газетаСТОР. 6СТОР. 3 СТОР. 4МАКСИМ ШКУРО. СПРАВИ РАЙОННІ НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ НОМЕР 61369

www.solor.kiev.ua № 3 (4) · травень 2015

ЗІ СВЯТОМ ПЕРЕМОГИ!

70 років минуло від Дня Пере-моги у Великій Вітчизняній війні. Я щиро вітаю всіх ветеранів з цим знаменним святом. Впев-нений: жоден із них, як і будь-хто з нас, не міг собі навіть уявити, що через 70 років доведеться знову зі зброєю в руках захи-

щати свою Вітчизну. Історія до-водить, що українці завжди від-різнялись особливою мужністю і відвагою, розумом і відданістю своїй Батьківщині. Й сьогодні, коли українська армія мобілізо-вана і стоїть на захисті єдності і територіальної цілісності дер-

жави, коли частина території анексована й окупована, ми все частіше згадуємо патріотичний подвиг і воїнську відвагу наших ветеранів, які стали прикладом для наслідування вже нового по-коління героїв-захисників. У цей день ми вшановуємо пам’ять

тих, хто не повернувся з війни, віддавши життя за рідну землю і майбутнє своїх дітей. Сьогод-ні ми всі повинні стати єдиним фронтом заради миру в нашій країні, її відбудови і процвітання.

(Продовження на стор. 2)

ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ: «СЬОГОДНІ МИ – ЄДИНИЙ ФРОНТ ЗАРАДИ МИРУ»

Ветерани – солом’янці

травень 2015

газета

2

ХЛІБНІ МІСЦЯПАТ «Київхліб» дозволило вста-

новити ряд об’єктів роздрібної торгівлі хлібом та хлібобулочними ви-робами, що користуються підвище-ним попитом, на території району.

Вони встановлені за наступними адресами: вул. Борщагівська, 117; вул. Липківського, 15; вул. Кривоноса, 10; просп. Повітрофлотський, 17.Про їх відкриття буде повідомлено

додатково.

Уряд очікує, що субсидії отри-мають 12–15 млн громадян. На

одну родину Кабінет Міністрів виді-ляє близько 8 тисяч грн на рік. Зараз середній розмір субсидії в місяць на одну родину складає 360 грн. За сло-вами прем’єр-міністра країни Арсенія Яценюка, середній розмір субсидії збільшено вдвічі.

Очікується, що субсидію будуть отримувати 3 млн домогосподарств. Для цих виплат уряд передбачив у держбюджеті до кінця поточного року 24,5 млрд грн.

Голова уряду заявив, що докумен-ти на отримання субсидії надійшли до 90% домогосподарств країни. За його словами, у травні субсидії вже повинні бути призначені. Яценюк також додав, що перед початком опалювального сезону, восени, громадянам ще раз будуть відправлені бланки заяв і де-кларацій на отримання субсидій.

Мета спрощеної системи надання субсидій – «максимально уникнути контакту між службою соціального за-хисту і людиною, щоб люди не просто-ювали у чергах», – підкреслив голова уряду.

8 ТИСЯЧ ЗА РІКНА РОДИНУ

передбачено на виплату субсидій у держбюджеті у 2015 році

24,5 млрд грн

МАКСИМ КОНОБАС: «ЗАОЩАДЖУЄМОЗА РАХУНОК УТЕПЛЕННЯ»

Рішення про підвищення цін на газ змусило багатьох людей вда-тися не лише до підрахунків, але

й до того, що допоможе і на оплаті зекономити, і в теплій оселі жити.

Як вам вже відомо, з першо-го травня мінімальний тариф

для населення на газ для опалюван-ня зросте до 3600 грн за 1 тисячу кубів. А ціна газу, який населення використовує для приготування їжі й підігріву води, зросте з 1182 грн за тисячу кубів до 7188 грн. Таке рішен-ня ухвалила Нацкомісія з регулю-вання у сфері енергетики та кому-нальних послуг.

Як пояснює депутат Київради Максим Конобас, для того, щоб по-чувати себе комфортно, мати мож-ливість сплачувати реальні ціни,

треба, по-перше, самому щось зро-бити, аби не сплачувати за «обігрів вулиці».

– Спочатку, зробіть те, що вам по силах та по грошах – встановіть якіс-ні теплозберігаючі вікна. Сьогодні їх можна за невелику суму встановити і в кредит. Тому по гаманцю це не вдарить. Далі – опалення. Найпро-стіший, але не найдешевший, спосіб зекономити на ньому – поставити лічильник те-пла до власної оселі й додати сучасні бата-реї з регуля-торами тепла. Як запевня-ють нас в уря-ді, мінімаль-ний тариф сплачувати-муть тільки ті, хто споживає лише 200 ку-бів на місяць, до того ж ви-ключно в опа-л ю в а л ь н и й сезон.

За словами Максима Конобаса, ніхто про нас самих не подбає так, як ми самі.

– Що ж до економії тепла, то вар-то подивитися на інфографіку, на якій показано, скільки відсотків те-пла втрачає, наприклад, приватний

будинок і що в першу чергу потрібно зробити (поліпшити, змінити), аби зменшити ці витрати. Та ж сама про-блема й у багатоповерхових будин-ках, – каже Максим Петрович.

Тариф на газ підвищено тому, що змінилася загалом система обраху-вання собівартості природного газу.До речі, вартість газу залежить від обсягів газу українського виробни-цтва плюс імпортоване паливо.

Як кажуть експерти, підвищення цих тарифів відбулося відповідно до домовленостей з МВФ. Там виписа-ні умови, згідно з якими має зрости тариф на газ та теплову енергію. На-цкомісія і діяла відповідно до цих ви-мог.

30%фасади

22%дах

13%вентиляція

20%вікна15%

підвал

НОВИНИ ДЛЯ ВОДІЇВ

Для всіх учасників дорожнього руху діятимуть три види по-

карання: попередження, штрафи та штрафні бали. Кожному водію щорічно нарахо-

вують 150 балів. Їх кількість буде зни-жуватися в разі порушення правил дорожнього руху. Після вичерпання усіх балів власника автомобіля очіку-ють штрафи. Про порушення власник авто-

мобіля дізнається поштою або SMS-повідомленням. Сплатити штраф необхідно за 30 днів. Після цього нара-ховується пеня у подвійному розмірі. Після 60 днів ігнорування штрафу

водій залишиться без прав на керу-вання авто строком до 6 місяців.Штраф можна оскаржити протя-

гом 10 днів. Якщо водій погоджується із по-

рушенням, стягнення можна безго-тівково оплатити на місці через спе-ціальний портативний термінал. Такі термінали будуть встановлені у кож-ному патрульному авто. У такому ви-падку сума штрафу фіксована – вона дорівнюватиме мінімальному стяг-ненню, яке існує на сьогодні.

ДМИТРО АНДРІЄВСЬКИЙ: «СЬОГОДНІ МИ – ЄДИНИЙ ФРОНТ ЗАРАДИ МИРУ»

– У країні вже рік йде війна. Що робить український парламент, щоб країна могла протистояти зо-внішній військовій агресії?

– Український парламент зосе-редив всі зусилля на підвищенні обороноздатності держави та за-безпеченні соціального захисту вій-ськовослужбовців. Ухвалено багато важливих рішень, законопроектів, постанов, заяв Верховної Ради до світової спільноти. Російську Феде-рацію визнано державою-агресо-ром. Наприкінці квітня цього року ухвалено Постанову про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Феде-рації та подолання її наслідків». Цим створено юридичне підґрунтя для пред’явлення Україною консолідо-ваної претензії Російській Федерації у зв’язку зі збройною агресі-єю Російської Федерації проти України. Внесено зміни до за-конодавства, які дозволяють створити належні умови для ефективного функціонування оборонно-промислового комп-лексу. За цей рік нам вдалося фактично відродити українську армію і значно її зміцнити.

