Історія рідної школи

Усі ми родом зі школи. Вона в житті кожної людини є

однією з найяскравіших та найцікавіших сторінок її життя.

Більша половина дитинства та юності проходить за шкільною

партою. Саме школа формує свідомість дитини, морально-

духовні якості, її інтелектуальні здібності, озброює основами

наукового світогляду, готує дитину до подальшого дорослого

життя. В її стінах навчається не одне покоління учнів, кожне

з них має свої успіхи, здобутки, певні традиції. Тут важливо

дотримуватися принципу наступності поколінь та передати

сучасній молоді те розумне, добре, вічне, що накопичила

школа за минулі роки. Саме тому потрібно знати, цінувати,

досліджувати і продовжувати історію рідної школи.

Кожна людина, кожна родина, кожна споруда має свою

неповторну історію. Свою особливу цікаву історію має і наша

школа № 5.

Історія школи № 5 налічує не один десяток років. Плине

час, виростають і покидають школу учні, змінюються

покоління, а вона щороку радо зустрічає маленьких

школяриків і з сумом навесні проводжає у доросле життя

випускників. По-різному складається їхня доля, але всі вони

пам’ятають рідну школу, яка дала їм квиток у доросле життя.

Завітаємо в далеке минуле… 1

З 1935 року учні школи навчалися у пристосованому для

школярів будинку центральної перукарні по вулиці Карла

Маркса (нині перукарня «Мрія»). Викладалися наступні

предмети: російська мова, російська література, арифметика,

природознавство, праця, малювання, співи, фізкультура. Тоді

українську мову не вивчали. У школі навчалися діти різних

національностей: українці, росіяни, білоруси, євреї. Майже

всі учні отримували знання високого рівня. Загальний

відсоток успішності за рік складав 98,2 %. Всього навчалося

555 учнів з першого по сьомий класи. З 1938 року була

введена платня за навчання в розмірі 200 карбованців, в

результаті чого частина учнів змушена була залишити

навчання. У ті часи навіть ця невелика платня для деяких

батьків була непосильним тягарем.

Будівництво нового приміщення почалося у 1936 році на

ділянці робітника заводу «Зірка» Олексія Савича Єрмака.

Керував зведенням будівлі прораб А. І. Малолєтов.

Після двох років сумлінної праці будівництво закінчилося.

У 1938 році на вулиці Невського постала нова будівля, але до

1 вересня її підготувати не встигли. Учні у стінах нової школи

почали навчання тільки з грудня 1939 року.

2

Школа № 5 1940 рік

Першим директором призначили Івана Леонтійовича

Красноштана, завучем старших класів - Олену Митрофанівну

Прохоренко (яка згодом стала директором), завучем

початкових класів – Якова Григоровича Гільбуха.

Викладалися - фізика (вчителі – Песков Василь Антонович,

Дубініна Валентина Леонтіївна), біологія (Суховій Марія

Єлисеївна), креслення (Білявський Василь Григорович),

географія (Айварджи Єфросинія Семенівна), українська мова

та література (Снєжко Єфросинія Тимофіївна, Богун

Парасковія Йосипівна), фізичне виховання (Жиромський 3

Борис), військова справа (Юдицький Павло Самсонович).

Педагогічний колектив складався лише з 15 вчителів. У

стінах школи навчалося тільки 470 учнів.

До восьмого класу на паралелі було по два класи, дев’ятих

та десятих – по одному. Більшість учнів належали до

піонерської та комсомольської організацій. Учительська і

учнівська комсомольські організації були об’єднаними.

Обов’язки комсорга виконував учень Сурков Григорій.

8 клac 1939 -1940 навчального року

4

Важка доля чекала перших випускників (випуск 1941

року), вони пішли на фронт. Багато розповіли про ті пам’ятні

часи викладач військової справи Юдицький Павло

Самсонович і випускники 1941 року Тітов Євген Ізотович та

Мойзріст Анатолій Михайлович.

Наприкінці червня, після складання останнього іспиту з

хімії, відбувся урочистий вечір випускників. З перших років

життя школи існувала традиція зустрічати світанок після

вечора на Галенківському озері. Вранці випускники пішли на

озеро зустрічати світанок, але, дійшовши до вулиці Карла

Маркса, почули про початок війни.

