Annotation

Твори Харукі Муракамі вже більше двадцяти років полонять серця та вражають уявумільйонів читачів у всьому світі.Народився письменник 1949 року у великому японськомупортовому місті Кобе. Закінчив відділення класичної драми престижного університетуВаседа. Його перу належать романи «Слухай пісню вітру», «Китайський більярд 1973»,«Погоня за вівцею», що разом з «Танцюй, танцюй, танцюй» склали тетралогію, об’єднануспільним героєм, який є часткою ланцюга таємничих подій. Молодий журналіст стаєважливоюланкоювдоляхбагатьохлюдей,пов’язанихєдинимкомутатором—ЧОЛОВІКОМ-ВІВЦЕЮ,якийдаємалозрозумілупораду…

«Танцюй!Непереставайтанцювати!Навіщотанцювати—недумай.Нешукайуцьомуякогосьзмісту.Змістунемає.Якпочнешпроцедумати—ногизупиняться…Твійконтактзісвітомобірветься.Зникненазавжди…Атомунезупиняйся.Інепереймайсятим,щоцеможездатися тобі дурістю.Стеж за ритмом і танцюй…Силнешкодуй. І боятисянемачого.Мирозуміємо,тивтомлений.Втомленийіпереляканий.Такевжиттібуваєзкожним…Танцюй!..Іншоїрадинема.Тимусишцеробити…

Покизвучитьмузика—танцюй!»

ХарукіМУРАКАМІ

123456789101112131415161718192021222324

notes123456789101112131415161718192021222324252627282930313233343536373839

ХарукіМУРАКАМІТАНЦЮЙ,ТАНЦЮЙ,ТАНЦЮЙРоманТом1

1Менічастоснитьсяготель«Дельфін».Уві сні я належу йому.Належу внаслідок низки певних обставин. Сон виразно про це

свідчить. Сам готель у моєму сні має спотворений вигляд. Дуже вузький і продовгастий.Настільки вузький і продовгастий,що здаєтьсяне готелем, а скорішедовжелезниммостомпіддахом.Мостом,щотягнетьсязправіківдоостанньоїмитіВсесвіту.Ая—йогоелемент.Уготеліхтосьплаче.Несумніваюсь—плачезамною.

Готель огортає мене з усіх боків. Я виразно відчуваю його пульс і тепло. Уві сні я—складовачастинацьогоготелю.

Осьтакийсон.

Ярозплющуюочі.Міркую,дея.Інепростоміркую,авголоссамсебезапитую:«Дея?»Однактакезапитаннябеззмістовне.Ібезньоговідповідьвідсамогопочаткувідома.Я—усвоємужитті.Навколо—звичнапобутовареальність.Кількасправтаобставин,якімимохітьстали мене невідривно супроводжувати. Іноді поряд зі мною спить жінка. Та загалом язалишаюсь сам-один. Зі швидкісної автостради за вікном долинає автомобільний рев, усклянцібіляподушкивіскінапівпальця,кімнатазалитазловорожим,ні,скорішебайдужим,сірим, мов пил, уранішнім світлом. Інколи падає дощ. Тоді я довго не вилажу з ліжка.Допиваюзалишкивіскі. Іспоглядаючи,якскапуєводаздаху,думаюпроготель«Дельфін».Повільно витягую руки і ноги. І впевнююся,що я— це я і нічому не належу.Я нічому неналежу. А проте відчуття зі сну все ще залишається. Коли там, уві сні, я намагаюсь отаквитягти руки— вся споруда навколо мене відразу ворушиться. Поволі, несміливо починаєстиха поскрипувати, немов водяний млин своїми колесами. Якщо прислухатися, то можнарозрізнити,вякібокицейскрипрозбігається…Яприслухаюся.Ічую,якдесьутемрявіхтосьтихосхлипує.Япевен—плачезамною.

Готель«Дельфін»справдііснує.ПритуливсявнепримітномукуточкуодногозкварталівСаппоро.Кілька років тому я прожив у ньомуцілий тиждень.Стривай, пригадаю точніше.Розповімдокладніше…Колижцебуло?Чотирирокитому.Ні,якщобутиточним—чотирироки з половиною. Тоді мені не було й тридцяти. Я зупинявся в ньому разом з однієюподружкою. Саме вона його й вибрала. «Зупинімося в цьому готелі, — сказала вона. —Обов’язкововньому».Якбивонанепоставилатакоївимоги,то,гадаю,я,мабуть,неоселивсябуготелі«Дельфін».

У тому невеличкому вбогому готелі, крім нас, майже не було видно інших гостей. Зацілийтижденьперебуваннятамвйогофойєяпомітив заледведвох-трьохчоловік, таянепевен, чи то були постояльці. Однак, судячи з того, що де-не-де на щитку за конторкоюреєстраторабракувалоключів,можнабулоздогадатися:іншілюдивготелітакижили.Ібулоїх зовсім мало. Що не кажіть, важко повірити в те, що готель, чий телефонний номерміститься у довіднику такого великого міста, як Саппоро, заїжджі люди повністюобминають. І все ж, навіть якщо, крім нас, там перебували також інші постояльці, то,напевне, булинадзвичайно сором’язливі й тихої вдачі.В обличчями їх не бачили, їхньогогаласу не чули і жодних ознак їхньої присутності не помічали. І тільки щодня злегказмінювалося розміщення ключів на щитку за конторкою. Напевне, й коридорами вонипересувалися,мовблідітіні,затамувавшидиханняітулячисьякомогаближчедостін.Інодінесміливогрюкавліфт—іпіслятогонаставалащегнітючіша,ніжраніше,тиша.

Такчиінакше,тобувдивовижнийготель.Його існування нагадувало мені глухий кут в еволюції тваринного світу. Генетичне

виродження. Появу потворного біологічного виду, що розвивався шляхом генетичнихмутаційвнеправильномунапрямійнездатнийтеперповернутиназад.Вектореволюціїпогасі залишив напризволяще в сутінках історії одну-однісіньку істоту, сиротливу й неприкаяну.Кинувїївзападинусамогочасу.Ініхтовцьомуневинен.Немаєкомудорікати,немаєвкогопроситипорятунку.Бовзагалітутготелюнемісце.Зцієї,головної,помилкивсейпочалося.Зпершого кроку все безнадійно скособочилося.Як після першого неправильно застебнутогоґудзика сорочки. Кожна спроба виправити цей перекіс приводила до незначного, зовсім невитонченого безладу десь інде. І от таким чином потроху готель набрав спотвореноговигляду.Колиуважнопридивляєшсядотакоїперекошеності,тоголовамимоволісхиляєтьсянабік.Відцьогоособливоїшкодинемає,адженахилневеликий,всьогонадекількаградусів.Якоїсьнезручностіневідчуваєш ідоцьогонавіть звикаєш.Однакможестатисятак,щойнормальнийнавколишнійсвітсприйматимешпідтакимжекутомзору.

Ось таким був готель «Дельфін». З першого погляду кожному було зрозуміло, що затакого відхилення від норми і накопичення безглуздя на безглузді готель прирікав себе назагибель у чорториї часу вже в недалекому майбутньому. Готель справляв жалюгідневраження.Яккульгавийпеспідгрудневимдощем.Звісно,насвітієчималотакихготелів,алетой від них трохи відрізнявся. Був жалюгідним уже за своїм задумом. А тому мав вигляднадмірувбогий.

Отожчивартоказати,щонебулонасвітілюдей,завиняткомнеобізнанихівведенихвоману,якіспеціальнотутоселялисяб.

Офіційнаназватогоготелюбула«DolphinHotel»,алевонатайогореальнийвиглядтакрізнилися між собою (сама назва викликала в моїй уяві білий, мов цукор, відпочинковийготель десь на узбережжі Егейського моря), що я в думках називав його просто «готель„Дельфін“».Якбинеміднадошкабілявходузвикарбуваниминанійсловами«DolphinHotel»,то,гадаю,ніхтонездогадавсяб,щопереднимготель.Зрештою,ізвивіскоюбудівляніякнескидаласянанього.Скорішенагадувалаобшарпаниймузей.Особливиймузей,кудинишкомзаходятьнадмірноцікавівідвідувачідлятого,щобоглянутиособливіекспонати…

Навіть якщо у когось, що опинився перед готелем «Дельфін», і складалося такевраження,тоцезовсімнебувбуйнийполітфантазії.Бонасправдінаодномузйогоповерхівтакирозміщувавсямузей.

Комужзаманетьсявньомузупинятися?Уготелі,частинаякоговідданапіднезрозумілиймузей? У готелі з похмурими коридорами, де стирчать овечі опудала, висять запорошеніовечі шкури, лежать запліснявілі манускрипти і старі пожовклі фотографії? У готелі, денездійсненнілюдськімріїпоприлипалидостін,немовзасохлагрязюка?

Всіготельнімеблізблякли,столипорозсихалися,дверіяксліднезамикалися.Підлогавкоридорах вичовгалася, лампочки ледь-ледь горіли.Через зіпсовані крани вода скапувала вумивальники. Огрядна покоївка (її ноги викликали в моїй уяві слона), сновигаючикоридорами,хворобливокашляла.Законторкоюуфойєзавждисидівуправительготелю—чоловік середніх літ із засмученим поглядом та без двох пальців на одній руці. На йогообличчі немов було написано: хоч би до чого він брався, нічого в нього не вийде. То бувсправжній зразок невдахи. Здавалось, ніби його цілий день вимочували у слабкому розчинісиньогочорнила,атомунавсейогоєстволяглатіньневдачі,поразкийдушевногозанепаду.Такого типа хотілося покласти у коробочку і виставити у шкільному кабінетіприродознавства. І прикріпити табличку: «Ні на що не здатна людина». Самим своїмвиглядомубільшостілюдейтоючиіншоюміроювінвикликавпочуттяжалю,авдекого—

роздратування, бо дехто безпричинно сердиться, коли бачить нещасну людину. То хто жоселятиметьсявтакомуготелі?

Однакмиоселилися. «Миповинні тутоселитися!»—сказала вона. І незабаром зникла.Щезла,начекороваїїзлизала,йзалишиламенесамого.ПроцеменіповідомивЧоловік-Вівця.«Вонапішла»,—сказавЧоловік-Вівця.Вінзнав,щотакмалостатися.Теперіявсезрозумів.Їїметоюбулопривестимене сюди.Ніби самадоляцимрозпорядилася.Так само, як тим,щорікаВлтаватечедоморя…Поглядаючинадощзавікном,ядумаюпроце.Думаюпродолю.

Відтоді,якменіпочавснитисяготель«Дельфін»,передусімприйшлавголовузгадкапронеї.Меніраптомздалося,нібивонаменерозшукує.Боінакшечогобподібнийсонтакчастоповторювався?

Подружка… Я навіть імені її не знаю. Хоча прожив з нею разом упродовж кількохмісяців,незнаюпронеїнічогосуттєвого.Знаютільки,щопрацюваладівчиноюзавикликомв одному дорогому нічному клубі. У клубі з членською системою для вибраних осіб збездоганноюрепутацією.Якповіявисокоїкатегорії.Крімцього,внеїбулощекількаіншихзанять. Удень правила тексти в невеличкому видавництві й час від часу служилафотомоделлюдлярекламижіночихвух. Інакшекажучи,жилажиттям,заповненимсправамипогорло.І,яснаріч,немоглаобійтисябезімені.Правдукажучи,малаїхдекілька.Іводночаснемалажодного.Наїїречах—аїхунеїбулонебагато—іменінебулонаписано.Ніпроїзнихквитків,ніправводія,нікредитнихкартоквонанемала.Носилазсобоютількизаписничок,щільно заповнений незрозумілими, як код, позначками. В її існуванні не було за щозачепитися.Мабуть,повіїмаютьімена,алеживутьусвіті,щоіменневизнає.

У жодному разі, я не знаю про неї майже нічого. Ні про місце народження, ні просправжнійвік.Навіть їїденьнародженняменіневідомий.Нічогісіньконезнаю—ніпро їїосвіту, ні про її батьків. Вона з’явилася раптово, як дощ,— і так само зненацька кудисьзникла.Залишившипособітількизгадку.

Однак останнім часом я відчуваю,що згадка про неї знов починає набирати реальнихобрисів.Меніздається,нібивоназвертаєтьсядоменеуснахпроготель«Дельфін».Так,воназнову мене кличе. І тільки ще раз ставши частішою того готелю, я зможу з нею зновупобачитися.Мабуть,цевонатамплачезамною.

Споглядаючи,якпадаєдощ,янамагаюсядуматипроте,щочомусьналежу.Іщохтосьзамною плаче. Здається, що все це відбувається у страшно-страшно далекому світі. Ніби наМісяціабощо.Зрештою,сон—цесон.Хочбиякдалекояпростягруку,хочбиякшвидкобіг—всеоднотудинезможудібратися.

Чогоцехтосьзамноюпобивається?Івсе-такивонаменекличе.Десьводномузномерівготелю«Дельфін».Івглибинідуші

ясамцьогопрагну.Прагнуналежатитійдивнійбудівлі,щозмінюєдолюлюдей…Однак вернутися до готелю «Дельфін» не так просто. Зовсім не досить замовити по

телефонуномеруготелііприбутиналітакудоСаппоро.Поверненнядоготелю«Дельфін»—це водночас повернення до певних обставин, втілених у ньому. Воно означає повторнузустріч з тінями минулого. Від самої думки про це я впав у нестерпну тугу. Упродовжостанніхчотирьохроківязусіхсилнамагавсярозігнатинавколосебетіхолоднітемнітіні.Але ж повернення до готелю «Дельфін» означатиме відмову від усього, що я впертонагромадив за тойчас. Звичайно,не такужейбагато янадбав.Якне крути, всецедрантягодиться хіба що для тимчасового використання. А проте я зробив усе можливе— вмілостуливши його докупи, встановив контакт з реальним світом і на основі власнихмізернихсвітогляднихцінностейпобудувавновежиття.Іщотепер—повертатисявколишнюпустку?Розчинитивікно—ігеть-чистовсеповикидати?

Автім,саметакусемалопочатися.Явцьомунесумнівався.Саметакінеінакше.Лежачивліжку,явтупивсяочимаустелюіглибокозітхнув.«Неопирайся!—подумав

я.—Неопирайся,бооднаковотвоїрозмірковуваннянідочогонеприведуть.Протистоятинеминучомурозвиткуподійтобінедоснаги.Хочбискількитироздумував,авсепочнетьсясамезцього…Цевжевирішено.Остаточно».

Порайсамомувідрекомендуватися.Розповідьпросебе.Колись у школі мені часто доводилося це робити. Щоразу, коли набирали дітей до

нового класу, кожен учень по черзі виходив на середину аудиторії і розповідав своїмоднокласникам щось про себе. У мене до цього душа не лежала. І не тому, що я не вміврозповідати.Простотакасправаздаваласяменізовсімбеззмістовною.Власне,щоязнаюпросебе?Невжеясправдітакий,якимсебеуявляю?Якщовласнийголос,записанийнамагнітнуплівку,здаєтьсячужим,тохібауяваневимальовуємогообразууспотвореномувигляді,якїйзаманеться?…Такі думкинепокидалимененіколи. Іщоразу, коли я з кимось знайомився імусив розповісти щось про себе, то почувався так, ніби самовільно виправляв оцінки вкласному журналі. Душу заполонював неспокій… А тому в такому випадку я намагавсярозповідатипро себелишеоб’єктивніфакти, які непотребують тлумачення абопояснення(скажімо, «тримаю собаку», «люблю плавати», «ненавиджу сир» тощо), та все одно меніздавалося, що розповідаю вигадки про придуману людину. І коли в такому стані слухаврозповіді інших, то не міг позбутися враження, що й вони теревенять не про себе, а прокогосьтретього.Виходить,щовсімиживемоупридуманомусвітійдихаємопридуманимповітрям.

І все-таки доведетьсящось розповісти. Все починається з розповіді про себе. З цьогопершого кроку. Правильно це чи ні — розсудимо пізніше. Хто розсудить — я чи хтосьінший, — зараз не має значення. Так чи інакше, я мушу розповідати. І пам’ятати, щорозповідаю.

Сир мені тепер подобається. Коли сподобався— не пам’ятаю. Сталося це непомітно,самособою.Мійсобаказастудивсяпіддощеміздохвідзапаленнялегенів,колияперейшовзпочатковоїдосередньоїшколи.Відтодіясобакнетримаю.Аплаватилюблюітепер.

Кінець.Однакужиттіневсетакпростозакінчується.Колихтосьвіджиттящосьвимагає(ахіба

є на світі люди, що нічого від нього не вимагають?) — життя посилає йому запит пронадання додаткових даних. Для побудови графіка потрібно нанести більше точок. Якщоцьогонезробити,відповідінебуде.

Данихнедостатньо.Відповідьнеможлива.Натиснітьклавішу«Скасувати».Натискаюклавішу«скасувати».Екранпорожніє.Людиваудиторіїпочинаютьжбурляти

наменещопопало.«Розповідай!Щерозповідай!..»Учительнасуплюєброви.Менівідбираємову—іязавмираюпередкласом.

Доведетьсярозповідати.Якомогадовше.Боінакшеділанебуде.Правильноцечині—з’ясуємопізніше…

Інколивона заночовувалавмене.Вранці снідаларазом зімною ійшланароботу.Вонатакожнемалаімені.Бовона—неголовнийперсонажцієїісторії.Іскорозникнезїїсторінок.Щобнезаплутуватичитача,яїїніякненазиваю.Однакянехочу,щобхтосьподумав,нібияїїзневажаю.Вонаменідужеподобалася,інавітьтепер,коливоназникла,моїпочуттядонеїнезмінилися.

Можнасказати,щомизнеюбулидрузями.Принаймнівонамалапідставиназиватименесвоїм єдиним другом. Час від часу зустрічалася зі мною, але жила з постійним коханцем.Працювалавтелефоннійкомпанії—складаланакомп’ютерірахункизателефоннірозмови.Про роботу я її не розпитував, а вона сама не розповідала жодних подробиць. Та, гадаю,чимось подібним вона займалася. Підраховувала, хто скільки наговорив по телефону,виписувала квитанції й розсилала абонентам. А тому свій телефонний рахунок я щомісяцявиймавзпоштовоїскринькитак,нібиотримаввіднеїособистоголиста.

Зовсімбезжодногозв’язкузроботоювонаспалазімною.Разівдва-тринамісяць.Меневважала людиною з Місяця чи кимсь подібним. «Слухайте, чого б нам не вернутися наМісяць?»—хихикалавона.Тулячисьголимтіломдоменевліжку.Впираючисьгрудьмименів ребра. Ми часто вели такі розмови на світанку. Знадвору долітав неперервний гулшвидкісної автомагістралі. По радіо звучала одноманітна мелодія гурту «Human League».«Human League» — «Ліга людей»… Яка беззмістовна назва! Навіщо вибрали такунісенітницю? Колись люди називали свої музичні групи набагато розумніше: «Imperials»,«Supremes»,«Flamingos»,«Falcons»,«Impressions»,«Doors»,«FourSeasons»,«BeachBoys»…

Натакімоїсловавонавідповіласміхом.Ісказала,щоядивак.Щовменідивного—нерозумію. Себе я вважаю зовсім нормальною людиною з цілком нормальними думками вголові…«Лігалюдей».

—Мені так добре з вами!— каже вона.— Іноді— наприклад, на роботі— страх якхочетьсяваспобачити…

—Гм…—Іноді,—підкреслюєвонайробитьпаузунапівхвилини.Піснягурту«HumanLeague»

закінчуєтьсяіпочинаєтьсящосьнезнайоме.—Самевцьомуйпроблема…Вашапроблема,—провадитьвонадалі.—Менінадзвичайноподобається, колимиотак…Однакнехочетьсябутиразомзвамищоднявідранкудовечора.Чогобце,га?

—Гм…—промимривя.—Яне хочу сказати,що почуваюся з вами незручно.Просто інодімені здається, ніби

повітрянавколонасраптомрідшає…ЗовсімякнаМісяці.—Іцелишепочаток…—Слухайте,янежартую!—вонапідводитьсяналіжкуізаглядаєменівочі.—Якажу

цезарадивас.Бохіба,кріммене,щехтосьговоритьзвамипровас?—Ні,—відповідаюящиро.Крімнеї,ніхто.Воназновулягаєініжнотулитьсягрудьмидомене.Япогладжуюїїспинудолонею.—Івсе-таки,колибуваюзвами,інодіповітрястаєрозрідженим,якнаМісяці…—Повітря наМісяці не розріджене,— підказую я.—НаМісяці його зовсім немає. А

тому…—Дужерідке!..—шепочевона.Може,знехтуваламоїмзауваженням,аможе,зовсімне

почула — не знаю. Однак її шепіт мене непокоїть. Хтозна чому, але є щось у ньомутривожне. — Іноді воно раптом рідшає. І тоді мені здається, ніби я дихаю зовсім іншимповітрям,ніжви…Оттакевідчуття.

—Данихнедостатньо,—кажуя.—Тобто—щояпроваснічогонезнаю?Вицемаєтенаувазі?— Та я сам про себе нічогісінько не знаю! — відповідаю я. — Справді! І не у

філософськомурозумінні.Авчистопрактичному.Загаломневистачаєданих,розумієш?—Алежвамужетридцятьтри,чинетак?—кажевона.Їйсамій—двадцятьшість.—Тридцятьчотири,—виправляюя.—Тридцятьчотирирокидвамісяці.Вонапохитуєголовою.Потімзлазитьзліжка,підходитьдовікнаівідслонюєштору.За

вікном видніє полотно швидкісної автомагістралі. Над ним висить біла скалка ранковогомісяця.Наніймояпіжама.

—ПовертайтесянаМісяць!—промовляєвона,вказуючипальцемнанебо.—Нехолодно?—питаюя.—Де?НаМісяці?—Тані.Япротебекажу,—відповідаюя.Надворілютий.Видно,яквонавидихаєбілу

пару, стоячи біля підвіконня. Здається, що після мого запитання вона нарешті відчула, щомерзне.

Вонапрожогомстрибаєуліжко.Япритискаюїїдосебе.Піжамананійхолоднюча.Вонавтикаєтьсяносомменівшию.Нісїїтакожяккрижинка.

—Ятакваслюблю!—кажевона.Яхочуїйщосьсказати,аленезнаходжувдалихслів.Ямаюдонеїтепліпочуття.Уліжку

— ось як зараз— ми чудово проводимо час. Мені подобається зігрівати її тіло, гладити,ледь-ледь торкаючись, її волосся. Подобається прислухатися до її дихання під час сну, авранці проводжати її на роботу. Подобається отримувати поштою рахунки за телефоннірозмови, які— я вірю— вона длямене складає, бачити на ній надто велику для неї моюпіжаму…Та от почуття своє до неї одним словом визначити не можу. Ясна річ, любов’юйогоненазвеш.Таксамоякісимпатією.

Якжетодійогонайточнішеназвати?Такчиінакше,янеможуїйщоськонкретногосказати.Простожодніслованапам’ятьне

спливають.Іявідчуваю,щосвоєюмовчанкоювражаюїїсамолюбство.Вонанамагаєтьсяневидавати,щоображена, алеявсеодноцевідчуваю.Проводжупальцямипо їїм’якійшкіріуздовж хребта— і відчуваю. Зовсім чітко. Якийсь час, лежачи в обіймах одне одного, мислухаємопіснюзневідомоюназвою.Раптомїїдолоняопиняєтьсявнизумогоживота.

— Одружіться на місячній жінці й наплодіть гарненьких місячних діток, — лагіднорадитьвона.—Такбуденайкраще.

У вікні зшироко відслоненимишторами видніє місяць. Не випускаючи її з обіймів, ядивлюся поверх її плеча на нього. Час від часу зі зловісним гуркотом — наче почаврозламуватисяайсберг—пошвидкісніймагістраліпролітаютьвантажівкизчимосьважкимусвоїхкузовах.«Цікаво,щовониперевозять?»—думаюя.

—Щовнаснасніданок?—питаєвона.—Нічого особливого. Як завжди, яєчня і тости. Учорашній картопляний салат і кава.

Длятебеприготуюкавузмолоком.—Чудово!—радієвона.—Іяєчнюприготуєте,ікавузварите,ітостипідсмажите?—Зрадістю!—відповідаюя.—Вгадайте—щоменінайбільшедовподоби?—Зізнаюсьчесно—невгадаю.—Знаєте,щоменіподобаєтьсяпонадусенасвіті…—промовляєвона,заглядаючимені

в очі. — Непривітного зимового ранку, коли не хочеться вставати, але несила витриматиароматукави,запахуяєчніідзенькотувимкнутоготостера,прожогомвистрибнутизліжка!

—Отідобре!—сміюся.—Заразспробуємо…

Ніякийянедивак.Ясправдітакпросебедумаю.Назватименепересічноюлюдиною,мабуть,такожнеможна.Алея—недивак,цеточно.

Зусіхбоків яцілкомнормальналюдина.Дужепрямий.Як стріла.Сприймаюсвоєжиття якщосьнеминучейзовсімприродне.Цедлямененастількисамоочевидне,щоменібайдуже,як

наменедивлятьсяінші.Щоменідоцього?Якменесприймати—цеїхняпроблема,анемоя.Одні вважають мене дурнішим, а інші — розсудливішим, ніж я є насправді. Та мені

однаково, що вони собі думають про мене. До того ж, зразок для порівняння— яким я єнасправді—целишемоєвласнеуявленняпросебе.Вїхніхочахяможубутиінесосвітеннимдурнем,ірозсудливоюлюдиною.Нуіщозтого?Нічогострашного.Усвітінебуваєхибнихуявлень.Вонипросторізні.Такамоядумка.

А втім, є люди, яких приваблює моя внутрішня нормальність. Їх зовсім небагато, алевони таки існують. Кожен з них і я— ніби дві планети, щоширяють у темному космосі,цілком природно притягуються і так само потім розлітаються. Вони приходять до мене,вступаютьзімноюустосункийодногоднязникаютьназавждизмогожиття.Вонистаютьмоїмидрузями,коханкамиінавітьдружинами.Буваєйтак,щоперетворюютьсяусуперників.І все одно вони мене залишають. Хто— зневірившись, хто— впавши у відчай, а хто—замовкнувши(якводогіннийкран,зякоговодавженевитікає),—всівонизникають.Умоїйоселі—двоєдверей.Одні—вхід, інші—вихід.Замінити їходніна іншінеможна.Черезвхіднідверіневийдеш,ачерезвихідні—незайдеш.Такеправило.Людизаходятьчерезвхіді виходять через вихід. Роблять це по-різному. Але виходять усі. Хтось виходить, щобспробувативжиттіщосьнове,хтось—щобнемарнуватичасу.Незалишаєтьсяніхто,Вмоїйоселі—нідуші.Тількиясам.Насамотіявідчуваюїхнювідсутність.Тих,щоменепокинули.Їхніслова,дихання,їхніпісеньки,яківонимимрилисобіпідніс,—всецеплаваєпокімнаті,мовякасьпилюка.

Інодіяподумкисебезапитую:«Аможе,вонийбачили,якимяєнасправді?».Бачили—ітому приходили до мене, і тому ж потім зникали. Переконавшись у моїй внутрішнійнормальності та моїй щирості (іншого слова я не знаходжу) в намаганні зберегти цюнормальність.Вонипробувалищосьменісказати,відкритименісвоюдушу…Майжезавждице були добрі люди. Однак я не міг їм нічого дати. А якби навіть зміг, то цього було бнедостатньо.Ястаравсявіддатиїмвідсебе,скількиміг.Нічогонепошкодував.Ісамвіднихчогосьсподівався.Тадарма.Івонипішли.

Яснаріч,булоприкро.Однакбільшприкримбулоте,щовиходиливонизмоєїоселінабагатосумнішими,ніж

заходили.Виходили, ніби в їхній душіщось стерлося. І я це розумів.Та от дивина—меніздавалося, ніби в їхніх душах стиралося набагато більше, ніж у моїй. Чому це так? Чомузавждименезалишаютьсамого?Чомувсежиттявмоїхрукахзостаютьсячиїсьстертітіні?Чому?Незнаю…

Бракуєданих.Атому,якзавжди,відповідьнеможлива.Чогосьневистачає.

Одногодняпіслярозмовищодоновоїроботия вийняв зпоштової скринькилистівку.Листівку з фотографією космонавта у скафандрі, що пересувається по поверхні Місяця.Прізвищавідправниканалистівцінебуло,алеявідразуздогадався,відкоговона.

«Гадаю, нам краще більше не зустрічатися, — писала вона. — Найближчим часом я,здається,вийдузаміжзаземлянина».

Згрюкотомзачинилисядвері.Данихнедостатньо.Відповідьнеможлива.Натиснітьклавішу«скасувати».Екранпорожніє.«Докицетриватиме?—думаюя.—Коливжевоноскінчиться?».Янедужепереймався їїзникненням.Аджебулоясноякдень:увсьомувиненя.Те,що

вона мене покинула,— цілком природна річ. Від самого початку було очевидно, що так істанеться. Я це знав, знала й вона. А проте ми сподівалися на невелике чудо. Чудо, щотрапитьсянагода,коливнашомужитті,може,настанутьвирішальнізміни.Алетаканагодане наспіла… І вона пішла. Її не стало — і я засумував, але подібний сум я вже ранішепереживав.Атомунесумнівався,щойцьогоразуйогоперенесубезособливихтруднощів.

Боядовсьогозвикаю.Від такої думки мені стало гидко на душі. Здавалось, ніби до горла підкотилася з

нутрощівякасьчорнарідина.Яставпереддзеркаломуваннійі,дивлячисьнасебе,подумав:«Ось ти який!..Ти стер у собі багато чого.Набагато більше, ніжможнабуло сподіватися».Обличчявдзеркалі—неохайнішеістаріше,ніжзвичайно.Яретельновимивмиломобличчя,натер шкіру лосьйоном. Повільно вимив руки і старанно витерся новим рушником. Потімпішовнакухнюі,ковтаючипивозбанки,навівпорядокухолодильнику.Викинувпрогниліпомідори,поставивурядбанкипива,прибравзістолазайвийпосуд,склавсписокпотрібнихпродуктів…

Досамогоранкуяпоглядавнамісяцьідумав:«Коливжецескінчиться?»Настанеіншийдень—іязустрінудесьіншужінку.Всебудеприродно—мипритягнемосяоднедоодного,як дві планети.Марно сподіватимемося на чудо, якийсь час вичікуватимемо, стиратимемосвоїдуші—ірозійдемося.

Коливжецескінчиться?

2Черезтижденьпіслятого,якнадійшоввіднеїлистзфотографієюкосмонавтанаМісяці,

менідовелосяпоїхатиувідрядженнядоХакодате.Якзавжди,роботуйцьогоразуважкобулоназвати цікавою, але в моєму тодішньому стані я не міг особливо перебирати. Зрештою,будь-яка робота, яка мені коли-небудь випадала, нічим не відрізнялася одна від одної. Нащастя чи на нещастя, взагалі природа речей така, що її вияви перестають змінюватися, яктількимидоходимодокрайньоїмежі.Скажімо,якувипадкузізвуком.Доситьперейтичерезпевнучастоту,якдваблизькихзвукивухоперестаєрозрізняти,апотімнавітьчути.

Під час відрядження планувалося виконати замовлення одного жіночого журналу —познайомити його читачок з делікатесами Хакодате. Нам з одним фотографом належалообійти кілька тамтешніх ресторанів, мені написати текст, йому— зробити знімки. Загаломзібрати матеріалу на п’ять сторінок. Жіночим журналам потрібні такі статті, отже хтосьповинен їх готувати. Так само, як вивозити сміття і розгрібати кучугури снігу на дорогах.Хтосьжемаєцеробити.Незалежновідтого,подобаєтьсявонойомучині.

Упродовжтрьохзполовиноюроківязаймавсятакоюнапівкультурницькоюдіяльністю.Такбимовити,«розгрібаннямкучугуркультури».

Після того, як через певні обставини я покинувфірму, якоюми удвох з компаньйономуправляли, я і півроку майже ні до чого не прикладав рук. І не мав бажання що-небудьробити. Попередньої осені в моєму житті багато чого сталося. Я розлучився з дружиною.Помермійдруг.Померзагадковоюсмертю.Подружкапокинуламене,несказавшиніслова.Язустрів дивних людей, які втягли мене в дивну історію… А коли все скінчилося — язанурився у глибоку тишу, раніше мені незнайому. Моя оселя просякла страшно густимвідчуттямвідсутностііншихлюдей.Напіврокуявідгородивсяунійвідсвіту.Уденьвиходивнадвір лише для того,щоб купити якнайменшу кількість продуктів, потрібних для життя.Тільки вдосвіта вибирався з дому і без жодної мети прогулювався безлюдними вулицямиміста.Азпоявоюпершихперехожихвертавсядодомуйлягавспати.

Надвечірпрокидався,готувавсобісяку-такувечерю,годувавконсервамикота.Повечерісідав на підлогу і, безперестанкупрокручуючи в пам’яті події,що сталися зімною,шукавміжнимиприхованого зв’язку.У головіпереставляв їхміжсобою,перераховувавмоменти,колищезалишавсяхочякийсьвибір,роздумувавнадпромахамиусвоїдіях…Ітакцетривалодосвітанку.Апотімзновувибиравсяздомуібезцільноблукавпобезлюднихвулицях.

Ті півроку я жив так день за днем. Саме так, від січня до червня сімдесят дев’ятого.Жодної книжки не прочитав. Газет не розгортав. Музики не слухав. Телевізора і радіо невмикав.Нізкимнезустрічався,нізкимневіврозмов.Майженебравуротспиртного.Немавохоти.Щовідбувалосянасвіті,хтопрославився іхтопомер—яуявленнянемав.Таценеозначає,щоявідкидавбудь-якуінформацію.Простонічогоновогознатинехотілося.Івсе-таки я відчував, що світ не стоїть на місці. Навіть замкнувшись у своїй оселі, я шкіроювідчував його рух. Однак залишався до всього байдужим. Усе проходило повз мененепомітно,яктихийвітерець.

А я все сидів на підлозі і воскрешав у пам’яті своє минуле. І дивна річ— від такогонеперервного нічного самозаглиблення упродовж півроку я зовсім не відчував утоми інудьги.Бонадтовелетенськимиібагатограннимибулиподії,якіяпережив.Велетенськимиінадивореальними.Нібивідчутниминадотик.Вониздавалисямонументом,щовивищуєтьсяу нічній темряві. Пам’ятником, спорудженим на мою честь… Я геть-усе докладнопроаналізував. Пройшовши крізь минулі події, я, звісно, зазнав пошкоджень. І то не малих.

Чимало крові тоді з мене витекло. Деякі рани з плином часу зарубцювалися, інші згодомвідкрилися. Однак упродовж півроку я жив відлюдно не для того, щоб лікувати їх. Меніпростобувпотрібенчас.Піврокудлятого,щобзібратидокупивсе,щостосуєтьсяпережитихподій,йконкретно,по-діловому,їхосмислити.Таценеозначає,щоявирішивзамкнутисьусобі, вперто заперечувати зовнішній світ. Просто вся проблема зводилася до часу. Чистофізичногочасу,потрібногодлятого,щобпоновитисилиіпереродитися.

Про змістпереродження і спрямованістьподальшихзусильявирішивнедумати.Боцезовсіміншепитання,наднимкращеподуматипізніше.Передусімтребавідновитидушевнурівновагу.

Янавітьзкотомнерозмовляв.Кількаразівхтосьтелефонував—ятрубкинебрав.Інколихтосьстукавудвері—яневідповідав.Приходили також листи.Мій колишній компаньйон писав, що турбується про мене—

мовляв, не знає, куди я дівся, і що роблю.Що листа посилає навмання на мою колишнюадресу.Щохотівбизнати,чинемігбименівчомусьдопомогти.Щосправивконторійдутьбільш-менш непогано. Згадав і про спільних знайомих…Я перечитував ці листи по кількаразів,щобзбагнутиїхнійзміст,—ізапихавушухлядустола.

Писала й колишня дружина. Торкалася кількох цілком практичних справ. Викладала їхнадзвичайно по-діловому. І наприкінці повідомила, що збирається виходити заміж — залюдину,зовсімменінезнайому.Сухимтономлистаначехотіласказати,щоятогощасливцяніколийнезнатиму.Виходить,щомогоприятеля,якийзалицявсядонеї,колимирозлучалися,вона такожвідшила. «Тацейнедивина»,—подумав я.Аджея знавйого якоблупленого.Такийсобічоловічок,нічимособливимневиділявся.Бринькавджазнагітарі,зірокзнебанезнімав. Нецікавий і як особистість. І що її в ньому привабило — ніяк не второпаю. Тазрештою,цевжеїхнясправа,анемоя.«Провасянетурбуюсь,—писалавона.—Виубудь-якій ситуації дасте собі раду. Скоріше мене непокоїть, що станеться з людьми, яких доляможезвестизвамиумайбутньому.Останнімчасомсаметакіречіменетривожать».

Яперечитавцьоголистакількаразів—ітакожпоклавушухлядустола.Осьтакповоліспливавчас.Згрошиматруднощівяневідчував:назаощадженнямігпрожитипринаймніпівроку,а

щоробитимудалі,яквонискінчаться,вирішивподуматизгодом.Минулазима,насталавесна.Веснянесонцезаповниломоюоселютеплиммирнимсвітлом.Ящоднявдивлявсявлінії,якірозмальовувалонапідлозі сонячнепроміння, і помічав,щопотроху сонце змінювало своютраєкторіюнанебозводі.Веснабудилавмоємусерцірізноманітніспогадипроминуле.Пролюдей,якіпішли.Пролюдей,яківмерли.Язгадавпродвохдівчат-близнючок,зякимиякийсьчасживразом.Булоцесімдесяттретього.Так,саметогороку.Мояоселятодібулапорядзполем для гольфу. Під вечір ми перелазили через огорожу з металічної сітки й довгопрогулювалися по полю, підбираючи загублені м’ячики. І тепер, поглядаючи на вечірнєсонце,язгадувавтой,колишній,краєвид…

Девонивсіділися?Прийшличерезвхід.Пішличерезвихід.Язгадавтакожпроневеличкузабігайлівку,доякоїмизпокійнимдругомучащали.Там

ми згаяли силу-силенну часу.Однак заразмені здається,що то булинайзмістовніші годинимогодотеперішньогожиття.Справді,дивно…Згадавдавнюмузику,якатамзвучала.Мибулитодістудентами.Пилитампивойкурилисигарети.Безтоїзабігайлівкинемоглиобійтися.І,звісно,велирозмовипросе,проте.Аотпрощоконкретно—неможупригадати.Пам’ятаютільки,щовелирозмовитайусе.

Теперйоговженемаєнацьомусвіті.Помер,невитримавшинепосильноготягарянасвоїхплечах.Прийшовчерезвхідівийшовчерезвихід.Веснавжебулаврозпалі.Перемінивсязапахвітру.Новимивідтінкамизабринілайнічна

темрява. Звуки відлунювали у вухах зовсім по-іншому, ніж раніше. З кожним днем веснанаближаласядоліта.

Наприкінці травня здох кіт. Несподівано — без жодних попередніх симптомів.Прокинувшисьодногоранку, япобачивйогона кухні—лежавкалачикому кутку і вженедихав.Напевне,йсамнепомітив, якумер.Йоготілонадотикнагадувалосмаженукурку зхолодильника, ашерсть була брудніша, ніж зажиття.Кота звалиОселедцем.Життя випалойому не зовсім щасливе. Ніхто його не любив, та й сам він ні до кого особливо неприхилявся.Налюдейзавждидививсязтривогоювочах.Такимпоглядом,нібихотівсказати:«Осьзновуящосьутрачу».Наврядчизнайдетьсянасвітіщеодинкітзтакимиочима. Іотйогонестало.Доситьумертиодинраз—ібільшенічогонедоведетьсявтрачати.Уцьомувеликедостоїнствосмерті.

Я запхав його труп у паперовий пакет із супермаркету, поклав на заднє сидінняавтомобіля і в крамниці металевих виробів купив лопату. Потім сів за кермо, вперше заостанній час увімкнув радіо і, слухаючи рок-музику, вирушив по шосе на захід. Музиказдебільшого виявилася нікудишньою: «Fleetwood Mac», «АВВА», Меліса Манчестер, «ВееGееs», «КС аnd thе Sunshine Band», Донна Самер, «Еадles», «Воston», «Сотmodores», ДжонДенвер,«Сhicagо»,КенніЛогінз…Вонаспливалаізникалавповітрі,якпіна.«Казна-що,анемузика»,—подумавя.Споживчийтовармасовоговиробництва,призначенийдлятого,щобспорожнюватикишеніпідлітків…

Відтакихдумокяраптомзасумував.Часизмінилися.Отівсе.Стискаючи кермо, я намагався пригадатищось з бездарної музики, яка линула з радіо,

колипідліткомбувя…«НенсіСінатра—отобулодрантя!»—думавя.Тайгурт«Мопkeys»відньоговцьомуневідставав. ІнавітьПресліспівавбезлічнікудишніхмелодій.Ащебувтакий собі Тріні Лопес. Більшість пісень Пета Буна викликали в роті присмак туалетногомила.ПотімФабіан,БобіРайдел,Анет…Післятогозгадався,звісно,гурт«Herman’sНегmits».Ото було вже справжнє стихійне лихо!.. Один за одним на пам’ять наверталися учасникибезликих англійських музичних гуртів. З довгими патлами, в кумедних костюмах. Цікаво,скільки ще зможу пригадати? «Honeycombs», «Dave Clark Five», «Jerry and Peacemakers»,«Freddy and theDreamers»…«JeffersonAirplane» зі співаками, схожимина задубілих трупів.ТомДжонс—відсамоїзгадкипроньогодушаздригається.АщеЕнґельбертГампердінк—гидкийклонТомаДжонса.ГербАльпертіТіпанаБрасзїхньоюмузикою,придатноюхібащодлярекламитоварів.Далі—лицеміриСаймонзҐарфанклом.Неврастенікиз«JacksonFive»…

Всебулооднакове.Ніщоусвітінезмінюється.Завжди,завжди,завждипорядокречейодинітойже.Хібащо

номер року інший і нові люди на місці своїх попередників. Беззмістовна музика дляодноразовогокористуваннявусічаси існувала ініколинепереведеться.Усеповторюється,начеприливівідпливнаморіпіддієюМісяця.

Перебираючивсецевпам’яті,ядоситьдовгогнававтомобільпошосеназахід.Раптомзрадіополинулапісня«Бурийцукор»гурту«RollingStones».Ямимоволіусміхнувся.Тобулачудова мелодія. «Саме те, що треба», — подумав я. «Бурий цукор» стала популярною,здається,сімдесятпершого…Яспробувавзгадатиточніше,аленезміг.Автім,хібаценевсеодно?Сімдесят першого чи сімдесят другого— сьогодні це вже не має значення.Навіщо

взагалінадтакимидрібницямивсерйоззадумуватися?Забравшись досить глибоко в гори, я з’їхав зі швидкісної автомагістралі, знайшов

підходящийліс іпоховавтамкота.Углибинілісувикопавлопатоюямузавглибшкиводинметр,кинувнаїїдноОселедцявпаперовомупакетійзасипавземлею.«Пробач,алебільшогоми з тобоюне заслужили»,—сказав я наостанку котові.Увесь час, поки я копав яму, десьпоблизубезперестанкуспівалаякасьмаленькапташка.Високимтоном,нібинафлейті.

Зрівнявши могилку, я поклав лопату в багажник і виїхав на шосе. А потім, зновуслухаючимузику,погнававтомобільдоТокіо.

Яніпрощонедумав.Тількизосередженослухавмузику.СпочаткубулочутиРодаСтюартаігурт«J.GilesBand».Потімдиктороголосивмелодію

зминулихдесятиліть—«Народженийдлявтрат»увиконанніРеяЧарльза.«Янародився,щобвтрачати, — співав Рей Чарльз, — і тепер ось-ось втрачу тебе…» Слухаючи цю пісню, ясправдізасмутився.Настільки,щомалосльозиневиступили.Зімноюінодітакебуває.Чиставипадковість раптом зачіпає найслабшу струну моєї душі…На півдорозі я вимкнув радіо,зупинивсянанайближчійбензоколонціівресторанчикузамовивовочевихсандвічівзкавою.Потімутуалетістаранновідмивавзабрудненіземлеюруки.З’ївлишешматоксандвіча,затевипивдвічашкикави.

«ЩотамзмоїмОселедцем?—думавя.—Уямі,напевне,темрява—хочвокострель.—Згадав,якгрудкиземлівдарялисяобпаперовийпакет.—Однакбільшогоминезаслужили.Ніти,нія».

Цілісінькугодинуяпросидівутомуресторанчику,втупившисьутарілкуізсандвічами.Рівночерезгодинупідійшлаофіціанткауфіолетовійспідничційчемноспитала,чинеможнаприбратитарілку.Якивнувголовою.

«Нущож,—вирішивя.—Поравертатисяусвіт».

3Усхожомуна велетенськиймурашник суспільстві розвинутого капіталізму знайти собі

роботунетакужейскладно.Яснаріч,якщотількиненадтоперебиратиїїрідізміст.Ранішеякспіввласникконториямавсправузредагуваннямінаписаннямтекстів.Зтого

часувменезалишилосякільказнайомих,зайнятихуцьомубізнесі.Атомузаробитисобінапрожитокпозаштатнимжурналістомбулодляменепросто.Тимпачещояналежудолюдей,життяякихневимагаєвеликихвитрат.

Я розшукав свій колишній записник і зателефонував за кількома номерами. Прямозапитав,чинезнайдетьсядляменепідходящаробота.Мовляв,зпевнихпричиннаякийсьчася відійшов від будь-яких справ, однак тепер, якщо можливо, хотів би знову попрацювати.Мені відразу підкинули кілька невідкладних замовлень. Ясна річ, не дуже-то серйозних.Здебільшого написання статей для заповнення прогалин у рекламних журналах і брошурахкомпаній. М’яко кажучи, половина матеріалу, який мені довелося писати, була цілкомбеззмістовноюінаврядчимогластатикомусьупригоді.Однеслово,марнатратапаперуйчорнила. Однак я над цим не задумувався і виконував замовлення одне за одним майжемашинально.Спочаткуобсягроботибувнезначний.Працювавягодинидвінадень,арештучасупрогулювавсяпомісту івідвідувавкінотеатри.Переглянувсилу-силеннуфільмів.Такепривільнежиттятривало,напевне,місяцівзотри.Іцьоговиявилосядосить,щобзвикнутидоприємноїдумки,щовсе-такипотрохуприлучаюсядодіяльностінакористьсуспільства.

На початку осені становище моє почало змінюватися. Замовлень раптом побільшало.Телефонмійдзеленчавбезперестанку з ранкудо вечора, листи від клієнтівпереповнювалипоштову скриньку. У виробничих справах я зустрічався з багатьма людьми, часто з нимиобідав. Вони ставилися до мене дружелюбно, обіцяли й надалі підкидати мені новізамовлення.

Причина дуже проста, чому так сталося. Запропоновані замовлення я не перебирав,погоджувавсянавсе,щодавали.Договірвиконувавтрохиранішевідвизначеноготерміну.Ужодномуразінескаржився.Крімтого,писавгарнимпочерком.Дороботиставивсясумлінно.Те,щоколегиробилиабияк,ядоводивдодосконалості.Інавітьколименіплатилимало,некривився від невдоволення. Якщо мені телефонували о другій ночі й просили терміновонаписати двадцять сторінок тексту по чотириста знаків на кожній (скажімо, про перевагимеханічнихгодинників,привабливістьсорокарічнихжінокабокрасуХельсінкі,де,я,звісно,ніколинебував)дошостоїранку,товжедополовинишостоїятакезамовленнявиконував.Якщо просили переробити— дошостої переписував наново. Тож не дивно,що репутаціямоясередзамовниківзростала.

Усецескидалосянарозгрібанняснігу.Яктількиснігпадав—яметодичновідгрібавйогонаузбіччя.І нітрохи не жадав слави, не сподівався на винагороду. Сніг падав— і я мусив його

прибирати.Систематичноіневідкладно.Зізнаюся,інодіяловивсебенадумці,щовсеце—марнатратажиття.Тапоступовоядійшоввисновку:хібаєякісьпідставизцьогоприводунарікати на несправедливість, якщо так само папір і чорнило переводиться на ніщо?Зрештою, ми живемо у високорозвиненому капіталістичному суспільстві. У такомусуспільствімарнотратство—найвищачеснота.Політикиназиваютьйого«вдосконаленнямвнутрішньогоринку».Адляменеце—«безглуздемарнотратство».Такаотрізницядумок.Тавід цього ніщо не змінюється. Адже нам нічого іншого не залишається, як жити в цьомусуспільстві.Якнеподобається,можнаподатисякуди-небудьуБангладешабоСудан.

ТаотніБангладеш,ніСуданменеособливонецікавили.Атомуямовчкипрацювавдалі.Тимчасомпочалинадходитизамовленнянетількивідрекламнихагентств,алетакожвід

популярнихжурналів.Передусімчомусьвіджіночих.Потрохуяпочавбратидлянихінтерв’юі писати короткі репортажі з місця подій. Однак така робота не стала цікавішою запопередню — з рекламними журналами. З огляду на характер журналів для жінок братиінтерв’юдоводилосяздебільшоговзірокшоу-бізнесу.Таотбіда,набудь-якезапитаннявонизавждидавалистереотипнувідповідь.Вимоглиїїпередбачитищепередтим,якпоставилизапитання.Аінодітраплялосящегірше—менеджервимагавзаздалегідьподатийомуперелікзапитань,щоб приготувати відповіді. Коли я запитував таку сімнадцятирічну співачку прощось, що виходило за наперед домовлені рамки, менеджер відразу втручався в розмову:«Запитання не за темою, відповідати не можемо». Я навіть всерйоз побоювався, чи бездопомогименеджеравоназмоглабвідповісти,якиймісяцьідепісляжовтня.Яснаріч,такупроцедуру важко назвати інтерв’ю. Однак я працював, не жалкуючи сил. Перед кожнимінтерв’юзбиравдоступнуінформацію,готувавзапитання,щонезустрічаввіншихінтерв’ю.Вироблявплан статті.Причомустаравсяне зарадивизнання абопохвали.Простовід такихзусильявідчувавнезрівняннунізчимнасолоду.Тобувсвоєріднийавтотренінг.Практична—і якщо хочете, беззмістовна— напружена розминка для пальців і голови,що відвикли відроботи.

Соціальнареабілітація.Ще ніколи досі я не був настільки зайнятий. Крім кількох регулярних замовлень,

траплялося чимало випадкових. Робота, до якої нікого не змогли підрядити, обов’язкововипадаламені.Таксамо,якіскладнатахитромудра.Уцьомусуспільствіязайнявстановище,схоже на заміське звалище зужитих автомобілів. Якщо в когосьщось виходило з ладу, вінпідкидавйогомені.Підкидавпізновночі,коливсіспалиміцнимсном.

Завдякицьомумійбанківськийрахунокрозбухнувдосуми,якаменіранішейнеснилася,алечерезнадмірнузайнятістьянемавчасунаїївитрачання.Япозбувсясвоєїтарадайки,відякої в мене голова боліла, І придбав за безцінь у приятеля «субару-леоне». Не останньоїмоделі, але з невеликим пробігом, стереомагнітофоном та кондиціонером. Автомобіля зтаким причандаллям я ще ні разу в житті не мав. Переселився у квартиру на Сібуя, бопопереднябуладужедалековідцентру.Якбиненабридливийгуркітнаавтострадізавікном—доситьпристойнежитло.

Спавзжінками,зякимипознайомивсяпороботі.Соціальнареабілітація.Язнав,зякимидівчатамивартоспати.Знав,зякимивдасться,азякими—ні.Знавтакож,

зякиминівякомуразіспатинеслід.Такийдосвідприходитьзвіком.Ятакожвідчував,колитребаобриватистосунки.Атомувсепроходилоприродноігладко.Янікогонемучивініхто—мене.Прицьомурозлукаобходиласябезспазмугорлітащемунасерці.

Найглибшістосункиязав’язавіззгаданоюранішедівчиною,щопрацювалавтелефоннійкомпанії.Япознайомивсязнеюнановорічнійвечірці.Миобоєбулинапідпитку,жартувалиодне з одним — і за взаємною згодою переночували в моїй постелі. Дівчина виявиласякмітливою, з чарівними стегнами. Ми часто сідали на мою «субару» і вирушали напрогулянкузамежіТокіо.Іноді,коливнеїбувнастрій,вонателефонуваламенійпитала,чинеможнаприїхатий залишитися вмененаніч.Такі прямі та відверті стосунки склалися вмоємужиттівперше,алеія,івонарозуміли,щовонинідочогонеприведуть.Івсе-такимиудвох спокійно насолоджувалися чимось схожим на відстрочку якогось присуду, якийприготувалонамжиття.Дляменетобулидні,сповненіособливогодушевногоспокою.Ми

ніжно обнімалися і пошепки вели розмови. Я частував її своїми стравами, приносив їйподарунки на день народження, а вона — мені. Ми відвідували джаз-клуби й пили тамкоктейлі.Ніразунесварилися.Кожензнав,чогохочевідіншого.Однакусецеврешті-рештскінчилося.Скінчилосяраптомодногоднятаксамо,якобриваєтьсяплівкаукінопроекторі.

Вона пішла, залишивши в мені набагато більше відчуття втрати, ніж я сподівався.Тривалийчасменемучиланестерпнапорожнеча.Янідочогонебрався.Однезаоднимвсіменепокидали—ітількиясамназавждизастигвочікуваннікінцяпродовженоївідстрочкивироку…Реальнежиттяобернулосявнереальність.

Однакпередусімнецеспричинилосядовідчуттяпорожнечі.Основноюпричиноюбулоте,щовглибинідушіяневідчувавунійпотреби.Вонамені

подобалася.Менібулоприємнознеюпоряд.Мивмілинаповнюватизатишкомтойчас,колибули разом. Вона розбудила в мені ніжні почуття. Але в кінцевому рахунку я міг без неїобійтися. Я зрозумів це чітко вже на третій день після того, як вона пішла. Таки-так, вонабулаправа:навітьперебуваючиразомзнею,язалишавсянасвоємуМісяці.Навітьвідчуваючисвоїмбокомїїгруди,япрагнувчогосьзовсіміншого.

Я потратив чотири роки на те, щоб своє життя знову поставити на тверду основу.Ретельно виконував отримані замовлення і тим самим повернув до себе довіру людей. Нескажу, що багато з них, — але дехто навіть подружився зі мною. А проте, само собоюзрозуміло,щоцьогоменібулозамало.Абсолютнозамало.Інакшекажучи,затойчасязновуопинивсянастарті.

«Такот,—подумавя.—Виходить,щоу свої тридцятьчотирия вернувсянапочатокдороги.Тощожтеперробити?Зчогопочати?»

Довгодуматинадцимнедовелося.Відсамогопочаткуязнав,щотребаробити.Рішенняужедавновитало,мовгустахмара,надмоєюголовою.Менітількиневистачалорішучостіздійснитийого,аневідкладатизднянадень.Ямушуповернутисявготель«Дельфін».Осьтамусепочнеться.

Тамямаюзустрітисязнею.Зтієювисококласноюповією,якапривеламенедоготелю«Дельфін»… Бо цього від мене домагається Кікі. (Тепер їй треба дати якесь ім’я. Нехайнавіть тимчасове. Її звали Кікі. Я дізнався про це пізніше за обставин, про які розповімзгодом.Принаймніводномуіззакутківцьогодивноготісногосвітутакдонеїзверталися.)Безперечно,вїїрукахбувключ,здатнийзавестимійзаглухлиймотор.Яповиненпокликатиїїдосебе.Дожиттязімною,відякоговонавідмовилася.Ачицеможливо?Незнаю.Івсе-такинічого іншого не залишається, як спробувати це зробити. Звідти й почнеться мій новийжиттєвийцикл.

Я спакувався і якомога швидше розправився з найнагальнішими замовленнями. Потімскасував всю роботу, передбачену розкладом на наступний місяць. Обдзвонивши своїхклієнтів,яповідомив,щочерезсімейніобставинизмушенийвідлучитисянамісяцьзТокіо.Кілька редакторів трохи побурчали, але врешті-решт змирилися.Адже прощось подібне япросивупершеі,крімтого,термінвиконанняїхніхзамовленьвиходивщенескоро.Отожянеставивїхубезвихідь.Атомумидійшливусьомузгоди.Япообіцяв,щорівночерезмісяцьповернусьізновувізьмусядороботи.ПіслятогоясівулітаківідправивсянаХоккайдо.Бувпочатокберезня1983року.

Однак,звісно,моєвідлученнязполябоюнескінчилосязамісяць.

4Найнявши таксі відразу на два дні, удвох з фотографом я гасав вулицями засніженого

Хакодате,переїжджаючивідресторанчикадоресторанчика.Інтерв’ю в мене завжди заздалегідь сплановані й результативні. У такій справі

найважливіше—попереднійзбірвідомостейірозробкадокладногопланудій.Можнанавітьсказати, що більшого й не треба. Перед тим, як брати інтерв’ю, я збираю всю доступнуінформацію.Зцієюметоюможнаскористатисяорганізаціями,щонакопичуютьдані,потрібнітакимлюдям,якя.Доситьстати їхнімчленом,сплатившивнески,—іматимешмайжевсе,що тебе цікавить. Якщо, наприклад, скажеш, що збираєш відомості про ресторани вХакодате, тобі дадуть їх удосталь. З інформаційного лабіринту велетенського комп’ютерашвидко добудуть усе, що тобі потрібне, роздрукують, укладуть у конверт і пришлютьдодому.Заце,звичайно,доведетьсяплатити,таякщовзятидоуваги,щозацігрошікупуєшчужупрацютазаощаджуєшсвійчас,—їхнясуманездаватиметьсятакоювжейвеликою.

Незалежновідцьогоясамнесиджунаодномумісці, ароздобуваю інформаціютакожособисто. Адже існують туристичні бюро з рекламними проспектами. І бібліотеки зпровінційнимигазетамитапублікаціями.Зтакихджерелячерпаюдоситьбагатоматеріалу.Вибираюзньогоцікавідляменезакладийтелефонуюдоних,щобдізнатисяпроїхнігодинироботи та вихідні дні. Таким чином я зберігаю чимало часу для самого інтерв’ю.Потім яберу блокнот і складаю план на цілий день. На карті міста прокреслюю свій маршрут.Елементиневизначеностінамагаюсьзвестидомінімуму.

Після того ми з фотографом обходимо по черзі всі ресторани у списку. Разом— десьтридцять. Страви, ясна річ, тільки пробуємо на смак і без жалю залишаємо на тарілках.Виходитьтакесобівдосконаленеспоживання.Нацьомуетапіприховуємо,щомирепортери.І нічого не фотографуємо. Тільки вже надворі обговорюємо якість страв й оцінюємо її задесятибальною системою. Ресторани з доброю оцінкою залишаємо у списку, з поганою—викреслюємо. Загалом розраховуємо відсівати більшу половину. Паралельно з цимконтактуємо змісцевимижурналами, якінамрекомендуютьщеп’ятьресторанчиків,щоневвійшли до нашого списку. Заглядаємо й до них. Вибираємо. І тільки склавши остаточнийсписок, телефонуємо в кожний заклад, повідомляємо назву журналу і просимо дозволу наінтерв’юзфотографуванням.Усецезабираєдвадні.Увечерівготельномуномеріянакидаюрукописрепортажу.

Наступногодня,покифотографшвиденькофотографуєстрави,ярозмовляюзвласникомресторану.Такожнашвидкуруч.Загаломмивкладаємосяутридні.Звичайно,єрепортери,яківстигають це зробити за коротший час. Але вони заздалегідь нічого не перевіряють.Обходятьтількипопулярнівмістізаклади.Іншіпримудруютьсяписатипрострави,навітьнепробуючиїхнасмак.Якзахочуть,тойнапишуть.Чеснокажучи,ясумніваюся,чибагатохтозжурналістівдокладаєстількизусильдонаписанняподібногорепортажу,якя.Такароботазабираєбагатоенергії,якщоставишсядонеїсумлінно,алеїїможнавиконуватитакожабияк,якщо заманеться. Від того, готують репортаж сумлінно чи сяк-так, його якість майже незалежить. На перший погляд в обох випадках результат здається однаковим. І тільки якщоуважнопридивитися,помітнонезначнувідмінність.

Усе це я пояснююне для того,щоб вихвалятися.Просто хочу,щоб стало зрозуміло, вчомуполягаєсутьмоєїроботитаякогонапруженнявонавимагає.

Разомзнинішнімфотографомяпрацювавужекількаразівпередтим.Унасвиявилосябагато чого спільного. Ми були схожі на санітарів у моргу зі стерильно-чистими білими

рукавичками, з великими масками на обличчі й тенісними кедами без жодної клямки наногах…Працюємо оперативно й узгоджено. Зайвих балачок не ведемо, поважаємо роботуодин одного. Обидва розуміємо, що такою невдячною роботою заробляємо собі напрожиток.Хайтамщо,аякщовжещосьробимо,торобимосумлінно.Уцьомурозумінніми—справжніпрофесіонали.

Увечерітретьогодняядописаврепортаж.Четвертий,резервнийденьвиявивсявільним.Виконавшисвоєзавданняінезнаючи,чим

би ще зайнятися, ми взяли напрокат автомобіль, відправилися за місто й цілісінький денькаталися на лижах. Вечір провели за їдою та питтям саке. День минув неквапливо йпривільно.Рукописрепортажуяпередавфотографу,щобтойвідвізйогодоТокіойможнабулодоробитийогобезмене.Передтим,яклягтиспати,язателефонувавудовідковебюроСаппоройпопросивтелефоннийномерготелю«Дельфін».Чекатидовгонедовелося.

Я сів на ліжко й віддихався. Тепер принаймні відомо, що готель «Дельфін» незбанкрутував. На душі трохи полегшало. Адже ніхто не здивувався б, якби той готельперестав існувати. Я перевів подих і набрав записаний телефон. На тому кінці телефонноїлінії підняли трубку. Настільки швидко, що здавалося, ніби не могли дочекатися могодзвінка.Томуятрохирозгубився.Щосьтутявнонетак.Надтопрофесійно.

Потелефонувідповіладівчина.Дівчина?«Щозамара?»—подумавя.Готель«Дельфін»неналежавдотихзакладів,денареєстратурісидятьдівчата!

—Алло,готель«Дельфін»слухає!—відповіладівчина.Збитий з пантелику, я про всяк випадок перепитав адресу. Вона була такою самою, як

колись.Напевне,найнялисобідівчину.Зрештою,нічогодивноговцьомунемає.Ясказав,щохочузамовитисобіномер.

—Дякую.Будьласка,почекайтехвилинку.Яз’єднаювасзвідповідальнимзаприйманнязамовлень,—жвавопрощебеталадівчина.

Відповідальний за приймання замовлень? Я знову розгубився. Дійшовши до цьогомоменту,явженезнаходивжодногопоясненнятому,щопочув.Що,власне,сталосязготелем«Дельфін»?

—Вибачте,щозатримаввас.Відповідальнийзаприйманнязамовленьслухає!—таксамопо-молодечому озвався чоловічий голос. Бадьорий і приязний голос кваліфікованогоготельногослужбовця.

Я замовив одномісний номер на три доби й повідомив йому своє прізвище та номертелефонувТокіо.

— Замовлення прийнято! Одномісний номер на три доби від завтрашнього числа!—підтвердивчоловік.

Я не знайшовся, що б іще запитати, а тому подякував і, не виходячи зі станурозгубленості, поклав трубку. І коли її поклав, то відчув, що розгубленість тількипоглибшала.Якийсьчасянеспускавочейзтелефонногоапарата.Меніздавалося,щоот-отхтосьзателефонуєідастьякісьпояснення.Однакпоясненнянеприходили.«Гаразд,хайбуде,щобуде,—вирішивя,зусімзмирившись.—Самтудипоїдуіз’ясуюусенамісці».Убудь-якомуразідоведетьсяїхати.Іншоговиборунемає.

Зателефонувавши черговому в готелі, я попросив розклад руху поїздів до Саппоро.Завтра ще до полудня відходив один експрес. Потім я зателефонував покоївці, замовив уномер півпляшки віскі з льодом і сів дивитися телевізор. Показували ковбойський фільм зКлінтономІствудом.ЗавесьчасКлінтонІствудніразунезасміявся.Інавітьнеусміхнувся.Якепкувавзнього,алевінзалишавсянезворушним.Кінофільмскінчився,ядопиввіскі,загасивсвітло,заснув—ідоранкунебачивжодногосну.

***

Завікномекспресапроліталитількизасніженікраєвиди.Бувпогіднийсонячнийдень, інавітьвіднедовгогопоглядунанихпочиналиболітиочі.Ніхто зпасажирів, кріммене,невизиравувікно.Бовсізнали:хочскількидивися,апобачишлишесніг.