– Які соціальні гарантії сьо-годні дає держава своїм за-хисникам?

– Внесено зміни до зако-нодавства, які передбачають пенсійне забезпечення військовос-лужбовцям та зарахування до стажу роботи служби в особливий період. Протягом останнього року було вне-сено ще ряд змін, які передбачають посилення соціальних гарантій для учасників бойових дій та осіб, мобі-лізованих до Збройних сил України. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під

час мобілізації, на особливий період, на рік, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на під-приємстві, де вони працювали на час призову, незалежно від підпо-рядкування та форми власності. З моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за не-виконання зобов’язань пе-ред підприємствами, уста-новами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними осо-бами, а також проценти за користування кредитом – не нараховуються. Військовос-лужбовці, які, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали участь в ан-

титерористичній операції і зазнали поранень, контузій чи іншого ушко-дження здоров’я, мають право на безоплатне медичне обслугову-вання (лікування, диспансеризацію, медичну реабілітацію та ін.) у клініч-ній лікарні «Феофанія» Державно-го управління справами. Сьогодні парламент активно працює над тим, щоб надати необхідне соціальне за-

безпечення і гарантії тим, хто захи-щає Україну.

– Щороку Ви особисто відвід-уєте ветеранів. Як вітатимете їх цього року?

– Цього року, як завжди, я осо-бисто завітаю до наших ветеранів, які мають вже дуже поважний вік.

Привітаю їх, поспілкуємося. До багатьох із тих, хто мешкає в Жулянах, я завітав напередодні Великодня. Зараз, разом із ке-рівництвом Солом’янського ра-йону, Територіальним центром соціального захисту населення й депутатами Київради: Максимом Шкуро, Максимом Конобасом, Вячеславом Непопом, Миколою Негричем, Русланом Кисілем, Катериною Кириченко – ми го-туємо великий захід, де привіта-

ємо близько 400 ветеранів і надамо їм матеріальну допомогу. Кожному подякуємо, вручимо подарунки. За-прошуємо підтримати цю акцію і наші бізнес-кола, інших депутатів. Мені приємно, що у цьому напрямку разом зі мною працює ще 6 депутатів Київради. Ми працюємо як одна ко-манда й завжди пам’ятаємо про на-ших ветеранів.

Дмитро Андрієвський та Максим Шкуро в гостях у ветерана ВВВ Ангеліни Міцюри

Дмитро Андрієвський нагороджує учасника АТО Миколу Тихонова медаллю «За єдність»

3травень 2015

газета

МАКСИМ ШКУРО:«У РАЙОНІ ТРИВАЮТЬ МАСШТАБНІ РЕМОНТНІ РОБОТИ»

МИКОЛА НЕГРИЧ: «НЕ ЗАБУВАЄМО Й ДОПОМАГАЄМО»Миколу Негрича знають у ра-

йоні як людину слова, якій прита-манна наполегливість у вирішен-ні завдань, які ставить перед ним громада.

– З моменту травневих ви-борів до Київради минув

майже рік, але за цей час вдалося надзвичайно багато зробити. Ра-зом з вами ми працювали, реалі-зовуючи поставлені цілі і завдання для Солом’янського району та 51-го округу в цілому.

За весь час роботи депутатом Київради Миколою Негричем було надано допомогу малозабезпече-ним верствам населення, в тому числі ветеранам Великої Вітчизня-ної війни. Таку допомогу отримали більш ніж 470 людей з 51-го округу.

Зважаючи на складну ситуацію в державі, хочеться зазначити, що

Микола Негрич намагається влас-ними силами допомогти ветеранам та пенсіонерам у наступних питан-нях, а саме: у вирішенні

комунальних про-блем; у встановлен-

ні лічильників; в отриманні

субсидій; юридичними

консультаціями та іншим.

Отримавши на-году, Микола Ми-хайлович не за-буває привітати ветеранів війни та пенсіонерів те-плим словом та

цінним подарунком.Депутат поздоровляє всіх меш-

канців району з Днем Перемоги, бажає їм міцного здоров’я та мир-

ного неба над го-ловою.

– Нехай це свято ще раз на-гадує нам про те, що лише в мирі можливий роз-виток людини, її майбутнє життя, її мрії. Бажаю, щоб ніхто не від-чув горе втрат, щоби жодна ма-тір не оплакувала сина або чолові-ка. Хай вам усім щастить!, - на-голошує депутат Київради Микола Негрич.

Мешканці Відрадного приймають роботу в депутатів

Дитячий садок на вул. Білецького, 2-А

Було... стало

Дитячий майданчик на бул. Лепсе, 50 Ремонт під’їзду на вул. Шепелєва, 14

Заміна вікон на вул. Керченській, 3

Скверна розі просп. Відрадного та вул. Донця

Ремонтсходових клітин на вул. Донця, 14Б

Ремонт під’їзду на бульв. Лепсе, 25

За словами керівника ра-йону, масштабні будівель-

ні роботи сьогодні ведуться на 40 об’єктах, а до кінця травня вони будуть завершені за 94 адресами загалом. Це ремонти сходових клі-тин, встановлення вікон, ремонти покрівель, внутрішньобудинкових мереж, встановлення дитячих май-данчиків тощо. Серед будинків, де розпочалися ремонтні роботи: вул. Шепелєва, 14; просп. Відрадний, 12; вул. Донця, 14Б; бул. Лепсе, 21; бул. Лепсе, 25; вул. Новопольова, 63; вул. Героїв Севастополя, 8; вул. Металістів, 9 та вул. Металістів, 12; вул. Смоленська, 5/1; Керченська, 3; вул. Докучаївська, 18-А; вул. М. Ост-ровського, 15;вул. Волгоградська,

39; вул. Червонопартизанська, 23; вул. Мартиросяна, 23; просп. Пові-трофлотський, 34 та ще два десятки будинків району. Вже в травні буді-вельники прийдуть у наступні 50 бу-динків.

Відновлення дитячого садка на вул. Білецького, 2А.

Наразі завершується реконструк-ція дитячого садка № 255 на вул. Білецького. Уже з першого вересня цього року дитячий садок прийме додатково понад 40 дітей.

Встановлення та ремонт дитя-чих майданчиків.

Встановлено 5 майданчиків: бул. Лепсе, 50; просп. Червонозоряний,

39-А; просп. Червонозоряний, 55; вул. Кудряшова 2–4; просп. Черво-нозоряний, 31 (за підтримки депу-татів Київради). Загалом до кінця травня встановимо 18 дитячих і чо-тири спортивних майданчики.

Облаштування скверів.Триває впорядкування скверу на

розі проспекту Відрадногота вул. Донця. Через два тижні розпочнуть-ся роботи у сквері на бульварі Леп-се, 77.

Загалом під час весняного двомі-сячника з благоустрою в районі ви-садили понад 1 500 дерев, більше 5 тисяч кущів, а також ліквідували 14 сміттєзвалищ.

травень 2015

газета

4

Двері відчинив сам Іван Іва-нович Селіфонов. До нашої зу-стрічі я багато чув про цю ле-гендарну людину. Він — Герой Радянського Союзу. Уславле-ний льотчик, який у роки Вели-кої Вітчизняної війни здійснив 375 бойових вильотів, збив ві-сім літаків ворога.

Читав його книгу «Винищувачі ведуть бій», яка здобула ви-

знання не лише ветеранів війни, а й молоді. Знав, що у ветеранській організації столиці генерал-майор авіації у відставці очолює роботу секції учасників параду Перемоги 1945 року.

Ось на таких фактах з життя ве-терана війни склалося моє попе-реднє уявлення про нього. Гадав, що побачу людину в якомусь геро-їчному ореолі. А він постав переді мною у сорочці в клітинку, домаш-ніх штанях. Доповнювала портрет малярна щіточка. Перехопивши мій погляд, Іван Іванович пояснив: «Займався косметичним ремонтом оселі». І знову роблю для себе від-криття: живе герой у двокімнатній, скромно умебльованій квартирі звичайного будинку в «непрестиж-ному» районі. Попри чималі роки – у грудні виповнилося 92, Іван Івано-вич на вигляд значно молодший за свій поважний вік. Худорлявий, без окулярів і супутника багатьох вете-ранів – ціпка – в руці. А коли потис мені руку, я зрозумів: міцно тримає життєву висоту цей герой. Адже за-гартований у вогняному небі війни.

