№1 – 2013

Видається з 2012 року Переодичність: 4 рази на рік

Засновник: Вінницька обласна Асоціація органів місцевого

самоврядування вул. Соборна, 72, к. 312

м. Вінниця, Україна, 21050тел. 67-10-41

Реєстраційне свідоцтвоВЦ №870-228-Р

від 10 грудня 2012 р.

Підготовлено до видання редакцією комунального

друкованного засобу масової інформації – журналу

«Вінницький край», м. Вінниця, вул. Соборна, 72, к. 317

тел. 35-72-62

ШЕФ-РЕДАКТОРЮрій Медведєв

заступник голови Вінницькоїобласної ради

Редактор – Віктор Тимчук

Редакційна колегія:Світлана Борисюк – прес-

секретар Вінницької обласної Асоціації органів місцевого са-моврядування;

Юрій Браніцький – голова Калинівської районної ради;

Вадим Вітковський – го-ловний редактор журналу «Вінницький край»;

Олексій Гаврилов – голова постійної комісії Вінницької обласної ради з питань євроінтеграції, міжнародного співробітництва та регіонального розвитку;

Любов Добринська – головний редактор газети «Вінниччина»;

Марина Коваль – голо-ва постійної комісії Вінницької обласної ради з питань розвит-ку демократії, гласності, свобо-ди слова, інформаційного про-стору;

Ігор Кревський – перший заступник голови Вінницької обласної ради;

Володимир Перепе-чай – сільський голова с. Станіславчик Жмеринсько-го району, заступник голови Вінницької обласної Асоціації органів місцевого самовряду-вання;

Валерій Рубан – заступ-ник голови постійної комісії Вінницької обласної ради з пи-тань регламенту, депутатської діяльності та етики.

інформаційно-аналітичне видання для керівників і спеціалістів місцевого самоврядування Вінниччини

ЗМІСТ

Ми вже готові до реформи ............................................................... 2

Про роль місцевих рад у розвитку села та агропромислового комплексу ......................................................... 5

Єврорегіон «Дністер» – на вірному шляху! ................................... 7

У Липовці бюджет – не «проїдання» .............................................. 9

Стратегія розвитку – програма життя ............................................11

Пам’ятка сільському голові «Стратегія розвитку» ...................... 13

Стрижавські «дружинники» ........................................................... 15

Польський досвід місцевого самоврядування ........................ 16

Яким бути закону «Про вищу освіту»? ......................................... 19

Поспішайте творити добро! ........................................................... 20

Нас запитують ................................................................................ 21

Конкурс 2013 року .......................................................................... 23

НАШІ ДОСЯГНЕННЯ

НАШ ГІСТь

ПАРТНЕРи

ЯК жиВЕШ, ГРОМАДО?

ОРІєНТиР

ОРІєНТиР

ЯК жиВЕШ, ГРОМАДО?

А ЯК у Них?

МАйБуТНє зА МОЛОДиМи

ПОРТРЕТ

НАШІ КОНСуЛьТАцІї

САМОВРЯДцЯМ НА зАМІТКу

2

Ми вже гоТовІ до рефорМи

У лютому голова Вінницької обласної Ради, голова обласної Асоціації органів місцевого само-врядування (ВОАОМС) Сергій Татусяк взяв участь у робочій нараді голови Верховної Ради України Володимира Рибака з головами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та обласних рад, що відбулася у Києві. Там, як член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові ВР України, він звернувся до присутніх на засіданні народних депутатів з проханням вне-сти необхідні зміни до законодавства, яке регулює сферу регіонального управління та місцевого самоврядування. Зокрема, наголосив, що в Україні не виконується низка вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, а також чинної Конституції України, де закріплено його ста-тус і, згідно з якою, самоврядні органи наділені низкою прав. Проте на практиці задеклароване не реалізовується. Про що конкретно йшлося у стінах парламенту і чи почутий голос вінничан щодо реформи місцевого самоврядування у вищому законодавчому органі держави? Про це далі в інтерв’ю з Сергієм Татусяком.

НАШІ доСЯгНеННЯ

– Сергію Пилиповичу, на чому саме Ви акцентували увагу спікера та народних обранців?

– Я наголосив, що в Україні не виконується положен-ня Європейської хартії місцевого самоврядування, а також чинної Конституції України. А це призводить до того, що не вдається децентралізувати бюджетну систему та реалізувати задекларований у Бюджетному кодексі принцип формування бюджетів «знизу догори». Право громади управляти кому-нальною власністю, на жаль, також залишається законодав-чо незабезпеченим – немає відповідного закону. В результаті територіальні громади та їхні самоврядні органи залишають-ся віч-на-віч з власними проблемами.

Також акцентував на тому, що час здійснення рефор-ми місцевого самоврядування давно настав. Саме вона повинна вирішити головну проблему – передачу значної частини повноважень територіальним громадам сіл, се-лищ, міст. Реформа також дозволить утворити виконавчі комітети районних та обласних рад; зміцнити матеріально-фінансову основу територіальних громад, у тому числі і шляхом збільшення відсотку податків (до 70%), які повинні залишатися на місцях. Завдяки реформі місцевого самовря-дування вдасться здійснити і реформи системи публічних послуг, унормувати адміністративно-територіальній устрій.

Тому, враховуючи це, я звернувся до Верховної Ради України з проханням завершити формування дієвого право-

3

вого поля у сфері регіонального управління та місцевого само-врядування шляхом прийняття нових та вдосконалення діючих законодавчих актів, у тому числі законів України «Про місцеве са-моврядування в Україні», «Про засади регіональної політики», «Про державне стратегічне пла-нування», «Про адміністративно-територіальний устрій», «Про ко-мунальну власність», «Про службу в органах місцевого самоврядуван-ня» та інших.

Я запевнив колег, що Вінницька обласна Рада готова до спільної роботи з Верховною Радою в напрямку напрацювання законопроектів у сфері реформу-вання місцевого самоврядування. При цьому підкреслив, що голо-ви постійних депутатських комісій

інший законопроект (а їх нам обов’язково треба прово-дити), що стосується реформи місцевого самоврядуван-ня, адміністративно-територіального устрою, об’єднання територіальних громад, змін до конституції – все це необхідно узгоджувати з міністерствами. З цим ще є певні проблеми. Разом з тим, останнім часом відбулися зустрічі з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, з головою Верховної Ради Володимиром Рибаком, і з представницт-вом Адміністрації Президента в форматі Конгресу місцевого самоврядування, де ми чітко домовилися про подальший план дій.

Вважаю, є всі можливості, щоб відбулася реформа. Але для цього органам місцевого самоврядування треба попра-цювати з новим депутатським корпусом Верховної Ради, дійти з тим до кожного депутата, щоб вони виконали свої зобов’язання, взяті перед виборцями і сприяли самоврядній реформі.

– Під час зустрічі із одинадцятьма народними депута-тами від Вінниччини, яка відбулася 16 лютого вже у Вінниці з ініціативи голови облдержадміністрації Івана Мовчана, ви наголосили, що законотворча діяльність Верховної Ради України стане більш ефективною, якщо до неї долучаться депутати обласної Ради, і що тісна співпраця має бути між профільними комітетами парламенту та постійними комісіями облради…

– Саме так. І обласна Рада активно долучається до на-працювання проектів законів та внесення змін до них. Тільки за минулий рік ми надіслали до Верховної Ради понад 50 пропозицій щодо змін у нормативно-правових актах та про-ектах законів і більшість з них були враховані парламентом. Нами також направлений лист на ім’я голови Верховної Ради Володимира Рибака з проханням сприяти участі голів постійних комісій облради у парламентських слуханнях та засіданнях комітетів з профільних питань.

Я особисто під час зустрічі з вінницькими нардепами попросив їх у тих комітетах, де вони вже працюють, особи-сто допомогти налагодити співпрацю з нашими постійними комісіями. Адже область чекає від парламентарів за-вершення формування правового поля, яке стосується регіонального управління та місцевого самоврядування. Зо-

НАШІ доСЯгНеННЯ

обласної Ради мають свої напрацювання з питань місцевого та регіонального розвитку і готові внести ці пропозиції до законопроектів.

– Вінниччина була і залишається передовою в напрям-ку розбудови місцевого самоврядування. Досвід співпраці з польськими, німецькими, молдовськими колегами, який вона напрацювала, лише допомагає в тому. Чи можна, на вашу думку, його поширити на всю Україну?

– Виходячи із власного досвіду роботи в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, в бізнесі, в парламенті, скажу, що головна проблема, яку ми маємо сьогодні в Україні – це модель влади, яка, на жаль, не працює на людину. За 20 років незалежності ми не змог-ли сформувати таку модель, яка б була ефективною і відповідала європейським принципам. І то є головний про-рахунок на етапі становлення незалежної держави. Саме тому ми маємо багато проблем. На часі стоїть головне пи-тання – реформа регіональної влади і місцевого самовря-дування.

Якраз Вінницька обласна Рада напрацювала концепцію, яка обговорюється вже більше 8 років. Це той формат вла-ди, який буде надзвичайно ефективний. Ми працювали в цьому напрямку з нашими колегами-поляками, запрошува-ли депутатів європейського парламенту, не одну міжнародну конференцію провели. І та концепція, яка прийнята на сесії обласної Ради зі зверненням і до президента, і до парла-менту, і до уряду, – вона є якраз тим фундаментом, на базі якого ми, сподіваюся, сформуємо державну концепцію ре-форми.

Вірю, що найближчим часом відбудуться зміни. Адже вперше за останні 20 років є політична воля Президента щодо змін моделі регіональної влади. Глава держави торік на Міжнародних муніципальних слуханнях чітко окрес-лив дорожню карту реформи місцевого самоврядування. І сьогодні є бажання регіональної влади, адміністрацій, органів місцевого самоврядування перейняти на себе по-вноваження і фінансовий ресурс, нести відповідальність за ситуацію, безпосередньо, на рівні регіонів і в кожній територіальній громаді.

На жаль, владу ні в які часи добровільно не віддавали. Така ж ситуація сьогодні. Для того аби провести той чи

4

крема, шляхом прийняття нових та вдосконалення діючих законодавчих актів, про які я вже згадував вище.

А за Вінниччиною справа не стане. Вона вже вийшла на фінішну пряму у роботі над Стратегією регіонального роз-витку до 2020 року. Протягом двох останніх років, зокрема, обласна Рада шостого скликання здійснила чимало кроків для реформи регіональної влади. Підтвердженням тому є, що Вінницька область стала учасником Єврорегіону, членом Асамблеї європейських регіонів, має своє представництво

при ЄС тощо. І говорячи про поширення нашого досвіду на всю Україну, казав і кажу: Вінниччина готова стати пілотним регіоном в реалізації реформи регіональної влади, тобто взяти участь в експерименті щодо удосконалення моделі місцевого самоврядування. Адже лише самоврядування є фундаментальною засадою цивілізованого, демокра-тичного облаштування суспільного життя з ефективним розв’язанням соціальних та економічних завдань, засадою незалежності та процвітання.