Яневстигвчаснопоснідати,атомущепередобідомпопрямувавдовагону-ресторану.Замовивпиватаомлет.Застоликомнапротименесидівчоловікроківп’ятдесятивкостюмізакуратнозав’язаноюкраваткоюітакожпивпиво,заїдаючийогосандвічемзшинкою.Своїмвиглядом він чомусь нагадував механіка. І насправді ним був. Завівши зі мною розмову,чоловіксказав,щозаймаєтьсятехнічнимобслуговуваннямлітаківСилСамооборони.Потімдокладно розповів, як радянські бомбардувальники та винищувачі порушують нашповітрянийпростір.Протевменесклалосявраження,щонезаконністьтакихдійрадянськихлітаківйогоособливонехвилює.Набагатобільшевінпереймавсяпитаннямекономічностіамериканського «фантома» F4. Повідомив, скільки пального той літак пожирає під часодного-однісінькогозльотузатривогою.Іназвавцестрашниммарнотратством.

—Якбиамериканцідоручиливироблятиїхяпонськимавіабудівельникам,толітакибулибнабагатоекономічнішими!Таймисамі,якбитількизахотіли,хочзаразмоглибпобудуватидешеві реактивні винищувачі, не гірші за своїми літно-тактичними даними від«фантомів»,—провадивдалічоловік.

Тоді яйомурозтлумачив,щомарнотратство—найвищачеснотау високорозвиненомукапіталістичному суспільстві. Те, що Японія закуповує у США реактивні винищувачі йпіднімає їх у небо за тривогою, розтринькуючи дорогоцінне пальне, змушує капітал усвітовій економіці швидше обертатися, й завдяки цьому капіталізм досягає ще вищогорозвитку. Якби всі поклали край такому марнотратству, то настала б велика депресія — ісвітова економіка полетіла б шкереберть. Марнотратство породжує суперечності,суперечностіактивізуютьекономіку,аїїактивізаціязновуведедомарнотратства.

—Може, це й так,— погодився чоловік, трохи подумавши.— Однак я виріс за тихвоєнних часів, коли всього не вистачало, і, мабуть, тому як слід не розумію теперішньогосуспільного устрою. На відміну від нас, молодих, я не звик до таких складнихпремудростей,—докінчиввін,силувановсміхнувшись.

Ятакожневважав,щозусімцимзвикся,алезатягуватирозмовудалінемавохоти,атомуособливоне заперечував.Ні, ядовсьогоне звик.Тількидещозрозумів.Аміжцимидвомастанами—звиканнямірозумінням—величезнарізниця…Ядоївомлет,попрощавсяівставз-застолу.

ПодорозідоСаппорохвилинтридцятьяспав,апотімчитавбіографіюДжекаЛондона,якукупивукнигарніпоблизузалізничноїстанціїзХакодате.ПорівнянозбурхливимжиттямДжекаЛондона,повнимзлетівіпадінь,моєздавалосясхожимнаспокійнеіснуваннябілки,що дрімає у дуплі на вершечку дуба, підклавши під голівку горіхи, в очікуванні приходувесни.Принаймнінакороткийчастакмені здалося.Отщотакебіографія!Хібахто-небудьчитатимежиттєписпрацівникаміськоїбібліотекивмістіКавасакі,якийпроживсвоєжиттятихо-мирно, без жодних пригод? Інакше кажучи, читаючи чужі біографії, ми шукаємосвоєрідноїкомпенсаціїзанашесіре,безрадіснеіснування…

Прибувши до Саппоро, до готелю «Дельфін» я вирішив добиратися, не кваплячись,пішки.Аджемавприсобітількисумкучерезплече,апогодастоялачудова,безнайменшоговітерцю.Повсюдина тротуарахлежаликупи снігу, а людирухалисяобережно,поглядаючипід ноги. Червонощокі дівчата-старшокласниці невгамовно про щось торохтіли, і з їхніх

ротів виривалася біла пара, на якій, здавалося, можна було писати ієрогліфи. Я прямуваввулицямиповільно,позираючинабудівлі таперехожих.ВостаннєяприїжджавдоСаппорочотирирокитому,алетеперменіздавалося,нібивідтодіминулацілавічність.

Напівдорозідоготелюязайшовдокафетерію,дескуриводнусигаретуйвипивміцноїгарячої кави з коньяком. Навколо мене люди займалися своїми звичними, буденнимисправами.Парочказакоханихпрощосьшепталася,двабізнесмени,розгорнувшипередсобоюдокументи, перевіряли якісь цифри, кілька студентів вели розмову про майбутній лижнійпохідіновийальбомгурту«ТhePolice».Передімноюбулазвичайнакартинаповсякденногожиття будь-якого японського міста. Кафетерій Йокогами чи Фукуоки всередині маєабсолютно однаковий вигляд. Але незважаючи на це, — ні, навпаки, саме завдяки такійсхожості — ось тут, за столом, я відчував нестерпно пекучу самотність. Здавалося, начетількия—зовсімчужоріднетіло.Ніцьомумісту,ніційповсякденностіяніякненалежу.

Якщо спитати, якому токійському кафетерію я належу, я відповім: ніякому. Однак утокійськомукафетеріюятакоїнестерпноїсамотностіневідчував.Япивкаву,читавкнижкуізвичногаявчас,оскількибувчастиноюповсякденності,яканевимагалаособливоглибокихроздумів.

АотуСаппороявідчувавсамотністьлюдини,якуначевисадилинаостровізаПолярнимколом.Краєвиднаньомузавждиоднаковий.Усюдиоднаковий.«Однакякщозньогозірватицю снігову машкару, то він не нагадуватиме жодної місцевості, яка мені знайома», —подумав я собі. Начебто й схожий і водночас відрізняється. Як зовсім інша планета. Людиговорятьтуттакоюж,якя,мовою,таксамоодягаються, виразиобличчявнихподібнідомого,алеувсьомуцьомуприсутнєщосьпринципововідмінне.Натакійпланетідеякізаконивтрачають силу, і нічого іншого не залишається, як перевіряти на власнійшкурі, які з нихдіють, а які—ні.Отож, якщо я ненароком припущуся хоч однієї помилки, всім тут станеясно,що я—людина з іншоїпланети.Вони схопляться зі своїхмісць і почнуть тицятинаменепальцями.

—Тинетакий!—кричатимуть.—Нетакий,нетакий,нетакий!Попиваючикаву,ямимоволівіддававсятакимроздумам.Химеритайгоді…Однактакиправда,щоясамотній.Знікимніякнепов’язаний.Івцьомумояпроблема.Я

завждиповертаюсядосебе.Ізалишаюсясам-один.Коливостаннєявсерйозукогосьзакохувався?Цілувічністьтому.Упроміжкуміждвомальодовиковимиперіодами.Увсякомуразі,в

доісторичнічаси.Скажімо,вюрськийперіодчищо.Все,щоменетодіоточувало,вжедавнозійшло зі світу. І динозаври, імамонти, ішаблозубі тигри. І газові бомбивпаркуМіясіта врайоні Сібуя. І виникло розвинуте капіталістичне суспільство. А я в ньому залишився сам-одинякпалець.

Я розрахувався з офіціантом, вийшов надвір і, ні про що не думаючи, попрямував доготелю«Дельфін».

Дорогидоньогояточнонепам’ятав,атомутрохихвилювався,чивідразуйогознайду.Але хвилювання виявилися даремними. Готель вдалося відшукати зразу. Тепер він з’явивсяпередмоїмиочимаувиглядівелетенськоїдвадцятишестиповерховоїбудівлі.По-модерномувигнуті лінії у стилі «Баугаус», блискучі стіни зі скла та нержавіючої сталі, широченнийпід’їзд для автомобілів з прапорами майже всіх країн світу, швейцари в елегантнихуніформах, що запрошують гостей до паркування, скляний ліфт до ресторану під самимдахом… Хто такого дива не помітить? На мармуровій колоні біля самого входу виднілорельєфнезображеннядельфіна,апідним—напис:

«DOLPHICHOTEL».Упродовждесьсекунддвадцятиязавмернамісцій,розкрившизподивурота,дививсяна

цю будівлю. А потім зітхнув — так глибоко й довго, що, здавалося, за той час міг бидолетітинавітьдоМісяця.М’якокажучи,ябувпростоошелешений.

5Стояти,якстовп,передготелемнегодилося,атомуявирішивзайтивсередину.Адреса

збігалася,йназвабулатасама.Інавітьномерзамовленодлямене.Доведетьсязайти.Я піднявся уздовж пологого під’їзду до ретельно начищених обертових дверей — й

опинився у фойє. Просторе фойє нагадувало спортивний зал з високою, до рівня другогоповерху, стелею. Крізь його суцільно-скляні стіни лилося яскраве сонячне проміння. У залібули розставлені великі дорогі дивани, а між ними у здоровенних вазах буяли живідекоративні рослини. У глибині фойє містився розкішний кафетерій. Один з тих, де назамовлення приносять чотири смачних сандвічі з шинкою завбільшки з візитну картку навеликому срібному тарелі, а до них — вишукано розкладені огірки з картоплянимипластівцями. Коли ж подадуть ще каву, то все це частування обійдеться в таку суму, якоїдеінде вистачило б на скромний обід для сім’ї з чотирьох чоловік. На стіні фойє висілакартинаолійнимифарбамиметрівтринапівтораізкраєвидом—мочараминаХоккайдо,—що вражала не так мистецькою довершеністю, як розмірами. Напевне, відзначалась якасьподія, бо у фойє юрмилися люди. Чоловіки середнього віку в новеньких костюмах,порозсідавшисьнадиванах,зажвавоюрозмовоюкивалиголовами іщедровсміхалися.Прицьомуоднакововипиналипідборіддя,однаковозакладалиногунаногу.«Мабуть,лікаріабопрофесориуніверситету»,—подумав.Окремовідних—аможе,все-такиразом?—торохтівгуртмолоденькихжінок.Половиназнихукімоно,половина—удовгихсукнях.Траплялисясеред гостей і європейські обличчя. У строгих костюмах, неяскравих краватках і з«дипломатами»наколінах,вониздавалисябізнесменами,якічекаютьдомовленоїзустрічі.

Однеслово,новийготель«Дельфін»процвітав.Розумноінвестованийуньогокапіталповертавсятеперувиглядінепоганихдоходів.Я

добре знав, як будуються такі заклади. Одного разу я готував рекламні тексти для цілоїмережіпершокласних готелів.Перед тим, якбратисядо їхньоїпобудови, люди заздалегідьусе, від початку до кінця, акуратно прораховують. Збирають фахівців, які заганяютьрізноманітну інформацію у комп’ютери й ретельно оцінюють витрати. Попередньоприкидають, скільки туалетного паперу доведеться закуповувати та за якою ціною. Задопомогою студентів, найнятих на тимчасову роботу, визначають кількість перехожих навулицяхміста—скажімо,Саппоро,—асередних—кількістьхлопцівідівчатвідповідноговіку,щоб передбачити числоможливих весіль.Прогнозують геть-усе. І тим самим зводятьризик,пов’язанийзпроектомбудівництва,домінімуму.Довгойдокладнорозробляютьплан,призначають виконавців проекту й купують земельну ділянку. Наймають персонал,запускають голосну рекламну кампанію. Не скупляться, щоб розв’язати якусь проблему задопомогоюгрошей,якщо,звісно,впевнені,щовониколисьповернуться…Такийотвеликийбізнес.

Зрозуміло,щоорудуватитакимвеликимбізнесомможетількипотужнаорганізація,піддахом якої зібралося багато різних фірм. Бо хоч би як хто намагався уникнути ризику —завждизалишитьсяте,чогопередбачитинеможна,ітількитакогородуконгломератздатнийзнешкодитийогонаслідки.

Зізнаюсь:новийготель«Дельфін»менінесподобався.Принаймнізазвичайнихобставиня ніколи вжитті не поселився б у такомумісці за власні гроші. Занадто дорого й занадтобагато зайвого. Однак тепер немає ради. Хай там що, а я вже перебуваю в новому готелі«Дельфін»,щонабравзовсіміншоїподоби.

Я підійшов до конторки реєстрації і, показавши візитну картку, відрекомендувався.

Дівчата у блакитнихфланелевих куртках зустрілимене приязними усмішками, як у рекламізубної щітки. Частина інвестованого капіталу пішла і на те, щоб навчити персоналпрофесійноусміхатися.Навсіхдівчатахбулибілосніжніблузки,волоссянаголовіакуратноукладене.Наоднійзтрьохдівчат,доситьсимпатичній,щопідійшладомене,булиокуляри,якіїйдужеличили.Відтого,щовонапідійшладомене,явідчувполегшення.Босередусіхтрьохвонабуланайвродливішаісподобиласяменізпершогопогляду.Вїїусміхупроглядалощосьтаке,щоприваблюваломоюдушу.Здавалося,начевонавтілюваладухготелю,якомуналежалотутбути.Ясподівався,щовонаот-отмахнезолотоюпаличкоюусвоїйручці—і,якуфільміДіснея,зклубкачарівногопилувиринеключиквідномера…

Апротезамістьчарівноїпаличкидівчинаскористаласякомп’ютером.Спритнонабравшина клавіатурі моє прізвище і номер кредитної картки, перевірила написане на екрані — і,приязновсміхаючись,передаламеніключвідномера1532.Разомзрекламнимбуклетом,якийявнеїпопросив.Ітодіязапитав,коливідкривсяцейготель.Вонамашинальновідповіла,щовжовтніминулогороку.Іп’ятимісяцівщенеминуло.

— Пробачте… Можна запитати? — сказав я. На моєму обличчі також з’явиласяпрофесійнаусмішка.Яприберігаю їїпровсяквипадок.—Колисьнацьомумісці, здається,стоявмаленькийготельзтакоюжназвою,чинетак?Вичасомнезнаєте,щознимсталося?

Звабливість її усміху ледь-ледь порушилася. По її обличчю миттю пробігла маленькахвилька,якпоповерхнітихогоставкавідкинутогоуводукорказпивноїпляшки.Коливонавляглася,усміхуженебувтаким,якраніше.Язцікавістюспостерігавзацимизагадковимизмінами.Мені здалося,нібираптом зводивиринедухставка і спитає, якийкорокящойнокинув—золотистийчисріблястий?Та,яснаріч,ніякийдухнез’явився.

—Таяквамсказати…—Вказівнимпальцемдівчиналегкопоправилананосіокуляри.—Цебулодовідкриттянашогоготелю,атомунамневідомо…

Воназамовкланаполовиніфрази.Ячекавпродовження,тайогонебуло.—Менідужешкода,—вимовилавонанарешті.— Гм-м-м!— видушив я із себе.Минав час, і я почав відчувати до неїщораз більшу

приязнь.Мені також хотілося поправити вказівним пальцем на носі окуляри, та, нажаль, уменеїхнебуло.—Ну,авкогоможнарозпитатипроісторіютакогороду?

Дівчина на мить задумалася, стримавши дихання. Усміх з її обличчя відразу щез.Перестати дихати і водночас усміхатися нікому не під силу. Хто не вірить — нехай самспробує.

—Менідужешкода,тачинемоглибвипочекатихвилинку?—сказалавонаізниклазабоковимидверима.Ачерезпівхвилинивернуласяразомзчоловікомроківсорокаучорномукостюмі. За зовнішнім виглядом, справжнім професіоналом готельного бізнесу. З такимиособамименідоводилосяранішенеодинраззустрічатисяпороботі.Цедивнісуб’єкти.Вонизавждивсміхаються,алеїхняусмішказалежновідобставинбуваєдвадцятип’ятирізновидів.Від холодної до стримано-задоволеної. Кожна має свій номер. Від першого до двадцятьп’ятого.Вониїївибираютьвідповіднодоситуації,якключкипідчасгривгольф.Такимбувітойчоловік.

—Ласкавопросимо!—сказаввін, зобразившинаобличчіусмішкупроміжноговиду, ішанобливо вклонився.Моя зовнішність, очевидно, не справила на нього надто приємноговраження.Ійогоусмішкапереміниласянаіншу—натриступенінижчу.Наменібулатепламисливськакуртканахутрі(нагрудях—значокізпортретомКітаХерінґа[1]),хутрянашапка,якуносятьвАвстріїальпійськістрільці,крутіштанизбезліччюнакладнихкишеньтаміцнічоботи-снігоходи. Усі ці чудові практичні речі, однак, трохи не пасували до фойє такогоготелю.Тамоєївинивцьомунебуло.Простоєрізніспособижиттяірізніспособимислення.

—Меніповідомили,щовицікавитесянашимготелем,—надзвичайноввічливимтономсказавчоловік.

Спершисьдолонямиобконторку,язапитавучоловікатесаме,щойпередтимудівчини.Той зиркнув на мій годинник із зображенням Мікі Мауса, як ветеринар на вивихнену

котячулапу.— Пробачте…— сказав він після короткої паузи.— А чому вас цікавить готель, що

стоявтутраніше?Якщоможна,хотілосябзнатипричину…Я кількома словами все пояснив.Мовляв, кілька років тому зупинявся в тому готелі й

заприязнивсязйоговласником.Теперотнавідавсясюдийпобачив—геть-усезмінилося.Атомузахотілосьдізнатися,щознимсталося.Такчиінакше,запитаннячистоособисте.

Чоловіккількаразівкивнувголовою.— Правду кажучи, я також не знаю подробиць тієї історії, — сказав він, обережно

добираючи слова. — Можу тільки повідомити, що ми викупили земельну ділянку підколишнімготелем«Дельфін»інайогомісціпобудувалиновий.Назвасправдізалишиласятасама, але з економічного погляду новий готель зовсім інший і не має нічого спільного зколишнім.

—Тодінавіщозберігатистаруназву?—Вибачте,але…Усіобставини,нажаль…—Акудидівсяпопереднійвласник—цьоготакожнезнаєте?— Мені дуже шкода, але… — відповів чоловік, зобразивши на обличчі усмішку за

шістнадцятимномером.—Ну,авкогокращепроцерозпитати?—Яквамсказати…—ічоловікузадумісхиливубікголову.—Розумієте,ми—лише

персоналіпрообставини,якіпередуваливідкриттюнашогоготелю,нічогісіньконезнаємо.Атомунавашезапитання,вкогокращерозпитати,відразувідповісти,м’якокажучи…

Звичайно,вйогословахбулапевналогіка,алевмоїйголовізаклюнуласяпідозра:щосьтутнетак.Увідповідяхічоловіка,ідівчинивідчуваласяштучність.Нетещобвонаменінеподобалася.Простоянемігїїзбагнути.Якщочастодоводитьсябративлюдейінтерв’ю,то,природно,з’являютьсяпрофесійнінавичкиінтуїтивновідчуватитакіречі.Затономвідповідіздогадуватися про замовчування. За виразом обличчя — про брехню. Жодних реальнихпідставначебтонемає.Простораптомвідчуваєш,щозасловамищосьіншеховається.

Однакбулоясноодне:учоловіканічогобільшеневдастьсявипитати.Яподякувавйому,атойкивнувлегенькоголовоюізникзабоковимидверима.Колийогонестало,ярозпитавдівчинупросистемухарчуваннятаобслуговуваннягостей.Покивонастаранновідповідаланамоїзапитання,япильнодививсяїйувічі.Дужегарніочі.Якщодовговнихвдивлятися,топочинає здаватися, ніби бачишщещось. Наші погляди зустрілися— і дівчина зашарілася.Через це вона меніще більше сподобалася. Цікаво, чому? Чи не тому,що видавалася менідухомготелю?Яподякувавїй,відійшоввідконторкиіналіфтіпіднявсяусвійномер.

Кімната 1532 виявилася досить-такипристойною.Як для одномісної—надтоширокеліжкойнарідкістьпростораванна.Холодильникущертьнапханийнапоямийзакусками.Начудовому письмовому столі купа конвертів і паперу для писання.У ванній кімнаті повнийнабірпотрібнихречей—відшампунюйополіскувачадляволоссядолосьйонупісляголіннятабанногохалата.Стіннашафамістка,килимновий,пухнастий.

Я зняв куртку, роззувся, сів на диван і взявся читати буклет, випрошений у дівчини.Буклет вражав самою досконалістю. На витворенні подібних шедеврів я набив собі руку,отожумитьоцінивйоговисокуякість.Видно,постаравсяхтосьнеабияк.

«Готель „Дельфін“ — принципово новий тип першокласного міського готелю, —

зазначалося в буклеті. — Сучасне обладнання і прекрасний цілодобовий сервіс. Просторікімнатидлягостей,зісмакомобставленівишуканимимеблями,тишаівідчуттядомашньогозатишку». У буклеті писалося, що це «громадський заклад із людським обличчям». А цеозначало, що, мовляв, на його побудову вони витратили силу-силенну грошей, а тому невартодивуватися,щойплатазапроживаннявньомувисока.

Уважновчитавшисьубуклет,япереконався,щовготелійсправдібуловсьогочимало.Плавальнийбасейн,саунайсолярій.Критийтеніснийкорт,оздоровчийклубзтренажерамитаінструкторами. Конференц-зал, забезпечений устаткуванням для синхронного перекладу.П’ять ресторанів, три бари. Нічний кафетерій. І навіть обслуговування лімузинами. Офісніприміщення з оргтехнікою та канцелярським приладдям для будь-кого, хто захочепопрацювати. Було все, чого тільки могло гостям заманутися. Навіть майданчик длявертольотівнадаху…

Немаєнасвітінічоготакого,чогобтутнебуло.Найновішеобладнання.Розкішнийінтер’єр.Цікаво,якафірмаволодієтауправляєцимготелем?Яперечитавбуклетвідпочаткудо

кінця, аленідене знайшовжодної згадкипронеї.Що за чортовиння?Аджепобудувати тауправлятитакимпершокласнимготелемможетількиспеціалізованакорпорація,якаволодієцілоюмережеюподібнихзакладівповсійкраїні.Якщожтакакорпораціяіснує,товонамалаб обов'язково помістити у буклеті свою назву й рекламувати інші готелі своєї мережі.Скажімо,якщозупинитесяуготелі«Прінс»,товйогобуклетізнайдетеадресийтелефонніномерирештиготелів«Прінс»натериторіїЯпонії.Осьтаквоноведеться.

Акрімтого,навіщотакомурозкішномузакладууспадковуватиназвуякогосьзубожілогоготельчика,щостоявтутколись?

Та хоч скільки я сушив собі голову над цим запитанням, ні найменшої відповіді незнаходив.

Я пожбурив буклет на стіл, зручно вмостився на дивані, зіпершись на його стінку тавитягши вперед ноги, І глянув у вікно з п’ятнадцятого поверху. Але побачив там лишеблакитненебо.Щодовшеявдивлявсявнього,тощоразбільшеменіздавалося,нібияширяювньому,мовшуліка.

Хочби тамщо, а колишнього готелю«Дельфін»меніне вистачало. Зйого вікна ямігбачитибагаточогоцікавого.

6До самісінького вечора я гаяв час, оглядаючи нутрощі готелю. Обійшов ресторани й

бари,оглянувбасейн,сауну,оздоровчийклубітеніснийкорт.Забрівуторговельнийцентрікупив декілька книжок. Потинявся по фойє, а потім у залі гральних автоматів кілька разівпограв у «Пекмана»[2]. За таким заняттям швидко настав вечір. «Як у парку розваг», —подумавя.Усвітійтакимспособомможназмарнуватичас.

Після того я вийшов з готелю і відправився на прогулянку по вечірньому місту.Покивештавсявулицями,вмоїйголовівоскресалапам’ятьпройогогеографію.Колизупинявсяустаромуготелі«Дельфін»,тощоднядоповноїзнемогиволочивсяпойогооколиці.Ізагаломпам’ятав,щопобачу, якповерну за тойчи іншийповорот.Уколишньомуготелі їдальнінебуло—аякбийбула,тонаврядчинамхотілосябтамобідати—імизподружкою(тобтоКікі)завждиїливхарчівніпосусідству.Іосьтеперцілугодинуяпроходжувавсязнайомимивуличкамизтакимвідчуттям,нібинавідавсявмісцевість,деколисьдовгопроживав.Сонцезайшло,іхолодщипавшкіру.Підногамипоскрипувализалишкиснігунатротуарах.Вітрунебуло, прогулянка приносила радість. Повітря посвіжішало, і навіть купи снігу, схожі намурашники, попелясто-сірі від викидів газу, фантастично виблискували під вогнямивечірньогоміста.

Порівнянозминулимкварталинавкологотелю«Дельфін»помітнозмінилися.Звичайно,«минуле» в цьому випадку означало всього-на-всього чотири роки, а тому більшістьзакладів,менізнайомих,залишиласянедоторканою.Апротеявідразупомітив,щовсе-такищось тут відбувалося. Декілька крамниць закрилося на перебудову — про такі планисповіщалищити,прибитібіляїхніхдверей.Будувалисятакожвисотнібудинки.Придорожнізакусочнідляавтомобілістів,крамниціодягувідусесвітньовідомихмодельєрів,виставковізали для продажу європейських автомобілів, кафетерії сучасного дизайну з екзотичнимидеревами у внутрішніх двориках, шикарні, всуціль зі скла, офіси — всі ці небачені досізаклади і споруди з’являлися одне за одним, уже своїм виглядом ніби витісняючи старівицвілі триповерхові будинки, харчівні для простолюду з бамбуковими шторками надвходомікрамничкиласощівзкотами,щосередднядрімаютьпередгасовимигрубками.Такетимчасоведивнеспівіснуванняновогозістаримумістічимосьнагадувалоте,якудитинивиростаютьновізубиназамінумолочним.Банкивідкрилиновісвоївідділення.Можливо,всіці зміни настали внаслідок побудови нового готелю «Дельфін». Адже здається цілкомприродним, що раптова поява такого велетня у нічим непримітному, навіть трохизапущеному кварталі значно порушила рівновагу в тутешній околиці. Збільшився напливлюдей,пожвавішалоекономічнежиття.Зрослиціниназемлю.Аможе,такізміни—частиначогосьзагального.Інакшекажучи,може,непоявановогоготелю«Дельфін»спричинилатакізміни,авонасама—їхняневеликаскладова.Скажімо,довготривалогоплануреконструкціїміста…

Язабрівузнайомуздавніхчасівпивничку,випивсакейперекусив.Унійбулобрудно,гамірно, дешево й смачно. Коли охота щось поїсти, я завжди вибираю якомога гамірнішузабігайлівку. В ній мені спокійніше. Я не відчуваю самотності, і навіть якби захотілосярозмовлятисамомуізсобою—ніхтонепочувби.

Упоравшисьз їжею,явсещевідчував,щоменічогосьневистачає,атомузамовивщепорціюсаке.Повільнозаливаючиушлунокгарячурисовугорілку,яподумав:«Що,власне,ятутроблю?»Колишньогоготелю«Дельфін»уженемає.Хочбичогоявньомушукав—уседаремно,ботойготельначекороваязикомзлизала.Йогонестало.Найогомісцістовбичить

отабезглуздатехнократичнаспоруда,схожанатаємнукосмічнубазуіз«Зорянихвоєн»…Усеце лише моя запізніла мрія. Мені приснився знищений готель, приснилася Кікі, яка йогопокинулайбільшенеповерталася.Може,йсправді тамхтосьплакав замною.Алевсевжескінчилося.Нічогонезалишилося.Чоготитутшукаєш,друже?

«Справді, — міркував я далі. А, може, навіть проказав уголос.— Таки так, тут уженічогонезалишилося.Тутуженемаєчогошукати».

Міцностулившигуби,ядовговдивлявсяупляшкузсоєвимсоусомпередсобою.Коли довго живеш сам-один, непомітно починаєш придивлятися до різних предметів.

Інодіпочинаєшрозмовлятисамізсобою.Вечерятивгамірниххарчівнях.Ніжнолюбитисвійстарийавтомобіль.Іповолівідставативіджиття.

Явийшов зпивнички і попрямувавдо готелю.Хоча я забрівдоситьдалековіднього,знайтидорогуназадбулоневажко.Бояктількиде-небудьяпідводивголовувгору—готель«Дельфін»постававпередмоїмиочима.ЯкколисьтримудрецінаСході,якихзіркапривеладоЄрусалимучитоВифлеєму,ялегкодіставсядонього.

Повернувшись у номер, прийняв ванну. Поки волосся висихало, роздивлявся нічнеСаппоро, що розстелилося за вікном. Пригадав, що з вікна колишнього готелю «Дельфін»виднілаякасьневеличкафірма.Щотозафірмабула,ятакінедізнався,але,очевидно,якаськонтора.Людивнійбуличимосьзайняті.Аяцілийденьспостерігавзанимизвікна.Цікаво,кудижвонаділася?Пригадую,тампрацювалаоднагарнадівчина.Щознеюсталося?Чимвсе-такизаймаласятаконтора?…

Знічев’яядовгоснувавпокімнаті.Потімсівнадиваніввімкнувтелевізор.Передавалиякусь гидоту. Здавалося, ніби показують якісь різновиди блювотини. Штучної, а тому недуже бридкої. Та досить на неї довго дивитися, як почнеш думати, що вона справжня. Явимкнув телевізор, одягнувся і подавсяубарнадвадцятьшостомуповерсі.Сівна табуретпередприлавком івзявсяпитигорілку ізсодовою ілимоновимсоком.Крізьсуцільноскляністіни бару видніли краєвиди нічного Саппоро. Тутешня обстановка нагадувала космічнемістоіз«Зорянихвоєн».Тапоприцебарвиявивсязатишнимітихим.Напоїготувалитутяктреба. І склянки були першокласними.Коли вони стикалися, лунав приємний дзенькіт.Кріммене,вбарісиділотроє.Двоєчоловіківсередньоговікузастоликомунайдальшомукуткупили віскі й про щось пошепки говорили. Про що — не знаю, але начебто про щосьнадзвичайноважливе.Може,розроблялипланвбивстваДартаВейдера[3]?

Застоликомправоручсиділодівчиськороківдванадцяти-тринадцятизнаушникамивідплеєранаголовіісмокталочерезсоломинкуякийсьнапій.Гарненькадівчина,нічогойказати.Довге, неприродно пряме волосся,що спадало аж до самого столика. Довгі вії, в очах—беззахисна прозорість. Її пальці відстукували ритм, який вона чула вухами. Тільки пальці,тонкі й тендітні— на відміну від усього іншого в її зовнішності,— справляли враженнясправді дитячих. Але назвати її дорослою не випадало. І все-таки в ній уже проявляласяжіночасхильністьнавседивитися згори.Дивитисябезніякої зневаги,безагресії, а, такбимовити,нейтрально.Якзвікнанавулицінічногоміста.

Насправді дівчина-підліток взагалі ні нащо не дивилася. Здавалося, ніби її погляд незупинявсяніначомуконкретному.Нанійбулиджинси,біліпарусиновікросівкиіспортивнийджемпер з написом «GENESIS». Рукави джемпера засукані по самі лікті. Вибиваючи ритм,вона всім своїм єством занурилася в музику. Іноді її губи злегка ворушилися, вимовляючиокремісловапісні.

— У неї лимонний сік, — ніби вибачаючись за присутність неповнолітньої дівчини,сказавбармен,щоз’явивсяпередімною.—Воначекає,колиповернетьсяїїмати.

—Угу,—промимривяневиразно.Якдобреподумати,тохібанедивно,щомолокососка

років тринадцяти сидить у нічному барі, слухає плеєр і щось п’є об одинадцятій годинівечора?Однак якбибарменне звернувнанеї уваги, я непобачивби в її поведінці чогосьнеприродного.Ядививсянанеї,якнащосьзовсімзвичне.

Япопросивщеоднупорціюгорілкиізав’язавзбарменомсяку-такурозмову.Пропогоду,про життя-буття та іншу всяку всячину. А потім начебто ненароком я сказав: «І тут усезмінилося, правда?» Розгублено всміхнувшись, той відповів, що перед приїздом сюдипрацювавводномузтокійськихготелівіпроСаппоромайженічогонезнає.Тимчасомдобарузайшлиновівідвідувачі,інашарозмоваскінчиласянічим.

Явипивчотирипорціїгорілкизсодовою.Відчував,щовипивбищескількизавгодно,але вирішив зупинитися на цьому й розрахувався з барменом. Дівчина все ще сиділа застоликоміслухалаплеєр.Матинез’являлася,лідулимонномусокузовсімрозтанув,алецеїї,здається,абсолютнонецікавило.Аколияпіднявсязтабурета,вонараптомглянулапрямонамене.Дві-трисекундирозглядаламоєобличчя—іледь-ледьусміхнулася.А,може,простовнеї губилегко затремтіли?Тамені здалося,нібивонавсміхнуласямені.Атому—якценедивно—угрудяхуменещосьнамитьздригнулося.Менічомусьздалося,начебтовонаменевибрала.Досіяніразуневідчувавтакоготремтіння.Яначезлетівнадземлеюнап’ять-шістьсантиметрів.

Уцілковитомурозгубленніязайшовуліфт,спустивсянап’ятнадцятийповерхівернувсяу свій номер. «І чого це я так розхвилювався?— подумав я.— Невже через те, що якесьдванадцятирічне,чискількитамйому,дівчиськовсміхнулосямені?Тавоножменіудочкигодиться…»

«GENESIS»—щеоднанікудишняназвадлямузичногогурту.Однакпояватакоїназвинаджемперідівчинивидаласяменінадзвичайносимволічною.

Першопочаток.«Івсе-такинавіщотакимвагомимсловомназиватирок-гурт?»—думавя.Не роззуваючись, я звалився на ліжко, заплющив очі й намагався пригадати образ

дівчини.Плеєр. Бліді пальці,що вистукували ритмна столі.Першопочаток.Розталий лід усклянці…

Першопочаток.При заплющених очах я відчув, як алкоголь поволі розповзається по тілу. Я розв’язав

шнурки, скинув черевики, роздягнувся і заліз під ковдру. Мені здавалося, що я набагатобільше втомився і набагато більше сп’янів, ніж сам відчував. Я чекав, що жіночий голосскаже:«Слухай,тисьогоднідобрячеперепив!».Однакніхтонепромовивніслова.Ябувсам-один.

Першопочаток.Я простягнув руку до вимикача і вимкнув торшер. «Може, присниться готель

„Дельфін“»,—раптомподумавявтемряві.Аленіщонеприснилося.Прокинувшисьуранці,явідчувнестерпнупорожнечу.«Абсолютнийнуль,—подумавя.—Немаєніснів,ніготелю.Яперебуваювнедоречномумісційзайнятийнетим,щотреба».

Моїчеревикилежалинапідлозі,якпараздохлихцуценят.Чорніхмаризавікномнависалинизьконадземлею.Здавалося,щознебаот-отпідесніг.

Я подивився на таке небо— і відразу відпала охота будь-що робити. Стрілки годинникапоказувалип’ятьхвилиннавосьму.Натиснувшикнопкудистанційногоконтролю,яввімкнувтелевізорі,невилазячизліжка,почавдивитисяранковіновини.Дикторирозповідалищосьпромайбутні вибори.Черезп’ятнадцятьхвилиня встав і поплівсядованни—сполоснутиобличчя і поголитися.Щоб себе підбадьорити, замугикав увертюру з «ВесілляФігаро». Танезабаром мені здалося, що наспівую щось інше — увертюру з «Чарівної флейти». Поки

намагався згадати, звідки цямелодія,— зовсім заплутався.День видався поганий: до чоготільки брався — все виходило не до ладу. Коли голився, порізав підборіддя. Одягаючисорочку,одірвавґудзика.

Засніданкомязновустикнувсяздівчиною,якупобачивучоравбарі.Вонабуларазомзжінкою— напевне, матір’ю. Але цього разу без плеєра. Одягнена в той самий джемпер знаписом «GENESIS», вона сиділа за столиком і з нестерпноюнудьгою сьорбала чай.Ні дохліба, ні до яєчні майже не торкалася. Її мати — напевне, таки мати — виявиласямініатюрною жінкою років сорока. Волосся зібране у вузол на потилиці. Светр зверблюдячогокашеміруповерхбілоїблузки.Брови—геть-чистоякудочки.Нісправильноїформи, благородний. Те, як вона по-статечному неквапливо намазувала масло на тости,видавало в ній натуру, що звикла привертати до себе людей. В її рухах проглядало щось,властиветількижінкам,якізвиклиперебувативцентріуваги.

Колияпроходивповз їхнійстіл,дівчина зиркнуланамене. І всміхнулася.Цьогоразу їїусміхбувнабагатовиразнішим,ніжучора.Уцьомуянесумнівався.

Снідаючи на самоті, я намагався про що-небудь думати, але після того, як дівчинаобдаруваламенеусмішкою,ніщонапам’ятьнеприходило.Хочбизаякудумкуяхапався,вголові прокручувалися одні й ті самі слова. А тому, поки снідав, утупився поглядом уперечницюініпрощонедумав.

7Робитинебулочого.Нетребабулойнехотілося.Аджеяприбувсюдилишезарадитого,

щобпожитив готелі«Дельфін».Тасамейого,найголовнішоїмети,йнестало.Щожтодіробити?Здавайся,друже!

Івсе-такияспустивсяуфойє,вмостивсянарозкішномудиванійвирішивподумати,чимбизайнятисясьогодні.Однакнічогонепридумав.Оглядатимістоабо їхатикудись інденемав охоти.Думав, було, згаяти час у кінотеатрі, але не знайшлося цікавогофільму.А, крімтого, що за дурість — вирушати аж до Саппоро, щоб гаяти час у кінотеатрі!.. Чим жезайнятися?

Небулочим.І я раптом вирішив піти у перукарню. Згадав, що через велику зайнятість у Токіо вже

майжепівторамісяцяне стригся.Правильне рішення. Здоровей реалістичне.Випала вільначасина—йдивперукарню!Цілкомрозумно.Затакийнамірніпередкимнечервонітимеш.

Я зайшов у перукарню при готелі. Охайну й затишну. Побоювався, що буде черга йдоведеться чекати, але в будень та ще й ранньої пори, звісно, жодного відвідувача я непобачив. На сіро-блакитних стінах перукарні висіли абстрактні картини, з динаміків ніжноструменіламузикаБахаувиконанніЖакаЛус’є.Явпершевжиттіопинивсявтакійперукарні.А втім, називати все це «перукарнею» язик не повертався. Якщо так і далі піде, то скоровдасться почути в лазні григоріанські хорали, а в приймальні податкового управління —музику Рюіті Сакамото…Підстригав мене молодий перукар років двадцяти з гачком. ПроСаппоро він також нічого не знав. Коли я сказав йому, що колись тут стояв невеличкийготельчик, який також називався «Дельфін», без ніякого зацікавлення хлопець тількипроказав:«Невже?»Здавалося,щотакіречійомунідочого.Байдужийдовсьогопарубок.Наньомубуласорочкавідмодельєрівсалону«Men’sВigi»,алеремеслосвоєвінзнавдобре,іявийшовнадвірзадоволенийпринаймніцим.

Повернувшись у фойє, я знову почав думати, чим би зайнятися тепер. На стрижку явитративлишехвилинсорокп’ять.

Алевголовібулапорожнеча.Не залишалося нічого іншого, як сидіти на дивані у фойє і якийсь час спостерігати

навколишнюобстановку. За конторкоюреєстрації япомітивучорашнюдівчинувокулярах.Наші погляди зустрілися, і вона начебто ледь-ледь напружилася. Цікаво, чому? Невже моєіснуваннящосьунійзбурило?Хтозна…Атимчасомгодинникпоказаводинадцяту—пору,колийпрообіднезавадилобподумати.Явийшовзготелюіпобріввулицею,роздумуючинадтим,де іщохотівбиз’їсти.Однакжоденресторанчик,якийменітраплявсяподорозі,мене не вабив, бо взагалі-то я не був голодний. Хоч-не-хоч я таки зайшов у першу-ліпшузабігайлівку і замовив спагеті з салатом. І пиво. З похмурого неба, здавалося, от-от маввипасти сніг, але все ще й не починав іти. Над містом зависла величезна хмара, схожа наЛетючийострів із «МандрівГулівера».Усена столі— і виделка, і салат, і пиво—набралопопелясто-сіроговідтінку.Утакийденьгодіщосьпутнєпридумати.

Врешті-рештявирішивпійматитаксі,поїхативцентрізгаятичасзакупівлеютоваріввунівермазі. Купив шкарпетки, пару нижньої білизни, батарейок про запас, зубну щітку длядороги і гострозубці для нігтів. А також сандвічів на вечір і склянку для бренді. Усьогоцьогоянедужепотребував.Купував,щобпростозгаятичас.Івтакийспосібзмарнувавдвігодини.

Післятогояпрогулявсяуздовжбульвару,безжодноїметизазиравувітриникрамниць,а

коливсецеменідобре-такиобридло,зайшовукафетерійі,попиваючикаву,зновурозгорнувбіографіюДжекаЛондона.Атимчасомпочалосмеркати.Деньзакінчився,якдовгийнуднийфільм.Виявилося,щомарнуватичас—доситьвиснажливезаняття.

Коли,повернувшисьуготель,япроходивмимоконторкиреєстрації,топочув,якхтосьменепокликав.Виявилося—саметадівчинавокулярах.Зверталасядоменез-законторки.Япідійшов,івонавідвеламенедокрайньоїсекції—прокатуавтомобілівзкупкоюбуклетів,денебулонідуші.Покручуючикульковоюавторучкоюнадолоні,вонадивиласянаменетак,начехотілащосьсказати,аленезналаяк.Буловидно,щодівчинанеможеподолативласноїсором’язливості.

—Пробачте,—почалавона.—Винемоглибудавати,нібирозмовляєтезімноющодопрокатуавтомобіля?—Атодікинулакосийпогляднадругийкінецьконторки.—Справавтому,щоготельніправилазабороняютьнамвестиприватнірозмовизгостями.

—Гаразд!—відповівя.—Язапитуюваспророзцінкизапрокатавтомобіля,авименідаєтепояснення.Зовсімнеприватнарозмова.

Дівчиназашарілася.—Вибачте…Унашомуготелідужесуворіправила.Явсміхнувся.—Аотокуляривамнадзвичайноличать.—Пробачте,щовисказали?…—Щоокуляривамнадзвичайноличать.Вивнихтакамила,—відповівя.Дівчинапоправилапальцемоправу.Потімвідкашлялася.Мабуть,належитьдотипулегко

збудливихлюдей.— Знаєте, я хотіла вас запитати…— опанувавши себе, сказала вона. — Щось чисто

приватне.Мені кортіло погладити її по голівці,щоб якось заспокоїти, але це булонеможливо, а

томуямовчкидививсяїйувічі.—Цестосуєтьсяготелю,проякийвизгадуваливчора…Того,щостоявтутранішеімав

таку саму назву — готель «Дельфін», — провадила вона далі. — Що це був за готель?Нормальний?

Явзявурукибуклетпропрокатавтомобілівівдавав,щорозглядаюйого.—Ащоконкретновирозумієтепідсловом«нормальний»?Дівчина посмикала пальцями обидва кінці комірця білосніжної блузки і знову

відкашлялася.—Незнаю,яквамсказати…Чинеможнайогоназватиготелемзхимерноюдолею?Він

менечомусьрозтривожив.Яглянувїйвочі.Якяісподівався,вонивражалищирістюікрасою.—Янезовсімдобрерозумію,чомутойготельтаквасрозтривожив.Однакякщояпочну

проньогорозповідати,товамдоведетьсядовгослухати.Атутнемісцедлятакоїрозмови,правда?Крімтого,бачу,щовизайняті.

Дівчина зиркнула на товаришок по службі за конторкою реєстрації. І гарненькимизубкамилегкоприкусиланижнюгубу.Потімтрохиповагалася—ірішучекивнула.

—Ну,апісляроботиминемоглибзустрітисяйпоговорити?—Окотрійвашароботазакінчується?—Овосьмій.Однакпоблизуготелюянеможузвамизустрічатися.Готельніправилане

дозволяють.Кращеде-небудьподалізвідси,якщоможливо.—Якщознаєтетакемісце,деможнаспокійнопорозмовляти,яготовийтудипоїхати.Дівчина кивнула, на хвилину задумалась, а потім на листку з блокнота написала назву

закладуінамалюваласхему,якдоньогодобратися.—Почекайтенаменеосьтут.Яприйдудополовинидев’ятої,—сказалавона.Язапхавлистокукишеню.Цьогоразувонапильноглянуламенівочі.—Тільки,будьласка,невважайтемоюповедінкудивною…Явпершевжиттінатаке

зважилася. Тобто на порушення правил. Бо інакше справді-таки неможна.Чому—пояснюпізніше.

—Язовсімневважаювашуповедінкудивною.Можетенетурбуватися,—відповівя.—Я—неякийсьтамнегідник.Людиневідчуваютьдоменеособливоїсимпатії,алеводночаснемаютьзащоменененавидіти.

Покручуючипальцямиавторучку,вонатрохиподумаланадмоїмисловами,але,здається,не зовсім збагнула їхній зміст. На її губах з’явилася невиразна усмішка, а вказівний палецьзновупоправивокуляринаносі.

—Ну,до зустрічі!—сказалавона і, розкланявшись зімноюза готельнимиприписами,вернуласянасвоєробочемісце.Чарівнадівчина.Іводночастрохидушевноневрівноважена.

Яповернувсяуномер,добувзхолодильникабанкупивайвипив,закусившиполовиноюсандвічазяловичиною,купленогоупідвальномувідділенніхарчовихпродуктівунівермагу.«Такот,—подумавя,—теперужеясно,якимибудутьмоїнаступнідії».Увімкнутопершупередачу,іхочаященезнав,кудипоїду,автомобільповолірушивзмісця.Дляпочаткузовсімнепогано.

Я зайшов у ванну, сполоснув обличчя водою і ще раз поголився. Голився мовчки,спокійно, без мугикання. Протер шкіру лосьйоном, почистив зуби. А потім уважнопридививсядосвоєїфізіономіївдзеркалі,чогонеробивдоволідавно.Нічогоновоговнійневідкривініякоївпевненостінезнайшов.Обличчяякобличчя.Якимбулозавжди.

О пів на восьму я вийшов з номера, перед самим готелем сів у таксі й показав водіюпапірецьзадресою.Тоймовчкикивнувідовізменекудитреба.Поїздкаобійшласяутисячуєнзлишком.Затишнийбарупідваліп’ятиповерховоїбудівлі,колиявідчинивдвері,зустрівмене досить пристойним соло на саксофоні Джері Маліґана зі старої платівки. Музикузаписалище тоді, колиМаліґан стригся коротко й одягав сорочку з ґудзиками на кінчикахкомірця,аразомзнимгралиЧетБейкер іБобБрукмаєр.Колисьячасто їхслухав.Щетоді,колиніякогоАдамаАнтайнебулонасвіті.

АдамАнт[4].Щозабезглузданазва!Я сівпередприлавком і під високоякісне солоДжеріМаліґана взявсянеквапливо,щоб

якосьзгаятичас,потягувати«J&B»[5].Ужеминулавосьмасорокп’ять,адівчиназготелюнез’являлася.Таяособливонетурбувався.Мабуть,роботаїїзатримала.Убаріяпочувався,якдома,а,крімтого,давнозвикгаятичаснасамоті.Допившипершупорціювіскі,язамовивдругу.Й,оскількинебулонащодивитися,розглядавпопільничкупередсобою.

Зап’ятьдодев’ятоївонанарештіприйшла.— Вибачте! — проказала вона скоромовкою. — Робота затяглася. Раптом клієнтів

наїхало,адотогожзмінаспізнилася…—Промененетурбуйтесь,—відповівя.—Всеодноямусивбидесьзгаятичас.Вона запропонувала пересісти за столик у глибині бару. Я взяв склянку з віскі й

перемістивсяна іншемісце.Вонастяглашкірянірукавички,розмоталакартатекашне, зняласіре пальто. І залишилася у тонкомужовтому светрі й темно-зеленій вовняній спідничці.Япомітив,щоусветріїїгрудивиявилисянабагатобільшими,ніжясобіуявляв.Навухахвисіличудовізолотісережки.Воназамовила«КривавуМері».

Колинапійпринесли,вонавідразунадпилаковток.«Виповечеряли?»—поцікавивсяя.«Щені,алеочетвертійтрохиперекусила,атомунеголодна»,—відповілавона.Яковтнуввіскі, вона — «Кривавої Мері». Видно, до бару вона прибігла, бо упродовж першоїпівхвилинимовчкивіддихувалася.Явзявзтарілкигоріх,уважнооглянувйого,запхавуротірозгриз.Потімзробивцесамещеразіщераз,чекаючи,покивонаопануєсебе.

Нарешті вона повільно зітхнула. Надзвичайно довго. А потім підвела очі й нервовоглянуланамене—можливо,самаподумала,чинезанадтодовгозітхала.

—Нароботіважко?—спитавя.—Ага,—відповілавона.—Інепитайте!Ядонеїщене звикла.Тай готельнедавно

відкрився,атомуначальстводовсьогоприсікується.Вона поклала руки на стіл і сплела пальці. На мізинці я помітив маленький перстень.

Простий,срібний,бездорогоціннихкамінців.Якусьхвилинумиобоєнаньогодивилися.—Атеперпростарийготель«Дельфін»…—велавонадалі.—Тавичасомневедете

журналістськогорозслідування?—Розслідування?—здивованоперепитавя.—Чогоцевизнову?…—Простоспитала,—відповілавона.Япромовчав.Закусившигубу,якусьхвилинувонаневідводилапоглядувідстіни.— Там начебто був якийсь скандал, і тепер начальство понад усе остерігається

журналістів. Їхніхрозпитуваньпрокупівлюземлі…Вижрозумієте?Якпроцерозпишутьугазетах чи журналах — готелеві шкоди не минути. Бо цей бізнес спирається на довіруклієнтів…Репутаціябудепідірвана,правдаж?

—Ащо,вжепроцедесьписали?— Один раз у тижневику. Начебто про великі хабарі місцевій владі. І про те, як

викурюваливласникастарогоготелюзадопомогоючитоякудзи[6],читоультраправих,колитойнехотівпродаватиземельноїділянки…Начебтопрощосьтаке…

—Виходить,колишнійготель«Дельфін»якосьпов’язанийзцимскандалом?Ледь-ледьзсутулившись,вонаковтнула«КривавоїМері».—Мабуть…Осьчому,гадаю,нашменеджерпоставивсядовастакнедовірливо,коливи

згадалипростарийготель.Випомітили,яквінтодінасторожився,чинетак?Однак,правдукажучи,ніякихподробицьпроцеянезнаю.Чулатільки,нібиновийготельтакназиваєтьсятому,щозколишніміснувавякийсьзв’язок…Процеменіхтоськазав.

—Хто?—Таодинзнаших«чорненьких».—«Чорненьких»?—Ну,менеджерівучорнихкостюмах.— Зрозуміло…— сказав я.—А, крім того, більше нічого не чули про старий готель

«Дельфін»?Вонакількаразівхитнулаголовою.Апотімпальцемлівоїрукивзяласяпересуватисюди-

тудиперстеньнамізинцеві.—Меністрашно,—сказалавонамайжепошепки.—Простожахбере!Інічогонеможуз

собоювдіяти.—Страшно?Щопроваснапишутьужурналах?Воналегкохитнулаголовоюінахвилинупригубиласядосклянкизнапоєм.Здавалося,

нібисушитьсобіголовунадтим,яккращевисловитися.—Тані,янепроце…Меніабсолютнобайдуже,щотамписатимутьжурнали.Хочбищо

вони писали— воно мене не обходить, хіба ні? Тільки начальство заметушиться…Я проінше.Просамготель.Тамуньому…однеслово.Щосьдивнекоїться.Ябсказала,щосьтрохи

химерне…Щосьненормальне…Вона замовкла. Я допив віскі й замовив ще одну порцію. А для неї— ще «Кривавої

Мері».—В якому розумінні— «ненормальне»?— запитав я.—Конкретний приклад можете

навести?—Звісно,можу,—згіркотоювголосісказалавона.—Можу…Алецеважкопояснити

словами.Атомудосіяпроценікомунерозповідала.Розумієте,самівідчуттянадзвичайноконкретні, та як тільки пробую їх описати — здається, ніби обриси побаченого раптомпочинаютьрозпливатися…Томурозповістиніякневдається.

—Схоженаправдоподібнийсон?— Ні, це щось інше, ніж сон. Вони мені часто сняться, але з часом відчуття їхньої

реальності поступово пропадає. А от у цьому випадку такого немає. Хоч би скільки часупройшло,цевідчуттязалишаєтьсянезмінним.Завжди,завжди,завждиреальним.Часминає,авоностоїть,зовсімякживе,передочима.

Ямовчав.—Ну гаразд, спробую розповісти,— сказала вона й, ковтнувши напою, витерла губи

паперовоюсерветкою.—Цесталосявсічні.Насамомупочаткусічня.Невдовзіпіслятого,якскінчилися новорічні свята. Того дня на вечірній зміні— звичайно я рідко коли ходжу навечірню зміну, але того дня через нестачу персоналу довелося— роботу я закінчила десьопівночі.Якправило,працівниківвечірньоїзмінифірмарозвозитьподомахнатаксі.Ботодівже ні метро, ні електричка не ходять. Так от, ще перед дванадцятою я скінчила роботу,переодягласьінаслужбовомуліфтіпідняласянашістнадцятийповерх,девнаскімнатадлявідпочинкуперсоналу.Боятамкнижкузабула.Звісно,ямоглабзабратиїїнаступногодня,аледуже хотілося її дочитати. А, крім того, співробітниця, з якою я мала їхати на таксі,затрималася на якийсь час. Тому я вирішила скористатися цим, щоб забрати книжку. Нашістнадцятому поверсі номерів для гостей немає, а лише службові приміщення. Скажімо,кімнатадлявідпочинку,деможнаподріматиабовипитичаю.

Такот,дверіліфтавідчиняються,ія,якзавжди,виходжу.Ніпрощонедумаючи.Знаєте,такчастобуває.Колизайнятачимосьзвичнимабойдешпознайомихмісцях—особливонедумаєшпроте,щоробиш,адієшзовсіммашинально.Отіязробилакрокзліфта,ніпрощоне думаючи.Ні, гадаю, все-такипрощось думала, але прощо—хоч убий, не пам’ятаю…Виходжу з ліфта в коридор, руки в кишенях куртки, і раптом помічаю — навколо менетемрява.Цілковита темрява.Похопившись, оглядаюся назад— двері ліфта вже зачинилися.Подумала—ясна річ, електрику вимкнули.Алежценеможливо.Хоч би тому,що в готелівстановлено надійну систему автономного електропостачання. Отож у разі знеструмленнявонавідразузапрацювалаб.Автоматично,воднумить.Цеядобрезнаю,босамабралаучастьунавчанняхнавипадокаварійноїситуації.Томувпринципітакогопоняття,якприпиненняподачі електроенергії, в готелі не існує. Крім того, якби навіть автономна системаелектропостачаннявийшлазладу,горілиблампочкинадзапаснимивиходами.Ацеозначає,щотакатемряванемаланастатиніколи.Коридормавбиосвітлюватисяпринаймнітьмянимзеленимвогником.Повинен.Забудь—якихумов.

Однакцьогоразувкоридоріпанувалацілковитатемрява.Тількикнопкавикликуліфтайекранчикзчервонимицифрамиповерхівсвітилися.Звичайно,янатиснуланакнопку.Однакліфт,якназло,застрявунизу.«Оттобійна!»—подумалаяйоглянуласянавколо.Яснаріч,яперелякаласьіводночаснемоглавгамуватидосади.Знаєтечому?

Япохитавголовою.— Коротко кажучи, раптове настання темряви означало, що у функціонуванні готелю

щосьрозладналося,правда?Щосьнегараздзобладнаннямаботехнічнимобслуговуванням.Аякщотак,товготелізчинитьсявеликабуча.Доведетьсяпрацюватиувихідні,тренуватисязранкудовечора,вислуховуватидокоривідначальствазбудь-якогоприводу…Якусецевженабридло!Післятого,якнарештівсевладналося,—натобі!

—Справді,—погодивсяя.— І от від такихдумокменепоступоворозібрала злість. Злості булонабагатобільше,

ніжстраху.Іводночасядумала:підуйподивлюся,щожтамвідбувається…Відступилавідліфта на кілька кроків. І відчуваю—щось тут не те. Коротко кажучи, відчуваю, що моїкрокивідлунюютьнетак,якзавжди.Наногахуменевзуттянанизькихкаблуках,алепідлогапіднимиякасьнезвична.Немаєвідчуття,що,якзавжди,ідешпокилиму,аздається,нібипідногамищось набагато твердіше. У мене підвищена чутливість. А тому в таких речах я непомиляюсь. Повірте! А ще— повітря не таке, як завжди. Як би це краще сказати…Якесьзатхле. Зовсім не таке, яке повинно бути в готелі. У нас чистота повітря повністюконтролюється.Процестрашнодбають.Повітрянепростоохолоджуютьабонагрівають,аспеціально обробляють. Підтримують природну атмосферу, а не пересушують, як в іншихготелях,щоажважкодихати.Томупрозатхлістьнеможнабулойподумати.Аоттеповітря,якщо коротко казати, відгонило пліснявою. Наче йому кілька десятків років. Колись удитинствіязалізлаудідівпогріб…Саметакітеперпахло.Нібирізнізапахивсякогостарогодрантяперемішалисьізастоялисянадовгіроки…

Ящеразоглянуласяналіфт.Однакцьогоразукнопкавиклику зникла!Цифрневидно!Взагалівсепотонуловмороці…Ітодіяненажартперелякалася.Щожтутдивного?Стоюзовсім сама, невідомо де, в повній темряві. Уся тремчу. Та от дивина: навколо тихо, як умогилі.Ніденішелесь.Як тутнедивуватися?У готелі вимкнулисвітло, аніхтонебігає впаніцікоридорами.Всіномеризайнятігістьми,івсяспорудамалабходоромходити!Апротевсюдиякасьмоторошнатиша—нішелесту,ніскрипу…Уголовівменевсеперевернулося—явженезнала,щодочого.

Принесли замовлені напої.Мипідняли склянки до губ і випили по ковтку.Потім вонапоставила свою склянку на стіл і поправила рукою окуляри на носі. Я чекав продовженнярозповіді.

—Нущо,язуміладонестидовасмоїтодішнівідчуття?— Загалом зуміли, — сказав я, кивнувши головою. — Отже, ви виходите з ліфта на

шістнадцятому поверсі. Навколо повна темрява. Чимось дивним пахне. Цілковита тиша.Відчуваєте,щосьнетак.

Воназітхнула.—Нехвалюсь,алеянезбоязких.Принаймніякдлядівчини,здається,доситьсмілива.

Тількичерезте,щораптомпогаслосвітло,яневерещатиму,якбільшістьровесниць…Колистрашно—тострашно,алеявважаю,щонеможнавпадативпаніку.Атому,незважаючинінащо,явирішилаперевірити,щожвсе-такивідбувається.Іпішланаосліпкоридором.

—Уякийбік?— Праворуч, — відповіла вона і підняла праву руку, ніби переконуючи себе, що не

помилилася.—Так,пішлаправоруч.Повільно-повільно…Коридорспочаткутягнувсяпрямо.Іду вздовжстіни.Раптомповоротправоруч.Повертаю.Дивлюсь—спереду тьмяне світло.Ледве видніє. Немов десь далеко горить свічка. Ага, думаю собі, хтось свічку запалив.Вирішилайтитуди.Підійшлаближче,бачу: світлопробиваєтьсякрізьледь-ледьпрочиненідвері.Самідверіякісьдивні.Ятакихжодногоразутутнебачила.Унашомуготеліїхнемалоббути.Однакзїхньоїщілинисвітлотакипросочувалося.Іотястоюпереднимийнезнаю,щоменіробити.Хтозна,може,занимихтосьє.Аякщотойхтосьвиявитьсязбоченцем?До

тогож,дверіменізовсімнезнайомі…Ітодіязважиласятихенькопостукати.Зовсімтихо—так, щоб не було ясно, стукають чи ні. Та от той стук пролунав набагато гучніше, ніж ясподівалася. Бо навколо панувала глибока тиша. Однак з-за дверей — жодної реакції…Упродовжсекунддесяти.Усіцідесятьсекундязавмерлапереддверима,бонезнала,щодаліробити. Та раптом зсередини долинув якийсь шурхіт. Такий, наче хтось у важкій одежіпіднімається з підлоги.Потім почулися кроки.Надзвичайно повільні.Шур-р-р…шур-р-р…шур-р-р…Здавалося,нібихтосьчовгаєпопідлозівкапцях.Ікрокзакрокомнаближаєтьсядодверей…

Ніби згадуючи той звук, вона втупилася поглядом у простір перед собою. А потімхитнулаголовою.

—Колияпочулатойзвук—зжахуздригнулася.Меніздалося,щотаклюдинеходять.Підставдляцьогоянемала,апростоінтуїтивновирішила,щоце—нелюдськахода…Тодівперше в житті я відчула, що означає, коли мороз поза спиною йде. І не в переносномузначенні,афактично…Ітодіяпобігла.Стрімголов.Напевне,разівдва-трипадала.Бопорвалапанчохи.Тацьогоянезапам’ятала.Пам’ятаютільки,щобіжу,біжу…Покибігла,вседумала:«Ащож я робитиму, якщоліфт вимкнули?».Нащастя, ліфтпрацював. І кнопка виклику, йекранчикзцифрамигоріли.Таотсамліфтстоявнапершомуповерсі.Ярішученатиснуланакнопку— і він почав підніматися вгору.Повільно-повільно. Неймовірно повільно. Другийповерх… третій… четвертий…Я просто благала: «Нушвидше, швидше!»— але все булодарма.Здавалося—часзастигнамісці.Нібинавмиснедратувавмене…

Вонаперевелаподих,щеразковтнула«КривавоїМері».Іпокрутилаперснемнамізинці.Ямовчкиждавпродовженнярозповіді.Музиказатихла.Хтосьсміявся.—Тараптомязновупочулаїх…Чиїськроки.Шур-р-р…шур-р-р…Крокинаближалися.

Повільно, але невідступно…Шур-р-р… шур-р-р… Хтось вийшов з-за дверей, йде вздовжкоридоруйот-отпідійдедомене.Менеохопивжах.Інепростожах…Відчуваю,щошлунокпідступає до самого горла.Піт виступив по всьому тілу.Холодний, з неприємним запахом.Морозпоповзпошкірі,мовгадюка…Якназло,ліфтавсенема.Сьомийповерх…восьмий…дев’ятий…Акрокивжезовсімблизько!

Воназамовкладесьнапівхвилини.І,якраніше,крутилаперснемнамізинці.Начеручкоюнастройкирадіоприймача.Жінказаприлавкомбарущосьсказала,чоловікпорядзнеюзновузасміявся.«Чогобнепоставитимузикуякомогашвидше?»—подумавя.

—Такогожахунезрозумітитому,хтонезазнавйого,—сухимтономсказалавона.—Ну,ащосталосяпотім?—запитавя.—Янезчулася,якпобачилапередсобоювідчиненідверіліфта,—сказалавона, злегка

здвигнувши плечима. — А в них — довгождане електричне світло. Я буквально тудивкотилася…Тремчу,якосиковийлист,ітиснунакнопкупершогоповерху.Приїхалавниз—усіхуфойєперелякала.Щебпак,усябліда,якстіна,тремчутак,щойслованеможузсебевидушити…Прибігаєменеджер,питає,щосталося.Яледвевідхекуюсьінамагаюсьсяк-такпояснити. Що, мовляв, на шістнадцятому поверсі щось дивне коїться. Менеджер відразупокликав ще одного молодика, і ми втрьох піднялися на шістнадцятий. Перевірити, щосталося. Однак там уже нічого незвичайного не помітили. Світло яскраво горіло, дивногозапахуневідчувалося.Все,якзавжди…Зайшливкімнатувідпочинкуйрозпиталиприсутніхтам співробітників. Вони сказали, що весь той час не спали й не помітили жодноговимикання світла.На всякий випадокми обійшли весь поверх з кінця у кінець— і нічогодивногоневиявили.Виходить,щонаменеякасьмаранайшлачищо…

Як тількими спустилися на перший поверх, менеджер викликавмене у свій кабінет.Яподумала,що от зараз накинеться намене з докорами.А він навіть не розгнівався. І звелів

доповістипровседокладніше.Отожяйомугеть-чистовсерозповіла.Навітьпрочовганнячиїхось ніг по підлозі, хоча при цьому почувалася повною дурепою…Все думала, що отзаразвінрозрегочетьсяіскаже,що,напевне,всецеменіприснилося.

Однаквіннавітьневсміхнувся.Анавпаки—напустивнасебедужесерйознийвигляд.Ісказав: «Не розповідай про це нікому!». А потім лагідним голосом додав: «Гадаю, сталасяякась помилка. Але не треба допустити, щоб інші працівники чогось боялися, а томупостарайся тримати язик за зубами». Та, розумієте, наш менеджер не з тих, хто з людьмилагіднорозмовляє!Урозмовізнимивінслівневибирає.Атомуятодіподумала,що,може,явженеперша,хтойомупротакерозповіла.

Вона примовкла. А я намагався осмислити її розповідь. Мені здалося, що саме тепергодилосяброзпитатиїїпродещо.

