УДК 336.228.34

Левшук А.А.

ТІНЬОВИЙ СЕКТОР ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО

ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

АСПЕКТ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Національний університет державної податкової служби України

В даній статті розглянуто становлення та розвиток малого бізнесу

України, вказано причини іллегалізації діяльності суб’єктів малого

підприємництва. Проаналізовано структуру та масштаби тіньової діяльності

малого бізнесу України. Запропоновано шляхи та напрями легалізації

діяльності.

Ключові слова: тіньова економіка, неформальна економіка, нелегальна

діяльність, тіньова діяльність, малий бізнес, мале підприємництво,

іллегалізація, легалізація.

Малий бізнес є важливим чинником соціально-економічної стабілізації у

суспільстві та відігріє значну роль у розвитку економіки.

Природа малого підприємництва характеризується тим, що цей сектор

економіки значно швидше реагує на зміни ринкової кон’юнктури, і навіть в

умовах розвиненої конкуренції він може виявити і заповнити вільну ринкову

«нішу», розробити і ефективно впровадити новий асортимент продукції і

послуг, що користуються попитом. Крім того, малий бізнес є запорукою

демократизації економіки та суспільного життя, чинником підтримання

соціальної справедливості в суспільстві. У розвинутих країнах малий бізнес є

невід'ємною частиною ринкового господарства.

Майже 20 років відбувається розвиток малого підприємництва в Україні.

За цей час мале підприємництво пройшло етапи від зародження до

прискореного розвитку. Упродовж існування незалежної України

простежується постійне зростання кількості малих підприємств [1] (табл.1)

Таблиця 1

Динаміка кількості МП України за 2000-2009 рр.

Роки 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009

Кількіс

ть МП,

тис.

одн.

217,9 233,6 253,7 272,7 283,3 295,1 307,3 324,0 331,9 341,3

В структурі підприємств - СПД в Україні найбільшу частину займає малий

бізнес (рис.1)

Рис.1 Розподіл підприємств в Україні за розмірами

Динаміка загальних темпів приросту суб’єктів малого підприємництва

країни свідчить про те, що починаючи з 1991 року, цей сектор економіки

кількісно виріс більше ніж у 7 разів. Мале підприємництво, до якого, крім

малих підприємств та малих фермерських господарств, належать фізичні особи-

підприємці, на сьогодні є локомотивом підприємницького сектора.

Загальна кількість суб’єктів малого підприємництва на початок 2010 року

складала 341,3 тис. одиниць, що майже на 55% більше у порівнянні з

відповідним показником 2000 року.

На фоні загальних високих темпів збільшення кількості суб’єктів малого

підприємництва темпи зростання кількості фізичних осіб-підприємців суттєво

випереджали динаміку утворення малих підприємств. Серед всіх підприємств

випереджаюче кількісне зростання є характерним для малих підприємств

(проти середніх та великих). Їх кількість порівняно з початком активних

Структура підприємств-СПД України на 2009р.

малий бізнес;

93,10%

Середні

підприємства;

6,44%

Великі

підприємства;

0,40%

ринкових перетворень (1995 рік) збільшилась в 3,5 рази. Причому, до 2010 року

в країні зберігалась позитивна тенденція збільшення кількісного показника

малих підприємств майже в усіх регіонах України (рис. 2).

Рис.2 Розвиток суб’єктів малого бізнесу за регіонами 2010р.

Співставлення регіональних показників дозволяє зробити висновок про

переважаюче функціональне призначення малих підприємств в окремих

регіонах. Так, переважно соціальний ефект (забезпечення зайнятості) малі

підприємства відіграють в Київській, Львівській, Одеській, Хмельницькій та

Полтавській областях. Інституційний ефект (який виявляється завдяки

створенню порівняно більшої кількості малих підприємств) спостерігається в

АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Миколаївській, Херсонській областях.

Нарешті, за економічним ефектом малих підприємств немає рівних місту

Києву, де вироблено левова частка всього продукту малих підприємств

України.

Регіональні диспропорції розвитку малих підприємств пояснюються:

економічним потенціалом регіону, наявністю ресурсів, господарською

структурою регіону, рівнем кадрового забезпечення, ставленням органів влади

та населення до малого бізнесу, наявністю ринкової інфраструктури,

інформаційним забезпеченням, традиціями та місцевою психологією.

