Традиційно в парі «робота – відпочинок» похідним і залежним вважається саме останній. Ніяк не заперечую прислів’я «Як хто робить, так і має, прийде зима, то згадає» чи подібних. Та з огляду саме на зимові свята хочу розказати саме про те, як подальша працездатність залежить від правильно проведених рекреацій. Власне, зимові свята, що починаються на 4 грудня – пам’ятаєте прислів’я «Введення прийде – свят наведе»? – і закінчуються на Стрітення (15 лютого), після якого вже не можна співати колядок, гріх назвати просто відновленням (а саме так перекладається з латини «рекреація»). Цілком ясно,що для кожного українця дівочі вечорниці і ворожіння на Катерини, калита і парубоцькі ігри та гадання на Андрія, вареники з сюрпризом на Варвари, подарунки і дійства на Святого Миколи, генеральне прибирання оселі від Гната до Анастасії, величне Різдво Христове, обряди на Маланки і Василя, чудове і

чудесне Водохреще, освячення стрітенських свічок-громовиць – не лише нагода розслабитись та відпочити. Якби це було так просто, то не було б ні засівань, ні колядників та щедрувальників, ні куті, ні дідуха, ні вертепів – нічого, просто неробочі дні. Та це не так! Нічого з цього не відійшло в небуття. Стверджую: і працювати вміємо, і старі звичаї не забули. Просто лінуємось, виправдовуючись реаліями життя, поганим керівництвом, недавньою кризою, розпадом СРСР, більшовицьким тоталітаризмом, царським гнітом, татаро-монгольським ігом, примусовою християнізацією Київської Русі, а також браком часу, здоров’я, культури, теплих рукавиць, зручного взуття, кутніх зубів чи волосся на тім’ячку. Це ж які зусилля треба, аби згадати мамину чи вивчити нову колискову чи щедрівку! Краще нехай телевізор… А воно ж не краще – лиш легше. І так багато в чому, на жаль.

До чого веду? А до того, що всі ті, хто хотів завезти вечерю хрещеним батькам на Різдво, завезли її. І діти їхні возитимуть. Ті, хто хотів побачити вертеп чи потанцювати народні танці, знайшли час на це: самі повеселилися і дітям показали. І в Йордані скупалися, і дідуха спалили, і померлих пригадали, і пробачення одне у одного попросили – як слід наснажилися на працю та навчання, на творчість і добрі діла. Думаю, в Солом’янському районі це було зробити найкраще, адже у нас і фестиваль «Країна Мрій» проходив, і навіть живий Миколай мешкав!

Тож дай нам, Боже, щоб останнє не про нас було. І, як казав мій товариш: «Ти нам, Господи, гарно дай, а ми, людоньки, та добре візьмімося!»

Улас САМОВИД

Традиційно в парі «робота – відпочинок» похідним і залежнимважається саме останній. Ніяк не заперечую прислів’я «Як хтообить, так і має, прийде зима, то згадає» чи подібних. Та з огляду

чудесне Водохреще, освячення стрітенських свічок-громовиць – не лише нагода розслабитись та відпочити. Якби це було так просто, то не було б ні засівань, ні колядників та щедрувальників, ні куті, ні

До чого веду? А до того, що всі ті, хто хотів завезти вечерю хрещеним батькам на Різдво, завезли її. І діти їхні возитимуть. Ті, хто хотів побачити вертеп чи потанцювати народні танці знайшли час

«ЗЕЛЕНА» КІМНАТА

стор. 8

«КРУГЛИЙ СТІЛ»

стор. 3

ОСВІТЯНСЬКА РЕФОРМА

стор. 5

№ 1 (147) січень 2011

Моніторинг цінОлександр Попов дав доручення профільним управлінням

Київської міської державної адміністрації провести моніторинг та розробити комплексну програму, спрямовану на стабілізацію цін на продукти харчування у місті.

«Нам терміново необхідно вжити заходів для стабілізації цін на основні продукти харчування у Києві. Для цього необхідно розробити програму заходів, які дозволять стабілізувати ціни на продукти харчування та встановити контроль над ними», – зазначив Олександр Попов.

Кожному киянину — якісну медичну допомогу

Робоча група фахівців та науковців розглянула шляхи реформування галузі охорони здоров’я міста. Проаналізувавши існуючі проблеми у сфері, Головне управління охорони здоров’я

КМДА визначило пріоритети політики у цій галузі. «Основним завданням, яке стоїть перед галуззю охорони

здоров’я Києва, є забезпечення доступності до якісної медичної допомоги кожного киянина», – підкреслила начальник Головного управління охорони здоров’я КМДА Раїса Моісеєнко.

Контроль посиленоГоловне управління транспорту та зв’язку КМДА посилило

контроль за виконанням перевізниками умов договору.За словами першого заступника начальника Головного

управління Івана Шпильового, кожний перевізник має нормативні документи, які регламентують його роботу, в тому числі кількість машин на маршруті та графік їх курсування. У разі невиконання цих зобов’язань міська влада робить попередження. Крім того, ми звертаємось до усіх киян з проханням повідомляти у call-центр за номером 15-51 про факти недотримання графіка на маршрутах міста», – зазначив Іван Шпильовий.

Сплатив вчасно – отримай пільгуОлександр Попов доручив Головному управлінню житлового

господарства спільно з Головним управлінням з питань цінової політики підготувати проект розпорядження щодо встановлення пільгового тарифу на житлово-комунальні послуги для громадян, які будуть сплачувати квартирну плату та комунальні послуги до 20 числа кожного місяця, та порядок нарахування цієї пільги.

«Зірниця» повертаєтьсяСтоличній молоді знову запропонують військово-патріотичну

гру «Зірниця». Наразі у Головному управлінні освіти і науки спільно з районними управліннями опрацьовується питання відновлення цієї гри з урахуванням сучасних вимог. Таким чином, у рамках заходів щодо 70-ї річниці початку Великої Вітчизняної війни і героїчної оборони м. Києва, влада посилюватиме патріотичне виховання молоді.

За словами заступника голови КМДА Леоніда Новохатька, з цією ж метою у навчальних закладах міста щорічно проводяться уроки пам’яті, зустрічі, бесіди учнівської та студентської молоді з ветеранами Великої Вітчизняної війни.

“Золоте перо” 2006 рік

22

25 січня 2011 року відбулась апаратна нарада у голови Солом’янської районної в

місті Києві державної адміністрації. На нараді була розглянуто низку питань, зокрема

про основні завдання щодо оперативного управління районом, про нову концепцію

проведення Всеукраїнського конкурсу «Приязна адміністрація у 2011 році», та підбито

підсумки проведення загальнорайонних заходів з нагоди Нового року та Різдва

Христового.

Нараду відкрив голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван Сидоров.

Основним питанням, яке розглядалося, стало питання оперативного управління в розрізі реагування на виникнення надзвичайних ситуацій та подій на території району. Адже в промислових та в інших зонах району розташовано 77 потенційно небезпечних об’єктів, з них 29 – об’єкти підвищеної

небезпеки, в тому числі – 7 хімічнонебезпечних. У своїй доповіді перший заступник голови Андрій Лапань підкреслив, що значна частина

надзвичайних ситуацій як техногенного, так і природного характеру мала непередбачуваний характер. Утім, деякі надзвичайні ситуації можна вважати прогнозованими. Скажімо, у грудні 2008 року на схилі Совської балки (вул. Зеленогірська) виникла аварійна ситуація, що склалась внаслідок порушення конструкцій підпірної стіни та зсуву ґрунту з боку малоповерхового котеджного містечка по вул. Радченка. Неприйняття вчасних заходів призвело б до пошкодження трубопроводів теплових мереж. Відтак без теплопостачання залишилося б понад 700 споживачів, серед яких лікувальні установи та дитячі садки.

У співдоповіді взяв участь начальник управління з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації Анатолій Ткач, який, зокрема, зупинився на реальних прикладах, а саме на управлінських рішеннях, що пришвидшували або уповільнювали роботи з ліквідації надзвичайних ситуацій та подій.

Насамкінець роботи наради Іван Сидоров відзначив сьогоднішню роботу «Служби 05», що створена для оперативного реагування на звернення громадян.

Інформація «Солом’янки»

НАРАДА У ГОЛОВИ

Питання дня:оперативне управління

У Солом’янському районі з 1.02.2011 року розпочинають свою роботу громадські приймальні Партії регіонів.

Громадські приймальні працюють за адресами: — м. Київ, вул. Курська, 15Авівторок, четвер з 10.00 до 14.00— м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8 (НВО «Меридіан»)середа, п’ятниця з 10.00 до 14.00— м. Київ, вул. Клименка, 17понеділок, середа, п’ятниця з 11.00 до 14.00

ШАНОВНІ МЕШКАНЦІ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ!

26 лютого 2011 року – вул. Пулюя5 березня 2011 року – вул. Героїв Севастополя

12 березня 2011 року – вул. Козицького19 березня 2011 року – вул. Стадіонна

26 березня 2011 року – просп. Комарова

Ярмаркуємо

№ 1 (147) січень 2011

Семінар-нарада13 січня 2011 року у Солом’янській районній в місті Києві

державній адміністрації відбувся семінар-нарада з питання співпраці органів державної влади, установ, підприємств та лікувально-профілактичних закладів щодо впровадження в Солом’янському районні системи «Муніципальна лікарняна каса в місті Києві».

Детальніше дізнатися про лікарняну касу можна на сайті: http://mlk.org.ua

ÎãîëîøåííÿКонсультативний пункт для сімей з проблемами залежностей

та ВІЛ/СНІД Солом’янського районного у місті Київ центру служб для сім’ї, дітей та молоді пропонує безкоштовну психологічну і соціальну допомогу наркозалежним та їхнім родинам! Звертайтесь за адресою: вул. Єреванська, 3 (клуб «Орлятко»), п’ятниця, субота 14.00-20.00. Консультації нарколога, психолога щодня з 9.00 до 19.00 за адресою: вул. Довженка, 2, кімната 14, тел. 456-11-28.

ДІАЛОГ ПОГЛИБЛЮЄТЬСЯ

Конструктивність співпраці районної влади з керівниками

підприємств району продовжує зростати. Про це засвідчило

нещодавнє засідання Ради директорів промислових та

науково-дослідних підприємств району, на якому, зокрема

було підбито підсумки роботи цих підприємств за 2010 рік.

Засідання відкрив голова Ради директорів району В’ячеслав Проценко.

У роботі засідання взяли участь голова Солом’янської районної в місті Києві держадміністрації Іван Сидоров, заступник голови райдержадміністрації Микола Якимович, керівники підприємств та науково-дослідних підприємств району.