Перший випуск школи

10 клас 1941 рок

5

Мойзріст Анатолій Михайлович. Титов Євген Ізотович

випускник школи №5 1941 року. Класним керівником був Песков Василь Антонович. Після скла-дення останнього іспиту з хімії 16 червня 1941 року разом із викла-дачем військової справи за роз-порядженням військкомату виїхав до м. Ленінграда, там вступив до Ленінградського артилеристського технічного училища зенітної оборо-ни. Із цим полком зустрів перемогу над німецькими загарбниками.

За-кінчив війну капітаном на посаді Навчаючись у школі № 5 був членом комітету комсомолу, відповідальним за оборонно – ма-сову роботу.Закінчивши 8 класів у 1940 році, вступив до військового училища. У березні 1942 року Євген Ізотович прибув на службу до зенітного полку № 1226 на посаду керівника артилеристсь-кої майстерні.

керівника озброєння артилеристсь-кого полку.Має нагороди: 4 ордени та 15 медалей.

6

8 Березня 1941 року

Зліва направо.

Перший ряд: Бокитько Г., Таранова Н., Логвиненко Л.,

Другий ряд: Жужель Г., Щеголькова М., Романько М.,

Волкова Т., Доценко Т., Кузнецова В.

Третій ряд: Васюхно К. Калтигша Л., Макаренко Л.

Азарова В. Калугіна А., Юрченко Л., Кричевцова М,.

Гололобова Н., Ялицева Л.

7

Юдицький Павло Самсонович

Працював у школі №5 з 1940 по 1941 рік на посаді викладача військової справи. Велику Вітчизняну війну пройшов рядовим солдатом - розвідником. Воював у Підмосков'ї та Білopyci на Центральному фронті. Чотири рази був поранений.

1941 рік… Для всієї країни настали роки

випробувань, страждань і боротьби з фашистськими

загарбниками.

Ще до початку війни з Радянським Союзом

фашистське керівництво визначило свої плани стосовно

України, її економіки і населення. Економіка України

мала стати довічною власністю Німеччини, а її

населення оголошувалось расово «неповноцінним» і

8

підлягало більшою частиною на винищення, меншою -

на слугування німецьким панам. Не мали права українці

і на повноцінну освіту.

Настанови Гітлера конкретизувалися в плані «Ост» -

плані підкорення і знищення народів Радянського

Союзу, встановлення довічного німецького панування

на завойованих територіях - і цілому ряді доповнень і

директив до нього, виданих уже в ході війни.

27 серпня 1941 року Шостка була окупована

німецькими військами. Під час фашистської окупації

школа, не зважаючи на труднощі, продовжувала

працювати. Навіть набиралися початкові класи.

За спогадами Кузнєцової Раїси Петрівни, яка в 1940

році прийшла в перший клас до класного керівника

Богун Парасковії Йосипівни, школа під час окупації

працювала з перервами. Класний керівник жила при

школі в жилому приміщенні, там же проводилися уроки.

Коли почалася війна, діти повноцінно навчалися

лише один місяць. З появою окупантів, за наказом

німецького коменданта школу було перетворено на

шпиталь для поранених німецьких офіцерів. Учнів

перевели до школи №1, яка розміщувалася в

9

дерев’яному будинку по вул. Леніна (на місці сучасного

центру молоді, в минулому палац піонерів).

Обидва перших класи обох шкіл були змушені

вчитися разом в одному приміщенні. За партою сиділо

по шість-сім дітей, для того, щоб зайняти місце ,

потрібно було вставати дуже рано. У таких умовах діти

вчилися один місяць, після чого учнів нашої школи

розпустили по домівках.

Навчання відновилося лише на початку вересня 1942

року. Парасковія Йосипівна ходила по дворах і збирала

учнів класу, але діти отримали змогу вчитися лише

протягом вересня. Знову вийшов наказ німців звільнити

приміщення.

Цього разу школу № 5 було перетворено на елітні

конюшні для коней офіцерського складу. З сумом діти

бачили, як в стіни рідної школи вбивали костилі, щоби

прив’язувати елітних німецьких коней. Для навчання ж

радянських дітей там місця не було.

Після звільнення міста від німців з 2 вересня було

остаточно відновлене навчання. За наказом від 15

вересня 1943 року директором школи призначено

Прохоренко Олену Митрофанівну (викладала

математику в 7-10 класах). Завучем стала Курна Ксенія

10

Іванівна, вчитель біології. У школі викладали

Конституцію СРСР (Случинська М. Є. та Куліченко Є.

