Карл І Габсбург і Зіта Бурбон-Пармська: історія кохання та

відданості

Вони були знайомі з дитинства. Карл - представник роду Габсбургів, однієї з

наймогутніших династій Європи. Зіта походила з дому Пармських Бурбонів,

молодшої гілки іспанської королівської династії.

Теплі почуття до симпатичної і розумної дівчини виникли у юного ерцгерцога вже у 1909 році, коли він разом зі своєю матір'ю відвідав Зіту і її родичів, які

відпочивали у Франценсбаді.

Поступово симпатія переросла у закоханість. Влітку 1911 року, під час полювання, влаштованого в маєтку його бабусі ерцгерцогині Марії Терезії, залишившись наодинці з Зітою, Карл зробив їй пропозицію, яка була прийнята. Сама імператриця Зіта згодом згадувала, що в той момент відчувала до Карла швидше

симпатію, ніж кохання, яке прийшло пізніше, і призвело до появи однієї з найбільш гармонійних сімейних пар серед європейських монархів.

Весілля Карла і Зіти відбулося 21 жовтня 1911 року в замку Шварцау-ам-Штайнфельд. Почесними

гостями були імператор Франц Йосиф і спадкоємець престолу ерцгерцог Франц Фердинанд, який був

свідком нареченого.

У квітні 1912 року молоде подружжя переїздить до Коломиї. У цьому місті ерцгерцог Карл впродовж декількох місяців проходив військову службу. За спогадами містян, ерцгерцогиня сама ходила робити покупки на Коломийському ринку. Через багато років Зіта згадуватиме перебування у Коломиї як найщасливіший і найспокійніший час у їхньому житті.

20 листопада 1912 року на віллі Вартольц народився перший син Карла і Зіти, якого назвали Отто.

Всього у імператорського подружжя народилося вісім дітей: п'ятеро синів і три доньки.

28 червня 1914 року у м.Сараєво були вбиті ерцгерцог Франц-Фердинанд і його дружина Софія Хотек.

Карл став єдиним спадкоємцем корони Австро-Угорської імперії.

З початком Першої Світової війни ерцгерцог Карл проходить службу у штабі австрійської армії у фортеці Перемишль. Після початку бойових дій на італійському фронті він воює в Південному Тіролі, командуючи армійським корпусом.

У той же час Зіта доглядає за пораненими у госпіталі як сестра милосердя.

Події війни справили на молодого ерцгерцога гнітюче враження. Наскільки це було в його силах, Карл прагнув поліпшити життєві умови не тільки своїх солдат і жителів прифронтової смуги, а й полонених.

Йому також була огидна сама ідея використовувати революцію для виведення з війни Росії, і він не допустив у 1917 році провезення більшовиків на чолі з Леніним у знаменитому «опломбованому вагоні» через територію Австро-Угорщини.

21 листопада 1916 року Карл став імператором і одразу провів ряд дипломатичних акцій, спрямованих на досягнення миру. Однак через нерозуміння оточення і союзників усі його мирні ініціативи зазнали поразки.

Єдина людина, яка підтримувала Карла у ці

тяжкі часи була його дружина імператриця Зіта.

Вона була розумною і вольовою особистістю.

Зіта супроводжувала імператора у поїздках на

фронт, цікавилась політикою, була присутня

на усіх дипломатичних переговорах, і Карл часто прислухався до її порад.

Одна з дочок імператорського подружжя, Шарлотта, згадувала таку історію. Якось один із міністрів прийшов до імператора за затвердженням смертного вироку. Карл вагався. Зіта благальним жестом дала йому зрозуміти, що просить про помилування злочинця. Імператор зрештою так і зробив. Пізніше, однак, злегка дорікнув дружині: "Коли йдеться про смертні вироки, не ходи сюди! Я не можу тобі відмовити, але повинен брати до уваги і міркування справедливості".

Після розпаду Австро-Угорщини в листопаді 1918 року імператор оголосив, що «відсторонюється від управління державою» (підкреслюючи, що це не є зреченням від престолу).Наприкінці 1921 року, за ініціативою уряду Великобританії, імператорська родина була вислана на острів Мадейра.

9 березня 1922 року Карл вирушив пішки в місто Фуншал, щоб купити іграшки для одного з синів, Карла Людвіга, якому наступного дня виповнювалося 4 роки. Під час цієї прогулянки Карл сильно застудився. Згодом застуда перейшла у запалення легенів і 1 квітня 1922 року імператор Карл помер. Поруч з ним були син, кронпринц Отто, і дружина, 29-річна імператриця Зіта, яка була вагітна їх восьмою дитиною.

Останніми словами Карла були слова до дружини:"Я так кохаю тебе".

Зіта пережила чоловіка на 67 років, сумуючи за ним до останнього подиху. Вона не виходила більше заміж і до самої смерті носила чорні траурні сукні. Зіта померла 14 березня 1989 року і була похована поруч з Карлом в Імператорському склепі Капуцінеркірхе у Відні.

Презентацію створено бібліотекарем МСМБ “Молода гвардія” Дідорою Л.К. на основі книжкового фонду бібліотеки та Інтернет-ресурсів.