— А від інших співробітників ви не чули чогось подібного?— спитав я. — Чогосьсхожогонате,щовипережили?…Якихосьнезвичайнихісторій,дивовижнихвипадків?Абохочбичутокпроних…

Намитьзадумавшись,вонапохиталаголовою.—Нічогісінько…Алеявідчуваю,щозавсімцимховаєтьсящосьнезвичне.Іменеджер

відреагував якось дивно намою розповідь.А, крім того, в готелі тільки те й роблять,щоперешіптуютьсяпротойвипадок…Незнаю,якусецепояснити,алетакаповедінказдаєтьсямені дивною.У готелі, де я працювала раніше, все було інакше. Звісно, той готель не бувтаким величезним, й обстановка відрізнялася… навіть дуже. І там розповідали історії зпривидами—зрештою,вкожномуготелієтакасвояісторія,—алемизнихсміялися.Аоттут зовсімне так.Ніхто ні з чого не сміється.А тому стаєще страшніше.Якбипіслямоєїрозповіді менеджер розсміявся або насварив… Я тоді подумала б, що, може, помилиласяабощо…

Примружившиочі,вонарозглядаласклянкувруці.—Апіслятоговипадкувихочразпіднімалисянашістнадцятийповерх?— І не один, — відповіла вона байдужим тоном. — Я ж на роботі. Хоч-не-хоч

доводитьсятудиїздити.Однакяроблюцелишевдень.Увечері—ніколи.Хочбищосталося,нізащоввечерінепоїду.Неохотавдругепотрапитивтакухалепу.Томуйнавечірнюзмінуніколиневиходжу.Такісказаламенеджерові—нехочу,тайгоді.

—Більшенікомупроценерозповідали?Воналегкохитнулаголовою.— Як я вже казала, ви — перший, кому я сьогодні розповідаю. Навіть, якби хотіла

розповістикомусьраніше—немалакому.Аотвамвідкрилася,боподумала,що,може,увасєякісьздогади…Ну,щодовипадкунашістнадцятомуповерсі…

—Умене?Чомувитакподумали?Вонадивиласянаневидющимиочима.—Незнаю…Простарийготель«Дельфін»вамщосьвідомо.Іпрообставини,заякихвін

зник, ви запитували… А тому мені здалося— може, ви зумієте пояснити те, що зі мноюсталося…

— Та ні, навряд чи я вам зумію щось пояснити, — відповів я, на хвилинузадумавшись. — А, крім того, про старий готель я мало що знаю. Маленький, зубожілийготельчик.Чотири роки тому я в ньому зупинявся, познайомився з його власником, а томувирішивщеразсюдинавідатися.Отойусе.Колишнійготель«Дельфін»нічимособливимневирізнявся.Розмовпройогоособливітаємниціянечув.

Однакудумкахязовсімневважавстарийготельтакимужезвичайним,алетимчасомнехотівпроцерозводитися.

— Але ж, коли сьогодні пополудні я вас запитала, чи старий готель «Дельфін» бувнормальний,ви,здається,сказали,щодовелосябдовгопроцерозповідати…Чому?

—Ботакарозповідьстосуваласябособистомене,—пояснивя.—Якбитількияпочаврозповідати—їйнебулобкінця.Однакпіслявсього,щояпочуввідвас,вженевважаю,щовашаісторіябезпосередньопов’язаназмоєю.

Моїслова,здавалося, їїтрохирозчарували.Вонаскривилагубиіякийсьчасрозглядаласвоїруки.

— Вибачте, що нічим не можу вам допомогти. Ви ж мені стільки нарозповідали, —сказавя.

— Та нічого, — відповіла вона. — Ви ні в чому не винні. Добре, що я хоч змоглавиговоритися.Бовідцьогонадушітрохиполегшало.Колиносишусобітакийтягар,спокоюнезнаходиш.

—Вашаправда,—погодивсяя.—Якщойоготримативголовійнікомунеговорити—головапочнероздуватися,мовповітрянакуля,—додавяірозпростерруки,щобпоказати,якроздуваєтьсяповітрянакуля.

Вона мовчки кивнула. Потім трохи покрутила перснем на мізинці, зняла його — йповернуланапопереднємісце.

— Скажіть, ви вірите моїй розповіді?… Про шістнадцятий поверх, — спитала вона,поглядаючинасвійперстень.

—Звичайно,вірю,—відповівя.—Справді?Алежце—ненормальнаісторія,хібані?—Так,мабуть,нормальноюїїважконазвати.Однактакевсвітібуває.Яцезнаю.Атому

вірювашимсловам.Щосьзчимосьраптомпов’язалося.Черезякусьвзаємозалежність.Вонанахвилькузадумаласянадтим,щоясказав.—Авамдосінедоводилосячогосьподібногопережити?—Доводилося,—сказавя.—Думаю,щотак.—Ібулотодістрашно?—спиталавона.—Ні,нескажу,щострашно,—відповівя.—Просторізніречіпо-різномупов’язуються.

Умоємужвипадку…Однак у цю мить мені раптом забракло слів. Здавалося, ніби десь далеко під час

телефонноїрозмовихтосьраптомвисмикнувшнурзрозетки.Ядопиввіскійсказав:—Не знаю…Неможу як слідпояснити, але таке трапляється, це точно.А тому я вам

вірю.Комусьіншомунеповіривби,авашимсловамвірю.Можетенесумніватися.Вона підвела голову й усміхнулася. Трохи по-іншому, ніж досі. «Якоюсь особистою

усмішкою»,—подумавя.Виговорившись,вонатрохизаспокоїлася.—Цікаво,чогобце?..Поговорилазвамийчомусьнібикаміньздушізвалився.Звичайно

з незнайомими людьми мені не вдається завести розмови, я страшно сором’язлива. А от звами—немапроблем…

—Напевне,томущомипідходимооднеодному,—сказавя,усміхаючись.Якусьхвилинувонавагалася,щожвідповістинаце,іврешті-рештневідповіланічого.І

тількиглибокозітхнула.Безніякогоневдоволення.Простовирівняладихання.—Слухайте.Вамнехочетьсяїсти?Меніздається,нібияраптомзголоднів.Язапропонувавїйпітикудись,щобякслідповечеряти,алевоназаявила,щоперекусити

можнайтут.Ітодімипокликалиофіціантайзамовилипіцуйсалат.Заїдоюмиговорилипровсякувсячину.Проїїроботувготелі,прожиттявСаппорой

тому подібне. Вона розповіла про себе. Їй двадцять три роки. Після середньої школивступиладопрофесійногоучилища,де готуютьперсоналдля готелів,черездварокийого

закінчила, так само два роки працювала в одному з токійських готелів, після того заоголошенням у газеті подала заяву в новий готель «Дельфін», була прийнята на роботу йпереїхала в Саппоро. Переїзд сюди був їй дуже до речі, бо поблизу Асахікава її батькитримаютьмаленькийготельвяпонськомустилі.

—Доситьпристойнийготель.Здавніх-давенродинанимволодіє,—додалавона.— Виходить, що тут ви проходите практику чи набираєтеся досвіду, щоб потім

успадкуватибатьківськийготельіперебративсісправивньомунасебе?—запитавя.—Тані,—відповілавонаізновупоправилаокуляринаносі.—Проуспадкуванняабо

про плани на майбутнє я ще зовсім не думала. Просто мені подобається робота в готелі.Подобається.Яксюдиприїжджаютьлюди,зупиняються,апотімкудисьвід’їжджають…Утакій атмосфері душа відпочиває. Я можу заспокоїтися… З дитинства звикла до такоїобстановки.

—Зрозуміло,—сказавя.—Чомузрозуміло?—Щетам,уфойє,вичомусьздалисяменідухомготелю.—Духомготелю?—воназасміялася.—Похвальніслова…Може,язаслужилабїх,якби

тількизвикладоцієїроботи.— Звикнете, якщо постараєтеся, — сказав я, усміхаючись. — Але ж у готелі ніхто

надовго не затримується. Вас це влаштовує? Усі приїжджають, щоб поїхати далі своєюдорогою.

—Так,влаштовує,—відповілавона.—Якбихтосьзатримався—язлякаласяб.Чомуцетак?Може,я—боягузка?Кожен,хтоприїжджає,потімвід’їжджає.Івідсамоїдумкипроцестає спокійно. Дивно, правда? Адже звичайна дівчина, мабуть, так не думає. Вона шукаєчогосьпевного,незмінного.Чині?Аяотнетака.Чому?Саманезнаю.

—Яневважаю,щовидивна,—сказавя.—Простовищеостаточноневизначилися.Вонаглянуланаменезподивом.—Звідкивицезнаєте?—Звідки?—перепитавя.—Простознаютайусе.Вонанамитьзадумалася.—Розкажітьпросебе,—сказалавона.—Щожтутрозказувати?Нічогоцікавого,—відповівя.Однаквонанаполягала—мовляв,всеодно,хочупослухати.Ітодіярозповівїйтрошки

про себе. Мені тридцять чотири роки, на життя заробляю випадковою роботою— пишутексти.Їжджунастарій«субару».Старій,алеізстереомагнітофономтакондиціонером.

Загалом,відрекомендувався.Об’єктивнимифактами.Однак їй хотілося знати набагато більше про мою роботу.Щось приховувати не було

потреби,іярозповівїйдеякіподробиці.Проінтерв’юзмайбутнімизіркамишоу-бізнесуіпрорепортаж,присвяченийрестораннимделікатесамХакодате.

—Мабуть,такароботадужецікава!—сказалавона.—Жодного разу не знайшов у ній чогось цікавого. Зізнаюсь, писатимені не важко. Я

навітьлюблютакуроботу.Колипишу—розслаблююся.Таотзмістнаписаного—нульовий.Повнебезглуздя…

—Наприклад?—Ну, наприклад, об’їжджаю за день п’ятнадцять ресторанів і в кожному з них лише

куштую подані страви, а решту залишаю на тарілках. Я гадаю, щось тут у принципіпомилкове.

—Алежїстиусенегодиться,хібанетак?

—Звичайно,негодиться.Якбияцеробив—черезтриднідубадавби.Алюдивважалибменедурнем.Іпіслятакоїсмертінавітьнепожалілиб.

—Виходить,немаради?—засміявшись,сказалавона.—Нема,—погодивсяя.—Самзнаю.Цевсеодно,щорозгрібатикучугуриснігу.Пишу,

бонемаради.Анетому,щоцікаво.—Кучугурирозгрібати?—Культурницькікучугури,—уточнивя.Потімвонарозпиталаменепророзлучення.—Розлучивсяянетому,щотакзахотів.Простоодногоднявонараптомпішлаздому.З

іншим.—Булоболяче?—Акомужутакійситуаціїнеболяче?Спершисьліктяминастілйобхопившиобличчядолонями,вонаподивиласяменівочі.—Пробачте…затакедивнерозпитування.Простоянемогласобідобреуявити,щови

відчуваєте,коливамзавдаютьболю.Щовитодіробите?—НачіпляюнавилогукурткизначокзКітомХерінґом,—відповівя.Воназасміялася.—Тількиівсього?—Отщо я хочу сказати,— вів я далі.— З часом такий біль стає хронічним.Щодня

проникає в душу й перестає чимось особливим вирізнятися. Але там, усередині, вінзалишаєтьсяназавжди.Тількиотвийнятийогозвідтийпоказатикомусьуженеможливо.Хібащоякусьнесуттєвучасточку…

—Ястрашнодобрерозумію,щовихочетесказати,—мовилавона.—Невже?—Може, по мені цього й не видно. Але з різних причин і я зазнала чимало болю,—

проказала вона тихо. — А тому звільнилася з токійського готелю. Було боляче. І гірко. Здеякимиречаминеможусправитисятак,якіншілюди…

—Угу,—промимривя.—Ідосівсещеболяче.Якзгадаюпроте,щосталося,—хочетьсявідразувмерти…Вона знову спочатку зняла перстень — і відразу насадила на попереднє місце. Потім

надпилаще«КривавоїМері»,поправилаокуляринаносі.Іприязновсміхнулася.Напилисямидобряче.Навітьнепам’ятаю,скількичогозамовляли.Атимчасомминула

одинадцята.Зиркнувшинасвійнаручнийгодинничок,вонасказала,щозавтраїйдоведетьсярано вставати і що пора додому. Я оплатив рахунок. Коли ми вийшли надвір, сніг,виблискуючи,всещесипавсязнеба.Наземлійоголежалонебагато,аледорогаобледенілайбуласлизька.Язапропонуваввідвезти їїнатаксідодому,що,яквиявилося, забралохвилиндесять.Покимипрямувалидозупинки,міцнотрималисязаруки.Трохисп’янівши,вонайшланевпевненоюходою.

— Слухай… А той журнал, що писав про скандал з купівлею земельної ділянки…—почав я, раптом пригадавши недавню розмову.—Ти не пам’ятаєш, яка його назва? І колистаттявийшла,хочприблизно?

Вонаназвалатижневикодногогазетноговидавництва.—Здається,восениминулогороку.Ясамаїїнечитала,атомуподробицьнезнаю…Хвилинп’ятьмипростоялиназупинціулегкійсніговійкруговерті.Увесьтойчасвона

трималасязамоюруку.Буларозслаблена.Ятакож.—Ядавнонепочуваласятакоювільною!—вирвалосязнеї.Ямігсказатипросебете

саме.Іязновуподумав,щовчомусьмипідходимооднеодному.Атомуприпершійзустрічія

відчувдонеїприязнь…

У таксі ми розмовляли про всяку всячину, що не мала особливого значення, — проснігопад,прохолод,пророзкладїїроботи,прожиттявТокіотощо.Затакоюрозмовоюявсемучивсядумкою,щоменіробитизнеюпотім.Ябувпевен,щодоситьнаполягти—івонаопинитьсязімноюводномуліжку.Такіречіяпростонутромвідчуваю.Хочевоназімноюпереспати чи ні — я, звичайно, не знав. Але бачив — не відмовиться. З виразу її очей,дихання,манериговорити,жестів.Звісно,іяхотівзнеюпереспати.Ізнав,щовідцьогонашежиттяніякнеускладниться.Простояз’явився—іпоїдудалісвоєюдорогою.Яквонасамаказала… Однак не міг зважитися. З голови не виходила думка: повестися з нею так —нечесно.Вонанадесятьроківмолодшавідмене,якасьневпевненай,дотогож,настількип’яна, що ледве на ногах стоїть. Скористатися її теперішнім станом — це все одно щовигратикрапленимикартами.Безчесно.

«Однакщоозначаєбутичеснимутакійсфері,якстатевістосунки?»—запитувавясамсебе.Івирішив,щодомагатисячесностівсексі—очевидно,марнавправа.

Іцейвисновоктакожздавсяменіправильним.Покиякидавсяміжтимидвомапоглядами,таксіпід’їхалодоїїдому—ісаметодівона

надзвичайнолегкорозв’язаламоюдилему.—Яживуразомзмолодшоюсестрою,—сказалавона.Отожвідразувідпалапотребадаліщосьвирішувати,іязітхнувздеякимполегшенням.Колитаксізупинилосяпередпід’їздомбагатоквартирногобудинку,вонапопросиламене

провести її до дверей її помешкання, бо, мовляв, інколи вночі у коридорі вештаютьсяпідозрілітипиіїйстрашно.Явелівводієвіпочекатихвилинп’ять,покивернуся,і,взявшиїїпід руку, повів обмерзлоюдоріжкоюдопід’їзду.Мипіднялисяна третійповерхпростого,без будь-яких надмірностей панельного будинку з металевим каркасом.Опинившись переддверима з номером 306, вона відкрила сумочку, добула з неї ключ — і якось ніякововсміхнулася.

—Дякую.Япрекраснопровелачас.—Ятакож,—відповівя.Вона відчинила двері, а ключ знову заховала в сумочку. Закрила її— і різке клацання

защіпкигучнопрокотилосякоридором.Потімпильноглянуламенівочі.Начерозв’язуваланакласнійдошцізадачузгеометрії.Вонарозгубилася.Незнала,щоїйробити.Немоглаякслідпопрощатися.Ядобрецебачив.

Спершисьрукоюобстіну,ячекав,нащовоназважиться.Однакнедочекався.—Надобраніч!Привітсестрі!—сказавя.Секундп’ятьвонастояла,міцностиснувшигуби.—Щоізсестроюживу—язбрехала,—сказалавонатихо.—Насправдіяживусама.—Таязнаю,—відповівя.Вонаповолізачервоніла.—Азвідкивицезнаєте?—Звідки?Простознаюівсе,—відповівя.—Ви—неможливалюдина…—прошепталавона.—Так,можливо,—погодивсяя.—Однак,якявжеказав,нероблюнічого,защоінші

моглибменененавидіти.Ікористуватисялюдськимислабостяминелюблю.Атомутебеніразунеобманював.

Якийсьчасвонанезнала,щовідповісти,ажпокинарештінесказала:—Цеправда,необманювали.

—Атичого?..— Якось мимоволі збрехала. Адже в мене на душі свої рани. Я вже розповідала…

Довелосябагаточогопережити.—Івменеїхвистачає.Бачиш,навітьзначокзКітомХерінґомначепив…Воназасміялася.—Може,зайдетенахвилину,чаювип’ємо?Ізаразомщетрохипоговоримо…Япохитавголовою.—Дякую. Я також хотів би з тобою поговорити. Але не сьогодні. Не знаю чому, але

сьогоднімені краще йти.Мені здається,що намне варто говорити надто багато за однимразом.Чогобце?..

Вонадивиласянаменетак,нібирозглядаладрібніієрогліфинавивісці.— Не знаю, як це пояснити, але так мені здається, — вів я далі. — Коли є про що

розповідати— найкраще це робити маленькими порціями. Я так вважаю. А втім, може, япомиляюся.

Вонанамитьзадумаласянадмоїмисловами.Апотімнарештіпроказала:—Надобраніч!—ітихозачиниладвері.— Послухай,— озвався я до неї. Двері прочинилися на сантиметрів п’ятнадцять, і в

щілиніпоказалосяїїобличчя.—Найближчимчасомямігбизтобоющераззустрітися?Притримуючидверірукою,вонаглибокозітхнула.—Можливо,—сказалавона.Ідверізновузачинилися.Водій таксі з нуднимвиразомнаобличчі читав спортивну газету.Коли я вмостивсяна

сидіннійвеліввезтидоготелю,він,очевидно,здивувався.—Висправдівернетеся?—спитаввін.—Аядумав:вименіскажете,щобяїхавсвоєю

дорогою…Схожебулонате.Якправило,таквонозакінчується.—Мабуть,—погодивсяя.—Колипопрацюєшотакнеодинрік,інтуїціянепідводить.—Абуваєінавпаки:чимдовшепрацюєш,тимчастішевонапідводить.Згіднозтеорією

імовірності.—Може,вонойтак,—ледь-ледьзбентеженовідповівводій.—Алеменіздається,що

ви—трохидивакуватий.—Витакдумаєте?—здивувавсяя.Невжеясправдітакийдивакуватий?

***

Повернувшись у номер, я сполоснув обличчя, почистив зуби. Поки їх чистив, злегкапожалкував, що вернувся. Але врешті-решт заснув як убитий. Загалом я ніколи довго нежалкую.

***

Вранці я передусім зателефонував у реєстратуру і продовжив номер ще на три доби.Зробити це вдалося легко. Бо до туристичного сезону було далеко й багато номерівпустувало.

Потімякупив газету і зайшовунайближчукондитерську«ДанкінДонатс»,де з’ївдвісолодкі булочки і випив дві великі чашки кави. Одного дня виявилося досить, щоб

готельний сніданок обрид. А от «Данкін Донатс» для сніданків — найкраще місце.Обходитьсядешевойдругупорціюкавиможнадістати.

Післятогояспіймавтаксійвідправивсявбібліотеку.Такісказавводієві:відвезітьменедонайбільшої вСаппоробібліотеки.Убібліотеці япереглянувпідшивкуномерівжурналу,якийвонаменіназвала.Статтяпроготель«Дельфін»містиласяувипускузадвадцятежовтня.Язнявзнеїксерокопію,зайшовунайближчийкафетерійі,попиваючикаву,взявсяїїчитати.

Стаття читалася важко. Іщоб її зрозуміти, мені довелося перечитувати її кілька разів.Автордокладаввелетенськихзусиль,щобвикластиїїсутьякомогаясніше,але,видно,черезсвою складність тема виявилася йому не по зубах. Розповідь була страшенно заплутаною.Однак після уважного читання дещо все-таки прояснилося. Стаття мала назву: «ЗемельніоборудкивСаппоро.Підозрілатяганиназалаштункамигенеральногопланурозвиткуміста». Ісупроводжувалася фотографією готелю «Дельфін» на стадії, близькій до завершеннябудівництва,знятоюзпташиногопольоту.

Загаломвсяцяісторіяпов’язаназтим,щохтосьпочавскуповуватиоднузаодноювеликіземельні ділянки в одному з районівСаппоро.Відбувалося це дуже дивно: упродовж двохроківнаповерхнютакіневиплилоім’япокупця.Цінаназемлюзросталашаленимтемпом.Напідставі такої інформації журналіст і почав своє розслідування. З’ясувалося, що землюскуповували різноманітні фірми, більшість з яких існувала тільки на папері. Звісно, їхняреєстраціяпроводилася.Податкисплачувалися.Аленіофісів,ніперсоналувнихнебуло.Усвою чергу, всі ці фіктивні фірми замикалися на інші такі ж фірми. Ось таким справдіхитромудрим чином відбувався номінальний перепродаж землі.Ділянка вартістю двадцятьмільйонів єн начебто переходила до іншого власника за шістдесят мільйонів, а потімпродавалася вже за двісті мільйонів єн. Добряче поблукавши в лабіринті фіктивних фірм,автор статті дійшов висновку, що всіма тими операціями стояла цілком реальна фірма Б,зайнята торгівлею нерухомого майна, з головною конторою у великій сучасній будівлі,розміщеній в районі Акасака[7]. У свою чергу, фірма Б на неофіційному рівні змикалася зконгломератом А— велетенською корпорацією, якій підпорядковувалися залізниці, готелі,кінофабрики,ресторани,універмаги,журнали,кредитнібанкиістраховікомпанії.Крімтого,конгломератАмавширокі зв’язки в політичних колах.Але, навіть докопавшись до цього,журналіст не заспокоївся. А з’ясувавще цікавішу річ:що всі земельні ділянки, які скупилафірмаБ,містилисянатериторії,якуохоплювавгенеральнийпланрозвиткуміста.Самесюдипотеклиінвестиціїнабудівництвометроінапереміщенняадміністративнихбудівель.Більшаполовинаінвестицій—здержавногобюджету.Центральнийуряд,адміністраціяХоккайдоімуніципалітет Саппоро в процесі тривалих переговорів відшліфували план розвитку йухвалилиостаточнерішеннящодотериторії,масштабівбудівництва,бюджетутощо.Таколипро все це стало відомо, виявилося,що упродовж кількох років хтось уже прибрав у своїзалізнірукиземельніділянкинаційтериторії.ВсяцяінформаціяосілавархівахконгломератуА. Отож виходить, що глибоко приховане скуповування землі відбулося задовго дозатвердженнягенеральногопланурозвиткуміста.Короткокажучи,остаточнерішеннясталодоконанимфактомщепередйогоофіційнимухваленням.

Авангардна роль у захопленні тамтешньої нерухомості випала готелю «Дельфін». Підйогобудівництвовідійшланайкращаземельнаділянка.Велетенськийготельперетворивсяуштаб-квартируконгломератуАйбудівельноголідерарайону.Вінпочавпритягуватидосебелюдей,змінювавлюдськіпотокинанавколишніхвулицяхіставсимволоммісцевихзмін.Усерозгорталося точно за планом. Згідно з практикою розвиненого капіталізму. Хто вкладаєнайбільший капітал— дістає найкориснішу інформацію й отримує відповідний зиск. І незвертає вину на інших. Усе це вже закладено в саме поняття «інвестування». Інвестори

шукають ефективної віддачі, пропорційної величині вкладеного капіталу. Так само, якпокупецьстарогоавтомобіляштурхаєногоюшиниіприслухаєтьсядороботимотора,аінодібезпосередньо сам бере участь в управлінні фінансовими операціями.У цій сфері чесністьвтрачаєбудь-якийзміст.Занадтовеликісумиінвестовано,щобпронеїдумати.

Трапляютьсяівипадкизастосуваннясили.Скажімо,хтосьвідмовляєтьсяпродатиземлю.Якийсьвласниккрамничкивзуттянехоче

виселятисязагрошізтогомісця,дейогородинаторгувалаздавніх-давен.Ітодіз’являєтьсякільказдорованів.Великіфірмизавждимаютьвихіднатакубратію.Вїхніхрукахперебуваєвсе живе — від політиків, письменників і рок-зірок до якудза. Озброєні ножами геваливриваються до будь-кого, а поліція не дуже спішить утручатися у такі справи, бо з їїначальством — малим і великим — все уже давно домовлено. Це навіть не корупція, асистемавдії.Складовачастинапроцесуефективноговкладеннякапіталу.Яснаріч,утійчиіншіймірі всеце існувалойраніше, але,на відмінувідминулого, за своєювсеохопністю іжорсткістю тепер тенета сучасного капіталу ні з чим незрівнянні. Завдяки велетенськимсуперкомп’ютерам усі речі та явища, які тільки існують на світі, в нього на обліку.Нагромадження капіталу та його урізноманітнення призвело до витворення своєрідногоуніверсального поняття, яке стали обожнювати. Люди почали схиляти голову переддинамізмом капіталу. Поклонятися міфу про нього. Вартості земельних ділянок у Токіо івсьому, що символізує блискуча модель «порше». Бо інших міфів у цьому світі незалишилося.

Осьтакийвін,цейрозвиненийкапіталізм.Миживемовтакомусуспільствінезалежновідтого,подобаєтьсявононамчині.Різноманітнимисталийкритеріїдобраізла.Витончилися.Добророзділилосянамоднейнемодне.Таксамо,якізло.Моднедобробуваєформальним,випадковим, у стилі «хіппі», «холодним», як джаз у класичному виконанні, в дусі часу існобістським.Насолодуприноситьійогокомбінація.Скажімо,складнийзмішанийстиль—светрвідМусоніразомзчеревикамивідПолінітакороткимиштанамивідТрусарді.Втакомусвіті філософія дуже швидко уподібнилася теорії менеджменту. І стала узгоджуватися здинамікоюепохи.

Хоча тоді я так не думав, але 1969 року світ був набагато простішим. Шпурляннямкаменюки у спецзагін поліції кожен міг самовиразитися. То був по-своєму гарний час. Атепер, з витонченоюфілософією, хтонаважиться кидати каміння вполіцію?Хто з власноїволі захоче опинитися у клубах сльозогінного газу? Така наша реальність. З усіх боківпротягнуто сіті. За першим рядом — другий. Нікуди не пройдеш. А кинеш каменюку —відскочитьназаддотебе.Осьтак.

Журналіст не шкодував сил, щоб докопатися до правди. Однак що глибше копав, тодедалі більше його стаття втрачала переконливість. Звинувачувальної сили вона не мала.Простовінчогосьнерозумів. Іпідставдляпідозринемав.Бовсеце—природнийпроцесрозвиненого капіталізму. Всі про нього знають, а тому на такі речі їм наплювати. Хтоперейматиметься тим, що велетенський капітал незаконно заволодів інформацією, скупивземлю, домігся політичного рішення і нарешті нацькував здорованів якудзи на крамничкувзуття або власника занедбаного готельчика? Час протікає, мов сипучий пісок. Зараз піднашиминогами—вженете,щобулохвилинутому…

Якнамене, стаття була чудова. З ретельно перевіренимифактами, сповнена прагненнясправедливості.Аленевдусічасу.

Язапхавкопіюстаттівкишенюівипивщеоднучашкукави.Згадавпровласникаколишньогоготелю«Дельфін».Пронещаснулюдину,надякоювід

самогонародженнявиталатіньневдачі.Перебратисявнашуепохувіннемавжоднихшансів.

—Невдусічасу!—сказавяпроньоговголос.Проходячиповзмене,офіціантказиркнуланаменеякнаочманілого.Явийшовнадвір,спіймавтаксійповернувсявготель.

8Зномераязателефонувавсвоємуколишньомукомпаньйону.Незнайомийголосспитав,як

мене звати, потімще одинповторив те саме, і лише тоді нарешті озвався сам компаньйон.Очевидно,мавсправпогорло.Востаннєярозмовлявзниммайжеріктому.Таценеозначає,щоянавмиснеуникавйого.Простонебулопрощоговорити.Я завждивідчувавдоньогощируприязньітакеставленнядоньогонезмінилосяйдосі.Однакдлямене(якідлянього)це вже був пройдений етап. Так сталося ні з моєї, ні з його вини.Простоми пішли коженсвоєюдорогою,якіміжсобоюнеперетиналися.Отівсе.

—Якпоживаєш?—запитаввін.—Нормально,—відповівя.Ясказавйому,щоязаразуСаппоро.Вінзапитав,чихолодно.Явідповів,щохолодно.—Якзроботою?—спитавя.—Вистачає,—відповіввін.—Недужевипивай!—порадивя.—Останнімчасомп’юнебагато,—відповіввін.—Тамувасснігпадає?—поцікавивсявін.—Заразні,—відповівя.Якусьхвилинумиввічливоперекидалисясловами,нібим’ячикомпінг-понгу.—До речі, вмене до тебе прохання,—почав я нарешті про головне.Колись давно я

зробивйомуоднупослугу.Процедобрепам’ятавівін,ія.Інакшенетелефонувавби.Боянезтих,щолюблятьпроситивкогосьдопомоги.

—Кажи,—відповіввінпросто.—Колисьмизтобоюмалисправузготельнимвісником,—сказавя.—Роківп’ятьтому,

пам’ятаєш?—Пам’ятаю.—Скажи,тойзв’язокутебещезберігся?—Щезберігся,хочаяненазвавбийогожвавим.Можнайоживити.— Там був один журналіст, добре обізнаний з лаштунками готельного бізнесу. Не

пригадуєш,якйогозвали?Такийхудющий,завждиучудернацькійшапці…Тимігбизнимзв’язатися?

—Гадаю,мігби…Ащотихочешдізнатися?Я коротко переказав йому зміст статті про скандал навколо готелю «Дельфін». Він

записавназвутижневика іномервипуску.Потімярозповівйому,щодопобудовивеликогоготелю«Дельфін»найогомісцістоявмаленькийготельчикзтакоюжназвою.Ясказав,щоузв’язку з цим хотів би дізнатися ось про що. Передусім— чому новий готель успадкувавстаруназву?Якадоляспіткалавласникамалогоготельчика? І,нарешті,читойскандалмавякесьпродовження?

Мійкомпаньйонусезаписавідляпевностіперечитавзаписанеменіутрубку.—Всеправильно?—Правильно,—відповівя.—Мабуть,квапишся?—спитаввін.—Вибач,—відповівя.—Спробуюсьогоднізнимзв’язатися.Тименінескажешсвійтелефоннийномер?Яповідомивйомуномертелефонуйномеркімнати.—Нубувай!Пізнішезателефоную,—сказаввініпоклавтрубку.

На обід я з’їв щось невигадливе в готельному кафетерії, а коли спустився у фойє, законторкою побачив знайому дівчину з окулярами на носі. Я вмостився на дивані внайглибшомукуткуфойєідовгоспостерігавзанею.Вонавсяпоринулавроботуі,здавалося,мене не помічала.А, може, й помічала, та навмисне ігнорувала.Однакмені було все одно.Простояхотівтрохиподивитисянанеї.Стежачизанею,ядумав:«Отзтієюдівчиноюямігбувпереспати,якбизахотів».

Інодідоводитьсяпідбадьорюватисебетакимспособом.Постеживши за нею отак хвилин десять, я піднявся ліфтом на п’ятнадцятий поверх у

свійномер і взявся читати книжку. І сьогодні небо вкривали густі хмари. Здавалося, ніби яживувкоробцізпап’є-маше,кудиприникаютьлишеокреміпроменісвітла.Янезнав,колимій колишній компаньйон зателефонує, а тому не хотів виходити надвір. У номері, крімчитання, не було чим зайнятися. Я дочитав біографію Джека Лондона і взявся до «Історіїіспанськихвоєн».

День здавався розтягненим до безмежності вечором. Без жодних варіацій. Попелясто-сірий колір за вікном поволі чорнів і нарешті перетворився в ніч. Трохи змінювався лишеступінь похмурості. У світі існувало тільки два кольори— попелясто-сірий і чорний, якічерезпевнийчасприходилиназмінуодинодному.

У готельній службі я замовив сандвічі. І взявся їх один за одним поїдати, запиваючипивом з холодильника, неквапливо, по одному ковтку. Коли нема до чого рук прикласти,будь-яку дрібницю звикаєш робити якомога старанніше. О пів на восьму зателефонувавколишнійкомпаньйон.

—Зтвоїмжурналістомконтактустановив,—повідомиввін.—Складнобуло?— Так собі… — відповів він після недовгого роздуму. «Мабуть, далося це йому

нелегко»,—подумавя.— Розкажу коротко, — провадив він далі. — По-перше, всю цю справу остаточно

закрито.Складеновпапочку,перев’язанострічкоюізаховановсейф.Ніхтовжеїїповторнонерозслідуватиме.Кінець!Іскандалувженема.Напевне,пересунулизмісцянамісцекількохпішаківвурядітамуніципалітеті.Такбимовити,дляточноїнастройкимеханізму—щобуподальшомунедававзбоїв.Заворушилисятакожвуправлінніполіції,аленічогопевногоневиявили.Усетакхитромудропереплуталося,щокінцівгодівіднайти…Занадтогарячатема.Атомувивідатищо-небудьбуловажко.

—Моєзацікавленнячистоособисте.Нікомуклопотунезавдасть.—Ятакйомуйсказав…Не відриваючи телефонної трубки від вуха, я підійшов до холодильника, добув банку

пива,вільноюрукоювідкривїїіналивпиваусклянку.—Вибачзанастирливість,алелегковажневтручаннянедосвідченоїлюдинивцюсправу

може закінчитися для неї плачевно…— сказав він.— Її масштаби надто великі. Не знаю,навіщовонотобіздалося,алепостарайсянезалазититудиглибоко.Очевидно,втебеєякісьпричини,однакярадивбитобітриматисявжиттіпевнихрамок.Необов’язковоякя,але…

—Зрозуміло,—відповівя.Вінвідкашлявся.Яковтнувпива.— Власник колишнього готелю «Дельфін» до самого кінця впирався, а тому немалих

прикрощів натерпівся. Було б краще, якби відразу здався. Та він не здавався. Очевидно, нерозумівзагальноїтенденціїчищо?

—Тавінзавждитакимбув,—сказавя.—Невдусічасу.—Чоговінтількинезазнав!Скажімо,поселялисявготеліздорованізякудзиівитворяли

там усе, що їм заманеться. Але так, щоб безпосередньо не порушити законів. Сядуть такінахабиуфойєівитріщатьсвоїбанькинакожного,хтотудизаходить…Розумієш,длячого?Апротевласникготелюкрикунездіймав.

— Здається, я його розумію, — сказав я. Власник готелю «Дельфін» звик до різнихжиттєвихзлигоднів.Ідрібниційогонелякали.

—Однак кінець кінцем він виставив одну дивну умову.Мовляв, пристанете на неї—відступлюземельнуділянку.Якуумову—здогадайсясам.

—Незнаю,—відповівя.—Подумайтрохи,—сказавя.—Ботодіотримаєшвідповідьнатвоєдругезапитання…—Щобновийготельзберігстаруназву?—Саметак,—відповіввін.—Такоюбулаумова.Іпокупецьпогодився.—Чому?—Боназвагарна.Хібані?Готель«Дельфін»—звучитьнепогано.—Та,мабуть…—пробурмотівя.—Саме тоді конгломератАрозроблявпланпобудовимережі сучасних готелівпо всій

країні.Непростонайкращихсереднинішніх,арозкішних.Іназвищенепридумав.—Мережуготелів«Дельфін»,—спробувавяуточнити.—Так,мережуготелів«Дельфін»,щонепоступалисяб«Хілтону»чи«Хайату».— Мережу готелів «Дельфін», — повторив я ще раз. Успадкована і в тисячу разів

збільшенамрія.—Ну,ащосталосязколишнімвласником?—Цьогоніхтонезнає,—сказавмійколишнійкомпаньйон.Яковтнувпиваікінчикомавторучкипошкрібвухо.— Коли він виселявся, отримав кругленьку суму відступного, а тому, гадаю, якось

перебивається.Алецьоговженеперевіриш.Вінуційісторіїчистовипадковаособа,якбудь-якийперехожийнавулиці.

—Мабуть,типравий…—погодивсяя.—Загаломосьтак,—підсумуваввін.—Оцевсе,щоядізнався.Більшенічого.Ну,тояк?—Дякую.Тименідужедопоміг,—відповівязвдячністю.—Угу,—сказаввінізновувідкашлявся.—Витратився?—спитавя.— Та ні, — відмахнувся він. — Обійшлося вечерею на двох, відвіданням клубу на

Ґіндзі[8] й оплатою таксі додому.Не варто про це й говорити.У нас усеможна списати напоточні витрати. Та й обліковець податків заохочує до більших витрат. Тому про це нетурбуйся.Аякзахочешзаглянутиуклубнॳндзі,наступногоразуможуйтебетудиповести.Авитратисписати.Тижтамнебував,правда?

—Ащотамє,втомуклубінॳндзі?—Випивка,дівчата,—відповіввін.—Якщопідемо,обліковецьподатківнаспохвалить.—Нутопідизним,—сказавя.—Недавноходив,—відповіввінзнуджено.Япопрощавсяіпоклавтрубку.Поклавшитрубку,ятрохиподумавпросвогоколишньогокомпаньйона.Чоловікамого

віку,зпомітнимчеревцем,щозберігаєустоліякісьлікитавсерйозцікавитьсявиборами.Щомучитьсяневдачамидітейушколі,безперестанкусваритьсяздружиною,однакродинусвоюлюбить. Не без слабості, іноді перепивається. Але загалом старанного й працьовитого.Нормальногоубудь-якомурозумінні.

Ми зійшлися відразу після закінчення університету і тривалий час успішно працювалиразом. Ми почали з невеличкої перекладацької контори і рік у рік збільшували масштаби

нашоїдіяльності.Особливоблизькимидрузяминіколинебули,аледоситьблизькосходилисявдачами.Щодня бачилися, але ні разу не полаялися. Він був спокійною і добре вихованоюлюдиною.Аятакожнелюбивсваритися.Навітьякщоміжнамивиникалиякісьрозходження,ми все одно ставилися один до одного з повагою і працювали далі. Однак урешті-решттрапиласянагода—ймирозійшлися.Яктількиявіддавйомусвійпай,вінібезменедобрезроботою справлявся — чесно кажучи, навіть краще, ніж при мені. Клієнтура щораззбільшувалася.Фірмазростала.Віннайнявновихпрацівниківівмілоїхвикористовував.Тайпсихологічновінздававсятепернабагатовпевненішим.

Гадаю,що,напевне,проблемаполягалавмені.Мабуть,ямавнаньогоякийсьнездоровийвплив. Ось чому після мого відходу він зміг почуватися вільніше. Підлещуванням івмовляннямдомагавсявідперсоналууспішноїроботи,по-дурномужартувавізсекретаркою,викидавгрошінапредставницьківитрати,хочавдушібувпротицього,йрозважавдеякихклієнтів у клубіна Ґіндзі.Примені, гадаю, віннапружувавсяб і не зміг би зводитикінці зкінцями. Перебуваючи перед моїми очима, все думав би, як я подивлюся на його той чиіншийвчинок.Отакоюбувлюдиною.Таякщочесно,томенібулоабсолютнобайдуже,щовінробитимепорядзімною.

«Отідобре,щовінзалишивсясам»,—подумавя.Убагатьохрозумінняхдобре.Коротко кажучи, завдяки моїй відсутності він став відповідати своєму віку.

«Відповідатисвоємувіку»,—подумавя.Іпотімсказавцевголос.Зтакимвідчуттям,нібицісловастосуютьсякогосьіншого,тількинемене.

***

О дев’ятій вечора телефон задзеленчав знову. Я ні від кого не очікував телефонногодзвінка, а тому спочатку навіть не збагнув, що цей звук означає. Однак телефон невгамовувався.Ілишепіслячетвертогодзвінкаяпіднявтрубкуіприклавдовуха.

— Сьогодні у фойє ви не спускали з мене свого погляду, правда?— питала знайомадівчиназреєстратури.Несердито,невесело—байдужимголосом.

—Неспускав,—признавсяя.Якусьмитьвонамовчала.—Ястрашнонервуюся,колипідчасроботинаменетакдивляться.Черезвасянаробила

багатопомилок.Покивименерозглядали.—Більшенебуду,—пообіцявя.—Ядививсянатебе,щобсебепідбадьорити.Недумав,

негадав,щотитакнервуєшся.Теперзнатимуіпостараюсьтакнедивитися.Детизараз?— Удома. Зараз прийму ванну і ляжу спати, — відповіла вона. — До речі, ви собі

продовжилиномер?—Ага.Щеоднусправутребазалагодити,—відповівя.—Алетакбільшенамененедивіться.Ботодіяматимунеприємності.—Небуду.Насталакороткамовчанка.—Слухайте…Вивважаєте,щоязанадтонервуюся?Увастакезагальневраження?—Та як сказати…Навіть не знаю. Бо кожна людина по-різному тримається. Зрештою,

будь-хтотієючиіншоюміроюнервується,колинаньогодивляться.Танеберисобіцьогодоголови.Тимпачещовменетакасхильність—мимоволірізніречістараннорозглядати.Будь-які,щопотрапляютьнаочі.

—Азвідкиувастакасхильність?

—Важкопояснитизвідки,—відповівя.—Алеяпостараюсянедивитисятакнатебе.Бонехочу,щобтинароботіпомилялася.

Якусьхвилинувонамовчкироздумуваланадмоїмисловами.—Надобраніч!—сказалавонанарешті.—Надобраніч!—відповівя.І поклав трубку. Потім прийняв ванну і до половини дванадцятої читав на дивані

книжку, після чого одягнувся і вибрався у коридор, щоб пройти по його довгому ізаплутаному лабіринті від одного кінця до іншого. В його найдальшому кутку я побачивслужбовийліфт,розміщенийтак,щобнепотраплятинаочігостям,алейнебутизахованим.Пройшовши вперед за стрілкою з написом «Запасний вихід», я натрапив на ряд кімнат безномерів,азаними—наліфт.Щобгостінесілипомилкововнього,наньомувисілатабличка«вантажний».Япростоявпереддверимадоситьдовго,алеліфтзастрявупідвалі.Уцюпорумайже ніхто ним уже не користувався. З динаміка на стелі лилася неголосна музика —«Кохання—блакитне»ПоляМоріа.

Янатиснувнакнопку.Нібираптомпрокинувшисьзісну,ліфтстрепенувсяіполізугору.Цифринаекранчикузмінювалиодніодних—1,2,3,4,5,6…Кабінанаближаласяповільно,аленеухильно.Слухаючи«Кохання—блакитне»,ястеживзацифрами.Якщовсерединіхтосьбуде — скажу, що помилився ліфтом. Адже гості завжди так помиляються. Цифризмінювалисядалі—11,12,13,14…Відступившикрокназад,язрукамивкишеняхчекав,коливідчинятьсядвері.

Нацифрі«15»ліфтзупинився.Короткапауза.Жодногозвуку.Ідверілегковідчинилися.Усередині—нідуші.

«Який страшенно тихий ліфт!»— подумав я. Як далеко до нього тому астматичномуліфтувколишньомуготелі«Дельфін»!Язайшовусерединуйнатиснувнакнопку«16».Дверібезшумно зачинилися, кабіна ледь-ледь перемістилася — і двері відчинилися знову.Шістнадцятий поверх. Ніякої темряви, про яку вона розповідала. Всюди — яскравеосвітлення,з-підстеліллєтьсямелодія«Кохання—блакитне».Жодногонеприємногозапаху.Навсякийвипадокяобійшовповерхзкінцявкінець.Шістнадцятийнічимневідрізнявсявідп’ятнадцятого.Такийжеламаний,зповоротами,коридор,такіжрядидверей,такіжнішідляавтоматів з напоями, такі ж кілька ліфтів. Перед деякими дверима очікували покоївкупорожнітарілкитих,хтоповечеряв.Напідлозі—темно-червонийкилим,м’який,розкішний.Своїхкроківнаньомуянепочув.Навколопанувалатиша.Ітількимузикабулаінша—тепероркестрПерсіФейсагравмелодію«Коханнявлітнійдень».Ядійшовдоповороту,звернувправоруч,на серединікоридорусіву звичайнийліфт і спустивсянап’ятнадцятийповерх. Івирішив повторити все спочатку. На службовому ліфті піднявся знову на шістнадцятийповерх й опинився вдруге у звичайному коридорі, яскраво освітленому, з тієюжмелодією«Коханнявлітнійдень».

Я махнув рукою на подальші спроби, спустився знову на п’ятнадцятий поверх, двічіковтнувбрендійзаснувякубитий.

***

Удосвіта навколишня чорнота посіріла. Падав сніг. «Так от, — подумав я. — Чим бисьогоднізайнятися?».

Якзавжди—небулочим.Крізьлегкусніговузавісуядобравсядокондитерської«ДанкінДонатс»,з’ївпампушок,

випив дві чашки кави й переглянув газету. На її сторінках містилися статті про вибори. Урекламномуперелікуфільмів,якзавжди,янезнайшовнічогоцікавого.Звернувлишеувагунакінокартину,вякійоднузголовнихролейгравмійколишнійоднокласникізсередньоїшколи.Картина під назвою «Нерозділене кохання» була шкільною мелодрамою, в якій виступалиразом досить популярна п’ятнадцятирічна зірка й молодий співак, що вже став кумироммолоді. Навіть без довгих роздумів я відразу здогадався, яка роль випала моємуоднокласникуцьогоразу.Рольвродливогомолодогойтямущоговчителя.Високогозросту,спортивноїстатури.Старшокласницітакуньогоуклепалися,щовідсамогозвертаннядонихпросто непритомніють. Головна героїня також у нього закохалася. А тому в неділю печеякесьпечивойнесевчителевідодому.Атимчасомзанеюсохнеодинучень.Звичайнісінькийхлопчина,тількитрохинерішучий…Мабуть,осьтакийсюжет.Нетребамозокнапружувати,щобпроцездогадатися.

Після того як мій однокласник став актором, упродовж певного часу — просто зцікавості—ядививсяфільмизйогоучастю.Однакскородонихзбайдужів.Бовониставалищоразбільшнецікавими,асамвінвиступавустереотипнійролі.Ролівродливого,спортивноїстатури,акуратногомолодиказдовгиминогами.Спочаткустудент,потім—учитель,лікар,один з керівників фірми… Однак персонаж залишався незмінним. Таким, навколо якогометушилисязакоханідівчата.Йогобілізуби,дружняусмішкапіднімалиімійнастрій.Таменіне хотілося платити гроші за таке кіно. Я не належу до тих кіноманів із снобістськиминахилами, які віддають перевагу тільки Фелліні або Тарковському, але фільми з моїмоднокласником видавалися мені абсолютно бездарними. Їхній сюжет вгадувався з першихкадрів, персонажі вели пустопорожні, банальні розмови.Фінансування було недостатнім, арежисуранедбалою.

Автім,якщозгадатиминуле,такимвінбувіпередтим,якстатикіноактором.Приємнимз вигляду, але невиразним за своєю внутрішньою сутністю. Два роки я провчився з ним водномукласісередньоїшколи.Налабораторнихзаняттяхзприродознавствамипрацювализаоднимстолом.Отожчасвідчасумавзнимрозмову.Ужетоді,якіпізнішевкіно,цейхлопецьсправляв страшенно приємне враження. Усі дівчата за ним так упадали, що в йогоприсутностімайженепритомніли.Доситьбулойомузбудь-якоюзних заговорити, яквоназастигала, мов зачарована. І під час лабораторних занять з природознавства всі дівчатадивилися в його бік. Якщо чогось не розуміли, просили його пояснити. Коли вишуканимрухом рук він запалював газовий пальник, на нього витріщалися так, ніби спостерігалиритуалвідкриттяОлімпійськихігор.Ініхтонавітьнепомічав,щопорядзниміснуюія.

Вчився він також відмінно. Завжди був першим або другим у класі за успішністю.Приязним,щирим і не самовпевненим.Убудь-якійодежімавохайний, стильнийвигляд, якличить добре вихованій людині.Навіть коли справляв малу нужду, здавався елегантним.Усвіті рідко трапляються такі люди. Звісно, і різними видами спорту захоплювався, і бравактивну участь у житті школи. Ходила чутка, що дружив з найпопулярнішою дівчиноюнашогокласу,алечицеправда—янезнав.Учителібуливідньоговзахопленні.Апісляднявідкритих дверей навіть матері нашого класу піддалися його чарам. Ось такою він бувлюдиною.Апротедляменезалишалосязагадкою,якідумкивголовіунього.

Таксамо,якінаекрані.Тожнаякогобісаменіплатитигрошізатакекіно?Я кинув газету у відро для сміття і крізь легку снігову завісу повернувся до готелю.

Проходячи через фойє, зиркнув на конторку реєстрації, але знайомої дівчини не побачив.Мабуть, кудись пішла на перерву. Я зайшов у куток для відеоігор і кілька разів зіграв у«Пекмана і Галактику»[9]. Вміло скомпонована, але невротична гра. Крім того, занадто

войовнича.Алечаспожертиздатна.Потімявернувсяуномерівзявсячитатикнижку.Деньвидавсянікудишнім.Колименіобридлочитатикнижку,ядививсянаснігзавікном.

Снігпадавцілісінькийдень.Усесипав і сипав.Щояаждивувався:ого,скількиснігуможенападатизнебазаодиндень!Одванадцятійяспустивсяуготельнийкафетерій іпообідав.Потімзновувернувсявномер,читавкнижкуіспоглядавснігзавікном.

А все-таки день марно не пропав. О четвертій, коли я читав книжку, у двері хтосьпостукав. Я відчинив їх, дивлюсь — на порозі стоїть знайома дівчина з реєстратури. Зокулярами на носі і в блакитній фланелевій куртці. Вона прослизнула, немов тінь, крізьпрочиненідверівкімнатуіхуткозачинилаїхзасобою.

—Якбименетутзастали,тонегайновигналибзроботи!Унашомуготеліщодоцьогострахякісуворіправила,—сказалавона.

Окинувшипоглядомномер,вонасіланадиванірозправилаподілспідничкинаколінах.Іглибокозітхнула.

—Заразуменеперерва,—сказалавона.—Язбираюсьвипитипива.Атищобудеш?— Нічого не треба. Часу обмаль, — відповіла вона. — А що ви робите весь день у

номері?— Та нічого особливого. Час гаю. Книжку читаю, сніг споглядаю, — відповів я,

наливаючиусклянкупиво,добутезхолодильника.—Якукнижку?— Про іспанські війни. Вони описані там від початку до кінця. І наводять на багато

різнихдумок.Іспанськівійнисправдіповчальні.Саметаківідбувалисявдалекомуминулому.—Тількинеподумайтепроменечогосьдивного!—раптомсказалавона.—Дивного?—перепитавя.—Щотимаєшнаувазі?Щозайшладоменевномер?—Ага.Яприсівнакраюліжказісклянкоювруці.—Нічого дивного я про тебе не думаю. Звісно, трохи збентежився.Але радий,що ти

прийшла.Ятутзнудьгипомиравітакменіхотілосязким-небудьпоговорити…Підвівшись з дивана, вона стала посеред кімнати, легко скинула блакитну куртку й

повісила її,щоб не зім’яти, на спинку стільця.Потім підійшла домене і присіла поруч наліжку,стулившиколінадокупи.Безкурткивоназдаласяменічомусьслабкоютауразливою.Яобійнявїїзаплечі.Вонапоклалаголовуменінаплече.Чарівнийзапах.Акуратновипрасуванабілосніжнаблузка.Тактривало,напевне,хвилинп’ять.Підмоєюрукою,зголовоюнамоїмплечі,заплющившиочі,вонатихо,нібиувісні,дихала. Ітількиснігбезперестанкусипався,заглушуючиміськийшум.Панувалацілковитатиша.

«Мабуть, вона втомилась і захотіла де-небудь перепочити»,—майнула думка. І я ставдлянеїприхистком.Менепройнявжальдонеї.Бояподумав,щонесправедливо,колитакамолода і вродлива дівчина так виснажується. Та якщо добре поміркувати, в цьому немаєнічого несправедливого. Адже втома приходить незалежно від віку і від того, людинавродливачинеприваблива.Таксамо,якдощ,грім,землетрусабоповінь.

Хвилинчерезп’ятьвонапідвелаголову,всталайодяглакуртку.Ізновуприсіла—теперна дивані. І все гралася перснем на мізинці. У куртці вона знову здалася мені трохинапруженоюідалекою.

Сидячиналіжку,ядививсянанеї.— Послухай, — сказав я. — Хочу спитати тебе про той дивний випадок на

шістнадцятомуповерсі.Тодітинеробилачогосьнезвичного?Передтим,якуліфтсіла,абовжевсамомуліфті?

Вонасхилилаголовувкороткійзадумі.—Гм…Яквамсказати?Начебтонічоготакогонеробила…Вженепригадую!—Інебулонавколоознакчогосьдивного?Нетакого,якзавжди?— Все було, як завжди!— відповіла вона, знизавши плечима.— Нічого дивного! Як

завжди,сілавліфт,приїхала,дверівідчинилися—повнатемрява.Отівсе.Якивнув.—Слухай,ачинемоглибмиповечерятисьогодніразом?Воназахиталаголовою.—Вибачте.Насьогоднівменеіншіплани.—Азавтра?—Завтра—заняттязплавання.—Заняттязплавання…—повторивяівсміхнувся.—Атизнаєш,щоуСтародавньому

Єгиптітакожпроводилисязаняттязплавання?—Ні,незнаю,—відповілавона.—Таменіневіриться,щотакебуло.—Авсе-такице—правда!Одногоразуязібравтакийматеріалдлястатті,—сказавя.

Зрештою,нутойщо,якбицебулаправда?Воназиркнуланагодинниківстала.— Дякую,— сказала вона. І вислизнула в коридор так само безшумно, як і прийшла.

Єдинапозитивнаподіяцьогодня.Непримітна.Але,мабуть,істародавнієгиптяни,шукаючирадості в повсякденних непримітних подіях, жили своїм непримітним життям і вмирали.Вчилися плавати й бальзамувати мумії. Нагромадження таких дрібниць люди і називаютьцивілізацією.

9Підодинадцятувечораявженемавчимзайнятися.Усе,щомігзробити,зробив.Підрізав

нігті,прийнявванну,почистиввуха,подививсяновинипотелевізору.Віджавсявідпідлоги,повечеряв,дочитавкнижку.Однакспатинехотілося.Мавбажаннящеразз’їздитиліфтомнашістнадцятий поверх, але робити це було ще зарано. Краще дочекатися до півночі, колиперсоналперестаневештатися.

Після таких розмірковувань я нарешті вирішив податися в бар на двадцять шостомуповерсі.Поглядаючизвідтинанепрогляднусніговупітьмузавікном,пивмартінійдумавпроєгиптян. Цікаво, як жили люди в Стародавньому Єгипті? Хто вчився плавати в басейнах?Мабуть, тодішня еліта—фараонова родина й аристократи. Улюбленці долі, що відчувалидух часу. Напевне, для них відгороджувалися частиниНілу, споруджувалися там плавальнібасейниівлаштовувалисякурсимоднихспособівплавання.Алюб’язніінструктори,схожінамого однокласника-кіноактора, проказували можновладцям: «Прекрасно, Вашаясновельможносте!Оттількиколиплаватиметекролем,простягайте,будьласка,правурукущетрохивперед».

У моїй уяві вимальовувалася ось яка картина. Сині, мов чорнило, води Нілу, сліпучесонце (звісно, й навіси з тростини для перепочинку), солдати-охоронці зі списами, щовідганяютькрокодилівіпростолюд,шелесттростини,засмаглісинифараона…Ащозйогодочками? І дівчат навчали плавати? Скажімо, Клеопатру. Зовсім юну Клеопатру, схожу наДжоді Фостер. Цікаво, вона також непритомніла б, якби побачила інструктора — могооднокласника?Та,мабуть.Бойомувжиттітакадолясудилася…

«Отбулобдобрезнятитакекіно!»—подумавя.Подивитисяйогорадопішовбиія.Головнийперсонаж—інструкторзплавання—ненизькогопоходження,асинволодаря

чи то Ізраїлю, чи то Ассирії, якого взяли в полон під час війни, відправили в Єгипет іперетворили в раба. Однак, навіть ставши рабом, він не втрачає ні крихти своєї лагідноївдачі. На відміну від Чарлстона Хестона або Керка Дугласа. Випромінюючи білозубуусмішку, він вишукано справляємалунужду.А якщодати йому в руки гавайську гітару—встане на березі Нілу і заведе «Рок-е-хула бейбі». Така роль під силу тільки йому, моємуоднокласнику.

Таотодногоднямимоньогопроїжджаєфараонзісвоїмпочтом.Ісаметоді,колинашгеройкоситьтростинунаберезіНілу,уводіперекидаєтьсячовен.Невагаючисьніхвилини,він стрибає у річку, блискучимкролемпідпливає доперекинутогочовна, хапає дівчинку і,відбиваючись від крокодила, повертається на берег. Надзвичайно вишукано. Так само, якколись на лабораторних заняттях з природознавства запалював газовий пальник. Фараон, узахватівідпобаченого,думаєсобі:«Таки-так,язроблютогоюнакаінструкторомзплаваннядля свої дітей. Тиждень тому за довгий язик ми якраз утопили у глибокій криниціколишнього інструктора…». Ось так наш герой стає інструктором при дворі фараона. Всійого відразу полюбили за добру вдачу. Ночами придворні дами, намастившись олійнимипахощами,прошмигуютьдоньоговліжко.Фараоновідітипростообожнюютьйого.Потімодназаодноюйдутьвражаючісцени—«Принцесавкупальнику»та«Фараонія».Наденьнародження фараона разом з його дітьми наш герой виконує композицію з синхронногоплавання.Фараоннарадощахмалонетанцює,акціїнашогогероящебільшезростають.Тавіннезадираєкирпи.Боіншоїтакоїскромноїлюдининасвітінемає.Вінтількитеіробить,щоприязновсміхаєтьсятавишуканосправляємалунужду.Колипридворнадамапрослизнедо нього в ліжко, упродовж години він з нею грається, потім доводить до кульмінації і

гладитьпоголівці,примовляючи:«Ти—незрівнянна!».Він—самалюб’язність.«Цікаво,щоозначаєпереспатиздавньоєгипетськоюпридворноюдамою?»—запитавя

сам себе, але нічого конкретного не зміг уявити. А коли все-таки напружував мозок— напам’ятьнаверталисякадри«Клеопатри»виробництвакіностудії«XXстоліття—Фокс».ТогонікчемногофільмузучастюЕлізабетТейлор,РичардаБартонатаРексаХарісона.Екзотикавголлівудськомустилі:довгоногічорношкіріюнірабиніобмахуютьвіяламиздовжелезнимиручками Елізабет Тейлор, яка набором різноманітних сміливих поз розважає могооднокласника.Давнієгиптянкибулидобреобізнанізтакимисправами.

І от Клеопатра— викапана Джоді Фостер— закохується в нього до нестями. Може,такийповоротсюжету—банальний,алебезньогофільмунебуде.

ВінтакожуклепавсявДжоді-Клеопатру.ОднакзаДжоді-Клеопатроюупадаєнетількивін.Абіссінськийпринц,чорниймовсажа,

запаливсялюбов’юдонеї.Настільки,щовідсамоїдумкипронеїпочинаєтанцювати.Щонекажіть, на цю роль годиться тільки Майкл Джексон. Заради кохання він добирається доЄгиптучерезпустелюажізсамоїАбіссінії.Інакожномупривалісвогокараванубілявогнищапританцьовує з тамбурином у руках, співаючи «Біллі Джін». Його очі яскравіють у світлізірок.І,звичайно,міжінструкторомзплаваннятаМайкломДжексономспалахуєворожнеча.Суперництвовкоханні.

Саметоді,колиядофантазувавдоцьогомісця,підійшовбарменівинуватонагадав,що,нажаль,барзачиняється.Язиркнувнагодинник:булочвертьнапершуночі.Кріммене,убаріне залишилося жодного відвідувача. Бармен закінчував прибирати приміщення. «Ну йхалепа!—подумавя.—Стількичасузмарнувавнаякусьнісенітницю!Дурнуібеззмістовну.Казна-що!»Підписавшичек, я допивмартіні й підвівся змісця.Вийшов з бару і, запхавширукивкишені,ставдожидатиліфта.

«Однак давньоєгипетський звичай вимагав, щоб Джоді-Клеопатра вийшла заміж замолодшогобрата»,—міркувавядалі.Такийфантастичнийсценарійніякневиходивменізголови. В моїй уяві одна за одною виринали все нові й нові сцени. Молодший брат —безвольний і схиблений.Хто підійшов для такої ролі?Може, ВудіАллен?Навряд. Тоді цеперетворитьсявкомедію.Вінбезперестанкусипатимепіснимижартамийбитисебепоголовіпластиковоюдовбешкою…Негодиться.

Гаразд, промолодшого брата подумаємо пізніше.А отфараона все-таки зіграєЛоренсОлів’є.Зйогохронічнимболемголовийпотираннямскронівказівнимпальцем.Усіх,хтонедо вподоби,фараон кидатимеу бездонну криницюабо вНіл для боротьби з крокодилами.Інтелігентнийіжорстокий.Можевирватилюдиніповікийпокинутивпустелі…

Ядодумавдоцьогомісця—іпередімноювідчинилисядверіліфта.Безжодногозвуку.Я зайшов усередину й натиснув на кнопку п’ятнадцятого поверху. І думав далі. Не хотівдумати,але,колирозпочав,товженемігзупинитися.

Сценазмінюється:дикапустеля.Углибиніпустелі—печера,вякійподалівідлюдськогоокаживесамотнійвіщун,вигнанийфараоном.Звирванимиповікамивінзумівпройтичерезусю пустелю і якимось чудом вижити. Закутаний в овечу шкуру, він уникає палючогосонячного проміння. Поїдає комах, гризе стебла бідної рослинності й своїм внутрішнімзоромпередбачаємайбутнє.Неминучепадінняфараона.ПрисмеркиЄгипту.Крутіповоротивісторіїсвіту…

«Чоловік-Вівця!—подумавя.—Ічогоцевінраптомтутз’явився?».Двері ліфта безшумно відчинилися. У полоні невиразних думок я вийшов у коридор.

«Чоловік-Вівця!Невжевінпроіснуваввідчасуєгипетськихфараонів?А,може,всецелишевитвірмоєїбезглуздоїфантазії?»—думавя,опинившисьутемряві.

Утемряві?Я похопився — навколо мене панував непроглядний морок. Без жодного промінчика

світла.Дверіліфтавменезаспиноюзачинилися—іпітьмасталачорною,яквороновекрило.Я не бачив навіть власних рук. І музика зникла.Не було чути ні «Кохання—блакитне», ні«Коханнявлітнійдень».Упрохололомуповітрітхнулопліснявою.

Опинившисьсамнасамзтакоютемрявою,ястояв,мовзакам’янілий.

10Темрявабуластрашенногуста.Я не міг помітити обрисів жодного предмета. І навіть форми свого тіла. Не відчував

жоднихознакнаявностібудь-чого.Навколопростягаласятількичорнапорожнеча.У такій абсолютній пітьмі навіть власне існування здавалося абстракцією. Тіло

розчинилося в ній, а власне «я», позбавлене будь-якої субстанції, плавало в повітрі, якектоплазма.Язвільнивсявідтіла,аленовогопристановищадлясебенеотримав. Іблукавуцьомукосмосінебуття—надивніймежі,щорозділяєреальністьвідкошмару.

Я довго стояв, завмерши на одному місці. Не міг ворухнутися — руки й ноги нібиспаралізувало. Здавалося, начемене затяглиуморськубезодню.Густийморок тиснув з усіхбоків. А глибока тиша розривала барабанні перетинки. Спочатку я намагався звикати дотемряви.Тадарма.Вонавиявиласянетакоюполовинчастою,щобзчасомочімоглидонеїпризвичаїтися. Темрява була непроглядною. Схожа на полотно, кілька разів суцільно, безжодноїпрогалини,замазанечорноюфарбою.Ямашинальнообшукавкишені.Управійвиявивгаманець і ключі від власної квартири. У лівій— пластмасову карточку-ключ від номера,хусточку до носа й дрібні гроші. Речі, зовсім тепер не потрібні. Уперше в житті япошкодував,щокинувкурити.Якбинекинув—напевне,знайшовбивкишеняхсірникиабозапальничку.Однактеперужепізношкодувати.Явийняврукузкишенійпростягнувтуди,демогла бути стіна. Наткнувся на вертикальну поверхню. Отже, стіна була на місці. Гладка йхолодна. Надто холодна для готелю «Дельфін». Його стіни не такі холодні. Бо в ньомукондиціонери цілодобово підтримують помірну температуру. «Заспокойся і холоднокровноподумай»,—наказавясамсобі.