І.). Дбала про дозвілля дітей піонервожата –

Петрусенко А. Т., а згодом – Короткевич І. М.

Війна стала причиною деяких нововведень у школі.

З лютого 1944 року на базі класів створювалися

воєнізовані формування. Кожен клас, починаючи з

п’ятого, називався взводом і поділявся в свою чергу на

стройові відділення. Командиром призначався

встигаючий учень. Особлива увага приділялася

проведенню щоденних фіззарядок без запізнень. 23

лютого цього ж року з метою охорони школи і

наведення порядку під час нальоту ворожих літаків

створювались такі групи захисту: спостереження й

охорони порядку, пожежна, аварійно-відновлювана,

хімічного захисту, санітарна. Очолював групи

Федоренко Петро Миколайович (військкерівник,

молодший лейтенант).

11

3 клас 1946 року

зліва 2 ряд: Круш Юлія Олексіївна (класовод)

В післявоєнний період з 1944-45 по 1955 навчальний

рік школа № 5 отримала статус середньої російської

жіночої (навчалися дівчата, хлопців було дуже мало).

Через скрутне матеріальне становище, голодування,

нестачу одягу та взуття частина дітей взагалі була

змушена залишити школу.

Але незважаючи на численні негаразди, діти вчилися

старанно. Успішність навчання складала 84,4 %.

Вивчалися нові предмети: географія, природознавство,

12

історія, українська мова. З сьомого класу додатково

вводилися – алгебра та геометрія, Конституція, фізика,

хімія й німецька мова. Колектив школи дещо

збільшився - викладали 22 вчителі. Функції директора

школи виконувала Касаткіна Юлія Олександрівна.

При школі існувала земельна ділянка, якою

завідувала К. І. Курна. Дівчата власноруч вирощували

на присадибній ділянці різноманітні овочі. Допомагав

школі повноцінно працювати і технічний персонал:

прибиральники, сторож, швейцар, двірники.

Кожного дня класні керівники проводили огляд

дітей на захворювання чесоткою та вошами.

В наступні роки колектив школи потроху

збільшувався, за парти сідало все більше учнів.

13

6 клас 1948 -1949 навчального року

класний кepiвнuк- Гогун П.О. (вчитель української мови)

У 1945 році вже працювало 33 вчителі. Усіх

випускників того року нагородили книгою «Короткий

курс історії ВКП (б)». Серед випускників двоє

закінчили школу зі срібними медалями. У 1946-47

навчальному році школу закінчило 18 чоловік, двоє

отримали золоту та срібну медалі. У березні 1948 року

учнів 9-го класу з причини недостатньої наповненості

перевели до школи № 2.

14

9 лютого 1949 року з метою покращення методичної

роботи в школі директором було видано наказ, згідно з

яким організовувались циклові методично предметні

комісії у 5-9 класах й класні методичні об’єднання 1-4

класів, які повинні були збиратися не менше одного

разу на місяць. Було організовано методичний куточок,

де виставлялися найкращі роботи учнів.

7 клас 1950 року

Зліва направо

3 ряд: 1) Грибань Тетяна Тихонівна (класний керівник,

вчитель географії)

2Литвин Євдокія Степанівна (вчитель української мови)15

3) директор школи

4) вчитель фізичного виховання

Функціонували гуртки: хоровий, російської мови,

біології, драматичний, хореографічний, музичний,

літературний. Команда школи на змаганнях з волейболу

серед навчальних закладів міста, присвячених черговій

річниці Радянської Армії, зайняла 1 місце.

Дбала школа й про своїх працівників. При школі

існували квартири для деяких вчителів, які не мали

свого помешкання. Дисципліна в школі була суворою.

Якщо учень був відсутній у школі три дні, на нього

директору подавався письмова доповідна.

Завуч нашої школи - Гмирко у 50-х роках

організував інкубатор, при школі розводили курчат.

Вводилася автосправа, дівчата з допомогою школи № 3

збирали авто. Зібрати перше авто - Газ-АА

(вантажівку) допомогла «Свема», забезпечивши учнів

запчастинами.

Взагалі, в ті часи автокружки існували тільки в двох

школах № 5 та № 3. Наша школа вже тоді вела широку

позакласну виховну роботу.