Спілкувалася Світлана Борисюк

5

МиколА фУрСеНко, Голова Всеукраїнської асоціації

сільських та селищних рад

Про роль МІСцевих рАд У роЗвиТкУ СелА ТА АгроПроМиСлового

коМПлекСУ

НАШ гІСТь

– Як відомо, Асоціація сільських та селищних рад ак-тивно працює в Україні з 2009 року. За ці роки чимало зро-блено. Чи задоволені Ви результатами її роботи?

– Наша організація представляє інтереси близько 30% сільського населення України. І об’єднались ми з метою за-хисту прав та інтересів сільської громади та вирішення її проблем. Сьогодні членами Асоціації є 8507 сільських та селищних рад, створено 25 регіональних відділень; в 15 об-ластях України працюють районні відділення.

– З якими структурами працює Ваша організація?– Для вирішення нагальних проблем ми актив-

но співпрацюємо з органами державної влади, зокре-ма, з профільними комітетами Верховної Ради. Наразі встановлені зв’язки з міжнародними організаціями, досвід яких обов’язково буде корисним для сільських громад. До нашої Асоціації постійно звертаються голови сільських та селищних рад – як за допомогою, так із своїми пропозиціями. Їм потрібна допомога.

– Які зміни та доповнення до діючих законів вдалося впровадити за участю Асоціації?

– За ініціативи Асоціації та при її безпосередній участі внесено ряд важливих змін та доповнень до низки діючих законів та багатьох нових законопроектів. Зокрема: до Бюд-жетного та Податкового кодексів України, проектів Закону України «Про об’єднання територіальних громад» та Зако-ну України «Про ринок земель», було запропоновано, щоб вибори депутатів сільських, селищних, міських рад прово-дилися за мажоритарною системою, а вибори депутатів обласних і районних рад – за змішаною. Тісно співпрацює асоціація з Міністерством агрополітики та продовольства. Спільно реалізує ініціативу Міністра АПК М. Присяжнюка «Рідне село» по створенню сільськогосподарських обслу-говуючих кооперативів та забезпеченню сталого розвитку сільських територій. Систематичними стали зустрічі з го-ловами сільських і селищних рад, які навчаються на курсах підвищення кваліфікації в Академії державного управління при Президентові України та Національному Аграрному університеті.

– Чому селяни, у переважній більшості, не відчувають стабільності аграрного сектора? Що, на Вашу думку, потрібно сьогодні зробити для розвитку українського се-реднього бізнесу?

– На жаль, сьогодні більшість сільських громад України є дотаційними. Малі сільськогосподарські виробники не можуть конкурувати з великими. Статистика свідчить: в Україні 50% сільгосппродукції вирощується приватними господарствами, другу половину забезпечують агрофірми і холдинги, великі сільськогосподарські підприємства. 70% українських земель обробляється великими агрофірмами, і лише 30% – середніми та дрібними товаровиробниками. Дуже незначна цифра… Тож, вважаю, першочергове за-вдання держави і нашої Асоціації – підтримати середні та дрібні сільськогосподарські підприємства.

– Яким чином? – Один з кроків – програма «Рідне село», яка надасть

можливість створити сільськогосподарські кооперативи. Ці структури матимуть змогу на вигідних умовах закупову-вати необхідну техніку та обладнання і виробники молока, приміром, зможуть придбати для потреб виробництва холо-дильне обладнання, молоковози; виноградарі – необхідну збиральну техніку тощо…

Ще один крок на шляху до розвитку середнього бізнесу на селі – створення таких умов, за яких мешканці села мали б можливість працювати на своїх паях. Повірте, і про це свідчать факти. Люди готові трудитися на своїх паях, вони прагнуть роботи! І державі треба дати їм цей шанс вже сьогодні. Нам вкрай необхідно змінити існуючу си-стему господарювання на селі, відродити середній клас, підприємництво, створити сільські, селищні підприємства, кооперативи, підтримати фермерів і домогосподарників.

– Нині триває процес обговорення законопроекту «Про ринок землі». А яка Ваша особиста думка щодо цьо-го резонансного законопроекту? Під час доопрацювання законопроекту Президент поставив завдання досягти компромісу між великим та дрібним бізнесом. За яких умов вдасться це зробити?

Неважливо, де селянин проживає – на Київщині чи Донеччині, Полтавщині чи Вінниччині. Про-блеми, що нині його турбують – скрізь однакові. Питання – як і хто допоможе йому їх розв’язати? Асоціації місцевого самоврядування, як Всеукраїнські, так і регіональні, взялися за виконання такої місії. Чи справляються з тим? Про це та інше на сторінках нашого часопису в розмові з Головою Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, Фурсівським сільським головою (Білоцерківський район Київської області) Миколою Фурсенко.

6

– Питання дуже серйозне. Більшість сільських голів, і я в тому числі, говорять відверто: процес обговорення йде важко. Але, готуючи Закон «Про ринок землі», необхідно зробити усе можливе, щоб сільські громади отримали по-вноваження розпоряджатися своєю землею. Але, на жаль, дві поправки, які були внесено до закону (вiд редакцii: 1042,1043 від 21 червня 2011 року ), вилучили, вірніше, за-брали ці повноваження у сільських і селищних рад. І це, на мою думку, не є правильним, адже реформу обов’язково треба проводити з урахуванням iнтересiв громади.

Сьогодні облік землі не відповідає вимогам «Земель-ному кодексу». Основою місцевого самоврядування має бути земля, яка належить громаді. А так сталось, що при реорганізації КСП (сільські та селищні ради в цьому не брали участі) ряд сільських громад взагалі залишились без базових сільгосппідприємств, які по суті, забезпечували село робочими місцями, а новостворені, не мали підстав взяти на себе турботу про життєзабезпечення села.

Інвентаризацію та обмір земель ще далеко не в повно-му обсязі приведено у відповідність до вимог Земельного кодексу України. В першу чергу це стосується земель (в т.ч. і лісів), які колись використовувало Міністерство оборони, і які, на мою думку, мають бути повернуті сільським громадам. Більшість колишніх колгоспних дворів (а вони в основному знаходяться за межами сіл) теж не використовуються. А це ідеальне місце для розміщення об’єктів підприємництва на селі та збільшення надходжень податків до місцевого бюд-жету. Їх слід включити в межі населених пунктів.

Безумовно, повинні бути зміни в земельному законодавстві щодо розширення повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин. Реформи на селі треба спря-мувати не на торгівлю землею, а на відродження села та становлення і удосконалення місцевого самоврядування. Тож перед нами стоїть низка питань, якi ще потребують гли-бокого вивчення, а потім уже впровадження їх у життя.

– Крім створення ринку землі і привабливого інвестиційного клімату в Україні, є ще один аспект, який дозволить навести лад у сільському господарствi. Йдеться про необхіднicть коригування балансу посівів сільгоспкультур. На Вашу думку, що потрібно сьогодні сіяти більше? Чого в нас дуже багато, а чого не вистачає?

– Чого вистачає? Рапсу, соняшника – тих культур, які виснажують землю і ростуть на наших полях замість пшениці, ячменю, гречки! Причина – відсутність належного державного контролю за тим, що сіється на полях України. Великі сільгоспвиробники сіють те, що їм економічно вигідно. І мало хто займається вирощуванням зернових. Тож, сьогодні державі треба повернути втрачений контроль за використанням землі.

– Американці, наприклад, вважають, що Україні потрібно більше сіяти рапсу, а не пшениці…

– Ну, давайте ще послухаємо поради французів, німців… Україні потрібно не забувати досвід власної країни! Що треба нашому народу – вирiшувати тiльки нам! Звичай-но, те, що пропонує міжнародний ринок, маємо теж врахо-вувати, але слід керуватися й тим, що сьогодні необхідно саме Україні.

– Як Ви вважаєте, державна політика має бути на-правлена на підтримку великого товаровиробника чи, на-впаки, дати більше можливостей працювати фермерам?

– Ставку треба робити саме на відновлення середньо-го класу на селі. Варто зазначити, що кількість фермерсь-

ких господарств збільшується, кооперативний рух набирає обертів. Дрібні сільгоспвиробники об’єднуються задля ви-живання в умовах економічної кризи. Зобов’язання держа-ви – підтримати селян. Асоціація сільських і селищних рад робить усе можливе для того, щоб українські села не зникли з мапи України. Молодь тікає у міста. Тож, за будь яку ціну треба утримати молодь у селі.

– Яким же чином стимулювати молодь залишитися в селі, окрім того, що забезпечити її роботою?

– Як Ви вже знаєте, за ініціативи міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка була презентована стратегія відродження українського села пiд назвою «Рідне село». Сьогоднi напрямки ii активно обговорюються в усіх регіонах України. Люди сприймають її позитивно, адже в одному з пунктів стратегii йдеться про забезпечення зайнятостi сiльського населення, яке згодом обов’язково призведе до зростання доходів селян, розвитку підприємництва сільських і селищних територій за рахунок розвитку кооперативного руху. Зміцнений економічний базис села підсилить позиції сільського голови, сприятиме зміцненню самоврядування. Забезпечення працевлаштування, гідний рівень доходів і соціального захисту селян, доступ до споживчих благ і по-слуг через діяльність сільськогосподарських підприємств – ось основні напрямки програми.

– Відсутність газифікації сiл – одна з проблем, яку по-винна вирiшити держава. Як здiйснити цей проект?

– Так, багато сіл сьогодні ще не газифіковані. Само-тужки вирішити це питання селяни не в змозі, тому що більшість сільських рад дотаційні і не мають бюджету роз-витку. Як він з’явиться, простіше буде вирішити проблему газифікації. Хоча, як на мене, настав час звернутися до досвіду тих господарників, які використовують альтерна-тивне паливо. На Івано-Франківщині, приміром, почали ставити сонячні батареї. Альтернативна енергетика мог-ла б частково вирішити енергетичні проблеми українських сіл. В сільському господарстві, особливо присадибному, у тепличних виробництвах, інноваційні джерела енергії мог-ли б забезпечувати подачу води за допомогою насосів, а в тваринництві у посушливих районах – воду для тварин.

– За рахунок чого ще можна наповнити бюджет села? – В Україні цілком законно підприємства, розташовані

на території сільських рад, можуть сплачувати податки до бюджету не по місцю розташування, а по місцю реєстрації. Таким чином, сільський бюджет нічого не отримує. Сільська громада не має ні копійки від того, що її земля забруднюється, використовується під виробництва. Окрім цього, на думку голів сільських та селищних рад, з якими я тісно спілкуюся, треба негайно змінити бюджетну формулу. Всі місцеві податки повинні залишатися на місцях і йти на розвиток громади – на утримання дитсадків, ФАПів, шкіл, будинків культури. І це абсолютно справедливо.

– Що сьогодні відбувається із сільською владою? Як Ви оцінюєте її активність?

– Сільський голова – це людина, яка у розумінні селян відповідає за все. Тож, і йдуть до нього зі своїми проблема-ми усі. Немає доріг у селі – критикують голову, треба допо-могти у приватизації землі – до голови… А йому сьогодні потрібна допомога – і юридична, і практична, і фінансова, бо ж, як відомо, одна людина проблему з місця не зрушить. Наша Асоціація і створена для того, що допомогти сільським громадам, сільським головам відродити їхні села, зробити їх привабливими для ведення бізнесу та для життя.

