4
країни. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, дійшов до Дунаю, пройшов узбережжям Чорного моря, потім – Крим, Причорно мор'я, і Дніпром піднявся до того місця, де сьогодні вели чаво стоїть наша столиця – золотоверхий Київ. Саме апостол Андрій, зу пиняючись тут, як оповідає нам літописець, благословив київські гори, встановив на них хрест, передрік велику славу майбутнього міста і сказав: "На цих горах засяє благодать Божа!" Життєвий шлях Перво званого до кінця віків буде взірцем для наслідування кожному, хто шукає свого справжнього призначення на землі. Первозваний апостол за знав багато страждань і мук від язичників: його виганяли з міст і били. Але, залишив шись неушкодженим, вірний учень Христовий продовжу вав невтомно проповідувати людям про Спасителя. Його трудами виникали християнські церкви, де він ставив єпископів і свяще ників. Останнім містом, ку ди прийшов Первозваний апостол і де йому довелося постраждати за Христа, бу ли грецькі Патри. У цьому місці Господь через свого уч ня явив багато чудес: недужі зцілювалися, сліпі прозріва ли. Полум'яне слово пропо віді просвітило світлом іс тинної віри майже всіх міс цевих жителів. Однак серед язичників залишався ще правитель міста, який і на казав розіп'яти апостола на ²ÑÍÈÊ ÏÀÐÀÔ²¯ ÏÐÅÏÎÄÎÁÍί ÏÀÐÀÑÊÅÂÈ ÑÅÐÁÑÜÊί Ñ²Ë ËÈØÍß ÒÀ ÎÑÈÊÎÂÅ ÌÀÊÀвÂÑÜÊÎÃÎ ÐÀÉÎÍÓ ÊȯÂÑÜÊί ÎÁËÀÑÒ² Ïðåïîäîáíà Ïàðàñêåâà Ñåðáñüêà ãðóäåíü 2011 ðîêó ÂÈÄÀªÒÜÑß ÏÐÈ ÕÐÀ̲ ÏÐÅÏÎÄÎÁÍί ÏÀÐÀÑÊÊÅÂÈ Ç ÁËÀÃÎÑËÎÂÅÍÍß ÁËÀÆÅÍͲØÎÃÎ ÌÈÒÐÎÏÎËÈÒÀ ÊȯÂÑÜÊÎÃÎ ÒÀ ÂѲª¯ ÓÊÐÀ¯ÍÈ ÂÎËÎÄÈÌÈÐÀ ÂÑßÊÎÅ ÄÛÕÀÍÈÅ ÄÀ ÕÂÀËÈÒ ÃÎÑÏÎÄÀ! Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ мають у своїй історії про світителя. Великою честю для багатьох народів стало перебування на їхній землі учнів Христа Спасителя – святих апостолів. Славить похвалами Рим апостолів Петра і Павла, Індія – Фому, Єгипет – Марка, через яких народи, що перебували у те мряві невідання, просвіти лися світлом істинного бо гопізнання. Святий апостол Павло за повідав нам: "Пам'ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Бо же, і... наслідуйте віру їхню" (Євр.13,7). Згідно зі словом апостола, свята Русь славить і вшановує святого Андрія Первозваного, який пройшов наші землі з про повіддю Слова Божого від Криму до Новгорода. Святий апостол Андрій Первозваний першим з апос толів попрямував за Хрис том, а згодом привів до Ньо го і свого рідного брата – свя того апостола Петра. Родом майбутній апостол був із Віфсаїди. Він був неодруже ним і разом зі своїм братом займався рибальством. Свя тий Андрій – це учень Хрес тителя Господнього Іоанна Предтечі, котрий сам своїх двох учнів – майбутніх апос толів Андрія Первозваного й Іоанна Богослова – послав до Христа, сказавши, що саме Він є Агнцем Божим. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій вирушив з пропо віддю Слова Божого у східні хресті, бажаючи в такий спосіб знеславити проповідь святого Андрія, оскільки той постійно прославляв силу Хреста Господнього. Апостола Андрія розіп'я ли на хресті, який складався з двох перетятих навскіс пе рекладин у вигляді букви "Х". Відтоді цей хрест нази вають Андріївським. Під час жорстоких зну щань апостол прославляв Господа і не припиняв про повіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промо вив: "Господи, Іісусе Христе, прийми дух мій". Тоді яскра ве сяйво Божественного світ ла освітило хрест і розіп'ято го на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозваного відій шла до Господа. Мученицька кончина апо стола Андрія стала орга нічним підсумком усього жит тя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Бо жественного Учителя. Зерна віри, посіяні свя тим апостолом Андрієм, ще дро зійшли завдяки зусил лям благовірного князя Во лодимира. Київська Русь сподобилася Святого Хре щення – прийняла віру ві зантійську від єпископів, які мають наступність від апос тола Андрія. Відтоді пам'ять апостола Андрія Первозва ного особливо шанується в Українській Православній Церкві й серед нашого благо честивого народу. Як особливу милість Бо жу ми сприйняли в 2001 році перебування в Києві чесної стопи святого апостола Анд рія, котру привозив Предсто ятель Елладської Православ ної Церкви блаженніший архієпископ Афінський Хри стодул. І знову, вже цими днями, наші серця були спов нені радості від щасливої можливості доторкнутися до святої стопи Первозваного апостола, яка дві тисячі років тому ступала по нашій землі. Свого часу благовісник Христовий апостол Андрій проповідував віру народам, які перебували в полоні язичництва – ідолопоклон ства. Сьогодні повернення нашого народу до пра батьківської віри Христової, до істинного Богопізнання ускладнено появою великої кількості псевдодуховних, псевдохристиянських і відверто неоязичницьких вірувань. Сьогодні особливо насущною є потреба повер нення до тих духовних тра дицій, які заснували апосто ли і які неушкодженими зберігає донині Православна Церква. Уривок з проповіді Блаженнішого Митрополита Володимира Святий Апостол Андрій Первозваний

