Лютий 2013 р .Б. № 31 Часопис Товариства “ЕФФАТА” церкви Пресвятої Тройці м. Бережани УГКЦ

Дата заснування часопису 16 серпня 2010 р.Б.

Наша парафія

ГлинянськаЧудотворна ікона Спаса

На Святвечір 1936 року в церкві надприродним способом самовідновився запрестольний образ

Розп’яття Ісуса Христа, якому трохи більше ніж 200 років. Уночі перед Різдвом 1936 року, за

спогадами місцевих мешканців, у старенькому дерев’яному храмі з’явилося дивне світло –

сіяла запрестольна ікона Розп’яття Ісуса Христа, на яку в той час мало хто звертав увагу. Із

розповідей, першими дивне світло у храмі побачили Богдана Маркевич, Ізабелла Новак і

Ярослава Паньків. Тоді вони були ще дітьми. Найближче до церкви жила Богдана Маркевич.

– Я з церквою росла, – розповідала бабуся Богдана. – Тоді ще навіть загорожі не було.

Вийшла з хати – і просто на подвір’я храму. Зближався Святвечір, ми з дівчатами

бавилися біля церкви. Зима була безсніжна. Аж раптом побачили у храмі сильне світло.

Подумали, що то щось горить. Почали через шпарки зазирати всередину. Побігли до

паламаря Івана Ціслецінського, у якого були ключі. Диво – на запрестольному тьмяному

образі з’явилося світло. Так виглядало, наче хтось по ньому зверху вниз водить

ліхтариком. Паламар почав бити у дзвони, як на пожежу. Люди

позбігалися у церкву. Не знали, що коїться, клякали і плакали.

Спочатку думали, що це сонячне проміння, заслоняли вікна.

Світло не зникало. Світило як удень, так і вночі. Диво-сяйво

тривало аж до Йордану. Тоді на іконі ще не було рами і скла.

За словами ще одного свідка цієї історії Михайлини Демчишин, храм

тоді відчиняли лише на Великдень і Різдво. Коли востаннє заносили

Плащаницю до церкви, все за престолом було чорне, засноване

павутинням. Людські руки тут практично ні до чого не торкалися,

адже Богослужіння правили у сусідній церкві святого Миколая. Пані

Михайлині тоді було чотирнадцять.

– Я стояла на Різдвяній відправі 1936 року неподалік від престолу, – пригадувала вона. –

Світло на старенькій іконі постійно переливалося. Через три тижні, коли сяйво зникло,

люди побачили, що образ вкрився позолотою. Розп’яття було дерев’яним, кров на руках

стала яскраво-червоною, а цвяхи – виразними, блискучими. Місцевий парох Володимир

Левицький поїхав до Львова, все розповів митрополитові Андреєві Шептицькому. Тодішня

польська влада не відреагувала на висновки української комісії. Тоді отець запросив іншу –

з Кракова. Я бачила цих людей і чула, що вони говорили. Мене зустріла подруга й каже:

“Ти бачила, якісь невідомі пани пішли до старенької церкви. Йдемо подивимося”. Четверо

чоловіків через лупу з усіх сторін оглядали ікону. Ззаду було павутиння, павуки. Нарешті

один вимовив по-польськи: “Тут людска ренка ніц не робіла, то цудо Боскі”. Потім у

неділю священик оголосив, що маємо дозвіл відправляти у церкві, то треба наводити

лад…”

Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Святійший Отець Папа Пій XI

коронував образ ―Розп’яття‖ і надав церкві право проведення відпустів у свята Вознесіння

Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва Івана Хрестителя, Успення Пресвятої Богородиці і

Воздвиження Чесного Хреста. Згодом митрополит Андрей Шептицький надав церкві право

проведення 12 відпустів до року. У часи радянщини храм зачинили на довгих тридцять років.

Працівники КДБ навіть хотіли знищити ікону. Але спроба виявилася невдалою – офіцера, який

намагався зняти образ, відкинуло. Відтак на ікону більше ніхто не зазіхав. У церкві відкрили

музей килимарства, образ же завісили ширмою. Перед іконою відбувались і відбуваються

численні чуда, навернення і зцілення. Загалом мирянам не дозволяється заходити у вівтар, тим

паче жінкам, але у Глинянах ще Андрей Шептицький зробив виняток із цього правила.

