Присвячений темі : «День Європейських Мов»

Добровеличківський ЦДЮТ

Мусієнко Ірина 8-а клас (Добровеличківський НВК №2-гімназія)

Андронік Анастасія 9-а клас (Добровеличківський НВК №2-гімназія)

Машериченко Ірина 10-а клас (Добровеличківський НВК №2-гімназія)

Чорноусько Влада 8-а клас (Добровеличківський НВК №2-гімназія)

Матлаш Валя 7-а клас (Добровеличківський НВК №2-гімназія)

Тетяна Самандас 9-а класСвітлана Ямкова 9-а клас

Добровеличківка 2010

Народна казка

В основі казки — захоплива розповідь про вигадані події і явища, які

сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів

у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами —

сказаннями, саґами, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не

пов'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними

особами і подіями.

Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів

(зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність

розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з

драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим

закінченням.

Казка відзначається «замкнутим часом» і завершеністю, співвідносними з

досягненнями героєм мети і перемогою добра над злом. Функціональна

палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і

взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-

виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що

пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас

казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб

життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні

риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки, як правило, побутують у

багатьох варіантах.

Казки багатьох народів мають багато спільного: вони подібні за змістом,

герої й сюжети в них схожі, хоч і казка кожного народу має властиве тільки

їй національне забарвлення. Цю особливість народної творчості помітили

вчені – фольклористи, а тому виникло кілька теорій, в яких пояснювалися

причини схожості багатьох сюжетів.

Одна з таких теорій – міграційна. Вона ґрунтується на переконанні, що казки,

отже й герої “мандрують” по світу, від одного народу до іншого.

Упродовж багатьох віків блукало з країни в країну по всьому світу чимало

різних оповідей, які внаслідок цього заведено в науці називати “перехожими”

або “мандрівними”. Вони у своєму “мандруванні” так перехрещувалися,

переплутувалися і перероблялися, зникаючи часто на батьківщині і живучи в

повному розквіті на чужині, що важко буває іноді навіть вказати місце

початкового їх виникнення і той шлях, який вони пройшли”, - писав

Г. О. Булашев у своїй праці “Український народ та його вірування” .

Слов'янські казки доволі різноманітні за типом і багаті за сюжетом. Вони, з

одного боку, мають у своєму складі міжнародні сюжети, такі, які є в казках

багатьох народів, а з іншої – сюжети, властиві тільки слов'янським казкам,

або казкам певного слов'янського народу.

Як зазначає Кравцов М. І., “наявність в казках міжнародних сюжетів (а

також і типів персонажів) пояснюється тим, що у творчості різних народів

діють загальні закони: вона розвивається схожими шляхами відповідно

ступеням її суспільного розвитку. На схожих ступенях розвитку виникають і

схожі сюжети як відбиття схожих умов життя”.

Схожі сюжети і типи персонажів в казках слов'янських народів

пояснюються і тим, що ці народи отримали ще з давнини загальну культурну,

в тому числі фольклорну спадщину. Важливою особливістю є те, що казки,

казкові сюжети і типи героїв частіше переходять до сусіднього народу

(наприклад, тип антигероя – Багатоголовий Змій або Баба – Яга). Певна річ,

що типи героїв або сюжети, переходячи до іншого народу, але зберігаючи

міжнародну основу, в той же час приймають національно – своєрідну форму і

особливе забарвлення у трактуванні. Відомий фольклорист В. М.

Жирмунський у своїй роботі “До питання про міжнародні казкові сюжети”,

пише, що “казки частіше ніж твори інших жанрів, переходять від народу до

народу, адже вони мають (прозову) форму і в них відсутні конкретні

історичні деталі й географічні особливості” .

Схожість слов'янських казок полягає в їх структурі, сюжеті,

персонажах і їх чудодійних помічниках. У своєму історичному розвитку

слов'янські казки пройшли складний шлях. В найдавніших сюжетах

зображується боротьба героя з чудовиськом і велетнем, з багатоголовим

Змієм; перевтілення людини в тварину і, навпаки, перевтілення тварини в

людину.

В більш пізніх казках з'являються нові сюжети, нові персонажі, але в

казках всіх часів зберігається народна оцінка подій і дій героїв, а також

народна мораль: перемагати завжди буде добрий, чесний, сміливий герой і

засуджуватись злий, жадібний.

Усе змінилося, коли вчені-філологи взялися до вивчення і порівняння

казок різних народів і побачили в них дуже багато спільного. Спочатку вони

подумали, що ці елементи у казках різних народів пояснюються

запозиченнями (почув хтось у сусіда-іноземця казку і розповів своєю рідною

мовою) чи спільним походженням різних народів. У росіян є казка

«Морозко», у якій розповідається про бабу, що надзвичайно панькала рідну

дочку і знущалася над пасербицею. Вона примусила свого чоловіка відвезти

дівчину до зимового лісу й залишити там напризволяще. Щирість вдачі та

працьовитість допомогли пасербиці не лише вижити, а й повернутися додому

з багатими дарами. А коли баба відрядила до лісу за скарбами рідну доньку,

то та, навпаки, була покарана за свої лінощі та брутальність. Чехи скажуть,

що ця оповідь нагадує їм казку «Дванадцять місяців», у якій брати-місяці

винагороджують бідну дівчину й карають ледачу, а ми, українці, впізнаємо в

російській казці нашу «Дідову дочку і бабину дочку».

Іноді між окремими народами пролягають не лише тисячі кілометрів, а

й цілі тисячоліття, але у їхньому фольклорі є схожі казкові історії, як,

наприклад, історія фарбованого шакала. Вона народилася в Стародавній Індії

та й помандрувала світом, а у Івана Франка є казка «Фарбований Лис». Отож

ці спільні історії, сюжети, які трапляються у фольклорі різних народів, учені

назвали мандрівними сюжетами.

Але бувають інші випадки. Так, якось європейці в Африці дуже

здивувалися, почувши історію про бідну дівчину, що вийшла заміж за

багатого сина вождя сусіднього племені, бо їй підійшов черевичок, який

випустив із дзьоба птах. Про Попелюшку африканці тоді нічого не знали.

Отже, іноді схожі твори можуть складатися різними народами світу

паралельно, незалежно.

«Казка про три гроші» — словацька народна казка про короля, що

подивувався з життєвої загадки старого бідняка, який примудрявся виживати

за три гроші, а згодом король зробив цього бідняка своїм радником замість

12 колишніх. Ця казка подібна до української народної казки «Казка про

бідняка й королівських радників».

«Казка про Янка Полінка» — словацька народна казка про чоловіка й

жінку які мали сина - Янка Полінка. І як Янко Полінко коли його викрали

обхитрив Змія і його жінку Оленку,а на гусці полетів додому. Ця казка

подібна до української народної «Казки про Івасика Телесика».

Такі англійські казки як:

«The Three Little Pigs» (схожа до російської казки «Три поросенка»);

"The Gingerbread Man" і "Johnny-cake" (подібні між собою, але це різні

казки. До речі, вони мають багато спільного з українською казкою

«Колобок»);

"Cap of Rushes" (схожа на російську казку «Царевна-Лягушка» і казку

Шарля Перо «Попелюшка»);

Отже, казковий матеріал свідчить про те, що дуже міцні зв'язки

єднають людей, які живуть на землі. Тут усе нерозривне: і їх правічна

спорідненість, і схожість матеріальної та культурної історії. Всі народи

однаково уявляють істину і неправду, справедливість і облуду, злочин і кару,

геройство і боягузтво. Упевнитися в цьому можна на прикладі аналізу

типологічних образів антигероя чарівних казок.