«Параскева» (грудень 2011)

Embed Size (px)

DESCRIPTION

"Paraskeva" journal of St. Paraskeva Orthodox parish, the village of Lyhsnya, Makariv district, Kyiv obl.

Citation preview

Page 1: «Параскева» (грудень 2011)

країни. Він пройшов Малу

Азію, Фракію, Македонію,

дійшов до Дунаю, пройшов

узбережжям Чорного моря,

потім – Крим, Причорно$

мор'я, і Дніпром піднявся до

того місця, де сьогодні вели$

чаво стоїть наша столиця –

золотоверхий Київ.

Саме апостол Андрій, зу$

пиняючись тут, як оповідає

нам літописець, благословив

київські гори, встановив на

них хрест, передрік велику

славу майбутнього міста і

сказав: "На цих горах засяє

благодать Божа!"

Життєвий шлях Перво$

званого до кінця віків буде

взірцем для наслідування

кожному, хто шукає свого

справжнього призначення

на землі.

Первозваний апостол за$

знав багато страждань і мук

від язичників: його виганяли

з міст і били. Але, залишив$

шись неушкодженим, вірний

учень Христовий продовжу$

вав невтомно проповідувати

людям про Спасителя.

Його трудами виникали

християнські церкви, де він

ставив єпископів і свяще$

ників. Останнім містом, ку$

ди прийшов Первозваний

апостол і де йому довелося

постраждати за Христа, бу$

ли грецькі Патри. У цьому

місці Господь через свого уч$

ня явив багато чудес: недужі

зцілювалися, сліпі прозріва$

ли. Полум'яне слово пропо$

віді просвітило світлом іс$

тинної віри майже всіх міс$

цевих жителів. Однак серед

язичників залишався ще

правитель міста, який і на$

казав розіп'яти апостола на

²ÑÍÈÊ ÏÀÐÀÔ²¯ ÏÐÅÏÎÄÎÁÍί ÏÀÐÀÑÊÅÂÈ ÑÅÐÁÑÜÊί Ñ²Ë ËÈØÍß ÒÀ ÎÑÈÊÎÂÅ

ÌÀÊÀвÂÑÜÊÎÃÎ ÐÀÉÎÍÓ ÊȯÂÑÜÊί ÎÁËÀÑÒ²

Ïðåïîäîáíà Ïàðàñêåâà Ñåðáñüêà

ãðóäåíü 2011 ðîêó

ÂÈÄÀªÒÜÑß ÏÐÈ ÕÐÀ̲ ÏÐÅÏÎÄÎÁÍί ÏÀÐÀÑÊÊÅÂÈ Ç ÁËÀÃÎÑËÎÂÅÍÍß ÁËÀÆÅÍͲØÎÃÎ ÌÈÒÐÎÏÎËÈÒÀ ÊȯÂÑÜÊÎÃÎ ÒÀ ÂѲª¯ ÓÊÐÀ¯ÍÈ ÂÎËÎÄÈÌÈÐÀ

ÂÑßÊÎÅ ÄÛÕÀÍÈÅ ÄÀ ÕÂÀËÈÒ ÃÎÑÏÎÄÀ!

