ДИТЯЧА ЄВАНГЕЛІЯ Оповіді про Ісуса

ДИТ̂ УЛ є 6 д н г е л ц \

О П О В І Д І П Р О 1СУСА

ДИТЯЧА ЄВАНГЕЛІЯ Оповіді про Ісуса

© «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2010, видання третє

Іван Малкович © літературне опрацювання, 2009

Кость Лавро © ілюстрації, 2009

У заголовку використано старокиївський

шрифт, зокрема літеру «Ч» — «чаша»

(реконструкція професора В. Я. Чебаника).

Усі права застережено.

Одноосібне право на видання цієї книжки

належить «Видавництву Івана

Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Свідоцтво: серія ДК, №759 від 02.01.2002

Адреса видавництва:

01004, Київ, вул. Басейна, 1/2

І5ВК 978-966-7047-84-9

\¥\щ¥.аЬаЬа1іа1ата1іа.сот.иа

то\¥.аЬаЬа§а1ата§а.сот.иа

Д И Т ^ У Л б б л и г е л і ^

О П О В І Д І П Р О 1СУСА

Цю книїкку благословили Предстоятелі

усіх найбільших традиційних

Християнських Церков в Україні

>)/

А-СЛ-ЕА-ГА-АА-МЛ-ГА

Б л а г о с л о в і н н я

Вперше видання Євангелії для дітей письмово благо-

словили Предстоятелі усіх найбільших традиційних

Християнських Церков в Україні: УПЦКТТ, У ПІД МИ,

УГКЦ, УАПЦ. Надзвичайно ваЖливо, що українські

діти читатимуть Вічну Книгу без поділів на церковні

конфесії, бо саме від нинішніх юних читачів залежить,

як швидко в Україні постане Єдина Помісна Україн-

ська Церква. АдЖе саме за єдність усіх християн

молився у Гетсиманському саду Ісус Христос.

Б л а г о с л о в і н н я

х

П Е Р Е Д Н А Р О Д Ж Е Н Н Я М

Янгол БоЖий приносить звістку Марії

За Іродового царювання послав Господь Бог Янгола Гавриїла до Галилеї. Там, у містечку Назареті, жила діва на ім'я Марія, заручена з Йосипом, що був теслею.

І явився Янгол Діві Марії і озвався до неї: — Радуйся, благодатна! Господь з тобою! Благословенна ти поміж

жінками! З несподіванки Марія налякалася, і мовив Янгол: — Не бійся, Маріє. Знайшла-бо ти ласку в Бога: народиш ти Сина

Божого і даси Йому ім'я Ісус. Тоді Марія казала до Янгола: — Як же воно станеться, коли я неодружена? І одвітував Янгол: — Дух Святий зійде на тебе. А Син твій народжений назветься Сином

Божим і царству Його не буде кінця. І повіла Марія до Янгола: — Я — Господня слугиня: хай станеться, як ти сказав...

Марія відвідує Єлисавету

Невдовзі вибралася Марія в гостину до своєї родички Слисавети. Коли переступила вона поріг її господи, Слисавета, натхненна Святим

Духом, захоплено промовила до Марії: — Ти — найблагословенніша поміж усіма жінками, і благословенний

плід лона твого! Нечуване щастя випало мені сьогодні: прийшла до мене Матір Господа мого!

І зраділа Марія, промовивши: — Величає душа моя Господа, бо він велике вчинив мені! Три місяці перебувала Марія у Слисавети. Тоді ж Слисавета породила сина Івана, якому з Господньої ласки

судилося охрестити самого Ісуса...

^ 4 ^

О п о в і д і п р о І с у с а

^Уьх 5

Н А Р О Д Ж Е Н Н Я 1 Д И Т И Н С Т В О 1 С У С А

Різдво

Саме в тому часі римський кесар Август видав наказ зробити перепис усіх людей своєї держави. Кожен мусив записуватись там, звідки походили його предки.

Йосип з Марією походили з Вифлеєму, тож саме туди й вирушили. Того дня до Вифлеєму зійшлося дуже багато людей, і Марія з Йосипом не могли знайти місця для ночівлі. Довелося заночувати за містом, у глибо-кій печері-вертепі. Цей вертеп правив пастухам за стаєньку для худоби.

Отам-то у вертепі Пречиста Діва Марія і породила свого Сина. Вона сповила Його і поклала у ясла — на сіно, а воли з овечками зігрівали Немовлятко своїм диханням.

Неподалік від вертепу пастушки стерегли свої стада. І з'явився їм Янгол Господній, і слава Господня осяяла їх. І полякалися пастушки страхом великим. І промовив до них Янгол:

— Не бійтеся. Я прийшов звістити вам велику радість! Сьогодні у Вифлеємі народився Ісус Христос — Бог і Спаситель, на якого чекали усі люди! Можете побачити Його — він лежить сповитий у яслах.

Тоді ж явилася сила-силенна Янголів, що хвалили Бога словами: «Слава Богові на небі і мир на землі усім Його людям!» Пастушки зараз кинулись до стаєньки. Там уздріли вони Марію,

Йосипа і Немовлятко, що, притрушене сінцем, лежало в яслах. Так пастушки перші поклонилися Ісусові Христові, а тоді у великій

радості повернулися до своїх стад, співаючи й прославляючи Господа.

У БоЖому храмі

На сороковий день Марія з Йосипом узяли Ісуса до Єрусалиму, щоб, за звичаєм, принести його у Божий храм. Там зустрів їх старець Симеон, якому Господь пообіцяв, що він не вмре, доки не побачить Спасителя свого народу.

Ведений Богом, Симеон прийшов до храму саме тоді, коли туди вносили Ісуса. Він узяв Дитятко на руки, благословив Його і мовив:

— Тепер, Господи, я можу відійти в мирі, бо мої очі побачили Спасителя...