16

У ці роки школа працювала у дві зміни. 1-3 та 10

клас займалися в першу зміну, а всі інші класи – в

другу. Учні займали перші місця з предметних

олімпіад. З першого квітня 1950 року було засновано

балетний гурток та гурток юннатів. Здійснювалися

постійні походи по маршрутах Шостка – Пирогівка,

Шостка - Новгород-Сіверський. Постійно проводилися

новорічні свята у вигляді балу – маскараду.

Існувала навчально – дослідницька ділянка, як база

вивчення ботаніки. У старших класах навчання було

платним.

17

Із 1955 - 1956 навчального року школа № 5 стає

середньою загальноосвітньою трудовою

політехнічною.

З вересня 1958 року до школи № 9 було переведено

241 учня, до школи № 1 – 19 чоловік. У школі працює

31 учитель. Навантаження вчителів було великим – по

27-29 годин.

До 1964 року директорами школи були Большаков

М.Г. (1955 – 1958 рр.) та Плешаков М.П. (1958 – 1964

рр.).

18

2 клас 1959-1960 навчального року

У 1960 році школа стала змішаною восьмирічною,

розміщувалася у другому старому приміщенні. Із 1964 –

1985 рр. школа стала неповною восьмирічною. Значну

частину учнів було переведено в новостворену школу №

11.

З 1964 року обов’язки директора виконує Бібік

Павло Павлович. У школі навчається близько 800 учнів,

працює 30 вчителів. У 1968 році до школи добудували

двоповерхову споруду, де розмістились спортзал та

майстерня. У вересні 1971 року із Охтирки були

отримані верстати для шкільної майстерні.

Шкільне життя було цікавим і насиченим. З 14. 09.

1968 року по 06. 05. 1972 року чергові вчителі

проводили лінійки. Вчилися по суботах. Субота була

днем відвідування школи батьками. Діяли курси

громадянської оборони для 5 - 7 класів.

З 1971 року директором школи призначили

Шестакова Павла Івановича – досвідченого педагога з

університетською освітою (закінчив Київський

Національний Університет ім. Т. Г. Шевченка,

кафедра російська філологія). Він завжди керувався

19

принципом «роби як я». З 1982 року заступниками

директора з навчально - виховної роботи були –

Полончук О.І. та Кшенська Т. М. Школа налічувала

приблизно 800 учнів і через брак приміщення

працювала у дві зміни. Старшою піонервожатою

працювала Губарева Тамара, яка зараз є заступником

директора однієї із сумських шкіл.

6-Б клас 1973-1974 навчального року

Педагогічний колектив складався з досвідчених,

мудрих, висококваліфікованих учителів; серед них –

відмінники народної освіти Головко В. П. (математика) 20

та Щасна А. І. (математика), Герасименко М. А.

(початкові класи), Казановська З. М. (вчитель

української мови), Лавренюк Л. І., Литвиненко Р. І. та

інші. Навичкам технічної праці навчав дітей Матошин

О. Ф., фізкультуру викладав Мезько М. Л.

Не дивлячись на високе навантаження, в школі

працювали гуртки та спортивні секції, на досить

високому рівні велась виховна робота. Обов’язковими

були політінформації, що займали 15 хвилин першого

уроку. Учні школи завжди були призерами II та III

етапів олімпіад. Досить розвиненою була вчительська

та учнівська художня самодіяльність. Працював клуб

«Вихідного дня». Школа відзначалась згуртованим

колективом та зайнятими першими місцями за збір

найбільшої кількості металобрухту (до 50 тонн) й

макулатури. Популярною була військово – патріотична

гра «Зірниця». У спортивному залі кожного року

проводилися новорічні свята, які вражали присутніх

своєю яскравістю. Діти приходили на ялинку в

різноманітних казкових костюмах. Тут можна було

побачити різних казкових героїв. Кожного року учнів

привітали Дід Мороз і Снігуронька, готувалася цікава

програма з конкурсами, змаганнями та іграми.

21

Влітку кращі класи мали можливість отримати

путівку на екскурсію до різних міст Радянського Союзу.

Славилися наші учні й рівнем знань. Серед призерів

міських змагань завжди були і школярі.

