Upload
kyzmiq
View
149
Download
0
Embed Size (px)
Citation preview
Виконав: студент V курсу,1 групи
Долобан Олександр Сергійович
Керівники бакалаврської роботи:
д. пед. н., проф. Н.М. Рідей
асистент кафедри Д.Л. Шофолов
Об’єкт дослідження – система державного екологічного управління природокористуванням.
Предмет дослідження – структурно-функціональні особливості державного екологічного управління
природокористуванням.
Мета – здійснити структурно-функціональний аналіз державного екологічного управління
природокористуванням в Україні.
провести аналіз літературних джерел, нормативно-правової й науково-методичної бази та здійснити теоретичне обґрунтування організаційного розвитку системи державного екоуправління природокористуванням;
ознайомитись з науково-методичними засадами державного екологічного управління природокористуванням;
визначити структурно-функціональні особливості системи державного управління природокористуванням.
Актуальність окресленої проблеми в умовах інституційних й парадигфальних змін у державі зумовлена наявністю стійких суперечностей і на законодавчому, і на практично-методичному рівнях, а саме: вимогами суспільства до висококваліфікованих фахівців зі збалансованого природокористування та відсутністю розроблених підходів до формування соціоекологічного замовлення; потребами держави у мобільних фахівцях зі збалансованого природокористування, що досконало володіють сучасними методами, засобами реалізації професійної діяльності, здатні швидко реагувати на соціально-економічні зміни та невідповідністю законодавчих і нормативно-правових актів регулювання цієї сфери.
Поняття „управління природокористуванням” увійшло до наукового вжитку наприкінці 80-х років ХХ століття. Зміст управління природокористу-ванням розкривається у конкретних формах його організації та обраній системі впливу, а характер системи управління визначається передусім поставленою метою і залежить від особливостей конкретної території, що впливає на специфіку природокористування, і потребує різного рівневого підходу (глобального, національного, регіонального, локального) до організації систем управління природокористуванням
Екологічне управління природокористуванням в Україні нажаль не має бажаного рівня пріоритетності, що обумовлено існуючою нормативно-правовою базою та закладеними в неї підходами до діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Саме це виступає певним стимулом для спроби розглядати екологічну безпеку та процеси її забезпечення в країні як відносно самостійний напрям досліджень у науці державного управління та в практиці його здійснення.
Головним центральним органом системи органів виконавчої влади з управління природокористуванням є Мінприроди, яке формує і забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме:
державного нагляду (контролю) за додержанням вимог екологічного законодавства;
раціонального використання, відтворення і охо-рони природних ресурсів;
відтворення та охорони земель, геологічного вив-чення та раціонального використання надр та здійснення державного геоло-гічного контролю;
Установлено, що структурно-функціональний аналіз системи екологічного управління розглядається як сукупність (система) органів влади в єдності їхніх функцій, повноважень, організаційних зв’язків і забезпечує цілісний управлінський вплив на суспільну систему, її сфери та довкілля. У процесі теоретичного дослідження підтверджено значущу роль впливу державних програм розвитку на координацію дій у системі управління природокористуванням та необхідності врахування в її змісті й структурі регіональних і галузевих екологічних особливостей.