11

1. Аналіз тенденцій світового досвіду побудови інформаційного суспільства

1.1. Базові документи Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства

Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства – зустріч на вищому рівні,

яку було проведено у двох стадіях:

Женевська Стадія, 10-12 грудня 2003, закінчилася ухваленням Женевської Декларації Принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання в новому тисячолітті» і Женевського Плану Дій;

Туніська Стадія, 16-18 листопада 2005, закінчилася ухваленням Туніського Зобов'язання і Туніської Програми для Інформаційного Суспільства.

Чотири документи, прийняті за результатами ВСІС закликають світову спільноту

будувати Інформаційне Суспільство, «орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними» (Женевська Декларація, параграф 1). Крім того, Женевська Декларація містить зобов'язання «перетворити розрив в цифрових технологіях у цифрові можливості для всіх» (параграф 10) і забезпечити універсальний, повсюдний, справедливий і прийнятний в ціновому відношенні доступ до інфраструктури і послуг ІКТ (параграф 21).

Слід зазначити, що Зустрічі на вищому рівні часто ставлять перед собою амбітні цілі, що призводить до невідповідності цих цілей реальній ситуації і можливостям. Проте, аналіз базових документів Всесвітнього саміту і стану їх реалізації у всьому світі, дає підстави визначити основні позитивні моменти цієї Зустрічі на вищому рівні:

ВСІС із самого початку був запланований, як багаторівнева співпраця всіх зацікавлених сторін, в якій приватний сектор, громадянське суспільство і міжнародні організації працюватимуть спільно з урядами у напрямку перетворення декларацій в дії;

Протягом першої стадії ВСІС, урядові лідери поставили перед собою десять пріоритетних завдань, щоб розширити доступ до ІКТ, включаючи забезпечення підключенням до глобальної мережі населених пунктів всіх типів, університетів, коледжів, середніх і початкових шкіл, лікарень, бібліотек, і т.д. (Женевський План Дій, параграф 6). Ці цілі повинні бути досягненні до 2015.

12

ВСІС був унікально організований як Зустріч на вищому рівні, що має дві стадії. Це передбачало, що бачення проблем і способів їх вирішення, сформоване в Женеві могло бути розвинене і доповнене в Тунісі. Зокрема Туніська стадія ВСІС визначила механізм виконання завдань за напрямками діяльності, що викладені в Женевському плані дій, на основі переліку посередників/провідних організацій, які потрібно залучати. (Туніська Програма, параграф 108-111 + Додаток). Крім того, була узгоджена методологія для оцінки величини «цифрового розриву» як в національному, так і в міжнародному масштабі (параграф 112-120).

Між першою і другою стадіями Зустрічі на вищому рівні, з 2003 по 2005, було зроблено достатньо багато для досягнення поставленої мети і здійснення моніторингу:

формування Партнерством з Вимірювання ІКТ для розвитку основного набору індикаторів для вимірювання розвитку Інформаційного Суспільства (ця робота була відмічена в параграфі 114 Туніської Програми для Інформаційного Суспільства).

було розроблено декілька різних композитних індексів, два з яких відмічені в Туніській Програмі для Інформаційного Суспільства: а саме, індекс IКТ можливостей і індекс цифрової здатності (параграф 115).

нові проекти, презентовані на Зустрічі на вищому рівні в Тунісі були зібрані і видані в звіті “ВСІС Золота Книга” у лютому 2006 року. Золота Книга містить інформацію про більш ніж 380 нових проектів, мінімальна вартість яких становить 3,2 млрд євро.

інформація про проекти, включені в Золоту Книгу використовувалася щоб створити веб-сайт, присвячений прикладам успішного впровадження ІКТ, який підтримується Міжнародним союзом електрозв’язку (www.itu.int/ICT_stories).

Хоча прапор ООН в Тунісі було спущено 18 листопада 2005, процес ВСІС

далекий від закінчення. Дійсно, в його завершальних зауваженнях Генеральний секретар ВСІС Іошайо Утсумі сказав: Дорога не закінчується тут в Тунісі. Навіть, оскільки ми закриваємо зустріч на вищому рівні, ми стикаємося з критичним викликом, щоб продовжити нашими діями і лідерством просуватися до досягнення мети і завдань, поставлених в Женеві і Тунісі.

Таким чином, країни, що прийняли зазначені документи, повинні внести корективи в національні системи моніторингу і оцінки сектору ІКТ і врахувати нові тенденції в розвитку інформаційного суспільства.

13

1.2. Характеристика сучасного стану і тенденцій розвитку інформаційного суспільства в країнах Європейського союзу, СНД та США

1.2.1 Системі індикаторів та індекси, розроблені міжнародними і регіональними структурами

Міжнародні організації, що забезпечують формування систем моніторингу та

індексів, такі як Міжнародний союз електрозв'язку, Інститут статистики ЮНЕСКО, Євростат, Інститут Всесвітнього банку, ОЭСР та інші є, в основному, вторинними збирачами даних, які отримують їх від держав-членів і партнерських дослідницьких і статистичних агентств. Збір даних здійснюється шляхом розсилки опитних листів в профільні міністерства, національні статистичні бюро, неурядові організації та інші структури, наприклад, операторам зв'язку. Інформація збирається через офіційні канали статистичного обліку та/або методами вибіркових обстежень. Після цього міжнародна організація, що здійснює узагальнення даних для побудови індексу, зазвичай звертається до представника даної країни з проханням консолідувати одержані відповіді, щоб вивести узагальнені цифри для цієї країни. Якщо в країні немає організації, готової виконати таке узагальнення, консолідація даних виконується міжнародними організаціями.

