Огляд макроекономічної ситуації в Канаді

Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Інститут міжнародних відносин.

Контрольна робота

з дисципліни Макроекономіка

«Огляд макроекономічної ситуації в Канаді»

студента І курсу

заочної форми навчання

відділення МЕВ

Небрата Сергія Сергійовича

Викладач: доцент Дзюба П.В.

Київ 2010

План.

1. Вступ.

2. Розділ І Загальна економічна характеристика Канади.

3. Розділ ІІ Огляд основних макроекономічних показників.

4. Розділ ІІІ Фінансова система Канади та засоби регулювання

макроекономічних показників.

5. Висновки.

6. Список використаних джерел і літератури.

2

Вступ.

Актуальність теми полягає в тому, що 2009р. став для

економіки Канади вирішальним, в плані боротьби з наслідками

економічної кризи. Саме в цьому році було впроваджено антикризисну

програму уряди Канади, спрямовану на підтримку економіки. Тож аналіз

стану економіки на 2009р. може дати уяву про ефективність цих заходів.

До того ж аналіз стану економіки на проміжку 2006-2009рр. є джерелом

інформації щодо основних тенденцій розвитку економіки Канади.

Об’єктом дослідження є загальний стан економіки Канади,

предмет — аналіз основних макроекономічних показників

Метою даної роботи є загальний огляд стану економіки Канади

за 2009р.

Перед написанням робот були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати основні макроекономічні показники

Канади на проміжку 2006-2009рр.

2. Оцінити ефективність проведення антикризових заходів в

2009р.

3. Розглянути структуру бюджетної та грошово-кредитної

систем Канади.

4. Проаналізувати наступні механізми впливу на

макроекономічні показники: фіскальну, монетарну

політики; а також соціальну політику.

5. Зробити загальний висновок про стан економіки Канади на

2009р.

3

Загальна економічна характеристика Канади.

Канада представляє собою країну з розвиненою економікою,

стабільним фінансовим сектором та високим рівнем життя. Вона входить

до групи країн великої семірки, які вважаються лідерами світової

економіки.

Економіка Канади розвивається в умовах сусідства з однією з

найпотужніших як в економічному, так і в політичному і військовому

плані країною — Сполученим Штатами Америки. Звичайно, що таке

сусідство наклало певний відбиток на процес формування економіки

країни. Так близько половини товарного обороту Канади припадає саме на

США. Американський капітал домінує в більшості з галузей канадської

економіки.

Говорячи про територіальну диференціацію економіки, слід

зазначити, що Південний Онтаріо і Квебек - найбільш індустріалізовані

регіони, там також розташовані найбільші фінансові центри країни.

Степові провінції (Манітоба, Саскачеван, Альберта) виробляють основний

обсяг зернових. Британська Колумбія надає основну продукцію лісової

промисловості. В Альберті добувають майже всю нафту і природний газ

Канади. У Північно-західних територіях ведеться розробка корисних

копалин.

До основних галузей економіки Канади слід віднести сільське

господарство, лісову промисловість, обробну та гірничодобувну

промисловість.

Сільське господарство

Більшу частину зерна поставляють провінції Саскачеван і

Манітоба. В цілому Канада дає 16% світової продукції пшениці. Основним

районом скотарства є Альберта; у Британській Колумбії розвинуте

4

вирощування овочів і фруктів, а також молочне тваринництво; Онтаріо і

Квебек мають комплексне сільське господарство, що включає

птахівництво, молочне і м'ясне тваринництво і товарне овочівництво;

картоплярство розвинуте в провінціях Острів Принца Едварда і Нью-

Брансуїк; остання відома також розведенням худоби, як і Нова Шотландія.

В цілому доходи фермерських господарств складаються з продажу зерна

(27%), продуктів м'ясного скотарства (37%), молочних продуктів (16%),

фруктів та овочів (3%), а також птахівництва (5%).

Гірничовидобувна промисловість

Найбільшу цінність становить нафта і природний газ, на які

припадає більше двох третин загальної вартості видобутку. Наступними за

важливістю є метали, вартість яких становить п'яту частину загальної

вартості.

Канада посідає перше місце у світі за видобутком цинку й

урану, друге - за видобутком азбесту, нікелю і калію, четверте - за

видобутком срібла й міді і п'яте - за видобутком золота і свинцю.

90% канадської нафти і газу добуваються в штаті Альберта, де

в нафто- і газодобувній промисловості зайняті близько 40% робочої сили.

Основні нафтопереробні центри розташовані в провінціях Онтаріо і

Квебек. Центри видобутку вугілля - Альберта, Саскачеван, Британська

Колумбія і Нова Шотландія.

