ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД 47-3.pdfУДК 001(477)«19/20» ББК 72(4Укр)63 В 54 Матеріали Всеукраїнської науково-практичної

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

Рада молодих учених університету

Матеріали

Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

«ВІТЧИЗНЯНА НАУКА НА ЗЛАМІ ЕПОХ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

14 грудня 2018 року

Вип. 47

Збірник наукових праць

Переяслав-Хмельницький ‒ 2018

УДК 001(477)«19/20»

ББК 72(4Укр)63

В 54

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

«Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук.

праць. ‒ Переяслав-Хмельницький, 2018. ‒ Вип. 47. ‒ 587 с.

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор історичних наук, професор, академік НАПН України

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Базалук О.О. ‒ доктор філософських наук, професор

Доброскок І.І. ‒ доктор педагогічних наук, професор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географічних наук, доцент

Євтушенко Н.М. ‒ кандидат економічних наук, доцент

Руденко О.В. ‒ кандидат психологічних наук, доцент

Скляренко О.Б. ‒ кандидат філологічних наук, доцент

Солопко І.О. ‒ кандидат фізико-математичних наук, доцент

Кикоть С.М. ‒ кандидат історичних наук (відповідальний секретар)

Збірник матеріалів конференції вміщує результати наукових досліджень

наукових співробітників, викладачів вищих навчальних закладів, докторантів,

аспірантів, студентів з актуальних проблем гуманітарних, природничих і

технічних наук.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, достовірність

фактів і посилань несуть автори публікацій.

©Автори статей

©Рада молодих учених університету

©ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди

Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку

3

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ

УДК 502.3:616(477.81)

Наталія Денисюк

(Рівне)

СТАН ЗАХВОРЮВАНОСТІ ЖИТЕЛІВ м. РІВНЕ ХВОРОБАМИ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Проаналізовано динаміку захворюваності населення м. Рівне хворобами органів дихання.

Розглянуто вплив забрудненого атмосферного повітря на органи дихання.

Ключові слова: атмосферне повітря, органи дихання, забруднюючі речовини.

The dynamics of morbidity of the population of the city of Rivne is analyzed by diseases of the

respiratory organs. The influence of polluted atmospheric air on respiratory organs is considered.

Key words: atmospheric air, respiratory organs, pollutants.

В містах концентрується велика кількість людей, автотранспорту і промислових

підприємств, спричиняючи інтенсивне забруднення атмосферного повітря. Забруднення

атмосферного повітря є одним з головних факторів, який має негативний вплив на верхні

дихальні шляхи як серед дорослого населення, так і дітей [2]. Внаслідок цього у містах

зростає число хворих, що страждають такими захворюваннями, як хронічний бронхіт,

емфізема легень, рак легень, бронхіальна астма тощо. Різке підвищення концентрації

забруднюючих речовин в атмосферному повітрі впродовж декількох днів також збільшує

смертність людей літнього віку від респіраторних та інших захворювань [2], а забруднення

атмосферного повітря корелює із захворюваністю та смертністю населення [3].

Нагальними проблемами сьогодення є зниження несприятливого впливу забруднюючих

речовин у повітрі та оздоровлення навколишнього середовища. З огляду на це, актуальності

набуває поліпшення стану атмосферного повітря в умовах урбанізованого середовища за

рахунок розширення площ озеленення міста, покращення стану наявних зелених насаджень

та підвищення їх захисних функцій для збереження здоров’я мешканців міста.

Мета дослідження – проаналізувати стан захворюваності жителів м. Рівне хворобами

органів дихання, динаміку їх поширеності.

В ході виконання роботи використаний статистичний метод дослідження, згруповані та

проаналізовані дані звітності закладів охорони здоров’я міста. При проведенні аналізу

отриманих даних використовували методи структурно-логічного аналізу та системного

підходу.

Згідно інформації Головного управління статистики в Рівненській області наявне

населення м. Рівного станом на 01.01.2018 р. становить 246574 осіб, з них 113194 особи

чоловічої статі та 133380 – жінки [4].

Захворюваність населення вважається найбільш чутливим показником, який

характеризує вплив середовища на людину. У зв’язку із забрудненням атмосферного повітря

зростає частота хронічних неспецифічних захворювань бронхолегеневої системи, стають

більш тяжкими серцево-судинні захворювання (табл.1).

Таблиця 1

Захворювання органів дихання у жителів м. Рівне у 2017 р., осіб [4]

Найменування хвороби Вікова категорія, роки

0-14 15-17 18 і старше

Хвороби органів дихання 49369 4545 57433

у т.ч.: гострий фарингіт та гострий тонзиліт 4665 465 2951

гострий ларингіт та трахеїт 3167 256 6403


4

пневмонії 1372 61 767

алергічний риніт 179 25 825

хронічний риніт, назофарингіт, фарингіт 9 6 2715

хронічні хвороби мигдалин та аденоїдів 2122 383 2351

хронічний ларингіт, ларинготрахеїт 1 - 611

бронхіт хронічний 7 13 4551

інші хронічні обструктивні хвороби легень - - 1143

бронхіальна астма 138 72 1891

При цьому первинна захворюваність визначається на основі лише вперше

зареєстрованих випадків хвороби протягом року, загальна (поширеність) враховує всіх

хворих, виявлених на момент обліку (табл.2).

Таблиця 2

Поширення хвороб органів дихання населення м. Рівне (на 1000 осіб) [2]

Клас

хвороби

Кількість уперше зареєстрованих осіб

2000 2013 2014 2015 2016 2017

Хвороби

органів

дихання

304,5

362,0

365, 4

380,5

388,6

381,2

Малосприятливі умови для життя мешканців м. Рівне створює постійне забруднення

атмосферного повітря, обумовлене викидами забруднюючих речовин від стаціонарних та

пересувних джерел забруднення.

У м. Рівне функціонують великі і малі підприємства різного виробничого профілю:

хімічної, деревообробної, легкої та харчової промисловості, будівельних матеріалів,

металообробки, комунального господарства тощо. Майже усі підприємства міста, що

належать до IV і V класу шкідливості розміщені на околицях і оточують його з усіх сторін.

