У ці дні українські парламентарі намагають-ся втілити у життя сценарій, внаслідок якого терористи, що руйнували Донбас, зможуть стати народними депутатами України. Нардеп фракції «Самопоміч» Роман Семенуха пові-домляє, що у Верховній Раді 14 липня пла-нують винести на голосування законопроект про вибори на окупованих територіях. Коалі-

ція, заручившись підтримкою «Опозиційного блоку», може «протиснути» рішення в остан-ній пленарний день поточної сесії. Водночас «Самопоміч» категорично проти проведення виборів, які легалізують терористів. Фракція переконана – перш ніж проводити волевияв-лення, необхідно повністю деокупувати Дон-бас.

УЯВІМО СОБІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ. ВИ ЗАХОДИТЕ ДО СВОГО ПОМЕШ-КАННЯ І З ЖАХОМ БАЧИТЕ, ЩО ВАШ СУСІД ЛОМОМ ЗРУЙНУВАВ ЧАСТИНУ СПІЛЬНОЇ СТІНИ, РОЗТРОЩИВ ВІКНА І РАЗОМ ЗІ СВОЇМИ ДРУЗЯМИ ПОСЕ-РЕД ОДНІЄЇ З ВАШИХ КІМНАТ, У ЯКІЙ ВЧИНИВ ПОГРОМ, НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ «ДМІТРІЄМ КІСЄЛЬОВИМ» У ТЕЛЕВІ-ЗОРІ.

Ви, вочевидь, намагаєтеся переконати су-сіда разом із друзями забратися геть. Але у відповідь сусід вам пояснює, що колись у

цій квартирі народився його прапрапрадід, тому житло спільне. І байдуже, що батько того прапрапрадіда купив йому помешкання поруч, а той прапрапрадід, як і його нащадки,

неодноразово квартиру, в якій ви тепер жи-вете, підпалював, а родичів ваших грабував і ґвалтував. Ви сором'язливо на лавці під під'їздом роз-повідаєте сусідам свою сумну історію. Сусіди висловлюють глибоке занепокоєння і стур-бованість, обіцяють підтримку і поважати ваше право жити у своїй квартирі.Але будинковий комітет і окремі сусіди ра-дять: «Ти ж його силою не виганяй, бо в нього лом, чоловік неадекватний і лиха накоїть на весь будинок». Дехто навіть дає вам гроші, хоч і в борг. Хтось намагається підтримати морально. Найвідважніші сусіди телефону-

ють нахабі, який оселився у вашій квартирі, намагаються з ним розмовляти. А він у від-повідь: «Не вірте побрехенькам, мене там немає…»

12 (12)5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ

Фот

о: Ю

рко

Дяч

ишин

НЕ ЗАЛИШИТИСЯ В КОНФЛІКТІ

ВИБОРИ НА ОКУПОВАНОМУ ДОНБАСІ ЛЕГАЛІЗУЮТЬ ТЕРОРИСТІВ

НЕ ДОПУСТИТИ ВИБОРИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ!

ТИ Ж ЙОГО СИЛОЮ НЕ ВИГАНЯЙ, БО В НЬОГО ЛОМ, ЧОЛОВІК НЕАДЕКВАТНИЙ І ЛИХА НАКОЇТЬ НА ВЕСЬ БУДИНОК

Фот

о: ©

Vat

ican

City

Фото: www.dw.com

ЗВЕРНЕННЯ ФРАКЦІЇ «ОБ’ЄДНАННЯ «САМОПОМІЧ» У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ДО УКРАЇНЦІВ

Сьогодні зберігається загроза проведення виборів на окупованих територіях Доне-цької і Луганської областей, а також вне-сення змін до Конституції України з на-данням особливого статусу для окремих районів Донецької і Луганської областей.На території, яка перебуває наразі під оку-пацією, не може бути проведено жодних виборів, в тому числі виборів до органів місцевого самоврядування. Адже місцеві вибори – це вибори представників укра-їнських громад. За обставин, коли частина українців була вимушена покинути До-неччину та Луганщину у зв’язку з окупаці-єю, а іншу частину українців, які вимушені були залишитись на окупованій території, переслідують та винищують, не існує жод-ного сумніву в тому, що під час окупації у виборах переможуть виключно окупан-ти. Окупаційна адміністрація, якою керує Росія, не дозволить українцям ані обирати своїх представників до органів місцевого самоврядування, ані бути самим обрани-ми до таких органів.Також ми не підтримуємо надання будь-якого особливого статусу чи інших преференцій будь-яким окремим регіо-нам в Україні, оскільки всі українці і всі українські громади є рівними у своїх правах.Верховна Рада за жодних обставин не

повинна підтримувати антиукраїнське рішення, допоки Україна не відновить повний контроль над цими територіями, а наших військових не перестануть щодня вбивати чи калічити окупанти або їхні по-плічники.За жодних обставин (ані до виконання так званих Мінських домовленостей, ані після їх виконання) не можна надавати особливий статус окремим районам До-нецької та Луганської областей, оскільки це є вимогою Росії, яка хоче узаконити свою присутність, і замість того, щоб не-сти відповідальність за окупацію, прагне зробити окупантів представниками орга-нів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Ми у парламенті вимагаємо прийняти за-кон, відповідно до якого:

► визнати війну – війною, окупацію – окупацією, Росію – окупантом;

► визнати окупованою не лише тери-торію Криму, але і частини Донецької та Луганської областей;

► припинити торгівлю з окупованими територіями та встановити контроль за лінією розмежування, щоб не годувати окупанта та зупинити контрабанду, яка знищує українську армію.

В ЄДНОСТІ — СИЛА!Видавалася з січня 1909 року Краєвим союзом ревізійним у Львові, відновлена у березні 2005 року «Об’єднанням «Самопоміч» у Львові

4-6 ст.

3 ст.

ВИЗНАТИ РЕАЛЬНІСТЬ

20 лютого 2014 року без оголошення війни Ро-сія розпочала окупацію України. Сьогодні під російською окупацією 12% території України і 4,5 млн людей. Частину цієї території — півост-рів Крим — Росія анексувала і сформувала там російські державні органи. Окуповані частини Донеччини і Луганщини Росія анексувати на-міру не має, тому сформувала там керовані анклави "ДНР" і "ЛНР". Отже, для Росії Крим і "ЛНР—ДНР" мають різний статус. Для України ж "Кримскій фєдєральний округ РФ", "ДНР" і "ЛНР" є однаково окупованою територією, а Аксьо-нов, Плотніцкій і Захарченко — "рівноправни-ми" очільниками окупаційної адміністрації.Оскільки Україна не має впливу на ці території, держава не спроможна провести там легітимні вибори та забезпечити права людей. Більшість людей, які підтримували суверенітет України, виїхали з Донбасу, а ті, хто залишились – під-тримують суверенітет окупанта. Відтак, вибори в окупації призведуть до визнання повнова-жень та легітимізації окупаційної влади. Тому,

першою чергою, Україна повинна визнати факт окупації Росією не лише Криму, але й частин Донецької та Луганської областей.

ВІД ВІЙСЬКОВОЇ ДО ЮРИДИЧНОЇ ОКУПАЦІЇ

Після прийняття закону про вибори на окупова-них територіях буде постанова про призначення виборів, самі вибори, а далі ті, хто окуповували наші землі та знищували українців, пройдуть в парламент. Сьогодні саме такий сценарій впро-ваджується в Україні через коридори парламен-ту, переконана Оксана Сироїд. Українцям навію-ють, що таким чином ми обдуримо Путіна. Проте «Самопоміч» неодноразово наголошувала, що рано чи пізно Путіну стане надто дорого воюва-ти, і він буде вимушений вдатись до юридичних засобів окупації. Прикладом цього є законопро-ект про вибори на окупованому Донбасі.Фракція «Об’єднання «Самопоміч» однозначно не підтримуватиме цей законопроект, однак нардепи констатують, що їхніх однодумців у Раді небагато. «Залежність від ворога і від гро-шей робить парламент вразливим: є ті, кого

можна купити за менші чи більші гроші олігар-хів, а є й такі, які не приховують проросійських поглядів. І цим законопроектом вони власними руками підпишуться під окупацією України», - наголошує віце-спікер. Проте сьогодні ні СБУ, ні Президент не зробили нічого, щоб був покара-ний бодай один з сепаратистів.У цій ситуації Україна наближається до точки неповернення, коли доведеться вибирати — залишитися в залежності від Росії, провівши вибори під окупацією, і жити далі в чужому конфлікті чи подолати цю залежність, визнав-ши окупацію як свою слабкість та тимчасову неспроможність, проте далі самим визнача-ти шлях повернення територій і порозуміння. «Цей вибір, - переконана Оксана Сироїд, — ви-ключно наш, і робитиме його український пар-ламент. Від імені українського народу. Сподіва-юся, що й в інтересах цього народу».