А шлях до цієї висоти в Івана Іва-новича був такий же, як у багатьох військових льотчиків, які здобули славу в повітряних боях. Коли він навчався в десято-му класі, то побував у районному центрі, де побачив оголошення про набір до аероклу-бу. Ветеран і тепер пам’ятає ім’я льотчика інструктора Петра Ха-барова, який дав пу-тівку в небо та порадив продовжити навчання у Сталінградському військовому авіаційно-му училищі льотчиків. Там курсант Селіфонов і дізнався про поча-ток війни. У передмісті Сталінграда вже йшли жорстокі бої, коли на-вчальний заклад ева-куювали до Казахстану. А тим кур-сантам, які пройшли прискорений курс навчання, присвоїли звання сержантів і направили на фронт.

На всю війну його бойовою сім’єю став 106-й гвардійський винищувальний авіаційний полк. Саме у його складі сержант Селі-фонов пройшов бойове хрещення в небі над Сталінградом. Пригаду-ючи його подробиці, Іван Іванович розповів: «Перед вильотом на бо-йове завдання мій ведучий Воло-дя Іванов повчав: «Ти, головне, не випускай мене з очей. Тому я нічо-го не помічав, окрім хвоста літака мого досвідченого наставника. Але за кілька тижнів уже призвичаївся в небі і почав відчувати себе льот-чиком-винищувачем, не втрача-

ти голову в будь-якій ситуації. Так сталося, наприклад, в одному з повітряних боїв, коли ми атакува-ли групу ворожих бомбардуваль-ників. Але несподівано з-за хмар на мене «звалився» ворожий ви-нищувач і обстріляв літак. Кулі влу-чили у фюзеляж, крила, хвіст мого

«Як-3». Дивлюся – літак не горить, слухається органів керування. Тому заспокоївся й успішно посадив поранену кри-лату машину на свій ае-родром».

Перший літак Іван Се-ліфонов збив 23 лютого 1943 року. Свідком бою був командир авіаційної дивізії полковник Олек-сандр Осадчий, майбут-ній Герой Радянського

Союзу. Він по рації приві-тав лейтенанта з першою перемогою. Гімнастьорку льотчика прикрасив пер-ший орден Червоної Зірки. А потім відвага та героїзм були відзначені орденами Леніна, Червоного Прапо-ра, Олександра Невсько-го, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, ще однієї Черво-ної Зірки.

З листопада 1942 по 9 травня 1945 року Іван Селіфонов був на війні. Більшість повітряних боїв провів у небі України. Брав участь у визволенні Луганська, До-нецька, Харкова, Дніпропетров-ська, Кривого Рогу, Одеси, Львова. Останній бойовий виліт здійснив

9 травня 1945 року над Ельбою. А коли приземлився, дізнався про перемогу, яку святкували всім пол-ком.

Того червневого дня 1945 року старшого лейтенанта Івана Селіфо-нова і молодшого лейтенанта Ми-колу Беспалова викликав началь-ник штабу підполковник Олександр Криштакович і наказав вирушати до Дрездена. Там їм повідомили, що льотчики представлятимуть полк на параді Перемоги в Москві. У складі колони 1-го Українського фронту Іван Селіфонов прокроку-вав Красною площею. А звання Ге-роя Радянського Союзу йому при-своїли 27 червня 1945 року.

Продовжував службу, насоло-джувався польотами за мирних умов і не знав, що стоїть на порозі великого кохання. Романтична іс-торія закрутилася, як у кіно, – друг Віктор Лихачов (до речі, теж Герой

Радянського Союзу) повернувся з відпуст-ки з красунею-дружи-ною і натякнув, що у неї є молодша сестра. 14 вересня 1947-го позна-йомилися, а 8 лютого 1948-го одружилися.

Щойно у подружжя народився первісток Віктор, як Селіфонов отримав направлення на навчання до військо-во-повітряної академії. Закінчував її, вже маю-

чи трьох синів: дружина народила двох близнюків – Сашка та Альошу. Таким чималеньким сімейством і вирушив в Україну, до Мукачевого,

а пізніше – до Львова, де Іван Івано-вич продовжив службу.

1974 року полковник Селіфонов вийшов у відставку і переїхав з ро-диною до Києва, у колишній Заліз-ничний район, де і почав цивільне життя співробітником у науково-дослідному інституті.

Хоча нині Іван Іванович розміняв уже дев’ятий десяток, його енер-гії позаздрить будь-хто: зустріч із побратимами, виступи у навчаль-них закладах, участь у районних та міських заходах, присвячених пам’яті подій Великої Вітчизняної війни.

– Я й дотепер пам’ятаю вогняне небо війни, – мовить ветеран. – Особливо бої за визволення Украї-ни. Мої побратими залишили в ньо-му яскравий слід. Пишаюся тим, що в літопис їхньої бойової слави дописують нові сторінки героїзму нинішні захисники України в ході

проведення антитеро-ристичної операції на Донбасі.Володимир ЧІКАЛІН

ІВАН СЕЛІФОНОВ: «ПИШАЮСЯ ТИМ, ЩО В ЛІТОПИС БОЙОВОЇ СЛАВИ ДОПИСУЮТЬ НОВІ СТОРІНКИ

ГЕРОЇЗМУ НИНІШНІ ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ»

СЕЛІФОНОВІван Іванович.

Народився 23 грудня 1922 року в селі Бере-зовка (тепер Жиздрин-ський район.

Закінчив 10 класів Коренівської середньої школи та аероклуб в місті Бєжиця Брянської області. У 1942 році за-кінчив Сталінградську військову авіаційну школу пілотів і направ-лений до запасного

авіаційного полку.З грудня 1942 року – льотчик 814-

го винищувального авіаційного полку 207-ї винищувальної авіаційної диві-зії 3-му та 1-му Українських фронтах. 12 лютого 1943 р. у повітряному бою в районі міста Слов’янськ Донецької області збив перший літак супротив-ника, за що нагороджений орденом Червоної Зірки. З липня 1944 року – командир авіаційної ланки. У скла-ді розвідувальної ескадрильї брав участь у боях у Нижньо-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Всього за роки війни здійснив 300 бойових вильотів, 32 повітряних бої, в яких збив 9 літаків су-противника. Учасник Параду Перемоги на Красній площі у скла-ді полку 1-го Україн-ського фронту. Після війни продовжив вій-ськову службу у ВПС СРСР. У 1955 році закінчив Військово-повітряну академію. Закінчив військову службу в 1974 році на посаді начальника штабу 11-ї гвардій-ської винищувальної авіаційної дивізії Пів-денної групи військ.

Після звільнення в запас працю-вав у НДІ Міністерства комунального господарства Української РСР. Нині на пенсії. Мешкає в м. Києві.

ДОВІДКА:

Літак Як-3, на якому воював Іван Селіфонов

Селіфонов Іван Іванович

5травень 2015

газета

Чим живуть і що турбує наших героїв-фронтовиків? Чому і як на-вчають вони молодь? Про це – в інтерв’ю голови Ради ветеранів Солом’янського району Бориса Парафєйнікова.

– Борисе Дмитровичу, як сьо-годні себе почувають ветерани?

– Як і всі літні люди. Здебільшого, якщо на щось і жаліються, так це на проблеми зі здоров’ям. А так багато хто й нині у строю.

– А чи багато їх залишилось у районі?

– З тих, хто пройшов війну, 283 – учасники бойових дій і близько 5 ти-сяч – учасники війни, але які не бра-ли безпосередньої участі у бойових діях – перебували у запасних чи на-вчальних частинах.