Подякувавши Господові, Йосип і Марія з Дитятком на руках поверну-лися до Назарету.

6 ^


« Р і з д в о »

^ 7 ^

Мудреці зі Сходу вітають Ісуса

Зараз після народження Христа прийшли до Єрусалиму східні мудреці й розпитували:

— А де тут є цар, що недавно народився? Бачили-бо ми зорю Його на Сході і прийшли Йому поклонитися.

Почув про це Ірод, тодішній цар Юдейський, та й злякався, що Ісус забере йому царство.

І вирішив Ірод убити Боже Дитятко. Прикликав він до себе мудреців і відіслав їх до Вифлеєму, кажучи: — Ідіть та розпитайте пильно про теє хлоп'ятко. А як знайдете,

сповістіть і мені, щоб я теж пішов йому поклонитися. Мудреці вибралися в дорогу. А зірка, що бачили вони на Сході, йшла

попереду і вказувала їм шлях. Над хатиною, де було Боже Дитятко, зірка зупинилася. Вступивши до господи, забачили мудреці Дитятко з Марією, матір'ю

Його. І припали вони до землі й поклонилися Немовляті. А поклонив-шись, поставили перед ним свої дари: золото, ладан і миро.

Як настав час рушати назад, явився їм уві сні Янгол та й каже: — Не треба вам повертати до Ірода, він-бо недобре замислив... Послухали мудреці Божого посланця і повернулися в свою землю

іншим шляхом. Коли Ірод довідався, що мудреці вчинили йому наперекір, розлютився

він вельми і велів повбивати у Вифлеємі усіх хлопчиків, які мали менше як два роки. Сподівався-бо він, що між ними вб'є й Ісуса.

Втеча до Єгипту

Але перед тим Йосипові уві сні явився Янгол Господній і сказав: — Прокидайся! Візьми Дитятко і Матір Його та тікай до Єгипту, бо Ірод

хоче вбити Дитину Йосип тут-таки встав, узяв Ісусика й Марію, і подалися вони крадькома

серед ночі до Єгипту... Як же вмер Ірод, Янгол Господній знову явився до Йосипа, кажучи: — Бери Дитятко і Матір Його та вертайтеся в рідну землю, бо вже

не стало тих, що зазіхали на життя Дитяткове. Тоді свята родина — Ісус, Марія та Йосип — повернулася до Галилеї

і замешкала в Назареті.

8 ^ ^


« В т е ч а д о Є г и п т у »

9 ^

12-літній Ісус у Єрусалимській святині

Йосип з Марією ходили щороку до Єрусалиму на свято Паски. І як було Ісусові дванадцять років, узяли вони Його з собою.

Коли свято минуло, Марія з Йосипом поверталися додому і не помітили, що Ісус залишився в Єрусалимі. Так ішли вони цілий день, гадаючи, що Ісус іде з родичами та знайомими. Не знайшовши Його серед мандрівців, повернулася Марія з Йосипом до Єрусалиму

Через три дні знайшли вони Його в церкві. Ісус сидів поміж свяще-ників — запитував і слухав їх, і всі довкола дивувалися з Його мудрості. Марія, змучена довгими пошуками, сказала:

— Сину мій, чому ти так зробив? Ми скрізь за тобою шукали... І одвітував Ісус: — Чого ж ви шукали мене? Хіба не знали ви, що я маю бути у Домі Отця

мого? І чудувалися вони з таких слів Ісусових. І ховала Марія усі тії слова

у серці своєму... І пішов Ісус з ними до Назарету і був їм послушний, зростаючи у премудрості та в Божій і людській ласці.

ІСУС С Е Р Е Д Л Ю Д Е Й Хрещення

Коли Ісусові виповнилося тридцять років, пішов він до Йордану, де проповідував Іван Хреститель, син Захари та Єлисавети.

Ще перед своїм народженням Іван був обраний Богом на Христового предтечу (попередника). Тож ходив він у пустелі Юдейській і проповідував:

— Покайтеся, бо наближається Царство Боже! Тих, що слухали Його і визнавали гріхи свої, хрестив Іван у річці Йордані. І прийшов Ісус до Івана і просив, щоб він охрестив і Його. Але каже Іван: — Я мав би у Тебе хреститись, а Ти приходиш до мене... І відказав йому Ісус: — Так треба, Іване. Так-бо годиться нам звершити всяку правду... Тоді Іван хрестив Ісуса. Охрестившись, вийшов Ісус із води і молився. І отворилися небеса, і побачив він над собою Святого Духа, що злинув

на нього в подобі голуба. І почувся голос із неба: — Ось Син мій любий, що я Його вам післав... Люди, що стояли довкола, почали розходитися по своїх домівках.

Вони так і не зрозуміли, що бачили сьогодні свого Спасителя.

К - 1 0 ^


« Х р е щ е н н я »

^ 11 ^

У пустелі

По хрещенні пішов Ісус у пустелю і молився там сорок днів і сорок ночей, нічого не ївши.

Під ту пору приходив до Нього диявол і спокушав Його, кажучи: — Якщо ти справді Син Божий, то оберни цей камінь у хліб. І відповідав йому Христос словами з Біблії: «Не хлібом єдиним буде жити людина, але словом Божим...» Тоді взяв Його диявол у Святе Місто, вивів на самий вершок храму та й каже: — Коли ти Син Божий, то кинься вниз, адже написано: «Накаже Отець

Янголам своїм, і візьмуть вони тебе на руки, щоб не вдарився ти об камінь...» І одвітував Ісус: — Але ж написано також: «Не спокушай Господа, Бога твого...» Тоді вивів Його диявол на височенну гору і, показуючи усі найславет-

ніші царства на землі, казав: — Оце все дам тобі, коли клякнеш на коліна і поклонишся мені. І одвітував Ісус: — Геть від мене, Сатано! Писано ж бо в Біблії: «Лиш Богові твоєму

кланяйся і Йому, єдиному, служи». Тоді диявол відступився від Христа, а прийшли Янголи і служили Йому.