Так, підприємствами міста у 2017 р. тільки від стаціонарних джерел в атмосферне

повітря було викинуто 2842,2 т забруднюючих речовин, які належать до різних класів

шкідливості та негативно впливають на здоров’я мешканців. Щільність викидів в цьому році

становила 49003,4 кг/км2, а у розрахунку на кожного мешканця міста припадає 11,5 кг

забруднюючих речовин в рік [2]. Слід зауважити, що зі збільшенням забруднення

атмосферного повітря, збільшується негативний вплив на здоров’я населення, показників

захворюваності хворобами органів дихання та, відповідно, і смертності жителів міста.

Динаміку смертності від хвороб органів дихання серед населення м. Рівне за останні 5 років

наведено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка смертності від хвороб органів дихання серед населення м. Рівне

0 10 20 30 40 50

Хвороби органів дихання J00-J99

Пневмонії J12-J16, J18

Бронхіт,емфізема та ін. хр. обстр. хв.

J40-J44

Бронхіт хронічний J40-J42, J44.8

Інші хронічні обстр.хв. легень J44,

J47(крімJ44.8)

Бронхіальна астма J45-J46

2017 р.

2016 р.

2015 р.

2014 р.

2013 р.


5

Таким чином, показники захворюваності населення міста хворобами органів дихання є

важливим критерієм якості життя, а охорона атмосферного повітря – складовою проблеми

оздоровлення зовнішнього середовища загалом.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Бебешко П.С. Основи профілактичної медицини. К., 2017. 248 с. 2. Довкілля Рівненщини. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в

Рівненській області у 2017 р. Рівне: 2018 р. 236 с.

3. Клименко М.О., Прищепа А.М., Хомич Н.Р. Оцінювання стану міста Рівне за показниками еколого-соціального моніторингу. Рівне, 2014. 253 с.

4. Статистичний щорічник Рівненської області за 2017 р. / Держ. служба статистики України; ред. Ю. В. Мороза; відп. за вип. Н.С. Якимчук. Рівне: Голов. упр. стат. у Рівнен.

обл. 2018. 436 с.

УДК 613.8. 37.017:613

Любов Корінчак

(Умань)

РОЛЬ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ФОРМУВАННІ ЗБЕРЕЖЕННЯ

І ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

У даній статті розглядається питання збереження і відновлення здоров’я,

акцентується увага на формування здорового способу життя студентів. Особлива увага

акцентується на створення відповідних умов, різноманітних видів діяльності для уміння зберігати

своє здоров’я, вести здоровий спосіб життя та бути готовими до особистого життя в різних

умовах та ситуаціях.

Ключові слова: здоров’я, спосіб життя, молодь, спорт

«У більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина.

Найчастіше вона хворіє через лінощі й жадобу, а інколи – й від нерозумності».

Микола Амосов

Одним з головних показників якості життя людини є здоров’я. Це перша і найбільш

вагома необхідність людини, яка визначається не тільки готовністю до праці, але й

забезпеченням гармонійного розвитку особистості. Для кожної людини здоров’я – основа

всіх справ і починань, творчих задумів, звершень та надій на щасливе майбутнє, адже без

міцного здоров’я неможливий життєвий успіх та процвітання. «Здоров’я індивіда – процес

збереження і розвитку психологічних, фізіологічних, біологічних вмінь, його оптимальної

працездатності, соціальної активності при максимальній тривалості активного життя»

стверджує вчений в галузі медицини, біофізики, екології та педагогіки Казначеєв В.П. [6].

Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і великі, та замінити їх нічим не

можна, але людина, на щастя, настільки досконала, що повернути здоров’я можна майже

завжди, необхідні лише зусилля. Величина будь-яких зусиль визначається стимулами,

стимули – значимістю мети, часом і імовірністю її досягнення, і дуже шкода, але ще й

характером.

Для здоров’я однаково необхідні такі головні умови: фізичні навантаження, обмеження в

харчуванні, загартовування, час відпочинку і уміння відпочивати, та ще один фактор –

щасливе життя. Як бачимо, три перших складових належать до фізичного здоров’я, а

четверта – до психічного й соціального та п’ята – до духовного. Остання відіграє синтезуючу

роль в оздоровчій системі М.М. Амосова [1].


6

Необхідно також зазначити, що сьогоднішній рівень здоров’я і фізичного розвитку –

одна з найважливіших умов робочої сили. Залежно від цих показників оцінюється

можливість участі людини у визначених сферах трудової діяльності. Здоровий спосіб життя,

якщо коротко, – це стиль життя, спрямований на збереження та зміцнення здоров’я. І цього

треба навчати, бо не завжди людина може розібратися в усьому сама – в більшості нашого

населення нема елементарних знань про своє здоров’я. Як показують наукові дослідження,

що здоровий спосіб життя, систематичні заняття фізичною культурою та спортом дають,

можливість людині довгі роки зберігати високу працездатність і творчу активність [1, 5].

Загально визнаним є те, що найбільш динамічним компонентом соціальної структури й

основним фактором мобільності будь-якого суспільства є молодь. Стиль життя, поведінкова

діяльність, групові норми, інтереси, цінності й стереотипи молоді мають специфіку, яка

багато в чому визначає і ставлення молодих людей до власного здоров’я [4].

Збереження і відновлення здоров’я – це активний процес, що вимагає від людини аналізу

власної поведінки. М.М. Амосов підкреслює, що здоров’я – насамперед особиста справа

кожного. Органи охорони здоров’я, уся медицина з її лікувальними й оздоровлюючими

заходами не можуть підвищити рівень здоров’я дорослої людини оскільки для цього

потрібна її власна воля.

Людина повинна усвідомлювати, що її здоров’я в її руках. На жаль, багато людей

усвідомлюють цінність здоров’я лише тоді, коли виникає загроза здоров’ю або воно в

значній мірі втрачене. Як правило, в цей час вже важко добитися корінних змін. Ось чому

таким важливим є розуміння дотримання норм здорового способу життя, незважаючи на те,

здорова людина чи хвора у цей час.

В сучасних умовах всебічний і гармонійний розвиток молодої людини є не тільки

бажаним, а й життєвонеобхідним. Фізичний гарт це невід’ємна складова частина

гармонійного розвитку молодої людини, що є, в свою чергу, запорукою майбутнього

держави. Одним з напрямків, який впливає на стан здоров’я, є активно-спортивний спосіб

життя, який має особливе значення для людей молодого віку. Тому заняття фізичною

культурою і спортом вже не є самоціллю. вони стають каталізатором життєвої активності,

умовою і невід’ємною частиною гармонійного і повноцінного життя [2. с.103-108, 7].