Лісова промисловість

На території Канади знаходиться 10% всієї площі лісів

планети. Ліс покриває близько 45% площі суші в межах Канади, причому

більше половини цієї площі займають продуктивні ліси, які мають

промислове значення. Канада посідає перше місце у світі за виробництвом

газетного паперу, друге - за виробництвом целюлози і деревної маси і

третє - за виробництвом пиломатеріалів.

5

47% всіх лісоматеріалів виробляється в Британській Колумбії,

21% у Квебеці, 16% в Онтаріо, 6% в Альберті і 5% у Нью-Брансуїку.

Обробна промисловість

Близько половини підприємств обробної промисловості

розташовані в провінції Онтаріо і одна чверть - у Квебеці. Інші великі

підприємства знаходяться переважно на території Британської Колумбії та

Альберти. Найбільшою за обсягом виробництва галуззю є виробництво

автомобілів, а також комплектуючих до них. Ця галузь дає п'яту частину

всієї продукції обробної промисловості. Інші важливі галузі: харчова

промисловість, перегонка та очищення нафти, хімічна, деревообробна і

паперова промисловість.

Таким чином можна зробити висновок, що Канада економічно

високорозвинена країна, основним зовнішньоекономічним партнером якої

є США; провідними галузями економіки є сільське господарство, обробна

промисловість, лісова промисловість, гірничодобувна промисловість.

6

Огляд основних макроекономічних показників.

Не дивлячись на те, що економіка Канади почала входити до

стану рецесії пізніше ніж більшість держав світу, економічна криза мала

значний вплив на її економіку.

Так в 2009 році було зафіксовано падіння ВВП на 2,5%.

Порівнюючи з попередніми роками можна прослідкувати, що кризові

явища в економіці Канади з’явились в 2008р. коли ріст ВВП становив

всього 0,9%. В 2007 р. ріст ВВП становив 2,5%. ВВП на душу населення в

2009р. становив $38,400, порівнюючи з попередніми роками: 2008р.--

$39,700, 2007р.--$39,900. Таким чином можна констатувати падіння ВВП

починаючи з четвертого кварталу 2008р. Паритет купівельної

спроможності в 2009р. становив 1.287 трильйонів доларів США.

Аналогічний показник за 2008 та 2007 роки становив відповідно 1.319 та

1.313 трильйонів доларів США.

Платіжний баланс Канади на 2009р. був пасивним і становив-

36,32 млрд. доларів США, таку ситуацію можна пояснити впливом

світової економічної кризи на економіку Канади. Ще однією причиною

пасивного платіжного балансу Канади є значна кількість заходів з

підтримки канадської економіки закладених у бюджет на 2009р., що

обумовило дефіцит бюджет. У порівнянні з попередніми роками, 2008р.—

7,61 млрд. дол. США, в 2007р.—28,46 млрд. дол. США.

Доходи населення в 2009р. становили 1,232,403 млн. дол. США,

що на 0.4% більше ніж в попередньому році. Доходи у розрахунку на одну

особу становили 36,527 дол. США, що на 0.76% менше ніж в 2008р.

Структура доходів населення наведена в таблиці 1.

Витрати населення в 2009р. становили 896,74 млн. дол.. США, що

на 0.6% більше ніж в 2008р. Витрати у розрахунку на одну особу

становили 26,578 дол. США. Порівнюючи з попереднім роком цей

7

показник зменшився на 0.61%. Таку тенденцію можна пояснити

збільшенням кількості населення Канади у більшій мірі ніж ріст кількості

витрат. Розглядаючи динаміку витрат населення в 2006-2009рр. Слід

зазначити, що загальна кількість витрат населення мала тенденцію до

зростання. Говорячи про витрати населення у розрахунку на одну особу,

така тенденція до зростання тривала до 2009р., в якому вперше було

зафіксовано спад цього показника. Детальна інформація про структуру

витрат населення наведена в таблиці 1. Аналізуючи структуру витрат в

2009р. можна зазначити, що витрати населення зменшились по всім

статтям, окрім послуг, витрати на які збільшились приблизно на 3% у

порівнянні з попереднім роком.

Особисті заощадження населення в 2009р. становили 48,404 млн.

дол. США, і відносно 2008 року цей показник збільшився на 38%.

табл.1

8

Загальний об’єм експорту Канади в 2009 р. становив 369,708 млн.