Холоднокровно!По-перше, все це вже траплялося з дівчиною з реєстратури. І зі мною відбувається

абсолютнотесаме.Атомунемачогобоятися.Вонасамазцієїхалепивибралася.Отже, іязумію.Обов’язково!Передусімтребазаспокоїтися,ідіятитаксамо,яквона.Уцьомуготеліщось дивне приховується.Щось таке,що, можливо, стосуєтьсямене.Цей готель, напевне,чимосьпов’язаний зі старимготелем«Дельфін».Осьчомуя сюдиприбув.Такчині?Саметак!Отже,требадіятитаксамо,яквона,інавласніочіпобачитите,чогонезмоглавона.

Страшно?Страшно.«Щебпак!—подумавя.—Ненажартстрашно».Здавалося,нібименероздяглидогола.

Неприємне відчуття. Глибока навколишня темрява віщувала насильство, а я навіть не мігпобачитинебезпеки,якабезшумно,якморськийзмій,наближаласядомене.Менеопанувалобезсилля,відякогонебулопорятунку.Здавалося,щотемрявапроникаєвтілокрізьусіпорина шкірі. Сорочка просякла холодним потом. Горло пересохло. Настільки, що годі булопроковтнутислину.

Власне,дея?Дезавгодно,тількиневготелі«Дельфін».Зовсімдесьінде.Отуцьомуяне сумнівався. Переступив через якусь межу — й опинився в цьому химерному місці. Язаплющивочійкількаразівглибокодихнув.

Цеможездатисядурістю,алезаразмені захотілосяпослухати«Кохання—блакитне»увиконанніоркеструПоляМоріа.«Ябувбитакийщасливий,якбицямузиказазвучалатепер!»—подумав я. Як вона мене підбадьорила б! І РичардКлейдерман годиться. Зараз я і йогостерпів би. І «Los Indios Tabajaras» годиться, і Хосе Фелісіано, і Хуліо Іґлесіас, і СерхіоМендес, і «Partridge Family», і «1910 Fruitgam Company»— всещо завгодно! Так хотілося

послухатимузику!Надмірнатишаставаланестерпною…Зрештою,яладенбувслухатийхорМітчаМілера,атакождуетАльМартінозЕндіВільямсом.

«Тагоді!»—зупинивясебе.Чивартозабиватисобіголовутакиминісенітницями?Алевсе-такипрощосьдоводитьсядумати.Пробудь-що.Хочетьсязаповнитичимосьпорожнечувголові.Щобвитіснитистрах,якийзаповзаєвнеї.

МайклДжексонвитанцьовує«БілліДжін»навколовогнищазтамбуриномуруках.Так,щонавітьверблюдивзахватізаслухалися.

Уголові—якасьплутанина.Уголові—якасьплутанина.Моїдумкизлегкавідлунюютьутемряві.Думкивідлунюють.Я ще раз глибоко дихнув — і вигнав з голови безглузді видива. Доки можна з цим

миритися?Часпереходитидодій.Такчині?Хібанедляцьогоясюдиприбув?Я набрався відваги й наосліп повільно, крок за кроком, пішов коридором праворуч.

Однак ноги не дуже слухалися. Наче не свої. Порушився зв’язок між ногами та нервовоюсистемою. Я намагаюся йти, а ноги ледве переступають. Я в полоні суцільного, як вода,мороку,щопростягаєтьсявідкраюйдокраю.АждосамогоцентраЗемлі.Крокзакрокомяпросуваюся до нього. А коли дійду туди, на поверхню Землі вже не зможу повернутися…«Думайпрощосьінше,—наказуюясобі.—Інакшестрахшвидкозаволодієтобою».Нущож, подумаю над продовженням сценарію. То на чому я зупинився?Ага, на появі Чоловіка-Вівці. Однак сцена у пустелі поки що закінчиться, а на екрані з’явиться палац фараона.Розкішний палац, в якому зібрано всі скарбиАфрики. В очікуванні наказу стоять нубійськіраби. В центрі зали— фараон. Лунає музика, схожа на мелодіюМіклоша Рожі. Очевидно,фараон чимось роздратований. «Щось у Єгипті прогнило, — думає він. — Щось не тевідбуваєтьсяівцьомупалаці.Явиразноцевідчуваю.Требанавестипорядок…»

Крокзакроком,обережнояпересуваюсявперед.Ідумаю:«Моязнайоманерозгубилася.Отмолодчина!Раптомопинившисьузагадковійнепрогляднійпітьмі,самапішлащосьтамперевіряти. А от у мене жижки трясуться, хоча я наперед знав про існування такоїпотойбічної темряви.Якбижянічогоне знав, то в такійобстановці і крокуне ступивби.Стоявбипереддверималіфта,якзакам’янілий».

Моїдумкикрутилисянавколознайомоїдівчини.Яуявивсобі,якучорномугладенькомукупальникувонавчитьсявбасейніплавати.Аколонеївертитьсямійколишнійоднокласник,що став кіноактором. І вона закохана в нього до нестями. Він показує їй, як треба гребтиправоюрукоюукролі,авоназачарованопоглядаєнанього.Аколинастаєніч,закрадаєтьсядо нього в ліжко…Мені стало сумно. І навіть боляче на душі. «Так не можна робити,—наказавяїйподумки.—Тинічогонерозумієш.Вінтількизовнітакийлагіднийталюб’язний.Наговорить тобі ніжних слів і, напевне, закрутить голову… Та це лише слова. Самезагравання».

Коридор звернувправоруч.Так, як вона казала…Однак умоїй уяві вона вже лежала вліжкузмоїмоднокласником-актором.Осьвінпестливоїїроздягаєівихваляєкожнучастинуїїоголеноготіла.Ітовіддушівихваляє.«Оттобійна!—подумавя.—Славновиходить!».Іпоступовоявідчув,щорозізлився:«Хібаможнатакпомилятися?».

Коридорзвернувправоруч.Всещепритримуючисьстіни,яповернувнаправо.Івдалиніпобачивслабенькийвогник,

щоначепробивавсякрізькільказаслонів.Всебулотак,яквонаказала.Мій однокласник ніжно обціловує її тіло.Повільно переходить відшиї до плечей, до

грудей… Камера знімає його обличчя та її спину. Потім ракурс круто змінюється. Видно

дівоче обличчя. Тільки не її. Не моєї знайомої з готелю «Дельфін». А обличчя Кікі.Висококласноїповіїзчарівнимивухами,зякоюязупинявсяустаромуготелі«Дельфін».Кікі,що без жодного попередження зникла з мого життя… І ось тепер вона в ліжку з моїмоднокласником.Якусценіізсправжньогокіно.Майстернозмонтованікадри.Навітьзанадтомайстерно.Можна сказати—навітьбанально.Вониобіймаються в кімнаті, крізьшторинавікніпросочуєтьсясвітло.Кікі.Чоговонараптомтутз’явилася?Часіпростірпереплуталися.

Часіпростірпереплуталися.Ярушивназустрічвогнику.Зробивкрок—івидивовголовізникло.Затемнення.Просуваюсякрізьмовчазнутемрявувздовжстіни.Вирішивніпрощонедумати.Думай

чинедумай—всеоднокористікатма.Тількичасзволікається.Кращевжезосередитисянатому,якрухаюногами.Уважно,неухильно.Спереду—тьмянесвітло.Однакнеясно,звідкивоноллється.Виднолишепрочиненідвері.Такихдверейуцьомуготеліяранішенебачив.Яківона казала… Старі дерев’яні двері. На них — табличка з номером. Однак цифри годіпрочитати.Занадтотемноітабличкабрудна.Увсякомуразі,ценеготель«Дельфін».Звідкивзялися в новому готелі «Дельфін» такі старі двері? І повітря незвичне. Власне, чим вонотхне?Начестаримипаперами.Разуразсвітломиготить.Мабуть,свічкагорить…

Яспинивсяпереддверимаіякийсьчаспридивлявсядотогосвітла.Ізновузгадавпродівчинузреєстратури.«Требабулотодізнеюпереспати»,—раптом

подумав я. Чи можу я повернутися в реальний світ? Чи зможу ще раз призначити їйпобачення? За такими думками я відчув ревність до реального світу і до плавальногобасейну.Втім,може,йнеревність,азбільшенийіспотворенийжаль,зовніабсолютносхожийнанеї.Принаймнівгустійтемрявітакевідчуттяскидалосянаревнощі.Оттобійна!Знайшовде ревнувати! Минула ціла вічність, коли до чогось ревнував. Зрештою, я не з тих, щостраждають таким почуттям. Бо, мабуть, я занадто великий індивідуаліст. А проте зараз явідчувавнавдивовижусильнуревність.Доплавальногобасейну.

«Щозадурість!—подумавя.—Хтоздатнийревнуватидобасейну?Чогосьподібногояніколинечув».

Я проковтнув слину. І в повітрі пролунав такий голосний звук, ніби хтось уперіщивметалевоюбейсбольноюбитоюпопорожнійзалізнійбочці.Аяжтількислинупроковтнув.

Яківонаказала,звуклунавякосьдивно.Алежпорастукатиудвері.Обов’язковотребастукати.Іяпостукав.Рішуче,нінамитьневагаючись.Неголосно—тук-тук.Настількитихо,щоможнабулобінепочути.Однакстуквиявивсягромоподібним.

Затамувавшиподих,ячекав,щобудедалі.Спочатку панувала тиша. Така, про яку вона розповідала. Наскільки довга — не

пам’ятаю. Може, п’ять секунд, а може, хвилина. У темряві тривалість часу не залишаласянезмінною. Час то коливався, то розтягувався, то згущувався. У цій тиші також я сам токоливався, то розтягувався, то згущувався. Деформувався разом з ним. Як зображення укривомудзеркалі.

Потім почувсятой звук. Підсиленийшурхіт.Шелест одягу.Щось підвелося з підлоги.Почулися кроки. Вони повільно наближалися до мене.Шур-р-р…шур-р-р…Щось начебточовгалокапцями.«Щосьнелюдське»,—казалавона.Тесамебулойцьогоразу.Людитакнеходять.Ащосьзовсімінше.Чоговреальностінемає.Алещотутіснує.

Янетікав.Відчував,якпоспиніспливавпіт.Однакумірутого,яккрокинаближалися,страхувдуші,якнедивно,залишалосящоразменше.«Усенормально»,—подумавя.Чогосьзлого мені не зроблять. Я виразно це відчув. Нема чого боятися. Нехай буде,що буде. Усенормально. Я відчув, як у тілі зануртувала гаряча кров… Я міцно стиснув рукою клямку

дверейізатамувавподих.Усенормально.Нестрашно.Утемрявіяпочувгромоподібнебиттясерця. Власного серця. Я розчинився в його битті, був його частиною. «Нема чогобоятися»,—сказавясамсобі.Простовсез'єдналося…

Крокизатихли.Вонозовсімблизько.Ідивитьсянамене.Язаплющивочі.«З’єдналося!»—подумавя.Яз’єднавсязусімнасвіті—зберегамиНілу,Кікі,колишнімготелем«Дельфін»,старим рок-н-ролом. З нубійськими аристократками, що напахчені олійними парфумами. Збомбамизгодинниковиммеханізмом.Зістаримсвітлом,старимизвуками,старимиголосами.

—Минатебечекали,—сказаловоно.—Давночекали.Заходь.Навітьнерозплющуючиочей,яздогадався,хтоце.ЦебувЧоловік-Вівця.

11Ми розмовляли, сидячи один напроти одного за старим столом. Маленьким круглим

столом,наякомугоріласвічкаугрубійглиняніймисочці.Ніяких іншихмеблівукімнатінебуло.Навітьстільців.Мисиділинакупахкнижок,зваленихнапідлогу.

ЦебулакімнатаЧоловіка-Вівці.Продовгуватайтісна.Стіниістелястворюваличастковевраження, ніби вона нагадує кімнату в колишньому готелі «Дельфін», та, придивившисьуважно,янепомітивніякоїсхожості.Навпротидверей—вікно.Забитезсерединидошками.Забите,напевне,доситьдавно,бощілиниміждошкамизаповнилапопелясто-сірапилюка,аголовки цвяхів поржавіли. Більше нічого в кімнаті не було. Не кімната, а коробка. Безелектричної лампочки під стелею. Без шафи. Без ванни. Без ліжка. Спав він, напевне, напідлозі,загорнувшисьвовечушкуру.Усяпідлога,крімвузенькоїдоріжки,якоюнасилумоглапройтилюдина,булазаваленастаримикнижками,газетамитапідшивкамизвирізками.Папірзбляк,дещопоточиличерви,дещорозсипалосянадрібнічастини.Одногомогопоглядубулодосить, щоб збагнути, що всі ці матеріали стосувалися історії вівчарства на Хоккайдо…Мабуть,архівзістарогоготелю«Дельфін»перебравсясюди?Тамколисьцілоюкімнатоюздокументамипроовецьзавідувавбатьковласникаготелю…Цікаво,щознимисталося?

Якийсь час Чоловік-Вівця розглядав моє обличчя у миготливому полум’ї свічки.Непропорційно велика тінь Чоловіка-Вівці тремтіла на стіні в брудних патьоках за йогоплечима.

— Давно не бачилися, правда? — сказав він з-під маски. — Однак ти не змінився.Начебтотрохисхуд?

—Авжеж.Такисхуд,—відповівя.—Ну,ащотамузовнішньомусвіті?Нічогонового?Щотамвідбувається—цьогоми

незнаємо,—сказаввін.Язаклавногунаногуіпохитавголовою.— Все як завжди. Нічого особливого не помітно. Тільки все щораз ускладнюється. І

змінюєтьсядедалішвидше.Азагалом—нічогонового.Чоловік-Вівцякивнув.—Ну,ановавійнащенепочалася?Яздогадувався,котрузвоєнвінвважавостанньою,алепохитавголовою.—Щені,—відповівя.—Щенепочалася.—Однакневдовзіпочнеться!—сказаввінодноманітнимголосом,потираючирукамив

рукавицях. — Остерігайся! Як не хочеш, щоб тебе вбили, — будь насторожі. Війнаобов’язковобуде.Воназавждивиникає.Небуваєтак,щобїїнебуло.Навітьколиздається,щоїїнебуде,всеоднобуває.Засвоєюприродоюлюдисхильнівбиватиодніодних.Івбивають,поки сил вистачає. А коли втомлюються — трохи відпочивають. Потім знову починаютьвзаємознищуватися. Так у світі заведено. Нікому не можна довіряти. І таке становище незміниться.Атомунеможнанічоговдіяти.Неподобається—нічогоіншогонезалишається,якутективіншийсвіт.

Овеча шкура на ньому здалася трохи бруднішою, ніж колись. Вовна повсюдизасмальцювалась і збилася у ковтуни. Чорна маска на обличчі також мала набагатопошарпаніший вигляд, ніж та, яку я пам’ятав. Вона здавалася нашвидкуруч виготовленоючастиноюмаскарадногокостюму.Аможе,такевраженнявиниклопідвпливомвологихстінкімнати, схожої на погріб, і тьмяного полум’я свічки. Або через те, що пам’ять завждиненадійна ізберігаєвсеврожевомусвітлі.ОднакнетількиодежаЧоловіка-Вівці,алейвін

самздававсянабагатопотріпанішим,ніжколись.Зачотирирокивінпостарівізгорбився.Разу раз глибоко зітхав, і те зітхання дивно різало слух. Неприємним звуком — ніби щось,потрапившивтрубу,перекочується,б’єтьсяобстінки,аназовніневилітає.

—Мидумали, типрийдешраніше,—сказавЧоловік-Вівця, поглядаючинамене.—Атому весь час чекали.Недавно хтось приходив.Ми подумали— ти.А виявилося—хтосьінший.Хтосьпомилковозабрів.Дивно. Іншілюдитакпростонемоглибсюдипопасти.Табайдуже.Головне—мидумали,типрийдешраніше.

Яздвигнувплечима.—Я,звичайно,думав,щосюдиприйду.Щомушуприйти.Однакнемігзважитися.Часто

сонбачив.Проготель«Дельфін».Постійноодинітойсамий.Тапокизваживсясюдиприйти,минулобагаточасу.

—Намагавсяпроцемісцезабути?— Забув до половини, — зізнався я щиро. І подивився на свої пальці, освітлені

миготливимполум’ямсвічки.«Мабуть,протяг?»—здивувавсяя.—Думавзабутивсе,якщовдастьсязабутидополовини.Іжититак,начетутзімноюнічогонесталося…

—Івсечерезте,щозагинувтвійдруг?—Так,—відповівя.—Черезте,щозагинувмійдруг.—Алеврешті-решттисюдитакиповернувся,—сказавЧоловік-Вівця.—Так,урешті-рештсюдиповернувся,—погодивсяя.—Незмігзабутипроцемісце.Як

тількинамагався забути—щосьобов’язковоменіпроньогонагадувало.Мабуть, вонодлямене особливе. Незалежно від того, подобається воно мені чи ні, я відчуваю себе йогочастиною.Самнезнаю,щоцеконкретноозначає,алевідчуваюцедужечітко.Хтосьплачетут за мною. І шукає мене. А тому я вирішив сюди приїхати. Скажи, де зараз я, власне,перебуваю?

Чоловік-Вівцядовгодививсяменіпрямовочі.Потімпохитавголовою.—Подробицьіминезнаємо.Тутвельмипросторо.Ідужетемно.Наскількипросторой

наскільки темно— нам не відомо. Ми знаємо тільки про цю кімнату. А тому не можемодокладнопрощосьіншерозповісти.Увсякомуразі,типрибувсюди,бонаставчас,колитимав прибути. Ми так думаємо. Не сумнівайся. Напевне, хтось за тобою плаче. Хтось тебешукає.Якщотицевідчуваєш—отже,таквоноіє.Такчиінакше,атвоєповерненнясюди—цілком природна річ. Як повернення птаха у своє гніздо. Цілком природна. Якби ж ти небажавповернутися—цеозначалобтесаме,щоцьогомісцявзагалінемає…

ІЧоловік-Вівця зновупотер рука об руку.Велетенська тіньна стіні загойдалася в тактйого рухам. Так, ніби чорний привид збирався напасти на мене зверху. Зовсім як колись уфільмах-коміксах.

«Якповерненняптахаусвоєгніздо»,—подумавя.Меніздалося,щоЧоловік-Вівцятакиправий.Яповернувсясюдитількиначийсьпоклик.

—Ну,розповідай,—тихосказавЧоловік-Вівця.—Розповідайпросебе.Тут—твійсвіт.Нічогонесоромся.Щовтебенадуші—протейрозповідайдокладно,некваплячись.Несумніваюсь,тимаєшпрощорозповісти…

Втупившисьутіньнастінівтьмяномуполум’їсвічки,ярозповідавпроте,щовипалонамоюдолю.Вжедавнояневідкривавсвоєїдушінікомутакщиро,якзараз.Повільно,зусімаподробицями,начерозтоплювавкрижанубрилу.Розповів,щобільш-меншзаробляюсобінапрожиток.Що,однак,нікудинерухаюся.Що,нікудинерухаючись,поступовостарішаю.Щовідучився по-справжньому любити.Що забув, як тоді тремтить серце. І що не знаю, чоговарто хотіти. Розповів, що з усіх сил, як тільки можу, стараюся робити те, що мене заразстосується. Та що це ніяк не допомагає. Здається, що власне тіло день у день твердішає.

Зсередини,відсамогосерця,поволідерев’яніє.Іменістаєстрашно…Івідчуваю,щолишецемісцеприв’язуєменедосебе.Щояналежуйому.Янезнаю,щоцезамісце.Алеінстинктивновідчуваю:я—йогочастина.

Чоловік-Вівця мовчки слухав мою розповідь. Здавалося, ніби майже задрімав. Та яктількиязакінчиврозповідати,вінрозплющивочі.

—Усевпорядку.Немапрощотурбуватися.Тисправдіналежишготелю«Дельфін»,—сказав він тихо. — Досі належав і завжди належатимеш. Звідси все починається і тутзакінчується.Цетвоємісце.Ітакимзалишиться.Туттизусімнасвітіпов’язаний.Тут—твійвузол.

—Зусімпов’язаний?—Зусім,щовтратив.Чогощеневтратив.Всецесходитьсятутдокупи.Я спробував осмислити його слова. Але не міг зрозуміти, що він має на увазі. Їхній

надмірнорозпливчастийзмістдомененедоходив.—Аконкретнішенеможешпояснити?—спитавя.Чоловік-Вівця не відповів на це нічого. Бо не міг пояснити. І тільки мовчав, хитаючи

головою.Хитавголовою—іразомзнеютремтілисаморобнівуха.Гойдаласятакожтіньнастіні.Такрозмашисто,щоздавалось—отзаразстіназавалиться.

—Скоротобіцестанеясно.Якприйдечасдлярозуміння—зрозумієш,—сказаввін.— Та, крім цього, я ніяк не збагну ще однієї речі, — сказав я. — Навіщо власник

колишньогоготелю«Дельфін»наполігназбереженністароїназвиідляновогоготелю?—Зарадитебе,—відповівЧоловік-Вівця.—Щобтиубудь-якийчасмігповернутися

сюди.Аджеякбиназвазмінилася—тинезнавби,кудийти,хібані?Атакготель«Дельфін»залишивсянамісці.Хочякйогоперебудовуй,хочякзмінюй.Незалежновідцьоговінзавждитутбуде.Ічекатименатебе.

Ярозсміявся.— Заради мене? Виходить, що цю велетенську споруду названо «Dolphin Hotel»

спеціальнозарадимене?—Ага.Щожтутсмішного?Япохитавголовою.—Тані,нічого…Простодивно.Якасьабсурднаісторія.Трохинереальна.—Реальна!— спокійно заперечивЧоловік-Вівця.—Готель «Дельфін» реально існує. І

вивіска«DolphinHotel»цілкомреальна.Такчині?Хібаценереальність?—Івінпостукавпальцемпостолу,щоажполум’ясвічкизатанцювало.

—Таймиреальнотутперебуваємо.Сидимотутінатебечекаємо.Провсеподумали,всезробили,щобтисюдиповернувся.Щобусезв’язалосядокупи.

Я довго дивився на тремтливе полум’я свічки. І всеще ніяк не міг повірити в те,щопочув.

—Слухай,анавіщоробитивсецеспеціальнодляменеодного?—Боцейсвітдлятебе!—відповівЧоловік-Вівцятакимтоном,нібистверджувавщось

зовсімочевидне.—Щожтутнезрозумілого?Якщотийогопрагнеш—матимеш.Боцейсвітпризначенийдлятебе.Ясно?Типовиненцезрозуміти.Осьучомусуть.Атомумистаралисязусіхсил,щобтимігповернутися.Щобцейсвітнезруйнувався.Щобнезник.Отівсе.

—Ащо,ясправдіцьомумісцюналежу?—Звичайно.Ітийомуналежиш.Іми.Всіналежимо.Це—твійсвіт,—відповівЧоловік-

Вівця.Іпіднявугорупалець,щокинувнастінувелетенськутінь.—Атищотутробиш?Хтотитакий?—Ми—чоловік-вівця!—сказаввініхрипкозасміявся.—Яксамбачиш,мивдягаємося

вовечушкуруіживемоуневидимомудлялюдейсвіті.Занамиганялися—миподалисявліс.Дужедавноцебуло.Настількидавно,щонавітьнепам’ятаємоколи.Кимбулимираніше—вже не пригадуємо. У всякому разі, відтоді ми вже не потрапляли людям на очі. А якщонамагаєшсянепотраплятилюдямнаочі,то,природно,стаєшневидимим.Іотодногоразу—бозна-коли—мипокинулилісйоселилисятут.Намвідвелицемісце,щобйогоохороняти.Зрештою,намтакожтребадесь заховатисявіднегоди.Адженавітьлісові звірімаютьсвоїлігвища,хібані?

—Аякже!—підтакнувя.—Нашезавданнятут—всез’єднувати.Виступитивролічогосьсхожогонакомутатор.

Тут— головний вузол. І томуми ретельно з’єднуємо все так,щоб ніщо не переплуталося.Такенашепризначення.Комутатор.Усез’єднуємо.Все,чогошукаєшізнаходиш,з’єднуємозусіміншим.Зрозуміло?

—Начебто…—відповівя.—Так от,— вів далі Чоловік-Вівця,— виходить,що без нас тобі не обійтися. Бо ти

заплутався.Самнезнаєш,чогошукаєш.Тивтративконтактзісвітом ісвітвідвернувсявідтебе. Хочеш кудись іти, а не знаєш куди. Ти багато чого втратив, а натомість не знайшовнічого підходящого. А тому в твоїй голові панує безлад. Ти відчуваєш, що ні з чим незв’язаний.Іцеправда.Єдинемісце,зчимтищеспоріднений,—тут.

Якусьхвилинуядумавнадсказанимисловами.—Мабуть,типравий!Явтративконтактзісвітом ісвітвідвернувсявідмене. Івмоїй

душінаставбезлад.Янізчимнезв’язаний.Єдинемісце,якемененевідпускаєвідсебе,—тут, — карбував я слова, поглядаючи на власні руки у відблисках свічки. — Але я щосьвідчуваю.Щосьнамагаєтьсяввійтивконтактзімною.Увісніхтосьменешукаєіпроливаєсльозизамною.Здається,щоот-отязчимосьзв’яжуся.Слухай,яхочуспробуватиповторитивсещеразспочатку.Адляцьогоменіпотрібнатвоядопомога.

Чоловік-Вівцямовчав.Аябільшенемавщосказати.Тишабуластрашенно гнітюча—здавалося,нібимисидимонадніглибокоїями.Тишаважкимтягаремналягаланамоїплечі.Під ним навіть мої думки обростали огидним твердим панциром, як глибоководні риби. Ілише зрідка цю тишу порушувало слабке тріщання миготливої свічки. Чоловік-Вівця невідривавпоглядувідполум’я.Ідовгомовчав.Потімповільнопідвівголовуіглянувнамене.

—Нутоспробуймоз’єднатитебезотим«щось»,—сказавЧоловік-Вівця.—Щоправда,янепевен,щонамцевдасться.Рокивженеті.Ісилнетакбагато,якколись.Самінезнаємо,чи зможемотобідопомогти.Але зробимовсе,щовнашихсилах.Однакнавітьякщовнасщосьвийде,тоценеозначає,щотиобов’язковостанешщасливим.Цьогомитобінеможемогарантувати.Можливо,втамтешньомусвітітобівженікудиподатися.Миневпевнені,щоцетак,алежтисамранішеказав,щовтобібагаточогозатверділо.Аколитак,тоназаддорогинема.Ідотогож,тивженемолодий.

—Тощожменіробити?—Досі ти багато чого втратив. Багато чого важливого й цінного. І в цьому ніхто не

винен.Річутому,щокожногоразунамісцевтраченоготинакладавсвоєріднулатку.Щосьназразокетикетки,хібані?Атинеповиненбувцьогоробити.Тинакладавлаткизтого,щомавзалишати для себе самого. І через те ти сам потроху зношувався… Чому? Навіщо ти такробив?

—Незнаю,—відповівя.—Аможе,зцимнебулоіншоїради?Якздолею.Навітьнезнаю,якточнішесказати…—Схильність?—підказавя.—Ага,самевона!Схильність.Отмиідумаємо…Анужтиробитимештесаме,навіть

якщопочнешжитинаново?Ботакасхильність.Аякщотакасхильністьперейдечерезпевнумежу, вороття назад не буде. Буде запізно. І тоді ми тобі не зможемо нічим зарадити. Мивміємоохоронятицемісцеіз’єднуватизусімнасвіті.Всеінше—намнепідсилу.

—Тощожменіробити?—запитавявдруге.— Як ми вже казали, зробимо все, що в наших силах. Спробуємо тебе з’єднати, —

відповів Чоловік-Вівця.— Та цього не досить. І ти мусиш постаратися. Сидіти, склавшируки,негодиться.Тактинічогонедосягнеш.Зрозумів?

—Зрозумів,—відповівя.—Івсе-такищоменіробити?—Танцюй,—сказавЧоловік-Вівця.—Покизвучитьмузика,непереставайтанцювати.

Ти розумієш,що ми кажемо.Танцюй! Не переставайтанцювати!Навіщо танцювати— недумай. Нешукай у цьому якогось змісту. Змісту немає. Як почнеш про це думати— ногизупиняться.Аякхочразногизупиняться—митобівженезможемодопомогти.Твійконтактзісвітомобірветься.Зникненазавжди.Ітодітобідоведетьсяжитилишевцьомусвіті.Тебешвидкозатягневцейсвіт.Атомунезупиняйся.Інепереймайсятим,щоцеможездатисятобідурістю.Стежзаритмомітанцюй.Ітодівсе,щовтобізатверділо,почнепотрохурозм’якати.Хворобащенемалабстатиневиліковною.Все,щоможнавикористати,використовуй.Силнешкодуй.Ібоятисянемачого.Мирозуміємо,тивтомлений.Втомленийіпереляканий.Такевжиттібуваєзкожним.Здається,нібивсеусвітінеправильне.Атомувонизупиняються.

Япідвівголовуізновувтупивсяутіньнастіні.— Однак тобі нічого не залишається, як танцювати, — вів далі Чоловік-Вівця. — Й

обов’язковоякнайкраще.Так,щобусібуливзахватівідтвоготанцю.Ітодімизможемотобідопомогти.Атомутанцюй!Покизвучитьмузика—танцюй!

Покизвучитьмузика—танцюй!Уголовізновупрокотиласялуна.— Слухай, а що таке, по-твоєму, тутешній світ? Ти кажеш, що мене перетягне з

тамтешньогосвітувтутешній.Ахібацейсвітнемій?Хібанедляменевін існує?Аколитак,точомуянеможуповернутисяусвійвласнийсвіт?Тижсамказав,щоцейсвітреальноіснує.

Чоловік-Вівцяпохитавголовою.Велетенськатіньзновуколихнуласянастіні.—Тутешняреальністьвідрізняєтьсявідтамтешньої.Туттобіпокищожитинеможна.

Тутнадтотемноінадтопросторо.Намважкопояснитицесловами.Акрімтого,якмивжеказали,подробицьмийсамінезнаємо.Звісно,цейсвіт—цілкомреальний.Інашазустрічзтобою,інашарозмовавідбуваєтьсянасправді.

Уцьомунемаєсумніву.Таценеозначає,щореальністьбуваєтількиодна.Їхможебутикілька.Кількаваріантівреальності.Мижвибралисобіцю.Бовнійнемаємісцявійні.Інамнедовелосянічоговикидати.Аотутебевсепо-іншому.Утебещезберігаєтьсяжиттєветепло.Ідлятебенинішньоготутзанадтохолодно.Тайїжінемає.Цемісценедлятебе…

Післятакихслівявідчув,яктемпературавкімнатіпочалазнижуватися.Ясховаврукивкишеніізлегказадрижав.

—Холодно?—спитавЧоловік-Вівця.Якивнув.— Часу обмаль, — сказав він. — Скоро стане ще холодніше. Тобі краще йти. Бо тут

задубієш.— Наостанку ще одне запитання! — сказав я. — Щойно згадав… Точніше, раптом

звернувувагу…Меніздається,нібидосіявсежиттяшукавтебе. Іневодномумісцібачивтвоютінь.Утамтешньомусвітівонанабираларізноманітнихобрисів.Дужерозпливчастихіневиразних. А може, то була тільки якась її частина. Хоча, як тепер згадую, я бачив її

повністю…Такемоєвідчуття.ПальцямиобохрукЧоловік-Вівцяокресливякусьневиразнуформу.—Цеправда!Всебулотак,яктикажеш.Так,яктидумаєш.Мизавждитамбули.Яктінь

абоїїчастина…—Апротеянерозумію,—сказавя.—Чомужцеязаразвиразнобачутвоєобличчя і

твоюпостать?Те,чогоранішенебачив,тепербачу.Чогобце?—Ботибагаточоговжевтратив,—спокійновідповівЧоловік-Вівця.—Імісць,куди

мігподатися,поменшало.Атомутобісталовидніше,якийуменевигляд.Змістйогослівдомененедоходив.—Тощо,тут—загробнийсвіт?—Ні,—відповіввін.—І,глибокозітхнувши,струснувплечима.—Тут—незагробний

світ.Аджемизтобоюживі.Обидваявноживі.Сидимотут,дихаємоірозмовляємо.Всеце—реальність.

—Нічогонерозумію.—Танцюй!—сказаввін.—Іншоїрадинема.Михотілибпояснититобідокладніше.Та

не можемо. Все, що могли, сказали… Танцюй! Не задумуйся ні над чим, й якомога кращетанцюй.Тимусишцеробити.

Температуравкімнатіраптомщебільшезнизилася.Здригаючисьусімтілом,язгадав,щовжеранішедесьпереживавтакухолоднечу.Згадавпросякнутесирістюкрижанеповітря,щопроникалодосамихкісток.Цебулодужедавно,далеко-далекозвідси.Таотдесаме—немігпригадати. Здавалося, що ще трошки — і згадаю. Та нічого не вийшло. Частина мозкузаглухлаізадерев’яніла.

Ізадерев’яніла.—Тобіпорайти,—сказавЧоловік-Вівця.—Боінакшезамерзнешдосмерті.Згодомми

ще зможемо зустрітися. Якщо тільки захочеш. Ми завжди сидимо тут. Сидимо й на тебечекаємо…

Човгаючиногами,вінпровівменедоповороту.Шур-р-р,шур-р-р—луналийогокрокивтемряві. Потім я попрощався з ним. Без потиску руки, без якихось особливих слів. Простосказав:«Допобачення!».Імирозійшлися.Вінпошкандибавдосвоєїкімнатки,аяпопрямувавдоліфта.Натиснувнакнопку—іліфтповільнопоповздогори.Дверібеззвучновідчинилися—іяскравесвітло,ввірвавшисьукоридор,обдаломенелагіднимтеплом.Язайшовукабінуізіперсяобстіну.Дверіавтоматичнозачинилися,аястояв,неворушачись.

«Отже…» — подумав я. Однак жодна з думок у голову не приходила. Вони завислипосеред велетенської порожнечі, якій не було ні кінця, ні краю. І нікуди не вели. Як казавЧоловік-Вівця,ябувутомленийіпереляканий.Ісам-один.Якмаладитина,щозаблудиласяулісі.

«Танцюй!»—сказавЧоловік-Вівця.«Танцюй!»—відлунюваловмоїйголові.—Танцюй!—повторивявголос.Інатиснувнакнопкуп’ятнадцятогоповерху.Нап’ятнадцятомуповерсіявийшовзліфта—іменепривіталамелодія«Місячнаріка»

ГенріМанчіні,що лилася з умонтованих у стелю динаміків.Я повернувся у реальність, де,мабуть,незможустатищасливимітаксамонезможунікудиподатися.

Я машинально зиркнув на годинник. Час повернення в реальність — третя двадцятьранку.

«Отже…»—подумавязнову.«Отже,отже,отже…»—відлунюваловголові.

Іязітхнув.

12Повернувшись у номер, я передусім налив у ванну гарячої води, роздягнувся — і

повільновнеїзанурився.Однактілотакпростонепрогрівалося.Вонопромерзлодосамихкісток, і гаряча вода навколо тільки відтінювала холоднечу всередині нього. Я збиравсядосидітиуводідотогочасу,колицяхолоднечарозтане,алевідтеплоїпаривголовіпочалотьмаритися, а тому довелося з ванни вилізати.Після того я притулився чолом до віконноїшибкий,трохиохолонувши,наливусклянкубренді,випиводниммахомізабравсяуліжко.Намагався заснути — міцно, з порожньою головою. Та нічого не виходило. Так і непозбувшись затьмарення голови, я пролежав у ліжку до самого ранку. Небо заволоклипопелясто-сірі хмари. Сніг ще не падав, але ці хмари, віщуючи снігопад, так суцільновкривалинебо,щозамалювалисвоєюсірістювсемістовідкраюідокраю.Хочкудиглянь—усюдисірийколір.Занедбанемісто,заселенеспустошенимидушами.

Я не міг заснути зовсім не тому, що думки непокоїли. Я ні про що не думав. Боперевтомився, щоб заснути. І тіло, і душа вимагали сну. А от невелика частина мозку,закам’янівши,впертовідмовляласяспатиітимсамимдіяламенінанерви.Такероздратуваннянастає тоді, коли з вікна швидкісного поїзда намагаєшся прочитати назви станцій натабличках. Наближається станція— і ти напружуєш увагу, щоб уже цього разу встигнутипрочитатинапис,—тамарно.Занадтовеликашвидкість.Передочимаз’являютьсяневиразніобрисиієрогліфів,тащовониозначаютьважкозбагнути.Однамить—івонивжепозаду.Ітак без кінця. Станція за станцією. З глибокої провінції, з нікому невідомими назвами.Кожногоразупоїзддававгудок,ійогопронизливегурчаннявпивалося,мовбджола,менівмозок…

Так тривало до дев’ятої. Пересвідчившись, що годинник показує дев’яту, я переставприсилуватисебедоснуівиліззліжка.«Нічогоневийде.Незасну»,—подумавя.Іпішовуваннуголитися.Щобпоголитисяякслід,мусивнагадуватисобі:«Осьзаразяголюся!».Післятого я одягся, причесався і подався до готельного ресторану снідати.Сівши за столик підвікном,замовив«сніданокКонтиненталь»,алевипивтількидвічашкикави ісхрумаводинтост.Щобупоратисязтостом,сіримувідсвітітьмяногонебайсмакомсхожогонажмутикивати, я потратив багато часу. Погода надворі була така,що могла б віщувати кінець світу.Допиваючи каву, разів п’ятдесят перечитав ранкове меню. Однак затвердіння в голові нерозсмоктувалося. Поїзд і далі мчав без зупинок. І гудки лунали. А затвердіння в головіперетворилосяназатужавілийклубокзубноїпасти.Людинавколоменежвавонаминалисвоїсніданки— насипали цукру в каву, намазували тости маслом, ножами й виделками різалияєчнюзшинкою.Клац,клац,клац—безперестанкудавалопросебезнатистоловеначиння.«Нересторан,асправжнясортувальнастанція»,—подумавя.

І раптом я згадав про Чоловіка-Вівцю. Він і зараз, у цю мить, існує. Перебуває десь уцьомуготелі,вякомусьвигиніпростору-часу.Інамагаєтьсяменіщосьпояснити.Тамарно.Яневстигаюпрочитати.Надтовеликашвидкість.Головазатверділайнерозпізнаєієрогліфів.Яможупрочитатилишете,щостоїтьнамісці:(А)СніданокКонтиненталь:сік(помаранчевий,грейпфрутовийаботоматний),тост і…Хтосьдоменезвертається. Іждевідповіді.Цікаво,хто? Я підводжу голову. Офіціант. Стоїть у білому піджаку і тримає в руці кавник. Начеякийсьспортивнийприз.«Кавибільшенебажаєте?»—питаєвінувічливо.Яхитаюголовою.Він зникає, а я встаю з-за столика й виходжу з ресторану. Клац, клац, клац— не перестаєторохтітиначиннянастолахуменезаплечима.

Повернувшисьуномер,язновузалізуванну.Цьогоразуознобунебуло.Уводіяповолі

витягсявсімтіломіпочавзосереджено,нібирозплутувавклубокниток,розслаблюватиодинзаоднимусісуглоби.Так,щопальціякслідзаворушилися.«Осьвоно,моєтіло,—подумавя.—Тут ізараз.Уреальнійванніреальногоготельногономера.Вніякийшвидкіснийпоїздсідатименінедоведеться.Ігудківнечути.Інемапотребичитатиназвистанцій.Нетребаніпрощодумати».

Явиліззванни,забравсявліжкоіглянувнагодинник.Буловжепівнаодинадцяту.«Оттобі імаєш!—подумавя.—Може,плюнутинасонівийтипрогулятися?»Покиянадцимроздумував — раптом нагрянула дрімота. Миттєва — наче зміна декорацій на сцені припогашеному світлі. І цю мить я чітко запам’ятав. Невідомо звідки в кімнаті з’явиласяпопелясто-сірамавпазмолотомулапахіторохнуланимменеззадупоголові.Таксильно,щовсоняпоринув,якунепритомність.

Увіснібулотіснойважко.Темно—хочвокострель.Ініякоїмузики.Ні«Місячноїріки»,ні «Кохання—блакитне».Не сон, а самапростота й невигадливість. «Яке число йде післяшістнадцяти?»—хтосьменезапитує.«Сорокодин»,—відповідаю.«Спитьякубитий»,—каже попелясто-сіра мавпа. Так, це правда, я сплю. Сплю міцно, згорнувшись калачикомусерединітвердої-твердоїчавунноїкулі.Такоїкулі,якоюруйнуютьбудинки.Усерединікуліпорожньо.Тамяісплю.Тісно,важко,невигадливо…

Щосьменекличе.Гудокпоїзда?«Ні!Зовсімні!Невгадав!»—кигичутьчайки.Хтосьнамагаєтьсярозпектипальникомчавуннукулю.Такийзвукчути…«Ні!Іцьогоневгадав!»—одностайнокигичутьчайки.Якхорудавньогрецькійтрагедії.«Тацежтелефон!»—подумавя.Чайкизникли.Ініхтобільшеменіневідповідає.Чомучайокнестало?Янамацавбіляподушкителефоніпіднявтрубку.—Слухаю,—сказавя.Увідповідьяпочувтількидовгийгудок.«Пі-пі-пі!..»—долинулонібизіншогосвіту.Двернийдзвінок!Хтосьнатискаєнакнопкудзвінка.Пі-пі-пі!..—Двернийдзвінок!—вимовивявголос.Однакчайкикудисьподілися.Ініхтовженепохваливменезадогадливість.Пі-пі-пі!..Накинувши на себе купальний халат, я підійшов до дверей і відчинив їх, нічого не

питаючи.Знайомадівчиназреєстратурипрослизнулавномерізачинилазасобоюдвері.Темісценаголові,поякомуувісні торохнуламолотомпопелясто-сірамавпа,скажено

боліло.«Моглабінелупититаксильно!»—подумавя.Страшнийбіль.Здавалося,нібичерепугнувся.

Вонаподивиласянамійхалат,потім—наобличчя.Інасупилаброви.—Чомуцевиспитедотретьоїгодинидня?—спиталавона.—До третьої години дня?— повторив я. Я і сам не міг пригадати чому. «Чому?»—

спитавясамсебе.—Окотрійвиляглиспати?Язадумався.Точніше,намагавсядумати.Таніщонедумалося,хочубий.— Гаразд, не сушіть собі дарма голови, — сказала вона зневірено. Сіла на диван і,

поправившиокуляринаносі,глянуламеніпрямовочі.—Якийувасжахливийвигляд!..—Та,мабуть…—погодивсяя.—Обличчябліде,якстіна,йодутле…Гарячкинема?Усегаразд?

—Гаразд.Якдобревисплюся—прийдувнорму.Нетурбуйся.Загалом-тоянескаржусяназдоров’я,—сказавя.—Утебеперерва?

—Ага,— відповіла вона.—Прийшла на вас поглянути. Просто з цікавості. Та якщозаважаю—піду…

—Незаважаєш,—сказавяісівналіжко.—Такхочуспати,щопростовмираю,алетименінезаважаєш.

—Ачогосьнесподіваногозімноюнебудетеробити?—Ні,небудуробитинічогонесподіваного.—Усітакобіцяють,апотімроблять…—Можливо,всітакроблять,ая—ні,—відповівя.Вонанахвилинузадумаласьі,нібиперевіряючинаслідкироздумів,натиснулапальцемна

скроню.—Може,цейправда.Якнамене,витрохивідрізняєтесявідінших…—Акрімтого,язанадтосонний,щобщосьтакеробити,—додавя.Вона підвелася, скинула блакитну куртку і так само, як учора, повісила її на спинку

стільця. Та цього разу вона не присіла біля мене, а підійшла до вікна й видивилася напопелясто-сіре небо. «Бо, напевне, я відштовхнув її своїм халатом і змордованим виразомобличчя»,—подумавя.Тащовдієш.Уменебуваютьсвоїобставини.Зрештою,янеживутількизарадитого,щобсправлятинакогосьприємневраження.

—Слухай,—мовивя.—Якя,здається,вжеказав,унасзтобоюєщосьспільне.Йогонебагато,алевоноє.

—Невже?—незворушновідповілавона.Інапівхвилинизамовкла.—Наприклад?—Ну,наприклад…—почавя.Та,якнабіду,головаповністювідмовиласяпрацювати.

Нічогонепридумала.Ніоднесловонапам’ятьнеприходило.Меніпростоздалося,щоміжнеютамноюєщосьспільне.Безжодних«наприклад»або«однак».—Незнаю,—видушивянарешті.—Щетрохитребаосмислитидеякіречі.Продумативсепопорядку.Осмислити,атодівжеконкретностверджувати…

—Якийжах!—сказалавона,невідвертаючисьвідвікна.Безнасмішкийбезособливогозацікавлення.Безсторонньо,нейтрально.

Я заліз у ліжко й, зіпершись на подушку, взявся розглядати її постать. Біла блузка безжодної зморшки. Тісна темно-синя спідничка. Стрункі ноги в панчохах. Уся також упопелясто-сірому серпанку. І, мабуть, завдяки цьому вона здавалася зображенням на старійфотографії, яке розглядати було просто чудово. Я наче до чогось підключався. Навітьзбуджувався. Статеве збудження в напівсонному стані о третій годині пополудні підпопелясто-сіримнебом—зовсімнепоганаштука.

Ядививсянанеїдоситьдовго.Обернувшись,вонаспіймаламійпогляд,алеявсеоднонеспускавзнеїочей.

—Чоговитакнаменедивитеся?—запиталавона.—Ревнуютебедоплавальногобасейну,—відповівя.Воналедь-ледьсхилилаголовунабіківсміхнулася.—Якийжевидивак!—сказалавона.—Ні який я не дивак!— відповів я.—Просто думки трохи переплуталися в голові.

Требанавеститампорядок.Вонапідійшладоменеіторкнуласярукоюмогочола.—Температуриначебтонема,—сказалавона.—Поспітьякомогаміцніше.Інехайвам

приснитьсягарнийсон.Менітакхотілося,щобвоназалишиласязімною.Щобсиділапоруч,покияспатиму.Та

проценемоглобутиймови.Атомуянічогонесказав.Ямовчкистежив, яквонаодягалаблакитну куртку й виходила з кімнати. Вона пішла, а натомість з’явилася попелясто-сірамавпазмолотомулапах.«Уменевсегаразд!Ібезтвоговтручаннязможузаснути»,—хотівсказатия,алегубинеслухалися.Іязновувідчувударпоголові.

«Яке число йде після двадцяти п’яти?» — питає мене хтось. «Сімдесят один», —відповідаю я. «Спить як убитий», — каже попелясто-сіра мавпа. «Що ж тут дивного?—думаюсобі.—Якнезаснутивідтакогосильногоудару?»Повнезатьмареннямозку—осьякможнацеточноназвати.

Інагрянулатемрява.

13«Комутатор…»—подумавя.Буладев’ятавечора.Ясидівсамзавечерею.Годинутомуяпрокинувсявідглибокогосну.

Так само раптово, як і заснув. Проміжного стану між сном і пробудженням не було. Ярозплющив очі — й відразу прокинувся. Відчув, що голова почала знову нормальнопрацювати.Навітьпотилиця,кудимолотомторохнулапопелясто-сірамавпа,неболіла.Ніякоїмлявості тіла, ніякого ознобу.Пам’ять чітко відтворювала все,що сталося, від початку докінця. З’явився також апетит. І не простий, а звірячий! А тому я подався у найближчузабігайлівку, знайому ще з дня прибуття сюди, замовив саке з різноманітною закускою—смаженоюрибою,тушкованимиовочами,крабами,картоплею.Як іколись,тутбулобагатовідвідувачівітаксамогамірно.Повітряпросяклочадомітисячамизапахів.Людинамагалисянавперебійперекричатиодинодного.

«Требазібратисяздумками»,—вирішивя.«Комутатор?»— запитав я сам себе посеред цього хаосу. І тихо промовив: «Яшукаю.

Чоловік-Вівцяз’єднує».Я не до кінця розумів, що це означає. Занадто метафоричний вираз. «А, може, нічим

іншим, крімметафори, такі речіне вдається висловити?»—подумав я.БохібажЧоловік-Вівцязадлявласноїрозвагизабивавбименібакиметафорами?Скоріше,віннезнайшовіншихслів,щобдонестидоменесвоюінформацію.

Якщо вірити Чоловікові-Вівці, то через його світ — через його комутатор — яз’єднувався з усім на світі. Але тепер у цьому зв’язку щось розладналося. Чому? Бо я невизначивсявтому,щоменітреба.Атомукомутаторпереставфункціонувати. Інформаційнеколопорвалося.

Попиваючисаке,явтупивсяупопільничкупередсамимносом.«Цікаво,щожсталосязКікі?»—подумавя.Аджеувісніявідчувавїїприсутність.Вона

менесюдикликала.Томуяповернувсядоготелю«Дельфін».Однакїїголосдоменевженепробивається.Їїповідомленнянедоходять.Нібираціювимкнено.

Ічогоцеусвітістількинеясного?Напевне,черезпорушеннязв’язку.Ямушучітковизначитися,чогохочу.Ізадопомогою

Чоловіка-Вівці все це підключити до свого життя. Хоча обставини навколо мене доситьневиразні, спочатку доведеться терпеливо й наполегливо все розплутати, а потім — по-новомуз’єднатидокупи.Іповернутисобіправобутигосподаремсвогостановища.

Та,власне,зчогонайкращепочинати?Дочоговзятися?Яприліпивсядовисокоїстіни,гладкої, мов дзеркало. Ні до чого не можу простягти руки. Не маю за що вчепитися. Япотрапивуглухийкут.

Випившикількапорційсаке,ярозплативсяівийшовнадвір.Знеба,повільнокружляючи,падав лапатий сніг. І хоча до справжнього снігопаду було ще далеко, звуки вулицьвідлунювалинетак,якзавжди.Щобтрохипротверезитися,янадумавобійтивеськварталпопериметру.Зчогопочати?Яйшов,поглядаючипідноги.Марно.Незнаю,чогохочу.Навітьнерозумію,вякомунапрямітребарухатися.Ржавіюідерев’янію.Іщодовшеживусам-один,тодедалібільшечогосьсвоговтрачаю.Зчогожтодітребапочинати?Вусякомуразі,зчогосьтакитреба.«Аякщододівчини зреєстратури?»—подумавя.Явідчувавдонеї симпатію.Меніздавалося,щоміжнеюімноюіснуєякасьдушевнаспільність.Іякщобятількизахотів,вонаопиниласябзімноюводномуліжку.Ну,ащодалі?Далірухатисянемакуди.Ятількищебільше втрачу. Бо неможу збагнути, чогож я хочу.А коли так, то, як казаламоя колишня

дружина,йдалізавдаватимуболюіншимлюдям.Повернувшисьдопочатку,явирішивобійтивеськварталщераз.Якіраніше,повільно

падавсніг.Сніжинкиопускалисянакурткуй,намитьзупинившись,танули.Яйшоввулицеюідалінаводивпорядокусвоїйголові.Перехожіпроходилимимо,видихаючиувечірнісутінкибілу пару. Холод пощипував шкіру на обличчі. Однак я і далі обходив квартал загодинниковою стрілкою і все думав-думав. Слова колишньої дружини застряли в голові,немовпрокляття.Алежвонатакиправдуказала.Всевідбуваєтьсятак,яквонапередбачала.Якщотакідаліпіде—боюсь,докінцяжиттяязавдаватимуболюташкодикожному,хтозімноюзв’яжеться.

«ПовертайтесянаМісяць!»—сказалаоднамояподружкайкудисьзникла.Ні,незникла.Повернуласятуди,звідкиприйшла.Утойвелетенськийсвіт,щозветься«реальністю».

«Кікі?»— подумав я. От з кого треба було починати. Та ба! Її послання на півдорозірозтануло,якдим.

Зчогопочинати?Заплющившиочі,ячекавнавідповідь.Тавголовінікогонебуло.НіЧоловіка-Вівці,ні

чайок, ні попелясто-сірої мавпи. Справжня пустка. Порожня кімната, де я сиджу сам-один.Ніхто не давав відповіді. В цій кімнаті я постарів, висох, виснажився. Я вже не танцював.Сумневидовище.

Назвистанційніякневдаєтьсяпрочитати.Данихнедостатньо.Відповідьнеможлива.Натиснітьнаклавішу«скасувати».І все-таки відповідь прийшла — наступного дня пополудні. Як завжди, раптово, без

попереджень.Немовудармолотомпопелясто-сіроїмавпи.

14Дивнаріч—аможе,йневельмидивна,—алетоговечораязалізуліжкоодванадцятійі

відразу міцно заснув. А коли розплющив очі, була восьма ранку. Хоча снилися всякінісенітниці,прокинувсяакуратоційпорі.Враженняскладалосятаке,начепробігпоколуйвернувсянастарт.Бувугарномунастрої.Інавітьголодний.Томуподавсядокондитерської«ДанкінДонатс», випивдві чашкикави, з’ївдвіпампушки, апотімбезцільновештавсяпомісту. На обледенілі вулиці тихо спадали міріади сніжинок, схожих на пташиний пух. Як іраніше,небовідкраюйдокраювкривалитемніхмари.Щойказати,ненайкращийденьдляпрогулянки.Однак,проходячивулицями,явідчувавнадушіполегкість.Тривалоговідчуттяпригніченості наче й не було, і навіть морозне повітря приносило радість. «Власне, що зімною сталося? — дивувався я, не сповільнюючи ходи. — Хоча жодної проблеми ще нерозв’язано,звідкимігвзятисятакийбадьорийнастрій?»

Черезгодинуяповернувсявготель—ізаставзаконторкоюреєстраціїзнайомудівчинузокулярами на носі. Поряд з нею помітив ще одну дівчину, яка приймала гостя. Моя жприятелька розмовляла по телефону: приклавши трубку до вуха, усміхалася завченоюусмішкоюімашинальнокрутиламіжпальцямиавторучку.Побачившиїї,язахотівбудь-щознею поговорити. Про будь-яку дурницю. Поговорити на будь-яку беззмістовну тему. Япідійшовдонеїіставуперточекати,коливоназакінчитьтелефоннурозмову.Воназиркнуланамене,алезразково-приязнаусмішканагубахнезникла.

—Чимяможувамдопомогти?—спиталавоначемно,поклавшителефоннутрубку.Явідкашлявся.— Знаєте, я чув, нібито вчора ввечері в басейні недалеко звідси крокодил з’їв двох

дівчат.Яквигадаєте,цеправда?—якомогасерйознішесказавянавманняте,щонаверзлосяменінадумку.

— Та як вам сказати…— відповіла вона, все ще не розлучившись зі своєю завченоюусмішкою,схожоюнаштучнуквітку.Але,добрепридивившись,язрозумів,щовдушівонакипитьвідгніву.Їїщокипочервоніли,ніздрінапружилися.—Протакеминічогонечули,атому,вибачте,може,васввеливоману?

— Страшенно великий крокодил! За розповідями очевидців, завбільшки з «вольво» зпричепом.Раптомпробивсклянийдах, стрибнувуводу і заодниммахомпроковтнувобохдівчат.З’ївнадесертполовинупальмиікудисьутік.Винезнаєте,йоговжеспіймали?Якщонеспіймали,товиходитинадвіртрохи…

—Вибачте,—перебилавонамене,нінакрихтунезмінившивиразуобличчя.—Ащо,якби ви самі зателефонували в поліцію? Гадаю, там дістали б надійну інформацію. А щекраще було б, якби ви вийшли з готелю, повернули праворуч, пройшли трохи вперед— ірозпиталипровсеуполіцейськійбудці.

—Ой, справді! Я так і зроблю,— відповів я.—Дякую.ХайСила[10] буде на вашомубоці!

—Немазащо,—сказалавонахолодно,поправившиокуляринаносі.Невдовзіпіслятого,якяпіднявсявномер,задзвонивтелефон.—Щоце таке!?—спитала вона тихо,насилуприглушившироздратування.—Яжвас

просиланедокучатименінароботі!Янелюблюцього!—Пробач!—відповів ящиро.—Простоменібудь-щохотілосяпоговорити з тобою.

Почути твій голос. Можливо, я пожартував невдало. Та річ не в цьому! Я хотів з тобоюпоговорити.Інедумав,щозавдамклопоту.

—Яжнервуюся. Здається, я вам уже казала.Під час роботи я напружуюся.А томунехочу,щобменіперешкоджали.Вижобіцяли,хібані?Щоневитріщатиметесянамене.

—Яневитріщався.Тількипоговоритихотів…—Нуотнадалітакогонеробіть.Благаю!— Обіцяю. Не заводитиму розмови. Не дивитимусь, не говоритиму. Мовчатиму, як

гранітнаскеля…Слухай,доречі,тисьогодніввечеріпісляроботивільна?Чи,може,підешналекціюзальпінізму?

—Лекціязальпінізму?—перепиталавонайзітхнула.—Вивсежартуєте?—Так,жартую.—А ви знаєте, домене не завжди доходять вашіжарти. «Лекція з альпінізму»…Таке

скажете…Ха-ха-ха.Вона вимовила «ха-ха-ха» сухо й байдужим тоном, ніби читала ієрогліфи, написані на

стіні.Йпоклалатрубку.Хвилин тридцять я чекав від неї дзвінка, але вона не зателефонувала. Очевидно,

розсердилася.Могогуморумоїспіврозмовникичастеньконерозуміють.Таксамо,як імоєїсерйозності. Чим бище зайнятись— я не придумав, а тому вирішив знову прогулятися помісту.Якпощастить,можнанатрапитинащосьцікаве.Відкритищосьновеньке.Кращевжеворушитися, ніж сидіти, склавши руки.Кращещо-небудь спробувати. І нехайСила буде намоємубоці.

Я блукав вулицями цілу годину, але нічого цікавого не виявив. А тільки промерз докісток.Снігусещепадав.Одванадцятійтридцятьязайшову«Макдональдс»,з’ївчизбургер,пакетиксмаженоїкартоплі,випивсклянкукока-коли.Чогосьтакогоїстизовсімнехотів.Самнезнаючому—алевсе-такиїм.Напевне,мійорганізмнастількизмінивсвоюструктуру,щорегулярновимагаєтакихпокидьків.

Вийшовшиз«Макдональдсу»,явештавсявулицямищехвилинтридцять.Нічогоновогонепомітив.Тільките,щоснігопадприпустивщешвидше.Язатягнувблискавкукурткидосамого верху, а шарфом обкрутив шию аж до носа. Однак тепліше не стало. Страшнозахотілося в туалет. Бо в таку холоднечу напився кока-коли. Я оглянувся— чи нема десьпоблизутуалету?Напротилежномубоцівулиціпобачивкінотеатр.Страшеннообшарпаний,але, мабуть, з туалетом. Після того, як справлю малу нужду, не завадило б погрітися іводночас подивитися кіно. Тим паче що вільного часу нема куди дівати. «Цікаво, щопоказують?»—подумавяіглянувнаафішу.Двафільмипідряд,обидваяпонські.Одинзних—«Нерозділенекохання».Змоїмоднокласникомуголовнійролі.«Оцетакпощастило!»—подумавя.

Звільнившись від зайвої кількості рідини, я купив в автоматі банку гарячої кави іподався до залу на перегляд фільму. Як я і сподівався, в залі було порожньо, але тепло. Явмостився у крісло й, попиваючи каву, почав дивитися кіно. Від початку «Нерозділеногокохання»минуловжепівгодини,алейбезцьогосюжетязрозуміводразу.Бовінрозгортавсятак, як я собі уявляв. Мій однокласник— високий і вродливий учитель біології. Героїня-старшокласниця закохана в ньогопо самі вуха.Настільки,що, як завжди в таких випадках,непритомніє від самої його присутності. У свою чергу, до неї не байдужий хлопець ізшкільноїсекціїкендо[11].Загалом,нефільм,асправжнєдежавю.Навітьязнявбитакий.

А втім, моєму однокласнику (його звали Рьоіті Ґотанда, однак, звісно, йому вибралипрекраснийпсевдонім,бо,нажаль,справжнєім’янемоглопривабитидівочихсердець)цьогоразу випала роль трохи складніша, ніж звичайно. Його герой був не лише вродливим іприязним,алетакожзанимтяглисядеякігрішкизминулого.Мовляв,устудентськірокивінбрав участь у радикальному русі, покинув завагітнілу від нього коханку чищещось інше

витворив.Доситьбанальнігрішки,алевсе-такицекраще,ніжнічого.Знезграбністюмавпи,якашпурляєглинуобстіну,режисерразпоразвставлявкадризминулогогероя.З’являласяуфільмі і хроніка — захоплення аудиторій студентами медичного факультету Токійськогоуніверситету.Янавітьзбиравсяпідтримативигукамиповедінкугероя,алевчасноодумався.

Такчи інакше, Ґотандаграврольособизпідмоченоюрепутацією.Старався зусіхсил.Однак фільм виявився нікудишнім, а режисер — повною бездарністю. Половина діалогівзвучаланастількипримітивно,щовухав’януливідїхньогослухання,анадивобеззмістовнісценизмінювалиоднаодну.Незрозумілочомуобличчягероїніразпоразз’являлосякрупнимпланом. А тому, намагаючись якнайкраще показати свою акторську майстерність, Ґотандавиділявсянасценілишесвоїмзростом.Меніставаложальйогощоразбільше.Булопростоболячедивитисянанього.Та,якщоподумати,вінздавнаживтакимжалюгіднимжиттям.

Булауфільміоднасценавліжку.Унеділювранці,колиҐотандаспитьусвоємуліжкузжінкою,героїня-старшокласницяприноситьйомусаморобнепечивочищосьутомужроді.Ого, все відбувається так, як я передбачав! Ґотанда, як я і сподівався, в ліжку ніжний талюб’язний.Вельмивправнийусексі.Йогопахва,мабуть,ажспітнілавідпристрасті.Волоссячуттєво сплуталося. Ось він гладить рукою її оголену спину. Кінокамера плавно змінюєракурсівисвічуєїїобличчя.

Дежавю…Язатамувавподих.ЦебулаКікі.Явідчув,якмояспинапримерзладоспинкикрісла.Десьпозадузгуркотом

покотиласяпопідлозіпорожняпляшка.Кікі.Тасама,якупобачивутомутемномукоридорі…Осьтепервонасправді-такивліжкузҐотандою.

«Всез'єдналося»,—подумавя.

***

Кікі з’явилася тільки в цій сцені. Вона спить з Ґотандою в неділю вранці. От і все. УсуботуввечеріҐотандадесьнапивсядочортиків,підхопивїїіпривіздосебедодому.Зранкущераззнеювіддаєтьсялюбощам.Ісаметодіприходитьйогоучениця,головнагероїня.Якнабіду, він забув замкнути двері. Німа сцена. Кікі проказує лише одну фразу: «Що сталося?»Проказуєтоді,колишокованатакимвидовищемученицявжепобіглагеть,аҐотандазавмерурозгубленні.Проказуєзовсімбездарнуфразу,наякутількиспромоглася.

—Щосталося?Яневстигупевнитися,щоцейголоссправдіналежитьїй.Бонепам’ятавйогонастільки

точно, а, крім того, акустика залу була препогана. Зате її тіло пригадав якнайдокладніше.Спина, шия, пругкі груди — все це, по-моєму, належало Кікі. Закам’янівши у кріслі, яневідривно стежив за Кікі на екрані. Ця сцена тривала хвилин п’ять-шість, не більше. ВобіймахҐотанди,вполонійоголюбовнихпестощів,воназадоволенозаплющилаочійледь-ледь ворушила губами. Злегка зітхала. Грала чи ні— незрозуміло. Мабуть, грала. Адже цекіно!Однакязовсімнесприймавтого,щоКікіможезігратитакуроль.Черезтеярозгубився.Якщо це не гра— то, виходить, вона п’яніє від обіймів Ґотанди, а якщо таки гра— топропадаєсенсіснуванняКіківмоємужитті.Ні,вонанеповиннаграти.Увсякомуразі,ядикоревнувавїїдофільму.

Спочаткудоплавальногобасейну, тепердокінофільму.Япочинаюревнуватидобудь-чогонасвіті.Цікаво,це—хорошаприкметачині?

Так от: героїня-школярка відчиняє двері. І стає свідком того, як голі Ґотанда й Кікіпристрасно обіймаються. Школярка тамує подих. Заплющує очі. І втікає. Ґотанда

приголомшений. Кікі проказує: «Що сталося?» Розгублений Ґотанда крупним планом.Затемнення.

УфільміКікібільшенез’являлася.Втратившицікавістьдосюжету,явдивлявсявекран,але Кікі ні разу більше не показувалася. Десь вона познайомилася з Ґотандою, переспала зним,бралаучастьводній-однісінькійсценізйогожиття—ізникла.Такаїйвипалароль.Таксамовонаповеласязімною.Раптомз’явилася,побулатрохизімноюіщезланавіки.

Кіноскінчилося,узаліспалахнулосвітло.Заграламузика.Аявсесидів,мовзакам’янілий,і не міг відірвати погляду від білого екрану. «Невже це правда?» — подумав я. Фільмзакінчився і залишив по собі враження чогось зовсім нереального. Чого це Кікі виринулараптом у кіно? Тим паче з Ґотандою. Якась дурниця та й тільки. Напевне, я в чомусьпомилився. Сталося порушення в електричному колі — хтось дроти не так з’єднав.Перетнуласяуявазреальністю—інаставбезлад.Боякінакшецепояснити?