Останнім часом досить велика увага акцентується на здоровий спосіб життя студентів, і

це пов’язано зі стурбованістю суспільства з приводу здоров'я фахівців, що випускаються

вищою школою, зростання захворюваності в процесі професійної підготовки, наступним

зниженням працездатності. Адже здоровий спосіб життя багато в чому залежить від

ціннісних орієнтації студентами. Більш того, це пов’язано з тривожністю суспільства щодо

здоров’я молодих спеціалістів, зростанню захворювань у процесі професійної підготовки,

поступовим зниженням працездатності. Дослідженнями доведено, що більше ніж 60%

студентів мають порушення у фізичному розвитку, а більш 80% молоді мають відхилення і

патології, та лише 5% є практично здоровими.

Значна частина студентської молоді не надає особливого значення зміцненню здоров’я

через особисте сприйняття даної проблеми. Це перш за все пов’язано із сформованою у

молоді системою цінностей, де здоров’ю надається далеко не перше місце. Тому у вузах

необхідно забезпечувати свідомий вибір особистістю суспільних цінностей здорового

способу життя і формувати на їх основі стійку, індивідуальну систему ціннісних орієнтації,

здатну забезпечити саморегуляції особистості, мотивацію її поведінки та діяльності.

Аналіз проведених фактичних матеріалів про життєдіяльність студентів засвідчив про її

невпорядкованість і хаотичну організацію. Це виражено в таких важливих аспектах, як

несвоєчасне, неправильне і нераціональне харчування, недостатня рухова активність,

відсутність загартовуючих процедур, виконання самостійної навчальної роботи в час,

призначений для сну, а також наявність шкідливих звичок [3, 4]. Тому формування здорового

способу життя серед молоді та студенства зокрема, стало сучасною проблемою, яка вимагає

нового підходу.


7

Одним із пріоритетних напрямків розв’язання цієї проблеми є виховання

відповідального ставлення до свого фізичного стану. Беручи на себе відповідальність, кожна

людина, а тим більш молоде покоління, повинна володіти певним обсягом знань, умінь та

навичок з питань здорового способу життя, оскільки недостатній обсяг яких може призвести

до нераціональних дій та вчинків. Особливо це необхідно для студентів педагогічних вищих

навчальних закладів, адже в майбутньому вони будуть відповідальними не лише за себе, але

й за своїх учнів.

Здоровий спосіб життя багато в чому залежить і від ціннісних орієнтацій студентами

світогляду, соціального і морального досвіду, де суспільні норми, цінності здорового

способу життя, виступають для студентів як особистісно значущі, але не завжди збігаються з

цінностями, сформованими суспільною свідомістю. Тому, важливою необхідністю у вищих

навчальних закладах постає свідомий вибір студентом суспільних цінностей здорового

способу життя і формуванні на цій основі стійкої індивідуальної системи ціннісних

орієнтацій, здатної забезпечити саморегуляцію особистості, мотивацію її поведінки та

діяльності [4, 5 с. 19-20].

У наших навчальних закладах важливу роль у формуванні здорового способу життя

відіграють заняття з фізичної культури. Але сьогодні ми можемо спостерігати деяку

байдужість зі сторони студентів у ставленні до фізичного виховання. Хоча серед студентів і

побутує думка про непотрібність фізичної культури у вищих навчальних закладах, але це

пов’язано не тільки з небажанням молодих людей відвідувати заняття з фізичної культури,

але й із формальністю в управлінні фізичною культурою і спортом, жорсткою системою

контролю, побудованою на запровадженні невиправдано складних нормативів і вимог.

Сьогодні практично ігнорується виховання у студентів потреби у фізичному

самовдосконаленні, самозабезпеченні ведення здорового способу життя за допомогою

спортивної діяльності, хоча основна увага спрямована лише на підвищення рівня загальної

фізичної та спортивно-технічної підготовки.

У навчально-виховному процесі перед студентами ставляться завищені залікові вимоги

та непосильні фізичні навантаження. Фізичне виховання стає предметом, який лише обтяжує,

і не приносить ніякої користі, а тому то позачерговим завданням фізичної культури у вищих

навчальних закладах повинно стати формування здорового способу життя серед студентів.

Необхідними складовими цього, насамперед повинно бути взаєморозуміння між

викладачами та студентами на контроль за процесом навчання, а не його наслідками, і тільки

за таких умов можна буде виховати в студентів зорієнтованість на спорт та здоровий спосіб

життя.

Важливою формою роботи викладачів фізичного виховання має стати використання

індивідуального підходу до кожного студента, який передбачає врахування стану здоров’я,

рівня фізичної підготовки та інше. Студент повинен мати можливість займатися тим видом

спорту, який йому більше до вподоби.

Широкі перспективи щодо підвищення ефективності знань з фізичного виховання має

впровадження комп’ютерних програм, а їхнє використання розв’яже питання

індивідуалізації фізичного навчання. Крім того, за допомогою спеціальних комп’ютерних

програм можна ефективніше використовувати вправи, що впливають на зміцнення певних

груп м’язів і всього організму в цілому [6, 8].

Всебічний і гармонійний розвиток особистості, а особливо вчителя, є не тільки бажаним,

але й життєво-необхідним. У навчальних закладах зарубіжних країн у навчальному розкладі

відсутні заняття з фізичного виховання, але тренажерні зали, спортивні зали та майданчики

переповнені, оскільки бути здоровим – це стильно і прекрасно.

Отже, доки наші студенти не усвідомлять цінність здоров’я, доти всі зусилля, спрямовані

на формування здоров’я і здорового способу життя, будуть марними.


8


1. Амосов М. М. Роздуми про здоров'я. М.: ФиС, 1987. 192 с. 2. Ильинич В. І. Студентський спорт і життя. М.: АТ «Аспект прес», 1995. 136 с. 3. Интеграция физического и духовного воспитания студентов педагогического вуза //

Педагогика, 2004. № 9. С. 99

4. Оптимізація механізмів формування здорового способу життя майбутніх педагогів: креативні підходи // Спортивний вісник Придніпров’я. Дніпропетровськ, 2004. № 7. С. 63.

