Embed Size (px)
Citation preview
Міжнародний круглий стіл «Реформування системи
запобігання корупції в Україні»
Сладжна Ташева, д-р. наукГолова TI Macedonia
Пункти презентації
Міжнародні стандарти щодо декларування майна посадовими особами• Рекомендація Nr. R (2000) 10 Комітету Міністрів країнам-членам стосовно
поведінки для державних службовців (прийнята 11 травня 2000 року);• Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (прийнята у 2003 році).
Стаття 8 (пункт 5);• Технічні рекомендації для впровадження Конвенції ООН (ООН, 2009, стор. 25-
26)
Розділ VII Закону України "Про запобігання корупції" • Статті 45-52 • Посилання на всі статті і коментарі до них, спираючись на досвід застосування
подібних положень у різних країнах.
Порівняльний аналіз• Порівняння системи України з досвідом різних країн (досвід отриманий під
час впровадження подібних систем деінде)
Джерела
Звіти про хід виконання - 2014 р.http://ec.europa.eu/enlargement/countries/strategy-and-progress-report/index_en.htm
Рекомендація №. R (2000) 10 Комітету міністрів Державам-членам стосовно кодексу поведінки для державних службовцівhttps://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/documents/Rec%282000%2910_EN.pdf
Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупціїhttps://www.unodc.org/unodc/en/treaties/CAC/
Технічний коментар до впровадження Конвенції ООН http://www.unodc.org/documents/corruption/Technical_Guide_UNCAC.pdf
Декларації активів для державних службовців: інструмент для попередження корупції © ОЕСР 2011 http://www.oecd.org/corruption/anti-bribery/47489446.pdf
ReSPA. Порівняльне дослідження доходів і декларацій майна на практиці
ReSPA є спільною ініціативою Європейського Союзу та країн Західних Балкан, що спрямована на заохочення та зміцнення регіонального співробітництва в галузі державного управління між державами-учасницями
Історична довідка
• У 1990-ті роки відбулося не тільки поширення практики застосування декларацій у країнах із перехідною економікою, а й поява переважно м'яких / рекомендаційних міжнародних стандартів у цьому напрямку.
• Одним із перших міжнародних документів, які передбачали декларування з боку державних службовців, стала Міжамериканська конвенція проти корупції (прийнята в 1996 році).
Основні антикорупційні правила і вимоги
Перелік стандартів
• СТАНДАРТ № 1 Конвенція від 26 травня 1997 року про боротьбу з корупцією, яка зачіпає посадових осіб Європейських Співтовариств або посадових осіб держав-учасниць
• СТАНДАРТ № 2 Конвенція від 26 липня 1995 про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств
• СТАНДАРТ № 3 Протокол, складений на підставі Статті К.3 Договору про Європейський Союз до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств
• СТАНДАРТ № 4 Другий Протокол, складений на підставі Статті К.3 Договору про Європейський Союз до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських співтовариств
• СТАНДАРТ № 5 Рамкове рішення Ради 2003/568/JHA від 22 липня 2003 року про боротьбу з корупцією у приватному секторі OJ L 192, 31.7.2003, стор.54
• СТАНДАРТ № 10 Конвенція ООН проти корупції, Меріда 2003
• СТАНДАРТ № 11 Конвенція ОЕСР по боротьбі з підкупом іноземних посадових осіб при здійсненні міжнародних комерційних угод, 1997 р.
• СТАНДАРТ № 12 Кримінальне право Ради Європи, Конвенція про боротьбу з корупцією 1999 р.
• СТАНДАРТ № 13 Конвенція Ради Європи про цивільно-правову відповідальність за корупцію 1999 р.
• СТАНДАРТ № 14 Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Палермо, грудень 2000 р.
• СТАНДАРТ № 15 Рекомендація Ради Європи № (97)24 про двадцять керівних принципів боротьби з корупцією
• СТАНДАРТ № 16 Рекомендації Ради Європи про кодекси поведінки для державних службовців (рекомендація № R(2000)10)
• СТАНДАРТ № 17 Рекомендація Ради Європи про єдині правила проти корупції при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній (Rec (2003) 4)
Міжнародні стандарти щодо декларування майна посадових осіб
• Рекомендація №. R (2000) 10 Комітету міністрів державам-членам про кодекс поведінки для державних службовців (прийнята 11 травня 2000 року),
• Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (прийнята у 2003 році). Стаття 8 (пункт 5).