У своїй доповіді Микола Якимович показав розріз динаміки зростання промисловості району. Скажімо, у минулому році промисловим комплексом району було реалізовано продукції на 2401 млн грн, а науково-дослідними підприємствами виконано науково-технічних робіт на 136 млн грн. Загалом у районі функціонує 66 промислових та 20 підприємств — науково-дослідних. Найбільші обсяги реалізації серед промислових підприємств мають ТОВ «Ексімтрейд», ПрАТ «Біофарма», ВАТ «КЕВРЗ», ЗАТ «Інком», ТОВ «Кнауф Гіпс Київ», ТОВ «Фарма-Старт», ДП «Завод 410 ЦА». Серед науково-дослідних — ЗАТ «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування», Державний автотранспортний науково-дослідний інститут, НДІ будівельного виробництва.

Найбільшими експортерами серед промислових підприємств району є ДП «Завод 410 ЦА», ДП «Київприлад», ТОВ «Фарма-Старт», ЗАТ «Трикотажна фабрика Роза» та ін.

Окрім цього, як відзначив Микола Якимович, у районі є підприємства, які мають заборгованість із виплати заробітної плати. Це, зокрема, ВАТ «Київський завод реле та автоматики», ДП «Київський НДІ гідроприладів» та «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння».

Підбив підсумки засідання Ради директорів промислових та науково-дослідних підприємств району Іван Сидоров. За його словами, завдання, які нині заплановані та які вже виконуються, свідчать про те, що місцева влада йде на співпрацю з виробничниками. «Я вірю, що в цьому році будуть збільшені обсяги виробництва та збережені робочі місця», — зауважив районний очільник.

Інформація «Солом’янки»

Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної в місті

Києві державної адміністрації

оголошує конкурс на заміщення тимчасово вивільнених посад (на час відпустки для догляду за дитиною до 3-х років) станом на 25 січня, документи приймаються протягом 30 календарних днів з часу публікації:

— провідний спеціаліст відділу обробки документів за єдиною технологією,— провідний спеціаліст відділу побутового обслуговування ветеранів,— провідний спеціаліст відділу персоніфікованого обліку пільг. Контактна інформація: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40, кімн. 215, тел.: 520-02-07.Основні вимоги, функції та напрямки роботи:

1. Громадянство України, вища освіта відповідного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, досвід роботи не менш одного року, досконале володіння державною мовою, основами діловодства, знання ПК.

2. Знання законів України та нормативних документів щодо встановлення статусу пільгових категорій громадян та надання пільг на житлово-комунальні послуги та зв’язок.

3. Порядок, яким визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, відповідно до якого здійснюється фінансування в м. Києві.

Служба у справах дітей

Солом’янської районної в м. Києві державної адміністраціїоголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного спеціаліста відділу

організаційно-аналітичної роботи (на час декретної відпустки основного працівника) Вимоги до конкурсанта:— повна вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст або магістр

(педагогічна, юридична, психологічна);— досвід роботи за фахом або на державній службі;— досконале володіння державною мовою, основами діловодства;— навички роботи з комп’ютером.Документи приймаються протягом 30 календарних днів з дня опублікування оголошення

конкурсу за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41, кім. 465, 408, тел. 248-49-96.

Свято МАСЛЯНОЇ27 лютого в парку «Супутник» (вул. Уманська) о 11.00 відбудуться народні гуляння з

нагоди свята Масляної, які проводитиме Релігійна Громада парафії преподобного Сергія Радонезького.

На гостей свята чекатимуть вікторини та конкурси, ігри, розваги, ляльковий театр для дітей, прокат поні, а також традиційне частування кашею, пиріжками, млинцями та глінтвейном.

Запрошуємо усіх бажаючих.

Безкоштовна консультаціяУ ВНЗ «Національна академія управління» з 17.02.2011 року починає діяти Центр

правової допомоги «Юридична клініка», який буде надавати безкоштовну правову допомогу представникам соціально вразливої групи населення.

Юридична клініка працюватиме щодня з 15 до 18 годин, окрім неділі, за адресою: м. Київ, вул. Вінницька, 10; каб. 101 (перший поверх); тел.; 246-24-45.

574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011

вул. Донецька 8/10

03151, Київ,

245-14-50

360-47-74

solonews@ukr.net

Вакансії

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 1500-1700

заступник голови райдержадміністрації

САВИЦЬКА Олена

Володимирівна

17 лютого

заступник голови райдержадміністрації

ІВАЩЕНКО Анатолій

Васильович

24 лютого

заступник голови райдержадміністрації

ЯКИМОВИЧ Микола

Григорович

3 березня

заступник голови райдержадміністрації

ЯРЦЕВВладислав

Миколайович

10 березня

голова райдержадміністрації

СИДОРОВ Іван

Петрович

17 березня

Газета Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації

33

Ні для кого не секрет, що нинішній стан медицини

критичний. І якщо не реформувати зараз медичну галузь, слід

очікувати її подальшого погіршення. Щоб цього не сталося,

міська влада вишукує оптимальні шляхи її «одужання».

Першим кроком у цьому напрямі стало запровадження

муніципальної лікарняної каси. Про необхідність та переваги

такої каси йшлося на «круглому столі», який відбувся 18

січня у приміщенні Солом’янської райдержадміністрації за

участі газети «Солом’янка». У заході взяли участь голова

Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації

Іван Сидоров, заступник голови Олена Савицька, виконавчий

директор благодійної організації «Муніципальна лікарняна

каса м. Києва» Володимир Долот, перший заступник

начальника Головного управління охорони здоров’я м. Києва

Віталій Мохорєв, головні лікарі поліклінік району, керівники

вишів та представники владних структур району.

Іван Сидоров, голова Солом’янської

райдержадміністрації: галузь охорони здоров’я є пріоритетним напрямом державної соціальної політики, тому її реформування з метою покращення якості медичних послуг, наближення медичної допомоги до кожного мешканця є дуже важливим на сучасному етапі. Все це здійснити можливо лише при наявності достатнього фінансування медицини, в тому числі, за рахунок залучення позабюджетних джерел надходжень коштів.

Таким позабюджетним джерелом фінансування медичних послуг, має стати впровадження муніципальної лікарняної каси, яка буде функціонувати поряд із існуючою системою медичної допомоги.

Справді, виникає запитання: «чому лікарняні каси функціонують в Житомирі, Чернігові в інших містах? А в Києві немає?». Вважаю, що довіра людей та прозорість цієї програми дадуть змогу піднести медичну галузь на високий рівень. Ця робота кропітка, але має своє майбутнє.

Олена Савицька, заступник голови

Солом’янської райдержадміністрації: сьогодні наша медицина поступово стає на шлях страхової медицини. Першим елементом цього і є лікарняна каса, що створена для забезпечення надання населенню якісних медичних послуг. На сьогодні членський внесок складає 30 грн на місяць. Можна сперечатися, багато це чи мало, втім, від прожиткового мінімуму

це 3 відсотки. Такі каси вже багато років поспіль функціонують у Житомирській та Чернігівській областях, де їх послугами користується переважна більшість населення.

Володимир Долот, виконавчий

директор благодійної організації

«Муніципальна лікарняна каса м. Києва»: насамперед зазначу, що муніципальна лікарняна каса – це благодійна організація, яка наразі розвивається. Перший її офіс відкритий на території поліклініки №1 (Харківське шосе, 121). По-перше, тут існують договірні відносини, по-друге, добра воля людини, яка свідомо сплачує внески.

Так, для одноосібного вступу до лікарняної каси сплачується внесок 10 грн. та щомісячна сплата внесків у сумі 30 грн. А сім’я, яка має дітей, сплачує ще додатково 10 грн., незалежно від їх кількості. На сьогодні рахунок відкритий у всіх відділеннях банку «Київська Русь», у яких мешканець міста може ознайомитись із сплатою внеску.

Звісно, виникає питання, які будуть надаватись послуги? Наразі складений Перелік медичних показань для лікування членів за рахунок лікарняної каси. Це, зокрема, хвороби нервової системи, інфекційні та паразитарні хвороби, хвороби дихальної системи, органів травлення, системи кровообігу, хвороби сечостатевої системи та хвороби ока.

Віталій Мохорєв, перший заступник

начальника Головного управління

охорони здоров’я м. Києва: спочатку, хочу пояснити, чому Головне управління охорони здоров’я підтримує ідею благодійної організації про створення лікарняної каси. Ми дійсно залучаємо громадські та благодійні організації до співпраці із нами, адже ситуація в галузі охорони здоров’я

не є сьогодні оптимальною. Як би ми не намагались поліпшити

ситуацію, без належного фінансування це зробити неможливо. Скажімо, такі розвинуті країни світу, як США теж не мають достатніх ресурсів для надання медичних послуг, які потребує населення. Так чи інакше фінансове забезпечення медичних затрат надходить з різних джерел: з державних, благодійних, з приватних внесків громадян. Тобто ця система у багатьох країнах світу вже відпрацьована. На жаль, на сьогодні наше законодавство, зокрема ст. 49 Конституції щодо безоплатності медицини не надає такої можливості у нас. Тому ми шукаємо всі законні способи та методи наповнення бюджетів наших лікувальних закладів, у тому числі за рахунок лікарняної каси, яка створюється нині в місті Києві.

До того ж хочу акцентувати увагу на тому, що лікарняна каса буде працювати не лише під патронатом Головного управління охорони здоров’я, а й під егідою Київської міської державної адміністрації.

І насамкінець хочу зазначити, що це додаткове джерело. Всі медичні послуги, що існують сьогодні, будуть і надалі надаватися в тому обсязі, що й надавались. Тобто хворі будуть додатково отримувати той перелік медикаментів, який необхідний для їхнього лікування. Зауважу, медичні послуги будуть надаватись додатково, не виключаючи бюджетне фінансування та тієї допомоги, що передбачені в кожній лікувальній установі.

В’ячеслав Проценко, голова Ради

директорів Солом’янського району: ця ідея була презентована на нараді директорів міста, де обговорювались питання функціонування лікарняних кас в інших областях. Скажу так: директори міста та району підтримують цю ідею. Сама ідея створення каси не нова. Як кажуть в народі: «з миру по нитці – голому сорочка». Загалом вона розрахована не на багатих людей, а на тих людей, які працюють на виробництві. Ні для кого не секрет, що сьогодні на підприємствах працює більша половина людей пенсійного чи передпенсійного віку. До того ж сьогодні населення страждає від багатьох хвороб, і кожний керівник підприємства вишукує можливості допомогти своєму працівникові у разі хвороби. Тому це нас влаштовує.

