Радіоприймач О.С.Попова

Попов Олександр Степанович (1859 —1906)

О.С.Попов народився в с.Тур'їнські Рудники.

У 1882 р. закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету і був залишений у ньому для підготовки до наукової діяльності.

Був викладачем фізики та електротехніки Мінних офіцерських класів (1883-1901 pp.) та Технічного училища Морського відомства в Кронштадті (1890-1900 pp.), професором фізики і директором Петербурзького електротехнічного інституту.

В якості деталі О.С. Попов застосував когерер (від лат. - "Когеренція" - "зчеплення"). Цей прилад являє собою скляну трубку з двома електродами. У трубці поміщена дрібна металева тирса. Дія приладу заснована на впливі електричних розрядів на металеві порошки.

Спрацьовувало реле, включався дзвінок, а когерер отримував " легкий струс", зчеплення між металевими тирсою слабшало, і вони були готові прийняти наступний сигнал. Схема

Щоб підвищити чутливість апарату, А.С. Попов один з кінців когерера заземлив, а інший приєднав до високо піднятого шматку дроту, створивши першу приймальню антену для бездротового зв'язку. Заземлення перетворює провідну поверхню землі в частину відкритого коливального контуру, що збільшує дальність прийому.

7 травня 1895р. на засіданні Російського фізико-хімічного товариства в Петербурзі О. С. Попов продемонстрував дію свого приладу, що з'явився, по суті справи, першим у світі радіоприймачем. День 7 травня став днем народження радіо.

Спочатку радіозв'язок був встановлен на відстані 250 м. Невпинно працюючи над своїм винаходом, Попов незабаром домігся дальності зв'язку більш 600 м. Потім на маневрах Чорноморського флоту в 1899р. учений встановив радіозв'язок на відстані понад 20км, а в 1901р. дальність радіозв'язку була вже 150км.

У 1899р. була знайдена можливість прийому сигналів за допомогою телефону. На початку 1900р. радіозв'язок був успішно використан під час рятувальних робіт у Фінляндській затоці. За участю О. С. Попова розпочалося впровадження радіозв'язку на флоті і в армії Росії.