– А чи відчувають вони піклу-вання з боку державних установ? Їх же не так багато й залишило-ся…

– Держава, місцева та районна влади роблять все, щоб їх, зокре-ма, матеріальне становище було достатнім для нормального жит-тя. Вони забезпечені нормальни-ми пенсіями, пільгами, житловими умовами. Іноді з’являються деякі прохання, але вони вирішуються ра-йонною владою достатньо швидко, в робочому порядку. Тобто нарікань на владу – немає. Можна казати, що сьогодні соціальний захист учасни-ків бойових дій відповідає всім умо-вам, приписаним у законах нашої держави. Нам ніколи не відмовляють у наданні транспорту, коли треба по-їхати на якийсь захід, чи приміщень для його проведення. І цей факт ще раз каже про те, що нас поважають.

– Кого б Ви змогли назвати найбільш «активними» представ-никами районної ветеранської організації?

– Ви ж розумієте, всі вони вже – люди у віці. Так, Герою Радянського

Союзу генерал-майору Івану Іва-новичу Селіфонову, який мешкає у Солом’янському районі – вже 92 роки, але він частий гість заходів,

які ми проводимо. Він ще в строю і з радістю зустрічається із школярами і викладачами. Інша наша Герой Ра-дянського Союзу – Валерія Захарів-на Щербаченко – за станом здоров’я вже не може виявляти ту активну життєву позицію, що й раніше. Олек-сандр Андрійович Лопатін, – полков-ник, артилерист, 93 роки – він теж у строю, з усіма зустрічається, спілкується. Учасник блокади Ленінгра-ду Іван Васильович Стру-тинський завжди радий зустрічам. До того ж він ще й неабиякий поет, читає на зустрічах свої вірші. Тобто в нас ще вистачає людей, з яких можна брати при-клад.

– І останнє питання, в чому наразі є роль такої ветеранської спілки як ваша?

– У нас є три головних завдання. Перше – соці-альний захист ветеранів. Всі питання, які стосують-ся соціального захисту,

забезпечення ветеранів: і пенсіон-ного, і житлового, і пільгового. Цим ми займаємося увесь час у співпраці з районним управлінням соціально-го захисту. Друге наше завдання – це героїчно-патріотичне виховання молоді. Наша рада організовує зу-стрічі та підтримує зв’язок з усіма навчальними за-кладами району. В нас у раді працює Центр із захисту історичної прав-ди. Захистити історичну правду про Велику Вітчиз-няну війну – наше третє завдання. Може, зараз це й не модно, бо наразі ви-користовують поняття, як «перемога над нацизмом у Європі», але багато поко-лінь виховувалися і знають про ту війну як про Вели-ку Вітчизняну. В цих рам-ках ми щодня проводимо зустрічі зі школярами. До речі, проводить ці лекції у нашому центрі мій заступ-ник, Михайло Михайлович Коро-льов, – людина неабияких знань. На

цих зустрічах-лекціях ми розкрива-ємо школярам очі на те, а що ж це була за війна. Ми робимо зустрічі з людьми, які безпосередньо бра-ли участь у тій або іншій військовій події, про яку йде мова. Кращого виховання патріотичних почуттів у

молоді, мені здається, не існує. До речі, хочу поздоровити всіх з Днем Перемоги від себе особисто і від на-шої спілки. Хай завжди над вашими головами буде мирне небо!

БОРИС ПАРАФЄЙНІКОВ:«МОЖЕ ЦЕ Й НЕ МОДНО, АЛЕ ВЕЛИКА

ВІТЧІЗНЯНА БУЛА»

Корольов Михайло Михайлович

Парафєйніков Борис Дмитрович

Софійська площа, 1944 рік

Майдан Незалежності, 1944 рік

ВТРАТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙСВІТОВІЙ ВІЙНІ

КИЇВ БУЛО ЗРУЙНОВАНО НА 85%

Підприємства

Міста

Села

Радгоспи

Колгоспи

714 1710

28 ТИС. 70 ТИС.

16 ТИС. 32 ТИС.

28 ТИС. 98 ТИС.

870 1876

679 МЛРД285МЛРД

Людські жертви Матеріальні втрати

Втрати України Загальні втрати СРСР

27 МЛН9

МЛН

714

28 ТИС.

16 ТИС.

870

28 ТИС.

травень 2015

газета

6

270тис.киян загинуло у Бабиному яру

ТРИВАЄ ОФОРМЛЕННЯ СУБСИДІЙ ЗА СПРОЩЕНОЮ

СХЕМОЮПроцес оформлення субсидій

має бути якісним і швидким. Про спрощення механізму їх оформ-лення розповів мер Києва Віталій Кличко після інспекції роботи район-ного управління праці та соціального захисту населення.

– Я відвідав один із центрів соці-ального захисту в Солом’янському районі, де відбувається, зокрема, оформлення субсидій. Зараз за день звертається близько 100 людей, але ми розраховуємо, що буде набагато більше. Ми повинні підготуватися, щоб процес оформлення субсидій був комфортним. За нашою пропози-цією до тих людей, які не мають мож-ливості прийти, працівники центру будуть виїжджати додому і допома-гати оформити субсидію. Також пра-цює гаряча лінія. ЖЕКи розповсюди-ли оголошення про те, яким чином можна оформити субсидію і які до-кументи для цього потрібні. Макси-мально спрощені всі умови – щоби люди могли оформити субсидію, по-трібні лише заява та декларація про доходи, – зазначив Віталій Кличко.

Мер розповів, що на сесії Київра-ди з міського бюджету додатково ви-ділили 3,5 млн грн, щоб управління соціального захисту могли придбати канцелярські товари: конверти, мар-ки, картриджі та інші необхідні мате-ріали – для роботи з тими, хто звер-тається за субсидіями.

– Ми робимо все, аби зменшити фінансове навантаження на киян. Водночас дуже важливо, щоб люди не переплачували. Ціни підвищили-ся на комунальні послуги – на газ, водопостачання, тепло. І я звернувся до монополістів з тим, що рахунки, які вони виставляють, повинні бути обґрунтованими», – наголосив Віта-лій Кличко.

Нагадуємо, що зміни до порядку призначення житлових субсидій набу-вають чинності і будуть застосовува-тися при наданні субсидій з 1 травня.

Анастасія Василівна Гулей – жінка з дивовижною долею. Вона пройшла Освенцім, не померла в Берген-Бельзені, дожила до сьо-годнішніх часів і залишається лю-диною, якій до всього є діло. Нара-зі Анастасія Василівна – головує в солом’янському осередку колиш-ніх в’язнів концтаборів і дала згоду поговорити з нами.

– Анастасіє Василівно, як Ви опинилися в Освенцимі?

– У паперах Червоного Хреста, які знайшлися в Німеччині після війни, було написано про це два слова: по-трапила в табір як втікачка.

– Звідки ж Ви втікали?– З робіт. Мене забрали на робо-

ти до Німеччини, коли мені тільки-но виповнилося 15 років. Дуже кортіло додому, на Батьківщину. От ми з по-другами й вирішили втекти. Працю-вали ми на земляних роботах, а самі знаєте, коли дощ там чи ще якась непогода, то ніхто особливо вихо-дити надвір не хоче. От і охорона теж не захотіла, бо того дня йшов дощ. Так ми і ви-рішили втекти. Десять днів ішли Польщею, доки нас не затрима-ли поліцаї біля польського міс-та Жешува. А до Львова вже було, як то кажуть, ру-кою подати. Нас затримали та на-правили до міс-цевої в’язниці. Після Жешув-ської в’язниці ми потрапили до в’язниці Перну-ва. Там зібрали ешелон, як вони казали, тран-спортник, – і в Освенцім. Ось так ми і опинили-ся в концтаборі. Про те, що нас відправляють до концтабору, ніх-то нічого не казав. До речі, багато хто з польських селян, які володіли землею, попереджував нас: якщо затримають – дорога до концтабору, попадемо «у карний обоз», та ми цього не розу-міли. Що то за карний обоз? А вони, поляки, пропонували залишитися в них та працювати на землі, сіно там перетрушувати та інше. Ну а ми – ні, підемо на Батьківщину. Може, якби погодилися, то й до табору не по-трапили б.