Показник середньої кількості малих підприємств по Україні у розрахунку

на 10 тис. осіб наявного населення на початок 2011 року становив 63 одиниці,

що у 6 разів менше ніж в Естонії і у 9 разів менше за відповідний показник для

Польщі. Крім того галузева структура малого підприємництва далека від своєї

оптимальної відмітки, оскільки станом на початок 2011 року основну масу

малих підприємств складають підприємства торгівлі – 46,7% та підприємства,

що займаються операціями з нерухомим майном – 13,9% [1] (рис. 3)

Рис.3 Галузева структура малого підприємництва України у 2010р.

Зростання питомої ваги саме цих галузей є доказом непродуктивної для

розвитку економіки країни та регіонів структури малого бізнесу. Дані галузі є

найбільш прибутковими.

Позитивно, що на відміну від першої половини 1990-х років утворення

малих підприємств відбувається не в результаті поділу чи реструктуризації

діючих підприємств, а шляхом утворення абсолютно нової виробничої одиниці.

Проте виручка за 2010 рік більшості малих підприємств не досягає навіть

50 тис. дол., а рентабельність значно нижча ніж у великих підприємств. Дану

ситуацію можна пояснити тим, що великі підприємства менш схильні до

відводу своєї діяльності у тінь.

Кризові явища 2008-2009 років негативно вплинули на дієвість важелів

управління як на рівні національних економік, так і у глобальному вимірі, що

спричинило послаблення важелів протидії тінізації економічних відносин. Як

наслідок, стійка тенденція щодо зменшення масштабів тіньового сектору у

5,111,3

5,9

46,73,7

6,6

0,7

13,90,4 1,14,30,3

Сільське господарство Промисловість

Будівництво Торгівля

Діяльність готелів та ресторанів Транспорт

Фінансова діяльність Операції з нерухомістю

Освіта Охорона здоровя

Надання комунальних послуг Інше

країнах ОЕСР, яка спостерігалася починаючи з 1999 року, змінилася, і у 2009-

2010 роках обсяги тіньової економіки збільшилися [6].

Відмінності у структурі та функціях тіньової економіки України та країн

ОЕСР зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня тінізації на

початку кризи: при певному скороченні рівня тінізації економік країн ОЕСР

обсяг тіньової економіки в Україні у 2008 році почав різко зростати.

Аналіз тенденцій тінізації суб’єктів малого бізнесу України має базуватися

на кількісних оцінках рівня тінізації економіки та співвідношень темпів

зростання у тіньовій та офіційній економіці. Разом з тим, існує декілька

підходів до оцінки рівня тінізації економіки України, результати яких

радикально відрізняються.

Обсяг економіки, яка безпосередньо не спостерігається, за розрахунками

Державної служби статистики України, у останні роки становить у середньому

від 15 до 18 % ВВП. Хоча методологія цього показника гармонізована з

міжнародними стандартами, його значення сприймається експертами дещо

заниженим. Крім того, цей показник не використовується у міжнародних

співставленнях, оскільки далеко не усі країни здійснюють оцінку економіки, що

безпосередньо не спостерігається, за усіма її складовими, а тому їх порівняння

може приводити до необґрунтованих висновків. Так, якщо порівнювати цей

показник для України з аналогічними показниками інших країн обсяг

економіки, що безпосередньо не спостерігається, в Україні знаходиться на рівні

Польщі (16 %) та є меншим, ніж у Литві (19 %) та Російський Федерації (24 %)

[12].

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі

України [4] обсяг тіньової економіки в Україні останні 5 років знаходиться у

діапазоні від 28 до 39 % ВВП. Цей показник розраховується різними методами,

які дозволяють враховувати розбіжності між доходами та витратами населення,

динамікою готівки в обігу та обсягами виробництва, використанням

електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів

виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва. Разом з тим,

цей показник не пристосований для міжнародних співставлень, оскільки його

розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки

та статистичної звітності.

Збільшення рівня тінізації економіки на початку періоду кризового спаду у

2008 році (з 28 % до 34 %) супроводжувалося зміною структури тіньового

сектора. Розширення обсягів виробництва поза легальною економікою

відбувалося більшою мірою шляхом «виходу в тінь» легально працюючих

підприємств, ніж розширення діяльності в межах існуючого тіньового сектору

економіки.