Видавець: Товариство ―ЕФФАТА‖. Наша адреса: пл. Ринок, 12, клас-приміщення біля церкви Пресвятої Тройці

Редколегія: Оксана Гузовата, Оксана Сівко, Люда Гах, с. Герарда, СНДМ

e-mail: effata@bk.ru; Контактний телефон: 067 705 50 92; Тираж: 200 примірників.

Гостренькі смаколики 1кг свіжих печериць почистити,розрізати на 4 частини та

покласти в кип’ячу воду,

додаючи 1ч.л. лимонної

кислоти. Варити близько 5-7 хв.

Відцідити; коли остигне, додати

0,5п.приправи до корейської

моркви та 4 зубчики часнику.

Маринад: 1-2 середні цибулини

порізати кружальцями, 2 ст.л.

оцту, 1ч.л. солі, 1.5 ст.л. цукру, 9

ст.л. олії. Гриби залити

маринадом, викласти у банку і залишити на добу.

Той, хто до Бога приходить, мусить

вірити, що Він є, а тим, хто шукає

Його, Він дає нагороду.

Євр.11,6

Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то

себе обманюємо, і немає в нас правди.

Ів.1,8

Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб

гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої.

Ів.1,9

Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у

вірі, у чистоті.

1 Тим.4,12

Іде бідний мужик дорогою, а пан їде

шістьма кіньми і питається пан мужика:

- А звідки ти, чоловіче?

А він каже:

- З того світу.

- А що наші батьки там роблять?

А що ж, вельможний пане! Панам всюди

добре: в казанах сидять, люльки палять, а

бідний мужик дрова рубає і під ними

палить!..

Приберіть, будь ласка, ваш палець із моєї

котлети,-- звертається відвідувач кафе до

офіціанта,- це ж так гидко!

- Я дуже вибачаюся,- відповідає офіціант. - Але якщо я її

не притримуватиму, вона знову впаде на підлогу. А мені б

цього не хотілося

“Родзинки” нашої крамнички Ви не відчуваєте радості до життя, тому що вас замучила апатія? Ви прагнете бути

щасливими? Ви хочете знати, як в найкращий спосіб служити Богові? Відповіді на ці та

інші актуальні запитання ви знайдете у збірці коротких історій для душі Браяна Кавано

«Секрет щастя».

Бліц новини

•28 січня вихованці,

працівники Виховної

Колоніїта парафіяни

церкви Пратулинських

мучеників відбули

традиційну Різдвяну прощу

до Зарваниці, де отримали

благословення мощами

перших християн та

отримали багато

позитивних вражень.

•27 січня учасники вертепу

с. Літятин взяли участь у

щорічному фестивалі

«Різдво у серці», який

проходив у м.Тернопіль.

Організатори та глядачі

відзначили оригінальність

виступу вертепу грамотою

та аплодисментами.

•При церкві Пресвятої

Трійці йде процес

підготовки створення

братства тверезості. Кожну

першу суботу місяця о

17.00 год. служиться в

цьому намірі Служба Божа.

У храмі також є ікона

«Неуповаєма чаша», а

перед Великим Постом

будуть проведені ре

колекції для парафіян,

після яких буде створено

«Золоту книгу тверезості».

•Статистика за 2012 р.Б.

парафії церкви

Пресвятої Трійці.

Хрестилося 119 дітей.

Одружилося 73 пари.

Померло 102 особи.

Приступило до урочистого

Святого причастя 120

дітей.

•Бережанський деканат

Хрестилось 152 дітей.

Говори правильно 1.У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова (друге слово може мати і форму називного): пане лікарю і пане лікар. 2.У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка мають обов’язково обидва слова: брате Петре, друже Василю. 3.У звертаннях, що складаються з загальної назви та прізвища,

форму кличного відмінка має тільки загальна назва:

пане Матвійчук, професоре Назаренко.

Ісусе Христе, Господи всіх речей, Ти

бачиш моє серце, Ти знаєш мої

бажання. Прошу Тебе, щоб Ти один

посідав усе, чим я є. Я – Твоя овечка.

Зроби мене гідною перемогти диявола.

