Захисник учасників визвольних змагань

Управління культури Дарницької районної в місті Києві

державної адміністрації

Централізована бібліотечна система

ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА № 160

СІМЕЙНОГО ЧИТАН

(до 140-річчя від дня народження С. Є. Шухевича)

Біобібліографічний нарис

Київ-2017

ЗАХИСНИК УЧАСНИКІВ ВИЗВОЛЬНИХ

ЗМАГАНЬ

2

Захисник учасників визвольних змагань (до 140-

річчя від дня народження Степана Євгеновича Шухевича) : біобібліографічний нарис ; укладач

Н. А. Петренко. – Київ : Публічна бібліотека № 160 сімейного читання, 2017. — С.18.

1 січня 2017 р. виповнилося 140 років з дня

народження українського політичного та військового

діяча, оборонця українців в політичних процесах,

адвоката Степана Шухевича. Степан Шухевич – досить

невідомий широкому загалу. Усі знають його

племінника, головнокомандувача УПА – Романа

Шухевича, але у їхньому роді є багато відомих

особистостей, які внесли дуже вагомий вклад у

становлення української нації у нелегкі часи.

Життя Степана Шухевича було сповнене служінню

інтересам українського народу. Будь-яка діяльність, за

яку він брався, робилася досконало, але завжди на

перше місце він ставив не тільки професійний, а й

національний інтерес .

Укладач: Н.А. Петренко

3

Волі українського народу до самостійного

життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо

Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців.

Євген Коновалець

Шухевич Степан Євгенович народився 1 січня 1877

року в с. Серафинці (зараз — Городенківського району

Івано-Франківської області) в українській патріотичній

родині Євгена та Володимири Шухевичів (дівоче

прізвище матері —

Левицька).

Рід Шухевичів

славен багатьма

іменами.

Дід, священик Йосип

Шухевич першим в

українській літературі

перекладав Вергілія, Шіллера, Вальтера Скотта.

Передмову до посмертного видання його творів

написав Іван Франко; дядько - Володимир Шухевич,

професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ

(тогочасна Українська академія наук), автор ґрунтовної

праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини»;

двоюрідний брат Йосип — батько Романа Шухевича,

проголосив у Краківцях маніфест Західноукраїнської

Народної Республіки й був іменований повітовим

політичним комісаром ЗУНР.

4

У цій родині завжди говорили українською мовою,

що було досить нетипово навіть для родин української

інтелігенції. Багато тодішніх «патріотів-інтелігентів», які

вважали себе українцями, у власному колі спілкувались

на «інтелігентній» польській мові, а рідну мову

використовували хіба що для спілкування із селянами.

«Ім'я Степана прийшло до мене дуже дивним способом. Коли

мама була в тяжі, і я мав прийти на світ, прийшов до нашої

хати якийсь старезний дід. Він мав бути такий гарний і

симпатичний, сивий, наче молоко, старець, що мама

рішилася назвати свою майбутню дитину, коли буде

хлопцем, іменем того діда — Степан. Вродився хлопець, і

мама слова дотримала. Тато був тієї думки, що дитя

повинно носити таке ім'я, «яке собі принесло».

Шухевич, С. Моє життя

5

До гімназії Степан Шухевич вступив в 1886 році. Час

його навчання припав на активне зростання

економічного та культурно-політичного життя в тодішній

Австро-Угорщині. Активно розвивались і українські

громадсько-політичні установи.

У 1895 році він закінчив Академічну гімназію у

Львові та продовжив навчання в Львівському

університеті. А у 1899 році закінчив юридичний

факультет Львівського університету. Одним з

викладачів, лекції якого він мав нагоду прослухати, був

Михайло Грушевський. Після завершення навчання

Степан Шухевич проходив судову і юридичну практику

у Відні. З жовтня 1901 р. Степан Шухевич один рік

прослужив в Австро-угорській армії, і в 1902 р. став

поручником, проявивши зацікавлення у вивченні

військової справи, що було помічено і належно оцінено

пунктуальними австрійцями. Після звільнення з

військової служби став працювати за своєю

спеціальністю.