Продовження депресії у 2009 році супроводжувалося подальшим

збільшенням рівня тінізації економіки (до 39%).

Проблема дослідження тіньової діяльності малого бізнесу полягає у

визначенні підходів до поняття суті і механізму становлення підприємництва і

у виявлені економічних детермінант ефективного розвитку малого

підприємництва.

Дана проблема має дві базові складові економічних детермінант: по-перше

це якість підприємницького середовища в Україні в цілому і на рівні регіонів

зокрема; по-друге це розвиток підприємницького клімату в суспільстві

(готовність до ризику і прийняття відповідальності, освітній рівень, професійна

підготовка тощо). Якість підприємницького середовища у свою чергу,

визначається низкою факторів: макроекономічними (попит, рівень заощаджень,

купівельна спроможність і т.д.) і економічною політикою (податковий режим,

адміністративні бар’єри, контрольні процедури, наявність і працездатність

інфраструктур бізнесу). Всі складові детермінант пов’язані один з одним

наприклад, чим краще підприємницький клімат у суспільстві в цілому і на рівні

кожного регіону, тим вище число потенційних і діючих підприємців.

Оскільки за визначенням тіньова економіка – це незареєстрована

економіка, її частку неможливо виміряти за допомогою застосування звичайних

джерел економічних даних (особливо органів статистики), але її можна

спробувати оцінити. Всі оцінки значно залежать від методології, що

використовується і – оскільки немає загально прийнятного чіткого визначення

терміну основується на використаній концепції «тіньової економіки». В

результаті оцінки можуть значно відрізнятись і повинні порівнюватись

напряму.

Техніка оцінювання використовує різні види доступних показників.

«Прямі» підходи або просто беруть результати опитувань, або використовують

дані щодо зловживань при сплаті податків, які було знайдено. «Непрямі»

методи використовуються дані щодо затрат на виготовлення або випуску

продукції, або базуються на показниках, як-то сума готівки в обігу або обсяг

спожитої електроенергії. В кожному випадку, різниця між оцінкою, що є

необхідним для офіційної економіки, і фактичними даними і представляє собою

«непояснювальну» залишкову являє собою показник розміру тіньової

економіки.

Існуючі експертні оцінки масштабів тіньової економіки малого бізнесу

відносні, так як інформаційна база оцінок далеко не повна. Система

економічної, соціальної, кримінальної чи іншої статистики не в змозі врахувати

її масштаби як по кількості людей, що беруть в ній участь, так і по фінансовим

показникам, що обумовлено відсутністю чи недостовірністю даних про тіньові

капітали, товари, послуги, їх виробника та споживача.

Достовірні дані про величину обороту тіньової діяльності малого бізнесу

представляють інтерес з фіскальної точки зору. Але ще більш важливі вони для

реалізації диференційованого підходу в економічній політиці по відношенню до

тих частин тіньової діяльності малого бізнесу, в яких вкрай великий оборот

фінансових засобів.

Однією із причин постійного збільшення тіньової складової суб’єктів

малого підприємництва є велика питома вага підприємств, які здійснюють свою

діяльність в таких секторах економіки як: торгівля, громадське харчування,

побутове обслуговування. Дані сектори найбільш схильні до тіньової діяльності

і більш інтегровані в сегмент тіньової економіки.

У випадку України незважаючи на різні оцінки можна із впевненістю

зазначити, що тіньова економіка є значною, принаймні за Європейськими

стандартами. За оцінками Міністерства економіки, що використовує

інтегральний показник [4], частка тіньової економіки становила від 26% до 32%

від офіційного ВВП протягом 2001-2008 років [5]. За оцінками Національного

інституту стратегічних досліджень частка тіньової економіки знизилась з 37% у

2009 році до 33% у 2010 році [3].

З усіма недоліками цих оцінок, вони все ще показують повільне

скорочення тіньової економіки в роки перед кризою 2008 року [13]. Така

тенденція мала місце на фоні покращення економічного середовища та заходів

щодо закриття вільних економічних зон та боротьби із контрабандою на

кордоні. Подібно до того, зниження тіньової економіки, зафіксоване у 2010

році, може пояснюватись покращенням економічної ситуації і вищими

очікуваннями бізнесу [3] (рис.4).