Аналіз результатів різноманітних міжнародних рейтингів, що включають Україну, а також їх розрахункової частини свідчить, що деякі показники розвитку інформаційного суспільства в Україні помітно занижені. У зв’язку з цим пропонується посилити координуючу роль Держдепартаменту з питань зв’язку та інформатизації у процесі збору та узагальнення показників, що використовуються міжнародними організаціями (наприклад, систематично оприлюднювати такі показники на сайті Держдепартаменту). Робота у цьому напрямку дозволить по-перше, об’єктивно позиціонувати Україну серед інших держав та покращити її імідж, по-друге, підвищити рівень міжнародної співпраці Держдепартаменту з питань зв’язку та інформатизації.

Партнерство з вимірювання ІКТ для розвитку (Partnership on Measuring ICT for Development)

Нестача всеосяжних, своєчасних і придатних для порівняння даних залишається головним бар'єром під час аналізу статусу і прогресу інформаційних суспільств для визначення цілей і ухвалення політичних рішень. Для того, щоб проаналізувати реальне використання і потенціал ІКТ, необхідно зобов'язати країни проводити репрезентативні обстеження з використання ІКТ домогосподарствами і населенням.

14

Наразі лише небагато країн, що розвиваються, проводять подібні обстеження. Це дозволило б виявити реально існуючу «цифрову нерівність». Для того, щоб вжити заходи щодо вирішення цих проблем ряд провідних стейк-холдерів, включаючи МСЕ, декілька агентств ООН і регіональних організацій, ініціювали так зване «Партнерство з вимірювання ІКТ для розвитку». Ця багатостороння ініціатива включає найбільш всеохоплюючу спробу розвинути, зібрати і розповсюдити релевантні в глобальному масштабі індикатори для вимірювання інформаційного суспільства. Одним з головних досягнень Партнерства на сьогоднішній день є визначення ключового списку індикаторів ІКТ. Наведений у додатку 1 список включає індикатори інфраструктури, доступу і використання ІКТ населенням, домашніми господарствами і підприємствами, а також деякі індикатори економіки і торгівлі в секторі ІКТ.

Європейська комісія Враховуючи зовнішній курс України на зближення з Європою, орієнтація на

європейський досвід вимірювання інформаційного суспільства є стратегічно важливим завданням. Однак під час формування національної системи індикаторів виникає об’єктивна необхідність спиратися перш за все на можливості національної статистики, яка поки що далека від європейських стандартів. Поступово система показників державної статистики, зокрема пов’язана з ІКТ, приводитиметься до міжнародних стандартів. Наразі Уряд України за підтримки Міжнародного банку реконструкції та розвитку (Світовий банк) розпочав реалізацію Проекту розвитку системи державної статистики для моніторингу соціально-економічних перетворень, головною метою якого є створення сталої системи державної статистики України шляхом її комплексного та системного реформування.

Програми ЄС достатньо амбітні й спрямовані на подолання «цифрової нерівності» між країнами Євросоюзу і їх міжнародними конкурентами. Вони характеризуються дійсно високим рівнем вимог до моніторингу і оцінки розвитку ІКТ, що враховує сучасні тенденції розвитку технологій, і націлений на випередження нових викликів технічного прогресу і потреби суспільства. Досвід Євросоюзу особливо корисний у світлі його розширення за рахунок країн Східної Європи, що порівняно відстають у розвитку ІКТ від перших 15 країн ЄС. У цьому документі як приклад системи моніторингу і оцінки розвитку сектору ІКТ на регіональному рівні наведені підходи до моніторингу і оцінки, що застосовуються у Європейському Союзі.

У липні 2002 р. на засіданні Ради Європи було прийнято “План дій за програмою eEurope’2005”. Він складається з розділів, присвячених е-уряду, е-здоров'ю, е-освіті і

15

е-бізнесу. Реалізація цієї програми передбачає як політичну підтримку, так і технологічні заходи щодо створення широкосмугових мереж з доступом до них ПК, ТБ-інтерактивних пристроїв, стільникових телефонів та іншого портативного обладнання зв'язку. Створено органи управління, моніторингу і порівняльного аналізу результатів, канали розповсюдження передового досвіду. Ця програма є наступником “Плану дій eEurope’2002”, свого часу (у червні 2000 р.) схваленого Радою Європи. Він базується на успішному виконанні попереднього плану і виходить з наступних передумов. Технологія широкосмугових мереж трансформує Інтернет і відкриє нові можливості для інтерактивних мультимедійних послуг, використання яких можливе лише за умови передачі інформації з дуже великою швидкістю. Прийнято серйозні заходи з підтримки економіки, орієнтованої на знання і розвитку інформаційного суспільства на європейському, національних і регіональних рівнях.