Військово-спортивна гра "Зірниця" (1971 вересень)

22

Виховна година. Класний керівник Прочухан А. С. 1972 рік

ї

Свято Першого дзвоника 1 вересня 1972

23

Шкільний духовий оркестр під керівництвом Люліна В.І. (1990 -1991 навчальний рік)

Починаючи з 1983 року, на території школи

розгорнулося будівництво нового приміщення, яке

зводив трест «Шостхімбуд». Нова будівля була

обладнана за тогочасними вимогами завдяки

фінансуванню ВО «Свема». Зусиллями директора

школи Шестакова П. І., заступника директора

Полончука О. І., вчителів - чоловіків було завезене

обладнання майже з усієї України (Бердичів, Вінниця,

Луганськ, Суми, Харків).

Будівництво було завершене в серпні 1985 року.

Відкриття новобудови школи 1 вересня 1985 року було

24

без перебільшення загальноміським святом, на якому

були присутні: перший секретар міському партії -

Кушнарьова С. Д., головний інженер – Микитенко, та

інші. Символічний ключ до знань було передано

Петренко Віктору Михайловичу, який став новим

директором школи. І знову школа набула статусу

середньої.

Перші роки становлення школи й нового колективу

видалися важкими. Школа була найбільшою за

чисельністю в місті. В ній навчалося 2450 учнів,

працювало більше 150 педагогів. Існувало понад 11

комплектів в паралелях класів, навіть зустрічалися

класи з літерою «Л». 3-5 класи навчалися у другу зміну.

Працювала школа повного дня для початкової ланки.

25

Почесні гості на відкритті СЗШ № 5

Зліва направо:1. Директор школи — Петренко В.М

2. Прораб будівництва школи - Мозговий I.I.

3. Пертий секретар міському партії - Кушнірьова С.Д.

4. Головний інженер тресту »Шостхімбуд"- Нікітенко 3.І.

5. Вчитель - ветеран - Грива . Г.

26

Вручення символічного ключа Знаньбудівельниками директору школи

27

Педагогічний колектив школи 1 вересня 1985 року

У 1987 – 1990 роках на базі школи за рахунок коштів

профкому «Свема» працював підлітковий клуб, у складі

якого діяло понад 30 платних гуртків та спортивних

секцій, у тому числі секція плавання в приміщенні

шкільного басейну. На демонстрації школа ходила зі

своїм духовим оркестром, мала два драматичних та

хореографічних гуртки. На базі школи працювали

практично всі відомі в місті керівники художньої

самодіяльності та спеціалісти спорту: керівник духового

оркестру – Люлін В. І., Ларін В. М., керівник народного

танцювального колективу «Полісянка» - Охріменко В.

М.

Проводились змагання на кращий клас – переможці

нагороджувалися безплатними туристичними путівками

до Ленінграду, Москви, Криму, Карпат, Кавказу. Учні

школи завжди були в числі переможців II та III етапів

предметних олімпіад.

Із 1989 року до сьогоднішнього дня обов’язки

директора школи виконує Коваленко В. І. Заступниками

директора школи працювали Рогоза Н. М., Полончук О.

І., Пушко І. О., Точило В. М.

28

Зі зміною демографічної ситуації в місті значно

зменшувалася кількість учнів.

Стара будівля передана новим господарям, але

незмінними залишаються традиції школи - проводяться

естафети художньої самодіяльності, традиційними

стали «Козацькі розваги» до дня Збройних Сил України,

конкурс грації та краси «Роксолана» до 8 Березня,

спартакіади, вечір зустрічі випускників.

В останні роки на базі школи працює філія

Сумського державного університету ім. А. С.

Макаренка.

Школа завжди давала учням міцні, об’єктивно

оцінені знання. Доказом цього факту є те, що високий

відсоток випускників вступає до престижних вищих

навчальних закладів країни, причому переважна

більшість на бюджетну основу.

У 2004-2005 навчальному році школа проходила

державну атестацію. Протягом лютого 2005 року

компетентна експертна комісія Управління освіти

Шосткинської міської ради провела моніторинг всіх сфер діяльності школи та

зробила такі висновки:

Результативність освітньої

діяльності навчального закладу

Сумарна кількість балів у розділах

високи

й

достатні

й

середній низький

29

1. Організація навчально-виховного

процесу9,4

2. Ефективність навчально-виховного

процесу10,5

3. Управління навчальним закладом 9,6

4. Соціальний захист, збереження та

зміцнення здоров’я учнів та

працівників закладу

10,3

Разом 39,8

Результативність

освітньої діяльності

навчального закладу

Сумарна

кількість

балів у

розділах

Високи

й

Достатні

й

Середні

й

Низьки

й

62-52 51-35 34-20 19-0

А відкривалась атестація презентацією школи, в ході

якої в оригінальній театралізованій формі майже весь

колектив представляв роботу всіх кафедр школи.

