Основи адміністративного судочинства в Україні (навчальний посібник для юридичних факультетів та

Центр політико�правових реформ

ОСНОВИ

АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

В УКРАЇНІ

Київ � 2006Конус�Ю

О�75 Основи адміністративного судочинства в Україні.(навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) /За заг. редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О. � К.: Конус�Ю, 2006. � 256 с.

У навчальному посібнику розкрито основні положення адміністра�тивного судочинства. Посібник розраховано насамперед для викладанняоснов адміністративного судочинства у вищих юридичних навчальнихзакладах, на юридичних факультетах та у юридичних клініках і підготовкистудентів. У посібнику широко використано практику Європейського Суду зправ людини у відповідній сфері. У першій частині посібника викладенітеоретичні основи адміністративного судочинства, друга частина повиннадопомогти викладачам у викладанні курсу адміністративного судочинства тапідготовці завдань для студентів, а студентам � засвоїти вивчений матеріалчерез розв'язання тестів, задач тощо.

Видання може стати корисним не лише для викладачів, студентівта аспірантів, а й для суддів адміністративних судів та претендентів напосаду судді адміністративного суду, державних службовців, адвокатів таусіх, хто цікавиться розвитком адміністративної юстиції в Україні.

С Центр політико�правових реформ, 2005

УДК 342.9:347.9](477)ББК 67.9(4УКР)410

О�75

УДК 342.9:347.9](477)ББК 67.9(4УКР)410

О�75

ISBN 966�96609�1�2

ISBN 966�96609�1�2

Рекомендовано до друку Міністерством освіти і науки

України (лист №14/18�Г�170 від 1 червня 2006 року) та Науково�

програмною радою Центру політико�правових реформ

Рецензенти:

Авер'янов Вадим Борисович � доктор юридичних наук,професор, завідувач відділу проблем державного управління таадміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.КорецькогоНАН України;

Козюбра Микола Іванович � доктор юридичних наук, професор,завідувач кафедри державно�правових наук факультету правничих наукНаціонального університету "Києво�Могилянська академія";

Чувпило Олександр Олександрович � доктор юридичнихнаук, професор кафедри спеціально�правових дисциплін Донецькогодержавного університету.

Видання здійснене за сприяння ОфісуКоординатора проектів ОБСЄ в Україні тафінансової підтримки Уряду Франції.

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ЧАСТИНА 1. ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА . 10

1. Адміністративна юстиція як інститут судового захисту.Завдання адміністративного судочинства та відмінністьйого від інших видів судочинства. Законодавство проадміністративне судочинство України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

2. Принципи адміністративного судочинства та особливостіїх застосування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Верховенство права. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25Законність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Змагальність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Диспозитивність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35Офіційність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

3. Предмет адміністративної юрисдикції, його встановлення . . 43

4. Визначення підсудності адміністративної справи. . . . . . . . . . . . 56

5. Учасники адміністративного процесу. Адміністративнапроцесуальна правосуб'єктність. Права та обов'язкиучасників адміністративного процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

6. Адміністративний позов. Забезпечення адміністративногопозову. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

7. Докази і доказування в адміністративному процесі . . . . . . . . . . 85

8. Порядок та умови надання правової допомоги вадміністративних справах. Межі надання допомогипрацівниками судів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

9. Проходження справи в адміністративному суді таособливості такого проходження порівняно з іншимивидами судочинства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Перша інстанція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92Апеляційна інстанція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105Касаційна інстанція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114Перегляд судових рішень за винятковими обставинами . . . 122Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. . 127

10. Судові рішення в адміністративних справах таособливості їх виконання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131Різновиди судових рішень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131Набрання судовим рішенням законної сили . . . . . . . . . . . . . . . . . 134Порядок виконання судового рішення в адміністра&тивній справі. Повноваження суду при виконаннісудового рішення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 135

11. Особливості розгляду і вирішення спорів, віднесених доюрисдикції адміністративних судів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145Спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146Спори з приводу прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служби . . . . . 166Компетенційні спори та спори, що виникають задміністративних договорів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171Спори за адміністративним позовом суб'єкта владнихповноважень до фізичних чи юридичних осіб . . . . . . . . . . . . . . . 174Виборчі спори . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

ЧАСТИНА 2. ОРІЄНТОВНИЙ МОДУЛЬНИЙ КУРСВИКЛАДАННЯ ОСНОВ АДМІНІСТРАТИВНОГОСУДОЧИНСТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189

1. Структура модульного курсу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189

2. Форми проведення занять та система оцінювання знань. . . 195

3. Плани занять з реалізації навчальних модулів . . . . . . . . . . . . . . 198

Модуль 1. Адміністративна юстиція та адміністративнесудочинство. Принципи адміністративного судочинства . . 198

План занять для вищих навчальних закладів, дезастосовується кредитно&модульна система навчання . . . 198Контрольні питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199Тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 199План занять для студентів юридичних клінік . . . . . . . . . . . . . . 202Задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204

Модуль 2. Предмет адміністративної юрисдикції. Учасникиадміністративного процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208План занять для вищих навчальних закладів, дезастосовується кредитно&модульна система навчання . . . 208Контрольні питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208Тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 209План занять для студентів юридичних клінік . . . . . . . . . . . . . . 213Задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214

Модуль 3. Адміністративний позов. Докази і доказування.Правова допомога. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217План занять для вищих навчальних закладів, дезастосовується кредитно&модульна система навчання . . . 217Контрольні питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217Тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218План занять для студентів юридичних клінік . . . . . . . . . . . . . . 220Задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222

Модуль 4. Провадження в адміністративних справах. Судовірішення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224План занять для вищих навчальних закладів, дезастосовується кредитно&модульна система навчання . . . 224Контрольні питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225Тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226План занять для студентів юридичних клінік . . . . . . . . . . . . . . 229Задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 231

Модуль 5. Особливості провадження в окремих категоріяхадміністративних справ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236План занять для вищих навчальних закладів, дезастосовується кредитно&модульна система навчання . . . 236

Контрольні питання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 236Тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237План занять для студентів юридичних клінік . . . . . . . . . . . . . . 240Задачі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241

Відповіді на тестові завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 245

4. Рекомендована література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247Рекомендована література з адміністративної юстиції . . . 247Рекомендована література з освіти у юридичних клініках . . 253

Додаток. Адміністративний позов про оскарження рішення,дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень (бланк) . . 255

ВСТУП

Прийняття Кодексу адміністративного судочинства6 липня 2005 року має стати поштовхом до принципово новоговикладання адміністративного процесу у юридичнихнавчальних закладах України.

З часу прийняття Кодексу адміністративного судочинствапройшло небагато часу, тому, як на науковому, так і на навчально�методичному рівні майже відсутній аналіз його норм таособливостей їх застосування. Метою цього посібника є допомогавикладачеві у викладанні студентам основних положень таособливостей термінології Кодексу, відмінностей адміністратив�ного судочинства від інших видів судочинства, встановленняпредмету адміністративної юрисдикції, визначення підсудностіадміністративних справ та ін.

Особливу вагу прийняття Кодексу адміністративногосудочинства набуває для юридичних клінік, — для підготовкистудентів, які будуть консультувати громадян у сферіадміністративного судочинства.

Юридичні клініки, які створені і діють в Україні, є,переважно, клініками загального спрямування, тобто такими, якінадають правову допомогу з різних галузей правамалозабезпеченим верствам населення та іншим громадянам.Превагою таких клінік є те, що студентам доводиться працюватиз різними справами. Це допомагає освоювати нові галузі права,застосовувати набуті знання, впроваджувати теорію на практиці,напрацьовувати навички ведення справ від початку і до кінця.При цьому переважають звернення громадян з питань,пов'язаних з трудовим, сімейним, житловим та цивільнимправом. З прийняттям Кодексу адміністративного судочинствастало можливим говорити про підвищення ролі юридичнихклінік у суспільному житті та появи ще однієї важливої категоріїсправ, які будуть розглядати та вирішувати студенти юридичнихклінік. Адже, незважаючи на те, що право кожного оскаржувати всуді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади,органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіббуло і залишається важливою гарантією реалізації

7

8

конституційного принципу відповідальності держави за своюдіяльність перед людиною, лише з прийняттям Кодексуадміністративного судочинства громадяни отрималиможливість реально захищати свої права від порушень з бокупублічної адміністрації. І правова допомога, яка буде надаватисьв юридичних клініках щодо захисту прав людини від порушень збоку публічної адміністрації, сприятиме захисту прав тих верствнаселення, які не можуть звернутися до юридичних консультаційта адвокатів через відсутність коштів.

Юридичні клініки, допомагаючи громадянам у їхвзаємовідносинах з органами державної влади, органамимісцевого самоврядування, їх посадовими і службовимиособами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владнихуправлінських функцій, водночас будуть підвищувати правовукультуру як чиновників, так і громадян. Допомога тарекомендації студентів будуть спонукати громадян до захистусвоїх прав у рамках адміністративного судочинства. Участьстудентів може виконувати функції своєрідного контролю запублічною владою у налагодженні відносин між громадянами тавладними суб'єктами та сприятиме добросовісномузастосуванню закону чиновниками.

У процесі вивчення цього навчального курсу уюридичних клініках, окрім отримання знань з цього предмету, устудентів слід сформувати практичні навички з інтерв'ювання,аналізу матеріалів справи, зайняття позиції, консультування,проведення переговорів та медіації, а також з підготовкиадміністративних позовів, апеляційних та касаційних скарг нарішення адміністративних судів, представництва інтересівгромадян та юридичних осіб в адміністративних судах длязахисту прав людини від порушень з боку влади.

З метою забезпечення можливостей використання цьогопосібника як при викладанні курсів з адміністративногосудочинства у навчальних юридичних закладах України, так іпри вивченні цього курсу у юридичних клініках (враховуючи,що особливістю такого навчання є формування практичнихнавичок), посібник має особливу структуру і складається з двохчастин. Перша частина містить викладення теоретичних

ПОСІБНИК З ОСНОВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

положень, які мають на меті допомогти викладачеві під часпроведення теоретичних занять. Друга частина містить примірнімодулі, які можуть бути використані при проведеннісемінарських та практичних занять, а також у юридичнихклініках при вивченні Кодексу адміністративного судочинства таформуванні у студентів практичних навичок для наданнядопомоги громадянам у сфері адміністративної юстиції.

У роботі над першою частиною посібника брали участь:Н.В.Александрова, О.А.Банчук, І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда,О.І.Сироїд. Велику вдячність за надані зауваження та пропозиціїщодо цієї частини посібника автори висловлюютьпредставникам юридичної клініки "AD Astra" В.А.Єлову таЛ.С.Гавурі, юридичного факультету Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка І.Я.Сенюті таО.І.Угриновській, економіко�правового факультету Донецькогонаціонального університету М.В.Удоду та Ю.О.Моісєєву.

У роботі над другою частиною посібника брали участьН.В.Александрова, О.А.Банчук, Л.С.Гавура, В.А.Єлов,

С.С.Коба, Р.О.Куйбіда, Ю.О.Моісєєв, В.Г.Перепелюк,

І.Я.Сенюта, О.І.Угриновська, М.В.Удод.

ВСТУП

9

10

ЧАСТИНА 1 ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

1. Адміністративна юстиція як інститут судового захисту.

Завдання адміністративного судочинства

та відмінність його від інших видів судочинства.

Законодавство про адміністративне судочинство України

Адміністративна юстиція — це інститут судового захиступрав людини від порушень з боку влади.

Під адміністративною юстицією ми розуміємо механізмсудового захисту прав, свобод та інтересів учасниківправовідносин, що виникають у сфері публічної адміністрації(управлінської діяльності держави та місцевого самоврядування).Таке визначення одночасно вказує на основне завданняадміністративної юстиції — захист прав, свобод та інтересів

1у

сфері публічно�правових відносин, і на суб'єкта, щоуповноважений забезпечити такий захист, — суд.

Конституційна основа адміністративної юстиції вУкраїні закладена в статті 55 Конституції від 28 червня 1996 року

2,

яка кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чибездіяльності органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, посадових і службових осіб. Отожспрямованість більшості адміністративних справ можнавизначити як "особа проти суб'єкта владних повноважень".

1У Кодексі адміністративного судочинства України й у тексті методичних рекомендацій

вживається термін "інтерес". Однак, судовий захист може надаватися не будь�якомуінтересу, а лише правовому, або інакше — легітимному. Раніше для позначення такогоінтересу вживалися терміни "законний інтерес" та "охоронюваний законом інтерес".Конституційний Суд України визначив його як "прагнення до користування конкретнимматеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістомоб'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимнийдозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони зметою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції ізаконам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності таіншим загальноправовим засадам". Див. Рішення Конституційного Суду України у справіза конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційноготлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуальногокодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року //Офіційний вісник України. � 2004. � №50. � Ст. 3288.

2Відомості Верховної Ради України. � 1996. � №30. � Ст. 141.

В Україні адміністративна юстиція представленаадміністративними судами

3і спеціалізованим адміністративним

судочинством. Запровадження адміністративної юстиції такогозразка спрямоване насамперед на:

1) посилення відповідальності суб'єктів владнихповноважень за свою діяльність перед особою, а такожпідвищення гарантій захисту прав, свобод та інтересів особи відсвавілля з боку влади;

2) підвищення ефективності процедури судовоговирішення адміністративних справ внаслідок урахуванняспецифіки публічно�правових відносин;

3) покращення якості вирішення адміністративних справвнаслідок спеціалізації судів і суддів.

Процесуальною складовою адміністративної юстиції єадміністративне судочинство, тобто урегульована закономдіяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішенняадміністративних справ.

Завдання і предмет адміністративного судочинстваобумовлюють більшість його особливостей, тобто те, щовідрізняє його від інших видів судочинства. Завдання відображаєспрямованість адміністративного судочинства — його кінцевумету, а предмет вказує на сферу правовідносин, на якупоширюється юрисдикція судів, що здійснюють адміністративнесудочинство.

У контексті загального завдання судочинства завданнямадміністративного судочинства є "захист прав, свобод таінтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб усфері публічно&правових відносин від порушень з боку органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їхніхпосадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні нимивладних управлінських функцій на підставі законодавства, втому числі на виконання делегованих повноважень" (частинаперша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).Адміністративне судочинство характеризується тим, що:

ЧАСТИНА 1. ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

11

3Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного

судочинства України до створення окружних та апеляційних адміністративних судівсправи адміністративної юрисдикції розглядаються місцевими та апеляційнимизагальними та господарськими судами за правилами адміністративного судочинства.

12

спрямоване на захист прав, свобод та інтересівфізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб незалежно відкатегорії справ, що підлягають розгляду, навіть у спорі між двомасуб'єктами владних повноважень суд повинен виходити ізнеобхідності гарантувати дотримання прав, свобод та інтересівфізичних і юридичних осіб;

зусилля суду спрямовані на захист прав, свобод таінтересів вказаних осіб від порушень з боку суб'єкту владнихповноважень;

предметом адміністративного судочинства є публічно�правові відносини, переважно між фізичною чи юридичною особоюз одного боку і суб'єктом владних повноважень з іншого боку.

Завдання адміністративного судочинства обумовленеспецифікою публічно�правових відносин, яка полягає у тому, щоучасники таких правовідносин, як правило, мають нерівніможливості. Складність захисту у сфері таких відносинпояснюється підпорядкованістю, підлеглістю осіб у цихвідносинах органам та посадовцям, які здійснюють управлінськіфункції і мають право приймати обов'язкові рішення. А томунадійність такого захисту повинна забезпечуватися розглядомадміністративних спорів незалежним авторитетним органом —судом, перед яким особа і суб'єкт владних повноважень єрівними. Адже в адміністративному процесі особі, що потребуєсудового захисту, як правило, протистоїть потужнийадміністративний апарат. У зв'язку з цим, у сторін заздалегідьскладаються нерівні вихідні можливості, і, щоб збалансувати їх,адміністративний суд повинен відігравати активну роль усудовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав,свобод чи інтересів. Це зобов'язує адміністративний суд вжитивсіх заходів, що передбачені законом, аби права людини ігромадянина, які влада порушила, були захищені, тобто, судповинен виконувати активну роль, яка обумовлена ще й тим, що,переважно, саме з вини публічної адміністрації виникаютьконфлікти, які змушують особу звертатися до суду, або публічнаадміністрація не вжила достатніх заходів, щоб цьому запобігти.

Предметом судового розгляду в адміністративних справахпереважно є рішення (нормативно�правові акти чи правові акти


індивідуальної дії), дії або бездіяльність суб'єктів владнихповноважень, крім випадків, коли стосовно таких рішень, дій чибездіяльності Конституцією чи законами України встановлено іншийпорядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексуадміністративного судочинства). Завдання адміністративного судуполягає у перевірці правомірності (легальності) таких рішень, дій чибездіяльності з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третійстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства. Згідно з цимикритеріями адміністративний суд повинен перевірити:

1) чи прийнято рішення (вчинено дію) суб'єктом владнихповноважень на підставі, у межах повноважень і у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами;

2) чи прийнято рішення (вчинено дію) з використаннямповноваження з тою метою, з якою це повноваження надане органу;

3) чи прийнято рішення (вчинено дію) обґрунтовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення дляприйняття рішення (вчинення дії);

4) чи прийнято рішення (вчинено дію) безсторонньо(неупереджено);

5) чи прийнято рішення (вчинено дію) добросовісно;6) чи прийнято рішення (вчинено дію) розсудливо;7) чи прийнято рішення (вчинено дію) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливійдискримінації;

8) чи прийнято рішення (вчинено дію) пропорційно,зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь&якиминесприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особиі цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) чи прийнято рішення (вчинено дію) з урахуваннямправа особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) чи прийнято рішення (вчинено дію) своєчасно,тобто протягом розумного строку

4.

Ці критерії хоч і адресовані суду, але вони одночасно євимогами і для публічної адміністрації, адже ігнорування цихвимог може викликати несприятливі наслідки для суб'єктіввладних повноважень.


13

4Детальне пояснення цих критеріїв див. на с. 154�160.

14

Зазначені критерії важливі не лише для такої категоріїспорів як спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктомвладних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чибездіяльності. Вони обов'язкові для всіх спорів, що вирішуютьадміністративні суди, й в яких предметом перевірки є рішення, діїчи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, зокрема й дляспорів, що виникають з відносин публічної служби, спорів міжсуб'єктами владних повноважень тощо.

Проте, дуже важливо, щоб адміністративний суд невтручався у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владнихповноважень поза межами перевірки за названими критеріями.Наприклад, суд не повинен вирішувати, яким повинен бути планзабудови міста, які ліхтарі встановити у центральному парку, якіпільги додатково надати за рахунок місцевого бюджету ветеранамвійни тощо. Це не є завданням адміністративного судочинства.Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективностідержавного управління та місцевого самоврядування, а вгарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушенопринцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускаєнадання адміністративному суду адміністративно�дискреційнихповноважень — єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.Тому завданням адміністративного судочинства завжди єконтроль легальності. Перевірка доцільності переступаєкомпетенцію адміністративного суду і виходить за межі завданняадміністративного судочинства

5.

Це не заперечує можливості адміністративного судуперевірити, наприклад, чи сумісні справжні цілі рішень, дій чибездіяльності адміністрації із метою наданого закономповноваження. Так, у випадку, коли місцева влада приймаєрішення провести ремонт на громадському майдані, девідбуваються законні акції протесту, для того, щоб їмперешкодити, хоча потреби у такому ремонті немає,адміністративний суд повинен визнати таке рішеннязловживанням дискреційними повноваженнями, яке порушуєконституційні права громадян.


5Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. � Мюнхен, 1963. � С. 150.

Кожен вид судочинства спрямований на досягненнявластивого лише йому специфічного завдання, якепідпорядковане загальному завданню судочинства, тобтозахисту прав, свобод та інтересів особи:

завданням конституційного судочинства є абстрагованийвід конкретних правовідносин контроль за конституційністюправових актів вищих органів державної влади;

завданням кримінального судочинства є встановленнявинуватості чи невинуватості особи у вчиненні злочину; захистправ, свобод та інтересів особи, інтересів суспільства, держави відзлочинних посягань, а певної особи також від необґрунтованогопритягнення до кримінальної відповідальності, порушень її правпри здійсненні досудового розслідування; справедливезастосування заходів кримінальної відповідальності;

завданням цивільного судочинства (і господарськогосудочинства як особливого різновиду цивільного судочинства) євирішення судом приватно�правових спорів сторін, якісамостійно не можуть їх залагодити;

завданням адміністративного судочинства є захистправ, свобод та інтересів особи у публічно�правових відносинахвід порушень з боку публічної адміністрації.

Хоча відмінність між цими завданнями різних видівсудочинства проведена не за однаковими критеріями, увагуакцентовано на найважливішому — спрямованості кожного видусудочинства.

З набранням чинності Кодексу адміністративногосудочинства в Україні адміністративне судочинство сталосамостійним видом судочинства (або за термінологією Закону"Про судоустрій України" — формою здійснення правосуддя)поряд із конституційним, цивільним, господарським такримінальним судочинством. Адміністративне судочинство маєсвої завдання, предмет, принципи та інститути. Усі особливостіадміністративного судочинства випливають насамперед зіспецифіки його завдання і предмету.

Раніше адміністративні справи розглядалися івирішувалися за правилами цивільного і господарськогосудочинства. У Цивільному процесуальному кодексі (ЦПК)


15

16

України 1963 року містився окремий підрозділ Б розділу ІІІ щодопровадження у справах, що виникають з адміністративно�правових відносин. Господарський процесуальний кодексжодних особливостей здійснення судочинства у таких справахне визначав.

Новий ЦПК 2004 року7

"очищено" від елементів слідчого(розшукового) процесу. Він не може застосовуватися довирішення спорів публічно�правового характеру. Томуодночасно з ним набрав чинності Кодекс адміністративногосудочинства.

Не вважається адміністративним судочинством розглядсправ про адміністративні правопорушення (проступки),навіть якщо цей розгляд здійснюється судом. Питання пронакладення адміністративних стягнень взагалі має бутививедено з юрисдикції судів, оскільки в таких випадках вонизмушені діяти не як органи, які здійснюють правосуддя, а якадміністративні органи

7, що порушує конституційний

принцип розподілу влади. В ідеалі притягувати доадміністративної відповідальності мали б лише органивиконавчої влади й органи місцевого самоврядування, щоздійснюють адміністративний контроль у відповідній сферіправовідносин.

Правову основу діяльності судів щодо розгляду івирішення адміністративних справ складає Кодексадміністративного судочинства України (далі — КАС) від 6 липня2005 року. Згідно зі статтею 1 цього Кодексу, предметом йогорегулювання є:

� повноваження адміністративних судів щодо розглядусправ адміністративної юрисдикції;

� порядок звернення до адміністративних судів; � порядок здійснення адміністративного судочинства.КАС складається з 272 статей, що об'єднані у шість

розділів. Великі розділи складаються з глав.У Розділі І "Загальні положення" визначено завдання

адміністративного судочинства, основні терміни, що


6Офіційний вісник України. � 2004. � №16. � Ст. 1088.

7Чечот Д. Административная юстиция (Теоретические проблемы). � Л.: Издательство

Ленинградского университета, 1973. � С. 28.

вживаються у Кодексі, а також розкрито зміст принципівадміністративного судочинства.

Розділ ІІ "Організація адміністративного судочинства"містить положення, що розкривають зміст "статичних" інститутівадміністративного процесу. У ньому встановлено:

яким є обсяг адміністративної юрисдикції (компетенціясудів щодо вирішення адміністративних справ) і як визначаєтьсяпідсудність адміністративних справ;

яким повинен бути склад суду і як відводяться суддя,секретар судового засідання, експерт, спеціаліст чи перекладач;

як здійснюються судові виклики і повідомлення;як фіксується адміністративний процес;яким є процесуальний статус учасників адміністра�

тивного процесу;що є доказом в адміністративній справі і як здійснюється

доказування; які є види судових витрат і як вони розподіляються між

сторонами; як обчислюються процесуальні строки.Розділ ІII "Провадження в суді першої інстанції"

розкриває динаміку адміністративного процесу � проходженняадміністративної справи в суді першої інстанції. У ньомувизначено:

як звернутися до адміністративного суду;за яких умов і в якому порядку суд відкриває провадження

в адміністративній справі;як суд готує справу до судового розгляду (підготовче

провадження); як відбувається судовий розгляд справи; що може стати підставою для залишення позовної заяви

без розгляду, для зупинення або закриття провадження у справі; які рішення і в якому порядку ухвалює суд першої

інстанції;якими є особливості провадження в окремих категоріях

адміністративних справ (щодо оскарження нормативно�правових актів; щодо правовідносин, пов'язаних з виборчимпроцесом чи процесом референдуму; про дострокове


17

18

припинення повноважень народного депутата України в разіневиконання ним вимог щодо несумісності; щодо оскарженнярішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби;щодо реалізації права на мирні зібрання).

Розділ ІV "Перегляд судових рішень" визначає порядокоскарження та перегляду судового рішення. У ньому зокремавстановлено:

як подається апеляційна скарга і як здійснюєтьсяапеляційне провадження, які судові рішення може прийняти судапеляційної інстанції;

як подається касаційна скарга і як здійснюєтьсякасаційне провадження, яке судове рішення може ухвалити судкасаційної інстанції;

як, на які судові рішення і з яких мотивів може бутиподано скаргу до Верховного Суду України, як здійснюєтьсяпровадження за винятковими обставинами і яке судове рішенняможе ухвалити Верховний Суд України;

як і в яких випадках може бути подано заяву про переглядсудового рішення за нововиявленими обставинами, якздійснюється провадження за нововиявленими обставинами таякими можуть бути результати перегляду.

Розділ V "Процесуальні питання, пов'язані з виконаннямсудових рішень в адміністративних справах" визначає:

коли судове рішення в адміністративній справі набираєзаконної сили;

у яких адміністративних справах постанова судувиконується негайно;

у якому порядку виконується судове рішення і якіпитання може вирішувати суд в процесі виконання судовихрішень;

як суд може контролювати виконання судових рішень вадміністративних справах.

Розділ VI "Заходи процесуального примусу" визначає, якізаходи суд може вжити за порушення встановлених в суді правилабо за протиправне перешкоджання здійсненнюадміністративного судочинства.

Останній розділ Кодексу — Розділ VII "Прикінцеві та


перехідні положення" — складається з 15 пунктів. У ньомувстановлено дату і порядок набрання чинності Кодексом,врегульовано розподіл адміністративної юрисдикції в процесістворення адміністративних судів між загальними ігосподарськими судами, передбачено ведення протоколусудового засідання, якщо не ведеться запис технічнимизасобами, а також вносяться необхідні зміни до ЦПК України тадеяких інших законів.

Термінологія КАС загалом відповідає універсальномупонятійному апарату процесуальних кодексів. Окремі,переважно нові поняття, зміст яких може трактуватисянеоднаково, визначаються статтею 3 Кодексу.

Зокрема, дається визначення поняттю адміністративноїсправи, у якому окреслюється предмет адміністративногосудочинства.

Справа адміністративної юрисдикції (далі —адміністративна справа) — переданий на вирішенняадміністративного суду публічно&правовий спір, у якому хоча боднією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевогосамоврядування, їхня посадова чи службова особа або іншийсуб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основізаконодавства, в тому числі на виконання делегованихповноважень.

(пункт 1 статті 3 КАС)

Уперше термін "адміністративна справа" назаконодавчому рівні з'явився у Законі "Про судоустрій України"

8

після малої судової реформи. Так, згідно із Законом України від21 червня 2001 року

9, стаття 4 Закону "Про судоустрій України"

стала передбачати, що "правосуддя в судах загальної юрисдикціїв Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судовихзасіданнях цивільних, господарських, адміністративних,кримінальних та інших справ, передбачених законом"


19

8Закон Української РСР від 5 червня 1981 року "Про судоустрій України" // Відомості

Верховної Ради УРСР. � 1981. � №24. � Ст. 357.9

Закон України від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Закону України "Просудоустрій України" // Відомості Верховної Ради України. � 2001. � №40. � Ст. 191.

20

(виділення авт.). Зрозуміло, що на той час адміністративні справирозглядалися в порядку цивільного судочинства і вважалисяцивільними, а згадка про них була спрямована на перспективу.

У новому Законі "Про судоустрій України" від 7 лютого2002 року

10такі справи названі справами адміністративної

юрисдикції і визначаються як "адміністративні справи, пов'язаніз правовідносинами у сфері державного управління та місцевогосамоврядування". Після внесення змін до Закону "Про судоустрійУкраїни" прикінцевими та перехідними положеннями КАС уЗаконі як синоніми стали паралельно вживатися терміни"адміністративні справи" і "справи адміністративної юрисдикції".

Слід наголосити, що наведена дефініція придатна лишедля адміністративного судочинства, оскільки у доктриніадміністративної процедури (позасудового адміністративногопровадження) поняття адміністративної справи може матиінший зміст.

Поняттям адміністративної справи охоплюються нелише спори, що виникають з адміністративно�правовихвідносин, хоча вони і є найбільш поширеними. Це можуть бути йінші публічно�правові спори. Наприклад, конституційні спори(крім тих, що віднесені до юрисдикції Конституційного СудуУкраїни), а серед них і виборчі спори. Тобто словосполученню"адміністративна справа" у Кодексі надано ширше значенняпорівняно із буквальним його розумінням.

Необхідно звернути увагу, що визначенняадміністративної справи переважно є універсальним, алеіснують категорії адміністративних справ, що не охоплюютьсяцим визначенням. А саме — це публічно�правові спори, у якихвідсутній суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції наоснові законодавства. Це, наприклад, окремі виборчі спори(зокрема ті, що виникають між кандидатом і засобом масовоїінформації, підприємством, установою, організацією, чи їхньоюпосадовою або службовою особою, творчим працівником засобумасової інформації тощо), особливості провадження у якихвизначено статтями 174�175 КАС.



Важливо пам'ятати, що термін "адміністративна справа"має двоєдине значення — це одночасно і публічно�правовийспір, і матеріали цього спору. Наприклад, у контексті "суд вирішуєадміністративну справу" йдеться насамперед про спір, а вконтексті "протокол приєднується до адміністративної справи" —про матеріали спору. Також слід мати на увазі, що у тексті Кодексузамість повного терміну "адміністративна справа" частовживається його скорочений відповідник — "справа".

Вживання загального терміна "суб'єкт, який здійснюєвладні управлінські функції відповідно до законодавства, в томучислі на виконання делегованих повноважень" для позначенняобов'язкової сторони в адміністративній справі дозволяєуникнути переліку таких суб'єктів, який всерівно вичерпнимзробити не вдалося б. Далі у КАС у такому значеннівикористовується коротший термін — "суб'єкт владнихповноважень". Тобто, це "орган державної влади, орган місцевогосамоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єктпри здійсненні ними владних управлінських функцій на основізаконодавства, в тому числі на виконання делегованихповноважень" (п. 7 статті 3 КАС). Під владними управлінськимифункціями, що здійснюються на основі законодавства, в томучислі на виконання делегованих повноважень, слід розумітибудь�які владні повноваження у рамках діяльності держави чимісцевого самоврядування, що не відносяться до законодавчихповноважень та повноважень здійснювати правосуддя. Такимчином, у Кодексі термін "суб'єкт владних повноважень"вживається у вужчому значенні, ніж його можна розуміти, аджевладними є й повноваження парламенту приймати закони таповноваження суду здійснювати правосуддя.

У КАС розрізняються терміни "адміністративний суд" і"суд". Термін "адміністративний суд" у КАС, на відміну від Закону"Про судоустрій України"

11, вживається у процесуальному

розумінні — для позначення суду загальної юрисдикції, докомпетенції якого віднесено розгляд і вирішенняадміністративних справ.


21

11У цьому Законі йдеться про судовий орган, що спеціалізується на розгляді і вирішенні

лише адміністративних справ.

22

Адміністративний суд — суд загальної юрисдикції, докомпетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішенняадміністративних справ.

(витяг зі статті 3 КАС)

Це означає, що у процесуальному розумінніадміністративним судом є не лише суд, який в офіційній назвімістить слово "адміністративний", а й будь�який інший суд, якийрозглядає і вирішує адміністративні справи.

Отже, адміністративним судом в контексті КАС є:1) місцевий загальний суд при розгляді і вирішенні ним

адміністративних справ; 2) окружний адміністративний суд;3) апеляційний адміністративний суд; 4) Вищий адміністративний суд України; 5) Верховний Суд України при перегляді судових рішень

в адміністративних справах.До створення окружних та апеляційних адміністративних

судів12

адміністративними судами у контексті КАС необхідновважати також апеляційні загальні суди та місцеві і апеляційнігосподарські суди при розгляді і вирішенні адміністративних справ.

Під словом "суд" у КАС мається на увазі суддяадміністративного суду, який розглядає і вирішуєадміністративну справу одноособово, а також колегія суддівадміністративного суду. Тож адміністративний суд у Кодексі — цесудовий орган, а суд — це склад суду для розгляду і вирішенняконкретної адміністративної справи. Термін "адміністративнийсуд" найчастіше вживається у Кодексі при встановленніпідсудності адміністративних справ, а термін "суд" — привизначенні порядку провадження в адміністративній справі.

Незважаючи на те, що терміни "адміністративнесудочинство" і "адміністративний процес" можуть вживатися яктотожні, у КАС вони розмежовуються. Адміністративне


12Ці суди повинні бути створені згідно з Указом Президента України "Про утворення

місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісногоскладу суддів" від 16 листопада 2004 року (Урядовий кур'єр. � 2004. � 24 листопада. � №224).

судочинство — це "діяльність адміністративних судів щодорозгляду і вирішення адміністративних справ у порядку,встановленому цим Кодексом". Під адміністративним процесомрозуміються "правовідносини, що складаються під часздійснення адміністративного судочинства". Термін"адміністративний процес" вживається найчастіше в Кодексі уконтексті "учасники адміністративного процесу".

У КАС даються також визначення термінів: "письмовепровадження", "розумний строк", "постанова" й "ухвала","адміністративний договір" та "публічна служба".

2. Принципи адміністративного судочинства таособливості їх застосування

Найбільш абстрактні правила розгляду і вирішеннясудових спорів, які реалізуються у нормах процесуальних кодексів,називаються принципами (засадами) судочинства. Судочинствозасноване як на загальних принципах, які не залежать від видуспеціалізованої юрисдикції, так і на особливих (галузевих)принципах окремих видів судочинства, що обумовлені предметомрозгляду і специфікою завдання суду. Вважаємо за необхіднерозглянути поняття принципів адміністративного судочинства,чому значення принципів в адміністративному судочинствінастільки важливе, а також дати характеристику особливим(галузевим) принципам адміністративного судочинства, тапринципи, які мають специфічне змістовне наповнення, йокреслити основні способи їх застосування.

Принципи адміністративного судочинства можуть бутияк писані (закріплені у Конституції України, Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод та іншихміжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких наданоВерховною Радою України, КАС), так і неписані (ті, щореалізуються у судовій практиці). Конституція Українизакріплює основні засади судочинства (статті 8, 129). Ці засадиможуть бути як загальними для усіх видів судочинства, так івластивими лише одному виду судочинства.


23

24

Згідно зі статтею 7 КАС, принципами здійсненняправосуддя в адміністративних судах є:

1) верховенство права;2) законність;3) рівність усіх учасників адміністративного процесу

перед законом і судом;4) змагальність сторін;5) диспозитивність;6) офіційне з'ясування всіх обставин у справі;7) гласність і відкритість адміністративного процесу;8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження

рішення адміністративного суду;9) обов'язковість судових рішень. Принципи адміністративного судочинства, що

закріплені у КАС, є нормами прямої дії. Тобто вони можутьзастосовуватися безпосередньо і не обов'язково у сукупності збільш конкретною нормою, адже такої може й не бути.

Діяльність адміністративних судів заснована як назагальних принципах судочинства, так і на галузевих принципах,тобто тих, що властиві лише адміністративному судочинству. Дозагальних принципів судочинства, що втілені і в КАС, можнавіднести принципи верховенства права, законності, рівностіучасників судового процесу перед законом і судом, змагальностісторін, диспозитивності, гласності і відкритості, забезпеченняапеляційного та касаційного оскарження судових рішень,обов'язковості судових рішень.

Водночас, на відміну від цивільного судочинства,принципи верховенства права і законності мають особливезначення в адміністративному судочинстві

13, а змістовне

наповнення принципів змагальності та диспозитивності є дужеспецифічним. Особливим (галузевим) принципом, властивимлише адміністративному судочинству є принцип офіційногоз'ясування обставин у справі, або принцип офіційності. Таківідмінності в адміністративному судочинстві обумовленіпредметом адміністративної юрисдикції (а це діяльність


13Принцип верховенства права у новому Цивільному процесуальному кодексі навіть і не

згадується, але це не дає підстави заперечувати його існування у цивільному судочинстві.

публічної адміністрації) та завданням адміністративногосудочинства.

Значення принципів у тому, що їх втілення у судочинствінадає йому якості правосуддя і навпаки — ігнорування веде допорушення права на судовий захист і, як правило, донеправосудності судових рішень. Крім того, принципи єціннісним орієнтиром для надання тлумачення правиламадміністративного судочинства при їх застосуванні, а такожусунення прогалин у них. Розглянемо принципи, які мають вадміністративному судочинстві велику специфіку, більш детально.

Верховенство права

Верховенство права закріплено у статті 8 КонституціїУкраїни як загальноправовий принцип. За змістом це один ізнайбагатогранніших правових принципів. У Конституції неподано його визначення. Просто зазначено:

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.(частина перша статті 8 Конституції України)

Цей принцип має дуже важливе значення для судовоївлади. Як принцип судочинства він визначає спрямованістьсудочинства на досягнення справедливості. Справедливимповинен бути як судовий процес, так і результат судочинства.Принцип верховенства права має особливе значення вадміністративному судочинстві, зокрема й тому, що предметомрозгляду в адміністративних судах часто будуть правові акти. Нажаль, в Україні відсутня усталена судова практика його прямогозастосування. Відсутнє також уніфіковане розуміння принципуверховенства права. Водночас намагання віднайти загальневизначення поняття верховенства права може призвести дообмеження його змісту.

У КАС здійснено спробу дати визначення зміступринципу верховенства права:

Суд при вирішенні справи керується принципомверховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права


25

26

та свободи визнаються найвищими цінностями та визначаютьзміст і спрямованість діяльності держави.

(частина перша статті 8 КАС)

Таке визначення відповідає статті 3 Конституції України,яка визначає права людини першочерговими і вищими щодоінтересів держави.

Зрозуміло, що таке визначення не відображає усіх гранейверховенства права, а дає лише найзагальніше розумінняспрямованості адміністративного судочинства та критерій длясудового контролю за діяльністю публічної адміністрації.

Принцип верховенства права є сукупністю засад,положень та ідей — вимог, що грунтуються на природніх правахособи та її автономії відносно держави. Втілення цих вимогповинно знаходити у діяльності всіх гілок влади. Але останнєслово завжди залишається за судовою владою.

Найбільш різнобічне тлумачення принципуверховенства права дається у рішеннях Європейського суду зправ людини, який діє на основі європейської Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Упреамбулі цієї Конвенції верховенство права визнається якпринцип, що об'єднує країни�учасниці Ради Європи. У своїхрішеннях Суд неодноразово звертається до зазначеного уПреамбулі Конвенції принципу і, вважаючи його одним ізосновоположних принципів функціонування країн�учаcниць,надає йому тлумачення при вирішенні справ.

Конвенція про захист прав людини і основоположнихсвобод є частиною національного законодавства України.Законом "Про ратифікацію Конвенції про захист прав іосновоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколута протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

14(пункт 1) Україна

визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з правлюдини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення ізастосування Конвенції.

Саме тому, у КАС зазначено:



Суд застосовує принцип верховенства права зурахуванням судової практики Європейського Суду з правлюдини.

(частина друга статті 8 КАС)

Європейський суд з прав людини розкриває змістпринципу верховенства права через формулювання вимог, яківиводяться з цього принципу.

Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Підзаконом тут мається на увазі правову норму, а точнішеположення нормативного акта. По�перше, закон повинен бутидоступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання,які б давали можливість особі самостійно або за допомогоюконсультацій регулювати свою поведінку. По�друге, він має бутипередбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачитинаслідки його застосування. По�третє, закон повинен відповідативсім іншим вимогам верховенства права, зокрема він здостатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційнихповноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення. Ценеобхідно, щоб особа була захищеною від свавілля публічноїадміністрації. Звідси й ще одна вимога принципу верховенстваправа — захист від свавілля.

Захист від свавілля означає, що втручання публічноїадміністрації у права людини повинно підлягати ефективномуконтролю. Щонайменше це має бути судовий контроль, якийнайкращим чином забезпечує гарантії незалежності,безсторонності та належної правової процедури. Держава такожповинна забезпечувати наявність достатніх та ефективнихгарантій проти зловживань.

У зв'язку з судовим контролем важливою є вимога продоступ до суду. Зокрема, вона означає, що з юрисдикції судів неможна вилучати будь�які позови, так само не можна надаватиімунітети певним категоріям осіб від судових позовів. З цієювимогою несумісними є надмірні затримки зі здійсненнямправосуддя та виконанням судових рішень.

Ще однією складовою верховенства права є вимога


27

28

(принцип) юридичної визначеності. Відповідно до неї, зокрема,остаточне рішення суду у вирішеній ним справі не можепіддаватися сумніву, навіть у разі зміни законодавства. Цеозначає, що повинні виключатися будь�які спроби з бокунесудових органів влади піддавати сумніву судове рішення,перешкоджати його виконанню, позбавляти його юридичноїсили або безпідставно затримувати його виконання. Ця вимогазобов'язує державу та будь�який орган виконувати судовірозпорядження чи рішення, у тому числі й ухвалені протидержави чи органу. Отже, вимога про юридичну визначеністьодночасно включає й вимогу про обов'язковість судових рішень.

Елементом принципів верховенства права та юридичноївизначеності є вимога про невтручання законодавчої влади уздійснення правосуддя. Будь�яке втручання з боку законодавчогооргану в процес здійснення правосуддя з метою вплинути навирішення судом спору є недопустимим, окрім випадків, колидля цього існують неспростовні підстави, що випливають іззагального інтересу.

Принцип верховенства права не вичерпується лишеназваними вимогами. Європейський суд з прав людини привирішенні конкретних справ постійно збагачує його новим іновим змістом.

Принцип верховенства права поширює свою дію на всігілки державної влади — законодавчу, виконавчу та судову. Однакостаннє слово, як правило, за судовою владою. Важливими є,зокрема, такі питання: як може застосовуватися принципверховенства права в адміністративному судочинстві? Як діятисуду у разі порушення вимоги про якість закону? По�перше, КАС(частина четверта статті 8) забороняє відмову в розгляді тавирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти,неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, якерегулює спірні відносини. Таке положення гарантує право доступудо суду навіть у разі відсутності нормативних підстав для захиступорушених права, свободи чи інтересу. Отож, суд повиненподолати прогалину, застосувавши аналогію закону чи права, абоусунути неясність чи колізію, витлумачивши положення закону утакий спосіб, щоб це забезпечувало права особи.


Яскравим прикладом застосування принципуверховенства права у цьому ключі є Рішення Верховного СудуУкраїни від 3 грудня 2004 року про визнання дій Центральноївиборчої комісії по встановленню результатів повторногоголосування з виборів Президента України та складаннюпротоколу про результати повторного голосування з виборівПрезидента України від 24 листопада 2004 рокунеправомірними. Цим Рішенням Верховний Суд скасуваврезультати повторного голосування з виборів Президента,встановлені Центральною виборчою комісією, хоча закон провибори Президента України передбачав можливість визнаннянедійсним голосування лише на виборчій дільниці. ВодночасВерховний Суд поновив права суб'єктів виборчого процесучерез проведення повторного голосування, хоч закон провибори прямо не встановлював такий спосіб захисту виборчихправ.

Так само принцип верховенства права вимагає, щобадміністративний суд не застосовував положення правовогоакту, у тому числі закону, якщо його застосування порушуватимеправа, свободи, інтереси особи. Суд не повинен також допускатитлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права ісвободи.

Принцип верховенства права відкриває шлях дотворчого, а не бездумного застосування закону, але в жодномуразі цей принцип не може стати виправданням для зловживань збоку суду, інакше — суддівського свавілля. Судові рішення зпосиланням на верховенство права за змістом повинніутверджувати права людини й укріплювати довіру доадміністративних судів.

Законність

Законність випливає із принципу верховенства права і,як загальна засада судочинства (пункт 1 частини третьої статті129 Конституції України), покладає на суд обов'язок розглядати івирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням йогоцілей й у встановленому ним порядку.


29

30

Згідно з КАС, принцип законності означає, що:

<…> органи державної влади та органи місцевогосамоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язанідіяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.


Таке визначення принципу законності збігається зположенням частини другої статті 19 Конституції України.Стаття 129 Конституції України передбачає, що судді приздійсненні правосуддя підкоряються лише закону.

Законність в контексті адміністративного судочинствавимагає, щоб суд розглядав і вирішував справи відповідноКонституції та законів України, а також міжнародних договорів,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституція України має найвищ у юридичну силу(частина третя статті 8 Конституції України), тобто її нормимають пріоритет над законами та міжнародними договорами.Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, мають перевагу над законамиУкраїни (частина шоста статті 9 КАС). У разі встановленняневідповідності положень цих актів Конституції України, судзастосовує положення Конституції України як норми прямої дії.При цьому суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямоїдії, визнати неконституційними закон чи міжнародний договір,згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,оскільки це віднесено до виключної компетенціїКонституційного Суду України (див. п. 3 Постанови ПленумуВерховного Суду України "Про застосування Конституції Українипри здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року

15). Суд

може лише не застосувати закон чи міжнародний договір, якийне відповідає Конституції України, навівши відповіднеобґрунтування в мотивувальній частині судового рішення.

І, лише у разі виникнення в суду сумніву під час розглядуадміністративної справи щодо відповідності закону Конституції


15Бюлетень Міністерства юстиції України. � 2000. � №4.

України, суд повинен звернутися до Верховного Суду України длявирішення питання стосовно внесення до Конституційного СудуУкраїни подання щодо конституційності закону чиміжнародного договору (частина п'ята статті 9 КАС). Це правилостосується також дій суду у разі сумніву у конституційностіпідзаконних актів Верховної Ради України, Президента України,Кабінету Міністрів України, Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим.

При застосуванні інших нормативно�правових актів судповинен перевірити, чи прийняті вони відповідним органом напідставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією і законами України. У разі невідповідностінормативно�правового акта Конституції, закону, міжнародномудоговору, згода на обов'язковість якого надана Верховною РадоюУкраїни, або іншому правовому акту вищої юридичної сили судзастосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тобтопри застосуванні правових актів суд повинен враховувати їхнємісце у ієрархії національного законодавства — юридичну силу.

Тож законність одночасно є: 1) вимогою до суду здійснювати усі процесуальні дії, а

також ухвалювати рішення у справі відповідно до закону (уширокому розумінні цього слова);

2) критерієм перевірки рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень.

Для подолання прогалин у правовому регулюваннівідносин застосовується інститут аналогії закону та права (див.частину сьому статті 9 КАС). Так, у разі відсутності закону, щорегулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулюєподібні правовідносини (аналогія закону). "Відсутність закону"означає як відсутність відповідного правового акта, так і йогонеповноту, тобто відсутність у ньому положень, які бурегульовували спірні відносини. Необхідність розширеноготлумачення поняття "закон" тут обумовлена тим, що КАСвстановлює можливість застосування не лише закону, а й іншихправових актів.

Якщо у такий спосіб не вдалося подолати прогалину —суд виходить із конституційних принципів і загальних засад


31

32

права (аналогія права) і виводить з них конкретне правило дляврегулювання спірних відносин.

Змагальність

Змагальність існує у судових процесах, де є рівноправністорони. Вона полягає у процесі доведення перед судом особами, якіберуть участь у справі, своєї позиції у справі (вимог та заперечень).Змагальність реалізується передусім через доказування, тобтопідтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються дляобґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже саместоронам найкраще відомі обставини у справі, саме вони найкращезнають, якими доказами ці обставини можна підтвердити.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судахздійснюються на засадах змагальності сторін та свободи внаданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхпереконливості.


Особливість адміністративного судочинства у тому, щообставини в адміністративній справі суд може встановлювати напідставі не лише доказів, зібраних сторонами або за їхньоюініціативою, а й доказів, зібраних судом з власної ініціативи.

Для доведення своєї позиції перед судом особи, які берутьучасть у справі, наділені рівними процесуальними можливостями.Так, згідно з частиною третьою статті 49 КАС, вони мають право:

1) знати про місце й час судового розгляду справи, про всісудові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) знайомитися з матеріалами справи;3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та

заперечення; 5) подавати докази, брати участь в дослідженні доказів;6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під

час розгляду, задавати питання іншим особам, які беруть участь усправі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і


міркувань інших осіб;8) знайомитися з технічним записом та журналом

судового засідання і подавати письмові зауваження до них;9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з

матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосується

їхніх інтересів; 11) користуватися іншими процесуальними правами,

наданими їм КАС. Усі ці права завжди поєднані з обов'язком користуватися

ними добросовісно, не зловживаючи. За загальним правилом, виходячи з принципу

змагальності, сторони повинні доводити ті обставини, на яківони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на якихґрунтуються її вимоги та заперечення <…>.

(витяг з частини першої статті 71 КАС)

Специфіка доказування в адміністративному судочинствіполягає у тому, що у справах про протиправність рішень, дій чибездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щододоведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльностіпокладається на відповідача, якщо він заперечує протиадміністративного позову. Тобто в адміністративних справахзапроваджено презумпцію вини відповідача&суб'єкта владнихповноважень .

16

В адміністративних справах про протиправністьрішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноваженьобов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чибездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечуєпроти адміністративного позову.



33

16Детальніше про це у розділі про докази і доказування.

34

Особливість адміністративного судочинства, на відмінувід цивільного судочинства, щодо забезпечення змагальностіполягає у більш активній ролі суду

17. На суд покладено обов'язок

вживати передбачені законом заходи, необхідні для всебічногоі повного з'ясування обставин у справі, зокрема щодовиявлення та витребування доказів з власної ініціативи (див.частину четверту статті 11 КАС). По�перше, це дає змогуврівноважити можливості людини, яка зазвичай необізнана утонкощах юриспруденції, і суб'єкта владних повноважень, а по�друге, предмет публічно�правового спору найчастішестосується публічних інтересів — тобто інтересів широкогокола осіб. Суд повинен дослідити як судове рішення можевплинути на ці інтереси, а не лише на інтереси осіб, які берутьучасть у справі.