св. Агафія

У сім’ї люблять так, як любить Бог: це

любов, якою всі діляться одне з

одним. У сім’ї впізнаєш радість, яку дає взаємна любов. У

сім’ї треба навчитися спільно молитися. Плодом молитви є

віра, плодом віри є любов, плодом любові є служіння, а

плодом служіння є мир.

Бл. м. Тереса

Намалюю мрію

Танцювала словами танок, аж лилося,

Малювала руками в повітрі тебе.

Думками співала і серце неслося

Над небом, де сонце живе золоте.

Хотіла набрати в долоні тепла,

Хотіла серденько своє запалити,

Й тобі донести в своїх вірних руках

Сонця шматочок, щоб трошки зігріти.

Малюю, як мрію, в повітрі тебе,

Долоню зімкнула в кулак – не відняти

Тепло мого серця, що ніжно пече,

І готове тебе, мій єдиний, чекати. Марта Адамович

Наша інтернет-адреса: www.bernardyniv.info

Ми дуже часто пишаємося власними достоїнствами: тілом, знаннями, чеснотами, статками і т. п.

Любимо бути в центрі уваги, розповідати про себе, свої досягнення, нерідко критикуючи та

осуджуючи ближніх. Настільки часом захоплюємося собою, що перестаємо помічати оточуючих. Не

проявляємо терпіння, коли хвалять когось, а не нас; ображаємось, коли нас не помічають;

дратуємось, якщо хтось визнає нашу неправоту та ще бажаємо постійного схвалення, слави,

вимагаючи поклоніння собі. Що ж править нами? Гріх гордині. Це дуже небезпечний та

найперший гріх серед усіх смертних гріхів. Адже якщо людина, чинячи будь-який інший гріх, здатна ще якось

навернутися, то для гордих людей це надзвичайно важко. Бо зарозуміла, самозакохана особа не визнає нікого і нічого.

Хто для неї Бог, якщо вона сама собі Бог? А про таке, як покаяння і казати не треба. Як може визнати себе винною

людина, коли вона вірить в те, що завжди права? Спробуйте їй зробити зауваження або дати якусь пораду, то нарветеся на

шквал обурення та ненависті до себе. Горда людина живе за принципом: «Мені добре, тож рахуйтеся з цим, бо це

нормально. Мені погано – ви в цьому винні». А найгірше те, що така особа навіть не усвідомлює, у якому страшному

хворобливому стані вона живе і не може реально оцінити ні себе, ні того, що діється навкруги. Горді люди нехтують

допомогою та ласкою Бога і покладаються лише на себе. Гордовитість стає причиною багатьох недобрих вчинків, веде до

вічного осудження, знецінює добрі справи, які робляться не з любові, чи, навіть обов’язку, а тільки тому, щоб показати

себе, свою «доброту». Бог ненавидить гордість, бо це суперечить Його природі. Господь є нашим Творцем, Він обділяє

всіх безмежними ласками, дарував кожному таланти, а головне, любить нас всесильною і досконалою любов’ю, даруючи

прощення гріхів. То хіба нема за що Йому дякувати, любити? Проте, горда людина на перше місце ставить своє «я» і

поклоняється йому. Опанована цим гріхом, вона не може прямувати по шляху до спасіння та вдосконалюватися у

чеснотах, тому і відрізає собі дорогу до життя у небі. Її вічність – пекло, адже і сам сатана упав через гордість. Тож

стежмо за тим, які справи ми робимо у своєму житті, на яких ідеалах ми його будуємо. Постійно контролюймо себе: з

яких мотивів робимо свої вчинки, чи не гординя їх нашептала? Це допоможе нам запобігти страшній духовній недузі і

будувати себе на християнських цінностях, центром і джерелом яких є сам Бог. Підготувала Люда Гах

Святкуємо іменини Свята Ксенія Римлянка називалася Євсевією і походила з родини заможного сенатора в Римі. Вона

мріяла про те, щоб душею і тілом належати лише одному Ісусові. Тому втекла з дому на острів Коа, де

почала вести життя великого самозречення. Євсевія назвала себе Ксенією, тобто чужою, щоб ніхто не

довідався, хто вона і звідки. Заснувала в карійському місті Милассі монастир і стала його ігуменею.