• Технічний коментар до впровадження Конвенції ООН (ООН, 2009, стор. 25-26)
Рекомендація № R (2000) 10
• Найперший Європейський стандарт міститься у Рекомендації №R (2000) 10 Комітету міністрів державам-членам щодо кодексів поведінки для державних службовців (прийнята 11 травня 2000 року).
• Стаття 14 містить посилання на декларування, а саме "посадова особа, що займає положення, в якому його або її особисті чи приватні інтереси можуть вплинути на його або її посадові обов'язки, повинні, як цього вимагає закон, подавати декларації при призначенні, через регулярні проміжки часу після цього і кожного разу, коли відбуваються зміни в характері та ступені таких інтересів” – Зверніть увагу, що рекомендація підкреслює єдину мету
декларування, а саме — контроль за конфліктом інтересів — а не контроль за майном, що також розглядається як важливе питання.
Система декларування –не явна вимога ЄС
• Умови, які застосовуються до країн, що бажають приєднатися до Європейського Союзу, в цілому не містять чіткої вимоги про створення системи декларування державних посадових осіб (відсутній закон ЄС - чи зведення правил і вимог Співтовариства - щодо декларування).
• Позиція ЄС, окреслена широко, включає в себе вимогу стосовно того, що «країна-кандидат досягає стабільності інститутів, які гарантують демократію, верховенство права, права людини».
Де-факто - стандарт для кандидатів
• Таким чином, незважаючи на відсутність обов'язкової юридичної основи і переконливих доказів ефективності, декларації державних службовців стали, де-факто, стандартом Європейського союзу щодо кандидатів на членство.
• Як уже зазначалося, всі десять країн Центральної та Східної Європи, які вступили до ЄС у 21-му столітті, більш-менш ефективно застосовували такі системи задовго до фактичного приєднання.
– Функціонування систем декларування і надалі перебуває під пильною увагою Європейської Комісії у нинішніх країнах-
кандидатах.
Вступ до ЄС і декларування майна
Всі країни регіону, що вступили до Європейського союзу у 2004 та 2007 рр., запровадили свої системи декларування у 2000 році.
Це можна пояснити умовами для вступу до ЄС, але тенденція продовжується і в 21 столітті, коли обидва нових претенденти на членство в ЄС і колишні радянські республіки, що не мають таких планів, розробили свої правила щодо розкриття майнової інформації.
Рік запровадження декларацій державних посадових осіб у країнах із перехідною економікою та в деяких інших
Рік запровадження Країна
1974 1978 1982 1992 1993 1994 1995 1996 19982000 20012002 2003 20042005 2006
Великобританія США Іспанія, Італія Словенія Білорусь, Україна Латвія Албанія, Естонія Казахстан, Румунія Грузія, Литва Болгарія Боснія і Герцеговина Македонія Хорватія Киргизстан, Чорногорія Азербайджан, Косово Таджикистан
Конвенція ООН проти корупції
• Сьогодні декларації державних службовців стали частиною глобального стандарту, викладеного в Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (прийнята у 2003 році).
• Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції (КООНПК або UNCAC) — це багатостороння конвенція, узгоджена шляхом переговорів між членами Організації Об'єднаних Націй. Це перший глобальний юридично обов'язковий міжнародний антикорупційний інструмент.
• До Конвенції входить 71 стаття у 8 розділах; вони вимагають від держав-учасниць здійснювати ряд заходів щодо боротьби з корупцією, які можуть вплинути на їхні закони, інституції і практику. Ці заходи спрямовані на запобігання корупції, криміналізацію певних видів поведінки, зміцнення міжнародної співпраці правоохоронних і судових органів, забезпечення ефективних правових механізмів для повернення активів, обмін технічною допомогою та інформацією, а також механізми для застосування Конвенції, зокрема створюють Конференцію держав-учасниць Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (CoSP)
Конвенція ООН проти корупції —глобальний стандарт
• Стаття 8 (Пункт 5) містить м'який стандарт, який говорить про те, що «кожна Держава-учасниця прагне, у належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, запроваджувати заходи й системи, які зобов'язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, inter alia, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв'язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб”.
Державам рекомендується розглянути питання про запровадження таких
систем декларування
• Вимоги Конвенції ООН не містять зобов'язань більших, ніж необхідність розгляду.
• Незважаючи на це, користуючись мовою з Технічного коментаря до впровадження Конвенції ООН проти корупції (ООН, 2006, параграф 12, стор. 4), стає зрозуміло, що державам наполегливо рекомендується розглянути питання про прийняття таких систем декларування і докласти реальних зусиль з метою визначення їхньої сумісності з відповідними правовими системами.