Експертною комісією був складений відповідний акт

з результатами атестації і поданий до обласної

атестаційної комісії, яка підтвердила достатній рівень

результативності діяльності ШЗШ I-III ступенів № 5, що

є досить високим досягненням серед загальноосвітніх

навчальних закладів області.

За свою новітню історію школа дала путівку в життя

1419 випускникам, з них медалістів – 66. У школі 30

навчаються 860 учнів, працюють 59 вчителі. 40 учителів

є спеціалістами вищої кваліфікаційної категорії, звання

«Вчитель-методист» та «Старший учитель» мають 18

педагогів школи, 13 учителів є спеціалістами першої

категорії. Шість учителів нагороджені знаком

«Відмінник освіти України».

Колектив школи 2005 р.

Школа продовжує співпрацювати з ВНЗ України.

На її базі працює навчально-консультативний пункт

Сумського державного педагогічного університету ім.

А.С.Макаренка, у якому здобувають вищу педагогічну

освіту 728 студентів. Методична проблема школи

31

«Використання особистісно орієнтованих технологій у

навчально – виховному процесі з метою формування й

розвитку життєвих компетентностей учнів».

Виховна проблема «Формування кращих рис

особистості на основі впровадження інтерактивних

форм у виховну роботу».

Напрямки діяльності:

-реалізація принципу профільного навчання в 10-11

класах;

-допрофільна підготовка, введення елективних

курсів для учнів 8-9 класів;

-запровадження нових навчальних курсів: «Етика»,

«Християнська етика», «Основи правознавства»,

«Основи економіки»;

-формування світогляду молодших школярів,

максимальне розкриття природних здібностей дітей

через реалізацію взаємозв’язку в системі «дитина –

учитель – родина» та впровадження принципу

наступності при переході до середньої ланки;

-створення системи навчання, виховання та

розвитку здібних учнів;

32

-робота учнівських історико-краєзнавчих груп

«Пошук», дискусійного клубу старшокласників

«Діалог», реалізація модулів програми «Рівний –

рівному»;

-розвиток художньо-естетичних, творчих та

спортивних здібностей школярів;

-впровадження учнівського самоврядування.

Методичні розробки вчителів опубліковані у

фахових виданнях: «Хімія», «Англійська мова та

література», «Історія та правознавство», «Все для

вчителя».

Сьогодні Шосткинська загальноосвітня школа І-

ІІІ ступенів №5 – це:

-багатопрофільний навчальний заклад, який дає

глибокі та міцні знання математичного, хіміко-

біологічного, історико-правового профілю;

формує кращі громадянські риси особистості,

соціальну компетентність. Понад 75% випускників

школи щорічно вступають до престижних ВНЗ України;

-сучасна навчально-матеріальна база: 52 навчальні

кабінети, комп’ютерний клас, 3 майстерні, 2 спортивні

зали, тренажерна зала, стадіон, стрілковий тир, актова

33

зала на 250 місць, їдальня з харчоблоком, бібліотека з

книжковим фондом 57611 примірників.

-Змістовна організація учнівського дозвілля:

робота 20 гуртків та спортивних секцій;

щорічна естафета мистецтв для учнів 4-9 класів;

фестиваль грації та краси «Роксолана»;

ВСК «Козацькі розваги»;

КВК;

конкурс відеокліпів «Зоряний час».

У школі в свій час навчалися відомі люди:

Коваленко В. І. - директор школи,

Мисько О. П. – генеральний директор виробництва

«Фотомаш»

Стоянов В. І. – полковник, міський військовий

комісар,

Гайтина В. В. – начальник служби у справах

неповнолітніх міськвиконкому,

Осовських С. О. – головний інженер заводу

«Імпульс»,

Щигло О. І. – кандидат технічних наук,

Махатков О. – капітан Збірної команди хокею на

траві, майстер спорту міжнародного класу.

Скрипка І. В. – працівник адміністрації президента,

34

Бондаренко Д. М. – чемпіон Європи з карате, на

базі школи веде секцію з цього виду спорту.