5. Сучасні напрями формування навичок здорового способу життя у студентів вищих навчальних закладів. К.: Рідна школа, 2005. №1. С. 19-20.

6. Фізична культура та здоровий спосіб життя: матеріали міжнародної конференції. Вінниця: ВДПІ, 1993. 216 с.

7. Физическая культура в самовоспитании личности будущего учителя // Учебное пособие / М.Я. Виленский, В.А. Беляева. М.: МГПИ, 1985. 60 с.

8. Физическая культура студента; учебник / Под ред. В.И. Ильнича. М.: Гардарики, 2003. 448 с.


9

ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ

УДК 911.9:551.3

Євген Іванов

(Львів)

ЛАНДШАФТНА СТРУКТУРА КЛЮЧОВОЇ ДІЛЯНКИ “ВОДОЙМИ ОПІЛЛЯ”

Досліджено ландшафтну структуру ключової ділянки “Водойми Опілля”. Створено

великомасштабну (1 : 5 000) ландшафтну карту. Виділено два типи і шість видів

ландшафтних місцевостей.

Ключові слова: геосистема, місцевість, водойма, кар’єр, відвал.

The landscape structure of the key plot “Reservoirs Opillya” was explored. Created a large

scale (1 : 5 000) landscape map. The two types and six species of landscape terrain are mapped.

Key words: geosystem, landscape terrain, reservoir, quarry, dump.

Упродовж 1997–2018 рр. проведено ландшафтно-екологічні дослідження в межах

антропогенних (постмайнінгових), антропогенно-трансформованих і природних геосистем

Передкарпатського сірконосного басейну. На основі досліджень складено детальні (масштаб

1 : 5 000) ландшафтні карти для трьох ключових ділянок: “Яворівська водойма”,

“Подорожненські водойми” і “Водойми Опілля”. Ці водойми утворені в межах колишніх

найбільших у світі сірчаних карʼєрів, що розробляли у Львівській області. Значну увагу у

роботі присвячено питанням виникнення, функціонування і розвитку геосистем цих

ключових ділянок [5, 6] та їх ландшафтно-екологічного картографування і моделювання [2,

7]. У попередніх публікаціях ми детально розглянули сучасну ландшафтну структуру

ключових ділянок “Яворівська водойма” [4] і “Подорожненські водойми” [3], а нині за

аналогією зупинимося на закономірностях формування і розвитку геосистем ключової

ділянки “Водойми Опілля”.

Певні специфічні, не властиві іншим родовищам самородної сірки регіону, особливості

ландшафтної організації слід відзначити в межах ключової ділянки “Водойми Опілля”

(Роздільські водойми). Площа досліджуваної ділянки значно менша і становить лише 6,8 км2.

Ділянка має зрізану прямокутну форму і розміри 2,4 × 3,2 км. Вихідними матеріалами під час

польового знімання виступали план гірничих робіт масштабу 1 : 2 000 і серія різночасових

космознімків Landsat 7 ETM+. Об’єктами ландшафтного знімання виступали постмайнінгові

геосистеми, які сформовані на основі Північного і Центрального кар’єрів Роздільського

ДГХП “Сірка”, хвостосховища № 2 і прикарʼєрних майданчиків. Для досліджуваної території

властиві складні гідрогеологічні умови, які відображені на рис. 1.

Досліджувана ключова ділянка знаходиться в межах Опілля, неподалік м. Новий Розділ.

У процесі ландшафтно-екологічних досліджень за морфогенезом виокремлено два типи

ландшафтних місцевостей – природного та антропогенного (рис. 2). У свою чергу

антропогенна місцевість диференційовані на чотири ландшафтні смуги. Особливості

ландшафтної структури є подібними до інших модельних ділянок в межах

Передкарпатського сірконосного басейну. Всю складність антропогенних форм рельєфу

відображає цифрова модель рельєфу і картосхеми крутизни та експозиції схилів.

Найскладнішу організацію геосистем спостерігаємо в межах крутих кар’єрних схилів,

особливо північного і східного бортів Північного карʼєру, що зумовлено активізацією

зсувних та ерозійних процесів довкола водойми Глибокої.

Після остаточного завершення видобування покладів самородної сірки у 2001 р.

прийнято рішення щодо ліквідації карʼєрів шляхом створення каскаду штучних водойм.

Перетворення новостворених водойм в екологічно безпечні об’єкти, які придатні для


10

рекреації чи інших природно-господарських потреб є важливим питанням оптимізації

ландшафтних систем районів розроблення сірки. Заповнення водойм нещодавно завершено.

Під час затоплення карʼєрних геосистем під воду йдуть сильнозмінені екзогенними

процесами їхні крутосхилі поверхні. Водночас, виникли складні геосистеми на рівні берегової

смуги водойм.

Рис. 1. Поперечний геологічний розріз Центрального і Північного карʼєру

Роздільського ДГХП “Сірка” [9]


11

Рис. 2. Генезис ландшафтних місцевостей ключової ділянки “Водойми Опілля”

(фрагмент картосхеми). Масштаб картування 1 : 5 000

Типи ландшафтних місцевостей: А. Крутосхилі і плоскі поверхні карʼєру, складені

четвертинними пісками і супісками, неогеновими глинами, вапняками і гіпсоангідритами із

лучно-болотними угрупованнями на ембріоземах ініціальних та органоакумулятивних. Б.

Горбисті і пасмово-горбисті структурно-денудаційні й ерозійно-еолові (лесові) межиріччя,

складені лесоподібними суглинками з буковими, буково-дубовими і дубовими лісами на

чорноземах опідзолених, темно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах.

Види ландшафтних місцевостей: І. Роз’єднані заглиблені ділянки днища карʼєру,

складені неогеновими мергелями, гіпсоангідритами, пісковиками і сірчаними вапняками,

заповнені водою. ІІ. Роз’єднані плоскі ділянки днища карʼєру, складені несортованим глинисто-

мергелистим матеріалом і флотаційними відходами, сильно заболочені. ІІІ. Міжводоймові

припідняті ділянки днища карʼєру (дамби), складені несортованим супіщано-суглинисто-

мергелистим матеріалом, заболочені і підтоплені. IV. Круті ступінчасті зовнішні схили

карʼєру, складені четвертинними пісками і супісками та неогеновими глинами із ділянками

розвитку зсувних процесів.