Порівняльний аналіз (бенчмаркінг) й оцінка результатів програми eEurope’2005 є процесом, що складається з трьох кроків.

Крок 1. Визначення індикаторів (показників). Для програми eEurope 2002 було використано 23 індикатори, затверджені Радою з внутрішнього ринку (Internal Market Council) в листопаді 2000 р. (13493/00 ЕСО 338). Для програми eEurope’2005 колишній перелік індикаторів було оновлено для того, щоб вони адекватніше відповідали переглянутим політичним цілям.

Крок 2. Вимірювання і аналіз. Оскільки статистика змінюється дуже швидко, для збереження релевантності між нею й існуючою політикою, відповідні вимірювання повинні проводитися достатньо оперативно. Для підвищення якості вимірювання індикаторів eEurope’2005 максимально використовувала офіційну статистику Національних інститутів статистики (НІС) і Євростату (Eurostat). Перший аналіз індикаторів програми eEurope’2002 було представлено в доповіді Європейської комісії. Крім того, результати власних досліджень, що проводяться окремими країнами, регулярно публікуються на Web-сайті eEurope.

Крок 3. Розробка політики. Роль порівняльного аналізу у процесі розробки політики проаналізована в доповіді Єврокомісії Європейській Раді про стан плану дій eEurope’2005. Загальна структура індикаторів програми eEurope’2005. Показники використання Інтернету

Доступ і використання Інтернету громадянами Доступ в Інтернет й використання ІКТ підприємствами Вартість Інтернет-доступу

16

Сучасні онлайнові громадські послуги Електронний уряд Електронне навчання Електронна охорона здоров'я

Динамічне електронне бізнес-середовище Покупки і продажі у режимі, он-лайн Готовність до електронного бізнесу

Безпечна інформаційна інфраструктура Досвід використання засобів безпеки ІКТ користувачами Інтернет

Широкосмуговій Інтернет Широкосмуговий доступ Всього було використано 50 індикаторів. У червні 2005 року, в рамках оновленої Лісабонської Програми, Європейська

Комісія розробила стратегічну основу для Інформаційного суспільства i'2010 – «Європейське Інформаційне Суспільство для зростання і зайнятості». i'2010 базується на своєму попереднику – Плані Дій eEurope 2005. У грудні 2005 року був опублікований «Звіт з порівняльного оцінювання Інформаційного Суспільства» (Information Society Benchmarking Report), метою якого було здійснити перший огляд стану інформаційного суспільства з моменту схвалення i2010, а також оцінити прогрес з моменту запуску eEurope 2005 в 2003 році. Оцінені у цьому звіті досягнення у галузі підключення, розвитку передових послуг, державних послуг через ІКТ та «включення всіх» (e-Inclusion) залишаються важливою метою у i2010. Таким чином, більшість з індикаторів порівняльної оцінки використовуватимуться й надалі.

Важливо відзначити, що система показників для моніторингу й оцінки ІКТ в Євросоюзі не є фіксованою, особливо на початкових етапах реалізації програм і стратегій. Постійно йде обговорення про те, які індикатори необхідні для моніторингу тих або інших напрямків і компонентів, список оновлюється і доповнюється за мірою досягнення консенсусу. На теперішній момент розглядається список із менш ніж 50 індикаторів.

Міжнародний союз електрозв’язку Відповідно до цілей ВСІС, багато націй розробляють стратегію для створення

Інформаційного Суспільства й підвищення ролі ІКТ в їх соціальному та економічному розвитку, беручи до уваги специфічні потреби й обставини кожної країни. Індекс

17

Цифрової Спроможності (Digital Opportunity Index), розроблений Міжнародним союзом електрозв'язку – єдиний e-індекс, заснований виключно на інтернаціонально узгоджених індикаторах ІКТ. Це робить його цінним інструментом для вимірювання Інформаційного Суспільства. Методологія і результати вимірювання Індексу Цифрової Спроможності детально описані у звіті Міжнародного союзу електрозв'язку «Світове інформаційне суспільство» (серпень 2006 р.). За допомогою цього звіту МСЕ підтверджує свою провідну роль у вимірюванні інформаційного суспільства, спрямовуючи свої зусилля на ті сфери, де ще недостатньо даних в міжнародному масштабі і де ще відчувається потреба у розробленні індикаторів. Цей звіт також може розглядатися як прямий відгук на заклик Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства “відстежувати глобальний прогрес у використанні ІКТ для досягнення узгодженої на міжнародному рівні мети і завдань розвитку”.

Відправна точка Індексу Цифрової Спроможності – набір основних індикаторів ІКТ, узгоджених “Партнерством по Вимірюванню ИКТ для Розвитку”, включаючи міжнародні організації і національні статистичні агентства. Більшість ІКТ індексів базуються на наборі індикаторів, відібраних самими авторами індексу, тоді як Індекс Цифрової Спроможності був створений спираючись на набір інтернаціонально узгоджених індикаторів.

Індекс має три складових: Спроможність, Інфраструктура, Використання, які в свою чергу складаються з певного набору індикаторів. Ця класифікація послідовна, з кожною складовою, що ґрунтується на попередній (див. табл. 1).