Повернення активів
Стаття 51. Загальні положення
• Повернення активів відповідно до цієї Статті є основоположним принципом Конвенції, і Держави-учасниці надають одна одній найширше співробітництво та допомогу в цьому відношенні.
• Повернення активів є основоположним принципом Конвенції. Конвенція не просто присвячує окрему главу поверненню активів, але й всебічно розглядає перешкоди на шляху до ефективних попереджувальних, слідчих і коригувальних дій на глобальному рівні
Декларації пов'язані зповерненням активів
• Конвенція повертається до питання про розкриття фінансової та майнової інформації в контексті повернення активів, вимагаючи від кожної держави-учасниці розгляду можливості «створення, відповідно до свого внутрішнього права, ефективних систем, які передбачають розкриття фінансової інформації щодо відповідних державних посадових осіб, і встановлює відповідні санкції за недотримання цих вимог. Кожна Держава-учасниця також розглядає можливість вжиття таких заходів, які можуть бути необхідними, щоб дозволити своїм компетентним органам здійснювати обмін такою інформацією з компетентними органами інших Держав-учасниць, якщо це необхідно для розслідування, заявленняправ та вжиття заходів щодо повернення доходів здобутих злочинним шляхом, визначених цією Конвенцією» (Стаття 52, пункт 5).
Технічний коментар до впровадження Конвенції ООН
Додаткові рекомендації наведені в Технічному коментарі до Конвенції ООН (ООН, 2009, ст. 25-26.), і містять наступне:
• розкриття інформації охоплює всі суттєві види доходів і майна посадових осіб (усіх або від певного рівня призначення або сектора, та/або їхніх родичів);
• форми розкриття інформації дозволяють порівняння фінансового становища посадових осіб станом на різні роки;
• процедури розкриття інформації виключають можливості приховування активів посадових осіб за допомогою інших засобів або, у міру можливості, активів, які знаходяться у тих осіб, до яких держава-учасниця не може мати ніякого доступу (наприклад, за кордоном або у нерезидента);
• існує надійна система контролю за доходами та активами всіх фізичних і юридичних осіб —наприклад, в рамках податкового адміністрування — для доступу у зв'язку з фізичними або юридичними особами, пов'язаними з публічними посадовими особами;
• посадові особи зобов'язані наводити обґрунтування / доводити джерела своїх доходів;
• наскільки можливо, посадові позбавляються можливості декларування неіснуючих активів, які у подальшому можуть бути використані як виправдання інакше непоясненого багатства;
• наглядові органи мають достатній персонал, досвід, технічні можливості та юридичні повноваження для забезпечення дієвого контролю;
• існування відповідних стримуючих санкцій за порушення цих вимог.
Незаконне збагачення
• Конвенція ООН проти корупції. Стаття 20. Незаконне збагачення
• За умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.
Article 3682. Незаконне збагаченняСтаття 3682. Незаконне збагачення
1. Одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак, зазначених у статті 368 цього Кодексу, (незаконне збагачення) - карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна.
2. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах, -карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна.
3. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна.
Примітка. Неправомірною вигодою у значному розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Розділ VII Закону України «Про запобігання корупції»
• Стаття 45. Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
– Кількість державних службовців 433,269
• Час для подання — 1 квітня, окрім ч.3 (до призначення або обрання)
• В електронному вигляді
• Чи існує чіткий перелік державних службовців?
• Потенціал Нацагентства для роботи з поданими деклараціями
Стаття 46 - Інформація, що має бути включена до декларації
• 46.2.б) Інформація щодо нерухомості стосується прав третіх осіб? (Якщо об'єкт нерухомості здається в оренду чи застосовується інше право користування, щодо власника такого майна повинні бути надані; відомості, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті)
• Ймовірно, що активи широко розсіяні по всій території держави. Як це буде вирішуватися відповідно до Статті 8 п. 3. (Рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Національного агентства можуть бути створені регіональні відділення Національного агентства, територія яких не обов'язково збігатиметься з адміністративно-територіальним поділом).
Стаття 47 Облік та розкриття декларацій
• Єдиний державний реєстр декларацій• Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру
декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій державного управління чи місцевого самоврядування, який створюється та ведеться Національним агентством.
• Чи існує чіткий перелік декларантів на національному рівні?– На офіційному веб-сайті Національного агентства відкрито цілодобовий
доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій державного управління чи місцевого самоврядування.
• Інформація «…зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п’яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково».