Але, на мою думку, варто контролювати цю ситуацію. І контроль повинен здійснюватися з боку Київської міської державної адміністрації. Утім, сама ідея гарна.

Ярослав Козачок, проректор з

навчально-методичної роботи Наці–

онального авіаційного університету: я підтримую цю ідею, тому що це перший крок до реорганізації системи охорони здоров’я, і реальний вихід з ситуації, яка склалася на сьогодні в цій галузі. І до того ж, ця ініціатива має бути прозорою. Люди повинні отримати той захист, на який заслуговують. Це відповідний захист і

студентів, і викладачів. У нас дуже потужний заклад, скажімо, в нас разом з філіалами навчається 29 тисяч студентів. Хочу зауважити, що перевагою лікарняної каси для студентів є пільга у 50 відсотків від вартості щомісячного внеску, тобто внесок складає 15 грн. на місяць.

Олександр Семінський, заступник

проректора з навчально-виховної роботи

Інституту «КПІ»: таке започаткування, безумовно, необхідне. І позитивним фактором є те, що ця ідея підтримана не лише Головним управлінням охорони здоров’я, а й міською державною адміністрацією. Це є гарантом того, що започаткування дійсно має своє майбутнє.

Геннадій Лагутін, проректор

Київського національного університету

архітектури та будівництва: це добра ідея й наразі актуальна. Проблема здоров’я сьогодні існує. І незважаючи на те, що в нас є своя медчастина та бюджет, який ми витрачаємо в цьому напрямі, ми підтримуємо муніципальну лікарняну касу.

Володимир Войнаровський, головний

лікар Міської студентської поліклініки: майже 175 тисяч студентів, які закріплені за поліклініками, в рік дають до 3-х тисяч госпіталізації. На чому тримається ця госпіталізація? У минулому році була 1,50 грн. на ліжко-місце, у цьому році 4,50 грн. У цю суму входить функціональна діагностика, лабораторія, дезинфекція, яка

«з’їдає» 50 відсотків цієї суми, і практично лікарні залишаються на нульовому фінансуванні щодо медикаментів. І ми знаємо, як тільки хворий переступив поріг, посилаємо його чи родичів до аптечних кіосків і лише тоді починаємо лікувати. Зрозуміло, що студент, який мешкає в гуртожитку, не має тих 200 грн., щоб оплатити медикаменти. Я думаю, що саме лікарняні каси стали б для студентства вагомим підґрунтям в їхньому лікуванні.

Ми ті люди, які зацікавлені в функціонуванні муніципальної лікарняної каси, бо тих коштів, що надходять з бюджету на медицину, недостатньо. Але є й інший бік: наскільки ми забезпечимо ефективність отримання медичних послуг на першому етапі, настільки ж буде зацікавлене населення.

Лариса Канаровська, головний

лікар поліклініки №2: той досвід, який започаткований в інших містах, дав позитивні результати. Щодо такого мегаполісу, як Київ, є певні проблеми. Але до цього треба йти. Досить давно медики чекають закону про медичне страхування. На мою думку, благодійна муніципальна каса є одним із елементів малої страхової медицини. Сьогодні ми як ніхто відчуваємо кризу і водночас бачимо, як Головне управління охорони здоров’я хоче нам допомогти. Наше населення заслуговує на своєчасне надання якісних медичних послуг. Ми намагаємося вирішити всі проблеми, але через недостатнє фінансування не можемо розв’язати всі питання. І тому – муніципальна лікарняна каса є кроком уперед.

Вадим Крижевський, головний

лікар Київської міської клінічної лікарні

№6: я думаю, що населення зрозуміє ефективність цієї лікарняної каси. Початок є. У майбутньому буде й розширений перелік послуг.

Борис Парафейніков, голова ради

ветеранів району: серед 35-титисячного колективу ветеранів, звичайно, теж ведеться дискусія щодо вступу до лікарняних кас. Природньо виникає питання: а як же ветеранські пільги? Вважаю, що деякі моменти треба узгодити.

Володимир Долот: хочу наголосити, по-перше, кожний лікувальний заклад буде отримувати медикаменти для кожного хворого члена лікарняної каси. Тобто він буде забезпечений повним переліком медичних засобів, і ніяких перерахунків, ніяких проплат людина не буде здійснювати. По-друге, ми плануємо укласти угоди з усіма закладами охорони здоров’я та з приватними клініками.

Стосовно ветеранів: ми маємо відділити на першому етапі себе від державних коштів, оскільки ми благодійна організація. Ми домовились скидати в один «котел» гроші, і якщо комусь стане зле, ми всі разом допоможемо одній людині, потім другій, потім третій, і так далі. Держава тут стоїть осторонь, і як тільки між нами з’являться пільги, то наша організація приречена. У нас діє один Статут члена благодійної організації. Обслуговувати членів каси буде лікар, який отримує кошти з державного бюджету. Виникає питання: «Чи будуть якісь доплати лікарю?». Звісно, ні. Це не страхова компанія. Поступив член лікарняної каси, лікар вже не посилає пацієнта за необхідними ліками, а починає лікувати. І немає напруги, і ніяких протиріч.

Пільги, передбачені чинним законодавством, діють паралельно.

Олег Косих, начальник управління

охорони здоров’я Солом’янської

райдержадміністрації: соціально прийнятний розмір внеску до лікарняної каси, індивідуальна та колективна форми членства в лікарняній касі, сприятимуть накопиченню потужного фінансового ресурсу для забезпечення медичною допомогою відповідної якості членів лікарняної каси.

До того ж перевагою запропонованої системи є те, що лікарняна каса є некомерційною системою, яка надається за ціною її собівартості, зокрема вартості медикаментів, засобів медичного призначення, необхідних для лікування конкретного пацієнта.

Учасники «круглого столу» зійшлися на думці, що лікарняна

каса вже багато років існує в різних регіонах України і добре

себе зарекомендувала, тому підтримують впровадження цієї

моделі на терені столиці на користь збереження здоров’я

киян.

«круглий стіл»

МУНІЦИПАЛЬНА ЛІКАРНЯНА КАСА м. КИЄВА: НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

№ 1 (147) січень 2011

44

Значно пізніше, буваючи на виставках художниці, я підсвідомо склав про неї враження, виходячи з її робіт. Бачив я й кілька фотографій, на котрих майстриня – попри всю жіночність – має вигляд цілком солідний, а погляд проникливий. Тож коли я дізнався, що пані Ніна мешкає в Солом’янському районі і згодна поговорити зі мною, то з тими враженнями і побіг на зустріч з народним художником України, заслуженим діячем мистецтв України, академіком Міжнародної академії фундаментальних основ буття і прочая, і прочая, в тому числі й генерал-майором козацтва. Але побачив сиву як горличка, жваву і говірку пані «геть середнього» зросту, котра солідність одягає, мабуть, лише для фотографів, і зрозумів, чому ті ж козаки присвоїли Ніні Григорівні і звання Берегині козацького роду. Ми пили каву, уточнювали факти з біографії пані Ніни, її ставлення до тих чи інших подій, дивилися портрети і натюрморти, а мене все не покидала думка про те, що біографічного нарису для такої жінки – мало: потрібен фільм. Фільм, побудований на контрасті між тим, наприклад, що пережила мала Ніна під час окупації Києва, і тим, що Ніна Григорівна творить зараз. Слова можуть і не передати всіх жахів життя в підвалі, куди вони з матір’ю «переселилися» після арешту батька за друк антифашистських листівок; втечу з німецького ешелону під час бомбардування; поневіряння по селах і зимова піша подорож з білоцерківщини до визволеного Києва, коли лиш випадок врятував їх від замерзання. Як можна розказати про щоденні походи на роботу, коли дівчинка-підліток з того ж підвалу в кінці вулиці Артема спішить до 8-ї ранку в проморожений – тому що без шибок! – цех на вулиці Червоноармійській (теж ледь не в кінці її), як сидить біля вікна і тими ж помороженими руками, котрими щодень тягає уламки при очищенні Хрещатика, виконує гравіювання, дякуючи долі за те, що встигла дечому навчитися у батька-поліграфіста, та за добру сусідку, котра і влаштувала на підприємство? Заробітки були надто мізерні – оформитись можна ж було лише ученицею, – та й освіту війна не дала здобути, тому треба було йти вчитися. В той час вже працювала Художня школа імені Тараса Шевченка на базі Київського художнього інституту. В країні післявоєнний голод і руїна, в місті майже нема тепла і світла, а біля пічки-буржуйки діти вчаться малювати аквареллю. Потім було Київське училище прикладних мистецтв, котре Ніна Божко закінчила «майстром-керівником альфрейно-малярських робіт VII розряду», що стало унікальним досягненням для суто чоловічого курсу. Тяга до навчання, до освоєння нового була такою сильною, що не пройшла, власне, і потім: почавши свій творчий шлях як плакатист (це й була спеціальність, котру студентка Божко освоювала в художньому інституті), вона працювала в книжковій і станковій графіці (портрет, натюрморт, пейзаж, жанр), освоїла техніки літографії та лінориту, офорту й акватинти, сухої голки й монотипії, акварелі, гуаші й олії.

Тут варто було б почати перераховувати роботи і відзнаки, виставки і звання, країни і музеї, але це факти загальнодоступні. Думаю, важливішим є ось що: дякуючи своїм викладачам за все, Ніна Григорівна все ж наполягає на тому, що це саме вона вчилась у них (а не вони навчали її!). А найпершим вихователем вона вважає батька. Він не був художником, але був таким професіоналом своєї справи, таким знавцем, що зумів розпізнати в доньці художні здібності, розвинути їх і виховати вдумливість, наполегливість та старанність, віру в свої сили і – головне – працездатність, патріотизм, відповідальність і принциповість. Пані Ніна вважає, що її «Шевченкіана» почалась не зі згаданого плаката «Т. Г. Шевченко», створеного, до речі, на третьому курсі, а ще в дитинстві, коли вона слухала від свого рідного Григорія Григоровича вірші великого Тараса Григоровича. Те саме й з Іваном Франком,слова якого «Лиш боротись – значить жить!» (з вірша «VIVERE MEMENTO!») Ніна Григорівна взяла собі за життєвий девіз. Але боротись не стільки «з», а скоріше «за», як то й личить жінці і матері (обидва сини, до речі, теж займаються творчістю). Вона вважає, що важливіше створювати і будувати, пам’ятати і возвеличувати хороше, ніж зносити чи паплюжити щось недолуге. Але попри таку от неагресивну боротьбу пані Ніна – єдина жінка-митець, що має звання «Майстер Золоті руки». Так відзначив її за світлий талант, за душевність, за роботу задля народу і України колектив заводу «Арсенал» після створення першої і єдиної в Україні галереї великоформатних портретів 25-ти заводчан, більшість з яких було подаровано заводу. Не менш знаменною є і галерея великих портретів героїв війни, в котру було вкладено немало душі і сил. На сьогодні це вже історичне надбання, як і ще одна із багатьох серій – «Жіноча доля», робота над якою триває і зараз. Попри вік («Поки працюю – молода»), попри хвороби («Не звертаю уваги») пані Ніна не знає, як і раніше, вихідних («Від мистецтва не відпочивають»), нікуди не їздить без етюдника і в житті та на полотнах залишається оптимісткою.