Таблиця 1

Складові Індексу Цифрової Спроможності

Індикатори, що використані для розрахунків

Спроможність 1. Відсоток населення, охопленого мобільним зв’язком. 2. Тариф доступу до Інтернету як % доходу на душу населення 3. Тариф мобільного зв’язку як % доходу на душу населення

Інфраструктура 4. Частка домогосподарств з фіксованими телефонними лініями 5. Частка домогосподарств з комп’ютером 6. Частка домогосподарств з доступом до Інтернету 7. користувачі послуг мобільного зв’язку на 100 мешканців 8. користувачі Інтернету на 100 мешканців

Використання 9. Частка осіб, які користуються Інтернет 10. Відношення користувачів широкосмугового доступу до загальної кількості 11. Відношення користувачів мобільної широкосмугової мережі до загальної кількості

18

Регіональний союз зв’язку

РСЗ є відкритою міжнародною регіональною організацією, що утворена 17 грудня 1991г. Адміністраціями зв'язку держав, які підписали «Угоду про створення РСЗ». РСЗ функціонує як міждержавний орган у області зв'язку в країнах СНД і є спостерігачем Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ) і Всесвітнього поштового союзу (ВПС).

Відповідно до рішення Координаційної ради держав – учасників СНД з інформатизації при РСЗ, з урахуванням рекомендацій Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства, виконується НДР РСЗ «Розробка системи показників, що характеризують стан розвитку інформатизації в країнах СНД, і рекомендацій по методиці їх заповнення». Проміжні підсумки цієї роботи розглядалися на спільному засіданні Комісії РСЗ з інформатизації та Комісії РСЗ з економіки зв'язку 2 листопада 2006 року. На сьогодні розроблено перелік показників, що дозволяє оцінювати стан розвитку інформатизації і ступінь готовності країн Співдружності до інформаційного суспільства (див. додаток). Впродовж 2007 року буде проведено третій завершальний етап НДР РСЗ, який передбачає визначення показників, що характеризують людський капітал, бізнес-клімат в країні і державне регулювання у сфері ІКТ.

Організація чорноморського економічного співробітництва

Держави-учасники ЧЕС погодилися з тим, що якість управління потоком статистичної інформації є однією з важливих вимог для забезпечення успішної співпраці в ЧЕС. З метою забезпечення співставлення статистичних даних було створено Робочу групу з обміну статистичними даними і економічною інформацією. У вересні 2004 року була запропонована Туреччиною а потім Прийнята і схвалена країнами-членами ЧЕС Матриця для заповнення, статистичні показники якої характеризують рівень розвитку телекомунікацій (зв'язку) у країнах-членах Організації ЧЕС. Структура Матриці містила 4 розділи: організації електрозв'язку; регулювання електрозв'язку; профіль електрозв'язку; телефонний трафік між членами ЧЕС і тарифи.

Потім було запропонувало доповнити в Матрицю нові показники, що характеризують стан розвитку інформатизації. Дані показники розроблені в рамках НДР РСЗ «Розробка системи показників, що характеризують стан розвитку інформатизації»

19

Крім розглянутих систем індикаторів та індексів існує цілий ряд показників, статистичних досліджень, що розробляються різними міжнародними інститутами (ЮНЕСКО, ОЕСР, Європейським союзом та ін.) в рамках програм у галузі освіти, культури, комунікації. Як правило, ці системи індикаторів розробляються під конкретні цілі тих або інших проектів. При цьому виникає проблема координації взаємодії різних інститутів, співставлення систем індикаторів і одержуваних на їх основі даних.

Нижче наведено перелік основних композитних індексів, за допомогою яких міжнародні організації здійснюють порівняльний аналіз розвитку інформаційного суспільства та його складових у різних країнах світу (див. табл. 2.).

Таблиця 2

Перелік головних композитних індексів для вимірювання цифрових можливостей

Назва індексу (організації)

Кількість країн

Кількість індикаторів

Остання дата

Назви груп індикаторів, використаних у розрахунках

Індекс цифрової спроможності (ITU/UNCTAD/KADO) 180 11 2004/05 Три групи: Використання, Інфраструктура і

Спроможність Індекс ІКТ можливостей

(ORBICOM/ITU) 139

17

2003

Методологічні дані не доступні

Індекс розвитку ІКТ (UNCSTD)

180

8

2003

Чотири групи: Доступ, Можливість з’єднання, Використання і Політика.

Індекс інформаційного суспільства (IDC) 52 15 2004

Чотири групи: комп’ютерна інфраструктура, інформаційна інфраструктура, мережева інфраструктура, соціальна інфраструктура

Індекс е-готовності

(EIU/IBM) 68

31

2004/05

Шість груп: Можливість з’єднання, Бізнес-середовище, Прийняття, Юридичне і політичне середовище, соціальне і культурне середовище, Підтримка e-послуг.

Індекс мережевої готовності (InfoDev/WEF/INSEAD)

102

48

2003

Три групи: Навколишнє середовище, Готовність, Використання.