Для всебічного з'ясування обставин в адміністративнійсправі суд:

1) у разі необхідності пропонує особам, які беруть участь усправі, подати докази або з власної ініціативи витребовує докази,яких на думку суду не вистачає (частина п'ята статті 11 КАС);

2) роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхніпроцесуальні права та обов'язки (частина третя статті 34,частини перші статей 127, 130, 167 КАС);

3) іншим чином сприяє особам, які беруть участь у справі,здійсненню їхніх прав відповідно до КАС.

Якщо для встановлення певних обставин недостатньодоказів, суд повинен з'ясувати, якими ще доказами можнапідтвердити чи спростувати ці обставини. За наявності доказівв осіб, які беруть участь у справі, суд пропонує їм подати цідокази. У разі знаходження доказів в інших осіб суд витребовуєїх.

Необхідно звернути увагу на те, що, коли особа, яка береучасть у справі, без поважних причин не надасть докази напропозицію суду, суд вирішує справу на основі наявних доказів.Але лише за умови, що такі докази необхідні для підтвердженняобставин, на які посилається саме ця особа.


17Активна роль суду є наслідком дії принципу офіційності. Детальніше про це йдеться у

частині, присвяченій цьому принципу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважнихпричин не надасть докази на пропозицію суду дляпідтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішуєсправу на основі наявних доказів.

(частина шоста статті 71 КАС)

Це спонукає до добросовісного ставлення до веденнясвоєї справи в суді. У разі ж ігнорування пропозиції суду іншимиособами, які беруть участь у справі, суд повинен витребуватинеобхідні докази (див., зокрема, частину четверту статті 71).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всінаявні у нього документи та матеріали, які можуть бутивикористані як докази у справі. У разі невиконання цьогообов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

(частина четверта статті 71 КАС)

Диспозитивність

Класичний принцип диспозитивності покладає на судобов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких йогопросять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Судпозбавлений можливості ініціювати судове провадження, інакшевін перетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган.

За загальним правилом, як і в цивільному судочинстві,адміністративний суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, провирішення яких клопочуть сторони, і він не повинен виходити замежі цих вимог. Інакше кажучи, суд зв'язаний предметом ірозміром заявлених вимог.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як запозовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не можевиходити за межі позовних вимог.

(перше речення частини другої статті 11 КАС)


35

36

Але, на відміну від цивільного судочинства, правилаадміністративного судочинства допускають випадок, коли судможе, навіть зобов'язаний, вийти за межі вимог адміністративногопозову. Це потрібно, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач,є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

Суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі,якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересівсторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

(друге речення частини другої статті 11 КАС)

Наприклад, позивач звертається з вимогою визнатинезаконним положення нормативно�правового актаміністерства, яким порушується його суб'єктивне право.Виходячи з принципу диспозитивності, адміністративний судначебто не повинен перевіряти нормативно�правовий акт позамежами позовних вимог. Однак, здійснюючи системний аналізположень правового акту, адміністративний суд може дійтивисновку, що порушення права позивача зумовлене не лише тимположенням нормативно�правового акта, на незаконності якогонаполягає позивач, а й низкою інших положень цього акта або йіншим актом. Тому для повноти захисту права, яке відстоюєпозивач, суд повинен вийти за межі позовних вимог. Водночассуд не може визнавати нормативно�правовий акт чи йогоположення незаконними, якщо вони не порушують правапозивача.

Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно&правового акта виявлено незаконність або невідповідністьправовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чиїхніх окремих положень, крім тих, щодо яких відкритопровадження в адміністративній справі та які впливають наприйняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їхніокремі положення незаконними або такими, що не відповідаютьправовому акту вищої юридичної сили.

(частина дев'ята статті 171 КАС)


Відповідно до принципу диспозитивності сторонивільно розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

(перше речення частини третьої статті 11 КАС)

Такими правами є насамперед: 1) право на звернення до суду за захистом; 2) право змінити свої вимоги або відмовитися від них; 3) право визнати вимоги іншої сторони або не визнавати їх; 4) право за взаємною згодою припинити спір

(примиритися). Ці права, виходячи зі змісту диспозитивності, одержали

назву "диспозитивні права".

<...> позивач має право змінити підставу або предметадміністративного позову, збільшити або зменшити розмірпозовних вимог або відмовитися від адміністративного позову вбудь&який час до закінчення судового розгляду. Позивач має правовідмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційноїчи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чикасаційного розгляду.

<...> відповідач має право визнати адміністративнийпозов повністю або частково, подати заперечення протиадміністративного позову.

Сторони можуть досягнути примирення на будь&якійстадії адміністративного процесу, що є підставою длязакриття провадження в адміністративній справі.

(витяги зі статті 51 КАС)

Диспозитивність в адміністративному судочинстві дещообмежена і підконтрольна судові. Високий ступінь втручаннясуду обумовлений публічним характером спорів, підсуднихадміністративним судам, який полягає, зокрема, у тому, щорезультати їхнього вирішення можуть мати значення не лише


37

38

для сторін, а для широкого кола осіб. Крім того, однією зі сторін вадміністративному процесі зазвичай виступає людина, необізнана у тонкощах юриспруденції. Вона не завжди можерозуміти правове значення своїх дій та на скільки вонивідповідають її інтересам. Тому реалізація диспозитивних прав вадміністративному судочинстві перебуває під контролем суду.Метою такого контролю є захист прав, свобод, інтересів сторін табудь�яких інших осіб при розпорядженні сторонами своїмиправами щодо заявлених вимог.

Контроль суду здійснюється через: процедури прийняття судом відмови позивача від

адміністративного позову чи визнання відповідачемадміністративного позову;

прийняття судом відмови стягувача від примусовоговиконання;

визнання судом умов примирення сторін або мировоїугоди, укладеної в процесі виконання.

Так, суд не може прийняти відмову позивача відадміністративного позову, визнання адміністративного позовувідповідачем, відмову стягувача від примусового виконання, атакож визнати умови примирення сторін чи мирової угоди міжучасниками виконавчого провадження в адміністративнійсправі, якщо внаслідок цього будуть порушені норми права абочиї�небудь права, свободи чи інтереси. Інакше кажучи,відповідальність за правомірність цих дій в адміністративномусудочинстві покладена на суд, а не на сторони, як це прийнято уцивільному судочинстві.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративногопозову, визнання адміністративного позову відповідачем і невизнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать законуабо порушують чиї&небудь права, свободи чи інтереси.

(частина 4 статті 51 КАС)

Суд не приймає відмови від адміністративного позову,визнання адміністративного позову і продовжує розглядадміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача


суперечать закону чи порушують чиї&небудь права, свободи абоінтереси.


Умови примирення не повинні суперечити закону абопорушувати чиї&небудь права, свободи або інтереси.

(друге речення частини третьої статті 113 КАС)

Суд не визнає мирову угоду або не приймає відмовустягувача від примусового виконання, якщо це суперечитьзакону або порушує чиї&небудь права, свободи або інтереси.


Наприклад, орган місцевого самоврядування звернувся задміністративним позовом про скасування акта місцевогооргану виконавчої влади, посилаючись на те, що видання такогоакта належить до виключної компетенції місцевогосамоврядування. Під час судового розгляду позивач заявив провідмову від заявлених ним вимог. Якщо наявні у справі матеріалисвідчать про те, що видання такого акта не належить докомпетенції відповідача, визначеної законом, а зміст актапорушує права членів відповідної територіальної громади, то судповинен відмовити у прийнятті відмови позивача відадміністративного позову і розглядати справу далі.

Ще одна особливість диспозитивності вадміністративному судочинстві: на відміну від цивільногосудочинства в адміністративному існує процесуальний інститутзаміни неналежного позивача. Він полягає у тому, що, коли ізадміністративним позовом звернулася не та особа, якій належитьправо вимоги, суд може за згодою позивача допустити замінупервинного позивача належним позивачем (див. частину першустатті 52 КАС). Наявність такого інституту в адміністративномусудочинстві знову ж таки обумовлюється публічно�правовимхарактером спорів.

Наприклад, позивач оскаржує нормативно�правовий актміністерства, яким насправді порушуються права та інтереси непозивача, а акціонерного товариства, акціонером якого є


39

40

позивач. Суд повинен роз'яснити це позивачеві. Якщо позивачпогодиться на його заміну належним позивачем — акціонернимтовариством, суд повинен повідомити про такий позовакціонерне товариство і можливість вступити у справу у роліпозивача, підтримавши заявлений акціонером позов. Акціонер уразі його заміни належним позивачем вибуває зі справи.

Якщо ж позивач не погоджується на його заміну іншоюособою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яказаявляє самостійні вимоги на предмет спору. Суд повиненповідомити таку особу про наявність позову і право вступити усправу як третя особа із самостійними вимогами, заявившиадміністративний позов з подібними вимогами (див. частинудругу статті 52 КАС). За наслідками розгляду справи суд відмовляєу задоволенні позову неналежному позивачу і при наявностізаконних підстав задовольняє позов третьої особи.

Офіційність

Особливим принципом в адміністративному судочинствіє принцип офіційності, який обумовлює основні відмінностіадміністративного судочинства від цивільного. Офіційністьполягає в активній ролі суду і за своїм змістом обмежує діюпринципів змагальності і диспозитивності

18. Наявність

принципу офіційності обумовлена специфікою публічно�правових відносин, яка полягає у тому, що в учасників такихправовідносин, як правило, нерівні можливості.

Особливістю адміністративного судочинства вважаєтьсяте, що у судовому процесі особі протистоїть потужнийадміністративний апарат. У зв'язку з цим у сторін заздалегідьскладаються нерівні вихідні можливості. Щоб збалансувати їх,адміністративний суд повинен відігравати активну роль усудовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав. Томуадміністративний суд має вжити всіх передбачених законом


18Принцип офіційності часто інтерпретується як протилежність принципу змагальності.

Див.: Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. � Харків: Фірма"Консум", 2003. � С. 213, Рижков Г. Роль принципу офіційності в адміністративномупроцесуальному праві за європейським досвідом // Адміністративна юстиція: зарубіжнийдосвід і пропозиції для України / Автори�упорядники І.Коліушко, Р.Куйбіда. � К.: Факт,2003. � С. 517. Однак це не виключає можливості співіснування обох засад вадміністративному судочинстві через поєднання їхніх елементів.

заходів, щоб порушені владою права були захищені. Така рольсуду обумовлена тим, що переважно саме з вини публічноїадміністрації виникають конфлікти або вона не вжила достатніхзаходів, щоб цьому запобігти. Принцип офіційності, інакше —розшуковий, або інквізиційний принцип, в адміністративномусудочинстві характерний для багатьох європейських країн.

Як обмеження змагальності, принцип офіційностіпроявляється у тому, що:

1) суд визначає обставини, які необхідно встановити длявирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можутьобґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин(пункти 3 і 4 частини четвертої статті 111 КАС);

2) у разі необхідності суд повинен запропонуватиособам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певніобставини, а також надати суду додаткові докази, означивши їх(частина п'ята статті 11, частина перша статті 114 КАС);

3) при потребі суд з власної ініціативи повинен виявити івитребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частиничетверта�п'ята статті 11, частина четверта статті 65, частина п'ятастатті 71, пункти 1 і 3 частини другої статті 110 та ін. КАС);

4) суд може визнати обов'язковим з'явлення сторони читретьої особи, якщо є необхідність заслухати її особисто (пункт 2частини другої статті 110, стаття 120 КАС);

5) суд може визнати за необхідне дослідити докази щодообставин, які визнаються сторонами, якщо у нього існує сумнівщодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання(частина третя статті 72 КАС);

6) під час допиту свідка суд може задавати йому питанняв будь�який час, а не лише після закінчення допиту особами, якіберуть участь у справі, як це заведено у цивільному судочинстві(частина восьма статті 141 КАС).

Отже, адміністративний суд, на відміну від сутозмагального процесу, де суд оперує виключно тим, на щопосилаються сторони, має повністю встановити обставинисправи, щоб ухвалити справедливе та об'єктивне рішення. І це недивно, адже майже завжди судові рішення в адміністративнихсправах так чи інакше стосуються публічних інтересів. При


41

42

цьому публічні інтереси не слід змішувати з інтересамидержавних органів, органів місцевого самоврядування, окремихпосадових осіб. Це можуть бути інтереси широкого кола осіб,прав та свобод яких стосується правовий акт, що став предметомсудового розгляду. Або інтереси платників податків, які незацікавлені нести тягар відшкодування з бюджету збитків лишечерез те, що державний орган чи орган місцевогосамоврядування недобросовісно поставився до ведення справи всуді.

У КАС принцип офіційності сформульовано як принципофіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Однак, насправді принцип офіційності стосується нелише з'ясування обставин у справі, а й сфери диспозитивностісторін. Як обмеження диспозитивності, принцип офіційностіпроявляється у тому, що:

1) суд у разі відмови позивача від адміністративногопозову, визнання відповідачем адміністративного позову абодосягнення сторонами примирення повинен перевірити, чи несуперечитиме це закону та чи не порушуватиме чиї�небудьправа, свободи чи інтереси (частина четверта статті 51, частиначетверта статті 112, частина третя статті 113 КАС);

2) суд повинен з власної ініціативи вжити заходизабезпечення адміністративного позову, якщо існує очевиднанебезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересампозивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, абозахист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим безвжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно будедокласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними єознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єктавладних повноважень (частина перша статті 117 КАС);

3) суд уповноважений вийти за межі позовних вимог,якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересівсторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (частинадруга статті 11 КАС);

4) суд у разі укладення мирової угоди або відмовистягувача від примусового виконання на стадії виконаннясудового рішення повинен перевірити, чи не суперечитиме це


закону та чи не порушуватиме чиї�небудь права, свободи чиінтереси (частина четверта статті 258 КАС).

3. Предмет адміністративної юрисдикції, йоговстановлення

До юрисдикції адміністративних судів належать правові спори,з тією особливістю, що вони мають публічний характер, тобто цеспори з правовідносин, що виникають у сфері публічної адміністрації.За межами предмету адміністративної юрисдикції знаходитьсязаконодавча діяльність і діяльність щодо ухвалення судових рішень.Дипломатичні спори, які виникають в рамках міжнародногопублічного права і за змістом також є публічно�правовими, також неналежать до предмету адміністративної юрисдикції, оскільки вони неможуть розглядатися національними судами.

Предмет адміністративної юрисдикції19

становлятьпублічно�правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єктвладних повноважень (пункт 1 статті 3 КАС), тобто обов'язковоюстороною у таких спорах має бути представник публічноїадміністрації (орган державної влади, орган місцевогосамоврядування тощо). При цьому юрисдикція адміністративнихсудів охоплює всі публічно�правові спори, крім спорів, для якихзаконом встановлений інший порядок судового вирішення(частина друга статті 4 КАС). Необхідно уточнити, що йдеться пропублічно�правові спори саме за участю суб'єктів владнихповноважень.

Згідно з КАС, предмет адміністративної юрисдикціїскладають:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктомвладних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно�правових актів чи правових актів індивідуальноїдії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну


43

19Терміни "предмет адміністративного судочинства" і "предмет адміністративної

юрисдикції" вживаються у цих методичних рекомендаціях як тотожні. Так самототожними є терміни "адміністративна юрисдикція" і "юрисдикція адміністративнихсудів".

44

службу, її проходження, звільнення з публічної служби;3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу

реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числіделегованих повноважень, а також спори, які виникають зприводу укладання та виконання адміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень увипадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчимпроцесом чи процесом референдуму.

Спори щодо прийняття громадян на публічну службу, їїпроходження, увільнення від неї спеціально виділені окремо, щоб їхпомилково не ідентифікували як трудові спори і не відносили доцивільної юрисдикції. Відносини, що виникають у сфері публічноїслужби (служба в органах державної влади і місцевогосамоврядування), є предметом регулювання адміністративногоправа і законодавства, трудове законодавство може застосовуватисядо них лише субсидіарно, але від цього вони не перестають бутиадміністративними.

Частину спорів щодо правовідносин, пов'язаних звиборчим процесом чи процесом референдуму, так само можнавіднести до категорії спорів із суб'єктом владних повноваженьщодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Адже у нихнайчастіше йдеться про оскарження рішень, дій чибездіяльності виборчої комісії чи комісії з референдуму, якімають владні повноваження. Якась частина виборчих спорів, асаме та, що розглядається за зверненням виборчої комісії,охоплюється категорією спорів за зверненням суб'єкта владнихповноважень. Однак є низка виборчих спорів, де суб'єктавладних повноважень може й не бути, — йдеться про спори міжкандидатами на виборну посаду, партіями (блоками) тощо. Томувиникла необхідність окремо виділити спори щодоправовідносин, які пов'язані з процесом виборів чиреферендумів — особливості провадження у таких спорахвизначені у статтях 172�179 КАС.

Отож, деякий відхід від правил логіки у законодавчомувизначенні предмету адміністративної юрисдикції можнапояснити необхідністю запобігти різночитанням і спорам про


компетенцію між судами різних юрисдикцій.З цією ж метою поряд з переліком категорій спорів, що є

предметом адміністративного судочинства, у КАС наведенікатегорії справ публічно�правового характеру, які не належать допредмету адміністративної юрисдикції. Так, юрисдикціяадміністративних судів щодо вирішення публічно�правовихспорів обмежується юрисдикцією Конституційного Суду Українистосовно розгляду питань конституційності законів,міжнародних договорів, підзаконних актів Верховної РадиУкраїни, Президента України, Кабінету Міністрів України,Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Кримінально�правові відносини щодо переслідуванняособи за вчинення злочину, які вирішуються в порядкукримінального судочинства, хоч і можна вважати публічно�правовими спорами, однак зрозуміло, що природа цих відносинунеможливлює віднесення їх до адміністративної юрисдикції.

До юрисдикції адміністративних судів також не можнавіднести вирішення справ про притягнення осіб довідповідальності за вчинення ними адміністративнихправопорушень (проступків). Проте, адміністративні суди запредметом своєї юрисдикції розглядають адміністративніпозови щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень стосовно притягнення осіб доадміністративної відповідальності

20.

Не можуть бути предметом розгляду в адміністративних ів будь�яких інших судах, спори у відносинах, які відповідно дозакону, статуту (положення) об'єднання громадян, є сферою йоговнутрішньо�статутної діяльності або виключної компетенції(наприклад, спори стосовно позбавлення особи членства уполітичній партії, формування виборчого списку партії, обранняособи керівником громадської організації тощо). Йдеться проспори, які, хоч і мають ознаки публічності, але є внутрішньоюсправою об'єднання громадян.

Таким чином, у КАС відокремлено від адміністративної


45

20Детальніше про це див. Коліушко І., Голосніченко І. Проблеми удосконалення

адміністративно�деліктного законодавства // Право України. � 2001. � №3;Адміністративна реформа для людини (науково�практичний нарис). � За загальноюредакцією І. Коліушка. � К.: Факт, 2001. � С. 57�66.

46

юрисдикції публічно�правові справи (спори):1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду

України;2) що належить вирішувати в порядку кримінального

судочинства;3) про накладення адміністративних стягнень;4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту

(положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньоїдіяльності або виключної компетенції.

Проблема відмежування адміністративної юрисдикції відінших видів судової юрисдикції є однією з найскладнішихпроблем спеціалізації судів. Сучасні правовідносини настількирізноманітні та багатогранні, що часто їх важко ідентифікуватита визначити відповідну їм судову юрисдикцію. Утворенняадміністративних судів і запровадження адміністративногосудочинства зумовлюють потребу розмежувати предметюрисдикції адміністративних судів з предметом юрисдикціїінших судів — конституційної, кримінальної, цивільної ігосподарської.

Предмет адміністративної і конституційної юрисдикцій.Складним є питання щодо розмежування предметуадміністративної і конституційної юрисдикцій. Предметоманалізу в адміністративній юрисдикції є підзаконні правові акти,критерієм оцінки їхньої правомірності є як закони, так іКонституція України. Юрисдикцію Конституційного СудуУкраїни також поширено на низку підзаконних актів, вичерпнийперелік яких визначено пунктом 1 частини першої статті 150Конституції України — це правові акти Верховної Ради України,акти Президента і Кабінету Міністрів України, правові актиВерховної Ради Автономної Республіки Крим. Проте єдинимкритерієм їхньої оцінки для Конституційного Суду є нормиКонституції України. Отож і предмет перегляду, і еталон дляоцінки в адміністративній та конституційній юрисдикціяхможуть частково збігатися.

Для проведення розмежування між адміністративною таіншими видами юрисдикції, зокрема й конституційною, КАСпередбачає, що:


1) юрисдикція адміністративних судів поширюється навсі публічно�правові спори, крім спорів, для яких закономвстановлений інший порядок судового вирішення (частинадруга статті 4);

2) до адміністративних судів можуть бути оскарженібудь�які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владнихповноважень, крім випадків, коли щодо таких актів чи діяльностізаконами чи Конституцією встановлено інший порядок судовогопровадження (частина друга статті 2).

Звідси випливає, що адміністративні суди не можутьвирішувати спори щодо конституційності правових актів, яківідповідно до Конституції України і Закону України "ПроКонституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року

21вирішує

Конституційний Суд. Проте? адміністративні суди такожуповноважені переглядати підзаконні правові акти Верховної РадиУкраїни, акти Президента і Кабінету Міністрів та правові актиВерховної Ради Автономної Республіки Крим на предмет їхньоїзаконності, але не конституційності. Водночас, адміністративний судможе визнавати неконституційними інші підзаконні правові акти.

Зрозуміло, що за такого підходу можливі труднощі управозастосуванні. Не виключені ситуації, коли один і той самийправовий акт буде предметом перегляду у Конституційному Суді (зогляду на відповідність цього акта положенню Конституції) або вадміністративному суді (з огляду на його відповідність такому ж зазмістом положенню закону). У цьому випадку, адміністративномусуду необхідно було б зупинити провадження у справі до вирішенняпитання Конституційним Судом, якщо в адміністративного суду єсумніви щодо конституційності цього акта.

Предмет адміністративної і кримінальної юрисдикцій.Суд кримінальної юрисдикції може встановлюватипротиправність рішення, дії чи бездіяльності фізичної особи, щовиконує функції суб'єкта владних повноважень, але лише у межахнорм Кримінального кодексу України. Суд кримінальноїюрисдикції не може у вироку визнати нечинним (скасувати) чизобов'язати змінити рішення суб'єкта владних повноважень,оскільки це прерогатива адміністративної юрисдикції.


47


48

Необхідно також мати на увазі, що в порядку кримінальногосудочинства суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльністьорганів дізнання, досудового слідства та прокуратури у випадках,визначених Кримінально�процесуальним кодексом України від28 грудня 1960 року (з наступними змінами). Перегляд такихрішень, дій чи бездіяльності не належить до юрисдикціїадміністративних судів.

Предмет адміністративної і цивільної (господарської)юрисдикцій. З набранням чинності КАС усі справи публічно�правового характеру, які до того вважалися цивільними ігосподарськими, віднесено до адміністративної юрисдикції.Тобто, цивільну і господарську юрисдикції "очищено" відневластивих їм публічно�правових категорій справ. Однак, привизначенні правової природи окремих різновидів справ, а відтак— судової юрисдикції можливі труднощі як у теоретичномурозумінні, так і в правозастосуванні.

Наприклад, при відмежуванні адміністративноїюрисдикції від цивільної чи господарської, проблемним, зтеоретичної точки зору, є визначення компетентного суду усправах щодо відшкодування матеріальної чи моральної шкоди,заподіяної рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владнихповноважень. Відшкодування шкоди у зобов'язальнихвідносинах, зокрема у деліктних, — це традиційно є предметомрегулювання цивільного права, тому компетентними тут могли бвважатися суди цивільної та господарської юрисдикцій.Водночас, шкоду може бути заподіяно суб'єктом владнихповноважень внаслідок порушення ним норм публічного права.Встановлення ж порушень у сфері публічної адміністрації — цепрерогатива судів адміністративної юрисдикції, тобто за логікою— хто встановив факт порушення, той й і мав би ухвалитирішення про відшкодування.

У КАС обрано комбінований варіант вирішення цієїпроблеми. Питання про компенсацію шкоди розглядаєадміністративний суд, якщо вимога про це заявлена одночасно звимогою про протиправність рішення, дії чи бездіяльностісуб'єкта владних повноважень. В інших випадках це питаннявирішує суд цивільної чи господарської юрисдикції:


Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяноїпротиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктавладних повноважень або іншим порушенням прав, свобод таінтересів суб'єктів публічно&правових відносин, розглядаютьсяадміністративним судом, якщо вони заявлені в одномупровадженні з вимогою вирішити публічно&правовий спір.Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами впорядку цивільного або господарського судочинства.


Такий варіант є найбільш оптимальним. Він дозволяєдосягти процесуальної економії: особа має можливість вирішитипитання про протиправність акту, дії чи бездіяльності суб'єктавладних повноважень й одночасно питання про відшкодуванняшкоди в одному суді. Проте, якщо таку майнову вимогу заявленоокремо від оскарження акту, дій чи бездіяльності, її належитьвирішувати за правилами цивільного (господарського)судочинства за наявності преюдиційного рішенняадміністративного суду про протиправність акту, дії чибездіяльності в частині правової оцінки поведінки суб'єктавладних повноважень. Отож фізична чи юридична особа, яканевдоволена рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владнихповноважень і зазнала внаслідок них шкоди, мала б визначити,звертаючись до суду, що має для неї перевагу: досить тривалевирішення адміністративним судом питань про протиправністьрішення, дії, бездіяльності і відшкодування шкоди, чи більшшвидке визнання протиправним рішення, дії, бездіяльностіадміністративним судом, а вже потім відшкодування шкоди упорядку цивільного або господарського судочинства, що загаломвимагатиме більше часу, коштів і зусиль, але є меншризикованим. Менший ризик полягає у тому, що позивач,звертаючись до адміністративного суду лише з вимогою провизнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності, несплачує судового збору з майнових вимог. У разі не задоволеннятакої вимоги адміністративним судом стає очевидним, щомайнові претензії будуть безпідставними.


49

50

Подібною за природою є проблема визначення суду(адміністративної чи цивільної юрисдикції) щодо вирішеннясправ про відшкодування шкоди державі чи органу місцевогосамоврядування посадовими і службовими особами,відповідальними за видання протиправних рішень, вчиненнянезаконних дій чи допущення бездіяльності. Такі справи можутьвиникати за реґресними вимогами державного органу чи органумісцевого самоврядування, які відшкодували заподіяну нимишкоду фізичній чи юридичній особі, до безпосередніхвинуватців заподіяння шкоди. Незважаючи на суб'єктний склад(суб'єкт владних повноважень і посадова чи службова особа), такісправи повинні розглядати суди цивільної юрисдикції, оскількипредметом розгляду буде лише вимога про відшкодування, але ажніяк не питання про протиправність акта чи діяння, що належатьдо сфери публічного права. Заявлення реґресних вимогсуб'єктом владних повноважень у провадженні вадміністративному суді затягуватиме вирішення основних вимогпозивача, у чому він навряд буде заінтересований, тому КАС невстановлює за адміністративними судами підсудність реґреснихпозовів.

На перший погляд, дискусійною з теоретичної точкизору може бути правова природа справ щодо оскарження актівпідприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,їх органів і посадових осіб. Наприклад, до якого суду працівникпідприємства може оскаржити положення посадової інструкції,яку керівник цього підприємства затвердив відомчим наказом,якщо працівник вважає, що порушено його права? Відповідь наце питання залежить від того, визнавати чи ні локальнунормотворчість публічно�владною управлінською діяльністю.Видання актів локального регулювання (в межах підприємства,установи, організації) має управлінський прояв, оскільки єформою одностороннього владного волевиявлення щодоврегулювання внутрішніх (локальних) відносин — членських,трудових, господарських тощо. Однак це волевиявлення ненабуває публічно�владних ознак для загалу поза межамиустанови, тобто воно не пов'язане з реалізацією владнихповноважень держави чи місцевого самоврядування, а отже,


спори, що виникають на підставі такого волевиявлення не єпублічно�правовими, бо публічність у цьому випадку передбачаєохоплення регулюванням такого загалу, який не пов'язанийвнутрішніми відносинами в організаціях.

Однак до адміністративної юрисдикції належать спористосовно тих рішень, дій чи бездіяльності підприємств, установта організацій, які пов'язані із здійсненням ними владнихуправлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числіна виконання делегованих повноважень. Тоді, коли орган чипосадова особа установи, організації, підприємства видаєнормативно�правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії напідставі спеціального уповноваження від держави чи місцевогосамоврядування, можна вважати, що вони здійснюють публічно�владні управлінські функції (наприклад, видання правових актів,надання адміністративних послуг національними акціонернимикомпаніями, державними та іншими підприємствами,установами, організаціями на виконання управлінськихповноважень, які їм надані законодавством або делегованівідповідно до закону). Спори щодо реалізації цих функційналежать до предмету юрисдикції адміністративних судів.

Труднощі на практиці можуть виникати під часвизначення судової юрисдикції щодо спорів, які виникають здоговорів між суб'єктами владних повноважень та іншимиособами. Проблемою може бути ідентифікація деяких видівтаких договорів як адміністративних. Які критеріївикористовувати в таких випадках — суб'єктний склад чи сутьправовідносин? Від відповіді на це питання залежатиме вибірсуду, який вирішуватиме спір стосовно відповідного договору.Орієнтиром при вирішенні цього питання одночасно можутьбути: суб'єктний склад договору (принаймні одна сторона — цесуб'єкт владних повноважень) та публічна природаправовідносин. Якщо неодмінною стороною договорувідповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владнихповноважень, то такий договір слід визнати адміністративним,оскільки суб'єкт владних повноважень в такому випадку діє відімені держави (територіальної громади), в її інтересах чи длязабезпечення їх, а не для своїх власних поточних потреб.


51

52

Проблемним є також питання щодо виду судовоїюрисдикції для розгляду спорів з приводу нотаріальних дій абовідмови у їх вчиненні, які донедавна знаходили вирішення впорядку окремого провадження за главою 39 ЦПК 1963 року.Складність полягає у визначенні характеру нотаріально�правових відносин — є вони публічними чи приватними. Зодного боку, роль нотаріуса зведено до публічного (від іменідержави) вчинення дій, що мають юридичне значення іспрямовані на реалізацію особами їхніх прав, для попередженнявиникнення спору. Така роль має публічно�правовий характер,як і реєстрація окремих видів договорів органами місцевогосамоврядування чи органами державної виконавчої влади.Нотаріус має владно�публічні повноваження щодо особи, яказвернулась до нього, оскільки він уповноважений у випадках,передбачених законом, відмовити особі у вчиненні нотаріальноїдії. З іншого боку, об'єктом нотаріальних дій завжди єприватноправові відносини (договірні, спадкові тощо), саметому оспорювання нотаріальних дій найчастіше має на метікоригування тих приватноправових відносин, що стали абоповинні стати об'єктом нотаріальних дій. Суд повинен бутикомпетентним для надання оцінкуи приватноправовимвідносинам, що перевірялися нотаріусом. Виходячи з того, щоінститут нотаріату обслуговує насамперед сферуприватноправових відносин, а також з недоцільності розриватисудовий розгляд нотаріальних і приватноправових відносин,вирішено залишити вирішення таких спорів у цивільнійюрисдикції. Однак, необхідно звернути увагу на те, що ці спориналежить розглядати не за спеціальними правилами окремогопровадження, а за загальними правилами позовногопровадження відповідно до нового ЦПК 2004 року (див. пункт 8Розділу XІ "Прикінцеві та перехідні положення").

А така категорія справ окремого провадження як справипро встановлення неправильності запису в актах цивільногостану перейшла з цивільної юрисдикції до адміністративної (див.пункт 9 Розділу XІ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК 2004року). Адже, за правовою природою ця категорія справ єоскарженням відмови органу реєстрації актів цивільного стану у


виправленні відомостей в актових записах цивільного стану. Ітаке оскарження повинно здійснюватися за загальнимиправилами адміністративного судочинства.

Здивування може викликати те, що КАС (стаття 181) тановий ЦПК (розділ VІІ) одночасно врегульовують процесуальнівідносини, пов'язані із оскарженням рішень, дій абобездіяльності державної виконавчої служби. Однак це непомилка законодавця, і зроблено це було з таких міркувань. Упорядку цивільного судочинства суд розглядає скарги нарішення, діяльність державної виконавчої служби лише стосовновиконання судових рішень у справах цивільної юрисдикції. І,хоча за предметною спрямованістю таке оскарження є публічно�правовим спором, однак воно нерозривно пов'язане ізвиконанням судового рішення. Тому законодавець вирішив, щобільш доцільно, щоб судовий контроль за виконанням судовихрішень здійснював суд, який видав виконавчий документ. У всіхінших випадках, коли оскарження рішень, дій або бездіяльностідержавної виконавчої служби не віднесено до юрисдикції іншихсудів, таке оскарження повинно бути предметом юрисдикціїадміністративних судів. Йдеться насамперед про рішення, дії чибездіяльність державної виконавчої служби у відносинах щодовиконання судових рішень в адміністративних справах, а такожрішень інших органів та посадових осіб, що можутьвиконуватися примусово.

Зрозуміло, що передбачити усі можливі проблеми, якіпов'язані з межами юрисдикції адміністративних судів, а тимбільше заздалегідь усунути їх на законодавчому рівні навряд чиможливо, тому значну роль у розв'язанні цих проблем повиннавідігравати судова практика адміністративних судів.

Для визначення юрисдикції адміністративних судівважливо уміти правильно визначати правову природу такихправовідносин — чи є вони публічно�правовими, чи приватно�правовими.

Перед тим, як відкрити провадження у справі, суддяадміністративного суду має встановити, насамперед, чивідноситься цей спір до адміністративної юрисдикції. Для цьогонеобхідно переконатися у:


53

54

1) наявності правового споруВідносини, що виникають у суспільстві, регулюються

різними засобами соціального регулювання (правом, мораллю,релігією, естетикою тощо). І лише частина з усіх суспільнихвідносин стає правовою внаслідок упорядкування нормамиправа. Наприклад, не вважаються правовими відносини дружби,кохання, доброзичливості, щодо стилю одягу, зовнішньоговигляду. Тому, спори з цих відносин (дружніх, етичних,естетичних), не визнаватимуться правовими і не можуть бутипредметом розгляду в суді. Яскравим прикладом, відсутностіповноваження у суду розглядати неправові спори є, на нашудумку, непоширення судової юрисдикції на спори щодо членствав об'єднанні громадян. Ці відносини є корпоративними ірегулюються не правовими, а корпоративними нормами, щовважаються специфічним видом соціальних норм.

2) публічно&правовому характері споруДля визначення публічно�правових відносин серед

широкого спектру правовідносин необхідно звертатися до їхзмісту. Основними ознаками змісту публічно�правових відносин є:

� обов'язкова участь у таких правовідносинах суб'єкта ізпублічно�владними повноваженнями;

� підпорядкування одного учасника правовідносин іншому� суб'єкту владних повноважень;

� імперативність у правовідносинах;� домінування публічного інтересу у реалізації таких

правовідносин.3) непоширенні юрисдикції інших судів на спірні

правовідносиниПублічно�правові спори розглядаються і вирішуються за

правилами:� конституційного судочинства;� кримінального судочинства;� адміністративного судочинства. Таким чином юрисдикція адміністративних судів щодо

розгляду і вирішення публічно�правових спорів обмеженаконституційною та кримінальною юрисдикціями. Також, доюрисдикції адміністративних судів не належить вирішення


публічно�правових спорів, які розглядаються судами цивільної(господарської) юрисдикції в порядку здійснення судовогоконтролю за виконанням їхніх судових рішень.

Приблизний алгоритм встановлення адміністративноїюрисдикції щодо вирішення публічно�правових спорів можнапоказати за допомогою схеми.

І. Встановлення наявності правового спору

ІІ. Встановлення публічно?правового характеруспору


55

Спірні відносини

Спірні етичні, релігійні,корпоративні відносини тощо

Спірні правовідносини

Суб’єктивний склад правовідносин

Особа & особа

Особа � суб’єкт владнихповноважень;

суб’єкт владнихповноважень � суб’єктвладних повноважень

Становище суб’єктів у правовідносинах

Відсутністьпідпорядкування управовідносинах

Підпорядкування одногоучасника іншому

56

ІІІ. Встановлення адміністративної юрисдикції

4. Визначення підсудності адміністративної справи

Щоб обрати, який суд з багатьох адміністративних судіврозглядатиме ту чи іншу справу, позивачеві необхідно звернутисядо правил підсудності адміністративних справ. Під підсудністюадміністративних справ слід розуміти коло адміністративнихсправ, що уповноважений вирішувати кожен конкретнийадміністративний суд. За загальним правилом не допускаєтьсяоб'єднання в адміністративному позові вимог, що підсудні неодному суду (див. частину першу статті 21 КАС). Розподіл справ


Метод регулювання правовідносин

Диспозитивінсть Імперативність

Характер домінуючого інтересу у правовідносинах

Приватноправовийінтерес

Публічноправовий інтерес

Встановлення юрисдикції

Відсутністьпідпорядкування управовідносинах

Юрисдикціяадміністративного суду

(стаття 17 КАС)

Розгляд справи адміністративним судом

між адміністративними судами здійснюється за трьомакритеріями: предметним, територіальним та інстанційним.

Правила предметної підсудності дозволяють визначити,адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративнусправу у першій інстанції. До якого конкретно адміністративногосуду відповідної судової ланки необхідно звернутися у кожномуконкретному випадку, визначається за правиламитериторіальної підсудності. Правила інстанційної підсудностідають відповідь на питання, які суди розглядають адміністра�тивні справи у першій інстанції, а які в апеляційній та касаційнійінстанціях.

Правила підсудності у своїй сукупності складаютьалгоритм визначення компетентного адміністративного суду длярозгляду і вирішення конкретної адміністративної справи. Чипідсудна адміністративна справа за позовною заявоюконкретному адміністративному суду, з'ясовується судом післяодержання позовної заяви при вирішенні питання про відкриттяпровадження в адміністративній справі (див. пункт 4 частинипершої статті 107 КАС).

Предметна підсудність. Повноваження щодо вирішенняадміністративних справ у першій інстанції розподілено міжмісцевими загальними судами (районні, районні у містах, міськіта міськрайонні суди), що при розгляді адміністративних справдіють як місцеві адміністративні суди, й окружнимиадміністративними судами. Варіант дворівневої системимісцевих адміністративних судів

22дає можливість одночасно

забезпечити доступність правосуддя для людини і незалежністьсуддів від стороннього втручання, особливо від органіввиконавчої влади.

Найбільш доступні для людей районні, районні у містах,міські та міськрайонні суди розглядають адміністративні спори, уяких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевогосамоврядування, а також спори з приводу оскарженняадміністративних стягнень.


57

22Дворівнева система місцевих судів була запропонована ще наприкінці 90�их років

народними депутатами України І. Коліушком та В. Шишкіним. Див., наприклад, Коліушко І.Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. � К.: Факт,2002. � С. 113.

58

Місцевим загальним судам як адміністративним судампідсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін єорган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова числужбова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, якіпідсудні окружним адміністративним судам;

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах пропритягнення до адміністративної відповідальності.


Такі спори вирішуються одноособово суддями, якіспеціалізуються у розгляді адміністративних справ. Кваліфікаціїсудді місцевого загального суду має бути достатньо дляухвалення законних та неупереджених рішень у цих справах.

Окружні адміністративні суди вирішують, як суди першоїінстанції, адміністративні спори, у яких стороною є державнийорган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова числужбова особа. Якщо спір виник між органом чи посадовоюособою місцевого самоврядування, з одного боку, і державниморганом, органом влади Автономної Республіки Крим або їхпосадовою особою, з іншого боку, то його належить розглядати вокружному адміністративному суді. Більш високий рівень такихсудів і відірваність їхньої територіальної юрисдикції відадміністративно�територіального устрою дають можливістьзабезпечити додаткові гарантії незалежності судової влади відвпливу місцевих чиновників.

Окружним адміністративним судам підсудніадміністративні справи, у яких однією зі сторін є органдержавної влади, інший державний орган, орган владиАвтономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа,крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справахпро адміністративні проступки.



Однак було б не несправедливо в усіх випадкахзобов'язувати особу подавати адміністративний позов щодо дій,наприклад, дільничного чи податкового інспектора аж доокружного адміністративного суду. Тому із загального правилаКодексом зроблено виняток — позови до державних чиновниківмісцевого рівня подаватимуться позивачем за його розсудом: абодо місцевого загального суду, або до окружного адміністративногосуду. Такий підхід дає особі можливість самостійно визначити, щодля неї важливіше — краща доступність суду чи додаткові гарантіїщодо незалежного розгляду справи.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльностіпосадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої владирозглядаються і вирішуються місцевим загальним судом якадміністративним судом або окружним адміністративнимсудом за вибором позивача.

(частина третя статті 18 КАС)

Цей виняток не стосується справ про адміністративніправопорушення (проступки), адже усі спори з приводу рішень,дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах пропритягнення до адміністративної відповідальності віднесено допідсудності місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Альтернативна предметна підсудність (за вибором позивача)встановлена також для випадків, про які не згадано у КАС, але якіможуть мати місце на практиці. Йдеться, наприклад, про випадки,коли відповідачем є не орган державної влади, не орган АвтономноїРеспубліки Крим, не орган місцевого самоврядування, і не їх посадовачи службова особа, а суб'єкт (наприклад, підприємство), що виконуєделеговані повноваження. У цьому випадку предметна підсудністьвизначається за правилом частини п'ятої статті 18 КАС.

У разі невизначеності цим Кодексом предметноїпідсудності адміністративної справи така справа розглядаєтьсямісцевим адміністративним судом за вибором позивача.

(частина п'ята статті 18 КАС)


59

60

Як виняток, предметною підсудністю у першій інстанціїнаділений Вищий адміністративний суд України. Він розглядає івирішує справи щодо встановлення Центральною виборчоюкомісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, атакож справи щодо скасування реєстрації кандидата на постПрезидента України. Спеціальні правила предметної підсудностіпередбачені також главою 6 "Особливості провадження вокремих категоріях адміністративних справ" Розділу ІІІ КАС (див.частини третю�п'яту статті 172, частину другу статті 173, частинутретю статті 174, частину третю статті 175, частину першу статті176, частину першу статті 180, частину першу статті 182).

Територіальна підсудність. Загальним в адміністративномусудочинстві є правило територіальної підсудності про розгляд справиза місцем знаходження відповідача. Але це лише на перший погляд.

Адміністративні справи вирішуються адміністративнимсудом за місцем знаходження відповідача.


Обрання цього правила обумовлене тим, що рішеннясуб'єкта владних повноважень, яке стосується прав багатьох осіб(нормативно�правовий акт), може бути оскаржене багатьмапозивачами. Якби позов можна було подавати за місцем свогопроживання, то виникали б ситуації, коли правомірність такогорішення перевірялася б паралельно не одним адміністративнимсудом. Як наслідок можливі різні результати перевірки. Щоб невиникало подібних ситуацій, і щоб рішення суб'єкта владнихповноважень було предметом розгляду лише в одномуадміністративному суді першої інстанції, запроваджено правилопро розгляд справи за місцем знаходження відповідача. Цеправило встановлене і в інтересах відповідача для тихпоодиноких випадків, коли відповідачем є фізична чи юридичнаособа за позовом суб'єкта владних повноважень.

Якщо ж позивач оскаржує рішення, дії чи бездіяльністьсуб'єкта владних повноважень, що стосуються інтересів лишепозивача, то заява подається за місцем знаходження позивача.


Адміністративні справи з приводу оскарження правовихактів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень, які стосуються інтересів конкретноїособи, вирішуються адміністративними судами за місцемпроживання (перебування, знаходження) позивача.


Оскільки таких справ найбільше, то навряд чи можнавважати, що розгляд справи за місцем знаходження відповідача єуніверсальним правилом в адміністративному судочинстві.Скоріше, навпаки — зазвичай адміністративні справирозглядаються за місцем знаходження позивача.

Територіальну підсудність окремих категорійадміністративних справ спеціально визначено за окружнимадміністративним судом, територіальна юрисдикція якогопоширюється на місто Київ. Згідно з указом Президента України,таким судом є Окружний адміністративний суд міста Києва. Дойого виключної підсудності віднесено:

1) адміністративні справи з приводу оскарженнянормативно�правових актів Президента України, КабінетуМіністрів України, міністерства чи іншого центрального органувиконавчої влади, Національного банку України чи іншогосуб'єкта владних повноважень, повноваження якогопоширюються на всю територію України

23;

2) адміністративні справи, відповідачем у яких єзакордонне дипломатичне чи консульське представництвоУкраїни, їхня посадова чи службова особа

24;

3) адміністративні справи про анулювання реєстраційногосвідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск,ліквідацію) політичної партії

25;


61

23Частина третя статті 19 КАС. Під "суб'єктом владних повноважень, повноваження якого

поширюються на всю територію України" тут розуміється державний орган чи іншийсуб'єкт владних повноважень, який законом уповноважений видавати підзаконнінормативно�правові акти, обов'язкові на всій території України, � наприклад, Національнарада України з питань телебачення і радіомовлення, з'їзд суддів України, Рада суддівУкраїни тощо.

24Там само.

25Там само.

62

4) адміністративні справи щодо рішень, дій абобездіяльності Центральної виборчої комісії, членів цієї комісії(крім тих, що стосуються встановлення нею результатів виборівчи всеукраїнського референдуму)

26;

5) адміністративні справи щодо дій чи бездіяльностікандидата на пост Президента України, ініціативних групвсеукраїнського референдуму, інших суб'єктів ініціюваннявсеукраїнського референдуму, що порушують законодавство провибори чи референдум

27;

6) адміністративні справи про дострокове припиненняповноважень народного депутата України в разі невиконанняним вимог щодо несумісності

28.

Більшість адміністративних справ віднесено довиключної підсудності окружного адміністративного суду,територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, зурахуванням правила про розгляд справи за місцем знаходженнявідповідача.

Спеціальні правила територіальної підсудностіпередбачені також главою 6 "Особливості провадження вокремих категоріях адміністративних справ" Розділу ІІІ КАС (див.,крім названих вище, також частини четверту�п'яту статті 172,частину другу статті 173, частину третю статті 174, частину третюстатті 175, частину першу статті 182, частину першу статті 183).

Якщо правила територіальної підсудності не даютьможливість визначити компетентний у справі адміністративнийсуд, то позивач має право обрати його за власним розсудом, але здотриманням правил предметної підсудності.

У разі невизначеності цим Кодексом територіальноїпідсудності адміністративної справи така справа розглядаєтьсямісцевим адміністративним судом за вибором позивача.



26Частина третя статті 172 КАС.

27Частина третя статті 175 КАС.

28Частина перша статті 180 КАС.

Правило територіальної підсудності адміністративнихсправ для їх перегляду в апеляційному порядку міститься участині другій статті 20 КАС. Відповідно до неї, судове рішеннямісцевого адміністративного суду переглядається апеляційнимадміністративним судом, у межах територіальної юрисдикціїякого знаходиться відповідний місцевий адміністративний суд.Територіальна юрисдикція апеляційних адміністративних судіввстановлена Указом Президента України "Про утвореннямісцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердженняїх мережі та кількісного складу суддів" від 16 листопада 2004 року.

Інстанційна підсудність. Правила інстанційної підсудностіадміністративних справ визначено з урахуванням принаймні двохкритеріїв:

1) критерій зрозумілості — система судових інстанцій ємаксимально простою, щоб кожен громадянин міг легкорозібратися, у яких випадках і до якого суду він повинензвернутися з адміністративним позовом, а потім, при потребі, запеляційною чи касаційною скаргою;

2) критерій рівності можливостей щодо оскарженнясудових рішень — для кожної адміністративної справипередбачається однакова кількість судових інстанцій з тим, щобправо особи на перегляд судового рішення необґрунтовано необмежувалося.

Повне дотримання цих двох критеріїв можливе за умовиреалізації принципу "судова ланка = судова інстанція". Такийпідхід сприяє інстанційній спеціалізації суддів судів різнихланок, що позитивно позначається на якості розгляду івирішення адміністративних справ.

У КАС (стаття 20) дотримано стрункої і простої длярозуміння системи, за якої кожна ланка адміністративних судіввиконує функції лише однієї інстанції. Місцеві адміністративнісуди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружніадміністративні суди) вирішують адміністративні справи як судипершої інстанції. Апеляційні адміністративні суди переглядаютьсудові рішення місцевих адміністративних судів в апеляційномупорядку як суди апеляційної інстанції. Вищий адміністративнийсуд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних


63

64

адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційноїінстанції. Верховний Суд України переглядає судові рішення вадміністративних справах за винятковими обставинами.

Для окремих категорій спорів, пов'язаних з процесомвиборів чи референдуму, інстанційна побудова системиадміністративних судів має свої особливості. Виходячи зшвидкоплинності виборчого процесу чи процесу референдуму,для вирішення спорів, пов'язаних з цими процесами,запроваджено двоінстанційну систему — перша та апеляційнаінстанції. Більшість таких справ вирішуються відповідномісцевими адміністративними судами у першій інстанції таапеляційними адміністративними судами в апеляційній іостанній інстанції.

Однак, для справ щодо рішень, дій або бездіяльностіЦентральної виборчої комісії, членів цієї комісії, розглянутихокружним адміністративним судом, територіальна юрисдикціяякого поширюється на місто Київ, судом апеляційної інстанції єВищий адміністративний суд України. У справах щодовстановлення Центральною виборчою комісією результатіввиборів чи всеукраїнського референдуму, а також щодоскасування реєстрації кандидата на пост Президента Українисудом першої інстанції є Вищий адміністративний суд України, асудом апеляційної й останньої інстанції є Верховний Суд України(частина шоста статті 177 КАС).

Наслідки порушення правил підсудності. Правилапідсудності можуть бути порушені як особою, яка звертається досуду, так і судом. Відповідно до цього, розрізняються і правовінаслідки порушення правил підсудності.

Якщо особа подала адміністративний позов зпорушенням правил підсудності, то суд, розглянувши питаннящодо відкриття провадження, повинен повернути позивачевіпозовну заяву у зв'язку з тим, що справа не підсудна цьомуадміністративному суду (пункт 6 частини третьої статті 108 КАС).В ухвалі про повернення позовної заяви суд зазначає, якому судупідсудна адміністративна справа за позовною заявою.