У 1903 році Степана Шухевича призначили

помічником судді в Долині. Тут він у віці 26 років

енергійно взявся до роботи.

«В суді я консеквентно придержувався мовних приписів. Всі

протоколи, постанови, присуди і т.д. писав я в українській

мові, оскільки відносилося до українців».


6

На той час українську мову у судочинстві

використовували тільки 2 судді : Тимофій Ревакович із

Підбужа і Степан Шухевич з Долини. Використання

рідної мови для судді Шухевича означало, що у нього

немає перспективи судової кар’єри, але він на це не

зважав. З 1903 до 1911 рр. був суддею в Рава-Руській

та Дрогобичі і мав нагоду побачити, як важко було

простим українцям захистити свої права у судах, де

домінували більш освічені поляки. Можливо, саме це

було основною причиною його переходу до адвокатської

діяльності. У 1911—1914 рр. Степан Шухевич був

адвокатом, брав участь у багатьох процесах, захищав

українців, отримав серйозний практичний досвід роботи.

Початок Першої світової війни у 1914 р. вніс значні

зміни у життя Степана Шухевича. В жовтні 1914 року він

став одним з організаторів Українського січового

стрілецтва (УСС), згодом до 1916 р. був командиром

куреня Легіону УСС, який

відзначився у боях за

Борислав і Дрогобич.

Боєва Управа УСС

містилася в будинку №12 на

вул. Мохнацького (тепер

вулиця Драгоманова) у Львові.

У 2009 році на стіні

будинку відкрили таблицю з

написом: «У цьому будинку у

серпні 1914 року була

Українська бойова управа

Легіону Українських Січових

Стрільців. Д-р Кирило Трильовський – голова, д-р Степан

7

Шухевич – заст. голови, д-р Михайло Волошин, д-р Кость

Бірецький, проф. Іван Боберський, Дмитро Вітовський,

Семен Горук, Володимир Темницький, Теодор

Рожанковський, Дмитро Катамай, Михайло Геник».

У 1916 році Степана Шухевича було відправлено до

запасу 33-ого полку крайової оборони в м. Золочеві, з

яким він потрапив на італійський фронт. Але там

Степан Євгенович перебував недовго. В 1917 році,

отримавши чин сотника, повернувся в Галичину.

Своє перебування в курені УСС Степан Шухевич

згодом описав в окремих книжках популярної

видавничої серії «Червона калина» (він же брав активну

участь в її заснуванні в 1920 р.) — «Видиш брате мій»,

«Гіркий той сміх», «Невідомий». Після укладення мирної

угоди між урядом УНР та Австро-Угорщиною і

Німеччиною, війська двох останніх держав в лютому-

«Привіт від українських стрільцїв. Не маючи спромоги

кождому зосібна побажати, користаю з ввічливости Хв.

Редакциї "Дїла" і при нагодї зближаючих ся Сьвят Різдва і

Нового Року в сій дорозї складаю від усїх Українських Сїчових

Стрільцїв мого куріня найщирійші желаня цїлій Громадї

український. Дай Боже, щоб слїдуюче сьвято сьвяткували ми

спільно і весело в нашій дорогій і свободній Українї».


8

березні 1918 року зайняли всю територію України,

очистивши її від більшовицьких загонів.

Степан Шухевич також поїхав в Південну Україну,

продовжуючи службу в Одесі, де обіймав високу посаду

коменданта австрійської польової жандармерії при

губернаторі м. Одеси. Були сподівання на те, що цього

разу українцям з допомогою австрійців і німців вдасться

втримати незалежність. Однак Українська держава

Павла Скоропадського проіснувала недовго: в жовтні

1918 р. як в Австро-Угорщині, так і в Німеччині назріла

революційна ситуація, і війська обох держав полишили

територію України. До влади прийшла Директорія УНР, а

невдовзі на Україну знову напали більшовики.