Індекс цифрового доступу (ITU) 179 8

2002

П’ять груп: Інфраструктура, Доступність, Знання, Кількість, Використання.

Індекс Мобільній зв’язок/Інтернет (ITU)

171

26

2001

Три групи: інфраструктура, використання, ринкові умови

Індекс технологічних досягнень

(UNDP) 71 8 1998-2000

Чотири групи: Створення технологій, Розповсюдження сучасних інновацій, Розповсюдження ранніх інновацій, Людський капітал.

20

1.2.2. Системи показників розвитку інформаційного суспільства

що існують в окремих країнах СНД

Як показує аналіз систем моніторингу і оцінки рівня розвитку ІКТ, необхідно розрізняти системи трьох рівнів: міжнародний, регіональний і національний. Очевидно, що всі вони взаємопов'язані і впливають один на одного.

Національні системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства у більшості країн СНД формувалися під впливом методик, розроблених в Центрі міжнародного розвитку при Гарвардському університеті (Center for International Development, CID): Готовність до інформаційного суспільства. Путівник для країн, що розвиваються; Індекс мережевої готовності: Вимірювання підготовленості націй до інформаційного суспільства.

Глобальна акція з оцінки електронної готовності в багатьох країнах світу, проведена в 2001 році, спричинила значний вплив на формування національних систем моніторингу і оцінки. Російська Федерація прийняла нормативний документ «Положення про моніторинг інформатизації», Киргизька Республіка і Республіка Узбекистан готують свої звіти про розвиток сектору ІКТ саме по гарвардській методиці оцінки готовності до інформаційного суспільства.

Проте необхідно визнати, що у низці країн має місце відхід від використання цієї методики, сучасні умови вимагають розробки таких індикаторів моніторингу, які на відміну від індикаторів поточного стану більшою мірою дозволяють оцінювати результативність досягнення стратегічної і тактичної мети, а також ефективність оперативної діяльності.

Система моніторингу інформатизації Російської Федерації Одним з перших крупних досліджень у галузі ІКТ є статистична збірка

“Інформаційні технології в Росії”. При всій глибині дослідження, статистичні показники, наведені у даному дослідженні (тобто, фактично, існуюча система аналізу ситуації в ІКТ) через низку обставин не є достатніми для отримання повної картини розвитку ІКТ в Росії. Причина полягає у тому, що зазначене дослідження акцентує свою увагу лише на аналізі ситуації у виробничому секторі. Більш цікавим з погляду оцінки розвитку ІКТ видається аналітичний звіт “Готовність Росії до Інформаційного Суспільства”, створений в рамках проекту “Російський портал розвитку”. Це дослідження створене за фінансовою підтримкою програми “Інформація для розвитку

21

(infoDev)” Всесвітнього Банку і спирається на методологію Центру Міжнародного Розвитку Гарвардського університету.

Саме ця робота була узята за основу російської системи індикаторів розвитку ІКТ. Розглянемо детальніше Показники забезпеченості Росії ІКТ й інформаційними ресурсами, а також її готовності до інформаційного суспільства.

Рівні готовності Росії до інформаційного суспільства визначаються в п'яти напрямках, що характеризують розвиток інформатизації і проникнення ІКТ, послуг та інформаційних технологій в життя і діяльність суспільства:

I-й напрямок – "Доступ до інфокомунікацій". Характеризує забезпеченість суспільства інфокомунікаційною інфраструктурою; її доступність населенню і підприємствам за ціною і часом доступу до мережевих ресурсів; швидкістю і якістю передачі інформації; розвитком місцевої збутової мережі апаратних і програмних засобів і послуг; розвитком місцевої мережі телекомунікаційного сервісу, супроводу апаратних і програмних засобів, розвитком місцевої мережі доступу до Інтернету;

II-й напрямок – "Інфокомунікаційне навчання". Характеризує забезпеченість середніх і вищих учбових закладів комп'ютерами і ресурсами Інтернету, рівнем підготовленості викладачів до застосування ІКТ у викладацькій діяльності, можливостями отримання спеціальної і загальної освіти з ІКТ в державних і недержавних середніх спеціальних, вищих учбових закладах;

III-й напрям – "Інфокомунікаційне суспільство". Характеризує можливості використання Інтернету, його інформаційних ресурсів в повсякденному житті і в професійній діяльності, а також середній обсяг інформації, що її отримує одна людина протягом року;

IV-й напрям – "Інфокомунікаційна економіка". Характеризує вплив спеціалізації у галузі ІКТ на ринок праці, розвиток електронної комерції "Фірма-покупець" і "Фірма-Фірма", перехід до "Електронного уряду", загальний вплив галузі економічної діяльності у сфері інформатизації на економіку Росії (частка ВВП, що отримується від ринку ІКТ);

V-й напрям - "Інфокомунікаційна політика". Характеризує вплив органів влади на лібералізацію телекомунікаційного сектору економіки, на конкуренцію і розвиток послуг в цьому секторі, на обмеження, що накладаються ліцензуванням і стандартами на виробничу і збутову діяльність щодо ІКТ та

22

інформаційних ресурсів, вплив уряду на інформатизацію через реалізацію державних цільових програм і їх концепцій.