НЕ ВТРАТИТИ ДЕРЖАВНІСТЬ

Вибори на Донбасі потрібні. Однак на україн-ському, а не окупованому Донбасі. Після юри-

дичного визнання факту окупації, території необхідно розмінувати, вилучити зброю у на-селення, покарати злочинців і люструвати тих, хто агітував проти України. Окрім того, якщо ми не визнаємо російської окупації Донбасу, українські платники податків змушені будуть платити за відновлення території, яка за роки війни перетворилась в руїни. Хоча згідно із міжнародним правом -це обов’язок Росії. Як зазначає віце-спікер парламенту Оксана Сироїд, процес деокупації та відновлення дові-ри до української влади, який дозволить прове-сти легітимні вибори, буде тривати не один рік. Однак, якщо зараз приймати швидкі та необду-мані рішення, можна неминуче створити новий конфлікт, наслідком якого буде втрата держав-ності. «У цій ситуації варто визнати реальність і ухвалювати рішення, які зберегли б держав-ність нині і дозволили б у майбутньому повер-нути не лише окуповані території, а й людей, які там живуть, - зазначає віце-спікер. – А голо-сування за вибори на окупованих територіях зараз – це голосування за окупацію України».

Марія Юрків

5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ 5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ2 3

ОЛЕГ БЕРЕЗЮК:«СЬОГОДНІ ЛЮДИ ЖИВУТЬ

НЕ ЗАВДЯКИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ, А ВСУПЕРЕЧ»

КЕРІВНИК ФРАКЦІЇ «ОБ’ЄДНАННЯ «САМО-ПОМІЧ» У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ОЛЕГ БЕРЕЗЮК ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО СЬОГОДНІ ПРОСТІ УКРАЇНЦІ ТА ПОЛІТИЧНА ЕЛІТА ЖИВУТЬ У ПАРАЛЕЛЬНИХ СВІТАХ. ПОКИ МУЖІ ВІД ВЛАДИ ПИШНОМОВНО ВИГОЛОШУЮТЬ ЧАСТО БЕЗСЕНСОВНІ ДЛЯ ПЕРЕСІЧНИХ МЕШКАНЦІВ РЕЧІ, ОСТАННІ ВИЖИВАЮТЬ АБСОЛЮТНО НЕЗАЛЕЖНО ВІД ДЕРЖАВИ, МАЮЧИ МІНІМАЛЬНІ ДОХОДИ ТА НЕЙМО-ВІРНІ ВИТРАТИ НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ, ОПЛАТУ КОМУ-НАЛЬНИХ ПОСЛУГ.

ОЛЕЖЕ РОМАНОВИЧУ, ВИ ЧАСТО БУВАЄТЕ ІЗ РОБОЧИМИ ПОЇЗДКАМИ У РЕГІОНАХ. ІЗ ЧИМ ЗВЕРТАЮТЬСЯ ДО ВАС МЕШКАНЦІ?

Коли я був із робочою поїздкою у Херсоні, до мене підійшла старша інтелігентна жінка і сказала: «Синочку, я спеціально принесла для того, щоб ти показав там, у Верховній Раді. Взяла довідку у соцзабезі, що моя пенсія – 1 тисяча 488 гривень, і принесла чек з аптеки за ліки, які я мушу купувати у зв’язку зі своєю хворобою – 906 гривень. Я одинока жінка, і кожного місяця боюся, щоб не витратити біль-ше, бо прийдеться вибирати: купувати ліки чи купувати їжу».Це ситуація такого ж старенького доцента уні-верситету, який приходив до мене на прийом у Львові і дуже інтелігентним способом пояс-нював мені, що або він помре від відсутності ліків, або з голоду.Сьогодні люди не просять нічого. Вони навчи-лися жити і виживати сіючи, збираючи на сво-їх городах, присадибних ділянках, виховуючи дітей, віддаючи їх до школи. Але у більшості випадків люди підходять і просять допомоги у медичному обслуговуванні – як і старші, так і люди середнього віку, і молоді.

НАСКІЛЬКИ СКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ У МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ – ЛІКАРЕНЬ ТА ЛІКІВ?

Наведу приклад. Умань – центр України. Але до найближчого високопрофесійного медичного закладу, який може надавати сучасну малоін-вазивну медичну допомогу, припустимо, при інфаркті міокарда, близько 200 кілометрів. І дороги практично немає. Людей просто не до-возять.При цьому держава, з одного боку, займаю-чись абсолютно безглуздою псевдорефор-мою, скорочує, оптимізує лікарняні заклади, а з іншого боку, не робить нічого для того, щоб надати людям якісну медичну допомогу.Через це цинічно виглядає те, що Рада досі не може прийняти закон про автономну ді-яльність лікарняних закладів, який лежить у парламенті більш ніж півроку та дозволить хоч якось розпочати реформу медичної галузі.Лікарі, які розуміють, що сьогодні виживання галузі лежить на плечах пацієнта і медичних працівників, просять і чекають цей закон, який насправді нічого їм не дає, просто робить їх вільнішими, дає змогу зберегти заклади та на-давати хоч якусь якісну послугу.Медична галузь перебуває у трагічному та жах-ливому стані, і я би це назвав другим фронтом. Фронтом, на якому помирають люди середньо-го віку, які не повинні помирати в ХХІ столітті.

ЯКИМИ, НА ДУМКУ ФРАКЦІЇ «САМОПОМІЧ», ПО-ВИННІ БУТИ КРОКИ ВЛАДИ НАЗУСТРІЧ ГРОМАДЯ-НАМ? ЯК ПОЧАТИ ВИХОДИТИ ІЗ ТІЄЇ, ЗА ВАШИМИ СЛОВАМИ, «ПАРАЛЕЛЬНОЇ» РЕАЛЬНОСТІ?

Ця держава та сьогоднішній парламент спро-моглися на дуже важливу реформу, яка нині, кульгаючи, але все ж відбувається – це рефор-ма бюджетної децентралізації. Сьогодні міста мають більше грошей, і там, де є якісні управ-лінські системи рад і мерів, вони починають служити людям.Дуже позитивний приклад – місто Чорноморськ. Маленьке, успішне місто, яке прийняло, я вважаю, екстраординарне рішення. Маючи лікарняну касу, тут затвердили спеціальну медичну програ-му, яка з міського бюджету дофінансовує стра-ховий фонд, збільшуючи можливість допомоги людям при госпіталізації, даючи більше грошей на закупівлю ліків чи медичної послуги.Сьогодні така поведінка є дуже незвичною для місцевої влади. І це ще раз доводить, що збе-рігаючи та залишаючи гроші на місцях, локаль-на влада може швидше відповідати на запити сьогодення та мешканців. У цьому, безперечно, є перспектива. Також міста почали серйозно дофінансовувати освітню галузь. Отримавши більший ресурс, почали витрачати гроші на енергоефективні технології в школах, вперше за десятки років закуповується якісне навчаль-не обладнання та матеріали. Більше витрача-ють грошей, і це видно неозброєним оком, на інфраструктурні об’єкти: дороги, тротуари, мо-дернізацію лікарень. І такі приклади є майже в кожному місті.