дол. США, основним зовнішньоекономічним партнером залишається

США, на долю якого припадає близько половини об’єму всього експорту

Канади. Основною галуззю експорту є експорт продукції

машинобудування (80,465 млн. дол. США). Порівнюючи з попереднім

роком можна відмітити значний спад експорту Канади. Аналізуючи

динаміку на проміжку 2006-2009, слід відмітити, що об’єму експорту є

значно нижчі ніж показники 2006р. Детальна інформація про основних

зовнішньоекономічних партнерів Канади та про структуру експорту

країни див. в табл.2.

табл. 2

Загальний об’єм імпорту до Канади в 2009р. становив 374,243

млн. дол. США, основний імпортер — США (236,475 млн. дол. США ),

основна стаття імпорту — продукція машинобудування, сальдо торгового

9

балансу є негативним. Порівнюючи з 2008р. можна відмітити значне

падіння об’ємів імпорту до країни. Сальдо торгового балансу 2008 року

було позитивним. Аналізуючи динаміку на проміжку 2005-2009рр. можна

зазначити, що об’єм імпорту приблизився до значення 2005р.—388,282.

Детальна інформація щодо основних країн-імпортерів та

структуру імпорту Канада наведена нижче в табл. 3.

Об’єм закордонних інвестицій Канади в 2009р. становив

1,420,377 млн. дол. США, з них 603,060 млн. дол. США — прямі, 380,358

—портфельні. Порівнюючи з попереднім роком об’єм закордонних

інвестицій зменшився. Внутрішньодержавні інвестиції становили

1,529,829 млн. дол. США, з них 517,634—прямі, 639,983—портфельні.

Порівнюючи з попереднім роком об’єм збільшився. Тенденція до

зростання об’ємів внутрішньодержавних інвестицій інвестицій була

присутня на проміжку 2006-2009рр. Щодо закордонних інвестицій,

10

тенденція до зростання спостерігалась на проміжку 2006-2008рр., в 2009р.

відбувся спад об’ємів інвестицій. Детальна інформація в таблиці 4.

табл. 4

Рівень безробіття в 2009р. становив 8.5%, аналогічний показник в

2008р. становив—6.158%, в 2007р.—6%. Таким чином аналізуючи

динаміку на проміжку 2007-2009рр. можна зробити висновок про

збільшення кількості безробітного населення у зв’язку з кризовими

явищами в канадській економіці.

Аналіз основних макроекономічних показників показав, що

більшість з них свідчать про наявність кризових явищ в економіці Канади.

Не дивлячись на те, що рецесія розпочалась в Канаді в четвертому

кварталі 2008р. більшість показників не показують значного економічного

спаду. 2009р. охарактеризувався різким зменшенням основних

макроекономічних показників, а саме падінням ВВП на 2.5% у порівнянні

з попереднім роком, збільшенням кількості безробітного населення—8%,

зменшення кількості закордонних інвестицій, скорочення імпорту та

експорту тощо. Єдиним показником який показав ріст в 2009р. був об’єм

внутрішньодержавних інвестицій до економіки Канади. У бюджет Канади

на 2009 рік був закладений значний дефіцит, що можна пов’язати з

значними програмами спрямованими на підтримку Канадської економіки.

Падіння більшості з макроекономічних показників спричинено

світовою економічною кризою, яка охопила більшість держав світу,

11

зокрема США, які згідно об’ємів торгового обороту та інвестицій є

основним зовнішньоекономічним партнером Канади, на який припадає

близько половини імпорту та експорту.

12

Фінансова система Канади та засоби регулювання

макроекономічних показників.

Грошово-кредитна система Канади пройшла тривалий шлях

еволюції і на сьогоднішній день представляє собою ефективний механізм

по забезпеченню економічної стабільності країни. На користь цього

твердження свідчить той факт, що жоден з п’яти головних банків країни

( приблизно 80% всіх активів сектору) залишились прибутковими.

Центральним елементом грошово-кредитної системи Канади є

Центральний банк Канади, що проводить монетарну та фіскальні

політики, є відповідальним за розроблення та емісію канадського долара.

В 1938 р. центральний банк був націоналізований шляхом купівлі урядом

акцій приватних власників. За свою діяльність Банк Канади несе

відповідальність перед парламентом, надаючи йому періодично звіти про

пророблену роботу. Крім того, центральний банк є фінансовим агентом

уряду, що призначає Раду директорів, куди входить заступник міністра

фінансів.

Крім Банку Канади, у грошово-кредитну систему країни входять

комерційні банки й інші кредитно-фінансові інститути. Банківські

установи підрозділяються на три види: чартерні банки, що мають безліч

відділень по всій країні; трастові компанії, які можуть бути як

загальнонаціональними, так і провінційними; кредитні об'єднання, що

функціонують тільки на рівні провінцій.