Єпископ Павло висвятив Ксенію на дияконису. У час її смерті над монастирем з'явився блискучий хрест у

сяючому вінку, який супроводжував похоронну процесію аж до місця поховання праведної ігумені.

Іменини: 6 лютого

Тимофій у перекладі з грецької мови «той, хто шанує Бога». Серед усіх святих із цим ім'ям найвідомішим є

апостол Тимофій, учень святого Павла. Серед книг Нового Завіту є два послання, написаних на його адресу

апостолом Павлом. У них відомий благовісник називає Тимофія своїм «улюбленим учнем», навіть сином.

Саме проповідь та чудеса апостола Павла у малоазійському місті Лістра сприяли наверненню до Христа

юного Тимофія. Відтоді він - вірний супутник і помічник святого Павла. Згодом Тимофій став єпископом у

місті Ефес. За ревну проповідь християнства, боротьбу з язичництвом він зазнав мученицької смерті.

Іменини:4 лютого

Підготувала Ксеня Солоденька

Гріх, з якого все починається...

Легенди Опілля Адамівські поселенці

Переказують, що в давнину руський воєвода Микола Синявський утримував на передмісті

Адамівка військових поселенців. Спокійне життя поселення забезпечувалось оборонними

валами з частоколом і дерев'яними баштами та глибокими ровами, що наповнювались

водою з Адамівськогоставу. Щороку з наступом тепла бойовий загін поселенців вирушав

у похід і прилучався до Січі. Деколи загін сам автономно нападав на татар і турків. З

походів адамівчани поверталися завжди зі здобиччю, а інколи і з "ясиром". Полонених

використовували на будівництві оборонних валів, а дівчат деякі воїни брали собі за жінок

і селились на передмісті, вживаючись в бережанську общину. Отже, громада Адамівки мала щедро "змішану кров". На

Адамівці поширене прізвище Кизима. Так прозивали того, хто взяв собі за жінку татарку. Адже по-татарськи "кизим" —

означає жінка. А коли жителі міста на Ринку запитували таку жінку: "Хто ти є?" — та відповідала: "Кизим, кизим..." І в

наші дні на Адамівці можна зустріти людей з хактерними татарськими рисами. Та коли хто з Адамівки зробить щось "не

так", бережанці й досі з досадою кажуть на нього: "А то адамівський татарин..." А в ті далекі часи, аби не втратити

військової форми, інколи на Січ під виглядом простого воїна йшов і сам Микола Синявський. Загін завжди вів

адамівський сотник Кизима. На Січі панували свої закони і ніхто не знав, куди підуть січовики. Було й таке, що йшли в

бій з поляками. Тоді адамівський загін змушений був виступати на стороні січовиків. Адже це була справа честі. Цікаво,

що одного разу в бою Миколу Синявського впізнав польський шляхтич. До Бережан до маєтку коронного гетьмана та

підчашого польського короля була вислана термінова інспекція. Але Микола Синявський встиг вчасно прибути в замок.

Поляки вимагали в сотника Кизими, який в тому бою потрапив до них у полон, свідчення проти Синявського. Але сотник

Кизима зніс всі тортури і помер на палі, не зрадивши свого зверхника...

Богдан Тихий

Подорожуємо святими місцями

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нестаничах

Історичні відомості про релігійне життя у с. Нестаничі є доволі скупими. Відомо

лише, що перша сільська церква знаходилася там, де спочатку лежало село — ця

місцевість називається сьогодні Загірські поля. Під час одного із набігів татар на

Галичину село і разом з ним церкву було спалено. За народними переказами,

церква згоріла дотла, а ікона Пресвятої Богородиці залишилася неушкодженою,

навіть не була обсмалена. Дідич села Станин, якому належали й Нестаничі,

дізнавшись про дивним чином вцілілу ікону, одразу ж прибув до спаленого села.