Благоволінням Божим

кожна країна і кожен народ

мають у своїй історії про$

світителя. Великою честю

для багатьох народів стало

перебування на їхній землі

учнів Христа Спасителя –

святих апостолів. Славить

похвалами Рим апостолів

Петра і Павла, Індія – Фому,

Єгипет – Марка, через яких

народи, що перебували у те$

мряві невідання, просвіти$

лися світлом істинного бо$

гопізнання.

Святий апостол Павло за$

повідав нам: "Пам'ятайте

наставників ваших, котрі

проповідували вам слово Бо$

же, і... наслідуйте віру

їхню" (Євр.13,7). Згідно зі

словом апостола, свята Русь

славить і вшановує святого

Андрія Первозваного, який

пройшов наші землі з про$

повіддю Слова Божого від

Криму до Новгорода.

Святий апостол Андрій

Первозваний першим з апос$

толів попрямував за Хрис$

том, а згодом привів до Ньо$

го і свого рідного брата – свя$

того апостола Петра. Родом

майбутній апостол був із

Віфсаїди. Він був неодруже$

ним і разом зі своїм братом

займався рибальством. Свя$

тий Андрій – це учень Хрес$

тителя Господнього Іоанна

Предтечі, котрий сам своїх

двох учнів – майбутніх апос$

толів Андрія Первозваного й

Іоанна Богослова – послав до

Христа, сказавши, що саме

Він є Агнцем Божим.

Після зішестя Святого

Духа на апостолів святий

Андрій вирушив з пропо$

віддю Слова Божого у східні

хресті, бажаючи в такий

спосіб знеславити проповідь

святого Андрія, оскільки той

постійно прославляв силу

Хреста Господнього.

Апостола Андрія розіп'я$

ли на хресті, який складався

з двох перетятих навскіс пе$

рекладин у вигляді букви

"Х". Відтоді цей хрест нази$

вають Андріївським.

Під час жорстоких зну$

щань апостол прославляв

Господа і не припиняв про$

повіді. Після дводенних

страждань святий Андрій

возніс хвалу Богу і промо$

вив: "Господи, Іісусе Христе,

прийми дух мій". Тоді яскра$

ве сяйво Божественного світ$

ла освітило хрест і розіп'ято$

го на ньому мученика. Коли

сяйво зникло, душа апостола

Андрія Первозваного відій$

шла до Господа.

Мученицька кончина апо$

стола Андрія стала орга$

нічним підсумком усього жит$

тя святого апостола, несіння

ним хреста і наслідування Бо$

жественного Учителя.

Зерна віри, посіяні свя$

тим апостолом Андрієм, ще$

дро зійшли завдяки зусил$

лям благовірного князя Во$

лодимира. Київська Русь

сподобилася Святого Хре$

щення – прийняла віру ві$

зантійську від єпископів, які

мають наступність від апос$

тола Андрія. Відтоді пам'ять

апостола Андрія Первозва$

ного особливо шанується в

Українській Православній

Церкві й серед нашого благо$

честивого народу.

Як особливу милість Бо$

жу ми сприйняли в 2001 році

перебування в Києві чесної

стопи святого апостола Анд$

рія, котру привозив Предсто$

ятель Елладської Православ$

ної Церкви блаженніший

архієпископ Афінський Хри$

стодул. І знову, вже цими

днями, наші серця були спов$

нені радості від щасливої

можливості доторкнутися до

святої стопи Первозваного

апостола, яка дві тисячі років

тому ступала по нашій землі.

Свого часу благовісник

Христовий апостол Андрій

проповідував віру народам,

які перебували в полоні

язичництва – ідолопоклон$

ства. Сьогодні повернення

нашого народу до пра$

батьківської віри Христової,

до істинного Богопізнання

ускладнено появою великої

кількості псевдодуховних,

псевдохристиянських і

відверто неоязичницьких

вірувань. Сьогодні особливо

насущною є потреба повер$

нення до тих духовних тра$

дицій, які заснували апосто$

ли і які неушкодженими

зберігає донині Православна

Церква.