Умовні позначення: 1. межі й індекси ландшафтних місцевостей. 2. межі й індекси

ландшафтних смуг. 3. ділянки активного розвитку зсувних процесів.

Проектом ліквідації сірчаних карʼєрів, що розроблені інститутом ВАТ “Гірхімпром” [1],

передбачено створення у Північному Роздільському карʼєрі чотирьох водойм – Глибокої

(137 га), Середньої, Чистої і Кислої. Новостворені водойми мають здебільшого значні

глибини: від 12 до 50 м. Варто відзначити складність донних відкладів цих водойм, яка

зумовлена геологічною будовою сірчаних карʼєрів (див. рис. 1).

У сірчаних карʼєрах, на гідровідвалах, хвостосховищах і зовнішніх відвалах й у

залишкових ємностях водосховищ та акумулюючих басейнів також утворені водойми.

Загалом, у районі дослідження налічуємо близько 30 водойм площею понад 0,1 га. Шість

водойм мають площу понад 2 га. За рівнем евтрофікації більшість водойм є оліготрофного і


12

мезотрофного типів, окремі малі водойми – евтрофного типу. Більшість водойм нині

перебуває на стадії трансформації водних мас, відбувається їхня стратифікація. При цьому

виділяють верхній багатий киснем й інтенсивно переміщуваний шар (епілімніон), перехідний

шар із різкими змінами гідроекологічних показників (металімніон) і глибоководний

слабозміщуваний шар із сталими гідроекологічними показниками (гіполімніон). Рівень води

у водоймах коливається і залежить від співвідношення обсягів атмосферних опадів і

випаровування.

Розглянемо особливості процесу затоплення кар’єрних виїмок на прикладі Північного

карʼєру Роздільського ДГХП “Сірка”. На основі аналізу серії космознімків Landsat (джерело

Google Планета Земля) від 30 серпня 2004 р., 19 липня 2006 р., 20 квітня 2009 р., 25 жовтня

2011 р. і 23 березня 2014 р. ми виокремили відкриті водні поверхні, періодично заповнені й

зарослі водні поверхні, вкриті очеретами і рогозою із ознаками сильного заболочення і

підтоплення, гідрологічні та інші господарські об’єкти. Якщо у водоймі Глибока слід

відзначити поступове збільшення площ затоплення за досліджуваний період та значне

зростання глибини водойми (понад 25 м), то у водоймах Середній і Чистій – незначне

зменшення рівня водної поверхні (до 2–5 м) (рис. 3). Притоки підземних вод зменшилися й

поступово стабілізувалися. Водойми стають слабопротічними й відбувається пристосування

гідробіонтів до водного середовища. Продовжується формування берегової лінії,

мілководних зон та вертикальної термічної і гідрохімічної стратифікація водойм. Тривалість

періоду їх перетворення продовжиться від 5 до 20 років.

Рис. 3. Співвідношення площ каскаду основних водойм у Північному кар’єрі Роздільського

ДГХП “Сірка” (на основі дешифрування космознімків 1996‒2014 рр.)

Умовні позначення: Межі водойм станом на: 1 – 16 липня 1996 р.; 2 – 30 серпня 2004 р.;

3 – 19 липня 2006 р.; 4 – 20 квітня 2009 р.; 5 – 25 жовтня 2011 р.; 6 – 22 березня 2014 р.

7 – затоплені площі водойм у 2004‒2014 рр. 8 – спущені площі водойм у 2004‒2014 рр.

Процес інтенсивного формування ландшафтних систем ключової ділянки “Водойми

Опілля” завершиться за умови стабілізації водного середовища. У цей час остаточно

сформуються мілководна і глибоководна частини водойм. Процес затоплення карʼєру

супроводжує обвалювання і зсування його бортів, розпушування відкладів вивітрюванням,


13

хвильовим розмиванням, руйнування лінійною і площинною ерозією. Особливо

зсувонебезпечними є північний і північно-східний борти Північного карʼєру, що зумовлено

наявністю у цій зоні житлових будинків та інших господарських об’єктів (див. рис. 1). У

процесі розвитку гірничих робіт і поглиблення траншей зсуви постійно збільшувалися як за

розмірами, так і за кількістю проявів. У 1980 р. на північному борті карʼєру у результаті

підрізання схилу виникло велике зсувне тіло, яке загрожує частині с. Малехів (чотири

будинки зруйновано). Загальний об’єм зсувних мас перевищує 4,5 млн. м3 [10]. Цей зсув

зумовлений сповзанням четвертинних відкладів по “слизькій” поверхні неогенових глин.

Проведені дослідження не підтвердили можливість зсування неогенових глин поверхнею

вапняків. Проектом визначено межу зсувонебезпечної зони та рекомендовано відселення

жителів цієї частини села. У зону розвитку зсуву також потрапили ділянка автодороги Новий

Розділ – Львів, магістральний газопровід, ЛЕП та інші господарські об’єкти. Рівень води у

водоймі Глибокій нижче від зсувних тіл, тому процес формування його водного середовища

суттєво не вплине на стійкість зсувів у четвертинних відкладах у найближчі роки [8].

З метою стабілізації стану природного середовища та умов утворення постмайнінгових

геосистем слід реалізувати оптимізаційні заходи в межах берегових смуг водойм і

зсувонебезпечних схилів кар’єрних виїмок.


1. Гірничо-хімічна промисловість Львівщини. Історія. Сьогодення. Майбутнє. Екологія. Львів: ПП “Манускрипт-Львів”, 2004. 244 с.

2. Іванов Є. та ін. Картографування і моделювання сірчаних водойм Передкарпаття // GeoTerrace-2017 : мат-ли міжнарод. наук.-техн. конф. Львів, 2017. С. 38‒43.

3. Іванов Є., Клюйник В. Ландшафтна структура ключової ділянки “Подорожненські водойми” // Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації : мат-ли

ХХХVІІІ Міжнарод. наук.-практ. інтернет-конф. Переяслав-Хмельницький, 2018. Вип. 38.

C. 15‒19.

4. Іванов Є., Клюйник В. Ландшафтна структура ключової ділянки “Яворівська водойма” // Ландшафтознавство: стан, проблеми, перспективи: мат-ли міжнарод. наук. конф.