Вийшовши з кінотеатру, я довго блукав навколишніми вулицями. І все думав проКікі.«Щосталося?»—шептавменінавухоїїголос.

Щосталося?Все-такицебулаКікі.Немасумніву.Колия їїобіймав,вонатаксамозаплющувалаочі,

таксамоворушилагубамиітаксамозітхала.Ценегра.Іводночасце—кіно…Янічогонерозумів.Минавчас,аядедалібільшенедовірявсвоїйпам’яті.Невжевсецеменіпривиділося?Черезпівторигодиниящераззайшовутойсамийкінотеатр.Іщеразвідсамогопочатку

подивився«Нерозділенекохання».Унеділювранці Ґотандаобіймаєжінку.Видніє її спина.Кінокамеразмінюєракурс.Їїобличчя.ЦеКікі.Абсолютноточно.Заходитьгероїня-школярка.Тамує подих. Заплющує очі. Тікає. Ґотанда приголомшений. Кікі проказує: «Що сталося?»Затемнення.

Всеповторилосятаксамо.Фільм скінчився, а я все одно нічому не повірив. «Може, сталася якась помилка?»—

подумавя.ЧомуКікіспалазҐотандою?Наступного дня я знову подався до того кінотеатру. І, закам’янівши у кріслі, ще раз

переглянув «Нерозділене кохання». З нетерпінням ждав тієї сцени. Нарешті вона почалася.Недільний ранок, Ґотанда обіймаєжінку.Видно її спину.Кінокамера змінює ракурс, видножіночеобличчя.ЦеКікі.Немасумніву.Заходитьшколярка.Тамуєподих.Заплющуєочі.Тікає.Ґотандаприголомшений.Кікіпроказує:«Щосталося?»

Утемрявікінозалуязітхнув.О’кей!Це—реальність.Немасумніву.Всез'єднано.

15Занурившись у крісло кінотеатру, я зчепив пальці обох рук перед носом і вже вкотре

поставивсобізапитання:«Ну,тощотеперробити?»Вічне запитання. Однак саме зараз мені треба спокійно все обдумати й відповісти на

нього.Загалом,навестипорядокуголові.Іпередусім—усунутиплутанинууз’єднаннях.Щось,напевне,розладналося.Вцьомунемасумніву.Кікі,ятаҐотанда—всімипопарно

одне з одним пов’язані. Як це сталося — навіть не здогадуюся. Однак факт залишаєтьсяфактом—мипопарнопов’язані.Усецетребарозплутати.Відновитиреальністьічерезнеї—себе самого…Ащо, коли це не плутанина у старих з’єднаннях, а поява зовсім нової лініїзв’язку, незалежної від колишньої схеми?В усякому разі, нічого іншого не залишається, якпростежитиїївідпочаткудокінця.Якомогаобережніше—щобїїнеобірвати.Ботількитакможна защось зачепитися.Такчи інакше, требарухатися.Не зупинятися. І танцюватидалі.Танцюватитакмайстерно,щобусізадивлялися.

«Танцюй!»—кажеЧоловік-Вівця.«Танцюй!»—відлунюєвмоїйголові.«Хочбищо, а яповернусядоТокіо,—подумав я.—Залишатися тутдовшене варто.

Метияповністюдосяг—відвідав готель„Дельфін“.АтеперповернусявТокіо, зберусявсилі й відстежу ті зв’язки». Я застібнув блискавку куртки до самого підборіддя, натягнуврукавиці,шапку, обмотавсяшарфом до самого носа і вийшов з кінотеатру. Сніг падав такгусто, що я не бачив перед собою майже нічого. Задубіле від холоду місто скидалося набезнадійнозамерзлийтруп.

Повернувшись у готель, я відразу зателефонував у «Всеяпонські Авіалінії» і замовивквитокнапершийпополуднірейсдоаеропортуХанеда[12].«Черезсильнийснігопадраптовоможутьоголоситизатримкуабоскасуютьрейс.Цеваснебентежить?»—спиталачерговазбюро замовлень. «Мені однаково», — відповів я. Я вирішив повертатися, а тому хотівприбутидоТокіоякнайшвидше.Склавшидорожніречі,яспустивсяуфойєірозплативсязапроживання.Атодіпідійшовдо знайомоївокулярах іпідкликав їїдоконторкизнаписом«Орендаавтомобілів».

— Сталося так, що я мушу повертатися до Токіо, щоб залагодити одну нагальнусправу,—сказавяїй.

—Щиродякую!Приїжджайтеще!—відповілавоназтієюсамоюзавченоюусмішкоюнаустах.«Напевне,їїтрохиобразилоте,щоятакнесподіванооголосивпросвійвід’їзддоТокіо»,—подумавя.Аджевоназтих,хтолегкоображається.

—Слухай,—сказавя.—Ящеприїду.Скоро.Ітодімивдвохзавечереюпровсеспокійнопоговоримо.Ямаюбагаточоготобі сказати.Алетепермені требаповернутисядоТокіойутрястичималоречей,длячогодоведетьсялогічнопомислити,передбачитисвоюмайбутнюповедінку і з’ясувати загальніперспективидлясебе.Отожколия зцимупораюся, то зновусюди приїду. Скільки часу це забере — не знаю. Але я сюди, напевне, повернуся. Якщоспитаєш чому, скажу, що для мене це місце… бо воно здається мені особливим. А томуранішечипізнішеясюдиповернуся.

—Аякже!—сказалавоназаперечно.— Аякже! — сказав я ствердно. — Хоча те, що я кажу, можливо, здається тобі

нісенітницею.

—Зовсімні!—заперечилавоназбайдужимвиразомобличчя.—Тількиянеуявляюсобі,щобудезнамичерезкількамісяців.

—Гадаю,мованейдепрокількамісяців.Митакищераззустрінемося.Бовнасзтобоюбагатоспільного!—переконувавяїї.Однакпонійнебуловидно,щоцеменівдалося.—Ащо,тобітакнездається?

Вонапостукалакінчикомкульковоїавторучкипоконторці—цок,цок,цок—інічогоневідповіла.

—Авичасомневідлітаєтенайближчимрейсом?—спиталавонанарешті.—Збираюся,якщотількийогонескасують.Бочерезпогодунеясно,чилітакполетить.—Якщополетить,товменедовасбудепрохання…Можна?—Звичайно.—Річутому,щотутоднадівчинкароківтринадцятимуситьсамаповернутисядоТокіо.

Їїмативнагальнійсправікудисьполетіла.Адочкасамавготелізалишилася.Менінезручнопросити,тачинемоглибвипровестиїїдоТокіо?Багажунеїчималий,іябоюся,щовонасаманесядевлітак.

—Незовсімрозумію,—сказавя.—Чогоцематипокинуладитинусамуіполетілабозна-куди?Якабезвідповідальність!

Воназдвигнулаплечима.—Бовонабезвідповідальнаособа!Відомафото-художниця,алетрохидивна.Спалоїй

щось на думку— зірвалася з місця й поїхала. А про дитину геть-чисто забула. Як кожниймитець, у полоні творчого задуму нічого іншого в голові не тримає. Через день раптомзгадала—ізателефонуваланамуготель.Мовляв,ятамувасдочкузалишила,атомухотілаб,щобвипосадилиїївлітаківідправилидоТокіо.

—Ачогобїйсамійнеприїхатийнезабратидочкуізсобою?— Не знаю. Сказала, що у зв’язку з роботою мусить залишитися в Катманду ще на

тиждень. Людина вона знаменита і наша постійна клієнтка, а тому відмовити її ми неможемо…Вонапроситьтількивідвезтидочкуваеропорт,авТокіо,мовляв,дівчинкасамадодомудобереться.Алежтакробитинегодиться.Вонащемала,іякбищосьзнеюсталося,мибулибвинні…Всявідповідальністьлежитьнанас.

— От тобі й на!— сказав я. І раптом пригадав:— Слухай, а та дівчинка часом не здовгимволоссям,вджемперізнашивкоюякогосьрок-гуртуізавждизнавушникамиплеєраувухах?

—Саметак!Ащо,виїїзнаєте?—Оттобійна!—повторивя.

***

Моязнайомазателефонувалау«ВсеяпонськіАвіалінії»йзамовилаквитокнарейс,якимвідлітав і я. Потім зв’язалася з номером дівчинки і веліла їй зібрати речі та спуститисянегайно уфойє, бо,мовляв, знайшлася людина, разом з якоюможнаповернутися доТокіо.Водночасвоназапевнила—мовляв,усебудегаразд,яцюлюдинудобрезнаю.Післяцьогопокликалабояідоручилазабратизномеравалізуюноїгості.Інарештівикликалаготельнийлімузин.Робилавсеспритно,іззнаннямсправи.«Ти—майстринянавсіруки»,—похваливяїї.

—Яжвамказала,щотакароботаменіподобається.Душалежитьдонеї.—Аотдожартівнележить,—зауваживя.

Воназновупостукалаавторучкоюпоконторці.—Це—зовсіміншаріч.Взагаліменінедовподобичути,якзменекепкують.Відсамого

малку.Ятодінервуюся.—Слухай,язовсімнезбираюсятебенервувати,—сказавя.—Навпаки:яжартую,щоб

самомузаспокоїтися.Можливо,моїжартинікудишнійбезглузді,алеяроблюцепо-своємузусією старанністю. Звісно, буває і так, що вони не настільки цікаві співрозмовнику, як ясподівався.Таголовне—янікомунебажаюзла.Ітинедумай,щоязтебенасміхаюся.Жартименісамомупотрібні…

Злегка стиснувши губи, вона дивилася намене. Так, ніби споглядала з пагорба долинупісляповені.Потімнезвичнимголосом—читозітхнувши,читопирхнувши—промовила:

—Доречі,янемоглаботримативідвасвізитнукартку?Цілкомофіційно.Якщовзятидоуваги,щоядовірилавамдівчинку.

— Цілком офіційно… — промимрив я, вийнявши з гаманця візитну картку іпростягнувшиїй.Що-що,авізиткавменезавждизнайдеться.Щоїхтребаматиприсобі—цемені радила ціла дюжина знайомих. Вона розглядала візитну картку уважно — так, начетрималавруціякусьганчірку.

—Доречі,аяктебезвати?—спитавя.— Скажу наступного разу, — відповіла вона. І середнім пальцем торкнулася оправи

окулярів.—Якщозустрінемося.—Обов’язковозустрінемося!—сказавя.Наїїустахзабринілалегкаусмішка—слабка,яксвітломісяця-молодика.

Через десять хвилин дівчинка з боєм спустилися у фойє. Бой тягнув величезну валізу.Настільки велику, що в ній помістилася б німецька вівчарка на повний зріст. Ясна річ,залишати тринадцятирічну дівчину-підлітка саму з таким багажем було б немилосердно.Сьогодні на ній був спортивний джемпер з написом «TALKINGHEADS», вузенькі джинси,шкірянічеревики,азверхудоситьдорогахутрянанакидка.Якіминулогоразу,вонасвітиласяневловимо чистою красою. Настільки невловимою, що могла розтанути в будь-яку мить івикликала в кожного, хто на неї дивився, відчуття нетривкості. Напевне, через своюнадмірнуневловимість.«TalkingHeads»…«Балакучіголови»…Непогананазвадлярок-гурту.ЗовсімякуКеруака[13]:«Порядзімноюдудлилапивобалакучаголова.Меністрахякхотілосясправитималунужду.„Такипідусправлятималунужду!“—сказавябалакучійголові».

НезабутнійКеруак.Щожвінзаразробить?Дівчина-підлітокглянуланамене.Однакцьогоразубезусмішки.Дивилася,насупивши

брови,апотімперевелапогляднамоюзнайомувокулярах.—Всебудегаразд.Боце—хорошалюдина,—сказалаїймоязнайома.—Краща,ніжзвиглядуздаюся,—додавя.Дівчина-підліток знову глянула на мене. І кілька разів кивнула — мовляв, нічого не

вдієш.Інібиказала:«Тахібаямаюзчоговибирати?»Атомуявідчув,нібивчинивщодонеїщосьстрашнонепоправне.Повівсязнею,якдядькоСкрудж[14].

ДядькоСкрудж…—Тинетурбуйся,всебудегаразд!—переконуваламоязнайома.—Цейдядечколюбить

жартувати,вигадуватирізніцікаві історії іввічливообходитьсяздівчатами.Дотогож,він—другмоєїстаршоїсестри.Отожбудьспокійна!

—Дядечко?…—повторивяошелешено.—Ніякийянедядечко!Менівсьоготридцятьчотири.Нехочубутидядечком!

Однак мене ніхто не слухав. Моя знайома взяла дівчину-підлітка за руку й притьмом

повела до лімузина, що стояв перед входом до готелю. Бой уже завантажував валізу вбагажник.Ізсумкоювруціяпішовуслідзаними.«Дядечко!—подумавя.—Здурітиможна».

Улімузин,щовідправлявсядоаеропорту, сілотількинасдвоє—я ідівчина-підліток.Погодавидаласяпрепогана.Досамогоаеропортувсюди,кудинеглянь,виднілитількиснігілід.Якнапівнічномуполюсі.

—Слухай,аяктебезвати?—спитавядівчину.Вонапильноглянуланамене.Іледь-ледьпохиталаголовою—мовляв,чогощезахотів.

Потім,нібичогосьшукаючи,повільнообвелапоглядомнавколишнійкраєвид.Усюдилежавсніг.

—Юкі,[15]—нарештісказалавона.—Юкі?—Такменезвуть,—пояснилавона.—Такеім’я.Юкі.Післяцихсліввонавийнялазкишеніплеєрізануриласяусвійособистийсвітмузики.До

самогоаеропортубільшеніразунамененеглянула.«Дивинатайгоді!»—подумавя.Якпізнішеядізнався,Юкі—їїсправжнєім’я.Однак

тодіменіздалося,щовонаназваланавманняперше-ліпшеслово,якенавернулосяїйнаязик.Атомуобразився.Часвідчасувонадобувалазкишеніжувальнугумкуісамажувала.Мененепригощала ні разу. Не те щоб я хотів гумки, але принаймні з ввічливості могла бзапропонувати. Через подібні дрібниці я відчув себе страшенно жалюгідним стариганем.Оскількизарадитицьомуявженеміг, то зануривсяусидіння і заплющивочі. І тоді згадавсвоє далеке минуле, колимені було стільки років, як моїй супутниці зараз. Я також збиравплатівкирок-музики.Сінґлинасорокп’ятьобертів.«HittheRoad,Jack»РеяЧарльза,«Travelin’Мап»РікіНельсона,«АllАlопеАmІ»БрендаЛі—всьогодесьштуксто.Слухавїхщоднязтакоюнаполегливістю,щословавивчивнапам’ять.Яспробувавпрокрутитив голові слова«Travelin’Мап».Ісамсобінеповірив—усіпригадалися.Словабезглузді,таякпочавспівати,всісплиливголові.Отщоозначаємолодапам’ять!Тодінавітьнісенітницязапам’ятовуєтьсянавсежиття.

AndtheChinadolldowninoldHongkongwaitsformyreturn.[16]

Серед пісень гурту «Talking Heads» чогось такого напевне не знайдеться. Часизмінюються.Timesarechanging…[17]

***

ЗалишившиЮківзаліочікування,япішоввикупитиквитки.Розплативсязадваквиткизмоєї кредитної картки, маючи на думці, що пізніше розрахуємося. До посадки в літакзалишиласящецілагодина,алечерговапопередила,щорейс,мабуть,відкладутьнапізніше.«Стежтезаоголошеннями,—сказалавона.—Покищовидимістьдужепогана».

—Апогодаполіпшиться?—спитавя.— За прогнозом поліпшиться, але невідомо коли, — втомленим голосом відповіла

чергова.Щебпак!Напевне,будь-хтовтомивсяб,колибйомудовелосяповторюватиоднейтеждвістіразів.

ЯповернувсядоЮкійповідомив,щоснігопаднеприпиняється,атомурейс,можливо,відкладуть. Вона зиркнула на мене з таким виглядом, ніби хотіла сказати: «Так-так». Аленічогонесказала.

— Поки ще неясно, як усе складеться, а тому багажу не здаваймо. Бо як здамо, то зотриманнямйогоназаднамучимося,—запропонувавя.

«Якхочете»—булонаписанонаїїобличчі.Однаквонамовчала.—Якийсьчасдоведеться тутпочекати.Недужецікавемісце, але…—сказавя.—До

речі,тиобідала?Вонакивнула.—Може,хочзайдемовкафетерій?Попитичогосьнехочеш?Кави,какао,чаю,соку—

будь-чого?—запитавя.«Танезнаю»—вимальовувалосянаїїобличчі.Вонаволоділабагатимнаборомвиразів

обличчя.—Ходімо,—сказавя,підвівшисьзмісця.І,штовхаючипопередсебевалізу,попрямував

зЮкідокафетерію.Усерединібулолюдно.Видно,всірейсизатримувалися,іпасажирималивиснаженийвигляд.Опинившисьсеред такоголюдського гамору, замістьобідуяпопросивкавиізсандвічем,аЮкі—какао.

—Слухай,аскількиднівтипрожилавтомуготелі?—запитавя.—Десять,—відповілавонапіслякороткогороздуму.—Аматиколипоїхала?Якусьхвилювонапоглядаланаснігзавікном.Потімвідповіла:—Триднітому.Нашарозмоваскидаласянаурокзпочатковогокурсурозмовноїанглійськоїмови.—Ащо,ушколіпостійнолітніканікули?—Ядошколинеходжу.Постійно.Атомунеприставайте!—відповілавона.І,вийнявши

зкишеніплеєр,начепиланавушники.Я допив каву, почитав газету. Останнім часом я чомусь викликаю у дівчат тільки

роздратування.Цікаво,чогоце?Нещаститьчи,може,причинанабагатоглибша?«Напевне,простонещастить»,—дійшовявисновку.І,дочитавшигазету,добувізсумки

серійневидання«Крикішал»Фолкнерайвзявсячитати.ЗмістроманівВільямаФолкнера,атакож Філіпа Діка, стає мені особливо зрозумілим, коли я відчуваю, що не витримуютьнерви.Лишетоді,йніколибільше,яобов’язковочитаютворикогосьзних…ТимчасомЮкісходила в туалет і замінила батарейки у плеєрі. Десь півгодини після того пролуналооголошенняпроте,щовочікуваннідоброїпогодирейсдоаеропортуХанедавідкладаєтьсяна чотири години. Я зітхнув. «От тобі й на!— подумав я.—Невже доведетьсяждатищечотиригодини?».

Зрештою, нічого не вдієш.Мене ж на самому початку попереджували. «Подумаю пронайближчігодинивпозитивномуключі»,—вирішивя.Powerofpositivethinking…[18]Післяп’ятихвилинтакогопозитивногомисленнявмоїйголовізблиснулаоднаневеликаідея.Вдалачи невдала — невідомо, але все-таки це набагато краще, ніж бездумно гаяти час угаласливомузакуреномуприміщенні.ЯвелівЮкітрохипочекати,асампішовдоконторкизнаписом«Оренда автомобілів». Іпопросивуних автомашину.Жінка за конторкоюшвидкооформила документ на «короллу-спрінтер» із стереомагнітофоном. Мене довезли намікроавтобусі до стоянки і вручили ключі. Від аеропорту до стоянки було хвилин десятьїзди. «Королла» виявилася білого кольору, з новісінькими зимовими шинами. Я сів вавтомобільіповернувсяваеропорт.ЗайшовукафетерійісказавЮкі:

—Прокатаймосязацихчотиригодинипотутешніхоколицях,гаразд?

—Алежнадворіснігпадає…Якетамкатання,колинічогоневидно?—промовилавоназдивовано.—А,крімтого,власне,кудивизбираєтесяїхати?

—Нікудинезбираюся.Простосядемовавтомобільіпрокатаємося,отівсе,—відповівя. — Зможемо послухати музику на всю потужність. Ти ж любиш музику, хіба ні?Наслухаєшсядонесхочу.Боякслухатимештількиплеєр—вухазіпсуєш.

Вонахитнулаголовою—мовляв,сумніваюсь.Однакколиясказав:«Ходімо!»іпідвівсязістільця,вонавсталайпішлазамною.

ЯзапхавїївалізуубагажникікрізьсніговузавісуПовільнорушивавтомобілемподорозікудиочідивляться.Юкідобулаізсумкикасету,вставилавмагнітофонінатиснуланакнопку.ДевідБовізаспівав«ChinaGirl».Йомуназмінуприйшли:ФілКолінз,гурт«Starship»,ТомасДолбі,ТомПетті й гурт «Heartbreakers»,ХолйОутс, гурт «ThompsonTwins», ІґіПоп, гурт«Bananarama». Всуціль касету заповнювала музика, яку звичайно слухають підлітки. Потімгурт«RollingStones»завівпісню«Goin’tоаGо-Gо».

—О,цюмелодіюязнаю!—сказавя.—Колисьїїспівавгурт«Miracles».СмоукіРобінзоні«Miracles».Менітодібулороківп’ятнадцять-шістнадцять.

—Еге,—прогугнявилавонабезніякогозацікавлення.—Goin’tоаGо-Gо!—підхопивяпісню.ПіслятогоПолМаккартнітаМайклДжексонзавели«Say,Say,Say».Автомашиннадорозі

зустрічалосямало.Можнасказати,щоїхмайженебуло.Двірники—шур,шур,шур!—ледвевстигали стирати сніг з вітрового скла. Всередині було тепло, а з рок-н-ролом— затишно.Навіть з гуртом«DuranDuran».Нарешті я такидобрерозслабився і, разпоразпідспівуючичерговій мелодії, гнав автомобіль прямою дорогою вперед. Юкі також здавалася трохиспокійнішою.Прослухавшисвоюкасетунадев’яностохвилин,воназвернулаувагунаіншу,якуяпозичиввофісінастоянці.

—Ацещо?—спиталавона.—Збірникпісеньминулихліт,—відповівя.—Яслухавїх,щобзгаятичас,покивертався

зістоянкидоаеропорту.—Анупослухаймо!—сказалавона.—Непевен,чивонитобісподобаються.Бодужестарі…—Танічого,менівсеодно.Зацихдесятьднівясвоюкасетусотнюразівпереслухала.І я поставив їй цю касету. Спочатку Сем Кук проспівав «Wonderful World». «Не дуже

добрезнаюяісторію,але…».Чудовапісня!СемаКуказастрелили,колияходивутретійклассередньоїшколи[19].БадіХолі—«Оh,Воу».БадіХолітакожзагинув.Вавіакатастрофі.БобіДарлінг—«BeyondtheSea».ІБобіДарлінґзагинув.Елвіс—«HoundDog».Елвісзагинуввідзловживаннянаркотиками.Усізагинули…ПотімЧакБерізаспівав«SweetLittleSixteen».ЕддіКокрен—«SummertimeBlues».БратиЕверлі—«WakeUpLittleSuzie».

Усімпіснямяпідспівувавтам,десловапригадував.—Якдобревипам’ятаєте!—сказалазахопленоЮкі.—Ащожтутдивного?Колисьятаксамо,якіти,шаліввідрок-музики,—відповівя.—

Коли був твого віку. Цілими днями не відходив від радіо і купував платівки за зібранікишеньковігроші…Рок-н-рол.Здавалося,щонасвітінеманічогопрекраснішого.Відсамогослуханняпочувавсящасливим.

—Атепер?—Ітеперслухаю.Улюбленіпіснітакожмаю.Однакнеслухаюїхзтакимзавзяттям,щоб

слованавсежиттязапам’ятати.Вонинезворушуютьменетепертак,якколись.—Чому?—Чому?..

—Поясніть,—домагаласяЮкі.—Напевне, томущо збагнув: справді гарних речей у світі небагато,— відповів я.—

Справдідужемало—один,двайкінець.Будь-чого.Ікнижок, ікінофільмів, іконцертів—всього обмаль. Так само і в рок-музиці. Як послухаєш цілу годину радіо, почуєш хібащооднупристойнумелодію.Решта—відходимасовоговиробництва.Колисьяпроцесерйознонедумав.Тішивсятим,щослухав.Молодимбувівільногочасумавскількизавгодно.Крімтого,частозакохувався…Навітьнікудишняріч,найменшадрібницямоглавикликативменідушевнийтрепіт.Розумієш,щоякажу?

—Трохи…—відповілаЮкі.Гурт«DelVikings»заспівав«ComeGoWithМе»,іяприєднавсядоїхньогохору.—Тобіненудно?—спитавяЮкі.—Ні,звучитьнепогано,—відповілавона.—Непогано,—погодивсяя.—Атепервинезакохуєтеся?—спиталаЮкі.Ятрохивсерйоззадумався.—Важкезапитання,—сказавя.—Ахтосьзхлопцівтобіподобається?—Ніхто,—відповілавона.—Навколокрутятьсясамінеприємнітипи.—Ятеберозумію,—сказавя.—Радіснішеслухатимузику.—Іцеярозумію.—Справдірозумієте?—спиталаЮкій,примружившиочі,недовірливоподивиласяна

мене.—Справдірозумію,—відповівя.—Усіназиваютьце«ескапізмом».Таменівсеодно.

Моєжиття—цемоєжиття, а твоєжиття—це твоєжиття і більшенічиє.Якщо лише тичіткознаєш,чогопрагнеш,—живияктобідовподоби.Іплюньнате,якдивлятьсянатебеіншілюди.Нехайз’їдятьїхвелетенськікрокодили…Осьтакядумав,колибувтвоговіку.Ітепертаксамодумаю.Може,ященеставдорослим?А,може,завждибувправий?Всещенезбагну,щоправильно.Івідповідінезнаходжу.

Джіммі Ґілмор завів «Sugar Shack». Я гнав автомобіль по дорозі, насвистуючи цюмелодію.Ліворуч до самого обріюпростягалася засніжена долина. «Звичайний кафетерій здерев’янихколод.Аяказапашнакава!..».Прекраснапісня.Шістдесятчетвертийрік.

—Слухайте,—сказалаЮкі.—Витрохидивакуватий.Вамтакогоніхтонеказав?—Аякже!—промимривязаперечно.—Виодружені?—Буводинраз.—Розлучилися?—Ага.—Чому?—Дружинасамавтеклаздому.—Що,справді?—Справді.Закохаласявіншогойкудисьзнимповіялася.—Якжаль!—сказалавона.—Дякую,—сказавя.—Однакменіздається—ярозуміюїїнастрій,—сказалавона.—Як?—спитавя.Вонанічогоневідповіла,тількиздвигнулаплечима.Аяненаваживсяїїрозпитувати.—Слухайте,жувальноїгумкинехочете?—спиталаЮкі.

—Дякую.Нетреба,—відповівя.Потроху ми здружилися і незабаром удвох підхопили хорову партію у «Surfing USA»

гурту «ВеасhВоуs».Найпростішу її частину: «Inside-outsideUSA». Було весело.Проспіваливдвохіприспівдо«HelpMeRhonda».Виходить,щераносписуватименезрахунку.НіякийянедядечкоСкрудж…Атимчасомснігопадповолівгамувався.Миповернулисяваеропортіявіддавключвідорендованогоавтомобіля.Потімздалибагажічерезпівгодинипройшлинапосадку. Врешті-решт після п’ятигодинної затримки літак піднявся в небо. Відразу післязльоту Юкі заснула. Під час сну її обличчя було надзвичайно красиве. Настільки, щонагадувалоскульптурунайтоншоїроботи,виготовленузнеземногоматеріалу.Здавалося—якби хтось її ненароком зачепив, вона розлетілася б на шматки. Ось така особлива краса.Принісши сік, стюардеса глянула на це обличчя— і багатозначно всміхнулася до мене. Ятакожвсміхнувся.Япопросивджинзтоніком.І,попиваючийого,почавдуматипроЮкі.Разу раз у моїй голові спливала сцена з обіймамиКікі й Ґотанди в ліжку. Кінокамера зміниларакурс.З’явиласяКікі.«Щосталося?»—спиталавона.

«Щосталося?»—прокотилосялуноювмоїйголові.

16ОтримавшибагажваеропортіХанеда,яспитавуЮкі,девонапроживає.—УХаконе,—відповілавона.—О,якдалеко!—сказавя.Буловжеподев’ятійвечора,отождобиратисятудинатаксі

чи на чомусь іншому було б важкувато. Тому спитав:—А в Токіо знайомих ти не маєш?Родичівабопростоблизькихлюдей?

— Не маю. Але є квартира на Акасака. Зовсім маленька. Мама там зупиняється, колиприїжджаєвТокіо.Яможутампереночувати.Тамзаразнікогонемає.

—Акріммами,хтощеєвродині?—Більшенікого,—відповілаЮкі.—Тількинасдвоє—ятамама.—Гм-м-м…—промимривя.Видно,непростасімейка.Автім,якеменідонихділо?—А

чогобнамнезаїхатиспочаткудомене?Таммидесьповечеряємо.АпіслятогоявідвезутебенасвоємуавтомобілінаквартирувАкасака.Згодна?

—Менівсеодно,—відповілавона.Я спіймав таксі, й ми поїхали до мене на Сібуя[20]. Я попросив Юкі почекати перед

під’їздом, а сам зайшов у свою квартиру, поклав багаж і змінив свій обладунок на щосьпростіше—накросівки,шкірянукурткуісветр.ПіслятогопосадивЮкіусвою«субару»—ічерезхвилинп’ятнадцятьмивжесиділизастоликоміталійськогоресторанчика.Язамовивіталійські пельмені «равіолі» й салат, вона — спагеті «бонґоле» зі шпинатом. А ще мипопросилитарілкуриби,смаженоїзовочами,ірозділиливсюпорціюнадвох.Хочасмаженариба була чималенька,Юкі, видно, настільки зголодніла, що з’їла на десерт також кусеньтортазвершковогосира.Явипивкави«еспрессо».«Смакота!»—підсумувалавона.

ЯсказавЮкі,щопринаймнізнаюресторани,деможнасмачнопоїсти.Ірозповівїйпросвоюроботу—якзнайтиресторанизмісцевимиделікатесами.

Юкіслухаламоюрозповідьмовчки.— А тому я— великий знавець цієї справи, — сказав. — Так само, як деякі свині у

Франції,якіхрюкають,риютьземлюішукаютьтрюфелі.—Вищо,недужелюбитесвоєїроботи?Япохитавголовою.—Якнабіду,ніякнеможуїїполюбити.Надтобеззмістовна.Ну,можузнайтиресторанз

хорошоюкухнею.Напишупроньоговжурналі івсімпорекомендую.Мовляв, ідітьсюди. Іїжте ось це. Однак навіщо я маю це робити? Хіба люди не можуть їсти того, що їм довподоби? Чому вони повинні питати в когось, що їм їсти? Чому це їх повинні вчити, яквибирати страви у меню? І от хоча після такої реклами цей ресторан стає дедаліпопулярнішим, його кухня та обслуговування швидко сходять нанівець. У восьми-дев’ятивипадкахздесяти.Бопорушуєтьсярівновагаміжпопитоміпропозицією.Івцьомувинніми,винна наша робота. Щось цікаве побачимо — і старанно заплюємо. Щось чистенькепомітимо—ігрязюкоюзакидаємо. Іценазиваємо інформацією.Авигрібаннягеть-усьогозусіхкутківжиттєвогопростору—повнотоюінформації.Здурітиможна! Іядоцьогорукиприкладаю.

Сидячизастоликомнавпроти,Юкіпильнодивиласянамене.Якнаякусьхимернуістоту.—Івсе-такивидоцьогорукиприкладаєте.—Акудиждітися?Робота—церобота…—відповівя.Іраптомзгадав,щопотойбік

столика сидить всього-на-всього тринадцятирічнадівчина-підліток. «Нуйну! Іщоце я їйторочу?»—подумавя.

—Ходімо!—сказавя.—Вжепізнійвечір,аменіщетребавідвезтитебедоАкасака.Ми сіли в мою «субару», і Юкі поставила першу касету, яка потрапила їй під руки.

Збірникпісеньминулихдесятиліть.Пісень, які ячасто слухаюзакермом.Гурт«FourTops»заспівав«ReachOut,I'llBeThere».Дорогабулапорожня,ідоАкасакамидобралисяшвидко.ІтодіяспитавЮкі,деїїквартира.

—Нескажу,—відповілавона.—Чому?—Бощенехочудодому!—Слухай,ужеминуладесята,—сказавя.—Цебувдовгийіважкийдень.Іявтомився,

яксобака…Вонадивиласянамене із сидінняпоруч.Всюсвоюувагу я зосередивна дорозі переді

мною, але постійно відчував лівою щокою її погляд. Дивовижний погляд. Що не містивжодногопочуття,алеменебентежив.Невдовзівонаспрямувалайогоупротилежнийбік—завікно.

—Спатиянехочу.Акрімтого,якщозаразповернусядодому,незнатиму,кудидітисязісвоєюсамотністю.Кращевжещетрохипокататисянаавтомобілі.Імузикупослухати…

Янамитьзадумався.—Щегодинупокатаємося.Потімтиповернешсядодомуіміцнозаснеш.Згодна?—Згодна,—відповілавона.Ми кружляли вулицями Токіо, слухаючи музику. «От через таку поведінку, як наша,

швидкозабруднюєтьсяатмосфера,руйнуєтьсяозоновийшар,наростаєшум,людипсихують,а запаси корисних копалин вичерпуються»,—міркував я.Юкі сперлася головоюна спинкусидінняімовчкиневидющимзоромвдивляласяунічнемісто.

—Цеправда,щотвояматизаразуКатманду?—Правда,—спрокволавідповілавона.—Нуйдокинеповернеться,тибудешсама?—УХаконевнасєстараслужниця,—сказалавона.—Угу…—протягнувя.—Ітакепостійнобуває?—Те,щовонаменепокидаєікудисьїде?..Постійно.Їїголовазабитатількивласними

фотографіями.Янанеїненарікаю,простовонатакалюдина.Короткокажучи,думаєтількипросебе.Навітьзабуває,дея.Так,нібияпарасолька.Простозабуває,асамакудись їде.Якзахоче в Катманду— ніщо інше в світі для неї вже не існує. Звісно, потім похоплюється,проситьвибачити.Танезабаромповторюєтьсятесаме!Такіцьогоразу.Заманулосяїйвзятименезсобою—мовляв,побачишХоккайдо.Звичайно,добре,щозмоглавзяти.Алежвідразукудисьполетіла,аменезалишилавготеліслухатиплеєр ісамійнаобідходити…Ябільшетерпітитакогонебуду!Іцьогоразуобіцяла—мовляв,повернусячерезтиждень,танеманаценадії.Будьпевен,вонаізКатмандуподастьсябозна-куди!

—Аякзватитвоюмаму?—спитавя.Вонаназвалапрізвищетаім’я.Зовсімменіневідомі.—Ніколинечув,—зізнавсяя.—Їїпрофесійнеім’я—Аме[21].Упродовжбагатьохроків,—сказалавона.—Томумама

назваламенеЮкі.Нікудишнєім’я,правда?Отякавона,моямама!Звичайно, я чув про Аме. А хто лише не чув про неї? Дуже відома в країні фото-

художниця. Щоправда, у телевізорі не хизується, інтерв’ю газетам і журналам не дає. Увищому товаристві не показується. Її справжнього імені майже ніхто не знає. Віддаєтьсятільки улюбленій роботі. Відома своєю ексцентричною поведінкою. Знімає гостре,наступальнефото…Япохитавголовою.

—Виходить, твій батько— той самий письменник… як там його…ХіракуМакімура,так?

Юкіздвигнулаплечима.—Віннетакавжепоганалюдина.Простоталантунемає.З того,щонаписав батькоЮкі, я прочитав колись декількайого книжок.Два великих

романи і збірник оповідань, написані замолоду, справили на мене непогане враження. Зоригінальним стилем і свіжим поглядом на речі. Завдяки цьому його книжки навітьпотрапилиусписокбестселерів.Асамавторставпопулярнимписьменником.Йогообличчяз’являласявтелевізорі,журналидрукувалиінтерв’юзним,присвяченійогопоглядунарізністорони громадського життя. Саме в той час він одружився з досить популярною фото-художницею Аме. Цей період його життя можна вважати вершиною його літературноїкар’єри.Після тогонастав спадуйого творчості. Раптомбез особливої нацепричинивінрозучився писати порядні книжки. Його наступні два-три романи виявилися літературнимнепотребом. Критика сприйняла їх у штики, а читачі перестали купувати. І тоді ХіракуМакімура повністю змінив свій стиль. З молодіжного письменника романтичногоспрямуваннянесподіваноперетворивсянаекспериментатора-авангардиста.Однакзмістйоготворіввідцьогонезмінився.Тепервонискидалисянажахливийколажуривківзфранцузькоїавангардистської літератури. Спочатку кілька нових запопадливих критиків, позбавленихтворчої уяви, взялися розхвалювати такі його спроби. Але через два роки — мабуть,зміркувавши,щопомилялися—замовклийвони.Чомутаксталося—незнаю.Вусякомуразі,йоготалантповністювичерпавсявпершихтрьохкнижках.Однакписативінсяк-такумів.Атому, як кастрованийпес,що за старою звичкоюобнюхує будь-яку сучку,ХіракуМакімуравсещевештавсявоколілітературногосвіту.УтойчасАмевжерозлучиласязним.Точніше—воназнимпорвала.Принаймнітакстверджуваласвітськахроніка.

Апроте літературна кар’єраХіракуМакімуринацьомуне скінчилася.Десьнапочаткусімдесятих років він розгорнув свою діяльність як автор пригодницьких книжок. Прощайавангардизм,наставчаспригодідії!Віноб’їздивмаловідомізакуткисвітуіписавпронихусвоїх творах. Про те, як разом з ескімосами їв тюленяче м’ясо, як жив з африканськимиаборигенами,якпроникавутаборипівденноамериканськихпартизанів.Інемилосердногудивписьменників, що не знають життя за стінами своїх кабінетів. Спочатку все це непоганочиталося,алевінусеписавіписавупродовждесятироків,отож,природно,читачівідньоговрешті-решт відвернулися. І взагалі у світі не залишилося багато місць, де можна зазнатипригод. Часи Лівінгстона та Амундсена давно минули. Пригодницький струмінь в йоготворахповолі слабшав і тільки стиль стававщоразупишномовнішим.Акрім того, під чассвоїхпоїздоквінніколинасправдіненаражавсянасправжнінебезпеки.Майжевсюдийогосупроводжували якісь координатори, редактори, кінооператори і ще бозна-хто. А коли вінзв’язавсязтелебаченням,разомзнимїздилиздесятокрежисерів,операторівіпредставниківфірм-спонсорів.Йоготворитакожставилисянасцені.Чимдалічастіше.Ацеозначає,щойогодобрезналивділовомусвіті.

Можливо,він—непоганалюдина.Однак,яксказалайогодочкаЮкі,безталанту.Більшепроїїбатькаминеговорили.Видно,Юкіцьогонехотілатаксамо,якія.Якийсь час ми мовчки слухали музику. Стискаючи руками кермо, я стежив за стоп-

сигналом «БМВ», що їхав спереду. Відстукуючи носком черевика ритм у співі СоломонаБерка,Юкірозглядаламістозавікном.

—Вашавтомобіль—чудовий,правда?—сказалавоназгодом.—Якназивається?—«Субару»,—відповівя.—Староїмоделі,уживаний.Насвітінетакбагатолюдей,які

готовійоговголоспохвалити…

—Незнаючому,таколинаньомуїду,відчуваюякусьйогоприязнь…—Мабуть,томущояйоголюблюівінцевідчуває.—Ічерезцевипромінюєприязнь?—Гармонію,—уточнивя.—Що?—спиталавона.—Яімійавтомобільдопомагаємооднеодному.Якщоговоритикоротко.Язаймаюйого

простір.Ялюблюсвійавтомобіль,іцейпростірзаповнюєтьсямоїмпочуттям.Автомобільцевідчуває.Ітодіменістаєдобре.Йомутакож.

—Хібамеханізмовіможебутидобре?—Звісно,може!—відповівя.—Чому—самнезнаю.Механізмибуваютьідобрими,і

злими.Теоретичноянеможуцьогопояснити,алездосвідузнаю,щоцесправдітак.Уцьомунемасумніву.

—Вихочетесказати,щоавтомобільможнаполюбити,яклюдину?Япохитавголовою.—Ні, не так, як людину. Річ у тому,що почуття до автомобіля набагато стійкіше.На

відміну від почуття до людини.Людям,щобприлаштуватися одне до одного, доводитьсяпостійно змінюватися. В їхніх душах щось постійно рухається, розгублюється, наростає,зникає,заперечуєтьсяйображається…Убільшостівипадківлюдськоюлюбов’юневдаєтьсясвідомокерувати.Аотіз«субару»стосункискладаютьсяпо-іншому.

НамитьЮкізадумаласянадмоїмисловами.—Виходить,виздружиноюнесходилисяхарактерами?—спиталавона.—Ядумав,щосходилися,—відповівя.—Аотвонабулаіншоїдумки.Мирізнилисяв

поглядах. Напевне, вона вирішила, що краще втекти з іншим хлопцем, ніж виправляти цюрізницюпоглядівміжнами.

—Отже,невийшлотакдобре,якіз«субару»?—Саметак,—погодивсяя.Тахібацепідходящатемадлярозмовизтринадцятирічною

дівчиною-підлітком?—Слухайте,ащовидумаєтепромене?—спиталаЮкі.—Протебеямайженічогонезнаю,—відповівя.Воназновувтупиласвійпоглядумоюлівущоку.Меніздалося,нібивідцьогоущоціот-

отутворитьсядіра.Такимгостримбувїїпогляд.«Онвонощо!»—зрозумівянарешті.—Ти,мабуть,найвродливішадівчинасередтих,зякимиядосізустрічався,—сказавя,

вдивляючись у дорогуперед собою.—Ні, не «мабуть»!Ти—безсумнівнонайвродливішадівчина.Якбиямавп’ятнадцятьроків,обов’язкововтебезакохавсяб.Однакменітридцятьчотири,атомуятакпростонезакохуюся.Неохотаставатищенещаднішим,ніжбувдосі.Із«субару»спокійніше…Правда?

ЦьогоразуЮкідовгодивиласянаменепустимпоглядом.Апотімвипалила:—Дивак!Коли вона так сказала, я відчув себе найостаннішим у світі невдахою.Може, вона не

хотіламенеобразити.Алеїїсловокольнуломеневсамесерце.

***

ОчвертьнадванадцятумиповернулисянаАкасака.—Нущо?—спитавя.Цього разуЮкі сказала, як добратися до її квартири, що розміщувалася у затишному

будинку з червоної цегли на тихій вулиці поблизу храмуНоґі.Я зупинив автомобіль передцимбудинкомізаглушивмотор.

—Щодо грошей…— тихо сказала Юкі, все ще сидячи в автомобілі. — За літак, завечерю…

— За літак віддасте, коли мати повернеться. А решту я беру на себе. Можеш нетурбуватися.Під час зустрічі з дівчиною за частування я плачу сам.Отож вважай,що твоївитрати—тількизалітак.

Юкімовчкиздвигнулаплечима,відчиниладверцятаавтомобіля.Івиплюнулавкадібецьздекоративнимкущемжувальнугумку,якужувалавсюдорогу.

— Дякую!.. Нема за що!.. — перекинувся я ввічливими словами сам із собою. Потімвийнявзгаманцявізитнукартку іпростягнув їй.—Колиматиповернеться,передай їйоце.Далі—якщобудешсамаівиникнутьякісьпроблеми,телефонуйсюди.Чимтількизможу—допоможу…

Вонастиснулапальцямикартку,уважнорозглянулаїї—ізапхалавкишеню.—Якедивнеім’я!—сказалавона.Я витягнув з багажника її важенну валізу, завантажив її у ліфт і довіз на четвертий

поверх. Юкі вийняла ключ і відчинила двері. Я затягнув валізу досередини. Квартираскладаласяз їдальні(вонажікухня),спальнітаванноїкімнати.Будівлябулащеновою, івквартирі панував зразковий порядок, як у рекламі житла на продаж. Меблі, посуд,електроприлади в повному комплекті, сучасні й, видно, дорогі, однак не створюваливраження,щотутживутьлюди.Здавалося,нібихтосьзаплативзанихгрошійчерезтриднізамовленнявиконали.Зісмаком.Аленетак,якуреальномужитті.

—Мамарідкотутбуває,—сказалаЮкі.—Недалекозвідсивонамаємайстернюіколиприїжджає у Токіо, майже весь час у ній і проживає. Там спить і їсть.А сюди лише інодізаглядає.

—Зрозуміло,—сказавя.Видно,їїжиттяущертьзаповненесправами.Юкізнялахутрянунакидку,запалилагазовугрубку.Потімхтозна-звідкипринеслапачку

«Вірджинія Слімз», витягла одну сигарету, затиснула її в губах, неквапливо чиркнулакартоннимсірникомйприкурила.Яподумав,щотринадцятирічнійдівчині-підліткукуритине годиться.Шкідливо для здоров’я ішкіра лущиться. Однак у тому, якЮкі курила, булостільки принади, що я не посмів її повчати. Різко окреслені, ніби вирізані ножем, губистискали фільтр, а довгі вії повільно опустилися вниз, коли полум’я сірника торкнулосясигарети. Чубчик над чолом ледь-ледь погойдувався за кожним її рухом. Справжнядосконалість.«Якбиямавп’ятнадцятьроків—обов’язковозакохавсяб»,—зновуподумавя.Фатальною любов’ю, нестримною, як весняна снігова лавина в горах. Закохався б, але, незнаючи,щобудедалі,почувавсябстрашеннонещасним.Юківикликалавмоїйпам’ятііншузнайому дівчину. Ту, що причарувала мене в тринадцяти- чи чотирнадцятирічному віці. Йраптоможилоболіснепочуттятихдалекихліт.

—Кавиабочогосьіншогоневип’єш?—спиталаЮкі.Япохитавголовою.—Ужепізно.Порадодому,—відповівя.Поклавшисигаретунакрайпопільнички,вонавсталайпровеламенедодверей.—Будьобережназвогнем!—попередивя.—Наказуєтезовсімяктато,—відповілавона.Нічогойказати,точневизначення.

***

Повернувшись додому на Сібуя, я плюхнувся на диван і випив банку пива. Потімпереглянувкількалистів,щозібралисяупоштовійскриньці.Всівонистосувалисяроботиіневимагали негайної відповіді. Відклавши їхнє читання на потім, я розрізав конверти і їхнійвміствисипавнастіл.Явідчувавтакунестерпнувтому,щоробитинічогонехотілося.Однакі від страшного збудження заснути не міг. «Який довгий був цей день!» — подумав я.Довжелезний,безкінця-краю.Здавалося,нібицілісінькийденьякатавсяна«американськихгірках».Щейдосівсетілотремтить…

«Власне,скількиднівяпровівуСаппоро?»—подумавя.Однакнемігзгадати.Упам’ятівиникали картини одна за одною, перемішані зі сном. Суцільне сіре небо. Події і датизмішалися в одну купу. Спочатку я мав зустріч з дівчиною в окулярах. Зателефонувавколишньому компаньйону, дізнався в нього про минуле готелю «Дельфін». Зустрівся і маврозмовузЧоловіком-Вівцею.УкінотеатрібачивфільмзКікітаҐотандою.Удвохзвродливоютринадцятирічноюдівчинкоюспівавпіснюгурту«ВеасhВоуs».ІповернувсявТокіо.Скількидніввсецезабрало?

Порахуватиневдавалося.«Завтрапорахую,—вирішивя.—Все,щоможнаобдуматизавтра,завтрайобдумаю».Я зайшов у кухню, налив у склянку віскі й випив, нічим не розвівши. І схрумав решту

печива.Запліснявілого,якдумкивмоїйголові.Поставивнеголосностаруплатівку—добрезнайомі пісні Томмі Дорсі у виконанні незабутнього гурту «Моdernizers». Застарілого, якдумкивмоїйголові.Зтріскотнеюголкипоплатівці.Однакценікомунезаважає.Часитакоїмузикискінчилися.Вонавженікудинейде.Якідумкивмоїйголові.

«Щосталося?»—прокотилисялуноюсловаКікі.Кінокамера розвернулася. Вправні пальці Ґотанди ніжно повзуть спиною Кікі. Ніби

шукаютьуморіневидимийфарватер.Кікі, що сталося? Я в полоні розгублення. Більше не вірю в себе, як колись. Все-таки

любові«субару»—зовсімрізніречі.Такчині?ЯзаздрювправнимпальцямҐотанди.Цікаво,чиЮкі загасила газову грубку?Наказуєш зовсім як тато…Я більше не вірю в себе.Невжетрухлявію,прощосьбурмочучи,нацьомуслоновомуцвинтарірозвиненогокапіталізму?

Однаквсез’ясуєтьсязавтра.Япочистивзуби,надівпіжаму,висушиврешткивіскі.Аколизбиравсязалазитивліжко,

задзвенівтелефон.Якусьхвилинуястоявпосередкімнатийпильновдивлявсяутелефоннийапарат.Потімузявтрубку.

—Щойнопогасилагрубку,—сказалаЮкі.—Ісигарету.Нутояк?Полегшало?—Полегшало,—відповівя.—Надобраніч!—сказалавона.—Надобраніч!—відповівя.—Слухайте…— сказала вона несподівано. І зробила паузу.—Там у Саппоро, в тому

готелі,вибачиличоловікавовечійшкурі,чинетак?Притиснувшителефоннийапаратдогрудейтак,нібихотівзігрітинадтріснутестраусове

яйце,ясівналіжко.—Явсезнаю.Щовийогобачили.Явамнеказала,алеязналавідсамогопочатку.—ТизустрічаласязЧоловіком-Вівцею?—спитавя.— М-м-м… — промимрила вона і цмокнула язиком. — Та про це наступним разом.

Зустрінемося—іпровсеспокійнопоговоримо.Азаразяхочуспати.Івонагучнопоклалатрубку.Заболіло в скронях.Я зайшов у кухню і знову випив віскі. Тіло всеще не переставало

тремтіти. «Американські гірки» знову з гуркотом почали свій рух.«Все зв’язано»,— сказав

Чоловік-Вівця.«Всезв’язано»,—прокотилосялуноювмоїйголові.Поволірізніподіїталюдипочализ’єднуватисяоднезодним.

17Спершисьнаумивальникукухні,явипивщеоднупорціювіскійподумав:«Власне,що

сталося?». Збирався звідси зателефонуватиЮкі та спитати: «Звідки ти знаєшпроЧоловіка-Вівцю?».Алеяпочувавсянадтовтомленим.Надтодовгимбувцейдень.Акрімтого,вонасказала,щопровсепоговоримонаступногоразу,йпоклалатрубку.Отождоведетьсячекатинаступногоразу…Адотогож,янавітьнезнаюїїтелефонногономера.

Я заліз у ліжко й ніяк не міг заснути, а тому хвилин десять-п’ятнадцять не спускавпоглядузтелефонувузголів’ї.Сподівався,що,можливо,Юкіщераззателефонує.АбонавітьнеЮкі,ахтосьінший.Втакімоментителефонздаєтьсябомбоюзгодинниковиммеханізмом.Коли вибухне — невідомо. І тільки така можливість вибиває секунди. Якщо довгопридивлятися, то телефонний апарат набирає дивноїформи.Надзвичайно дивної. Зазвичайцьогонепомічаєш, таколипридивишся, то вйого тривимірності відчуваєтьсядивовижнащирість.Здається,нібителефонстрашеннохочещосьсказати,аленеможе.Абонавпаки—ненавидить те,що його запаковано в таку оболонку. Здається, ніби чиста ідея втілилася внезграбнійформі.Осьтакийвін,цейтелефон.

Я почав думати про телефонну станцію. Про телефонні лінії, що розбігаються з цієїкімнати у всі кінці світу. У принципі я можу зв’язатися з будь-ким. Можу зателефонуватинавіть в Анкорідж. У готель «Дельфін» або навіть колишній дружині. Безмежна кількістьконтактів… А головний вузол цих контактів — телефонна станція. Там, у тому вузлі,комп’ютер обробляє вхідні і вихідні дані. З комбінацій цифр народжуються ті чи іншіконтакти— й виникає зв’язок. Завдяки телефонним лініям, підземним кабелям, підводнимтунелям і космічним супутникам зв’язку ми з’єднуємося одне з одним. Велетенськийкомп’ютертримаєвсецепідсвоїмконтролем.Тахочбиякимидосконалимиіточнимибулизасоби такого зв’язку, вони не зможуть нас з’єднати, якщо ми не маємо такого бажання. Інавіть якщо маємо його, зв’язок не встановиться, якщо не знаємо (як у моєму випадку—забув спитати) телефонного номера співрозмовника. Буває і так, що телефонний номерспитав,алевідразузабувабозагубивзаписник.Інавітьпам’ятаючителефоннийномер,частопомиляємося при його наборі… І тоді ми ні з ким не з’єднуємося. Ми — надзвичайнонедосконалійнерозсудливіістоти.Алейцещеневсе!Навітьякщо,припустімо,явиконаювсіціумовийдодзвонюсядоЮкі,вонаможеобірватирозмову, сказавши:«Заразянехочурозмовляти!Бувайте!»—іпоклавшитрубку—клац! Ітодініякоїрозмовинебуде.Матимемісцетількиодностороннійвиявемоцій.

Всеце,здається,телефоннутрубкудратує.Телефонна трубка (може, правильніше було б казати «телефон», але я вирішив думати

проньоговжіночомуроді)невдоволенатим,що їйнедаютьпроявитисяувиглядічистоїідеї. Їїсердитьте,щовосновіспілкуванняміжлюдьмипокладеноневиразне,недосконалебажання.Якнанеї,надтонедосконале,надтонепередбачливе,надтопасивне.

Спершисьоднимліктемнаподушку,якийсьчасяспостерігав,яквоназлиться.«Нічогоне вдієш, голубонько!Яні в чомуне винен,—сказав я подумки телефонній трубці.—Ботакий от зв’язок між людьми. Недосконалий, непередбачливий, пасивний». Вона злитьсятому,щоясприймаютакийзв’язоквиявомчистої ідеї.Тасправаневмені.Бохочбикудиподаласятелефоннатрубка,всюдивоназлитиметься.Автім,може,перебуваннясамевмоїйкімнаті підвищує її роздратованість. І в цьому розумінні я несу певну відповідальність. Умене таке враження, ніби я мимоволі посилюю ту недосконалість, непередбачуваність іпасивність.Підставляюїйногу.

Атимчасомяраптомзгадавпроколишнюдружину.Телефоннатрубкадивиласянаменезмовчазнимдокором.Якколисьдружина.Удвохнамбулодужедобре.Мижартувалиоднезодним. Не одну сотню разів віддавалися любощам. Об’їздили майже всю країну. А протеіноді дружина дивилася на мене з мовчазним докором. Вночі, без слів, самими очима.Докорялазамоюнедосконалість,непередбачуваність,пасивність.Вонасердилася.Якявжеказав,мижили в злагоді.Але те, чого вона прагла,що вимальовувала у своїй голові, різковідрізнялосявідтого,чимживя.Вонажадалавільногоспілкування.Жадалапобачитищосьсхоженасцену,наякійспілкування,піднявшинадсобоюбілосніжнийпрапор,веделюдейдоблискучої безкровної революції. Як їй здавалось, тоді загальна досконалість поглине всінашідрібнінедосконалостійзцілитьусіхнасразом.Такоюбулалюбоввїїрозумінні.Яснаріч, з моїм розумінням вона не мала нічого спільного. Як на мене, любов — чиста ідея,наділенанезграбнимтілом,щоврешті-решт,незважаючиназаплутаністьпідземнихкабелівітелефоннихліній, знаходить свого адресата.Страшнонедосконала система.То трапляєтьсянеправильне з’єднання. То телефонний номер хтось забуває. То помилково набирає не тойномер.Таявцьомуневинен.Покими існуємовтакійтілеснійформі, такзавждибуде.Яктоговимагаютьзакониприроди…Такпояснювавяїй.Багато,багаторазів.

Івсе-такиодногоднявонапішла.Може,збільшившизагальнунедосконалість,ясприявїйуцьому.Поглядаючинателефон,язгадавпростатевізносинизколишньоюдружиною.Заостанні

тримісяціпередтим,якпіти,вонаніразузімноюнеспала.Боспалазкимсьіншим.Прощоянавітьнездогадувався.

—Пробач,любий,чинехотілосябтобізіншоюпереспати?—спиталавонамене.—Янеображатимусь.

Яподумав,щоцежарт.Авиявляється—вонанежартувала.«Таянехочуспатинізким,крімтебе»,—відповівя.Ісправді-такиянехотів.«Аотяхочу,щобтизкимсьпереспав,—наполягалавона.—Іоттодімищеразподумаємо,якнамдаліжити».

Зрештою,ятакінепереспавнізким.Мененеможнаназватиособливопедантичнимустатевих питаннях, але я не готовий спати з іншою жінкою, щоб виправити стосунки зпершою.Якщояхочузкимсьпереспати,нівкогодозволунепитаю.

Незабаромпіслятоговонапішлаздому.Хотілосябзнати,чивонацьогонезробилаб,якбияїїтодіпослухавіпереспавзіншоюжінкою.Невжецимвонанамагаласязробитинашеспілкуванняякомогавільнішим?Алежцевеликадурість!Ботодіязовсімнехотівнізкиміншимспати.Щовоназадумала—ятакінезрозумів.Бонічогоконкретногопроцевонаменінесказала.Навітьпіслярозлучення.Обійшласятількиметафорами.Якзавжди,колийшлосяпрощосьдлянеїважливе.

Минуло запівніч, але гуркітнашвидкісній автостраді за вікномвсещене вгамувався.Часвідчасуповітрярозривалотріщаннямотоциклів.Звуконепроникнесклогасилошум,алененабагато.Тойшумпідступавупритулдомене,чітковизначаючимоємісценаЗемлі…

Стомившисьрозглядатителефон,язаплющивочі.А коли заплющив їх — довгождане безсилля безшумно заповнило порожнечу.

Надзвичайновміло,швидко.Ітодіповоліприйшовсон.

***

Післясніданкуяперегорнувтелефоннийдовідникізателефонувавсвоємузнайомому—агентуусферішоу-бізнесу.Якількаразівмавзнимсправу,колибравінтерв’юдляжурналу.О

десятійранкувін,звісно,щеспав.Явибачивсязате,щорозбудив,ісказав,щоменіпотрібентелефонний номер Ґотанди. Він трохи побурчав, але врешті-решт повідомив мені номеркіностудії,наякійҐотандапрацювавзаконтрактом.Таксобістудія,середньоїруки.Янабравїї номер.Коли трубку підняв черговийменеджер, я повідомив йомуназву свогожурналу ісказав,що хотів би зв’язатися з паном Ґотандою. «Інтерв’ю?»— спитавменеджер. «Зовсімні», — відповів я. «Ну, а що?» — допитувався він. Цілком справедлива недовіра. «Чистоособистасправа»,—сказавя.«Якасаме?»—наполягаввін.«Язнимучивсявсереднійшколі,— відповів я.— І мені будь-що треба з ним зв’язатися». «Як вас звати?»— спитав він. Ясказав.Він записав.«Уменеважливасправадонього»,—додавя. «Кажіть, япередам»,—пообіцявменеджер.«Яхотівбипоговоритибезпосередньозним»,—сказавя.«Таких,якви,багато,—зауваживвін.—Самихтількиоднокласниківкількасотень».

— У мене важлива справа до нього, — повторив я. — А тому, якщо ви мене з нимз’єднаєте,гадаю,щозможувіддячитивамувашихпрофесійнихінтересах.

Намитьспіврозмовник задумавсянадмоїмисловами.Звісно, я збрехав.Янемавтакоївлади,щоб чимось йому віддячити. Все,що я міг на роботі,— це піти, куди накажуть, івзятиінтерв’ювтого,когоназвуть.Алемійспіврозмовникусьогоцьогонезнав.Якбизнав—булибтруднощі.

— Таки точно не інтерв’ю? — перепитав він. — Якщо все-таки інтерв’ю, тодомовляйтесячерезмене.Інакшебудутьпроблеми.Всетребаробитиофіційно.

—Ні.Навсістовідсотківособистасправа,—сказавя.Вінпопросивмійтелефоннийномер.Япродиктував.—Отже,однокласник…—повториввін,зітхнувши.—Зрозуміло.Сьогодніввечеріабо

завтравінвамзателефонує.Звісно,якщозахоче…—Звичайно,—сказавя.—Він—людиназайнятаі,може,незахочерозмовлятизоднокласником.Усе-такивжене

дитина,щобйогоможнабулосиломіцьпритягтидотелефону…—Безперечно,—погодивсяя.Співрозмовникпозіхнув—іпоклавтрубку.Нічогоневдієш.Нагодинникубулавсеще

десятаранку.

Передобідомявідправивсянаавтомобілізапокупкамивсупермаркет«Кінокунія»,щона Аояма[22]. Поставивши свою «субару» на стоянці між «самбами» та «мерседесами», явідчув, що вона така ж непоказна, як і я сам. Та незважаючи ні нащо, я люблю купуватипродуктив«Кінокунія».Можездатисясмішним,алекупленийтамсалатзберігаєтьсядовше,ніж салат з інших супермаркетів. Чому— не знаю. Але це факт. Можливо, після закриттясупермаркетусалатзбираютьіспеціальнодресируютьнавиживання.Якщоцетак,янітрохинездивуюся.Суспільстворозвиненогокапіталізмунабудь-щоздатне.

Виходячи з дому, я поставив телефон на автовідповідач, та коли повернувся, ніякихповідомленьневиявив.Ніхтоменінетелефонував.Слухаючипорадіо«Тему„Шафта“»[23],язагорнув куплені овочі в поліетилен і заховав у холодильник. Цікаво, хто цей чоловік?Шафт…

Потім я подався в кінотеатр на Сібуя ще раз дивитися «Нерозділене кохання». Ужечетвертий раз. Я не міг не дивитися. Приблизно відрахувавши час від початку сеансу, язайшов у зал, дочекався появи на екрані Кікі й зосередив усю свою увагу на цій сцені.Намагався не пропустити жодної подробиці. Як завжди, сцена мала той самий вигляд.Недільнийранок.Звичнелагіднесвітло.Жалюзі.Спинаголоїжінки.Понійповзутьчоловічіпальці. На стіні — картина Ле Корбюз’є. На столику в головах пляшка «Катті Сарк». Дві

склянки,попільничка,пачка«СевенСтарз».Підстіною—стереосистема.Вазадляквітів.Уній квіти, схожі на стокротки. На підлозі — недбало скинутий одяг. Книжкова полиця.Кінокамера розвертається. Кікі. Я мимоволі заплющую очі. Потім розплющую. Ґотандаобіймає Кікі. Легко й ніжно. «Не може цього бути!» — думаю я. І вимовляю це вголос.Хлопець на чотири крісла спереду від мене оглядається. Приходить героїня-школярка. Наголовізачіска«кінськийхвіст».Штормівказкаптуром,джинси.Червонікросівки«Адідас».Уруках—читокекс,читобулочка.Воназаходитьукімнату.Ітікає.Ґотандаприголомшений.Сідаєнапостелійдивитьсяупростір,дебулашколярка,так,начеяскравесвітлозасліплюєйомуочі.Кікікладерукуйомунаплечеісумовитопромовляє:«Щосталося?».

Явийшовзкінотеатру.ІпобрівпоСібуякудиочісвітять.Почалися літні канікули, а тому вулиці ущерть заповнили школярі та студенти. Вони

вешталися по кінотеатрах, поїдали харчовий непотріб макдональдсів, купувалирозрекламовані журнали «Хотдог Прес», «Попай» або «Олів», витрачали свої кишеньковігрошіугральнихцентрах.Звідусільлуналамузика.СтівіВандер,ХолйОутс,маршовімелодіїз патінко[24], солдатські пісні з пропагандистських автобусів ультраправих — все цезмішувалося в одну суцільну какофонію. Перед самою станцією Сібуя політикивиголошувалисвоїпередвиборчіпромови.

Яйшоввулицями,апередмоїмиочимаспливалакартинатого,якдесятьтонкихпальцівҐотанди пестять спину Кікі. Я добрався до Харадзюку, пройшов по Сендаґая добейсбольногостадіону,збульваруАоямадокладовища,апотімдокартинноїгалереїНедзу.Поминувши кафетерій «Фігаро», я знову опинився перед супермаркетом «Кінокунія».Післятогояобігнуввисотнийбудинок«Дзінтан»івернувсянаСібуя.Загаломдобрячепрогулявся.Коли я дійшов до станції Сібуя, сонце вже зайшло. Я глянув з пагорба вниз — вулицею,вздовж якої почали спалахувати різнокольорові неонові вогні, рівномірно плив потікбезликихклерківучорнихпальтах,схожийнатабунинезворушнихлососів,щопрямуютьнанерестуверхів’ярічки.

Коли я дістався додому, на автовідповідачеві горіла червона лампочка. Я ввімкнув укімнатісвітло,знявпальто,добувзхолодильникабанкупиваізробиводинковток.Потімсівналіжкойнатиснувнакнопку«рlаy».Касетаперемоталасяназад,апотімпрогралазапис.

—О,якдавноминебачилися!—промовивҐотанда.