Рис. 4 Тіньова економіка в Україні (у % від офіційного ВВП)

Статистичні та інші органи визначають масштаби тіньового обороту

малого підприємництва в основному за непрямими показниками, у зв’язку з

відсутністю чи не достовірністю первинних даних про фінансово-економічну

діяльність. Необхідно відмітити вагомий момент при обліку тіньової діяльності

малого бізнесу: діапазон масштабів тіньового обороту і його розподіл по

тіньовим статтям витрат, дуже великий. Це пов’язано з декількома умовами:

- по-перше, від величини суб’єкта малого підприємництва і об’ємів його

діяльності. Чим менше мале підприємство, тим менша ефективність його

діяльності, тим більше підприємство прагне в тіньовий сектор;

0

5

10

15

20

25

30

35

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008

- по-друге, від того, хто є партнером малого підприємства. Якщо це

державне підприємство або велике акціонерне товариство, то частка офіційної

складової їх спільної діяльності дуже велика (близько 90%);

- по-третє, ефективно працюючі малі підприємства, мають великі активи

(споруди, автотранспорт тощо), що підвищує ризик втрати даних активів і

самого бізнесу в разі виявлення правопорушення. І це спонукає підприємців

переорієнтувати свою діяльність в офіційний (облікований) сектор економіки.

Аналіз масштабів тіньової діяльності малого бізнесу не може бути до кінця

об’єктивним ще й тому, що градація малого підприємництва має дуже широкий

діапазон. До малого бізнесу належать підприємства з кількістю працівників до

50 чоловік і з кількістю 1-5 чоловік. Об’єми річних доходів варіюються від 100

тис. гривен до 70 млн. гривен на рік.

Розглянемо динаміку тіньового обороту з 1994 року по 2009 рік на основі

різних досліджень. Зробимо посилання на дослідження Н. Еріашвілі [7] – в 1994

р. частка тіньового обороту в малому бізнесі наблизилась до однієї третьої. А

відповідно даним Ю. Сімачова [11], по проведеним в 1995-1996 рр. вибірковим

дослідженням підприємств, середньозважене значення частки тіньового

обороту малих та середніх підприємств склало 30%.

В 2002 році Центром захисту приватних підприємців та підприємств

малого бізнесу було проведено анкетування більше 1000 малих підприємств

України [2] (табл. 2, табл. 3)

Таблиця 2

Частка фактичної середньомісячної виручки, яка не відображається

малим підприємством в офіційній звітності, (%)

Рік Промисловість Оптова торгівля

1999 20,18 20,13

2000 18,21 17,59

2001 16,95 15,89

Початок 2002 14,26 16,81

Результати аналізу тіньового обороту малого бізнесу отриманого в цьому

дослідженні значно відрізняються у сторону збільшення тіньової складової по

окремим галузям.

Таблиця 3

Структура сукупного обороту малих підприємств

Види оборотів малих підприємств в % від загального обороту

Сфера

діяльності

підприємства

Тіньовий

оборот*

Легальний

фіктивний

оборот**

Легальний

дійсний

оборот***

Загальний

оборот

Оптова

торгівля

30 10 60 100

Роздрібна

торгівля

50 20 30 100

Посередницька

діяльність

30 30 40 100

Послуги 65 15 20 100

Виробництво 30 15 55 100

Будівництво

(ринок

нерухомості)

75 10 15 100

Оренда 70 10 20 100

* Оборот, що не відображається у звітності.

** Оборот, що відображається у звітності, але являється фіктивним

*** Оборот, який відображається у звітності – легальний.

Наші дослідження підтвердили високий рівень тіньового обороту в

роздрібній торгівлі – до 70%, у сфері послуг – до 80% , в секторі будівництва

понад 80% і практично співпадають з середнім значенням тіньового обороту –

до 60%, що пов’язано з декількома факторами:

- досліджувались в основному мікропідприємства;

- у сфері послуги та посередницька діяльність підприємці здійснювали

свою діяльність в секторі переведення безготівкових коштів у готівкові та

надання різних послуг великим акціонерним товариствам;

- у сфері будівництво здійснювався перепродаж житла і ремонт невеликих

об’єктів суб’єктами неофіційного сектору.