Поряд з цими подіями, на початку листопада 1918 р.

у Львові була проголошена Західноукраїнська народна

республіка. Захисником нової держави повинна була

стати Українська галицька армія, яку негайно почали

організовувати.

Зважаючи на це, Степан

Шухевич, як авторитетний

військовий спеціаліст, повернувся

в Галичину, був комендантом 4-ї

Золочівської бригади УГА,

отаманом УПА, потім —

персональним референтом

начальної команди УГА. Часу на

розбудову армії було мало,

практично одразу ж розпочалась

польсько-українська війна.

9

Українці досить швидко втратили Львів, а потім і

деякі інші території. На жаль, ця війна між українцями і

поляками завершилась перемогою останніх, також після

тривалих боїв 1919—1921 рр. з більшовиками і

денікінцями зазнала поразки і армія УНР. Степан

Шухевич зумів вижити в ці складні часи. Він був членом

Ліквідаційної Комісії УГА, головою делегації УГА на

переговорах з поляками.

Після закінчення війни Степан Шухевич певний час

працював професором кримінального права

новоствореного Львівського (таємного) українського

університету . Але нормальних умов для роботи не було

— як студентів, так і викладачів постійно переслідувала

польська влада. Можливо тому він вирішив знову

працювати адвокатом і захищати переслідуваних

українців.

Після війни С. Шухевич як адвокат захищав

українців у політичних процесах на території Польщі. На

процесі щодо вбивства польського міністра внутрішніх

справ Б. Пєрацького йому вдалося врятувати від смерті

весь крайовий провід ОУН на чолі зі Степаном

Бандерою. Було виграно і процес ОУН з приводу

вбивства у Львові радянського консула, як відповідь на

голодомор в Україні 1932—1933 рр.

Його вміння переконливо роз’яснити суду причини

політичних вчинків молоді дозволили багатьом членам

ОУН зменшити строк ув’язнення. Степан Шухевич

врятував життя сотням українських політичних в’язнів.

10

Доктор Шухевич брав участь у тисячах процесів.

Головні з них – процес Степана Федака; справа

Ольги Басараб; справа «Поштовців» (членів УВО, які

здійснювали напади на поштовий транспорт); справа

Атаманчука і Вербицького, процес «Листопадівців»;

справа «Конгресівців»; «Бобрецький процес»;справа

Василя Біласа та Дмитра Данилишина; справа Миколи

Лемика та інші.

Його авторитет серед українського

громадянства був незаперечним, з

повагою до нього ставились навіть

опоненти.

Крім адвокатської роботи, Степан

Шухевич в 1930-ті роки був членом

наглядової ради видавництва «Червона

калина», яке друкувало значними

тиражами українську історичну

патріотичну літературу. Ця література сприяла

поширенню серед людей правдивої інформації про

українські традиції, культуру, відомих діячів.

«На Волині — ані в Луцьку, ані в Рівному, а тим менше в Дубні,

Крем'янці, Володимирові Волинськім — або не було адвокатів-

українців, а коли й були, то не бралися за політичні справи,

тому не було кому заходити на побачення з політичними

в'язнями і подавати їм відомості «зі світу. .. Я боронив на

Волині в найбільше важних справах. Приїжджаючи в одній

справі, брав я побачення зі всіми в'язнями зі всіх справ, і тому

я чи не найчастіше бував у в'язнів.»


11

У 1935 році майбутній командир УПА, а на той

момент один із очільників ОУН, Роман Шухевич

опинився на лаві підсудних. Зустрітися із підсудним

дозволили адвокату й близькому родичу Романа —

Степану Шухевичу. Він коротко настановив небожа:

«Аби видно було, що перед судом стоїть не хто-небудь,

але Шухевич, аби ти своїй родині навіть у таких

обставинах приніс честь».

