СИМВОЛІКА ТВОРУ “КАР`ЄРА РУГОНІВ”

Символ червоного кольоруЧарівні чорні очі в М'єтти,

червоні її вуста. Ось на М'єтті великий червоний плащ, у нього загортає дівчину коханий Сільвер і сам вкривається його полою. Так само кохання обгортає їх, немов той плащ, поєднує чистим молодим почуттям. І ось уже не тільки червоний плащ на М'єтті. У натовпі повстанців, серед великої кількості чоловіків, М'єтта іде однією з перших і несе червоний прапор: «М'єтта взяла прапор, притулила держак до грудей і отак стояла, випроставшись, під цим криваво-червоним знаменом, що майоріло над нею...» Золя описує цей епізод так яскраво, як художник Ежен Делакруа, який написав свою «Свободу на барикадах» — жінка із червоним знаменом кличе вояків революції до бою. Сам Золя пише про свою героїню: «В цю мить вона здавалася уособленням незайманої Свободи...»

В іншому епізоді солдати, ті, що прийшли розстрілювати повсталих, побачивши М'єтту, кажуть: «Дивіться, он дівчина у червоному... Яка ганьба! Вони поприводили із собою своїх повій...» Трохи пізніше, коли М'єтта стоятиме серед повсталих, у плащі і з прапором у руках, вона здаватиметься великою кривавою раною, а потім впаде від смертельного пострілу. «Під лівою груддю він розгледів маленький рожевий отвір; тільки одна краплина крові витекла із рани...» — так описує Золя останні хвилини життя своєї маленької героїні. Остання картинка вражає своєю патетикою і натуралізмом. Сільвера забирають від тіла дівчини, немов собача, а вона лежить, «незаймано прекрасна на червоному прапорі...» Так кохання і смерть переплітаються між собою — червоне і чорне.

Символ кладовища Кладовище, могили, надгробки

— містичні символи смерті, якими починається і закінчується роман Золя. На початку його закохані Сільвер і М'єтта зустрічаються на старому кладовищі. Тут, у спокої, де поховані усі небіжчики міста Плассан, народжується їхнє кохання, молоде і чисте, немов весняна яскрава трава. Ось М'єтта сідає на каміння, а воно виявляється надгробком померлої колись жінки. Так до цих юних закоханих уперше приходить привид смерті. Холод і темрява, чорна міська безодня — саме тут зростають Сільвер і М'єтта — химерні, нікому не потрібні квіти самозакоханого міста.

Символ хвіртки Хвіртка, зроблена у паркані

Маккаром і Аделаїдою, є символом їхнього забороненого кохання. Після смерті Маккара Аделаїда закриває її на ключ і молодим Сільверу і М'єтті доводиться довго шукати його, щоб відчинити хвіртку. Відчинена через багато років хвіртка означає повернення почуттів, відродження кохання, відродження надій. Та лише ,на короткий час вона буде відчиненою, а потім буде вже закрита навіки: немає у цього кохання майбутнього.

Символ колодязя Колодязь на межі двох

володінь, до якого кожного ранку юні М'єтта та Сільвер квапляться, аби зустрітися одне з одним — символ їхнього чистого кохання, яке потрібне обом, немов жива колодязна вода. Ми бачимо, як у колодязі, немов у дзеркалі, відображуються небо, листя плюща, який в'ється над муром, і обличчя хлопця і дівчини, зачарованих одне одним.

Образ жовтого кольору

Іще один символ у романі — жовта вітальня Ругонів, у якій народжуються зрада, пожадливість, ненависть. Перемога змовників із жовтої вітальні — це перемога темних сил над світлими, зла над добром, контрреволюції над революцією. Жовта вітальня — символ буржуазного достатку, мета, до якої йде родина Ругонів. Жовта вітальня — це все, про що вони мріють, матеріальне відображення матеріальних статків. Після розстрілу повстанців на іншому боці майдану, у вікні світить вогник поминальної свічки — там оплакують покійника — і вогонь цієї свічки стає символом — останнім відблиском великого вогнища революції, незламного народного духу.