Уривок з проповіді Блаженнішого

Митрополита Володимира

Святий Апостол Андрій Первозваний

Page 2: «Параскева» (грудень 2011)

2ãðóäåíü 2011 ðîêó

Закінчення на стор. 3

Во имя Отца и Сына и

Святаго Духа! В нынешний

воскресный день, братья и

сестры, Святая Церковь

вновь свидетельствовала о

чуде, которое некогда совер$

шил Господь и Спаситель

наш Иисус Христос. Как об

этом повествует апостол и

евангелист Лука, однажды

Господь в субботу, пропове$

дуя в синагоге, увидел жен$

щину, которая страдала на

протяжении восемнадцати

лет. Господь, подозвав к себе

женщину, возложив на нее

руки, исцелил ее. Началь$

ник синагоги, "негодуя,…

сказал народу: есть шесть

дней, в которые должно де$

лать; в те и приходите исце$

ляться, а не в день суббот$

ний" (Лк. 13:14). Тогда Гос$

подь сказал ему в ответ: "Ли$

цемер! не отвязывает ли

каждый из вас вола своего

или осла от яслей в субботу и

не ведет ли пить? Сию дочь

Авраамову, которую связал

сатана вот уже восемнадцать

лет, не надлежало ли освобо$

дить от уз сих в день суббот$

ний?" (Лк. 13:15$16)

Господь совершает чудо

исцеления этой женщины в

субботу. Суббота для иудеев

была днем покоя, и этот по$

кой они совершали по запо$

веди. Четвертая заповедь Де$

калога пророка Моисея гла$

сит: "Помни день субботний,

чтобы святить его, шесть

дней работай и делай всякие

дела твои, а день седьмой –

суббота, Господу Богу твое$

му" (Исх. 20:10). На первый

взгляд, начальник синагоги,

наверное, не случайно, осуж$

дая поступок Христа, гово$

рит, что не надлежало совер$

шать этого чуда в субботу,

ибо для этого существуют

другие дни седмицы. Но мы

слышим, что Господь, обра$

щаясь к нему, называет его

"лицемером". Невольно воз$

никает вопрос: почему Гос$

подь называет начальника

синагоги "лицемером", ведь

кому, как не начальнику си$

нагоги, необходимо было

следить за точным и неукос$

нительным исполнением Бо$

жественной заповеди? Лице$

мером этот человек назван

потому, что за внешним ис$

полнением "буквы закона",

к сожалению, он забыл о

главном. Эта беда, а я не слу$

чайно употребил именно это

слово, касается и всех нас,

ныне живущих. И мы подчас

за внешним не усматриваем

главного, не усматриваем

внутренней сути; того, что

мы должны исполнить.

Мне часто приходится

принимать исповедь у наших

прихожан. И чувствуешь,

как за второстепенным тот

или иной человек не хочет

увидеть главного. Иногда го$

ворят: "Вот оскоромился: в

среду и пятницу подсолнеч$

ное масло ел". Казалось бы,

какой "великий" грех совер$

шил! Или спрашивают, а

можно ли сидеть, читая

Евангелие? Конечно, братья

и сестры, может быть, для

кого$то это очень важные во$

просы, но вся наша проблема

заключается в том, что за

внешним мы не видим глав$

ного. А главное для человека

– богоуподобление. Господь

пришел на землю, чтобы,

став Человеком, соделать нас

богами по благодати. Этого

своего главного предназначе$

ния мы подчас не понимаем и

не задумываемся над ним.

Мы говорим, что оскороми$

лись в среду, съев раститель$

ное масло, а при этом забыва$

ем, что в ту же среду или в

пост осуждаем ближних, де$

лаем зло людям, забывая,

что Бог есть любовь, а поэто$

му, только любовь должна

быть и в нашей жизни, а не

ненависть, злоба, зависть,

раздражение. За отсутствие

любви нас будет судить Гос$

подь, а не за растительное

масло, которое мы съели или

не съели в среду или пятни$

цу. Господь нас не будет су$

дить за то, что, имея больные

ноги, мы сидя читали Свя$

щенное Писание, а будет су$

дить нас за то, исполняли ли

мы в своей жизни это Свя$

щенное Писание. Вот о чем,

прежде всего, братья и сест$

ры, мы с вами должны посто$

янно помнить.

Один из богословов, рас$

суждая на эту тему, писал:

"Пост, который, безусловно,

свят и необходим, порою ста$

новится неким суеверием

русского человека, потому

что внешнее соблюдение его

для некоторых оказывается

более важным, чем тот плод,

который этот пост должен

принести". Задумаемся над

этими словами. Действи$

тельно, внешнее исполнение

поста для нас подчас являет$

ся более важным, чем тот

плод, который мы должны

принести, соблюдая пост.

Вот и сейчас все мы пережи$

ваем дни Рождественского

поста. Конечно, может быть,

еще не столь долгое время

длится этот пост. Еще целый

месяц до светлого праздника

Рождества Христова, и, на$

верное, еще есть время для

принесения плодов поста. Но

давайте спросим самих себя:

что изменилось за эти дни в

моей жизни? Стал ли я луч$

ше? Стал ли я добрее? Дейст$

вительно ли я стремлюсь к

воздержанию от всякого зла

и греха или, как жил до по$

ста, так живу и сегодня?