ТОБТО, ОСНОВНУ РОЛЬ СЬОГОДНІ ПОВИННІ ЗАБИРАТИ СОБІ МІСТА ТА ГРОМАДИ?

Безперечно. Позиція «Самопомочі» полягає в тому, що сила цієї держави – не в Києві. Сила України – у розумі та діяльності людей у великих та малих містах. До прикладу, у центральній Укра-їні люди швидко реагують на зміни. Крім олігар-хічно керованої, монополізованої зернової галузі, починає активно розвиватись малий і середній агробізнес із вирощування фруктів, овочів, ягід.Бессарабія в Одеській області – благодатний край, 300 днів сонця, працьовиті люди, жодних проявів сепаратизму. Але в них є одна пробле-

ма: маючи неймовірно якісні умови для виро-щування фруктів та овочів, вони не можуть їх вирощувати у промислових обсягах, тому що нема доріг, щоб доставити їх свіжими до ринків збуту. З іншого боку, вони не можуть відкрити підприємства якісної переробної промисловос-ті – у них немає доступу до чистої питної води.За 25 років влада не спромоглась провести декілька десятків кілометрів водогону для ста-більного і якісного постачання питної води. Це показує ницість центрального бюджету, який збирав і продовжує далі збирати всі податки, але не віддає їх людям. А децентралізація і за-лишання податків на місцях рано чи пізно ви-рішить це питання.

МОЖЛИВО, У ФРАКЦІЇ Є БАЧЕННЯ ПІДТРИМКИ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ, АДЖЕ У БАГАТЬОХ РЕГІОНАХ САМЕ ТАКІ ПІДПРИЄМСТВА І ФОРМУЮТЬ БЮДЖЕТИ?

Дуже яскравий приклад – місто Хмельницький. Будучи в недалекому минулому торгівельною столицею центру та заходу України, сьогодні у зв’язку з геополітичними змінами ринку ця га-лузь починає відставати в розвитку. Але приро-да людей в Україні така, що вони завжди зна-ходять вихід, і маючи традиції підприємливості в галузі легкої промисловості, у місті та області спонтанно виростають швейні підприємства, де тисячі жінок та чоловіків отримують свої доходи. Проте, на превеликий жаль, більшість із них – це незареєстровані цехи, які працюють підпільно.Це також природно, тому що сьогоднішня по-даткова система в Україні, яка є за великим рахунком системою податкової корупції, не дозволяє їм швидко мати доходи для того, щоб робити це легально. А влада натомість безцере-монно і бездумно рапортує про те, як щотиж-ня чи щомісяця викривають підпільні швейні цехи. Таке враження, що нищать підпільні гу-ральні чи склади цигарок. Але ці люди не кра-дуть, вони створюють робочі місця всупереч, а не завдяки державній політиці.Необхідно допомогти локальній владі, не роз-кривати і закривати, знищувати, брати побо-ри з підприємств, які дають зарплати тисячам людей та можливість дітям піти в школу, мож-на було б знизити ставки земельного податку, встановити на перший період нульові ставки

оренди комунальних приміщень, в яких можна було б швидко відкрити легальний цех. Це була б реальна допомога і реакція влади та держави щодо підтримки природного прагнення людей до самозабезпечення. Нам потрібен ринковий підхід до місцевого самоврядування і до під-тримки людей.

НА ВАШУ ДУМКУ, ЧИ СТЕЖАТЬ УКРАЇНЦІ ЗА ПО-ЛІТИЧНИМИ ПЕРИПЕТІЯМИ НА БАНКОВІЙ, І ЯКЕ ЇХНЄ СТАВЛЕННЯ ДО ТОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ В ДЕРЖАВІ?

Люди все бачать і розуміють. Але сьогодні дер-жава, на превеликий жаль, продовжує бути гальмом людської ініціативи і людських ста-рань. А політикани та олігархічний режим ци-нічно використовують у політичній боротьбі інструменти, які ніколи не використовували до-тепер, шантажують політичні партії, які бачать інші шляхи розвитку цієї держави, ризикують безпекою цілих міст. Я маю на увазі приклад підпалу та знущання над 800-тисячним Льво-вом у сміттєвому конфлікті.Люди розуміють, що абсолютно проросійські теревені щодо демократичних виборів на Дон-басі є нічим іншим, як реальною загрозою не тільки розвитку держави та місцевого самовря-дування, але й реальною загрозою суверенно-сті і цілісності цієї держави.Люди уважно слідкують за епопеєю підписання і не підписання закону про зниження акцизу на ім-портні авто. Це лакмусовий папірець, люди усві-домлюють, що це чи не єдиний закон, який на-пряму повертає гроші у кишені людей. У кожному маленькому селі, невеликому чи великому місті я отримую дуже спокійне запитання: «Чи буде підписаний закон про акцизи на вживані авто?». Сотні і тисячі людей сьогодні чекають на цю не-величку поступку олігархічного режиму, держа-ви, щоби хоча б на йоту підняти якість життя тих людей, які ще можуть в Україні купити вживане авто за 10 тис доларів, але ніколи його не куплять за 17. Прості, роботящі люди глибоко розуміють, переживають і очікують, що інституційна держава врешті-решт стане на захист інтересів не олігар-хічного режиму, а звичайної, пересічної людини, яка в паралельній реальності виживає не завдя-ки діяльності цієї держави, а всупереч.

Ірина Твердовська, Марія Юрків

Олег Березюк, Єгор Соболєв та Іван Мірошніченко на зустрічі із мешканцями Кіровограда

ВИБОРИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЛЕГАЛІЗУЮТЬ ТЕРОРИСТІВпочаток на 1 ст.

Оскільки на окупованих територіях діє окупа-ційна адміністрація, органи державної влади України не можуть здійснювати там свої пов-новаження, а коли так, то держава не має там суверенітету і не спроможна і не зобов'язана захищати права людей. Зокрема, держава не спроможна провести вибори і зобов'язана їх за-боронити в умовах окупації. Бо «демократичні вибори є проявом суверенітету, який належить людям країни, чий голос стане основою повно-важності і легітимності влади» — це відповідно

до стандартів ООН і ОБСЄ. Якщо люди-носії суверенітету виїхали з окупованих територій, а ті, що залишилися, підтримують «суверенітет» окупанта, то будь-які вибори матимуть наслід-ком повноважність і легітимність лише окупан-та.  Усе це ми маємо визнати юридично. Усім, хто апелюватиме до вже ухвалених по-станов Верховної Ради, зауважу, що вони є політичними рішеннями, а, отже, не матимуть жодних юридичних наслідків. Це як дорікати сусідам на лавці. Не хочемо ми запроваджу-вати воєнний стан, щоб не обмежувати права людей і не відлякувати інвесторів? Можемо визнати факт агресії та окупації законом без запровадження воєнного стану. Саме в та-кому законі можна визначити механізм по-вернення окупованих територій, який би не загрожував нашому суверенітету. Тож, як і у випадку з сусідом, який вдерся до вашого по-мешкання, перше, що потрібно зробити, — це зафіксувати юридично простий факт: він там є, Росія — окупант.  Україні таке визнання дасть низку переваг. 

► По-перше, ми зафіксуємо факт по-

рушення міжнародного права і визначимо відповідального за це порушення. А також, відповідно до Женевської конвенції, по-кладемо на Росію відповідальність за всі руйнування, порушення прав людей і зло-чини на окупованих територіях. 

► По друге, ми припинимо обговорю-вати питання виборів в «окремих районах Донецької та Луганської областей», забо-ронимо їх і почнемо обговорювати щось більш наближене до здорового глузду. 

► По-третє, ми дамо підстави зверта-тися по компенсацію за збитки, завдані Росією, не тільки Україні як державі, а й людям, які постраждали внаслідок неназ-ваної війни. 

► По-четверте, ми юридично поєднає-мо факт окупації Криму і частин Луганщи-ни й Донеччини. 