Характерно, що прийняте після глобальної кампанії з оцінки електронної готовності російське Положення про моніторинг інформатизації фактично не дотримується. Протягом останніх років не було опубліковано жодного звіту про рівень готовності до інформаційного суспільства Росії. Звіти Міністерства зв'язку та інформатизації РФ побудовані на невеликому наборі ключових показників сектору телекомунікацій та ІКТ. Документи федеральної програми «Електронна Росія» і концепції регіональної інформатизації не містять прямих вказівок на конкретні кількісні індикатори.

Методика оцінки розвитку ІКТ в Республіці Білорусь є інструментом для ідентифікації стратегічних пріоритетів Республіки Білорусь для участі в інформаційно пов'язаному світі. Вона базується на показниках, прийнятих для оцінки ходу виконання програми «Електронна Європа» (eEurope) з використанням ключових моментів двох апробованих міжнародних методологій: оцінки стану мережевої готовності Центру міжнародного розвитку Гарвардського університету «Готовність до інформаційного суспільства. Керівництво для країн», що розвиваються, та «Індекс мережевої готовності: Вимірювання підготовленості націй до інформаційного суспільства».

Методика допускає оцінку різних категорій показників, включаючи рівень існування і доступності Інтернету; швидкість і якість передачі інформації під час доступу в Інтернет; рівень використання ІКТ в учбових закладах, в повсякденному житті і на робочих місцях; наявність устаткування, ПЗ і сервісів для ІКТ; вдосконалення системи освіти з використанням ІКТ; розвиток ринку праці та можливостей роботи у галузі ІКТ; дистанційний доступ до організацій і локально-орієнтований зміст інформаційних ресурсів; розвиток електронної комерції, електронного уряду і телемедичних технологій для охорони здоров'я.

Моніторинг і оцінка сектору ІКТ в Республіці Казахстан Як і в інших країнах СНД, вперше оцінка рівня розвитку сектору ІКТ в

Республіці Казахстан була виконана ще в 2001 році. Методологія, використана для проведення моніторингу розвитку ІКТ, також ґрунтувалася на розробках Центру міжнародного розвитку при Гарвардському Університеті На сьогоднішній день моніторинг і оцінка рівня розвитку сектору ІКТ в Республіці Казахстан більшою

23

мірою ґрунтується на відслідковуванні прогресу виконання національних стратегій і програм розвитку сектору ІКТ.

У звітних документах Агентства Республіки Казахстан з інформатизації і зв'язку «Про підсумки розвитку галузі зв'язку і сфери інформатизації за 2005 рік» і «Стан ринку телекомунікаційних послуг Казахстану» в цілому використано 35 кількісних показників. У Державній Програмі формування «електронного уряду» в Республіці Казахстан на 2005-2007 роки використано всього 12 кількісних показників. Ще менше кількісних показників використовується в Програмі розвитку галузі телекомунікацій Республіки Казахстан на 2006-2008 роки:

щільність фіксованих телефонних ліній;

щільність абонентів мобільного зв'язку;

рівень цифровізації місцевих мереж телекомунікацій;

відсоток населення, що регулярно використовує Інтернет/ІКТ;

обсяг доходів операторів зв'язку – у % від ВВП;

доходи від послуг телекомунікацій на одного мешканця;

інвестиції у галузь телекомунікацій на одного мешканця. Серед кількісних показників Плану заходів щодо реалізації Програми розвитку

галузі телекомунікацій Республіки Казахстан на 2006-2008 роки, можна відзначити цифровізацію місцевих мереж телекомунікацій, рівень телефонізації сільських населених пунктів, мінімальний час роботи учнів середніх шкіл в мережі Інтернет, мінімальний час роботи студентів вищих і середніх спеціальних учбових закладів в мережі Інтернет, рівень витрат шкіл на роботу в Інтернеті, кількість бібліотек, підключених до мережі Інтернет за рахунок республіканського і місцевих бюджетів. Також необхідно згадати підвищену увагу до розвитку національної мережі широкосмугового доступу до Інтернету.

Моніторинг ІКТ в Республіці Узбекистан Вперше оцінка позиції електронної готовності Узбекистану була виконана

експертами ПРООН ще в 2001 році і, по суті, відображала стан розвитку ІКТ в республіці до початку реалізації широкомасштабних заходів. Потім в 2003 році було проведено дослідження «Моніторинг розвитку ІКТ в Узбекистані» на основі даних

24

Державного комітету статистики, різних міністерств і відомств Республіки Узбекистан, а також результатів соціологічних досліджень. Методологія, використана для проведення моніторингу розвитку ІКТ в 2003 році, ґрунтувалася на розробках Центру міжнародного розвитку при Гарвардському Університеті. Згідно з методологією відслідковуються показники по 24 компонентам, зокрема наявність, швидкість і якість мережевого доступу, використання інформаційних і комунікаційних технологій у сфері освіти, різних інститутів і організацій, економіки, уряду і повсякденного життя, здійснення державної політики щодо ІКТ. Перелічені категорії показників оцінюються за 4-бальною шкалою; 1 бал – найменш розвинена, 4 бали – найбільш розвинена. Методологія була доповнена спеціальним опитуванням, проведеним як серед державних органів управління, так і серед населення.