Можно с уверенностью ска$

зать: единственное, что изме$

нилось у нас, – мясо и молоко

не едим в эти дни. А осталь$

ное – все то же самое. Вот и

получается, братья и сестры,

что внешнее$то соблюдаем, а

вот внутреннее понять не хо$

тим. Мы забываем, что пост

для нас не самоцель, пост –

лишь только вспомогатель$

ное условие для того, чтобы

каждый смог в эти дни, в этот

небольшой период нашей

жизни обратиться к Христу и

приложить все усилия для

того, чтобы Господь был в на$

шем сердце. А поэтому, не к

нам ли относятся слова, с ко$

торыми Господь обращается

к начальнику синагоги?

Я еще и еще повторяю:

главное наше предназначение

заключается в нашем бого$

уподоблении или обожении.

Все мы, без исключения,

должны стать святыми. Я не

оговорился, братья и сестры.

Да, действительно, наше с ва$

ми предназначение заключа$

ется в том, чтобы мы стали

святыми. Об этом говорит Сам

Господь: "Будьте святы"

(Лев. 11:44), а в другом месте

Он говорит: "Будьте совер$

шенны, как совершен Отец

Мой Небесный" (Мф. 5:48).

Вот в чем заключается наше

предназначение. А все осталь$

ное: и пост, и молитва, и све$

чи, и жертвы, – все это явля$

ется лишь только вспомога$

тельными условиями для то$

го, чтобы каждый из нас был

свят. И здесь очень важно

вновь обратиться к той жен$

щине, которую исцелил Гос$

подь и Спаситель наш Иисус

Христос. Как мы помним, она

была согбенна, то есть как бы

согнута к земле. Мы также

страдаем этим недугом, пото$

му что та тяжесть грехов, ко$

торую мы несем в своей зем$

ной жизни, давит и давит на

нас, все ниже и ниже приги$

бая нас к этой земле. Но будем

помнить, что с помощью Бо$

жией мы можем получить ис$

целение от этого страшного

недуга – исцеление от наших

грехов. А поэтому, именно

сейчас, в эти дни Рождествен$

ского поста, поспешите все на

исповедь, поспешите, чтобы

очиститься нам от наших без$

законий, от наших страстей,

от наших грехов. И, очистив$

шись, мы получим исцеле$

ние, как получила его эта со$

гбенная женщина.

Но для этого, я еще раз

повторяю, все мы должны

принести искреннее, чисто$

сердечное покаяние в Таин$

стве исповеди. Кто$то может

Слово пастыря(Неделя 26�я по Пятидесятнице)

Page 3: «Параскева» (грудень 2011)

3

ãðóäåíü 2011 ðîêó

Закінчення. Поч. на стор. 2

сказать, что еще долго до

Рождества Христова, еще

целый месяц нас отделяет от

этого праздника, еще будет у

меня время прийти на испо$

ведь. Не откладывайте своей

исповеди. Почему? Потому

что, как говорит святитель

Иоанн Златоуст, "не откла$

дывай на завтра, ибо не зна$

ешь, доживешь ли до завт$

ра". Это, во$первых. А во$

вторых, не надо отклады$

вать еще и по другой причи$

не: пройдет какое$то время,

и диавол – "льстец и обман$

щик" – начнет нашептывать

нам: "Зачем тебе идти на ис$

поведь? Что ты хуже всех ос$

тальных? Да все остальные

намного хуже тебя! Ты в сво$

ей жизни ничего такого осо$

бо страшного не совершил.

Если и совершится в твоей

жизни что$то очень неорди$

нарное, тогда можно пойти.

А пока подожди". Не будем,

братья и сестры, поддаваться

на уловки диавола. Исповедь

надо совершать всякий раз,

когда чувствуешь свою вину

перед Богом. Совершил сего$

дня грех – сегодня и иди на

исповедь. Вот о чем мы также

должны постоянно помнить.

Дай Бог, чтобы этот пост был

для всех нас спасительным.

Дай Бог, чтобы каждый из

нас, не только в период этого

поста, но и в период всей сво$

ей жизни, однажды получив

от Господа исцеление в Таин$

стве исповеди, никогда не

сгибался под тяжестью своих

грехов. Аминь.