Крім цього, визнання окупації зруйнує схеми, за якими ми нині, по суті, самі фінансуємо окупантів, торгуючи з ними легально і через контрабанду. Українське законодавство не те що не перешкоджає, а навіть сприяє за-безпеченню окупаційних військ потрібними їм ресурсами, зокрема електроенергією, яка критично необхідна для функціонування, на-приклад, ворожих радіолокаційних систем. Відсутність законодавчого визначення межі тимчасово окупованої території, режиму її перетину людьми та порядку перевезення через неї товарів призводить до контрабанди на контрольних пунктах в'їзду-виїзду. Йдеть-

ся не про контрабанду цигарок. Для чого ци-гарки, якщо можна купувати в пана Ахметова вугілля з окупованих територій по 1500 грн за тонну, коли його ціна — 500—600 грн за тонну. Різницю ж так зручно ділити. Причому, всі відповідні органи і посадові особи знають про контрабанду, про вугілля, яке ми то купуємо, то не купуємо в «ДНР—ЛНР», про продаж електроенергії, про коруп-цію на пунктах в'їзду й виїзду з окупованих територій. Контрабанда роз'їдає лави зброй-них сил, прикордонників, нацгвардії і служби безпеки. А те, що посадові особи мовчать, то тим лише підтверджують свій інтерес у збе-реженні status quo, розповідаючи при цьому, який то великий гріх — обкрадати державу у час війни.

Мусимо припинити цю шизофренію і забо-ронити постачати на окуповані території па-ливно-енергетичні ресурси і ввозити вантажі (товари), крім особистих речей громадян, з окупованих територій. І тоді уряд не зможе купувати вугілля в «ДНР», і ми не фінансува-тимемо терористів. Крім того, потрібно встановити правовий ста-тус державного і митного кордону для лінії розмежування. Це означає: якщо ми не мо-жемо контролювати кордон з Росією, то, при-наймні, маємо контролювати лінію зіткнення на межі з «ДНР» і «ЛНР». Словом, двері до кімнати треба замурувати. Натомість маємо забезпечити людям надан-ня базових адміністративних послуг від імені держави Україна. Якщо люди хочуть отримати український паспорт, свідоцтво про народ-

ження дитини, зареєструвати шлюб в Україні тощо — маємо надати їм цю можливість.

ДЕОКУПАЦІЯ. РОЗЗБРОЄННЯ

За один день війну можна розпочати. Але за один день її завершити не вдасться.  І річ навіть не в тому, що для відвойовування окупованих територій у нас разом із партне-рами лом закороткий.  Два роки міжнародної підтримки «Мінська» дали час передовсім Росії — для того, щоб сформувати повноцінну окупаційну адміні-страцію: налагодити «мирне» життя на тере-нах Криму, «ДНР» і «ЛНР», вишколити військо з числа місцевих жителів, забезпечивши його

сучасним озброєнням. Але, що найважливіше, окупація вразила свідомість людей — за два роки «ДНР», «ЛНР» і «Кримскій фєдєральний округ РФ» для людей стали реальністю. І шлях виходу з цієї реальності пролягає не через виборчі скриньки.  Для того, щоб оку-пація закінчилася, з української території мають вийти війська окупанта, а натомість — зайти Збройні сили і Служба безпеки України. І саме це повинно стати початком тривалого процесу деокупації. Зрозуміло, що навіть за умови виходу окупа-ційних військ там іще залишатимуться окремі незаконні збройні формування бойовиків, рештки російської армії чи просто озброєно-го криміналітету, що неминуче підніме голову у час безвладдя. 

Днями й місяцями у вашому помешканні роз-гардіяшить сусід. Усі інші мешканці під'їзду достеменно знають, що він там є, бо, вже тра-плялося, руйнував стіни і в їхніх квартирах, грабував, чинив насильство. І навіть мешканці сусідніх під'їздів не сумніваються в цьому, бо періодично у вікні вашої квартири з'являються пики сусіда і його друзів, які, голосно матюка-ючись, кидають у двір недопалки й порожніми пляшками з-під горілки поціляють людей на-віть з віддалених під'їздів.  Проте будинковий комітет не визнає, що сусід захопив ваше помешкання і що мусить його звільнити. Адже ви самі не наполягаєте, бо крім нарікань на лавці під під'їздом та на засі-даннях будинкового комітету не надаєте дока-зів того, що саме сусід виламав стіну, окупував частину помешкання, завдав збитків, знищив-ши меблі, вбив і покалічив членів родини.  До того ж, у будинковому комітеті бояться, бо май-же на кожному поверсі мешкає як не невістка, то своячка вашого сусіда, його друзі, яких він підтримує матеріально, і які можуть завдати ще більшого клопоту. А для самозаспокоєння і щоб сховатися від сорому, будинковий комітет делегував вам мо-ніторингову місію, до якої залучив представни-ків сусіда, а ще його невісток і своячок. І тепер та місія фіксує не лише напади сусіда, а й те, як ви обороняєтеся. Той факт, що ви відбиваєтеся від очманілого сусіда, на думку інших сусідів, є свідченням того, що ви є стороною конфлікту, а тому мусите шукати шляхи примирення.І ви, як залежна жертва домашнього насиль-ства, вітаєтеся з сусідом за руку, пускаєте до холодильника, сидите разом на лавці, нама-гаєтеся домовитись і навіть підписали «до-мовленості третього поверху», відповідно до яких маєте обрати серед друзів сусіда того, хто представлятиме у вашій квартирі окуповану ним кімнату. До того ж, цій кімнаті потрібна широка автономія з необмеженим доступом до холодильника і вашим зобов'язанням про-вести в ній ремонт і оплачувати комунальні послуги.  Сусіди вже втомилися від недопалків і пля-шок, що вилітають з вашого вікна, і були б раді, якби це неподобство припинилося. А окупант каже: «Добре, не буду кидатися пляшками, але давайте миритися відповідно до «домовле-ностей третього поверху». «Чудово, — радіють сусіди з інших під'їздів. — Вибори — це добре, це ж демократія в дії. Давайте проведемо, а то ми тут ходимо — а на голови пляшки падають». Немає альтернатив «домовленостям третього поверху»! І переконують вас перестати пре-тендувати на цілісність свого житла і змирити-ся з присутністю сусіда у вашій квартирі. За півтора року, поки всі обговорювали «до-мовленості третього поверху», сусід обжився в одній з кімнат вашого помешкання, переселив туди частину родичів разом з диваном і телеві-зором, а головне — із замашним металевим ло-мом. Інших кімнат він не завойовує, але й цієї віддавати наміру не має. Самотужки вигнати сусіда ви не спроможні — сил бракує і лома немає. Сусіди не допомагатимуть, бо — лом.  Відтак, у вас є два шляхи. Перший — визнати

свою залежність від сусіда, забути йому вбив-ство ваших близьких і погодитися на те, що він стане співвласником вашої квартири (тоді ви своїми руками остаточно «переселите» кон-флікт до вашого помешкання, і він триватиме до вашої повної поразки). Другий — визнати, що ви є жертвою сусіда-окупанта, сказати всім іншим сусідам і будинковому комітету, що до-ступу до кімнати не маєте і тому порядкувати там не можете, потім замурувати до неї двері,

перекривши доступ сусіда до холодильника, після чого зробити в усіченій частині свого по-мешкання ремонт і шукати собі лома з вірою, що якогось дня окуповану частину житла ви собі таки повернете.  Це побутова аналогія того, що фактично є ро-сійською окупацією української території, а документально фігурує як «конфлікт на Сході України».  Формула «конфлікту» зашита у «домовлено-стях третього поверху» — мінських домовлено-стях. Загрози, які містить у собі така формула, очевидні, і їм присвячено вже достатньо уваги. Починати вирішення «конфлікту» з проведен-ня виборів без відновлення суверенітету і по-розуміння між людьми, а отже із заперечення реальності — це неминуче спричинити новий конфлікт, що може мати наслідком знищення державності. Не кажучи вже про те, що «ви-рішення конфлікту» в рамках «Мінська» — це фактично визнання анексії Криму як Україною, так і міжнародною спільнотою.А тим часом наші європейські сусіди були у схожій ситуації. Французькі провінції Ельзас і

Лотарингія під час Другої світової війни були окуповані Німеччиною, але нікому не спадало на думку проводити там вибори, створювати «народну міліцію» з СС і призначати різника Барб'є «народним губернатором». Так само не спадало на думку фінансувати Ельзас і Лота-рингію за захищеними статтями з бюджету Франції. У такому разі, можливо, варто визнати реальність і ухвалювати рішення, які зберегли б державність нині і дозволили б у майбутньо-

му повернути не лише окуповані території, а й людей, які там живуть.