Моніторинг розвитку ІКТ в Узбекистані здійснювався відповідно до вказаної методології виходячи з оцінки конкретних індикаторів/показників у різних напрямках, таких як інфраструктура телекомунікацій, ефективність державної політики в цій сфері, наявність сприятливого середовища для електронного бізнесу, розвиток людських ресурсів і підготовка кадрів тощо. Всього системою моніторингу в 2003 році було охоплено понад 100 кількісних і якісних індикаторів/показників, згрупованих по 6 – напрямкам і 24 компонентам.

Розробники звіту констатували, що в країні в цілому сформована і відпрацьована методика моніторингу розвитку ІКТ. Також вони підкреслили доцільність продовження моніторингу розвитку ІКТ країни на регулярній основі. Спільним проектом ПРООН і Уряду Республіки Узбекистан «Сприяння Уряду Республіки Узбекистан у формулюванні і впровадженні політики інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку Узбекистану» («Політика ІКТ») підготовлено Огляд розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в Республіці Узбекистан за 2005 рік, який було представлено у березні 2006 року.

25

1.2.3. Порівняльний аналіз стану інформаційного суспільства в Україні та інших країнах

Україна має значний науково-технологічний та людський потенціал для створення на своїй території високорозвиненої інформаційно-комунікаційної інфраструктури і повноцінної інтеграції у глобальне інформаційне суспільство. Промисловий сектор інформаційних технологій (ІТ) в Україні демонструє більш високі темпи зростання порівняно з іншими галузями промисловості. За прогнозами експертів компанії ІDC, така інтенсивність розвитку зберігатиметься ще 3-4 роки (у 2007 році – більше 20%). ПК залишаються основою всього ринку ІТ. У 2007 році їх продажі збільшаться майже на 30%. Відзначимо, що такі високі темпи росту зберігаються за рахунок поки що низького проникнення ПК: серед країн центральної і східної Європи найнижчий рівень проникнення ПК зберігається в Україні і Угорщині (8,8 на 100 мешканців)

Щороку в Україні приблизно удвічі збільшуються обсяги даних, що зберігаються. Ринки програмного забезпечення та ІТ-послуг залишаються слаборозвиненими, але саме вони мають найбільший потенціал. За даними Асоціації ІТ України, в останні роки припинився масовий відтік ІТ-фахівців за кордон, більше того – з’являються прецеденти повернення спеціалістів в Україну. На зовнішніх ринках в середньостроковій перспективі (до 2012 року) можна очікувати збільшення попиту на послуги ІКТ, що потенційно може створити передумови для зростання експорту національного продукту у цій сфері.

Варто сказати, що Україна значно поступається розвиненим країнам за рівнем доступу до мережі Internet: 3,8 млн. активних користувачів у 2003 році, 5,653 млн. - у 2005-му (85 місце за кількістю користувачів Інтернет - 180 на 100 000 населення). За цими показниками Україна займає передостаннє місце в Європі. При цьому виражена регіональна диспропорція у розподілі українських користувачів глобальної мережі. Майже половина користувачів отримують доступ до Інтернет у м. Києві та Київській області. Серед проблем відзначимо також слабкий розвиток вітчизняного сегменту Інтернет - недостатньо україномовних інформаційних ресурсів.

Щоб охарактеризувати рівень розвитку інформаційного суспільства в Україні та порівняти його із ситуацією в інших країнах світу, скористаємося результатами вимірювання Індексу цифрової спроможності (2006 рік), що наведені у звіті Міжнародного союзу електрозв’язку (ранжування від 0 до 1).

Для більш наочного сприйняття дослідники застосували до зазначених даних аналіз на основі класифікаційного дерева, у результаті чого можна виділити дев’ять

26

груп країн відповідно до значення їх індексу цифрової спроможності (див. рис. 1.1). Серед усіх 180 країн, які включено до рейтингу, Україна посідає 93-тє місце й належить до п’ятої групи країн, у яких індекс цифрових можливостей становить від 0.30 до 0.40. Як видно на класифікаційному дереві, разом з Україною до цієї групи потрапили Грузія, Азербайджан, Оман, Таїланд, Ліван, Алжир, Туніс, а також ряд інших країн.

Рис. 1.1. Класифікаційне дерево на основі результатів вимірювання Індексу цифрової спроможності у 180 країнах світу у 2006 р.

27

Найбільшого розвитку інформаційного суспільства, відповідно до результатів вимірювання за цією методологією досягли Великобританія, Швеція, Норвегія, Тайвань. Ці та деякі інші країни увійшли до першої класифікаційної групи, їх індекс становить 0.65 і більше.

Якщо ж поглянути на позицію України у загальноєвропейському вимірі, то вона перебуває у трійці аутсайдерів (див. схему кластерно-спектрального аналізу 1.2). Аналізуючи причини такої низької позиції у рейтингу, можна помітити, що особливо негативною для України є оцінка індикаторів, які належать до складової Індексу під назвою “Використання” (Частка осіб, які користуються Інтернет; Відношення користувачів широкосмугового доступу до загальної кількості; Відношення користувачів мобільної широкосмугової мережі до загальної кількості).