До другої ланки канадської кредитної системи ставляться також

трастові компанії (близько 50), які останнім часом втрачають свою

незалежність і індивідуальність і в результаті злиття стають частиною

великих фінансових конгломератів країни. Аналогічна тенденція

відзначається й у кредитних установ на рівні провінцій.

Розвиток таких спеціальних кредитно-фінансових інститутів, як

страхові компанії, кредитні союзи й т.д., не одержало настільки широко

13

поширення, як в інших країнах, але вони займають певне місце на

фінансовому ринку Канади. У країні діють близько 2500 кредитних

союзів, 150 страхових фірм, 200 інвестиційно-брокерських компаній, а

також 18 спеціалізованих компаній по випуску кредитних карток.

Особливе місце в банківській системі Канади займають банки

списку В, тобто іноземні фінансово-кредитні установи. На канадський

ринок впроваджуються такі гіганти, як голландський « Ай-Эн-Джи», що

займає перше місце у світі по величині власного капіталу,

транснаціональна банківська група « Эс-Бі-Сі холдингу», а також

американські «Сітігруп» і «Уэллс Фарго».

Центральний банк Канади є відповідальним за розробку та емісію

канадського долара, забезпечення його стабільності. Канадський долар

загалом використовується як валюта для внутрішнього обігу. Як валюта

для міжнародних розрахунків канадський долар використовується досить

рідко. Головним чином це можна пояснити специфікою відносин між

Канадою та США — її основним зовнішньоекономічним партнером,

розрахунки з яким проводяться в американському доларі. Розрахунки по

довготривалим контрактам з країнами ЄС та Японією — в англійських

фунтах. Канадський долар також використовується деякими країнами як

резервна валюта. На сьогоднішній день монетарна політика банку Канади

спрямована на зменшення інфляції та підтримки грошово-кредитної

системи Канади в стані стабільності.

Говорячи про бюджетну систему Канди слід зазначити, що вона

має складну та багаторівневу структуру. Бюджетна система Канади

відповідає федеральній системі органів державної влади — уряд кожного

рівня має свій власний бюджет. Прибуткова база федерального бюджету

складається зі вступів федеральних податків, зборів і інших платежів, а в

доходи бюджетів провінцій зараховуються податкові платежі і

міжбюджетні трансферти, отримані від федерального бюджету.

14

Починаючи з 1962 року, в Канаді діють угоди про збір податків,

які були підписані зі всіма суб'єктами федерації за винятком Квебека.

Згідно з цими угодами, кожна провінція отримала право на долю від

зборів федерального податку на її території, єдину для всіх провінцій.

Також провінції мають право підвищити ставку федерального податку на

своїй території з тим, щоб перерахувати додаткові податкові надходження

до доходів до своїх бюджетів. Вказаний порядок відноситься до податку

на прибуток фізичних осіб і корпорацій, податку на товари і послуги

(аналогу податку на додану вартість). У доходи бюджетів провінцій

зараховуються податки на природні ресурси і податок на майно.

Витратні повноваження органів влади різного рівня також

закріплені в конституції. Так, федеральний уряд зобов'язаний фінансувати:

оборону, міжнародні відносини, промислову політику і наукові

дослідження. Бюджети провінцій зобов'язані фінансувати державну освіту,

охорону здоров'я і муніципальні служби. Обидва рівні бюджетної системи

несуть витратні зобов'язання в областях спільних інтересів: таких як,

наприклад, сільське і лісове господарство. Також федеральний уряд несе

витрати в області соціального забезпечення.

Фінансова допомога бюджетам провінцій з федерального

бюджету виділяється у вигляді цільових і нецільових трансфертів. При

цьому до 1997 року існували три програми, в рамках яких здійснювалася

федеральна фінансова допомога бюджетам нижчого рівня: нецільові

трансферти для вирівнювання бюджетних доходів, трансферти в рамках

фінансування затверджених програм (Established Programs Financing —

EPF) і фінансова допомога в рамках плану фінансової підтримки (Canada

Assistance Plan — CAP).

Нецільові трансферти виділяються бюджетам провінцій для

вирівнювання їх доходів. Принцип бюджетного вирівнювання закріплений

в Конституції. Формула розрахунку вирівнюючих трансфертів побудована

15

таким чином, що федеральні кошти розподіляються між сім'ю провінціями

— Ньюфаундленд, Прінс Едвард Айленд, Нова Ськотія, Нью Брансвік,

Квебек, Манітоба і Саськатчеван. Ці суб'єкти федерації мають в своєму

розпорядженні прибутковий потенціал нижче середнього рівня.