Вибір Апостолів

Після сорокаденного посту розпочав Ісус Христос учительську працю: ходив від села до села, від міста до міста, проповідував Божу науку і чинив людям багато добра.

З-поміж учнів своїх вибрав Ісус дванадцять Апостолів, які завжди були з ним і допомагали йому.

Ось імена тих Апостолів: Петро, Андрій, Яків старший, Іван, Пилип, Натанаїл, Матей, Хома, Яків молодший, Симон, Тадей та Юда Іскаріот.

Перше чудо Ісуса Христа

І було весілля у Кані галилейській. І запрошено туди Ісуса, Матір Його та Його учнів.

У самий розпал весілля спостерегла Марія, що гостям забракло вина. Тоді загадав Ісус наповнити водою шість кам'яних глеків. І звичайна вода у глеках перемінилася на добірне вино.

То було перше чудо Ісуса Христа. І повірили в Нього учні Його.

^ 12 ^


т—

X, 1 3

У Назаретській святині

У багатьох храмах проповідував Ісус, і всюди славлено мудрість Його. І прийшов він до храму в ріднім Назареті, і читав там з Біблії про прихід Месії — Сина Божого. А прочитавши, казав до прочан і священиків:

— Сьогодні справдилося писання, що ви почули. І закричали назаретці: — Як же ти можеш бути Месія, коли ти тільки син назаретського теслі?! Оскаженіла юрба випхала Ісуса з святині і спровадила Його аж на

вершину гори, щоб звідтіля скинути вниз. Аж раптом обернувся Ісус і поглянув у їхні обличчя. Тоді повільно

пройшов серед них і, на диво, ніхто не зачепив Його й пальцем.

Ісус зцілює паралітика

ЯКОСЬ навчав Ісус в одному домі в Капернаумі. Четверо чоловіків при-несли на ношах свого спаралізованого приятеля. Але довкола Ісуса було стільки людей, що прибулі не могли увійти в дім. Тоді вилізли вони на дах і через діру, яку самі в ньому зробили, спустили хворого перед Ісусом.

Побачивши їхню віру, сказав Ісус до бідолахи: — Ти щасливий чоловік. Я прощаю тобі твої гріхи! І розгнівались фарисеї, що прийшли з цікавости послухати Ісуса,

і ремствували: — Хто він такий, що відважився прощати гріхи? Як сміє він удавати Бога?!

Легко сказати хворому: «Прощаю тобі гріхи», та нелегко зцілити його. Тоді Ісус наказав хворому: — Устань! Візьми постіль свою і йди додому. Хворий одразу ж устав і пішов, прославляючи Спасителя. І всі, хто це бачив, остовпіли з подиву, а тоді славили Бога.

Нагірна Проповідь

І розійшлася чутка про Ісуса по всій Галилеї. І приводили до Нього багатьох недужих, калік, біснуватих, і зцілював Він їх.

І якось-то йшло за Ним пребагато люду. І зійшов Ісус на гору, і почав свою Нагірну Проповідь, кажучи: «Блаженні сумні, бо вони втішаться.

Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні, кого переслідують за правду, — їм-бо належить Царство Небесне.

^ 14 ^


« І с у с з ц і л ю є п а р а л і т и к а »

^ 15 ^

Блаженні, що терплять наруги і знущання заради мене. Любіть своїх ближніх, як самих себе. Любіть ворогів ваших, робіть

добро тим, що вас не люблять. Моліться за тих, що вас переслідують і обмовляють вас поганими словами. Як хочете, щоб люди робили вам добро, чиніть їм так само.

Дайте тому, хто просить у вас і хто хоче у вас позичити. Та як даєте милостиню, не робіть це привселюдно, щоб здобути собі марної слави. Нехай милостиня ваша буде потайна, бо Отець Небесний — він бачить усе потайне і віддячить вам привселюдно.

Так само й моліться в самотині, а молячись, не кажіть надто багато, адже Отець наперед знає ваше бажання. Тим же то моліться отак:

Отче наш, що сси на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя — як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 1 не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Як прощатимете людям провини їхні, то й Отець ваш небесний прощатиме вам. Коли ж не будете прощати, то й вам не буде прощено.

Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа поїдають усе, і де злодії підкопуються і крадуть. Збирайте ж скарби собі на небі, де не владні ані міль, ні іржа, ні злодії.

Не судіть, то й вас не буде суджено. Бо яким судом будете судити, таким і вас судитимуть.

Просіть, то й дасться вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, і вам відчинять. Кожен-бо, хто просить — одержує, і хто шукає — знаходить, і хто стукає, тому відчиняють.

Остерігайтеся лжепророків, що всередині вовками бувши, приходять до вас в овечій шкурі. Пізнавайте-бо їх по плодах їхніх: чи ж збирають виноград із тернини, а смокви з будяків?.. Не родить пусте дерево доброго плоду, як і добре дерево не може родити плоду поганого.

Кожного, хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню я до того мудрого чоловіка, що збудував свій дім на камені, і ніякі дощі, повені та вітри не могли зрушити його.

^ 16 ^

О п о в і д і п р о І с у с

І

Н а г і р н а П р о п о в і д ь »

^ 17

Кожен, хто слухає ці слова мої та не чинить їх, уподібниться до чоловіка необачного, що збудував свій дім на піску. Полили дощі, наді-йшла повінь, забуяли вітри — і не витримав той дім і завалився...»