Стаття 48 - Контроль та перевірка декларацій
1. Нацагентство здійснює наступні види контролю щодо декларацій контроль по відношенню до своєчасності подачі;
– Коментар:• не є великою проблемою, якщо існує чіткий і точний список декларантів
• Контроль точності і повноти; – Коментарі:
• Це можна зробити в будь-який час, а також на основі доповідей ОГС/громадян/ЗМІ • Необхідно мати точні реєстри майна• Необхідно мати підключення до баз даних податкової інспекції та кадастру • Необхідно мати доступ до баз даних (транспортні засоби, нерухомість, компанії,
подорожі)
• Логічний та арифметичний контроль. • Питання методики логічного контролю
• Аналітична робота, для якої необхідно мати доступ до різних баз даних (у тому числі по електроенергії, подорожах, майну
Стаття 48 - Контроль та перевірка декларацій
2. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Коментар:
– Надання Нацагентству доступу до баз даних інших установ
– Організація і персонал
– Вирішальне значення має співпраця з іншими установами
3. Порядок проведення контролю, передбачений цією статтею, а також повного вивчення декларацій, визначається Національним агентством
• Необхідність швидкої розробки і затвердження порядку проведення контролю
Оцінка у Боснії та Герцеговині
В даний час перевірки є простими по суті — чи подано декларацію у визначені строки і чи є вона повною. Боснія і Герцеговина на даний час не має юридичного визначення механізму перевірки достовірності декларацій майна. Замість цього, дані відкриваються для громадськості в межах законів про захист персональних даних.
Відповідно, ніякої перевірки задекларованих даних не відбувається, а єдиною санкцією є осуд громадськості в цілому та невисока кількість голосів для виборних кандидатів. У цьому відношенні ситуація з 2012 року змінилася. Спочатку дані були опубліковані на офіційному сайті ЦВК. Але ця практика була змінена після рішення Апеляційного суду стосовно того, що дані можуть бути отримані тільки за запитом.
Стаття 49 - Перевірка своєчасності декларування
1. Контроль щодо своєчасності подання декларації здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, у який така декларація повинна бути подана.• Питання тривалості терміну
2. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані упродовж семи робочих днівінформувати Національне агентство про припинення працюючими у них суб’єктами декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Це може створити декілька питань під час реалізації: • Тривалість терміну і реалістичність швидкої реакції• Можливість повідомлення он-лайн.• Питання достовірності інформації, що подається
3. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.
Одночасно Національне агентство письмово повідомляє про факт неподання декларації керівнику державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.
Стаття 49 - Перевірка своєчасності декларування
Відмова від декларування
Стаття 5 Закону Албанії № 9049 «Про декларування майна» передбачає випадок, коли суб'єкт цього закону, зобов'язаний подати декларацію, відмовляється подати таку декларацію.
Пізніша стаття передбачає, що "Відмова від подання декларації тягне за собою втрату посади та покарання згідно з Кримінальним кодексом". Крім того, протягом 30 днів, Генеральний інспектор направляє до відповідальної установи вмотивоване повідомлення з вимогою щодо відсторонення особи, яка відмовляється подати декларацію, від державної посади, а установа повинна вжити всіх необхідних заходів для задоволення цієї вимоги.
Стаття 50 - Повна перевірка декларації
• 1. Повна перевірка декларації здійснюється протягом дев’яноста днів з дня подання декларації і полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.
• Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
• Обов’язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
• Коментарі: • Чи будуть задіяні інші установи? • Яким чином Нацагенство проводитиме такі перевірки? • Схоже, що навантаження буде значним. Скільки працівників проводитимуть
перевірки та яка підготовка буде їм надаватися?
Стаття 51 - Моніторинг стилю життя декларантів
1. Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.
2. Моніторинг способу життя суб’єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
3. Порядок здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування визначається Національним агентством.
Моніторинг способу життя здійснюється із додержанням законодавства про захист персональних даних та не повинен передбачати надмірного втручання у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.
4. Встановлення невідповідності рівня життя суб’єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життяНаціональним агентством надається можливість суб’єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.
– Проведення моніторингу на вибірковій основі, без попереднього повідомлення
– Шляхи отримання повідомлень
– Захист викривачів
– Питання охоплення представницьких витрат
– Приклад - контроль рахунків за електроенергію та витрат на навчання членів сім'ї
Перевірка стилю життя / порівняння
Сербія:
Агентство по боротьбі з корупцією не має повноважень на безпосередній нагляд за рухомим і нерухомим майном посадових осіб (“перевірки стилю життя»). Відповідно до Закону про Агентство по боротьбі з корупцією, воно проводить перевірки на підставі документів і даних, отриманих від державних органів і банків. Разом із тим, ця інформація дає змогу побічно визначити стиль життя деяких посадових осіб, наприклад, шляхом виявлення значних платежів за допомогою дебетових і кредитних карток.