Якщо суд відкрив провадження у справі без дотриманняправил предметної підсудності, то він повинен передати її на


розгляд належного адміністративного суду, незалежно від тогона якому етапі провадження у першій інстанції виявленопорушення правил предметної підсудності. Адже вважається, щосуд, який відкрив провадження у справі, є некомпетентним урозгляді відповідної справи. Якщо порушення правилпредметної підсудності виявлено в суді вищої інстанції, торішення суду першої інстанції належить скасувати, а справупередати до компетентного суду.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншогоадміністративного суду, якщо:

<...> після відкриття провадження у справі виявилося, щопровадження у справі відкрито без дотримання правилпредметної підсудності.

(пункт 2 частини першої статті 22 КАС)

Правила територіальної підсудності є менш жорсткими,ніж правила предметної підсудності. Адже вважається, що рівеньсуду належний, але внаслідок порушення правил територіальноїпідсудності можуть створюватися додаткові незручності, якіоднак зазвичай на зміст рішення об'єктивно не впливають.

Якщо порушення правил територіальної підсудностівиявлено ще до початку судового розгляду, то адміністративнусправу також належить передати до належного суду.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншогоадміністративного суду, якщо:

<...> після відкриття провадження у справі та допочатку судового розгляду виявилося, що провадження у справівідкрито без дотримання правил територіальної підсудності.

(пункт 3 частини першої статті 22 КАС)

Проте якщо порушення правил територіальноїпідсудності виявлено під час судового розгляду, суд повинензавершити розгляд та ухвалити судове рішення по суті спору. Усуді вищої інстанції саме по собі недотримання правилтериторіальної підсудності не може мати наслідком скасування


65

66

судового рішення. лише якщо є об'єктивні передумови вважати,що рішення суду може бути неправосудним (наприклад, справурозглянуто за відсутності відповідача, який вказував напорушення правил підсудності і заявляв клопотання пропередачу справи до належного суду), його належить скасувати, асправу необхідно передати до належного суду.

Порушення судом правил інстанційної підсудності вусякому випадку тягне за собою неправосудність судовогорішення і як наслідок � його скасування.

5. Учасники адміністративного процесу. Адміністративна процесуальна правосуб'єктність.

Права та обов'язки учасників адміністративногопроцесу

Учасниками адміністративного процесу є особи, якізадіяні у розгляді справи судом. Традиційно суд не відносять докола учасників процесу, оскільки він здійснює судочинство. Длявизначення ролі кожної групи учасників у розглядіадміністративної справи судом і кола їхніх процесуальних правта обов'язків важливе значення має класифікація учасниківадміністративного процесу. У КАС така класифікація проведеназа наявністю заінтересованості у результатах вирішенняадміністративної справи. За цим критерієм виділено: 1)заінтересованих осіб (ними є особи, які беруть участь у справі:сторони, треті особи, їхні представники); 2) учасників, які немають заінтересованості у вирішенні справи (ними є іншіучасники адміністративного процесу: секретар судовогозасідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст,перекладач).

Для характеристики осіб, які беруть участь у справі,важливою є категорія адміністративної процесуальноїправосуб'єктності. Адміністративна процесуальнаправосуб'єктність поєднує в собі здатність особи матипроцесуальні права та обов'язки в адміністративномусудочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) і


здатність особисто здійснювати свої адміністративніпроцесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати веденнясправи представникові (адміністративна процесуальнадієздатність). Відповідно до статті 48 КАС адміністративнупроцесуальну право� і дієздатність мають такі суб'єкти:

Органи державної влади, інші державні органи, органивлади Автономної Республіки Крим, органи місцевогосамоврядування

29, їх посадові і службові особи, підприємства,

установи, організації (юридичні особи) завжди наділеніодночасно адміністративною процесуальною право� тадієздатністю.


67

Адміністративна процесуальна правосуб'єктність

Адміністративну процесуальнуправоздатність мають:

Адміністративну процесуальнудієздатність мають:

громадяни України, іноземці,особи без громадянства(фізичні особи)

фізичні особи, які досяглиповноліття і не визнані судомнедієздатними;фізичні особи до досягненняповноліття у спорах з приводупублічно�правових відносин, уяких вони відповідно дозаконодавства можутьсамостійно брати участь

органи державної влади, іншідержавні органи, органи владиАвтономної Республіки Крим,органи місцевогосамоврядування, їх посадові іслужбові особи (суб'єктивладних повноважень)

органи державної влади, іншідержавні органи, органи владиАвтономної Республіки Крим,органи місцевогосамоврядування, їх посадові іслужбові особи (суб'єктивладних повноважень)

підприємства, установи,організації (юридичні особи)

підприємства, установи,організації (юридичні особи)

29Адміністративна процесуальна правосуб'єктність цих органів в адміністративному

процесі не залежить від того, є вони юридичними особами чи ні.

68

Фізичні особи завжди мають адміністративнупроцесуальну правоздатність, але реалізувати свої процесуальніправа та обов'язки може не кожна фізична особа. Так, інтересифізичних осіб, які не досягли повноліття, а також інтересифізичних осіб, визнаних судом недієздатними, як сторони читретьої особи представляють в суді їхні законні представники(батьки, опікуни, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи,визначені законом). Самостійно такі особи не можуть звертатисядо адміністративного суду та брати участь в адміністративномупроцесі. До досягнення повноліття фізичні особи можутьсамостійно реалізувати свої процесуальні права та обов'язки успорах з приводу публічно�правових відносин, у яких вонивідповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Це,наприклад, спори з приводу одержання паспорта громадянинаУкраїни, реєстрації зміни імені, притягнення до відповідальностіза вчинення адміністративного проступку (учасникамивідповідних правовідносин можуть бути фізичні особи, якідосягли 16�річного віку), спори з приводу легалізації молодіжнихта дитячих громадських організацій (засновниками такихорганізацій можуть бути фізичні особи, які досягли 15�річноговіку) тощо.

В окремих випадках адміністративною процесуальноюправосуб'єктністю, крім зазначених вище органів та осіб,наділені й інші суб'єкти правовідносин. Це, наприклад, блокпартій, блок місцевих організацій партій, ініціативна групареферендуму, громадська організація (яка може й не матистатусу юридичної особи). Ці суб'єкти відповідно до законів провибори та референдуми можуть бути учасниками правовідносин,пов'язаних з процесом виборів чи референдуму. Тому, відповіднодо статей 172, 174 і 175 КАС вони можуть бути й учасникамиадміністративного процесу (звертатися з адміністративнимпозовом, бути відповідачем тощо), а отже, вони також наділеніадміністративною процесуальною правосуб'єктністю.

У справах про тимчасову заборону (зупинення)окремих видів або всієї діяльності, примусовий розпуск(ліквідацію) об'єднання громадян відповідачами поряд зіншими об'єднаннями громадян можуть бути громадські


організації, які легалізовані у спосіб повідомлення про їхзаснування. Такі громадські організації відповідно до статті14 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня1992 року

30не мають статусу юридичної особи, але у цих

справах повинні вважатися процесуально правосуб'єктними.Особи, які беруть участь у справі, здійснюють свої

процесуальні права та виконують обов'язки в адміністративномупроцесі для того, щоб досягнути певного правового результату, уякому вони заінтересовані. Судове рішення у справістосуватиметься прав і обов'язків сторін та третіх осіб.

За характером інтересу осіб, які беруть участь у справі,умовно можна поділити: 1) на тих, які мають матеріально�правову заінтересованість у результатах вирішенняадміністративної справи (сторони і треті особи); 2) на тих, щомають процесуально�правову заінтересованість (представникисторін і третіх осіб).

У КАС чітко визначено, що сторонами в адміністративнійсправі є позивач та відповідач. Позивачем називається особа, якавважає, що її право, свобода чи інтерес в галузі публічно�правових відносин порушено і звертається до адміністративногосуду за захистом цього права, свободи чи інтересу. Відповідачемвважається особа, яка, на думку позивача, порушила його право,свободу чи інтерес і повинна усунути це порушення чикомпенсувати шкоду.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути:1) громадяни України, іноземці чи особи без

громадянства (фізичні особи);2) підприємства, установи, організації (юридичні особи),

що не є суб'єктами владних повноважень;3) органи державної влади, інші державні органи, органи

влади Автономної Республіки Крим, органи місцевогосамоврядування, їх посадові і службові особи, інші суб'єкти приздійсненні ними владних управлінських функцій на підставізаконодавства, в тому числі на виконання делегованихповноважень (суб'єкти владних повноважень).


69

30Відомості Верховної Ради України. � 1992. � №34. � Ст. 504; 1993. � №46. � Ст. 427.

70

За загальним правилом, відповідачем в адміністративнійсправі є суб'єкт владних повноважень. Це й не дивно, аджезавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод таінтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проте, в окремих випадках, визначених КАС,відповідачами можуть бути й інші суб'єкти. Наприклад, фізичніта юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень,об'єднання громадян можуть бути відповідачами лише заадміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про:

1) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів абовсієї діяльності об'єднання громадян;

2) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;3) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства

з України; 4) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;5) в інших випадках, встановлених законом.Відповідачами можуть бути також засоби масової

інформації, підприємства, установи, організації, їхні посадові таслужбові особи, творчі працівники засобів масової інформації,кандидати, їхні довірені особи, партії (блоки), місцеві організаціїпартій (блоки місцевих організацій партій), їхні посадові особита уповноважені особи, ініціативні групи референдуму, офіційніспостерігачі від суб'єктів виборчого процесу у справах щодооскарження їхніх дій або бездіяльності, що порушуютьзаконодавство про вибори чи референдум.

Фізична чи юридична особа (позивач в адміністративнійсправі) може бути одночасно відповідачем разом із суб'єктомвладних повноважень за позовом третьої особи, яка заявляєсамостійні вимоги на предмет спору.

У судове провадження в адміністративній справі можутьвступити або бути залучені судом і треті особи, на чиї права,свободи, інтереси та обов'язки може вплинути судове рішення. Які в цивільному процесі, в адміністративному судочинствірозрізняють:

1) третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предметспору;

2) третіх осіб, які не заявляють таких вимог. Вони можуть


вступити у справу пред'явивши адміністративний позов досторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб маєповністю або частково виключати задоволення вимог позивачадо відповідача.

Сторони і треті особи можуть брати участь у процесісамостійно або разом з представниками чи лише через них.Процесуальні права й обов'язки представників є похідними відпроцесуальних прав та обов'язків сторін і третіх осіб. Їхній обсягзалежить від уповноваження представника довірителем(стороною або третьою особою), якщо представник діє напідставі договору, або згідно встановлених законом меж, якщопредставник діє на підставі закону (наприклад, батьки як законніпредставники неповнолітніх, керівники як законніпредставники органів, підприємств, установ, організацій, органита особи, яким законом надано право захищати права, свободи таінтереси інших осіб, тощо). Повноваження на ведення справи всуді дає представникові право на вчинення від імені особи, якувін представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити цяособа.

На відміну від цивільного судочинства, представник,який бере участь в адміністративному процесі на основідоговору, має диспозитивні права лише тоді, коли цимидиспозитивними правами він спеціально наділений у виданіййому довіреності. Йдеться про права на вчинення таких дій:

1) відмовитися від адміністративного позову;2) визнати адміністративний позов;3) змінити адміністративний позов; 4) досягнути примирення;5) передати повноваження представника іншій особі

(передоручення);6) оскаржити судове рішення.Це означає, що довіритель в адміністративному процесі

обов'язково повинен визначитися, чи довіряти вчинення цих дійпредставнику, зважаючи на те, що вчинення таких дій може суттєвопозначитися на правах, свободах, інтересах та обов'язках довірителя.Якщо про диспозитивні права у довіреності нічого не сказано,вважається, що представник їх не має. У цивільному ж судочинстві


71

72

навпаки — якщо у довіреності не встановлено ніяких обмеженьдиспозитивних прав, то вважається, що представник їх має.

Однак довіритель, який видав довіреність, має правоусно заявити у судовому засіданні про уповноваженняпредставника на вчинення відповідних дій або ж пропозбавлення прав на їх вчинення. Якщо представник задоговором бере участь в адміністративному процесі не напідставі довіреності, а на підставі усної заяви довірителя, то дляреалізації зазначених прав представником доцільно з'ясувативолю довірителя, якщо він присутній у судовому засіданні. Булоб неправильно у цьому випадку вимагати довіреності зіспеціальним уповноваженням.

Процесуальне становище інших учасниківадміністративного процесу (секретар судового засідання,судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач) вадміністративному судочинстві не має суттєвих відмінностейпорівняно з цивільним судочинством. Інших учасниківадміністративного процесу за роллю у судочинстві умовноможна поділити на дві групи:

1) особи, які обслуговують адміністративне судочинство(секретар судового засідання, судовий розпорядник,перекладач);

2) особи, які сприяють розгляду справи (свідки, експерти,спеціалісти).

Хотілося б звернути увагу на нових учасників судовогопроцесу (зокрема, й адміністративного). Це спеціаліст і судовийрозпорядник. Спеціаліст — це особа, яка володіє спеціальнимизнаннями та навичками застосування технічних засобів і моженадавати консультації під час вчинення процесуальних дій зпитань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.Допомога спеціаліста потрібна насамперед у процесі доказування.Наприклад, у якості спеціаліста може бути запрошений, фахівець угалузі діловодства для роз'яснення перед судом процедурирозробки, документування, візування, погодження та затвердженнярішень органу, чи фахівець у галузі комп'ютерної техніки дляроз'яснення процесу електронного документообігу, длявідтворення електронних документів перед судом тощо. На відміну


від висновку експерта, результати роботи спеціаліста не єджерелом доказів, а лише допомагають суду та іншим учасникампроцесу розібратися в інформації, яка постає перед ними, тазрозуміти її.

Загальне завдання судових розпорядників визначенеЗаконом "Про судоустрій України" — це забезпеченнядодержання особами, що знаходяться в суді, встановленихправил, виконання ними розпоряджень головуючого в судовомузасіданні (частина перша статті 132). КАС (стаття 64) за судовимрозпорядником закріплено:

1) забезпечення належного стану зали судового засіданняі запрошення до неї учасників адміністративного процесу;

2) оголошення про вхід суду до зали судового засідання івихід суду із неї;

3) слідкування за дотриманням порядку особами,присутніми у залі судового засідання;

4) приймання від учасників адміністративного процесу тапередання документів і матеріалів суду під час судовогозасідання;

5) виконання розпоряджень головуючого проприведення до присяги перекладача, експерта;

6) запрошення до зали судового засідання свідків тавиконання розпоряджень головуючого про приведення їх доприсяги;

7) виконання інших розпоряджень головуючого,пов`язаних із забезпеченням умов, необхідних для розглядуадміністративної справи.

Зазвичай ці дії виконував секретар судового засідання,що, як правило, відволікало його від виконання основногозавдання — ведення протоколу судового засідання. Участьсудового розпорядника не є обов'язковою; рішення прозалучення судового розпорядника до участі в судовому засіданніповинен приймати головуючий у судовому засіданні, виходячи зкількості сторін, інших учасників адміністративного процесу таприсутніх у залі. За відсутності потреби залучати судовогорозпорядника виконання його функцій за розпорядженнямголовуючого покладається на секретаря судового засідання або


73

74

іншого працівника апарату адміністративного суду.Для повноцінного захисту своїх прав, свобод та інтересів

в адміністративному суді особи, які беруть участь у справі,наділені цілим комплексом процесуальних прав, які умовноможна поділити на диспозитивні та змагальні.

Диспозитивні права — це визначені законом можливостісторони на свій розсуд розпоряджатися предметомадміністративного позову.

В адміністративному судочинстві позивач наділенийтакими диспозитивними правами:

1) звернутися до адміністративного суду задміністративним позовом;

2) змінити підставу або предмет адміністративногопозову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, якщовони мають кількісний вираз (до закінчення судового розгляду упершій інстанції);

3) відмовитися від позову повністю або частково (дозакінчення судового розгляду у першій інстанції, а також дозакінчення апеляційного чи касаційного розгляду);

4) досягнути примирення (у тому числі укласти мировуугоду з боржником або відмовитися від примусового виконаннясудового рішення).

Диспозитивними правами позивача наділені і третіособи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідач має право:1) не визнавати адміністративний позов чи визнати його

повністю або частково;2) подавати заперечення проти адміністративного позову;3) досягнути примирення (у тому числі укласти мирову

угоду зі стягувачем в процесі виконання судового рішення).До диспозитивних прав можна віднести також право на

оскарження судового рішення, право передати повноваження,право вимагати виконання судового рішення.

Первинним диспозитивним правом є право назвернення до адміністративного суду за захистом, тобто правоініціювати адміністративний процес. Це право доцільновідрізняти від права на судовий захист, адже право на звернення


до суду може реалізувати особа, яка є процесуально дієздатною, аправо на судовий захист має кожен, чиї права, свободи абоінтереси порушені. Це, однак, не означає, що особа можевимагати надання судового захисту порушеним інтересам будь�якої іншої особи. Звернення до адміністративного суду вінтересах іншої особи можливе лише на основі договору абозакону.

Захисту в адміністративному суді може вимагати не будь�якаособа, а лише та, яка переконана, що рішенням, дією чи бездіяльністюсуб'єкта владних повноважень порушено її право, свободу чи інтерес.

До адміністративного суду має право звернутися задміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено їїправа, свободи чи інтереси у сфері публічно&правових відносин.Суб'єкт владних повноважень має право звернутися доадміністративного суду у випадках, встановлених законом.

(стаття 104 КАС)

І справді, було б невиправдано встановлювати необмеженеколо суб'єктів, які можуть звернутися до адміністративного суду.Якщо б, наприклад, кожному надати право оскаржуватинормативно�правові акти, то можна очікувати надмірний напливадміністративних позовів, особливо від осіб, які нічого крімінтересу посудитися з суб'єктом владних повноважень чи відстоятизаконність не мають. Тому, коло таких суб'єктів обмежено особами,чиї права, свободи, інтереси безпосередньо порушено або можебути порушено цим нормативно�правовим актом.

Право оскаржити нормативно&правовий акт маютьособи, щодо яких його застосовано, а також особи, які єсуб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.


Отже, передумовою права на звернення доадміністративного суду має бути не лише порушення суб'єктомвладних повноважень норми права, а й порушення внаслідокцього суб'єктивного права, свободи чи інтересу особи.


75

76

Виходячи з того, що органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діятилише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України (частина друга статті 19Конституції України), встановлено, що суб'єкт владнихповноважень має право звернутися до адміністративного суду увипадках, встановлених законом. Це не означає, однак, що закономповинна визначатися кожна спірна ситуація, за якої суб'єктвладних повноважень може звернутися до адміністративного суду.Суб'єкт владних повноважень, звертаючись до адміністративногосуду, повинен обґрунтувати, для реалізації яких повноважень вінподає адміністративний позов.

Праву на звернення до суду кореспондує обов'язок судурозглянути таке звернення та відкрити провадження у справі,якщо звернення подане з дотриманням вимог КАС. Судпозбавлений можливості ініціювати провадження, інакше судперетворився б з органу правосуддя у контролюючий орган(nemo judex sine actore � нема суду без позову).

Інколи в ході судового провадження у позивача можевиникнути необхідність уточнити свою позицію, щоб збільшитишанси виграти справу або якнайповніше захистити свої права,свободи чи інтереси. Для цього позивач може змінитиадміністративний позов.

Можливі випадки, коли під час судового провадженняпозивач дійде висновку про необґрунтованість табезперспективність своїх вимог до відповідача або ж втратитьінтерес до справи. У таких випадках позивач може відмовитисявід адміністративного позову.

КАС не передбачає такого диспозитивного прававідповідача, як право на звернення до суду із зустрічним позовом.Отож, згідно з вимогами Кодексу, захищатися відадміністративного позову відповідач може лише не визнаючийого. Невизнання адміністративного позову відповідачем можебути активним (через подання заперечення проти позову) абопасивним (просто заявивши про невизнання позову).

Виходячи з обставин справи, відповідач може дійтивисновку, що вимоги адміністративного позову, заявлені до


нього, є обґрунтованими. У такому разі відповідач незобов'язаний доводити правомірність свого рішення, дії абобездіяльності, що оскаржуються. Він може визнатиадміністративний позов. Це дасть змогу запобігти багатьомсудовим витратам, що можуть виникати в процесі розглядуадміністративної справи. Відповідач має право визнати як усіпозовні вимоги, так і частину з них. Якщо відповідач повністювизнає адміністративний позов, то суд своєю постановоюзадовольняє усі вимоги позивача. У разі часткового визнанняадміністративного позову відповідачем суд може прийнятипостанову про задоволення визнаних відповідачем позовнихвимог (див. частину третю статті 112 КАС) і продовжити розглядадміністративної справи щодо вимог, які відповідач не визнав.

Визнання відповідачем адміністративного позовузвільняє суд від обов'язку досліджувати докази на підтвердженняобставин у справі. Тобто при визнанні адміністративного позовусуд зв'язаний фактичною підставою позову, але передприйняттям рішення у зв'язку із заявою відповідача про визнанняпозову суд обов'язково повинен перевірити, чи є правові підставидля задоволення кожної з вимог адміністративного позову. Якщож правових підстав для задоволення вимог позивача нема, тоадміністративний суд відмовляє у задоволенні таких вимог,незважаючи на їх визнання позивачем.

Право сторін на закінчення справи примиренням єодним з найважливіших диспозитивних прав, оскільки даєможливість сторонам самостійно врегулювати спір на основівзаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лишеправ та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.Якщо у справі беруть участь також треті особи і умовипримирення тією чи іншою мірою стосуються їхніх інтересів, тосуд не може визнати умови примирення сторін без згоди на цетретіх осіб. Так само суд не визнає умов примирення сторін, якщоці дії суперечать закону або порушують права, свободи чиінтереси будь�яких інших осіб.

В адміністративному судочинстві передбачено обов'язоксуду роз'яснити сторонам можливості щодо примирення (див.частину третю статті 111 КАС). Для цього він може


77

78

запропонувати сторонам можливі варіанти примирення, які бкомпромісно відповідали інтересам обох сторін. За клопотаннямсторін суд може навіть зупинити провадження вадміністративній справі на час, необхідний їм для примирення.

Умови примирення можуть бути виведені не лише вмежах вимог, що мають кількісні характеристики. Сторони вадміністративній справі можуть домовитися не лише про розмірвідшкодування, належного позивачу. Умови примирення можутьбути виведені в межах дискреції (розсуду), які закон допускає длясуб'єкта владних повноважень. Наприклад, якщо вадміністративному суді оскаржується відмова органу місцевогосамоврядування надати селянину конкретну земельну ділянку, тосторони можуть зійтися на тому, що земельна ділянка будевиділена в іншому місці.

Можливий й інший випадок примирення: коли сторонине впевнені у своїй правоті. Якщо, наприклад, громадяниноскаржує індивідуальний правовий акт і одночасно вимагаєкомпенсації заподіяних ним збитків, сторони можутьдомовитися, що відповідач погоджується змінити цей акт накористь позивача, а позивач відмовиться від вимог щодокомпенсації збитків.

Сторони можуть досягнути примирення на будь�якійстадії адміністративного процесу, під час:

1) підготовчого провадження та судового розгляду справи усуді першої інстанції у суді першої інстанції (статті 113 і 136 КАС);

2) апеляційного провадження (стаття 194 Кодексу);3) касаційного провадження (стаття 219 Кодексу);4) провадження за винятковими обставинами (частина

третя статті 241 Кодексу);5) провадження за нововиявленими обставинами

(частина перша статті 252 Кодексу).Визнавши умови примирення сторін, суд закриває

провадження у справі. При цьому умови примирення фіксуються вухвалі суду. Тобто форма примирення не має значення — досягнутовоно усно або викладено у письмових заявах сторін чи у спільнійзаяві. На відміну від цивільного судочинства, де визнану судоммирову угоду можна виконати примусово, в адміністративному


процесі невиконання умов примирення однією зі сторін можемати наслідком поновлення судом провадження у справі заклопотанням іншої сторони і розгляд її по суті.

Примирення можливе навіть на стадії виконаннясудового рішення (стаття 262 Кодексу). Особливість останнього утому, що воно відбувається у формі мирової угоди, укладеної міжсторонами виконавчого провадження, або відмови стягувача відпримусового виконання. Ухвалу суду про визнання мировоїугоди може бути виконано у примусовому порядку відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження".

Згідно з доктриною судового процесу, сторони вільнірозпоряджатися своїми диспозитивними правами на власнийрозсуд. Свобода розпорядження диспозитивними правамиполягає у тому, що, за загальним правилом, суд не втручається уреалізацію особами, які беруть участь у справі, цих прав. Протеоднією з особливостей адміністративного судочинства є те, щорозпорядження диспозитивними правами перебуває підприскіпливим наглядом суду, оскільки публічно�правовий спірміж двома сторонами у більшості випадків стосується публічнихінтересів. Цей нагляд здійснюється через процедури прийняттясудом відмови позивача від адміністративного позову чивизнання відповідачем позову, визнання судом умовпримирення сторін. Суд не приймає відмову позивача відадміністративного позову, визнання адміністративного позовувідповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщовнаслідок цього буде порушено норми права або чиї�небудьправа, свободи чи інтереси. Інакше кажучи, відповідальність заправомірність реалізації таких диспозитивних прав покладенана адміністративний суд, а не на сторони, як це прийнято уцивільному судочинстві.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог напредмет спору, не мають диспозитивних прав, за винятком хібащо прав, які лише умовно можна назвати диспозитивними: прававступати у справу на боці однієї зі сторін, права оскаржуватисудові рішення в частині, що стосується їхніх інтересів, абоприєднуватися до скарг інших осіб, які беруть участь у справі.

Законний представник самостійно здійснює диспозитивні


79

80

права сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в їїінтересах. Однак адміністративний суд уповноваженийконтролювати здійснення цих прав законним представником напредмет відповідності інтересам особи, яку він представляє.

Якщо дії законного представника суперечать інтересамособи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справівідповідний орган чи особу, яким законом надано правозахищати права, свободи та інтереси інших осіб.

(частина сьома статті 59 КАС)

Змагальні права — це визначені законом можливостісторони та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо доведеннясвоєї позиції перед судом та спростування позиції іншої сторони.

До змагальних прав можна віднести насамперед такіправа (див. частину третю статті 49 КАС):

1) знати про дату, час і місце судового розгляду справи,про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуютьсяінтересів відповідної особи, яка бере участь у справі;

2) знайомитися з матеріалами справи;3) заявляти клопотання і відводи; 4) давати усні та письмові пояснення, доводи та

заперечення; 5) подавати докази, брати участь в дослідженні доказів;6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під

час розгляду, задавати питання іншим особам, які беруть участь усправі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів іміркувань інших осіб;

8) знайомитися з технічним записом та журналомсудового засідання і подавати письмові зауваження до них;

9) робити із матеріалів справи виписки, знімати копії зматеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосуєтьсяїхніх інтересів.

Адміністративний суд повинен всіляко сприятисторонам у реалізації змагальних прав. І не лише шляхом


роз'яснення цих прав. Так, якщо сторона чи третя особа не можесамостійно подати докази, але знає про них, то вона повиннаповідомити суд, де вони знаходяться чи можуть знаходитися, асуд зобов'язаний витребувати ці докази.

Змагальні права завжди поєднані з обов'язкомдобросовісно користуватися цими правами, не зловживаючиними, наприклад, для затягування процесу.

6. Адміністративний позов. Забезпечення адміністративного позову

Процесуальний документ, з яким звертаються доадміністративного суду з проханням вирішити публічно�правовий спір, — має назву адміністративний позов.

Термін "адміністративний позов" несе ідеологічненавантаження в адміністративному судочинстві, оскільки позоввказує на повну рівність того, хто звертається доадміністративного суду (позивача), і того, до кого спрямованівимоги (відповідача). Тепер суб'єкт владних повноваженьйменується не просто "заінтересована особа", як раніше уцивільному процесі, а "відповідач".

Термін "адміністративний позов" на відміну від "скарги"допускає не лише оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб'єктавладних повноважень, а й висунення вимог про зобов'язаннясуб'єкта владних повноважень вчинити певні дії чи утриматися відцього, про відшкодування шкоди тощо. Крім того, адміністративнийпозов дозволяє уніфікувати форму звернення до суду і фізичних чиюридичних осіб, і суб'єктів владних повноважень.

Отож в адміністративному судочинстві формоюзвернення до суду є адміністративний позов.

Адміністративний позов — звернення доадміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів упублічно&правових відносинах.



81

82

В адміністративному судочинстві без застережень можназастосовувати вчення про структуру позову, вироблене удоктрині цивільного судочинства. Так, елементамиадміністративного позову можна визнати підставу, предмет ізміст позову. Підставу адміністративного позову становлятьобставини (юридичні факти) і норми права, які у своїйсукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами доіншої особи. Предмет адміністративного позову складаютьматеріально�правові вимоги особи, яка звертається доадміністративного суду, до відповідача (наприклад, вимогивчинити певну дію на користь позивача). Змістадміністративного позову — це адресоване адміністративномусуду прохання позивача процесуально�правового характерузадовольнити його вимогу до відповідача (наприклад, проханнядо суду зобов'язати відповідача до вчинення певної дії).Практичне значення матимуть лише підстава і предметадміністративного позову, оскільки вони допоможуть визначититотожність позову. Повторне подання адміністративного позовуміж тими самими сторонами, з тих самих підстав і з того самогопредмету, якщо він уже розглядався судом, згідно з правиламисудового процесу не допускається. В адміністративномусудочинстві від фізичної чи юридичної особи, яка не є суб'єктомвладних повноважень, не вимагається обов'язково зазначати упозовній заяві правову підставу її вимог, тобто конкретну нормуправа. Достатньо зазначити, яке суб'єктивне право, свободу чиінтерес особа вважає порушеними.

У КАС (частина третя статті 105) зазначається, щоадміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішеннявідповідача � суб'єкта владних повноважень повністю чиокремих його положень;

2) зобов'язання відповідача � суб'єкта владнихповноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача � суб'єкта владнихповноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів на відшкодуванняшкоди, завданої суб'єктом владних повноважень незаконним


рішенням, дією або бездіяльністю;5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;6) встановлення наявності чи відсутності компетенції

(повноважень) суб'єкта владних повноважень.Слід відмітити, що цей перелік не є вичерпним, оскільки

позовна заява може містити, крім названих, будь�які інші вимогина захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно�правовихвідносин.

Отже, передумовою права на звернення доадміністративного суду має бути не лише порушення суб'єктомвладних повноважень норми права, а й порушення внаслідокцього суб'єктивного права, свободи чи інтересу особи.

Під час судового провадження позивач може змінитиадміністративний позов:

1) змінити його фактичну і/чи юридичну підстави (тобтоуточнити, додати або вилучити посилання на обставини і/чинорми права, якими обґрунтовуються позовні вимоги);

2) змінити предмет адміністративного позову (тобтозамінити одні позовні вимоги іншими, додати позовні вимоги);

3) змінити (збільшити або зменшити) розмір позовнихвимог, якщо вони мають кількісний вираз (наприклад, угрошовій сумі).

Під час судового провадження позивач може такожвідмовитися від адміністративного позову. Відмова відадміністративного позову може бути повною або частковою. Якщопозивач повністю відмовляється від адміністративного позову, судзакриває провадження у справі. Якщо ж позивач відмовляєтьсялише від частини позовних вимог, то суд закриває провадження усправі щодо частини позовних вимог (див. частину другу статті112 КАС), а щодо решти — продовжує розгляд.

Можливі ситуації, коли зволікання з вирішеннямадміністративної справи може завдати непоправної шкодипозивачеві. У зв'язку з цим у процесуальному законодавствібагатьох країн існує інститут попереднього судового захисту,який дає можливість суду до ухвалення рішення по суті справивжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, зокрема якщоіснує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам


83

84

позивача або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист правособи стане утрудненим або неможливим. Згідно з Кодексом, длязабезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владнихповноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.Подання адміністративного позову або відкриття

провадження в адміністративній справі саме по собі не зупиняєдію рішення суб'єкта владних повноважень. Зупинити дію цьогорішення чи окремих його положень на час провадження вадміністративній справі може лише суд в порядку забезпеченняадміністративного позову. Зупиняючи дію рішення суб'єктавладних повноважень, суд може вказати на необхідністьповернення ситуації, яка існувала до прийняття рішеннясуб'єктом владних повноважень або до початку його виконаннячи виконання окремих його положень.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позовуможуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкодиправам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення вадміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересівпозивача після набрання законної сили рішенням вадміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат длявідновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чибездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Заходи забезпечення адміністративного позову можебути вжито як за клопотанням позивача, так і з власної ініціативисуду. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретнихдоказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, іоцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позовубути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.


7. Докази і доказування в адміністративному процесі

Доказами в адміністративному судочинстві є будь�якіфактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність абовідсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченняосіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що маютьзначення для правильного вирішення справи.

Джерела доказів в адміністративному судочинствісуттєво не відрізняються від тих, що прийняті у цивільномусудочинстві. Так, засобами доказування визнаються поясненнясторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків,письмові і речові докази, висновки експертів.

Показання свідків, висновки експертів, речові докази вадміністративному судочинстві використовуються не так часто,як у цивільному судочинстві, оскільки значна частинаадміністративних справ пов'язана з оскарженням правових актів.Основними засобами доказування у них будуть, як правило,письмові докази, зокрема, текст рішення і різні додатковіматеріали, які були підставою для його прийняття; поясненнясторін, третіх осіб та їхніх представників з приводу змістурішення та його обґрунтування.

В адміністративному судочинстві, на відміну відцивільного, відсутня імперативна норма про те, що поясненнясторін, третіх осіб та їхніх представників можуть бути засобомдоказування лише якщо вони допитані як свідки. Однак сторони,треті особи або їхні представники, які дають пояснення провідомі їм особисто обставини, що мають значення для справи,можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки. Оскільки прицьому суд попереджає таких осіб про кримінальнувідповідальність за завідомо неправдиві показання, ці поясненнянабувають більш вагомого значення при оцінці доказів.

Визнання стороною в суді обставин, якими друга сторонаобґрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для судуобов'язковим (частина третя статті 72 і частина друга статті 76КАС). Тобто це не виключає можливості суду перевірити ціобставини доказами (у тому числі зібрати їх за власноюініціативою), якщо у нього є сумнів щодо достовірності цих


85

86

обставин та добровільності їх визнання. В адміністративномусудочинстві таке правило обґрунтоване принципом офіційногоз'ясування обставин у справі. Воно не властиве повністюзмагальному цивільному судочинству.

Такі сучасні засоби доказування як електронні документивіднесено до письмових доказів, а магнітні, електронні та іншіносії інформації (наприклад, аудіо�, відео, фото� чи кіноплівка,дискета, компакт�диск, чіп, фотографія тощо), що містятьаудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значеннядля справи, є речовими доказами.

Сторони повинні подати докази на підтвердженняобставин, на які вони посилаються, або на спростуванняобставин, про які стверджує інша сторона. Однак вадміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чибездіяльності суб'єкта владних повноважень встановленапрезумпція його вини (частина друга статті 71 КАС). Презумпціявини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язокаргументовано, посилаючись на докази, довести правомірністьсвого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердженняпозивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такийпідхід значно посилює позиції невладної особи (людини), якійбракує правових знань, щоб самостійно довести перед судомслушність своїх тверджень. Потенційний обов'язок суб'єктавладних повноважень довести правомірність свого рішення, діїчи бездіяльності в суді посилює його відповідальність приприйнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущеннібездіяльності.

Однак це аж ніяк не означає, що кожен адміністративнийпозов, навіть очевидно необґрунтований та безпідставний,зобов'язує суб'єкта владних повноважень забезпечувати своєпредставництво у кожному такому процесі. З презумпції винисуб'єкта владних повноважень не випливає його автоматичнийпрограш у справі, якщо він ніяким чином не відреагував на позовабо просто його не визнав.

Презумпція вини не є абсолютною, як у судовому процесіпрецедентної системи права, де відсутність заперечення позову танез'явлення відповідача у судове засідання розцінюється судом як


визнання позову і тягне за собою програш відповідача.Презумпція вини суб'єкта владних повноважень�відповідачаозначає припущення, що повідомлені позивачем обставинисправи про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушенняправа, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідачїх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципупрезумпції винуватості суб'єкта владних повноважень необумовлює його автоматично програшного становища у справі.Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїхрішень, дій чи бездіяльності, не звільняє адміністративний суд відобов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.Однак презумпція вини позбавляє адміністративний суднеобхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщовони не викликають обґрунтованого сумніву.

Позивач не зобов'язаний давати правову аргументаціюсвоїх вимог. Однак, навіть якщо позивач навів правовеобґрунтування своїх вимог, суд не зв'язаний ним і самостійно даєправову оцінку обставинам у справі. Суд також може встановитивідсутність причинного зв'язку між рішенням, дією,бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і порушеннямправа, свободи чи інтересу позивача, оскільки суд не зв'язанийтвердженням позивача про обумовленість порушення правадіяльністю суб'єкта владних повноважень. Отож, суб'єкт владнихповноважень навіть при існуванні презумпції його вини незмушений кожного разу реагувати на вочевидь необґрунтованіта безпідставні адміністративні позови.

Принцип офіційності в адміністративному судочинствіобумовлює ще одну особливість у процесі доказування.Адміністративний суд не є пасивним спостерігачем за тим, щоподають особи, які беруть участь у справі, на обґрунтування своїхвимог. Тягар збору доказів на відміну від цивільного судочинствалежить не лише на сторонах. В адміністративному судочинствіпозивачем, як правило, є особа, а значна частина доказовогоматеріалу знаходиться у відповідача — суб'єкта владнихповноважень. Отож, особа перебуває у гіршому становищі щодоможливості збору і подання доказів порівняно із суб'єктомвладних повноважень. До того ж, необізнаний у


87

88

бюрократичному механізмі громадянин погано орієнтується утому, які докази можуть підтвердити обставини, на які вінпосилається. У зв'язку з цим, на суб'єкта владних повноваженьпокладено обов'язок подати суду всі наявні у нього документи таматеріали, які можуть бути використані як докази у справі. А суд,щоб правильно встановити фактичний бік справи, наділеноповноваженням як за клопотанням особи, яка бере участь усправі, так і з власної ініціативи збирати докази.

Правила щодо належності та допустимості доказів, атакож інститут забезпечення доказів в адміністративному тацивільному судочинстві не відрізняються. Хіба що вадміністративному судочинстві, виходячи з принципуофіційності, суд може забезпечити докази з власної ініціативи.

8. Порядок та умови надання правової допомоги в адміністративних справах.

Межі надання допомоги працівниками судів

Надзвичайно важливим в адміністративному судочинствіє право сторони на правову допомогу. Відповідно до роз'ясненняКонституційного Суду України право на правову допомогу — цегарантована Конституцією України можливість фізичної особиодержати юридичні (правові) послуги

31. На відміну від

конституційних положень, які, згідно з позицією КонституційногоСуду, стосуються лише фізичних осіб, стаття 16 КАС визнає правона правову допомогу за усіма особами, які беруть участь у справі,незалежно від того, фізичні це особи чи юридичні.

Право на правову допомогу в адміністративному процесіможе бути реалізоване у формі представництва. Правовудопомогу в адміністративному процесі може надавати адвокат чиінша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має правона надання правової допомоги.


31Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням

громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положеньстатті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально�процесуального кодексу України,статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про правовільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року // Офіційний вісник України. �2000. � №47. � Ст. 2045.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомогиадвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крімвипадків надання безоплатної правової допомоги. Зарезультатами вирішення справи ці витрати можуть бутиприсуджені з іншої сторони, але у межах, встановлених законом(а до прийняття відповідного закону і набрання ним чинності —Кабінетом Міністрів України).

На відміну від кримінальних справ, держава не маєзобов'язань забезпечувати правову допомогу в адміністративнихсправах, адже у них особу не притягають до суду, а вона самаініціює процес. Крім того, залучення адвоката чи іншого фахівцяу галузі права, який згідно з законом може надавати правовудопомогу, є правом сторони. Однак, у деяких випадках право насправедливий судовий розгляд вимагає від держави забезпечитиправову допомогу й у таких справах. Згідно з практикоюЄвропейського суду з прав людини, держава повиннагарантувати допомогу правника, якщо "це необхідно длязабезпечення реального доступу до правосуддя або у разі, якщо вокремих категоріях справ за внутрішнім законодавством деякихдержав�учасниць є обов'язковим юридичне представництво, абож у разі складності процесу"

32.

Частиною третьою статті 16 КАС встановлено, що судповністю або частково звільняє особу від оплати правовоїдопомоги і забезпечує надання правової допомоги, якщовідповідний орган всупереч закону відмовив особі у забезпеченніправової допомоги. Такий механізм дозволить уникнутиокремого додаткового процесу щодо оскарження протиправноївідмови органу у забезпеченні правової допомоги.

Необхідно звернути увагу, що, згідно з перехіднимиположеннями КАС, його норми щодо звільнення особи відоплати правової допомоги та забезпечення надання правовоїдопомоги наберуть чинності з моменту набрання чинностівідповідним законом. Однак, відсутність такого закону непозбавляє суд можливості уже зараз повністю або частковозвільняти від судових витрат (стаття 88 КАС), зокрема й від


89

32See §26 of Judgment of THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS: AIREY v. IRELAND, 09

October 1979, Published in A32.

90

витрат на правову допомогу. Варто також пам'ятати, що чиннезаконодавство встановлює випадки, коли правову допомогунеобхідно надавати безоплатно. Так, на безоплатну правовудопомогу можуть розраховувати, зокрема:

1) ветерани війни та інші особи, на яких поширює діюЗакон України "Про статус ветеранів війни і гарантії їхсоціального захисту", — з питань, пов'язаних з їх соціальнимзабезпеченням (частина друга статті 22 Закону України "Простатус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" від 22жовтня 1993 року у редакції Закону України від 22 грудня 1995року №488/95�ВР

33);

2) особи, яким надають психіатричну допомогу, — зпитань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги(частина третя статті 25 Закону України "Про психіатричнудопомогу" від 22 лютого 2000 року

34);

3) неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, �щодо захисту прав, свобод та інтересів їх як батьків, а такожїхньої дитини в суді (частини друга і третя статті 156 СК України);

4) особи, які не здатні до самообслуговування черезпохилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повиннізабезпечити їм догляд і допомогу (частина четверта статті 7Закону України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року

35);

5) особи, які перебувають у складній життєвій ситуаціїчерез безробіття (якщо вони зареєстровані в державній службізайнятості як такі, що шукають роботу), стихійне лихо,катастрофу, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осібнижче встановленого прожиткового мінімуму (частина четвертастатті 7 Закону України "Про соціальні послуги");

6) особи, які є біженцями внаслідок збройних таміжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохідцих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму (частиначетверта статті 7 Закону України "Про соціальні послуги");

7) діти та молодь, які перебувають у складній життєвійситуації через інвалідність, хворобу, сирітство, безпритульність,





малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї(частина четверта статті 7 Закону України "Про соціальніпослуги").

Виходячи з того, що учасниками адміністративногосудочинства, насамперед, позивачами, найчастіше є особи, які немають необхідної правової підготовки, суд повинен не лишеознайомити їх з процесуальними правами та обов'язками, а йроз'яснити їм ці права та обов'язки, попередити про наслідкивчинення або невчинення процесуальних дій. Адже лишеправильне розуміння суті і змісту прав та обов'язків, а такожнаслідків їх реалізації є необхідною умовою для правильного їхвикористання чи виконання.

Як вже зазначалось вище, на прохання позивачаслужбовцем апарату адміністративного суду може бути наданадопомога в оформленні позовної заяви (частина друга статті 105КАС). Таку норму запроваджено задля зручності для звичайнихгромадян, які не вміють оформляти юридичні документи. Цядопомога може полягати у наданні бланків позовних заяв,консультуванні особи щодо їх заповнення, попередня перевіркаправильності складання позовної заяви тощо. При цьомуконсультації службовця апарату адміністративного суду можутьстосуватися лише процесуальних аспектів оформлення позовноїзаяви, але не суті спору.

Важливою гарантією права знати свої права та обов'язкиє вимога до суду разом з копією ухвали про відкриттяпровадження (у першій, апеляційній, касаційній інстанціях)надсилати інформацію про процесуальні права та обов'язки(див. частину п'яту статті 107, пункт 2 частини першої статті 186,пункт 2 частини першої статті 211 КАС). Роз'яснення особам, якіберуть участь у справі, їхніх процесуальних прав та обов'язків, єоднією з обов'язкових дій суду під час судового розгляду (див.частину першу статті 130 КАС). В інших випадках суд повиненроз'яснювати ці права та обов'язки, якщо це прямо передбаченоКАС (див., наприклад, частину першу статті 127), або заклопотанням осіб, які беруть участь у справі, а також у кожномувипадку, коли очевидно, що особа, яка бере участь у справі, нерозуміє суті і змісту якогось свого права чи обов'язку. У разі


91

92

відмови від адміністративного позову, визнанняадміністративного позову або примирення сторін передприйняттям відповідного рішення суд повинен обов'язковопопередити про правові і фактичні наслідки вчинення цих дій.

Випадки, коли суд зобов'язаний іншим чином сприятиособам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх праввизначені, зокрема, статтями 115 (судові доручення щодозбирання доказів), 73�75 (забезпечення доказів), частиноютретьою статті 71 (витребування судом доказів, якщо особасамостійно не може їх подати), статтею 81 КАС (призначенняекспертизи).

9. Проходження справи в адміністративному суді таособливості такого проходження порівняно з

іншими видами судочинства

Провадження у справі в адміністративному судіпобудоване за загальними правилами судочинства зособливостями, які випливають із принципів адміністративногосудочинства та предмету розгляду. Правила провадження вадміністративній справі відображають динамікуадміністративного процесу. Вважаємо за необхідне зосередитиувагу на питаннях проходження адміністративної справивідповідно до принципу інстанційності, тобто у суді першоїінстанції, а також у судах апеляційної та касаційної інстанцій, таекстраординарних видах перегляду судових рішень — завинятковими та нововиявленими обставинами.

Перша інстанція

Адміністративний процес у суді першої інстанції умовноможна поділити на чотири стадії:

1) звернення з адміністративним позовом і відкриттяпровадження в адміністративній справі;

2) підготовче провадження; 3) судовий розгляд;4) ухвалення судового рішення.


Звернення з адміністративним позовом і відкриттяпровадження в адміністративній справі. Виходячи з принципудиспозитивності, провадження в адміністративній справі можебути відкрито не інакше як за наявності належно оформленогоадміністративного позову.

Адміністративний позов подається у формі письмовоїпозовної заяви особисто або поштою. Допустимо, на наш погляд,подавати позовну заяву також електронною поштою занаявності відповідних технічних можливостей вадміністративному суді і за умови підписання заяви електроннимцифровим підписом, що відповідає вимогам законодавства.

Адміністративний позов може подати позивач абопредставник позивача (частина перша статті 105 КАС). Якщопозовну заяву подає представник, то одночасно з нею вінповинен подати довіреність чи інший документ, що підтверджуєповноваження представника (частина п'ята статті 106 КАС). Уразі надіслання поштою позовної заяви, підписаноїпредставником, замість такого документа, на наш погляд, можебути подана його належним чином засвідчена копія. Особливо,це стосується законних представників.

Особисто позовна заява подається через канцеляріюсуду, а не судді. У канцелярії вона реєструється і передається увстановленому порядку судді. Адміністративний позов третьоїособи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, можебути подано суду безпосередньо під час судового розглядусправи.

На прохання позивача службовцем апаратуадміністративного суду може бути надана допомога воформленні позовної заяви (частина друга статті 105 КАС). Такунорму запроваджено задля зручності для звичайних громадян,які не вміють оформляти юридичні документи. Ця допомогаможе полягати у наданні бланків позовних заяв, консультуванніособи щодо їх заповнення, попередня перевірка правильностіскладання позовної заяви тощо. При цьому консультаціїслужбовця апарату адміністративного суду можуть стосуватисялише процесуальних аспектів оформлення позовної заяви, алене суті спору.


93

94

За звернення до адміністративного суду сплачуєтьсясудовий збір. Згідно з перехідними положеннями КАС, донабрання чинності законом, який регулює порядок сплати ірозміри судового збору, судовий збір при зверненні доадміністративного суду сплачується у порядку, встановленомузаконодавством для державного мита. За поданняадміністративного позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3 гривні40 копійок (див. підпункт "б" пункту 1 статті 3 Декрету КабінетуМіністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року

36).

Проте, якщо одночасно заявлено майнові вимоги про стягненнягрошових коштів, то сума судового збору збільшується на одинвідсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж на 1700гривень (пункт 3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення"КАС). За обґрунтованим клопотанням (його може бутивикладено у самій позовній заяві), вирішуючи питання провідкриття провадження в адміністративній справі, суд можезвільнити позивача від сплати судового збору, зменшити йогорозмір, відстрочити або розстрочити його сплату на підставістатті 88 КАС.

Про відкриття провадження в адміністративній справісуддя адміністративного суду не пізніше наступного дня післянадходження позовної заяви до адміністративного судупостановляє ухвалу, якщо відсутні підстави для залишенняпозовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови увідкритті провадження у справі. В ухвалі суддя, зокрема, маєвирішити питання про одноособовий чи колегіальний судовийрозгляд справи.