Львів, 2014. С. 53‒58.

5. Іванов Є., Клюйник В. Передумови формування природно-господарських систем Передкарпатського сірконосного басейну // Географія та екологія: наука і освіта : мат-ли

V Всеукр. наук.-практ. конф. Умань, 2014. С. 112‒116.

6. Іванов Є. А. Формування постмайнінгових ландшафтних систем Передкарпатського сірконосного басейну // Геополитика и экогеодинамика регионов. 2014. Т. 10. Вып. 2.

С. 535‒543.

7. Ковальчук І. П. та ін. Картографічне моделювання природно-господарських систем Передкарпатського сірконосного басейну // Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2015.

Вип. 2/3. С. 29‒36.

8. Проведення комплексного моніторингу на території діяльності гірничо-хімічних підприємств. Проведення моніторингових досліджень в зонах діяльності Роздільських

гірничо-хімічних підприємств : звіт про НДР. Львів: Відділення гірничо-хімічної

промисловості АГН України, 2006. 35 с.

9. Провести моніторингові дослідження при ліквідації сірчаного карʼєру Роздільського ДГХП “Сірка” : звіт про виконання робіт по договору № Р-ДБ-08/04 / техн. директор:

М. Д. Юнко. Львів: ВАТ “Інститут гірничо-хімічної промисловості” (ВАТ “Гірхімпром”),

2004. 27 с.

10. Рудько Г. І. та ін. Техногенна безпека міст зони впливу гірничохімічних комплексів Передкарпатського сірконосного басейну // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Сер.: Геологія,

географія. 2008. С. 67–73.


14

УДК 556.512

Віра Смирнова, Дмитро Хмелевський

(Полтава)

ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ РОЗПОДІЛ ТЕМПЕРАТУРИ ВОДИ РІЧКИ ВОРСКЛА

У статті проаналізовано зміни, що відбулися у просторово-часовому розподілі

температури води річки Ворскла за останні 40 років. Виявлено стійку тенденцію до

зростання максимальних температур води на 2,1-2,9°С та збільшення тривалості періоду з

позитивною температурою води (вище 0,2°С) на 37-68 днів. Встановлено, що ймовірною

причиною таких змін є глобальне потепління, перерозподіл сезонного стоку води в ріці та

вплив господарської діяльності.

Ключові слова: термічний режим, ріка Ворскла, перехід температури води через 0,2°C

та 10°C, глобальне потепління, підземне живлення.

The article analyzes the changes that occurred in the spatial-temporal distribution of the water

temperature of the Vorskla River in the last 40 years. The stable tendency to increase the maximum

water temperatures by 2.1-2.9 ° С and the increase in the duration of the period with a positive

water temperature (above 0.2 ° C) for 37-68 days was revealed. It is established that the probable

cause of such changes is global warming, redistribution of seasonal runoff in the river and the

impact of economic activity.

Key words: thermal regime, Vorskla River, transition through water temperature over 0.2 ° C

and 10 ° C, global warming, underground power supply.

Ріка Ворскла – лівобережна притока р.Дніпра, що бере початок у Бєлгородській області

Росії, протікає територією Сумської і Полтавської області України і впадає у Кам’янське

водосховище. Довжина ріки - 464 км (у межах України -317 км). Площа басейну – 14,7 км2

(у межах України - 12,59 тис. км2 ). Середня ширина річища - 30 м, на плесах 50-80 м.

Середня глибина - 1,5 м, максимальна глибина 10-12 м. Похил річки 0,3 м/км. Річище

звивисте. Дно піщане. Середньорічні витрати води біля гирла 36, 4 м3 /с. Живлення змішане.

Найвищі річні води спостерігаються у березні – квітні, найнижчі – у липні – жовтні. За

останні 80 років на ріці спостерігається зменшення максимальних (на 50-60%) та середніх

(на 6-16%) витрат води, а також зменшення стоку весняного водопілля і зростання стоку

літньо-осіннього і зимового періодів [1].

Термічний режим річки Ворскла формується під впливом різноманітних природних та

антропогенних чинників. Основним природним чинником є температура повітря, а також

місцеві особливості живлення і протікання ріки. Дослідження змін в характері переміщення в

воді тепла по довжині ріки та по площі є важливим, оскільки з ним пов'язана якість води,

інтенсивність випаровування, активність водних організмів та екологічний стан водотоку.

Метою дослідження є виявлення закономірностей у просторовому розподілі температури

води ріки Ворскла за останні десятиріччя.

Вивчення просторово-часового розподілу температури води ріки Ворскли здійснювалось

нами на основі аналізу багаторічних даних спостережень Полтавського ЦГМ по гідропостам:

с.Чернеччина, розташованому на 260 км, м.Полтава, що на138 км, та м.Кобеляки, на 46 км

від гирла. Також залучено опубліковані літературні, картографічні та інші дані по регіону

[1,2,3].

Встановлено, що температура води в ріці Ворскла, яка протікає з півночі на південь,

зазнає значних змін в як по довжині, так і в часі. Зміни температури по довжині ріки

відбуваються переважно під впливом закону широтної зональності. Так, нагрівання води в

ріці Ворскла весною починається з пригирлової ділянки, розташованої в південній зоні. А

охолодження води восени, навпаки, розпочинається з найбільш північних районів, близьких


15

до витоку ріки. Аналіз середньодобових температур води на гідропостах показав, що у

березні-квітні спостерігається поступове зростання температури води від витоку до гирла.

Наприклад, 06.04.18 р. температури води змінювалась від 0,6°С (с.Козінка, що на кордоні з

Росією) до 1,2°С в с.Чернеччина, до 2,4°С в м.Полтава, до 3,8°С в м.Кобеляки. Максимальна

різниця середньодобових температур між верхнім та нижнім постами складає 3-4°С У квітні-

травні, після досягнення температурою води значень 10-15°С, на ріці часто спостерігається

явище весняної гомотермії ‒ вирівнювання температури по довжині. У літній період

спостерігається явище незначного зменшення середньодобових температур в напрямку до

гирла. Наприклад, 08.08.18 р. температура води Ворскли змінювалась від 26,2°С в

с.Чернеччина до 25,0 °С в м.Полтава та 24,0°С в м.Кобеляки. Причина цього, на нашу думку,

в більш швидкому прогріванні води на мілководних ділянках в середній течії (с.Чернеччина),

зростанні кількості води та глибини ріки в в пригирловій області, а також в наявності

декількох руслових водосховищ.

