особистісно орієнтований підхід до організації...

Особистісно-орієнтований підхід до організації

навчально-виховного процесу у ВШ

Виконала:Студентка 52МЕІМ групи

Калюжна Наталія Сергіївна

Освіта, яка не вчить жити  успішнов сучасному світі, не має ніякої цінності.Кожен із нас приходить у життя з природженоюздатністю жити успішно й щасливо.А ми повинні збагатити цю здатністьзнаннями і навичками, які допомогли бнам її реалізувати якомога ефективніше.

Р.Т.Кіосакі

В „Українському педагогічному

словнику” особистісний підхід визначено як

послідовне ставлення педагога до вихованця

як до особистості, як до самосвідомого

відповідального суб’єкта власного розвитку і як

до суб’єкта виховної взаємодії. Це базова

ціннісна орієнтація педагога, яка визначає його

позицію у взаємодії з кожною дитиною й

колективом.

Особистісний орієнтований підхід – основа нової

філософії – ґрунтується на принципі центрації

виховання в розвитку особистості і передбачає

передусім визнання пріоритету особистості, який

повинен стати основою ідеології суспільства у

сфері виховання, ціннісною орієнтацією. Принцип

центрації виховання на розвиток особистості

вимагає демократичного стилю взаємодії

суб’єктів, його гуманізації.

Аналіз останніх наукових досліджень з приводу

особистісно-орієнтованого підходу свідчить, що в даному

аспекті існує кілька напрямків: 

розкриття „парадигмальної формули” сучасного

гуманістичного підходу (І.А.Зязюн, С.І.Подмазін,

А.Маслоу);

визначення засобів особистісно-орієнтованого

навчання і виховання учнів та студентів (І.Д.Бех,

О.В.Бондаревська, В.І.Євдокімова, О.С. Падалка та ін.);

формування творчої особистості майбутнього

вчителя (В.І.Андрєєва, Д.Б.Богоявленська, Н.В.Гузій,

В.А.Кан-Калік, Н.В.Кічук, В.О. Моляко).

1 - на інтересах (потребах) власного «Я»,

«егоїстична цент рація»; 2 - на інтересах (вимогах) адміністрації,

керівництва або «бюрократична цент рація»;

3 - на інтересах (думці, поглядах) своїх колег , або «конформна цент рація»;

4 - на інтересах (запитах) батьків учня, або «авторитетна цент рація»;

В залежності від характеру змісту цього ведучого інтересу можна намітити сім основних центрацій

вчителів у педагогічній ситуації (і педагогічної реальності в цілому):

5 - на інтересах (вимогах) засобів навчання

та виховання, або «пізнавальна цент рація»;

6 - на інтересах (потребах) учнів, або «альтруїстична цент рація»;

7 – на інтересах (проявах) своєї сутності та сутності інших людей (адміністрації, колег, батьків).

Центрація вчителя — це не просто його

спрямованість, але і заклопотаність тими

чи іншими учасниками навчально-

виховного процесу, своєрідна психологічна

спрямованість, оберненість учителя до них

і, отже, служіння їхнім інтересам.

Вихователь змушений щоразу немовби по-новому

будувати свої стосунки з вихованцем, особистісний

момент утворює центр особистісно розвивальних

технологій, а не просто умову їх реалізації.

Характер сприйняття дитиною виховних впливів

залежить від того, як вона сприймає особистість

вихователя, від якого виходить виховна дія, і яке

ставлення до нього у неї виникає.

ВИХОВАТЕЛЬ У КОНТЕКСТІ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ В ШКОЛІ

Роджерс показує, що по всіх дев'ятьох

показниках, що діагностувалися в учнів

(академічні досягнення, Я-концепція, відношення

до школи, креативність, конформність,

допитливість, тривожність, локалізація контролю,

кооперація), у переважній більшості досліджень

гуманістичне навчання виявилося більш успішним

і ефективнішим, ніж традиційне.

Принцип субординації ;Принцип рівності;Принцип монологізму;Принцип свавілля;Принцип контролю;Принцип дорослішання;Принцип ініціації;Принцип деформації;Принцип прийняттяПринцип єдностіПринцип діалогізму.

Принципи традиційної й гуманістичної «центрованої на світі дитинства» парадигми

(по А.Б.Орлову)

У науковий період становлення особистісно

орієнтованої освіти великого значення

набувають погляди таких відомих

українських педагогів і психологів XIX

століття, як К.Д. Ушинського, М.М.Ланге,

І.О.Сікорського, а у XX столітті -

А.С.Макаренко і В.О.Сухомлинського.

