралії), їх діяльність досить прозора, вони звітують або парламенту, або уряду.

На енергетичних омбудсменів може бути по-кладене завдання інформування споживачів щодо діяльності секторів (Франція, Австралія). З часом енергоомбудсмени стають інфор-маційним вікном для споживачів, а їх досвід спрямований на покращення законодавства, яке видає регулятор або уряд.

Ефективність роботи енергетичних омбуд-сменів досить висока, а їх об’єднання в за-гальноєвропейську мережу тільки сприятиме як ролі омбудсменів, так і їх авторитету.

Український досвід роботи бізнес-омбудсмена можна оцінити як досить позитивний, а його авторитет залишається високим.



Процедури розгляду скарг енергетичними омбудсменами у різних країнах індивідуальні, але мають певні загальні риси.

Хто може звертатися до енергоомбудсме-на?

Побутові споживачі та малі бізнес-споживачі. Кожна країна встановлює власні критерії до малого бізнесу. У Великобританії, наприклад, це компанії, які споживають на рік не більше 100 тис. кВт\год електричної енергії, мають не більше 10 працівників та річний обіг коштів не більше 2 млн. євро.

Коли можна звертатися?

До омбудсмена можна звертатися у випадках, коли споживач має певну проблему з поста-чальником, звертався до нього, але рішення постачальника не задовольнило споживача. Можуть існувати певні фінансові обмеження щодо розміру скарг та певні обмеження у часі, коли можна звертатися. Наприклад, це може бути скорочений термін звернення в 1 рік на відміну від загального 3-х річного терміну по-зовної заяви.

У Великобританії, наприклад, не можна звер-нутися до енергетичного омбудсмена зі скар-гою раніше ніж 6-8 тижнів з дати попередньо-го звернення до компанії постачальника у разі, якщо споживач не отримав жодної від-

повіді на свою першу скаргу.

З яких питань можна звертатися до омбуд-смена?

По різних країнах існують деякі розбіжності, але, як правило, предметом розгляду для єв-ропейських енергетичних омбудсменів є:

• рахунки за газ і електроенергію;• проблеми, які виникають в результаті змі-

ни постачальника енергії;• спосіб продажу енергетичного продукту

або послуги;• постачання електроенергії в будинок

(квартиру), наприклад, в разі припиненняподачі енергії;

• генерація електроенергії з відновлюва-них джерел і зелений тариф (Великобри-танія).

Австралійські енергетичні та водні омбудсме-ни розглядають більш значне коло скарг, а саме :

• проблеми з оплатою;• помилки/суперечки з приводу рахунків;• від’єднання від мережі;• збитки і втрати;• реалізація енергоресурсів;• проблеми пов’язані з енергетичними

контрактами;• якість і надійність постачання;• розширення постачання;• приєднання до постачання;

4. Розгляд суперечок між побутовимита малими бізнес-споживачами іпостачальними (збутовими)компаніями з електроенергії, газута комунальних послугенергетичними омбудсменами



• питання обслуговування клієнтів;• гарантовані рівні обслуговування;• проблеми з обладнанням;• прориви, витоки, закупорка і розливи;• порушення конфіденційності енергетич-

ними та водними компаніями і органами кредитної звітності.

Рішення омбудсмена.

Якщо енергетичний омбудсмен виносить рі-шення на користь споживача, то таке рішен-ня, як правило, може включати наступне:

- зобов’язати компанію зробити практичні дії, наприклад, анулювати неправильно виставлений рахунок;

- принести вибачення;

- компенсувати збитки.

По складних питаннях, коли не досягнуто зго-ди між сторонами, енергетичний омбудсмен виносить мотивоване рішення.

Рішення омбудсмена є обов’язковим для сто-рін. Але якщо воно не виконується добро-вільно, то зацікавлена сторона звертається у відповідну судову інстанцію або виконавчу службу за примусовим виконанням.

Питання, щодо яких енергетичний омбуд-смен не виносить рішень.

