Величко Марія Миколаївна, вчитель української мови та літератури Ручківської ЗОШ І-ІІ ступенів

Як чудесно побачити світ, І відчувши з дороги втому, У запалі нових відкриттів Повернутись з мандрівки додому.

Яка радість творити диво,Яка радість творити диво,В звичайний папір укладати душу.В звичайний папір укладати душу.(Нескромно хвалитись) (Нескромно хвалитись) А, правда ж, красиво!А, правда ж, красиво!Я – вчитель, творець, я мушу!Я – вчитель, творець, я мушу!

Вертайся, донечко, додому,З життєвих сходжених доріг,Я простелю тобі під ногиЗ любов‘ю вишитий рушник.

Завітайте до мене в трояндовий сад,Вас зачарує квітковий парад.Ніжні пелюстки у перлах роси –Символ кохання, любові й краси.

Ніщо не зрівняти з природи творінням,Спалах квітковий – це радість цвітіння.Щоденні турботи відкиньте на мить,Хай ваше серце краса полонить!

Якщо раптом втомилась душа,Сірі будні ввійдуть до оселі,Я створю в домі свято сама,І всі будуть щасливі й веселі.