ОКУПАЦІЯ. ПРИЙНЯТТЯ РЕАЛЬНОСТІ

Реальності не треба боятися, бо від неї не-можливо сховатися. Наша реальність поки що невтішна, але проста.  20 лютого 2014 р. Росія, без оголошення війни, розпочала оку-пацію України. Станом на сьогодні під росій-ською окупацією 12% території України і 4,5 млн людей. Частину цієї території — півострів Крим — Росія анексувала і сформувала там російські державні органи. Окуповані части-ни Донеччини і Луганщини Росія анексувати наміру не має, тому сформувала там керовані анклави «ДНР» і «ЛНР». Отже, для Росії Крим і «ЛНР—ДНР» мають різний статус. Для України ж «Кримскій фєдєральний округ РФ», «ДНР» і «ЛНР» є однаково окупованою територією, а Аксьонов, Плотніцкій і Захарченко — «рівно-правними» очільниками окупаційної адміні-страції.

5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ 5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ4 5

НЕ ЗАЛИШИТИСЬ У КОНФЛІКТІ УЯВІМО СОБІ ЖИТТЄВІ ОБСТАВИНИ. ВИ ЗАХОДИТЕ ДО СВОГО ПОМЕШКАННЯ І З ЖАХОМ БАЧИТЕ, ЩО ВАШ СУСІД ЛОМОМ ЗРУЙНУВАВ ЧАСТИНУ СПІЛЬНОЇ СТІНИ, РОЗТРОЩИВ ВІКНА І РАЗОМ ЗІ СВОЇМИ ДРУЗЯМИ ПОСЕРЕД ОДНІЄЇ З ВАШИХ КІМНАТ, У ЯКІЙ ВЧИНИВ ПОГРОМ, НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ «ДМІТРІЄМ КІСЄЛЬОВИМ» У ТЕЛЕВІЗОРІ.

6 ст.

ФОРМУЛА "КОНФЛІКТУ" ЗАШИТА У "ДОМОВЛЕНОСТЯХ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ" — МІНСЬКИХ ДОМОВЛЕНОСТЯХ

ВИЗНАННЯ ОКУПАЦІЇ ЗРУЙНУЄ СХЕМИ, ЗА ЯКИМИ МИ НИНІ, ПО СУТІ, САМІ ФІНАНСУЄМО ОКУПАНТІВпочаток на 1 ст.

ЗА ОДИН ДЕНЬ ВІЙНУ МОЖНА РОЗПОЧАТИ. АЛЕ ЗА ОДИН ДЕНЬ ЇЇ ЗАВЕРШИТИ НЕ ВДАСТЬСЯ

Автор: Влада Ралко, «Війна всередині себе»

Оксана Сироїд

ПІСЛЯ СВЯТКУВАННЯ 20-Ї РІЧНИЦІ ЗАТВЕР-ДЖЕННЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ УСЕ ЧАСТІШАЮТЬ РОЗМОВИ ПРО НЕОБХІДНІ ЗМІНИ ДО ГОЛОВНОГО ЗАКОНУ. ОДНАК ДЕПУТАТИ ФРАКЦІЇ «ОБ’ЄДНАННЯ «СА-МОПОМІЧ» ЗАСТЕРІГАЮТЬ, ЩО ТІ ПОПРАВКИ, ЯКІ СЬОГОДНІ ПРОПОНУЄ КОАЛІЦІЯ, ЗНЕЦІ-НЮЮТЬ КОНСТИТУЦІЮ ТА ОСНОВНІ ІНСТИ-ТУТИ ВЛАДИ НА МІСЦЯХ, РУЙНУЮТЬ УНІТАР-НІСТЬ КРАЇНИ ТА ЛЕГАЛІЗУЮТЬ ТЕРОРИСТІВ.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЧИ ФАКТИЧНА УЗУРПАЦІЯ?

Уже понад рік у кабінетах Верховної Ради точаться дискусії щодо змін до Конституції. Од-нак задекларована перед виборами децентра-лізація – передача влади на місця - відповідно до пропонованих змін може перетворитись на узурпацію, адже руйнує баланс між органами місцевого самоврядування на користь централь-ної влади. «У змінах є поняття «префектів». Ми не проти цих посад, але вони мають бути на місцях лише для того, щоб слідкувати за робо-тою органів місцевого самоврядування, які є основою розбудови держави. Проте, згідно зі змінами, їх нагороджують неймовірними пов-новаженнями – виконавчої, наглядової влади та каральних органів. Вони зможуть припиняти повноваження органів місцевої влади. Буде без-змістовно балотуватись у депутати, обиратись мером чи головою села, адже дві людини – пре-фект і президент – будуть вершити долі тих, хто може або не може робити помилки. Таким чи-ном, дуалізм влади, який сьогодні є між урядом та президентом, спускають вниз та роблять його деспотичним», - переконаний Олег Березюк, ке-рівник фракції «Самопоміч» у Верховній Раді.

ЗАГРОЗА ОСОБЛИВОГО СТАТУСУ

Ще одним каменем спотикання є пропонова-ні зміни, у результаті яких будуть легалізовані

терористичні організації, а Україна перестане фактично існувати як унітарна держава. Ідеть-ся про положення, що стосуються надання особливого статусу окремим територіям Доне-цької та Луганської областей. На думку «Само-

помочі», особливий статус Донбасу не лише не вирішить конфлікту, який, по суті, є збройною агресією з боку Росії, але й поширить конфлікт на всю Україну. «На окремій ділянці території України дозво-лять мати свої суди, свої каральні органи, свою економіку. А як до цього поставляться інші? Чи була проведена дискусія у суспільстві про до-

кумент, який є основоположним для держави? Ці зміни є настільки небезпечними, що загро-жують її суверенності та унітарності. Сьогодні без глибокого осмислення ми не маємо права на них», - наголошує Олег Березюк.

Попри те, що ці положення вимагає затвердити міжнародна спільнота, потрібно розуміти, що навіть незначні поступки в Конституції України будуть легітимізувати владу так званих ДНР та ЛНР. «Вони можуть стати невід’ємною части-ною політико-правового державного простору України. Ці речі недопустимі в основному зако-ні України. Європа дбає винятково про свої ін-

тереси. Нам треба робити своє, дбати і думати. У нас є два завдання: локалізувати конфлікт на сході України та розвивати економічну, полі-тичну й соціальну систему України», – зазначив нардеп.

КОНСТИТУЦІЯ РОМАНТИКІВ

На думку Олега Березюка, Конституція, яку при-ймали народні депутати 28 червня 1996 року, була кращою, аніж була і є інституційна влада сьогодні. Тому протягом останніх 20 років були спроби не покращення цієї Конституції, а її зне-цінення: «Тодішні депутати були романтиками та інтелектуалами, вони зробили колосальну роботу та сформували хороший Основний Закон. Сьогодні ж ми на дорозі від класичної деспотії через вульгарний капіталізм до нор-мальної демократії. Тому цю Конституцію треба берегти як зіницю ока». Отож, ні в якому разі не можна допустити і ци-нічних спроб змінити Конституцію в частині правосуддя, коли за допомогою змін хочуть звільнити теперішніх суддів, але водночас дати можливість президенту призначати но-вих, як це робив попередній президент, який фактично зруйнував Україну як інституційну державу. На думку віце-спікера парламенту Оксани Сиро-їд, дуже важливо, щоб цей надзвичайно склад-ний процес змін до Конституції був прозорим, легітимним, щоб люди, які розуміють сакраль-ність цього процесу, були долучені до нього. «Конституційний процес від початку і до кінця у своєму сенсі – як нейрохірургічна операція. Це один із найскладніших юридичних проце-сів. Необхідно знайти такі формули, які би слу-жили десятиліттями чи століттями, і які давали б можливість розвиватись як державі, так і лю-дям, а не сковували і обмежували, не заганяли в зловживання – узурпацію, тиранію чи деспо-тію», - переконана віце-спікер.