Кожна країна встановлює свій перелік таких обмежень, але, як правило, енергетичні ом-будсмени не розглядають спори стосовно цін та тарифів на електричну енергію, газ або воду та інших питань, які знаходяться у виключній компетенції регулятора; випадків крадіжок; якщо спори знаходяться на розгляді у судах; стосовно ЗНГ та ін.

У будь-якому разі перелік питань, щодо яких можна звернутися до омбудсмена, а щодо яких — ні, чітко визначається законодавством країни.

Терміни розгляду та оплата.

Як правило, терміни розгляду скарг досить стислі — 10 днів. При цьому країни, які ма-ють енергетичних (водних) омбудсменів, ви-користовують он-лайн форми для подання скарг, мають досить детальні інструкції для їх заповнення, друкують брошури з типови-ми видами скарг. Однак офіси енергетичних омбудсменів не надають консультацій щодо питань взаємовідносин між споживачами та постачальниками.

Послуги енергетичних омбудсменів є безко-штовними.

Висновки

До енергетичних омбудсменів можуть зверта-тися побутові споживачі та малі бізнес-спожи-вачі. Перед тим, як звернутися зі скаргою до омбудсмена, споживач повинен звернутися до компанії-постачальника і у разі незгоди з її рішенням звернутися до омбудсмена.

Існують визначені терміни звернень до ом-будсменів, як правило від 6 до 12 місяців. Є обмеження щодо кола питань, щодо яких ом-будсмени виносять рішення. Питання, які зна-ходяться у виключній компетенції регулятора, не є предметом розгляду омбудсменів.

Терміни розгляду скарг досить короткі. Роз-гляд скарг безкоштовний.



В Україні споживачі можуть звертатися за за-хистом своїх прав до суду. Окрім судів загаль-ної юрисдикції існують також арбітражні комі-сії та третейські суди. Відповідно до п.14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» справи у спорах щодо захисту прав споживачів їм не підвідомчі. Міжнародні Арбітражні комісії роз-глядають спори, де стороною є іноземні юри-дичні особи.

Аналіз моделей енергетичного омбудсмена показує, що існує т.з. британсько-австралій-ська модель та європейська модель у різних модифікаціях. Певною мірою обидві моделі схожі.

Енергетичні омбудсмени з’являються як один з видів спеціалізованих бізнес-омбудсменів у галузях, де а) існує державне регулювання, включаючи регулювання діяльності природ-них монополій та ринків, на яких вони пра-цюють і б) де основними постачальниками послуг або товарів є потужні компанії, а їх клі-єнтами — фізичні особи та малий бізнес.

Австралійська модель працює вже майже 25 років і базується на наступних принципах:

• Діяльність енергоомбудсмена регулюєть-ся окремим законом, а спеціальні закони (регулювання ринків електроенергії, газу або води) зобов’язують певних учасників ринку включати в договори із клієнтами розгляд спорів енергоомбудсменами. Він є суб’єктом публічного права.

• Енергоомбудсмен утворюється рішенням органу виконавчої влади і призначається ним на певний строк. Енергоомбудсмен звітує органу законодавчої влади.

• Учасники ринку та громадські організації споживачів створюють консультаційну раду, яка спостерігає за діяльністю омбуд-смена, його прозорістю та неупередже-ністю.

• Фінансування омбудсмена здійснюється за рахунок внесків учасників ринку (рин-ків). Розмір фінансування порівнюється із судовим збором, витратами на захист, які би сплачували учасники спору при звер-ненні зі скаргами до суду, і встановлюєть-ся законом.

• Перелік питань, щодо яких споживач може звернутися до енергоомбудсмена обмежений законом. Енергоомбудсмен не може розглядати питання, що знахо-дяться у виключній компетенції регулято-ра.

• Строк подачі скарг обмежений у порів-нянні із строком позовної давнини, роз-гляд скарг здійснюється без присутності сторін та у визначений законом термін.

• Рішення енергоомбудсмена не підляга-ють оскарженню у судах, крім випадків порушення процедури розгляду.