Інформація про медалістів школи (1946-2007 н. р.)

Навчальнийрік

№п/п

ПІБ учня Вид медалі

1946-1947 1 Яркова Ніна Архипівна срібло1947-1948 2 Ікрянникова Юлія Павлівна срібло1948-1949 3

456

Яркова Надія АрхипівнаНедзельська Неллі ДмитрівнаЮжакова Зінаїда Миколаївна

Клинська Інна Василівна

золотосріблосріблосрібло

1949-1950 7891011

Ворович Фаїна МарківнаЧибар Євгеній ПетровичКартуша Надія Андріївна

Гавилевський Володимир ПетровичБондаренко Белла Іванівна

сріблосріблосріблосріблосрібло

1963-1964 12131415

Настюк Алла ГригорівнаГерасименко Валентина Миколаївна

Прокопенко Наталія МиколаївнаМарченко Ірина Миколаївна

золотозолотосріблосрібло

1972-1973 161718192021222324252627282930

Данченко МиколаПолуденко Юрій

Стан ЮрійЗолотарьова Олександра

Андросов СергійСознева ОлександраСтарченко Микола

Чубун МиколаБорисенко Олександра

Саратовський КонстантинБородін Сергій

Двомишкин СергійПетренко Павло

Михайлова ВалеріяПихурена Олександра

золотозолотозолотозолотозолотозолотозолотозолотосріблосріблосріблосріблосріблосріблосрібло

35

1988-1989 313233

Несвітайло Вадим ІвановичОсовських Світлана

Шаламай Лариса

золотозолотозолото

1989-1990 34 Тетеря Тетяна Іванівна срібло

1990-1991 35 Бєлко Інна Володимирівна срібло

1991-1992 3637

Темченко Максим ГригоровичТихомирова Наталія

золотозолото

1992-1993 38 Тищенко Олександра Іванівна срібло

1993-1994 39 Шаламай Олена Анатоліївна золото

1994-1995 404142

Печкіна Вікторія ЛеонідівнаВасенок Олена Анатоліївна

Лавриненко Алла Анатоліївна

сріблозолотозолото

1997-1998 43 Костюченко Людмила Миколаївна золото

1999-2000 4445

Веремеєнко Тетяна МиколаївнаМарченко Дмитро Сергійович

золотозолото

2000-2001 46474849

Гичка Олег МиколайовичГалич Карина Володимирівна

Лавриненко Ганна МиколаївнаЩербак Оксана Олександрівна

золотосріблосріблосрібло

2001-2002 505152535455

Галенко Тетяна ФедорівнаІщенко Марина Юріївна

Нечаєва Ольга ОлександрівнаКошель Тетяна Сергіївна

Маматов Денис В’ячеславовичМисько Аліна Олександрівна

золотозолотозолотозолотозолотозолото

2002-2003 56 Сенич Наталія Анатоліївна срібло

2003-2004 575859

Шевченко АртемАврамкіна МаріяОсипенко Сергій

золотозолотозолото

2004-2005 606162

Ладижева АлінаХудан В’ячеславПідлісна Олена

золотозолотозолото

36

2006-2007 63646566

Грищенко ІринаГордієнко Ігор

Надольна ГаннаКузьиенко Анжела

золото сріблосріблосрібло

Всього: 66 (38 золотих, 30 срібних)З 1987 року: 38 (25 золотих, 13 срібних)

Директор школи

Коваленко Володимир Іванович

Володимир Іванович закінчив у 1975 році Сумський ДПУ.

« ... В ШЗШ № 5 працюю з 1986 року на посаді заступника

директора з навчально-виховної роботи і вчителем фізики, з 1989

року — на посаді директора школи .37

Школа дорога тим, що колись сам в ній навчався, а тепер

намагаюсь примножувати її кращі традиції. Головне завдання

вбачаю в тому, щоб створити умови для учнів та педагогів на

принципах позитивної мотивації. Наша школа має вагомі здобутки

в навчально-виховному процесі і ще більший потенціал. Хочу, щоб

вона мала майбутнє.

Щиро вдячний вчителям за співпрацю у справі навчання та

виховання дітей».