Якщо позовну заяву подано без додержання встановленихвимог щодо форми, структури позовної заяви та додатків до неїабо не сплачено судовий збір, суддя постановляє ухвалу прозалишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначаютьсянедоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюєтьсястрок, достатній для усунення недоліків. Якщо позивач своєчасноусуне недоліки позовної заяви, то вона вважатиметься поданою удень первинного її подання до адміністративного суду. Якщо



недоліки не будуть усунуті у встановлений строк, суд постановляєухвалу про повернення позовної заяви позивачеві. Крім цього, судпостановляє таку ухвалу, якщо:

1) позивач до відкриття провадження в адміністративнійсправі подав заяву про її відкликання;

2) позовну заяву подано особою, яка не маєадміністративної процесуальної дієздатності;

3) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка немає повноважень на ведення справи;

4) у провадженні цього або іншого адміністративногосуду є справа про спір між тими самими сторонами, про тойсамий предмет і з тих самих підстав;

5) справа не підсудна цьому адміністративному суду.Залишення позовної заяви без руху або повернення

позовної заяви не позбавляє права повторного звернення доадміністративного суду, якщо відпадуть обставини, що сталипідставою для постановлення відповідної ухвали.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у відкриттіпровадження в адміністративній справі, якщо:

1) заяву не належить розглядати в порядкуадміністративного судочинства, тобто вирішення спору взагаліне належить до адміністративної юрисдикції;

2) у спорі між тими самими сторонами, про той самийпредмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили:постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкриттіпровадження в адміністративній справі, про закриттяпровадження в такій справі у зв`язку з відмовою позивача відадміністративного позову або примиренням сторін;

3) наступила смерть фізичної особи чи припиненоюридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до якихпред'явлено адміністративний позов, якщо спірніправовідносини не допускають правонаступництва.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративногосуду з адміністративним позовом, щодо якого постановленоухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Процедура розгляду адміністративної справи судомпершої інстанції складається з двох стадій — стадії підготовчого


95

96

провадження і стадії судового розгляду. Підготовче провадження. Підготовче провадження

здійснюється суддею, який відкрив провадження у справі.Завдання цієї стадії — визначити спірні питання між сторонами,а також можливості щодо примирення, а при відсутності у сторінбажання примиритися — зібрати увесь доказовий матеріал, якийбуде досліджуватися на стадії судового розгляду, з тим, щоброзглянути і вирішити справу в одному судовому засіданніпротягом розумного строку.

За обґрунтованим клопотанням позивача проневідкладне вирішення адміністративної справи суддя повиненвжити заходи щодо якнайскорішого розгляду і вирішеннясправи. У такому разі, судові виклики чи повідомлення осіб, якіберуть участь у справі, та інших учасників адміністративногопроцесу можуть здійснюватися за допомогою кур'єра, телефону,факсу, електронної пошти чи інших виняткових засобів судовихвикликів і повідомлень.

На стадії попереднього провадження суддя повиненвирішити питання, зокрема, щодо збирання необхідних доказів,про залучення третіх осіб до справи, про виклик на судовийрозгляд свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів. У разіпотреби він може витребувати необхідні докази, звернутися доіншого адміністративного суду із судовим дорученням, вжитизаходи забезпечення адміністративного позову, об'єднатисправи в одне провадження чи навпаки роз'єднати справу у різнісамостійні провадження. Матеріали адміністративної справи підчас здійснення попереднього провадження є відкритими длякожної особи, яка бере участь у справі.

Щоб з'ясувати, чи можливо врегулювати спір до судовогорозгляду справи, а якщо це неможливо — щоб забезпечитивсебічне та об'єктивне вирішення справи протягом розумногостроку, суддя може провести попереднє судове засідання. КАС невстановлює вимог до процедури проведення попередньогосудового засідання. Керуючись аналогією закону, припроведенні попереднього судового засідання можутьзастосовуватися правила розгляду справи у судовому засіданні.Однак, на наш погляд, зустріч судді з обома сторонами може мати


менш формальний характер, тобто не фіксуватися технічнимизасобами, відбуватися у вигляді звичайного спілкування, бездотримання якоїсь наперед визначеної схеми. Це має сприятивільному обміну думками між сторонами і суддею щодоможливостей примирення чи інших способів припиненняспору, щодо формування доказової бази тощо.

На відміну від цивільного судочинства, попереднє судовезасідання проводиться не у кожній адміністративній справі, алише там, де суддя визнає це доцільним. Найчастіше необхідністьу попередньому судовому засіданні існує, якщо предмет іхарактер спору свідчить про те, що його може бути вичерпаноуже на цій стадії. Роль судді у цьому випадку наближається до ролімедіатора — особи, що сприяє сторонам самостійно врегулюватиконфлікт, пропонуючи різні варіанти узгодження інтересів.Також, попереднє судове засідання потрібне, якщо у справінеобхідно встановити чимало обставин, про які можуть свідчитинайрізноманітніші докази. У цьому випадку суддя за участюсторін та інших осіб, які беруть участь у справі, повинен чітковизначити предмет доказування (обставини, щодо яких існуєспір і які належить встановити під час судового розгляду) та колонеобхідних доказів.

З метою процесуальної економії та для зручностіучасників адміністративного судочинства встановлено, що якщопід час попереднього судового засідання, на яке прибули всіособи, які беруть участь у справі, вирішено необхідні длярозгляду справи питання, то за письмовою згодою цих осібсудовий розгляд може бути розпочато того самого дня. Якправило, найзручніше, якщо судовий розгляд почнетьсяневідкладно або з невеликою перервою після попередньогосудового засідання.

За наслідками підготовчого провадження судпостановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;2) зупинення провадження у справі;3) закриття провадження у справі;4) закінчення підготовчого провадження і призначення

справи до судового розгляду.


97

98

Якщо спір між сторонами не врегульовано, післявчинення усіх дій, що необхідні для підготовки справи досудового розгляду, суд призначає адміністративну справу досудового розгляду. В ухвалі про закінчення підготовчогопровадження і призначення справи до судового розглядузазначається які підготовчі дії проведені, і встановлюється дата,час та місце розгляду справи. За наслідками підготовки справи досудового розгляду суд може прийняти і постанову — прозадоволення адміністративного позову у разі визнаннявідповідачем адміністративного позову.

Судовий розгляд. Завданням стадії судового розгляду єз'ясування позицій сторін, дослідження доказів вадміністративній справі з метою встановлення на їх основіобставин. Судовий розгляд адміністративної справиздійснюється судом (суддею одноособово або колегією суддів) всудовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі,крім випадку, коли розгляд відбувається у порядку письмовогопровадження за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

За загальним правилом судовий розгляд справи маєвідбуватися у відкритому судовому засіданні. Справу може бутирозглянуто в закритому судовому засіданні у винятковихвипадках, — коли це необхідно для нерозголошення державноїчи іншої таємниці, що охороняється законом, захистуособистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньоїчи неповнолітньої особи, а також в інших випадках,установлених законом. Наприклад, судове засідання або йогочастина можуть бути оголошені закритими для дослідженнязмісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов,телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб, звуко� чивідеозаписів особистого характеру (див. статті 144, 146 КАС).

При розгляді адміністративної справи судом першоїінстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснювавпідготовче провадження. Головуючий у судовому засіданні керуєходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності тапорядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасникамиадміністративного процесу їхніх процесуальних прав і виконанняними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення


повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі,усуваючи із судового розгляду все, що не має значення длявирішення справи. Головуючий у судовому засіданні, зокремавиконує такі обов'язки, — він:

1) відкриває судове засідання та оголошує, яка справарозглядається;

2) оголошує склад суду, а також імена експерта,перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання іроз'яснює особам, які беруть участь у справі та прибули в судовезасідання, їхнє право заявляти відводи;

3) роз'яснює перекладачеві, особам, які беруть участь усправі, свідкам, експертові, спеціалісту, їхні права та обов'язки,встановлені КАС, надає їм слово в судовому засіданні;

4) проголошує судове рішення, роз'яснює його зміст,порядок і строк оскарження.

Стадія судового розгляду складається з таких основнихелементів:

1) відкриття судового засідання;2) оголошення складу суду;3) роз'яснення судом учасникам адміністративного

процесу їхніх прав та обов'язків;4) вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у

справі;5) розгляд адміністративної справи по суті, тобто

з'ясування обставин у справі та перевірка їх доказами (доповідьголовуючого в судовому засіданні чи судді�доповідача про змістсправи; розгляд можливостей щодо примирення; дослідженнядоказів, зокрема заслуховування пояснень осіб, які беруть участьу справі, показань свідків тощо);

6) судові дебати.Відкриваючи судове засідання, головуючий оголошує,

яка справа розглядається, і з'ясовує у секретаря судовогозасідання, хто з викликаних та повідомлених осіб прибув всудове засідання, а також чи вручено судові повістки таповідомлення тим, хто не з'явився. Суд за документами, щопосвідчують особу, встановлює особи тих, хто прибув у судовезасідання, а також перевіряє повноваження посадових і


99

100

службових осіб, представників.Якщо у судовому засіданні бере участь перекладач,

головуючий роз'яснює йому права та обов'язки, попереджає його прокримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і завідмову без поважних причин від виконання покладених на ньогообов'язків, а також приводить перекладача до присяги.

Після цього секретар судового засідання повідомляєучасникам адміністративного судочинства про те, що перебігсудового засідання фіксується технічними засобами, а також вяких умовах здійснюється запис, зокрема, як розташованімікрофони.

Далі головуючий у судовому засіданні оголошує складсуду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретарясудового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справіта прибули в судове засідання, їхнє право заявляти відводи.

Якщо в судове засідання не прибув хтось з осіб, які берутьучасть у справі, свідок, експерт, спеціаліст, суд вирішує питанняпро те, чи є можливість розглядати справу за їх відсутності чинеобхідно відкласти розгляд. Підстави для відкладення розглядусправи у разі неприбуття особи, яка бере участь у справі,визначено статтею 128 КАС, виходячи з ролі цієї особи у справі.Особливість адміністративного судочинства у тому, що усправах, де відповідачем є суб'єкт владних повноважень, вінобмежений у можливостях затягувати розгляд справи. Так, якщовідповідач�суб'єкт владних повноважень, якого належним чиномповідомлено про дату, час і місце судового розгляду, не прибув усудове засідання без поважних причин, суд може вирішитисправу на підставі наявних у ній доказів (як правило, якщо противідкладення розгляду справи у позивача нема заперечень).

Якщо перешкод для розгляду адміністративної справинема, головуючий у судовому засіданні роз'яснює сторонам таіншим особам, які беруть участь у справі, їхні процесуальні правата обов'язки. Важливо, що особам, які беруть участь у справі,видається пам'ятка з переліком їхніх процесуальних прав таобов'язків.

Якщо у судовому засіданні беруть участь експерт,спеціаліст, їм роз'яснюються їхні процесуальні права та


обов'язки експерта. Експерт, крім того, попереджується прокримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновокта за відмову без поважних причин від виконання покладених нанього обов'язків, після чого експерт складає перед судом присягу.На наш погляд, не буде порушенням, якщо зазначеніпроцесуальні дії щодо експерта чи спеціаліста вчинятимутьсябезпосередньо перед залученням їх до виконання своїхпрофесійних обов'язків у судовому засіданні.

Після відкриття судового засідання та роз'ясненняучасникам адміністративного судочинства їхніх прав таобов'язків у судовому засіданні, відводиться час на розгляд івирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі. На цьомуетапі вирішуються заяви про відвід (самовідвід) судді, експерта,перекладача, спеціаліста або секретаря судового засідання, якщотакі надійшли. Цим завершується підготовча частина судовогозасідання і суд переходить до судового розгляду справи по суті,що полягає у з'ясуванні обставин у справі та перевірки їхдоказами.

Головуючий в судовому засіданні (при одноособовомуабо колегіальному розгляді) чи суддя�доповідач (зауповноваженням головуючого у колегії суддів) доповідає прозміст позовних вимог, про позицію осіб, які беруть участь усправі, зокрема, про визнання сторонами певних обставин підчас підготовчого провадження. Після доповіді суд з'ясовує: чипідтримує позивач адміністративний позов, чи визнає йоговідповідач та чи не бажають сторони примиритися. Позивачможе відмовитися від адміністративного позову, відповідач —визнати позов, або сторони можуть примиритися і на стадіїсудового розгляду — у будь�який час аж до виходу суду в нарадчукімнату для вирішення спору по суті. Так само, протягом всьогочасу судового розгляду, позивач може змінити позовні вимоги.Якщо для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачемпозовних вимог відповідачу необхідний час, суд може оголоситиперерву в судовому засіданні.

Для встановлення обставин у справі у судовому засіданнізаслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі,показання свідків, досліджуються письмові та речові докази,


101

102

висновки експертів.Першим дає пояснення позивач, за ним відповідач. Якщо

у справі є третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги напредмет спору, вона дає пояснення після тієї сторони, на чиємубоці вона бере участь. У разі наявності третьої особи, яка заявляєсамостійні вимоги на предмет спору, суд може надати їй слово якпісля пояснень позивача, так і після пояснень обох сторін. Післявиступу такої третьої особи слово має бути надано для поясненьвідповідачам за позовом третьої особи. Представник можедавати суду пояснення після сторони чи третьої особи, яку вінпредставляє, або замість неї.

Особи, які беруть участь у справі, можуть задаватипитання одна одній у порядку, встановленому головуючим.

Пояснення осіб, які беруть участь у справі, можуть бутинадані за їхньою згодою у формі показань свідка. Головуючий,надаючи слово для пояснень особам, які беруть участь у справі,з'ясовує, чи обставини у справі, щодо яких вони даватимутьпояснення відомі їм особисто. Якщо так, головуючий повинензапитати у таких осіб, чи не заперечують вони, щоб суд допитав їх яксвідків. При цьому роз'яснюються наслідки такого допиту. Якщоособа, яка бере участь у справі, погодилася бути допитаною як свідок,суд під розписку попереджає її про кримінальну відповідальність зазавідомо неправдиві показання і приводить до присяги.

Заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які берутьучасть у справі, суд встановлює порядок дослідження доказів,якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, тадоказів, зібраних за ініціативою суду. Процедура дослідженнядоказів в адміністративному судочинстві відрізняється відцивільного судочинства більшою активністю суду, зумовленоюпринципом офіційного з'ясування обставин у справі.

Ця активність проявляється, наприклад, у тому, щоголовуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задаватисвідкові, експерту, спеціалістові питання в будь�який часдослідження відповідних доказів (у цивільному судочинствілише після допиту свідка, опитування експерта та спеціалістаособами, які беруть участь у справі). До того ж у судовомузасіданні може постати необхідність зібрати і дослідити


додаткові докази, у тому числі з ініціативи суду.Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх

доказами суд переходить до судових дебатів. Судові дебатискладаються з промов осіб, що беруть участь у справі, у яких вонидають оцінку доказам та обставинам у справі, які, на їхню думку,підтверджуються дослідженими доказами, а також можутьвисловити своє бачення того, яке рішення повинен ухвалити суд.Особи, які беруть участь у справі, виступають у судових дебатахзазвичай у тому ж порядку, що й давали пояснення.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнатидля ухвалення судового рішення у справі, оголосившиорієнтовний час його проголошення.

Ухвалення судового рішення. Судове рішення зарезультатами розгляду адміністративної справи ухвалюєтьсясудом у нарадчій кімнаті. Якщо справа розглядалася колегієюсуддів, то для ухвалення рішення проводиться нарада. Коженсуддя зі складу колегії висловлює свою позицію з кожногопитання, що належить вирішити. Ці питання вирішуютьсяголосуванням більшістю голосів суддів. Головуючий в судовомузасіданні голосує останнім. Під час ухвалення судового рішенняніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім суддів, якірозглядали справу. До виходу з нарадчої кімнати судді повинніуникати будь�якого спілкування із "зовнішнім світом" —телефонних розмов тощо. Це повинно звільнити їх від будь�якого впливу і тиску при ухваленні судового рішення. Судді немають права розголошувати хід обговорення та ухваленнярішення в нарадчій кімнаті.

Ухвалюючи судове рішення (постанову) по сутіадміністративного позову суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалисявимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та якимидоказами вони підтверджуються;

2) чи наявні інші обставини, які мають значення длявирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цихправовідносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або


103

104

відмовити в їх задоволенні;5) як розподілити між сторонами судові витрати;6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення

адміністративного позову (якщо такі застосовувалися).Якщо під час ухвалення рішення виявиться необхідність

додатково з'ясувати будь�яку обставину у справі, суд ухвалоюпоновлює судовий розгляд. У цьому разі розгляд справипроводиться в межах, необхідних для з'ясування обставини, щопотребує додаткової перевірки.

При вирішенні адміністративної справи по суті судможе задовольнити адміністративний позов повністю абочастково чи відмовити в його задоволенні повністю абочастково. Судове рішення ухвалюється, складається окремимдокументом і підписується в нарадчій кімнаті складом суду,який розглянув справу. Якщо суддя, який розглядав справу ускладі колегії суддів, не погоджується з думкою більшості суддів,він має право викласти окрему думку. Окрема думка євідкритою для ознайомлення, але прилюдно непроголошується.

Судове рішення проголошується прилюдно відразу післявиходу суду з нарадчої кімнати. Якщо судовий розгляд відбувавсяу закритому судовому засіданні, прилюдно може бутипроголошено лише резолютивну частину рішення. Головуючий усудовому засіданні з власної ініціативи або за бажанням осіб, якіберуть участь у справі, роз'яснює зміст рішення, порядок і строкйого оскарження. Особи, які беруть участь у справі, можутьотримати в суді копію судового рішення. Якщо особа, яка береучасть у справі, не була присутня в судовому засіданні, їй непізніше наступного дня після ухвалення судового рішеннянадсилається його копія.

У виняткових випадках, якщо адміністративна справа єскладною і складання постанови займе багато часу, то усудовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, повиннібути проголошені вступна та резолютивна частини постанови.Складення постанови у повному обсязі в таких випадках можебути відкладено, але не більше, ніж на п'ять днів з дня


закінчення розгляду справи. У разі проголошення в судовомузасіданні лише вступної та резолютивної частин постанови судповинен повідомити час виготовлення постанови суду вповному обсязі.

Апеляційна інстанція

Завданням апеляційної інстанції є перегляд заапеляційною скаргою адміністративної справи і судовогорішення на предмет правильності встановлення судом першоїінстанції обставин у справі та застосування норм права. Такимчином, суд апеляційної інстанції покликаний забезпечитивиправлення помилок суду першої інстанції як у питаннях факту(правильність оцінки доказів і встановлення обставин), так і впитаннях права (правильність застосування матеріального іпроцесуального права).

Адміністративний процес у суді апеляційної інстанції, які в першій інстанції, також можна умовно поділити на стадії:

1) апеляційне оскарження;2) підготовка адміністративної справи до апеляційного

розгляду;3) апеляційний розгляд;4) ухвалення судового рішення. Апеляційне оскарження. Предметом апеляційного

оскарження є насамперед судові рішення, якими закінчуєтьсяпровадження в суді першої інстанції (як постанови по сутісправи, так і ухвали про залишення адміністративного позовубез розгляду, про закриття провадження в адміністративнійсправі). У КАС визначено ще низку інших ухвал, що може бутиоскаржено до суду апеляційної інстанції.

Загальним є правило, що в апеляційному порядку можебути оскаржено будь�яку постанову суду, яка не набрала законноїсили. Виняток встановлено лише для деяких постановадміністративного суду у виборчих спорах та спорах, пов'язанихз процесом референдуму (див. частину четверту статті 177 КАС).Відтягування набрання законної сили останніми шляхомподання апеляції може позбавити сенсу судовий захист у такихадміністративних справах, оскільки, наприклад, після виборів чи


105

106

референдуму він виявиться запізнілим.Право на апеляційне оскарження будь�яких ухвал

адміністративного суду закладало б можливість зловживати цимправом з метою затягнути процес — заявляти необґрунтованіклопотання і оскаржувати ухвали про відмову в задоволеннітаких клопотань. Тому законодавець обмежив коло ухвал, щоможе бути оскаржено в апеляційному порядку окремо відпостанови суду. Згідно з КАС, такими ухвалами є:

серед ухвал, пов'язаних з розглядом справи у першійінстанції, — ухвали:

щодо37

передачі адміністративної справи з одногоадміністративного суду до іншого;

щодо забезпечення доказів;про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного

процесуального строку;про залишення позовної заяви без руху;про повернення позовної заяви;про відмову у відкритті провадження в адміністративній

справі; щодо забезпечення адміністративного позову;про залишення позовної заяви без розгляду;про зупинення провадження у справі;про закриття провадження у справі;а також: окрема ухвала;додаткова ухвала (щодо питань, ухвали з яких може бути

оскаржено);серед ухвал, пов'язаних з виконанням судових рішень в

адміністративних справах, — ухвали:про відмову в ухваленні додаткового судового рішення;щодо внесення виправлень у судове рішення;щодо роз'яснення судового рішення;щодо звернення постанови до негайного виконання;щодо внесення виправлень до виконавчого листа або

визнання його таким, що не підлягає виконанню;


37Прийменник "щодо" означає як ухвали про певну процесуальну дію, так і ухвали про

відмову у її вчиненні.

щодо видачі дубліката виконавчого листа;щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення

виконавчого листа до виконання; щодо визнання мирової угоди на стадії виконання

судового рішення;щодо прийняття відмови стягувача від примусового

виконання;щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміну

чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення;щодо заміни сторони виконавчого провадження; щодо повороту виконання судового рішення.Як постанову, так і ухвалу суду першої інстанції може

бути оскаржено повністю (якщо особа вважає всі висновки судухибними) або частково (якщо особа вважає лише окремівисновки суду неправильними).

Право на апеляційне оскарження має кожна особа, прочиї права, свободи, інтереси та обов'язки суд вирішив питання.Інакше кажучи, таке право мають:

1) сторони і треті особи;2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив

питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки.Правом на апеляційне оскарження наділені

представники цих осіб. І не обов'язково, щоб цей представникбрав участь у справі під час її розгляду судом першої інстанції.Представник, який бере участь в адміністративній справі наоснові договору, може оскаржувати судові рішення, якщо такеправо обумовлене у виданій йому довіреності.

Усі названі особи мають безпосередню матеріальну і(або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішеннясправи.

У переважній більшості випадків оскаржувати судоверішення буде особа, яка бере участь у справі, якщо результатрозгляду її не влаштовує. Однак можливі ситуації, коли судоверішення безпосередньо стосуватиметься інтересів іншої особи,яка не брала участі у справі. Найчастіше вона дізнається просправу уже після ухвалення рішення. В ідеалі, суд першої інстанціїмав би залучити таку особу або надати їй можливість вступити у


107

108

справу ще під час розгляду. Однак внаслідок помилки або черезвідсутність відомостей суд цього не зробив. Тому для захисту своїхінтересів така особа також має право на оскарження.

Особливістю справ про оскарження нормативно�правових актів є зокрема те, що у цих справах право оскаржитисудове рішення надано лише особам, які брали участь у справі,інакше апеляційний суд виявився б заваленим апеляційнимискаргами осіб, які під час провадження у суді першої інстанції невиявили бажання взяти участь у справі і не добивалисярезультату, який би їх влаштовував. Тому в адміністративнійсправі щодо оскарження нормативно�правових актівзапроваджене обов'язкове повідомлення в офіційному виданніпро відкриття провадження. Це потрібно для того, щоб кожназаінтересована особа могла взяти участь у розгляді справи судомпершої інстанції, якщо вона того бажає. Однак, якщо така особане виявила бажання взяти участь у справі, вона втрачає право наапеляційне оскарження, незалежно від того, що судове рішенняможе стосуватися її інтересів. Апеляційна скарга такої особизалишається без розгляду (див. частину шосту статті 171 КАС).

До осіб, які не брали участі у справі, можна віднести ісвідка, експерта, спеціаліста, перекладача. Вони також можутьоскаржити судове рішення у частині судових витрат, якщо цестосується їхніх інтересів (див. частину другу статті 98 КАС).

Порядок апеляційного оскарження в адміністративномусудочинстві практично не відрізняється від порядку,встановленого у цивільному судочинстві. Спочатку особа, якабажає оскаржити рішення суду апеляційної інстанції, повиннаподати заяву про апеляційне оскарження. Цим вона інформує судпро те, що судове рішення буде оскаржено, щоб суд не звернувйого до виконання. Заява про апеляційне оскарження постановисуду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня їїпроголошення, а в разі складення постанови у повному обсязівідповідно до статті 160 КАС — з дня складення в повному обсязі.Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанціїподається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщоухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, тострок подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з


дня отримання нею копії ухвали. Якщо протягом цих строків не подано жодної заяви про

апеляційне оскарження, судове рішення набирає законної сили ійого може бути виконано примусово. Такий механізм даєможливість прискорити виконання судового рішення, з якимсторони погоджуються та не збираються оскаржувати.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до судуапеляційної інстанції викладаються особою, яка подала заявупро апеляційне оскарження, в апеляційній скарзі. Для цього КАСїй надається більш тривалий строк:

1) для подання апеляційної скарги на постанову судупершої інстанції — двадцяти днів після подання заяви проапеляційне оскарження;

2) для подання апеляційної скарги на ухвалу суду першоїінстанції — десять днів після подання заяви про апеляційнеоскарження.

Апеляційну скаргу може бути подано без попередньогоподання заяви про апеляційне оскарження, якщо така скаргаподається у строк, встановлений для подання заяви проапеляційне оскарження. Тобто особа не зобов'язана подаватизаяву про апеляційне оскарження судового рішення, якщо вонаподає апеляційну скаргу на постанову суду протягом десяти днів,а на ухвалу — протягом п'яти днів.

В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взятиучасть у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чипросить суд розглянути справу за її відсутності. Це важливо длятого, щоб визначити, у якому провадженні розглядати справу —усному чи письмовому.

Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скаргаподаються до відповідного адміністративного суду апеляційноїінстанції, але через адміністративний суд першої інстанції, щоухвалив рішення. Це означає, що адресатом вимог апеляційноїскарги є адміністративний суд апеляційної інстанції, оскільки вінуповноважений їх розглянути, однак заява про апеляційнеоскарження і апеляційна скарга надсилаються або подаютьсяадміністративному суду першої інстанції, щоб він приєднав доних матеріали адміністративної справи. Крім цього, заява про


109

110

апеляційне оскарження і апеляційна скарга є сигналом для того,щоб суд першої інстанції не звернув судове рішення довиконання.

За подання апеляційної скарги сплачується судовий збір.До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати ірозміри судового збору, розмір судового збору при зверненні доадміністративного суду (у тому числі й з апеляційною скаргою)становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян(підпункт 2 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідніположення" КАС).

Суд першої інстанції надсилає усі ці матеріали доадміністративного суду апеляційної інстанції;

1) після одержання всіх апеляційних скарг у справі відосіб, які подали заяви про апеляційне оскарження,

або 2) через три дні після закінчення строку на поданняапеляційної скарги (адже ще протягом цього часу можутьнадійти апеляційні скарги від осіб, які подали заяву проапеляційне оскарження.

Якщо після направлення справи до адміністративногосуду апеляційної інстанції надійшли ще апеляційні скарги(наприклад, доставку кореспонденції було затримано поштою),такі скарги не пізніше наступного дня після їх надходженнянаправляються до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Адміністративна справа, що надійшла доадміністративного суду апеляційної інстанції, не пізнішенаступного дня передається в порядку черговості судді�доповідачу. Суддя�доповідач протягом трьох днів повиненвирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Якщо апеляційну скаргу подано без додержаннявстановлених вимог щодо форми, структури апеляційної скаргита додатків до неї або не сплачено судовий збір суддя�доповідачпостановляє ухвалу про залишення скарги без руху. В ухвалізазначаються недоліки апеляційної скарги, спосіб їх усунення івстановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Якщонедоліки не будуть усунуті у встановлений строк, суддя�доповідачпостановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги.

За аналогією із процесом у суді першої інстанції, суддя�


доповідач своєю ухвалою може повернути апеляційну скаргутакож, якщо:

1) особа, що її подала, до відкриття апеляційногопровадження подала заяву про відкликання апеляційної скарги;

2) апеляційну скаргу подано особою, яка не маєадміністративної процесуальної дієздатності;

3) апеляційну скаргу від імені особи, яка бере участь усправі, подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4) справа не підсудна цьому адміністративному судуапеляційної інстанції.

Так само (за аналогією) суддя�доповідач постановляєухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, якщонаступила смерть фізичної особи чи припинено юридичнуособу, які звернулися із апеляційною скаргою, якщо спірніправовідносини не допускають правонаступництва.

Якщо особою було порушено строк подання заяви проапеляційне оскарження чи апеляційної скарги, така заява абоскарга ухвалою суду апеляційної інстанції залишаються безрозгляду, якщо за заявою особи, яка їх подала, суд не знайдепідстав для поновлення строку.

За відсутності зазначених вище перешкод суддя�доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційногопровадження.

Підготовка адміністративної справи до апеляційногорозгляду. Така підготовка здійснюється суддею�доповідачемпротягом десяти днів після відкриття апеляційногопровадження. Для цього він повинен:

1) надіслати копії ухвали про відкриття апеляційногопровадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіямизаяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги,інформацією про їхні права та обов'язки і встановити строк дляподання заперечень на апеляційну скаргу;

2) запропонувати особам, які беруть участь у справі,подати нові докази, на які вони посилаються, або витребувати цідокази за клопотанням особи, що подала апеляційну скаргу, абоз власної ініціативи;

3) вирішити інші письмово заявлені клопотання осіб, які


111

112

беруть участь у справі;4) вирішити питання про можливість письмового

провадження в суді апеляційної інстанції.Після проведення підготовчих дій суддя�доповідач доповідає

про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінченняпідготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Апеляційний розгляд. Апеляційний розгляд адміністрати�вної справи відбувається в порядку усного (у судовому засіданні)або письмового провадження. Апеляційний розгляд у судовомузасіданні здійснюється за правилами розгляду справи судомпершої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених дляапеляційної інстанції. Такі особливості полягають, зокрема, у:

1) змісті доповіді судді�доповідача — він повідомляє внеобхідному обсязі про зміст судового рішення, щооскаржується, апеляційної скарги та заперечень на неї;

2) порядку виступу осіб, які беруть участь у справі, длянадання пояснень або в судових дебатах — першій надаєтьсяслово особі, що подала апеляційну скаргу (якщо апеляційніскарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач);далі слово надається особам, які приєдналися до апеляційноїскарги; а потім — іншим особам, які беруть участь у справі;

3) наслідках неприбуття у судове засідання осіб, якіберуть участь у справі, належним чином повідомлених про дату,час і місце апеляційного розгляду — таке неприбуття неперешкоджає розглядові справи, але якщо суд апеляційноїінстанції визнав обов'язковою участь в судовому засіданні осіб,які беруть участь у справі, та вони не прибули, суд апеляційноїінстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Письмове провадження проводиться, якщо всі особи, якіберуть участь у справі, заявили про можливість розгляду справи уїх відсутності. Воно передбачає вивчення колегією суддівапеляційної скарги, заперечень на неї, інших матеріалівадміністративної справи й ухвалення ними судового рішення безпроведення судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу та судоверішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги тапозовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції. Однак,


при встановленні порушень закону, що привели донеправильного вирішення справи, поза межами оскарження судапеляційної інстанції може вийти за ці межі. Отож при ухваленнісудового рішення суд апеляційної інстанції не зв'язанийвимогами апеляційної скарги. Це одна з особливостейадміністративного судочинства в апеляційній інстанції.

Іншою особливістю є те, що в адміністративних судах незастосовується правило неповної апеляції, згідно з яким доапеляційної інстанції можуть подаватися додаткові докази, алелише за умови, що вони були необґрунтовано відхилені судомпершої інстанції або особа, яка їх подає, з незалежних від неїпричин не могла подати їх на розгляд суду першої інстанції.Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин у справі,суд апеляційної інстанції не обмежений в дослідженні доказів:він може за своєю ініціативою витребувати доказ незалежно відтого, знали про його існування сторони на момент розглядусправи судом першої інстанції чи ні.

Нові докази може бути досліджено також за клопотаннямособи, яка бере участь у справі, якщо суд апеляційної інстанціївизнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції абонеобґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Цеєдиний прояв правила неповної апеляції в адміністративномусудочинстві, — воно спрямоване на те, щоб особа добросовісноставилася до ведення своєї справи у суді і не приховувала докази,"приберігаючи" їх для апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції може повторно дослідититакож докази, досліджені судом першої інстанції з порушеннямправил адміністративного судочинства. Це необхідно, зокрема, увипадках, якщо допущені порушення об'єктивно можутьвикликати сумнів у достовірності таких доказів. Наприклад, якщосуд першої інстанції допитав свідка без приведення до присягиабо без попередження про кримінальну відповідальність.

Ухвалення судового рішення. Судове рішення апеляційноїінстанції ухвалюється і оприлюднюється за правилами, щовстановлені для суду першої інстанції. За результатами переглядусправи суд апеляційної інстанції, як правило, не повиненнаправляти справу на новий розгляд. Повноваження суду


113

114

апеляційної інстанції щодо дослідження й оцінки доказівпрактично ті самі, що і в суду першої інстанції. У зв'язку з цим, обсягповноважень апеляційної інстанції є достатнім, щоб вирішитиадміністративну справу по суті вимог адміністративного позову,не повертаючи її на новий розгляд. Тому суд апеляційної інстанції,задовольняючи апеляційну скаргу, зазвичай повинен абоухвалити нову постанову по суті справи, або змінити судоверішення, ухвалене судом першої інстанції.

І лише у випадках, коли допущено такі порушення нормпроцесуального права, що ставлять під сумнів законність усьогосудового розгляду у першій інстанції, рішення суду першоїінстанції належить скасувати і направити справу на новийрозгляд. КАС (стаття 204) до таких випадків віднесено:

1) розгляд і вирішення справи неповноважним складомсуду;

2) участь в ухваленні судового рішення судді, якому булозаявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів унеупередженості судді (у разі, якщо заяву про його відвід визнаносудом апеляційної інстанції обґрунтованою);

3) ухвалення чи підписання судового рішення не тимсуддею, який розглядав справу.

Якщо ж було оскаржено ухвалу суду першої інстанції,якою провадження у справі не закінчується (проміжна ухвала), тосправа направляється до суду першої інстанції для продовженнярозгляду.

Після закінчення апеляційного провадження справа непізніш як у семиденний строк направляється доадміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Касаційна інстанція

Завданням касаційного провадження є перегляд закасаційною скаргою судового рішення апеляційної інстанції, атакож судового рішення першої інстанції (після йогоапеляційного перегляду) на предмет правильності застосуваннянорм права — як матеріального, так і процесуального. Такимчином, на відміну від суду апеляційної інстанції, суд касаційноїінстанції покликаний забезпечити виправлення судових


помилок лише у питаннях права.Переглядаючи судові рішення на предмет дотримання

норм права, суд касаційної інстанції спрямовує свою діяльністьна досягнення двох цілей: по�перше, це гарантуванняверховенства права при вирішенні конкретної справи, по�друге,забезпечення через ухвалення рішення у конкретній справіоднакового застосування норм права в аналогічних ситуаціяхадміністративними судами нижчого рівня.

Друга ціль має досягатися прецедентним характеромсудових рішень Вищого адміністративного суду дляадміністративних судів нижчого рівня. Нерідко трапляютьсявипадки, коли одне й те саме положення закону можназастосовувати по�різному. Касаційна інстанція повиннавіднайти такий спосіб застосування цього положення закону,який би відповідав ідеям справедливості й верховенства права.Авторитет касаційної інстанції має засновуватися на високомурівні філософсько�правового обґрунтування того чи іншогорішення касаційної інстанції щодо застосування норм права.Думка суддів касаційної інстанції щодо застосування тієї чиіншої норми права, висловлена у судовому рішенні за наслідкамиперегляду, повинна братися до уваги судами судів нижчого рівня.

Адміністративний процес у суді касаційної інстанції, як ів першій та апеляційній інстанціях, також можна умовноподілити на стадії:

1) касаційне оскарження;2) підготовка адміністративної справи до касаційного

розгляду;3) попередній розгляд справи;4) касаційний розгляд;5) ухвалення судового рішення. Виходячи з того, що ці стадії загалом збігаються з тими,

що виділені в апеляційному провадженні, зупинимося лише нанайбільш суттєвих особливостях касаційного провадження.

Касаційне оскарження. Предметом касаційногооскарження можуть бути постанови та ухвали судів першої та(або) апеляційної інстанції. У касаційному порядку може бутиоскаржено не кожну ухвалу. Ухвали суду першої інстанції після їх


115

116

перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали судуапеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційномупорядку самостійно, якщо вони перешкоджають подальшомупровадженню у справі, тобто це ухвали про:

1) залишення позовної заяви (апеляційної скарги) безруху;

2) повернення позовної заяви (апеляційної скарги);3) відмову у відкритті провадження в адміністративній

справі (апеляційного провадження); 4) залишення позовної заяви (заяви про апеляційне

оскарження, апеляційної скарги) без розгляду;5) зупинення провадження у справі;6) закриття провадження у справі.Виходячи з швидкоплинності виборчого процесу та

процесу референдуму, законодавець встановив виняток: рішенняадміністративних судів у справах, пов'язаних з виборами чиреферендумом, не може бути оскаржено у касаційному порядку.Для таких рішень передбачено лише апеляційний порядокоскарження, тобто рішення суду апеляційної інстанції щодо нихє остаточними (див. частину дев'яту статті 177 КАС).

Право на касаційне оскарження мають ті особи, якімають право на апеляційне оскарження, тобто це особи, чиїхправ, свободи, інтересів чи обов'язків безпосередньо стосуєтьсясудове рішення.

Касаційну скаргу належить подавати безпосередньо доадміністративного суду касаційної інстанції — Вищогоадміністративного суду. "Безпосередньо" не означає, що особа неможе надіслати її поштою. Йдеться про те, що, на відміну відапеляційного провадження, немає потреби подавати скаргучерез адміністративний суд, що вирішив справу. Адже касаційнеоскарження ніяким чином вже не впливає на набрання законноїсили судовим рішенням — рішення суду апеляційної інстанціїнабирає законної сили з моменту проголошення.

Строк касаційного оскарження становить один місяцьпісля набрання законної сили судовим рішенням судуапеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повномуобсязі відповідно до статті 160 КАС — з дня складення постанови


в повному обсязі.За подання касаційної скарги сплачується судовий збір.

До набрання чинності законом, який регулює порядок сплати ірозміри судового збору, розмір судового збору при зверненні доадміністративного суду (у тому числі й з касаційною скаргою)становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян(підпункт 2 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідніположення" КАС).

Касаційна скарга реєструється у день її надходження доадміністративного суду касаційної інстанції та не пізнішенаступного дня передається в порядку черговості судді�доповідачу. Суддя�доповідач протягом трьох днів повиненвирішити питання щодо відкриття касаційного провадження.

Якщо касаційну скаргу та додатки до неї подано бездодержання встановлених вимог щодо форми та структури абоне сплачено судовий збір, суддя�доповідач постановляє ухвалупро залишення скарги без руху. В ухвалі зазначаються недолікикасаційної скарги, спосіб їх усунення і встановлюється строк,достатній для усунення недоліків. Якщо недоліки не будутьусунуті у встановлений строк, суддя�доповідач постановляєухвалу про повернення касаційної скарги.

За аналогією із процесом у суді першої інстанції, суддя�доповідач своєю ухвалою може повернути касаційну скаргутакож, якщо:

особа, що її подала, до відкриття касаційногопровадження подала заяву про відкликання касаційної скарги;

касаційну скаргу подано особою, яка не маєадміністративної процесуальної дієздатності;

касаційну скаргу від імені особи, яка бере участь у справі,подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Окрім того, стаття 214 КАС (зі змінами від 16 березня 2006року) фіксує повноваження судді�доповідача повертатикасаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційногооскарження, якщо особа, яка її подала, не ставить питання пропоновлення цього строку.

Суддя�доповідач відмовляє у відкритті касаційногопровадження, якщо справа не переглядалася в апеляційному


117

118

порядку. Суддя�доповідач відповідно до статті 214 КАС відмовляєу відкритті касаційного провадження також з підстав, подібнихдо тих, що застосовує суд першої інстанції:

якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядкуадміністративного судочинства;

якщо є ухвала про закриття касаційного провадження узв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це самесудове рішення;

якщо є ухвала про відхилення касаційної скарги цієїособи або про відмову у відкритті касаційного провадження закасаційною скаргою на це саме судове рішення.

Так само (за аналогією) суддя�доповідач постановляєухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщонаступила смерть фізичної особи чи припинено юридичнуособу, які звернулися із касаційною скаргою, якщо спірніправовідносини не допускають правонаступництва.

За відсутності зазначених вище перешкод суддя�доповідач постановляє ухвалу про відкриття касаційногопровадження і одночасно витребовує адміністративну справу ізадміністративного суду, в якому вона знаходиться.

Підготовка адміністративної справи до касаційногорозгляду. Таку підготовку здійснює суддя�доповідач протягомдесяти днів після відкриття касаційного провадження. Для цьоговін повинен:

надіслати копії ухвали про відкриття касаційногопровадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіямиапеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки івстановити строк для подання заперечень на касаційну скаргу;

вирішити письмово заявлені клопотання осіб, які берутьучасть у справі;

вирішити питання щодо зупинення виконанняоскаржених судових рішень;

вирішити питання про можливість письмовогопровадження в суді касаційної інстанції.

Після проведення підготовчих дій суддя�доповідачдоповідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу прозакінчення підготовки та призначення справи до попереднього


розгляду справи.Попередній розгляд справи. З метою дотримання розумних

строків розгляду касаційних скарг та зважаючи на значну їхкількість, у касаційному провадженні запроваджено інститутпопереднього розгляду справи. Він проводиться колегією суддівбез виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Упопередньому судовому засіданні касаційну скаргу може бутирозглянуто по суті із ухваленням одного із таких рішень:

відхилення касаційної скарги і залишення судовогорішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування абозміни судового рішення;

скасування судового рішення за наявності підстав, якітягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Якщо суд касаційної інстанції у попередньому судовомузасіданні не може дійти одностайного висновку про відсутністьпідстав для скасування або зміни судового рішення або пронаявність підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасуваннясудового рішення, суд призначає справу до касаційного розгляду.Для цього достатньо, щоб хоч один суддя зі складу суду дійшов довисновку про необхідність касаційного розгляду.

Касаційний розгляд. Касаційний розгляд адміністрати�вної справи відбувається в порядку письмового або усногопровадження (у судовому засіданні). Чи відбуватиметьсякасаційний розгляд у письмовому чи усному провадженні, —залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі.

Це відрізняє касаційний розгляд в адміністративномусудочинстві від касаційного розгляду в цивільному судочинстві.У цивільному судочинстві розгляд справи судом касаційноїінстанції проводиться судом без повідомлення та присутностіосіб, які беруть участь у справі, крім випадків, коли суд визнає занеобхідне заслухати пояснення цих осіб. За суттю це аналогписьмового провадження.

Письмове провадження проводиться, якщо жодна з осіб,які беруть участь у справі, не заявила клопотання про вирішеннясправи за її участю у судовому засіданні. Воно передбачаєвивчення колегією суддів касаційної скарги, заперечень на неї,якщо такі надійшли, інших матеріалів адміністративної справи й


119

120

ухвалення ними судового рішення без проведення судовогозасідання.

Касаційний розгляд у судовому засіданні здійснюється заправилами розгляду справи судом першої інстанції зурахуванням особливостей, встановлених для касаційноїінстанції. Такі особливості полягають, зокрема, у:

1) змісті доповіді судді�доповідача — він повідомляє внеобхідному обсязі про зміст оскаржених судових рішень,касаційної скарги та заперечень на неї, якщо вони надійшли;

2) порядку виступу осіб, які беруть участь у справі, длянадання пояснень — першій надається слово особі, що подалакасаційну скаргу (якщо касаційні скарги подали обидві сторони,першим дає пояснення позивач); далі слово надається особам, якіприєдналися до касаційної скарги; а потім — іншим особам, якіберуть участь у справі;

3) наслідках неприбуття у судове засідання осіб, якіберуть участь у справі, належним чином повідомлених про дату,час і місце касаційного розгляду — таке неприбуття неперешкоджає касаційному розглядові.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лишена предмет додержання норм права, а тому у суді касаційноїінстанції докази не досліджуються і судові дебати не проводяться.Особи, які беруть участь у справі, в межах оскарження маютьправо давати пояснення. Суд може обмежити тривалістьпояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі,рівний проміжок часу, але про це необхідно оголосити напочатку судового засідання.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судівпопередніх інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьомуможе встановлювати порушення норм матеріального чипроцесуального права, на які не було посилання в касаційнійскарзі. Водночас, суд касаційної інстанції, як і суд апеляційноїінстанції, не може розглядати позовні вимоги осіб, які берутьучасть у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильністьзастосування судами першої та апеляційної інстанцій нормматеріального та процесуального права, зокрема й правильність


правової оцінки обставин у справі, і не може досліджуватидокази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, щоне були встановлені в судових рішеннях попередніх інстанцій, тавирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,адже все це питання факту. Однак він може встановити, що судпершої чи апеляційної інстанції всупереч закону відхилив абоврахував той чи інший доказ. Це може стати підставою дляскасування судового рішення і направлення справи на новийрозгляд до адміністративного суду тієї інстанції, яка першоюдопустила помилку.

Ухвалення судового рішення. Судове рішення касаційноїінстанції ухвалюється і оприлюднюється за правилами, щовстановлені для суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційнускаргу на кінцеве рішення у справі, зазвичай повинен вирішитисправу по суті, якщо обставини справи встановлені повно іправильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушилинорми матеріального чи процесуального права, що призвело доухвалення незаконного судового рішення. Однак, якщо судкасаційної інстанції встановив порушення норм матеріальногочи процесуального права, що призвели або могли призвести донеправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судомкасаційної інстанції, адміністративну справу належитьспрямувати на новий судовий розгляд. Справа направляється досуду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені лише цимсудом. Якщо порушення допущено і судом першої інстанції,справа направляється до суду першої інстанції. Висновки імотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для судупершої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Підставою для направлення справи на новий розгляд, якправило, є порушення норм права, пов'язані з процедуроюдослідження доказів, оцінкою доказів та встановленнямобставин у справі. Саме такі порушення не можуть бути усунутісудом касаційної інстанції.

У КАС (частина третя статті 227) встановлено випадки,коли судові рішення обов'язково належить скасувати, а справунаправити на новий розгляд:


121

122

1) розгляд і вирішення справи неповноважним складомсуду;

2) участь в ухваленні судового рішення судді, якому булозаявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів унеупередженості судді (у разі, якщо заяву про його відвід визнаносудом апеляційної інстанції обґрунтованою);

3) ухвалення чи підписання судового рішення не тимсуддею, який розглядав справу;

4) розгляд справи за відсутності будь�кого з осіб, якіберуть участь у справі, належним чином не повідомлених продату, час і місце судового засідання;

5) вирішення судом питань, що стосуються прав, свобод,інтересів та обов'язків осіб, які не були повідомлені проможливість вступити у справу;

6) розгляд і вирішення судом не всіх вимог (за умови, щоцей недолік не був або не може бути усунений ухваленнямдодаткового рішення, тобто, якщо суд не досліджував докази і невстановлював обставини стосовно цих вимог).

Після закінчення касаційного провадження справа непізніш як у семиденний строк направляється доадміністративного суду першої інстанції, який її розглянув, якщоінше не випливає із судового рішення суду касаційної інстанції,тобто, якщо справу не спрямовано на розгляд суду апеляційноїінстанції.

Перегляд судових рішень за винятковимиобставинами

Завданням провадження за винятковими обставинами єперегляд судових рішень в адміністративних справах на предметправильності застосування права у разі:

1) неоднакового застосування Вищимадміністративним судом або Вищим адміністративним судом таіншим судом касаційної інстанції однієї й тієї самої нормиправа;

або 2) визнання судових рішень міжнародною судовоюустановою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, щопорушують міжнародні зобов'язання України.


Це ті випадки, коли найвищий судовий орган в системісудів загальної юрисдикції — Верховний Суд України —повинен принципово визначитися у найскладніших ситуаціяхз точки зору права. Таким чином, діяльність Верховного Судуможе визначати "політику" правозастосування для системисудів загальної юрисдикції, оскільки його рішення, як правило,мають прецедентний характер для всіх судів загальноїюрисдикції.

Неоднакове застосування Вищим адміністративнимсудом або Вищим адміністративним судом та іншим судомкасаційної інстанції однієї й тієї самої норми права повиннопроявитися у різних справах, однак у подібних правовихситуаціях. Йдеться про застосування, насамперед, нормматеріального права. Однак можливі випадки, коли й неоднаковезастосування норм процесуального права може стати підставоюдля оскарження за винятковими обставинами. Передусім цеможливо тоді, коли таке застосування виявилось у судовихрішеннях Вищого адміністративного суду. Можливі й випадки,коли суди касаційної інстанції в адміністративних справах і,наприклад, у цивільних справах по�різному застосовуютьаналогічні правила судочинства.

Визнання судових рішень міжнародною судовоюустановою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, щопорушують міжнародні зобов'язання України може бутипідставою для перегляду за винятковими обставинами навітьрішення Верховного Суду України в адміністративній справі.Міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнанаУкраїною, на сьогодні є Європейський суд з прав людини.

Перегляд на цій підставі хоч і може мати більшформальний характер, оскільки рішення Європейського судупідлягають безпосередньому виконанню без "імплементації",однак це важливо для відновлення справедливості і авторитетунаціональної судової системи. Національна судова системаповинна бути здатною визнавати свої помилки. Ця підстава дляперегляду випливає з Рекомендації №R (2000) 2 щодо переглядусправ і відновленню провадження у справі навнутрішньодержавному рівні у зв'язку з рішеннями


123

124

Європейського суду з прав людини, схвалена Комітетом міністрівРади Європи 19 січня 2000 року

38.

Перегляд судових рішень за винятковими обставинами єрізновидом касаційного провадження. Тому він здійснюється заправилами адміністративного судочинства, встановленими длякасаційного провадження, з урахуванням деяких особливостей.Зупинимося на найбільш суттєвих особливостях.

Предметом оскарження за винятковими обставинамиможуть бути судові рішення в адміністративних справах після їхперегляду в касаційному порядку, а також судові рішення судукасаційної інстанції. Ухвали суду касаційної інстанції можутьбути окремо оскаржені за винятковими обставинами, якщо вониперешкоджають провадженню у справі. Тобто це ухвали про:

1) залишення позовної заяви (скарги) без руху;2) повернення позовної заяви (скарги);3) відмову у відкритті провадження в адміністративній

справі (апеляційного чи касаційного провадження); 4) залишення позовної заяви (скарги) без розгляду;5) зупинення провадження у справі;6) закриття провадження у справі.За винятковими обставинами можуть бути оскаржені

також судові рішення Верховного Суду України вадміністративних справах, але лише з мотивів визнання їхміжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнанаУкраїною, такими, що порушують міжнародні зобов'язанняУкраїни.