НАШ гІСТь

7

ЄврорегІоН «дНІСТер» – НА вІрНоМУ ШлЯхУ!

28 лютого 2013 року увійде в

історію нашої області Червоною літерою, адже саме в цей день у Вінниці, на базі місцевого національного технічного університету (ВНТУ), відбувся міжнародний круглий стіл «Єврорегіон як позитивний інструмент реалізації політики транскордонного співробітництва».

Так відзначили першу річницю заснування Єврорегіону «Дністер». Форум зібрав 6 міжнародних делегацій. Це пред-ставники: з Російської Федерації, Молдови, Румунії, Чехії, Угорщини, Бельгії. Окрім іноземних гостей участь у кру-глому столі взяли: представники Адміністрації Президента України; керівники низки міністерств України та Республіки Молдова; народні депутати України; представники дипло-матичного корпусу, представники міжнародних фондів та громадських організацій, керівники європейських структур, а також Єврорегіонів та інших транскордонних об’єднань.

Відкрив засідання голова Єврорегіону «Дністер», голова

обласної Ради, голова обласної Асоціації органів місцевого самоврядування Сергій Татусяк, який привітав гостей з при-буттям на Вінниччину, а також окреслив мету зустрічі.

– Мета нашого круглого столу – обговорити поточну діяльність та перспективи розвитку Єврорегіону, а також інших транкордонних об’єднань в аспекті визначення їх про-блематики та напрацювання шляхів рішень, – сказав Сергій Татусяк.

З вітальним словом до присутніх звернулися також го-лова обласної державної адміністрації Іван Мовчан, голова Вінницької міської Ради Володимир Гройсман, віце–голова Єврорегіону «Дністер» Віктор Сеу, Посол України в Республіці Молдова Сергій Пирожков, Посол Республіки Румунії в Україні Корнел Іонеску, Посол Угорщини у Республіці Мол-дова Мат’яш Сілад’ї, глава Місії Європейського Союзу з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) Удо Буркхолдер, голова Єврорегіону «Сірет-Прут-Ністру», го-лова Ясського повіту Румунії Крістіан Адомніцеі та заступ-

ПАрТНери

8

ник голови комітету Законодавчих Зборів Свердловської області Російської Федерації Олена Трєскова. Кожен з них дав власну оцінку діяльності Єврорегіону «Дністер» та вис-ловив бачення щодо його подальшого розвитку.

Поважні гості вислухали виступ голови Єврорегіону

«Дністер» Сергія Татусяка, який коротко нагадав про його історію створення та склад.

– Створення Єврорегіону «Дністер» було ініційовано в 2004 році. Але, зважаючи на різні політичні умови, про-цес був завершений лише в минулому році. 2 лютого 2012 в м. Києві, під час двосторонньої зустрічі Прем’єр-міністра України Миколи Азарова та Прем’єр-міністра Республіки Молдова Влада Філата, відбулося підписання статутних документів організації. У відповідності з договором, до Єврорегіону «Дністер» від України увійшла Вінницька об-ласть, від Республіки Молдова райони: Сорока, Донду-шень, Окниця, Гума, Флорешти і Шолданешти. А сьогодні відбулося ще одна знаменна подія – до нас приєднався Дубосарський район Молдови. Таким чином, Єврорегіон охоплює частину території центральної України і північного сходу Молдови. Це становить площа більше 34-х тисяч ква-дратних кілометрів. Населення складає майже 2 мільйони чоловік. На даному етапі ведуться переговори щодо всту-пу Каменського і Рибницького районів Придністров’я в Єврорегіон «Дністер». Ці райони спочатку були біля витоків цього проекту.

Ще у виступі очільника Єврорегіону прозвучав і корот-кий звіт про його діяльність за рік існування, а саме: протягом вересня 2012р. – лютого 2013 р. За його словами, знакови-

ми подіями цього періоду стало відкриття Представництва Єврорегіону «Дністер» і Вінницької області у Брюсселі та підписання угоди про співпрацю із Єврорегіоном «Сірет-Прут-Дністер» (Молдова/Румунія).

Що ж до проектів на рік 2013-й, то серед них заплано-вано: проведення спортивних турнірів «Дністер-2013»; кон-курс дитячих малюнків до Дня Європи; оздоровча дитяча кампанія з обміном школярів Вінниччини і Молдови; запуск туристичних маршрутів; візит вінницьких журналістів до Молдови та Румунії.

– Не знімається з порядку денного просування інфраструктурних проектів Єврорегіону: будівництво мосту через Дністер, очисні споруди на його берегах та залізниця. Відповідно до рішення Ради, її наступне засідання відбудеться у квітні у районі Шолданешти (Молдова), – інформував Сергій Татусяк.

Під час спілкування учасники круглого столу обговори-ли три теми, які є нагальними для Єврорегіону «Дністер», зокрема, про екологію річки Дністер, про покращення інфраструктури до європейських стандартів та партнерство учасників заради розвитку.

Наприкінці зустрічі зійшлися на тому, що відбувся ефек-тивний діалог, який позитивно вплине на подальший розви-ток Єврорегіону «Дністер», на покращення життя в грома-дах Вінницької області та семи районів Молдови.

А вінцем зустрічі стало підписання 14-ти угод про співпрацю: 13-ть – між територіальними громадами Вінниччини та регіонів Румунії, а також між Громадською організацією «Українці в Румунії» і Єврорегіоном «Дністер».

ПАрТНери

9

Як живеШ, гроМАдо?

У лиПовцІ бюджеТ – Не «ПроїдАННЯ»

– Якщо ми зупинимось лише на тому, що маємо, то перспективи розвитку не буде, – каже очільник міста. – А щоб вона з’явилася, потрібне, насамперед, залучення інвестицій, будівництво нових об’єктів, які поповнять відрахування до міського бюджету. Наприклад, збудований на території Липовця завод з виробництва концентро-ваних соків «Яблуневий дар» у 2013 році дасть місту 150 тисяч гривень плати за оренду землі. Це не враховуючи податку на прибуток. Торік запущена в дію перша лінія за-воду, цього року він запрацює повністю.

Крім того, Липовецькою міськрадою підписано меморан-дум з китайським підприємством щодо спорудження заводу з переробки картоплі на крохмаль, будівництво планується почати цього року. В напрямку залучення інвестицій ми тісно співпрацюємо з Естонією, укладений договір про співпрацю з містом Йихві дасть можливість залучення грантових коштів Євросоюзу. В цьому допомагає наш зем-ляк Володимир Паламар – голова Асоціації українських організацій Естонії, співпрацюємо і з посольством України в Росії, у якому працює наша землячка Світлана Дмитрен-ко. На сайті земляцтва в Москві буде розміщено матеріали про інвестиційну привабливість Липовця для російського бізнесу. Міжнародні контакти активно розвиває Благодійний фонд громади міста, очолюваний учителем правознавства Миколою Обарою.

– Чим у Липовці найбільше зацікавились естонські пар-тнери?

– Естонська делегація минулого року дуже гарно відгукнулась про оздоровчу систему водолікарні (обласний заклад відновного лікування, що діє на території міста), про доступну вартість путівок. Але там досі не було ло-кальних очисних споруд – для стоків використовували вигрібні ями… Торік виготовлено проект, і за підтримки облдержадміністрації та особисто Любові Спірідонової кош-ти на будівництво очисних закладено до обласного бюдже-ту в межах 900 тисяч гривень. Естонські друзі розглядають можливість направляти сюди своїх дітей на лікування, але висловили побажання трішки поліпшити комфорт – напри-клад, щоб гаряча вода була... За сприяння обласної влади, крім побудови очисних, ряд інших проблем лікарні також не-забаром вирішим…

– А благоустрій міста теж наближається до європейського рівня?

– У Липовці працює комунальне підприємство «Комунсервіс». Минулого року ми для нього закупили новий автомобіль, бо раніше не мали чим навіть покійника вивезти на кладовище… Підприємство було збитковим, а сьогодні активно розвивається і збільшились об’єми його коштів, і воно стало платником податку на прибуток, тому постає по-треба незначного підвищення тарифів на послуги. Але за-раз ми це питання лише вивчаємо, йдуть громадські обгово-рення і, можливо, частково вартість послуг «Комунсервісу» покриватиметься з міського бюджету, тобто подорожчання буде незначним. Близько 70% липівчан уклали угоди про вивезення сміття, а рік тому їх було менше 40%. Загалом «Комунсервісом» за рік вивезено 6242 кубометри побутових відходів, також 161 метр кубічний зі стихійних сміттєзвалищ, які ми намагаємося прибрати. Для підприємства придбано малу техніку, косарки, мотоблоки, навіть почали використо-вувати мотоблок для очищення тротуарів від снігу, що себе виправдовує. Також цього року міські дороги вперше чисти-мо своєю технікою, є в планах закупити ще трактор і відвал, тоді будемо повністю забезпечені і зможемо робити це ще ефективніше.

Але звертаємо увагу не тільки на благоустрій, а й на просвітницьку роботу. Наприклад, почнемо виготовляти мультфільм-ролик екологічної тематики і показувати його ще з дитсадка – прищепити розуміння, що місто – це твій дім, де смітити не можна…

– Чи правда, що на дорогах міста ям поступово стає менше, а світла більше?

– Ми нещодавно побудували більше кілометра об’їзної дороги по вулиці Щорса, і до кілометра на вулицях Леніна й Зіндельса коло Базарної площі. За два роки вдалося збуду-вати і відремонтувати 11% асфальтних доріг, які належать місту. Освітленню вулиць торік теж приділили значної ува-ги – вперше за останніх 15 років. Зокрема, на вулиці Коцю-бинського проклали 1,3 кілометра ліній освітлення, також більше кілометра по вулиці Шевченка, розпочали роботу і на вулицях Суворова та Ілліча, але гроші через казначей-ство вкінці року не пройшли, тому поки що не завершили. Зробили освітлення коло меморіалу загиблим воїнам, коло приміщення районного суду… Загалом за два роки збудова-но 25% від загальної кількості міських ліній освітлення. До речі, ми перемогли й у Всеукраїнському конкурсі проектів розвитку територіальних громад, завдяки чому з держбюд-жету на освітлення надійшли додаткові кошти…

Таке завдання ставить перед собою Ли-повецький міський голова Микола Майданюк. Його стараннями за два останніх роки в місті з’явився потужний платник податку – завод з переробки фруктів, відновлено чверть міських ліній освітлення, збудовано та «реанімовано» 22% мереж водопостачання й 11% міських доріг, налагоджено співпрацю з іноземними пар-тнерами і вже домовлено про побудову нового підприємства…

Липовецький міський голова Микола Майданюк із головою Благодійного фонду громади міста

Миколою Обарою.

10

Як живеШ, гроМАдо?

– А як вирішуєте проблему з питною водою, тобто з її нестачею?

– У Липовці в криницях зникає вода, навіть у свердлови-нах за кілька останніх років горизонт води впав на 6 метрів. Тому питання питної води для нас актуальне. За 2011-2012 роки ми за рахунок міських коштів відновили (промили) дві свердловини – Гайсинську та Нову. Вдало співпрацюємо з населенням і розбудовуємо мережу водопостачання мето-дом толоки. Частину коштів від населення збирають вуличні комітети, частину виділяє міська рада, відчутно допоміг і районний бюджет. Провели воду в мікрорайоні Гайсин, по вулицях Леніна, Некрасова, Фурманова, у мікрорайоні Скакунка (там 2,2 км нового водогону прокладено за ра-хунок коштів державного бюджету), по вулицях Шевченка, Степовій тощо.