Валерій БУРЯК

У конкурсі, який проходив у два етапи, брали участь понад 200 педагогів із 17 шкіл Солом’янського району. У ході заочного етапу учасники захистили власний педагогічний досвід та пройшли психолого-педагогічне та фахове тестування. В останньому (очному) етапі 39 вчителів провели уроки в інших класах та в інших школах і проаналізували свої досягнення на майстер-класі «Я роблю це так».

Конкурс «Вчитель року» проводиться у Солом’янському районі вже восьмий рік поспіль, а районний конкурс «Молодий освітянин» – вшосте. І дуже приємно, що значимість цих заходів, повага до нелегкої та відповідальної праці педагога від початку підкреслюється особистим внеском та участю у врочистостях нагородження переможців урядовців і депутатів, імена яких знані далеко за межами району. Тож і цього разу на свято приїхали голова Солом’янської районної організації Партії регіонів, народний депутат України, в. о. голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти і науки Максим Луцький, голова Солом’янської районної державної адміністрації Іван Сидоров, заступник голови Олена Савицька, начальник Управління освіти Олена

Рудзинська, голова районної профспілки працівників освіти і науки Людмила Мавтук, заступник голови Солом’янської районної організації Партії регіонів Роман Карпов та багато інших почесних гостей.

Максим Луцький віншував присутніх вчителів за їх невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання, за любов до дітей і рідного краю. «Вас люблять і шанують. Ви здійснюєте зв’язок часів, продовжуючись у своїх учнях. Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива, а в усіх Ваших починаннях будуть супутниками успіх і удача!» – підсумував промову Максим Георгійович. А також побажав вчителям відчуття повноти і неповторності життя, здоров’я, невичерпних творчих сил, натхнення, щастя і довгої людської пам’яті.

Найкращі вчителі Солом’янського району були нагороджені грамотами від Міністра освіти і науки, молоді і спорту, подяками від голови Солом’янської районної державної адміністрації, від профспілки працівників освіти і наук. Окремо всі присутні отримали грошові премії від Солом’янської районної організації Партії регіонів, які вручили Максим Луцький та Роман Карпов.

Інформація «Солом’янки»

РАЙОННЕ СВЯТО «ВЧИТЕЛЬ РОКУ»:ПІДСУМКИ ПІДБИТО

Знайомтесь: Ірина СТАШЕВСЬКА –

директор Київської гімназії біотехнологій

№177, заслужений учитель України, вчитель-

методист.

Після реконструкції школи, у 2004 році адміністрація школи визначалася із спеціалізацією закладу, який від початку славився високим фаховим рівнем викладання біології та хімії, то і педагогічній раді вирішили зробити ставку один із найпрогресивніших у світі напрямок – розвиток біотехнологій. «Ми маємо справу з навчальним процесом, що базується на програмі загальноосвітньої школи, – розповідає Ірина

Сташевська. – Це та база, яка є для нас обов’язковою. Однак розглядаємо її лише як стартовий майданчик. Статус гімназії дає нам можливість, не скорочуючи основної шкільної програми, суттєво розширити перелік навчальних предметів».

Сьогодні цьому державному навчальному закладу може позаздрити будь-який приватний. І не лише матеріально-технічному стану, а й інноваційним освітнім ідеям. Щоправда, варто зупинитись на матеріальному забезпеченні гімназії, де, окрім навчальних кабінетів, учителі в класах із задоволенням вдаються до застосування інтерактивної дошки. Крім того, на сайті постійно є електронні завдання та електронні уроки. До послуг дітей – художньо-літературна вітальня, стадіон, спортивна, тренажерна і хореографічна зали. Утім, це далеко не повний перелік… Загалом концепція закладу полягає в тому, аби гармонійно розвивати дитину як у навчальному, так і в інтелектуальному плані. Тому і не дивно, що до гімназії часто навідуються гості, аби перейняти досвід навчання.

Яка ж сьогоднішня місія вчителя? Запитую в Ірини Станіславівни. «Нинішня місія викладача полягає в тому, аби найповніше, мов ту квіточку, розкрити душу дитини, сформувати у ній потяг до навчання. Для нас кожна дитина – особлива», – чую у відповідь. Саме тому вчителі початкової школи розробляють для кожного учня індивідуальну програму відповідно до здібностей і можливостей. Це так зване особистісно орієнтоване навчання, реалізувати яке складно, але по-іншому школа нині працювати вже не повинна. Принаймні, так думають всі педагоги гімназії, яким пишається її керівник. «Випадкові люди тут не затримуються». – говорить Ірина Сташевська. Будь-яка молода людина, що приходить працювати в гімназію, має бути «трудоголіком», любити дітей, віддаватися своїй справі сповна й думати не тільки про матеріальну вигоду. Про таких тут говорять: людина цієї команди. А представники старшого покоління – найкращі викладачі, педагоги, які самовіддано служать професії. Це дійсно справжні подвижники!

Залишаючи цей прекрасний заклад, у якому, до речі, навчаються діти різного соціального й матеріального статусу, і де гарантується для всіх дітей рівний доступ до знань, подумала: побільше б було у нашій державі таких «країн знань», як ця, з її прекрасним керівником – Іриною Сташевською.

Наталія КАПУСТЯНСЬКА

Алея педагогічної слави

ДИРЕКТОР ШКОЛИ МАЙБУТНЬОГО

людина з солом’янки

Берегиня козацького роду

Значно пізніше, буваючи на виставка

Абсолютно точно пам’ятаю,

коли я вперше почув (а вірніше –

побачив) прізвище Ніни Божко.

В той же день я побачив і її

знаменитий плакат «Т. Г. Шевченко»:

у день народження я розбив свого

глиняного кота-карнавку і, йдучи за

дорученням матінки в гастроном, забіг

по дорозі в книгарню аби придбати

«Кобзар» – дуже вже мені хотілося

мати особисту серйозну книгу. Там

же я хотів і написати на ній дату і місце

покупки, але мені порадили книгу не

псувати, а придбати для цього підхожу

листівку, котра заодно слугуватиме

і закладкою. Ця листівка і була

репродукцією згаданого плаката.

№ 1 (147) січень 2011

Київську гімназію біотехнологій №177

(Курська, 12) фахівці називають Школою

майбутнього. Утім, переступивши поріг школи,

відчуваєш, що це майбутнє тут вже настало.

Переді мною постав сучасний заклад, який

має власний імідж, особливий і неповторний.

Це чи не єдиний не лише в Україні, а й в Європі

навчальний заклад, де поглиблено вивчаються

біотехнології та громадянське право. Навіть

важко уявити, що ще п’ять років тому школа

була в аварійному стані. І завдяки піклуванню

районної влади, особисто районного очільника

Івана Сидорова і начальника управління

освіти Олени Рудзинської, гімназія має такий

надсучасний вигляд. А керує цією гімназією

симпатична жінка, чиє фото розміщене на Алеї

педагогічної слави.

13 січня в актовій залі Науково-методичного

центру (вул. Антонова, 3) за підтримки

Солом’янської районної організації Партії

регіонів відбулося довгоочікуване свято

«Вчитель року» Солом’янського району. Цього

разу, за пропозицією державної адміністрації

Солом’янського району, урочистість нагородження

кращих учителів року стала приємним підсумком

одразу двох традиційних районних конкурсів –

«Вчитель року-2010» та «Молодий освітянин-2010»,

у яких взяли участь майже 40 претендентів.

55Якою, на Вашу думку, має бути районна газета?

Кирило, працюючий студент,

проспект Червонозоряний:

— Вона повинна лишатися безкоштовною, адже випускають її бюджетним коштом, тобто за гроші платників податків. От з цього й треба виходити: якщо народним коштом, то в ній не лише влада має звертатися до мешканців району, але й люди до влади. Тим більше, що інститут районних депутатів Київрада скасувала, позбавивши громадян останньої можливості говорити з владою. Не просити, не скаржитись чи судитись, а саме вести діалог: підказувати, запитувати, попереджати тощо. Так буде краще всім. Було б зовсім добре, аби працівники газети, журналісти, редактор чи директор ніяк не залежали від адміністрації, а тим більше – від якоїсь партії, особливо тієї, котра при владі. Розумію, що з деяких пір це звучить смішно не тільки в Україні, але й в більшості країн світу, та можна було б Солом’янському району стати першим, котрий пресу поважає насправді. Тим більше, що в районі у нас все нормально ніби.

Олег, викладач, вул. Соло-

м’янська:

— Газета повинна виходити трішки частіше, щоб лишатися актуальнішою. Редакція повинна бути якнайдоступнішою: телефон, електронна пошта, приймальня для громадян в певний час – все має бути зручним і оперативним. До речі, колись так і було. І було непогано!

Олеся, продавець квітів,

проспект Повітрофлотський:

— Мене не влаштовує доставка «Солом‘янки» останні три роки: мало того, що газета рідко виходить, так ще й в скриньці не кожного разу з’являється. Також мало в ній гострих матеріалів, хоча говорити є про що. Думаю, владі всіх рівнів також цікаво було б такі матеріали читати. Виступи фахівців інколи нічого так і не пояснюють, адже навіть не перекладають закони чи положення з казенної на людську мову, не кажучи вже про наведення прикладів.

Але в цілому наша районна цілком прийнятна.Павло Григорович, працівник

друкарні, вул. Виборзька:

— Скажу спочатку про хороше: газета наша українська, цілком професійно написана, оформлена і зверстана. Їй не вистачає лише актуальності, але це, очевидно, від малого бюджету: кожного року в ній все менше прізвищ авторів і дуже мало номерів. Також явно мало «зворотнього зв’язку», а без нього не можна ніяк! Та й якоїсь незаангажованості авторам і

редактору хотілося б побажати, але це – з області фантастики. Так хоч би побільше листів мешканців району друкували чи отаких опитувань на актуальні теми, щоб читач теж мав право голосу.