Потрібно мати на увазі, що предметом розгляду уЄвропейському суді з прав людини можуть бути остаточнірішення національних судів, оскільки перед тим, як звернутисядо цього Суду особа повинна вичерпати усі національні засобизахисту своїх прав. Як правило, в межах адміністративноїюрисдикції остаточними рішеннями є кінцеві постанови таухвали Вищого адміністративного суду України, постановленіним у касаційній інстанції. Також остаточним рішенням може


38Recommendation No. R (2000) 2 on the re�examination or reopening of certain cases at

domestic level following judgments of the European Court of Human Rights // web:https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=334147&BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75.

вважатися рішення Верховного Суду України в адміністративнійсправі. Всі вони, відповідно до КАС (стаття 236), можуть статипредметом перегляду у Верховному Суду України у зв'язку звизнанням Європейським судом з прав людини фактупорушення Україною її міжнародних зобов'язань згідно зКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак у виборчих спорах остаточними є рішення судівапеляційної інстанції, а за певних умов — і рішення судів першоїінстанції (стаття 177 КАС). Статтею 3 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод від20 березня 1952 року гарантується право на вільні вибори дозаконодавчого органу. Отож уже після цих рішень справа прозахист права на вільні вибори може постати перед Європейськимсудом з прав людини.

Скаргу за винятковими обставинами належить подаватибезпосередньо до Верховного Суду України протягом одногомісяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою дляпровадження за винятковими обставинами.

Скарга при перегляді за винятковими обставинамиповинна пройти процедуру допуску, що полягає у перевірцісудом наявності таких обставин. Завданням цієї стадії євідхилення необґрунтованих скарг з тим, щоб не завантажуватиними Верховний Суд України. Допуск скарги до провадження завинятковими обставинами здійснюється колегією суддів Судовоїпалати Верховного Суду в адміністративних справах протягомп'ятнадцяти днів після надходження скарги без виклику осіб, якіберуть участь у справі. Скарга вважається допущеною допровадження за винятковими обставинами і справавитребовується, якщо хоча б три судді дійшли висновку пронеобхідність цього. Якщо скарга допущена до провадження завинятковими обставинами, суд своєю ухвалою може зупинитивиконання відповідних рішень.

Скарга, подана з мотивів визнання судового рішення вадміністративній справі міжнародною судовою установою,юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушуєміжнародні зобов'язання України, вважається допущеною допровадження за винятковими обставинами в силу закону � на


125

126

підставі частин п'ятої�шостої статті 240 КАС.Повноваження Верховного Суду щодо розгляду і

вирішення вимог скарги за винятковими обставинами подібні доповноважень касаційної інстанції. Однак стосовно вимог скаргиВерховний Суд України, на відміну від суду касаційної інстанції, вусіх випадках приймає постанову, виходячи з прецедентногозначення цього документа, незалежно від того, задоволеновимоги скаржника чи ні.

Якщо Верховний Суд України встановить, що оскарженесудове рішення є незаконним, він скасовує його повністю абочастково і направляє справу на новий розгляд до суду першої,апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якоїінстанції першим допустив порушення норми матеріального чипроцесуального права, що призвело до неправильноговирішення справи. Верховний Суд України може також скасуватисудові рішення судів апеляційної або касаційної інстанції ізалишити в силі помилково скасовані судові рішення судівпершої або апеляційної інстанції.

У разі визнання судового рішення міжнародною судовоюустановою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, щопорушує міжнародні зобов'язання України, Верховний СудУкраїни може скасувати його повністю або в частині танаправити справу на новий розгляд до суду першої, апеляційноїчи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанціїпершим допустив порушення міжнародних зобов'язань.Верховний Суд України може також скасувати судові рішення іприйняти нову постанову.

Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги,якщо обставини, які стали підставою для провадження завинятковими обставинами, не підтвердилися. Так самоВерховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщовстановить, що судове рішення, оскаржене з мотивівнеоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанціїоднієї й тієї самої норми, права є законним. Водночас, у разівстановлення неоднакового застосування норми праваВерховний Суд України повинен констатувати порушення, якедопущено в іншому судовому рішенні суду касаційної інстанції,


яке не було оскаржене. Але змінювати чи скасовувати його в силудії принципу диспозитивності Верховний Суд України не може.

Перегляд судових рішень за нововиявленимиобставинами

Завданням провадження за нововиявленимиобставинами є перегляд справи з фактичного і (або) правовогобоку у зв'язку з виявленням обставин, про які не міг знатиадміністративний суд. Йдеться передусім про випадки, колинемає вини суду у неправосудності судового рішення. Тобтопідставою для такого провадження є виявлення таких обставин,які об'єктивно існували на момент вирішення адміністративноїсправи, але не були відомі і не могли бути відомі суду та хоча бодній особі, яка брала участь у справі.

На результатах розгляду адміністративної справи можепозначитися низка обставин, про існування яких не знали і не моглизнати за умови добросовісного ставлення до виконання своїхобов'язків судді і принаймні одна особа, яка брала участь у справі. Цяособа і наділена правом ініціювати перегляд у зв'язку знововиявленими обставинами. Таким же правом наділена й особа,яка фактично не брала участі в адміністративній справі, але за змістомправовідносин повинна була бути залучена до участі у справі.

У разі вчинення суддею злочинних зловживань прирозгляді адміністративної справи, які позначилися нарезультатах розгляду (наприклад, ухвалення завідомонеправосудного судового рішення), достатньо, щоб хоча б однаособа, яка брала участь у справі, не знала про існування цієїобставини.

Згідно з КАС (частина друга статті 245), нововиявленимиобставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не моглибути відомі особі, яка звертається із заявою про переглядсудового рішення, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили,завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильноговисновку експерта, завідомо неправильного перекладу,фальшивості документів або речових доказів, що потягли за


127

128

собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили,

вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухваленонезаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою дляприйняття постанови чи постановлення ухвали, що належитьпереглянути;

5) встановлення Конституційним Судом Українинеконституційності закону, іншого правового акта чи їхокремого положення, застосованого судом при вирішеннісправи, якщо рішення суду ще не виконано.

За змістом цей перелік нововиявлених обставинвідповідає тому, що встановлено й у цивільному судочинстві.Щоправда, у ЦПК (частина друга статті 361) окремо не згадуєтьсяпро таку обставину як встановлення вироком суду, що набравзаконної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якогобуло ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення. За суттювона охоплюється найпершою обставиною у цьому переліку,однак у КАС вирішили за необхідне виділити її окремо.

Цей перелік хоч і є вичерпним, однак, перша обставина,зазначена у ньому, сформульована доволі гнучко, — власне, яквизначення нововиявленої обставини. Наприклад, цієюобставиною охоплюється невжиття судом заходів щодозалучення до участі в адміністративній справі особи, на права,свободи, інтереси чи обов'язки якої вплинуло судове рішення,якщо суд не знав і не міг знати про заінтересованість такої особи,а ця особа не знала про розгляд цієї справи (це може бутипідставою для перегляду лише за ініціативою цієї особи). Таксамо під цю обставину можна підвести встановленняКонституційним Судом України конституційності положенняправового акту, помилково не застосованого судом вадміністративній справі, якщо рішення у ній ще не виконано (зааналогією з останньою обставиною у наведеному переліку)тощо.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленимиобставинами може бути подано протягом одного місяця післятого, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла


дізнатися про ці обставини.Перегляд судового рішення за нововиявленими

обставинами здійснює адміністративний суд, який ухвалив церішення. А якщо воно оскаржувалося, то адміністративний суд,для рішення якого нововиявлена обставина була важливою упершу чергу. Тобто провадження за нововиявленимиобставинами здійснює суд тієї інстанції, який першим допустивпомилку при вирішенні справи внаслідок незнання проіснування цих обставин.

Це зумовлене такими міркуваннями: якщо нововиявленаобставина мала значення для ухвалення судового рішення судомпершої інстанції, то, незважаючи на подальші помилковірішення наступних інстанцій, необхідним і достатнім обсягомповноважень для перегляду наділений насамперед суд першоїінстанції. Якщо ж ця обставина мала значення для ухваленнярішення судом апеляційної інстанції, але не судом першоїінстанції, то необхідним і достатнім обсягом повноважень дляперегляду наділений лише він. І так далі.

Наприклад, свідок дав у справі неправдиві показання всуді апеляційної інстанції. Рішення апеляційного суду булооскаржене на підставі неправильного застосування судомзакону. І лише з часом обвинувальним вироком суду встановленонеправдивість показань свідка. У цьому випадку суд касаційноїінстанції не може переглянути судове рішення занововиявленими обставинами, оскільки не наділенийповноваженням встановлювати нові обставини вадміністративній справі. Але таке повноваження має судапеляційної інстанції, на правильність судового рішення якого івплинула у першу чергу неправдивість показань свідка. Томусаме адміністративний суд апеляційної інстанції у цій ситуаціїповинен здійснити перегляд судового рішення занововиявленими обставинами.

Суддя, якому передано заяву про перегляд судовогорішення за нововиявленими обставинами, повинен не пізнішенаступного дня після надходження заяви до адміністративногосуду вирішити питання про відкриття провадження занововиявленими обставинами. Перегляд судового рішення за


129

130

нововиявленими обставинами здійснюється протягомрозумного строку, але не довше двох місяців післянадходження заяви про перегляд. Особи, які беруть участь усправі, повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви,однак неприбуття у судове засідання осіб, які були належнимчином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і переглядусудового рішення. Суд до закінчення провадження занововиявленими обставинами своєю ухвалою може зупинитивиконання судового рішення, яке переглядається.

При перегляді судового рішення за нововиявленимиобставинами суд користується повноваженнями тієї інстанції,судом якої він є (див. частину першу статті 252 і частину першустатті 253 КАС). Це правило стосується повноважень суду щододослідження доказів, встановлення обставин в адміністративнійсправі, правової кваліфікації відносин, ухвалення судовогорішення. Водночас, суд першої чи апеляційної інстанції незобов'язані знову досліджувати докази, які належним чином булидослідженні й оцінені при минулому вирішенні справи і щодояких не виникло сумніву у зв'язку з нововиявленою обставиною.Якщо перегляд здійснює суд касаційної інстанції (зокрема йВерховний Суд України), то він не має повноваженьдосліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

У КАС встановлена простіша порівняно з цивільнимсудочинства процедура перегляду судових рішень занововиявленими обставинами. Вона не зводиться лише доперевірки наявності нововиявленої обставини, скасуваннясудового рішення й направлення справи на новий розгляд.Виходячи з принципу процесуальної економії, суд вадміністративній справі одночасно переглядає судове рішенняпо суті і може ухвалити нове судове рішення. Все це відбувається,по можливості, в одному судовому засіданні.

Судове рішення за наслідками провадження занововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку,встановленому для оскарження судових рішень суду відповідноїінстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням вадміністративній справі втрачають законну силу судові рішенняінших адміністративних судів у цій справі.


10. Судові рішення в адміністративних справах таособливості їх виконання

Судові рішення — це найзагальніша назва актівзастосування права, якими суд вирішує те чи інше питання. Вадміністративному судочинстві, як і в Конституції України (див.,наприклад, частину п'яту статті 124 і пункт 9 частини третьої статті129), терміни "судове рішення" і "рішення суду" вживаються яксиноніми. Розглянемо основні різновиди судових рішень, порядокїх ухвалення, особливості змісту і структури судових рішень вадміністративних справах, а також окремі особливості виконання.

Різновиди судових рішень

Основними видами судових рішень в адміністративнихсправах залежно від того, які питання ними вирішуються, єпостанова і ухвала. Постановою суд вирішує вимогиадміністративного позову по суті. Вона усуває публічно�правовий спір. Ухвалою вирішуються процесуальні питання.

Різновидами постанов можна назвати:1) постанова суду першої інстанції — нею вирішуються

вимоги адміністративного позову;2) постанова суду апеляційної інстанції — нею одночасно

вирішуються вимоги апеляційної скарги і вимогиадміністративного позову;

3) постанова суду касаційної інстанції — нею одночасновирішуються вимоги касаційної скарги і вимогиадміністративного позову;

4) постанова Верховного Суду України — неювирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, атакож можуть вирішуватися вимоги адміністративного позову;

39

5) постанова щодо частини позовних вимог —приймається судом до закінчення судового розгляду справи заклопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясованісудом обставини дають можливість без шкоди для справивирішити частину позовних вимог;


131

39Виходячи з особливої важливості рішень Верховного Суду України для

правозастосовної практики усі його кінцеві рішення названо постановами, незалежно відтого, вирішуються у них вимоги лише скарги чи й адміністративного позову.

132

6) додаткова постанова — приймається судом, якщо у йогопостанові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимогиадміністративного позову, щодо яких досліджувалися докази, абоне встановлено способу виконання судового рішення, або невирішено питання про судові витрати.

Постанова щодо частини позовних вимог (стаття 164КАС) — новий для процесуального законодавства Українирізновид судового рішення. Його передбачено для того, щобпришвидшити надання судового захисту порушеним правам,свободам чи інтересам особи. Так, якщо досліджені докази даютьможливість вирішити частину позовних вимог (наприклад,вимогу про скасування незаконного акта), то суд за клопотаннямособи, яка бере участь у справі, може прийняти стосовно цихвимог постанову і продовжити розгляд справи щодо іншихвимог (наприклад, про відшкодування завданої цим актомшкоди). Так само постанову може бути прийнято щодо частинипозовних вимог, що визнаються відповідачем і це визнанняприйнято судом, а щодо позовних вимог, які відповідач не визнає— справу необхідно розглядати. Постанова щодо частинипозовних вимог набирає законної сили і може бути оскаржена зазагальними правилами набрання постановою законної сили та їїоскарження.

Різновидами ухвал можна назвати:1) ухвала суду будь�якої інстанції — нею вирішуються

поточні питання процесуального характеру стосовноприйнятності заяви чи скарги, суті заявленого клопотання,вчинення процесуальної дій з ініціативи суду тощо;

2) ухвала суду апеляційної інстанції — нею вирішуютьсялише вимоги апеляційної скарги, але не вимогиадміністративного позову;

3) ухвала суду касаційної інстанції — нею вирішуютьсялише вимоги касаційної скарги, але не вимогиадміністративного позову;

4) додаткова ухвала — постановляється судом, якщо у йогоухвалі, внаслідок недогляду, було вирішено не всі клопотання,щодо яких досліджувалися докази, або не встановлено способувиконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати;


5) окрема ухвала — спрямована на усунення порушень, зприводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог,а також на усунення причин і умов, що їм сприяли порушенням.

Залежно від того, на якій стадії процесу ухвалюютьсясудові рішення, їх можна поділити на проміжні (якимипровадження у справі у суді певної інстанції не закінчується) такінцеві (якими закінчується розгляд справи у суді певноїінстанції). Кінцеві судові рішення, відповідно до частини першоїстатті 14 КАС, ухвалюються іменем України. Постанова щодочастини позовних вимог, незважаючи на те, що вона єпроміжним судовим рішенням, також має прийматися іменемУкраїни. Кінцеве судове рішення вважається остаточним, якщойого не може бути оскаржено.

За формою судові рішення можуть бути усними абописьмовими. Постанови викладаються лише у вигляді письмовогодокумента. Окремим письмовим документом викладаються ухвалищодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовноїзаяви, відкриття провадження в адміністративній справі, об'єднаннята роз'єднання справ, забезпечення доказів, визначення розмірусудових витрат, продовження та поновлення процесуальних строків,передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду,забезпечення адміністративного позову, призначення експертизи,виправлення описок і очевидних арифметичних помилок, відмови вухваленні додаткового судового рішення, роз'яснення постанови,зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі,залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвали з інших питань обов'язково викладаютьсяписьмово, якщо вони постановляються поза судовимрозглядом, тобто не в судовому засіданні, у якому справарозглядається по суті. Але якщо такі ухвали постановляютьсяпід час судового розгляду, то вони можуть бути як письмові, такі усні — на розсуд суду (див. частину четверту статті 160 КАС).Зміст усних ухвал фіксується секретарем судового засідання ужурналі судового засідання. Ухвали за результатами розглядуапеляційних та касаційних скарг завжди викладаються уписьмовій формі.


133

134

Набрання судовим рішенням законної сили

Набрання судовим рішенням законної сили означає, щовоно стає обов'язковим для виконання. Тобто за ним може бутивидано виконавчий документ, а отже, судове рішення може бутивиконане примусово.

За загальним правилом, постанова або ухвала судупершої інстанції, набирає законної сили після закінчення строкуподання заяви про апеляційне оскарження (десять днів — дляпостанови, п'ять — для ухвали). Якщо ж постанову або ухвалубуло оскаржено в апеляційному порядку, то вони набираютьзаконної сили після закінчення апеляційного розгляду справи,звісно, якщо їх не скасував суд апеляційної інстанції. Якщо досуду першої інстанції надійшла лише заява про апеляційнеоскарження, а апеляційну скаргу не було подано своєчасно(тобто протягом двадцяти днів після подання заяви — дляпостанови, протягом десяти — для ухвали), то постанова абоухвала суду першої інстанції набирають законної сили післязакінчення цього строку. У разі поновлення строку апеляційногооскарження, пропущеного з поважних причин, вважається, щопостанова чи ухвала суду не набрали законної сили. Одночасно зпоновленням строку, судом апеляційної інстанції вирішуєтьсяпитання про зупинення виконання постанови або ухвали.

Постанова або ухвала суду будь�якої іншої інстанції, крімпершої, набирають законної сили з моменту проголошення. Таксамо з моменту проголошення набирають законної сили ухвалисуду першої інстанції, які не може бути оскаржено.

Як уже зазначалося, певні особливості має набраннязаконної сили судовими рішеннями у справах, пов'язаних звиборчим процесом чи процесом референдуму. Ці особливостіобумовлені швидкоплинністю таких процесів та скороченимистроками апеляційного оскарження. Статтею 177 КАС визначеновипадки, коли рішення суду першої інстанції у таких справахнабирають законної сили з моменту проголошення. Це —рішення Вищого адміністративного суду, ухвалені ним у першійінстанції, а також судові рішення, ухвалені за наслідкамирозгляду судами першої інстанції окремих категорій виборчихсправ та справ щодо референдуму (див. статті 172, 174, 175


Кодексу) у період від двадцять четвертої години дня, що передуєдню голосування, до шостої години дня голосування.

Порядок виконання судового рішення вадміністративній справі. Повноваження суду

при виконанні судового рішення

Правосуддя в адміністративних справах не можевважатися ефективним, якщо судові рішення адміністративнихсудів не виконуватимуться. Тому КАС передбачена активнаучасть суду у процесі виконання судових рішень вадміністративних справах. Зокрема, суд уже в самому судовомурішенні у разі необхідності може чітко встановити спосіб, строкиі порядок його виконання. Так само на відповідних суб'єктіввладних повноважень може бути покладено обов'язки щодозабезпечення виконання рішення.

Виконувати належить судові рішення, що набрализаконної сили, а також ті, які відповідно до КАС виконуютьсянегайно після постановлення або проголошення. Негайновиконуються ухвали з питань забезпечення адміністративногопозову (частина п'ята статті 118 Кодексу), про тимчасовевилучення доказів для дослідження судом чи застосування іншихзаходів процесуального примусу (частина третя статті 271Кодексу тощо), а також ціла низка постанов (стаття 256 Кодексу).Такими є постанови суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичнихплатежів з Державного бюджету України або позабюджетнихдержавних фондів — у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншогогрошового утримання у відносинах публічної служби — у межахсуми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;4) припинення повноважень посадової особи у разі

порушення нею вимог щодо несумісності;5) уточнення списку виборців;6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;7) усунення обмежень у реалізації права на мирні

зібрання.


135

136

За заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власноїініціативи суд може своєю ухвалою звернути до негайноговиконання постанову про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичнихплатежів з Державного бюджету України або позабюджетнихдержавних фондів, про присудження виплати заробітної плати,іншого грошового утримання у відносинах публічної служби �щодо стягнення всієї суми боргу;

2) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів абовсієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск(ліквідацію) об'єднання громадян;

3) примусове видворення іноземця чи особи безгромадянства.

Заява про звернення постанови до негайного виконання,подана після проголошення постанови, розглядається судомпротягом трьох днів у судовому засіданні з повідомленням осіб,які беруть участь у справі.

Порядок виконання деяких ухвал адміністративного судувизначено у самому КАС. Наприклад, згідно зі статтею 272Кодексу ухвала про привід до суду особи, особисту участь якоївизнано судом обов'язковою, свідка передається для виконаннядо органу внутрiшнiх справ. Під час виконання ухвали вонаоголошується учаснику адміністративного процесу, до якогозастосовується привід, особою, яка її виконує.

Інших спеціальних правил для виконання судовихрішень в адміністративних справах практично не вироблено. Їхвиконання відбувається за правилами Закону України "Провиконавче провадження". Загальний порядок виконанняпостанови суду про стягнення майна чи грошових коштів зборжника визначено главами 5�6 цього Закону. Особливостісписання бюджетних коштів за рішенням суду може бутивстановлено Законом про Державний бюджет України напоточний рік. Так, наприклад, Законом України "Про Державнийбюджет України на 2005 рік" (у редакції Закону від 25 березня2005 року №2505�IV

40) встановлено, що виконання рішення про



стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються коштидержавного бюджету, здійснюється Державним казначействомУкраїни за попереднім інформуванням Міністерства фінансівУкраїни (стаття 37). Це стосується також коштів місцевихбюджетів.

Виконання постанови адміністративного суду прозобов'язання відповідача — суб'єкта владних повноваженьвчинити певні дії або утриматися від їх вчинення здійснюється заправилами статті 76 Закону "Про виконавче провадження" щодовиконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особистовчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Постанова про виселення зі службового житла (увідносинах публічної служби) виконується відповідно до статті79 цього ж Закону, що визначає порядок виконання рішення провиселення боржника.

Спеціальні правила щодо примусового розпуску(ліквідації) об'єднання громадян встановлено статтею 82 Закону"Про виконавче провадження", яка стосується порядкувиконання рішення про заборону діяльності об'єднаннягромадян.

Практика може виявити недостатність положень Закону"Про виконавче провадження" для ефективного виконаннясудових рішень в адміністративних справах. Цілком ймовірно,що виконання судових рішень адміністративних судіввимагатиме вироблення спеціальних процедур у виконавчомупровадженні. Тому механізм виконання судових рішень вадміністративних справах ще потребує ґрунтовної розробки ізаконодавчого врегулювання.

КАС визначаються повноваження суду щодо виконаннясудових рішень. Процесуальні питання, пов'язані з виконаннямсудових рішень в адміністративних справах, вирішує суддяадміністративного суду одноособово, крім питання про поворотвиконання судового рішення, якщо воно вирішується судомапеляційної чи касаційної інстанції.

Адміністративний суд вирішує такі питання, що пов'язаніз виконанням судових рішень в адміністративних справах:

1) про видачу виконавчого листа, про внесення


137

138

виправлень до нього або визнання його таким, що не підлягаєвиконанню (стаття 258 КАС);

2) про видачу дубліката втраченого виконавчого листа(стаття 260 КАС);

3) про поновлення пропущеного строку для пред'явленнявиконавчого листа до виконання (стаття 261 КАС);

4) про визнання мирової угоди сторін виконавчогопровадження або прийняття відмови стягувача від примусовоговиконання (стаття 262 КАС);

5) про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чивстановлення способу і порядку виконання судового рішення(стаття 263 КАС);

6) про заміну сторони виконавчого провадження (стаття264 КАС);

7) про поворот виконання судового рішення (статі 265,266 КАС).

Примусове виконання судових рішень вадміністративних справах здійснюється за виконавчим листом,який є виконавчим документом. Згідно зі статтею 19 Закону "Провиконавче провадження", у виконавчому листі повинні бутизазначені:

1) назва виконавчого документа — виконавчий лист, датавидання та найменування адміністративного суду, прізвище таініціали судді, що видав документ;

2) дата і номер судового рішення, за яким видановиконавчий документ;

3) найменування (для органів, юридичних осіб) або ім'я(прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб)стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб)або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувачата боржника за його наявності (для юридичних осіб),індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржниказа його наявності (для фізичних осіб � платників податків), атакож інші відомості, якщо вони відомі суду, що видав виконавчийдокумент, які ідентифікують стягувача та боржника чи можутьсприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце


народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб),місцезнаходження майна боржника тощо;

4) резолютивна частина судового рішення; 5) дата набрання законної сили судовим рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до

виконання.Виконавчий лист видається за заявою особи, на користь

якої воно ухвалено (стягувача), за кожним судовим рішенням, якенабрало законної сили або яке належить виконати негайно.Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів(стягувачів) чи проти кількох відповідачів (боржників), суд можевидати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частинусудового рішення треба виконати за кожним з них. Виконавчийлист про стягнення судового збору до бюджету надсилаєтьсясудом до місцевих органів державної податкової служби.

На практиці можливі ситуації, коли суд допустив помилкупри оформленні виконавчого листа або видав його помилково(наприклад, тоді, коли судове рішення ще не набрало законноїсили). У цих випадках стягувач та боржник мають правозвернутись до суду, який видав виконавчий лист, із заявою провиправлення помилки у виконавчому листі або про визнанняйого таким, що не підлягає виконанню, а боржник при потребі —й про стягнення на його користь безпідставно одержаногостягувачем за таким виконавчим листом.

Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа,а якщо його було видано помилково або якщо обов'язокборжника відсутній повністю чи частково у зв'язку з йогоприпиненням добровільним виконанням боржником чи іншоюособою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким,що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщостягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністюабо частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на йогокористь безпідставно одержане стягувачем за виконавчимлистом.

У разі втрати виконавчого листа, адміністративний суд,що видав виконавчий лист, за заявою стягувача або поданнямдержавного виконавця може видати дублікат виконавчого листа.


139

140

Заява (подання) про видачу дубліката розглядається судомпротягом десяти днів у судовому засіданні з повідомленнямстягувача або державного виконавця, що звернулися із заявою(поданням), та осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 21 Закону "Про виконавчепровадження" виконавчий лист можна пред'явити довиконання протягом трьох років з наступного дня післянабрання судовим рішенням законної сили, а коли судоверішення належить виконати негайно, — з наступного дня післяйого ухвалення. Однак якщо строк для пред'явленнявиконавчого листа до виконання стягувач пропустив, він можезвернутися до адміністративного суду, який видав виконавчийлист, або до адміністративного суду за місцем виконання іззаявою про поновлення пропущеного строку. Суд розглядаєтаку заяву протягом десяти днів у судовому засіданні зповідомленням осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд визнаєповажними причини пропущення строку, то він своєю ухвалоюпоновлює його.

Сторони у виконавчому провадженні (стягувач іборжник) можуть примиритися. Примирення на етапі виконаннясудового рішення можливе у двох формах — укладення мировоїугоди або відмови стягувача від примусового виконання. Ці діїсторін виконавчого провадження контролюютьсяадміністративним судом за місцем виконання рішення. Так,мирова угода між сторонами виконавчого провадження або заявастягувача про відмову від примусового виконання подається вписьмовій формі державному виконавцеві, який протягом трьохднів передає мирову угоду або заяву стягувач до суду. Судрозглядає мирову угоду або заяву стягувача про відмову відпримусового виконання протягом десяти днів у судовомузасіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Суд неможе визнати мирову угоду або прийняти відмову стягувача відпримусового виконання, якщо це суперечить закону (наприклад,якщо мирова угода стосується прав, свобод, інтересів та обов'язківне лише сторін або якщо вона виходить за межі предметаадміністративного позову), або порушує чиї�небудь права,свободи або інтереси. За відсутності цих підстав суд ухвалою


визнає мирову угоду між стягувачем і боржником чи приймаєвідмову стягувача від примусового виконання.

Якщо під час виконання судового рішення виявленообставини, що перешкоджають належним чином виконатисудове рішення (наприклад, недостатність коштів на рахунку,відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо),адміністративний суд, що видав виконавчий лист, у винятковихвипадках може ухвалою відстрочити або розстрочитивиконання, змінити чи встановити спосіб чи порядок виконаннясудового рішення. Питання про це розглядається судом заподанням державного виконавця або заявою сторонивиконавчого провадження, або навіть за ініціативою суду.Розгляд повинен відбутися протягом десяти днів у судовомузасіданні з повідомленням державного виконавця або сторонивиконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою),та осіб, які беруть участь у справі.

У разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження(наприклад, ліквідовано міністерство�боржник) суд за поданнямдержавного виконавця або за заявою заінтересованої особи можезамінити сторону виконавчого провадження їїправонаступником (наприклад, інше міністерство, якомупередано повноваження ліквідованого міністерства�боржника).Питання про заміну сторони виконавчого провадження судповинен розглянути протягом десяти днів у судовому засіданні зповідомленням державного виконавця або заінтересованоїособи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які берутьучасть у справі.

Якщо питання про поворот виконання скасованогосудового рішення, що вже виконане, не було вирішене судомапеляційної чи касаційної інстанції, або судом, який переглянувсправу за нововиявленими обставинами, то воно може бутиокремо розглянуте адміністративним судом, у якому знаходитьсясправа, за заявою відповідача (боржника). Заяву про поворотвиконання може бути подано протягом одного року з днянабрання законної сили рішенням, яким скасоване судоверішення, що було виконане. Суд розглядає заяву про поворотвиконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть


141

142

участь у справі. Задовольняючи заяву суд повинен зобов'язатипозивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з ньогоза скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб іпорядок здійснення повороту виконання. Поворот виконанняпостанови про відшкодування шкоди, завданої суб'єктомвладних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'яабо смертю фізичної особи, постанови про присудженнявиплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державногобюджету України або позабюджетних державних фондів, а такожпостанови про присудження виплати заробітної плати чи іншогогрошового утримання у відносинах публічної служби недопускається, крім випадків, коли скасована постанова булаобґрунтована на завідомо неправдивих відомостях,повідомлених позивачем, або поданих ним підробленихдокументах.

Крім повноважень щодо вирішення зазначених питань,адміністративний суд наділений юрисдикцією щодо контролю завиконанням судових рішень в адміністративних справах. По�перше, такий контроль здійснюється через розглядадміністративних позовів щодо оскарження рішень, дій чибездіяльності державної виконавчої служби за правилами статті181 КАС. Адміністративна справа з приводу рішень, дій абобездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особидержавної виконавчої служби вирішується судом протягом десятиднів після відкриття провадження у справі. По�друге, в силупринципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення вадміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владнихповноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення,подати у встановлений судом строк звіт про виконання судовогорішення. За наслідками розгляду звіту або у разі йогоненадходження у встановлений строк суд може постановитиокрему ухвалу (стаття 267 Кодексу). Такий механізм контролю завиконанням судових рішень є особливістю адміністративногосудочинства.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьоїстатті 129 Конституції України, судові рішення є обов'язковимидо виконання на всій території України, а обов'язковість рішень


суду визнається однією з основних засад судочинства. Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з

практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право насудовий захист було б примарним, якби правова системадержави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішеннязалишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органивлади відмовляються виконувати чи затримують виконаннясудових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа начас судової стадії розгляду, втрачають зміст

41.

За загальним правилом обов'язковими до виконання єсудові рішення (постанови та ухвали), що набрали законноїсили. У випадках, визначених статтею 252 КАС, постанови судуналежить виконувати негайно, не чекаючи набрання нимизаконної сили. Тож такі постанови є обов'язковими длявиконання до набрання ними законної сили.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, щопідлягають негайному виконанню, є обов'язковими для всіхорганів державної влади і органів місцевого самоврядування,посадових чи службових осіб, фізичних та юридичних осіб iпідлягають виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для:відповідальності (штраф), встановленої статтями 87&

88 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня1999 року

42, — за невиконання боржником — фізичною чи

юридичною особою рішення, що зобов'язує боржника виконатипевні дії, та рішення про поновлення на роботі, а також заневиконання законних вимог державного виконавцягромадянами чи посадовими особами;

адміністративної відповідальності (штраф) відповіднодо частини першої статті 1856 Кодексу України проадміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року

43— за


143

41See §40�41 of Judgment of THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS: HORNSBY v.

GREECE, 19 March 1997, Published in Reports 1997�II.42

Офіційний вісник України. � 1999. � №19. � Ст. 813; 2002. � № 52. � Ст. 2358; 2003. � №33. �Ст. 1775; Голос України. � 2005. � 26 липня. � №135.

43Відомості Верховної Ради УРСР. � 1984. � Додаток до №51. � Ст. 1122; 1990. � №20. � Ст. 313; 1991. � №7. �

Ст. 45; Відомості Верховної Ради України. � 1993. � №6. � Ст. 35; 1995. � №34. � Ст. 268; 1997. � №14. � Ст. 114.

144

залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали судуабо невжиття заходів до усунення зазначених в них порушеньзакону, а так само за несвоєчасну відповідь на окрему ухвалу суду;

кримінальної відповідальності (штраф, обмеження волі,позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посадичи займатися певною діяльністю) відповідно до статті 382Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року

44— за

умисне невиконання службовою особою судового рішення, щонабрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Крім того, якщо невиконання судового рішення єпорушенням трудових (службових) обов'язків, це є підставою длядисциплінарної відповідальності залежно від суб'єкта — згідно звимогами статті 147 Кодексу законів про працю України від 10грудня 1971 року

45, статті 14 Закону України "Про державну службу"

від 16 грудня 1993 року46

, статті 11 Закону України "Про державнувиконавчу службу" від 24 березня 1998 року

47та інших законів.

Невиконання судового рішення є підставою дляцивільної відповідальності, якщо цим особі завдана шкода.Шкода, завдана невиконанням судового рішення,відшкодовується за загальними правилами глави 82 ЦКУкраїни.

Якщо захист прав, свобод чи інтересів особи, яка не бралаучасті у справі, вимагає внесення змін до судового рішення абойого скасування, така особа у випадках, встановлених КАС, маєправо оскаржити це рішення. Якщо строк оскарженняпропущено, він може бути поновлений судом за заявою такоїособи (див. частину шосту статті 182, частину третю статті 208,частину другу частину 234 КАС).

Принцип обов'язковості судових рішень стосується ісудів. Так, обов'язковим є судове рішення суду вищої інстанції водній і тій самій справі для суду нижчої інстанції у разінаправлення справи на новий розгляд. Обов'язковими для судів в



45Відомості Верховної Ради УРСР. � 1971. � Додаток до №50. � Ст. 375; 1984. � №1. � Ст. 3;

1986, №27. � Ст. 539; 1988. � №23. � Ст. 556; 1991. � №23. � Ст. 267; Відомості Верховної РадиУкраїни. � 1992. � №22. � Ст. 302.


47Офіційний вісник України. � 1998. � №15. � Ст. 566; 2003. � №33. � Ст. 1775.

частині встановлення обставин є так звані преюдиційні рішення(див. частини першу і четверту статті 72 КАС):

1) судове рішення в адміністративній, цивільній абогосподарській справі, що набрало законної сили, — єобов`язковим для адміністративного суду при розгляді іншихсправ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якоївстановлено обставини;

2) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду усправі про адміністративний проступок, які набрали законноїсили, є обов`язковими для адміністративного суду при розглядісправи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодоякої ухвалений вирок чи постанова суду, в питаннях, чи маломісце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Усі інші судові рішення формально не є обов'язковимидля врахування при розгляді подібних справ. Однак цілкомзрозуміло, що суд вищої інстанції слідуватиме своїй позиції,виробленій при розгляді подібних справ, і скасовуватимерішення, у яких суди нижчого рівня необґрунтовано відійшли відцієї позиції. Якщо суди одного рівня своїми рішеннямидопускатимуть різне застосування закону у тотожних питаннях,це безумовно завдаватиме шкоди авторитету судової влади.Виправленню таких ситуацій слугуватиме діяльність судів вищихінстанцій.

11. Особливості розгляду і вирішення спорів,віднесених до юрисдикції адміністративних судів

Згідно з положеннями статті 17 КАС, компетенціяадміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктомвладних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно�правових актів чи правових актів індивідуальноїдії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служби;


145

146

3) спори між суб'єктами владних повноважень зприводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, утому числі делегованих повноважень, а також спори, яківиникають з приводу укладання та виконанняадміністративних договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень увипадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчимпроцесом чи процесом референдуму.

Розглянемо найбільш важливі матеріально�правові тапроцесуально�правові особливості цих спорів.

Спори щодо оскарження рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень

Вимоги Конституції України. В Україні, відповідно до статті124 Конституції, юрисдикція судів поширюється на всіправовідносини, що виникають у державі. Стаття 55 Конституціїгарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також наоскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державноївлади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У своїх рішеннях Конституційний Суд Українипрактично не звужує досить широке формулювання вимог статті55 Конституції України. Так, згідно з його тлумаченням, коженмає гарантоване державою право оскаржити в суді загальноїюрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь�якого органудержавної влади, органу місцевого самоврядування, посадових іслужбових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльністьпорушують або ущемляють його права і свободи чиперешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правовогозахисту в суді

48. Стаття 55 Конституції України не визначає, які

саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади імісцевого самоврядування чи посадових і службових осіб


48Див. пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за

конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційного тлумаченнячастини другої статті 55 Конституції України та статті 248�2 Цивільного процесуальногокодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в судінеправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року // Офіційний вісникУкраїни. � 2003. � №28. � Ст. 1377.

можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповіднодо якого в суді можуть оскаржуватися будь�які рішення, дії табездіяльність

49. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа

вважає, що її права і свободи порушені або порушуються,створено або створюються перешкоди для їх реалізації абомають місце інші ущемлення прав та свобод

50.

Крім статті 55 Конституції України, що безпосередньогарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень, це право випливає також з іншихїї статей. Зокрема, частина друга статті 3 Конституції передбачаєвідповідальність держави перед людиною за свою діяльність.Відповідно до частини першої статті 8 Конституції, в Українівизнається і діє принцип верховенства права, який у контекстіадміністративної юстиції щонайменше вимагає визнання івтілення у життя таких вимог:

усі особи, фізичні чи юридичні, рівні у своїх правах; кожен повинен мати змогу ознайомитися зі своїми

правами та обов'язками, встановленими законом; дотримання законів повинно контролюватися судами,

що є незалежними у своїй діяльності; рішення судів повинні виконуватися.

Кожна із цих складових знайшла відображення в текстіКонституції України. Крім того, частина третя статті 8 особливо упоєднанні зі статтями розділу ІІ "Права, свободи та обов'язкилюдини і громадянина" Конституції України, забезпечує особіправо оскаржити рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владнихповноважень безпосередньо на підставі Конституції України.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному "правона відшкодування за рахунок держави чи органів місцевогосамоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої


147

49Див. абз. 9 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у

справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г.П. щодо офіційноготлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248�2 Цивільногопроцесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права наоскарження в суді неправомірних дій посадової особи) від 25 листопада 1997 року //Офіційний вісник України. � 2003. � №28. � Ст. 1377.

50Див. пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за

конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадянщодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа зазверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 року // Офіційний вісникУкраїни. � 1998. � №1. � Ст. 25.

148

незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовихі службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень".

Насамперед, на реалізацію зазначених вимог Конституціїспрямована система адміністративної юстиції. До юрисдикціїадміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорівфізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень, уяких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїмрішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободичи інтереси. При визначенні кола правових актів, що можутьбути оскаржені до адміністративних судів, необхідно виходити зпринципу, що жоден правовий акт (нормативний чиіндивідуальний) не повинен бути виведеним з�під контролюсудів на предмет конституційності, законності цього акту чи йоговідповідності правовому акту вищої юридичної сили. Цейпринцип логічно випливає зі згаданого вище конституційногоположення, яке поширює юрисдикцію судів на всіправовідносини, що виникають в Україні.

Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України,"подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня неперешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду"

51.

Таким чином, оскарження в адміністративному порядку невизнається у нас обов'язковою стадією, що має передувати зверненнюдо суду. Цей підхід дозволяє громадянину самостійно обрати засібзахисту своїх прав: звернутися до суб'єкта владних повноважень, а,при потребі, після цього — і до суду, або відразу до суду.

Предмет оскарження. Щоб відповісти на питання, щоскладає предмет оскарження у цій категорії адміністративнихсправ, необхідно з'ясувати зміст поняття "рішення, дії чибездіяльність суб'єкта владних повноважень".

У контексті КАС, під рішеннями суб'єкта владнихповноважень розуміються як нормативно�правові акти, так іправові акти індивідуальної дії.

Нормативно�правові акти — рішення, дія якихпоширюється на невизначене або визначене загальними


51Там само.

ознаками коло осіб і які призначені для неодноразовогозастосування.

Правові акти індивідуальної дії � рішення, дія якихпоширюється на конкретних осіб або які стосуються конкретноїситуації, і які є актом одноразового застосування норм права.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень маютьпідзаконний характер, тобто повинні прийматися на підставі, вмежах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Дії суб'єкта владних повноважень — це активнаповедінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати впливна права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб(наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особитощо).

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень — цепасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мативплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чиюридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявоюособи, ненадання допомоги працівниками міліції,неоприлюднення нормативно�правового акта тощо).

Чиї саме рішення, дії чи бездіяльність можуть будиоскаржені за правилами адміністративного судочинства? КАСвводить новий термін "суб'єкт владних повноважень". Цейтермін позначає органи державної влади, органи місцевогосамоврядування, їх службових чи посадових осіб, а також іншихсуб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функційна основі законодавства, зокрема й на виконання делегованихповноважень. Отож, при з'ясуванні, чи можуть бути ті чи іншірішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративногосуду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони приздійснені владних управлінських функцій.

Поняття владних управлінських функцій не визначаєтьсяні в законодавстві, ні в національній доктрині адміністративногоправа. Отож, провідну роль у наповненні цього поняттяконкретним змістом відіграватиме практика адміністративнихсудів. Але вже сьогодні можна запропонувати тлумачення цьогопоняття, як такого, що витікає із природи та функцій публічноїадміністрації.


149

150

Владні управлінські функції можна вважати самостійноюкатегорією функцій публічної адміністрації поряд із такимидержавно�владними функціями як законодавча діяльність тасудочинство. Поняттю владних управлінських функцій, на нашпогляд, необхідно надавати якнайширше тлумачення: це всясфера діяльності публічної влади, за винятком законодавчої тасудової.

Умовно можна виділити такі групи владнихуправлінських функцій:

формулювання політики; регулювання; надання адміністративних послуг; контроль;функції підтримки.

Крім функцій підтримки, що полягають у фінансовому тагосподарському забезпеченні суб'єкта владних повноважень,здійснення будь�яких інших функцій може безпосередньовпливати на права, свободи чи інтереси осіб.

Функція формулювання політики на практиці має формунормопроектувальних робіт. На перший погляд, ця функція євнутрішньою функцією органів влади. Однак вже сьогодні вУкраїні існують певні стандарти підготовки проектівнормативно�правових актів, які вимагають від органів владипроводити публічні обговорення соціально значущих проектівактів і враховувати думку громадськості. Наприклад, ЗаконУкраїни "Про охорону навколишнього природного середовища"від 25 червня 1991 року кожному гарантує право брати участь вобговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно�правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва іреконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на станнавколишнього природного середовища (стаття 9)

52. Тому

непроведення такого обговорення або неврахування думки можевважатися порушенням прав особи.

Рішення суб'єкта владних повноважень при здійсненніним функції регулювання здебільшого є підзаконними



нормативно�правовими актами, а тому вони впливають нашироке коло осіб. При здійсненні цієї функції суб'єкт владнихповноважень, як правило, безпосередньо не контактує з особою.Тому у таких справах особа змушена доводити суду, що рішення(а в окремих випадках дії або бездіяльність) зачіпає саме її права,свободи чи інтереси. Зокрема особа повинна довести, що до неїзастосовано це рішення або вона є суб'єктом правовідносин, уяких його може бути застосовано.

Найтісніший контакт суб'єкта владних повноважень ізфізичною чи юридичною особою відбувається насамперед принаданні адміністративних послуг. Рішення, прийняте врезультаті здійснення функції надання адміністративних послуг,завжди буде правовим актом індивідуальної дії, тому особі, якправило, не важко буде довести суду, що саме її права, свободи чиінтереси зачіпаються таким рішенням.

При здійсненні функції контролю суб'єкт владнихповноважень також може втручатися у права, свободи, інтересиособи. Здійснення функції контролю, насамперед, у форміперевірок, ревізій тощо є найбільш втручальним. У такихвипадках найчастіше може бути порушено права, свободи чиінтереси особи. У цьому контексті також можна розглядатирішення суб'єктів владних повноважень про накладенняадміністративних стягнень, оскільки за своєю природою такірішення є наслідком здійснення контролю за дотриманнямзаконодавства.

Так само негативні наслідки для особи можуть настати і відбездіяльності — у формі нездійснення або несвоєчасногоздійснення контрольних функцій. Наприклад: підприємствозабруднює довкілля, а це негативно позначається на здоров'ї людей.Громадськість звертається до компетентного державного органу зпроханням здійснити перевірку і вжити відповідних заходів, аледержавний орган відбувається формальними відписками.

Природньо, що владні управлінські функції насампередпритаманні органам виконавчої влади та органам місцевогосамоврядування. Однак, законодавчий орган, крім основної —законодавчої функції, може в окремих випадках здійснювати іуправлінські функції (наприклад, приймаючи постанови з питань


151

152

погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях,а також місць розташування об'єктів власності інших держав,міжнародних організацій). Крім того, правильно відносити довладних управлінських функцій також ті функції, що здійснюються:

Президентом України (крім суто політичних); органами прокуратури (крім тих, що здійснюються в

межах кримінального процесу);іншими державними органами (у тому числі й судами,

але за межами здійснення судочинства); органами влади Автономної Республіки Крим.

Питання делегованих повноважень також поки щонедостатньо врегульовані на законодавчому рівні. Делегуванняповноважень може бути визначено як наділення своїмповноваженням (уповноваження) одним суб'єктом владнихповноважень іншого суб'єкта.

Часто делегування повноважень може бути пов'язане ізнеобхідністю здійснювати нормативне регулювання. Згадайтедекрети Кабінету Міністрів України, що приймалися з "метоюоперативного вирішення питань, пов'язаних із проведеннямринкової реформи" протягом 1992�1993 років на підставі ЗаконуУкраїни "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів Україниповноважень видавати декрети в сфері законодавчогорегулювання" від 18 листопада 1992 року

53. Або укази Президента

України з економічних питань, не врегульованих законами,видані на підставі пункту 4 Розділу XV "Перехідні положення"Конституції України.

Можна виділити такі ознаки делегованих повноважень(поки що лише на доктринальному рівні, бо це не завждивідповідає чинному законодавству):

делегування повноважень неможливе без відповідноїзаконодавчої підстави;

делегування повноважень полягає у попередньомудозволі суб'єкта владних повноважень іншому суб'єктуздійснювати повноваження, віднесені до компетенції першого;

делегуються лише окремі повноваження, у результатічого відбувається тимчасове розширення повноважень суб'єкта,



якому вони делегуються;делегування повноважень можливе на визначений час

або без зазначення строку. При делегуванні повноважень напевний строк, делеговані повноваження припиняютьсяавтоматично. При делегуванні без зазначення строкуповноваження можуть бути відкликані в будь�який час зарішенням суб'єкта, який їх делегував;

у разі делегування повноважень вищим органомнижчому, достатньо рішення вищого органу, у разінепідпорядкованості суб'єктів (орган місцевого самоврядування— місцевий орган виконавчої влади), для того, щоб відбулосяделегування, необхідні рішення обох суб'єктів або укладенняадміністративного договору;

суб'єктом владних повноважень можуть делегуватисяповноваження лише у межах його компетенції (не можнапередати більше повноважень, ніж має сам суб'єкт, так само неможна передати ті повноваження, яких не має);

суб'єкт владних повноважень, що делегувавповноваження, обов'язково зберігає контроль за здійсненнямделегованих повноважень;

делеговані повноваження здійснюються, як правило, зарахунок суб'єкта владних повноважень, що делегувавповноваження.

Конституція України передбачає делегування законамиУкраїни повноважень Автономній Республіці Крим (частинадруга статті 138), а також делегування повноваженьрайонними чи обласними радами відповідним місцевимдержавним адміністраціям (частина шоста статті 118, пункт 7статті 119).

Положення про делеговані повноваження містяться і взаконах України. Так, з абзацу чотирнадцятого статті 1 ЗаконуУкраїни "Про місцеве самоврядування в Україні" випливає, щоокремі повноваження органів виконавчої влади делегуютьсяорганам місцевого самоврядування законом, а окреміповноваження органів місцевого самоврядування можутьделегуватися відповідним місцевим державним адміністраціямза рішенням районних, обласних рад.


153

154

Частиною другою статті 14 Закону України "Про місцевідержавні адміністрації" передбачено, що Кабінет МіністрівУкраїни в межах, визначених законами України, можепередавати місцевим державним адміністраціям окреміповноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

Статтею 44 Конституції Автономної Республіки Крим,затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 року,встановлено, що в Автономній Республіці Крим органаммісцевого самоврядування може делегуватися виконанняокремих повноважень Автономної Республіки Крим з передачеюфінансів і майна для забезпечення виконання зазначенихповноважень. Порядок і умови виконання делегованихповноважень можуть визначатися на основі погоджених рішеньабо угод між Верховною Радою Автономної Республіки Крим таорганами місцевого самоврядування.

Критерії оцінювання рішень дій, бездіяльності суб'єктіввладних повноважень. Небезпека свавільного втручання суб'єктіввладних повноважень у сферу діяльності фізичних таюридичних осіб вимагає існування адміністративних процедур,які б слугували бар'єром для будь�яких проявів свавілля.Адміністративні процедури повинні стати предметомрегулювання окремого законодавчого акта, про що уже йшлосяраніше. Однак, до прийняття відповідного закону судипотребують хоча б рамкових критеріїв для оцінювання рішень,дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Такі критеріїзакріплені у частині третій статті 2 КАС.

Отож, у справах щодо оскарження рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративнісуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою цеповноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, щомають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;


6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного

балансу між будь�якими несприятливими наслідками для прав,свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення якихспрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесіприйняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.Зазначені критерії певною мірою відображають

принципи адміністративної процедури, вироблені у практицієвропейських країн. Вони важливі не лише для суду. Суб'єктивладних повноважень повинні також враховувати ці критерії�принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметьсяними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності.Крім того, ці критерії�принципи одночасно є важливиморієнтиром при реалізації дискреційних повноважень владногосуб'єкта, а також в умовах відсутності законодавства, яке чіткорегулює порядок здійснення адміністративних проваджень.