Останнім політичним процесом, на якому він

виступав, був так званий, гімназійний процес на Волині

у серпні 1939 року.

Степан Шухевич врятував життя десяткам

українських політичних в'язнів, а коли йому не

вдавалося захистити українських патріотів, відстоював

ідею, за яку вони боролися.

Після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939

року і приєднання західноукраїнських земель до УРСР,

Степан Шухевич виїхав на проживання в Краків.

«Небосхил так покрився темними політичними хмарами,

гуркіт громів так сильно гув у повітрі, що вибух польсько-

німецької війни був зовсім певний. Навіть видно було, що її

початок був вже дуже-дуже близенький. А коли вона

вибухне, що тоді буде з нами? Яка доля чекає усіх тих, що

стояли в якім-небудь зв'язку з політичними

переступниками, хоча б той зв'язок обмежувався тільки до

ролі оборонця?»


12

На той час там зібралось чимало українських

громадсько-політичних та культурних діячів, які не

бажали залишатись в СРСР, передчуваючи можливі

політичні репресії (що так і сталося, коли більшість тих,

хто не виїхав, були репресовані чекістами).

У Кракові Степан Шухевич працював адвокатом,

підтримував контакти з багатьма українцями, адже був

добре відомою людиною в українському середовищі.

В червні 1941 року став членом Українського

національного комітету (УНК) в Кракові. Також він

продовжував писати і систематизувати свої спогади та

мемуари. Вже задовго після смерті Степана Шухевича

всі його вцілілі спогади були опубліковані окремою

книгою «Моє життя. Спогади».

Як влучно висловився Віктор Рог: «З книги, щедро

«З книги, щедро ілюстрованої світлинами, перед читачем

постають образи членів та провідників ОУН Романа Шухевича,

Степана Бандери, Ілярія Кука, Дмитра Данилишина й Василя

Біласа, Зенона Коссака, адвокатів Льва Ганкевича, Володимира

Горбового й Володимира Старосольського, багатьох інших

підпільників-революціонерів і громадських діячів. Разом з

автором ми переживаємо змагання Січових стрільців, судові

процеси у справі делегатів установчого Конгресу українських

націоналістів… Спогади Шухевича допомагають заповнити

прогалини в історіографії і нагадують нам, в яких тяжких

умовах доводилось боротися й працювати нашим

попередникам».

Рог Віктор

13

Ці спогади є дуже цікавим

пластом інформації про

українське суспільно-політичне

життя кінця дев’ятнадцятого і

першої половини двадцятого

століття.

Шухевич готував також

«Велику історію українських

політичних процесів у Галичині

та Волині від 1922 до 1939» і

працю «Невідомі Герої». На

жаль, вони не збереглися.

Степан Шухевич помер 6 червня 1945 року в м.

Амберг в Німеччині, куди виїхав з Польщі, захопленої

Червоною армією, тікаючи від неминучих політичних

репресій.

14

Основні віхи життя

Народився 1 січня 1877 р. в с. Серафинцях

Городенківського повіту в родині священика.

1895р. — закінчив Академічну гімназію у м.

Львові.

1895-1899рр. — навчання на юридичному

факультеті Львівського університету.

1899 -1901р. — стажування у м. Львові, потім у

м. Відні.

1901-1902рр. — служба в Австро-угорській

армії.

1903-1911рр. — суддя в м. Раві-Руській, Долині

та Дрогобичі.

1911-1914рр. — займався адвокатською

діяльністю.

1914-1918рр. — брав активну участь в

організації Легіону Українських Січових Стрільців,

командир 3-го півкуреня, потім куреня Легіону

УСС.

1918р. — комендант австрійської польової

жандармерії при губернаторі м. Одеси.

1918-1919рр. — отаман Української Галицької

Армії під час українсько-польської війни, член

Начальної команди УГА, голова делегації УГА на

переговорах з польським командуванням.