• Можливість розгляду скарг енергоомбуд-

5. Правові, фінансові та організаційні моделі створення інститутуенергетичного омбудсмена(адвоката споживача) в Україні.Аналіз варіантів



сменом не позбавляє споживача права на звернення до суду.

Європейська модель енергетичного омбуд-смена певною мірою перетинається з австра-лійською, але має свої особливості:

• Створенню енергетичних омбудсменів передували зобов’язання країн-членів імплементувати «Третій енергетичний пакет» (Директиви 2009/72/EC і 2009/73/EC), за яким «Країни-члени зобов’язуються забезпечити наявність незалежного ме-ханізму, наприклад енергетичного ом-будсмена або споживацького органа, з метою ефективного розгляду скарг і позасудового вирішення спорів». Тісно пов’язане із цим також впровадження Ди-рективи щодо інституту альтернативного врегулювання спорів (2013/11/EU), при-йнятої у липні 2015 р.

• Директиви не встановлюють як і яким чином країна-член запроваджуватиме ін-ститут енергетичного омбудсмена, тому існує кілька підходів:

- створюється незалежний (не є части-ною регулятора) орган для розгляду скарг в енергетиці, як альтернатива судовим інститутам. Ініціаторами мо-жуть бути як держава (Франція), так і енергокомпанія (Болгарія), або асоці-ації енергокомпаній та споживачів за участю держави (Німеччина);

- створюється орган для альтернатив-ного врегулювання спорів, стороною яких є побутовий або малий бізнес-споживач у складі регулятора;

- державою створюється одна велика установа для альтернативного врегу-лювання спорів по різних напрямках, куди може звернутися споживач елек-

троенергії або газу.

У деяких країнах на енергетичних омбуд-сменів окрім розгляду скарг покладається обов’язок інформування громадськості з питань підключення, контрактів з енерго-постачальниками, прав та обов’язків сторін, оформлення рахунків, енергозбереження та використання ВДЕ у побуті.

З урахуванням взятих Україною зобов’язань в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, транс-формацією газового та енергетичного рин-ків, законодавчого упорядкування діяльності національного регулятора, унітарного демо-кратичного державного устрою, світового, європейського та власного досвіду, пропону-ється кілька варіантів створення енергетич-ного омбудсмена:

1. Створення незалежного енергетичного омбудсмена урядом на підставі закону про енергетичного омбудсмена (електро-енергетика, газ, тепло, послуги ЖКГ) та впровадження механізмів альтернатив-ного врегулювання спорів.

2. Енергетичний омбудсмен створюється як відокремлений підрозділ НКРЕКП на перехідний період до повного впрова-дження ринків газу та електроенергії, коли побутовий споживач зможе обира-ти постачальника послуг. На початку ро-боти над законодавчою, нормативною та інформаційною базою в НКРЕКП починає працювати проектний офіс за рахунок ко-штів донорів. У подальшому — розробка та прийняття відповідного закону та пе-рехід до Варіанту 1 або 4.

3. Офіси Енергетичних омбудсменів відкри-ваються у постачальних компаніях. У по-дальшому перехід до Варіанту 1 або 4.

4. Енергетичний омбудсмен створюється



асоціаціями учасників ринку та спожива-чів за сприяння Уряду. Вносяться зміни

до законодавства щодо альтернативного врегулювання спорів в галузі.

Модель створення інституту енергетичного омбудсмена в Україні



Підписання Угоди про Асоціацію між Укра-їною та ЄС є значним кроком на шляху не лише економічних, а й демократичних пе-ретворень в українському суспільстві. Угода приділяє особливу увагу цінностям і принци-пам демократії та верховенства права, повазі до прав людини та засадничих свобод, належ-ному врядуванню, ринковій економіці та зба-лансованому розвитку.

Реформи в енергетиці та ЖКГ приведуть як до лібералізації ринків електроенергії, газу, тепла, так і мусять поліпшити якість товарів та послуг для споживача. Зміна системи вза-ємовідносин між споживачами та постачаль-никами послуг може спричинити збільшення скарг з боку громадян. Споживачі, обираючи собі постачальників, повинні мати право на швидкий і найменш витратний спосіб вирі-шення спорів та захист своїх прав.