Також законодавче закріплення цих критеріїв�принципівдає можливість фізичній чи юридичній особі сформуватиуявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вонамає право очікувати від суб'єкта владних повноважень.

Прийняття рішень, вчинення дій на підставі, у межахповноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією тазаконами України — за змістом цей критерій випливає зпринципу законності, що закріплений у частині другій статті 19Конституції України: "Органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діятилише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України".

На підставі означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному

Конституцією та законами України (далі — законом); зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та

обставин, визначених ним.


155

156

У межах повноважень означає, що рішення суб'єктавладних повноважень повинно прийматися, а дія вчинятисявідповідно до встановлених законом повноважень, неперевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнямиприйнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон — такзвані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо закономне передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону іє необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїхфункцій (завдань) — так звані "похідні повноваження".

У спосіб означає, що суб'єкт владних повноваженьзобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедуриприйняття рішення або вчинення дії, і повинен обирати лишевизначені законом засоби.

Прийняття рішення, вчинення дії з використаннямповноваження з метою, з якою це повноваження надано, — цейкритерій інакше може бути сформульовано як принципвикористання повноваження з належною метою. Належною є тамета, що визначена в законі або випливає з його цілей. Длязабезпечення дотримання цього принципу доцільно, щоб узаконодавчому акті чітко зазначалася мета, задля якої надаєтьсяповноваження. Цілі закону часто можуть бути виведені з йогоназви або преамбули, або загальних положень. Часто дляз'ясування мети повноважень та цілей закону доцільнозвертатися до пояснювальної записки відповідногозаконопроекту та матеріалів його обговорення.

Якщо мету повноваження в законі не визначено, то слідвиходити із загальної мети, яка визначена у статті 3 КонституціїУкраїни, — утвердження і забезпечення прав людини є головнимобов'язком держави.

Використання повноважень з неналежною метою засвоїм змістом є зловживанням ними: використання їх нечесно,із протиправними намірами, з недоброю волею, зіспотвореним тлумаченням мети, з якою надано повноваження,з наявністю особистого інтересу у прийнятті рішення абовчиненні дії.

Якщо рішення приймається для досягнення результатів,на які повноваження суб'єкта владних повноважень аж ніяк не


спрямоване, таке рішення повинно визнаватися протиправним.Так, несумісним з метою повноваження можна визнати рішеннямісцевої влади провести ремонт на громадському майдані, деплануються законні акції протесту, для того, щоб їмперешкодити, хоча потреби у такому ремонті немає (цейприклад хоч і наводився раніше, але вважаємо виправданимнавести його знову).

Прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто зурахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняттярішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принципобґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владнихповноважень враховувати як обставини, на обов'язковістьурахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, щомають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельнозібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення усправі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновкиекспертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникатиприйняття невмотивованих висновків, зокрема тих, щоґрунтуються на припущеннях, а не на конкретних обставинах.Так само недопустимо надавати значення обставинам, якінасправді не мають відношення до справи.

Прийняття рішення, вчинення дії безсторонньо(неупереджено) — цей критерій�принцип зобов'язує суб'єктавладних повноважень не проявляти упереджене ставлення доособи у своїх рішеннях та діях. Упереджено ставитися означаєбути прихильним до особи або навпаки поводитися з неюдискримінаційно через особисту симпатію чи антипатію абочерез власний інтерес у справі (фінансовий, родинний тощо),соціальний (корпоративний) інтерес, пов'язаний із належністюдо певної спільноти, професії та ін. Приймаючи рішення абовчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати насторону будь�якої з осіб та не може проявляти себезаінтересованою стороною у справі, виходячи з будь�якогонелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає іззавдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення дій добросовісно (із лат.:bona fide — щиро, правдиво, чесно, без обману; bona fides —чесний


157

158

та щирий намір) — цей критерій�принцип вимагає від суб'єктавладних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміромщодо реалізації владних повноважень та досягнення поставленихцілей і справедливих результатів, з відданістю визначенимзаконом меті та завданням діяльності, передбачувано, безкорисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв абопереваг через прийняття рішень та вчинення дій.

Прийняття рішення, вчинення дій розумно (розсудливо).Під безрозсудливим або ірраціональним вчинком/дією суб'єктавладних повноважень можна розуміти такі, які жоден суб'єктвладних повноважень, діючи відповідно до здорового глузду таобов'язків, покладених на нього законом не міг би вчинити;рішення/дія настільки неприпустимі з точки зору законів логікита загальноприйнятих моральних стандартів, що жоден суб'єктвладних повноважень, діючи відповідно до здорового глузду неміг би їх прийняти/вчинити.

Прийняття рішення, вчинення дій з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливійдискримінації, — метою цього критерію�принципу є попередженнята усунення несправедливої (безпідставної) дискримінації. Суб'єктвладних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення доосіб під час прийняття рішення або вчинення дії за однакових(схожих) обставин. Це, звичайно, не означає ігноруванняіндивідуальних обставин кожної справи, а означає, що за схожихумов не повинні ігноруватися принципи та підходи, застосованіпід час розгляду подібної справи.

Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо органнадаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи іззаконних підстав та розумних об'єктивних обставин. Наприклад,не можна говорити про несправедливу дискримінацію, якщосуб'єкт владних повноважень надаватиме першочергове правона прийом вагітним жінкам, інвалідам тощо.

Принцип рівності (недискримінації) тісно пов'язаний ізпринципом безсторонності (неупередженості), адже упередженеставлення може проявлятися у дискримінації особи.

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема здотриманням необхідного балансу між будь&якими


несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особиі цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), � цейкритерій випливає з принципу пропорційності (адекватності).Дотримання принципу пропорційності особливо важливе приприйняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права,свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу єдосягнення розумного балансу між публічними інтересами, назабезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владнихповноважень, та інтересами конкретної особи. Принциппропорційності зокрема передбачає, що:

здійснення повноважень, як правило, не повинноспричиняти будь�яких негативних наслідків, що не відповідали бцілям, які планується досягти;

якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободичи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправданінеобхідністю досягнення більш важливих цілей;

несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересівособи внаслідок рішення або дії суб'єкта владних повноважень,повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настатиза відсутності такого рішення або дії;

для досягнення суспільно�корисних цілей повинніобиратися найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на метідосягнення балансу між публічним інтересом таіндивідуальним інтересом особи, а також між цілями тазасобами їх досягнення.

Прийняття рішення з урахуванням права особи научасть у процесі прийняття рішення — цей критерій випливає зпринципу гласності прийняття рішень. Він повинензастосовуватися при прийнятті суб'єктом владних повноваженьрішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи.Особа, щодо якої приймається рішення, має право бутивислуханою суб'єктом владних повноважень: вона моженаводити обставини та докази на їх підтвердження, правовіаргументи тощо. Ця вимога не є обов'язковою, якщо спілкуванняіз суб'єктом владних повноважень відбувається письмово іповноваження суб'єкта владних повноважень не є дискреційним.


159

160

Наприклад, якщо для надання певної адміністративної послугинеобхідно надати певні документи і за їх наявності суб'єктвладних повноважень зобов'язаний надати цю послугу, то немаєсенсу у наданні особі можливості бути вислуханою.

Принцип гласності також вимагає від суб'єкта владнихповноважень забезпечити особі доступ до інформації прообставини, які можуть бути покладені в основу рішення. Вибірспособу надання інформації особі є прерогативою суб'єктувладних повноважень. Наприклад, через місцеві засоби масовоїінформації або поштою, мешканці будинку можуть бутиповідомленні про готування рішення про будівництво івідкриття автозаправки неподалік від будинку. Звичайно, щодотримання цього принципу повинно узгоджуватися ізположеннями законів про доступ до різних видів інформації.

Принцип гласності включає право особи на захист,право мати представника, право знати про прийняте суб'єктомвладних повноважень рішення.

Прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобтопротягом розумного строку — цей критерій�принцип означаєне лише необхідність дотримання визначених у нормативно�правових актах часових рамок прийняття суб'єктом владнихповноважень рішення або вчинення дії, а й прийняття рішенняабо вчинення дії протягом розумного строку, безневиправданого для конкретної ситуації зволікання. Тривалістьрозумного строку залежить від складності певного питання,нагальності його вирішення, кількості людей, залучених досправи, їхньої поведінки тощо.

Виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владнихповноважень хоча б одному із зазначених критеріїв дляоцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бутипідставою для задоволення адміністративного позову лише заумови встановлення порушення прав, свобод та інтересівпозивача. Якщо ж прав, свобод та інтересів позивача порушеноне було, суд повинен відмовити у задоволенні позову іпостановити окрему ухвалу, якою звернути увагу суб'єктавладних повноважень на відхилення від принципівадміністративної процедури.


Особливості розгляду окремих категорій адміністративнихсправ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень. КАС встановлює особливості провадженняв окремих категоріях адміністративних справ щодо оскарженнярішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, асаме — у справах щодо оскарження нормативно�правових актів,щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державноївиконавчої служби, щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності,що обмежують реалізацію права на мирні зібрання.

Особливості провадження у справах щодо оскарженнянормативно&правових актів встановлені статтею 171 КАС.Відповідно до частини другої цієї статті право оскаржитинормативно�правовий акт має особа, щодо якої застосовано цейакт, а також особа, яка є суб'єктом правовідносин, у яких будезастосовано цей акт.

Кодекс також встановлює коло суб'єктів владнихповноважень, чиї рішення, прийняті у формі нормативно�правових актів можуть оскаржуватися до адміністративного суду.Окремим пунктом у Кодексі перелічені акти, які можуть бутипредметом розгляду у Конституційному Суді, а саме: постановиВерховної Ради України, укази та розпорядження ПрезидентаУкраїни, постанови та розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни, постанови Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим. У КАС наголошено, що ці нормативно�правові акти можутьбути предметом розгляду і в адміністративному суді, але лише напредмет їх законності, не включаючи сюди питанняконституційності. Поняття законності тут необхідно розумітитрохи ширше, ніж відповідність закону. Сюди необхідновключати також відповідність міжнародному договору, згода наобов'язковість якого надана Верховною Радою України. Адже,згідно зі статтею 9 КАС, якщо таким міжнародним договоромвстановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, тозастосовуються правила міжнародного договору.

Такий же підхід повинен застосовуватися дляоцінювання законності та відповідності правовим актам вищоїюридичної сили інших категорій підзаконних нормативно�правових актів, серед яких нормативно�правові акти


161

162

міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних адміністрацій, органів місцевого самоврядуваннятощо.

Про відкриття провадження в адміністративній справіщодо оскарження нормативно�правового акта відповідачповинен опублікувати оголошення у виданні, в якому цей акт бувабо мав бути офіційно оприлюднений, щоб кожназаінтересована особа могла, при бажанні, вступити у справу.Оголошення повинно містити вимоги позивача щодооскаржуваного акта, реквізити нормативно�правового акта, дату,час і місце судового розгляду адміністративної справи.Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім днівдо судового розгляду. Якщо оголошення опубліковано своєчасно,вважається, що всі заінтересовані особи належним чиномповідомлені про судовий розгляд справи. Якщо такі особи невступили у справу, вони позбавляються можливості оскаржуватисудове рішення у ній.

Адміністративна справа щодо оскарження нормативно�правових актів повинна бути вирішена протягом розумногостроку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадженняу справі. І, лише у виняткових випадках з урахуваннямособливостей розгляду справи, суд ухвалою має правопродовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.

Суд може визнати нормативно�правовий акт незаконнимчи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичноїсили, повністю або в окремій його частині. Варто звернути увагуна те, що частина дев'ята статті 171 КАС уповноважує судздійснювати при потребі так званий "непрямий" контроль. Так,якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно�правовогоакта виявлено незаконність або невідповідність правовому актувищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх окремихположень, крім тих, щодо яких відкрито провадження вадміністративній справі та які впливають на прийняттяпостанови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положеннянезаконними або такими, що не відповідають правовому актувищої юридичної сили. Йдеться як про нормативно�правові акти,


так і про правові акти індивідуальної дії. У резолютивній частині постанови суду у такій справі

зазначається про визнання нормативно�правового акта абойого окремих положень незаконними або такими, що невідповідають правовому акту вищої юридичної сили, і провизнання їх нечинними (правовий акт індивідуальної діїскасовується). Також суд повинен визначити наслідки такоїпостанови: чи зберігаються правовідносини, що виникли напідставі нормативно�правового акта, або чи потрібно і в якийспосіб повернути його виконання. Суд обов'язково повиненвизначити, з якого моменту правовий акт вважається нечинним— з моменту видання чи з моменту набрання постановою судузаконної сили.

Критерієм для визначення моменту, з якого правовий актдоцільно визнавати нечинним, може стати поділ протиправнихактів на нікчемні і заперечні

54.

Нікчемним буде той акт, який для звичайної розумноїлюдини без юридичної освіти є вочевидь протиправним. Донікчемних актів можна віднести, наприклад, рішення міськоїради про стягнення одномісячного заробітку усіх працюючихгромадян міста до якогось благодійного фонду. Для всіхочевидним є протиправність цього рішення, яке грубо порушуєправо кожного громадянина на оплату праці. Томуадміністративний суд, констатувавши протиправність рішенняміської ради, повинен визнати його нечинним з моментуприйняття, і зобов'язати благодійний фонд повернути гроші, якібули призначені для оплати праці.

Заперечним можна назвати акт, відповідність якогонормам права вищої юридичної сили у звичайної розумноїлюдини без юридичної освіти викликає сумніви, а може й невикликати таких. Для прикладу, до заперечних можна віднестиправовий акт, що виданий на підставі норми права, яка допускаєнеоднозначне тлумачення, зміст якого відповідає одному зваріантів тлумачення, але суперечить іншому. Остаточнерішення про те, чи відповідає нормі права такий акт, — за


163

54Поділ актів управління на нікчемні і заперечні пропонувався професором Леонідом

Ковалем. Див. Коваль Л. Адміністративне право України. � К.: Основи, 1994. � С. 83�84.

164

адміністративним судом. У цьому випадку, виходячи з принципуправової визначеності і з необхідності забезпечити стабільністьу суспільних відносинах, потрібно надати захистправовідносинам, що склалися на підставі заперечного акту,оскільки не кожен учасник цих відносин міг здогадатися пропротиправність акта. Відносини, які виникли на підставі цьогоакту (наприклад, укладені договори) до визнання йогопротиправним, можуть зберігатися. Тому результатом розглядусправи про заперечний акт може бути визнання йогопротиправним і нечинним з моменту набрання законної силипостановою суду. Також може бути вирішено питання провідшкодування шкоди, завданої позивачу дією такого акта.

Зрозуміло, що поняття звичайної розумної людини безюридичної освіти як критерій для розмежування нікчемних тазаперечних актів є доволі оціночним і розмитим. Більш чіткікритерії можуть бути виведені лише після того, як складетьсячимала практика у вирішенні таких спорів.

Якщо у зв'язку з внесенням змін до чинногозаконодавства оспорюваний акт перестав відповідати новимвимогам, його може бути визнано нечинним з моменту набраннячинності законодавчим актом, яким запроваджено зміни управовому регулюванні.

Названі особливості провадження у справах щодооскарження нормативно�правових актів застосовуються також увипадках, коли питання про відповідність нормативно�правового акта правовому акту вищої юридичної сили постає підчас розгляду іншої адміністративної справи. Йдеться, зокрема,про випадки, коли особа оскаржує не нормативно�правовий акт,а індивідуальне рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, апід час розгляду справи виявиться, що рішення чи дії спрямованіна виконання цього акта.

Особливості провадження у справах щодо оскарженнярішень, дій або бездіяльності державної виконавчої службивизначено статтею 181 КАС. Йдеться про оскарження рішень, дійабо бездіяльності, що не пов'язані із виконанням судових рішеньу цивільних (господарських) справах, адже виконання судовихрішень у цивільних (господарських) справах контролюється


судом в порядку, встановленому цивільним (господарським)судочинством.

Право звернутися до адміністративного суду із позовом утаких адміністративних справах мають учасники виконавчогопровадження (крім державного виконавця) та особи, якізалучаються до проведення виконавчих дій, якщо вонивважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державноговиконавця чи іншої посадової особи державної виконавчоїслужби порушено їхні права, свободи чи інтереси. Відповідачем усправі щодо рішень, дій або бездіяльності державного виконавцячи іншої посадової особи державної виконавчої служби євідповідний орган державної виконавчої служби.

КАС встановлено скорочені строки для поданняадміністративного позову та розгляду справи щодо оскарженнярішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, щобсудове оскарження не затягувало самого процесу виконаннясудових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), щопідлягають примусовому виконанню. Так, адміністративнийпозов може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, колиособа дізналася або повинна була дізнатися про порушення їїправ, свобод чи інтересів, а якщо оскаржується постанова провідкладення провадження виконавчих дій, — у триденний строк здня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися пропорушення її прав, свобод чи інтересів. Про подання позову судповідомляє відповідача не пізніше, ніж наступного дня післявідкриття провадження у справі.

Адміністративна справа повинна бути розглянута і вирішенапротягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Особливості провадження у справах заадміністративними позовами про усунення обмежень уреалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 183 КАС.Стаття 39 Конституції України гарантує громадянам правозбиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи,демонстрації. Подати адміністративний позов про усуненняобмежень у реалізації цього права може організатор(організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи іншихмирних зібрань у разі, якщо, на думку позивача, суб'єкт владних


165

166

повноважень створює перешкоди для проведення таких заходів.Позов подається до адміністративного суду за місцем проведеннямирних зібрань. Відповідачем може бути орган виконавчої владиабо орган місцевого самоврядування, що були належним чиномповідомлені про проведення таких заходів.

Про відкриття провадження у справі, дату, час та місцерозгляду справи суд негайно повідомляє сторони.Адміністративна справа про усунення обмежень у реалізаціїправа на мирні зібрання повинна бути розглянута судомпротягом трьох днів після відкриття провадження, а в разівідкриття провадження менш як за три дні до проведеннявідповідних заходів або у день їх проведення — невідкладно.

Постанова суду в адміністративній справі про усуненняобмежень у реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.

Спори з приводу прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служби

Другою категорією справ, віднесених доадміністративної юрисдикції, є спори, що виникають з відносинпублічної служби, — щодо прийняття громадян на публічнуслужбу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Поняття публічної служби у КАС розкривається черезперелік різновидів цієї служби. Так під публічною службоюрозуміється "діяльність на державних політичних посадах,професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба,альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, іншадержавна служба, служба в органах влади Автономної РеспублікиКрим, органах місцевого самоврядування" (пункт 15 статті 3 КАС).Необхідно зауважити, що таке визначення дається лише для цілейКАС, хоча у доктрині значення терміну "публічна служба" можевідрізнятися. Наприклад, до цього поняття теоретично можнавідносити і працівників бюджетних установ (лікарів, учителів таін.), державних та комунальних підприємств, нотаріусів тощо.

Розглянемо значення складових поняття публічноїслужби. Перш за все сюди віднесено діяльність на державнихполітичних посадах. Термін "державна політична посада" покищо не вживається в інших законодавчих актах. Лише в Указі


Президента України "Про систему центральних органіввиконавчої влади" від 15 грудня 1999 року за характеромповноважень, порядком призначення на посади та звільнення зпосад до політичних посад віднесено посади Прем'єр�міністраУкраїни, Першого віце�прем'єр�міністра, віце�прем'єр�міністрів,міністрів. Ці посади не відносяться до категорій посад державнихслужбовців, визначених Законом України "Про державнуслужбу"

55. Зазначений перелік не є вичерпним. До державних

політичних посад можна віднести й інші посади, що визначеніКонституцією та Законами України і які обіймаються черезобрання на них Українським народом або призначеннявсенародно обраними носіями влади на визначений строк дляреалізації політичної програми. Йдеться, насамперед, про посадиПрезидента України, народних депутатів України, членів КабінетуМіністрів України, заступників міністрів, голів обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій

56.

Слід зазначити, що у КАС йдеться лише про державніполітичні посади, оскільки політичними можуть вважатися,наприклад, і посади керівників політичних партій тощо.

Професійна діяльність суддів і прокурорів визначається,насамперед, відповідними статусними законами — ЗаконамиУкраїни "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року

57і "Про

прокуратуру" від 5 листопада 1991 року58

.Військова служба у Збройних Силах України та інших

військових формуваннях є державною службою особливого характеру,яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станомздоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни

59.


167

55Див. частину четверту статті 1 Указі Президента України "Про систему центральних

органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 року (у редакції Указу Президента Українивід 29 травня 2001 року №345/2001) // Офіційний вісник України. � 1999. � №50. � Ст. 2434;2001. � №22. � Ст. 985.

56Див. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні. �

К.: Факт, 2002. � С. 208.57

Відомості Верховної Ради України. � 1993. � №8. � Ст. 56; 1994. � №22. � Ст. 142, №26. � Ст.203; 1995. � №34. � Ст. 268; 1999. � №50. � Ст. 434; 2000. � №10. � Ст. 79, №13. � Ст. 102, №38. �Ст. 322; 2001. � №33. � Ст. 180; 2004. � №15. � Ст. 1026.

58Відомості Верховної Ради України. � 1991. � №53. � Ст. 793; 1993. � №22. � Ст. 229, №50. � Ст.

474; 1995. � №11. � Ст. 71; 2001. � №44. � Ст. 233; 2002. � №17. � Ст. 117, №7. � Ст. 277; 2003. � №23.� Ст. 1015, №30. � Ст. 247, №32. � Ст. 1690; 2005. � №2. � Ст. 32, №6. � Ст. 132, №11. � Ст. 198.

59Див. частину першу статті 2 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і

військову службу" від 25 березня 1992 року (у редакції Закону від 18 червня 1999 року №766�XIV) // Відомості Верховної Ради України. � 1992. � №27. � Ст. 385; 1999. � №33. � Ст. 270.

168

Альтернативна служба є службою, яка запроваджуєтьсязамість проходження строкової військової служби і має на метівиконання обов'язку перед суспільством

60.

Дипломатична служба — це професійна діяльністьгромадян України, спрямована на практичну реалізаціюзовнішньої політики України, захист національних інтересівУкраїни у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересівгромадян і юридичних осіб України за кордоном

61.

До публічної служби відноситься й будь�яка іншадержавна служба, що у найзагальнішому вигляді визначається якпрофесійна діяльність осіб, які займають посади в державнихорганах та їх апараті щодо практичного виконання завдань іфункцій держави та одержують заробітну плату за рахунокдержавних коштів

62. Це служба в апараті Верховної Ради України,

Секретаріаті Президента України, в органах виконавчої влади,інших державних органах, апаратах судів тощо.

Визначення служби в органах влади АвтономноїРеспубліки Крим у законодавстві відсутнє. Під службою в органахвлади Автономної Республіки Крим пропонуємо розумітидіяльність осіб, які займають посади у Верховній Раді АвтономноїРеспубліки Крим, Рахунковій палаті Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим,міністерствах та республіканських комітетах АвтономноїРеспубліки Крим, інших органах влади Автономної РеспублікиКрим та їх апараті і одержують заробітну плату за рахунок коштівбюджету Автономної Республіки Крим. Такою службою доцільновизнавати і діяльність депутатів Верховної Ради АвтономноїРеспубліки Крим.

Служба в органах місцевого самоврядування — цепрофесійна, на постійній основі діяльність громадян України, якізаймають посади в органах місцевого самоврядування, що


60Див. статтю 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12 грудня

1991 року (у редакції Закону України від 18 лютого 1999 року №437�XIV) // ВідомостіВерховної Ради України. � 1992. � №15. � Ст. 188; 1999, №15. � Ст. 86.

61Див. статтю 1 Закону України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року //

Офіційний вісник України, 2001. �№42. � Ст. 1881.62

Див. статтю 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року //Відомості Верховної Ради України. � 1993. � №52. � Ст. 490.

спрямована на реалізацію територіальною громадою свогоправа на місцеве самоврядування та окремих повноваженьорганів виконавчої влади, наданих законом

63. Для цілей КАС до

служби в органах місцевого самоврядування слід відносититакож діяльність депутатів місцевих рад, статус якихвизначається Законом України "Про статус депутатів місцевихрад" від 11 липня 2002 року

64.

Одне з основних завдань адміністративного суду увирішенні спорів, що виникають з відносин публічної служби —це захист гарантованого частиною другою статті 38 Конституціїправа рівного доступу громадян до державної служби, а також дослужби в органах місцевого самоврядування. Відокремленнявідносин публічної служби від трудових відносин, а отже,виведення їх з�під юрисдикції загальних судів пояснюється тим,що вони становлять предмет конституційного таадміністративного права.

Трудове законодавство може застосовуватися до відносинпублічної служби лише субсидіарно, — якщо відсутні відповідніположення у конституційному та адміністративномузаконодавстві. Відносинам публічної служби у більшості випадківне властиве договірне регулювання умов праці, що характерне длятрудового права. Службові відносини регулюються на рівнізаконодавства в централізованому порядку. У них немає трудовогодоговору як підстави для виникнення трудових відносин, оскількиумови служби чітко визначені законодавством, а тому відсутнясфера для домовленостей.

Спори у відносинах публічної служби можливірізноманітні: вони можуть стосуватися прийняття на публічнуслужбу, оплати праці службовця, притягнення його додисциплінарної відповідальності, надання відпустки,кваліфікаційної атестації, переведення на іншу посаду,звільнення з посади, призначення та виплати пенсії тощо.

Позивачем у спорах, пов'язаних з відносинами публічноїслужби, як правило, є особа, що перебуває на публічній службі і яка


169

63Див. статтю 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7

червня 2001 року // Офіційний вісник України. � 2001. � №26. � Ст. 1151.64

Відомості Верховної Ради України. � 2002. � №40. � Ст. 290; 2004. � №14. � Ст. 196;Офіційний вісник України. � 2004. � №10. � Ст. 572.

170

вважає, що органом, з яким вона перебуває у відносинах публічноїслужби, порушено її права, свободи чи інтереси у цій сфері. Вокремих випадках позивачем можуть бути й інші особи, наприклад,громадяни, які претендували на посаду відповідного службовця, алене були призначені на неї; особи, звільнені з публічної служби.

Відповідачем у таких спорах є орган, з яким службовецьперебуває у відносинах публічної служби. Третьою особою безсамостійних вимог на стороні відповідача може бути залученапосадова особа, яка безпосередньо і одноосібно прийняларішення щодо публічної служби позивача, адже до неї згодомможе бути подано регресний позов, якщо суд ухвалить постановуна користь відповідача.

Є категорії спорів, де, навпаки, позивачем буде суб'єктвладних повноважень, а відповідачем � особа, яка перебуває напублічній службі. Це, насамперед, справи про припиненняповноважень посадової особи у разі порушення нею вимогнесумісності, встановлених Конституцією та законами України.Такі справи розглядаються судом лише у випадках, визначенихКонституцією чи законом

65. Завдання суду у таких справах —

перевірити наявність обставин, що є підставою для достроковогоприпинення повноважень посадової особи, щоб не допуститисвавільного припинення повноважень.

Статтею 180 КАС визначено декілька особливостейпровадження у справі про дострокове припинення повноваженьнародного депутата України у разі невиконання ним вимог щодонесумісності. З адміністративним позовом у такій справі маєправо звернутися лише Голова Верховної Ради України. Справупро дострокове припинення повноважень народного депутатаУкраїни розглядає окружний адміністративний суд,територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ,протягом семи днів після відкриття провадження. Неприбуття усудове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про


65До таких випадків сьогодні можна віднести дострокове припинення за рішенням суду

повноважень народного депутата України у разі невиконання ним вимог щодонесумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності. Див. частину четвертустатті 81 Конституції України, а також частину другу статті 5 Закону України "Про статуснародного депутата України" від 17 листопада 1992 року (у редакції Закону України від 22березня 2001 року №2328�III) // Відомості Верховної Ради України. � 1993. � №3. � Ст. 17;2001. � №42. � Ст. 212.

розгляд справи, не перешкоджає її розгляду. Судові виклики абосудові повідомлення у такій справі можуть здійснюватисятелеграмою, факсимільним повідомленням (факсом,телефаксом), електронною поштою, телефоном або й черездрукований засіб масової інформації. Постанова суду проприпинення повноважень посадової особи у разі порушеннянею вимог щодо несумісності виконується негайно.

У справах, що виникають з відносин публічної служби,негайно повинні виконуватися також постанови суду пропоновлення на посаді, про присудження виплати заробітноїплати, іншого грошового утримання, виплати пенсій, іншихперіодичних платежів з Державного бюджету України абопозабюджетних державних фондів (у межах суми стягнення заодин місяць). За заявою осіб, які беруть участь у справі, або звласної ініціативи суд може звернути до негайного виконанняпостанову про присудження виплати заробітної плати, іншогогрошового утримання, виплати пенсій, інших періодичнихплатежів з Державного бюджету України або позабюджетнихдержавних фондів у повному обсязі.

Особливістю таких справ є також те, що за загальнимправилом поворот виконання скасованої постанови суду проприсудження виплати заробітної плати чи іншого грошовогоутримання, про присудження виплати пенсій чи іншихперіодичних платежів з Державного бюджету України абопозабюджетних державних фондів у відносинах публічноїслужби не допускається. Поворот таких постанов допускаєтьсялише у разі, якщо скасована постанова була обґрунтована наповідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях абоподаних ним підроблених документах (стаття 266 КАС).

Компетенційні спори та спори, що виникають задміністративних договорів

До юрисдикції адміністративних судів відносяться і такзвані компетенційні спори, а також спори, які виникають зприводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Під компетенційними спорами розуміються спори міжсуб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої


171

172

компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у томучислі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те,що сторонами у них (як позивачем, так і відповідачем) є суб'єктивладних повноважень.

Компетенцію органу чи посадової особи складають їхнівладні повноваження, визначені законом. Внаслідокнедосконалості законодавства компетенція суб'єктів владнихповноважень нерідко може перетинатися, внаслідок чого можевиникнути компетенційний спір. Крім того, виникненнякомпетенційного спору може бути результатом зловживань, щопроявляються у формі привласнення повноважень абоперевищенні власних повноважень.

Компетенційні спори найчастіше можуть виникати міжмісцевими органами виконавчої влади та органами місцевогосамоврядування, особливо щодо здійснення делегованихповноважень. У рамках таких спорів може вирішуватися,наприклад, питання про протиправність акта суб'єкта владнихповноважень, виданого без належних повноважень або з їхперевищенням.

Завдання суду у компетенційних спорах — з урахуваннямзагального завдання адміністративного судочинства розв'язатизаконодавчі колізії, що обумовили виникнення спору, а такожусунути наслідки дублювання повноважень чи зловживання ними.

Позивачем у компетенційних спорах може бути лишесуб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що відповідачсвоїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або щоприйняття такого рішення чи вчинення дій є йогопрерогативою. Якщо компетенцію суб'єкта владнихповноважень, а відповідно інтересу позивача не було порушено,у задоволенні позову належить відмовити.

До компетенційних спорів можна віднести і частинуспорів, які виникають з приводу укладання та виконанняадміністративних договорів, а саме ту частину договорів, обомасторонами у яких є суб'єкти владних повноважень.Адміністративний договір є доволі новою для нас формоюрегулювання відносин між органами виконавчої влади,місцевого самоврядування, іншими суб'єктами адміністративно�


правових відносин через використання диспозитивного методуу публічній сфері. Крім КАС, жоден законодавчий акт поки що неоперує поняттям "адміністративний договір".

Адміністративний договір — дво& або багатосторонняугода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, щовипливають із владних управлінських функцій суб'єкта владнихповноважень, який є однією із сторін угоди.


Із наведеного визначення адміністративного договорувипливають, зокрема, такі ознаки адміністративного договору:

1) обов'язковою стороною у ньому є суб'єкт владнихповноважень (іншою стороною чи іншими сторонами можуть бутияк суб'єкти владних повноважень, так і інші учасники правовідносин);

2) його змістом (предметом) є права та обов'язки упублічно�правовій сфері;

3) він спрямований на реалізацію владних управлінськихфункцій суб'єкта владних повноважень.

Наприклад, ознакам адміністративного договору, на нашпогляд, повністю відповідають:

договори між органами місцевого самоврядування проперерозподіл окремих повноважень та власних бюджетнихкоштів (див. частину сьому 7 статті 16 Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні");

договори між виконавчим органом сільської, селищноїчи міської ради і підприємством, установою або організацієющодо участі останніх у комплексному соціально�економічномурозвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповіднійтериторії, а також щодо виробництва продукції, виконання робіт(послуг), необхідних для територіальної громади (див. підпункти7, 8 пункту "а" частини першої статті 27 Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні");

договори між територіальними громадами сіл, селищ,міст, районів у містах або відповідними органами місцевогосамоврядування щодо об'єднання на праві спільної власностіоб'єктів права комунальної власності, а також коштів місцевих


173

174

бюджетів для виконання спільних проектів або для спільногофінансування (утримання) комунальних підприємств, установ таорганізацій, а також щодо створення для цього відповіднихорганів і служб (див. частину третю статті 60 Закону України "Промісцеве самоврядування в Україні");

договори між місцевим органом виконавчої влади таорганом місцевого самоврядування щодо здійснення спільнихпрограм, створення спільних органів та організацій (див.частину п'яту статті 35 Закону України "Про місцеві державніадміністрації");

договори між місцевим органом виконавчої влади чиорганом місцевого самоврядування, з одного боку, і недержавнимсуб'єктом, який надає соціальні послуги, щодо умов фінансуваннята вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послугнадання соціальних послуг (див. частини другу і четверту статті13 Закону України "Про соціальні послуги");

договори між податковим органом і платником податківщодо розстрочення та відстрочення податкових зобов'язаньплатника податків (див. статтю 14 Закону України "Про порядокпогашення зобов'язань платників податків перед бюджетами тадержавними цільовими фондами").

Це далеко невичерпний перелік договорів, які мають усіознаки адміністративного договору. Сюди, на нашу думку, можнавіднести також приватизаційні догори, угоди про розподілпродукції, державні контракти на поставку продукції длядержавних потреб тощо.

Компетенційні спори та спори щодо адміністративнихдоговорів вирішуються за загальними правиламиадміністративного судочинства. КАС не передбачаєособливостей їх розгляду.

Спори за адміністративним позовом суб'єктавладних повноважень до фізичних чи юридичних осіб

Завданням адміністративних судів, як уже говорилося, єзахист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб відпорушень з боку суб'єктів владних повноважень. З першогопогляду може виникнути здивування, чому ж тоді до юрисдикції


адміністративних судів віднесено й спори за позовом суб'єктавладних повноважень до фізичної чи юридичної особи.

При підготовці КАС висловлювалася думка, щоадміністративні суди не повинні розглядати справи, які маютьспрямованість проти громадян, бо це компрометуватиме ідеюадміністративної юстиції, згідно з якою пріоритетом у діяльностіадміністративних судів є захист прав людини і громадянина.Однак з такою думкою можна погодитися лише частково. Доприйняття Конституції деякі категорії справ проти громадян чиорганізацій вирішувалися в адміністративному, а не судовомупорядку через реалізацію органами влади так званих"втручальних" повноважень. Деякі із таких справ вирішувалися вадміністративному порядку до прийняття КАС. Наприклад,примусове видворення іноземців здійснювалося за санкцієюпрокурора. Такі справи віднесено до юрисдикції адміністративнихсудів, щоб запобігти порушенням прав людини через здійсненнясудового контролю за реалізацією "втручальних" повноважень. Аце випливає з ідеї адміністративної юстиції. Тому розглядадміністративними судами категорії справ "орган влади протиособи" не повинна вплинути на ступінь довіри громадян доадміністративних судів. Тим більше, що таких справ у загальнійкількості адміністративних справ не багато. Крім того, названіспори виникають із суто публічно�правових відносин. Віднесенняїх до підсудності інших судів було б необґрунтованим.

Які ж справи з цієї категорії вирішують адміністративнісуди в Україні? Згідно зі статтею 50 КАС такими є справи:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видівабо всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднаннягромадян

66;

3) про примусове видворення іноземця чи особи безгромадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирнізібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)

67;

5) та інші справи у випадках, встановлених законом.


175

66Це випливає насамперед із вимоги частини четвертої статті 37 Конституції України.

67Це випливає із частини другої статті 39 Конституції України.

176

Такі справи розглядаються лише за адміністративнимпозовом суб'єкта владних повноважень. Відповідачами у нихможуть бути громадянин України, іноземець чи особа безгромадянства, об'єднання громадян, юридична особа, які у цихправовідносинах не є суб'єктами владних повноважень.

Прикладом "інших справ у випадках, встановленихзаконом" можуть бути справи про виселення зі службовогожитла або самовільно заселених будинків чи приміщень, щознаходяться у віданні адміністративного органу

68; справи про

припинення юридичної особи чи припиненняпідприємницької діяльності фізичної особи — підприємця,наприклад, у разі провадження ними діяльності, що забороненазаконом

69; справи про визнання протиправними актів

підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежуютьправа територіальних громад, повноваження органів місцевогосамоврядування, за позовом органу чи посадової особимісцевого самоврядування

70тощо.

Статтею 182 КАС визначено особливості розгляду справза адміністративним позовом органу виконавчої влади чиоргану місцевого самоврядування про обмеження щодореалізації права на мирні зібрання. Обмеження щодо реалізаціїправа на мирні зібрання можуть полягати у забороні проводитизбори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороніпроводити ці заходи у певному місці чи у певний час, увизначенні маршруту та ін. У разі необхідності встановитиобмеження у реалізації права на мирні зібрання позивачповинен звернутися до окружного адміністративного суду засвоїм місцезнаходженням з відповідною позовною заявоюнегайно після одержання повідомлення про проведеннямирних зібрань. Згідно з Рішенням Конституційного СудуУкраїни

71, строк завчасного сповіщення органу виконавчої


68Див., наприклад, статтю 47 Конституції України.

69Див. частину другу статті 38, частину другу статті 46 Закону України "Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб � підприємців" від 15 травня 2003 року //Офіційний вісник України. � 2003. � №25. � Ст. 1172; пункт 17 частини першої статті 11Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року (уредакції Закону України від 12 січня 2005 року № 2322�IV) // Відомості Верховної РадиУРСР. � 1991. � №6. � Ст. 37; Відомості Верховної Ради України. � 2005. � №10. � Ст. 187.

70Див. частину п'яту статті 23 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року.

влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнімдля того, щоб такий орган міг визначитися, наскількипроведення мирного зібрання відповідає закону, та, в разіпотреби, згідно з частиною другою статті 39 КонституціїУкраїни, звернутися до суду для вирішення спірних питань.Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначенізаконом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їхмасовості, місця, часу проведення тощо.

Про відкриття провадження у справі, дату, час та місцерозгляду справи суд негайно повідомляє позивача таорганізатора (організаторів) зборів, мітингів, походів,демонстрацій чи інших мирних зібрань. Позовна заява, яканадійшла в день проведення мирного зібрання або після цього,залишається без розгляду.

Адміністративна справа щодо обмеження права на мирнізібрання повинна бути розглянута і вирішена судом у триденнийстрок після відкриття провадження, а в разі відкриття провадженняменш як за три дні до проведення відповідних заходів —невідкладно. У зв'язку зі скороченими строками розгляду,допустимо здійснювати судовий виклик або судове повідомленнятелеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом),електронною поштою, телефоном.

Вимоги позивача можуть бути задоволені лише вінтересах національної безпеки та громадського порядку у разі,якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів,демонстрацій чи інших зібрань може створити реальнунебезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населенняабо правам і свободам інших людей. У постанові суду обов'язковоповинен бути зазначений спосіб обмеження щодо реалізаціїправа на мирні зібрання. Постанова про обмеження права намирні зібрання виконується негайно.


177

71Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням

Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частинипершої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої владичи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів ідемонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19 квітня2001 року // Офіційний вісник України. � 2003. � №28. � Ст. 1379.

178

Виборчі спори

Термін "виборчі спори" у цій главі вживається дляпозначення як спорів щодо правовідносин, пов'язаних звиборчим процесом, так і спорів щодо правовідносин,пов'язаних з процесом референдуму. Такі спори за своєюправовою природою є конституційно�правовими, оскількизаконодавство про вибори і референдум належить доконституційного права.

Положення КАС про порядок вирішення виборчихспорів виписувалися таким чином, щоб відповідативідповідному матеріальному праву. На жаль, законодавство провибори і референдум дуже динамічне. Тому застосовуючипроцесуальні норми, суд повинен враховувати вимогиматеріального законодавства. Адже практика законотворенняпоказує, що зміни до процесуального законодавства завждивідстають від змін у матеріальному праві. Однак, виходячи зтого, що адміністративний процес не може регулюватисяіншими законами, крім КАС, порядок звернення доадміністративного суду і розгляду та вирішенняадміністративним судом виборчих спорів не можевстановлюватися законодавством про вибори і референдум. Цеозначає, що процесуальні інститути матеріальнимзаконодавством не можна змінити без внесення змін допроцесуального закону.

Але з урахуванням вимог матеріального законодавстваможуть коригуватися, наприклад, положення Кодексу про те, хтомає право на звернення до адміністративного суду у тому чиіншому виборчому спорі. Тобто, якщо відбудуться зміни усуб'єктному складі учасників виборчого процесу чи процесуреферендуму, але відповідних змін одночасно не буде внесено доКАС, суд може надати розширене або звужене тлумаченняположень Кодексу з урахуванням розвитку матеріального права.Так само можуть коригуватися назви виборчих комісій, комісій зреферендуму тощо.

У КАС визначаються особливості розгляду і вирішеннятаких справ:


1) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльностівиборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій(стаття 172);

2) щодо уточнення списку виборців (стаття 173);3) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів

виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобівмасової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніхпосадових та службових осіб, творчих працівників засобівмасової інформації, що порушують законодавство про вибори тареферендум (стаття 174);

4) щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів,їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії(блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб тауповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, іншихсуб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів відсуб'єктів виборчого процесу (стаття 175);

5) щодо скасування реєстрації кандидата на постПрезидента України (стаття 176), якщо Законом України"Про вибори Президента України" встановлено судовийпорядок скасування реєстрації кандидата на постПрезидента України.

Підсудність виборчих спорів має свої особливості, аджевона повинна забезпечити максимальну незалежність суду відполітичного впливу.

Тому деякі категорії виборчих спорів віднесено допідсудності Вищого адміністративного суду України. Він вирішуєсправи стосовно:

1) оскарження рішень, дій або бездіяльностіЦентральної виборчої комісії, члена цієї комісії щодовстановлення нею результатів виборів чи всеукраїнськогореферендуму;

2) скасування реєстрації кандидата на пост ПрезидентаУкраїни.

Окружним адміністративним судам підсудні виборчіспори щодо:

1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчоїкомісії Автономної Республіки Крим, обласної виборчої комісії,


179

180

Київської чи Севастопольської виборчих комісій щодопідготовки та проведення місцевих виборів; територіальної(окружної) виборчої комісії щодо підготовки та проведеннявиборів Київського чи Севастопольського міського голови;територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовкита проведення виборів Президента України, народних депутатівУкраїни; обласних комісій з референдуму і комісії АвтономноїРеспубліки Крим з всеукраїнського референдуму, а такожчленів зазначених комісій — за місцезнаходженням відповідноїкомісії;

2) оскарження рішень, дій чи бездіяльності органіввиконавчої влади, їхніх посадових чи службових осіб, щопорушують законодавство про вибори та референдум, � за місцемпроживання (перебування, знаходження) позивача, а якщооскаржується нормативно�правовий акт — за місцезнаходженнямвідповідного органу;

3) оскарження дій чи бездіяльності кандидатів у народнідепутати, у депутати обласних, районних, районних у місті рад,їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії(блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб тауповноважених осіб, офіційних спостерігачів від суб'єктіввиборчого процесу, що порушують законодавство про вибори тареферендум, — за місцем вчинення дії чи місцем, де ця діяповинна бути вчинена.

Спеціальна підсудність за окружним адміністративнимсудом, територіальна юрисдикція якого поширюється на містоКиїв, визначена стосовно виборчих спорів щодо:

1) оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральноївиборчої комісії, члена цієї комісії (крім рішень, дій абобездіяльності, що стосуються встановлення нею результатіввиборів чи всеукраїнського референдуму).

2) щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата напост Президента України, ініціативних груп всеукраїнськогореферендуму, інших суб'єктів ініціювання всеукраїнськогореферендуму, що порушують законодавство про вибори чиреферендум.

Місцевим загальним судам (міським, районним,


районним у містах, міськрайонним судам) як адміністративнимсудам підсудні виборчі спори щодо:

1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчихкомісій, комісій з референдуму, членів цих комісій (крім тихрішень, дій чи бездіяльності, які оскаржуються до Вищогоадміністративного суду України або окружних адміністративнихсудів) — за місцезнаходженням відповідної комісії;

2) уточнення списку виборців — за місцезнаходженнямвідповідної комісії;

3) оскарження рішень, дій чи бездіяльності органівмісцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб,що порушують законодавство про вибори та референдум, — замісцем проживання (перебування, знаходження) позивача, аякщо оскаржується нормативно�правовий акт — замісцезнаходженням відповідного органу;

4) оскарження дій чи бездіяльності засобів масовоїінформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадовихта службових осіб, творчих працівників засобів масовоїінформації, що порушують законодавство про вибори тареферендум, — за їхнім місцезнаходженням;

5) оскарження дії чи бездіяльності кандидата у депутатисільської, селищної, міської ради, що порушують законодавствопро вибори та референдум, — за місцем вчинення дії чи місцем,де ця дія повинна бути вчинена.

Альтернативна підсудність встановлена у справах щодооскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осібмісцевих органів виконавчої влади, що порушуютьзаконодавство про вибори та референдум. Такі справирозглядаються і вирішуються місцевим загальним судом якадміністративним судом або окружним адміністративним судомза вибором позивача, але з урахуванням загальних правилтериторіальної підсудності.

Склад осіб, які беруть участь у справі, у виборчих спорахтакож має свої особливості. Те, хто може бути сторонами у такихспорах, наведено у таблиці.


181

182

Категорія виборчого спору


виборець, виборча комісія,кандидат, партія (блок), місцеваорганізація партії (блок місце.вихорганізацій партій), які є суб'єкта�мивідповідного виборчого процесу,комісія з референдуму, ініціативнагрупа референдуму, інший суб'єктініціювання референдуму

орган виконавчої влади, органмісцевого самоврядування, засібмасової інформації, підприємство,установа, організація, їхня посадовачи службова особа, творчийпрацівник засобу масової інформації

оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії(блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніхпосадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших

суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктіввиборчого процесу

виборець, кандидат, партія (блок),місцева організація партії (блокмісцевих організацій партій), які єсуб'єктами відповідноговиборчого процесу, ініціативнагрупа референдуму, інший суб'єктініціювання референдуму

кандидат, його довірена особа, партія(блок), місцева організація партії(блоку місцевих організацій партій),їхня посадова особа чи уповноваженаособа, ініціативна група референдуму,інший суб'єкт ініціюванняреферендуму, офіційний спостерігачвід суб'єкта виборчого процесу

скасування реєстрації кандидата на пост Президента України

Центральна виборча комісія кандидат на пост Президента України

Позивач Відповідач

оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій зреферендуму, членів цих комісій

виборець, інший суб'єкт відповід�ного виборчого процесу (крімвиборчої комісії), а також ініціа�тивна група референдуму, іншісуб'єкти ініціювання референдуму

виборча комісія, комісія зреферендуму, члени цих комісій

уточнення списку виборців

виборець виборча комісія, комісія з рефе�рендуму, члени цих комісій

оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади,органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації,

підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб,творчих працівників засобів масової інформації

Виборець, тобто кожна особа, яка має право голосу увідповідних виборах або референдумі, може оскаржити рішення,дію чи бездіяльність відповідного суб'єкта, якщо таке рішення, діячи бездіяльність порушує виборчі права або інтереси щодо участіу виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто. Цеозначає, зокрема, що виборець не може обґрунтовувати свійпозов тим, що внаслідок порушення прав кандидата, за якого вінготовий віддати свій голос, обмежується право виборця вільнообирати тощо. Виборець повинен довести, що порушено самейого права та інтереси безпосередньо. І лише у справах щодоуточнення списку виборців позов може подати кожен, хто маєправо голосу на відповідних виборах або референдумі, навітьпозов про включення або виключення зі списку інших осіб.

Загальні правила про представництво доповнюються увиборчих спорах додатковими положеннями. Так, без додатковогоуповноваження, представником кандидата у справах, пов'язаних звиборчим процесом, може бути особа, яка відповідно до закону провибори зареєстрована як уповноважений представник абодовірена особа кандидата. Так само особа, яка відповідно до законупро вибори чи референдум зареєстрована як уповноважена особа(представник) партії (блоку), місцевої організації партій (блокумісцевих організацій партій), ініціативної групи референдуму,може бути представником відповідної партії (блоку), місцевоїорганізації партії (блоку місцевих організацій партій), ініціативноїгрупи референдуму у справах, пов'язаних з виборчим процесом чипроцесом референдуму. Документом, що підтверджуєповноваження таких представників, є відповідне посвідчення,видане в порядку, встановленому законом про вибори чиреферендум (стаття 178 КАС).

Виходячи з швидкоплинності виборчого процесу тапроцесу референдуму, встановлено скорочені строки длязвернення з адміністративним позовом у виборчих справах, атакож скорочені строки для розгляду і вирішення таких спорів.

Звернення з позовною заявою щодо рішень, дій абобездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членівцих комісій (стаття 172), щодо рішень, дій або бездіяльностіорганів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,


183

184

засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій,їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобівмасової інформації, що порушують законодавство про вибори тареферендум (стаття 174), а також щодо дій або бездіяльностікандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевоїорганізації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніхпосадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних групреферендуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму,офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу (стаття175) можливе протягом п'яти днів з дня прийняття рішення,вчинення дії або допущення бездіяльності. Днем допущеннябездіяльності вважається останній день встановленого закономстроку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення.

Позовну заяву щодо рішень, дій чи бездіяльності, щомали місце до дня голосування, може бути подано доадміністративного суду протягом п'яти днів, але не пізнішедвадцять четвертої години дня, що передує дню голосування.Таке обмеження встановлено виходячи з того, що якщо заявубуде подано пізніше, то суд уже не встигне своєчасно поновитиправа особи. Крім того, неправильно, якби суд ухвалюваврішення, внаслідок якого змінилися б процедури голосуванняуже під час самого проведення голосування.