Таїса Петрівна, лаборант, вул.

Донецька:

— Думаю, що газета повинна виходити значно частіше. Можливо, навіть за рахунок рекламодавців чи зменшення кількості сторінок. Також було б непогано, аби на листи читачів посадові особи відповідали в прямо в наступному номері – для прозорості влади. Мене, наприклад, цікавлять питання: скільки, на що і чому саме так витрачаються бюджетні (читайте – народні, в тому числі мої) гроші? Скільки разів на тиждень і як чисто має прибиратись у мене на сходах і в дворі? Чому на роботу мене везуть так довго і некомфортно, адже транспорт комунальний, та й я працюю на місто і державу? Думаю, люди теж подібним цікавляться. Газета ж не подушка і не букетик фіалок, а віник березовий, якщо не пучок різок.

Тетяна, домогосподарка,

вул. Гарматна:

— «Солом’янка» цілком непогана була до кризи, тому варто відновлюватись, знову вести діалог з читачем, більше писати про культуру, давати нариси історії району, анонси подій, рекомендації спеціалістів: медиків, правників, педагогів. Думаю, журналісти й самі це все знають, їм лише треба свободу і більші гонорари за

гостріші матеріали чи фотографії. Опитування провів Валерій БУРЯК

На сьогодні наша освіта як шкільна, так і вища на етапі реформування. Аби дізнатися, що нині зроблено та планується здійснити на освітянській ниві, ми запросили до слова Максима Луцького.

— Максиме Георгійовичу, розкажіть, будь ласка, що стало

причиною реформування шкільної освіти?

— Перехід на 12-річне навчання був запланований 10 років тому. Але за ці роки багато що змінилося і в суспільстві загалом, і в державі зокрема. Ми фактично зупинили колапс, який мав відбутись у галузі освіти. Якби ми перейшли на 12-річну систему, то не було б випуску в школах, і, відповідно, не було б набору до вищих навчальних закладів. Крім того, не було б призову в армію: ні осіннього, ні весняного. Тобто, навіть не було б кому охороняти нашу державу. Тож автори запропонованої реформи протягом 10 років не зробили анічогісінько, щоб впровадити її в життя. Скажімо, потрібно було додатково 17 тисяч учителів. Звісно, виникає питання, а де їх взяти? Можливо, і найшли б, але 70 відсотків учителів треба було б залучити в сільські школи. Окрім того, для 12 класу треба було б віднайти додаткові площі: нових шкіл немає, до існуючих не добудували поверхи. З огляду на це, діти мали навчатися у дві зміни. До того ж, потрібно було залучати кошти, як мінімум, 5 млрд. грн.!

Також 12-річний термін навчання треба було б заповнювати предметами, і з’явилася б низка додаткових непотрібних предметів.

Тож ми встигли підготувати законопроект про 11-річний термін навчання. І хоча нас критикувала за цей законопроект опозиція, ми мали його прийняти. І для того, щоб ця реформа не стартувала з 1 вересня, ми прийняли цей проект закону на минулій сесії Верховної Ради України.

— Як, на Вашу думку, суспільство сприйняло уведення

одинадцятирічного терміну навчання для здобуття повної

загальної середньої освіти?

Я вважаю, що позитивно. На сьогодні минуло півроку від прийняття даного законопроекту, і я хочу сказати, що він був сприйнятий і суспільством, і вчителями, і батьками. Це відчувається у спілкування як з учителями, так і батьками. Загалом, зустрічаючись з жителями дванадцяти областей України, ми чули лише позитивні відгуки. І для мене це приємно, оскільки я є одним із авторів цього законопроекту.

— Максиме Георгійовичу, тож кроки, зроблені у напрямі

шкільної освіти, знайшли схвалення серед громадськості. Чи

будуть зміни у вишах?

— Вже давно назріла потреба прийняти новий закон про вищу освіту. Але за останні п’ять років цей законопроект, на жаль, так і не могли подати на перше читання, оскільки певні політичні сили не можуть дійти згоди у тих чи інших питаннях. Наша позиція така: «Дати шлях цьому законопроекту». І між першим та другим читанням врахуємо всі пропозиції та суперечності. Треба дійти згоди. Зрозуміло, є чітка позиція Президента України, і ми повинні рухатися виключно в цьому руслі. І якщо опозиції щось не подобається, звісно, ми можемо поступитись, але в цілому, якщо Президент взяв відповідальність за державу, то його команда й повинна за це відповідати.

Загалом цей законопроект важливий, оскільки головною метою його є, по-перше, адаптуватися під Болонський процес, по-друге, адаптація законопроекту про вищу освіту до сучасних вимог економіки нашої держави. Тому що ми не можемо жити за стандартами ще радянських часів. Також стратегічною метою даного законопроекту є розширення автономії вищих навчальних закладів. Про це багато говорилося, але ніхто жодного кроку так і не зробив. Особливо це стосується наших провідних навчальних закладів, зокрема тих, які мають статус дослідницького навчального закладу. Це і в частині присвоєння вчених звань, і самостійного

розпорядження коштами, які університети заробляють, і їм видніше на які статті ці кошти витрачати, приміром, кого заохотити, де дах полагодити. Словом, це дуже серйозний і демократичний крок.

Крім того, у законопроекті буде чітко визначено, що таке університет, академія, коледж та професійний коледж. Такого поняття, як інститут вже не буде, оскільки вони інтегрувалися в склад університетів. На сьогодні ті інститути, які були профільними, вже змішані. Скажімо, наргосп готував економістів, КПІ – «технарів», НАУ – авіаційних спеціалістів, нині вони стали універсальними: готують і економістів, і «технарів». Тому наразі ми вводимо поняття університет, коледж тощо.

І ще важливе в цьому законі те, що врешті-решт ми узаконюємо тестування. Раніше воно лише було введено, але не узаконено.

— Ваше особисте ставлення до процедури тестування?

Моя точка зору така: тестування не дає об’єктивної оцінки знань абітурієнта. Тому ми зробили стратегічний крок при вступі до вищих навчальних закладів. Так, з минулого року враховується атестат про закінчення загальної середньої школи, не за принципом 600 балів по тестах та 12 балів за атестат, а 600 балів за тестами і 200 балів за атестат. Я вважаю, що оцінювати у 12 балів атестат є несправедливим. Річ у тім, що діти починають у школі більше уваги приділяти не навчанню, а тестам. А стосовно авторитету вчителя, то він – втрачається.

Це серйозна заслуга нашої команди, ми повернули цим кроком авторитет вчителя та середньої школи, і той баланс, який сьогодні буде важелем між закінченням середньої школи та тестуванням: воно буде давати набагато якіснішу оцінку абітурієнту.

Думаю, що законопроект про вищу освіту буде так само підтриманий громадськістю та освітянами, як і про шкільну освіту.

— Як Вам вдається поєднувати депутатську діяльність з

навчальною роботою?

— Перш за все, університет допомагає мені у законотворчій діяльності, по-перше, це точка зору зсередини: сьогодні багато викладачів-науковців слідкують за політичним процесом у країні та за законотворчою роботою, і, коли у мене виникають сумніви з якогось питання, то я, звісно, звертаюся за допомогою до них, і не треба шукати десь поради. По-друге, це дає змогу спільно формувати пропозиції для врахування у певному законопроекті. Це дуже важливо.

— Максиме Георгійовичу, окрім того, Ви голова

Солом’янської організації Партії регіонів. Як Вам працюється

у районі.

Насамперед скажу: я дуже пишаюся тим, що живу в цьому районі, тут навчався і працюю. Це унікальний район, у якому сконцентровано 65 відсотків студентства міста. Цей район очолює професійна людина – Іван Петрович Сидоров. Ми вже багато років співпрацюємо, і у нас склалися ділові та дружні стосунки. Загалом я відчуваю абсолютне розуміння у співпраці з районом. В адміністрації працює команда професіоналів, і з такою командою приємно співпрацювати. У нас багато спільних проектів, і, незважаючи на фінансові проблеми, нам спільними зусиллями вдалося створити такий собі міні-оазис добрих справ. Ми майже щодня проводимо разом заходи, намагаємося почути кожного.

Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

aктуальне інтерв’ю

Якою, на Врайонна га

Кирило, працю

проспект Червоно

— Вона повбезкоштовною, аджбюджетним коштомплатників податківтреба виходити: коштом то в ній не

РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ:ПЕРШІ КРОКИ ЗРОБЛЕНО

Н і і і і

Максим ЛУЦЬКИЙ – народний депутат від

Партії регіонів, виконувач обов’язків голови

Комітету Верховної Ради з питань освіти та науки,

перший проректор Національного авіаційного

університету, голова Солом’янської районної у м.

Києві організації Партії регіонів.

Є одним із авторів низки законопроектів про

шкільну та вищу освіту.

Автор понад 50 наукових праць, включаючи

монографії, підручники, навчальні посібники.

Має державні нагороди, дипломи та почесні

знаки.

Захоплення – гірськолижний спорт.

ДОСЬЄ:

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

№ 1 (147) січень 2011

66Саме стільки запропонують замовнику на Київській

фасувально-картонажній фабриці (вул. Волинська, 40), що

спеціалізується на виготовленні тари та упаковки.

На сьогодні підприємство виробляє і реалізує повний спектр тарно-пакувальної продукції з макулатурних і целюлозних сортів картону та паперу. А це: упакування чи виготовлення коробок з гофрокартону, картону чи гофропластику, а також паперові пакети для сипучих продуктів (борошна, цукру, круп). Крім того, виготовляє коробки під піцу для піцерій. У своїй діяльності перевагу надає індивідуальному підходу до замовника. І, не дивлячись на значні виробничі потужності, виконає навіть дрібне замовлення, скажімо, одну ексклюзивну упаковку.

Та, мабуть, візитною карткою фабрики є виготовлення запатентованих подарункових коробок «Пелюсток», що призначені для тортів, тістечок та подарунків. Ці коробки вирізняється своєю оригінальністю та дизайном, і наскільки приваблюють своїм зовнішнім видом, що так і хочеться посмакувати тістечка.

Всю цю продукцію виготовляє колектив фабрики, який у своєму штаті налічує 70 працівників. На фабриці діє низка дільниць, зокрема тигельна, гофротари, паперових пакетів, дільниця з переробки сировини та дільниця з різки паперової продукції. За своє 50-літнє існування фабрика виготовила значну кількість пакувальної продукції. Запитую у комерційного директора Ірину Самилкіну: «Кого б з працівників виділили у своєму колективі?». «Тетяну Петренко, Віра Макарчук, Сергія Карлаша, Сергія Стецюка». – чую у відповідь.