Марія Юрків

5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ 5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ6 7

Далі. На вже звільнених від окупаційних військ територіях має бути запроваджено воєнний стан і відновлено український суверенітет через ін-ститут військових адміністрацій, які повинні взя-ти на себе функцію як органів місцевого само-врядування, так і органів державної влади. 

Такий проміжний етап не повинен бути три-валим — він потрібен для того, щоб вирішити безпекові завдання:

► розпочати розмінування території навколо критично важливих об'єктів інф-раструктури — доріг, мостів, ліній електро-передачі, водойм, залізничних колій та ін.;

► провести «зачистку» залишків бойо-виків, російської армії, агентів РФ і просто бандитів;

► вилучити зброю в цивільного насе-лення;

► вилучити з публічного доступу — з бібліотек, медіа — публікації, літературу, відеозаписи з пропагандою «ДНР—ЛНР», «Крим — наш»! і Росії.

Окрема важлива ділянка роботи для май-бутніх військових адміністрацій — вилучен-ня всіх окупаційних документів: відомостей, бухгалтерських документів, наказів тощо як у паперовому, так і в електронному вигляді. Це дасть можливість провести згодом належні розслідування діяльності окупаційної адміні-страції та участі в цьому Росії. І найважливіше завдання — аудит і віднов-лення критичної інфраструктури: каналізації, мостів, водопостачання, доріг.  Цей етап буде неможливий без обмеження прав людини. Передовсім — обмеження сво-боди пересування. Допоки не завершимо де-мілітаризацію, виїзд зі звільнених територій має бути обмежений. Лише після роззброєн-ня можна буде дозволити людям вільно пе-ресуватися територією України. Крім того, на цей період необхідно заборонити діяльність політичних партій, проведення виборів усіх рівнів, регіональні та російські ЗМІ, символіку «ДНР—ЛНР» і РФ.  Водночас Україна повинна забезпечити гума-нітарну допомогу людям і доступ міжнарод-них гуманітарних організацій на звільнені території до відновлення діяльності органів державної влади. 

ДЕОКУПАЦІЯ. ВІДНОВЛЕННЯ

Після роззброєння Збройні сили України

зможуть частково або повністю залишити міста і села звільнених територій, а на їхнє місце мають зайти цивільні органи держав-ної влади — поліція, прокурори, суд, служба з надзвичайних ситуацій, казначейство, пен-сійний фонд тощо.  На цьому етапі необхідно провести перепис населення — щоб зрозуміти, скільки, напри-клад, пенсіонерів або виборців проживає на деокупованій території.  

Далі — визначити розмір збитків, завданих Росією внаслідок війни та окупації. З цією метою провести аудит власності — приват-ної, комунальної і державної — та оцінити завдані збитки. За знищені будинки, вивезе-ні в Росію заводи Україна повинна вимагати компенсацію через міжнародні суди. Окремо провести аудит інфраструктури (зруйнованої і замінованої). Це потрібно для того, щоб, з одного боку, вимагати компен-сації від окупанта, а з іншого — спланувати і розпочати відновлювальні роботи. Крім того, нам будуть потрібні нові карти місцевості — і тому, що війна частково зни-щила інфраструктуру, і тому, що необхід-но позначити на ній усі заміновані об'єкти, адже, за деякими оцінками, на окупованих територіях Донеччини і Луганщини заміно-вано близько 7 тис. кв. км. На розмінування такої території знадобляться роки.

ДЕОКУПАЦІЯ. ПОРОЗУМІННЯ

Цей етап має на меті відновлення справед-ливості: покарання за злочини, обмеження на зайняття посад (або люстрацію) і водно-час прощення (або амністію). Тільки одно-часне покарання і прощення є основою по-розуміння, правдивого повернення не лише територій, а й людей, а отже, й гарантією ви-рішення конфлікту. Про амністію (прощення) без покарання не може бути й мови, це тіль-ки утривалить конфлікт.Розпочатися цей етап має з повернення внутрішньо переміщених осіб — тих, які ще хотітимуть повертатися. Для того, щоб цей процес був ефективним, потрібна тяжка пра-ця не тільки поліції, СБУ, прокуратури і судів.

Адже вони можуть дати відповідь лише на питання, кого покарати.А от кому пробачити — можуть вирішити люди. Для цього варто сформувати комісію з порозуміння, до якої мали б увійти представ-ники і тих, хто прощатиме, і тих, кому про-щатимуть. Що ж до обмеження на зайняття посад, то вони мають бути встановлені зако-ном. Почнімо з покарання. Кожен, хто скоїв злочин, повинен постати перед судом і від-

бути покарання. Амінь. Притягати злочинців до відповідальності потрібно якнайшвидше, але маємо пам'ятати, що воєнні злочини і злочини проти людяності не мають стро-ку давності. Проте переслідувати потрібно лише індивідуально — за підозрою у скоєнні злочину. Маємо також бути свідомі того, що далеко не всі, хто був у лавах «ополчення», потрапив туди добровільно. Декого змусили силою, дехто пішов від безвиході і не брав участі у воєнних діях. Про такі факти потрібно буде говорити публічно, прощати таким людям і не переслідувати їх. Слід подумати і про тих, хто свідомо чи не-свідомо підтримував окупаційну адміністра-цію, — наприклад учителі, які розповідали на уроках про «криваву київську хунту», журналісти, які маніпулювали фактами, ди-ректори шахт, які звозили людей на рефе-рендуми 2014 р., організатори мітингів та ін. Таких людей буде багато. Хтось з них робив це ідейно, хтось із примусу, хтось за гроші, а хтось через байдужість.  На окрему увагу заслуговує окупаційна ад-міністрація «Кримского фєдєрального ок-руга РФ», «ДНР» і «ЛНР». Усі, хто обіймав адміністративні посади в органах окупа-ційної адміністрації, — судді, міліціонери — відповідно до закону повинні бути об-межені у праві обіймати посади в україн-ських органах державної влади та органах місцевого самоврядування.  Але й там бу-дуть різні люди — програмісти, кухарі, при-биральниці, які не мали жодного впливу на процес ухвалення рішень в окупаційних адміністраціях. Їхня колаборація була ви-мушеною, і в цих випадках може йтися про прощення.