Скорочений строк встановлено також для поданняпозовної заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничноївиборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів цихкомісій, що мали місце у день голосування, під час підрахункуголосів та встановлення результатів голосування на дільниці. Такупозовну заяву може бути подано до адміністративного судупротягом двох днів з дня прийняття рішення, вчинення дії абодопущення бездіяльності. Скорочений строк тут обумовлено тим,що від встановлення результатів голосування на дільниці залежатьрезультати голосування в межах територіального виборчого округу,тому для своєчасного їх встановлення важливо якнайшвидшеодержати усі судові рішення стосовно голосування на дільницях вмежах відповідного територіального виборчого округу.

Позовну заяву про уточнення списку виборців може бутиподано не пізніш, як за два дні до дня голосування. Це


обумовлено тим, що після цього зміни до списку виборціввносити не можна.

Позовну заяву про скасування реєстрації кандидата на постПрезидента України може бути подано Центральною виборчоюкомісією протягом трьох днів після виявлення підстав дляскасування реєстрації кандидата на пост Президента України,встановлених Законом України "Про вибори Президента України"

72.

Днем подання позовної заяви у виборчому спорі є день їїнадходження до відповідного адміністративного суду. Якщопозовну заяву подано несвоєчасно, суд залишає її без розгляду.

При поданні позовної заяви щодо рішення, дії чибездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або членавідповідної комісії сплачувати судовий збір не обов'язково. Такаособливість обумовлена насамперед тим, що сплата судовогозбору вимагає часу. А у виборчих спорах, особливо, напередоднівиборів, для суб'єктів виборчого процесу цінною є кожнахвилина. Крім того, у вихідні дні банківські відділення можуть непрацювати. Вимога ж про обов'язкову сплату судового збору призверненні до суду перешкоджала б доступу до правосуддя увиборчих спорах.

Якщо судовий збір на момент вирішення справи не булосплачено, суд одночасно повинен вирішити питання простягнення судового збору відповідно до загальних правилрозподілу судових витрат.

У справах щодо уточнення списку виборців судовий збірне сплачується.

Про надходження позовної заяви та відкриттяпровадження у справі щодо рішення, дій чи бездіяльностівиборчої комісії чи комісії з референдуму, члена цієї комісії судповинен невідкладно повідомити відповідну виборчу комісіюабо комісію з референдуму та комісію вищого рівня. Такеповідомлення необхідне, по�перше, для того, щоб відповіднакомісія змогла забезпечити свою участь у справі, а по�друге, щобця комісія або комісія вищого рівня зупинила розгляд скарги,аналогічної адміністративному позову, до вирішення справи


185

72Перелік таких підстав визначено частиною першою статті 56 Закону у редакції від 18

березня 2004 року // Офіційний вісник України. � 2004. � №14. � Ст. 959.

186

судом, якщо така скарга надійшла. Склад суду у виборчих спорах визначається за загальними

правилами, але є й деякі особливості. Так, якщо у справіоскаржуються рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії чикомісії з референдуму, члена цієї комісії, то така справарозглядається і вирішується в окружному адміністративному судіколегією у складі трьох суддів. Вищий адміністративний судсправи щодо встановлення Центральною виборчою комісієюрезультатів виборів чи референдуму, а також щодо скасуванняреєстрації кандидата на пост Президента України) розглядає йвирішує колегією у складі не менше п'яти суддів.

Строк розгляду і вирішення виборчих спорів у порівняннііз загальним скорочений. Так, справи щодо уточнення спискувиборців повинні бути вирішені у дводенний строк післянадходження позовної заяви, але не пізніше ніж за два дні до дняголосування, а якщо позовна заява надійшла за два дні до дняголосування, — невідкладно. У триденний строк післянадходження позовної заяви має бути вирішена справа щодоскасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Справи з усіх інших категорій виборчих споріввирішуються у п'ятиденний строк після надходження позовноїзаяви. Адміністративні справи за позовними заявами, щонадійшли до дня голосування, вирішуються судом у п'ятиденнийстрок, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування.

Про розгляд виборчого спору у судовому засіданніповідомляються заінтересовані особи. У цьому випадкудопустимо здійснювати судовий виклик або судовеповідомлення телеграмою, факсимільним повідомленням(факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або йчерез друкований засіб масової інформації. Однак неприбуття усудове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, неперешкоджає судовому розгляду.

Суд, встановивши при розгляді виборчого спорупорушення законодавства про вибори чи референдум, повиненвизначити у постанові спосіб захисту порушених прав таінтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушеньвідповідно до закону або приймає інше передбачене законом


рішення. У разі виявлення порушень, що можуть бути підставоюдля притягнення до відповідальності не за правилами КАС, судмає постановити окрему ухвалу з повідомленням про наявністьтаких порушень і надсилає її до органів чи осіб, уповноваженихвжити у зв'язку з цим заходів, встановлених законом.

Особам, які брали участь у справі невідкладно післяпроголошення судового рішення видаються його копії, абонадсилаються, якщо ці особи не були присутні під часпроголошення. У справі щодо рішення, дій чи бездіяльностівиборчої комісії чи комісії з референдуму, члена цієї комісії копіясудового рішення надсилається також комісії вищого рівня.

Судове рішення першої інстанції у виборчому спорінабирає законної сили після закінчення строку апеляційногооскарження — два дні з дня проголошення, але не пізнішедвадцять четвертої години дня, що передує дню голосування уразі, якщо судове рішення ухвалене до дня голосування. Якщосудове рішення оскаржено в апеляційному порядку і воно нескасоване, тоді воно набирає законної сили з моментупроголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Судове рішення першої інстанції ухвалене у період віддвадцять четвертої години дня, що передує дню голосування, дошостої години дня голосування набирає законної сили з моментупроголошення і не може бути оскаржене. Це не стосуєтьсясудових рішень щодо внесення змін у списки виборців:постанова щодо внесення змін у списки виборців виконуєтьсянегайно.

Судове рішення Вищого адміністративного суду Українинабирає законної сили з моменту проголошення і не може бутиоскаржене.

Потреба оперативно вирішувати виборчі спориобумовила те, що для судових рішень у цих спорах передбаченаможливість лише апеляційного оскарження, і то не в усіхвипадках. Судом апеляційної інстанції є відповіднийапеляційний адміністративний суд. Щодо судових рішень увиборчих спорах щодо рішень, дій або бездіяльностіЦентральної виборчої комісії, члена цієї комісії, віднесених довиключної підсудності Окружного адміністративного суду м.


187

188

Києва, апеляційною інстанцією є Вищий адміністративний судУкраїни.

Справа в апеляційній інстанції розглядається удводенний строк після закінчення строку апеляційногооскарження. Апеляційна скарга на судове рішення, ухвалене додня голосування, має бути розглянута не пізніше ніж за двігодини до початку голосування.

Важливо, що у виборчих спорах суд за наслідкамиапеляційного розгляду не може повертати справу на новийрозгляд, навіть за наявності для цього загальних підстав, аповинен розглянути справу у повному обсязі і ухвалити новерішення. Судове рішення апеляційної інстанції є остаточним, авідповідно � набирає законної сили з моменту проголошення і неможе бути оскаржене.

Певні особливості має порядок обчислення строків увиборчих спорах (див. статтю 179 КАС). Такі строкиобчислюються календарними днями і годинами. При цьому тойфакт, що кінець строку може припадати на неробочий день, немає ніякого значення. Адже суди під час виборчого процесуорганізовують свою роботу, у тому числі й у вихідні дні, так, щобзабезпечити своєчасне прийняття і розгляд справ. Останнімднем строку, який має закінчитися з настанням певної події(наприклад, голосування), у виборчих спорах вважається день,що передує дню вказаної події. Днем подання позовної заяви,апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду,незалежно від дати подання цих документів на пошту.


ЧАСТИНА 2.ОРІЄНТОВНИЙ МОДУЛЬНИЙ КУРС ВИКЛАДАННЯОСНОВ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

1. СТРУКТУРА МОДУЛЬНОГО КУРСУ


189

Назва модуля та його

частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

Модуль 1. Адміністративна юстиція та адміністративне судочинство.

Принципи адміністративного судочинства

Частина 1.

Адміністративна

юстиція та

адміністративне

судочинство

1. Адміністративнаюстиція як інститутсудового захисту. 2. Завданняадміністративногосудочинства тавідмінність його відінших видівсудочинства.3. ЗаконодавствоУкраїни проадміністративнесудочинство.

Лекція

Семінар�ськезаняття

2

2

Презен�таціятеми

Практи�чнезаняття/тренінг

Індивіду�альненавча�льнезаняття

2

2

Знання і розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� встановленняправовідносин, які належатьдо сфери захистуадміністративної юстиції;� аналізу актів законодавствапро адміністративнесудочинство;� аналізу обставин вадміністративних справах;� вироблення та зайняттяпозиції у справах;� практичного застосуванняКАСУ.

Частина 2.

Принципи

адміністративного

судочинства та

особливості їх

застосування

1. Поняття принципівправосуддяадміністративногосудочинства.

Лекція


2

2



2

2

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� застосування принципівадміністративногосудочинства у конкретнихсправах з урахуваннямсудової практикиЄвропейського суду з правлюдини;

190



частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

2. Характеристикапринципівадміністративногосудочинства.


� виявлення порушеньпринципівадміністративногосудочинства;� визначення правовихнаслідків порушенняпринципівадміністративногосудочинства.

Модуль 2. Предмет адміністративної юрисдикції. Учасники

адміністративного процесу

Частина 1.

Предмет

адміністративної

юрисдикції

1. Предметадміністративноїюрисдикції, йоговстановлення.2. Визначенняпідсудностіадміністративної справи.

Лекція


2

2




2

2

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� визначення предметуадміністративноїюрисдикції;� визначення справпублічно�правовогохарактеру, які не належатьдо предметуадміністративноїюрисдикції;� відмежуванняадміністративноїюрисдикції від інших видівсудової юрисдикції;� встановлення наявностіпублічно�правового спору;� визначення колаадміністративних справ, щоуповноважений вирішуватиконкретнийадміністративний суд;� встановлення предметної,територіальної таінстанційної підсудності;� встановлення правовихнаслідків порушення правилпідсудності.

ЧАСТИНА 2. ОРІЄНТОВНИЙ МОДУЛЬНИЙ КУРС

191


частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

Частина 2.

Учасники

адміністративного

процесу

1. Класифікаціяучасниківадміністративногопроцесу.2. Адміністративнапроцесуальнаправоздатність тадієздатність.3. Права та обов'язкиучасниківадміністративногопроцесу.

Лекція


2

2




2

2

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� визначення учасниківадміністративного процесу;� визначенняпроцесуальних прав іобов'язків сторін осіб, якіберуть участь у справі;� оформлення довіреностейна представництво;� визначення умовпримирення;� розмежування тавикористаннядиспозитивних тазмагальних прав.

Модуль 3. Адміністративний позов. Докази і доказування. Правова допомога

Частина 1.

Адміністративний

позов. Докази і

доказування

1. Поняття, форма і змістадміністративногопозову.2. Вимоги до позовноїзаяви.3. Забезпеченняадміністративногопозову.4. Поняття та видидоказів.5. Обов'язокдоказування.6. Належність тадопустимість доказів.7. Забезпечення доказів.

Лекція


4

4




2

2

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� практичного застосуванняКАСУ;� аналізу доказів у справі;� складання позову;� техніки юридичногописьма.

192



частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

Частина 2.

Правова допомога

1. Поняття та правовізасади правової допомогипри вирішенні справ вадміністративному суді.2. Порядок та умовинадання правовоїдопомоги.3. Права та обов'язки суб'�єктів, які надають правовудопомогу в адміністра�тивному процесі.

Лекція


2

2



Індивіду�альненавчальнезаняття

2

2

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� надання консультацій;� вироблення позиції усправі;� підготовки справи досудового розгляду;� представництва у суді.

Модуль 4. Провадження в адміністративних справах. Судові рішення

Частина 1.

Провадження у суді

першої інстанції

1. Звернення задміністративнимпозовом.2. Підготовчепровадження.3. Судовий розгляд.4. Ухвалення судовогорішення.

Лекція


4

4



Індивідуа�льне нав�чальнезаняття

2

2

Знання і розумінняпредмета теми таотримання вмінь та навиківщодо:� аналізу норм КАСУ, щорегулюють провадження вадміністративній справі усуді першої інстанції;� аналізу обставин вадміністративній справі іпрактичного застосуванняКАСУ.

Частина 2.

Апеляційне

провадження

1. Право на апеляційнеоскарження.2. Підготовка адміністра�тивної справи до розгляду.3. Апеляційний розгляд.4. Ухвалення судовогорішення.

Лекція


4

4




2

2

Знання і розумінняпредмету теми таотримання вмінь і навиківщодо:� аналізу норм КАСУ, щорегулюють апеляційнепровадження;� аналізу обставин вадміністративній справі іпрактичного застосуванняКАСУ.


193


частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

Частина 3.

Касаційне

провадження.

Перегляд за

винятковими і

нововиявленими

обставинами. Судові

рішення

1. Право на касаційнеоскарження.2. Підготовкаадміністративної справидо касаційного розгляду.3. Касаційний розгляд.4. Ухвалення судовогорішення.5. Перегляд судовихрішень за винятковимиобставинами.6. Перегляд судовихрішень за нововия�вленими обставинами.7. Судові рішення вадміністративнихсправах та особливостіїх виконання.

Лекція


4

4




2

2

Знання і розумінняпредмету теми таотримання вмінь і навиківщодо:� аналізу відповіднихположень КАСУ;� аналізу судової практики звідповідних питань;� пошук і виявленнянедоліків практикиправозастосування КАСУ,вироблення пропозиційщодо їх усунення.

Модуль 5. Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ

Особливості розгляду

і вирішення окремих

категорій справ

1.Спори щодооскарження рішень, дійчи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень.

2. Спори з відносинпублічної служби.

ЛекціяСемінар�ськезаняття


2

2

1

1



4

4

Знання та розумінняпредмету теми і отриманнявмінь та навиків щодо:� інтерв'ювання таконсультування;� аналізу та класифікаціїдоказів;� вироблення позиції усправі;� ведення судових дебатів;

194



частини

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

яд

ля

ви

щи

х

на

вч

ал

ьн

их

за

кл

ад

ів

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Ви

д н

ав

ча

ль

но

го

за

ня

тт

я д

ля

юр

ид

ич

ни

х к

лін

ік

Кіл

ьк

іст

ь г

од

ин

Результат

3. Компетенційні спорита спори, що виникаютьз адміністративнихдоговорів.

4. Спори заадміністративнимпозовом суб'єктавладних повноважень дофізичних чи юридичнихосіб.

5. Виборчі спори




1

1

1

1

1

1


� пошуку і виявленнянедоліків практикизастосування норм КАСУпри розгляді окремихкатегорій справ, виробленняпропозицій щодо їхусунення.

2. ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ТА СИСТЕМАОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Кожен вид навчального заняття з модуля має теоретичнута практичну частини, які передбачають комплексну діагностикутеоретичної підготовки студентів та формування конкретнихпрактичних навиків шляхом застосування інтерактивнихметодик. Передбачається можливість обговорення напрактичному занятті конкретних справ, які ведуться в юридичнійклініці з дотриманням вимог конфіденційності. Рекомендуєтьсяобговорення справ, які розглядають адміністративні суди і маютьвеликий суспільний резонанс, а також використовуватиприклади з практики Європейського суду з прав людини.

Лекція — форма навчального заняття, яка представляєсобою усне викладення навчального матеріалу.

Презентація теми — форма навчального заняття уюридичній клініці, яка представляє собою інтерактивний виступзі стислим змістовним викладенням навчального матеріалу закцентуванням уваги на практичних аспектах розглядуваноїпроблематики.

Семінарське заняття — форма навчального заняття, приякій викладач організує дискусію з визначеної теми, до якоїстуденти наперед готують тези виступів на підставііндивідуальних завдань.

Рекомендовані методи роботи:обговорення, дискусії, мозковий штурм, рольова гра,

робота в малих групах тощо.Практичне заняття — форма навчального заняття, при

якій викладач юридичної клініки організує детальний розглядстудентами окремих положень КАСУ. Через застосуванняінтерактивних методик формуються певні вміння і навичкипрактичного застосування норм КАСУ при виконанні студентомабо групою студентів завдань.

Рекомендовані методи роботи:робота в малих групах, обговорення, вирішення

практичних завдань та тестів, аналіз доказів у справі, складанняпозовної заяви, складання заяви про забезпечення доказів тощо.


195

196

Під час проведення практичних занять доцільним єзастосування такої форми як тренінг для формування устудентів певних навичок, спрямованих на розвитокособистісної та професійної компетентності.

Індивідуальне навчальне заняття проводиться зстудентами юридичної клініки з метою підвищення рівня їхпідготовки та розкриття індивідуальних здібностей.Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремимграфіком. Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг,форми та методи проведення, визначаються індивідуальнимнавчальним планом студента. Індивідуальні завдання студентвиконує самостійно.

Рекомендовані методи роботи:складання процесуальних документів; аналіз доказів у

справі; збирання доказів у справі; вирішення практичних завданьта тестів; контрольні питання, які потребують усної абописьмової відповіді; підготовка рефератів; проведенняузагальнень судової практики з конкретних питаньадміністративного судочинства тощо.

Оцінювання знань

Виконання кожного індивідуального завданняоцінюється за кредитно�модульною системою (наприклад: до 10балів за певне завдання) або "відмінно", "добре", "задовільно","незадовільно". Наприклад:

8?10 балів або "відмінно" — якщо студент показавуміння правильно застосовувати положення КАСУ та іншихнормативно�правових актів; аналізувати факти, які маютьзначення для правильного вирішення питання; наводитидостатньо аргументів на підтвердження своїх висновків;складати процесуальні документи відповідно до вимогпроцесуального права і з обов'язковим посиланням на відповідніположення матеріального права; передбачити усі правовінаслідки у разі наявності декількох варіантів дій;

5?7 балів або "добре" — студент показав уміннязастосовувати положення КАСУ та інших нормативно�правовихактів, знайшов правильний варіант вирішення питання, склав


заяву відповідний процесуальний документ, але у відповіді навівнедостатньо аргументів щодо зроблених висновків або єнезначні недоліки при складанні документа;

3?4 бали або "задовільно" — студент показав уміннязастосовувати положення КАСУ та інших нормативно�правовихактів, але запропонований студентом варіант вирішенняпитання викладено без аргументів та посилань, відповідь немістить комплексного аналізу фактів, складений документмістить помилки, які можуть мати негативні процесуальнінаслідки для особи.

1?2 бали або "незадовільно" — студент не зміг датиправильного рішення та скласти процесуальний документ,допустив суттєві помилки щодо застосування нормматеріального та процесуального права в процесі вирішенняпрактичних завдань.


197

198

3. ПЛАНИ ЗАНЯТЬ З РЕАЛІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНИХМОДУЛІВ

МОДУЛЬ 1.Адміністративна юстиція

та адміністративне судочинство.Принципи адміністративного судочинства

План занять для вищих навчальних закладів,

де застосовується кредитно?модульна система навчання


Назва занять Тривалість

Частина 1. 160 хв.

Лекція на тему: Адміністративна юстиція та адміністративне

судочинство

1. Адміністративна юстиція як інститут судового захисту.2. Завдання адміністративного судочинства та відмінність його відінших видів судочинства.3. Законодавство України про адміністративне судочинство.

80 хв.

Семінарське заняття: Надання студентами відповідей зпідготовлених викладачем запитань та тестових завдань. Оцінкавідповідей та коментар викладача.

80 хв.

Частина 2 160 хв.

Лекція на тему: Принципи адміністративного судочинства та

особливості їх застосування

1. Поняття принципів адміністративного судочинства.2. Характеристика принципів адміністративного судочинства:а) верховенства права; б) законності;в) рівності всіх учасників адміністративного процесу передзаконом і судом; г) змагальності сторін;ґ) диспозитивності;д) офіційного з'ясування всіх обставин у справі;е) гласності і відкритості адміністративного процесу;є) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження;ж) обов'язковості судових рішень.

80 хв.

Семінарське заняття: Надання студентами відповідей зпідготовлених викладачем запитань та тестових завдань. Оцінкавідповідей та коментар викладача.

80 хв.

Контрольні питання

1. У чому різниця між поняттями "адміністративнаюстиція" та "адміністративне судочинство"?

2. Які моделі адміністративної юстиції існують у світі? Уякому вигляді представлена адміністративна юстиція в Україні?

3. У чому завдання адміністративного судочинства?4. Чим завдання адміністративного судочинства

відрізняється від завдань інших видів судочинства?5. За якими критеріями суд перевіряє рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень? 6. Які акти законодавства регулюють адміністративний

процес в Україні?7. Які суди є адміністративними у розумінні КАСУ?8. Які є принципи адміністративного судочинства та у

чому полягає їхній зміст?9. У чому різниця між принципом верховенства права і

принципом законності? Які особливості їх застосування вадміністративному судочинстві?

10. Яким чином розкриває зміст принципу верховенстваправа Конституційний Суд України та Європейський суд з правлюдини? Дайте характеристику складовим верховенства права.

11. Чим обумовлена наявність в адміністративномусудочинстві принципу офіційності? У чому полягає його зміст?

12. У чому різниця між принципами диспозитивності ізмагальності? Які обмеження дії цих принципів існують вадміністративному судочинстві?

Тестові завдання

1. Знайдіть правильну відповідь

1.1 Предметом адміністративного судочинства є:а) публічно�правовий спір б) приватноправовий спірв) цивільно�правовий спір


199

200

1.2 Захист прав, свобод, інтересів фізичних, юридичнихосіб у сфері публічно�правових відносин від порушень з бокусуб'єктів владних повноважень є:

а) завданням адміністративного судочинства б) принципом адміністративного судочинствав) предметом адміністративного судочинства

1.3 Галузевим (особливим) принципом адміністрати�вного судочинства є:

а) принцип верховенства праваб) принцип офіційного з'ясування обставин у справів) принцип гласності

1.4 Адміністративний суд відповідно до принципівзмагальності та офіційного з'ясування обставин у справі можерозглядати справу:

а) лише на підставі доказів, поданих сторонами; б) лише на підставі доказів, зібраних з власної ініціативи;в) на підставі доказів, поданих як сторонами, так і

зібраних з власної ініціативи.

2. Знайдіть пункти, які є зайвими

2.1 Принципами адміністративного судочинства, згідно зКАСУ, є:

а) принцип законностіб) принцип спеціалізаціїв) принцип змагальності сторінг) принцип неоскаржуваності судових рішеньґ) принцип рівності усіх учасників адміністративного

процесу перед законом і судом

2.2 Адміністративним судом у розумінні КАСУ є:а) місцевий загальний суд при розгляді і вирішенні

адміністративних справ б) окружний адміністративний судв) апеляційний військовий суд


г) Верховний Суд України при перегляді судових рішень вцивільних справах

2.3 Завданням адміністративного судочинства відповіднодо КАСУ є:

а) захист інтересів суспільства від порушень з бокуфізичних чи юридичних осіб

б) захист прав, свобод та інтересів державних органів,органів місцевого самоврядування

в) захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав таінтересів юридичних осіб у сфері публічно�правових відносинвід порушень з боку органів державної влади, органів місцевогосамоврядування, їхніх посадових і службових осіб, іншихсуб'єктів владних повноважень

3. Виберіть твердження, що відповідають дійсності

3.1 а) Процесуальною складовою адміністративноїюстиції є адміністративне судочинство.

б) Галузевими принципами адміністративного судо�чинства є принципи гласності та відкритості.

в) Обставини в адміністративній справі суд можевстановлювати на підставі не лише доказів, зібраних сторонами абоза їхньою ініціативою, а й доказів, зібраних судом з власної ініціативи.

3.2 а) Головуючий у судовому засіданні та інші суддіможуть задавати свідкові питання в будь�який час його допиту.

б) В адміністративному судочинстві діє презумпція винивідповідача�фізичної чи юридичної особи.

в) Суд не може вийти за межі вимог адміністративногопозову, навіть якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, єнедостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів.

4. Доповніть словами, яких не вистачає

4.1 Суд справі при вирішенні справи керуєтьсяпринципом _________________, відповідно до якого зокрема


201

202

_____________________________________ визнаються найвищимицінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності_________________.

4.2 У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справищодо відповідності закону чи іншого правового акта КонституціїУкраїни, вирішення питання про конституційність якого належитьдо юрисдикції ______________, суд звертається до ______________ длявирішення питання стосовно внесення до _________ подання щодоконституційності закону чи іншого правового акта.

5. Підтвердіть або спростуйте твердження

5.1 Основним завданням адміністративного судочинстває захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно�правовихвідносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

а) так б) ні

5.2 Апеляційний господарський суд при розгляді івирішенні ним адміністративних справ є адміністративним судом

а) так, у перехідний період б) ні

План занять для студентів юридичних клінік


Назва заняття Методи роботи Тривалість


Презентація теми 80 хв.

Адміністративна юстиція таадміністративне судочинство1.Адміністративна юстиція якінститут судового захисту.2. Завдання адміністративногосудочинства та відмінність його відінших видів судочинства.3.Законодавство України проадміністративне судочинство.

Інтерактивний виступ 80 хв.


203

Практичне заняття /Тренінг 80 хв.

Представлення мети заняття таочікуваних результатів.Обговорення зі студентамипроблемних питань теми.Розподіл студентів на групи.

Інтерактивний виступМозковий штурмОбговоренняКоментування викладачаІнструктування

15 хв.

Робота в малих групах з судочинстваположень КАСУ та обставин у справі,вироблення позиції. Підготовкаконсультації щодо зверненнягромадян в зв'язку з порушеннямїхніх прав у сфері юрисдикціїпублічно�правових відносин.

Робота в малих групах(Задачі 1,2)

45 хв.

Презентація результатів роботималих груп.

Інтерактивний виступОбговоренняКоментування викладача

20 хв.



Принципи адміністративногосудочинства та особливості їхзастосування1. Поняття принципів правосуддяадміністративного судочинства.2. Характеристика принципівсправах адміністративногосудочинства: а) верховенства права;б) законності;в) рівності всіх учасниківадміністративного процесу передзаконом і судом;г) змагальності сторін;д) диспозитивності; е) офіційного з'ясування всіхобставин по справи;є) гласності і відкритостіадміністративного процесу;ж) забезпечення апеляційного такасаційного оскарження;з) обов'язковості судових рішень.



Представлення мети заняття таочікуваних результатів.Обговорення зі студентамипроблемних питань теми. Розподілстудентів на групи.

Інтерактивний виступДискусіяОбговоренняКоментування викладачаІнструктування

20 хв.

204

Задачі

1. Студент філологічного факультету університетуОлександр Петренко звернувся до міського військовогокомісаріату за місцем знаходження гуртожитку із проханнямпоставити його на військовий облік у зв'язку з переїздом нанавчання до міста. Одночасно подав посвідчення про приписку звідміткою про зняття з військового обліку за попереднім місцемпроживання. Відповідальний службовець комісаріату відмовивсяставити його на військовий облік, оскільки О. Петренко не надавдовідки з університету, що він дійсно є студентом і має право назабезпечення гуртожитком. В університеті відповіли, що такудовідку О. Петренку зможуть видати лише через два тижні, коли звідпустки вийде працівник, що відповідає за ведення облікустудентів.

О. Петренко оскаржив бездіяльність міського військовогокомісаріату до адміністративного суду щодо невзяття його навійськовий облік, оскільки внаслідок такої бездіяльності з'являютьсяпідстави для притягнення О.Петренка до адміністративноївідповідальності за порушення правил військового обліку (стаття210 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Крімтого, за відсутності відповідного запису у посвідченні про припискувін не зможе звернутися до паспортного столу для реєстрації свогонового місця проживання.





20 хв.

Застосування принципівадміністративного судочинства уконкретних справах, у т.ч. зурахуванням практикиЄвропейського суду з прав людини.

Робота в малих групах(задачі 3,4)

35 хв.

Презентація роботи малих груп. Інтерактивний виступ,дискусіяКоментування викладача

25 хв.

Суд, розглянувши адміністративний позов, відмовив у йогозадоволенні, зіславшись на те, що жодного права О. Петренкавійськовий комісаріат не порушив, адже стати на військовий облікє обов'язком, а не правом призовника.

Чи допустив військовий комісаріат порушення прав,свобод чи інтересів О. Петренка?

Чи може суд надавати захист інтересам особи? Чи правильне рішення ухвалив суд? Підготуйте

консультацію, як діяти О. Петренку далі.

2. Мешканець села Петриківці фермер Іван Колодійзвернувся до Петриківської сільської ради із заявою про наданняйому в короткострокову оренду земельної ділянки для вирощуваннянового сорту соняшника (1 га), яка би прилягала до земель, що є уйого власності. Сільська рада розглянула заяву І. Колодія і прийняларішення про надання йому в оренду земельної ділянки розміром1 га, прилеглої до сільськогосподарських угідь І.Колодія з південноїсторони. Зазначена земельна ділянка раніше належала іншомукористувачеві, з яким сільська рада розірвала договірдовгострокової оренди через нецільове її використання.

І. Колодій звернувся до районного суду задміністративним позовом, у якому оскаржив рішення сільськоїради. Позов він обґрунтовував тим, що попередній користувачземельної ділянки використовував її для зберіганняотрутохімікатів. Значна частина хімікатів зберігалася протягомтривалого часу під відкритим небом, тому земля зазналазначного забруднення і стала малопридатною для вирощуваннясільськогосподарських культур.

Суд, розглянувши справу, прийняв постанову, якою узадоволенні позову відмовив. Основним мотивом стало те, щосільська рада прийняла своє рішення відповідно до закону, аджепрохання І.Колодія про виділення земельної ділянки длявирощування соняшника було повністю задоволено, а земельнаділянка, згідно з даними державного земельного кадастру,належить до земель сільськогосподарського призначення, томусуд не взяв до уваги посилання позивача на те, що вона є


205

206

малопридатною для ведення сільського господарства.

Чи допустила порушення сільська рада прав, свобод таінтересів І.Колодія?

Чи врахував суд завдання адміністративногосудочинства, відмовляючи у задоволенні позову?

Чи було перевірено рішення сільської ради навідповідність усім критеріям, що визначені ч. 3 ст. 2 КАСУ? Якщоні, то які критерії були проігноровані?

Чи правильне рішення ухвалив суд? Підготуйтеконсультацію, як діяти І.Колодію далі.

3. Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким суб'єктампідприємницької діяльності, які працевлаштовують вихованцівдитячих будинків, надається одноразова грошова допомога здержавного бюджету за кожну працевлаштовану особу. Виконанняцього закону покладено на Міністерство праці і соціальної політики.Підприємство, яке працевлаштувало десять вихованців дитячихбудинків, виграло справу проти міністерства і за постановоюадміністративного суду мало одержати грошову допомогу. Однак настадії виконання постанови суду набрав чинності новий закон пробюджет, яким було скасовано цей вид допомоги і встановлено, щоневиконані судові рішення про зобов'язання виплатити такудопомогу не повинні виконуватися. На цій підставі державнийвиконавець закрив виконавче провадження.

Чи є підстави для оскарження рішення державноговиконавця до адміністративного суду?

На які принципи адміністративного судочинства можнапослатися для обґрунтування адміністративного позову?

4. 75�річний пенсіонер звернувся до адміністративногосуду зі скаргою на рішення територіального органу Пенсійногофонду України про відмову у збільшенні розміру пенсії. У скарзіпенсіонер виклав усі відомості, які вимагає КАСУ для позовноїзаяви. Але адміністративний суд залишив скаргу без руху і направивїї для усунення недоліків у зв'язку з тим, що формою звернення до


адміністративного суду має бути позовна заява, а не скарга. Пенсіонер звернувся до юридичної клініки за допомогою

в оформленні документа, оскільки йому тяжко самомупереписувати скаргу та ще й у двох примірниках (для суду і длявідповідача).

Чи правильно вчинив адміністративний суд?Чи допустив суд порушення принципів адміністра&

тивного судочинства?Чи можна оскаржити ухвалу суду про залишення скарги

без руху в апеляційному порядку? Чи доцільно це робити унаведеній ситуації? Надайте консультацію пенсіонерові.


207

208

МОДУЛЬ 2.Предмет адміністративної юрисдикції. Учасники адміністративного процесу




1. Які способи визначення предмету адміністративноїюрисдикції використані в КАСУ?

2. Яким є загальне визначення предмету адміністративноїюрисдикції?

3. На які категорії публічно�правових спорівпоширюється компетенція адміністративних судів? На якіпублічно�правові справи компетенція адміністративних судів непоширюється?

4. Розмежуйте предмет адміністративної юрисдикції таконституційної, кримінальної, цивільної, господарськоїюрисдикцій. Які проблеми відмежування адміністративноїюрисдикції від інших видів юрисдикції ви знаєте?




Лекція на тему: Предмет адміністративної юрисдикції.

1. Предмет адміністративної юрисдикції, його встановлення.2. Визначення підсудності адміністративної справи.

80 хв.

Семінарське заняття : Студенти відповідають на підготовленівикладачем запитання та тестові завдання. Оцінка відповідей такоментар викладача.

80 хв.


Лекція на тему: Учасники адміністративного процесу

1. Класифікація учасників адміністративного процесу.2. Адміністративна процесуальна правоздатність та дієздатність.3. Права та обов'язки учасників адміністративного процесу.

80 хв.

Семінарське заняття: Студенти відповідають на підготовленівикладачем запитання та тестові завдання. Оцінка відповідей такоментар викладача.

80 хв.

5. Чи можуть адміністративні суди розглядати справи щодопритягнення до адміністративної відповідальності та накладенняадміністративних стягнень? Якщо так, то у яких випадках?

6. Що таке підсудність адміністративних справ? Чимпідсудність адміністративних справ відрізняється відадміністративної юрисдикції?

7. Якими є правила предметної підсудностіадміністративних справ? Чим обумовлена дворівнева системамісцевих адміністративних судів?

8. Якими є правила територіальної підсудностіадміністративних справ?

9. Якими є правила інстанційної підсудностіадміністративних справ?

10. Які категорії учасників адміністративного процесу Визнаєте?

11. Хто може бути позивачем, відповідачем, предста�вником в адміністративному процесі? Якими правами таобов'язками вони наділяються?

12. Комплексом яких диспозитивних та змагальних правнаділені особи, які беруть участь у справі?

13. Чи можливе примирення сторін в адміністративномупроцесі? Якщо так, то якими є наслідки порушення умовпримирення?

14. Які завдання виконує спеціаліст та судовийрозпорядник в адміністративному процесі?



1.1 Справу щодо оскарження особою наказу міністерствау зв'язку з його неконституційністю розглядає за суттю:

а) Вищий адміністративний суд Україниб) окружний адміністративний судв) Конституційний Суд Україниг) Верховний Суд України


209

210

1.2 Адміністративну справу щодо оскарження особоюрішення, дій чи бездіяльності посадової особи виконкомумісцевої ради розглядає у першій інстанції:

а) місцевий загальний судб) окружний адміністративний судв) Вищий адміністративний суд України

1.3 Вищому адміністративному суду як суду першоїінстанції підсудні справи щодо:

а) дострокового припинення повноважень народногодепутата України

б) скасування реєстрації кандидата на пост ПрезидентаУкраїни

в) встановлення територіальною виборчою комісієюрезультатів виборів

1.4 Якщо прокурор в інтересах держави подав доадміністративного суду позов про скасування рішення місцевоїради, то він виступає в адміністративному процесі як:

а) сторонаб) третя особа, яка заявляє вимоги на предмет спорув) законний представник державиг) представник держави на основі договору


2.1 До предмету адміністративної юрисдикції належать:а) спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом

владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чибездіяльності

б) справи про накладення адміністративних стягнень в) справи, що належить вирішувати в порядку

кримінального судочинства г) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу

2.2 Сторонами в адміністративному процесі є:а) заявник та заінтересована особа


б) позивач та відповідачв) скаржник та суб'єкт оскарженняг) заявник та відповідач

2.3 Основними ознаками змісту публічно�правовихвідносин, що належать до адміністративної юрисдикції, є:

а) обов'язкова участь у таких відносинах суб'єкта ізпублічно�владними повноваженнями

б) рівноправність учасників правовідносин в) диспозитивність у правовідносинахг) домінування публічного інтересу у реалізації

правовідносин


3.1 а) Верховний Суд України розглядає справи проскасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

б) Місцевий загальний суд розглядає справи прооскарження дій органів державної влади.

в) Адміністративний суд розглядає справи прооскарження правових актів індивідуальної дії за місцемпроживання (перебування) або місцезнаходженням позивача.

г) Справи про оскарження дій (бездіяльності) посадових(службових) осіб виконкомів місцевих рад підсудні місцевомузагальному суду або окружному адміністративному суду завибором позивача.

3.2 а) Місцеві адміністративні суди, Верховний Суд Українивирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

б) Позивач може заявити кілька вимог в одній позовнійзаяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одномуадміністративному суду.

в) Адміністративну процесуальну дієздатність маютьфізичні особи, які досягли шістнадцяти років і не визнані судомнедієздатними.

г) Відповідачем в адміністративній справі можуть бутилише фізичні та юридичні особи.


211

212


4.1 Компетенція адміністративних судів не поширюєтьсяна ___________ справи: що віднесені до юрисдикції________________ України; що належить вирішувати в порядку________________ судочинства; про ____________адміністративних ____________.

4.2 Верховний Суд України переглядає судові рішенняадміністративних судів за _________________ обставинами.


5.1 Вимоги про відшкодування шкоди, завданоїпротиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктавладних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо їхзаявлено в одному провадженні з вимогою вирішити публічно�правовий спір

а) такб) ні

5.2 Адміністративні суди розглядають справи пронакладення адміністративних стягнень

а) такб) ні

5.3. Відповідач, згідно з КАСУ, має право на звернення доадміністративного суду із зустрічним позовом

а) такб) ні




213




Предмет адміністративної

юрисдикції

1. Предмет адміністративноїюрисдикції, його встановлення.2. Визначення підсудностіадміністративної справи.



Обговорення зі студентамипроблемних питань теми.Представлення мети заняття таочікуваних результатів. Розподілстудентів на групи, інструктування.

Мозковий штурмОбговоренняКоментування викладачаІнтерактивний виступБесідаІнструктування

15 хв.

Визначення справ публічно�правового характеру, які неналежать до предметуадміністративноїюрисдикції.Відмежуванняадміністративної юрисдикції відінших видів судової юрисдикції.

Робота в малих групах(Задачі 1,2, 3)

40 хв.



25 хв.



Учасники адміністративного

процесу

1. Класифікація учасниківадміністративного процесу.2. Адміністративна процесуальнаправоздатність та дієздатність. 3. Права та обов'язки учасниківадміністративного процесу.


Практичне заняття/Тренінг 80 хв.

Представлення мети заняття таочікуваних результатів. Розподілстудентів на групи, інструктування.

Інтерактивний виступБесідаІнструктування

20 хв.

214

Задачі

1. Колишній головний спеціаліст виконавчого комітетуміської ради Оксана Остапчук звернулася до окружногоадміністративного суду з позовною заявою про стягнення звиконкому заробітної плати у розмірі 2 140 гривень за останнітри місяці перед її звільненням, протягом яких вона зарплату неотримувала. Суд відмовив у відкритті провадження у зв'язку з тим,що таку заяву не належить розглядати за правиламиадміністративного судочинства, оскільки О. Остапчук уже неперебуває на публічній службі, а заявлені нею вимоги євимогами, що випливають з трудових правовідносин.О.Остапчук звернулася за допомогою до юридичної клініки.

Чи правильна ухвала суду? До якого суду належало звернутися О.Остапчук?Підготуйте консультацію.

2. Андрій Онищенко був членом гаражно�будівельногокооперативу "Зоря" уже близько двадцяти років. На територіїкооперативу знаходиться його гараж, а земля, на якійрозташований гараж, належить йому на праві власності. Так яккооператив не допомагав в обслуговуванні гаража, території білянього, та оскільки земля належала А.Онищенку на правівласності, то він виявив бажання вийти з кооперативу.А.Онищенко неодноразово звертався з проханням до правліннякооперативу, до загальних зборів, щоб вийти з кооперативу,



Визначення адміністративноїпроцесуальної правосуб'єктності.Вироблення позиції. Підготовкаконсультації.

Робота в малих групах(Задачі 4, 5)

35 хв.

Презентація роботи малих груп. Інтерактивний виступДискусіяКоментування викладача

25 хв.

однак реакції не було. Після цього він перестав сплачуватичленські внески.

Оскільки А.Онищенко протягом року не сплачувавчленські внески, керівництво кооперативу надіслало йомурішення зборів кооперативу, де зазначалося, що через несплатучленських внесків його виключено з кооперативу і покладено нанього обов'язок сплатити членські внески за дванадцять місяців урозмірі 1 400 грн. з урахуванням пені (тобто за період поки він щебув членом кооперативу).

А.Онищенко звернувся в юридичну клініку з проханнямпідготувати позов до адміністративного суду про протиправністьтакого рішення кооперативу.

Чи потрібно А.Онищенкові звертатися доадміністративного суду за захистом своїх інтересів?

Порадьте А.Онищенкові, як можна захистити йогоінтереси.

3. Поліна Савченко звернулася до районного суду зпозовом про скасування рішення виконавчого комітету сільськоїради від 5 квітня 2006 р., за яким по вул. Новій, буд. № 45 буловстановлено межу між її земельною ділянкою і ділянкою буд. № 47на відстані 0,55 м. від її будівлі (хоча раніше вона дорівнювала 1м.) і загальна площа земельної ділянки зменшилась на 14,7 кв. м.Спір з приводу користування земельною ділянкою виконкомсільради вирішував за зверненням самої П. Савченко, яка вважала,що її частину ділянки сусід В. Петренко захопив самовільно.Районний суд відмовив П. Савченко у відкритті провадження вадміністративній справі, посилаючись на те, що справу неналежить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Чи правильною є відмова суду?Надайте консультацію П. Савченко, як їй чинити далі.

4. 16�річний Петро Заїка перед тим, як одержуватипаспорт, звернувся до міського відділу реєстрації актівцивільного стану із заявою про зміну прізвища із "Заїка" на


215

216

"Зайка", оскільки дуже комплексував з приводу свого прізвища.Відділ реєстрації актів цивільного стану відмовив йому,мотивуючи це тим, що П. Заїка не сплатив державного мита і неподав довідки з органів внутрішніх справ про те, що він неперебуває у розшуку і щодо нього не ведеться слідство.

П. Заїка не погодився з такою відмовою і звернувся доадміністративного суду з позовом про зобов'язання відділуреєстрації актів цивільного стану змінити його прізвище.Адміністративний суд повернув позовну заяву у зв'язку з тим, щоП.Заїка не має адміністративної процесуальної дієздатності,оскільки не досяг повноліття.

П. Заїка звернувся до юридичної клініки законсультацією.

Чи належить справу розглядати за правиламиадміністративного судочинства?

Чи правильно вчинив суд, повернувши позовну заяву П.Заїки?

Порадьте П. Заїці, як йому діяти далі.

5. Тарас Піддубний звернувся до окружногоадміністративного суду з позовом про визнання незаконнимрішення міської ради про відмову у звільненні його від сплатиподатку на землю. Окружний адміністративний суд своєюухвалою відмовив у відкритті провадження в адміністративнійсправі, посилаючись на те, що справу не належить розглядати заправилами адміністративного судочинства, оскільки міська радане є юридичною особою (юридичною особою є виконком цієїради), а отже, відповідно до ч. 1 і 3 ст. 48 КАСУ вона не маєадміністративної процесуальної правосуб'єктності.


Якому суду підсудна ця справа?Чи правильно вчинив суд, відмовляючи у відкритті

провадження?Порадьте Т. Піддубному, як йому діяти далі.


МОДУЛЬ 3.Адміністративний позов. Докази і доказування.Правова допомога




1. Чи обов'язково в адміністративному позові посилатисяна норми права, на підставі яких заявлено вимоги до відповідача?

2. Які вимоги може містити адміністративний позов?3. Які наслідки може мати подання позовної заяви з

порушенням вимог, встановлених КАСУ?


217



Лекція на тему: Адміністративний позов. Докази і доказування

1. Поняття, форма і зміст адміністративного позову.2. Вимоги до позовної заяви.3. Забезпечення адміністративного позову.4. Поняття та види доказів.5. Обов'язок доказування.6. Належність та допустимість доказів.7. Забезпечення доказів.

160 хв.

Семінарське заняття: робота в групах з проектом позовної заяви;аналіз судової практики з адміністративних справ щододотримання вимог КАСУ до позовної заяви; відповіді на запитаннявикладача.

160 хв.


Лекція на тему: Правова допомога

1. Поняття та правові засади правової допомоги при вирішеннісправ в адміністративному суді.2. Порядок та умови надання правової допомоги.3. Права та обов'язки суб'єктів, які надають правову допомогу вадміністративному процесі.

80 хв.

Семінарське заняття: вирішення тестових завдань; дискусія щодонадання правової допомоги з адміністративних справ з захиступрав громадян (за матеріалами судової практики або періодичнихвиданнях); оцінка відповідей.

80 хв.

218

4. Яким є загальний строк для звернення доадміністративного суду з позовом? Які спеціальні строки длязвернення Ви знаєте? Які наслідки пропущення строку зверненнядо адміністративного суду?

4. Що таке забезпечення адміністративного позову? Чивоно відрізняється від забезпечення доказів?

5. Які є способи забезпечення адміністративного позову?6. У яких адміністративних справах обов'язок

доказування покладається на відповідача?7. У чому полягають основні відмінності між

доказуванням в адміністративному процесі та доказуванням уцивільному процесі?

8. Які засоби доказування можливі в адміністративномупроцесі?

9. У чому полягають особливості допиту свідка судом замісцем його проживання та у місці його проживання?

10. Які види судової експертизи є в адміністративномупроцесі? Назвіть їх особливості?

11. У якій формі надається правова допомога вадміністративних судах?

12. Кого можна вважати фахівцем в галузі права?13. У яких випадках правова допомога надається в

адміністративному процесі безоплатно?14. Чи може суб'єкт владних повноважень, який виграв

адміністративну справу, вимагати відшкодування витрат направову допомогу?



1.1 Адміністративний позов подається у формі:а) усної заявиб) письмової позовної заявив) письмової скаргиг) усної скарги


1.2 За загальним правилом за звернення доадміністративного суду сплачується:

а) державне митоб) судове митов) судовий збірг) плата за інформаційно�технічне забезпечення

адміністративного процесу

1.3 В адміністративному судочинстві належнимивважаються докази, що:

а) одержані з порушенням законуб) одержані з дотриманням законув) містять інформацію щодо предмета доказування

1.4 В адміністративних справах про протиправністьрішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноваженьобов'язок доказування покладається на:

а) відповідача�суб'єкта владних повноваженьб) позивачав) обидві сторони


2.1 Згідно зі статтею 16 КАСУ, правову допомогу вадміністративному процесі мають право надавати:

а) адвокатиб) інші фахівці в галузі правав) студенти юридичного факультету

2.2 Докази, одержані з порушенням закону, судом привирішенні справи:

а) не беруться до увагиб) беруться до уваги за умови належного вмотивування

судомв) беруться до уваги, але не можуть бути покладені в

основу рішення


219

220


3.1 Фактичні дані, які підтверджують наявність абовідсутність ____________, що мають значення для правильноговирішення справи, суд встановлює на підставі_____________________________________________.

3.2 До позовної заяви додаються її копії та копії всіхдокументів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості_______________.


4.1 На прохання позивача службовець апарату адміністрати�вного суду може надати йому допомогу в оформленні позовної заяви

а) такб) ні

4.2 Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний податисуду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бутивикористані як докази у справі. У разі ж невиконання цьогообов'язку суд вирішує справу на основі наявних доказів.

а) такб) ніг) перше твердження — так, друге — ні




Частина 1


Адміністративний позов. Докази і

доказування

1. Поняття, форма і зміст адміністра�тивного позову. Вимоги до позовноїзаяви.



221


Формулювання мети заняття таочікуваних результатів.Обговорення зі студентамипроблемних питань.

Розподіл студентів на групиПостановка завданняМозковий штурмОбговорення

60 хв.

Робота в малих групах з проектомпозовної заяви; аналіз судовоїпрактики з адміністративних справщодо дотримання вимог КАСУ допозовної заяви; відповіді назапитання викладача.

Рольова гра з наданнястудентами юридичноїклініки правової допомоги(Задачі 1, 2)

80 хв.



20 хв.

Частина 2


Правова допомога

1. Поняття та правові засади наданняправової допомоги при вирішеннісправ в адміністративному суді.2. Порядок та умови наданняправової допомоги.3. Права та обов'язки суб'єктів, якінадають правову допомогу вадміністративному процесі.




Розподіл студентів на групиПостановка завданняМозковий штурмОбговорення

20 хв.

Вирішення ситуаційних і тестовихзавдань; дискусія щодо наданняправової допомоги вадміністративних справах (заматеріалами судової практики абоперіодичних видань).

Робота в малих групах(Задачі 3, 4)

40 хв.

Презентація роботи малих груп. Інтерактивний виступОбговоренняКоментування викладача

20 хв.

2. Забезпечення адміністративногопозову.3. Поняття та види доказів.4. Обов'язок доказування.5. Належність та допустимість доказів.6. Забезпечення доказів.

222

Задачі

1. Виконавчий комітет міської ради прийняв рішення прознесення старого житлового будинку, що знаходився укомунальній власності, для будівництва на його місці нового.Мешканцям будинку запропоновано тимчасово перебратися досвоїх родичів або знайомих — до того часу, поки їм не буденадано іншого житла. Відповідний договір про знесення будинкубуло укладено з будівельною організацією.

Мешканці будинку звернулися до міськрайонного суду зпозовом про незаконність такого рішення і його скасування,посилаючись на те, що їх позбавлено права на житло. Одночаснобуло заявлено клопотання якомога швидше розглянути справу.

Які дії повинен вжити адміністративний суд доухвалення судового рішення у справі? Якими принципами судповинен керуватися?

2. Пенсіонер Олександр Терещенко звернувся дорайонного суду з позовом про зобов'язання виконавчогокомітету сільської ради розглянути його заяву про виділенняйому одноразової грошової допомоги для закупівлі дров на зимуі дати на неї відповідь. Виконком сільради просив у задоволенніпозову відмовити і зазначив, що така заява О.Терещенка до ньогоне надходила. Суд запропонував виконавчому комітету податижурнал реєстрації звернень громадян, але той пропозицію судупроігнорував. Суд, пославшись на ч. 6 ст. 71 КАСУ, розглянувсправу на підставі наявних матеріалів і відмовив у задоволенніпозову, оскільки позивач не довів факту подання заяви.