Відповідно до Директив ЄС 2009/72/EC та 2009/73/EC держави-члени повинні гаранту-вати існування незалежного механізму, тако-го як, наприклад, захисник прав (омбудсмен) в сфері енергетики або органу із захисту прав споживачів, що уповноважений на ефектив-ний розгляд скарг і позасудове врегулювання спорів.

Для Європи характерно об’єднання націо-нальних енергоомбудсменів у загальноєвро-пейську асоціацію NEON, яка плідно співпра-цює з Європейською Комісією у сфері захисту прав споживачів в енергетиці.

Проведені NEON у 2015 р. дослідження41 сто-

совно імплементації Директиви про альтер-нативне врегулювання спорів (2013/11/EU) рекомендують наступне:

• кожна країна-член повинна забезпечитинаявність єдиного енергетичного омбуд-смена, незалежного від регулятора;

• країни-члени ЄС, або учасники Європей-ської зони вільної торгівлі/постачальникиенергії повинні уникати розділення інсти-тутів захисту та альтернативного врегу-лювання спорів споживачів на окремі га-лузеві інститути; пропонується об’єднаннягалузевих омбудсменів або передача по-вноважень у відповідних регульованихсферах міждержавним загальноєвропей-ським експертам-омбудсменам;

• омбудсмени надають регулятору інфор-мацію (рекомендації): отже зв’язок міженергетичним омбудсменом і енергетич-ним регулятором є критично важливим;

• відповідно до Статті 16 Директиви щодоінституту АDR споживачів, NEON має роз-виватися як мережа постачальників по-слуг з АDR у сфері енергетики з метою:обміну успішним досвідом, надання зво-ротного зв’язку щодо скарг, стимулю-вання покращення в галузі, надання ак-туальних даних в узгодженому вигляді ізнаходження спільної мови;

• NEON має відіграти важливу роль у роз-витку відносин між сектором енергетикиі споживачами, допомагаючи віднайти

6. Рекомендації щодо створенняінституту енергетичного омбудсмена (адвоката споживача) в Україні

41 https://www.law.ox.ac.uk/sites/files/oxlaw/neon_consultation_report_2015.pdf



баланс у відносинах споживачів і ринку, а також розширюючи права і можливості споживачів.

Рекомендації для України є наступними:

1. Розпочати публічний діалог стосовно створення інституту енергетичного ом-будсмена та продовжити вивчення най-кращого досвіду існування енергетичних омбудсменів. Створити громадську плат-форму для такого діалогу, до якої залучити громадські організації, експертів, фахівців права та профільної галузі. Запросити до участі в обговоренні депутатів, представ-ників органів влади та регулятора.

2. Більш детально ознайомитись із досві-дом роботи енергетичних омбудсменів ЄС та інших країн.

3. Запропонувати НКРЕКП за участю до-норських організацій створити проек-

тний офіс для опрацювання та підготов-ки роботи енергетичного омбудсмена. Опрацювати правові моделі створення енергетичного омбудсмена в Україні та підготувати проекти відповідних законо-давчих актів.

4. Провести обговорення проблем захис-ту прав побутових споживачів та малого бізнесу із залученням представників регу-лятора, обленерго, громадських організа-цій, експертів.

5. Сприяти створенню асоціацій спожива-чів електроенергії, газу, тепла, послуг ЖКГ у регіонах та у м. Київ.

6. Провести дослідження серед споживачів стосовно найбільш проблемних питань у взаємовідносинах з постачальними ком-паніями (електроенергія, газ, тепло, по-слуги ЖКГ).



Для нотаток



ГО «Київський інститут енергетичних дослі-джень» заснований наприкінці 2013 року групою провідних українських експертів у енергетичному секторі для організації погли-бленого багатостороннього діалогу, спрямо-ваного на розробку сучасної енергетичної політики, ефективного діалогу «експерти – влада – бізнес – суспільство», реформування та підвищення ефективності управління в енергетичній галузі, зміцнення енергетичної безпеки України, налагодження плідної міжна-родної співпраці.