Частка тіньового обороту малого бізнесу найбільше залежить від

наступних факторів (Табл. 4)

Таблиця 4

Частка тіньового обороту в залежності від окремих факторів

Фактори Частка тіньового обороту

Система оподаткування Загальна Спрощена

Більше Менше

Реєстрація діяльності Реєстрації немає Реєстрація є

Більше Менше

Сектор тіньової

діяльності

Неформальний Скритий, нелегальний

Більше Менше

Капітал. Ресурси Тіньові Офіційні

Більше Менше

Грошові засоби Готівкові Безготівкові

Більше Менше

Суб’єкти діяльності Юридичні особи,

фізичні особи

підприємці

Юридичні особи,

фізичні особи

підприємці

Більше Менше

Із перерахованих факторів, найбільший влив на частку тіньового обороту

здійснюють: сектор діяльності та суб’єкти діяльності. За видами спеціалізації:

торгівля, громадське харчування, послуги, посередницька діяльність, а також ті

види діяльності де найбільший оборот готівки. Мультиплікаційний ефект

збільшення середнього значення тіньової діяльності малого підприємництва

робить те, що в даних галузях зайнято найбільша кількість підприємців.

Тіньові доходи потрібні суб’єктам малого бізнесу України для покриття

низки витрат, які неможливо здійснити офіційно. За рахунок таких платежів

згладжуються недоліки економічних та правових умов, які необхідні для

становлення та розвитку малого підприємництва.

У складних економіко-правових умовах фінансово-господарська діяльність

малого бізнесу ведеться в секторі тіньової економіки. Тіньові операції можна

класифікувати за видами:

1. Господарські операції (технологічні, виробничі, трудові, маркетингові

тощо);

2. Фінансові операції (розрахункові, кредитні, валютні тощо);

3. Облікові операції, які пов’язані зі здійсненням бухгалтерського,

управлінського обліку економічної діяльності.

В залежності від поставленої мети тіньові операції можуть бути направлені

на досягнення різних завдань, серед яких найбільш важливі:

- зниження податкового тягаря;

- зниження конкуренції;

- отримання пільг, привілеїв, виняткових прав у державі, в точу числі й за

рахунок корупції і лобіювання законопроектів;

- зниження ризиків;

- легалізація незаконних доходів;

- незаконне привласнення прав на економічні блага;

- створення тіньового запасу грошових засобів, які направлені на оплату

тіньових витрат.

У діяльності малого бізнесу значна частина тіньових грошових засобів

фактично «не залишає» офіційні обороти підприємств і як наслідок

враховується за рахунок їх залучення знову в офіційну діяльність.

Велике розповсюдження в діяльності малих підприємств отримала тіньова

практика відходу від податкових та інших обов’язкових платежів. При

приховуванні частини виручки використовуються наступні методи та способи:

- використання подвійної бухгалтерії, а саме: офіційної та неофіційної;

- використання у своїх схемах «одноденних фірм».

За рахунок цього підприємець досягає декілька цілей: по-перше –

зниження бази оподаткування, що у свою чергу призводить до зниження

податкових платежів; по-друге – створення неофіційної грошової маси, яка

необхідна підприємцю при тіньовій діяльності.

Значну роль в досягнені поставленої мети відіграють «одноденні фірми»,

які виконують декілька основних функцій: виписка фіктивних документів,

здійснення обміну безготівкових коштів у готівкові, постачання товарів по

нелегальним схемах.

Необхідно також відмітити, що якщо сьогодні система оподаткування для

суб’єктів малого підприємництва повністю відповідає розвитку малого бізнесу,

при застосуванні ними спрощеної системи оподаткування, то при застосуванні

загальної системи оподаткування, податковий тягар на підприємців набуває не

підйомного характеру. Особливо це стосується частини податків та

обов’язкових платежів: ПДВ, акцизів, податку на доходи фізичних осіб,

єдиного соціального внеску, податку на прибуток.

При аналізі основних виді тіньових операцій можна зробити посилання на

дослідження Д. Макарова [9], який їх кваліфікував у наступному порядку:

- не обліковані операції;

- псевдооперації;

- операції, метою яких є приховування частини доходу.

Дане дослідження було проведено у 1998 році, але і сьогодні багато в чому

з ним можна погодитись. Але на нашу думку способи ухилення від

оподаткування і види тіньових операцій, необхідно розглядати більш глибше:

1. Способи, які не передбачають приховування фінансово-

господарської діяльності, чи її результатів.