– Що Ви відчули відразу після приїзду до табору?

– Коли нас вивели з вагону, ми по-бачили лінію з електричних лампо-чок, якій не видно було кінця. Наш конвоїр був з чехів чи словаків і все розумів. Коли ми його спитали, а куди це нас привезли, він сказав лише одне слово «Побачите». Я йому знову: «Це шо, фабрика?» А він мені знову: «Ні. Побачиш». І тихо так ска-зав, щоб ніхто не почув. Коли ми вже зрозуміли, куди потрапили, то пер-ше, що прийшло в голову – ми потра-пили за цей дріт назавжди. Тому що як викололи номер (його робили чор-нилами за допомогою рейсфедера) ми зрозуміли, що нас очікує попере-ду. Бо ми ще не бачили в житті людей з номерами. Тобто номер на руці – це вже смертний вирок.

– Що Вас вразило найбільше?– Черга до крематорію.

Табір був поділений на дві зони: чоловічу та жіночу. Посередині – широка дорога, яка закінчу-валася будівлею з

трубами. До цієї будівлі стояла ве-лика черга людей, серед яких були й чоловіки, й жінки з

дітьми. Розвантажу-ють ешелони й женуть людей туди,

й женуть. Нерозривними рядами, з діточками. Хотілося кричати їм услід, щоб не йшли туди, щоб бігли. Хай 9 постріляють, та десятий втече. Вони ж не знали, куди їх женуть, їм казали, що на переселення. Жах. Вночі ми бачили, як полум’я йде прямо з труб. А ще я ніколи не забуду той жахливий сморід, від якого неможливо було сховатися. Запах паленого людсько-го м’яса.

– Кажуть, що людина звикає до всього, чи це правда?

– Не знаю, але я постійно відчу-вала страх. До нього так і не звикла – дуже хотілося жити всупереч тому, що бачила. Там дуже багато жінок втрачали розум. Особливо матері з дітьми. Яка ж мати може витерпіти, коли на її очах гине її дитина?

– Як проходив день у таборі?– Одноманітно. Вранці, дуже рано,

нас піднімали з нар і на сніданок да-вали щось на кшталт трав’яного на-стою. Навіть не знаю, що вони там собі думали, коли готували це питво. Може, гадали, що в ньому багато ві-тамінів і люди не так швидко будуть втрачати сили? Але багато хто від-мовлявся від цього чаю, аби трошки більше поспати. Потім нас виводи-ли та рахували. Потім – на роботи,

здебільшого, земляні: копали траншеї, рівняли дороги тощо. Туди ж привозили й обід

– тарілка з вареною бруквою, трошки хлі-

ба та все та ж хербата, тобто, трав’яний настій.

– А коли Ви потрапи-ли до Берген-Бельзе-

на?– У 1945-му році. Коли

наші взяли Краків, і ми вже відчували, що скоро звіль-нення, нас знову загнали в ешелон та відправи-ли на страту, до Бер-ген-Бельзену. Ми вже

були, як то кажуть, «доходяги», а в та-борі на те що нам не дають їсти, ніхто

вже не звертав уваги – таке собі кладовище,

де і хто вмер, там і за-лишився. Я до того часу й не бачила стільки по-мерлих в одному місці. Та й сама вже не віри-ла, що залишуся жи-вою – такою виснаже-ною була: й морально,

й фізично. Але прийшли британці й визволили нас.

– Чи залишалися у Вас якісь звички, викликані табором?

– Роки чотири я відчувала постій-ний голод. Коли вже повернулася до-дому, я завжди потайки доїдала все те, що залишалося від сімейного обі-ду чи вечері. Мені було якось ніяко-во, коли хтось залишав недоїденою кашу або хліб. Але це минулося.

– Як Ви живете зараз, чи допо-магає Вам держава?

– Живу як усі. Час від часу мене за-прошують виступати або у школах, або у вишах. Іноді запрошують до Німеччини. Німці все ще відчувають провину нацистів за зроблене і на-магаються позбавитися від цієї га-небної сторінки в своїй історії.

15 травнявул. Освіти

пров. Ковальського

8 травнявул. Козицькоговул. Керченська

ЯРМАРКУЄМО

22 травнявул. Козицькоговул. Керченська

16 травнявул. Героїв Севастополя

23 травнявул. Стадіонна

29 травнявул. Освіти

пров. Ковальського30 травня

просп. Комаровавул. Пулюя

В’ЯЗЕНЬ 61369

– Що Вас вразило найбільше?

широка дорога, яка закінчу-валася будівлею з

втрачати сили? Але багато хто від-мовлявся від цього чаю, аби трошки більше поспати. Потім нас виводи-ли та рахували. Потім – на роботи,

здебільшого, земляні: копали

дороги тощо. Туди ж привозили й обід

– тарілка з вареною бруквою, трошки хлі-

ба та все та ж хербата, тобто, трав’яний настій.

– А коли Ви потрапи-ли до Берген-Бельзе-

на?– У 1945-му році. Коли

наші взяли Краків, і ми вже відчували, що скоро звіль-відчували, що скоро звіль-нення, нас знову загнали в ешелон та відправи-ли на страту, до Бер-ген-Бельзену. Ми вже

вже не звертав уваги таке собі кладовище,

де і хто вмер, там і за-лишився. Я до того часу й не бачила стільки по-мерлих в одному місці. Та й сама вже не віри-ла, що залишуся жи-вою

наші взяли Краків, і ми вже відчували, що скоро звіль-

Концтабір Освенцім

Дмитро Андрієвський вітає

пані Гулей з Великоднем

На заходах, присвячених 70-й річ-

ниці звільнення в’язнів Освенціму з

Президентом України

Анастасія Гулей

7травень 2015

газета

Фонд Вячеслава Непопа під-тримує Солом’янську організа-цію в’язнів фашизму.

В ійна застала 14-річну Зінаїду у Києві. Якраз закінчилося

навчання у школі, попереду – літній табір у Боярці. Але 22 червня були зруйновані всі мирні плани. Друзі Зі-наїди Самсонової, переважно ком-сомольці, вирішили піти у партиза-ни. І поки вона бігла спитати батьків, чи можна їй приєднатися до друзів, ті вже пішли у ліси. Родина Зінаїди залишилася в окупованому Києві. «У 1942 році поліцаї ходили по хатах, шукали підлітків, а як знаходили, то хапали за шкірку як цуценят – і від-правляли на примусові роботи», – згадує жінка. Цієї долі не уникнула і вона. Вночі молодь завантажили у товарняки і повезли до Німеччи-ни. Працювала Зінаїда на фабри-ці, робила педалі для велосипедів. «Травматизм був величезний, дівча-та і без рук залишалися, – ділиться вона спогадами. – Охоронці бара-ків будили нас на роботу о шостій ранку. Інакше, як «швайне» (свині), не нази-вали». У дерев’яних чобо-тах гастарбайтери йшли три кілометри до фабрики, а пізно ввечері – ті самі три кілометри назад. Родина нічого не знала про їхню долю. «Пам’ятаю, ми нама-галися відзначати свої свя-та в бараках – наприклад, надягали на голову червоні хустки. За це нас залиша-ли день без їжі».