18—О, як давно ми не бачилися!— промовив Ґотанда. Чітким і виразним голосом. Не

надтошвидкиміненадтоповільним,ненадтогучниміненадтотихим,безнапруження,алейненадторозслабленим. Ідеальнимголосом.Щоцейогоголос—явпізнавмиттю.Такийголослегконезабувається,якщохочразйогопочуєш.Таксамо,якнезабуваєтьсясліпучийусміх, білосніжні зуби й тонка лінія носа. Досі я не звертав на нього особливої уваги, ненамагався пригадати, але тепер цей голос, наче переливи дзвону в нічній тиші, вмитьвоскресивпам’ять,захованувзакуткахмоєїголови.«Щосьнечуване»,—подумавя.

—Сьогодніввечеріябудудома,телефонуйсюди.Будь-коли—всеодноянесплюдоранку,— сказав він і двічі повторив свій телефонний номер.— Ну, бувай! Подзвониш—поговоримо,—додаввініпоклавтрубку.

Судячи зпершихцифртелефонногономера (номера телефонної станції), вінпроживавнедалеко від моєї квартири. Я записав телефонний номер і повільно набрав його. Післяшостого гудка ввімкнувся автовідповідач. «Дома нікого немає. Залиште, будь ласка, своєповідомлення», — сказав жіночий голос. Я повідомив своє ім’я, телефонний номер і часдзвінка. Сказав, що сьогодні весь вечір буду дома… Який складний цей світ! Поклавшитрубку, я пішов на кухню, сполоснув водою листочки селери, порізав їх на шматки, заливмайонезом і, запиваючипивом,ужевзявся їхжувати,якраптомзадзвонивтелефон.ТобулаЮкі. «Що робите?» — спитала вона. «Стою в кухні, жую селеру з майонезом і запиваюпивом»,—відповівя.«Нещасні»,—поспівчувалавона.«Недуже»,—заперечивя.Буваютьлюдинабагатонещасніші.ПротакіречіЮкіщенезнала.

—Детизараз?—спитавя.—Усеще в квартирі наАкасака,— сказала вона.—А сьогодніми не покатаємося на

автомобілі?—Пробач,сьогоднініякневдасться,—відповівя.—Заразяждуважливогоділового

дзвінка.Як-небудьіншимразом,добре?Доречі,щодовчорашньоїрозмови…Тищо,справдібачилалюдинувовечійшкурі?Яхотівбитебепроцерозпитати.Дляменецедужеважливо.

—Як-небудьіншимразом,добре?—відповілавонаірішуче,зістукомпоклалатрубку.«От тобі й на!»—подумав я. І якийсь час розгублено дивився на телефонну трубку в

руці.

***

Упоравшись із селерою, я задумався над тим, що приготувати на вечерю. І вирішивзварити спагеті. Взяти два зубчики часнику, покришити їх не дуже дрібно й обсмажити намаслиновій олії. Час від часу нахиляти сковорідку, збираючи олію скраю, і тримати такякнайдовше на слабкому вогні. Додати стручок червоного перцю. І смажити його разом зчасником.Абиоліянезгіркла,вчасновийнятичасникіперець.Найважче—вибратимомент,коли це треба зробити. Кинути в оліюшматочкишинки й смажити доти, доки не станутьхрусткими.Вигорнутинасковорідкудобрепровареніспагеті ідобреперемішати.Посипатипокришеною петрушкою. Подавати з салатом — сиром «моцареллою» та свіжимипомідорами…Зовсімнепогано!

Та як тільки вода для спагеті почала закипати, знову пролунав телефонний дзвінок. Япогасивплитку,підійшовдотелефонуівзявтрубку.

—О, як давно ми не бачилися!— сказав Ґотанда.— Я такий радий тебе почути! Якпоживаєш?

—Танічого,сяк-так…—відповівя.— Менеджер передав, що в тебе якась справа до мене. Невже хочеш з кимсь удвох

розтинатижабу?—сказаввінірадіснозасміявся.—Тані,хотівутебедещоспитати.Знаю,щоти—зайняталюдина,тавсеодновирішив

зателефонувати.Цеможездатисятрохидивним,але…—Слухай,тизаразчимосьзайнятий?—Ні,нічимособливо.Трапивсявільнийчас,отівзявсявечерюготувати.—От ідобре!Ачинепітинамразомкудись ітамповечеряти?Яоцедумав,зкимби

перекусити.Самомуїжавротнелізе…—Таякосьнезручно.Нісіло,нівпалоподзвонивтобі…—Нема чого церемонитися!Хочеш чи не хочеш, а як приходить певний час—живіт

порожнієідоводитьсяйогочимосьнапихати.Зарадитебеянезбираюсясиломіцьоб’їдатися.Просто перекусимо, вип’ємо й побалакаємо про минуле. Я вже давненько не бачився зколишнімитоваришами.Якщотобітількизручно—радозустрівсябзтобою.Чи,може,тобінезручно?

—Такепитаєш.Цежямаюдотебесправу,аненавпаки!—Ну,тоязараздотебезаїду.Детиживеш?Ясказавйомуадресу.—Ага,якщотак,тоценедалековідмене.Хвилинчерездвадцятьпід’їду.Приготуйся,

щобвідразувийти.Бозаживіттягне,довгоневитримаю.Я погодився, поклав трубку й розгублено покрутив головою. «Побалакаємо про

минуле»?Яніякнерозумів,прояке«минуле»можнаговоритизҐотандою.Ушкільнірокиязним

особливонедруживінечастоспілкувався.Йоговважалиблискучоюокрасоюкласу,амене,правдукажучи,—непомітнимсереднячком.Просточудо,щовінщепам’ятає,якменезвати.Топрояке«минуле»можебутимова?Прощоменізнимговорити?Авсе-такидобре,щовіннегнекирпи.

Швидко поголившись, я надів сорочку з жовтогарячими смужками, поверх неї —твідовийпіджаквідКалвінаКляйна.Нашиюпов’язавплетенукраваткувідАрмані,якуменіколисьнаденьнародженняподарувалаподружка.Натягнувщойновипраніджинсиівзувсяубілісінькітеніснікеди,купленізовсімнедавно.Вмоємугардеробіцебулинайшикарнішіречі.«Отбулобдобре,якбимійспіврозмовникналежнооцінивувесьцейшик»,—подумавя.Ніразувжиттіященевечерявзкіноактором.Ітомунеуявлявсобі,щовтакомувипадкуслідодягати.

Вінприїхаврівночерездвадцятьхвилин.Йогошофер—роківп’ятдесяти,надзвичайноввічливий—подзвонивудверійсказав,щопанҐотандачекаєвнизу.«Деособистийшофер—там і„мерседес“»,—подумавя.Якя ісподівався,внизустояв«мерседес».Надзвичайновеликий, сріблястого кольору. Геть-чисто схожий на моторний човен. Скло таке, щовсередині нічого не видно.Шофер з легким стуком відчинив дверцята, і я заліз усередину.ТамбувҐотанда.

—Ятакрадийтебебачити!—сказаввін,привітновсміхаючись.Рукинепростягнув—іменівідтогополегшало.

—Давно-такинебачилися,—відповівя.Поверх звичайнісінького светра з клиноподібнимвирізомнашиїнаньомубула темно-

синявітронепроникнакурткайприношеніоксамитовіштаникремовогокольору.Наногах—

збляклі кросівки «асікс». Однак загалом його манера одягатися була бездоганною. Навітьпростийодягнаньомусправлявприємневраження,начевитвірпершокласногомодельєра.Зусміхомнагубахвіноглянувменезнігдоголови.

—Шикарноодягаєшся!—сказаввін.—Зісмаком!—Спасибі,—відповівя.— Як кінозірка!— додав він. Без іронії, просто пожартував. Я розсміявся, він також.

Завдякицьомумиобидватрохирозслабилися.Ґотандаокинувпоглядомсалонавтомобіля.—Чудовамашина,правда?Меніїїдаєкіностудія,колитреба.Разомзшофером.Такяуникаюаварійінесідаюзакермоп’яним.Безпекапередусім.Ідлястудії,ідлямене.Обидвісторонищасливі.

—Звичайно,—погодивсяя.—Самянатакійнеїжджу.Менідовподобинабагатоменша.—«Порше»?—спитавя.—«Мазераті»,—відповіввін.—Ну,аялюблющеменшу,—сказавя.—«Сівік»?—запитаввін.—«Субару»,—відповівя.—«Субару»…—повториввін ікивнувголовою.—Колись і янатакій їздив.Тобула

першавмоємужиттімашина.Нестудійна,акупленазавласнігроші.Загонорар,отриманийзарольупершомуфільмі,якупивстареньку«субару».Вонаменістрахякподобалася.Янанійїздивдокіностудії.Авдругомуфільміменідалибільшуроль.Івідразузастерегли:«Якхочеш стати кінозіркою—на якійсь там „субарі“ не смій їздити».Довелося замінити її наіншу.Такийотсвіт!Амашинабулачудова.Практична,дешева.«Субару»меніподобається.

—Менітакож,—сказавя.—Яктигадаєш,чомуяпересівна«мазераті»?—Незнаю.—Бо треба списати більше грошей на витрати!—пояснив він, насупивши брови так,

нібивідкривавменіякусьтаємницю.—Менеджерусеповторює:витрачайбільше!Мовляв,янедостатньовикористовуюкошти.Осьтомуя іпридбавдорогумашину.Однатакакупівля—івитратипідскочиливгору.Всісталищасливі.

«Казна-що!—обуривсяя.—Невженеможнадуматиніпрощоінше,крімвитрат?».—Їстихочеться,ажшкураболить!—сказавҐотандаіпохитавголовою.—Відтовстого

біфштексаневідмовивсяб.Складешменікомпанію?Явідповів,щопокладаюсянанього,івінсказавшоферу,кудиїхати.Тоймовчкикивнув,

йавтомобільрушивзмісця.То䳥отанда,глянувшименівочі,усміхнувсяісказав:—Особистезапитання!Самсобіготуєш—отже,живешодинаком,чинетак?—Саметак,—відповівя.—Одружився,розлучився…—Якія,—сказаввін.—Одружився,розлучився…Атиаліментиплатиш?—Ні,неплачу,—відповівя.—Ніскільки?Япохитавголовою.—Вонанебере.—Щасливчик!—сказаввін.Ірозсміявся:—Ятакожнеплачу,алечерезодруженнязовсім

розорився.Промоєрозлученнятищо-небудьзнаєш?—Ледь-ледь…—відповівя.Вінпромовчав.Роківчотири-п’ять томуҐотандаодружився зпопулярноюкіноактрисою, ачерездва з

лишком роки розлучився. Всі ці його сімейні перипетії докладно, з усіх боків, описали

тижневики,охочідоскандальноїхроніки.Якзавждивтакихвипадках,небулоясно,котрізних писали правду, а котрі — брехню. Та врешті-решт вийшло, начебто Ґотанда не змігзжитися з родиною тієї актриси. Таке в житті часто буває. Напориста рідня дружини-кіноактриси прискіпливо стежила як за її особистими, так і громадськими справами. АҐотанда, пестунчик долі від самого малку, був схильний до вільного, незалежного життя.Отожпроякусьсімейнузлагодунемоглобутиймови.

— Диво та й годі! Якщо колись ми разом виконували лабораторну роботу зприродознавства,тотепер,колизновузустрілися,виявилося,щообидварозлучилися.Яктигадаєш, це не дивно?— сказав Ґотанда, всміхаючись. І кінчиком вказівного пальця злегкаторкнувсяповіки.—Доречі,чомутирозлучився?

—Всебулодужепросто!Одногоднявонапішлаздому.—Раптово?—Саметак. Інічогоне сказала.Янавітьне сподівався.Прийшовдодому—а її нема.

Подумав,щопішлакудисьу супермаркет.Атомуприготувавсобі вечерюйчекав.Однак івранці вона не повернулася. Минув тиждень, минув місяць, а її все не було. А вже потімприйшлопоштоювіднеїпроханняпророзлучення.

НахвилинуҐотандазадумавсянадмоїмисловами.Ізітхнув.—Може,тиобразишся,колияскажу,що,по-моєму,тищасливішийзамене,—сказаввін.—Чому?—спитавя.—Моядружинанепішлаздому,цеменезньоговикинули.Буквально.Раптомодного

дня викинули,— сказав він і крізь вітрове скло автомобіля втупився очима в далечінь.—Жахлива історія!Спланована відпочаткудо кінця.Донайменшихподробиць.Як справжнєшахрайство. Без мого відома вона перереєструвала все майно на своє ім’я. З великоюспритністю. Так, що я ні про що не здогадувався. Разом з нею я користувався послугамиодногойтогожобліковцяподатків.Довірявїй.Передавїйсвоюпечатку,посвідчення,акції,ощадну книжку — мовляв все це потрібне для складання податкової декларації… Я нерозуміюся на таких бухгалтерських тонкощах і готовий покластися на інших, яким можнадовіряти.Однаквоназмовиласязріднею,іневстигяпохопитись,якзалишивсябезгрошавкишені. Обчухрали мене до кісток. І викинули як собаку, яка вже відслужила свій вік…Загалом добряче мене провчили! — і він знову всміхнувся. — Завдяки цьому я трохиподорослішав.

—Тобівжетридцятьчотири.Хоч-не-хочутакомувіцівсістаютьдорослими.— Твоя правда. Людина— дивна істота. Стає дорослою за одну мить. Ось так. А я

колись думав, що людина дорослішає поступово, рік за роком,— сказав Ґотанда, пильнозаглядаючименівочі.—Авиявилося—ні.Людинастаєдорослоюзаоднумить.

***

Висококласнийресторан,щоспеціалізувавсянаприготуваннібіфштексівідоякогоменепривіз Ґотанда, розміщувався в тихому завулку на задвірках Роппонґі[25]. Як тільки наш«мерседес» зупинився перед входом, нам на зустріч вибігли метрдотель і бой. Ґотанданаказавшоферуприїхатипонасчерезгодину—і«мерседес»безшумнорозтанувувечірнійтемряві, як велетенська розумнариба вморі.Наспровелидо столикапід стіноюу глибинізалу. На всіх відвідувачах був тільки модний одяг, але на їхньому тлі Ґотанда у своїхоксамитових штанах і кросівках виділявся особливо шикарним виглядом. Навіть не знаючому. В усякому разі, він привернув до себе увагу. Як тільки ми зайшли у зал, погляди

відвідувачівзастоликаминакороткумить,недовшедвохсекунд,затримувалисянаньому.Мабуть,дивитисядовшевважалосянепристойним.Якийскладнийцейсвіт!

Сівшизастолик,мипередусімзамовилишотландськоговіскізводою.—Заколишніхдружин!—промовивҐотанда.Імивипили.—Якебезглуздя!—сказаввін.—Явсещелюблюїї.Хочавонатакпознущаласязмене

—всеоднолюблю.Забутинеможу.Аіншуполюбитиневдається.Милуючисьвишуканоюформоюшматкальоду,якивнув.—Атияк?—Типитаєш,щоядумаюпросвоюколишнюдружину?—Ага.—Незнаю,—зізнавсяячесно.—Янехотів,щобвонайшлаздому.Тавонатакипішла.

Хто в цьому винен—не знаю.Однак це вже сталося. Стало доконанимфактом. І я довгонамагавсязвикнутидонього.Думавлишепроте,щобзвикнути.Томуйнезнаю…

—Зрозуміло,—сказавҐотанда.—Слухай,може,тобіболячепроцеговорити?—Тані,—відповівя.—Факт—цефакт.Відньогонеможнавідвернутися.Атомуя

болюневідчуваю.Ащосьзовсімнезрозуміле…Вінзлегкаляснувпальцями.—Цеправда.Відчуваєшщосьзовсімнезрозуміле…Враженнятаке,нібиземнетяжіння

раптомослабло.Інавітьдушанеболить.Підійшовофіціант, імизамовилипобіфштексу. Імені, ійому—зкров’ю.Атакожпо

салату.Іподругійпорціївіскізводою.—Слухай,—сказавҐотанда.—Утебедоменеякасьсправа,чинетак?Викладай,поки

митверезі.—Розумієш,цетрохидивнаісторія,—почавя.Вінпривітновсміхнувся.Добревишколеною,приязноюусмішкою.—Аялюблюдивніісторії,—сказаввін.—Недавнояподививсяфільмзтвоєюучастю,—вівядалі.—«Нерозділенекохання»?—насупившиброви,спитаввінтихо.—Нікудишнійфільм.

Нікудишнійрежисер.Нікудишнійсценарій.Якзавжди…Всі,хтобравучастьвйогозніманні,хочутьпроньогозабути…

—Дививсячетвертийраз,—сказавя.Вінвитріщивсянамене,нібинапорожнечу.— Можу побитися об заклад, що нема на світі людини, яка дивилася б такий фільм

учетверте.ІвцілійГалактицінема.Можупобитисянабудь-що.—Утомуфільмівиступаєодназнайомалюдина,—пояснивя.—Ідодав:—Крімтебе.Ґотандапотерскронюкінцемвказівногопальця.Іпримруженимиочимаглянувнамене.—Хто?—Якзвати—незнаю.Дівчина,зякоютиспаввнеділювранці.Вінковтнуввіскійкількаразівкивнувголовою.—Кікі.—Кікі,—повторивя.Дивнеім’я.Начеякоїсьіншоїлюдини.—Так її звали.Принаймнівсі зналице ім’я.Внашомумаленькомудивномусвіті вона

з’явиласяпідіменемКікі.Іцьогобулодосить.—Аможназнеюзв’язатися?—спитавя.—Ні,неможна,—відповіввін.—Чому?—А ти послухай, що я тобі скажу. По-перше, Кікі— не професійна актриса. А тому

справа ускладнюється. Професійні актори— як знамениті, так і невідомі— приписані доякоїсь кіностудії. Отож з ними легко встановити зв’язок. Більшість з них сидить передтелефоном ічекає,щоб їмподзвонили.АотКікінезтаких.Вонанідочогонеприписана.Кількаразівз’явиласявтомуфільмітайусе.Звичайнісінькийпідробіток.

—Аякцевоназ’явиласявтомуфільмі?—Ясамїїпривів,—зізнавсявінщиро.—Спочаткузапитав,чиневиступитьуфільмі,а

потімрекомендуваврежисеру.—Навіщо?Вінковтнуввіскійледь-ледьскрививгуби.—У тієї дівчини якийсь особливий талант.Як би це назвати…Відчуттяжиття.Щось

таке. Я це відразу помітив. Вона не була красунею. Не вирізнялася також акторськоюмайстерністю. Але самою своєю появою в кадрах оживляла фільм. Це точно. Такий у неїсвоєрідний дар. Тому я вирішив використати її в тому фільмі. Результат перевершив моїсподівання.Кікі всімсподобалася.Нехочувихвалятися, алеця сцена знеювдалася.Цілкомреалістична.Атиякгадаєш?

—Авжеж,реалістична,—підтвердивя.—Несумніваюсь.—Післятогоявжезбиравсяввестиїїусвіткіно.Бодумав,щовонабагаточогодосягла

б. Та нічого з цього не вийшло. Вона зникла. І це — друга складність, яка заважає дативідповідьнатвоєзапитання.Простозниклатайусе.Якдим.Яквранішняроса.

—Якце—зникла?— Буквально зникла. Місяць тому. Не прийшла на пробу. Якби прийшла, дістала б

пристойну роль у новому фільмі— я вже все підготував, з усіма домовився. Напередоднізателефонувавїй,уточнивчасзустрічі.Нагадав,щобнезапізнилася…Тавонанеприйшла.Яккрізьземлюпровалилася.Відтодіяїїбільшеніденебачив.

Вінпідкликавпальцемофіціантаізамовивщедвіпорціївіскізводою.—Однезапитання,—вівда볥отанда.—Атизнеюспав?—Спав,—відповівя.—Ну,аякбиясказав,щотакожзнеюспав,тобі…Тобінебулобболяче?—Ні,—відповівя.—Отідобре!—зполегкістюсказаввін.—Яневміюбрехати.Атомувідвертозізнаюся:

яспавзнеюкількаразів.Дівчинащотреба.Трохидивна,алезападатилюдямудушувміє.Знеїбулабгарнаактриса.Багаточогомоглабдосягти…Жаль,щонетаквийшло.

—Тощо,неманіїїадреси,нітелефонногономера?Нісправжньогопрізвища?—Нема нічого,що допомогло б її розшукати.Ніхто нічого не знає. Крім того,що її

звалиКікі.—Авбухгалтеріїкіностудіїнезалишилосядокументапровиплатугонорару?—спитав

я. — Бо при його одержанні потрібно вказувати своє справжнє прізвище й адресу. Длястягненняподаткузамісцеотриманнядоходу.

—Звичайно,іцеяперевірив.Тавседарма.Гонорарувонанеодержувала.Ірозпискинезалишала.Жодногослідунема.

—Чомувонанеодержувалагрошей?—Ахібаязнаючому?—відповівҐотанда,потягуючитретюпорціювіскізводою.—

Напевне,нехотіла,щобхтось знав її справжнєпрізвищей адресу.Хто-значому.Можнанесумніватися,вона—загадковажінка…Вусякомуразі,мизтобоюзійшлисяутрьохпунктах.Перший — разом лабораторну роботу з природознавства у школі виконували, другий —обидваздружинамирозійшлисяітретій—обидваспализКікі.

Намподалисалатібіфштекси.Чудовібіфштекси.Якнамальовані—злегкаобсмажені,з

кров’ю.Ґотандаївзапетитом.Тримавсязастоломнастількипросто,щонакурсахсвітськихманернеотримавбивисокоїоцінки,алеїстизнимразомбулоприємноінавітьсмачніше,ніжнаодинці.Побачившийогозастолом,дівчата,напевне,незмоглибприховатисвогозахвату.Навітьпринайпалкішомубажаннітакихманергодінавчитися.Знимитребавродитися.

—Доречі,детипознайомивсязКікі?—розрізуючим’ясо,спитавя.—Де?..—віннамитьзадумався.—Потелефонувикликавдівчину—вонайприйшла.

Мабуть,тизнаєш,щоозначаєвикликатидівчинупотелефону…Якивнув.—Після розлучення я загалом тільки з такими і спав.Щоб немати зайвого клопоту. З

недосвідченими дівчатами нецікаво, з актрисами студії—небезпечно, можна потрапити ускандальну хроніку… А ці приходять відразу, за першим дзвінком. Беруть дорого. Затетримаютьязикзазубами.Абсолютно!Мені їхнійтелефоннийномерпорекомендуваводинзкіностудії. Там у них симпатичні дівчата. Сама радість. Професіоналки. Але не затаскані.Взаємнанасолода…

Вінодрізавкусникм’ясаізісмакомповільноз’їв,запившиковткомвіскі.—Тутешнібіфштексинепогані,правда?—сказаввін.—Непогані,—погодивсяя.—Присікатисьнемадочого.Гарнийзаклад.Вінкивнув.—Однакнабридає,якщоходитисюдишістьразівнамісяць.—Анавіщоходитисюдитакчасто?— Бо мене тут добре знають. Ніхто не метушиться, коли я заходжу. Офіціанти не

перешіптуютьсяпромене.Відвідувачізвиклидознаменитості,атомуніхтоневитріщаєнаменесвоїбаньки.Колияріжубіфштекс,ніхтоневипрошуєвменеавтографа.Якбинецейресторан,тоянемігбиспокійнопоїсти.Серйознокажу.

—Мукав тебе, анежиття!—поспівчував яйому.—Дотогож, і головудоводитьсясушити,щобякнайбільшегрошейвитратити.

—Інекажи!—відповівҐотанда.—Тоначомумиспинилися?—Натому,щотивикликавповіюпотелефону.—Ага,—сказаввін і витер губикінчикомсерветки.—Такотодногодняявикликав

знайомудівчину.Таїїнамісцінебуло.Тозамістьнеїприйшлоіншихдвоє.Мовляв,навибір.Оскількияшанованийклієнт,томенізапропонувалитакийсервіс…ОдназнихбулаКікі.Ядовгодумав,котрузнихвибрати,аленезміг,атомупереспаввідразуздвома.

—Ого!—вигукнувя.—Тебецеображає?—Тані,ушколі,може,образилоб,атепер…—Ушколійянатакенезваживсяб,—усміхаючись,сказавҐотанда.—Вусякомуразі,я

такипереспаввідразуздвома.Дивовижнепоєднання!Короткокажучи,та,друга,—простонізкимнезрівнянна!Настільки,щоажсерцезавмирає.Небаченакрасуня,кожнийсантиметрїїтіланавагузолота.Янебрешу.Багатовродливихжіноктраплялосяменівжитті,тасереднихвона найкраща. З доброю вдачею. Наділена розумом. І про життя-буття з нею можнапоговорити.АотКікізовсімінша.Нетакакрасуня,хочадоситьгарна.Нетакарозкішна,якдівчатазклубудівчатзавикликом.Якбицесказати…

—Проста,—підказавя.— Саме так! Проста. Одягається невигадливо, небалакуча, косметикою майже не

користується.Поводитьсятак,ніби їйвсеодно.Таотдивина:душадонеїтак і тягнеться.Тобто до Кікі… Спочатку ми втрьох пожирували, а потім сиділи на підлозі, щось пили,слухалимузикуйговорилипросе,проте.Давновжеятакнерозважався.Начеповернувсяу

студентські роки. Ще ніколи так не розслаблявся… Після того ми ще кілька разів утрьохспали.

—Колиприблизно?—Тобулодесьчерезпіврокупіслямогорозлучення…отже,десьпівторарокутому,—

сказаввін.—Гадаю,щомиспаливтрьохразівп’ять-шість.ТаотзКікіянебувавнаодинці.Цікаво,чому?Амігбибувпереспати.

—Справді,чому?—запитавя.Він поклав ніж і виделку на стіл і знову вказівним пальцем легко торкнувся скроні.

Видно,мавзвичкутакробити,колинадчимосьзадумувався.«Чарівнийжест!»—сказалибдівчата.

—Може,ябоявся?—Боявся?Чого?— Залишитися з нею наодинці, — відповів він. І знову взяв у руки ніж і виделку. —

Розумієш, є в ній щось таке, що людину підштовхує, розпалює. Принаймні я мав такевідчуття.Дуженевиразне.Точніше,вонанерозпалювала,але…Слівдляцьогонезнаходжу.

—Навіювала,щоробити?Велазасобою?—допитувавсяя.—Може,йтак…Допуттянезнаю.Бовідчувавящосьдуженевиразне.Точноописатине

в змозі.В усякому разі, залишатися з неюнаодинці чомусь немав бажання.Хоча насправдідушамоятягласядонеї.Читирозумієш,щоямаюнаувазі?..

—Здається,розумію,—відповівя.—Короткокажучи,якбияпереспавзнеюнаодинці,то,гадаю,незмігбирозслабитися.

Здавалося,щояктількизв’яжусязнею,менезатягнекудисьглибоко,звідкинебудевиходу.Затягне непомітно. Та саме цього я й остерігався. Я хотів переспати з дівчиною лише длятого, щоб розслабитися. А тому не залишався з Юкі наодинці. Хоча вона мені й дужеподобалася.

Післятогомидовгомовчкижувалисвоїбіфштекси.—Того дня, коли вона не з’явилася на пробу, я зателефонував до її клубу,— вів далі

Ґотанда після паузи, ніби щось пригадавши. — І сказав, що мені потрібна Кікі. Менівідповіли,щоїїнемає.Зникла.Несподівано.Аможе,цевонавелілатаквідповідати,колиязателефоную? Хтозна… Хіба таке можна перевірити? В усякому разі, з мого життя воназникланазавжди.

Підійшовофіціант,прибравпорожнітарілкийзапитав,чинепринестикави.—Ябкращевипиввіскі,—сказавҐотанда.—Ати?—Іявип’юзакомпанію,—відповівя.—Яктидумаєш,щояробивсьогодніцілийдень?—спитаввін.Явідповів,щонезнаю.— Цілий день асистував зубному лікарю. Щоб ужитися в роль. Я тепер граю роль

зубноголікарявсерійнійтеледрамі.Я—стоматолог, аРьокоНакано[26]—окулістка.Нашіклініки в одному районі, знаємо одне одного з дитинства, але ніяк не можемо зійтися…Звичайнісінькаісторія.Автім,усітеледрамитакогороду.Ніколинебачивїї?

—Ні,небачив,—відповів я.—Явзагалі телевізорнедивлюся.Хібащоновини. І торазівдва-тринатиждень.

—Імудроробиш,—киваючиголовою,сказавҐотанда.—Нікудишняпрограма!Ясамїїне дивився б, якби не брав у ній участі. Але популярна. Справді дуже популярна.Звичайнісінька історія глядачам подобається, вони її підтримують. Щотижня у студіюнадходить сила-силенна листів. Пишуть стоматологи з усієї країни! З будь-якого приводудокоряють — то, мовляв, я не так інструменти в руках тримаю, то неправильно лікую.

Мовляв,дивитисятакухалтуру—тількинервисобіпсувати.Якнеподобається—моглибінедивитися.Атиякдумаєш?

—Мабуть,типравий…—відповівя.— Однак чого це завжди до мене звертаються, коли треба зіграти роль лікаря або

шкільноговчителя?Скількохтількилікарівязіграв!Простонеперелічити.Незігравхібащопроктолога. Бо його роботу по телевізору незручно показувати. Навіть ветеринара грав. Ігінеколога…Ішкільнихучителівусіхпредметів,якітількиєушколі.Може,тийнеповіриш—янавітьвчителядомоведенняграв.Яктигадаєш,чому?

—Чинетому,щодотебевідчуваютьдовіру?Ґотандакивнув.— Мабуть. Я й сам так думаю. Колись давно я грав роль торгівця уживаними

автомобілями. Такого собі типа зі вставним оком і дуже балакучого. Та роль меніподобалася,якніякаінша.Вонабулатоговарта.І,гадаю,язнеюдобревпорався.Апротемоїстарання виявилися марними. У студію посипалися листи. Сила-силенна листів.Мовляв, негодиться давати мені таку роль, просто жаль мене й тому подібне. І ще — якщо менезмушуватимутьдонеї,товонивідмовлятьсякупуватитовариспонсорівцієїпрограми…Хтожтодібувспонсором?«Лайонз»з їхньоюзубноюпастоючи«Санстар»?..Непам’ятаю.Такчи інакше,апрямопосерединісеріалумоюрольвикреслили.Одниммахом.Хочавонабулаголовною.Ітакоюцікавою…Відтодіязновупочавгратирольтолікаря,товчителя.

—Нічогойказати,складнетвоєжиття!— А можливо, навпаки — просте? — сказав він, засміявшись. — Так от сьогодні я

асистував зубному лікарю і вивчав премудрості стоматології. Вже кілька разів ходив донього в клініку. Значнопідвищив своюмайстерність.Не сумнівайся!Навіть самлікарменепохвалив. Правду кажучи, просту медичну допомогу навчився надавати. Ніхто мене невпізнає. Бо я працюю в масці. Всі пацієнти, як тільки зі мною заговорять, відразузаспокоюються.

—Відчуваютьдовіру,—сказавя.— Ага, — погодився Ґотанда. — Я також так думаю. І коли обслуговую їх, сам

надзвичайно заспокоююся. Я навіть часто думаю, чи не годилося мені стати лікарем абовчителем?Чинеживбиязаразщасливо,якбибувобравсобіоднузцихпрофесій?Цежбулозовсімможливо.Якбитількиябувзахотів,тозмігбистатилікаремабовчителем.

—Ахібазаразти—нещасний?— Складне питання…— відповів Ґотанда. І вказівним пальцем торкнувся цього разу

чола.— Коротко кажучи, все впирається в те, вірю я сам собі чи ні. Звісно, глядачі менівірять. Але бачать вони лише уявний образ. Досить натиснути на кнопку— і зображеннязникне.Тодівідмененічогонезалишиться,правда?

—Правда,—погодивсяя.—Аотякбиябувсправжнімлікаремабовчителем,ніякакнопкаменінезагрожувалаб.Я

завждизалишавсябсамимсобою.—Ахібаяквиконавецьбудь-якоїролітинезалишаєшсясамимсобою?— Іноді я страшно втомлююся,— сказав Ґотанда.— Від болю голова розколюється.

Перестаю розуміти, хто я насправді. Хто я сам, а хто—мій персонаж. Буває,що втрачаювідчуттясамогосебе.Нібизникаємежаміжмноютамоєютінню.

—Тієючиіншоюміроювсілюдивідцьогостраждають.Нелишети,—сказавя.—Звичайно,яцерозумію.Коженінодівтрачаєсебе.Однакумоємувипадкусхильність

доцьогонадтовиражена.Якбикращесказати…вонафатальна.Ітовідсамогодитинствааждосі.Зізнаюсь,ятобіушколізаздрив…

—Мені?—перепитав я здивовано.—Не розумію.У чому тимені заздрив?Навіть нездогадуюся.

—Якбицесказати…Меніздавалося,щотизавждисамробиште,щотобіподобається.Непереймаєшсятим,яктебеоцінюютьабощопротебедумаютьінші.Просторобиште,щотобіхочеться.Оберігаєшсвоє«я»забудь-якихумов.—Ґотандапіднявсклянкуіподививсякудиськрізьнеї.—Аязавждибувувсьомупершим.Відсамогомалку.Відміннауспішність.Популярність. Охайна зовнішність. Довіра вчителів і батьків. Постійний лідер класу.Прекраснийбейсболіст.Якмахнубитою—м’ячлетитьчерезусеполе.Самнезнаючому.Алеударзавждивдавався.Ти,мабуть,неуявляєш,якецевідчуття…

—Неуявляю,—відповівя.—Атомунабудь-якізмаганнязбейсболукликалимене.Відмовлятисьнегодилося.На

конкурсзораторськогомистецтвавчителіобов’язковопосилалимене.Іяпогоджувався.Ішовнаконкурс—іперемагав.Якщовибиралистаростукласу,товсінапередзнали,щонимстануя.Ніхтонесумнівався,щонаіспитахянаберувисокібали.Якщонаурокахтрапляласяважказадача— вчитель запитувавмене, чи я розв’язав.Дошколи я ні разу не спізнювався…Усеробив так, наче я не був самим собою. А кимсь іншим, кому належало все це зробити. І встаршихкласах всебуло так само.Нічогоне змінилося…Щоправда, в тойчасми з тобоювчилися вже в різних школах. Ти — в державній, я — в приватній. Я тоді став завзятимфутболістом.У тійприватнійшколі була сильна команда, здатна взятиучасть у чемпіонатікраїни серед юніорів. Загалом, у новій школі все повторилося. Я був зразковим учнем.Відмінником. Спортсменом. І лідером класу. Об’єктом мрій дівчат сусідньої гімназії.Закохався і я в одну з них. Вродливу. Приходила дивитися на футбольну гру. Тоді йпознайомилися. Але ні разу не спали. Тільки голубились та обіймалися. Я приходив до неїдодому й, поки батьків не було, ми обмацували одне одного руками. Квапливо так. Але знасолодою. Я призначав їй зустріч у бібліотеці. Дівчина була — як намальована! Або зпередачі«Ен-Ейч-Кей»[27]прощасливішкільніроки…

Ґотандаковтнуввіскійпохитавголовою.— Коли я вступив до університету, дещо в моєму житті змінилося. В університетах

почалисястудентськізаворушення,виникОб’єднанийстудентськийфронт.Яснаріч,язновуопинився в лідерах. Як завжди, коли щось затівається. Інакше й не могло бути. Будувавбарикади,живздівчатами,куривмаріхуану,слухавпіснігурту«DеерРurрlе»…Утойчасвсітак поводилися. Потім вторглися спецзагони поліції — і мене ненадовго запроторили вбуцегарню…Після того я не мав чим зайнятися, і за порадою дівчини, з якою разом жив,спробувавсвоїсилинасценімолодіжноготеатру.Спочаткуяпоставивсядоцьогозаняттяякдожарту, таповолі, зплиномчасу, вономеніприпалододуші.Ябувще зовсімновачком,колидалименігарнуроль.Ясамужевідчував,щоталантомнеобділений.Рольгравлегко,невимушено.Роківчерездвадоменеприйшлапопулярність.Іводночасятодігультяював—пиячив і спав зжінками.Зрештою,в тойчасусі такжили.Йот якосьприходятьдомене зкіностудії і питають, чи не хотів би я знятися в кіно. Я зацікавився і вирішив спробувати.Роль була зовсім непогана. Я зіграв такого собі уразливого старшокласника. Відразу післятогоменідалиновуроль.Зайшламоваіпророботунателебаченні.Адалівсепішлоякпомаслу. Вільного часу залишалося щораз менше, і з театром я розпрощався. Коли покидавсцену,то,звісно,серцерозривалося.Танемавради.Немігжеявсежиттяскнітивпідпіллі!Менітаккортіловибратисяуширокийсвіт…Іотвибрався.Ставнезаміннимуроляхлікарівта шкільних вчителів. Знявся у двох роликах з рекламою таблеток від болю в шлунку тарозчинноїкави.Осьвін,цейширокийсвіт…

Ґотандазітхнув.Чарівно,алеводночассумно.

—Життя—якнакартині,правда?—Намалюватиїїтаквправнонекожензуміє,—відповівя.—Ага…—погодивсявін.—Визнаю—менізавждищастило.Але,якдобреподумати,я,

здається, ніколинічогоне вибирав. І коли середночі прокидаюся і проце думаю—страхохоплює.Власне,демоєжиттяопинилося?Демоєсправжнє«я»?Невжеягравтількичужіролі,якіменіоднузаодноюнакидали?Яніразувжиттінезробивособистоговибору.

Янезнав,щовідповісти.Будь-якімоїслова,здавалося,булибнедоречними.—Ачинезабагатояпросеберозбалакався?—Зовсімні,—відповівя.—Хочешвибалакатися—балакай.Небійся,нікомунескажу.—Таяцьогонебоюся,—сказавҐотанда,дивлячисьменівочі.—Відсамогопочаткуне

боявся.Ятобівірю.Самнезнаючому.Алецефакт.Такеяможурозповістилишетобі.Будь-кому не розповів би. Точніше, майже нікому. Розповідав колишній дружині. Щиро, звідкритимсерцем.Мизнеючастовелирозмови. Іжилиузлагоді.Розумілизпівсловаоднеодного,любилиоднеодного.Ажпокиїїчисленнаріднянезруйнуваланашогощастя.Якбими були самі, то й досі між нами панував би лад. Та вона виявилася душевно нестійкою.Виховуваласявдужесуворійродині.Інадтосильнозалежалавіднеї…Тачогоцеязбивсянаманівці? Це ж зовсім інша розмова. А я хотів сказати, що з тобою я можу розмовлятивідверто.Таподумав,що,можливо,моярозповідьтебеобтяжує.

—Зовсімні,—відповівя.ПотімҐотандазгадавпронашілабораторнізаняття.Сказав,щозавждитодінервувався.

Щостаравсявиконатидослідякнайкраще.Бодоводилосяпояснюватинетямущимдівчатам,якцетребаробити.Щозаздривменівтому,якспокійно інасвійрозсудявиконувавсвоюроботу.Апротеянемігпригадатинічогозтого,щоробивтодіналабораторнихзаняттяхзприродознавства, отож зовсім не розумів, у чому він мені заздрив. Пам’ятав лише, як віннадзвичайно майстерно справлявся зі своїм завданням. Як запалював газовий пальник, яквправноналаштовувавмікроскоп.Якдівчатапильностежилизакожнимйогорухом—так,нібипередїхнімиочимавідбуваєтьсячудо.Яжзалишавсяспокійнимлишетому,щозусімаскладнощамидававсобірадусамевін.

Тапроцеяйомунічогонесказав.Тількимовчавіслухав.Невдовзі до нашого столика підійшов одягнений як лялечка чоловік років сорока—

видно,знайомий,—ляснуврукоюҐотандупоплечуйпромовив:—Здоров,старий!Цілувічністьтебенебачив!На його зап’ясті так яскраво виблискував гарненький «ролекс»,що мимоволі хотілося

відвернутивідньогоочі.Вінмиттюзиркнувнамене—йвідразу забувпромоє існування.Наче бачив килимок перед входом у будинок. За одну мить він зрозумів, що навіть зкраваткою відАрмані я—не кінозірка.Якийсь часміжними точилася розмова. «Ну, як титепер?»—«Вільноїхвилининемаю…»—«Дняминехочешпогративгольф?»—ітакдалівтакомуроді.Післятогочоловікз«ролексом»зновуляснуврукоюҐотандупоплечуісказав:«Ну,доскорого!»—іподавсягеть.

Коли той чоловік пішов, якусь хвилину Ґотанда сидів, насупившись, потім двомапальцями підкликав офіціанта й попросив рахунок. Як тільки рахунок принесли, Ґотандапідписавйого,навітьнезвертаючиувагинасуму.

— Чого там церемонитися! — сказав він. — Це ж навіть не гроші. А тількипредставницьківитрати.

—Дякуюзачастування!—сказавя.— Яке в біса частування?— заперечив Ґотанда безбарвним голосом. — Витрати для

списання.

19МизҐотандоюсіливйого«мерседес» і відправилисявбарна задвіркахАдзабу[28]ще

щось випити. Зайняли місця в кінці шинквасу й непомітно видудлили по кілька коктейлівкожен.Видно, Ґотандамавнеабияку голову, бо хоч скільки випив— зовсімнеп’янів.Ні вйого мові, ні у виразі обличчя нічого не змінилося. За питтям він розповідав мені всякувсячину.Пронікчемністьнашого телебачення.Пробезмозкість режисерів.Пробездарності,відякиххочетьсяблювати.Пробрехливістькоментаторівостанніхновин.Слухатийогобулоцікаво.Образнамова,критичнийпогляднасвіт.

Післятогойомузахотілосяпочутимоюрозповідьпроте,якдосіскладалосямоєжиття.Отожя коротко виклавйому своюжиттєву історію.Після університетуразом з товаришемвідкрив контору — писав і редагував рекламні матеріали. Одружився, розлучився. Роботайшла успішно, але через деякі обставини контору довелося покинути. Тепер перебиваюсяжурналістикою—пишу текстина замовлення. Заробляюнебагато, алеж і витрачати грошінема часу…В такому скороченому вигляді моєжиття здавалося спокійним і непримітним.Начейнемоїм.

А тим часом бар поволі заповнювався людьми, і розмовляти стало важкувато.Дехто звідвідувачіввитріщивсянаҐотанду.

—Ходімо до мене,— сказав він і підвівся з місця.—Це недалеко звідси. Дома неманікого.Авипитиєщо.

Проживаввінісправдікварталівдвавідбару.Відпустившишофераз«мерседесом»,мизайшливбудинок.Розкішний,здвомаліфтами,одинзякихвідмикавсяключем.

— Цю квартиру придбала для мене кіностудія, коли після розлучення я опинився навулиці,— сказав Ґотанда.—Бо,мовляв, не годиться славетному кіноакторужити в якійсьхалабудітількитому,щовласнадружинаобібралайогодониткийвикинуланавулицю.Такіміджзіпсується.Виходить,щоформальноявинаймаюжитловкіностудіїі,звісно,заньогоплачу.Звитрат,щопідлягаютьсписанню.Ацеякразте,щотреба.

Квартира Ґотанди містилася на верхньому поверсі. Простора вітальня, дві спальні йкухня.Балкон,зякогочітковиднілаТокійськателебашта.Підібранізісмакоммеблі.Прості,новенькі й, як було видно з першого погляду, дорогі. Паркетна підлога, вкрита кількомаперськимикилимами—великимиймалими—звигадливимивізерунками.Ненадтотвердийі не надтом’який диван. Ефектно розставлені високі рослини в кадібцях.Висяча люстра йнастільна лампа в стилі італійськогомодерну.Ніяких зайвих прикрас, крім хібащо кількохтарілок—китайськогоантикваріатуепохиМін—натумбочці.Всюди ідеальначистота—нідежодної пилинки.Напевне, покоївкащодня приходить прибирати.На столі—журналимод«GQ»таархітектури.

—Гарненькаквартира!—похваливя.—Хочкіновнійзнімай,правда?—сказаввін.—Мабуть,щотак…—погодивсяя,щеразобвівшипоглядомнавколосебе.—Якпокладешсянадизайнерівінтер’єру,іншогойнесподівайся.Завждиматимешщось

схоже на кінознімальний майданчик. Тут зручно зніматися, але не жити. Іноді я стукаюкулакомпостінах—чивоничасомнезпап’є-маше.Життямінепахне,типомітив?Нічогонема,тількизовнішнійлоск.

—Ачогобтобісамомуневнестисюдизапахужиття?—Річутому,щожиттяособливогонема…—відповіввінбезвиразнимголосом.Ґотанда поставив платівку на програвач фірми «Bang and Olufsen» й опустив голку.

Колонкибулизістарихдобрихчасів—JPLР88.Прекраснаелектроніка,знормальнимзвуком,з тієї епохи, коли фірма «JPL» ще не заполонила світ своїми невротичними студіо-моніторами.ЗістароїплатівкизазвучавголосБобаКупера.

—Щопитимеш?—запитавҐотанда.—Менівсеодно.Щоти—тейя,—відповівя.Він пішов на кухню і приніс на таці пляшку горілки, кілька банок тоніку, відерце з

льодомітрирозрізанихнавпіллимони.Імивзялисяпитигорілкузтонікомталимономпідхолодний,чистийджазЗахідногоузбережжя.«Щойказати,життямтутмайженепахне»,—подумав я.Та чогось особливого я в томуне вбачав. І не відчував особливої незручності.Головне—якнацеподивитися.Особистояпочувавсяякнайкраще.Сидівсобіназручномудиваніі,розслабившись,пивгорілкузтоніком.

— Яких тільки можливостей я не мав!— піднявши склянку і дивлячись крізь неї налюстру,сказавҐотанда.—Якбибувзахотів—ставбилікарем.Вуніверситетіпрослухавкурспедагогіки.Мігбивлаштуватисяівпершокласнійфірмі…Аосьщовийшло.Такеотжиття…Дивнетайгоді.Зколодикартмігбивитягтиту,якаменіподобалася.Тавважав,щовбудь-якому випадку все буде гаразд. Настільки не сумнівався в собі. Й тому не зумів зробитиправильноговибору.

— А от я ніколи не бачив колоди карт, — зізнався я щиро. Він глянув на менепримруженимиочимайзасміявся.Мабуть,подумав,щояжартую.

Вінналивменігорілки,видушивполовинулимонаівикинувшкуркуувідродлясміття.—Навіть одружився я не з власної охоти,— провадив він далі.—Ми з нею грали в

одному фільмі, тоді й непомітно подружили. Разом за місто на знімання їздили, там івипивалинапікніках,бралинапрокатавтомашинуйгасалиавтострадами.Коликінозніманняскінчилося,мищекількаразівзнеюзустрічалися.Іотусінавколонаспочаливважати,щоми—ідеальнапараінезабаромодружимося.Врешті-рештнасначевихоромпідхопило—ймипобралися.Тобі,гадаю,важкозрозуміти,аленашкіносвітсправдідужетісний.Цевсеодно,що жити в довгому одноповерховому бараку на передмісті. Будь-яка чутка в ньомупоступово набирає реальної сили, як тількишириться між людьми…Однак я таки любивсвоюдружину.Вона—щосьнайсправжнісінькезтого,щоменіжиттяподарувало.Язбагнувцевідразу, колиодружився.Ястрашеннехотів зробити її своєю.Таневдалося.Колия сампробую щось вибрати — воно від мене тікає. І жінки, і ролі… А от коли мені щосьнакидають,яроблювсеякнайкраще.Аледоситьсамомущосьзахотіти,яквонотікає,начепісокміжпальцями…

Ямовчав.Немавщосказати.—Однакценеозначає,щоявпадаюврозпач,—сказаввін.—Простоявсещелюблюїї.

Разпораздумаю:«Отбулочудово,якбия івонакинулисвоюартистичнукар’єруіжилибразомуспокоїтамирі!».Безмоднихапартаментів.Без«мазераті».Нічогонамнетреба!Тількидостойну роботу й затишну оселю. І дітей. Після роботи разом з товаришами збиратися вякій-небудьзабігайлівці—сакепопитиінадолюпоскаржитися.Потімвертатисядодому—ізнати,щовонанаменечекає…Купитивкредит«сівік»або«субару».Загалом,жити,якусінормальнілюди.Зізнаюсь—саметакогожиттяязавждипрагнув.Тількибвонабулапоряд…Танесудилося.Вонажадалазовсіміншого.Усяїїрідняпокладалавсінадіїтількинанеї.Їїматибулатиповоюопікункоюартистичноїкар’єридочки,батько—уособленняжадобидогрошей. Старший брат прилаштувався коло неї менеджером.Молодший постійно влипав вякісь історії, і для того, щоб його витягти звідти, були потрібні чималі гроші. Молодшасестращойнопочиналаздобуватипопулярністьякспівачка…Хібазтакоїоблогиможнабуловибратися? До того ж, їй ще в дитинстві втовкмачили в голову свої сімейні погляди на

життя. Надто довго жила вона в цьому світі в ролі слухняної дитини. І досі не позбуласяцьогопридуманогоамплуа.Вона—нетещомизтобою.Реальногосвітузовсімнерозуміє.Івсе-таки в неї прекрасна душа.Вона вабить чарівністю й чистотою.Повір, я її знаю…Отбіда, що не склалося в нас так, як хотілося. Слухай, а ти знаєш, минулого місяця я з неюпереспав.

—Зколишньоюдружиною?—Ага.Вважаєш,цененормально?—Тані,такневважаю.— Сама сюди прийшла. Навіть не знаю чому. Спочатку зателефонувала і спитала, чи

можна прийти в гості. Я відповів, що, звісно, можна. І, як давно колись, ми вдвох пили,розмовляли про се, про те, аж поки не опинилися разом у ліжку. Було так чудово! Вонасказала,щовсещелюбитьмене.Ая—щоотбулобдобре,якбимиповториливсеспочатку!Вона мовчала й тільки всміхалася. І тоді я їй розповів про звичайне сімейне життя. Як отнедавнотобі.Вонавсеслухалатавсміхалася.Та,видно,насправдінічогонечула.Відсамогопочатку.Невмієвонаслухати,хочскількиїйговори.Даремноястарався.Простотогодняїйсталосамотньойзахотілося,щобхтосьїїприголубив.Ітим«хтось»виявивсясамея.Може,мої словайріжутьслух, алецетакиправда.Вонацілковитовідрізняєтьсявіднас з тобою.Длянеїсамотність—почуття,якехтосьповиненрозвіяти.Іякщоцекомусьвдалося—всепрекрасно.Нетребабільшенікудийти.Аотятакнеможу.

Платівкаскінчилася,ізапалатиша.Вінпіднявголкуінадчимосьзадумався.—Слухай,ачиневикликатинамдівчат?—спитавҐотанда.—Таменівсеодно.Роби,щохочеш,—відповівя.—Атиколи-небудьспавзжінкамизагроші?Явідповів,щоні.—Чому?—Простонадумкунеспадало,—зізнавсяящиро.Здвигнувшиплечима,Ґотанданахвилькузадумався.— А чого б тобі не залишитися у мене на ніч? — запропонував він. — Викличемо

дівчину,якатогоразуприходилазКікі.Може,віднеїщосьдізнаєшся.—Нехайбудепо-твоєму,—погодивсяя.—Аневжейцеспишетьсянавитрати?Усміхаючись,вінпідкинувусклянкильоду.— Може, ти й не повіриш, — сказав він, — але спишемо й це. Така система! Зовні

діяльність того клубу має вигляд надання бенкетних послуг, сплата за які оформлюєтьсячистенькими,блискучимиквитанціями.Отожякбихтосьнавіть захотівперевірити,проякібенкетийдеться,ногисобіполамавби—такусезаплутано.От івиходить,щопереспатизповією—цевсеоднощоофіційноприйматигостей.Осьтакевоно,нашесуспільство…

—…розвиненогокапіталізму,—додавя.

***

Покимичекалинадівчат,яраптомзгадавпродивовижнівухаКікі.ІспитавҐотанду,чивінколи-небудьбачивїх.

—Вуха?—іҐотандаглянувздивованонамене.—Ні…Може,йбачив,аленепам’ятаю.Ащозїївухами?

—Танічого…—відповівя.

***

Дві подружки прийшли вже по півночі. Одна з них — та, яку Ґотанда назвав«розкішною», — товаришка Кікі. Вона справді вражала надзвичайною вродою. З такоюдівчиною досить випадково зустрітися, щоб залишитися з враженням, що знаєш її давно,навіть якщо не перекинувся з нею жодним словом. Раз побачиш— і маритимеш нею всежиття. Вона була одягнена просто, але зі смаком. Пальто поверх зеленого кашеміровогосветраіцілкомзвичайнавовнянаспідничка.Прикраси—тількикільцяувухах.Точнісінько—елегантнастудентка-старшокурсницяжіночогоколеджу.

Інша подружка прийшла в барвистій сукні та з окулярами на носі. Досі я не знав, щобуваютьповіїзокулярами.Авиявилося,щотакиє.Іхоч«розкішною»назватиїїневипадало,вона здавалася мені дуже спокусливою. Тонкі пальці рук, стрункі ноги, чудова засмага наобличчі.Сказала,щоднямивернуласязостроваГуам—купаласятамцілийтиждень.Короткеволосся,акуратнопідібраненевидимимибулавками.Назап’ястісрібнийбраслет.Рухижваві,шкірагладка,пружнаякухижогозвіра.

Дивлячись на цих двох дівчат, я раптом згадав свій клас у середній школі. З тією чиіншою відмінністю в кожному класі були обидва типи дівчат — елегантна вродливиця іжвава спокусниця. «Сьогодні — як на зустрічі колишніх однокласників», — подумав я.Точніше—наїїдругійчастині,увузькомуколінайближчихдрузів,післяофіційної,коливженапруженняспало.Звісно,безглуздаасоціація,алесаметакменіздалося.Ащеязбагнув,чомуҐотандатакзнимирозслаблявся.Видно,ранішевінужепереспавзкожною,бопривіталисявонилегко,безжоднихцеремоній.«Привіт!»—«Якжиття?»— і такдалі в такомуждусі.Ґотандавідрекомендувавмене—мовляв,шкільнийтовариш,теперпописуєвсілякі тексти.«Раді познайомитися!»— всміхаючись, відповіли дівчата.Усмішкою, яка ніби промовляла:«Будь спокійний. Ми всі тут друзі». Такого роду усмішками, які в реальному світі незустрічаються.«Радийпознайомитися!»—сказавія.

Потіммисиділинапідлозі,лежалинадивані,пилибрендізсодовою і,слухаючиДжоДжексона, гурти «Сhic» та «Аlаn Рагsоns Ргоjесt», розмовляли про всяку всячину.Панувалаатмосфераповногорозслаблення.Неюнасолоджувалися імизҐотандою, ідівчата.Ґотандавибрав дівчину в окулярах як пацієнтку й показував на ній, як грав роль стоматолога.Виходило в нього справді майстерно. Краще, ніж у справжнього стоматолога. Нічого йказати,талант!

Ґотандасидівпорядздівчиноюіщосьшептавїйнавухо,авонаразпоразхихикала.Атимчасомрозкішнадівчинапритулиласялегенькодомогоплечайстиснуламеніруку.Віднеїширивсядивовижнийзапах.«Справдіякназустрічіколишніходнокласників»,—подумавявдруге.Тодіянемоглатобісказати…Алетисправдіменіподобався…Ічомутинеспокусивмене?..Мрія кожного чоловіка, кожного підлітка. Ідеальний образ…Я обійняв її за плече.Вона заплющилаочійуткнуласяносомменіпідвухо.Потімприклала губидошиї ініжнопоцілувала.Ісаметодіяраптомпомітив,щоніҐотанди,нійогоспіврозмовницівкімнатівженема.Мабуть, усамітнилися у спальні. «Може, трохи пригасимо світло?»— сказала вона.Янамацав на стіні вимикач, погасив люстру, і ми залишилися при кволому світлі настільноїлампи. І тоді я почув,що замість платівки грає касета. «Іt’sАllОverNоw,ВаbyВluе» БобаДілана.

—Роздягнимене, тількиповільно,—прошепотілавонаменіна вухо.Япослухався—повільно зняв з неї светр, потім, спідничку, потім блузку і нарешті панчохи.Машинальнозбирався всі ці речі акуратно поскладати, але відразу збагнув, що нема такої потреби, й

залишив їх на підлозі.У свою чергу, вона роздягламене. Зняла краватку відАрмані, потім«лівайси», потім сорочку. І в маленькому гладкому бюстгальтері й трусиках встала передімною.

—Нуяк?—спиталавона,всміхаючись.— Чудово! — відповів я. Прекрасне тіло. Сповнене життя, чисте і надзвичайно

сексуальне.— Як «чудово»? — допитувалася вона. — Висловишся зрозуміліше — отримаєш

винагороду.—Згадавминуле.Шкільніроки…—сказавящиро.Якийсьчасвонадивиласянамене,здивованопримружившиочі,йусміхалася.—Ати—трохиунікальний!—Ащо,погановідповів?—Зовсімні!—відповілавонаі,підійшовшидомене,зробилате,чогозавсітридцять

чотири роки ніхто мені ніколи не робив.Щось делікатне і водночас сміливе, до чого такпростонеможнадодуматися.Автім,хтосьтакидодумався…Ярозслабився,заплющивочійпопливзатечією.Чогосьподібноговсвоємусексуальномудосвідіянезазнавав.

—Непогано,правда?—прошепотілавонаменінавухо.—Непогано,—відповівя.Від цього, як від прекрасної музики, заспокоювалася душа, приємно мліло тіло й

пропадало відчуття часу. Витончена інтимна близькість, лагідна гармонія часу і простору,досконале спілкування в обмеженій формі… І до того ж, усе за рахунок списаних витрат.«Непогано»,—повторивя.АщоспівавБобДілан?«НагdRаin»…Яніжнопритиснув їїдосебе.Дивнаріч—обійматирозкішнудівчинупідБобаДіланазарахуноксписанихвитрат.Устарідобрі60-ініхтотакогонепридумавби.

«Та це лише уявний образ!— подумав я.—Досить натиснути на кнопку— і видивозникне. Тривимірна еротична картинка… Збудливий запах парфумів, м’яка шкіра підпальцями,гарячізітхання…»

Стараннорухаючисьвизначенимкурсом,яуспішноскінчив—імивдвохпішлиуваннукімнатупіддуш.Сполоснувшись,загорнулисяувеликібаннірушники,повернулисявкімнатуі,посмоктуючибрендізсодовою,слухалитогурт«DіrеStrаights»,тощосьінше.

«У чому суть такої роботи, як писання текстів?» — спитала вона. Я коротко все їйпояснив.«Янесказавби,щоце—цікаваробота,—відповівя.—Усезалежитьвідтого,прощо доводиться писати. Те,що я роблю,—це, так бимовити, розгрібання культурницькихкучугур».«Аярозгрібаюсексуальнікучугури,—сказалавонайрозсміялася.—Слухай,ачогобнамщеразнерозгребтикучугуру?»—запропонувалавона.Імипрямонакилимізайнялисялюбов’ю.Цьогоразудужепростойповільно.Аленавітьу такомуневигадливомуваріантівоназнала,якменісподобатися.«Звідкілявсецеїйвідомо?»—дивувавсяя.

Пізніше,вжележачиразомзнеюувеликійдовгійванні,яспитавїїпроКікі.—Кікі…—повторилавона.—Такезнайомейріднеім’я.Ахібавизнайомі?Якивнув.Вонапо-дитячомузакопилилагубийтяжкозітхнула.— Її вже нема. Раптом кудись зникла. Ми з нею дружили. Іноді ходили вдвох по

крамницях.Танесподіваноїїнестало.Місяцьчидватому.Автім,нічогодивноготутнема.На такій роботі, як наша, заяву про звільнення писати не треба. Хто хоче звільнитися —мовчки зникає. Однак жаль, що її вже нема.Ми з нею так близько зійшлися. Та нічого невдієш.Мижнечленискаутськоїдружини.

Їїдовгікрасивіпальціпоповзливниз,меніміжноги.

—Атизнеюколи-небудьспав?—Навітьразомжиликолись…Чотирирокитому.—Чотирироки?—сказалавона,всміхнувшись.—Давняісторія!Чотирирокитомуяще

булацяця-дівчинкайдошколиходила.—НевженіякнеможназустрітисязКікі?—запитавяїї.—Важкосказати…Ясправдінездогадуюся,кудивоназапропастилася.Якявжеказала,

вонапростозникла.Начекрізьземлюпровалилася.Жодногослідунезалишила.Шукатиїї—даремночасвитрачати.Слухай,атилюбишїїщейдосі?

Яповільновитягнувсявсімтіломугарячійводійглянувнастелю.Чиявсещелюблюїї?— Сам не знаю. Та незалежно від цього я будь-що мушу з нею побачитися. Мене

переслідуєдумка,нібиКікіхочезімноюзустрітися.Постійноменісниться.—Дивно,—сказалавона,заглянувшименівочі.—ІменіКікіразуразсниться.—Вякомусні?Вонапромовчала.Тількивсміхнулася,нібизадумавшисьнахвилину.—Щехочувипити!—сказалавона.Миповернулисявкімнатуі,сидячинапідлозі,пилибрендізсодовоютаслухалимузику.

Вона сперласямені на груди, а я обіймав її за голе плече. Ґотанда зі своєю подружкою нез’являвся—видно,вонизаснулиуспальні.

—Слухай,—сказалавона.—Ти,може,неповіриш,алеменіприємнобутизтобоютак,якотзараз.Правдукажу!Незалежновідтого,щоянароботіймаювиконуватисвоюроль.Янебрешу!Тименівіриш?

—Вірю,—відповівя.—Іменізтобоюприємно.Нібиназустрічізоднокласницею…—Атисправдіунікальний!—розсміявшись,сказалавона.—Івсе-такищодоКікі…—сказавя.—Невженіхтонічогісінькопронеїнезнає?Ніпро

їїадресу,ніпросправжнєім’ячищосьподібне?Вонаповільнозахиталаголовою.—Унаснезаведенопротакеговорити.Всіживемопідприбранимиіменами.Скажімо,

вона—Кікі,я—Мей.Моятеперішняподруга—Мамі.Проособистежиттяоднаводноїнерозпитуємойнічогопроньогонезнаємо.Покисаманерозповість.Такийунасетикет.Звісно,ми дружимо. Разом розважаємося. Але все це— не справжня реальність. Нічого не знаємооднапроодну.Я—Мей,вона—Кікі.Реальногожиттяминемаємо.Якбицесказати…ми—уявніобрази.Щосьтаке,щоповисаєуповітрі…Аімена—ценавманняпридуманізнаки,якіминамагаємосяповажати.Тирозумієш?

—Розумію,—відповівя.— Дехто серед наших клієнтів жаліє нас. Та ми не такі, як вони думають. Своїм

ремеслом не тільки заробляємо, а ще й отримуємо насолоду. В нашому клубі членськасистема, а тому клієнти — пристойні люди. І всі намагаються нас чимось порадувати.Зрештою,йнамнацейуявнийсвітнедоводитьсянарікати.

—Виходитьвеселерозгрібаннякучугур,чинетак?—сказавя.—Саме так. Веселе розгрібання кучугур,— підтвердила вона і приклалася губами до

моїхгрудей.—Інодінавітьусніжкиграємося.—Мей…—повторивя.—Колисьязнаводнудівчину,якусправдіназивалиМей.Вона

працювалареєстраторкоюстоматологічноїклініки,щомістиласяпорядзнашоюконторою.НародиласянаХоккайдовселянськійродині.Всіїїназивали«КізонькаМей».Буласмугляваіхудющаяктріска.Миладівчина…

—КізонькаМей…—повторилавона.—Атебеякзвуть?—Вінні-Пух,—відповівя.

—Зовсімякуказці!—сказалавона.—Чудово!КізонькаМейіВінні-Пух…—Справдіякуказці,—погодивсяія.— Поцілуй мене, — попросила вона. Я притиснув її до себе й поцілував. П’янким

поцілунком.Якимнецілувавсяцілувічність.Потім ми пили хтозна-котру порцію бренді з содовою і слухали платівку гурту «Тhе

Роlісе».«ТhеРоlісе»—якабезглузданазвадлямузичногогурту!Навіщобулотакувибирати?..Покиянадцимроздумував,вонаспокійнозаснулавмоїхобіймах.Увіснівоназдаваласявжене колишньоюрозкішноюдівчиною, а звичайною, вразливою, якуможна зустріти будь-де.«Як на зустрічі з однокласниками», — знову подумав я. Стрілки годинника повернули нап’яту.Навколозапанувалатиша.КізонькаМейіВінні-Пух…Черговауявнакартинка.Казказарахуноксписанихвитрат.Рок-гурт«ТhеРоlісе»…Щеоднадивнаднина.От-отямаввийтиназв’язок,аленевдалося.Дійшовдокінця—іраптомслідобірвався.ПоговоривзҐотандою.Відчувдоньогопевнусимпатію.ПознайомивсязКізонькоюМей.Переспавзнею.Звеликимзадоволенням.СтавВінні-Пухом.Розгрібсексуальнікучугури…Аленікудинедобрався.

Я варив на кухні каву, коли вони всі троє прокинулися. Годинник показував шостутридцять ранку. Мей була в банному халаті. Мамі з Ґотандою розділили між собою йогобарвиступіжаму:їй—верх,йому—низ.Намені—футболкайсиніджинси.Всічетверосілиза стіл і взялися пити каву, передаючи одне одному тости, масло і джем.По радіо звучалапастораль«BaroqueforYou»ГенріПерсела.Настрійбув—якуранцінапікніку.