І як доказав Ісус оці слова, дивувалися люди наукою Його, бо навчав Він не так, як їхні книжники, а як Той, хто має владу щонайвищу.

Буря на озері

Одного разу натовп так стиснув Ісуса, що Він, відчаливши від берега, навчав їх з човна. Коли почало смеркати, попросив Він своїх учнів переправитися на той бік озера.

Раптом схопилася страшна буря і хвилі стали заливати човен. Ісус спав. Учні збудили Його й залементували: — Учителю! Чи Тобі байдуже, що ми гинемо?! І озвався Ісус, кажучи: — Чого ж ви так полякались? Чом нема у вас віри? Тоді встав і заборонив вітрам та морю бушувати. І настала тиша велика. І чудувалися всі й казали: — Хто ж Він такий, що й вітри з морем слухають Його?..

Воскресіння дочки Яїра

Коли Ісус переплив з одного берега на другий, приступив до Нього церковний служитель на ім'я Яїр. І упав він Ісусові до ніг, благаючи:

— Господи, помирає моя донечка! Прийди порятуй її! Та доки Ісус пробирався крізь натовп, надійшов післанець та й каже

до Яїра: — Померла вже твоя донечка, не турбуй більш Учителя. Але Ісус каже до батька: — Не бійся. Вір, і все буде добре. І ввійшов він до господи та й каже до тих, що плакали: — Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить. Вони ж насміхалися з Нього, знавши, що вмерла. Тоді Ісус велів вийти всім з кімнати, а лишив тільки родичів і трьох

учнів: Петра, Якова та Івана. І взяв Він дівчинку за руку і голосно промовив: — Дівчинко, пробудися! І зараз до неї повернулася її душа — дівчинка ожила і встала. І дивувалися всі дивом великим...

^ 18 ^


« В о с к р е с і н н я д о ч к и Я ї р

^ 19 ^

Чудесна трапеза

До Ісуса дійшла сумна звістка, що юдейський цар схопив Івана Хрести-теля і скарав його на горло. І засумував Ісус за своїм побратимом і, пере-пливши озеро, пішов у пустелю, щоб побути на самоті. Та, почувши про це, люди з довколишніх сіл пішли за Ісусом. Тоді Він навчав і зцілював їх.

Коли звечоріло, людям захотілося їсти. Один хлопчик мав п'ять хлібин і дві рибини, та цього було надто мало

для понад п'ятьох тисяч душ. До найближчих поселень був неблизький світ... І мовив Ісус до людей:

— Сідайте на землю. Тоді взяв п'ять хлібин і дві рибини, поблагословив їх, переломив і давав

своїм учням, а вони роздавали людям. І всі 'їли, і наситились, ще й залишилося дванадцять кошиків окрушин.

І чудувалися всі люди, і казали, що Ісус, певно, і є тим царем, про якого провіщали давні пророки: цар, який знищить їхніх ворогів і зробить людей могутніми... Але Бог послав Ісуса Христа бути Спасителем і вести людей до Царства Божого, а не захоплювати трони...

Побачивши, що натовп хоче силоміць проголосити його царем, Ісус казав своїм учням сідати в човен і пливти на той бік. Сам же тим часом попросив людей розійтися. Відпровадивши всіх, пішов самотою на гору, щоб там помолитися.

Ходіння по воді

Зненацька на морі знявся борвій. Човен з учнями був саме серед моря — хвилі заливали його, а вітер не давав плинути вперед.

І раптом побачили учні Ісуса Христа, який ішов по воді. І полякалися вони непомалу — думали, що то якийсь привид, — і закричали зі страху.

Коли це озвався до них Ісус. «Будьте мужні. Це я. Не лякайтесь.» І сказав Петро: — Господи, якщо це справді Ти, то звели мені йти до Тебе по воді. І промовив Ісус: — Іди. Тоді Петро пішов, але злякався великого вітру та високих хвиль, зневі-

рився і почав тонути. — Господи, порятуй мене! — закричав розпачливо Петро. І простяг Ісус руку свою Петрові і з докором питав: — О Петре! Чому ж ти зневірився?..

^ 2 0 ^


^ 21 ^

Коли Ісус та Петро увійшли в човен, вітер нараз ущух. Учні були зачудовані і, кланяючись, захоплено казали: — Учителю! Ти й справді Син Божий!

Звістка про смерть і воскресіння

Назавтра пішов Ісус до храму в Капернаумі. Там зустрів Його натовп людей, яких Він перед тим нагодував, — їм знову хотілося їсти...

І побачив Ісус, що цим людям любіше, коли він наповнює їхні шлунки, а не душі, і вирішив покинути рідну Галилею.

Дорогою Ісус Христос запитував своїх учнів: — За кого беруть мене люди? — Хто за Івана Хрестителя, хто за Іллю, а хто за Єремію, — одвітували учні. — А ви за кого мене вважаєте? — запитував. — Ти є Христос, Син Бога живого, — відповідав йому Петро. Тоді сповістив Ісус, що книжники з архиєреями незабаром уб'ють його.

Але третього дня він воскресне... І не вірили учні, що Ісус мусить умерти. Бачили-бо, як Він воскрешав

багатьох мертвих, тож були певні, що Ісус дасть раду й Собі.

Преображення Господнє

За якийсь час по тій розмові узяв Ісус Христос із Собою трьох учнів — Петра, Якова та Івана — і пішов з ними на гору Тавор.

Стоячи на горі, Ісус преобразився перед ними: Його лице засяяло, як сонце, а одежа побіліла, як найбіліший сніг.

І з'явилися біля Нього два пророки давнини — Ілля й Мойсей, і гово-рили з Ісусом.