Олександра Терещенко теж зга-дує голодні роки. Їй було лише 4, а сестрі – 12 років, коли їх забрали з Гомельської області (Білорусь) у 1942 році до Німеччини. До того сім’я разом з іншими односельцями хова-

лася в лісі, але їхню схованку викри-ли. Посадили у неопалювані вагони, якими вивозили до Німеччини худо-бу. «Ми там грілися, зариваючись у сіно, і від голоду шукали зерна, – зі-тхає Олександра. – Матір відправи-ли на роботу на ферму, а дітей – у концтабір у Вольтерсдорфі. Нас по-передили, що будуть брати кров для німецьких солдатів, і мама, коли про це дізналася, на колінах вимолила у господарів, щоб вони дозволили їй забрати дітей. Родич господарів працював у тому таборі охоронцем, і з його допомогою ми з сестрою опи-нилися на фермі. Оскільки мама обі-цяла, що ми також працюватимемо у господарстві, то нас не жаліли. Ми і гусей пасли, і чоботи чистили, і кар-топлю варили. Господар ферми слу-жив на фронті, його дружина була бездітна жінка, до дітей ставилася непогано, а от батьки господаря були дуже жорстокі люди. Жили ми в кладовці, спали на дошках».

Мама Олександри загинула за 4

дні до Перемоги, коли місто звіль-няли американці. Осколок снаряда потрапив у кладовку, смертельно поранив жінці ноги і живіт. Кров роз-плилася під дітьми, які спали поруч. «Мене називали там «Шога» (Шура) – розповідає Олександра Іванівна. – Та німецька сім’я після звільнення міста була готова залишити мене в себе. Американці теж питали, куди вас відправляти – може, до Австрії? Але ми хотіли додому, в Білорусь, де зрештою й опинилися. Батько прий-шов з фронту і тільки тоді довідався, що діти вижили. Він нас всіх уже по-ховав…»

Щороку 11 квітня відзначаєть-ся Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Наші солом’янські «в’язні» збира-ються в ці дні, згадують страш-

ні роки, підтримують одне од-ного. Солом’янський осередок Української спілки в’язнів існує за-вдяки ентузіазму Лідії Іванової, яка сама пройшла нелегкі випробуван-ня у часи війни, а тепер уже 10 років, як очолює осередок.

Війна застала Лідію у Пскові, в 11-річному віці. Родина намагалася евакуюватися, але водій машини зу-пинився одразу за містом – попере-

ду стріляли, і у найближчо-му селі вже стояли німці. В окупації родина Лідії жила з того, що шила ушанки зі старих пальто і міняла їх на харчі. Коли у 1943 році нім-ці стали відступати, вони гнали в Німеччину і місцеве населення. Так Лідія Ми-хайлівна опинилася у ди-тячому концтаборі в Латвії, де вона дивом врятувала-ся від спалення заживо. В цей час її мама працюва-ла на примусових роботах

на фермі в Естонії, а сестра копала окопи для німців у «пересувному» таборі. Лідія Михайлівна згадує, як зустрілися вони всі в 1945-му – стрижені, в солдатських чоботях, худі, немиті, з вошами. Вона плаче. «Дитинства в нас не було. Юність ми провели, розбираючи руїни наших міст…» Війна забрала в них полови-ну життя і значну частину здоров’я.

Благодійний фонд Вячеслава Непопа «Солом’янка» не пер-ший рік допомагає організації колишніх в’язнів концтаборів. Виплачує матеріальну допомо-гу, надає подарункові набори для свят, фінансує проведення зустрічей колишніх в’язнів. Ми пам’ятаємо, що вам довелося пережити. Таке не забувається.

Запис на прийом у Києві, Харкові, Дніпропетровську,Черкасах, Ужгороді, Тернополі, Краматорську та ін.

Тел.: (095) 771-13-51, (068) 899-32-32, (093) 490-88-77

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я

ЕФЕКТИВНЕ ЛІКУВАННЯ АРТРОЗУ СУГЛОБІВ,ОСТЕОХОНДРОЗУ ХРЕБТА, П’ЯТКОВОЇ ШПОРИ

11 РОКІВ ДОСВІДУ В ЛІКУВАННІ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

ІННОВАЦІЯ – ЛІКУВАННЯ «АРТРОЗУ ЩЕЛЕПИ»!

МЕТОД УДАРНО-ХВИЛЬОВОЇ ТЕРАПІЇ

Прийом веде лікар ортопед-травматолог,к.м.н., доцент ХМАПО Маланчук Р. О.

WWW.ORTOPEDBOLI.NETАРТЗ клінік

Ліц. МОЗУ АЕ № 459076 від 26.06.2014 р.

учасників Другої Світової війни мешкає у Солом’янському районі

близько 5 тис.

Розпочато роботу спеціа-лізованої служби «Соціальна підтримка та надання соціаль-но-психологічної допомоги учас-никам АТО та членам їх родин».

Якщо Ваш син, чоловік чи батько повернувся із зони АТО і Ви ма-

єте питання, як і чим допомогти Вашій близькій людині, приходьте до нас.

Ми пропонуємо звернутися до нас, щоб дізнатися: як правильно підготуватися до

повернення Вашої близької людини із зони АТО; як знайти внутрішній та сімей-

ний ресурс для подолання наслідків стресу; як вірно надавати підтримку,

знімати напругу та переживання; як дитині подолати свої страхи

(робота в дитячих групах); як мінімізувати асоціальні про-

яви.У нашому Центрі кваліфіковані

фахівці нададуть соціально-пси-хологічну допомогу, посприяють в оформленні виплат та оформленні соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством для учас-ників АТО та членів їхніх родин.

Усі послуги безкоштовні та конфі-денційні.

Наша адреса: вул. М. Кривоно-са, 21 – Солом’янський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Наші телефони:243-75-26, 243-75-27.

Контактні особи:Татарінова Лариса Анатоліївна

(095) 253-97-66; Дещенко Майя Ігорівна

(095) 339-32-75.

ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОВЕРНУВСЯ

З АТО

ДИТИНСТВО ЗА КОЛЮЧИМ ДРОТОМ НІМЕЦЬКИХ КОНЦТАБОРІВ

ЦЕНТР СІМ’Ї Солом’янської ра-йонної в м. Києві державної ад-міністрації безкоштовно надає психологічну, юридичну та інфор-маційну допомогу мешканцям Солом’янського району.Наша адреса: м. Київ, просп. Пові-

трофлотський, 40-А, тел. 520-11-96centr-simyi@ukr.net

ДОВІДКА:

Олександра Терещенко

Зінаїда Самсонова після війни і зараз

Лідія Іванова

травень 2015

газета

8

Принаймні, так вважає бджо-ляр за покликанням та мешканець Солом’янки Петро Васильович Швайко.

Прийшла весна, все квітне. І все частіше ми бачимо бджіл,

роль яких важко переоцінити. І звіс-на річ, бджоли – це не лише мед, віск чи прополіс. Вони запилюють квітки рослин, плодами яких ми з вами ко-

ристуємось. І це ще не все.Мало хто знає, але коливання, які

видають бджоли у вулику, дорівнює коливанню людського організму. «Людина починає себе почувати спо-кійно, природно і дуже легко засинає, коли поряд з нею гуде бджолиний рій. І хочу зауважити, засинає й про-кидається без будь-яких тривожних почуттів, – каже бджоляр. – Це до-помагає людям, які дуже часто пере-бувають у стані стресу». На його дум-ку, комахи можуть допомагати всім, хто потребує допомоги. «Жалінням бджіл можна нормалізовувати тиск, лікувати хвороби суглобів, тощо. Протипоказань – практично немає. Я сам це часто роблю і почуваю себе здоровим, – додає Швайко. – Бджо-ли – вони ж найближчі до Бога».

Що цікаво, сам бджоляр зробив для себе й для всіх охочих спеціальне приміщення, яке «стоїть» на вуликах і в якому можна комфортно й, головне, корисно для здоров’я відпочити.