Чи правильно суд застосував правила щодо доказування?Чи є підстави для оскарження судового рішення? Якщо так,

то які б аргументи Ви б використали, подаючи апеляційну скаргу?

3. Міська рада підготувала адміністративний позов провизнання спадщини відумерлою у зв'язку з тим, що 12 липня 2004


року помер Анатолій Степчук, після смерті якого залишилосьспадкове майно (у вигляді однокімнатної квартири №14 убудинку №65�а по вул. Івана Франка), яке належало А. Степчуку направі приватної власності. А. Степчук проживав у вказанійквартирі один і 27 лютого 2005 року його було знято зреєстраційного обліку у зв'язку зі смертю. Після смертіспадкодавця, спадкова справа за місцем відкриття спадщини уміській державній нотаріальній конторі не відкривалась.Працівник відділу комунальної власності міської ради звернувсядо адміністративного суду за правовою допомогою щодоправильності підготовки позову і шансів виграти справу.


Що б Ви відповіли на місці службовця апарату суду у разітакого звернення?

Надайте пораду працівникові відділу комунальноївласності як консультант юридичної клініки.

4. Під час розгляду адміністративної справи представникпозивача — студент другого курсу юридичного факультетузаявив клопотання про стягнення з районної державноїадміністрації, яка була відповідачем, витрат на правову допомогуу розмірі 100 грн. При цьому представник позивача подав судудоговір про надання правової допомоги між ним і позивачем,який підтверджує розмір цих витрат.

Чи підлягає задоволенню клопотання представникапозивача?

Чи можна вважати послуги студента&правникаправовою допомогою у контексті адміністративногосудочинства?


223

224

МОДУЛЬ 4.Провадження в адміністративних справах. Судовірішення





Частина 1.

Лекція на тему: Провадження у суді першої інстанції

1. Звернення з адміністративним позовом до адміністративного суду.2. Підготовче провадження.3. Судовий розгляд у суді першої інстанції.4. Ухвалення судового рішення.

240 хв.

Семінарське заняття: Студенти готують судову практику увідповідній сфері, аналізують норми КАСУ, відповідають напідготовлені викладачем питання та тестові завдання.

240 хв.


Лекція на тему: Апеляційне провадження

1. Право на апеляційне оскарження. 2. Підготовка адміністративної справи до апеляційного розгляду. 3. Апеляційний розгляд.4. Ухвалення судового рішення.

240 хв.

Семінарське заняття: Студенти аналізують норми КАСУ увідповідній сфері, відповідають на підготовлені викладачемзапитання та тестові завдання.

240 хв.


Лекція на тему: Касаційне провадження. Перегляд за

винятковими та нововиявленими обставинами. Судові рішення

в адміністративних справах

1. Право на касаційне оскарження. 2. Підготовка адміністративної справи до касаційного розгляду. 3. Касаційний розгляд. 4. Ухвалення судового рішення.5. Перегляд судових рішень за винятковими обставинами.6. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.7. Судові рішення в адміністративних справах та особливості їхвиконання.

240 хв.

Семінарське заняття: Студенти аналізують практику застосуванняКАСУ, виробляють з викладачем пропозиції щодо її вдосконалення,відповідають на підготовлені викладачем запитання і тестові завдання.

240 хв.


1. Яка різниця у правових наслідках залишення позовноїзаяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкриттіпровадження в адміністративній справі?

2. На які етапи можна умовно поділити провадження вадміністративній справі у суді першої інстанції?

3. Чи є обов'язковим проведення попереднього судовогозасідання у суді першої інстанції? Яка його мета?

4. Які наслідки неприбуття у судове засідання осіб, якіберуть участь у справі?

5. Протягом якого строку суд повинен розглянути івирішити адміністративну справу?

6. Яка різниця між перервою у судовому засіданні,відкладенням розгляду справи, зупиненням і закриттямпровадження у справі?

7. Які різновиди судових рішень в адміністративнихсправах Ви знаєте? У яких випадках суд їх ухвалює?

8. Який порядок апеляційного оскарження? Якими єстроки апеляційного оскарження?

9. Які судові рішення може бути оскаржено вапеляційному порядку?

10. У яких межах переглядає справу суд апеляційної інстанції? 11. Яке рішення може ухвалити суд апеляційної інстанції

за наслідками апеляційного провадження?12. Який порядок касаційного оскарження? Якими є

строки касаційного оскарження?13. Чи можна звернутися до суду касаційної інстанції зі

скаргою на рішення суду першої інстанції, якщо справа непереглядалася в апеляційному порядку?

14. У яких межах переглядає справу суд касаційноїінстанції? Чи досліджує він докази?

15. Яке рішення може ухвалити суд касаційної інстанціїза наслідками касаційного провадження?

16. У яких випадках справу може бути розглянуто впорядку письмового провадження в судах першої, апеляційної такасаційної інстанцій?


225

226

17. Що може бути підставою для переглядуадміністративної справи за винятковими обставинами?

18. Який порядок перегляду адміністративної справи завинятковими обставинами?

19. Що може бути підставою для перегляду справи завинятковими обставинами? Який суд здійснює такий перегляд?

20. Які особливості виконання судових рішень вадміністративних справах Ви знаєте?



1.1 Письмове рішення суду будь�якої інстанції вадміністративній справі, у якому вирішуються вимогиадміністративного позову, — це:

а) ухвала б) рішенняв) постанова

1.2 Підготовку справи до судового розгляду здійснює: а) суддя адміністративного суду, який відкрив провадження

у справіб) помічник суддів) голова суду або за його дорученням суддя

адміністративного суду

1.3 Суддя відмовляє у відкритті провадження вадміністративній справі, якщо:

а) заяву не належить розглядати в порядкуадміністративного судочинства

б) позивач не усунув недоліки позовної заяви, якузалишено без руху

в) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка немає повноважень на ведення справи


1.4 Суд касаційної інстанції розглядає справу у порядкуписьмового провадження, якщо:

а) у справі немає потреби досліджувати доказиб) визнає недоцільним заслуховування осіб, які беруть

участь у справів) жодна з осіб, які беруть участь у справі, не заявила

клопотання про розгляд справи за її участю у судовому засіданні


2.1. Суд повертає позовну заяву позивачеві, якщо:а) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку

залишено без рухуб) позивач до відкриття провадження в адміністративній

справі подав заяву про її відкликанняв) позовну заяву подано особою, яка не має

адміністративної процесуальної дієздатностіг) справу не може бути розглянуто у розумний строк у

зв'язку з хворобою судді ґ) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не

має повноважень на ведення справид) у провадженні цього або іншого адміністративного

суду є справа про спір між тими самими сторонами, про тойсамий предмет і з тих самих підстав

е) заяву не належить розглядати в порядкуадміністративного судочинства

є) справа не підсудна цьому адміністративному суду

2.2. Постанова адміністративного суду складається з:а) вступної частиниб) описової частинив) мотивувальної частиниг) підсумкової частиниґ) резолютивної частини


227

228


3.1 а) Окрема ухвала може бути оскаржена лише особами,які беруть участь у справі.

б) Суд до закінчення судового розгляду справи можеприйняти постанову щодо частини позовних вимог.

в) Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповіднодо норм матеріального права при дотриманні нормпроцесуального права.

г) У дебатах у суді першої інстанції першим надаєтьсяслово відповідачеві, його представнику, а потім � позивачеві, йогопредставнику.

3.2 а) Підставою касаційного оскарження є неправильневстановлення судом обставин у справі.

б) Суд касаційної інстанції, дослідивши докази у справі,може встановити нові обставини і відповідно до них прийнятинову постанову по суті спору, скасувавши рішення судів першоїта апеляційної інстанцій.

в) Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищогоадміністративного суду України.

г) Справу може бути переглянуто за нововиявленимиобставинами у разі внесення будь�яких змін до законодавства,яким керувався суд, ухвалюючи рішення.


4.1. У разі примирення сторін суд постановляє ________про _____________ провадження у справі, у якій фіксуються умови___________________.

4.2. Заява про апеляційне оскарження постанови судупершої інстанції подається протягом _____________ з дня її___________, а в разі складення постанови у повному обсязівідповідно до статті 160 КАСУ � з дня ____________ в повному обсязі.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подаєтьсяпротягом ____________ після подання ______________________.



5.1 Ухвали, які викладаються окремим документом,постановляються у залі судового засідання і підписуються лишеголовуючим.

а) такб) ні

5.2. Заява про апеляційне оскарження та апеляційнаскарга подаються безпосередньо до адміністративного судуапеляційної інстанції.

а) такб) ні



229


Частина 1


Провадження у суді першої

інстанції

1. Звернення з адміністративнимпозовом до адміністративного суду.2. Підготовче провадження.3. Судовий розгляд в суді першоїінстанції.4. Ухвалення судового рішення.





15 хв.

Робота в малих групах щодо аналізуобставин в адміністративнихсправах. Практичне застосуваннянорм КАСУ у відповідній сфері.Застосування нормадміністративного судочинстващодо конкретних справ, у томучислі з врахуванням судової

Робота в малих групах(Задачі 1,2)

45 хв.

230


практики. Виявлення порушеньпроцесуальних норм у процесіпровадження розгляду справи.юрисдикції підготовка консультації.



20 хв.



Апеляційне провадження

1. Право на апеляційне оскарження.2. Підготовка адміністративноїсправи до апеляційного розгляду.3. Апеляційний розгляд.4. Ухвалення судового рішення.

Інтерактивний виступРольова гра

80 хв.




20 хв.

Робота в малих групах щодо аналізуобставин в адміністративнихсправах. Практичне застосуваннянорм КАСУ у відповідній сфері.Застосування нормадміністративного у конкретнихсправах. Виявлення порушеньпроцесуальних норм. Підготовкаконсультації.


35 хв.

Презентація роботи малих груп Інтерактивний виступДискусіяКоментування викладача

25 хв.

Частина 3


Касаційне провадження.

Перегляд судових рішень завинятковими та нововиявленимиобставинами. Судові рішення вадміністративних справах1. Право на касаційне оскарження.2. Підготовка адміністративноїсправи до касаційного розгляду.


Задачі

1. Підприємець Петро Ясен звернувся з адміністративнимпозовом до заступника голови Державної податковоїадміністрації України про визнання незаконними його дій,покладення на нього обов'язку спростувати недостовірнуінформацію та відшкодувати моральну шкоду. За словамиП.Ясена, відповідач під час прес�конференції заявив, що "суб'єктпідприємницької діяльності П.Ясен не сплатив до державногобюджету 8 мільйонів гривень податків, ухиляється від їх сплати,чим вчинив злочин, що карається згідно з Кримінальнимкодексом". Під час розгляду справи адміністративний судвідмовив у задоволенні клопотання позивача про веденняфіксації судового процесу технічними засобами, заборонив


231

3. Касаційний розгляд.4. Ухвалення судового рішення.5.Перегляд судових рішень завинятковими обставинами.6.Перегляд судових рішень занововиявленими обставинами.7.Судові рішення вадміністративних справах таособливості їх виконання.




15 хв.

Робота в малих групах щодо аналізуобставин в адміністративнихсправах. Застосування норм КАСУ уконкретних справах, у т.ч. зурахуванням судової практики.Виявлення порушеньпроцесуальних норм у процесіпровадження. Підготовкаконсультації.

Робота в малих групах (Задачі 5,6)

45 хв.



20 хв.

232

йому самому вести аудіозапис ходу судового засідання надиктофон. Суд першому надав слово для поясненьпредставникові відповідача, який наполіг на тому, що справу неможна розглядати за правилами адміністративного судочинства,оскільки виник суто цивільний спір. Погодившись з позицієювідповідача, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановивусну хвалу про залишення заяви без розгляду, пообіцявшинаправити її текст сторонам поштою через день�два.

Які процесуальні порушення допустив адміністративний суд?Надайте консультацію П. Ясену.

2. Ірина Ткаченко звернулася до адміністративного суду зпозовною заявою, у якій оскаржила рішення начальникапаспортного відділення про відмову зареєструвати її у буд. № 12по вул. Сосюри, який належить їй на праві власності на основісвідоцтва про право на спадщину. Підставою для відмови сталоте, що цей будинок знаходиться у зоні забудови і підлягаєзнесенню через три місяці на підставі рішення виконавчогокомітету міської ради.

У позовній заяві І. Ткаченко попросила суд допитати яксвідків трьох її сусідів, які можуть підтвердити факт їїпроживання у зазначеному будинку. Представник відповідача усудовому засіданні заявив клопотання про виклик як свідкапредставника виконавчого комітету міської ради дляпідтвердження того факту, що будинок підлягає знесенню. Суд узадоволенні обох клопотань відмовив, але ухвалив притягнутивиконком міської ради як співвідповідача. У зв'язку з цим усудовому засіданні було оголошено перерву. На наступномузасіданні суд повідомив сторони, що виконком міської радинадіслав листа, у якому просив розглядати справу без його участі,оскільки юрисконсульт виконкому захворіла і не відомо, колизможе вийти на роботу. Тому суд своєю ухвалою зупинивпровадження у справі до одужання юрисконсульта виконкому.

Чи законне, на Вашу думку, рішення начальникапаспортного відділення?


Які процесуальні порушення допустив адміністративний суд?Надайте консультацію І. Ткаченко, як діяти у цій

ситуації.

3. Пенсіонер Анатолій Горбатенко звернувся доюридичної клініки посприяти йому в оскарженні постановиадміністративного суду про відмову у задоволенні його позову дотериторіального управління Пенсійного фонду про проведенняперерахунку пенсії. Вважаючи, що в апеляційномуадміністративному суді він так само не доб'ється справедливості,А. Горбатенко відразу звернувся з касаційною скаргою до Вищогоадміністративного суду. Але той своєю ухвалою повернувкасаційну скаргу без розгляду. А. Горбатенко проситьконсультанта юридичної клініки підготувати касаційну скаргу доВерховного Суду України.

Чи правильно діяв А. Горбатенко, оскаржуючи постановуадміністративного суду до Вищого адміністративного суду?

Чи правильно вчинив Вищий адміністративний суд зкасаційною скаргою А. Горбатенка?

Підготуйте відповідь А. Горбатенку щодо порядкуоскарження постанови адміністративного суд. Порадьте, якйому діяти у ситуації, що сталася.

4. Сергій Гірчак — позивач у справі про оскарженняприпису інспектора державної санітарно�епідеміологічноїслужби, — заявив у судовому засіданні відвід судді, оскількивідомо, що суддя та інспектор є сусідами і перебувають у дружніхстосунках. Знаючи, що відвід задоволено не буде, позивачзавчасно підготував апеляційну скаргу на ухвалу суду, яку й подаввідразу після проголошення ухвали про відмову у задоволеннівідводу. Але суд апеляційну скаргу відмовився прийняти,розглянув справу за суттю і прийняв постанову, якою узадоволенні позову відмовив. С. Гірчак звернувся до юридичноїклініки за порадою, як йому добитися розгляду апеляційноїскарги на ухвалу про відмову у задоволенні відводу, адже якщоапеляційний суд відведе суддю першої інстанції, то будуть


233

234

підстави для перегляду справи.Підготуйте консультацію С. Гірчаку і порадьте, у який

спосіб він може відстояти свою позицію у справі.

5. До юридичної клініки звернувся Ярослав Тимченко,який програв справу в адміністративному суді — як у першійінстанції, так і в апеляційній інстанції, з проханням порадити, яквін може оскаржити рішення першої та апеляційної інстанцій.Консультант юридичної клініки Андрій Клименко, студентдругого курсу, вивчивши надані Я. Тимченком матеріали,запропонував підготувати касаційну скаргу, у якій послатися нате, що суди першої та апеляційної інстанції неправильновстановили обставини у справі. Перед тим, як подати касаційнускаргу, треба у десятиденний строк після проголошення ухвалисуду апеляційної інстанції подати до апеляційногоадміністративного суду заяву про касаційне оскарження. Алеоскільки з дня проголошення ухвали минуло уже п'ятнадцятьднів, то одночасно треба клопотати про поновлення строку наподання заяви, обґрунтувавши пропущення строкунеобізнаністю у тонкощах процесуального закону. Після цьоготреба у двадцятиденний строк подати касаційну скаргу доСудової палати в адміністративних справах Верховного СудуУкраїни, але через апеляційний адміністративний суд, у якомузнаходиться справа.

Чи правильну консультацію надав А. Клименко? Якщо ні,то які помилки він допустив? Надайте консультацію Я.Тимченкові.

6. Колишній державний службовець Лідія Закремко,пройшовши три інстанції, виграла у Вищому адміністративномусуду справу про поновлення її на посаді та стягнення звідповідача втраченого заробітку у зв'язку з вимушенимпрогулом. Незважаючи на задоволення її вимог Вищимадміністративним судом, вона звернулася до юридичної клінікиза порадою, як добитися виконання постанови. У суді касаційноїінстанції вона заявляла клопотання про негайне виконання


постанови про поновлення її на посаді, якщо суд задовольнить їївимоги. Але Вищий адміністративний суд відхилив цеклопотання. Тому Л. Закремко просить підготувати або заяву доВищого адміністративного суду щодо постановлення додатковоїухвали про негайне виконання постанови цього суду у частиніпоновлення її на посаді, або скаргу до Верховного Суду України звимогою звернути постанову Вищого адміністративного суду донегайного виконання. Який з цих двох варіантів більшевідповідає законодавству, вона не знає.

Дайте аргументовану відповідь на звернення Л. Закремко.


235

236

МОДУЛЬ 5.Особливості провадження в окремих категоріяхадміністративних справ

План занять для вищих навчальних закладів, де

застосовується кредитно?модульна система навчання


1. Які критерії для перевірки рішень, дій чи бездіяльностісуб'єктів владних повноважень Ви знаєте? Дайте їм загальнухарактеристику.

2. Які справи щодо оскарження рішень, дій чибездіяльності державної виконавчої служби не належитьрозглядати за правилами адміністративного судочинства?

3. Які Ви знаєте особливості розгляду справ щодооскарження нормативно�правових актів?

3. Яку діяльність можна віднести до поняття публічноїслужби? Чим відносини публічної служби відрізняються відтрудових відносин, а що є спільного між ними?

4. Що таке компетенційні спори? Чи можна вважатиспори, що виникають з адміністративних договорів,компетенційними спорами?



Лекція на тему: Особливості розгляду і вирішення окремих

категорій справ

1. Спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень.2. Спори з відносин публічної служби.3. Компетенційні спори та спори, що виникають задміністративних договорів.4. Спори за адміністративним позовом суб'єкта владнихповноважень до фізичних чи юридичних осіб.5. Виборчі спори.

240 хв.

Семінарське заняття: Студенти відповідають на питаннявикладача, вирішують ситуаційні і тестові завдання, аналізуютьсудову практику з окремих категорій адміністративних справ,аналізують відповідні норми КАСУ.

240 хв.

5. Які ознаки делегованих повноважень Ви можетеназвати? Надайте їх характеристику.

6. Які приклади адміністративних договорів Ви можетеназвати? За якими ознаками Ви відносите ці договори доадміністративних?

7. Які категорії справ за адміністративним позовомсуб'єкта владних повноважень до особи Ви знаєте?

8. Які категорії виборчих спорів Ви можете назвати? Чи завждиоднією зі сторін у них повинен бути суб'єкт владних повноважень?



1.1 Місцевим загальним судам як адміністративним судампідсудні виборчі спори:

а) щодо уточнення списку виборцівб) оскарження рішень органів виконавчої влади, що

порушують законодавство про референдумив) оскарження рішень Центральної виборчої комісії

1.2. Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчоїкомісії щодо встановлення нею результатів виборів чивсеукраїнського референдуму оскаржують до:

а) Вищого адміністративного суду Україниб) Верховного суду України

1.3 До публічної служби відповідно до КАСУ належить: а) професійна діяльність нотаріусівб) державна служба, служба в органах влади Автономної

Республіки Крим, органах місцевого самоврядуванняв) діяльність адвокатів


2.1 Позовну заяву у справах з приводу рішень, дій абобездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду:


237

238

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася абоповинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чиінтересів

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася абоповинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чиінтересів у разі оскарження постанови про відкладенняпровадження виконавчих дій

в) у п'ятиденний строк з дня, коли особа дізналася абоповинна була дізнатися про порушення її права власності нанерухоме майно

2.2 Адміністративний суд розглядає справи щодо:а) законності (крім конституційності) постанов

Верховної Ради України, указів та розпоряджень ПрезидентаУкраїни, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України,постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим

б) конституційності постанов Верховної Ради України,указів та розпоряджень Президента України, постанов тарозпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов ВерховноїРади Автономної Республіки Крим

в) конституційності і законності нормативно�правовихактів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,місцевих державних адміністрацій органів місцевогосамоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.


3.1. а) У виборчих спорах останнім днем строку, який маєзакінчитися з настанням певної події, є день, у який відбуласявказана подія.

б) Днем подання позовної заяви у виборчих спорахвважається день відкриття провадження в адміністративнійсправі.

в) Право вимагати в адміністративного суду скасуваннянормативно�правового акта мають будь�які особи.

г) Резолютивна частина постанови суду про визнаннянормативно�правового акта незаконним невідкладно


публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційнооприлюднено, після набрання постановою законної сили.

3.2. а) Постанова суду у справах про обмеження щодореалізації права на мирні зібрання виконується після набраннянею законної сили.

б) Особа, яка відповідно до закону про виборизареєстрована як уповноважений представник або довіренаособа кандидата, діє як представник відповідного кандидата усправах, пов'язаних з виборчим процесом, на підставідовіреності.

в) Право оскаржити нормативно�правовий акт маютьособи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктомправовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

г) У разі відкриття провадження в адміністративнійсправі щодо оскарження нормативно�правового акта судзобов'язує позивача опублікувати оголошення про це вофіційному виданні.


4.1 Адміністративна справа щодо оскарженнянормативно�правових актів вирішується протягом __________строку, але не пізніше _________________ після відкриттяпровадження у справі. У виняткових випадках з урахуваннямособливостей розгляду справи суд ухвалою може продовжитирозгляд справи, але не більше, ніж ______________.

4.2 У разі _____________ провадження в адміністративнійсправі щодо оскарження нормативно�правового акта судзобов'язує ____________ опублікувати оголошення про це у виданні,у якому цей акт був або мав бути офіційно ________________.


4.1 Оскарження дій або бездіяльності суб'єкта владнихповноважень до вищестоящого органу є обов'язковою стадією,


239

240

що повинна передувати зверненню до адміністративного судуа) такб) ні

4.2 Постанова суду в адміністративній справі проусунення обмежень у реалізації права на мирні зібраннявиконується негайно

а) такб) ні




Частина 1


Особливості розгляду і вирішенняокремих категорій справ1. Спори щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб'єктіввладних повноважень.2. Спори з відносин публічної служби.




Розподіл студентів на групиПостановка завдання.Мозковий штурмОбговорення

20 хв.

Робота в малих групах зі справамищодо оскарження рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владнихповноважень; справами з відносинпублічної служби щодо розробкипрактичних рекомендаційзастосування норм КАСУ в практиціюридичної клініки.Дискусія щодоособливостей розгляду деякихкатегорій цих спорів заситуаційними завданнями таматеріалами судової практики.

Робота в малих групах(Задачі 1,2,3)

40 хв.

Презентація роботи малих груп Інтерактивний виступОбговоренняКоментування викладача

20 хв.

Задачі

1. 10 лютого 2006 року міськвиконком оголосив конкурсна заміщення посади юрисконсульта. Із заявами про участь уконкурсі звернулися громадяни України Андрій Онищенко іВадим Поліщук. 20 березня 2006 року міський голова видав наказпро призначення на посаду юрисконсульта В.Поліщука.

А.Онищенко, вважаючи, що його право на заміщення цієїпосади було порушене, звернувся з адміністративним позовом до


241

Частина 2


Особливості розгляду і вирішення

окремих категорій справ.

1. Компетенційні спори та спори,що виникають з адміністративнихдоговорів.2. Спори за адміністративнимпозовом суб'єкта владнихповноважень до фізичних чиюридичних осіб.3. Виборчі спори.

Інтерактивний виступРольова гра

160 хв.



Розподіл студентів на групиПостановка завдання.Мозковий штурмОбговорення

20 хв.

Робота в малих групах зкомпетенційними справами,справами, які виникають задміністративних договорів,справами за адміністративнимпозовом суб'єкта владнихповноважень, виборчими спорамищодо розробки практичнихрекомендацій застосування нормКАСУ в практиці юридичноїклініки.Дискусія щодо особливостейрозгляду деяких категорій спорів заситуаційними завданнями таматеріалами судової практики.


120 хв.

Презентація роботи малих груп Інтерактивний виступДискусіяКоментування викладача

20 хв.

242

міськрайонного суду. На підтвердження своєї позиції вінпослався на такі обставини: відсутність у громадянина В.Поліщука вищої юридичної освіти, навчання на другому курсіюридичного факультету (заочно), не складення ним припризначенні на посаду присяги державного службовця.

Проаналізуйте ситуацію.Чи повинен врахувати суд обставини, надані позивачем?Підготуйте консультацію для А. Онищенка щодо його

позиції в адміністративному суді? Які рішення повинен ухвалити адміністративний суд?

2. Анатолій Трофимов звернувся до міськрайонного суду ізадміністративним позовом щодо оскарження відмови міськогоголови у наданні інформації, посилаючись на те, що А. Трофимов якголова громадської організації "Надія" звернувся з інформаційнимзапитом до виконкому міської ради з проханням надатиінформацію про склад спостережної комісії, утвореноїміськвиконкомом згідно з ч.2 ст.25 Кримінально�виконавчогокодексу України. Однак у наданні такої інформації йому буловідмовлено листом №01/19�340 від 15 лютого 2006 року за підписомміського голови. У зв'язку з цим, у позові А.Трофимов висунув вимогувизнати незаконною відмову міського голови у наданні йомунеобхідної інформації і зобов'язати його надати таку інформацію,оскільки громадська організація "Надія" є однією з провіднихорганізацій, що співпрацює з пенітенціарною системою з приводупроблем захисту прав людини, а громадський контроль з цихпитань покладається на спостережну комісію. На думку позивача,відмова у наданні йому інформації порушує його право, оскількиінформація про склад наглядової комісії не є таємною і мала би бутинадана йому на підставі Закону України "Про інформацію".

Проаналізуйте ситуацію.Чи поширюється юрисдикція адміністративних судів на

цей спір?Який порядок оскарження рішень суб'єктів владних

повноважень?


Чи належними є позивач і відповідач?Яким може бути рішення суду?

3. За рішенням міськрайонного суду з виконавчогокомітету міської ради було стягнуто на користь Олега Моторногокошти у розмірі 2 300 грн. на відшкодування шкоди йогоавтомобілю, який зіткнувся зі службовим автомобілемміськвиконкому внаслідок порушення водієм останнього правилдорожнього руху. Для примусового виконання рішення буловидано виконавчий лист, на підставі якого державнимвиконавцем було відкрито виконавче провадження. Через місяцьдержавний виконавець закрив виконавче провадження у зв'язку звідсутністю у бюджеті міськвиконкому статті видатків навідшкодування шкоди. Вважаючи таке рішення державноївиконавчої служби незаконним, О.Моторний звернувся зпозовом до адміністративного суду з вимогою скасувати церішення.

Проаналізуйте ситуацію.За правилами якого судочинства міськрайонний суд

ухвалив рішення у спорі між О.Моторним і міськвиконкомом?Чи поширюється юрисдикція адміністративного суду на

визнання рішень державної виконавчої служби незаконними?Яке рішення повинен ухвалити адміністративний суд,

одержавши адміністративний позов О.Моторного?Надайте консультацію О.Моторному, як захистити

його інтереси.

4. Володимир Семків у день голосування на виборах допарламенту не знайшов свого прізвища у списках виборців. Узадоволенні вимоги В. Семківа про внесення його прізвища досписку виборців голова дільничної виборчої комісії відмовив,оскільки таке питання повинно вирішуватися у судовому порядку.

В. Семків звернувся за допомогою до юридичної клініки.Було складено позовну заяву до адміністративного суду провключення його до списку виборців, до якої В. Семків додавзасвідчені копії паспорта, довідку про надання ідентифікаційного


243

244

номера, квитанцію про сплату судового збору. За годину дозакінчення часу голосування повнолітній син В.Семківа запроханням батька, який втомився ходити по різних інстанціях,подав позовну заяву до міського суду.

Але позовну заяву було залишено без розгляду на підставіп. 2 ч. 1 ст. 155 КАСУ.

Проаналізуйте ситуацію.Чи правильну консультацію і допомогу було надано у

юридичній клініці?Чи правильне рішення адміністративного суду?Підготуйте роз'яснення для В.Семківа щодо його прав у

цій ситуації.

5. Селищний голова подав до районного судуадміністративний позов в інтересах територіальної громади домісцевого підприємця Сергій Рудика про зобов'язанняостаннього зняти рекламну вивіску з його кафе�бару, у якійвикористано елементи з мультфільму "Ну постривай!". Ця вивіскаприваблює у кафе�бар дітей, а там реалізуються алкогольні напоїі сигарети.

У судовому засіданні С. Рудик пояснив, що дітей танеповнолітніх у його кафе�барі приваблюють тістечка іморозиво, а алкогольні напої та сигарети їм не продаються,оскільки це заборонено. Крім того, він має дозвіл на реалізаціюалкогольних напоїв та тютюнових виробів. У кафе�барі також єспеціальний зал для дітей, де заборонено палити і вживатиспиртне.

Заслухавши пояснення сторін, суд прийняв постанову,якою задовольнив вимоги позивача і стягнув з відповідача усісудові витрати на користь позивача.

Чи належало розглядати справу за правиламиадміністративного судочинства?

Чи правильне рішення суду?Підготуйте консультацію С. Рудику як йому діяти у цій

ситуації.


ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

МОДУЛЬ 1. 1. Знайдіть правильну відповідь1.1 а) 1.2 а) 1.3 б) 1.4 в) 2. Знайдіть пункти, які є зайвими 2.1 б) г) 2.2 а) б) 2.3 в) 3. Виберіть твердження, що відповідають дійсності3.1 а) в) 3.2 а) 4. Доповніть словами, яких не вистачає4.1 (Див. ч. 1 ст. 8 КАСУ)4.2 (Див. ч. 5 ст. 9 КАСУ)5. Підтвердіть або спростуйте твердження5.1 а) 5.2 а)

МОДУЛЬ 2.1. Знайдіть правильну відповідь1.1 б) 1.2 а) 1.3 б) 1.4 в) 2. Знайдіть пункти, які є зайвими 2.1 б) в) 2.2 а) в) г) 2.3 а) г) 3. Виберіть твердження, що відповідають дійсності3.1 в) 3.2 б) 4. Доповніть словами, яких не вистачає4.1 (Див. ч. 2 ст. 17 КАСУ)

4.2 (Див. ч. 4 ст. 20 КАСУ)5. Підтвердіть або спростуйте твердження5.1 а) 5.2 б) 5.3 б)

МОДУЛЬ 3.1. Знайдіть правильну відповідь1.1 б) 1.2 в) 1.3 в)


245

246

1.4 а) 2. Знайдіть пункти, які є зайвими2.1 в) 2.2 б) в) 3. Доповніть словами, яких не вистачає3.1 (Див. ч. 1 ст. 69 КАСУ)3.2 (Див. ч. 3 ст. 106 КАСУ)4. Підтвердіть або спростуйте твердження4.1 а) 4.2 г)

МОДУЛЬ 4.1. Знайдіть правильну відповідь1.1 в) 1.2 а) 1.3 а) 1.4 в) 2. Знайдіть пункти, які є зайвими2.1. г) е) 2.2. г) 3. Виберіть твердження, що відповідають дійсності3.1 б) 3.2 в) 4. Доповніть словами, яких не вистачає4.1. (Див. ч. 3 ст. 113 КАСУ)4.2. (Див. ч. 3 ст. 186 КАСУ)5. Підтвердіть або спростуйте твердження5.1 б) 5.2. б)

МОДУЛЬ 5.1. Знайдіть правильну відповідь1.1 а) 1.2. а) 1.3 б) 2. Знайдіть пункти, які є зайвими2.1 в) 2.2 б) 3. Виберіть твердження, що відповідають дійсності3.1. г) 3.2. в) 4. Доповніть словами, яких не вистачає4.1 (Див. ч. 7 ст. 171 КАСУ)4.2 (Див. ч. 3 ст. 171 КАСУ)5. Підтвердіть або спростуйте твердження4.1 б) 4.2 а)


4. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Рекомендована література з адміністративної юстиції

1. Административная юстиция в новых европейскихдемократиях: Практ. исслед. в сфере адм. права и процесса вБолгарии, Эстонии, Венгрии, Польше и Украине: пер. с англ. /Ред.: Д.Дж.Галлиган и др. � К.: АртЭк; Будапешт: ОСИ/КОЛПИ, 1999

2. Административное право зарубежных стран. Учебник/ Под ред. А.Н.Козырина и М.А.Штатиной. � М.: Спарк, 2003

3. Адміністративна процедура та контроль за діяльністюадміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естоніїта Албанії. � К.: Вид�во УАДУ, 1999

4. Адміністративна реформа для людини (науково�практичний нарис). � За загальною редакцією І. Коліушка. � К.: Факт, 2001

5. Адміністративна юстиція: європейський досвід іпропозиції для України / Автори�упорядники І.Коліушко,Р.Куйбіда. � К.: Факт, 2003

6. Андреєва К. Народжений у муках: Про проблеми,пов'язані зі створенням адміністративних судів // Юридичнийжурнал. � 2002. � №5

7. Афанасьєв К.К. Адміністративні договори: реалії таперспективи: Монографія. � Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004

8. Банчук О., Куйбіда Р. Вимоги статті 6 Конвенції прозахист прав та основних свобод до процедури здійсненнясудочинства. � К.: ІКЦ "Леста". � 2005. � 116 с.

9. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция:развитие и проблемы совершенствования // Советскоегосударство и право. � 1975. � №8

10. Бойцова В.В., Бойцов В.Я. Административная юстиция:к продолжению дискуссии о содержании и значении //Государство и право. � 1994. � № 5

11. Бородін І. Про сутність адміністративної юстиції //Право України. � 2000. � №2

12. Бринцев В.Д. Адміністративне судочинство


247

248

/нормативна база, судові прецеденти, коментарі, зразкипроцесуальних документів/. � Х.: Ксилон, 2002

13. Брэбан Г. Французское административное право: Пер.с фр. / Под ред. и со вступ. ст. С. Боботова. � М.: Прогресс, 1988

14. Галлиган Д., Полянский В., Старилов Ю.Административное право: история развития и основныесовременные концепции. � М.: Юрист, 2002. � С.334

15. Гнейстъ Р. Правовое государство и административныесуды Германіи. � С.�Петербургъ., 1896

16. Гулєвська Г.Ю. Адміністративна юстиція: Методичнівказівки для студентів IV курсу юридичного факультету. �Запоріжжя: ЗНУ, 2005

17. Гулєвська Г.Ю. Адміністративна юстиція: Тести длястудентів юридичного факультету денного та заочноговідділення. � Запоріжжя: ЗНУ, 2005

18. Демин А. Понятие административного процесса икодификация административно�процессуального законодатель�ства Российской Федерации // Государство и право. � 2000. � №11

19. Демин А.А. Суды административной юстиции:сравнительный анализ зарубежного опыта // Вестник Моск. у�та.Сер. 11, Право. � 1994. � №1

20. Димитров Ю. Адміністративна юстиція � атрибутдемократичної правової держави // Право України. � 1996. � №4

21. Загряцков М. Административная юстиция и право жалоб// Право и жизнь. � М.: Издательство "Право и жизнь", 1923.� Кн. 4

22. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностьюисполнительной власти в зарубежных странах: Учеб. пособие. �М.: Издадельство Российского университета дружбы народов,2002

23. Зіллер Ж. Політико�адміністративні системи країн ЄС:Порівняльний аналіз / Володимир Ховхун (пер.з фр.). � К.:Основи, 1996

24. Кампо В., Ткач Г. Про запровадження органівадміністративної юстиції (адміністративних судів) // ПравоУкраїни. � 1992. � №8


25. Кодекс адміністративного судочинства України.Затверджений 6 липня 2005 року № 2747�IV. � Офіц. видання. � К.:Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2006

26. Коліушко І., Куйбіда Р. Становлення адміністративногосудочинства: деякі проблеми перехідного періоду // Адвокат. � 2005. � № 9

27. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблемиадміністративної реформи в Україні: Моногр. � К.: Факт, 2002

28. Корфъ С.А. Административная юстиція въ Россіи. � С.�Петербургъ, 1910. � Т. 1, Т.2

29. Кузьменко О. Адміністративний процес: сутність іструктура // Право України. � 2003. � №2

30. Куйбіда Р. Визначення меж адміністративноїюрисдикції. � Юридичний вісник України. � 2005. � №51. � 24�30грудня

31. Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні:Монографія. � К.: Атіка, 2004

32. Куплеваскій Н. Административная юстицiя въЗападной Европъ. � Харьковъ, 1879

33. Лавриненко И. Не обессудьте. ПроектАдминистративного процессуального кодекса уже в парламенте// Бизнес. � 2002. � №10 (477)

34. Лемайеръ К. Административная юстиція. Понятіеохраны субъективныхъ прав въ связи съ развитіемъ воззръній нагосударство. � С.�Петербургъ, 1905

35. Михеева Е. Административные суды: гражданинпротив государства или государство для гражданина? //Юридическая практика. � 2001. � № 44 (202). � 31 октября

36. Николаева Л.А., Соловьева А.К. Административнаяюстиция и административное судопроизводство: Зарубежный опыти российские традиции // М.: Юридический Центр Пресс. � 2004

37. Носов К. По вопросу о теории советскойадминистративной юстиции // Советское право. � 1925. � N 4

38. Паліенко Н. Сущность административной юстиціи иосновныя черты ея организаціи въ европейскихъ государствахъ// Кіевскія университетскія извъстія. � 1898. � Декабрь. � Годъ 38


249

250

39. Пахолок Л.І. Адміністративна юстиція в зарубіжнихкраїнах: виникнення і сучасний стан // Вісник Верховного СудуУкраїни. � 2001.� №5. � С.49

40. Пахолок Л.І. Втілення демократичних засадсудоустрою і принципів міжнародного права в організаціюспеціалізованих судів // Законодавство України та міжнароднеправо: (Проблеми гармонізації): Зб. наук. пр. � К., 1998. � Вип. 4

41. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції вУкраїні: Монографія. � К., 2003

42. Писаренко Н.Б. Закон "Про судоустрій України" �основа побудови системи адміністративних судів // Судовареформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.�практ. конф., 18�19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В.(головн.ред.) та ін. � К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002

43. Полешко А. Перспективи запровадження в Україніадміністративної юстиції (з міжнародної конференції) // ПравоУкраїни. � 2003. � №1

44. Ремнев В.И. Право жалобы и административнаяюстиция в СССР // Советское государство и право. � 1986. � № 6.

45. Рихтер И., Шупперт Г.Ф. Судебная практика поадминистративному праву. Учебное пособие (пер. с немецкого).� М.: Юристъ, 2000

46. Розвиток публічного права в Україні (доповідь за2003�2004 роки) / За заг. ред. І.Б. Коліушка, Н.В. Александрової. �К.: Лікей, 2005

47. Сажина В.В. Административная юстиция: к теории иистории вопроса // Советское государство и право. � 1989. � №9

48. Салищева Н.Г., Хаманева Н.Ю. Исполнительная исудебная ветви власти: соотношение и взаимодействие //Государство и право. � 2000. � № 1

49. Сердюк В.В До питання створення адміністративнихсудів в Україні // Вісник Верховного Суду України. � 2001.� №2

50. Сорокин В.Д. Проблемы административногопроцесса. � М., 1968

51. Старилов Ю.Н. Административная юстиция: теория,история, перспективы. � М.: Норма, 2001


52. Старилов Ю.Н. Административные суды в России:новые аргументы "за" и "против". � М.: Норма, 2004

53. Стелькенс, Пінкемайер, Кюгель, Геррнфельд. Правилаадміністративної процедури і юрисдикція адміністративнихсудів у Федеративній Республіці Німеччині. � Бонн: Німецькийфонд міжнародного правового співробітництва, 1994

54. Стефанюк В. Запровадження адміністративних судів урамках судово�правової реформи в Україні // Судова реформа вУкраїні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.�практ. конф.,18�19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (головн.ред.)та ін. � К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002

55. Стефанюк В. Запровадження адміністративноїюстиції в Україні // Право України. � 1998. � №7

56. Стефанюк В. Питання організації та юрисдикціїадміністративних судів в Україні // Державне управління: теорія іпрактика / За заг. ред. Авер'янова В.Б. � К.: Юрінком Інтер, 1998

57. Стефанюк В. Проблеми вдосконалення адміні�стративного права та перспективи розвитку адміністративноїюстиції в Україні // Право України. � 2003. � №1

58. Стефанюк В.С. Адміністративна юстиція як провіднаформа судового захисту прав громадян // Виконавча влада іадміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. � К.:Виданичий Дім "Ін�Юре", 2002

59. Стефанюк В.С. Адміністративний процесуальнийкодекс України. Яким йому бути? // Право України. � 1999. � № 12

60. Стефанюк В.С. Запровадження адміністративноїюстиції в Україні // Вісник Української академії державногоуправлiння. � 1999. � № 4

61. Стефанюк В.С. Правова обумовленість запровадженняадміністративної юстиції в Україні: Автореф. дис... канд. юрид.наук: 12.00.07 / Київський національний ун�т ім. ТарасаШевченка. � К., 2000

62. Стефанюк В.С. Проблеми конституційного таадміністративного правосуддя при застосуванні норм КонституціїУкраїни та інших законів // Право України. � 2002. � № 2


251

252

63. Стефанюк В.С. Судова система України та судовареформа / Національний ун�т "Києво�Могилянська академія". � К.:Юрінком Інтер, 2001

64. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес:Монографія. � Х.: Консум, 2003

65. Стефанюк В.С. Судовий контроль у сфері державноївлади // Вісник Верховного Суду України. � 1999. � №4

66. Тихомиров Ю.А. Курс административного права ипроцесса. � М.: Юринформцентр, 1998

67. Ткач Г.Й. Дискреційні повноваження таадміністративний розсуд в діяльності органів виконавчої влади// Виконавча влада та адміністративне право. Заг. ред. В.Авер'янова.. � К., 2002. � С. 275 � 284.

68. Ткач Г.Й. Правова природа дискреційнихповноважень органу виконавчої влади // Державне управління:проблеми адміністративно�правової теорії та практики. Заг. ред.Авер'янова В.Б. � К., 2003. � С. 124 � 130

69. Ткач Г.Й. Природа і види адміністративного розсуду //Право України.� 2002.� №5.� С. 30�33.

70. Фоков А. Административные суды повысятдоступность правосудия // Российская юстиция. � 2001. � №6

71. Хайде В. Система правосудия ФедеративнойРеспублики Германия � Бонн: Германский фонд международногоправового сотрудничества, 1995

72. Хаманева Н.Ю. Административная юстиция и админи�стративное судопроизводство в Российской Федерации. � М., 2001

73. Хаманева Н.Ю. Право жалобы граждан в европейскихсоциалистических странах. � М., 1984

74. Черниловский З.М. О реформе правосудия //Советское государство и право. � 1987. � № 9

75. Чечот Д. Административная юстиция (Теоретическиепроблемы). � Л.: Издательство Ленинградского университета, 1973

76. Шемшученко Ю.С. Адміністративна юстиція //Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редколегія.: Ю.С. Шемшученко(відп. ред.) та ін. � К.: "Укр.енцикл.", 1998. � Т.1: А�Г. � С. 47


77. Шишкін В. Адміністративний суд Австралії // ПравоУкраїни. � 1997. � № 5

78. Шишкін В. Адміністративний суд. Яким йому бути //Віче. � 1992. � №10

79. Шишкін В. Державна рада як інститут правосуддя уФранції // Право України. � 1996. � №8

80. Шишкін В. Деякі концептуальні основи юрисдикціїадміністративних судів Німеччини // Право України. � 1995. � N9�10

81. Шишкін В. І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. Утрьох книгах. � К. : Юрінком Інтер, 2001. Кн. 1, 2.

82. Шишкін В. Організаційна структура судової владиНімеччини // Право України. � 1996. � № 1

83. Шишкін В. Система судів адміністративної юрисдикціїу Франції // Право України. � 1996. � №7

84. Янюк Н. Підвідомчість справ адміністративним судам:проблемні питання // Право України. � 2003. � №2

Рекомендована література з освіти у юридичних клініках

1. Бурковская М.О., Єгошина Г.А., Суслопарова М.И.Учебное пособие по интервьюированию (опросу) клиента.Руководство для преподавателей. � М., 2000

2. Єлов В. Готувати юристів, а не "випускниківюридичних вузів"// Юридичний вічник України. � 2003. � №34

3. Єлов В. Актуальні питання нормативногозабезпечення "юридичних клінік" України // Відкритий світ. �2004.� №1

4. Профессиональные навыки юриста: опытпрактического обучения / Воскобитова Л.А., Гутников А.Б.,Захаров В.В. и др. � М.: Дело, 2001

5. Єлов В.А. Формування окремих професійних навичокюриста для роботи з клієнтом у студентів юридичнихфакультетів. � Луцьк: РВВ "Вежа", 2003

6. Єлов В.А. Василюк С.Ф. Навчально�методичнийпосібник (модуль) з земельного права (для викладачів


253

254

юридичних клінік, спецкурс "Юридична практика"). � Луцьк: РВВ"Вежа", 2003

7. Єлов В.А., Молібог С.І., Павленко Д.Г. Юридичнаклініка: Навч. посібник. �К.: Школяр, 2004

8. Юридичні клініки в Україні: роль, завдання таорганізаційно�правові засади / Єлов В.А., Удод М.В., Мойсеєв Ю.О.та ін. � Видання друге. � К.: МП "Леся", 2004

9. Туманова Л. Требования к составлению заявления всуд // Составление заявления в суд. Методические рекомендациипо развитию практического навыка. � Тверь, 1998

10. Практичне право: Навчальний посібник для студентівюридичних вищих навчальних закладів / За ред. М.В.Удода. �Варшава, 2003

11. Штанько О.Ф., Галай В.В., Стаднік В.В. Практичнеправо: протидія насильству. Hавчально�методичний посібник. �К. : Атіка, 2004

12. Шугрина Е. Техника юридического письма //Профессиональные навыки юриста: опыт практическогообучения. � М., 2001


Додаток. Адміністративний позов про оскарження рішення, дій,

бездіяльності суб'єкта владних повноважень (бланк)

____________________________________________(найменування адміністративного суду, до якого подається позов)

Позивач_________________________________________________________

____________________________________________ПІП (найменування для юридичної особи), поштова адреса,

____________________________________________а також номер телефону, факсу, адреса ел. пошти, якщо такі є

Представник позивача___________________________________________ПІП, поштова адреса,

____________________________________________а також номер телефону, факсу, адреса ел. пошти, якщо такі є

Відповідач_______________________________________________________ПІП (найменування для органу), посада і місце служби посадової

____________________________________________чи службової особи, поштова адреса, а також номер телефону,

____________________________________________факсу, адреса ел. пошти, якщо такі відомі

Третя особа _____________________________________________________ПІП (найменування для юридичної особи), поштова адреса,

____________________________________________а також номер телефону, факсу, адреса ел. пошти, якщо такі відомі

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВпро оскарження рішення / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень

"___" ______ 200__ року ______________________________________________________________________________________ вказати найменування суб'єкта владних повноважень (ПІП посадової або службової особи)

____________________________________________________________________________________________________________________вказати рішення/дії/бездіяльність, які було прийнято/вчинено суб'єктом владних повноважень і за яких обставин

____________________________________________________________________________________________________________________

Вважаю такі рішення/дії/ бездіяльність протиправними, оскільки ними порушено:________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________вказати які права, свободи чи інтереси позивача було порушено

Прошу:

____________________________________________________________________________________________________________________вказати зміст позовних вимог (наприклад, визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи

____________________________________________________________________________________________________________________окремі його положення, дії чи бездіяльність, а також скасувати рішення (правовий акт індивідуальної дії)/

____________________________________________________________________________________________________________________визнати його нечинним (нормативно�правовий акт) чи окремі їх положення

/повернути виконання рішення чи окремих його положень /

____________________________________________________________________________________________________________________зобов'язати відповідача прийняти рішення, вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій /

____________________________________________________________________________________________________________________зобов'язати відповідача виконати зупинену або не вчинену дію, стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди).

Одночасно заявляю такі клопотання:

Витребувати у відповідача усі наявні у нього докази, що стосуються позовних вимог

Для підтвердження ____________________________________________________________________________________________ вказати обставини, що може підтвердити свідок

викликати і допитати як свідка ____________________________________________________, який проживає за адресою:

___________________________________________________________________________________________________________________

Для забезпечення позову зупинити дію оскаржуваного рішення /

заборонити вчиняти такі дії____________________________________________________________________________________

Звільнити мене від сплати судового збору у зв'язку з малозабезпеченістю (документи для підтвердження цього додаю) /___________________________________________________________________________________________________________________

вказати іншу причину або підставу для звільнення

До позовної заяви додаю:

1. Докази, що підтверджують позовні вимоги (на _____ аркушах).

2. Копії позовної заяви та всіх документів, що приєднуються до неї, у кількості ____ , що відповідає кількості відповідачів у справі.

3. Документ, що підтверджує сплату судового збору/документ, що підтверджує наявність підстав для звільнення від

сплати судового збору.

" _____" ______________ 200__ року __________________ (підпис)

навчальний посібникдля юридичних факультетів та юридичних клінік

Основиадміністративного судочинства

в Україні

За загальною редакцією Александрової Н.В., Куйбіди Р.О.

Коректор: І. Кузьменко Комп’ютерна верстка: М. Мурмило

Підписано до друку 14.06.2006. Формат 60 х 84 / 16. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16

Наклад 2000 прим. Замовлення № 59Гарнітура GaramondBookC.

Видавець ТОВ “Конус�Ю”01011, Київ, вул. П.Мирного, 26

тел. 254�4182, 254�2931Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК №33 від 16.07.2002

Віддруковано ТОВ “Конус�Ю”

Law

Основи адміністративного судочинства в Україні (навчальний посібник для юридичних факультетів та