Прибутковий потенціал розраховується як різниця між усередненими на

душу населення внесками кожного податку в цілому по п'яти провінціях,

затверджених як федеральний стандарт, і усередненими на душу

населення податковими внесками на території провінції. Податкові внески

при цьому розраховуються по середніх ставках, що діяли на території всіх

провінцій. Податковий потенціал розраховується по 33 позиціям, що

включають прямі і непрямі податки.

Цільовий трансферт для фінансування затверджених програм

виділявся бюджетам провінцій з метою витрачання отриманих коштів на

охорону здоров'я і середню освіту. Фінансові ресурси передавалися

бюджетам провінцій у вигляді прямих перерахувань з федерального

бюджету, а також шляхом передачі в доходи регіональних бюджетів

частини внесків до федерального бюджету.

Кошти в рамках фінансування національної програми фінансової

підтримки виділяються у відповідності до принципу пайового

фінансування, а їх сума заздалегідь не визначається. Фінансова допомога

виділяється на вміст дитячих будинків, будинків інвалідів, інших установ

соціальної і медичної допомоги, а також безпосередньо інвалідам,

застарілим і безробітним. При цьому засоби цільового трансферту не

перераховуються на покриття капітальних витрат, тягар фінансування

яких повністю лежить на бюджетах провінцій.

Бюджети різних рівнів в Канаді мають право залучати запозичені

кошти з метою фінансування дефіциту. При цьому для федерального

уряду не існує конституційних обмежень на об'єм притягнених коштів на

фінансування як поточних, так і капітальних витрат. Федеральне

16

законодавство не передбачає обмежень граничного об'єму запозичень і для

органів влади провінцій, проте законодавством багатьох суб'єктів

федерації такі обмеження встановлені. Наприклад, нормативні акти

провінції Альберта дозволяють регіональним органам влади залучати

позикові ресурси на поточні цілі в розмірі, що не перевищує прогнозний

річний об'єм податкових доходів бюджету провінції. У Канаді існує

декілька джерел позикових коштів для фінансування дефіциту бюджету.

Для федеральних органів влади - це внутрішній і зовнішній ринки

боргових паперів, а також кредити, отримані від Канадської пенсійної

програми. Органи влади провінцій залучають кошти на внутрішньому

ринку боргових паперів і у вигляді кредитів від Канадської пенсійної

програми. Органи влади провінцій залучають кошти на внутрішньому

ринку боргових паперів і у вигляді кредитів від Канадської пенсійної

програми. При цьому остання має право купувати федеральні державні

облігації і облігації органів влади провінцій лише в разі перевищення

доходів над витратами на виплату пенсій. Регіональні нормативні акти

вимагають від муніципальних органів влади, щоб їх бюджети, на відміну

від бюджетів вищестоящих рівнів, були збалансовані по поточних

витратах.

Таким чином, місцеві органи влади мають право залучати

позикові кошти лише для фінансування дефіциту по капітальних витратах.

У разі потреби залучити додаткові фінансові ресурси, органи влади

муніципальних утворень зобов'язані, залежно від суб'єкта федерації, або

погоджувати з вищестоящими властями об'єми запозичень, або надавати

для затвердження в уряд провінцій програму запозичень на термін, що

перевищує цикл бюджетного планерування, або залучати ресурси в межах

лімітів на об'єм коротко – середньо - і довгострокових позик,

встановлених законодавством провінції. Органи влади багатьох провінцій

сприяють місцевим бюджетам в здобутті позик шляхом організації

17

державних посередницьких інститутів або надання позикових засобів на

умовах пайового фінансування.

Говорячи про основні напрямки фіскальної політики Канади на

2009р., слід зазначити, що основним вектором є зменшення податкового

тягаря для представників крупного та малого бізнесу. Так в анти

кризисному плані на 2009-2010рр. загальний об’єм фіскальних стимулів,

що надається федеральним урядом становить 22742 млн. дол. США.,

загальний об’єм фіскальних стимулів, включаючи кошти з інших джерел

—29298 млн. дол. США. Доля вищеназваних фіскальних стимулів по

відношенню до ВВП відповідно 1.5% та 1.9%. Порівнюючи з попередніми

роками, можна зазначити, що використання фіскальних стимулів в

економіці Канади розпочалось ще в 2006р., і поступово зростало, отже

можна говорити про постійних характер вищезазначених стимулів.