Засновник та головний редактор: Бакалінський Гліб Вікторович. Видавець: ТОВ «Медіа-Промінь». Адреса редакції: 03151, м. Київ, вул. Донецька, 8/10; e-mail: info@solor.kiev.ua. З питань розміщення реклами звертайтеся за телефоном: (044) 360-47-74 та на e-mail: advert@solor.kiev.ua.Редакція може не поділяти позицію автора. При підготовці до друку редакція має право редагувати та скорочувати всі матеріали, які надходять до газети. Рукописи редакція не рецензує і не повертає. Редакція залишає за собою право листуватися з читачами лише на сторінках газети. За зміст рекламних публікацій відповідає рекламодавець. Матеріали, позначені , друкуються на правах реклами. Надруковано у друкарні ТОВ «Камертон», м. Гайсин, вул. Південна, 18. Наклад: 86 434 примірники. Свідоцтво про реєстрацію: серія КУ 725-363Р. Розповсюджується безкоштовно у кожну поштову скриньку в Со ло м’ян ському районі.

РЕМОНТ,ПЕРЕТЯЖКА,

ВИГОТОВЛЕННЯМЕБЛІВ, ШАФИ-КУПЕ,

КУХНІ, ВІТАЛЬНІ2 3 2 -7 1 - 6 3

( 0 9 3) 4 8 0 - 16 -7 1Автошкола

«ТАЛІСМАН»Оголошує набір

навчальних груп водіїв кат. «В»,

гнучкий графік навчаньВартість курсу від 1750 грн

тел. (044) 361 04 33

Гол

д е

літ, п

ре

міум

, тал

ісм

ан

Таксі«ТАЛІСМАН»

тел. (098) 00 00 843,(099) 00 00 843 та (093) 00 00 843

Приємні ціни.Безготівковий розрахунок (з ПДВ)

100 % подача авто

Таксі, голд еліт, талісман

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß ÎÊÓ˲ÑÒÀ

ÌÀÃÀÇÈÍ «ÎÏÒÈÊÀ»Ï³äáèðàííÿ îêóëÿð³â

êîíòàêòí³ ë³íçèâóë. Âèáîðçüêà, 69,

òåë. 458-17-95ïðàöþºìî áåç âèõ³äíèõ

ÇÈÌβ ÇÍÈÆÊÈ

ØÈÐÎÊÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ÒÀ ÍÈÇÜʲ Ö²ÍÈó íàñ Âè çìîæåòå ïðèäáàòè âñå äëÿ: òóðèçìó òðèêîòàæ ôóòáîëó âîëåéáîëó

Âçóòòÿ, ñïîðòèâí³ êîñòþìè, ôîðìà,ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè, ñêåéòè, ðîëèêè,

ñàìîêàòè òà áàãàòî ³íøîãîÁóäåìî ðàä³ áà÷èòè Âàñó íàøîìó ìàãàçèí³!

ÌÀÃÀÇÈÍ ÑÏÎÐÒÒÎÂÀÐÈ

Âóë. Íîâãîðîäñüêà, 1 (ïåðåõðåñòÿ ç Âîëèíñüêîþ, 16)Òåë.: 242-35-36, 8 (097) 353-18-58

КЛУБ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИоголошує набір дітей віком від 3 до 15 років для занять:

вул. Ф. Ернста, 4, ТЦ «Лимон», 2 поверхтел.: (066) 749-59-77 www.jclub.com.ua

художня гімнастика рукопашний бій таеквон-до zumba (для дітей та дорослих) бебі-фітнес (від 3 до 5 років)

Жаклін клуб

КАФЕ «СОСЕДИ»ТОРЖЕСТВА

ВІД 150 ГРН/ОС.ПОМИНАЛЬНІ ОБІДИ

ВІД 100 ГРН/ОС.вул. Ав. Антонова, 11221-09-03, (068) 198-06-03вул. Ав. Антонова, 11221-09-03, (068) 198-06-03

Кафе «Шалені млинці»Святкові бенкети

від 150 грн/ос.Поминальні обіди

від 100 грн/ос.вул. Червонопартизанська 1/3

тел.: 228-92-29, 067-505-09-68

PROДОМ www.pro-dom.kiev.ua

МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ

ВІКНА

БАЛКОНИ«ПІД КЛЮЧ»

РОЗСТРОЧКА 0%без довідки про доходи

обшиття, утепленнязварювальні роботи (винос)дах, винос підлогипротимоскітні сіткипідвіконня «Данке»відкоси

ЗНИЖКА

25%331-62-23332-62-23

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

продати, купити, здати, зняти будь-

яку нерухомістьвул. Донецька 8/10

т.: 592-85-85, (063) 128-16-58,(097) 954-36-34, (099) 224-11-63

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

продати, купити, здати, зняти будь-

яку нерухомістьвул. Донецька 8/10

т.: 592-85-85, (063) 128-16-58,(097) 954-36-34, (099) 224-11-63

РЕМОНТ КОМП’ЮТЕРІВКУПЛЮ НЕРОБОЧІноутбуки, ЖК-монітори,

ПК і комплектуючі(063) 602-96-98

КОЛЕКЦІОНЕР

КУПИТЬКАРТИНИ, КИЛИМИ, ІКОНИ,

СТАТУЕТКИ З ФАРФОРУ МАРМУРУ І БРОНЗИ, МОНЕ-ТИ, МЕДАЛІ, АНТИКВАРІАТ

229-72-63, (098) 928-98-95

ВСЕ ПРО ДЕРЕВИНУ — ЗНАЮТЬ У DOMINATOREВ самому центрі Києва, по вули-

ці Тарасівській, 16 розташований фірмовий магазин Dominatore. В цьому ж місці ви знайдете й фір-мовий салон DomArte, де пред-ставлено широкий вибір товарів для творчої людини. Саме там нас і ознайомили з фактами про компанію, яка посідає високе міс-це на ринку деревини та виробів з неї.

Dominatore – це одна із найбільших де-

ревообробних компаній на території України, яка контролює весь процес: від відбору кращої карпат-ської деревини, її першого розпилу, сушки – й до фі-нальної упаковки готових виробів.

Те, що компанія зорієн-тована на західний ринок, вже свідчить, що на ви-робництві застосовують-ся лише новітні технології. Тому продукція компанії відповідає всім нормам та стандартам європейської якості.

До речі, до кожного замовлення в компанії індивідуальний підхід. Ком-бінація ручної праці і технологічної обробки, професійний менеджмент – все це скеровано на довгострокові партнерські відносини з кожним клі-єнтом.

Dominatore займає й активну со-ціальну позицію, підтримуючи роз-виток творчості. Також у компанії допомагають українським діячам мистецтва.

На цей час завданням холдингу Dominatore Gruppe Ukraine є про-сування українського виробника на міжнародному ринку деревини, де-ревообробки й виробів з екологічно чистої деревини. До того ж у ком-панії роблять все, щоби створюва-ти позитивний імідж українських компаній, довести їх надійність перед іноземними партнерами. Dominatore Gruppe Ukraine вже 6 років є офіційним представником України на міжнародному ринку деревини. Успішно співпрацює з Польщею, Німеччиною та іншими країнами Євросоюзу, а також з Із-раїлем. А це доводить, що й Україна в силах працювати в умовах вимог міжнародної торгівлі та бізнесу, а

висока якість продукції вже оцінена західними партнерами.

В компанії гарантують індивіду-альний підхід до кожного замовлен-ня та його особливостей. До речі, всі потужності виробництва розташо-вані в Україні, а сировина, яка над-ходить до складів компанії, прохо-дить найсуворіший відбір відповідно до європейських критеріїв. Що ж до обробки деревини, то вона ведеть-

ся виключно за до-помогою професій-ного високоточного обладнання. Будьте впевнені, в компанії вам підберуть саме ту деревину, яка вам потрібна. А перед самим продажем де-ревина проходить ще й спеціальну перед-продажну підготовку (зберігається у спе-ціальних приміщеннях зі стабільною вологістю та температурою).

Все свідчить про те, що з такою

компанією можна працювати, тому що це легко і вигідно.

А зараз – дещо про художній салон DomArte, з якого ми й починали свою розповідь. Це не просто салон – це творчий майданчик для створення ексклюзивних аксесуарів та елемен-тів декору для квартир, будинків та офісів.