Отже, протягом двох років збудовано та відновлено 22% від загальної протяжності мереж водопостачання Ли-повця. Якщо з обласного бюджету будуть виділені кошти на реалізацію проектів трьох наступних свердловин, то за два роки зможемо повністю забезпечити Липовець водою, а без допомоги області нам на це потрібно років чотири. Якщо такими ж темпами збудуємо водогони, то гарантовано про-тягом чотирьох років нам піднімати тарифи на воду без по-треби, адже нові водогони більш ефективні.

– Певно, не лише побудова водогонів, а й ремонт дитсадків був би «непідйомним» для міста без допомоги області й держави?

– За 2 роки повністю відремонтовано групи Липовець-кого дитячого садочка №2 і відкрито додаткову групу. Ми-нулого року почали оновлення дитсадка №1 – там ремонт не робився 40 років, необхідна реконструкція, для чого розроблено проект робіт на 5 мільйонів гривень. Кошти на реконструкцію закладено до держбюджету поточного року, торік уже поміняли вікна, тепер на часі утеплення стін… У цій та інших справах нам солідно допомагає заступник голо-ви облдержадміністрації Любов Спірідонова, яка є нашим депутатом в обласній раді. Взагалі, у вирішенні різних про-блем міста у нас склалася хороша співпраця і з районною та обласною владою, і з депутатами районної, обласної та Верховної рад. Ми вдячні за допомогу, Любові Спірідоновій, також нині народному депутату і колишньому нашому гу-бернатору Миколі Джизі, народному депутату Григорію Ка-летнику, голові облдержадміністрації Івану Мовчану, голові обласної ради Сергію Татусяку, заступнику голови ОДА Роману Аксельроду, управлінням ЖКГ, економіки… Без цієї співпраці ми нічого не змогли б зробити.

– Кажуть, маєте певні «ноу-хау» щодо харчування дошкільнят?

– Коштів не зовсім вистачає, але харчуємо нормально: 14 гривень на дитину в день – це вище середнього показни-ка по області. Урізноманітнюючи харчування в дитсадках, пішли трохи нетрадиційним шляхом – закупили духовки для випікання булочок і тістечок, придбали морозильні камери, в яких заморожуємо для дітей на зиму ягоди. Незабаром у дитсадках з’являться і сушарки для фруктів та овочів – теж коштом міста. Навесні коло кожного дитсадка, де є вільна земля, будемо садити яблуні та ягідні кущі, щоб садочки мали свої вітамінні продукти…

– Але ж не хлібом єдиним…– Так, духовне життя міста теж насичене. Я вже казав

про активні зв’язки з зарубіжжям, візит естонців на День Європи, також липовецькі діти взяли участь у Міжнародному фестивалі «Квіти України» в Талліні, ініціативна група з Липівця переймала досвід естонців в рамках проекту, підтриманого фондом Гаврилишина… Також минулого року до Дня Перемоги ми організували велопробіг «Липовець-Мо-сква», зараз готуємо мотопробіг від Липовця до Волгограду у співпраці з громадською організацією «Україна-Росія» та з місцевим клубом «Патріот». Регулярно влаштовуємо міські спортивні змагання, свято річки Соб разом з ГО «Екологія та соціальний захист» тощо.

Спілкувався Юрій СЕГЕДАНа будівництві заводу з виробництва

концентрованих соків (травень 2012 р.)

Підписання угоди про співпрацю між Липовцем та естонським містом Йихві

Липовецький міський голова Микола Майданюк з віце-спікером парламенту Естонії Лайне Ранд’ярв

11

СТрАТегІЯ роЗвиТкУ – ПрогрАМА жиТТЯ

Активізація участі вінничан у формуванні Стратегії територіальних громад на період до 2020 року – одна з найбільш яскравих прикмет розвитку соціально-економічного життя регіону в новому 2013 році. Зацікавлене обговорення її ключових питань в усіх 27 районах області на координаційних радах з питань місцевого самоврядування та виконкомах сільських та селищ-них рад переконливо свідчить про енергійний розвиток самосвідомості жителів нашого краю. Простіше кажучи, Стратегія стає ефективним інструментом зміцнення віри подільських громад у власні можливості та їхню здатність безпосередньо впливати на покращення свого життя.

орІЄНТир

Для ілюстрації: із 707 територіальних громад свою стратегію ухвалили 579, тобто 82% від їх загальної кількості. Продовжується робота і над районними стратегіями: 16 райрад їх вже ухвалили, а реш-та – затвердять до 1 квітня. Проект головного стратегічного документу з розвитку Вінниччини до 2020 року обласна Рада планує обговорити на сесії у третьому кварталі.

А поки що – продовжує набира-ти обертів консультативна робота зі стратегічного планування за участі депутатів облради, представників обласної Асоціації органів місцевого самоврядування (ВОАОМС), а також повпредів громадських організацій та міжнародних фондів. Активно до-лучився до її реалізації і експерт-кон-сультант з організаційного розвитку державних установ, громадських організацій та приватних підприємств за системою "Результат", голова

– матеріальної, фінансової. Як ви знаходите з селянами спільну мову?

– Моє завдання – безкоштовно продемонструвати мо-дель розвитку. Вона будується за спеціально розробленим сценарієм безпосередньо в громаді з метою оперативно виявити проблеми, які турбують її мешканців та заважають їм жити і розвиватись. Інакше кажучи, я підказую людям, як спільно винайти ідеї вирішення проблем, розробити методологію та довести до стану виконання. Результат від програми, яку я пропоную, буде помітним вже наступного дня, адже акцентую увагу саме на практичних речах: роз-казую, що, дійсно, є проблеми, які вони повинні грамотно виявити, систематизувати, визначити найважливіші з них, і, згуртувавшись, прикласти зусиль щодо їх вирішення. Я пояснюю, якими мають бути перші і останні кроки на тому шляху – і наголошую увагу на тезі: «Хто добре дослідив проблему і зумів ясно сформулювати задачу, той знай-де вихід і до її розв’язання». Досвід спілкування в грома-дах показує, що, на жаль, селяни поки самотужки з тим розібратись не вміють. Ну, от скажімо, на консультативно-му навчанні у Селищі Тиврівського району наприкінці січня з’ясувалося, що саме заважає місцевій громаді реалізувати

Ігор Марчук під час навчанняВінницького клубу успішних підприємців, член Громадської ради при Вінницькій обласній Раді та ОДА Ігор Марчук.

На його думку, розвиток – це специфічний процес змін, результатом якого є виникнення якісно нового, поступаль-ного процесу сходження від нижчого до вищого, від про-стого до складного. Будь-який процес змін починається з точки відліку у свідомості людини, і чим більше особистість розуміє природу того, з чим прагне мати справу, тим більш позитивним та вагомим є результат його зусиль.

– Будь-яка стратегія успішна лише тоді, коли є чітке розуміння, задля чого вона потрібна та наскільки прозо-рими є її завдання. Власне, сутність Стратегії розвитку полягає в ефективній зміні якості життя за допомогою ро-зумного розподілу та використання ресурсу. І щоб все за-мислене громадою здійснилося, необхідно, насамперед, активізувати її жителів, щоб спільними зусиллями виявити головні проблеми, що заважають жити та працювати, та на-працювати послідовні кроки, необхідні для реалізації ідеї, – пояснює принцип підходу до стратегічного планування Ігор Марчук в інтерв’ю нашому часопису.

– Але ж впровадження стратегії потребує і враху-вання об’єктивних чинників. Приміром, не секрет, що сільська аудиторія більше звикла до практичних дій: вона важко сприймає теорію, і чекає реальної допомоги

(Продовження на стор. 14)

12

Проблеми, які не може вирішити село формують стратегію

розвитку району

Проблеми села формують стратегію

розвитку села

Марчук Ігор Дмитрович Експерт – консультант з організаційного розвитку

067 706 44 95; 0432 57 93 16 www.marchuk.vn.ua e-mail: marchukpp@rambler.ru

Ремонт руберойдової покрівлі, ремонтні роботи будівель, опалення та водогони .

www.ryberoid.vn.ua 067-706-44-95; 0432-57-93-16

Проблеми, які не може вирішити область

формують завдання народним депутатам та

Кабінету Міністрів

Стратегія - це планування розподілу нашого стратегічного ресурсу

Розвиток - це позитивна зміна якості НАШОГО життя

Стратегія Розвитку - це грамотне планування розподілу нашого стратегічного ресурсу для позитивної зміни якості НАШОГО життя

ПРОБЛЕМИ Кожного

селянина та сільської громади 1. Виявлені в фокус групах 2. Формалізовані до єдиної форми 3. Об’єктивно порейтинговані

ПРОБЛЕМИ села вирішення

яких знаходиться поза межами можливостей

сільської ради та сільської громади

ПРОБЛЕМИ Села, які селяни можуть

вирішити самі

РОЗВИТОК

Деградація

Проблеми, які не можуть вирішити райони формують стратегію розвитку

області.

Проблема � Формалізація � Рейтинг � Ідея � Концепція � Ідеальна логіка � Програма � План = РЕЗУЛЬТАТ

ПРОБЛЕМА = Бажання - Здібності

ПАМ’ЯТкА СІльСькоМУ головІ «СТрАТегІЯ роЗвиТкУ»

Збережи!

13

Проблеми, які не може вирішити село формують стратегію

розвитку району

Проблеми села формують стратегію

розвитку села

Марчук Ігор Дмитрович Експерт – консультант з організаційного розвитку

067 706 44 95; 0432 57 93 16 www.marchuk.vn.ua e-mail: marchukpp@rambler.ru

Ремонт руберойдової покрівлі, ремонтні роботи будівель, опалення та водогони .

www.ryberoid.vn.ua 067-706-44-95; 0432-57-93-16

Проблеми, які не може вирішити область

формують завдання народним депутатам та

Кабінету Міністрів

Стратегія - це планування розподілу нашого стратегічного ресурсу

Розвиток - це позитивна зміна якості НАШОГО життя

Стратегія Розвитку - це грамотне планування розподілу нашого стратегічного ресурсу для позитивної зміни якості НАШОГО життя

ПРОБЛЕМИ Кожного

селянина та сільської громади 1. Виявлені в фокус групах 2. Формалізовані до єдиної форми 3. Об’єктивно порейтинговані

ПРОБЛЕМИ села вирішення

яких знаходиться поза межами можливостей

сільської ради та сільської громади

ПРОБЛЕМИ Села, які селяни можуть

вирішити самі

РОЗВИТОК

Деградація

Проблеми, які не можуть вирішити райони формують стратегію розвитку

області.

Проблема � Формалізація � Рейтинг � Ідея � Концепція � Ідеальна логіка � Програма � План = РЕЗУЛЬТАТ

ПРОБЛЕМА = Бажання - Здібності

ПАМ’ЯТкА СІльСькоМУ головІ «СТрАТегІЯ роЗвиТкУ»

Збережи!