Проповедь протоиерея Валерия Захарова,

Настоятеля Свято!Никольского собора

(г. Алматы, Казахстан)(публикуется с сокращениями)http://www.nikolay.orthodoxy.ru

7 грудня в Україні відзначили День місцевого самовряду$

вання. Це свято депутатів і голів місцевих рад, всіх, хто при$

четний до роботи в них. В цей день в Макарові відбулася сесія

районної ради, на яку було запрошено сільських і селищних

голів Макарівського району, а також працівників органів

місцевого самоврядування. Звертаючись до всіх з сесійної

трибуни, наш настоятель ігумен Філарет (Єгоров), який є го$

ловою постійно діючої комісії районної ради з благодійної

діяльності, привітав присутніх та висловив їм подяку за пра$

цю як таку, за небайдужість. Адже до благодійної допомоги

долучаються всі – і керівництво району, й депутатський кор$

пус, і працівники відділів райдержадміністрації, і, що, ма$

буть, чи не найголовніше, сільські голови.

Священнослужитель$депутат нагадав про наші свята

грудневого та різдвяно$новорічного періоду, звернувши увагу

на те, що ми завжди повинні допомагати, але особливо – в ці

дні, всім, хто потребує нашої підтримки. А її, по суті, потре$

бують всі, хто нас оточує. Зокрема він сказав: "Ми звертаємо$

ся і до християн, і до шановних представників інших вірос$

повідань з закликом бути й надалі небайдужими. Нехай

ствердить нас у істинному, неліцемірному добрі Єдиний над

нами Бог. А нам

з а л и ш а є т ь с я

сприяти цьому

с т в е р д ж е н н ю .

Тож будьмо мило$

сердними! Й на$

далі працюймо ра$

зом на ниві доб$

ра."

Також отець

Філарет сповістив

про цілу низку

благодійних за$

ходів, які відбува$

тимуться в день

Святителя Мико$

лая та в інші зи$

мові свята.

Цього ж дня наш сільський голова Андрій Андрійович

Шевчук отримав нагороду – грамоту Макарівської районної

ради та районної державної адміністрації.

Щиро вітаємо голову наших сіл Лишня та Осикове, йо�го помічників та всіх, хто працює на благо нашої тери�торіальної громади!

Прес!служба парафії

Комісія з благодійництва Макарівської районної ради

Фонд "Милосердя та здоров'я" Київської обласноїдержавної адміністрації

Відділ культури та туризму Макарівської районноїдержавної адміністрації

Районний центр соціальних служб для сім'ї,дітей та молоді

Вищі православні богословські курси імені рівноапос�тольного князя Володимира

Макарівське благочиння Української ПравославноїЦеркви

Макарівський районний історико�краєзнавчий музей

ТРК "Авіс"

Центр творчості дітей та юнацтва ім. Данила Тупталасмт. Макарів

Центр св. Климента "Спілкування та діалог культур"

За участі мерії міста Ростов Великий (Росія)

в черговий раз проводять урочисту Академію, при$

свячену Святителю Димитрію Ростовському з нагоди

360$річчя з дня народження нашого святого земляка. В

програмі: розповідь про маловідомі події з життя святи$

теля Димитрія Ростовського, виступ хорових колективів

з Макарівщини та гостей, перегляд православних ху$

дожніх фільмів, презентація видань видавничого відділу

та прес$служби Макарівського благочиння Української

Православної Церкви. Особливу частину підготовлено

для дітей та юнацтва.

Початок – о 16 годині 16 грудня 2011 р. Місце прове$

дення – кіноконцертний комплекс (кінотеатр) "Ольвія"

смт Макарів. На всіх, а особливо на дітей, чекають пода$

рунки.

Вхід – вільний.

Ігумен Філарет (Єгоров), голова Макарівської районної ради

Віктор Гудзь та голова районної державної адміністрації

Олександр Куцик

Page 4: «Параскева» (грудень 2011)

4ãðóäåíü 2011 ðîêó

Äóõîâí³ áåñ³äè ³ç Çàêîíó Áîæîãî

 ñåëàõ Ëèøíÿ, Îñèêîâå òàÌîñòèùå ï³ñëÿ çâåðøåííÿ Áîãî-ñëóæ³íü ïðîâîäÿòüñÿ ëåêö³¿ äëÿ äî-ðîñëèõ ç çàêîíó Áîæîãî.

Íåä³ëüíà øêîëà Êîæíî¿ íåä³ë³ ï³ñëÿ ªâàí-

ãåëüñüêèõ ÷èòàíü íà Áîæåñò-âåíí³é ˳òóð㳿 ïðîâîäÿòüñÿ òåìà-òè÷í³ äóõîâí³ áåñ³äè äëÿ ä³òåé.ϳñëÿ Ïðè÷àñòÿ ðîçïî÷èíàºòüñÿíåä³ëüíà øêîëà, îð³ºíòîâàíà íàä³òåé òà þíàöòâî.