А очолює цей колектив генеральний директор Олександр Стаднюк.

Запрошую його до розмови. – Олександре Миколайовичу, для яких вітчизняних галузей

виготовляєте упаковку?

– Для харчової галузі, зокрема для цукрових заводів, піцерій «Мамамія», «Піраміда», «Гетьман», для фармацевтичної галузі – «Київмедпрепарат», «Фармація», «Дарниця», «Бровафарма»,

«Ветлайф» та птахофабрик України.– Куди ще поставляєте свою продукцію,

окрім України?

– Співпрацюємо з Угорщиною, Румунією, Республікою Білорусь, Молдовою, Грузією та Російською Федерацією.

– Які Ваші плани на майбутнє?

– На сьогодні фабрика є єдиним офіційним дилером з реалізації паперової продукції «Моквинської паперової фабрики». Наразі встановлюємо обладнання з виробництва туалетного паперу та обладнання з переробки поліетиленової плівки. Для потужностей виробництва нам не вистачає вторинної сировини, тобто макулатури.

На жаль, сьогодні обсяг використання макулатури значно знизився. А відомо, що процес переробки макулатури не тільки є енергоємним та чистим, бо повторне використання паперу зменшує використання води на 60 відсотків, а й зберігає значну кількість деревини. Тому ми запрошуємо до співпраці як підприємства та організації, так і учнів шкіл. Зокрема, учнів шкіл, які найбільше здадуть макулатури,

чекають цінні призи. Дізнатися детальніше про здачу макулатури можна за телефоном: (044) 246-99-56.

Нам не вистачає газоелектрозварювальників, слюсарів, операторів та спеціалістів відділу збуту.

Наталя КИР’ЯНОВА

Саме стільки запропонують замовнику на Київській

асувально-картонажній фабриці (вул. Волинська, 40), що

виготовляєте упаковку?

– Для харчової галузі, зокрема для цукрових заводів, піцерій

ВІД ОДНІЄЇ УПАКОВКИ ДО N… КІЛЬКОСТІ

підприємство району

Олексій Шереметьєв – бізнесмен, меценат,

президент молодіжної громадської організації

«Київський клуб «Червона Зірка», відомий не лише в

Україні, а й за її межами.

Наразі бізнесмен тримає мережу магазинів під назвою «ПП Шереметьєвський». Та свій бізнес здійснює не заради збагачення, а з метою забезпечення мешканців доступними товарами та по можливості надання матеріальної допомоги тим, хто її конче потребує. У районі від знаний як меценат, який надає щомісячну допомогу 9-ти афганським родинам, ветеранським організаціям, Червоному Хресту. І, повірте, це не всі добрі справи, які робить сьогодні Олексій Євгенович.

З 2000 року очолює Пошукову групу, яка займається пошуком та перепохованням солдат та офіцерів, що загинули у 1941–1943 роках у боях Великої Вітчизняної війни у лісах Конче-Заспи, де і було розміщено меморіальний комплекс. Так, скажімо, станом на 9 травня 2010 року було перепоховано 544 чоловіки. За словами Олексія Шереметьєва, необхідно на яскравих історичних прикладах виховувати у молоді почуття патріотизму, до держави, її справжньої історії. «Наше завдання – не лише збирати музейні експонати, а й вводити в науковий обіг якомога більше історичних документів – листів, фотографій, щоденників, публікувати книги і журнали, безкоштовно передавати їх музеям, школам, бібліотекам», – зазначає меценат.

Крім того, Олексій Шереметьєв є президентом фестивалю «Війна та мир». 4 липня 2010 року в Севастополі була відкрита філія Національного військово-історичного музею України, Військово-морський музей України. До речі, він є почесним громадянином міста Севастополя. Його колекція раритетів періоду Кримської війни є найбільшою не лише в Україні, а й за кордоном. Скажімо, виставка «Героїчний Севастополь» охоплює період від часу заснування міста аж до Великої Вітчизняної війни. А Михайлівська Батарея не тільки унікальний за змістом музей, а й наразі соціально-культурна місцина проведення фестивалів та свят. Основною метою колекціонування є не просте збирання експонатів, а бажання привернути увагу громадськості до забутих сторінок історії. Цим Олексій Євгенович намагається привернути увагу молоді до патріотичного виховання. Щоб патріотизм, любов до Батьківщини, були справжні, а не декларативні. У народу, який не пам’ятає свого минулого, не може бути і майбутнього…

Наталя КИР’ЯНОВА

колонка підприємця

БРЕНД «ШЕРЕМЕТЬЄВСЬКИЙ»

—РОБИТИ ДОБРО

У Києві досить багато подібних популярних будівель. І часто виявляється, що їх неординарний вигляд поєднується з незвичайною долею самого будинку або його мешканців. І ще місцева особливість – давати будовам ім’я. Згадаймо відомі пам’ятники архітектури: Будинок з химерами, Котячий будинок, замок Річарда Левове серце або Будинок вдови, що плаче.

Кажуть, що такі загадки і балачки – не більше ніж домисли. Але, як показує практика історії мистецтва, це не так. Якщо чутки завелися, то вони на чомусь базуються. Хоч і були забуті. Спробуємо розібратися на прикладі особняка під назвою Будинок вдови, що плаче, розташованому на Печерську (вулиця Лютеранська, 23).

Як свідчить легенда, будинок побудувала в пам’ять про гаряче коханого що до назви будинку чоловіка жінка, що стала вдовою. Вона так сумувала за покійним, що вирішила добровільно заточити себе в кам’яному будинку, являючи світу лише свій кам’яний лик – зображення жіночого обличчя на фасаді будівлі.

Вона навіть не захотіла піти в монастир, щоб не з’являтися перед черницями і не спілкуватися з ними. Вона наче скам’яніла від горя. Такою запам’ятали її ті, хто бачив перед тим, як вона назавжди закрила масивні двері. Тепер тільки кам’яний лик бачив яскраве київське сонце і чисте небо, чув спів птахів і шум вулиць та сумував разом з вдовою в негоду.

Городяни незабаром забули про чоловіка жінки. Забули б і про неї, але кам’яна статуя кожен день дивилася у світ величезними сумними очима, нагадуючи про красуню, що колись жила поруч.

Ця версія коханого що до назви будинку не єдина. Є ще варіант. У будинку ховалася закохана пара – капітан з герцогинею. Але одного разу трапилася трагедія: під час сильного шторму в морі загинув коханий разом з дітьми герцогині. З тих пір на обличчі її – не висихають сльози. Це невтішне лице, залите сльозами, увічнено в барельєфі.

Чи є підстави вірити легендам? Звичайно, є. Історії відомі пам’ятники мистецтва, що споруджувалися на честь тих, що передчасно пішли, які дозволяли людині відчувати загиблого поруч, згадувати про нього. Це можна пояснити з психологічної точки зору, адже допомагає пережити горе.

А в даному випадку, чи справді була невтішна вдова? Відповідь багатьох розчарує: ні вдови, яка заточила себе в кам’яному будинку, ні герцогині ... не було. Але зневірятися не варто, адже вийшла історія з гарним кінцем: всі живі, ніхто не загинув і не ридав за тим, хто пішов

передчасно. Одне «але» –чому ж назва «плачуча вдова» так прижилася, що будинок ніхто інакше й не величає?

Що ж, спробуємо пояснити. У цього будинку є «обличчя», розташоване над одним з фасадів будівлі, яке «дивиться» на вулицю Лютеранську. Це кам’яний маскарон (від фр. mascaron – скульптурна прикраса будівлі у формі голови людини або тварини анфас), який хтось називає головою медузи, хтось невтішним жіночим ликом. Він-то і плаче.

З його очей під час дощу течуть непідробні сльози. Кажуть: на даху встановлено спеціальний резервуар, де скупчується вода під час дощу. Коли її набирається більше потрібного рівня, вода починає потихеньку виливатися по жолобах, підведених до очей красуні. З очних отворів вода струмочками стікає на щоки. Перехожі ж бачать не кам’яну статую, а прекрасну даму з сумним обличчям, трохи кирпатим носиком і великими очима, голівку, обрамлену листям каштану...

Сам особняк в стилі раннього модерну був побудований 1907 року на замовлення полтавського купця ІІ гільдії Сергія Аршавського.

Споруджував будинок Едуард Брадтман – відомий на той час архітектор Києва. Він автор будівель театру Соловцова (нині ім. І. Франка), готелю Прем’єр-Палас, садиби доктора Мерінга, готелю “Континенталь”, цирку П. С. Крутікова, будинку Гінзбурга на Миколаївській (нині Вл. Городецького) вулиці, створив склеп-каплицю на могилі професора Духовної академії Степана Сольського (Лук’янівський цвинтар).

Сьогодні, тут знаходиться VIP-готель для гостей президента України.

І тільки зовні будівля залишилася такою, як 100 років тому. Як і раніше, два парадних фасади, що виходять на вулиці Банкову і Лютеранську, оброблені лабрадоритом, сірим гранітом, блоками штучного каменю під руст, ліпними прикрасами, оливковою керамічною плиткою, жовтою цеглою складної кладки і кованим металом.

Праворуч від головного входу в особняк стоять вишукані ковані ворота з геометричним малюнком в характерному стилі модерну. Нове з’явилося тільки в саду: маленький чарівний ставок, обрамлений гранітом, в якому встановлений фонтан і глиняний лебідь.

Ірина ГЕРАЩЕНКОВА

історія з географією

Будинок вдови, що плаче

У Києві досить багато подібних популярних будівель І часто

Майже в кожному місті є будівлі, що заслуговують

особливої уваги. У них приваблива, незвичайна, навіть

химерна зовнішність. Одним словом, є родзинка, якщо

так можна сказати про архітектурну споруду. Ці будівлі не

залишають байдужими ані місцевих жителів, ані туристів,

тим більше, що будинки оповиті легендами і таємницями,

які до сих пір так і не розгадані.

№ 1 (147) січень 2011

У рамках літературно-мистецької вітальні її організатори вирішили випробувати свої сили. Створили оргкомітет, розробили сценарій, залучили до його виконання актив та запросили слухачок різних поколінь і впевнено довели – таланти серед голів жіночих рад є. Присутні почули в їх виконанні вірші і пісні, прозу і гуморески.

Лауреатами вечора одноголосно стали: Олена Романенко, Віра Новова, Наталя Шевчук, Світлана Молчанова.