14

Громада с. Селище

– Де, окрім ваших слухань, можна ще ознайомитися із теорією «Результат»?

– Є мій персональний сайт– http://www.marchuk.vn.ua/ . Також авторський , а саме блог Віктора Юшина – http://blog.resultsystem.com/. І раджу ще частіше заходити на сайт Консалтингової фірми РЕЗУЛЬТАТ http://resultsystem.com/ . Крім того, спеціально для вашого видання ми розробили пам’ятку сільським головам, де у схематичній формі зобра-жено нашу теорію та вказані всі вихідні дані.

– Чи є у вас учні, які продовжують розпочату вами справу?

– Так, це працівники моєї фірми, оскільки я є дирек-тором приватної фірми. Приміром, Дмитро Андрощук вже їздив зі мною на подібні навчання до Бершадського району.

– Чи є подібна практика запровадження ідей, яку ви пропагуєте, в інших регіонах України?

– В інших областях подібних практик немає. Я плідно співпрацюю з автором системи «Результат» Віктором Юши-ним, який і навчив мене, до речі, поки єдиного в Україні, цієї методики. Моє завдання – безкоштовно продемонструвати модель розвитку, яка будується за спеціально розробле-ним сценарієм безпосередньо в громаді. Його мета – опе-ративно виявити проблеми, які непокоять її мешканців або заважають їм жити і розвиватись. Як спільно винайти ідеї вирішення проблем, розробити методологію та довести до виконання – саме це і підказую людям. Тобто, завдання нашої теорії, яку ми спочатку відпрацьовуємо у сільських гро-мадах – спрямувати методичний матеріал у практичну пло-щину, і найбільше ми, як розробники нової ідеї, зацікавлені у конструктивному результаті, тобто у практичній користі, яку він продукує. Успішний результат означатиме, що цей досвід можна буде розповсюдити і на вищі рівні – район-ний, а зрештою й обласний. Ось така своєрідна піраміда, напрацювання якої, сподіваюсь, стануть корисними, насам-перед, для Вінниччини. Система «Результат» працює, і, як засвідчують жителі громад, вже дає позитивну конкретику. Тож не виключаю, що за вінницьким досвідом незабаром звернеться вся України, яка вже стала на шлях реалізації регіональної програми та стратегії.

Спілкувалася Світлана Борисюк

свою Стратегічну програму територіального розвитку, напи-сану ще торік. Виявилося, що багато хто з членів громади про неї… навіть не чув! Впродовж тригодинного вільного спілкування та через анкетування окреслили проблеми, які турбують нині жителів Селища та сусіднього з ними села Урожайного: із 17-ти найбільш нагальною до вирішення визначили проблему відсутності земельної ділянки для но-вого місцевого цвинтаря. Уявляєте, наскільки важлива для мешканців ця проблема, яку вони не могли вирішити рока-ми! Я підказав їм та їхньому голові Валерію Слободяну шлях до вирішення цього та інших питань, який полягає у чітко продуманій спільній стратегії. Саме це і є основою успішного розвитку громади. Важливо, що жителі Селища прислухали-ся до того. І вже на початку лютого питання з сільським цвин-тарем було вирішено.

– При викладанні теорії за системою «Результат» чи докладаєте щось своє, чи маєте якісь свої «фішки», які допомагають краще порозумітися з аудиторією?

– Звичайно. Я дуже орієнтуюся на те, як сприймає мене аудиторія. Тому при зустрічі із своїми слухачами намагаюся в першу чергу налаштувати їх на атмосферу повної довіри. Я знаю, що у селян, так би мовити, «болить» на сьогодні.

орІЄНТир

Навчання в громаді с. П’ятківка Бершадського району

Навчання в с. Дашківці Літинського району

15

Як живеШ, гроМАдо?

СТрижАвСькІ «дрУжиННики»

Мешканці Вінницького району, яким за 35 і які свого часу, а саме в роки СРСР, стежили за правопорядком в містах й селах, добре пам’ятають різноманітні заго-ни народної дружини, студентські патрулі і таке інше.

На жаль, в незалежній Україні цю форму охорони громадського спокою і законності забули. Втім, жит-тя підтвердило – даремно. І в Стрижавці вирішили відродити забуту практику і створити оперативний чергувальний загін з охорони громадського порядку.

– Один дільничний інспектор сам нічого не зробить і потрібна йому допомога громадськості в охороні правопоряд-ку. От саме з цією метою ми створили наш загін. До його скла-ду ввійшло 16 чоловік – всі міцні хлопці, половина – колишні працівники правоохоронних органів, зокрема «Беркута», «Ти-тану» й інших. Вони добре володіють прийомами рукопашно-го бою, деякі із членів загону атлети з місцевого спортивного клубу «Десна». Серед них кілька місцевих депутатів, які вхо-дять в комісію по зміцненню законності і правопорядку, і її го-лова Іван Вишневський, – розповів Стрижавський селищний голова, член правління Вінницької обласної Асоціації органів місцевого самоврядування (ВОАОМС) Василь Яковенко.

Очільник Стрижавської громади також повідомив, що члени оперативного загону вже мають відповідні посвідчення. Незабаром їм виготовлять ще й спеціальні пов’язки з написом «громадський помічник дільничного». Аби мешканці знали в обличчя «дружинників», які входять до складу загону, ще планується розмістити рішення викон-кому про його створення і роботу в кожному розважальному закладі селища.

А командир загону, колишній міліціонер Михайло Крот, доповнив розповідь селищного голови про нове громадське формування.

– До роботи ми залучили людей і з різних районів сели-ща, які мають стійкі моральній якості, добрих і справедли-вих, і які поінформовані що і де відбувається в громаді.

Згідно положення про діяльність громадського фор-мування, його члени мають право на носіння зброї з гу-мовими набоями. Крім того, положення передбачає, якщо «дружинники» фіксують якійсь правопорушення, зокре-ма чвари, образливі висловлювання і т.ін, то мають право підходити до людей, чемно представлятись, показувати посвідчення, і закликати припинити такі дії. Якщо ті не слу-хають представників загону, то вони можуть телефонувати до дільничного інспектора чи до райвідділу міліції, і тоді виїде оперативна група.

Як правило, патрулювання здійснюватиметься 2–3 чле-нами загону. Вже складено графік таких рейдів. Вони прово-дитимуться щотижня.

– Усі жителі Стрижавки зацікавлені, щоб в селищі був порядок. Тому загін створено заради нього, а не для того, аби вручити посвідчення, придбати зброю, ходити потім і нею лякати людей чи горобців, – додав Михайло Крот.

Щодо результатів роботи загону, то вони, за словами його командира, вже суттєві.

– Приходимо, наприклад, на дискотеку і бачимо, що є порушення – спочатку попереджаємо. Також ми складали протоколи на мешканців, які викидали нечистоти, сміття в лісосмугах, записували номери авто і передавали їх у ДАІ.

Якось мені повідомили мешканці Стрижавки, що бачили, як невідомі скинули вижимки з яблук до річки Десенки, тим самим забруднюючи водоймище. Я негайно приїхав, пока-зав посвідчення. Зловмисники почали благати не викликати міліцію, клялись, що такого більше не чинитимуть, швидко зібрались і поїхали геть.

– Притягнути до відповідальності правопорушників – це не самоціль чергувального патрульного загону. Головне, – зауважив селищний голова Василь Яковенко, – провести профілактичну роботу. – І якщо кілька разів натрапляємо на одного і того самого зловмисника, дільничний складає про-токол, передає у райвідділ, викликає оперативну групу і наво-дить порядок. Бо наша мета – попередити скоєння злочину.

На підтвердження сказаного, 26 січня, а саме з 21 до 23 години, загін здійснив свій перший, поки ознайомчий рейд гро-мадськими закладами селища Стрижавка. Перед початком виходу дільничний Дмитро Дзиганський провів інструктаж, розповів, на що варто звертати увагу, повідомив про осіб, які перебувають на обліку у місцевому відділі міліції.

Натомість селищний голова Василь Яковенко пояснив, де і як саме відбуватиметься рейд.

– Ми вирішили пройтись по громадських закладах для того, щоб люди побачили – є такий оперативний загін і є кого покликати на допомогу на випадок потреби. Під час рейду ми простежимо, щоб після 22 години неповнолітні не відвідували такі заклади і їм ніхто і ніде не продавав спир-тне. Також, щоб на дискотеках після 23-ої був порядок – ні п’яних, ні бійок. Не забудемо і про профілактику наркоманії, щоб заїжджі з Вінниці не привозили і не розповсюджували цієї гидоти. Такі рейди ми з дільничним запланували про-водити щотижня. Зауважу, командир загону Михайло Крот щотижня перевіряє дані заклади. Після інструктажу члени загону, разом з селищним головою і дільничним, вируши-ли до громадських закладів. Спочатку зайшли в більярдну, що навпроти селищної ради. Там все було тихо і мирно: відвідувачі грали в більярд, пили пиво. Учасники рейду розповіли адміністраторам і барменам про мету візиту, познайомили з членами загону. Далі відвідали ще низку закладів, серед них популярне у селищі кафе «А ля соло-ма». Там поспілкувались з його власницею – Надією Ксен-чиною. На її думку, подібні рейди дуже потрібні, оскільки лише сприяють зміцненню правопорядку.

Цікаво, що під час проведення рейду деякі власни-ки місцевих нічних крамниць, кафе та барів, попередньо дізнавшись про такий захід, подумали, що то перевірка з Вінниці та швиденько закрили свої заклади раніше обумов-леного часу. Слід відзначити, що мешканці селища схваль-но зустріли появу «дружинників», дякуючи яким на вулицях стало спокійніше і безпечніше.

Сергій Баранчук

16

ПольСький доСвІд МІСцевого САМоврЯдУвАННЯ

Польща – була і залишається зразком у становленні та роз-витку місцевого самоврядування. Саме ця сусідня з нами країна стала першою центральноєвропейською державою, яка ство-рила міцні регіони з відносно великою автономією та провела всеохопну реформу місцевого самоврядування й територіально-адміністративної структури.

А Як У Них?

Полякам вдалося не тільки вибудувати демократичну, прозору та надійну систему місцевого самоврядування, але й децентралізувати владу та виконати рекомендації Європейського Союзу щодо цього процесу.

Основні перетворення тут почалися у червні 1989 року, коли перемогу на парламентських виборах здобула тодішня опозиція – демократичні сили, що вийшли із “Солідарності”. Перед новою владою Польщі постало складне завдання – проведення політичної трансформації країни, одним із елементів якої була адміністративна реформа. Зокрема, у 1990 році відбулося відновлення органів самоврядування на рівні гмін. Це стало першим кроком на шляху створення громадянського суспільства у Польщі. Одночасно було на-лагоджено підготовчу роботу для впровадження наступних етапів реформи.

1 січня 1999 року, тобто після дев’яти років функціонування ґмін, стартувала адміністративна реформа, яка запровадила триступеневу структуру адміністративного поділу Польщі: органи самоврядування на рівні воєводств, повітів та ґмін. У 2004 році процес реформ було закінчено прийняттям законів про фінансування воєводських і регіональних структур. Створення правової бази но-вого адміністративно-територіального устрою Польщі відбувалося загалом 14 років. Така тривалість була обумов-лена бажанням поляків надати якомога більше повнова-жень органам місцевого самоврядування.