Проблеми
Однією з проблем є практика обробки Звіту про майно та доходи. А саме, при заповненні звітів посадовці часто опускають певні дані чи заповнюють Звіт неправильно. Співробітники Агентства повинні вживати заходів для виправлення формальних помилок у звіті (телефонуючи посадовцю, перевіряючи, які доходи є відкритими, порівнюючи дані звіту до даних із реєстру посадовців, тощо). Крім того, найбільшою практичною проблемою є виявлення прихованих активів або майна і доходів, а також активів, переданих третім особам. Будь-які додаткові інструменти для практиків потребуватимуть врегулювання у Законі про агентство по боротьбі з корупцією. Такі інструменти дадуть змогу отримати прямий доступ до документів інших державних органів, а також можливість безпосередньої перевірки стилю життя чиновників.
Перевірка стилю життя / порівняння
Косово Звичайне відвідування об'єкта нерухомості часто може дати змогу встановити, що дані, зареєстровані у державних органах, не відображають справжньої картини. Наприклад, у Косово наглядовий орган може виконувати «перевірку стилю життя державної посадової особи шляхом візиту (зовнішнього) до об'єкта нерухомості, задекларованого чи незадекларованого посадовою особою. Є й складніші випадки, коли незаконний дохід ховається за зовні правильними даними від державних органів. Наприклад, деякі посадовці можуть повідомити про великий виграш у казино як дохід. Дані державних органів (наприклад, відділу фінансового моніторингу) можуть на перший погляд підтверджувати виграш. Разом із тим, може виявитися, що певне казино забезпечує "переможну серію" тільки державним службовцям, викликаючи підозри, що казино насправді є в змові з посадовими особами для відмивання їх незаконних доходів у вигляді "виграшів".
Обмеження наглядової функції
У Чорногорії функція наглядового органу обмежується перевіркою точності поданих даних шляхом зіставлення їх з даними з третіх джерел.
Подібним же чином, у Хорватії функція фінансових декларацій обмежується суто попереджувальною сферою і, відповідно, функції контрольного органу обмежені перевірками, але без можливості проведення розслідувань. Там, де перевірка подібним чином обмежується, для здійснення подальших заходів щодо будь-яких підозр необхідна тісна співпраця з правоохоронними органами.
Перевірка подання
Існує тільки один спосіб перевірки дотримання вимог щодо подання: створення реєстру з іменами всіх державних посадових осіб, зобов'язаних подавати декларації, і порівняння цього переліку з фактичним переліком поданих декларацій. Для створення реєстру можуть бути використані дані з комісій по державній службі або з усіх відділів кадрів. Стосовно членів сім'ї, у державах-членах ReSPA немає механізму перевірки з використанням інших джерел, окрім самих декларацій. Незважаючи на це, існують два механізми для перевірки: по-перше, інформація принаймні про кількість членів сім'ї повинна бути доступна в Інтернеті. Це суттєво збільшує ризик виявлення державних службовців, які подають недоброчеснуінформацію. Крім того, варто вивчити можливість перевірки декларацій за допомогою даних із цивільного реєстру про зареєстрованих членів сім'ї.
Запит інформації від приватних осіб
Дані від приватних осіб (фізичних або юридичних осіб) необхідні у багатьох випадках перевірки: чи насправді державна посадова особа отримала гроші в якості весільного подарунка від приватної особи? Ствердження про виграш у лотерею реальне чи просто є прикриттям для незаконних доходів? Кожного разу, коли такі доходи не підлягають оподаткуванню, важливо зайвий раз перевірити дані за допомогою інформації від приватних осіб. Наглядовий орган у Чорногорії не має ніякої правової основи для запитів щодо добровільного надання інформації приватними особами. На противагу цьому можна навести приклад правової бази в Албанії, де фінансові декларації можна вимагати навіть у третіх осіб, якщо вони пов'язані до декларацій державної посадової особи, наприклад, як кредитори по позиці.
Висновок
Декларації про доходи та майно насправді мають реальний ефект у боротьбі з корупцією і можуть призвести до суттєвих розслідувань і санкцій.
Розслідування іноді проходять ефективно, але не завжди проходять через прокуратуру чи суди, незважаючи на наявність достатніх підстав. Це завдання може бути вирішене шляхом підготовки прокурорів і суддів.