Заступник директора з навчально-виховної роботи

Рогоза Надія Миколаївна

Закінчила в 1980 році Сумський державний педагогічний

інститут ім. А. С. Макаренка. Має значок "Відмінник освіти

України", грамоти Міністерства науки і освіти України, звання

"Старший учитель"38

"... У ШЗШ № 5 працюю з серпня 1987 року. За цей час школа

стала для мене рідною, а учні - найкращими у світі. Єдине неприємне

враження — це значне скорочення нашої шкільної сім'ї. У 1987 році

у школі працювало більше 100 вчителів і навчались 2400 учнів, а

зараз у школі 67 вчителів.

За час роботи в школі неодноразово готувала учнів до олімпіад.

Класним керівником працювала з 1980 по 1987 р. у ЗОШ № 12.

Пишаюсь випускниками - медалістами 2004 року Аврамкіною

Марією, Осипенком Сергієм, Шевченком Артемом. Вони справжні.

Люблю свою професію, бо кращої роботи не знаю..."

Заступник директора з навчально-виховної роботи

Полончук Олександр Іванович

39

Закінчив у 1979 році Київський національний

педагогічний університет. В ШЗШ № 5 працює з 1983 року

вчителем історії та заступником директора з НВР. Має вищу

категорію, звання «вчитель-методист». Нагороджений

знаком «Відмінник освіти України». Має власні публікації:

Науково-методичний журнал «Історія та правознавство»,

№4, лютий 2004 р, №5, березень 2004 р, №7 квітень 2004 р.

«Реалізація принципів проблемно-полілогічного навчання.

(11 стор.) Електронний варіант «Питання релігії в шкільних

курсах суспільних дисциплін», 2005 р. (120 стор.)

„ ... Початок роботи в школі № 5 співпав з часом

становлення цієї школи як середньої. Прийшлось докласти

чимало зусиль в справі її обладнання та налагодження

системи НВР, зокрема в становленні виховного процесу.

Своє педагогічне кредо завжди будував на принципах

педагогіки співпраці та розумного поєднання навчання і

позакласної роботи. Пишаюсь тим, що в більшості міських

змагань та конкурсів школа посідає призові місця.

У моєму творчому доробку, як учителя, є 14

випускників, які закінчили та навчаються в історичних,

філософських та правових вузах. Зокрема, в місцевому ліцеї 40

вчителем історії працює Василенко В. М., на юридичних

посадах — Сибильов О. В., Бондаренко Є. В., Соколовський

О. М. та інші.

Свою школу вважаю найкращою не тільки з емоційних, а

й з об'єктивних причин. Поважаю колег, учнів, які живуть

за принципом „Якщо не я, то хто?" і не зупиняються на

досягнутому, міряють свою працю не кількістю грошей, а

кількістю нових добрих справ.»

Заступник директора з навчально-виховної роботи

Тимошенко Світлана Михайлівна

41

Закінчила в 1986 році Глухівський державний

педагогічний інститут ім. С. Ценського за спеціальністю

«педагогіка і методика початкового навчання»

«В школі працюю з 1986 року. Прийшла до неї в часи її

розквіту, коли в дію вступила нова будівля, на паралелі було

до 12 класів, а вчителів стільки, що за рік з усіма не

познайомилася. За цей час, нажаль, школа стала набагато

меншою як за кількістю учнів, так і за кількістю вчителів.

Школу я дуже люблю, в ній проходять кращі роки мого

життя. Разом старіємо, разом мудрішаємо...

З 2005року я працюю заступником директора з НВР.

Класоводом довелося працювати з початку роботи в школі.

За цей час випустила 6 класів, три з яких закінчили школу. Є

серед моїх випускників учні, якими можна пишатися, це -

Мурченко Дмитро (закінчив школу з золотою медаллю),

Вовна Анна (навчається в Сумському педагогічному

університеті), Задко Тетяна (нині керівник хореографічної

42

студії в Києві). З любов'ю згадую й випуск 2005 року, зараз 7-

А клас. Маю призерів олімпіад.

Мрію побачити вчительську кімнату замість кабінету

логопеда, яка складалася б з двох кімнат. Одна для

відпочинку, друга - для роботи.»

Стою у класі,

дивлюсь в усміхнені обличчя,

та зазираю у щасливі очі.

Малята XXI сторіччя,43

я хочу бути поряд з вами.

Хочу дивитись,

як зростаєте умілі,

як розум розкриваєте до

світла,

як ідете до обраної цілі,

що десь попереду уже

розквітла...

44