У Польщі існує 12 великих міст-метрополій, які віддавна вважалися осердям воєводської влади. 11 жовтня 1990 р. у Кракові було створено Об’єднання польських метрополій, ініційоване президентами таких міст, як Гданьск, Краків, Познань, Варшава та Вроцлав. Мета Об’єднання – як-найшвидше адаптувати посткомуністичні міста з демо-кратичними містами Європи і забезпечити їх швидкий суспільно-економічний розвиток. Таким чином розпочався наступний етап польської реформи: надання більших по-вноважень та можливостей метрополіям. Вже у 1996–1997 рр. вдалося налагодити систему фінансування польських метрополій, яка стала базою для їх планового розвитку та полегшила вступ до Асоціації EUROCITIES. Вона об’єднує 127 великих міст (із 34 країн) і представляє їх інтереси в Європейському Союзі. До Асоціації EUROCITIES нині вхо-дять усі міста Об’єднання польських метрополій.

Метою адміністративної реформи в Польщі, передусім, було: наблизити владу до людини, створити самоврядні ор-гани на взірець західноєвропейських країн та вдосконалити управління на місцях таким чином, щоб пересічний грома-дянин не витрачав багато часу на вирішення своїх повсяк-денних проблем, а влада завжди знаходилася поруч.

Наступний крок на шляху реформи – створення органів самоврядування у воєводствах. У результаті їх кількість зменшилася від 49 до 16. Міста, які позбулися статусу

воєводських, стали міськими повітами, або містами на пра-вах повіту. Загалом виникло 65 міських повітів, 308 земських повітів та 2, 489 тисяч гмін.

Саме громада (гміна) – є базовою одиницею самовря-дування у Польщі. Вона виконує всі завдання, крім тих, які не віднесені до повноважень воєводства чи повіту. Ніякої прив’язки до кількості населення чи території немає. Зокре-ма, є гміни, що налічують 1млн. 700 тис. населення (Варша-ва) і які налічують 1400 жителів.

До системи самоврядування громади входять: Рада гміни та війт гміни (у містах – бургомістр). Стосовно сільських громад (гмін), то вони у Польщі складаються з багатьох сіл, з яких одне виконує функцію центрального («столиця гро-мади»).

Рада та війт знаходяться у центральному селі («столиці гміни»). В інших селах, які входять до гміни і не мають ста-тусу громади, Рада утворює допоміжні одиниці громади – сільські староства (солецтва), які включають територію одного або кількох сіл. На чолі сільського староства стоїть сільський староста (солтис), якого вибирають на зборах жителі села.

17

Найменші гміни Польщі налічують 1 тис. осіб, найбільші – до 1,8 млн. осіб. У середній сільській гміні – 7 тис. жителів, і цієї кількості достатньо, щоб заснувати систему розподілу публічних завдань. Гміна має найсильнішу позицію серед інших самоврядних одиниць, і саме з гмінами пов’язано ви-конання всіх основних публічних завдань територіального самоврядування.

Незважаючи на те, що самоврядні органи на рівні гмін функціонували в Польщі вже з 1990 року, лише адміністративна реформа спричинила до того, що гміна стала основною ланкою територіальних органів са-моврядування, незалежною від повіту та воєводства. Гміна–Буківсько(Східна Польща, Сяноцький повіт, Підкарпатське воєводство – 5 490 осіб) м.Кельце – столиця Свєнтокшиського воєводства, 208 193 жителів)

До завдань гмінних органів самоврядування нале-жать, зокрема: дотримання порядку у гміні, управління територією, охорона навколишнього середовища, утри-мання доріг і мостів, організація дорожнього руху, водо-канали, каналізація, ліквідація та очищення комунальних стоків, утилізація комунальних відходів, забезпечення по-стачання електроенергії й тепла, місцевий транспорт, охо-рона здоров’я, соціальна допомога, комунальне і житлове будівництво, утримання дошкільних, шкільних та інших на-вчальних закладів тощо.

Завдання позагмінні, ввірені повітам, що знаходяться поблизу гмін: порядок на території, утримання лікарень, охорона середовища, соціальна допомога, безпека грома-дян, а також послуги для сільського господарства і банки.

Місцеве самоврядування. Міські, сільські гміни та повіти відповідають за організацію надання соціальних послуг, управління загальним майном певної громади і основни-

ми службами, що обслуговують громаду. До відання повіту, зокрема, належать: лікарня (охорону здоров’я фінансують регіональні каси допомоги), середні школи, установи куль-тури, дороги, різні служби та інспекції.

Регіональне самоврядування діє у воєводствах і опікується головним чином втіленням регіональної політики та створенням стратегічних умов для економічного роз-витку на певній території, вирішенням структурних про-блем регіону. Відповідно до Закону про органи самовряду-вання воєводств 1998 року, вони співпрацюють із урядом, місцевими органами самоврядування і певною мірою ку-рують функціонування деяких галузей колективного жит-тя, як-от: національна культура, освіта, охорона здоров’я, підтримання належного стану доріг у регіоні.

А Як У Них?

18

Маршалок воєводства одночасно є головою правління воєводства – виконавчого органу воєводського самовря-дування, що складається з п’яти осіб. Він організує ро-боту правління та бюро. Маршалок обирається малим воєводським сеймом абсолютною кількістю голосів.

Уряд і урядова адміністрація (центральна та територіальна) реалізують політику держави і керу-ють справами загальнодержавного характеру. Більшість територіальних адміністрацій функціонує в рамках воєводських адміністрацій та підпорядковується воєводі.

Окрім цього, воєвода контролює діяльність усіх ланок територіального самоврядування в його воєводстві, а також представляє Державну скарбницю (згідно із Законом про державну адміністрацію у воєводстві 1998 року). Воєводу призначає і відкликає Голова Ради Міністрів на пропозицію Міністерства внутрішніх справ та адміністрації Польщі.

Колишні воєводства були структурами, підпо ряд-кованими безпосередньо урядові, – вони називалися урядо-вими воєводствами. А представницький орган – воєводська рада (малий сейм) – мав суто консультативні повнова-

А Як У Них?

ження. Нині в Польщі створено 16 воєводств, але влада практично повністю перейшла до сейму – пред-ставницького органу, який формує правління воєводства. Окрім того, тут залишили представника уря-ду з дуже вузькими повноважен-нями – воєводу. Отже, сьогодні на регіональному (воєводському) рівні у Польщі два паралельні органи влади: представників уряду, які на-лежать до партії, що створює уряд у загальнонаціональному масштабі, та представників громади, обраних до малого сейму. Кожний рівень адміністративної влади має зону своєї відповідальності та належні фінансові ресурси для виконання повноважень, що зафіксовано у відповідному законі.

За матеріалами Посольства Республіки Польща

в Україні

19

ЯкиМ бУТи ЗАкоНУ «Про вищУ оСвІТУ»?

Молодь нашої області, а саме лідери студентського самоврядуван-ня, члени профспілкових, громадсь-ких організацій, наукових товариств надіслали пропозиції народним депута-там України щодо законопроекту «Про вищу освіту». Але спочатку обговори-ли їх за круглим столом, що відбувся у Вінницькому національному аграр-ному університеті за ініціативи Сту-дентського Парламенту Вінниччини.

МАйбУТНЄ ЗА МолодиМи

Темою дискусії стали три варіанти закону «Про вищу освіту», що зареєстровані у Верховній Раді України під №1187, 1187-1, 1187-2, відповідно від Партії регіонів, опозиції і робочої групи академіка Михайла Згуровського. До авторської групи, яка займалась створенням одного з них, входять і ректор Вінницького національного аграрного університету, народний депутат Григорій Калетнік та прорек-тор цього закладу Ірина Гунько. Зокрема, присутня під час засідання круглого столу Ірина Гунько розповіла, як саме відбувалося напрацювання основ нового освітянського за-кону.

– Ми зустрілись з серйозною проблемою зарахуван-ня абітурієнтів до ВНЗ. Минулого року не зовсім корек-тно були складені тести ЗНО з біології. Кожен знає, що при зарахуванні до навчального закладу навіть десята доля балу для молодої людини є визначною. Існує інша можливість себе проявити: скласти відповідне випробу-вання у ВНЗ. Таке тестування має проходити прозоро у присутності незалежних експертів.

Проректор також поділилась інформацією, що за останні кілька років у ВНАУ держзамовлення отримують випускники шкіл обласного центру, бо вони краще підготовлені, але у той же час не усі з них їдуть працювати агрономом у село. Крім того, за словами Ірини Гунько, у законопроектах є і речі, з якими вона ніколи не погодиться, зокрема, у законопроекті “Яценюка-Тягнибока-Кличка”.

– Згідно цього законопроекту молода людина, яка вступає до вищого навчального закладу за рахунок дер-жавного гранту, не може змінити ВУЗ. Але абітурієнту у 18 років і так важко зорієнтуватись, у якому навчаль-ному закладі навчатись. Сьогодні він отримує грант, а завтра, якщо у нього виникне питання переходу до іншого навчального закладу, що робити дитині? Виходить, що ми абітурієнта “прив’язуємо” до одного вузу.

Присутній за круглом столом голова Студентсько-го Парламенту Київського національного університету ім. Т.Шевченка Максим Макарчук сказав, що було б доцільним аби більшість студентів усіх навчальних закладів ознайоми-лись з усіма законопроектами і зробили власні висновки, а не довіряли “відлунню” коментарів в соціальних мережах.

Юлія Мудрик, студентка Вінницького національного

аграрного університету, зауважила, що міністерські тести, які здають студенти-бакалаври, не досконалі.

– Тести не досконалі, а це значно зменшує якість оцінювання студента, саму оцінку, – розповіла Юлія. – Поки вони пробні. Але нам відомо, що планується заміна держіспитів для студентів на такі тести. До того ж студент, як на мене, повинен показати не тільки знання, а й уміння, навички.

На що Ірина Гунько відповіла, що така система оцінювання діє лише при медичних і аграрних закладах. Вона підкреслила, що тести будуть удосконалюватись так само, як і система оцінювання, щоб оцінювати не тільки знання, а й здатніть студентом виконувати ту чи іншу функцію.

Студентка шостого курсу Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова Інна Масленчук висловила думку, що не усі студенти мають рівні права.

– Магістранти медуніверситету не маютьсту-дентських квитків, відповідно вони позбавлені тих пільг, які є у магістрів класичного університету, – сказала дівчина. – На мою думку, це не зовсім справедливо щодо студентів-медиків.

Голова Студентського Парламенту Вінниччини, член Молодіжної Ради при Кабінеті Міністрів України Дмитро Слободянюк зазначив, що більшість студентських лідерів підтримують законопроект за редакцією народних депутатів Ківалова С.В., Калетніка Г.М. та Сороки М.П. №1187.

– Цей законопроект передбачає надання реаль-них повноважень органам студентського самовряду-вання в управлінні вищими навчальними закладами, передбачає фінансування студентського самоврядування зі спеціального фонду ВНЗ (0,5 %), – сказав він. – У ньо-му законодавчо визначається існування Всеукраїнської студентської ради, яка б могла акумулювати думки всіх органів студентського самоврядування та виносити їх на національний рівень.

