Характеристика і види

опитувальних методів

Виконала :Студентка

групи ЗЕД 1/1Гайдар Анна

Види опитувальних методівУсні(бесіда ,телефонне опитування, інтерв'ю, телевізійне експрес-

опитування)Писемні (анкета , пресове , поштове опитування) Метод опитування заснований на припущенні про те, що потрібні

відомості про психологічні особливості людини можна отримати, аналізуючи письмові або усні відповіді на серію стандартних, спеціально підібраних питань.

Перевага цього методу полягає в його універсальності і доступності застосування. Якщо за допомогою спостереження психолог може лише зафіксувати вчинки і поведінку дітей у певній ситуації зараз, то опитування дозволяє збирати інформацію про різні значущі для дітей події (сьогодення і минулого), про їх наміри і плани, думки й оцінки соціальних явищ.

Всі види методу опитування можна умовно диференціювати на дві групи: опитування, що мають певну програму (план, розроблений наперед і припускає певні відповіді), і вільні опитування (логіка яких розвивається залежно від ситуації, що склалася). Питання можуть задаватися абописьмово (у анкетах або в творах-опитуваннях), або усно (інтерв’ю або бесіда). Залежно від цілей дослідження психолог вибирає необхідний йому вид опитування. У роботі з невеликою групою дітей використовуються, як правило, бесіда й інтерв’ю.

Опитувальні методи (інтерв'ю, анкетування) широко застосовують для отримання психологічної інформації, оскільки за короткий проміжок часу можна зібрати достатньо стандартизований матеріал. За допомогою опитування та анкетування отримують не тільки фактологічну інформацію, а й відомості про мотиви поведінки людей, їх ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, плани на майбутнє та оцінки минулого. При їх проведенні можна моделювати будь-які необхідні дослідникові ситуації.

Інтерв'ювання як різновид усного опитувального діагностичного

методу Метод інтерв'ю

(інтерв'ювання) застосовують для реалізації багатьох дослідницьких цілей, а різноманіття отримуваних за його допомогою психологічних фактів свідчить про значний його потенціал.

Інтерв'ювання (англ.-зустріч) - метод одержання інформації у процесі усного безпосереднього спілкування, який передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на питання, вивчення особливостей поведінки опитуваних.

Інтерв'ювання небезпідставно вважають найсуб'єктивнішим методом у сучасному арсеналі наукового пізнання, оскільки послуговування ним пов'язано з ризиком отримати недостовірне або перекручене повідомлення.

Особу, яка в опитуванні є джерелом інформації, називають респондентом (опитуваний), а ту, що опитує, - інтерв'юером.

Причиною відходу респондентом у відповідях від істини можуть бути:

піддатливість реальному чи уявлюваному тиску інтерв'юера;

- схильність до вираження соціально схвалюваних думок;

- вплив поведінкових установок і стереотипів мислення;

- невиразне усвідомлення власних думок, позицій і відносин;

- незнання певних фактів або помилкова інформова-ність;

- антипатія до дослідника; - сумнів щодо збереження

конфіденційності повідомлення;

- свідомий обман або навмисне замовчування;

- мимовільні помилки пам'яті.

Крім дослідницького інтерв'ю, за метою дослідження виокремлюють:

- діагностичне інтерв'ю, використовуване на ранніх етапах психотерапії як засіб проникнення у внутрішній світ клієнта і розуміння його проблем;

- клінічне інтерв'ю, застосовуване як терапевтична бесіда, спосіб надання психологічної допомоги в усвідомленні людиною внутрішніх проблем, конфліктів, прихованих мотивів поведінки, шляхів саморозвитку.

За формою спілкування інтерв'ю розрізняють:

- вільне інтерв'ю, в якій дослідник має змогу самостійно змінювати спрямованість, порядок і структуру питань, дбаючи про необхідну ефективність процедури.

- стандартизоване інтерв'ю (опитування за чітко розробленою, однаковою для усіх респондентів схемою).

- напівстандартизоване інтерв'ю, засноване на використанні двох обов'язкових і основних питань, на які повинен відповісти кожен опитуваний

Бесіда Діалог між двома людьми, в ході якого одна

людина виявляє психологічні особливості іншого, називається методом бесіди. Психологи різних шкіл і напрямів широко використовують її у своїх дослідженнях.