—Якуранцінапікніку,—сказавя.—Ку-ку!—проспівалаМей.ОпівнавосьмуҐотандавикликавпотелефонутаксі,ймивідправилидівчатдодому.На

прощанняМейпоцілуваламене.—ЯктобівдастьсязустрітиКікі,топередайїйвідменепривіт,—сказалавона.Ядавїй

візитну картку — мовляв, якщо раптом щось дізнаєшся, зателефонуй. Вона кивнула йпообіцялацезробити.

—Може,щеколи-небудьпорозгрібаємокучугури,га?—додалавона,моргнувшиоком.—Якікучугури?—здивувавсяҐотанда.Залишившисьудвох,мивипилищепочашцікави.Кавуваривя сам.Вцьомуділі я—

мастак. За вікном повільно піднімалося сонце, і в його промінні сліпучо виблискувалаТокійська телевежа. Дивлячись на цей краєвид, я згадав давню рекламу «Нескафе». В нійтакожбулателевежа.РанокуТокіопочинаєтьсязкави…Такчи,може,інакше?Табайдуже.Вусякомуразі,Токійськателевежавиблискувалаусвітліранковогосонця,амипиликаву.Черезцеменійпригадаласяраптомреклама«Нескафе».

Утакупорунормальнілюдиспішатьнароботу,ушколуабощекудись.ТількинемизҐотандою. Порозважавшись цілу ніч з розкішними дівчатами, професіоналками у своємуремеслі,митепернеквапливопиликаву.І,мабуть,незабаромспатимемоякубиті.Незалежновідтого,ценамподобаєтьсячині,ми—ятаҐотанда—випалиізстилюжиттянормальнихлюдей.

—Щозбираєшсясьогодніробити?—обернувшисьдомене,спитавҐотанда.—Поїдудодомувідсипатися,—відповівя.—Нічогоіншогоробитинепланую.— Я також посплю до полудня, а потім зустрінуся з одним чоловіком. Раніше

домовився,—сказаввін.ПіслятогомиякийсьчасмовчкиспоглядалиТокійськутелевежу.—Нущо,сподобалося?—запитавнарештіҐотанда.—Щейяк!—відповівя.—АпроКікіщо-небудьдізнався?

Язахитавголовою.—Лишете,щораптомзникла.Яктийказав.Слідівніяких.Навітьїїсправжньогоімені

ніхтонезнає.—Ящерозпитаюлюдейукіностудії.Якпощастить—може,щосьдізнаюся.По цих словах він скривив губи й пошкріб ложечкою скроню. «Чарівний жест!» —

сказалибдівчата.—Слухай, ащо ти збираєшсяробити, якщо зустрінешся зКікі?— запитав Ґотанда.—

Вирішивзновузійтисячи,може,простозгадатиминуле?Явідповів,щонезнаю.Босправдінезнав.Зустрінуся—тодійподумаю,щоробити.Ми допили каву, і Ґотанда відвіз мене додому на своїй новенькій, без жодної плямки

«мазераті».Яспочаткувідмовлявся,збираючисьвикликатитаксі,алевіннаполігнасвоєму—мовляв,їхатидужеблизько.

—Можнатобіколи-небудьзателефонувати,щобпобутизтобоювкомпанії?—спитаввін.—Я такийщасливий,що зміг з тобоюпобалакати!А томені навіть нема з кимщиропоговорити.Якщотилишенепроти,яхотівзтобоющераззустрітися.Гаразд?

—Звичайно,—відповівя.Іподякувавйомузабіфштекси,випивкутадівчат.Вінпромовчавітількипохитавголовою.Ібезйогослівязрозумів,щовінмавнадумці.

20Наступнікількаднівминулиспокійно,безжоднихподій.Щодняменінераздзвонилиз

приводу роботи, але я поставив телефон на автовідповідач, а сам до нього не підходив.Скидалосянате,щомояпопулярністьуділовихколахнемеркла.Яготувавїжу,вештавсяпоСібуя і кожного дня дивився «Нерозділене кохання». Були весняні канікули, а тому вкінотеатрахвільнихмісцьмайженезалишалося—їхзаповнювализдебільшогоучністаршихкласів.Знормальнихдорослихлюдейвкіноходивтількия.Підліткивідвідуваликінотеатризєдиноюметою—подивитисянакінозіркувголовнійроліабонапоп-ідола,адосюжетутаякості режисури їм було байдуже. Як тільки зірка їхньої мрії з’являлася в кадрах, вони нарадощахажзавивали.Галасзчинявсятакий,якнапсарні.Аколижзіркунепоказували,вонибезперестанку шурхотіли, щось гризли, шамкаючи, і писклявими голосами давали вихідсвоємуневдоволенню.Втакіхвилиниянавітьдумав,щобулобкраще,якбикінотеатрзгорівдощентуразомзісвоїмиглядачами.

Колипочиналося«Нерозділенекохання»,япильновдивлявсявтитри.Ізавждизнаходивтамім’я«Кікі»,написанедрібнимшрифтом.

ЯктількисценазКікізакінчувалася,явиходивзкінотеатруіблукавпомісту.Завждизаоднаковиммаршрутом.ВідХарадзюку—добейсбольногостадіонуДзінґу,повзкладовищеАояма—наОмотесандо,потімдовисотногобудинкуДзінтан—ізновунаСібуя. Інодінапівдорозі я заходив куди-небудь випити кави й перепочити. На землю впевнено прийшлавесна. І принесла з собою знайомі здавна запахи. Земна куля з несхибною періодичністюоберталася навколо Сонця. Таємниці Всесвіту… Щоразу, коли після зими настає весна, ядумаюпротаємниціВсесвіту.Чому,скажімо,весназавждиоднаковопахне?Рокиминають,аїїзапахтойсамий.Тонкий,невловимий,алезавждиоднаковий…

Місто було завішане передвиборними плакатами. Один від одного огиднішими.Вулицями проїжджали автобусики, з яких лунали промови кандидатів. До чого вонизакликали,булонезрозуміло.Тількизайвийшумстворювали.ЯйшовцимивулицямийдумавпроКікі.Іневдовзіпомітив,щоповолімоїногинабиралисили,рухалисялегше,впевненіше,іразомзцимвідчував,щосприйняттянавколишньогосвітуставалонабагатогострішим,ніжколи-небудьраніше.Поволі,крокзакроком,япросувавсявперед.Уменез’явиласямета—ізавдякицьому,самособою,запрацювалиноги.Непоганаприкмета…«Танцюй!—нагадавясамсобі.—Відсамихроздумівкористімало.Незбавляйкроку,дотримуйсявласноїсистемируху.Іпильностежзатим,кудитебенесе.Старайсязалишитисявцьомусвіті…».

Ось так, без жодних подій, минули останні чотири чи п’ять днів березня. На першийпогляд—безжоднихподій.Якупувавпродукти,готувавсобінакухнісяку-такуїжу,дививсяу кінотеатрі «Нерозділене кохання» і довго прогулювався вулицями міста. Повернувшисьдодому, прослуховував автовідповідача, та всі повідомлення стосувалися тільки роботи.Передсномчитавкнижкуіпивсаке.Такповторювалосяденьзаднем.Атимчасомприйшовквітень,прославленийвіршамиКліотатагроюКаунтаБейсі.Вночі,напившисьсаке,яраптомпригадувавКізонькуМейтасексзнею.Розгрібаннякучугур…Навдивовижуокремийспогад.Нізчимінізкимнепов’язаний.НізҐотандою,нізКікі—нізким.Реалістичнийсон,нізчимнепов’язаний,алевпевномурозумінніяскравіший,ніжсамадійсність.Якразте,щоменіприпадалододуші.Спілкуваннясердецьвдужеобмеженійформі.Взаємнаповагадоуявнихобразів іфантазій.Усмішкаустилі«будьспокійний,мивсітутдрузі».Ранокнапікніку.Ку-ку!..

Я намагався уявити собі, як Ґотанда спав з Кікі. Невже вона надавала йому такі ж

незрівняннісексуальніпослуги,якМеймені?Такіпослуги—ценоу-хау,якимволодіютьусідівчататогоклубуякосновноюпрофесійноюмайстерністю,читількиособистоМей?Янемавпроцежодногоуявлення,апитатиҐотандунепосмів.КолимизКікіжилиразом,усексівона поводилася пасивно. Я обіймав її, а вона відповідала теплом, але ніколи нічого невимагалавідменейневиявлялавласної ініціативи.Вмоїхрукахвонарозслаблялась іначепоринала в насолоду. Така її поведінка і в мене ніколи не викликала невдоволення. Ботримати її в руках таку розслаблену було вершиною блаженства. Відчувати її п’янке тіло,спокійнедихання,теплелоно…Вжецеменезадовольняло.Атомуянемігнавітьуявити,щовона комусь— наприклад, Ґотанді— активно й професійно надає сексуальні послуги. А,може,простоменіневистачилоуяви?

Якповіїрозділяютьсекс—пороботійдлясебе?Дляменецебулозагадкою.Бо,якязізнавсяҐотанді,ядосініразунеспавзповією.ЗКікіспав.Вонабулаповією.Однактодія,безперечно,спавзнеюнеякзповією,аякзособистістю.Інавпаки,зМейяспавякзповією,анеякзособистістю.Атомунемаєсенсузіставлятиміжсобоюобидвавипадки.Іщодовшеянадцимроздумував,тощоразбільшезаплутувався.Взагалі,наскількисекс—психологічнаріч,анаскільки—технічна?Наскільки—справжнєпочуття,анаскільки—акторськагра?Іщо таке вміле любовне загравання— правдиве почуття чи майстерність? Чи справді Кікінасолоджуваласясексомзімною?Утомуфільмівонатількимайстернограласвоюрольчип’янілавіддоторкупальцівҐотанди?

Дійснийобразпереплутувавсязуявним.ОтхочбивзятиҐотанду.Вінуролілікаря—целишеуявнийобраз.Однакуційролівін

здававсянабагатопереконливішимзасправжньоголікаря.Настількивикликавдовірудосебе.Аякиймійуявнийобраз?Ічивзагаліямающосьподібне?«Танцюй!—сказавЧоловік-Вівця.—Ітоякнайкращетанцюй.Щобусізадивлялися».Аколитак,тойменітребаматисвійуявнийобраз.Ітодівсізадивлятимутьсянанього?..

«Мабуть,щотак»,—подумавя.Бохтожнасвітізадивлятиметьсянаменесправжнього?

Колидрімотасклеплювалаповіки,ясполіскувавсклянкуз-підсаке,чистивзубийлягавспати.Аколипрокидався—бувновийдень.Одинденьприходивна зміну іншому.Наставквітень.Початок квітня. Тонкого, мінливого, тендітного й прекрасного, як текстиТруменаКапоте[29].

Вранціявідправивсявунівермаг«Кінокунія»і,якзавжди,купивдресированиховочів.Атакож дюжину банок пива, три пляшки вина на розпродажу зі знижкою, каву в зернятах,копченої лососини для сандвічів, місо[30] й тофу[31]. Повернувшись додому, прослухавповідомленнянаавтовідповідачевівідЮкі.Байдужимголосомвонасказала,щозателефонуєщеразодванадцятій годинійпросилабутидома.Сказала— ібрязнула трубкою.Напевне,таке брязкання було її своєрідним жестом. Годинник показував двадцять хвилин надванадцяту. Я приготував міцну каву, сів на підлогу й, попиваючи гарячий напій, взявсячитатисвіжийвипуск«Поліцейськоїдільниці-67»ЕдаМакбейна.Осьужероківдесятьтомуязарікавсячогосьподібногонечитати,таяктількиз’являлосяновепродовження—купувавйого. Десять років — надто довгий строк, щоб списати таку звичку на інерцію. О п’ятьхвилиннапершузадзвонивтелефон.ЦебулаЮкі.

—Якпоживаєте?—спиталавона.—Прекрасно!—відповівя.—Щозаразробите?—допитуваласявона.—Думаю приготувати обід. Копчена лососина з дресированим в універмазі салатом і

тонкими, як лезо бритви, кружальцями цибулі, вимоченими в крижаній воді, приправлена

хрономзгірчицею,добрепідходитьдотостів,обсмаженихумаслі,з«Кінокунія».Якщоменівдасться—вийдутьсандвічінегіршізатих,щоготуютьв«ДелікатесенСандвічСтенд»уКобе.Іноді,правда,невсеменівдається.Танічого.Головне—метувизначено,адосягтиїїможнаметодомпробіпомилок.

—Якасьдурниця!— Зате смачно! — відповів я. — Як не віриш — спитай у бджіл. Або в конюшини.

Справді-такисмачно.—Щовитакекажете?Якібджоли,якаконюшина?—Це—метафора,—пояснивя.—Ойо-йой!—скрушнозітхаючи,сказалаЮкі.—Вамнезавадилобщетрохипідрости.

Хочвамуже,здається,тридцятьчотири,та,якнамене,виверзетедурниці.—Тихочешсказати,щоменітребапристосуватисядосуспільства?—Я хочу покататися на автомашині,— сказала вона, знехтувавши моїми словами.—

Сьогодніввечерівимаєтевільнийчас?—Начебто,—відповівя,трохиподумавши.—Колитак,тооп’ятійприїжджайтепомененаАкасака.Пам’ятаєте,деяживу?—Пам’ятаю,—відповівя.—Слухай,ащо,тизтогочасутаміживеш?—Ага.УХаконе,впорожньомубудинкунавершинігори,менінемачогоробити.Яне

маюохотитудиповертатися.Тутцікавіше.—Ащозмамою?Всещенеприїхала?— Та я нічого не знаю. Зв’язку з нею не маю ніякого. Може, й досі вона сидить у

Катманду.Атому, якявжеказала, янанеї зовсімнерозраховую.Колиповернеться—меніневідомо.

—Аякутебезгрішми?—Згрішмивсегаразд.Боможукористуватисягрошовоюкарткою.Змаминогогаманця

однудля себе витягла.Вона з такихлюдей,щоцьогоніколинепомітить.Якби я самапросебе не подбала — давно відкинула б ноги. З такою ненормальною нічого іншого й недочекаласяб.Авияквважаєте?

Уникаючивідповіді,япромимривщосьнезрозуміле.—Атирегулярнохарчуєшся?—запитавя.—Аякже!Авиякдумаєте?Якбинехарчувалася—давнопомерлаб.—Япитаю,читирегулярнохарчуєшся?Юківідкашлялася.—У«КентуккіФрейдЧікен»ходжу,в«Макдональдс»і«ДейріКвін»…Ащекупуюсвіжі

бенто[32].«Харчовіпокидьки»,—подумавя.—Отже,оп’ятійяприїдупотебе,—сказавя.—Поїдемокудись,щобперекуситищось

нормальне. Бо твоє харчування просто жахливе. Дівочий організм у період статевогодозрівання потребує чогось трохи кращого. Як довго перебиватимешся на такій їжі, то вдорослому віці матимеш проблеми з нестійким менструальним циклом. Звісно, ти можешсказати,щоце—твоєділо.Алежсвоїмнездоров’ямтизавдаватимешклопотулюдямзтвогооточення.Іпронихтребаподумати.

—Якасьдурниця!—проказалавонатихо.—Слухай,доречі,якщотинепроти,то,може,далабменісвійтелефоннийномер?—Длячого?—Ботакийодностороннійзв’язок—ценечесно.Тимійномерзнаєш,аятвій—ні.Як

тобізаманеться—тименітелефонуєш,аменізаманеться—ятобізателефонуватинеможу.

Такнесправедливо.Ащенезручно:скажімо,якщомидомовимосяпрозустрічіраптомябудувимушенийзмінитисвоїплани,тонезможутебепопередити.

Вонарозгубленозасопіланосом,алевсе-такипродиктуваласвійномер.ЯзаписавйоговблокнотвідразупідномеромҐотанди.

—Однакви такпросто своїхпланівне змінюйте!—сказалаЮкі.—Боменідосить імамизїївикрутасами.

—Нетурбуйся.Такпростоясвоїхпланівнезмінюю.Правдукажу.Невіриш—спитайуметеликів.Абовлюцерни.Насвітінемалюдини,якатаксувородотримувалабобіцянок,якя.Однакужиттітрапляютьсяраптовіподії.Трапляєтьсяте,чогонапереднепередбачиш.Світширокийскладний, а тому іноді стаютьсяречі, якіменінепідвладні. І тодіменінеодміннотребазтобоюзв’язатися.Тирозумієш,щоямаюнаувазі?

—Несподіваніподії,—сказалавона.—Якгрімзясногонеба,—підтвердивя.—Кращебїхнебуло,—сказалаЮкі.—Авжеж,—погодивсяя.Алевонитакисталися.

21Вони з’явилися після третьої пополудні. Удвох. Я стояв під душем, коли задзеленчав

двернийдзвінок.Покиянакидавнасебехалатівідчинявдвері,дзвінокпролунаввісімразів.Дзвонили так настирливо, що роздратування, здавалось, колючками втикалося у шкіру.Відчинившидвері,япобачивдвохчоловіків.Одномунавиглядбулопонадсорок,іншому—приблизно як мені. Старший— високий, зі шрамом на носі. Як для початку весни надтозасмаглий.Міцною,справжньоюзасмагоюрибалки.НінапляжахостроваГуам,ніналижнихкурортахтакнезасмагнеш.Твердеволосся істрашновеликіруки.Одягненийусірепальто.Молодий — невисокого зросту, з довгим волоссям. Очі — вузькі, погляд — гострий.Скидавсянамолодоголітераторазминулогодесятиріччя,якийназборахлітературноїгрупи,відгортаючи волосся з чола, проказує: «А все-таки Місіма…»[33]. Колись зі мною вуніверситеті вчилося кілька подібних типів. На ньому був темно-синій плащ із запнутимспереду коміром. Чорні черевики на ногах в обох назвати «модними» в жодному разі негодилося б. Дешеві, зношені. Будь-хто, побачивши їх на узбіччі дороги, захотів би обійтистороною. Обидва джентльмени не викликали в мене особливого бажання подружитися зними.Подумкиявідразуприліпивїмклички«Рибалка»і«Літератор».

Літератор добув з кишені поліцейське посвідчення і, нічого не кажучи, показав йогомені. «Як у кіно»,— подумав я. Досі я ні разу не бачив поліцейського посвідчення, але зпершогопоглядузрозумів,щовоносправжнє.Бошкіранапалітурцімалатакийжезатертийвигляд,якіначеревиках.Івсе-такицеймолодиквиставивпосвідченнятак,нібинав’язувавменіжурналсвоєїлітературноїгрупи.

—ПоліцейськевідділенняАкасака,—відрекомендувавсяЛітератор.Якивнув.Рибалка стоявпоряд і, засунувширукивкишеніпальта,непромовлявні слова.Тільки

нібиненарокомпросунувшиоднуногузапоріг.Так,щобдверінезмоглизачинитися.Оттобіймаєш!Справдінібиякеськіно…

Літератор запхав посвідчення назад у кишеню і якусь хвилину оглядав мене з ніг доголови.Ястояв змокроюголовою,ухалаті,накинутомуна голе тіло.В зеленомубанномухалаті фірми «Ренома». Звісно, ліцензійного виробництва, з написом на спині «Ренома».Волоссяпахлошампунем«Велла».Чогосьсоромитисянебулопідстав.Атомуя терпеливочекав,щоспіврозмовникменіскаже.

—Річутому,щомихотілибваспродещорозпитати,—сказавЛітератор.—Вибачте,алечинемоглибвиприйтизнамивдільницю?

—Розпитати?Прощо?—поцікавивсяя.—Про це ми поговоримо пізніше,— відповів він.—Оскільки під час такої розмови

требадотримуватисяпевнихформальностей,скластипротоколітакеінше,то,якщоможна,михотілибзустрітисязвамивофіційнійобстановці.

—Апереодягтисяможна?—запитавя.— Звичайно, — безбарвним голосом, з незмінно-байдужим виразом обличчя відповів

Літератор. «Ґотанда зіграв би роль агента поліції набагато реальніше, набагатомайстерніше»,—раптомподумавя.Тащопоробиш—такавона,цяреальність…

Поки я переодягався у найдальшій кімнаті, вони так і стояли на порозі при відкритихдверях. Я натягнув улюблені джинси, сірий светр, поверх светра одягнув твідовий піджак.Висушив волосся, причесався, запхав у кишені гаманець, записник і ключі, зачинив вікно,вимкнув газовий вентиль на кухні, загасив світло, перемкнув телефон на автовідповідач. І

взувсявкеди«топ-сайдер».Непрошенігостіпильнодивилисянаце,якнащосьдивовижне.Рибалкавсещестоявудверях,просунувшиоднуногузапоріг.

Автомобіль стояв трохи віддалік від входу в будинок—щоб не привертати до себеуваги. Звичайнісінький патрульний автомобіль, за кермом — поліцейський в уніформі.ПершимусалонзалізРибалка,потім—я,азамною—Літератор.Усецетакожвідбувалось,якуфільмі.Літераторхряснувдверцятами,ісередповноїмовчанкиавтомобільрушив.

Дорогабулазабита,іпатрульнийавтомобіль,невмикаючисирени,пересувавсяповільно.За комфортністю він не відрізнявся від таксі. Хіба що лічильника не було. Ми довшепростоювали,ніж їхали, а томуводії сусідніх автомашинвитріщалисянамоюфізіономію.Ніхтовсалоніневимовлявніслова.Схрестивширукинагрудях,Рибалкапильновдивлявсявперед. Літератор поглядав за вікно з таким серйозним виглядом, ніби вправлявся узмалюванні краєвиду. «Цікаво, що вимальовується в його голові?»— подумав я. Напевне,щось похмуре, з використанням незрозумілих слів. «Весна як така нагрянула бурхливо йпринесла з собою лиховісні зміни. Її поява розбурхала пристрасті безвісних людей, щотулилисявзакуткахміста,ібезшумновикинулаїхнакупубезплідногосипучогопіску».

Уявивши собі такий текст, я захотів геть-чисто його виправити. Бощо таке «весна яктака»?Абощотаке«безпліднийсипучийпісок»?Танапівдорозіподібнередагуваннямені,звісно, обридло і я відмовився від нього. Вулиці Сібуя, як завжди, заполонили безголовішколяріусвоїйклоунськійодежі.Ні«розбурханихпристрастей»,ні«сипучогопіску»небуловидно.

У поліцейському відділенні мене відвели на другий поверх у кабінет дізнання. Уневелику,завбільшкисімквадратнихметрівкімнатузмалюсінькимвіконцем,зякогомайжене пробивалося світло. Напевне, стіна сусідньої будівлі підступала до нього впритул. Укабінеті стояли стіл, два залізні конторські крісла і два додаткові табурети, вкритіполівеніловою плівкою. На стіні висів годинник — здавалось, примітивнішого непридумаєш.Ібільше—нічого.Нічогісінько.Нінастінногокалендаря,нікартини.Ніполицьдля документів. Ні вази з квітами. Ні плакатів з гаслами. Ні чайного начиння. Тільки стіл,крісла, табуретийгодинник.Настолі—попільниця і стосикпапокдлясправ.Зайшовшивкабінет,моїповодирізнялиплащі,поскладалинатабурети,аменепосадиливзалізнекрісло.Рибалка вмостився по той бік стола, навпроти мене. Літератор стояв віддалік, раз по разперегортаючисторінкиблокнота.Якийсьчасніхтоневідкриваврота.Мовчавія.

—Доречі,щовиробиливчораввечері?—витримавшипаузу,почавРибалка.Наскількияпригадую,цевпершевінзаговорив.

«Вчора ввечері…» — подумав я. Що ж такого особливого я робив учора ввечері?Вчорашній вечір нічим не відрізнявся від позавчорашнього. А позавчорашній — відпозапозавчорашнього. Як не прикро, але це факт. Якийсь час я мовчки думав. Бо щобпригадати,потрібенчас.

—Слухайте,—вівдаліРибалкаівідкашлявся.—Якбияпочаврозводитисяпрозакони,тоцезабралоббагаточасу.Атомуяпитаювастількипрооднудужепростуріч.Асаме—щовиробиливідучорашньоговечорадосьогоднішньогоранку?Дужепростезапитання,чинетак?Якщодастевідповідь,шкодивамвідцьогонебуде.

—Томусамезаразянадцимідумаю,—відповівя.—Ащо,якнеподумаєте,тонезгадаєте?Йдетьсялишепровчорашнійвечір.Янепитаю

васпросерпеньминулогороку.Тутідуматинемапрощо,—наполягавРибалка.«Осьтомуінеможузгадати»,—збиравсяявідповісти,алестримався.Бовониможуть

не повірити, що в мене тимчасово відібрало пам’ять. І врешті-решт вважатимуть, що янесповнарозуму.

—Я почекаю,— сказав Рибалка.—Я почекаю, а ви поволі згадуйте.—Він вийняв зкишеніпіджакапачку«СевенСтарз»іприкуриводнусигаретувідзапальнички«Бік».—Викурите?

—Ні,дякую,—відповівя.Якпишежурнал«Брутус»,длясучасногогородянинакурити—вженемодно.Однакцідвоєнезважалинатакийзаклик ікурилизвеликоюнасолодою.Рибалка—«СевенСтарз»,Літератор—«Хоуп».Обидвавиявилисязатятимикурцями,якінінамитьнерозлучаютьсяізсигаретами.Журнал«Брутус»вониніколинечитали.Видно,нежиливдусічасу.

— Почекаємо п’ять хвилин, — сказав Літератор, як завжди, безвиразним, байдужимголосом.— А за цей час постарайтеся усе як слід пригадати. Де були і що робили вчораввечері…

— Ти ж бачиш, це інтелігент! — обернувшись до Літератора, сказав Рибалка. — Яперевірив—вінколисьужеперебувавпідслідством.Відбиткипальцівзбереглися.Заучастьу студентських заворушеннях. За перешкоджання роботі адміністративних органів. Справупередавали в прокуратуру… До такого йому не звикати. Міцний горішок! Обізнаний іззаконами. Добре знає про права, гарантовані Конституцією. Ще трохи, і почне вимагати:«Покличтемогоадвоката!».

—Алежвінзвласноїволіпоїхавзнами.Імиставимойомудужепростізапитання,—ніби дивуючись, сказав Літератор Рибалці. — А, крім того, ніхто не збирається йогоарештовувати.Нічогонерозумію.Немапідставидлявикликуадвоката.Меніважкозбагнутийогохитромудріміркування.

—Тижбачиш,вінпростоненавидитьполіцію.Фізіологічноненавидитьусе,щознеюпов’язане.Відпатрульнихавтомашиндорегулювальниківдорожньогоруху.Атому, гадаю,вінскорішездохне,ніжзахочезнамиспівпрацювати,—сказавРибалка.

—Танічого,всебудедобре!Боякранішевідповість—ранішедодомупіде.Якщовін—розсудливалюдина,то,напевне,відповістьнанашезапитання.Жоденадвокатнеприйденавикликтількитому,щовйогоклієнтапоцікавилися,чимвінзаймавсявчораввечері.Аджеадвокатитежлюдизайняті.Якщовін—інтелігент,топринаймніцерозуміє.

—Нущож,—сказавРибалка.—Якщовінсправдірозуміє,тозбережечасісобі,йнам.Ми зайняті. І він, гадаю, має що робити. А як зволікатиме — час змарнує. І, крім того,втомиться.Сильновтомиться…

Покитривавцейкомічнийдіалог,минулоп’ятьхвилин.—Нутояк?—спитавРибалка.—Щосьпригадали?Я нічого не пригадав і не збирався цього робити. Мабуть, пізніше щось само собою

пригадається.Тількинезараз.Пам’ятьвідібралонадовго.—Передусімяхотівбизнати,вчомусправа,—сказавя.—Янеможунічогосказати,

якщо не знаю, про що йдеться. Поки не знаю, в чому річ, не хочу наговорювати на себе.Правила пристойності вимагають,щоб людині спочатку пояснили всю справу, а вже потімзапитували.Вашаповедінказовсімневідповідаєправилампристойності.

— Він не хоче наговорювати на себе… — повторив Літератор так, ніби перевірявтекст.—Нашаповедінказовсімневідповідаєправилампристойності…

—Яжтобі казав,щоце інтелігент!—мовивРибалка.—Всебачитьуперекрученомувигляді.Передплачуєгазету«Асахі»йчитаєщомісячник«Секай»[34].

—Газетиянепередплачуюі«Секай»нечитаю,—заперечивя.—Покименінепояснять,якого бісамене сюди притягли, я нічого не скажу.Як хочете понукатимною—понукайтескількивамзавгодно.Янікудинеспішу.Уменевільногочасу—посамузав’язку.

Обидваагентиполіціїперезирнулися.

—Отже,якщопояснимо,вчомусправа,тоотримаємовідповідьнанашезапитання,такчині?—спитавРибалка.

—Можливо,—відповівя.— У нього неабияке почуття гумору,— схрестивши руки на грудях і поглядаючи на

верхнючастинустіни,сказавЛітератор.—Бачте,«можливо»…Рибалкапровівпальцемпошрамовінаносі.Шрам,видно,буввідножа—глибокий,із

рванимикраями.—Послухайте,—сказаввін.—Часувнасобмаль.Ізійшлисямисюдинедлязабави.Нам

хочетьсяякнайшвидшепокінчитизцієюсправою.Видумаєте,минасолодумаємовідтого,що робимо?Нам би дошостої з усім упоратися— і повечеряти з родиною, як нормальнілюди!Противасмизланевідчуваємо.Ікаменюкузапазухоюнетримаємо.Розкажіть,девибули іщоробиливчораввечері, ібільшенічогомивідвасневимагатимемо.Якщосовістьчиста,торозповістипроценеважко,чинетак?А,може,вамєщоприховувати—йтомувимовчите?

Явтупивсяочимавпопільничкунастолі.Літераторсклавблокнотйзаховавйоговкишеню.Мовчанкатриваладесьзпівхвилини.

Рибалкавзявуротнаступнусигаретуйприкурив.—Міцнийгорішок!—сказаввін.—Може,викличемосюдиКомісіюзпитаньзахиступравлюдини?—спитавЛітератор.—Мованейдепроправалюдини,—заперечивРибалка.—Апрообов’язкигромадян.

Аджевзаконічіткозаписано,щогромадянизобов’язаніповноюміроюдопомагатиполіціїурозслідуваннікримінальнихсправ.Саметаксказаноувашомуулюбленомузаконодавстві!Защожвитакненавидитеполіцію?Колизаблудитеся,продорогувполіцейськогорозпитуєте?Аколизлодійвриваєтьсядовашогодому,вполіціюдзвоните?Точогобвамнедопомогтинам у такій простій справі? В порядку взаємодопомоги. Невже не можете відповісти напростісіньке запитання? Де ви були і що робили вчора ввечері?Може, не зволікатимемо іякомогашвидшезусімцимпокінчимо,га?Ітодімизаймемосяіншимисвоїмисправами,авиповернетесядодому.Івсебудео’кей.Авитакнедумаєте?

—Передусімяхотівбизнати,вчомусправа,—повторивя.Літератор добув з кишені паперову серветку і голосно висякався. Рибалка вийняв з

шухлядистолапластмасовулінійкуізаляскавнеюпосвоїйдолоні.—Невжевинерозумієте?—спитавЛітератор,викидаючисерветкуувідродлясміття

білястолу.—Вижтаклишепогіршуєтесвоєстановище.— Тепер не сімдесятий рік. І ми не маємо права марнувати час на ваші антиурядові

ігри, — втомленим голосом сказав Рибалка. — Така епоха вже давно минула. Нинішнєсуспільство засмоктало всіх — і нас, і вас — у своє болото. Вже нема ні влади, ніреволюційноїопозиції.Ніхтовженекористуєтьсятакимипоняттями.Теперішнєсуспільствонадто велике. Хоч би яку бурю ви знімали — нічого доброго з цього не буде. Системаутвердилася остаточно й безповоротно. І кожному, кому вона остогидла, нічого незалишається, як очікувати великого землетрусу. Або викопати собі глибоку яму й тамзаховатися.Отож і заразхочбискількививпиралисяякбаран—користінебудені вам,нінам.Асамевиснаження.Якінтелігентвималибцезрозуміти,чинетак?

—Ну,звісно,митрохивтомилисяітомуговорилизваминедужеввічливо.Якщоцетак— вибачте, — сказав Літератор, знову перегортаючи сторінки блокнота. — Ми такивтомилися.Добрячезапрацювалися.Відучорашньоговечорамайженеспали.Осьужеп’ятьднівдітейсвоїхнебачили.Якслідніразунепопоїли.Може,вамценесподобається,алемитакож,по-своєму,гнемоспинузарадицьогосуспільства.Таотз’являєтесяви,впираєтесяяк

баран і не хочете відповідати на наші запитання. Повірте, така поведінка не може нас недратувати.Вирозумієте?Іколиякажу,щовилишепогіршуєтесвоєстановище,тоцеозначає:щоразбільшанашавтомаобертаєтьсяназлістьпротивас.Простісінькіпитанняневдаєтьсярозв’язати.Ісправаускладнюється.Звісно,виможетеспиратисяназакони.Інагромадянськіправа, виписані в Конституції. Однак для їхнього застосування потрібен час. І поки часспливатиме, ви можете потрапити в неприємну халепу. Закон — дуже складна штука, щозабираєчималосилічасу.Ідотогож,йогозастосуваннязалежитьвідконкретнихобставинталюдей…

—Минехочемо,щобвинаснеправильнозрозуміли.Минезбираємосявасзалякувати,—сказав Рибалка. — Він вас лише застерігає. Ми й гадки не маємо, щоб піддавати васнеприємнимвипробуванням.

Ямовчкидививсянапопільничку.Нанійнебуложодногонаписуабовізерунка.Простостара й брудна попільничка.Може, колись і була прозорою.Але не тепер. Тепер вона буламутно-білявою,ізслідаминікотинупокраях.«Цікаво,скількироківвонапролежаланацьомустолі?—подумавя.—Напевне,роківдесять…».

ЯкийсьчасРибалкагравсялінійкоюнадолоні.—Ну,гаразд!—сказаввінпримирливо.—Мивампояснимо,вчомусправа.Унасєсвоя

процедура дізнання, але ми врахуємо ваше заперечення й підемо вам назустріч. Принаймніпокищо…

Поцихсловахвінвідклавлінійкунабік,взяводнузпапок,хуткоперегорнувїї,вийнявконверт,витягзньоготривеликіфотографіїйпоклавпередімноюнастолі.Явзявїхуруки.Чорно-білі, реалістичні. Зроблені не з любові до мистецтва — це я зрозумів з першогопогляду.Нафотографіяхбулознятожінку.Напершійвоналежалаголоюналіжку,обличчямуниз.Довгірукийноги,пругкісідниці.Розкиданевіяломволоссяховалопідсобоюїїшиюта обличчя. Стегна трохи розсунуті — так, що видно промежину. Руки розпростерті.Здавалося,нібижінкаспить.Наліжку—жоднихособливихприкмет.

Другафотографіябулащереалістичнішою.Жінкалежалагорілиць.Обличчя,голігруди,волосся на лобку. Руки й ноги витягнуті, як за командою «струнко». Без жодних поясненьбулозрозуміло:жінкамертва.Очіширокорозплющені,губизадубіліуспотвореномувигляді.ЦебулаМей.

Я глянув на третю фотографію. Обличчя, зняте широким планом. Мей. Без жоднихсумнівів. Однак тепер вона вже не була розкішною вродливицею. Здавалося — крижанийхолод скував її безживне тіло. Навколошиї— сліди, начебто від сильного тертя. Горло вмене так пересохло, що я не міг проковтнути слини. Долоні різко засвербіли… Мей, щенедавно така жвава і сексуальна. До самого ранку ми з величезною насолодою розгрібаликучугури, слухали гурт«DіrеStraits» і пиликаву. І ось тепервоналежитьмертва. Її більшенемає на цьому світі…Я хотів похитати головою.Але стримався.Я поскладавфотографіїдокупий,нібинебулонічого,віддавРибалці.Обидваагентиполіціїуважноспостерігализатим,якярозглядавфотографії.«Нуйщо?…»—спитавяуРибалкисамимиочима.

—Знаєтецюжінку?—запитавРибалка.Япохитавголовою.—Незнаю,—відповівя.Якбиясказав,щознаю,то,природно,втягнувбивцюісторію

іҐотанду.БоцевінзвівменезМей.ОднакуплутуватисюдийҐотандунегодилося.Можливо,йоговжевтягливцераніше.Таяцьогонезнав.Якщоцета곥отандавидавїммоєім’я,атакож проговорився,що я спав зМей, то мені буде непереливки. Бо стане зрозуміло,що язбрехавнадопиті.Ітодівсежартаминезакінчиться.Ябагаточимризикував.Та,хочбитамщо,відменевонинеповиннідізнатисяпроҐотанду.За своїмстановищемми знимсильно

відрізнялися.Боякдізнаються—навколоҐотандизчинитьсявеликабуча.Скандалпотрапитьнасторінкибульварнихтижневиків.

—Ще раз добре придивіться, — повільно й багатозначно сказав Рибалка. — Ще раздобрепридивіться,боцедужеважливо,авжетодівідповідайте.Ну,тощо?Випригадуєтецюжінку?Тількинетребабрехати.Ми—професіоналиусвоємуділіішвидковгадуємо,деправда,адебрехня.Хтозбрешеполіції,тойнедобрекінчить.Зрозуміло?

Ящераздовгорозглядавусітрифотографії.Хотіввідвернутиочі,аленемавправа.—Незнаю,—відповівя.—Дотогож,вонамертва…— Мертва! — у своєму дусі повторив Літератор. — Вмерла жахливою смертю!

Нечуваноюсмертю!Яксамібачите.Минанеївженадивилися—там,намісцізлочину.Гарнажінка була. Так голою і вмерла. З першого погляду видно— красунею була. Та як тількивмерла,вженемаєзначення,якоювдалася—вродливоючинепривабливою.Якіте,щогола.Зараз це просто труп. Залиши його так, як є,— почне гнити.Шкіра потріскає, злущиться,вилізе гниле м’ясо. Жахливо смердітиме. Хробаки в ньому закишать. Ви коли-небудь такебачили?

—Ні,—відповівя.—Амибачили,йтонеодинраз!Утакомустаніпрожіночукрасувженедоводиться

говорити. Перед вами просто шматок гнилого м’яса. Як смердючий біфштекс. Від самогозапаху апетит надовго пропадає. Навіть ми, професіонали, його не зносимо. До такогозвикнути неможна.Потіммине якийсь час— і залишаться самі кістки.Вже без запаху.Докраювисохлі.Білісінькійкрасиві.Непорочноїчистоти…Автім,цяжінкадотакогостанущенедійшла.Докістокнезотлілайнепрогнила.Заразвонапростотруп.Задубілийякдерево.Ще добре видно, що була красунею. Поки жила, ніхто, мабуть, не відмовився б з неюпереспати,правда?Аот тепернавіть голавонаневикликаєніякихбажань.Бомертва.Міжнами і трупами велика різниця. Труп— це як кам’яна статуя. Інакше кажучи, існує певнийвододіл, заякийдоситьступитиодинкрок,щобобернутисявніщо.Цілковитеніщо.Післятого залишається тільки чекати кремації.А яка вона була красуня!Якжаль,що з нею такесталося.Якбижила,щедовговабилабдосебесвоєювродою.Тахтосьїйвкоротивжиття.Якажорстокість!Цядівчинамалаправонажиття. Їйщейдвадцятине сповнилося.Хтосьзадушивїїпанчохою.Вмиралаповолі.Довго.Устрашнихмуках.Усвідомлювала,щовмирає.Ідумала:«Чогоцеяповиннатакумирати?Яхочущежити».Відчувала,щозадихаєтьсявіднестачі кисню.У голові тьмарилося.Малунужду справлялапід себе.Биласьу корчах,щобякосьурятуватися.Тазабраклосили.Іповолівмирала.Недужеприємнасмерть,чинетак?Михочемоспійматизлочинця,якийзаподіяв їйтакусмерть.Мусимоспіймати.Боце—злочин.Звірячий злочин. Розправа сильного над слабким. Такого прощати не можна. Якщо такепрощати—похитнуться основи суспільства.Ловити й карати злочинців—наш обов’язок.Якщоцьогонеробити,тозлочинецьможевбитищенеоднужінку.

—УчоравполуденьцяжінказамовиладвоміснийномерудорогомуготелінаАкасакайоп’ятійгодинізайшлатудисама,—сказавРибалка.—Персоналуповідомила,щоїїчоловікприйде пізніше. Прізвище й телефонний номер указала видумані. Номер оплатила напередготівкою.Ошостійподзвонилаготельнійслужбійзамовилавечерюнаоднуособу.Упродовжусього того часу залишалася сама. О сьомій було виставлено в коридор тацю з порожнімпосудом. І повішено на дверях табличку «Не турбувати». Дванадцята година дня — часрозрахункуйзвільненняномеравготелі.Одванадцятійтридцятьчерговавнизуподзвонилавномер,алетрубкуніхтоневзяв.Надверяхвсещевисілатабличка«Нетурбувати».Настукудверініхтонеозвався.Працівникиготелюзапаснимиключамивідімкнулидвері.Іпобачиливсерединімертвуголужінку.Утакійсамійпозі,якнапершійфотографії.Ніхтонепомітив,

щобуномерхтосьстороннійзаходив.Наверхньомуповерсіготелю—ресторан, іліфтамипостійно піднімаються і спускаються люди. Людський потік безперервний. Ось чому цейготельчастовикористовуютьдлятаємнихзустрічей.Тутнікогоневислідиш…

— В її сумочці не знайшли нічого, що могло б вивести на слід убивці, — сказавЛітератор, — Ні прав водія, ні записника, ні кредитної чи грошової картки. Тількикосметичку,тридцятьтисячєнугаманційпротизапліднітаблетки.Ібільшенічого…Автім,ні!Всамомукуточкугаманця,внесподіваномумісці,лежалавізитнакартка.Вашакартка.

—Висправдінезнаєтецієїжінки?—наполягавРибалка.Япохитавголовою.Якбиятількимавзмогу,язрадістюспівпрацювавбизполіцієюу

розкриттізлочину—вбивстваМей.Однакзаразяпередусіммусивдуматипроживих.—Ну,товискажете,дейщоробиливчораввечері?Тепер,ядумаю,визрозуміли,чому

мипривезливассюдийдопитуємо?…—сказавЛітератор.—Ошостійгодиніясидівдомасам-одинівечеряв,потімчитавкнижку,трохивипиві

щедодванадцятоїлігспати,—відповівя.Нарештіпам’ятьповернуласядомене.Чинетому,щояпобачивфотографіюмертвоїМей?

—Затойчасзким-небудьзустрічалися?—спитавРибалка.—Нізким.Весьвечірбувсам,—відповівя.—Апотелефонунізкимнеговорили?— Ні, — відповів я. — Десь о дев’ятій хтось мені подзвонив, але телефон був на

автовідповідачеві,іяневзявтрубки.Пізнішеядізнався,щодзвонилиузв’язкузроботою.—Ачоговивмикалиавтовідповідач,колибулидома?—запитавРибалка.—Бопідчасвідпусткинехотівнізкимговоритипророботу,—відповівя.Вони попросили назвати ім’я і дати телефонний номер клієнта, який мені дзвонив. Я

назвав.—Апіслявечерівитількикнижкучитали?—допитувавсяРибалка.—Спочаткувимивтарілки.Потімчитав.—Якукнижку?—Може,винеповірите—читав«Процес»Кафки.Рибалка записав:«Процес»Кафки. Не знав ієрогліфів слова «процес», і Літератор йому

підказав.Якяісподівався,про«Процес»Кафкивінзнавнезчужихвуст.—Виходить,додванадцятоїчитали,—вівдаліРибалка.—Івипивали.—Якпочалосмеркати,спочаткупиво…Потімбренді.—Іскількивипили?Яспробувавзгадати.— Пива — дві банки. Бренді — десь чверть пляшки. І закушував консервованими

персиками.Рибалказаписав:«Закушувавконсервованимиперсиками».—Якіщещосьзгадаєте—скажетенам.Будь-якадрібницяможестатиупригоді.Яподумавщетрохи,аленічогонемігпригадати.Справдінічимнепримітнийвечір.Я

тількиспокійнісінькочитавкнижку.ІтогожтакинепримітноговечорахтосьзадушивМейпанчохою.

—Неможузгадати,—відповівя.—Послухайте,ябвамрадивсерйозноподумати,—відкашлявшись,сказавЛітератор.—

Бовиопинилисявдуженевигідномустановищі.—Проякеневигідне становищеможейтимова, колиянічогонеробив?—заперечив

я.—Я—людинавільноїпрофесії,атомусвоївізитнікарткироздаюбагатьомклієнтам.Якмоякарткапотрапиладотієїдівчини—гадкинемаю,алезцьогоніякневипливає,щояїї

вбив.— Якби візитна картка не мала до вас стосунку, то чого б вона зберігалася в

найглибшому куточку гаманця? — спитав Рибалка. — Щодо цього в нас є дві гіпотези.Перша:цяжінканалежитьдовашихділовихклієнтів.Вонадомовиласяпротаємнузустрічзякимосьчоловіком,який,можливо,їївбив.Тойчоловіквигорнувзїїсумочкивсе,щомогловивестинайогослід,ізник.Ілишевізитнукартку,щобулавнайглибшомукуткугаманця,непомітив. Друга: ця жінка — професійна повія. Високої категорії. З тих, що орудують впершокласних готелях і не носять із собою нічого такого, що могло б їх видати. Та от зякоїсьневідомоїпричиниклієнтїївбив.Грошейнезабрав,атомувбивця—напевне,маніяк.Яквидумаєте,такігіпотезиможнарозглядати?

Янахиливголовувбікіпромовчав.— Так чи інакше, ваша візитна картка— ключ до розкриття злочину. Поки що це—

єдинийречовийдоказ,—постукуючикінцемавторучкипостолу,підказувавРибалка.— Візитна картка — це всього-на-всього шматок паперу з надрукованими

ієрогліфами,— заперечив я.— І ні про що не свідчить. Тільки з її допомогою нічого ніпідтвердити,нізаперечитинеможна.

—Покищо…—сказавРибалкайдаліпостукувавкінчикомавторучкипостолу.—Цеправда, що тільки з її допомогою нічого ні підтвердити, ні заперечити не можна. Заразексперти обстежують номер і залишені речі. Проводиться анатомічний аналіз тіла. Завтраз’ясуєтьсящекількадеталей.Ітодістанезрозумілимзв’язокміжрізнимиподіями.Тимчасомдоведетьсяпочекати.Нущож, почекаємо.Покими чекатимемо, випостарайтесящещосьзгадати. Можливо, на це піде вся ніч, але попрацюємо ґрунтовно. Якщо не квапитися, томожна згадати багато чого. Отже, повторимо все спочатку. Пригадайте точно все, щовідбулосязвамипротягомучорашньогодня.Попорядку,відсамогоранку.

Язиркнувнанастіннийгодинник.Йогострілки,здавалось,байдужевказувалинап’ятугодинудесятьхвилин.Ісаметодіяраптомпригадав,щообіцявзустрітисязЮкі.

— Можна скористатися вашим телефоном? — спитав я Рибалку. — Я обіцяв однійлюдині зустрітися з нею о п’ятій. Це для мене дуже важливо. Буде незручно, якщо непотелефоную.

—Здівчиною?—спитавРибалка.—Так,—відповівя.Рибалкакивнувіпідсунувтелефоннийапаратдомене.Ядобувзаписник,знайшовномер

Юкійнабравйого.Затретімгудкомвонапіднялатрубку.— Ви хочете сказати, що у вас важлива справа й ви не можете приїхати?— першою

запиталавона.—Несподіванийвипадок,—поправивя.—Незмоєївини.Менінезручно,алеянеможу

нічоговдіяти.Мене забраливполіціюнадізнання. Зараз я у відділеннінаАкасака.Учомусправа—довгопояснювати,алесхоженате,щотакпростоязвідсинезможувибратися.

—Забраливполіцію?Щовинаробили?—Нічогоненаробив.Меневикликалияксвідкаодноговбивства.Випадкововскочиву

халепу.—Якесьбезглуздя,—байдужимтономсказалаЮкі.—Інекажи,—погодивсяя.—Алежвинікогоневбили,правда?—Звичайно,невбив,—відповівя.—Усвоємужиттіязазнавчималоневдачізробивне

однупомилку,алелюдининевбив.Авикликалименетількидлядопиту,відповідаюнарізнізапитання.Апередтобоюятакивинен.Найближчимчасомпостараюсьсвоювинузагладити.

—Справдіякесьбезглуздя!—сказалаЮкі.Ідемонстративнобрязнулатрубкою.Я також поклав трубку і повернув телефонний апарат Рибалці. Обидва агенти поліції

уважнослухалимоюрозмовузЮкі,але,здається,нічогознеїневинюхали.Аотякбивонизнали,щояпризначивзустрічтринадцятирічнійдівчині-підлітку,то,напевне,їхняпідозрадоменетільки зрослаб.Мабуть,подумалиб,щоя—збоченецьабощо.Бо зазвичайусвітінезаведено так, щоб тридцятичотирьохрічний чоловік домовлявся про зустріч зтринадцятирічноюдівчиною.

Агенти поліції доскіпливо розпиталимене про те,що я робив протягом учорашньогодня, і все це вписали в протокол.Кожен ієрогліф виписали ретельно кульковою ручкоюнааркушах паперу для листів, підклавши під них картон. Безглуздий, нікому не потрібнийдокумент.Даремнатратачасуйзусиль.Уньомувонисумліннозазначили,кудияходивіщоїв.Янавітьрозповівїмдокладнорецептприготуваннявареногоконняку[35],якимповечеряв.І напівжартома пояснив, як настругувати пластівці сушеного тунця. Однак до тих людейжартинедоходили.Вонистараннозаписуваликожнемоєслово.Загаломвийшовгрубезнийдокумент. І справді беззмістовний. О шостій тридцять із сусідньої їдальні вони принеслибенто. Назвати його смачним було великим перебільшенням. Щось схоже на харчовіпокидьки.М’ясніфрикадельки,картоплянийсалат,тушкованірибніпалички.Ніприправа,ніскладові частини такої їжі не викликали захоплення. Надто гірка олія і надто гостраприправа.Квашеніовочіздомішкоюштучнихбарвників.ТаоскількиіРибалка, іЛітераторсвоїпорціїуминалитак,щоажзавухамилящало,—ятакожнічогонезалишивукоробці.Боменедратувало,щоїмможездатися,нібизперелякуменішматокстаєрубавгорлі.

Колимипоїли,Літераторприніс слабенького, теплуватого зеленого чаю. За чаєм вонизновузакурили.Димзаповнивдокраютіснукімнатку.Вочахменізапекло,апіджакпросякзапахомнікотину.Післячаювідновивсядопит.Безмежненагромадженнянісенітниць.Зякогоідоякогомісцяячитав«Процес»,колипереодягнувсявпіжамуітакеінше.ЯвиклавРибалцісюжет«Процесу»,але,здається,йогозмістагентаполіціїнітрохинезацікавив.Напевне,всяця історіявидаласяйомузанадтобуденною.Яраптомнавітьзанепокоївся,чивзагалітвориФранца Кафки доживуть до двадцять першого століття. Врешті-решт навіть сюжет«Процесу» в моєму викладі потрапив у протокол. Навіщо все це, слово за словом, требазаписувати—менівголовуневкладалося.Справдіщосьчистокафкіанське…Відчувшивсюбезглуздістьсвогостановища,язанудьгував.Івтомився.Головапересталаякслідпрацювати.Всярозмоваздаласяменінікчемноюібеззмістовною.Однакагентиполіціїшукалищілинкувмоїйрозповідіпроте,щобулозімноювчора,ставилизапитанняідокладнозаписувалимоївідповідінаних.РазуразРибалказабував,якпишетьсятойчиіншийієрогліф,ізапитувавуЛітератора.Здавалося,нібитакароботаїмзовсімнеобридла.Можливо,вонивтомилися,алепрацювали,непокладаючирук. З блискомв очах і наставившивуха, вониприслухалисядобудь-якихдрібницьумоїйрозповіді,щобпомітитивнійхочякусьнеузгодженість.Часвідчасухтосьзнихвиходивзкімнатиічерезхвилинп’ять-шістьповертавсяназад.Щойказати,незламнітипи.

О восьмій годині роль допитувача перейшла від Рибалки до Літератора. Очевидно, вРибалкитерплируки,бовінвставав,потягувався,розмахувавнимиікрутивголовою.Ізновузакурював.Передтим,якузятисядодопиту,Літератортакожскуриводнусигарету.Упоганопровітрюваній кімнатці білий дим висів так, як на сцені під час концерту гурту «WeatherReport».Смерділохарчовимипокидькамиідимом.Хотілосявийтинадвіріглибокоподихатисвіжимповітрям.

Я сказав, що хочу в туалет. Літератор відповів: «За дверима ідіть праворуч, в кінцікоридору — ліворуч». Повільно справляючи малу нужду, я подихав на повні груди й

повернувсяназад.Дивнаріч—глибокедиханнявтуалеті.Недужеприємне.ТаколиязгадавпровбитуМей,топроіншурозкішінедумав.Принаймніяжив.Іпринаймнімігдихати…

Я повернувся з туалету, і Літератор відновив допитування. Прискіпливо цікавивсяклієнтом, який телефонував мені того вечора. Які мої стосунки з ним? Яка робота наспов’язує?Вякійсправівінзвертавсядомене?Чомуявідразуйомунепередзвонив?Длячогоя взяв таку довгу відпустку? Невже в мене такі великі фінансові можливості? Чи я подавдеклараціюпродоходивподатковуінспекцію?..Явідповідав,авін—таксамо,якпередтимРибалка—неквапливо, красивимпочерком записувавмої слованапапері.Чи вони справдівважали,щотакароботамаєсенс,—янемігзнати.Може,вонинадцимінезадумувалисьіставилисядонеїякдочогосьбуденного.ЗовсімякустиліФранцаКафки.Абожнавмиснедотримувалисяцієїнікчемноїбюрократичноїпроцедури,щобвитягтизменежилиізавдякицьому вивідати правду? Якщо це так, то своєї мети вони успішно досягли. Я виснажився,знудився і, нарешті, почав відповідати на їхні запитання. Будь-що хотілося з усім цимякнайшвидшепокінчити.

Насталаодинадцята,адопитвсетривав.Небуловидножоднихознакйогозакінчення.Одесятій Рибалка кудись вийшов, а об одинадцятій повернувся назад.Видно, трохи поспав:йогоочітрохипочервоніли.Повернувшись,взявсяперевірятинаписанезайоговідсутності.Апотім замінив Літератора. Літератор приніс три чашки кави. Розчинної. З цукром іпорошковимивершками.Харчовіпокидьки.

Менівсеостогидло.Опівнадванадцятуязаявив,щовтомився,хочуспатиібільшенічогонескажу.—От чорт!— роздратовано сказавЛітератор, барабанячи пальцями по столу.—Часу

зовсімобмаль,аврозслідуваннізлочинубезвашогосвідченнянеобійтися.Вибачте,але,позмозі,михотілибдовестидізнаннядокінця.

—Таягадаю,щовашізапитаннянетаківжейважливі,—відповівя.—Правдукажучи,вониздаютьсяменідругорядними.

—Будь-якадрібницяможезгодомстатиупригоді.Єбагатоприкладів,колизавдякиїйвдалося розкрити страшні злочини. І навпаки, в багатьох випадках нехтували якоюсьдрібницеюйпотімзцьогоприводужалкували.Вусякомуразі,заразмовайдепровбивство.Загинулалюдина.Ітутуженедожартів.Вибачте,алевамдоведетьсяпотерпітийдопомогтинам.Чеснокажучи,якбимихотіли,моглиотриматиордернавашезатриманняякголовногосвідкаусправіпровбивство.Алетодізавдалибклопотуйвам,ісобі.Правда?Будепотрібнакупадокументів.Спілкуванняміжнамистаневажчим.Атому,може,залагодимонашісправитихо-мирно?Винамдопоможете,амиутримаємосявідкрутихзаходівпротивас.

—Якщохочетеспати,то,може,вампідійдекімнатавідпочинку?—втрутивсяврозмовуРибалка.—Ляжете,поспитеі,може,щосьпригадаєте.

Якивнув.Байдуже,деспати.Тількибневційзакуренійкімнатці.Рибалка відвів мене до кімнати відпочинку. Ми пройшли похмурим коридором,

спустилисящепохмурішимисходамиізновупройшликоридором.Навсьомулежаввідбитокзловорожості.Згаданакімнатавідпочинкувиявиласябуцегарнею.

—По-моєму, це— буцегарня,— сказав я, насилу посміхаючись.— Звісно, якщо я непомиляюся.

—Вибачте,алеіншогомісцянема,—відповівРибалка.—Щозажарти?Яйдудодому!—сказавя.—Азавтравранцізновуприйду.— Та я вас не замикатиму, — заспокоював Рибалка. — Послухайте, я вас прошу.

Потерпіть одну добу. Якщо буцегарню не замикати на ключ, то вона буде звичайноюкімнатою,чинетак?

Сперечатисяставалощоразважче.«Байдуже!»—подумавя.Справді,якщобуцегарнюнезамикатинаключ,товонабудезвичайноюкімнатою.Вусякомуразі,ястрашновиснаживсяіхотівспати.Нізкимбільшенемавбажанняговорити.Похитавшиголовоюінепромовляючині слова, я зайшов у камеру і звалився на тверде ліжко. Знайоме відчуття. Вогкий матрац,дешевенькеукривалойзапахпараші.Повнабезнадія.

— На ключ не замикаю! — сказав Рибалка й зачинив за собою двері. Зі страшнонеприємнимбрязкотом.Запирайназамокчині—всеоднобрязкітзалишаєтьсянеприємним.

Я зітхнув і натягнув на себе укривало. Звідкись долинало чиєсь потужне хропіння.Здавалось, ніби воно то наближається здалека, то віддаляється від мене. Складалосявраження,начебтонепомітнодляменеземнакулярозділиласянакількаокремих,незв’язанихміж собою частин, і при наближенні до мене однієї з них вловлювався цей дивний звук.Сумний, недосяжний— і реальний. «Мей,—подумав я.—Правду кажучи, я згадував протебевчораввечері.Незнаю,тибулатодіщеживачивжемертва.Алеязгадувавпротебе.Якми спали. Як я повільно роздягав тебе. Це було щось схоже на зустріч колишніходнокласників. Я розслабився з таким відчуттям, ніби всі гайки, що скріплюють світ,розкрутилися.Такогоядавно-давноневідчував…Тазнаєш,Мей,сьогодніянеможунічогозробити для тебе. Вибач, нічого. Гадаю, ти зрозумієш, що наше життя таке крихке йтендітне…Щостосуєтьсямене,тоянемаюправавтягуватиҐотандувскандальнуісторію.Вінживеусвітіуявнихобразів.Якщолюдидізнаються,щовінспавзповією,азгодомйоговикликаливполіціюяксвідкавкримінальнійсправі,йогосвіт зазнаєкраху.Настанекінецьйогоучастівсеріалахіврекламі.Тискажеш,щоце—нісенітниця,йбудешправа.Нікчемнийуявнийобраз у нікчемному світі.Алеж він довірявмені як другу, коли запросивдо себе вгості.Атомуятакожставивсядоньогоякдодруга.Цепитаннявірності…Мей,КізонькоМей.Якменібулоприємнозтобою!Приємнозтобоюспати.Якуказці!Янезнаю,читебецепорадує, але я про тебе ніколи не забуваю. Удвох з тобою ми до самого ранку розгрібаликучугури. Сексуальні кучугури. У світі уявних образів ми обіймалися за рахунок списанихвитрат. Ведмедик Вінні-Пух і Кізонька Мей. Як, напевне, тобі було страшно, коли тебедушилипанчохою!Яктобіхотілосящежити!Несумніваюсь.Алеянеможудлятебенічогозробити.Чеснокажучи,янавітьнезнаю,чисправедливоставивсядотебе.Танічогоіншогонезалишається.Такимспособомяживу.Затакоюсистемою.Атомуязамовкнуйнічогонескажу. Спи спокійно, Кізонько Мей. Принаймні тепер тобі вже не доведеться вдругепрокидатися.Інедоведетьсявдругевмирати».

—Списпокійно,—сказавя.—Списпокійно,—відбилосялуноювмоїйголові.—Ку-ку!—проспівалаМей.

22І наступного дня повторилося те саме. Вранці ми втрьох зібралися знову в тій самій

кімнатці, мовчки пили поганеньку каву і закусували булками. Не такими вже й поганимиріжками.Після тогоЛітератор позичивмені електробритву.Вонамені не дужеподобалася,алеяпримиривсязнеминучістюіпоголивсяелектробритвою.Зубноїщіткинемавприсобі,атому довелося прополоскати рот тільки водою. І знову почалися запитання. Нікчемні йдріб’язкові.Катуванняврамкахзакону.Всецетяглосяповолі-поволі,якнакрученийравлик,досамогополудня.Дополуднявонивипиталивменевсе,щотількимогли.Здавалося,щозмістзапитаньнарештівичерпався.

—Нущож,нацьомупокищозакінчимо!—сказавРибалка,поклавшиавторучкунастіл.Нібизмовившись,обидваагентиполіціїодночаснозполегшеннямзітхнули.Зітхнувія.

«Напевне, вони намагаються виграти час,щобмене тут надовго затримати»,—подумав я.Що не кажіть, однієї візитної картки, знайденої у гаманці вбитої жінки, не досить, щоботримати ордер на мій арешт. Навіть якби я не мав переконливого алібі. А тому вони невипускають мене з цього абсурдного кафкіанського лабіринту. Поки з результатівдактилоскопії й анатомічного розтину трупа не стане зрозуміло, злочинець я чи ні. Якасьнісенітниця!

Так чи інакше, на цьому їхні запитання скінчилися. Тож я повернуся додому. Залізу вванну,почищузубитаякслідпоголюся.Вип’юнормальноїкави.Нормальнопоїм.

—Нущо?—промовивРибалка,потягуючисьйрозминаючирукамисвійпоперек.—Чинепоранамобідати?

—Якменіздається,вашізапитанняскінчилися,атомуяйдудодому,—сказавя.—Ені…такнегодиться,—затинаючись,заперечивРибалка.—Ацечому?—спитавя.—Треба,щобвипідписаливсе,щорозповіли.—Гаразд,япідпишу!—Алеперед тимпереконайтеся, чиправильнопередано зміст ваших слів.Прочитайте

все,рядокзарядком.Боценадзвичайноважливо.Я старанно перечитав тридцять чи сорок аркушів паперу, густо помережаних

ієрогліфами, від початку до кінця. За читанням мене не полишала думка, що, може, черезроків двісті цей документ вважатиметься цінним джерелом знань про колишні звичаї.Патологічнодокладнимідоказовим.І,мабуть,кориснимдлямайбутніхдослідників.Життягородянина, самотнього чоловіка тридцяти чотирьох років з’явиться перед ними як надолоні. Якщо навіть не пересічної людини, то принаймні дитини своєї епохи… Однакперечитування цього документа в кабінеті дізнання поліції наводило намене нудьгу.Щобпрочитати його до кінця, я витратив п’ятнадцять хвилин. «Ось і кінець! — зрадів я. —Підпишуйпідудодому».Дочитавши,япоскладаваркушінастолідокупи.

—Всевпорядку!—сказавя.—До змісту запереченьнемаю.Підпишу.Депоставитипідпис?

Граючисьавторучкоюміжпальцями,РибакобернувсядоЛітератора.Тойвзявзбатареїпачку «Хоуп», витягнув з неї одну сигарету, закурив і, скрививши фізіономію, поглядав наклубкидиму.Менеохопилострашнозловіснепередчуття.Нібикіньмійпадавзніг,аздалекадолиналогупаннябарабанів.

— Все не так просто, — дуже повільно сказав Літератор. Як професіонал, що даєпояснення новачку, розжовуючи кожне своє слово. — Такий документ треба написати

власноручно.—Власноручно?— Інакшекажучи, вамдоведетьсящеразйогопереписати.Своїмпочерком.Бо інакше

віннематимеюридичноїсили.Я глянув на стосик паперу. У мене навіть не залишилося сили,щоб розізлитися. А так

хотілося вибухнути гнівом. Кортіло закричати: «Все це — наруга над людиною!». Навітьвдарити кулаком по столу й заявити: «Ви немаєте права так зі мною обходитися!Мене якгромадянина захищає закон!».Я хотів зірватися на ноги й піти додому.Я знав,що вони немаютьправазупинитимене.Алеядужевтомився.Атомунемавсилищо-небудьробити.Інехотівніпередкимсебевідстоювати.Менінавіть здавалося,щонайкращийспосібдосягтисвого — виконувати все, що звелять. Так начебто було зручніше. «Я розпускаю рюмси, —подумавя.—Відутомирозпускаюрюмси».Такогоранішеязасобоюнепомічав.Ранішеящене так розлютився б. А от тепер уже ніщо мене не дратувало— ні харчові покидьки, нітютюновийдим,ніелектробритва.Постарів.Ізовсімослаб.