Дані способи призводять лише до неправомірного податкового обліку, в

той час як всі обороти грошових засобів обліковані. Такий самий характер

приховування, в основному, спостерігається і при не виконанні інших вимог

закону. Якщо всі операції обліковуються, то характер порушення ведення

обліку виявляється без допомоги спеціальних засобів правоохоронних органів і

вони повністю контролюються державою:

А) Неправомірне використання пільг (ведення основного виду діяльності

під видом пільгового, зарахування до штату працівників непрацюючих

пенсіонерів-інвалідів, тощо);

Б) Заниження податку на прибуток (неправомірне віднесення доходів на

фінансовий результат підприємства; штучне збільшення фонду заробітної плати

за рахунок завищення чисельності працівників, завищення позареалізаційних

витрат тощо);

В) Ухилення від сплати і заниження ПДВ (завищення в податкових

деклараціях податкового кредиту з ПДВ, який підлягає поверненню з бюджету

та інше);

Г) Ухилення від сплати акцизів (внесення в технологію виробництва

підакцизної продукції незначної зміни, з метою виводу її з під обкладення

акцизом, але фактичне використання її в незмінному вигляді);

Д) Ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб.

2. Способи ухилення від оподаткування, при яких фінансово-

господарські операції повністю приховуються від бухгалтерського обліку,

тобто від державного контролю:

А) Приховування об’єкта оподаткування (ведення фінансово-

господарської діяльності без необхідної реєстрації як суб’єкта підприємницької

діяльності, без реєстрації в органах податкової служби України, Пенсійному

фонді, в тому числі діяльність з використанням фіктивних документів

«одноденних фірм», не відображення фінансово-господарських операцій в

бухгалтерському обліку, знищення первинних бухгалтерських документів після

здійснення операцій, ведення фінансово-господарської діяльності через

розрахункові рахунки інших організацій чи структурних підрозділів без

проведення по своїм бухгалтерським рахункам);

Б) Заниження об’єкта оподаткування (внесення в бухгалтерські документи

спотворених даних, віднесення частини виручки на неналежні бухгалтерські

рахунки, створення не облікованих надлишків продукції шляхом збільшення

норми збитку);

3. Види тіньових операцій, які використовуються для зниження

податкового тягаря.

В рамках тіньової економіки малого підприємництва можна виділити

наступні типи операцій:

1) Операції які повністю виводяться з-під бухгалтерського обліку

даний спосіб передбачає методи ухилення від сплати податків до бюджету по

операціям які не суперечать податковому законодавству. Дані операції

відображаються в бухгалтерському обліку, за ними розраховують необхідні до

сплати суми податків, які до бюджету не перераховуються. Далі за допомогою

визначених фінансово-господарських операцій вони виводяться із одного

легального обороту і направляються в інший оборот, який сам по собі також

може бути легально оформленим;

2) Приховування частини доходів – даний спосіб ухилення від

оподаткування заклечається в тому, щоб приховати від перевірок частину

доходу, яка знову «вливається» в легальний оборот і обліковується в наступній

фінансово-господарській операції або виділяється і прямо чи за допомогою

визначених операцій, повністю на деякий час виводиться з-під легального

обліку і стає тіньовою.

Таким чином, існують способи ухилення від оподаткування при яких

приховується об’єкт оподаткування, тобто здійснюється податкове

правопорушення.

Запропоновані нами види і методи ухилення від оподаткування, багато в

чому співпадають з дослідженнями В. Радаєва [10], який підкреслює

різноманіття схем ухилення від оподаткування, спираючись на три основних

стратегії:

1. Стратегія нелегальної господарської діяльності.

2. Стратегія звільнення від податкових платежів.

3. Стратегія приховування результатів легальної діяльності.

Аналіз тіньової економічної діяльності суб’єктів малого підприємництва

як складного багатоаспектного і, водночас, об’єктивно обумовленого процесу,

який формується у взаємодії політичних, економічних, правових і соціальних

факторів, дає підстави стверджувати, що єдино можлива стратегія детінізації

полягає у створенні більш вигідних умов господарювання у легальному секторі.

Це досягається шляхом поєднання адміністративно-обмежувальних та

економіко-правових заходів, перші з яких мають спрямовуватися на

ускладнення тіньової діяльності, а другі – на створення сприятливого

підприємницького клімату в країні.