Ветеран Великої Вітчизняної війни, активістка спілки жінок, колишня вчителька Ангеліна Міцюра прочитала байки Крилова та Глібова, а Олена Корольова під баян Юрія Куляєва виконала українські народні пісні та романси.

На завершення вітальні всі присутні в залі виконали улюблену пісню киян – «Києве мій».

Організатором цього дійства стала керівник культурно-просвітницької роботи в Спілці Ідея Ларіонова.

Наталя ШАХРУР

РАЙОННІТАЛАНТИ

у Спілці жіночих організацій району

77

Чи можна відмовитися від нотаріально посвідченої згоди на дарування квартири?

А. Горова Частиною 1 ст. 214 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)

встановлено, що особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом.

Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Державна установа укладає договір позички автомобіля

з своїм працівником. Чи потрібно даний договір посвідчувати

нотаріально?

В. Сенін Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить

вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України.

Як встановлено ч. 4 ст. 828 ЦК України, договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Чи може особа, яка знаходиться під опікою, зробити заповіт

і яким чином? Т. Софроненко

Як передбачено ч. 2 ст. 242 ЦК України, опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Згідно з ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Чи потрібно нотаріально посвідчувати договір купівлі-

продажу майнового паю?

О. Бебешко Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно

або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів,

передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України;3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у

двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Як встановлено частинами 1 та 4 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Згідно з п. 25 Порядку продажу на публічних торгах майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 28.01.2003 р. №14, договори купівлі-продажу майнових паїв можуть бути оформлені в нотаріальній формі в установленому порядку.

Таким чином, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу майнового паю може мати місце за умови, коли сторони висловлюють бажання про таку процедуру оформлення правочину.

Жанна ШАФАРЕНКО,депутат Київської міської ради,

нотаріус Київського міського нотаріального округу

можна відмовитися від нотаріально посвідченої згодирування квартири?

КОНСУЛЬТУЄ

ДЕПУТАТПОДАТКОВА РОЗ’ЯСНЮЄУхвалення Податкового кодексу України стало

знаменною подією, яка, безумовно, матиме значний

вплив на суспільні відносини, і як, передбачається,

позитивно позначиться на економічному розвитку

держави, оскільки документом впроваджується

поетапне зниження податкового тиску, що, в свою

чергу, стимулюватиме виробництво.

Як відомо, Податковий кодекс ухвалено

02.12.2010 року та офіційно опубліковано

04.12.2010. Переважна більшість норм цього

законодавчого акту, за винятком окремих його

частин, набрала чинності з 1 січня 2011 року.

Новації декларування

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва повідомляє, що відповідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, річна декларація про майновий стан і доходи фізичних осіб подається до 1 травня 2011 року.

Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках:

а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:

– є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;

– перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;

– перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;

перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) в інших випадках, визначених цим розділом.Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня

року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов’язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Яка ставка податку на прибуток передбачена в

І кварталі 2011 році?

Ставка податку на прибуток за підсумками діяльності в І кварталі 2011 року оподатковується за ставкою 25%. У подальшому в підрозділі 4 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу ставку податку на прибуток підприємств становить: з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 відсотки; з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 відсоток; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 відсотків; з 1 січня 2014 року – 16 відсотків.

Які строки сплати торгового патенту?

Відповідно до підпункту 267.5.2. ст.267 Податкового кодексу, за торговий патент передбачено наступні строки сплати збору:

а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового

торгового патенту – не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б) за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з

придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями – щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг – щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.

Під час придбання торгового патенту суб’єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.

Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року.

Суми збору, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.

Близько 5-ї години ранку 19 січня до чергової частини Головного управління столичної міліції по спецлінії «102» надійшло повідомлення про замінування аеропорту «Київ». Невідомий чоловік, добряче перемежовуючи розповідь ненормативною лексикою, погрожував, що невдовзі все на аеровокзалі злетить у повітря.

Не гаючи дорогоцінного часу, на місце події виїхали спеціалісти вибухотехнічної служби та слідчо-оперативна група. Тим часом працівники лінійного відділу в аеропорту «Київ» проводили евакуацію громадян. Враховуючи ранній час, пасажирів було небагато, близько 20.

В цей час до «Жулян» прямував літак з Запоріжжя, і керівники летовища повинні були прийняти рішення дозволити посадку чи змінити напрямок руху до аеропорту «Бориспіль». Ні в якому разі не можна було ризикувати пасажирами, в той же час всі розуміли, що громадяни розраховували зійти на землю саме на території Солом’янського району Києва, а не за кілька кілометрів від міста.

Інші пасажири, що мали намір летіти до Криму, чекали на безпечній відстані, коли дозволять проходити реєстрацію, яка відкладалася.

Поки вибухотехніки та міліціонери лінійного відділу здійснювали

перевірку аеропорту, працівники столичної міліції знайшли «підривника» – за підозрою у скоєнні цього правопорушення затримали 52-річного киянина. Чоловік був у стані алкогольного сп’яніння, у вчиненому зізнався.

О сьомій годині, коли всю територію та приміщення було обстежено, і вибухових пристроїв чи речовин виявлено не було, аеропорт повернувся до звичної роботи. Лише сімома хвилинами пізніше літак «Запоріжжя – Київ» здійснив безпечну посадку на летовищі.

Коли слідчим відділом Солом’янського райуправління столичної міліції проти затриманого було порушено кримінальну справу за ст. 259 КК України: «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності», за якою передбачене покарання у вигляді штрафу до 1000 неоподаткованих мінімальних доходів громадян або арешт, або обмеження волі на строк до п’яти місяців, чоловік зрозумів, що жарти скінчилися. П’яна витівка обійдеться «підривникові» дорогою.

Ірина БІБА, помічник начальника Солом’янського РУ

кримінал

«ЗАМІНУВАННЯ» АЕРОПОРТУ «КИЇВ»

Аналізуючи роботу Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві та його відділів, слід зазначити, що упродовж 2010 року до Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві та його відділів надійшло – 54 звернень (з інших органів влади – 47, від заявника – 7) з них колективних звернень 1.

Забезпечення всебічного розгляду звернень громадян, порушених у них проблем, оперативне їх вирішення, задоволення законних прав та інтересів громадян постійно знаходиться під контролем начальника Солом’янського районного управління юстиції та його заступників.

Солом’янське районне управління юстиції у місті Києві, за наслідками розгляду письмових звернень громадян і організацій особистого прийому, шляхом обговорення їх на семінарських заняттях, оперативних нарадах з працівниками управління та його відділами, за необхідності приймає міри дисциплінарного впливу та поліпшує роботу з цього напрямку діяльності.

Гласність та відкритість з даного напрямку діяльності забезпечується також шляхом організації вільного прийому громадян. Під час такого прийому громадянам надаються консультації стосовно основних питань, пов’язаних з діяльністю управління юстиції та його відділів.

Особистий прийом громадян начальник та його заступники здійснюють:

Начальник управління Бондарчук Наталя В’ячеславівна – щочетверга кожного тижня (09.00–12.00 год. м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 40а).

Заступник начальника управління – начальник відділу державної виконавчої служби Костенко Людмила Іванівна – щопонеділка кожного тижня (09.00–12.00 год. м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 40а).

Заступник начальника управління – начальник відділу державної реєстрації актів цивільного стану Гараміта Лариса Миколаївна – щочетверга (09.00 – 18.00 м. Київ, бул. І. Лепсе,1/28).

Упродовж 2010 року начальником Солом’янського районного управління юстиції у м. Києва та керівниками його відділів на особистому прийомі прийнято 222 громадянина, які звертались з питань діяльності органів реєстрації актів цивільного стану, реєстрації громадських об’єднань, органів державної виконавчої служби та інші (начальником управління прийнято 78 громадян, начальником відділу ДВС – 14 громадян та начальником відділу ДРАЦС – 130 громадян)

З метою створення належних умов для набуття малозабезпеченими громадянами обсягу правових знань та навичок у їх застосуванні, надання безоплатних консультацій особам, які потребують соціального захисту та підтримки, необхідних для прийняття рішень з питань державного і приватного життя, захисту їх прав і свобод при Солом’янському районному управлінні юстиції у м. Києві діє правова громадська приймальня.

Прийом громадян здійснюється вівторок з 9-00 год. до 13-00 год. та четвер 14-00 год. до 17-00 год.

Питання підвищення ефективності роботи зі зверненнями громадян відділами Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві постійно знаходиться під контролем начальника управління та його заступників.

Яна ХАРЧУК головний спеціаліст

Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві

районне управління юстиції повідомляє

СТАН РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ТА ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН

№ 1 (147) січень 2011

88У Києві створено кімнату соціально-психологічної

роботи з дітьми, які постраждали від сексуальної експлуатації чи сексуального насильства, обладнану за

останнім словом техніки.

Відтепер з дітьми, які стали жертвами злочинів, в першу чергу, на сексуальному ґрунті, правоохоронці та спеціалісти-психологи зможуть працювати у спеціально обладнаній кімнаті, яку відкрили в приміщенні відділу кримінальної міліції у справах дітей Солом’янського райуправління київської міліції на вул. Керченській, 5.

«Зелена» кімната – це ціла система роботи з дитиною. За словами начальника столичного відділу кримінальної міліції у справах дітей Лариси Зуб, обстановка у приміщенні покликана заспокоїти дитину, налаштувати її на довірливу розмову із психологом. Кімната обладнана венеціанським дзеркалом та системою відеоспостереження, яка виводиться на комп’ютер, завдяки чому є можливість спостерігати за дитиною з іншого приміщення. Неповнолітній спілкується з одним працівником – психологом чи міліціонером, а інші фахівці мають можливість надати пораду через спеціальну систему спілкування, непомітну для опитуваного, ставити уточнюючі питання, фіксувати бесіду за допомогою технічних засобів.

Відкриття кімнати, обладнаної у відповідності з міжнародними стандартами та найкращими світовими практиками, стало можливим за підтримки і суттєвої допомоги Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна». Ця подія стала знаковою для столиці та, зокрема, Солом’янського району, в якому нараховується найбільша кількість дитячих, навчальних та освітніх закладів у Києві. На урочистість були запрошені гості – державні діячі, котрі завжди знаходять можливість допомогти правоохоронним органам: – це голова Солом’янської райдержадміністрації Іван Сидоров та виконувач обов’язків голови Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Максим Луцький. Перерізати святкову стрічку

доручили президенту центру «Ла Страда-Україна» Катерині Шевченко та начальнику Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Григорію Якименку.