Уряд зменшив прибутковий податок на доходи фізичних осіб з

16% до 15% в 2009р.. До 2012 року заплановано, що прибутковий податок

на доходи юридичних осіб досягне рівня 15%, у порівнянні з 2007р.—

22.12%. Система фіскальних стимулів має забезпечити швидшу

відновлення бізнесу після рецесії та гарантувати поступове економічне

зростання. В застосуванні фіскальних стимулів, перевага буде надаватися

галузям, що працюють на внутрішню економіку країни чи на експорт.

Доля фіскальних стимулів на імпорт буде меншою. В программах

соціальної підтримки громадян, стимулювання споживчих рас ходів та

житлово-цивільного будівництва основний акцент буде зроблений на

використання непрямих податкових інструментів.

Таким чином, говорячи про фіскальну політику Канади в 2009р.

можна зазначити, що основною її характеристикою є зменшення

податкового тягаря для юридичних та фізичних осіб для полегшення

наслідків економічної кризи.

18

Говорячи про соціальну політику в 2009р., то поміж

вищеназваних фіскальних інструментів, які мають за мету зменшення

податкового тягаря на фізичних осіб, Канадським урядом було

застосовано ряд заходів соціальної підтримки. В основному всі вони

зводяться до подовження строків виплати допомого по безробіттю, а

також до значного збільшення асигнувань на програми професійної освіти

та підвищення кваліфікації, що будуть застосовуватись у відношенні як

звільнених так і працюючих робітників.

В цьому аспекті слід зазначити, що за останні десять років умови

грошової допомого безробітнім були значно ускладнені. Так, на

сьогоднішньому етапі їх отримують менше 40% безробітніх громадян, у

порівнянні, до кінця 90-х рр. цей показник сягав 80%. Рівень

відшкодування втраченого заробітку був знижений з 75% до 55% (журнал

америка-канада). Для надання заявки на грошову допомогу слід

відпрацювати більше 10 тижнів в регіонах з високим безробіттям (вище

середнього по країні), та близько 23 тижнів в регіонах з відносно низьким

безробіттям. Період очікування виплат після їх нарахування — близько

двох тижнів. При цьому фонд страхових виплат за останніх років

формувався лише за рахунок обов’язкових внесків підприємців та

найманих робітників.

Не дивлячись на вимоги профсоюзів ці умови за часів рецесії

залишились незмінними. Було лише змінено максимальний строк платежів

з 45 до 50 тижнів. До того ж, вперше після тривалої перерви, федеральний

уряд направило бюджетні ресурси до фонду страхових виплат для того

щоб не підвищувати в 2009-2010рр. розмірів обов’язкових внесків.

Додаткові асигнування на професійну підготовку в розмірі 1

млрд. дол. США на рік розподілені між вже існуючими та новими

програмами, для робітників тих галузей промисловості, де мають місце

найбільш масштабні звільнення.

19

Таким чином, аналізуючи соціальну політику уряду в 2009 році,

слід зазначити відносно незначну підтримку населення, в основному

податкові пільги. Було збільшено термін виплат допомоги по безробіттю

до 50 тижнів, проте умови його отримання залишились досить суворими.

Збільшилась кількість асигнувань на програми професійної підготовки для

безробітніх.

Говорячи про монетарну політику Канади на 2009р., слід

зазначити, що головним органом проведення монетарної політики є Банк

Канади. Закон про Банк Канади ставить за обов'язок главі банку регулярно

консультуватися з міністром фінансів, однак прийняття рішень щодо

монетарної політики залишається привілеєм банку. Глава банку

призначається на посаду на сім років, тобто довше ніж урядові чиновники.

Єдиним обмеженням незалежності банку є так звана Директива. У випадку

серйозних розбіжностей міністр фінансів має право застосувати інструкції

(Директиву), що зобов'язаний виконати глава банку.

В щорічному звіту за 2009р. зазначено наступні цілі монетарної

політики Канади, а саме досягнення рівня інфляції в 2% та забезпечення

такої монетарної політики, що стане гарантом ефективного економічного

зростання. Говорячи про результат монетарної політики, можна сказати,

що її мета була досягнена, оскільки інфляція на кінець 2009р. становила

1.5%. Структура монетарної політики Канади складається з двох ключових

елементів, а саме:

Гнучкий валютний курс, що надає можливість для

проведення незалежної грошово-кредитної політики, що

відповідає вимогам економіки Канади, а також може

виступати в ролі «амортизатора».

Встановлений рівень інфляції, що виступає мірою оцінки

ефективності проведення монетарної політики.