Лише впродовж цього етапу можливе пов-ноцінне відновлення діяльності політичних партій, громадських організацій, засобів ма-сової інформації. А далі — вибори до органів місцевого самоврядування! Відповідно до закону України про місцеві вибори… Отакий шлях можна обрати. Для наших міжнародних партнерів він буде не зовсім приємний, але й не загрозливий — ми ж декларуємо неспроможність відвоюва-ти території, а не бажання їх відвойовувати. За такого сценарію ніхто не повісить собі на груди медаль «за вирішення конфлікту», і вже не можна буде спілкуватися з Росією, вдаючи, що вона не окупант. Що ж до санкцій, то їх наші міжнародні партнери запроваджували за те, що Росія окупувала Крим, частину Донеччини і Лу-ганщини, за те, що збила малазійський Бо-їнг. Якщо в нинішніх обставинах хтось гото-вий знімати санкції з Росії і звинувачувати в цьому Україну, то це має залишитися на його сумлінні. Виправдовуватися нам точно нема за що. Логічне й критичне запитання: що має від-бутися між визнанням окупації та початком деокупації? Земля — наша, тому повертати її доведеться нам — хитрістю чи силою, причо-му не обов'язково силою військовою. Але ми не знайдемо відповіді на це запи-тання сьогодні, бо сьогодні Україна, як і її західні партнери, перебуває в точці найбіль-шої слабкості. Війна оголила неспроможність інститутів, зокрема й армії, а також слабкість лідерства в Україні. Та ж таки війна увираз-нила неспроможність Заходу нести відпові-дальність за систему міжнародного правного порядку, що ним же створена. Тому маємо «Мінськ» і тиск на Україну саме як прояв цієї слабкості і неспроможності. По-трібно, щонайменше, визнати цю слабкість і почати нарощувати силу. Тоді правильна від-повідь стане очевидною. У будь-якому разі ми наближаємося до точки неповернення, коли доведеться вибирати — залишитися в залежності від Росії, провівши вибори під окупацією, і жити далі в чужому конфлікті чи подолати цю залежність, визнав-ши окупацію як свою слабкість і тимчасову неспроможність, і самим визначати шлях по-вернення територій і порозуміння. Цей вибір — винятково наш, і робитиме його україн-ський парламент. Від імені Українського Наро-ду. Сподіваюся, що й в інтересах цього народу.

Джерело: «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА» №2111 червня — 18 червня

Оксана Сироїд

НЕ ЗАЛИШИТИСЬ У КОНФЛІКТІ

початок на 4 ст.

МІНСЬК 1 МІНСЬК 2

ЯКЩО ДО МІН-СЬКА-1 УКРА-ЇНА УСПІШНО

ЗВІЛЬНЯЛА СВОЮ ТЕРИ-

ТОРІЮ, ТО ВІД МІНСЬКА-1 ДО

МІНСЬКА-2 МИ ВТРАТИЛИ 5000 КВ. КМ.

ТЕРИТОРІЇ

«КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – ЯК НЕЙРОХІРУРГІЧНА ОПЕРАЦІЯ», - ОКСАНА СИРОЇД

КОНСТИТУЦІЯ: ЗАЛИШИТИ НЕ МОЖНА ЗМІНИТИ

ВИГНАТИ КОРУПЦІОНЕРІВ

ВЖИВАНІ АВТОМОБІЛІ ПОДЕШЕВШАЮТЬ

ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ФРАКЦІЇ «ОБ’ЄДНАН-НЯ «САМОПОМІЧ», ГОЛОВА ПАРЛАМЕНТ-СЬКОГО КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ ЄГОР СОБОЛЄВ ПЕ-РЕКОНАНИЙ, ЩО ЗАВДЯКИ ТОП-ПОСАДОВ-ЦЯМ ТИСЯЧІ СТАРИХ КАДРІВ ЧАСІВ ЯНУКО-ВИЧА ЗАЛИШАЮТЬСЯ У КРІСЛАХ ВСУПЕРЕЧ ЗАКОНУ «ПРО ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ».

«У нас жахлива ситуація з люстрацією дріб-них посадовців. Керівники держави закри-вають очі на те, що продовжують працювати такі високопосадовці як голова облдержад-міністрації або заступник голови Адміні-страції Президента. Натомість близько сотні дрібних посадовців звільнено за те, що вони не змогли пояснити походження майна на

суму одна-дві-три тисячі гривень. Це не лю-страція, а імітація люстрації», – наголошує Єгор Соболєв.Після звіту Міністерства юстиції, Державної фіскальної служби та Служби безпеки Украї-ни, Антикорупційний комітет Верховної Ради проголосував за звернення до всіх органів влади, аби звільнити посадовців, що уникають люстрації, та суддів, які їм цьому допомагають. «Найбільшою проблемою є очищення судо-вої влади. Перевірка засвідчила: 22 суддів, яких звільнили відповідно до Закону «Про

очищення влади», подали заяви до Вищого адмінсуду, і вісьмох він вже відновив на по-садах», - зазначає Єгор Соболєв.Окрім того, фракція «Об’єднання «Самопоміч» наполягає на невідкладному розгляді зако-нопроекту, що зосереджує фокус очищення влади на найвищих посадах. Згідно із поло-женнями законопроекту, під люстрацію також підпадатимуть кандидати у народні депутати та у президенти України. Однак цей проект Закону уже більше року не виноситься на го-лосування у сесійній залі парламенту.

ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПІД-ПИСАВ ЗАКОНОПРОЕКТ №3251, ЗАВ-ДЯКИ ЯКОМУ АКЦИЗ НА ЗАВЕЗЕНІ З ЄВРОПИ ВЖИВАНІ АВТОМОБІЛІ ЗМЕН-ШИТЬСЯ У ДЕКІЛЬКА РАЗІВ. ЗАКОН НАБИРАЄ ЧИННОСТІ З НАСТУПНОГО МІСЯЦЯ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ ТА ПУБЛІ-КАЦІЇ.

Відповідно до змін, співавторами яких є депутати фракції «Самопоміч», акциз на вживані авто зменшиться в декілька разів: за розмитнення автомобіля із об’ємом дви-гуна 1 л. , потрібно буде сплатити 63 євро замість 1761 євро. За розмитнення авто-мобіля із двигуном на 2 л. потрібно буде сплатити 534 євро замість 4882 євро. Крім того, громадяни, які їздять на автомобілях з

іноземними номерами та вимушені кожних п’ять днів перетинати кордон, будуть мати законну та дешевшу можливість легалізува-ти свої авто.«Держава сама сприяла тому, щоб люди завозили б/у авто за різними схемами – коли авто завозять в режимі транзиту і люди раз на 5-10 днів їздять по колу, або занижують митну вартість і платять хабарі митникам, або такі авто розмитнюють за різними схемами частинами – мотор ок-ремо, корпуси окремо. І від цього бюджет втрачав, наповнюючи кишені митників та інших причетних до цього чиновників. Цим законопроектом ми раз і назавжди поклали цьому край» – наголошує народ-ний депутат фракції «Самопоміч» Тетяна Острікова.

ЗА ЗНИЩЕНІ БУДИНКИ, ВИВЕЗЕНІ В РОСІЮ ЗАВОДИ УКРАЇНА ПОВИННА ВИМАГАТИ КОМПЕНСАЦІЮ ЧЕРЕЗ МІЖНАРОДНІ СУДИ

Фото: chicagorazom.com

8 5 ЛИПНЯ 2016 РОКУ

Віддруковано: «А-Прінт»,м. Тернопіль, тел.(0352)-52-27-37, (067)352-18-51. http://a-print.com.ua

Марія ЮрківІрина Твердовська

Василь ГузінськийЛариса ДедишинСвітлана БліноваРеєстраційне свідоцтво: КВ 21549-11449Р від 17.09.2015.

Політична партія «Об’єднання «Самопоміч»

Політична партія «Об’єднання «Самопоміч»

ЧИ МОЖЛИВО ЗНИЗИТИ ТАРИФИ?

ПИТАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ТУРБУЮТЬ КОЖНОГО УКРАЇН-ЦЯ, ЯКИЙ ЩОМІСЯЦЯ СПЛАЧУЄ ЧИ НЕ БІЛЬ-ШУ ЧАСТИНУ СВОЇХ ДОХОДІВ ЗА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ. ЧОМУ ЗРОСТАЮТЬ ТАРИФИ НА ГАЗ, СВІТЛО, ТЕПЛО І ВОДУ ТА ЯК МОЖНА ПЛАТИ-ТИ МЕНШЕ; ЧОМУ УКРАЇНА ЗАХЛИНАЄТЬСЯ У СМІТТІ ТА ЯК МОТИВУВАТИ ГРОМАДЯН ДО РОЗДІЛЬНОГО ЗБОРУ ВІДХОДІВ; НАСКІЛЬКИ ГОТОВІ УКРАЇНЦІ ВЛАСНОРУЧ УПРАВЛЯТИ БАГАТОКВАРТИРНИМИ БУДИНКАМИ? НА НАЙАКТУАЛЬНІШІ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ЕКСПЕРТ У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬ-НОГО ГОСПОДАРСТВА, ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ ІЗ ПИТАНЬ БУДІВНИЦТВА, МІСТОБУДУВАННЯ ТА ЖКГ, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ФРАКЦІЇ «ОБ’ЄДНАННЯ «САМОПОМІЧ» АЛЬОНА БАБАК.