Катерина Шевченко підкреслила, що подібні «зелені» кімнати є в багатьох європейських країнах, і це є частиною кримінальної юстиції, яка є дружньою до дитини. Її мета – щоб неповнолітній, який знаходиться в конфлікті з Законом чи під Законом, почувався комфортно.

Як розповів Григорій Якименко, відкриття кімнати стало продовженням тієї роботи, яку Департамент КМСД проводить у руслі захисту прав дитини, в тому числі права на статеву недоторканість. А беручи до уваги той суспільний резонанс, який викликають злочини проти статевої недоторканості дитини, допомогу представників громадських організацій міліції у цій справі важко переоцінити.

Працівники міліції щиро вдячні громадським організаціям за їх безцінний вклад. Сподіваємося, що, побачивши те, як працюють зелені кімнати, яким чином вони обладнані, інші організації будуть допомагати створювати такі мікросередовища, які сприятимуть і зменшенню дитячої злочинності, і зростанню розкриття злочинів, які скоєні проти дітей або за участю дітей.

Ірина БІБА

турбота про дитину

«ЗЕЛЕНА» КІМНАТА ДЛЯ ДІТЕЙ

ÁÎÉÎÂÈÉÏIÄÏÎËÊÎÂÍÈÊ ÇÀÏÀÑÓ

Нещодавно Лідія Андріївна Лозова відзначила своє 90-річчя.

У день народження ювілярку вітали не тільки рідні й близькі, а і

представники Солом’янської у м. Києві райдержадміністрації,

керівники паспортної служби Головного управління столичної міліції

та Солом’янського РУ.

Багато чого довелося зазнати Лідії Андріївні за своє життя. Біль втрат пережила юна Ліда, коли почалася війна. Однак сильна по натурі дівчина не зламалася, а йшла далі, всю себе віддаючи служінню Вітчизні.

«Почала я свою службу у 40-у році завідуючим Залу актів громадського стану, – розповідає Лідія Лозова. На той час ЗАГСи були при міліції».

Згодом Лозова закінчила школу міліції, в якій була командиром взводу. Тоді ж закінчила курси медсестер.

«У мене був такий випадок, – згадує Лідія Лозова, – Я ходила у військкомат і хотіла йти в армію. Але начальник не погоджувався. І я вирішила написати Ворошилову. Чомусь саме Ворошилову повірила. А в листі розписала все, що вмію, чому навчилася в евакуації, як мене долучали до оперативної роботи. І мені надійшло повідомлення, що мене призивають добровольцем».

Саме служба у міліції навчила Лідію Андріївну бути принциповою і непримиримою до злочинних проявів. З роками жінка-офіцер стала безпомилково розрізняти, коли людина переступала закон через власну аморальність чи в силу збігу обставин; приймати зважені рішення. У це, можливо, важко повірити, але жодного разу у житті Лідія Андріївна не конфліктувала. Вона завжди знаходила вагомі аргументи і у будь-якій ситуації вміла переконати – будь то колега по роботі чи особа, яка стала на злочинний шлях. Можливо саме тому Лідії Лозовій ніколи не погрожували злочинці. Навіть у часи безмежної втоми, адже під час війни доводилося працювати і вдень, і вночі, на відпочинок відводили лише дві години.

За мудрість і врівноваженість Лозову цінували на роботі, прислуховувалися до її порад і з задоволенням виконували її накази, коли Лідія Андріївна стала обіймати керівні посади у паспортному столі Жовтневого райуправління міліції Києва.

Практично весь час Лідія Андріївна мала бути на роботі, то на сім’ю майже нічого не залишалося. Однак чоловік, котрий також служив в ОВС, ставився до цього з розумінням, а діти змалку стали самостійними.

Найбільша її радість сьогодні – це, звичайно, онуки і правнуки. Всю свою любов і ніжність вона віддає своїм найменшим. І дітлахи відповідають їй взаємністю.

А правоохоронцям бажає працювати так, як це вимагає Закон. Адже працівник міліції має бути відкритим, чесним…

Вікторія БІЛОЗЕРЦЕВА, Ірина БІБА

наші ювіляри

Ми продовжуємо наш цикл подорожей дивовижними

місцями Києва. Що ще цікавого можна знайти,

прогулюючись вулицями міста каштанів?

Від Старого міста до його центральної частини, від ініціативи реанімувати помираючі дерева до втілення «неіржавіючих ідей», від робіт «місцевого божевільного» до творінь столичного фантазера.

Тож йтиметься про Володимира Білоконя, скульптора з «підкованим» прізвищем та «підкованими» ідеями.

«Я не творю, я вытворяю», – говорить про себе скульптор. Адже, дійсно, важко повірити в те, що у людини, яка створила стільки цікавих і неординарних пам’ятників немає художньої освіти. За фахом Володимир Білоконь електрик, хоча він не любить про це згадувати. Свою професію він називає просто: фантазер.

Усе почалось з того, що одного разу, років 6 тому, він потрапив у компанію молодих майстрів, що створювали вироби з металу. Саме там Володимир зробив своє перше творіння – підсвічник. Після цього в голові у майбутнього майстра металевих скульптур ідей почало з’являтись все більше і більше, а згодом вони почали радувати око не тільки комерційних замовників, але й жителів усього міста.

Більшість вуличних скульптур Білоконя можна знайти у самому серці столиці, на Майдані Незалежності.

До Дня Святого Валентина було встановлено пам’ятник «Закоханим ліхтарям», які сидять, обіймаючись на лавочці, на яку, за задумом автора, може підсісти ще одна закохана пара. З того часу це місце стало досить популярним серед молоді: біля ліхтарів фотографуються та призначають побачення.

Неподалік від «Закоханих ліхтарів» росте своєрідне дерево «12 стільців». Саме таку назву на перший погляд звичайне дерево отримало через свої незвичайні плоди. Справа в тому, що на ньому росте не що інше, як звичайнісінькі стільці. Автор ідеї мав на увазі, що під деревом завжди можна відпочити, зокрема у спеку. А для того, щоб було на чому відпочивати, дерево самостійно пропонує перехожому місце для сидіння.

Зовсім поряд, на початку провулку Шевченка, навпроти будинку-музею Тараса Шевченка, можна знайти величезну «Літаючу кавомолку», що є, власне, комерційним проектом скульптора, так як виконана на замовлення кав’ярні «Каффа» і є її орієнтиром. Але тим не менше вона чудово вписується у загальний ансамбль такої затишної вулички.

Також у центрі, але вже у Пасажі на Хрещатику, знаходяться відразу два творіння Володимира Білоконя: «Лавочки «Наїв» та «Велосипед». Як і дерево на Майдані, так і ці 2 скульптури мають спільну ідею. Усі вони пов’язані зі стільцями.

«Наїв» символізує собою лавочку, на якій, обійнявшись ніжками, сидять два стільчики (така собі лірична парочка). Тим самим цей пам’ятник за ідеєю корелюється із закоханими ліхтарями, але, на жаль, на «Наїві» посидіти не можна. Це такий образ, а не функціональна річ.

«Велосипед» насправді є втіленням звичайного двоколісного велосипеда з кошиком, але і тут не все так просто. Таємниця криється у тому, хто є водієм такого «залізного коня». А за кермом, не повірите, теж стілець.

По вулиці Артема знаходиться не менш цікава скульптура. Автор назвав її: «Ожившая спичка», що є передусім соціальним проектом. Це фігура сірника, що майже згорів, але на ньому з’явилась зелена пелюстка, що і втіленням життя. Цей проект був створений задля того, щоб привернути увагу до знищення зелених зон у столиці.

На вулиці Пирогова, що біля станції метро «Університет», можна познайомитись з однією з найяскравіших фігур Білоконя у прямому розумінні. «Чарівний метелик» уособлює нев’янучу ромашку, на якій зручно розташувався заклопотаний манікюром метелик з бігудями на крильцях. Подейкують, що таку скульптуру робили на замовлення спеціально для одного з салонів краси.

Звісно, робіт у столичного фантазера багато, а ідей на майбутнє ще більше. Та лише одне запитання залишається незрозумілим: «Чому саме стільці часто є невід’ємним елементом у роботах скульптора?..» Та факт залишається фактом. Можна сказати, що стільчики у Білоконя такі ж популярні як коти у Скретуцького. Можливо, варто задуматись над філософською інтерпретацією, так як швидше за все автори вклали у свої роботи набагато глибший сенс, аніж банальне розуміння речей.

Творчість – велика сила, в якій поєднуються дві складові: талант від Бога і від людини - праця. Тому, напевно, вона може бути не завжди зрозуміла пересічній людині, але зобов’язана бути настільки неординарною, щоб привертати увагу кожного.

Аліна КОСТРУБІЦЬКА

НЕОРДИНАРНІ ПАМ’ЯТНИКИ КИЄВА.ДИВОВИЖНЕ ПОРЯД… (частина II)

№ 1 (147) січень 2011

В урочистостях взяли участь голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван Сидоров, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, голова районної організації Партії регіонів Максим Луцький, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Олена Савицька, начальник районного управління освіти Олена Рудзинська, голова Солом’янської районної профспілки працівників освіти і науки Василь Марочко та інші почесні гості.

Під час заходу Максим Луцький та Іван Сидоров вручили переможцям і призерам дипломи за рейтингом «Кращий навчальний заклад року». А кращими навчальними закладами 2010 року стали такі установи: ДНЗ №625 (директор Петрова Г. А.), СШ №43 «Грааль» (директор Лазебник Н. С.), гімназія біотехнологій №177 (директор Сташевська І. С.), гімназія №178 (директор Красюк Л. Є.), ТЛ НТУУ «КПІ» (директор Красюк Ф. М.), ПЛ НТУУ «КПІ» (директор Киричков Ю. В.), ліцей «Престиж» (директор Турчина В. В.) та Палац дитячої та юнацької творчості (директор Тихонова І. І.).

Крім того, Максим Луцький та Роман Карпов вручили грошові винагороди та подарунки від Солом’янської районної організації Партії регіонів.

Завершились урочистості святковим концертом, у якому брали участь Народний художній колектив естрадно-драматичного театру «Мандарин», Народний художній колектив — хор «Зірниця» та переможець районного конкурсу читців учень 8-го класу Володимир Мирошниченко.

Інформація «Солом’янки»

Названо найкращих19 січня у конференц-залі Солом’янської районної державної

адміністрації, за підтримки Солом’янської районної організації

Партії регіонів, відбулося довгоочікувана церемонія — підведення

підсумків роботи закладів освіти Солом’янського району за 2010

рік. Конкурс «Найкращий учбовий заклад» проводиться у районі

вже шостий рік поспіль.