Оксана ДмитрівнаІваненко

Казки написані серцем

Оксана Дмитрівна Іваненко13.04.1906 – 17.12.1997

Дочка журналіста та письменника Дмитра Олексійовича Іваненка.

Батько працював редактором газети, а мати працювала вчителькою в притулку для сиріт “Доматрудолюбия.”

Життя і творчість

Народилася в мальовничому місті Полтаві 13 квітня 1906 року.Будинок Іваненків

знаходився неподалік від будиночка І.П.Котляревського.

Дитячі та юнацькі роки

Важливою частиною життя всієї сім’ї були книги. Тож не дивно, що Оксана навчилася читати в чотири роки. Майже одразу писати. У 6 років вона написала першу свою казку, яку було розміщено в домашньому рукописному журналі “Гриб”. В 16 років стає вихователькою дитячого будинку і вступає до Полтавського інституту народної освіти.

У 1923 році переводиться до Харківського інституту народної освіти. У серці Оксани змагається педагогіка і художня література. Вона довго не може віддати перевагу жодному із захоплень.

Любов до дітей спонукала молоду вчительку вступити до аспірантури Науково-дослідницького інституту педагогіки і написати дисертацію “Дитяча літературна творчість”.

Згодом були написані казки, які увійшли до циклу “Лісові казки.” А в 1939 році вийшла збірка для молодших школярів “Перший раз –у перший клас.”

Оксана Іваненко – майстерний казкар, талановитий романіст, перекладач, щира і життєрадісна людина.

За заслуги у розвитку дитячої літератури нагороджено трьома орденами “ЗнакПошани”, орденом Дружби народів, удостоєна Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка.

17 грудня 1992 року на 92 році життя полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова – Оксани

ДмитрівниІваненко.

“Казка про маленького Піка”

(Із збірки “Лісові казки”)

ПОДУМАЙ!

- Хто є дійовими особами казки?

- Чому саме Піку присвячений заголовок твору?

Попрацюйте в парах

- Складіть і запишіть три запитання за змістом твору.

Інтерактивна вправа “Виберипозицію”

- Казка вчить бути добрим, турботливим до птахів.

- Казка вчить бути уважним до батьків.- Казка вчить долати труднощі.- Казка вчить не впадати у відчай і жити з вірою у краще.