ЗМІСТ І МЕТОДИ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ

За принципом гуманізації, як

про це свідчать дослідження

Г.О.Балла, цілі, зміст, форми і

методи освіти, в тому числі і

професійної, мають

орієнтуватись на особистість

учня, на олюднення її розвитку

Зміст особистісно зорієнтованої освіти

насамперед спрямований на задоволення внутрішніх потреб людини, тобто, потреб її буття, особистісного існування: свободи і вільного вибору свого світогляду, дій, вчинків, позицій, самостійності і самореалізації, самовизначення, творчості тощо. Зміст особистісно зорієнтованої освіти повинен включати все, що потрібно людині для формування своєї особистості, тобто те, що допомагає їй продукувати власне життя.

Для досягнення цих цілей у змісті

особистісно орієнтованої освіти С.І.Подназін

виділяє світоглядну і праксеологічну

складові. Складова змісту особистісно

орієнтованої освіти - це таке системне

інтегрування знань, цінностей, переконань,

яке забезпечить формування цілісного

світогляду особистості.

Такий світогляд у наукових роботах

визначається як ноосферний світогляд. Центром

такого світогляду є визнання особистості

планетарним, космічним явищем, сутність якого

полягає у формуванні «ноосфери» — сфери розуму,

а отже, сфери людини співчутливої, діяльної,

відповідальної — людини як сформованої

особистості.

Становлення ноосферного світогляду особистості стає необхідною умовою нашого майбутнього, оскільки, як писав В.І.Вернадський: "Перед його (людства) думкою і трудом постає питання про перебудову біосфери в інтересах вільно мислячого людства як єдиного цілого".

«Особистість, — пише І.Д. Бех, — це така

сутність, яка протистоїть будь-якому

насильству. Свобода особистості пов'язана з

почуттям її гідності, яке має сильну

вираженість. Приниження гідності

надзвичайно ранить особистість».

Приймаючи революційні виклики сьогодення,

розвинені країни світу, зокрема західноєвропейські,

вдалися до активного реформування своїх освітніх

систем. Ще на межі 70-х років (з піднесенням другої

хвилі НТР) розпочалися переосмислення та якісне

оновлення принципів побудови та діяльності освітніх

систем цих країн та модернізація форм їх взаємодії із

соціальним довкіллям.

На початку XXI ст. на передній план у системі

освіти вийшло завдання розвитку саме особистісних

якостей суб’єктів навчального процесу – учнів, студентів,

учителів і викладачів вищої школи.

Загальним напрямком цього стало посилення

тенденцій гуманізації, демократизації,

егалітаризації загальних засад її функціонування.

Водночас відбувалися збагачення,

урізноманітнення організаційних і методичних

форм їхньої діяльності разом з посиленням

значущості єдиних вимог і стандартів щодо

базових показників змісту та якості освіти.

Особистість стає нині метою освіти взагалі і

математичної зокрема. Функції освіти

полягають у тому, щоб засобами розвитку

особистості забезпечити саморозвиток

суспільства.

К. Ушинський понад 100 років тому писав:

«Лише особистість може впливати на

розвиток і становлення особистості, тільки

харатер може утворити характер»

Організацію навчання будь-якої дисципліни,

розвитку й виховання слід спрямувати на формування та актуалізацію у студентської молоді зазначених рис і якостей на підставі порівняння власних результатів з еталонами, такими як:

Відкритість для нової інформації, нестандартних способів розв’язання завдань і прийняття рішень;

Налаштованість на всебічний аналіз і осмислення інформації, що надходить, на виявлення внутрішніх особливостей і причин різних явищ.

1. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій

школі: Навч. Посіб. – К.: Вища шк., 2005. – 239 с.

2. Бех І.Д. Інваріації сосбистісно орієнтованого підходу до

виховання дитини. Поч. школа № 2., - 2001. 3-7 с.

3. Бал Г.О. Гуманізація загальної та професійної

освіти:суспільна актуальність і психолого-педагогічні

орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми,

пошуки, перспективи // За ред.І.А.Зазюна.- Віпол.- С.134-157.

4. Подназін С.І. Становлення феномену особистісно-

зорієнтованої освіти // Професійне становлення педагогічних

працівників. Запоріжжя, ЗОІУВ. 1997. с. 120-126.

Список використаної літератури

Дякую за увагу!