Петро сказав у захваті: — Учителю, добре нам тут бути! Коли хочеш, зведемо тут три намети:

один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі... Ще не встиг Петро доказати, як огорнула їх велика яскрава хмара

і почувся з неї голос Божий: — Це Син мій любий... Його слухайте!.. Зі страху Христові учні попадали долілиць на землю. Тоді Ісус діткнувся ДО НИХ І МОВИВ: — Підіймайтесь. Не бійтеся... І коли піднесли вони голови свої, то вже нікого не бачили, тільки

самого Ісуса.

Заповідь любові

Якось один фарисей запитав Ісуса: — Учителю, а котра заповідь у Законі найважливіша? І промовив до нього Ісус словами з Біблії: «Люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, усією твоєю думкою

і всіма силами твоїми» — ось найважливіша заповідь. Але є ще й друга, подібна до неї. Ось вона: «Люби ближнього твого, як самого себе».

— А хто ж є моїм ближнім? — запитував фарисей. І навчав його Ісус, кажучи: «Один чоловік подорожував з Єрусалиму до Єрихону І напали на

нього розбійники — обдерли, побили його і покинули напівмертвого на шляху.

Ішов тією дорогою священик. Побачив нещасного, похитав скрушно головою та й почвалав далі. Згодом надійшов іще один священнослужи-тель і так само, поглянувши, проминув його.

Та ось надходить один чужинець-самарянин. Побачив він скривдженого чоловіка і змилосердився: перев'язав йому рани, відвів до придорожньої господи і, заплативши, просив, щоб доглядали за ним, аж доки видужає...»

— То як на твою думку? — питав по тій мові Ісус, — хто з отих трьох був нещасному за ближнього?

І відповідав фарисей: — Той, хто змилосердився. І промовив Ісус: — Тож іди і роби так само.

Заблукана вівця

Ісусові казання часто приходили слухати всілякі грішники й збирачі податків, тож фарисеї і первосвященики невдоволено бубоніли:

— Цей чоловік приймає грішників і навіть сідає з ними за один стіл!.. Тоді Ісус запитав їх: — Скажіть мені, котрий з вас, маючи сто овечок і загубивши одну

з них, не зоставить дев'яносто дев'ять, і не піде шукати загубленої? А, знайшовши, кладе її собі на плечі і, щасливий, іде додому, і вся сім'я радіє, що загублена овечка знайшлася...

Так само й на небі невимовно радіють заблуканому грішникові, котрий покаявся.

23

Притча про блудного сина

Бачачи, що всі його уважно слухають, Ісус оповідав далі: «Один чоловік мав двох синів. Менший син не хотів працювати і якось каже до батька:

— Тату, я хочу жити так, як мені до вподоби. Дай мені усі ті гроші, які мені належать.

Батько послухав і дав йому гроші. І покинув юнак домівку і подався до чужого краю. У тім краю жив він ле-

дачо і в недоброму товаристві стратив усе, що мав. Коли грошей не стало, найнявся він до одного чоловіка за свинопаса, бо ліпшої роботи не було.

І настав голод великий у тім краю, і господар не давав йому їсти навіть того, що їли свині. Обдертий і голодний, згадав син свого батька та й подумав: «Навіть наймити мого батька ніколи не жадні" хліба, а я тут гину з голоду. Вернуся я до нього і проситимусь на роботу. Я скажу йому: «Тату, згрішив я перед Богом і перед тобою. Я не гідний більше нази-ватися твоїм сином. Прийми ж мене як одного з наймитів твоїх...»

І подався він до рідного дому. Ще здалеку вгледів його батько. Жаль йому стало сина, вибіг він йому на-

зустріч, обняв і поцілував його. Усе забув, усе пробачив, бо дуже його любив. І тоді упав юнак навколішки і казав до батька: — Тату, згрішив я перед Богом і перед тобою. Я не гідний більше нази-

ватися твоїм сином... І каже батько до слуг своїх: — Принесіть моєму синові найкращу одежу й одягніть його, і дайте

перстень йому на руку, а на ноги — чоботи. І заколіть годоване теля, і врядіть забаву велику — бо вернувся мій син, про якого думав я, що він пропав уже навіки.

І давай вони веселитися. А старший брат працював на полі. Повертаючись додому, зачув він гучну

музику й танці. І закликав одного із слуг, і питався, що воно за музика. А слуга й каже: — Твій брат вернувся додому, і загадав батько врядити йому бенкет. І розгнівався старший брат і не хотів іти до хати. Тоді вийшов батько і просив його. Він же одвітував: — Уже скільки літ я працюю з тобою і нічого злого не зробив,

а ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб я з моїми друзями повеселився. Та ось вернувся інший твій син, який розтринькав усе, що мав, а ти для нього заколов годоване теля...

І сказав тоді батько:


« П р и т ч а п р о л у д н о г о с и н

^ У ^ 2 5 ч х ^

— Мій сину, дитино моя, ти завжди зі мною, і все, що моє — твоє. Але нам треба веселитись і бути щасливими, бо твій брат був пропав, а тепер знайшовся; він був для нас наче мертвий — і знову ожив...

Отак закінчив Ісус мову свою і запала вона в серце усім слухачам. Одні лишень фарисеї невдоволені були.

Воскресіння Лазаря

Тоді-таки прибіг до Ісуса посланець від сестер Марти й Марії та й каже: — Господи, Лазар, якого Ти любиш, занедужав. Його сестри — Марія

й Марта просять, щоб Ти прийшов до Витанії і порятував його. До Витанії, що була аж під Єрусалимом, був неблизький світ. Коли Ісус

разом з учнями прибув туди, Лазар уже чотири дні як був мертвий. Сестри плакали, а Марта сказала: — Господи, коли б Ти був тут, мій брат не вмер би! І мовив Ісус до неї: — Кожен, хто вірує в мене, той, навіть умерши, буде жити... І пішли вони на гріб Лазарів, і плакали сестри, і плакали всі, хто йшов

за ними. Ісус теж заплакав. А люди гомоніли між собою: «Бач, як Він любив його!..» І звелів Ісус відкотити надгрібний камінь, а тоді, голосно помолившись,

вигукнув: — Лазарю, вийди сюди! І вийшов Лазар із гробу. І багато людей, що бачили те предивне чудо,

попадали перед Ісусом навколішки, вигукуючи: — Месія! Син Божий! Віруємо в Тебе!..