Усі пропозиції учасників круглого столу Дмитро Слобо-дянюк вже передав одному з авторів законопроекту «Про вищу освіту» №1187 Григорію Калетніку. Лишилося дочека-тися відповіді законотворців.

Олександра Мруг

20

ТеТЯНА ПеТровА,Багринівецький сільський голова,

Літинський район, член правління Вінницької обласної Асоціації органів місцевого самоврядування

ПоСПІШАйТе ТвориТи добро! Кажуть у народі: де народився – там і пригодив-

ся. Так сталося і з Тетяною Петровою. Народила-ся в Дашківцях Літинського району, пригодилася в Багринівцях того ж, рідного району. Тут живе і працює майже 20 років, останніх чотири – сільським головою. А починалося з того, що батьки – вчителі дали Тетяні вищу освіту у Вінницькому педагогічному інституті імені М.Коцюбинського, сподіваючись, що вона продо-вжить освітянську династію.

ПорТреТ

Власне, так спочатку і було: після закінчення вузу по-вернулася до Літина, вчителювала у районній школі, а коли зустріла свою долю – чоловіка Анатолія, то опинилася у Багринівцях, де через відсутність місця у школі стала пра-цювати вихователем у дитячому садку на декретному місці. Аж раптом молода родина опинилася у скруті: Тетяна зали-шилася без роботи. На одну чоловікову зарплату, сільського водія, було важко виживати з маленькою дитиною. Ще й підкосило горе – через хворобу втратили тримісячного си-ночка. Аби якось розрадитись і вижити, молода жінка шу-кала себе в усьому: займалась домашнім господарством, вирощувала на продаж помідори, і чого тільки ще не робила! Можливо, так би і далі тривало, якби не випадок: звільнився у сільські раді секретар і Тетяні запропонували цю вакансію. Пригадує, що довго не могла зважитися, боялася, що не впорається. Але на найближчій сесії багринівчани обирають її депутатом сільради і наполягають, аби жінка працювала секретарем.

– Погодилася і це був лише старт на випробування, які потягнулися один за одним. Адже вже через рік тяжко захворів тодішній сільський голова Петро Іванович Шо-стак. Було так, що по кілька місяців доводилося виконувати обов’язки і секретаря, і голови. Так тривало впродовж двох років. А вже у листопаді 2010 року на чергових виборах до сільської ради, після того, як, на жаль, пішов з життя Пе-тро Шостак, мене обирають головою – спочатку із восьми кандидатів, а потім із трьох. Як би тоді хтось сказав, що це станеться зі мною – не повірила б, адже не сподівалася, що буду займатися такою діяльністю.

– Яка ваша громада, що вона собою представляє?– Найбільше наше багатство – це люди. На перше січня

2013 року в нашій громаді проживає 1789 мешканців. Це жителі двох сіл:

Багринівців та Гончарівки. І наші села – вони живі, адже маємо, як для сучасного села, багато дітей. В школі навчається 186 учнів, яких підвозить на навчання сільський автобус. Маємо і чудовий двоповерховий садочок, який за сприяння колишнього місцевого колгоспу «Росія», а саме його голови Маліновського, був і залишається найкращим у районі. Він розрахований на 90 діток, поки відвідує більше сорока. Тут для діток вихователі створили усі мови: навіть маємо свій спортзал, світлицю. Є медична амбулаторія з власним сімейним лікарем – кардіологом та пункт швидкої

допомоги, оскільки поруч три сільських ради, окрім нашої. Маємо і нетиповий, як для села, великий місцевий, головне, діючий Будинок культури. Щоправда, з кожним роком утри-мувати його важко, оскільки в селі опалювати взимку його дуже складно, газ дорогий. А ще хочемо зробити у ньому гарний ремонт, якого він вже потребує. Щодо підприємств, які працюють на теренах громади, то це фермерські го-сподарства «Ферма». Також є цегельний завод, який працює більше сезонно. Крім того, люди мають ще роботу на орен-дованих землях СТОВ «Хмільницьке» виробничого підрозділу агрофірми «Багринівське». Це понад 1 700 га розпайованої землі. Задіяні і на приватному підприємстві «Астарти – Київ». Донедавна (до 2007 року) у нас ще був брикетний завод, та, на жаль, його ліквідували. Крім того на території нашої громади розташований заповідник, це 502 га, маємо аж 19 водойм. Гро-мада розташована дуже зручно географічно, з чудовим транс-портним сполученням Бар-Нова Ушиця.

– Які нині проблеми найбільше дошкуляють?– Звичайно, як кожна жінка – господиня нарікає, що в її

оселі чогось бракує чи щось треба негайно поміняти, оно-вити, причепурити, так і я, як сільський голова хочу, щоб було все добре в громаді. І хочеться багато чого доброго зробити. В першу чергу, допомогти селянам мало захище-ним, соціальним установам. Слава Богу, що маємо гарних спонсорів, з яким укладаємо партнерські угоди. От, напри-клад, торік наші орендарі, СТОВ «Хмільницьке», нам дали по 30 грн. за кожний га, який вони не використовують і таким чином у нашій школі вдалося замінити 21 старе вікно на нові, енергоощадні. Так само ми в минулому році повністю поміняли систему опалення, тут нині працює новий котел на твердому паливі. Хоч село і газифіковане, але такі но-вовведення – тільки нам на руку, дуже виручають, заощад-жуючи кошти громади. А ще й наші люди – великі молодці: під час двомісячника з благоустрою очищаючи лісосмуги, заготовляємо з ними дрова для дитсадка, де також є новий котел. Таким чином взимку вкладаємося лише у 30 тис. грн. з опалення, а раніше за такі кошти і більше діти там мерзли, бо була нещасна грубка. Зараз міняємо тут вікна.

Слава Богу, розуміння людей є, адже всім хочеться гар-но жити. А, значить, треба далі творити добро і не втомлю-ватися це робити!

Спілкувалася Світлана Борисюк

21

НАШІ коНСУльТАцІїНАС ЗАПиТУюТь

Після виходу на пенсію за вислугою років у 1994 році

переїхав у Тиврів. Купив будинок із 0,07 га землі. А у 2006 році отримав спадок від батьків і земельну ділянку 0,15 га. Згодом селищна рада виділила для ведення господар-ства ще 0,60 га із запасу за межами населеного пункту. Згідно з діючим законодавством, я сплачував податок тільки за 0,07 га, а 0,75 га податком не обкладався. Але у 2012 році працівники земельного відділу селищної ради за-явили, що у зв’язку зі зміною законодавства , всі громадяни України чоловічої статі до 60-ти років мають платити податок повністю зі всіх земельних ділянок, не зважаючи на їх призначення. А мені тільки 57 років. Тож, хотілося би дізнатися, якщо дійсно є такий закон, то як старший офіцер, я зміг би ще прослужити 3 роки? Я на це згоден.

Л.Гончарук, житель с.Тиврів

печення», а саме до ст. 12 Закону, право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60-ти років і при стажі роботи не менше 25-ти років, але ж цей закон не регулює пенсійне забезпечення військовослужбовців. Підсумовуючи вищесказане та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», ст. 1-2 За-кону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. п. 281.2.1. та 281.1.3. ст. 281 Податкового кодексу України пенсіонери, а ви як повноправний пенсіонер, адже для старших офіцерів пенсійний вік починається максимум з 55-ти років, звільняєтеся від сплати податку на землю.

Щодо повернення на військову службу, то відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців стар-шого офіцерського складу майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) – 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) – до 55 років. Тому, ви не можете повер-нутися на військову службу.

НАС ЗАПиТУюТь Прошу роз’яснити мені два питання. Перше – я орен-

дував ларьок з продажу пиріжків. У базарні дні виїжджав на ринок. Річний сукупний дохід не перевищував 70 тис. грн. Декларацію про доходи, за вказівкою податкової, оформляв за другою групою і сплачував 214 грн. Однак, коли провів розрахунки, виявилося, що отримував збитки. Тепер ла-рьок закрив. Торгую пиріжками зі свого столу на базарі 2-3 дні. Звернувся до податкової, щоб перейти з другої групи на першу. Мені відмовили, а чому?

І друге. Маю третю групу інвалідності. Чув, що інваліди від податків звільняються. Так це чи ні?

Дмитро Гонта, с. Капустяни, Тростянецький район

Вам відповідає:

єгор Пашковський, юрист соціального проекту «Юридич-на клініка «Швидка юридична допомо-га».

Шановний Л. Гончарук!Відповідно до п. п. 281.2.1. та 281.1.3. ст. 281 Податко-

вого кодексу України пенсіонери (за віком) звільняються від сплати податку на землю. Тому, дійсно, з вас плата за користування земельною ділянкою не повинна справ-лятися, тому що пенсійний вік для військовослужбовців старшого офіцерського складу майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) – 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) – до 55 років, у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Ви, як старший офіцер підпадаєте під дію цього Закону, а також Закону України «Про пенсійне забезпечен-ня осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» – можна сказати спеціального Закону, який регулює питання пенсійного забезпечення військовослужбовців, в якому зазначається що право на пенсійне забезпечення мають особи офіцерського складу (ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»). Тобто, керуючись цими двома законами можна сказати, що ви являєтесь повно-правним пенсіонером. Працівники землеустрою, помилково відносять вас під дію Закону України «Про пенсійне забез-

Вам відповідає: Андрій Висоцький, юрист соціального проекту «Юридич-на клініка «Швидка юридична допомо-га».

22

НАШІ коНСУльТАцІї

Шановні читачі «ВВС»!Рубрика «Наші консультації» і надалі очікує на ваші запитання, кожне з яких не

залишиться без уваги юристів громадської приймальні «Швидкої юридичної допомоги». Надсилати їх ви можете за адресою:

21050, м.Вінниця, вул. Соборна, 72, к.312;e-mail: voaoms@i.ua або телефонуйте за номером – (0432) 67-10-41.

І пам’ятайте: правий той, хто обізнаний!

Шановний Дмитро Гонта!Відповідаючи на перше питання, необхідно зазначи-

ти, що є два види переходу з однієї групи оподаткування на іншу, а саме добровільний перехід, тобто зміна групи за власним бажанням та обов’язковий, коли підприємець по-рушив правила перебування на певній групі. Звертаю ува-гу на тому, що Податковий кодекс України (далі за текстом ПКУ) не регулює питання переходу з однієї групи оподатку-вання протягом календарного року до іншої (в зворотному порядку), а тому можна зробити висновок, що змінювати групу оподаткування протягом року можна скільки завгодно раз. В п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України лише зазначається про зміну групи оподаткування в такому по-рядку:

• перехід з 1-ї групи в 2-у, 3-у або на загальну систе-му оподаткування через перевищення дозволеного обсяги виручки;

• перехід з 2-ї групи в 3-у або на загальну систему оподаткування через перевищення дозволеного обсяги ви-ручки;

• перехід з 3-ї групи на загальну систему оподатку-вання через перевищення дозволеного обсяги виручки.