 вимоги:Підготовка і проведення бесіди включають постановку мети, вибір матеріалу для неї.Питання для бесіди повинні бути чіткими, короткими, конкретними, не дуже загальними, не повинні підказувати респонденту відповідь. Причому психолог заучує питання напам’ять і задає їх всім випробовуваним в строго певному порядку, орієнтуючи їх на розгорнені відповіді. Можливе використання уточнюючих питань, якщо по ходу бесіди виникає в цьому необхідність.Бесіда завжди проводиться індивідуально в окремому, ретельно вибраному приміщенні. Перед проведенням бесіди з суб’єктом встановлюються довірчі взаємини. Бесіда повинна проводитися невимушено, тактовно, ненав’язливо і у жодному випадку не носити характер випитування.

Дотримання всіх необхідних умов проведення бесіди, включаючи збір попередніх відомостей про випробовуваних, робить цей метод дуже ефективним засобом психодіагностики. Тому бажано, щоб бесіда проводилася з урахуванням даних, отриманих за допомогою таких методів, як спостереження і анкетування. В цьому випадку в її цілі може входити перевірка попередніх висновків, що витікають з результатів психологічного аналізу й отриманих при використанні даних методів первинного орієнтування в досліджуваних психологічних особливостях випробовуваних

До основних переваг бесіди відносяться:

можливість одночасно досліджувати багато сторін психіки суб’єкта;можливість швидко зібрати чималий матеріал як про одну людину, так і про групу людей;можливість глибше зрозуміти психіку дитини за допомогою варіювання умов і застосування різноманітного матеріалу;можливість повторного проведення з метою з’ясування змін (вікових, особистісних).Крім достоїнств метод бесіди має і недоліки. прояви суб’єктивізму, оскільки підбір матеріалу, складання питань, входження в контакт з суб’єктом, фіксація й інтерпретація відповідей залежать від умінь дослідника;вікові обмеження в застосуванні бесіди обумовлені тим, що дитина не завжди може дати звіт про свої переживання, почуття, пояснити свої бажання і дії, оскільки вона тільки опановує мову як засіб спілкування.Бесіда включається як додатковий метод в структуру експерименту на першому етапі, коли дослідник збирає первинну інформацію про випробовуваного, дає йому інструкцію, мотивує і т. д., і на останньому етапі – у формі постекспериментального інтерв’ю.

Телефонне опитування У соціологічному та психологічному

дослідженнях воно є одним із різновидів опитування і належить до заочного (дистантного) інтерв'ю. Позитивні якості цього методу - оперативність, низька собівартість, простота контролю; недоліки неможливість отримання репрезентативної інформації за нерозвинутості телефонної мережі, вимога стислості опитувальника, змушене спрощення у формулюванні та конструюванні запитань, необхідність рівноцінної заміни респондента у разі чиєїсь відмови від участі в опитуванні.

Особливостями телефонного опитування є побудова вибірки, формулювання запитань та конструювання опитувальника.

Недоліком цього методу є отримання неіснуючих або службових номерів. Кількість їх можна значно зменшити, ввівши в програму фільтр, який пропускає тільки реальні номери

Метод анкетування Метод анкетування виник ще у XVII

ст. при розробленні "політичної арифметики". Тоді наукових принципів його проведення не існувало, інформацію збирали освічені люди за допомогою спеціальних формулярів. Із розвитком психології, підвищенням освіченості населення анкетування все більше поширювалося в різних сферах, ставши ефективним методом психодіагностики.

Анкетування (франц. enquête, букв. - розслідування) - проведення опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків.

Уперше анкетування у психодіагностиці застосував у 80-ті роки XIX ст. англійський учений Френсіс Гальтон (1822-1911), який вивчав походження розумових якостей особистості за самозвітом опитуваних. У сучасній психології анкетування вважають допоміжним методом дослідження, а у соціології, демографії воно забезпечує до 80% інформації.

Основним (але з єдиним) інструментом цього є анкета, що перебуває з опитувального аркуша" й "паспортички", але й преамбульно-инструктивного розділу. Значимість останнього не можна недооцінювати, т.к. за умов заочного спілкування з респондентом преамбула - єдиний спосіб мотивації респондента на заповнення анкети, формування її установки на щирість відповідей. З іншого боку, у преамбулі говоритися у тому, хто й навіщо проводить опитування, даються необхідні коментарі та інструкції для роботи респондента з анкетою.