Т Е Р П І Н Н Я 1 С М Е Р Т Ь І С У С А В'їзд Ісуса Христа до Єрусалиму

А коли вже наближалися вони до Єрусалиму, попросив Ісус привести Йому осля, на якому ще ніхто не сидів.

І послухали учні, і привели осля, накинули на нього свою одежу і посадовили Ісуса. Шляхи до міста були заповнені людьми.

Дорогу, по якій їхав Ісус Христос, люди устилали своєю одежею і паль-мовим віттям. Навкруги чулися захоплені вигуки:

— Осанна! Благословенний той цар, що йде в ім'я Господнє!

^ 2 6 ^

О п о і д і п р о І с у с а

—Ч-^-Лс^-Ч—

27 ^

Очищення храму

В'їхавши в Єрусалим, пішов Ісус до святині. Там очікували Його юрби сліпих та калік, і зцілював Він їх. А тоді побачив багато крамарів і міняй-ликів, що гендлювали у храмі. І повиганяв їх звідтіля, кажучи:

— Хіба не писано у Біблії: «Храм — для молитви», а ви з храму мого Отця зробили вертеп грабіжників!

Коли звечоріло, пішов Ісус до Витанії і там заночував.

Податок кесареві

Тим часом фарисеї кували змову. На другий день один з них лукаво запитав Ісуса:

— Учителю! Знаємо, що ти навчаєш правди. Скажи, чи справедливо давати данину кесареві? Давати нам чи ні?..

Лицемірні фарисеї знали: якщо Ісус скаже «так», то люди стануть супроти нього, адже вони не хочуть платити данину. Коли ж він скаже «ні», то Рим заарештує його за зраду. Знаючи їхнє лицемірство, Ісус промовив:

— Гаразд. Принесіть мені римський гріш, яким ви данину платите, щоб я побачив його.

Тримаючи в руці монету, він запитав: «Чиє тут зображення?» Одвітували йому: «Кесареве». Тоді Ісус повернув фарисеям монету і сказав зі спокоєм: — Давайте кесареві — кесареве, а Богові — Боже. І дивувалися всі з такої мудрої відповіді, а фарисеї ще гірше не злюбили

Ісуса.

Архиєрейська змова

І довідалися про це фарисеї й первосвященики. І полякалися вони вельми й заремствували:

— Якщо люди повірять у нього, то проголосять його своїм царем. Ми ж залишимося ні з чим.

А один із них — Каяфа — й каже: — Чи ви не розумієте? Краще загинути одному, аніж пропадати всім... І вирішили вони схопити Ісуса, але потайки, щоб не знали люди. І приходив до них Юда — один з дванадцятьох учнів Христових,

і казав: «Заплатіть мені добре, і я вам Його видам...» І раділи вони непомалу і пообіцяли Юді тридцять срібних монет.

^ у ^ 2 8 ^ ^

І каже тоді Петро: — Господи, з Тобою я і в темницю, і на смерть готовий іти. Ісус же відповідав: — Кажу тобі, Петре, ще перед співом півня ти сьогодні тричі зречешся

мене.

У Гетсиманському саду

По вечері Ісус зі своїми учнями пішов на Оливну гору до Гетсимансь-кого саду. Там просив їх зачекати на нього. Сам же з Петром, Яковом та Іваном пішов далі в сад.

Душа Ісусова була сповнена смутку і туги. І каже Ісус: — Чекайте тут і пильнуйте. Тоді відступив від них на віддаль кинутого каменя, припав до землі

й молився: «Отче мій! Якщо можна, віддали від мене цю чашу... Але роби, як Ти

хочеш, а не я...» І вернувся до учнів, а вони спали. І промовив Ісус: — Петре, ти спиш? Невже й одної години не міг ти попильнувати?

Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух — бадьорий, а тіло — немічне.

Тоді знову пішов і молився. А коли вернувся вдруге, вони знову спали. І залишив їх, і молився втретє. І огорнули Його смуток і тривога, аж кривавий піт виступив на Його

чолі й кривавими краплинами спадав на землю. І прийшов утретє, кажучи: — Вставайте, ходімо! Зрадник мій наближається ось!..

Ісуса схоплюють

Ще не встиг Він доказати, а вже велика юрба, вислана старшиною й архиєреями — з мечами й киями обступила Його. Юрбу провадив Юда — один з учнів Ісусових, що умовився з вояками, кажучи:

«Кого поцілую, той і є Христос». І, надійшовши, приступив до Ісуса й гукає: — Учителю! Учителю! — та й поцілував Його. Тоді прискочили вояки, схопили і зв'язали Ісуса. Та ось Петро вихопив свій меч і відтяв вухо одному з нападників.

^ 3 0 ^


« Т а й н а в е ч е р я »

К- з і ^

І промовив Ісус: — Петре, сховай свого меча: адже всі, що візьмуться за меч, від меча

й погинуть. Тоді ж мовив до юрби: — Як на розбійника вийшли ви на мене з мечами й киями. Щодня був

я з вами в святині й не брали ви мене. Сьогодні ж се сталося, щоб справдились Писання пророчі, бо це — ваша година і влада темряви.

Тоді всі учні з переляку покинули Ісуса і повтікали.

