1 квітня – День сміхумультимедійна презентація:

«Гумор письменників України для дітей»

1 квітня – День сміху

Перше квітня всі чекають,

Бо сміятися бажають,

Хоч в порядку слух і зір,

Та нікому ти не вір.

Дуже раді діти

Чарівній жар-птиці,

Що несе на крилах

Сміх і небилиці.

Лише раз у році

Птиця прилітає,

День цей — 1 квітня,

Хто ж його не знає?

В цей день потрібно жартувати,

І людей усіх вітати!

Адже сенс у цьому є,

Хто жартує – той живе!

І тому я всіх вітаю,

Посміхатись заставляю.

Зичу Вам я грошей міх,

В цей день жартів і потіх.

Здавна українці вирізнялися дотепним гумором та жартами.

Багато українських письменників пишуть твори у жанрі сатири та гумору.

Серед них можна назвати наступні імена:

Грицько БойкоСтепан ОлійникПавло Глазовий

Степан Руданський

Грицько Бойко

Український письменник, поет і

перекладач.Неперевершений

майстер сміху в поезії для дітей

СМІЄТЬСЯ ДОНЕЧЧИНА

(1923-1978)

Де Іванко?— Де Іванко? — запитав

наш учитель Тому.— Та він ногу поламав

і побіг додому!

Чому Тимко подряпаний- Чому це ти подряпаний? -

Юрко Тимка пита.Тимко йому відказує:

- Та я ж купав кота!- А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого.- Еге, ти ж не викручував

І не сушив його!

Теж саме— Ну, хіба таке годиться?!

В тебе знову одиниця!— А мене сьогодні, мамо,Запитали знов те ж саме!

ПРОМАХНУВСЯ

От діла, так діла! —

Знов рогатка підвела

Нашого Матвійка.

На уроці в мух вціляв,

А якраз в журнал попав:

З поведінки — двійка.

ОДЕЩИНА ЖАРТУЄ

Степан Олійник

Відомий український поет-гуморист і сатирик

(1908 -1982 )

САМ СЕБЕ ПЕРЕХИТРИВПоїзд Київ — СтаніславУночі в Попельні став.З напівтемного перону

Втиснувсь дядько до вагону.«Хоч людей і тьма, та їх

Одурю я геть усіх,Улаштуюсь! — мислить дядько.

Я ж не тюхтя-безпорадько».Хитруватий склавши план,Зиркнув дядько в чемодан,

Скрикнув «ой!» та без балачкиПопід лавку лізе рачки.

— Що шукаєте ви там? —Знявся лемент, шум і гам.— Я ловлю, а не шукаю.

Все одно її спіймаю!..— Кицьку ловите свою?— Та не кицьку, а змію!

Десь сюди вона, погана,Шугонула з чемодана.Вчувши дику новину,

Зникли люди — в мить одну!... З’ївши з салом паляницю,

Виліз дядько на полицю.Спить він смачно, аж хропе:

Сам-один — на всі купе!А в години у ранкові

Погукав провідникові:— А чи скоро Станіслав?

Не проїхав, не проспав?.. —З ліхтарем в руці з-під лавкиПровідник дав точні справки:

— Де там скоро! Спи й не бійсь.Вчора йолоп тут якийсьЗдуру випустив гадюку,Відчепили нас на муку.

От і кукаєм «ку-ку!»У Попельні в тупику!

«У бабусинім буфеті»У бабусинім буфетіІ варення є, і мед…

Умостившись на паркеті,Іра зиркнула в буфет.

Десь на кухні баба Женя,Тут якраз її нема.

І припала до варенняТиха Іра крадькома.

Набере його у жменбІ – швиденько, спідтишка –

Заховає у кишенюГолубого фартушка!

Чи не йде бабуся Женя,Погляда через плече…

А варення із кишеніВ черевики вже тече.

Баба глип через дверцята!І аж кинулась вперед:

Що це тут за поросята –Поналазили в буфет?!

Я залізла недалечко,Фартушок Іринка мне, -А та банка, що скраєчку,

Заваренила мене…

СМІЄТЬСЯ МИКОЛАЇВЩИНА

Павло Глазовий

Український поет-гуморист і сатирик

(1922 - 2004)

СашаПожалійте, люди, карапуза Сашу:

Дуже він не любить їсти манну кашу.Каже: — Як пожежником стану я колись,

Потушу пожежі, де б не зайнялись.Тільки магазина я тушить не стану,Де мені купує мама кашу манну.

Важка роль

Вихваляє синка свого

Мати на всі боки:

У студії при театрі

Вчиться вже три роки.

Дуже довго муштрували

Його режисери.

Аж оце він дочекався

Своєї прем’єри.

Роль найважчу доручили

Моєму синочку:

Він на сцену в третій дії

Викочує бочку

Татова гордістьТатко хвалиться синочком: — Хто б мені

повірив?Три годочки, а вже знає всіх тварин І

звірів.—Тітка книгу товстелезну Дістає із шафи.— Що оце? — кива на зебру. —- Це такі

зирафи.— А оце? — осла підносить.

— Це таке лосатко.— А оце? — на мавпу тиче.

А оце мій татко!

Пряник— У вас зуби є, дідусю? — онучок питає.Дід журливо посміхнувся: — Вже давно

немає.—Це почувши, хлопченятко зраділо без

краю:Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

ГУМОР ВІННИЧИНИ

Степан Руданський

Автор пісень, приказок, байок,

небилиць.(1834 -1873)

ОКУЛЯРИРозходився мужичокАж гвалт диякувати,Та одна йому біда:

Не вміє читати.До аз-буки – так куди,

Не того він хоче.Він гадає чим другим просвітити очі.

“Не вміє ж такСтарий дяк стрічки розбирати,

Окуляри ж як візьме -То куди читати!Отак і я заведу

Кондаки й тропарі,Піду тілько та куплю

Такі окуляри”.Пішов мужик до крамниці

Різні вибирає…Що на очі накладе,

То все не читає.Далі соті з носа зняв,

Об землю ударив,Розплатився та й пішов

Сам без окулярів,Та й на провади сказав

Хрещеному люду:“Окулярів не купив

То й дяком не буду”.

«Сто вовків»

"Чого, брате, так збілів?Що з тобою сталось?"

- Ах, за мноючерез став

Аж сто вовків гналось!"Бог з тобою... Сто вовків!..

Та б селопочуло..."

- Та вірно пак і не сто,А п'ятдесят було.

"Та й п'ятдесятдиво в нас...

Де б їх стільки взялось?"- Ну, Іванцю! нехай так,

Аледесять гналось.

"Та і десять не було!Знать, один усього?"

- А як один?аби вовк!

Страшно і одного..."А може, то і не вовк?"

- А що ж тоходило?

Таке сиве та мале,А хвостик, як шило.

Про почуття гумору в народі говорять

Та нехай люди сміються – аби не плакалиСміятися не гріх над тим, що видається смішним

Сміх – чудова штука – і мистецтво, і наукаУсміхатися – це завжди трішки показувати зуби

У дім, де сміються, приходить щастяВеселий сміх – здоров’я

Гумор – велика сила

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!

Підготувала бібліотекар Дубровицькоїбібліотеки для дітей

Ольга Подік