Знайшовши її на згарищі церкви, в попелі, поклав на воза з наміром відвезти до

церкви Станина. Та коні не хотіли рушати з місця. Вони стояли якийсь час як

вкопані. Потім рушили в бік Нестанич. Невдовзі на тому місці, де зупинилися

коні,селяни на кошти цього дідича збудували невеличку дерев’яну церкву і помістили туди ікону. На кошти місцевих

багачів у 1725 р. у Нестаничах було збудовано дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці і перенесено до неї

чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. У цьому храмі вона знаходиться донині. Важливою сторінкою в існуванні

парафіяльної церкви став період від 16 листопада 1838 р. до 8 квітня 1841 р., коли її парохом був о. Маркіян Шашкевич,

письменник, засновник і активний діяч гуртка ―Руська Трійця‖, ініціатор видання альманаху ―Русалка Дністровая‖. Будучи

тяжкохворим і позбавленим найнеобхідніших засобів для життя, у Нестаничах – він написав філософсько-богословські

поезії у прозі ―Псалми Русланові‖, вірш ―Слава Богу‖, закінчив переклад Євангелії від Івана. У радянський період церква

Різдва Пресвятої Богородиці, як і всі храми Української Греко-Католицької Церкви, була недіючою. Деякий час у ній була

розміщена картинна галерея.

Запитуємо священика Отче, коли я була вагітна дівчинкою,

то ми з чоловіком зарані дали їй ім`я.

Таке ж ім`я було у моєї покійної бабці.

День народження моєї доньки співпав

з днем народженням цієї ж бабусі. А

коли донечці було чотири рочки, то

помер мій свекор. Як ці збіги можуть

вплинути на мою дитину? Зараз їй 9

років, донька неслухняна і зовсім

неспокійна.

Не потрібно пов`язувати випадковість з

дійсністю. Смерть ваших родичів до

поведінки вашої дитини не має жодного відношення.

Отче, чи може вдова ходити колядувати?Бо люди

кажуть, що я приношу в сім`ї нещастя.

Це черговий забобон. А значить гріх. Той, хто вірить в

це і розповсюджує це, повинен з цього сповідатися.

Лікуємось молитвою Молитва за родину

Ласкавий Господи, Ісусе Христе, Ти

захотів провести довгі роки Свого

земного життя в назаретській

родині, благаю Тебе, поблагослови

мою дорогу родину: батька, матір,

братів, сестер, всіх свояків і

кровних. Пошли їм ласку, щоб всім

серцем любили Тебе, охорони від

нещасть, диявольських спокус і

всякого лиха. Подай згоду моїй родині, бо згода - це великий Твій

дар. Допоможи її членам щиро любитися надприродною Божою

любов’ю, яка осолоджує прикрощі земного життя. Будь з нами в

години смерті, щоб з Твоєї ласки вийшли ми з цього світу та

пішли до неба навіки прославляти Тебе. Маріє, найкраща наша

Мати і взірець для кожної родини, будь завжди з моєю дорогою

родиною. Амінь.

Філомена знову зцілює! Свідчення ласк Божих за заступництвом св.Філомени не припиняється. За мені уділену ласку

відвернення від хвороби складаю сердечну вдячність св.Філомені і славлю Бога. Вранці, 8

грудня, піднявшись з постелі, відчула, як немов вогнем пече кістка на лівій нозі трохи вище

стопи. Ззовні побачила велику червону пляму завбільшки середнього яблука. Подумала про те,

що це може бути «рожа», як кажуть в народі, або якесь запалення вени чи рана відкривається…

На душі стало сумно, бо довелося б не піти на Службу Божу, ні на Годину Ласк, яка мала

проводитись у суботу в нашому храмі (раз в році). Підняла ногу на крісло, взяла з останньою

надією пляшечку з миром св. Філомени і полила на це почервоніння, промовляючи спонтанну

молитву, взиваючи Господа Ісуса і св.Філомену про зцілення. Раптом на моїх очах пляма почала

розходитися, одна частина залишилась на тому ж місці, інша пересувалася вище. Перестало

пекти. Залишивши все так, як було, радіючи тому, що вже не пече, одягнулася і пішла на

Службу Божу, а потім ще на Годину Ласк, за що безмежно вдячна Святому Богові. Ввечері

цього ж дня побачила на тому місці, де була рана, лише декілька краплинок темного кольору як

від подряпини, що загоїлася. Дивні діла твої, Господи, і милосердю Твоєму не має межі.

Парафіянка храму Пресвятої Тройці Ярема Р.