Суд над Ісусом

І повели Ісуса до Каяфи — архиєрея. Там зібралася найвища рада: хотіли-бо засудити Його на смерть. І приходили фальшиві свідки, обмовляли Ісуса, але нічого не вміли довести.

Тоді озвався до нього Каяфа, кажучи: — Чи ти єси Христос, Син Божий?! І каже Ісус: — Так, я є... І розлютився Каяфа, роздер одежу свою і кричав: — Ви чули богохульство?! Навіщо нам іще свідки?!! А всі судді сказали: — Він заслужив на смерть! І почали деякі плювати на Ісуса. І цілу ніч глумилися з Нього. Зав'язу-

вали Йому очі й били по обличчю, насміхаючись: «Ти казав, що ти — пророк: ану, вгадай, хто тебе вдарив?!»

Петрове зречення

Коли зв'язаного Ісуса вели до Каяфи, Петро — учень Ісусів — звіддаля ішов за ним. Так зайшов аж у двір архиєрейський і грівся там зі слугами коло вогню. І побачила його одна слугиня і мовила до нього:

— Ти теж був з Ісусом! Він же відказав: — Не знаю Його, жінко, — і вийшов з двору. Згодом уже хтось інший, придивляючись до Петра, знову сказав: — І ти з них. І вдруге зрікся Петро, кажучи: — Ні, чоловіче! А за якийсь час приступило до Петра кілька людей і заговорили до нього:

^ 32 ^

— Вараву! Вараву! Тоді запитав Пилат: — А що мені вчинити з Ісусом? І відповідали: — Нехай буде розіп'ятий!

Ісуса засуджують на смерть

Тоді наказав Пилат своїм воякам бити Ісуса. І зняли вони з Нього одежу, прив'язали до стовпа і тяжко катували. Потім накинули на Нього червону плащаницю, зробили з терня вінок і наділи Йому на голову.

І, насміхаючись, уклякали перед Ним, ніби перед царем, вигукуючи: — Вітаємо тебе, царю юдейський!.. І били Його тростиною по голові, і плювали на Нього. Сподівався-бо Пилат, що підбурена юрба змилосердиться, як побачить

скатованого і облитого кров'ю Ісуса. І звелів він вивести Ісуса Христа і, вказуючи на Нього, промовив: — Погляньте, ось Чоловік. Тоді первосвященики й слуги закричали іще гірше: — Розіпни його, розіпни! І знову повторив Пилат: — Я не бачу за ним жодної провини, гідної смерті. Тоді юдеї вдалися до погроз, кажучи: — Коли ти його відпустиш, то будеш ворогом кесаря! І настрашився Пилат і, взявши води, помив руки перед юрбою і мовив: — Не винен я в смерті Праведника цього. Ви побачите... По цих словах віддав Ісуса, щоб розіп'яли Його на хресті.

Шлях на Голгофу

Тоді прийшли вояки, завдали Ісусові на плечі тяжкий хрест і повели Його на Голгофу. І неблизький був шлях, і під тягарем хреста падав Ісус на землю.

І йшло за Ним багато люду І були там жінки, які жаліли Його і плакали за Ним.

Щоб не затримувати похід, римський сотник змусив одного з пере-хожих — Симеона з Киринеї — нести Ісусів хрест.

к, 3 4 ^


« Ш л я х н а Г о л г о ф у »

35

Ісуса розпинають

Привівши Ісуса на Голгофу дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю, і не пив Він.

Тоді зняли з Нього одежу, прибили Його руки й ноги цвяхами до хреста і вкопали хрест у землю.

Над головою ж прибили таблицю з написом: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».

І молився Христос за тих, що розпинали його, промовляючи: — Отче, прости їм: вони не відають, що чинять.

На хресті

І розіп'яли з Ісусом також двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

Вояки ж, кидаючи жереб, поділили між собою Христову одежу. Тоді дехто з юрби, що там зібралася, глузував з Ісуса, кажучи: — Врятуй себе і зійди з хреста! Так само й архиєреї, посміхаючись один до одного, казали: — Що ж він — інших спасав, а себе не може? Нехай Христос —

цар юдейський — зійде тепер з хреста, щоб ми побачили й повірили в нього!

Глузував також і один з розіп'ятих лиходіїв, кажучи: — Якщо ти Месія, спаси себе і нас теж. Та озвався другий і сказав: — Чи тобі не сором говорити так при смерті? Нас засуджено за наші

злочини, а Він ніякого зла не вчинив. І сказав до Ісуса: — Пом'яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє. І одвітував на те Ісус: — Обіцяю тобі — ще сьогодні ти будеш зі мною в раю. І стояли коло хреста Ісусового Мати Його, учень Іван, сестра Матері

Його та Марія Магдалина. Ісус же, побачивши Івана, сказав: — Прошу тебе, бережи матір мою. І взяв Іван до себе Пречисту Марію Богородицю і піклувався про Неї.

^ 3 6 ^


« Н а х р е с т і »

^ 37 ^

Ісус умирає

Близько полудня померкло сонце, і три години тривала пітьма на землі. І простогнав знеможений Ісус: — Елі, елі, лама савахтані?! (Тобто: «Боже, Боже, чого ж Ти мене покинув?») І, недочувши, дехто зловтішався: — Чуєте, Іллю кличе. Стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти

його... Ісус же знову покликнув з останніх сил: — Отче, у Твої руки віддаю духа мого! — з цими словами Він схилив

голову і вмер. І здригнулася земля, і роздерлася церковна завіса в Єрусалимі. І сказав римський сотник, що стояв навпроти і бачив, як помер Ісус: — Цей Чоловік і справді був Сином Божим!..

Похорон

Надвечір прийшов до Єрусалиму Йосип з Ариматеї — радник най-вищого суду і таємний учень Христів.