20

Остання складова була головним елементом монетарної політики

Канади починаючи з 1991р. Курс на певний встановлений рівень інфляції

(а саме 1-3%), надає можливість банку зробити свою діяльність більш

зрозумілою для фінансових ринків та населення, і відповідно свої дії більш

передбачуваними.

Таким чином аналізуючи основні засоби регулювання

макроекономічних показників Канади можна зробити висновок, що

головною метою монетарної політики в 2009р. було утримання рівня

інфляції на рівні 2%. В галузі фіскальної політики, було запроваджено

широку програму підтримки малого та середнього бізнесу, шляхом

зменшення податків. У перспективі до 2012р. до рівня 15%. Зменшення

податкового тягаря також зачепило й фізичних осіб, для яких федеральні

податки були знижені до рівня 15% та 22% ( в залежності від річного

прибутку домогосподарства). В сфері соціальної політики, поміж

вищеназваних податкових пільг, було розширено програми професійної

освіти та перекваліфікації для робітників галузей, які більше всього

постраждали від кризи (на них виділено близько 1 млрд. дол. США). Було

подовжено строк виплат допомоги по безробіттю, з 45 до 50 тижнів. Отже

можна зробити висновок, що Канадський уряд в 2009р. комплексно

підійшов до питання виходу канадської економіки з рецесії запровадивши

анти кризисну програму, що включала низку заходів по підтримці як

бізнесу, так і населення.

21

Висновки

1. Аналіз основних макроекономічних показників на 2009р. показав

падіння більшості з цих показників. Так падіння ВВП становило

2.5%. Платіжний баланс Канади на 2009р. був пасивним і становив -

36,32 млрд. доларів США. Уряду вдалось приборкати інфляцію, що

на кінець 2009р. становила 1.5%. Доходи і витрати на душу

населення порівняно з 2009р. впали, не дивлячись на незначний ріст

витрат та доходів населення. Можна відзначити падіння експорту та

імпорту Канади. Основним зовнішньоекономічним партнером

Канади залишається США. Говорячи про закордонні інвестиції

Канади то цей показник зменшився порівнюючи з 2008р., об’єм

внутрішньодержавних інвестицій збільшився. Огляд основних

макроекономічних показників показав наявність в економіці Канади

кризових явищ.

2. На 2009р. було ухвалено проведення комплексу антикризових

заходів в різних галузях економіки. Цей комплекс включав фіскальні

пільги, заходи з опанування інфляції, заходи в соціальній сфері.

Говорячи про ефективність цих заходів, то слід зазначити, що

інфляція становила 1.5%, що є досить низьким показником.

Фінансова система Канади показала стабільність, жоден з крупних

банків Канади не збанкрутів. Економіка Канади демонструє значну

стабільність порівнюючи з економіками інших країн Великої сімки.

3. Грошово-кредитна система Канади представляє собою складну

структуру, центральним елементом, якої є Центральний Банк Канади

(Bank of Canada). Крім Банку Канади, у грошово-кредитну систему

країни входять комерційні банки й інші кредитно-фінансові

інститути. Банківські установи підрозділяються на три види:

чартерні банки, що мають безліч відділень по всій країні; трастові

компанії, які можуть бути як загальнонаціональними, так і

22

провінційними; кредитні об'єднання, що функціонують тільки на

рівні провінцій. Говорячи про бюджетну систему Канади слід

зазначити, що вона має складну та багаторівневу структуру.

Бюджетна система Канади відповідає федеральній системі органів

державної влади — уряд кожного рівня має свій власний бюджет.

Прибуткова база федерального бюджету складається зі вступів

федеральних податків, зборів і інших платежів, а в доходи бюджетів

провінцій зараховуються податкові платежі і міжбюджетні

трансферти, отримані від федерального бюджету.

4. Фіскальна та монетарна політики в 2009р. мали за мету подолання

наслідків економічної кризи. Так основною метою монетарної

політики було опанування інфляції, яка мала утримуватись на рівні

до 2%. Основними напрямами фіскальної політики було

запровадження податкових пільг як для фізичних так і для

юридичних осіб. Наслідком такої політики має бути полегшення

наслідків кризи для населення та підтримка бізнесу. Соціальна

політика мала головною метою проведення низки заходів з

проведення освітніх програм для перекваліфікації звільнених

робітників. Було подовжено термін виплати допомого по безробіттю

до 50 тижнів. Хоча не можна сказати, що в сфері соціальної

політики, у зв’язку з економічною кризою,відбулись значні

позитивні зрушення.