1920р. — брав активну участь в заснуванні

видавничої серії «Червона калина».

1921-1925рр. — професор кримінального права

Львівського (таємного) українського університету.

15

1920-1930рр. — захисник під час політичних

процесів над учасниками українського

національно-визвольного руху в Галичині та

Волині.

З 1930р. — член наглядової ради видавництва

«Червона калина».

1939р. — виїхав на проживання до Польщі, у м.

Краків.

1941р. — член Українського національного

комітету (УНК) в Кракові.

6 червня 1945р.— Степан Шухевич помер в м.

Амберг (Німеччина).

Праці :

«Видиш, брате мій»

«Гіркий то сміх»

«Невідомий»

«Велика історія українських політичних

процесів у Галичині та Волині від 1922 до 1939»

«Українська скорбна мати»

«Моє життя»

«Невідомі Герої» (не збереглася)

16

Література :

Гордієнко, В. Українська галицька армія / Володимир

Гордієнко. – Львів : Меморіал, 1991. – 111с.

Ісаюк, О. Роман Шухевич / Олеся Ісаюк. – Харків :

Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 255с. – ( Українці.

Історія нескорених ).

Мірчук, П. Нарис історії ОУН. 1920 -1939 роки. –

Видання третє, доповнене / відп. ред. В. Мороз. – К.:

«Українська видавнича спілка», 2007. – 1006 с.

ОУН : Минуле і майбуття / відпов. ред. С. Таран. –

Київ : Фундація ім. О. Ольжича, 1993. – 304 с.

Ріпецький, С. Українське січове стрілецтво :

визвольна ідея і збройний чин / Степан Ріпецький. –

Нью-Йорк : Видавничтво «Червона калина», 1956. –

360с.

Інтернет-ресурси

Визвольні змагання (1918 – 1921) [Електронний

ресурс]. – Режим доступу :

http://pidvolochysk.info/about/history/vyzvolni-

zmagannja-1918-1921.html (Дата звернення 02.2017)

http://pidvolochysk.info/about/history/vyzvolni-zmagannja-1918-1921.html

http://pidvolochysk.info/about/history/vyzvolni-zmagannja-1918-1921.html

17

Грива, А. Учасник боротьби за незалежність України

у XX столітті [Електронний ресурс] / Анатолій

Грива. – Режим доступу:

http://narodna.pravda.com.ua/nation/4efdaa1be0f02/

(Дата звернення 02.2017)

Галайко, Б. М. Судові процеси над членами

Української військової організації та їх суспільний

резонанс [Електронний ресурс] / Б.М. Галайко. –

Режим доступу :

http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/14049/1/27


Курас, І. Ф Провідники духовності в Україні.

Шухевич Степан Євгенович [Електронний ресурс] /

І. Ф. Курас. – Режим доступу :

http://libfree.com/168859930_kulturologiyashuhevich_ste

pan_yev (Дата звернення 02.2017)

Липовецький, С. На світанку [Електронний ресурс] /

Святослав Липовецький. – Режим доступу :

http://shukh.org.ua/uk/statti/115-lipovetskij-svjatoslav-na-

svitanku (Дата звернення 02.2017)

18

Рог, В. Степан Шухевич. Хроніка життєвого подвигу /

Віктор Рог. – Режим доступу :

http://nezborymanaciya.org.ua/show.php?id=8


Степан Шухевич [Електронний ресурс]. – Режим

доступу :

http://svoboda-vo.at.ua/publ/stepan_shukhevich/1-1-0-92


Степан Шухевич [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://uk.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%


Шухевич, С. Моє життя. Спогади [Електронний

ресурс] / Степан Шухевич. – Режим доступу :

http://chtyvo.org.ua/authors/Shukhevych_Stepan/Moie_zh

yttia/ (Дата звернення 02.2017)

Social Media

Захисник учасників визвольних змагань