ϳñåííà ñïàäùèíà (ïðàâîñëàâí³ äóõîâí³ êàíòè)

Áàæàþ÷³ ìîæóòü ïîçíàéîìèòè-ñÿ ç áàãàòîþ ñïàäùèíîþ ïðàâî-ñëàâíèõ íàðîäíèõ ï³ñíåñï³â³â (äó-õîâíèõ êàíò³â). Çâåðòàòèñÿ äî Êå-ðóñåíêî Ñîô³¿ Ïàíàñ³âíè, ñòà-ðîñòè õðàìó Ïðåïîäîáíî¿ Ïà-ðàñêåâè Ñåðáñüêî¿ ñ. Ëèøíÿ, òåë.:(+38) 095 805-75-15 òà Êîçàêîâî¿Ìåëàí³¿ Ãîð䳿âíè, ñòàðîñòè öåð-êîâíî¿ ãðîìàäè ñ. Îñèêîâå.

Íàø³ á³áë³îòåêà òà â³äåîòåêà äóõîâíîìó öåíòð³ "Êîâ÷åã"

õðàìó Ïðåïîäîáíî¿ ÏàðàñêåâèÑåðáñüêî¿ ïðàöþþòü ïðàâîñëàâ-í³ á³áë³îòåêà, â ÿê³é íàë³÷óºòüñÿá³ëÿ 3000 êíèã, òà â³äåîòåêà, ÿêàíàë³÷óº ïîíàä 500 â³äåîêàñåò òàDVD-äèñê³â. Ìàòåð³àëè ðîçðàõî-âàí³ íà íàéð³çíîìàí³òí³øèé ð³-âåíü ÷èòà÷à òà ãëÿäà÷à: äëÿ ä³òåé,äîðîñëèõ òà ï³äë³òê³â.

Çâåðòàòèñÿ äî ˳䳿 Ìîñòèöü-êî¿, á³áë³îòåêàðÿ ïàðàô³¿.

Òåë..: (+38) 050-648-19-40

Òåëåâ³ç³éí³ ïðîãðàìèÍà Ìàêàð³âñüê³é ÒÐÊ "Àâ³ñ" ãî-

òóþòüñÿ äî âèõîäó: ùîòèæíåâà äó-õîâíà ïðîãðàìà ïðàâîñëàâíî¿ Ìà-êàð³âùèí³ "Ïîâåðíè ñîá³ õðàì"äëÿ ä³òåé òà äîðîñëèõ (àâòîðè òàâåäó÷³ - ³ãóìåí Ô³ëàðåò ³ Äåðåâ'ÿí-êî Àííà); ïðîãðàìà "Áåñ³äè ç ªïè-ñêîïîì Ìàêàð³âñüêèì ²ëàð³ºì".

Òåëåôîí äëÿ äîâ³äîê: (+38)045 78 5-11-86, (+38) 050-951-66-19 ÒÐÊ "Àâ³ñ" ñìò Ìàêàð³â, äèðåê-

òîð Þð³é Îëåêñàíäðîâè÷ Âàðåíèê.

Ç ïèòàíü ïðîâåäåííÿ áîãî-ñëóæ³íü â ñ. Ìîñòèùå çâåðòàòèñÿäî ñòàðîñòè õðàìó ×åðíèø ˳䳿Õàðèòîí³âíè

Òåë..: (+38) 099 530-20-18

Ïîì³÷íèêè äåïóòàòà ðàéîííî¿ðàäè ³ãóìåíà Ô³ëàðåòà (ªãîðîâà):

Êîîðäèíàòîð ñëóæáè ñîö³àëü-íî-ïñèõîëîã³÷íî¿ ï³äòðèìêè Äå-ðåâ'ÿíêî Êñåí³ÿ - òåë.: (+38) 050014-96-36

˳êàð Äóõîâíîãî öåíòðó "Êîâ-÷åã" ñ. Ëèøíÿ Ñåð÷óê Îëåêñ³é -òåë.: (+38) 050 315-85-32

ощущает эти слабости, а в

том, преодолевает ли он их.

Апостол Павел нас прямо

учит: "Гневаясь, не согре$

шайте. Солнце да не зайдет

во гневе вашем" (Еф. 4:26).