—Небуду!—сказавя.—Явтомився.Ідудодому.Маюнацеправо.Ніхтонеможеменезупинити.

Літератор видав якийсь невиразний звук— чи то застогнав, чи то позіхнув. Рибалка,задершидогориголову,постукувавкінцемавторучкипостолувтакомуритмі:цокцокцок-цок,цокцок-цокцок-цок.

— Такою відмовою ви тільки ускладнюєте нашу розмову, — холодним тоном сказавРибалка.—Гаразд!Якщотак—мипопросимоордернавашарешт.Силоміцьзатримаємойдопитаємо.Панькатисявженебудемо.Нехайтак,намсамимлегшестане.Правдукажу?—івінповернувсядоЛітератора.

—Справді,тодійнамбуделегшепрацювати.Такізробимо,—відповівЛітератор.— Робіть, що хочете, — сказав я. — Та поки надійде ордер про арешт, я — вільна

людина. Буду сидіти дома, як отримаєте ордер— приїжджайте по мене. А тепер мені всеодно,яйдудодому.Ботутзвамиможназдуріти.

— Ми можемо вас тимчасово затримати, поки надійде ордер на арешт, — сказавЛітератор.—Несумнівайтесь,такийзаконіснує.

«ПринесітьЗвідзаконівіпокажітьмені,деценаписано!»—збиравсяясказати,алевцюмитьмояенергіяостаточновичерпалася.Язнав,щоагентиполіціїблефують,алепочувавсянадтовиснаженим,щобїмпротистояти.

—Я зрозумів,—сказав я, примирившись.—Перепишу, як ви сказали.А замість цьогодозвольтеподзвонити.

Рибалкапідсунувдоменетелефоннийапарат.ЯщеразподзвонивЮкі.—Явсещевполіції,—повідомивя.—Схоженате,щопробудутутдовечора.Атому

йсьогодні,мабуть,незможуприїхати.Вибач.—Вивсещетам?—здивованоспиталавона.—Якесьбезглуздя!—сказавяпершим.—Цежненормально!—сказалаЮкі.Протесамеіншимисловами.—Щотизаразробиш?—спитавя.— Нічого особливого,— відповіла вона.— Лежу, слухаю музику. Журнали почитую.

Печивожую.—Гм-м-м…—промимривя.—Вусякомуразі,яквиберусязвідси—подзвоню,добре?—Добре,якщовиберетеся,—байдужимтономвідповілаЮкі.Обидваагентиполіції,зновунаставившивуха,уважноприслухалисядомоєїтелефонної

розмови.Апротейцьогоразунічогоособливогонедізналися.

—Нущож…Вусякомуразі,пораобідати,—сказавРибалка.Наобідбулагречаналокшина.Такадовга,щодоситьпідхопитиїїпаличкамиіпідняти

до рота, щоб вона обірвалася. Схожа на рідку їжу для пацієнтів лікарні. І відгониланевиліковною хворобою. Та оскільки обидва агенти наминали її з апетитом, то й менідовелосяїхнаслідувати.ПіслялокшиниЛітераторзновуприністеплуватогозеленогочаю.

Другаполовинадняспливаласпокійно,якзастоянаводауглибокійріці.Тишувкімнатіпорушувало тільки цокання годинника. Іноді із суміжної кімнати долинав телефоннийдзвінок.Явиписувавнапаперідлялистівієрогліфзаієрогліфом.Покиписав,агентиполіціїнавпереміну, один по одному, відпочивали. Часом обидва виходили в коридор і про щосьперешіптувалися.Аявсесидівзастоломімовчкиводивкульковоюавторучкоюпоаркушахпаперу. Переписуючи зліва направо беззмістовний текст. «Десь о шостій п’ятнадцять явирішив повечеряти, добув з холодильника конняку…».Повне виснаження. «Ти розпускаєшрюмси, — сказав я сам собі. — Зовсім собою не володієш. Робиш усе, що тобі кажуть. Іжодногослованеписнеш…».

«Та це ще не все»,— подумав я. Я справді трохи ослаб. Однак найгірше те, що я невпевненийусобі.Атомунеможуопиратисянасиллю.Хібаясправдіправильнороблю?Хібане мав би допомогти розслідуванню, чесно все розповівши, замість того, щобвигороджувати Ґотанду?А я брешу. Будь-яка брехня— річ неприємна.Навіть якщо хочешзахиститидруга.Себесамогояможузаспокоїти—мовляв,уженічимневдастьсявоскреситиМей. Тільки от опиратися мені несила. А тому я мовчки далі переписував протокол. І довечоравстигпереписатидвадцятьаркушів.Писаннякульковоюавторучкоюмалихієрогліфівупродовж тривалого часу— важка робота. Поступово почало ломити зап’ястя. Обважнілилікті. Заболів середній палець правої руки. В голові потьмарилося, і в тексті з’явилисяпомилки.Яїхзакреслювавінацьомумісцізалишаввідбитоквеликогопальця.Душавпадалаврозпач.

Навечерюзновупринеслибенто.Їстимайженехотілося.Явипивзеленогочаю, іменезанудило.Утуалетіяподививсявдзеркало—іневпізнавсебе.

— Результатів ще нема? — спитав я у Рибалки. — Результатів експертизи відбитківпальців,залишенихречейтаанатомічногорозтинутрупа?

—Щенема,—відповіввін.—Доведетьсящетрохипочекати.Додесятої вечора з гріхомпополамяпереписавщеп’ять аркушівйопинивсянамежі

своїхфізичнихможливостей.«Більшеніодногоієрогліфанезможунаписати»,—подумавя.Ісказав це вголос. Рибалка знову відвів мене в камеру. Я там заснув як убитий. З повногобайдужістюдотого,щонепочистивзубівйнепереміниводягу.

Вранці я знову поголився електробритвою, випив кави, закусив ріжком. І подумав:«Залишилося ще п’ять аркушів». Через дві години я їх переписав. Після того на кожномуаркушіакуратнопоставивпідпиставідбитоквеликогопальця.Літераторусецеперевірив.

—Тепервименевідпустите?—запитавя.—Як відповістещена кілька запитань, то зможете піти,—відповівЛітератор.—Не

турбуйтесь,запитанняпрості.Бооцепригадалося,щодечогоневистачає…Меніперехопилоподих.—Іце,звичайнож,доведетьсязапротоколювати?— Авжеж, — відповів Літератор. — На жаль, державна установа без цього не може

обійтися.Документ—цевсе.Немадокументазпечаткою—всеоднощонеманічого.Янатиснувпальцяминаскроні.Здавалося,нібивнихзалізлощосьтвердейчужорідне.

Прониклохто-зна-звідкиівголовірозпухло.Ітеперйоговженеможнавитягти.Пізно.Якбипохопивсятрохираніше,товитягби.Якжаль!

—Тавинетурбуйтеся!Ценезаберебагаточасу.Швидкоскінчиться.Колиянасилупочаввідповідатинановібезглуздізапитання,вкімнатузайшовРибалкай

викликав Літератора в коридор. Там вони довго про щось навстоячки шепталися. А тимчасом,відкинувшисьнаспинкустільця,язадерголовудогориівзявсярозглядатиплямивідчорної плісняви в кутку стелі.Плісняванагадувала лобкове волоссянафотографії трупа. Зкуткастелівонатягласяуздовжтріщинпостініувиглядіокремихцяток,якнастародавніхфресках.Мені здавалося, ніби впродовждесятиліть ця пліснява всотала в себе запах тіла йпотулюдей,щопобуваливційкімнаті.Ісаметодіяподумав,щовжедужедавнонебачивзовнішнього світу. Не слухав музики. Яке жахливе місце!.. Кімната, в якій, не гребуючиніякимизасобами,намагаютьсявичавитизлюдейсамолюбство,почуття,гордістьівіру.Незалишаючи на тілі видимих ран, людьми понукають психологічно, волочать ходамибюрократичного лабіринту, схожого на мурашник, та використовують до останку їхнітривогитапобоювання.Позбавляютьїхсонячногосвітла,годуютьхарчовимипокидьками.Ізмушуютьпітніти.Осьтакінароджуєтьсяпліснява…

Япоклавобидвірукинастіл,заплющивочійподумавпрозасніженемістоСаппоро.Провелетенський готель «Дельфін» і дівчину з реєстратури.Цікаво,що вона зараз робить?Всетак само стоїть за конторкою із завченою усмішкою на устах? Мені раптом захотілосязателефонуватиїйпрямозвідси.Наговоритиїйякихосьдурнихжартів.Алежянавітьнезнаюїї імені.Не знаю її імені! Про які дзвінки може йти мова? «Гарна дівчина»,— подумав я.Особливо, коли заклопотанароботою.Дух готелю.Любить своюроботу.Не тещоя.Меніроботаніколинеподобалася.Простоястаранноїївиконував.Аленелюбив.Аотвонасвоюроботулюбить.Тапісляроботиздаєтьсяякоюськрихкоюйнезахищеною.Неврівноваженоюівразливою.Якбитодіязахотів,томігбизнеюпереспати.Аленепереспав.

Такхотілосящераззнеюпобалакати.Покиїїхтосьневбив.Покивонакудисьнезникла.

23Незабаром обидва агенти поліції повернулися в кімнату, але цього разу ніхто з них не

сідав.Поринувшивзадуму,явсещеспоглядавплісняву.— Вже можете йти додому, — безвиразним голосом сказав Рибалка. — Спасибі за

допомогу.—Можнайти?—перепитавяошелешено.—Запитаньбільшенема.Кінець,—сказавЛітератор.— Багато в чому ситуація змінилася,— пояснював Рибалка.—Ми вас тут більше не

можемозатримувати.Атомуповертайтесядодому.Спасибі.Яодягнувпіджак,наскрізьпросяклийсмердючимтютюновимдимом,івставзістільця.

Я не знав, що сталося, але вирішив, що краще вибиратися звідси якнайшвидше, покидопитувачінепередумали.Літераторпровівменедовиходу.

—Послухайте,мищевчораввечерізрозуміли,щовиневинні,—сказаввін.—Результатиекспертизитаанатомічногорозтинутрупаніякогозв’язкузваминевиявили.Групакровітасперма — не ваші. Відбитків ваших пальців також ніде не знайдено. А проте ви щосьприховували,правда?Атомумивасзатримали.Думалитиснутинавас,докинерозколетеся.Ми відчували, що ви не щирі. Відчували інтуїцією. Професійною інтуїцією. Мабуть,приблизновиздогадуєтеся,хтотажінка?Алезякоїсьпричинимовчите.Негарно!Минетакіпростаки,яквамздається.Ми—професіоналисвоєїсправи.Йдетьсянепроякусьдрібницю,апровбивстволюдини.

—Вибачте,алеянезовсімрозумію,прощовиговорите,—відповівя.—Можливо,мивасщевикличемо,—сказаввін,притискаючисірникомзадиркинавколо

нігтя.—Якщо до цього дійде—ми не схибимо.Наступного разу підготуємося всебічно,щобвашадвокатнезбивнасзпантелику.

—Адвокат?—перепитавя.ТавцюмитьРибалкавжезникзадверимабудівлі.Япідхопивтаксійповернувсядодому.

Дома налив повну ванну гарячої води й поволі-поволі занурився в неї. Почистив зуби.Поголився,помив голову.Все тіловідгонилотютюновимсмородом.«Нуй гидкемісце!—подумавя.—Справжнєгадючекубло».

Вилізши з ванни, я зварив цвітної капусти і взявся її поїдати, запиваючи пивом підплатівку Артура Прайсока з оркестром Каунта Бейсі. Розкішний за своєю бездумністюмузичний альбом. Я купив його шістнадцять років тому. Шістдесят сьомого. Ось ужешістнадцятьроківслухаю.Інеобридає.

Потімя трохипоспав.Коротко—нібиненадовгокудисьвийшов, авідтакповернувсяназад.Хвилинтридцять.Колипрокинувся,булапершагодинадня.Язапхавусумкуплавкийрушник, сів на свою «субару», поїхав у критий плавальний басейн на Сетаґая і впродовжгодини там донесхочу наплавався. І лише тоді зміг відчути себе людиною. Навіть захотівїсти.ЯзателефонувавЮкі.Вонабуладома.«Нарештіполіціяменевідпустила»,—повідомивя.«Чудово»,—спокійновідповілавона.«Тивжепообідала?»—спитавя.«Ні,—відповілавона.—З’їлатількидвапирожнихзкремом».«Якзавжди,їстьпокидьки»,—подумавя.«Язаїдудотебейдесьпообідаємоякслід»,—запропонувавя.«Угу»,—погодиласявона.

Я проїхав на «субару» повз сади храму Мейдзі, потім уздовж алеї перед картинноюгалереєю й на Аояма повернув до храму Ноґі. З кожним днем весна ставала щоразпомітнішою. За тих дві доби, які я провів у відділенні поліції на Акасака, вітер задувлагідніше, листя на деревах позеленішало, а світло стало м’якішим. Навіть вуличний шум

звучав ласкаво, як флюгельгорн Арта Фармера. Світ був прекрасний, шлунок— порожній.Чужоріднагрудкавглибиніскроньнепомітнозникла.

Янатиснувнакнопкудзвінка— іЮкі відразу спустиласявниз.Цьогоразунанійбуламайка з портретом Девіза Бові, поверх майки — брунатний шкіряний жакет. Сумочкуприкрашализначки«StrayCats»,«SteelyDan»і«CultureClub».Дивнакомбінація,алеякеменідотогоділо?

—Буловеселозполіцією?—спиталаЮкі.—Жахливо,—відповівя.—ПриблизноякслухатипісніБобаДжорджа.—Гм-м-м…—промимрилавонабезтурботно.—Наступного разу я подарую тобі значок з ЕлвісомПреслі. Якщо ти причепиш його

замістьотого,—сказавя,показуючипальцемназначок«CultureClub».—Дивак!—відповілавона.Якебагатствовиразів!Передусімявідвізїївнормальнийресторан,нагодувавсандвічамизшинкою,овочевим

салатомінапоївсправжнімсвіжиммолоком.Самз’ївтесаме,алезамістьмолокавипивкави.Сандвічі виявилися смачнючими. Соус незрівнянний, м’ясо ніжне, присмака — гірчиця зхроном.Силаїжі—вїїсмачності.Безцьоговонанічогоневарта.

—Отже,кудимизаразпоїдемо?—спитавявЮкі.—УЦудзідо,—відповілавона.—Згода,—сказавя.—ПоїдемовЦудзідо.АчомувЦудзідо?—Ботамживемійтато,—відповілаЮкі.—Вінсказав,щохочезвамизустрітися.—Зімною?—Віннетакапоганалюдина,яквидумаєте.Попиваючидругучашкукави,япохитавголовою.— А я ніколи не казав, що він — погана людина. Та чого раптом твоєму батькові

заманулосяменепобачити?Тийомупроменерозповідала?—Так.Яйомуподзвонила.Розповіла,щовименепривезлизХоккайдо,атеперпопалив

поліцію і ніяк не можете повернутися додому. І тоді тато попросив одного знайомогоадвоката розібратися у вашій справі. У ньогоширокі зв’язки в таких колах. Бо він доситьпрактичналюдина.

—Зрозуміло,—сказавя.—Онвонощо…—Допомогло?—Щейяк!—Татосказав,щополіціянемалаправавасзатримувати.Убудь-якухвилинувимогли

пітизвідтидодому,якбизахотіли.Назаконнійпідставі.—Таясамцезнав,—сказавя.—Тодічогожнепішли?Всталибісказалиб:«Яйду».—Складнезапитання,—трохиподумавши,відповівя.—Можливо,ясамсебекарав.—Ненормальналюдина!—сказалавона,підпираючищокируками.Якемовнебагатство!

***

Ми сіли в «субару» й відправилися до Цудзідо. Сонце хилилося до заходу, й шосеспорожніло.ВсюдорогуЮкідобувалаізсумкикасетиіставилаїходназаодною.Якатількимузиканезвучалававтомобілі!Від«Ехоdus»БобаМарлідо«МіsterRobot»гурту«Styх».Відцікавої до нікудишньої. Такої самої, як краєвиди за вікном, що тяглися справа наліво йзникали один за одним.Юкі майже не відкривала рота і, зручно вмостившись на сидінні,

слухаламузику.Зпанеліприладіввзяламоїтемніокуляри,нап’ялаїхнаносаівдорозінавітьскурилаоднусигарету«ВірджиніяСлімз».Ятакожмовчав,зосередившиувагунакеруванні.Старанно перемикаючи передачу, дивився вперед на шосейне полотно. Пильно стежив закожнимдорожнімзнаком.

Іноді яподумки заздривЮкі.Утому,що зараз їй тринадцять.Мабуть,усена світі— імузику, і краєвиди, і людей—вона сприймає свіжо. Зовсімне так, як бачуце я.Колись і ятаким був. Коли я мав тринадцять років, світ здавався мені набагато простішим. Зусиллянеодмінновинагороджувалися,словамможнабуловірити,акрасазберігаласвоюцінність.Апротеусвоїтринадцятьянепочувавсятакимщасливим.Ялюбивсамотність,віривусебе,колизалишавсясам,але,природно,здебільшогонемавтакоїнагоди.Загнанийутіснірамкидвохрізновидів—родиниташколи,янервувався.Цебуввікнервозності.Іколиязакохавсявдівчину, з цього, звісно, нічого доброго не вийшло. Бо я навіть не уявляв собі, що такелюбов. Більше того, я навіть не наважувався як слід з дівчиною поговорити. Я вдавсясором’язливийінезграбний.Намагавсязаперечуватицінності,якіменінав’язуваливчителітабатьки,аленезнаходивдляцьогопотрібнихслів.Хочбищояробив,нічоговменеякслідневиходило. Я був прямою протилежністю Ґотанді, якому все вдавалося. Зате я мав свіжийпогляднасвіт.Іцебулочудово.Запахирозбурхувалимоюуяву,сльозибулипо-справжньомугарячими, дівчата—вродливими, а рок-н-рол—назавждиулюбленим.Темрявакінотеатрівмене вабила як щось ласкаве й дружнє, а глибокі літні ночі наганяли тугу. Дні свогонервозногодитинстваяпроводивсередмузики,кінофільмівікнижок.Запам’ятовувавсловапісеньСемаКукайРікіНелсона.Яживусвіті,якийсамсобіпобудувавусвоїтринадцять.Іразом з Ґотандою брав участь у лабораторних заняттях з природознавства. Він чиркавсірникомпідгарячимипоглядамидівчатйелегантнопідносиввогоньдогасовогопальника.Пах!..

Ічогоцевінтепермаєменізаздрити?Нерозумію,хочубий.—Слухай,—озвавсяядоЮкі.—Тинемоглабменірозповістипролюдинувовечій

шкурі?Детиїїзустрічала?Ізвідкитизнаєш,щоязнеюзустрічався?Вона повернулася обличчям до мене, зняла темні окуляри й поклала їх на панель

приладів.Ізлегкастенулаплечима.—Таспочаткувименідайтевідповідь.Згода?—Згода,—відповівя.Якусьхвилинувонамугикалавунісонпохмуромуйсумному,якранковепохмілля,Філу

Колінзу,потімзновувзялазпанелітемніокуляриіпочалаперемацуватиїхнюдужку.—Випригадуєте,щови сказалимені там,наХоккайдо?Щоянайвродливішадівчина

середтих,зякимивидосізустрічалися.—Так,пригадую.Казав,—відповівя.—Іцеправда?Чи,може,винамагалисьпіддобритисядомене?Скажіть,тількичесно.—Правда.Янебрехав,—підтвердивя.—Аскількомдівчатамвипризначализустрічідосі?—Янерахував.—Сотнідві?—Навряд!—сказавя,засміявшись.—Яненастількипопулярнийсереджінок.Може,й

популярний, але не настільки, так бимовити, локально…Популярність вузькогомасштабу,безширокогорозмаху.Може,п’ятнадцятьнабереться.

—Такмало?—Такемоєнещаснежиття,—відповівя.—Похмуре,сире,обмежене…

—Локальногохарактеру,—додалаЮкі.Якивнув.Вонаненадовгозадумаласянадтакимжиттям.Але,здається,нічогонезбагнула.Нічого

невдієш.Щенадтомолода.—Отже,п’ятнадцять,—сказалавона.—Приблизно,—відповівя. Іщеразподумкиозирнувсянасвоїтридцятьчотирироки

убогогожиття.—Приблизностільки.Щонайбільшедвадцять.—Двадцять?—розчарованоперепиталаЮкі.—Іщо,середнихя—найвродливіша?—Так,—підтвердивя.—А,може,вине зналися звродливимидівчатами?—спиталавона. Іприкуриладругу

сигарету.Наперехрестізавиднілапостатьполіцейського,атомуявідібраввнеїсигаретуйвикинувчерезвікно.

—Траплялисямені й дуже гарні дівчата,—сказав я.—Однак ти—найгарніша.Янебрешу.Яневпевнений,читизрозумієшмоїслова,алетвоякрасаякасьособлива.Зовсімнетака, як в інших. Тільки, будь ласка, перестань курити в машині. Бо ззовні видно і салонпросмердиться. І, як я казав тобі раніше, якщо дівчина змалку забагато куритиме, то вдоросломувіціматимепроблемизнестійкимменструальнимциклом.

—Якасьдурниця!—сказалаЮкі.—Розкажименіпролюдинувовечійшкурі,—попросивя.—ПроЧоловіка-Вівцю?—Звідкитизнаєш,щоїїтакзвати?—Вижсамітакказали.Недавнопотелефону.Чоловік-Вівця.—Справді?—Ага,—відповілаЮкі.Нашосеутворилисязатори, іпередкожнимсвітлофоромнамдоводилосячекати,поки

зеленесвітлозмінитьсядвічі.—РозкажименіпроЧоловіка-Вівцю.Детизнимзустрічалася?Юкіздвигнулаплечима.— Та я з ним не зустрічалася. Тільки раптом так подумала. Коли вас побачила, —

відповіла вона й накрутила на палець тонке пасмо прямого волосся… — Так меніпривиділося. Ніби переді мною людина в овечій шкурі. Так мені здавалося щоразу, колизустрічалавасуготелі.Атомуйзапитала.Таценеозначає,щоящосьпроньогознаю.

Зупинившисьпередчерговимсвітлофором,янамагавсяосмислитипочутевідЮкі.Требаосмислити.Требапокрутитигайкамивголові.Скрип-скрип!..

—Тикажеш,щотакподумала?—спитавяЮкі.—Інакшекажучи,передтвоїмиочимавиниклапостатьЧоловіка-Вівці,такчині?

—Невміюякслідпояснити,—відповілавона.—Якбицекращесказати…Нетещобпередімноювиниклайогопостать.Розумієте?Меніпередаєтьсявідчуттяіншоїлюдина,якабачилаЧоловіка-Вівцю.Ні,очимаяйогонебачу.Авідчуваюіможунадатийомуконкретноїформи.Тількинесправжньої,асхожоїнанеї.Навітьякбиямоглакомусьїїпоказати,ніхто,гадаю,не збагнувби,щоцетаке. Інакшекажучи,лишея її сприймаю…Тількинеможуякслідрозтлумачити.Зовсімдурна!Авирозумієте,щоякажу?

—Туманно,—зізнавсяя.Насупившиброви,Юкізакусиладужкумоїхокулярів.—Тощожвиходить?—спитавя.—Тиможешзбагнутимоївнутрішніабопривнесені

ззовніпочуттяабодумкийнадатиїм,скажімо,виглядусимволічнихснів,такчині?—Думки?

—Глибокідумки.—Можливо…Глибокідумки,аленетількиїх.Аджеєщось,щотворитьцідумки.Щось

дужепотужне. І я відчуваю, так бимовити, ту силу, яка породжує думки.Наче пропускаючерезсебе,якструм.Іпо-своємубачу.Неяксон.Аякпорожнійсон…Осьтак!Порожнійсон.Вякомунеманікого.Невидножодноїпостаті.Якнаекрані телевізора,коликонтрастністьдовестидокраю—щобсталозовсімтемноабозовсімяскраво.Нічогоневидно.Тавсеоднохтосьтамє!Колинапружитизір.Самецеяівідчуваю.Щоцелюдинавовечійшкурі.Щовонанезла.Щоценавітьнелюдина.Очамневидно,алезрозуміло.Щотамєщось,схоженаобраз,намальованийсимпатичнимчорнилом…—івонацмокнулаязиком.—Поганопояснюю!

—Тані,добре.—Справді?— Дуже, — підтвердив я. — Здається, я розумію, що ти хочеш сказати. Тільки мені

потрібенчас,щобусецеосмислити.ПроїхавшичерезЦудзідойдобравшисьдоморя,язупинив«субару»міждвомабілими

лініями на автостоянці поряд з сосновим бором. Автомобілів тут майже не було. ЯзапропонувавЮкітрохипрогулятися.Бувприємнийквітневийдень.Ледь-ледьповіваввітер,море було спокійне. І тільки край берега хлюпалися, то накочуючись, то відступаючи,маленькі хвилі — здавалося, ніби далеко в морі хтось легенько струшує простирадло.Неквапливі, регулярні хвилі. Серфери, втративши надію на вітер, повилазили на сушу ікурили,сидячинапіскуусвоїхгідрокостюмах.Димвідспалюваногосміттяздіймавсямайжепрямо в небо, а ліворуч у легкому серпанку проступав, як міраж, острів Еносіма.Велетенський чорний пес, наче над чимось задумавшись, розмірено біг зліва направо похвилерізу.Увідкритомуморівиднілокількарибальськихсуден,авнебінаднимибезшумнокружлялазграячайок,схожанабілийвихор.Інаморівідчувавсяприхідвесни.

Ми попростували пішохідною доріжкою вздовж берега. Зустрічаючи по дорозі толюбителів бігу підтюпцем, то школярок на велосипедах, ми неквапом пройшли в напряміФудзісави,відшукализручнемісценапляжі,сілийпочалиспоглядатиморе.

—Ічастотицевідчуваєш?—спитавяЮкі.—Нетакчасто,—відповілавона.—Іноді.Тількиінодівідчуваю.Такихлюдей,через

яких я це відчуваю, не дуже багато. Зовсім мало. Та й я сама намагаюся уникати такоговідчуття.Яктількивонопрокльовується,стараюсьякнайменшепроцедумати.Аколивонотаки приходить— вмить замикаюся. Бо загалом знаю,що ось-ось воно почнеться.Колижзамкнуся — відчуття вже не таке глибоке. Як і тоді, коли заплющуєш очі. Коли зірвимикається. Інічогоневидно.Знаєш,щощосьє, алейогонебачиш.Цесхоженате, якукінотеатрі заплющуєш очі, коли очікуєш появи на екрані чогось страшного. І сидиш, неворушачись,покивононепройде.

—Ачомутизамикаєшся?— Бо неприємно, — відповіла вона. — Колись, у дитинстві, не замикалася. У школі,

бувало, як щось відчую — вголос кажу. І цим усім настрій псувала. Інакше кажучи, япередчувала,щохтосьпораниться.Іказалаподружкам:«Осьвонапораниться».Врешті-решт,так іставалося.Таківипадкиповторювалисянеодинраз. Іпоступововсіпочалиставитисядо мене, як до відьми. Навіть «відьмою» обзивали. І це мене ображало. А тому відтоді явирішиланічогонікомунеговорити.Нікому.Яктількищосьвідчувала—відразузамикалася.

—Аотзімноюнезамкнулася,правда?Воназдвигнулаплечима.—Усесталосянадтораптово.Навітьневстиглаостерегтися.Якосьнесподівановиник

цейобраз.Коливпершевас зустріла.Вготельномубарі.Саметодіяслухаламузику,якийсь

рок…чи то «DuranDuran», чи тоДевідаБові…Колимузику уважно слухаєш—втрачаєшпильність,правда?Ятодірозслабилася.Томуйлюблюмузику.

—Тощо,втебедарясновидіння?—спитавя.—Якщо,наприклад,можешпередбачити,щохтосьпораниться.

—Таяксказати…Гадаю,тутусе-такищосьінше.Янепередбачую,атількивідчуваюатмосферу, в якій може щось статися. Розумієте? Скажімо, необережність абосамовпевненість у спортсмена, що виконує вправи на турніку. Чи, наприклад, надмірнувеселістьлюдини.Йосьтодімененакриваєщосьсхоженахвилютакогопочуття.Почуття,що сприймається як згусток повітря. І я усвідомлюю небезпеку. Після того з’являєтьсяпорожній сон… А потім те саме справді стається. Це не ясновидіння. А щось набагатотуманніше. Та воно буває, його видно. Тільки я вже нікому нічого не кажу. Бо якбиспробуваласказати—менеобізвалибвідьмою.Япростоспостерігаю.Бачу,щоотзаразоцялюдинаобпечеться.Івонаобпікається.Однаквонанеможеменінівчомудорікнути.Якийжах, правда? Я себе за це ненавиджу. Тому замикаюся. Якщо замикаюся, то перестаю себененавидіти.

Вонавзялажменюпіскуйдивилася,яквінвисипаєтьсяміжпальцями.—Чоловік-Вівцясправдііснує?—Справді,—відповівя.—Утомуготеліємісце,девінживе.Утомуготелієщеодин,

інший готель. Як правило, його не бачать. Але колишній готель там залишився. Йогозалишили для мене. Бо те місце— моє. Чоловік-Вівця там живе і з’єднує мене з різнимиподіямиталюдьми.Цемоємісце,іЧоловік-Вівцянаменетампрацює.Безньогоянізчимнез’єднаюся.Вінусімцимуправляє.Якоператортелефонноїстанції.

—З’єднує?—Ага.Ячогосьшукаюіхочузчимосьз’єднатися.Івінз’єднує.—Незовсімрозумію.Таксамо,якЮкі,явзявжменюпіскуйдивився,яквінвисипаєтьсяміжпальцями.—Яйсамневсерозумію.АлетакпояснивменіЧоловік-Вівця.—Ідавновінзвами?Якивнув.—Так, давно. З дитинства.Я весь час це відчував.Що хтось там є. Та от конкретної

формиЧоловік-Вівцянабравнетакдавно.Інабиравїїпоступоводлясвіту,вякомужив.Чимбільшеядорослішав.Питаєш,чому?Самне знаю.Може, тому,щовцьомубулапотреба. Івиникла вона, напевне, через те, що я дорослішав і багато чого втратив. І щоб вижити,потребувавдопомоги.Щоправда,явцьомунедокінцявпевнений.Можливо,булаякасьіншапричина.Янеперестаюпроцедумати.Алепокищонідочогонедодумався.Якдурень.

—Викому-небудьпроцерозповідали?—Ні,нерозповідав.Навітьякбирозповів,ніхтоменінеповіривби.Ніхтонезрозумівби.

А,крімтого,янезумівбиякслідпояснити.Ти—перша,комуявідкрився.Меніздалося,щотобіможнарозповісти.

—Ятакожнікомутакдокладнонерозповідала.Вампершому.Япостійномовчала.Татоймамадещопроцезнають,аленевідмене.Відсамогомалкуменіздавалося,щопротакіречіневарторозповідати.Яцевідчувалаінстинктивно…

—Якдобре,щомизтобоюпоговорили!—сказавя.—Іви—одинзвідьомськоїкомпанії…—сказалаЮкі,перебираючипальцямипісок.Покимиповерталисяназаддоавтомобіля,Юкірозповідаламеніпрошколу.Проте,яка

жахливасередняшкола.—Відлітніхканікулдошколиянеходжу,—сказалавона.—Нетому,щовчитисяне

маю охоти. Просто саме це місце мені не до душі. Терпіти не можу. Як іду до школи—настрійпсуєтьсятак,щовідразунудить.Щоднятамблювала.Аколиблювала—зновзменезнущалися.Всізнущалися.Навітьучителі…

—Бувшитвоїмоднокласником,яніколинезнущавсябзтакоївродливоїдівчини,якти.ЯкусьхвилинуЮкідивиласянаморе.— А хіба не буває навпаки — що знущаються, бо вродлива? Крім того, я — дочка

знаменитості. А таких або страшно цінують, або страшно дражнять— одне з двох. Менівипало друге. Я ні з ким не можу здружитися. Весь час перебуваю в напруженні. І мушузамикатисявсобі.Таніхтоцьогонезрозуміє.Того,чомупостійнотремчу.Аколитремчу—схожанадикукачку.Ітодівсізменезнущаються.Якапідлота!Неймовірна.Соромнозаних.Невіриться,щоможнатакеробити…

Ястиснувїїрукувсвоїй.—Усебудевпорядку!—сказавя.—Тазабудьусіцідурниці.Аходитидошколичерез

силунетреба.Якнехочеш—неходи.Щотакешкола—самдобрезнаю.Жахливемісце!Тамусякі дурні кирпу гнуть. Вчителі-нездари вдають із себе розумників. Правду кажучи,вісімдесят відсотків з них — безголові ідіоти або садисти. А, може, й усе разом. Відпостійнихстресівдоходятьдокраюіпотімганебнимчиномзганяютьсвоюзлістьнаучнях.Беззмістовних і дріб’язковихправилушколі—хоч греблюгати.Створена системадушитьіндивідуальність, а телепні без жодної крихти уяви отримують добрі оцінки. І раніше такбуло.І,мабуть,тепертаксамо.Нічогонезмінилося.

—Висправдітакдумаєте?—Звичайно.Пронікчемністьшколиямігбиговоритигодинами.—Алежсередняшкола—цеобов’язковаосвіта…—Танехайнадцимсушатьсобіголовуінші,анети.Тинезобов’язанаходититуди,дез

тебе знущаються.Анітрохи не зобов’язана. Ти маєш право сказати: «Не хочу!». І сказати цевголос.

—Ащожбудезімноюпотім?Усецеповторюватиметься?—Іявсвоїтринадцятьтаксамодумав,—заспокоювавя.—Щовсежиттязімноютак

буде.Ні,такзтобоюнебуде.Щосьтакиналагодиться.Аякненалагодиться—тодіщеразподумаєш,щоробити.Щетрохипідростеш—ізакохаєшся.Тобікуплятьбюстгальтер. Ітиподивишсянасвітзовсіміншимиочима.

— Який ви дурень! — обурено сказала Юкі. — Та всі сьогоднішні тринадцятирічнідівчатавжемаютьбюстгальтери.Винапівстоліттявіджиттявідстали.

—Ого!—здивувавсяя.—Ага,—сказалавона.Іщеразпідтвердила:—Ви—дурень!—Можливо…—відповівя.Вонамовчкиобігналаменейпопрямуваладоавтомобіля.

24Колимиприбулидосадиби їїбатьканеподаліквідморя,вжепочалосмеркати.Старий

просторийбудиноктонувусадузнезліченноюкількістюдерев.Територіянавколоньогощезберігаласлідитогочасу,колипляжСьонанвважавсязоноюприбережнихвіл.Навколишнійспокій і тишаякнайкраще гармоніювали з веснянимисутінками.Подекудина гілках сакуринабухалибруньки.Яквідцвітесакура—розпуститьсвоїбутонимагнолія.Завдякицьомузавідтінками барв і запахів вдається відчути, як день за днем потроху змінюють одна однупорироку.Тількиподумати,щодесьзалишиласятакамісцина!

СадибаМакімурибулаобгородженависокимдощанимпарканом,ворота,якудавнину,увінчувавдвосхилийдах.Назовсімновійтабличцікрасувавсянапис«Макімура»,зробленийчорноюфарбою.На наш дзвінок незабаром з’явився високийюнак років двадцяти п’яти, зкороткоюстрижкою,привітнийякдомене,такідоЮкі,йпровівнасудвір.Буловидно,щозЮківінзустрічавсянеодинраз.Івсміхавсятаксамощиройприязно,якҐотанда.Хоч,правда,Ґотандамавнабагатовишуканішийвигляд.Ведучинасдоріжкоюуглибинусаду,юнакменісказав,щодопомагаєМакімурі-сенсею[36]увсьому.

— Воджу автомобіль, доставляю рукописи, збираю матеріали для вивчення, граю зсенсеєм у гольф і маджонг[37], супроводжую його в закордонних подорожах — загаломроблювсе,щотреба,—пояснюваввінменірадісно,хочаянічоговньогонепросив.—Якудавнинуказали,я—ученьмайстра.

—Ага,—відповівя.Здавалося,щоЮкіхоческазати«Якадурість!»,алезмовчала.Мабуть,все-такизнає,якз

кимрозмовляти.Макімура вправлявся у гольфі в саду за будинком. Від сосни до сосни тяглася зелена

сітказбілоюмішеннюпосередині,вякувінціливсям’ячиком.Булочути,якйогоключказприсвистом—ф’ю-у-у!—розтиналаповітря.Одинзнайненависнішихдляменезвуківусвіті.Звучитьумоїхвухахубогойсумно.Цікаво,чому?Вседужепросто.Яставлюсядогольфаупереджено—безжодноїнацепричининенавиджугольфяквидспорту.

Помітивши нас, Макімура обернувся й поклав ключку на землю. Потім взяв рушник,старанновитерпітзобличчяісказав,звертаючисьдоЮкі:

—Отдобре,щоприїхала!Юківдала,щонічогонепочула.Відвернувшисьубік,вийнялазкишеніжакетажувальну

гумку, розгорнула, сунула до рота й почала голосно чвакати.Фантик від гумки скрутила вкулькуіпожбурилавнайближчийкадібецьздекоративнимкущиком.

—Тибхочпривіталася,—сказавМакімура.— День добрий… — процідила крізь зуби Юкі. І, запхавши руки в кишені, кудись

подалася.—Гей,принесипива!—гаркнувМакімурасвоємуучневі.—Слухаюсь!—добрепоставленимголосомвідповівтойіпоспішивізсадудобудинку.

Макімураголосновідкашлявся,сплюнувназемлюізновувитеррушникомобличчя.Нібинепомічаючимене, він якусь хвилину не спускав очей з зеленоїмішені на сітціміж соснами.Здавалось — підсумовував свої спортивні досягнення. А я тим часом споглядав порослімохомкаменісадовоїдоріжки.

Вся ця сцена видаласямені неприродною,штучною і трохи безглуздою. І не тому,щовийшло щось не так або хтось припустився помилки. Просто все це дуже скидалося напародію. Наче всі виконували виділені їм ролі. Вчитель та учень… «В ролі учня Ґотанда

виступивбикудиелегантніше,—подумавя.—Навітьприпоганомусценарію».—Кажуть,щотидопомігЮкі,—сказавМакімура.—Нічого особливого,— відповів я.—Просто разом сіли в літак, разом повернулися

додому,отівсе.Цевамвеликеспасибізате,щодопомоглименізполіцією.—А-а,це…Дрібниця.Тимсамиммизтобоюрозквиталися.Можешнетурбуватися.Крім

того,дочкарідкоколипроситьменещосьзробити.Такщонеберисобіцьогодоголови.Аполіцію я сам давно не переношу. У шістдесятих роках ускочив в халепу. Я ж був колоПарламентувтойчас,колизагинулаМітікоКамба…[38]Давноцебуло.Дужедавно…

Поцихсловахвіннагнувся,піднявізземліключкуі,легенькопостукуючинеюпонозі,змірявменезголовидонігізнігдоголови.Здавалося,нібинамагавсязрозуміти,якийзв’язокіснуєміжмоїмобличчямтаногами.

—Колисьдавнолюдичіткорозрізняли,щотакесправедливість,ащо—ні,—сказаввін.Ямлявокивнув.—Угольфграєш?—Ні,—відповівя.—Нелюбишгольфа?—Важкосказати,люблючинелюблю.Боніколинеграв.Вінзасміявся.—Наврядчитакбуває,щоблюдине знали,люблятьвонигольфчині.Більшістьтих,

хто в гольф ніколи не грав, його не любить. Це факт. То можеш говорити чесно. Я хочупочутитвоюдумку.

—Якщочесно—нелюблю,—зізнавсяячесно.—Чому?— Ну… Враження таке, ніби все це для задурювання людей, — відповів я. — Всі ці

помпезні ключки, візочки і прапорці. Франтуваті костюми та взуття. Всі ці присідання зпридивляннямдоморіжка,настовбурченнявух—осьщоменінеподобається.

—Настовбурченнявух?—перепитаввінздивовано.—Ну,цеятак,трохиприскіпуюся.Іненадаюцьомузначення.Ятількихочусказати,що

вся атмосфера навколо гольфа мене дратує. А «настовбурчення вух» — просто жарт, —пояснивя.

Макімуразновувидививсянаменепорожнімиочима.—Титрохидивний,правда?—спитаввінмене.—Тані,недивний,—заперечивя.—Звичайнісінькалюдина.Тількижартуюневдало.Незабаром учень приніс на таці дві пляшки пива і склянки. Поставив тацю на східці

веранди,відкоркувавпляшки,розливпивопосклянках.Ізник—таксамошвидко,якпередтим.

—Ну,пий!—присівшинасхідці,сказавМакімура.—Завашездоров’я!—промовивяівипив.Угорліменіпересохло,іпивоздавалосяна

дивосмачним.Таябувзакермом,атомубагатопитинеміг.Однієїпляшкидосить.ТочноговікуХіракуМакімуриянезнав,алезвиглядуйомуможнабулодатироківсорок

п’ять, не менше. Зросту невисокого, він завдяки міцній статурі здавався більшим, ніж бувнасправді.Широкіплечійтовстіруки.Навітьтрохизагрубашия.Зтрохитоншоюшиєювінмігбисприйматисяякспортсмен,однакподвійнепідборіддяіфатальніскладкипідвухамивиказуваливньомулюдину,якавпродовжроківнедотримуваласяздоровогоспособужиття.Іщобпозбутисяцихвад,ніякийгольфнедопоможе.Видно,щовінстарів.Рокибралисвоє.На фотографіях, які я бачив колись давно, ХіракуМакімура мав вигляд стрункогоюнака зпроникливимпоглядом.Некрасеня,алезчимосьтаким,щопритягувалодосебелюдей.Іщо

засвідчуваловньомусправдіперспективногомолодогописьменника.Скількироківтомуцебуло?П’ятнадцять,шістнадцять?Інодійогоочіздавалисяпрекраснимийчистими—залежновід того, як падало світло, і під яким кутом на них дивилися. Волосся коротке, сивувате.Темна засмага—очевидно, від гри в гольф—приємнопоєднувалася з теніскою«Lacoste»кольоручервоноговина.Звісно,незастебнутоюпідгорлом.Черезнадтотовстушию.Узагалічервоною теніскою «Lacoste» важко шикувати. Людям з надто тонкою шиєю вона надаєжалюгідного вигляду. А товстошиїх ніби душить. Рідко коли вона саме до міри. «А отҐотандівоналичилаб»,—подумавя.Гей,перестань!Нісловапронього!

—Ячув,нібитищосьпописуєш,—сказавМакімура.— Та яке там «пописуєш», — відповів я. — Всього-на-всього пропоную тексти для

затиканнядірокурекламі.Будь-чим.Лишбитекстбув.Требажкомусьітакеписати.Отяйпишу!Всеоднощорозгрібаюкучугури.Культурницькікучугури…

— Розгрібаєш кучугури?— перепитав Макімура. І зиркнув на ключку для гольфа підногами.—Цікавийвираз…

—Дякую,—сказавя.—Любишписатитексти?—Те,щоятеперроблю,неможналюбитичинелюбити.Боценетакоговисокогорівня

робота.Однак,яснаріч,ямаюсвоїспособиефективногорозгрібаннякучугур.Своїхитрощі,ноу-хау, позицію, манеру докладання зусиль тощо. Над такими речами мені думати ненабридає.

—Якаточнавідповідь!—майжезахопленосказаввін.—Нанизькомурівнівсепростіше.—Гм-м-м…—промимриввін. І замовкнасекундп’ятнадцять.—Цетисампридумав

вираз«розгрібаннякучугур»?—Так…По-моєму,сам,—відповівя.— Ти не проти, якщо я його десь використаю? «Розгрібання кучугур». Цікавий вираз.

«Культурницькерозгрібаннякучугур».—Будьласка…Боцежнепродажавторськогоправа.—Ярозумію,щотимаєшнаувазі,—сказавМакімура,посмикуючивухо.—Інодіясам

цевідчуваю.Якмалозмістувтому,щопишу.Іноді…Колисьбулонетак.Світбувнабагатоменшим. Усе вдавалося тримати під руками. Чітко розуміти, що зараз робиш.Що від тебевимагають люди.Мас-медіа не мали таких велетенських розмірів. Усі ніби жили в одномумаленькомуселі.Ізналиоднеодноговобличчя…

Висушившисвоюсклянку,вінузявдругупляшкупивайналивнамобом.Явідмовлявся,тавіннезвертавнацеуваги.

— А от тепер усе не так. Ніхто не розуміє, що таке справедливість. Ніхто. Коженпорпається тільки в тому,що в нього перед носом. Розгрібає кучугури…Як ти кажеш,—додав він і знову перевів погляд на зелену сіткуміж двома деревами.На траві лежали білім’ячики,штуктридцять-сорок.

Яковтнувпива.Макімурадумав,щобіщесказати.Часминав,алецейогонебентежило.Бовінзвик,що

всі дивлятьсяйому в рот, колищось розповідає.Небулоради—я такожчекав.А він тимчасомпощипуваввухо.Так,нібиперераховувавпачкуновихбанкнот.

—Моядочкадотебедужеприхилилася,—сказаввіннарешті.—Такпростовонанідокогонеприхиляється.Тобтомайженідокого.Зімноюпо-людськомунерозмовляє.Зматір’ютакожвідмовчується,алепринаймніповажає.Аотмене—ні.Зовсім.Навітьглузує.Нізкимнедружить.Кількамісяцівтомуйдошколипересталаходити.Всіднісидитьдомайслухає

музику, від якої барабанні перетинки лопаються. Важкий підліток, можна сказати… Це йучителька підтвердила. З людьми не знаходить спільної мови. А от до тебе прихилилася.Цікаво,чому?

—Справді,чому?—повторивя.—Зійшлисяхарактерами?—Можливо…—Щотидумаєшпронеї?Передтимяквідповідати,ятрохиподумав.Здалося,нібиянаусномуіспиті.Івирішив,

щотребадаватищирувідповідь.— Важкий вік. Сам по собі важкий, а тут ще додалися непрості сімейні обставини.

Настількинепрості,щонепіддаютьсявиправленню.Тимпачещонікогоценетурбує.Ніхтонехочебратинасебевідповідальності.Тожїйнемазкимпоговорити.Немакомувідкритисвоюдушу.Зболенудушу. Інемалюдини,якаб їївилікувала.Внеїдужезнаменитібатьки.Надто красиве обличчя. Надто важкий тягар лежить на її тендітних плечах. І, крім того,незвичайначутливістьчищо…Загалом,разючавідмінністьвід інших.Однак заприродоювонадужещира.Якбихтосьпронеїякслідпотурбувався—знеївирослиблюди.

—Тапронеїніхтонетурбується…—Виходить,щотак.Макімураглибокозітхнув.Потімвідняврукувідвухайдовгорозглядавкінчикипальців.— Так, ти правду кажеш. Чисту правду. Та я нічого не можу зробити. По-перше, при

розлученніяпідписавдокумент,вякомузобов’язавсязовсімневтручатисяувихованняЮкі.Іншоговиходуянемав.Бовтойчассильнобігавзажінкамийнемігнавітьписнути.Правдукажучи,йцьогоразуямавбипопроситидозволувАменазустрічздочкою.Щозабезглуздіімена—Аме,Юкі…Вусякомуразі,таквийшло.По-друге,якявжерозповідав,Юкіставитьсядоменеякдочужого.Хочбищояказав—неслухається.Томуянеможунічимїйзарадити.Та я її люблю.Що й казати, одна-єдина дитина. А допомогти не вдається. Не маю прававтручатисявїїжиття.

І він знову подивився на зелену сітку. Вечірня темрява густішала.М’ячики для гольфабіліливтравітак,нібихтосьрозсипавцілийкошиккістоксуглобів.

—Алежнегодитьсядивитисянавсеце,склавшируки!—сказавя.—Їїматизголовоюв своїй роботі, гасає по світу, а подумати про дитину не має часу. Навіть забуває про неї.Залишила їївготелінаХоккайдобезгрошавкишені—ізгадалатількичерезтридні.Тридні!ДитинупривезливТокіо, і вонасидитьбезвилазновквартирі, слухаєрок іхарчуєтьсясмаженоюкурятиноютакексами.Дошколинеходить.Нізкимнедружить.Якнекрути,атакаситуація—ненормальна.Може,вискажете:непхайносавчужусім’ю,обійдемосябезтвоїх порад. Та їй від цього буде тільки гірше.Аможе, яміркуюнадто прагматично, абонадтораціонально,абозпозиційсередньогокласу?

—Тані,типравийнавсістовідсотків,—відповівМакімура.Іповільнокивнув.—Усесаметак.Янемаючимзаперечити.Типравий інадвістівідсотків.Атомуяхочузтобоюпорадитися.Томузапросивтебесюди.

Мене охопило зловісне передчуття. Кінь упав. Індіанці перестали бити в барабани.Насталамертватиша…Кінцеммізинцяяпошкрібскроню.

—Іотяподумав,читинемігбиприглянутизаЮкі,—сказавМакімура.—Приглянути—нетеслово.Простоінодізнеюзустрічатися.Дві-тригодининадень.Розмовлятивдвох,ходитикудисьразоміїстищосьнормальне.Цьогобулобдосить.Затакуроботуяплататиму.Як домашньому вчителеві, якому, однак, не треба чогось навчати. Я не знаю, скільки тизаробляєш, але, гадаю, приблизно таку ж плату я тобі можу гарантувати. Вільний час

використаєш,яктобізаманеться.Єдинаумова—щобтизустрічавсязнеющоднявпродовжкількохгодин.Нуяк—непоганапропозиція?ЯтакожзАмепроцепотелефонупоговорив.Вона зараз на Гаваях. Фотографує. Я їй пояснив ситуацію — і вона зі мною погодилася:мовляв,требатебепопросити.Вонапо-своємутакожпроЮкітурбується.Вонатрохинемовсаманесвоя.Знервамивнеїневсегаразд.Алестрашноталановита!Томуінодіголовавнеїнеспрацьовує.Так,нібизапобіжникплавиться.Ітодівоназабуваєпровсенасвіті.Нізоднимпрактичнимзавданнямнеможевпоратися.Навітьвіднятичисланезуміє.

— Я не розумію, — сказав я, мляво всміхаючись. — Хіба ви не знаєте, що дитиніпотрібнабатьківськалюбов?Упевненість,щохтосьбезкорисноіщироїїлюбить.Такогояїйдати не можу. Можуть дати лише батьки. Ось що треба чітко усвідомити і вам, і вашійдружині.Цепо-перше.По-друге,дівчинітакоговікубудь-щопотрібнаподружка-ровесниця,зякоювонамоглабпоговоритипощирості.Ужецьогобулобдосить,щобїйсталолегше.Ая—чоловікйнабагатостаршийзанеї.Крімтого,ніви,нівашадружинапромененічогонезнаєте,чинетак?Узагалітринадцятирічнадівчина—впевномурозуміннівжедоросла.Вонадуже вродлива і, крім того, психічно нестійка. Хіба можна таку дитину довіряти зовсімнезнайомомучоловікові?Власне,щовизнаєтепромене?Танедавноменеполіціязатрималаузв’язкузубивством.Аякщоявкоротивжиттялюдині,щотоді?

—Тоцетивбив?— Та ні! — відповів я, зітхнувши. І батько, і дочка спитали те саме. — Нікого я не

вбивав!—Отідобре.Ятобівірю.Якщотикажеш,щоневбивав,—значить,невбивав.—Ачогоцевименівірите?—Тинезтих,щолюдейвбивають. Інезтих,щоґвалтуютьнеповнолітніхдівчат.По

тобі видно, — відповів Макімура. — Крім того, я довіряю інтуїції дочки. З ранньогодитинствавонавнеїнадзвичайногостра.Нетака,якувсіх.Якбицекращесказати…Такагостра,щоінодістаєнепособі.Якумедіума.Інодіздається,щовонабачитьте,щоіншимневидно.Тобіщосьтакевідоме?

—Начебто…—відповівя.—Ягадаю,такуздатністьвонауспадкувалавідматері.Їїексцентричність.Тількимати

спрямувалатуенергіювмистецтво.Івийшлоте,щолюдиназиваютьталантом.АотЮкіщенезнає,нащоїїспрямувати.Тожцяенергіянагромаджуєтьсябезжодноїконкретноїметийпереливається через вінця.Як вода з бочки…Загалом вона схожанамедіума.Щой казати,материнськакров.Чогосьподібноговмененема.Зовсім.Всієїцієїексцентричності.Атомунідружина,нідочканевважаютьменесвоїм.Правдукажучи,життяразомзнимименетрохивтомило.Мені тепер на жінок дивитися неохота. Напевне, ти не уявляєш собі, що означаєжитиразомзними—зАметаЮкі.Суцільнанепередбачливість.Якпогода.Та,звісно,я їхлюблю. ІнодірозмовляюзАмепотелефону.Алевдругежитиразомнемаюбажання.Боцепекло.Якщовменейбувписьменницькийдар—авінтакибув!—тотакежиттяпожерлойогодоостанку.Чеснеслово.Хоча,гадаю,незважаючинатаківтрати,явтримавсянаплаву.Успішно розгрібав кучугури. Як ти правильно казав. Чудовий вираз… Так, а про що миговорили?

—Проте,чиможнаменівірити.—Так…Явірю інтуїціїЮкі.Вонавіритьтобі.Атому і я тобівірю. І тиможешмені

вірити. Не така вже я погана людина. Іноді пишу всякий непотріб, але зовсім не поганалюдина…—Вінзновувідкашлявсяісплюнувназемлю.—Ну,тояк?Тиготовийпітинаце?ТобтоприглянутизаЮкі.Все,щотикажеш,ядобрерозумію.Яснаріч,доглядатидітей—обов’язок самих батьків. Але цей випадок особливий. Як я вже казав, у мене руки зв’язані.

Крімтебе,менінеманакогопокластися.Я довго дивився, як тане піна вмоїй склянці. І зовсім не знав,що далі робити.Дивна

сімейка…ТроєчудіївтаученьП’ятниця.СправжнікосмічніРобінзони…[39]—Янепротитого,щобінодізнеюзустрічатися,—відповівя.—Алетількинещодня.

Уменейтаксвоєїроботипогорло,а,крімтого,зустрічатисязлюдьмизаобов’язкомменінедо душі. Коли захочу — зустрінуся. Платити мені не треба. Поки що мені своїх грошейвистачає.АзустрічаємосямизЮкіякдрузі,тожчастуванняоплачуюсам.Осьлишенатакихумовахяготовийпристатинавашупропозицію.Юкійменіподобається.Менізнеюцікавоспілкуватися.Однаквідповідатизанеїянеможу.Сподіваюсь,вименерозумієте.Отожякбищосьсталося—врешті-решт,усявідповідальність,безперечно,ляженавас.Щейтомуянеможубративідвасгрошей.

Макімуравсекивавголовою. Ікожногоразускладкипідйоговухамитряслися.Гроювгольфїхнепозбутися.Потрібнанабагатокардинальнішазмінаспособужиття.Танаврядчивінзможецезробити.Якбиміг,томавбизробитицераніше.

— Я добре розумію, що ти хочеш сказати. У твоїх словах є логіка, — відповівМакімура.—Іяне збираюсяперевалюватинатебебудь-якувідповідальність.Пронеї тобівзагалі не треба думати. Я просто не маю іншого виходу, і тому уклінно прошу в тебедопомоги. Про відповідальність мова не йде. Що ж стосується грошей, то про цепоговоримо коли-небудь пізніше, у відповідний час. Бо я з тих людей, які не забуваютьповернутисвоїхборгів.Запам’ятайценамайбутнє.Атепер,може,тийправий,япокладаюсяна тебе.Роби якхочеш.Якщоматимешпотребув грошах—зв’яжися зімноюабо зАме. Збудь-ким.Ніхтознаснесидитьбезгрошей.Тожнецеремонься.

Япромовчав.—Явідразупомітив,щотивперталюдина,—додаввін.—Тані.Невперта.Простоядумаюврамкахособистоїсистеми.—Особистасистема…—повториввін.Ізновупосмикавсебезавухо.—Унійуженема

жодного сенсу. Все одно що самому робити ламповий підсилювач. Замість того, щобвитрачати час на його складання, краще піти в аудіомагазин й купити собі новенький натранзисторах. Обійдеться дешевше, і звук буде приємніший. А якщо поламається, відразуприйдуть додому й полагодять. Коли ж купуватимеш новий— старий заберуть в рахунокплати.Внашчаснемамісцяособистимсистемаммислення.Незаперечую,щобувчас,коливони мали певну цінність. А тепер — не так. Усе купується за гроші. І навіть мислення.Придбав підходяще, і приєднуй до свого життя. Дуже просто. І відразу можешкористуватися. Долучив одну деталь до іншої — й усе готове. Щось застаріє — можешзамінити.Такзручніше.Ачіплятимешсязаособистусистему—відстанешвіджиття.Якневпораєшсязкермомнаповороті—вуличномурухузаважатимеш…

—Суспільстворозвиненогокапіталізму,—підсумувавя.—Саметак,—погодивсяМакімура.Ізновунахвилинузамовк.Навколо зовсім стемніло. Десь поблизу нервово гавкав собака. Хтось, щоразу

запинаючись,гравнапіаніносонатуМоцарта.Макімурасидів,схрестившиноги,насхідцяхверанди і в задумі потягував пиво. «Після повернення до Токіо мені трапляються якісьхимернілюди,—подумавя.—Ґотанда,двівисококласніповії(одназнихужемертва),двакрутихагентиполіції,ХіракуМакімуратайогоученьП’ятниця».Вдивляючисьутемнийсадіприслухаючись до собачого гавкоту та звуків піаніно, я щораз більше відчував, нібиреальність навколо мене поступово тане й тоне в пітьмі. Навколишні предмети втрачалипервіснуформу,перемішувалисяміжсобоюівсвоїйцілковитійбеззмістовностіоберталисявзагальнийхаос.ВишуканіпальціҐотандинаспиніКікі;вулицізасніженогоСаппоро;Кізонька

Мейзїї«ку-ку!»;пластмасовалінійка,щоляскаєподолоніагентаполіції;постатьЧоловіка-Вівці,якийчекаєнаменевглибинітемногокоридору—всецезливалосяводнеціле.«Може,япростовтомився?»—подумавя.Ні,невтомився.Простонавколишняреальністьнеждано-негаданорозтанула.Розтанула—йперетвориласянакруглийзгустокхаосу,схожогонаякесьнебесне тіло. І водночас піаніно все бринькало, а собака все гавкав. Хтось намагався меніщосьсказати…

—Гей!—озвавсяМакімура.Япідвівголовуйглянувнанього.—А тиж знав цюжінку, правда?— сказав він.—Ту, яку вбили. Я в газеті прочитав.

Здається,цесталосявготелі,такчині?Вгазетінаписали,щоїїособуневстановлено.Щовїї гаманці знайшли тільки візитну картку і власника картки допитують. Твого прізвища ненадрукували.Засловамимогоадвоката,вполіціїтивпертостверджував,щонезнаєшїї.Анасправдізнаєш,хібані?

—Чомувитакдумаєте?—Простотак…—Вінвзявключку,виставивїїпередсобою,якмеч,івидививсянаїї

кінець.—Здалося,ніби тищосьприховуєш.Чимдовшея з тобоюрозмовляю, тимбільшеменітакздається.Типрискіпливийдодрібниць,алепоблажливийдоголовного.Видно,щомислиш за таким зразком.Цікава вдача. Ти чимось схожийнаЮкі.Працюєш,щоб вижити.Людямважкотебезрозуміти.Спіткнешся—ітобікінець.УцьомутизЮкі—обоєрябоє.Оті цього разу, вважай, тобі пощастило. Бо з поліцією краще не мати справи. Цього разу тивідкрутився,анаступного,може,йневдасться.«Особистасистема»—річдобра,алеякщотиспираєшсятількинанеї,томожнаногиполамати.Вженетічаси…

—Таянанеїнеспираюся,—заперечивя.—Скоріше,всецесхоженарухивтанці.Назвичнірухи.Неголова,атілопронихпам’ятає.Колизвучитьмузика,тілосаморухається.Інемаєзначення,якщонавколонавітьщосьзмінилося.Танецьнадзвичайноскладний,інетребавідволікатиувагинате,щовідбуваєтьсянавколо.Боякпочнешвідволікатися—зіб’єшсязритму.Іздаватимешсянезграбним.Невдусічасу…

—Тиякийсьдивний,—сказаввін.—Щосьменінагадуєш…Аотщо?—Цікаво, що?— спитав я. Може, картину Пікассо «Голандська ваза і три бородатих

вершники»?—Однактименіподобаєшся,іятобідовіряю.Тожвибачзанастирливість,алеприглянь

заЮкі.Прийдечас—іятобівіддячу.Яніколинезалишаюсявборгу.Здається,явжецеказав,правда?

—Так,ячув.—Отідобре!—сказавМакімура.Іприставивключкудоверанди.—Більшенічоговгазетахнеписали?—допитувавсяя.—Майженічого.Тільките,щоїїзадушилипанчохою.Щоготельнайвищоїкатегорії—

безнадійнемісцедлярозслідування.Нічогопрожертвуневідомо,навітьіменініхтонезнає.Написали,щоїїособувстановлюють,отівсе…Таківипадкичастотрапляються.Таневдовзіпроньогозабудуть.

—Мабуть,—погодивсяя.—Хочайневсі,—сказаввін.—Можливо,—відповівя.

notes

Примітки

1Кіт Херінґ (1958–1990) — відомий американський художник у стилі «нью-арт»,

прославивсясвоїмиграфітівнью-йоркськомуметро.(Тутідалі—прим.перекладача.)

2Одна з відеоігор про Пекмана — персонажа, який рухається по пунктирній лінії,

наражаючисьначудовиськ.

3ДартВейдер—верховодатемнихсилукіносеріалі«Зорянівійни».

4Адам Ант — псевдонім Стюарта Ґодарда, зірки англійського панк-року 70-х років

минулогостоліття.

5«J&B»—шотландськийвіскі.

6Якудза—японськийрізновидмафії.

7Акасака—одинзпрестижнихцентральнихрайонівТокіо.

8Ґіндза—центральнийкварталТокіо.

9ОдинзрізновидіввідеогрипроПекмана.

10Натякнаоднузворогуючихсторінуфільмі«Зорянівійни».

11Кендо—традиційнефехтуваннянамечах.

12Ханеда—найближчийдоцентруТокіоаеропорт.

13ДжекКеруак(1922–1969)—відомийамериканськийписьменникзпокоління«бітників».

14ДядькоСкрудж—негативнийперсонаж«Різдвянихісторій»ЧарльзаДіккенса.

15Юкі(яп.)—сніг.

16«ІпорцеляновалялькавстаромуГонконгуждемогоповернення».

17Часизмінюються.

18Силапозитивногомислення(англ.).

19Відповідаєдев'ятомукласуукраїнськоїшколи.

20Сібуя—одинзголовнихрайонівТокіо.

21Аме(яп.)—дощ.

22Аояма—стараназватериторіїТокіо,щотепервходитьузахіднучастинурайонуМінато

йсхіднучастинурайонуСібуя.

23«Шафт»—фільмГордонаПаркса(1971року),вякомуголовнимгероємвиступаєДжон

Шафт (його роль виконує Ричард Раунтрі), негр-детектив.Музику до нього написавАйзекХейз.

24Патінко—найпопулярнішийвЯпоніїгральнийавтомат.

25Роппонґі—кварталзбагатьмарозважальнимизакладамивцентральнійчастиніТокіо.

26РьокоНакано (нар. 1950р.)—популярнаяпонськакіноактриса70–80-хроківминулого

століття.

27«Ен-Ейч-Кей»(NНК)—«КорпораціятелерадіомовленняЯпонії»

28Адзабу—районуцентральнійчастиніТокіо.

29Трумен Капоте (1924–1984) — відомий американський письменник, автор повістей

«Луговаарфа»,«СніданокуТіффані»,«Зхолоднимсерцем»таіншихтворів.

30Місо—густамасазперекислихбобів.

31Тофу—м'якийсоєвийсир.

32Бенто—дерев’янакоробочказїжею.

33ЮкіоМісіма(1925–1970)—талановитийяпонськийписьменник,авторбагатьохроманів

ідраматичнихтворів,відомийсвоїмдемонстративнимсамогубствомпісляневдалоїспробивійськовогобунту.

34«Асахі» — популярна центральна газета, «Секай» — журнал, присвячений питанням

політики,економіки,культури.

35Конняку(яп.)—пастаабожелезаморфофалюса(Аmorphophallusconjac,К.Косh).

36Сенсей (яп.) — вчитель; вживається також як шанобливе звертання до лікарів,

письменниківівзагалідолюдейтворчихпрофесій.

37Маджонг—китайськагра.

38МітікоКамба—студенткаТокійськогоуніверситету,яказагинула1960р.відрукполіції

підчасдемонстраціїпротиукладенняУгодипробезпекуміжЯпонієютаСША.

39Натякнаамериканськийкомікс«Сім’якосмічнихРобінзонів»,заяким1965р.булознято

фантастичнийтелесеріал«Загубленівкосмосі».