Головна частина анкети (опитувальний лист) розробляється як основі спільних вимог до опитування, але й урахуванням низки додаткових міркувань. У анкеті можна й потрібно ставити:

прямі, які пропонують респондента висловити своє власне позицію, і непрямі (згоду чи незгоду з позицій іншим людям) питання;

3. питання - "гачки", щоб респондент "клюнув", тобто. задля підтримання його інтересу заповнення анкети; 5. контрольні питання, перевіряльники стійкість і непротиволречивость думок респондентів; 6. питання - "пастки", є різновидом контрольних, призначені для з'ясування ступеня щирості відповідей; 13. закриті запитання, тобто. супроводжувані усіма теоретично можливими варіантами відповіді, у тому числі

респондента доведеться вибрати той, що відповідає її думки; 14. відкриті запитання, які містять жодного варіанти відповіді, які передбачають, що респондент напише те,

що хоче, в спеціально відведених місцях анкети; 15. напівзакриті, точніше, частково закриті (чи частково відкриті) питання, куди заздалегідь дана лише деякі

з варіантів відповіді, яка може задовольнити респондентів, які можуть дописати свій варіант.

Недоліком методу анкетування є те, що він дозволяє розкривати, як правило, тільки верхній шар чинників: матеріали, зібрані за допомогою анкет і опитувальників (складених з прямих питань до випробовуваних), не можуть дати дослідникові уявлення про багато закономірностей і причинні залежності, що відносяться до психології. Анкетування – це засіб першого орієнтування, засіб попередньої «розвідки». Щоб компенсувати відмічені недоліки анкетування, застосування цього методу слід поєднувати з використанням змістовніших дослідницьких методів, а також проводити повторні анкетування, маскувати від випробовуваних справжні цілі опитувань і т.д.

Пресове опитуваннярізновид анкетування, що

здійснюється за допомогою періодичної преси.

Основні переваги: оперативність, масовість, економічність, відвертість респондентів, обумовлена добровільністю їх участі в опитуванні.

Головні його недоліки: низька репрезентативність, невисокі показники повер нення заповнених анкет, що збільшуються великим їх вибракуванням, нечисленність запитань, перевага закритих запитань, обмежені можливості застосування шкальних, табличних, діалогових, менюподібних, контрольних і фільтруючих запитань, імовірність впливу на респондента інших осіб.

Поштове опитування припускає розсилання анкет (за спеціально

підібраними адресами) тим особам, які у сукупності репрезентують досліджуваний об'єкт.

Переваги методу : а) отримати запитання делікатного і інтимного

характеру, б) охопити опитуванням населених пунктів, куди

анкетерам неможливо добратися, в) заощаджувати кошти (поштовий опитування

обходиться, принаймні, вдвічі дешевша від звичайної інтерв'ювання).

Недоліки: а) низький вік анкет, б) перекоси репрезентативності, в) неминучість вибраковки, р) порушення правила анонімності опитування, Обов'язкові вимоги цього методу: 1. багатоаспектне і багаторазовий пілотаж

проекту анкети; 2. докладна інструкція до її заповнення; 3. шифровка конвертів; 4. вкладення в поштові відправлення чистого

конверта для повернення анкети;

Телевізійне експрес-опитування  метод збору не стільки соціологічної, скільки

політологічної інформації, використовуваний ведучими політичних телевізійних програм. Техніка цього методу припускає: 1.формулювання телеведучим одного найбільш актуального запитання;

2.мотивування телеглядачів на висловлення своєї відповіді на поставлене запи тання у формі або «так», або «ні»;

3.прохання до телеглядачів негайно зателефонувати і продекларувати свою по зицію до закінчення даної телепередачі (тобто протягом 20-30 хв.);

4.оперативний підрахунок коду опитування з демонстрацією цього підрахунку на електронному табло;

5.коментування отриманих результатів.  Цей привабливий для багатьох прийом

тележурналістки здатний дати тільки поверхове уявлення про суспільну думку взагалі, з поставленого запитання, зокрема. Він не може виявити умонастрою всього народу, тому що дану телепередачу бачили не всі, а можливість зателефонувати в телестудію мали тільки деякі. Проте цей метод може використовуватися в соціологічних дослідженнях, природно, без претензій на роль головного й об'єктивного.