Поэтому верующий человек,

проявляя слабость, раздра$

жаясь и входя в злость, дол$

жен тут же останавливать

себя, приносить покаяние,

просить у Бога прощения о

проявленной слабости и пре$

одолевать себя. Потому что

раздражение и злость не ос$

тановленные приводят к

ожесточению сердца и пита$

ют эгоизм и гордость челове$

ка. В нем утверждается не$

довольство объектом, кото$

рый вызвал злость и, тем бо$

лее, чаще всего ? ближним,

к которому начинает возрас$

тать нелюбовь, доводящая

до ненависти. Но когда чело$

век сразу кается в своей раз$

дражительности, его посе$

щает благодать Божья. Он

винит себя в этой слабости и

преодолевает в себе недо$

вольство ближним. А это по$

могает ему увидеть ближне$

го в совершенно другом све$

те, не раздражающим его, а

пребывающим с ним в един$

стве жизни. Поэтому всегда

преодоленная раздражен$

ность, раскаяние в ней, об$

винение себя в этом грехе

приводят к любви к ближне$

му. Раскаявшийся в своей

раздражительности и злости

человек очень ясно видит

свою слабость и борется с

ней, любя ближнего, прини$

мая его таким, какой он

есть, и даже служа ему и

жертвуя собой.

Смиренне прохання не використовувати видання з побутовою метою, а, прочитавши, передати його

друзям. З благословення Священноначалія Української Православної Церкви в Макарівському

Благочинні створено телефон духовної допомоги. Зателефонувавши за номерами +380'67'406'05'10;

+380'50'312'46'16, ви зможете отримати поради православних священиків, педагогів, психологів.

Відгуки, запитання та пропозиції для “Благовісту” надсилайте за електронною адресою:

[email protected]. Редактор – ігумен Філарет (Єгоров), настоятель храму Преподобної Параскеви

Сербської сіл Лишня та Осикове, парафії на честь ікони Божої Матері “Всецариця” с. Осикове і храму

Воздвиження Хреста Господнього с. Мостище, голова постійно діючої комісії з благодійництва

Макарівської районної ради та Макарівського Благочиння.

го, Христос Спаситель дал

ему заповедь: "Ищите же

прежде Царства Божия и

правды Его, а это все прило$

жится вам" (Мф. 6:33) Поэто$

му христианин прежде всего

ищет исполнения воли Бо$

жией, стремится следовать

заповедям Христовым, кото$

рые естественно учат его

жить духовной жизнью, бо$

роться с грехом, совершенст$

воваться в добродетели. И уж

такому христианину и в голо$

ву не придет, какие достатки

у ближнего, имеет ли он до$

статки, или живет в нищете.

Для него одинаково, живет

сосед в достатке или нет. Он

же видит только добродетели

ближнего, и благодарит Бога

за милости, и конечно не

осуждает ближнего, если

когда$нибудь увидит его про$

ступки. Поэтому мы должны

молиться и искать богатства

духовного и сорадоваться и

соседям своим, если они того

же ищут. А если они далеки

от Бога, то такой христианин

просит, чтобы Господь про$

стил всех нас и просветил

своей благодатью и истиной.

Как избавиться от раз�дражительности, злости?

Раздражительность и

злость очень часто посещают

человека, особенно в наше

время очень быстрой дина$

мики жизни. Человек не спо$

собен переносить очень быст$

рый ритм своей жизни. Он

ослабевает и, естественно, те$

ряя силы и телесные, и ду$

шевные, приходит в раздра$

жение и злость. Но проблема

даже не в том, что человек

Как помочь человекусправиться с депрессией,если он не хочет идти вцерковь, участвовать в та�инствах, и считает себяневерующим человеком?

Такому человеку помочь

очень сложно. Естественно,

что надо помогать ему выхо$

дить из депрессии, и это ве$

рующий человек может де$

лать через свое сочувствие,

терпение, смирение, кро$

тость. Может быть, даже эта

помощь человеку, пребыва$

ющему в депрессии, помо$

жет обрести путь веры. По$

тому что обычно люди,

страждущие теми или ины$

ми страстями и похотями, а

тем более в депрессии, очень

чуткие на помощь и под$

держку, и если они их нахо$

дят, в них происходит пере$

оценка ценностей, к кото$

рым человек стремился, и

это и есть и проповедь Хрис$

тового Евангелия, и свиде$

тельство о жизни со Хрис$

том. Поэтому помощь

страждущему человеку, да$

лекому от веры, очень важ$

на, и мы ее должны совер$

шать всякий раз, когда ви$

дим эту нужду и возмож$

ность.

Мои соседи неверующие,не молятся, а живут в до�статке, семья хорошая,дом – полная чаша. Мы жемолимся, почему не у всехнас это есть?

Но ведь христианин не

молится, чтобы быть бога$

тым, жить в достатке, обре$

тать все больше и больше ма$

териальных благ. Более то$

На Ваші запитання відповідає ієромонах Амвросій (Макар),

настоятель парафії Святителя Амвросія Медіоланського,

м. Мілан, Італія