5. Аналізуючи загальний стан економіки Канади, можна зробити

висновок про рецесію канадської економіки, що розпочалась в

четвертому кварталі 2008р. та набула свого піку в 2009р., що

вилилось в падінні більшості макроекономічних показників. Не

дивлячись на ускладнення в економіці, можна стверджувати, що

кризові явища більшою мірою пов’язані з значним падінням

економіки США, що є головним економічним партнером Канади, а

23

не з структурними проблемами в економіці. Економіка Канади

демонструє стабільність у порівнянні з іншими державами світу.

Комплексна анти кризисна програма уряду дає підстави

стверджувати про майбутнє відновлення економіки Канади.

24

Список використаних джерел і літератури.

1. Абель Эндрю, Бернанке Бен. Макроэкономика: учебник для

слушателей, обучающихся по прогр. "Мастер делового

администрирования" / Н. Габенов (пер.с англ.), А. Смольский (пер.с

англ.). — 5-е изд. — СПб. [и др.] : Питер, 2008. — 763с.

2. Абрамова Марина Александровна, Александрова Лариса

Станиславовна, Владиславлев Денис Николаевич, Калинин

Валентин Петрович, Камаев Владимир Дорофеевич. Основы

экономической теории: Учеб. пособие для студ. вузов / Владимир

Дорофеевич Камаев (ред.). — М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана,

1997. — 283с.

3. Авдокушин Е. Ф., Бойченко А. В., Железова В. Ф., Зубенко В. А.,

Касаткина Е. А.. Мировая экономика ; Экономика зарубежных

стран: Учебник для студ. экон. спец. вузов / Академия

педагогических и социальных наук; Московский гос. ун-т им.

М.В.Ломоносова. Экономический факультет / В.П. Колесов (ред.),

М.Н. Осьмова (ред.). — М. : Флинта, 2000. — 480с.

4. Авдокушин Евегений Федорович. Международные экономические

отношения: Учеб.. — М. : Юристъ, 1999. — 366с.

5. Базилевич Віктор Дмитрович, Баластрик Лариса Олександрівна.

Макроекономіка: Навч. посіб.. — 2.вид., доп. — К. : Атіка, 2006. —

368с.

6. Гальинський А. Теорія грошей: Навчю посібник.—К.: Видавництво

Сломії Павличко «Основи», 2001.—411с.

25

7. Євтушенко В. М., Бердичевська Н. М.. Економіка зарубіжних країн:

Аналітико-статистична інформація / Український ін-т науково-

технічної і економічної інформації. — К., 2002. — 65с.

8. Л.А.Немова, Е.Е. Хорошилов. Антикризисная программа

правительства Канады/ Немова Л.А., Хорошилов Е.Е.//США-Канада.

—2009.-№5.-с.42-58.

9. Манків Грегорі Н.. Макроекономіка: Підручник для України:Пер. з

англ. / Степан Панчишин (наук.ред.пер.). — К. : Основи, 2000. —

588с.

10.Націонална економіка: Підручник./ За ред. Проф., к.е.н. П.В. Круша.

—К.: Каравела; Піча Ю.В., 2008.—416с.

11.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/

Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, л.О. Каніщенко та ін.; За ред . Г.Н.

Климка, В.П. Нестеренка.—2-ге вид., перероб. І допов.—К.: Вища

шк. –Знання, 1997.-743с.

12.Старостіна Алла Олексіївна, Длігач Андрій Олександрович, Богомаз

Наталія Валеріївна. Економіка зарубіжних країн. Показники

соціально-економічного розвитку провідних країн світу: навч. посіб..

— [К.] : [Знання], [2009]. — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) — Дод.

до кн. ВА718710. Чужиков Віктор Іванович. Економіка зарубіжних

країн: навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К., 2005. — 308 с.

13.A time for action//Canadian Buiseness magazine, 8.12.2008

26

14.Canadian economic observer.—january 2007.-№1/ Canadian economic

observer [електронний ресурс].— Режим доступу:

http://www.statcan.gc.ca/pub/11-010-x/11-010-x2007001-eng.htm










18.Economic and Fiscal statement. Ottawa: Department of finance,

27.112008

19.Howlett, Michael and M. Ramesh. Political Economy of Canada: An

Introduction. Toronto: McClelland and Stewart, 1992.

20.The world factbook/ Central Intelligence Agency [електронний ресурс].

— Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-

factbook/index.html

21.Wallace, Iain, A Geography of the Canadian Economy. Don Mills:

Oxford University Press, 2002.

27

Documents

Огляд макроекономічної ситуації в Канаді