Ексклюзивний договір із заводом Dominatore дозволяє проектувати й

створювати навіть найне-ймовірніші вироби із дере-вини: від рамки для фото з різьбою ініціалів до настін-ної шафи для келихів та ко-моду.

Треба сказати кілька слів і про персонал цього сало-ну-майстерні. Від нього ви зможете отримати не лише суху інформацію про вироб-ника, але й почути поради справжніх фахівців з декору та дизайнерів інтер’єру.

До речі, холдинг Dominatore разом із сало-ном DomArte започаткува-ли власну лінію з виробни-

цтва акрилових фарб. Ці фарби, які гармонують із сучасним стилем жит-тя, дають можливість художнику ре-алізувати свої творчі ідеї у живопи-сі, декоративних та дизайнерських розробках.

Додамо, що ці фарби можуть ви-користовуватися для роботи на май-же будь-якій поверхні: від паперу до

штукатурки. Налічують 12 кольорів, при необхідності добре роз-ч и н я ю т ь с я водою та не мають у сво-єму складі ш к і д л и в и х домішок.

І на оста-нок, все – згідно з ГОС-Том. До речі, завітайте до нас на Тара-сівську, 16 та

побачте все на власні очі.А подробиці ви можете дізнатися на

сайті компанії: www.dominatore.ua.

травень 20158

Принаймні, так вважає бджо-ляр за покликанням та мешканець Солом’янки Петро Васильович Швайко.

Прийшла весна, все квітне. І все частіше ми бачимо бджіл,

роль яких важко переоцінити. І звіс-на річ, бджоли – це не лише мед, віск чи прополіс. Вони запилюють квітки рослин, плодами яких ми з вами ко-

ристуємось. І це ще не все.Мало хто знає, але коливання, які

видають бджоли у вулику, дорівнює коливанню людського організму. «Людина починає себе почувати спо-кійно, природно і дуже легко засинає, коли поряд з нею гуде бджолиний рій. І хочу зауважити, засинає й про-кидається без будь-яких тривожних почуттів, – каже бджоляр. – Це до-помагає людям, які дуже часто пере-бувають у стані стресу». На його дум-ку, комахи можуть допомагати всім, хто потребує допомоги. «Жалінням бджіл можна нормалізовувати тиск, лікувати хвороби суглобів, тощо. Протипоказань – практично немає. Я сам це часто роблю і почуваю себе здоровим, – додає Швайко. – Бджо-ли – вони ж найближчі до Бога».

Що цікаво, сам бджоляр зробив для себе й для всіх охочих спеціальне приміщення, яке «стоїть» на вуликах і в якому можна комфортно й, головне, корисно для здоров’я відпочити.

ØÈÐÎÊÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ÒÀ ÍÈÇÜʲ Ö²ÍÈó íàñ Âè çìîæåòå ïðèäáàòè âñå äëÿ:

ØÈÐÎÊÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ÒÀ ÍÈÇÜʲ Ö²ÍÈó íàñ Âè çìîæåòå ïðèäáàòè âñå äëÿ:

ØÈÐÎÊÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ÒÀ ÍÈÇÜʲ Ö²ÍÈ òóðèçìó òðèêîòàæ ôóòáîëó

òóðèçìóôóòáîëóòóðèçìó

âîëåéáîëòðèêîòàæâîëåéáîëòðèêîòàæ

óÂçóòòÿ, ñïîðòèâí³ êîñòþìè, ôîðìà,

óÂçóòòÿ, ñïîðòèâí³ êîñòþìè, ôîðìà,

ó

ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè, ñêåéòè, ðîëèêè, ñàìîêàòè òà áàãàòî ³íøîãî

ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè, ñêåéòè, ðîëèêè, ñàìîêàòè òà áàãàòî ³íøîãî

ãàíòåë³, ñïîðòèâí³ ñò³íêè, ñêåéòè, ðîëèêè,

Áóäåìî ðàä³ áà÷èòè Âàñ

ÌÀÃÀÇÈÍ ÑÏÎÐÒÒÎÂÀÐÈ

КЛУБ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИоголошує набір дітей віком від 3 до 15 років для занять:

художня гімнастикарукопашний бійтаеквон-до zumba (для дітей та дорослих) бебі-фітнес (від 3 до 5 років)

(для дітей та дорослих) Жаклін клуб

ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО

вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10

ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКОШВИДКОШВИДКОШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО ШВИДКО

ДОПОМОЖЕМО продати, купити,

здати, зняти будь-продати, купити,

здати, зняти будь-продати, купити,

яку нерухомістьвул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10вул. Донецька 8/10

КОЛЕКЦІОНЕРКОЛЕКЦІОНЕР

КУПИТЬКАРТИНИ, КИЛИМИ, КИЛИМИ, КИЛИМИ ІКОНИ,

СТАТУЕСТАТУЕСТАТУ ТКИ З ФАРФОРУ МАРМУРУ І БРОНЗИ, МОНЕ-МАРМУРУ І БРОНЗИ, МОНЕ-МАРМУРУ

ВСЕ ПРО ДЕРЕВИНУ — ЗНАЮТЬ У DOMINATOREВ самому центрі Києва, по вули-

ці Тарасівській, 16 розташований фірмовий магазин Dominatore. В цьому ж місці ви знайдете й фір-мовий салон DomArte, де пред-ставлено широкий вибір товарів для творчої людини. Саме там нас і ознайомили з фактами про компанію, яка посідає високе міс-це на ринку деревини та виробів з неї.

Dominatore – це одна із найбільших де-

ревообробних компаній на території України, яка контролює весь процес: від відбору кращої карпат-ської деревини, її першого розпилу, сушки – й до фі-нальної упаковки готових виробів.

Те, що компанія зорієн-тована на західний ринок, вже свідчить, що на ви-робництві застосовують-ся лише новітні технології. Тому продукція компанії відповідає всім нормам та стандартам європейської якості.

До речі, до кожного замовлення в компанії індивідуальний підхід. Ком-бінація ручної праці і технологічної обробки, професійний менеджмент – все це скеровано на довгострокові партнерські відносини з кожним клі-єнтом.

Dominatore займає й активну со-ціальну позицію, підтримуючи роз-виток творчості. Також у компанії допомагають українським діячам мистецтва.

На цей час завданням холдингу Dominatore Gruppe Ukraine є про-сування українського виробника на міжнародному ринку деревини, де-ревообробки й виробів з екологічно чистої деревини. До того ж у ком-панії роблять все, щоби створюва-ти позитивний імідж українських компаній, довести їх надійність перед іноземними партнерами. Dominatore Gruppe Ukraine вже 6 років є офіційним представником України на міжнародному ринку деревини. Успішно співпрацює з Польщею, Німеччиною та іншими країнами Євросоюзу, а також з Із-раїлем. А це доводить, що й Україна в силах працювати в умовах вимог міжнародної торгівлі та бізнесу, а

висока якість продукції вже оцінена західними партнерами.

В компанії гарантують індивіду-альний підхід до кожного замовлен-ня та його особливостей. До речі, всі потужності виробництва розташо-вані в Україні, а сировина, яка над-ходить до складів компанії, прохо-дить найсуворіший відбір відповідно до європейських критеріїв. Що ж до обробки деревини, то вона ведеть-

ся виключно за до-помогою професій-ного високоточного обладнання. Будьте впевнені, в компанії вам підберуть саме ту деревину, яка вам потрібна. А перед самим продажем де-ревина проходить ще й спеціальну перед-продажну підготовку (зберігається у спе-ціальних приміщеннях зі стабільною вологістю та температурою).

Все свідчить про те, що з такою

342крадіжки з авто вчинена на Солом’янці з початку року

БДЖОЛИ ‒ ВОНИ НАЙБЛИЖЧІ ДО БОГА

Петро Швайко та його «бджолиний будинок»

www.kraina-z.com.ua