Максимальні значення температури води змінюються по довжині ріки дуже мало.

Среднє за багаторічний період значення найвищої температури води складає 25,4°С в

с.Чернеччина, 26,4°С в м.Полтава та 26,1°С в пригирловій області (м Кобеляки).

Спостереження температурного максимуму у м.Полтава можна пояснити слабкою

проточністю ріки у межах Нижньомлинського руслового водосховища та в районі

гідропоста. З настанням осені характер розподілу температури змінюється на зворотній.

Період осінньої гомотермії може складати до 10 днів. Вирівнювання температур

спостерігається при значенні 8-10 °С. Загалом зміна температурного режиму по довжині

річки відбувається досить швидко. Різниця між середньодобовою температурою на

верхньому посту і на нижньому досягає 4°С.

Зміну температурного режиму р.Ворскла в часі ми розглянули за різні періоди. Так

середні добові коливання температури у 2018 р. на усіх гідропостах були у межах від 1-1,5

°С. Найбільша амплітуда добових температур спостерігалась у весняний період і складала

3,6°С . Річні коливання температури змінюються від 22-23 °С до 28-29°С в залежності від

року та місця розташування гідропоста.

Важливою характеристикою термічного режиму ріки є найбільше значення температури

води. Встановлено, що найбільша температура спостерігається в червні-липні, хоча крайніми

датами максимумів, які були зафіксовані в різні роки, є 20 травня та 25 серпня. Найвища

температура води в ріці, що складала 29,4 °С, була зафіксована 02.07.1954 р. у м.Полтава та

28.06,17.07.2017 р. в с.Чернеччина. Розглянувши в багаторічному розрізі (період 1977-2017

рр.) зміну максимальних температур води, ми помітили стійку тенденцію до підвищення цих

температур: для гідропоста с.Чернеччина – на 2,8°С, для м.Полтава – на 2,9 °С (Рис.1) для

м.Кобеляки – на 2,1°С.

Окрім зростання максимальних значень температури, на р.Ворскла виявлено процес

скорочення тривалості холодного періоду та зростання періоду з позитивними значеннями

температури води. За даними спостережень Полтавського ЦГМ про дати переходу

температури води через 0,2 ° C та 10 ° C, ми побудували графіки зміни цих дат для трьох

гідропостів за багаторічний період. За відправну точку весняного переходу було взято 1

квітня, осіннього – 1 листопада.


16

Рис.1. Графік зміни максимальних температур води р.Ворскла в м.Полтава

Аналіз отриманих графіків показав наступне (табл.1):

‒ дати переходу температури води через 0,2 °C весною мають тенденцію до зменшення,

тобто стають більш ранніми. Найбільше зменшення спостерігається на г/п Полтава і складає

25 днів;

‒ дати переходу температури води через 10 °C весною мають незначну тенденцію до

зменшення, тобто настають раніше. Найбільше зменшення відмічено на г/п Кобеляки ‒ 12

днів;

‒ дати переходу температури води через 10 °C восени мають тенденцію до зростання,

тобто стають більш пізніми. Найбільше зростання ‒ на 13 днів, відмічено на г/п Чернеччина;

Таблиця 1. Характеристика зміни дат переходу температури води р.Ворскла через 0,2 °C

та 10 °C за багаторічний період (1977-2017 рр.), днів.

Характеристика переходу Р.Ворскла-

с.Чернеччина

Р.Ворскла-

м.Полтава

Р.Ворскла-

м.Кобеляки

Весною через 0,2 °C ↓7 ↓25 ↓20

Восени через 0,2 °C ↑30 ↑43 ↑22

Разом 37 68 42

Весною через 10 °C ↓9 0 ↓12

Восени через 10 °C ↑13 ↑4 ↑4

Разом 22 4 16

Примітка: значками показано напрям ↑ ‒ збільшення та ↓ ‒ зменшення кількості днів від

умовних дат переходу (01.04 та 01.11)

‒ дати переходу температури води через 0,2 °C восени мають найбільш вражаючу

тенденцію до зростання. На г/п Полтава ця дата настала пізніше на 43 дні;

‒ амплітуда коливання дат настання переходу для усіх постів складає 30-40днів при

переході через 10°C та 50-70 днів при переході через 0,2 °C.

Отже, за розглянутий 40-річний термін на р.Ворскла відбулось значне збільшення

тривалості періоду стояння води з позитивною температурою (вище 0,2 °C). Це збільшення

відбулось за рахунок більш пізнього охолодження води восени (на 22-43 дні) та більш

раннього танення льоду і потепління води весною (на 7-25 днів). Найбільше зростання

відмічено у м.Полтава, де тривалість стояння води з позитивною температурою зросла на 68

днів. Пояснити це можна процесом підвищення температури повітря через глобальне

потепління, а також зменшенням активності водообміну в ріці через вплив гідротехнічних

споруд (руслових водосховищ), обмілінням русла через скорочення стоку.


17

Відмічено також, що на ріці відбулось незначне збільшення тривалості періоду стояння

температур більших 10 °C. Найбільше зростання відмічено на г/п Чернеччина і склало 22 дні

(Рис.2).

Рис.2. Графік зміни дат переходу температури води р.Ворскла –с.Чернеччина через 0,2

°C та 10 °C восени.

Причину того, що значне зростання температур відноситься переважно до холодного

періоду року, а тривалість періоду з температурою вище 10° C змінюється слабо, ми бачимо

у внутрішньорічному перерозподілі стоку ріки. Так, за даними українських вчених [1] за

останні роки на р.Ворскла відмічено зменшення частки стоку весняного водопілля та

зростання частки стоку літньо-осіннього та зимового періоду. Найчастіше зростання

зимового стоку відбувається за рахунок збільшення частки підземного живлення [4]. А

відомо, що виходи ґрунтових вод можуть підвищувати температуру води взимку, а також

понижувати її влітку [6]. Тож можна зробити висновок, що на зростання температури води

Ворскли в осінньо-зимовий (холодний) період та збільшення тривалості періоду з

позитивними температурами, впливає зростання частки підземного живлення ріки.