ВПРОВАДЖУЄМО ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ – МЕН-ШЕ СПОЖИВАЄМО – МЕНШЕ ПЛАТИМО

Сьогодні парламентарі не можуть законодавчо вплинути на зниження тарифів – їх встановлює уряд та Нацкомісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Одна із можливостей заборонити підвищення цін – це мораторій, однак це не природний, не ринковий спосіб, а політичний. Друга можливість – звернен-ня до суду. Є дві політичні сили, які вже подали позови щодо необґрунтованості підвищення ко-мунальних тарифів, але я вважаю їхню перемогу нереальною. Проблема в тому, що серед законодавчих підстав підтверджує те, що тариф необґрунтований, лише Закон України «Про природні монополії». Він го-ворить, що при встановленні тарифів необхідно враховувати якість послуг. Ми знаємо, що сьогодні ціна тепла, гарячої води, газу тощо не орієнтова-на на забезпечення якості, а 98% тарифу на те-плову енергію становлять ціни на газ, електрику, зарплати з нарахуваннями. Тобто, підприємства теплопостачання перетворюються таким чином в агентства із найму персоналу, який ходить на ро-боту для отримання зарплати, спалювання газу та електрики. Але чи буде слухати суд таку аргумен-тацію? Думаю, що ні. Сьогодні 60% українських сімей отримують адресну дотацію з державного бюджету. Решта 40% - це ті, хто працюють фактично заради оплати житлово-комунальних послуг. З погляду еконо-мічної справедливості це не вписується в жодні рамки. Парламент повинен вимагати від уряду зміни-ти акцент в пріоритеті державної підтримки із «Нафтогазу» на утеплення будинків. Коли уряд заявив, що ціна українського газу стає ринковою, співставною з імпортованим газом, то нам як спо-живачам тепер байдуже, де цей газ видобуваєть-ся. Для нас тепер пріоритет номер один – менше платити, і щоб державна підтримка пішла не дер-жавному підприємству на збільшення обсягу ви-добутку газу, а споживачам, на захист від зростан-ня рахунків на тепло, газ, електрику та воду.Тому із 40 мільярдів гривень, які держава дає у вигляді субсидій транзитом на «Нафтогаз», ча-стину коштів потрібно перевести на зменшення споживання будь-якого енергетичного ресурсу. «Самопоміч» сьогодні готова говорити саме про це – про зміну акценту державної підтримки з

«Нафтогазу» на простих людей. Завдання спожи-вача – зменшити рахунок завдяки зменшенню споживання. Ми хочемо не просто платити за ви-добуток українського газу, а мати тепло і комфорт у своєму помешканні, і це можливо лише у разі, якщо буде зменшено споживання та підвищено енергоефективність. Зменшення тарифів можливе також через змен-шення ренти, яку «Укргазвидобування» сьогодні сплачує в державний бюджет, і за рахунок якої фактично фінансуються субсидії. Потрібно розі-рвати це замкнене коло. Також ми мусимо диску-тувати щодо прибутковості «Укргазвидобування». Вони показали 8,3 мільярда гривень прибутків у минулому році за рахунок видобування україн-ського газу. Зараз ціна збільшилась, але питання – чи потрібні нам такі надприбутки для української компанії? Для чого – щоб сплачувати мільйонні зарплати менеджерам цих компаній? Нам потріб-но переорієнтуватись на енергоефективність.

ОСББ – ВІДПОВІДАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

На початку липня, згідно із законом, у кожному ба-гатоквартирному будинку власники повинні були визначитись – або вони створюють об’єднання, або самостійно вибирають управителя, або дозво-ляють органам місцевого самоврядування оголо-сити конкурс на вибір управителя. За підсумками першого кварталу 2016 року ми уже побачили надзвичайно високі темпи утво-рення ОСББ – мешканці зареєстрували понад 2 тисячі об’єднань співвласників. Це 10% приріст до тої кількості, яка була створена за попередні 10 років. Тобто, люди відчули себе власниками, вони готові створювати ОСББ і управляти свої-ми будинками. Ми бачимо, що прийняття закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» було абсолютно

правильним кроком.Також я отримала неформальну інформацію, що десь близько у 35% житлового фонду мешканці самостійно вибрали собі управителів без ство-рення ОСББ. Але ці управителі – ті ж ЖЕКи, які об-слуговували будинки до цього часу. Це дозволено законодавчо, а мешканці окремим голосуванням визначають, що дозволити управителю у своєму будинку. Але це не зважає далі працювати над формою управління багатоквартирним будинком. Тому сьогодні уряд повинен затвердити та оприлюд-нити офіційний порядок проведення конкурсу на вибір управителя, який мають проводити органи місцевого самоврядування. Також найближчим часом очікуємо винесення на засідання Кабміну типового договору на управління. Сьогодні ж темпи створення ОСББ показують, що це був правильний шлях, і навіть тим, хто ще не усвідомив правильності того, що саме власник по-винен управляти своїм майном.

НЕ ПОТОНУТИ У ВЛАСНОМУ СМІТТІ

Ми розуміємо, щоб врегулювати питання у сфері поводження з відходами, потрібні великі гроші. Статистика показує, що сьогодні за захоронення відходів споживачі платять дуже мало – в се-редньому від 3 гривень за кубічний метр сміття. Постає питання – як цю реформу впроваджувати, щоби вона була найменш болючою для людей?По-перше, ми повинні заохотити громадян розді-ляти сміття для того, щоб відібрати ресурсоцінні елементи для переробки, а не захоронення на полігонах. Для цього ми найближчим часом за-реєструємо законопроект, який вносить зміни до Закону «Про відходи». Згідно з правками, спожи-вачів будуть заохочувати до роздільного збору сміття шляхом зменшення плати за вивезення

відходів. Тобто, людина буде платити лише за не-відсортоване сміття. За сортоване сміття запла-тить виробник товарної продукції в упаковці. Це так звана розширена відповідальність виробника, і саме це потрібно робити. Цю норму ми також вносимо і в проект закону «Про житлово-комунальні послуги». Тож у разі роздільного збору відходів ціни і тарифи не бу-дуть враховувати обсяги сміття, яке буде відсор-товане. А завдання виробників товарної продукції – йогуртів, молока, води, - ці відходи утилізувати. Це світовий досвід, який показав ефективність та-кої форми роботи. Альтернатива є – накласти податок на виробників, який ішов би у місцеві бюджети і органи місцево-го самоврядування, використовували б ці кошти для захоронення. Але якщо буде податок, то усу-ваються усі ринкові механізми для зменшення витрат виробників, тобто зростатиме ціна продук-ції. Коли це є відповідальністю виробника – то він шукає механізми, щоб залишити свою продукцію конкурентоздатною, а з податком ціни зростуть неминуче. Далі необхідно створити комплексну програму рекультивації старих полігонів, які поки рекуль-тивуються лише із екологічних фондів. Єдине, що сьогодні зроблено у законодавчому плані, це те, що увесь екологічний податок перескерований у місцеві бюджети і теоретично повинен бути ви-користаний для рекультивації полігонів. Але по-винна бути масштабна державна програма для рекультивації існуючих полігонів та виділення зе-мельних ділянок для нових переробних заводів. Тому перший крок – дати стимул людині розді-ляти сміття, не платячи за те, що буде розділене. Друге – на полігон не повинно потрапляти сміття, яке має бути перероблене: пластикова упаковка, папір, картон, скло – воно має завантажувати ро-ботою наші переробні підприємства.

Ірина Твердовська, Марія Юрків

Альона Бабак