Набравшись відваги, увійшов він до Пилата й казав: — Чи можу я взяти тіло Ісусове, щоб поховати його? І дозволив Пилат. Тоді Йосип з Никодимом, що теж учився в Ісуса, зняли Ісусове тіло

з хреста, натерли його пахощами, обгорнули чистою плащаницею і по-ховали недалечко в саду, у новому гробі, висіченому Йосипом у скелі. А до дверей гробу прикотили великий камінь.

І були там жінки з Галилеї — Марія Магдалина та інша Марія — і дивилися вони на гріб, де було поховане тіло Ісусове.

СтороЖа біля гробу

Назавтра зібралися архиєреї з фарисеями і пішли до Пилата, кажучи: — Пане, згадали ми: той облудник, бувши ще живим, казав, що на

третій день він воскресне. Звели ж оце стерегти гріб до третього дня, щоб учні його не викрали тіло і не хвалились, ніби він постав із мертвих.

І дозволив їм Пилат поставити сторожу, і пішли вони і, запечатавши гріб, стерегли його.

38 ^^

1СУСОВЕ В О С К Р Е С І Н Н Я Ісусове воскресіння

Третього дня по смерті Ісуса Христа, удосвіта, затряслася земля, зійшов з неба Янгол і відкотив камінь від гробу Був же вид його, як блискавка, а одежа біла, як сніг. І полякалися вояки, що сторожили гріб, і повтікали.

Того самого ранку Марія Магдалина з кількома жінками поспішала до гробу, щоб, за звичаєм, намастити Ісусове тіло пахучою олією. І турбу-валися жінки дорогою, як то вони відкотять важелезний камінь. Та коли прийшли до саду, камінь був уже відвалений. Марія Магдалина, гадаючи, що Ісусове тіло викрадено, побігла до міста, щоб сповістити про це Христових учнів. Інші ж бо жінки, увійшовши до гробу, побачили там сидячого Янгола. І злякалися вони вельми. Та промовив до них Янгол:

— Не бійтеся. Знаю, що хочете уздріти Ісуса розіп'ятого. Але чого шука-єте живого поміж мертвих?! Нема Його тут. Він воскрес, як і провіщав. Отож біжіть до міста і сповістіть учням Його, що Він воскрес із мертвих!..

Ісус являється Марії Магдалині

І повернулася Марія Магдалина до саду, коли інші вже пішли звідти. І плакала вона, дивлячись на порожній гріб. І тоді почула вона голос:

— Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона ж не впізнала Ісуса і, думаючи, що то садівник, казала Йому: — Добродію, коли ти забрав Його, то скажи куди, і я Його візьму. Тоді лагідно озвався Ісус до неї: «Маріє!» І, озирнувшись, Марія скрикнула: «Учителю!» І мовив до неї Ісус: — Іди до учнів моїх і розкажи їм, що я йду до Отця мого й Отця

вашого, Бога мого й Бога вашого.

Ісус ЯВЛЯЄТЬСЯ своїм учням

Того ж дня всі учні, окрім Хоми, зібралися в одному домі в Єрусалимі. Усі двері були позамикані, бо вони боялися.

Раптом явився їм Христос і став посередині, кажучи: «Мир вам!» І полякалися вони, думаючи, що то — дух. Та сказав їм Ісус: — Чого стривожились? Не бійтеся, це — я. Ось доторкніться до мене

і подивіться на руки й ноги мої поцвяховані. І зраділи учні, забачивши Господа, і їв він з ними рибу і мед.

^ 39 ^

Хома невіруючий

Згодом розповідали учні Хомі, що бачили Господа. І не вірив він і казав: — Доки сам не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу руки

своєї в бік Його, пробитий списом, — не повірю. А тиждень перегодом усі учні разом з Хомою знову зібралися за

замкнутими дверима. І знову явився між ними Ісус і казав до Хоми: — Подай сюди палець свій і поглянь на рани мої. І руку твою

простягни і вклади її у бік мій. Та не будь невіруючий, а будь віруючий. І вигукнув Хома захоплено: — Господь мій і Бог мій! І мовив Ісус: — Побачив ти мене, то й віруєш. Блаженні ті, які, не бачивши, увірували.

Останні заповіді і великі доручення

Сорок днів по своїм воскресінні пробував Ісус Христос на землі. І являвся він учням і послідовникам своїм, і багатьма чудесами закріп-

лював їхню віру І давав їм великі доручення, кажучи: — Ідіть по всьому світу і навчайте усі народи додержуватись моїх

заповідей. І хрестіть їх во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Хто вірува-тиме і охреститься, той буде спасенний.

Вознесіння

Сорокового дня після Воскресіння явився Ісус Христос перед учнями своїми в Галилеї і промовляв до них, кажучи:

— Не покидайте Єрусалиму, аж доки одягнетеся силою небесною. Бо Іван Хреститель хрестив людей водою, ви ж будете хрещені Духом Святим.

Тоді вивів їх геть аж на гору і промовив: — Незабаром здобудете ви нову силу — Дух Святий зійде на вас, і ста-

нете ви свідками моїми і в Єрусалимі, і у всій Юдеї, і аж до краю землі. По цих словах підніс Він руки свої і благословив їх, кажучи: — І ось я з вами по всі дні, до кінця віку. Тоді трохи відступив од них, відірвався від землі і став возноситися

в небо. І довго-довго дивилися вони за Ним, аж доки хмара небесна закрила Його з-перед їхніх очей.

40 ^


£

« В о з н е с і н н я »

К - 4 1 ^

Х у д о ж н и к К о с т ь Л а в р о

ІЗВМ 978-966-7047-84-!

9 789667 047849

9

>

Documents

ДИТЯЧА ЄВАНГЕЛІЯ Оповіді про Ісуса