Непрямим підтвердженням цього є той факт, що за останні роки на р.Ворскла (у с

Чернеччина) та її притоках (р.Мерла-м.Богодухів) стійкий льодостав зовсім не формувався.

А це характерно для річок з підвищеним ґрунтовим живленням.

Деякий вплив на температуру води ріки Ворскли має приточність. Води малих річок

звичайно нагріваються швидше, ніж основна ріка, тому нижче їх впадіння температура води

повинна зростати. Проте для лівобережних допливів Ворскли (Мерло, Коломак) такого не

спостерігається. Навпаки, температура води в них дещо менша, ніж у Ворсклі, а перехід

температури через 0 °С на притоках спостерігається одночасно, а іноді й пізніше, ніж на

головній ріці. Це теж говорить про велику частку підземного живлення цих приток.

По- різному впливає на температурний режим річки господарська діяльність. Скиди

побутових та промислових стічних вод населених пунктів (м.Охтирка, м.Тростянець,

смт.Котельва, м.Полтава, смт. Кобеляки, смт. Машівка) взимку та в перехідні періоди

підвищують температуру води. Влітку цей вплив є несуттєвим. Зарегульованість стоку

русловими водосховищами (Деревківське, Опішнянське, Вакулинське, Нижньомлинське,

Кунцівське) сприяє зменшенню швидкості водообміну також неоднозначно впливає на

термічний режим. У нижніх б’єфах сприяє зниженню температури води влітку та

підвищенню температури в зимовий період. У верхніх б’єфах, особливо на мілководді,

спостерігається зростання температур влітку.

Висновки. Отже, зміна температури води річки Ворскла по довжині у першу чергу

залежить від кліматичних умов території, по якій вона протікає. У весняний період


18

найбільша температури спостерігається в пригирловій ділянці і вверх по течії поступово

зменшується. У подальшому температура води по довжині річки вирівнюється. Влітку

досить часто в нижній течії температура води може бути нижчою, ніж у середній. При

осінньому охолодженні води спостерігається зворотній процес.

За останні 40 років температура води в р.Ворскла поступово зростала. Це

підтверджується ростом максимальних значень температури води на усіх гідропостах на 2,1-

2,9 °С. На усіх гідропостах спостерігається зміщення дат переходу температури води через

0,2 °С та 10°С: весною на більш ранні строки, восени – на більш пізні. Загалом відмічено

значне (на 37-68 днів) зростання в році числа днів з позитивною температурою води (вище

0,2°С). Це добре узгоджується з дослідженнями щодо скорочення тривалості періоду

льодоставу на р.Ворскла максимум на 25 діб [5]. Причинами таких процесів ми вважаємо

вплив процесу глобального потепління клімату та перерозподіл стоку води по сезонам,

зокрема, зростання частки підземного стоку води в літньо-осінній та зимовий період. Окрім

цього деякий вплив має господарська діяльність людини, яка впливає через зарегулювання

стоку та скидання в ріку і притоки стічних вод.


1. Бібік В.В. та ін. Просторово-часова характеристика стоку річок басейну Сула, Псел, Ворскла // Гідрологія, гідрохімія, гідроекологія. 2011. Т.4 (25). С.85-89.

2. Малі річки України. К.: Урожай, 1991. 294 с. 3. Вишневський В.І., Косовець О.О. Гідрологічні характеристики річок України. К.:

Ніка-Центр, 2003. 324 с.

4. Гребінь В.В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). К.:Ніка-Центр, 2010. 316 с.

5. Смирнова В.Г., Хмелевський Д.О.Динаміка льодових процесів на р. Ворскла за багаторічний період // Матеріали ХХХІ Міжнародної науково-практичної інтернет-

конференції «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»: Зб.

наук. праць. Переяслав-Хмельницький, 2017. Вип. 31. С.20‒ 22.

6. Ресурсы поверхностных под СССР т.6 Украина и Молдавия. Вып.2 / Под ред. М.С.Каганера. Л.: Гидрометеоиздат, 1971. 371 с.


19

ЕКОЛОГІЯ

УДК 504.1.7:502

Анастасія Гєнова, Тетяна Нечипоренко, Володимир Шмандій

(Кременчук)

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

У КОМПЛЕКСІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Проаналізовані статистичні дані щодо динаміки чисельності населення України та

структури захворюваності. Досліджено формування, розвиток і прояви екологічної

небезпеки у Кременчуцькому промисловому регіоні. Запропонована структура системи

моніторингу станів екологічної небезпеки при техногенних землетрусах та обґрунтована

доцільність поліпшення позиційних характеристик їх джерел.

Ключові слова: екологічна небезпека, техногенні землетруси, біологічна очистка,

забруднювачі, моніторинг, інструментальні заміри.

Україна є однією з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним

потенціалом держав Європи. Чисельність населення в Україні, за оцінкою, на 1 вересня 2018

р. становила 42234,0 тис. осіб [1]. На території України зосереджені величезні природні

ресурси, втім відсутність концептуальних підходів до забезпечення екологічної безпеки

негативно позначились на їх збереженні. Негативні наслідки аварії на Чорнобильській AЕC,

катастрофічне забруднення повітря, вод та ґрунтів, надмірна концентрація промисловості у

певних регіонах, нераціональне природокористування, демографічна криза створили реальну

загрозу національній безпеці України в екологічній сфері [2, с. 14].

Україна нині наближається до нової демографічної кризи. Упродовж січня-серпня

2018 р. чисельність населення зменшилася на 152,4 тис. осіб. Залишається суттєвим

перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 58

живонароджених. Основні демографічні показники України наведені у таблиці 1.

Відтак проблема забезпечення національної безпеки в екологічній сфері набула в нашій

державі безпрецедентної гостроти. Для її розв'язання необхідно розробити наукові засади

екологічної безпеки України, методологію забезпечення її реалізації.

Таблиця 1. Основні демографічні показники України

Показники Січень-серпень

2018

Довідково:

Січень-серпень

2017

Середня чисельність наявного населення 42310209 42514731

Природний приріст, скорочення (–) населення –163067 –142643

Кількість живонароджених 226545 243862

Кількість померлих 389612 386505

з них дітей у віці

Documents

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД 47-3.pdfУДК 001(477)«19/20» ББК 72(4Укр)63 В 54 Матеріали Всеукраїнської науково-практичної