Тобто, як вбачається з норми закону, ПКУ регулює зміну групи тільки в зростаючому порядку (від меншої до більшої). Отже, громадяни керуються принципом «Дозволено все, що не заборонено законом», а тому, не має підстав у відмові подавати заяву про зміну групи оподаткування.

Щодо другого питання, то, на жаль, на відміну від інших країн, практика звільнення від оподаткування осіб з об-меженими можливостями в ПКУ обмежена. Лише ст. 154 ПКУ передбачає звільнення від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю. 6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України від 07.07.2011 №3609-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України та дея-ких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України” згідно з яким фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які об-рали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами

за віком або інвалідами та отримують відповідно до за-кону пенсію або соціальну допомогу.

НАС ЗАПиТУюТьЖЕК безпідставно не виконує свої обов’язки за догово-

ром, посилаючись на те, що переживає скрутне фінансове становище. Зазначені факти нічим не підтверджуються. Проте, сплату коштів за утримання будинків та прибу-динкових територій вимагає справно і щомісяця. Як меш-канцям довести, що по закону ЖЕК не має права вимагати цього?

Галина Верба, жителька м. Вінниця

Вам відповідає: Сергій здоровець, юрист соціального проекту «Юридична клініка «Швидка юри-дична допомога».

Для врегулювання взаємовідносин між споживачем послуг та тими, хто такі послуги надає, існує відповідна нормативна база. Зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» регламентується, що балан-соутримувач будинку має на балансі відповідне майно, а та-кож здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів, забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Крім того, балансоутриму-вач надає послуги з утримання будинків і споруд та при-будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговуванн я внутрішньобудинкових мереж, поточний ремонт, тощо).

Зазвичай, мешканці будинку укладають угоду про на-дання житлово-комунальних послуг безпосередньо з ЖЕ-Ками. Відповідно, Договір є обов’язковим для виконання сторонами за договором. В тому числі, Договір передбачає ряд обов’язків для кожної сторони за договором. Не має значення, коли будинок був переданий, та відповідно при-йнятий ЖЕКом на баланс. Бездіяльність ЖЕКу, тим паче протягом досить довгого строку, дає нам можливість харак-теризувати систематичними порушеннями умов Договору. Безумовно, такі дії у вигляді бездіяльності є нічим іншим, аніж систематичним порушенням прав другої сторони, а отже, є приводом для звернення до суду з позовом. Крім того, беззаперечним приводом для звернення мешканців до органів прокуратури та фінансової інспекції з проханням (у формі заяви), щодо проведення перевірки діяльності ЖЕКу на предмет дотримання норм законодавства у частині цільового використання бюджетних коштів.

23

коНкУрС 2013 рокУЗгідно з розпорядженням голови обласної Ради Сергія Татусяка від 21 січня 2013 року № 3 “Про обласний

конкурс проектів розвитку територіальних громад” та рішення ради Конкурсу (протокол № 1 від 25.01.2013) з 01 лютого 2013 року оголошено ДЕСЯТИЙ ОБЛАСНИЙ КОНКУРС ПРОЕКТІВ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД.

САМоврЯдцЯМ НА ЗАМІТкУ

учасниками конкурсу є:1-а категорія. Проекти органів місцевого

самоврядування сіл, селищ.Максимальний розмір гранту – до 50 000 грн.2-а категорія. Проекти органів місцевого

самоврядування міст районного значення, районів, та проекти, що розроблені та подані спільно більш ніж трьома територіальними громадами.

Максимальний розмір гранту – до 60 000 грн.3-я категорія. Проекти органів місцевого

самоврядування міст обласного значення.Максимальний розмір гранту – до 75 000 грн.Обсяг фінансування заходів проекту з фонду Конкурсу

не повинен перевищувати 75 відсотків загального бюджету.Конкурсний відбір проектів-переможців

здійснюватиметься дирекцією Конкурсу з врахуванням висновків виконавчого адміністратора Конкурсу. Остаточне рішення щодо проектів-переможців приймає Конкурсна рада.

Кінцевий термін подання проектів — до 16 год. 9 квітня 2013 року.

З більш детальною інформацією, щодо написання та оформлення проектів також можна ознайомитись на веб-сайтах: • облдержадміністрації www.vin.gov.ua • обласної ради www.vinrada.gov.ua • Головного управління економіки

www.content.net.ua/vinoblueco.Проекти подавати або надсилати поштою до 9 квітня

2013 року за адресою: Дирекції Конкурсу: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке

шосе, 7, кімната, 825 (Головне управління економіки об-лдержадміністрації) з поміткою “На Конкурс”

Контактні особи: Ратушняк Інесса АнатоліївнаБурлачук Ганна Вячеславівнател.: (0432) 66-14-26 (36). Е-mail: ueco@vininvest.gov.uaВиМОГи до змісту проектів розвитку територіальних

громад Вінниччинизміст проектів має передбачати:

- розробку нових підходів до вирішення питань місцевого значення на території відповідного села (селища), міста, району та області;

- здійснення окремих організаційно-технічних заходів, виконання яких має суттєво вплинути на поліпшення життєдіяльності певної територіальної громади або сукупності територіальних громад;

- підвищення рівня безпосередньої участі жителів у здійсненні місцевого самоврядування;

- використання сучасних управлінських технологій;- запровадження нових механізмів розв’язання проблем

територіальних громад на базі ринкових відносин та демократичних принципів;

- бюджет проекту має передбачати фінансування з місцевого бюджету, обласного бюджету (фонду Конкурсу) та організаціями-партнерами. Обсяг фінансування заходів проекту з фонду Конкурсу

не повинен перевищувати 75 відсотків загального бюджету.

ПЛАНуВАННЯ КОШТОРиСу ВиДАТКІВКошторис видатків на реалізацію проекту може

передбачати кошти, необхідні для:- отримання кваліфікованої експертної допомоги

зі спеціалізованих питань (юридичних, майнових, фінансових, спеціальних, технічних, тощо);

- розробки проектної та технічної документації;- здійснення організаційно-технічних заходів (придбання

оргтехніки, випуск газет та презентаційних матеріалів); - придбання технічного устаткування тощо.

Пояснення до аплікативної формипідготовки проекту для участі в обласному конкурсіпроектів розвитку місцевого самоврядуванняАплікативна форма визначає структуру та послідовність

викладу змістовної частини проекту, формулює вимоги до нього. Проекти, у яких не дотримані стандартні вимоги, не реєструються і не допускаються до участі у Конкурсі.

Мета аплікативної форми проекту — стандартизувати форму проекту, що дозволить виконавчому адміністратору Конкурсу ефективно проводити експертну оцінку проектів. Основним завданням аплікативної форми є орієнтація розробника проекту відобразити ті складові його змісту, які у своїй сукупності обґрунтовують актуальність проблеми, її відповідність напрямам діяльності, які передбачені обласним конкурсом проектів розвитку місцевого самоврядування.

Аплікативна форма розроблена з врахуванням Положення про обласний конкурс проектів та програм розвитку місцевого самоврядування.

Структура цього документа включає: 1) Заяву.2) Реєстраційну картку проекту (програми).3) Перелік документів, які необхідно додати до проекту

(програми).4) Інструкції з підготовки проекту (програми).5) Вимоги, яким має відповідати проект (програма).6) Зразки документів, які додаються до проекту (програми).7) Проекти приймаються за умови затвердження стратегії

розвитку відповідної територіальної громади до 2020 року (копія рішення відповідної місцевої ради про за-твердження стратегії додається до проекту).

АПЛІКАТиВНА ФОРМА ТА ІНСТРуКцІї з ПІДГОТОВКи ПРОЕКТу

загальна частинаІнструкція розроблена з врахуванням ПОЛОЖЕННЯ про

обласний конкурс проектів розвитку територіальних громад.Інструкція містить вимоги щодо заповнення аплікативної

форми проекту. Проект подається українською мовою у друкованому вигляді у 2-х примірниках та електронному варіанті (на DVD- , CD- диску або флешці).

Нумерація проекту повинна бути наскрізна. Основними напрямками, за якими розробляються

проекти, є:1. організація ефективної системи надання послуг

населенню;

24

2. розвиток ефективних механізмів управління;3. удосконалення процедури прийняття рішень органами

місцевого самоврядування;4. розробка пропозицій щодо розмежування повноважень

між органами місцевого самоврядування різних рівнів;5. розробка та реалізація інвестиційної політики розвитку

відповідних територій;6. реформування системи житлово-комунального

господарства;7. покращення роботи та розвиток мережі громадського

транспорту;8. розробка системи планування, забудови і благоустрою

населених пунктів;9. удосконалення механізмів організації громадського

порядку, охорони довкілля;10. розвиток туристичної діяльності та курортної справи;11. впровадження механізмів ефективного використання

фінансових, земельних, майнових та інших ресурсів розвитку місцевого самоврядування;

12. розробка та реалізація проектів енерго- та ресурсозбереження, у тому числі у житлово-комунальній сфері;

13. розвиток підприємництва; 14. модернізація інженерної інфраструктури;

15. підвищення рівня безпеки життя, зменшення ризику виникнення природних та техногенних катастроф на території адміністративно-територіальної одиниці;

16. реформування системи охорони здоров’я, освіти та соціального забезпечення;

17. освітнє, наукове та інформаційне забезпечення розвитку місцевого самоврядуванняОсновними критеріями конкурсного відбору

проектів-переможців є:1) інноваційний потенціал проекту та наявність викорис-

тання елементів сучасних технологій і методів управлін-ської діяльності;

2) їх технологічну обґрунтованість;3) наявність чіткого плану і механізмів розв’язання існую-

чих проблем та досвід органів місцевого самоврядуван-ня або суб’єктів господарювання щодо їх розв›язання;

4) наявність якісних та кількісних критеріїв оцінки успіш-ності реалізації відповідного проекту, фінансово-еко-номічних показників, які повинні бути досягнуті шляхом реалізації запропонованого претендентом проекту;

5) обґрунтованість вартості реалізації відповідного проекту, порівняння з аналогічними проектами інших учасників конкурсу.

Дирекції Конкурсу проектів розвитку територіальних громад

заява

Просимо прийняти проект ____________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________________________________________

(назва проекту)

до участі у обласному конкурсі проектів розвитку територіальних громад

Обов’язкові додатки:1. Проект обсягом ___________стор. (2 примірники)2. Електронний варіант проекту.3. Рішення відповідної місцевої ради (копія).4. Копія рішення відповідної місцевої ради про затвердження стратегії розвитку відповідної територіальної громади

до 2020 року.

Керівник органу місцевого самоврядування, що подає проект в особі_________________________

Адреса:______________________________________

Контактний тел./факс:____________

E-mail:___________________________

(підпис)

“_______”__________________2012 р. М.П.

Керівник проекту

в особі___________________________

Адреса:_______________________________

Контактний тел./факс:______________

E-mail:___________________________

(підпис)

“_______”__________________2012 р. М.П.

Видавництво ТОВ «Консоль»Свідоцтво про внесення суб’єкта

видавничої справи до Державного реєстру видавців Серія ДК №1539 від 30.10.2003 р.

Віддруковано ТОВ «Консоль». 21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 12-А.

Тел.: (0432) 26-54-54, 55-66-12.E-mail: konsol@inbox.vn.ua