До основних пріоритетів економічної стратегії в Україні, які сприятимуть

детінізації економічної діяльності малого бізнесу у стратегічному вимірі, слід

віднести такі.

1. Стимулювання інвестиційних процесів. Потрібно розробити податкові

стимули до інвестиційного використання кредитних ресурсів комерційних

банків, звільнити від оподаткування частку прибутку підприємств, яка

витрачається на інвестування.

2. Контроль за регулярністю, повнотою виплат та своєчасною індексацією

заробітної плати, соціальних платежів, стимулювання збільшення кількості

робочих місць. З метою підтримки рівня доходів населення, що дозволило б

зменшити схильність до діяльності у неофіційному секторі, потрібно

якнайширше використовувати безготівкові розрахунки з населенням.

3. Запровадження прозорих та доступних механізмів кредитування

підприємств малого бізнесу та розв’язання платіжної кризи. Українська

економіка потребує послідовної ремонетизації насамперед за рахунок «довгих

грошей», безпечне здійснення якої може відбутися лише у тісному зв’язку зі

збільшенням масштабів діяльності суб’єктів малого підприємництва.

4. Підвищення професійного рівня управлінського персоналу малих

підприємств України, забезпечення методичної та юридичної підтримки у

складанні бізнес-планів, інвестиційних проектів, які забезпечуватимуть

максимально ефективне цільове використання спрямованих до цих підприємств

ресурсів [8].

Отже, нами було визначено етапи від зародження, розвитку та становлення

малого підприємництва в пострадянському суспільстві, при цьому відмічено,

що тенденції переходу суб’єктів малого підприємництва в тіньовий сектор

економіки, були закладені саме на етапі зародження малого бізнесу.

Проаналізовано механізм первинного накопичення тіньового капіталу.

Виявлені специфічні економічні фактори, які впливають на діяльність

малого бізнесу, в умовах світової економічної кризи: різке зменшення

додаткових фінансових можливостей, висока залежність малого

підприємництва від внутрішнього попиту, збільшення ризику припинення

діяльності і навіть розпаду інфраструктури підтримки малих підприємств,

збільшення відходу суб’єктів малого підприємництва у тінь, зменшення

діяльності, мінімізація податкових відрахувань за рахунок приховування

доходу . На основі проведеного аналізу вищевказаних факторів запропоновані

напрями легалізації діяльності суб’єктів малого підприємництва.

Література:

1. http://www.ukrstat.gov.ua/

2. http://prodan.net.ua/uk/Parthners_info/191.html

3. Послання Президента України до Верховної Ради України

«Модернізація України – наш стратегічний вибір» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Poslannya_sborka.pdf

4. Міністерство економіки України Наказ №123 від 18.02.2009р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=38738

5. Міністерство економіки України «Тенденції тіньової економіки в

Україні за 2008 рік » [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

me.kmu.gov.ua/file/link/133002/file/

6. The Influence of the economic crisis on the underground economy in

Germany and the other OECD-countries in 2010: a (further) increase [Електронний

ресурс]. – Режим доступу:

http://www.econ.jku.at/members/Schneider/files/publications/LatestResearch2010/Sh

adEcOECD2010.pdf

7. Еріашвілі Н.Д. Теневая экономика: учебное пособие/ под ред. Н.Д.

Эриашвили, Н.В. Артемьева. - 3-е вид., перероб. і доп. - М.: ЮНИТИ-

ДАНА,2007.- 416с.

8. Мазур Т. "Втеча капіталу" з України у системі глобального

перерозподілу фінансових ресурсів // Банківська справа. - 2005. - № 2. - С. 56-63

9. Макаров Д. Экономические и правовые аспекты теневой экономики в

Росси / Д. Макаров // Вопросы экономики. - 1998. - №3. - С. 38-54.

10. Радаєв В. Формирование новых российских рынков: трансакционные

издержки, формы контроля и деловая этика / В. Радаев. - М.: Центр

политических технологий, 1998. — С. 70-72.

11. Сімачов Ю. Теневая деятельность частных предприятий / Ю. Симачев

//Вопросы статистики. - 1997. - .№7. - С.20 – 24.

12. Non-observed economy in National Accounts, survey of country practices. –

New York: United Nations, 2008.

13. Schneider F. The Shadow Economy in Europe, 2011. – Chicago, Illinois:

A.T. Kearney, 2011