Основні завдання та напрями діяльності KERI:

• Проведення комплексних аналітичних до-сліджень у галузі енергетики, аналіз впли-ву енергетики на економічні, екологічні,соціальні процеси в державі;

• Надання експертних, консультативних танаукових послуг для прийняття рішеньщодо реформування енергетичної галузі,підвищення її ефективності, стійкості, еко-логічної чистоти та зниження енергоєм-ності національної економіки;

• Сприяння розвитку конкурентного енер-гопрофіцитного ринку в Україні з вільнимвибором споживачем постачальниківенергетичних продуктів та послуг, прин-ципах балансу економічно-правової до-цільності та соціальної справедливості,сервісної моделі влади, побудови грома-дянського суспільства;

• Розробка рекомендацій органам влади,громадським організаціям, суб’єктам під-приємницької діяльності, міжнародниморганізаціям пропозицій щодо пріори-тетних напрямів та змісту необхіднихреформ енергетичної галузі та шляхів їїздійснення;

• Організація і проведення просвітницькоїдіяльності, аналіз та роз’яснення існую-чих проблем розвитку та реформ енер-гетичного ринку, пошук шляхів їх вирі-шення, покращення поінформованостігромадськості;

• Налагодження зв’язків, обміну досві-дом та співпраці з українськими та іно-земними громадськими, професійними об’єднаннями та організаціями, в галузі досліджень економічного і політичного розвитку ринку енергетики.

Контактна інформація:вул. Спаська, 16, оф. 9Київ, 04070, УкраїнаФакс: +38 (044) 467 5123Тел: +38 (068) 899 8228www.keri.org.uaE-mail: [email protected]



У листопаді 2005 р. Фонд розпочав свою ді-яльність в Україні, у 2007 відкрився його київ-ський офіс. З березня 2009 р. офіс відповідає також за Білорусь. Він є частиною проектного регіону Східна та Південно-Східна Європа, що є підпорядкованим Регіональному офісу Схід-на та Південно-Східна Європа.

В Україні метою діяльності Фонду є підтримка суспільства в його прагненні до самовизна-чення, демократії та ринкової економіки. На-шими українськими партнерами є політичні партії, громадські організації і аналітичні цен-три. Відкрите й активне громадянське суспіль-ство було і залишається основною передумо-вою для впровадження в Україні структур, що ґрунтуються на демократії та ринковій еконо-мії.

Ліберальні рішення є добрими відповідями на соціальні питання нашого часу. Кращим прикладом цього є соціальна ринкова еко-номіка в Німеччині, яка протягом десятиліть забезпечує громадянинові особисту свободу, соціальний мир і високий рівень життя. Але з інших тем випливає: від поваги до свободи особистості виграють усі.

Фонд сприяє встановленню контактів з полі-тичними мережами в усьому світі.

Головними темами роботи в Україні та Біло-русі є:

• Внутрішньопартійна демократія та ефек-тивна організаційна структура політич-них партій та молодіжних об’єднань

• Місцеве самоврядування і орієнтованана громадян муніципальна політика

• Боротьба з корупцією

• Сучасна політика щодо малого та серед-нього бізнесу

• Свобода ЗМІ та професійні стандарти ви-світлення подій

До того ж Фонд бачить себе каталізатором ді-алогу всередині громадянського суспільства, а також між громадянським суспільством та урядовими інститутами, у тому числі і в Німеч-чині, з метою виділення актуальних тем, що мають суспільний інтерес чи можуть просува-ти радикальні реформи.

Контактна інформація: вул. Миколі Лисенка 2а Київ, 01030, Україна Факс: +380 (044) 287-69-73 Тел: +380 (044) 227-46-23 www.ukrajina.fnst.orgE-Mail: [email protected]



Для нотаток

2016

www.keri.org.ua

Government & Nonprofit

Дослідження Київського інституту енергетичних досліджень "Оцінка можливостей створення інституту