Рис. 1.2. Схема кластерно-спектрального аналізу на основі результатів вимірювання Індексу

цифрової спроможності у Європейському регіоні

Ще одним міжнародним індексом, який дозволяє порівняти Україну з іншими країнами за рівнем розвитку інформаційного суспільства є індекс е-готовності (The e-readiness rankings), який щороку визначається для 68 країн за 36 індикаторами

28

(ранжування від 1 до 10). Кластерно-спектральний аналіз дозволив згрупувати різні країни світу відповідно до динаміки індексу е-готовності протягом 2004-2006 років (див. рис. 1.3). Як видно зі схеми, протягом останніх років Україна конкурує з Нігерією за 60-е місце у цьому рейтингу, причому у 2006 році остання випереджає Україну на декілька сотих.

Рис. 1.3. Схема кластерно-спектрального аналізу на основі результатів вимірювання

Індексу е-готовності у 68 країнах за 2004 - 2006 роки

29

Під час аналізу результатів вимірювань різноманітних міжнародних індексів, що визначаються за різними методиками, дослідниками було сформульовано припущення про наявність значної кореляційної залежності між значеннями цих індексів. Таке припущення було підтверджено результатами побудови регресійної моделі, яка демонструє чітку залежність між Індексом е-готовності та Індексом цифрової спроможності (див. рис. 1.4). Кольорові позначки згруповані вздовж лінії залежності характеризують зміну позиції країн в рейтингу залежно від методики розрахунку першого чи другого індексу. Очевидно, що така зміна є незначною.

Рис. 1.4. Регресійна модель взаємозалежності Індексів е-готовності

та цифрової спроможності

Ще одна підтверджена гіпотеза полягає у тому що рівень розвитку інформаційного суспільства передусім залежить від пріоритетності розвитку ІКТ в економічній політиці тієї чи іншої країни. Кількісно цей показник можна представити як обсяг витрат на ІКТ у % до ВВП. Тому було взято рейтинг країн за цим показником і порівняно із рейтингом е-готовності (див. рис. 1.5). Регресійна модель демонструє досить чітку залежність: чим більший відсоток ВВП, спрямований на ІКТ, тим вища е-готовність країни.

Рис. 1.5. Регресійна модель взаємозалежності Індексу е-готовності

та % ВВП, спрямованого на ІКТ

30

Згідно з даними звіту “Цифрова Планета 2006” (Digital Planet 2006), опублікованого Альянсом Світових Інформаційних Технологій і Сервісів (WITSA), серед країн* Західної, Східної Європи Україна перебуває на останньому місці за показником ВВП на душу населення і на передостанньому за показником витрат на ІКТ на душу населення (перед Болгарією) – 141 дол. США (див. рис. 1.6). При цьому, основні кошти спрямовуються на розвиток мереж і зв’язку. Зазначимо, що наші сусіди витрачають на ІКТ помітно більше: Росія – 192 дол. США, Румунія – 164 дол. США, Польща - 328 дол. США на душу населення.

Рис. 1.6. Схема кластерно-спектрального аналізу, що характеризує витрати на ІКТ (дол.. США) та їх структуру в Україні, країнах Європи, Росії, Японії та США

* Для порівняння також були використані значення показників для Японії і США, середні значення по світу, Східній і Західній Європі.

Апаратне забезпечення Програмне забезпечення Послуги ІКТ Мережі та зв’язок

Структура витрат на ІКТ на душу населення

Витрати на ІКТ на душу населення

ВВП на душу населення

31

Рушійною силою розвитку інформаційного суспільства є економіка, спрямована на використання інформаційно-комунікаційних технологій. Використовуючи дані звіту “Цифрова Планета 2006” було побудовано схему кластерно-спектрального аналізу відповідно до витрат на ІКТ, що припадають на одного зайнятого* в основних галузях економіки різних країн (див. рис. 1.7). Як видно зі схеми, в Україні найбільше витрачають на ІКТ у галузях обробної промисловості. Зазначимо, що на відміну від загальносвітової практики, в Україні досить низьким є обсяг витрат на ІКТ у сфері фінансів

Рис. 1.7. Схема кластерно-спектрального аналізу, що характеризує витрати на ІКТ в окремих галузях економіка (дол. США на одного зайнятого у відповідній галузі)

в Україні, країнах Європи, СНД, Японії та США

* За виключенням показника витрат на ІКТ для Населення (споживачів), який розраховано на душу населення.

32

1.3. Соціально-економічні чинники, що впливають на значення індикаторів розвитку інформаційного суспільства

Передусім розглянемо взаємозалежність розвитку ІКТ та показників соціально-

економічного розвитку у глобальному масштабі. Методологічною основою для такого аналізу став розрахунок кореляційної залежності між Індексом цифрової спроможності, основними його складовими та значеннями міжнародних індексів та рейтингів соціально-економічного розвитку (понад 20 показників), що були відібрані дослідниками із доступних джерел (див. рис. 1.8). У матриці були залишені лише ті індекси і показники, що виявили найбільшу статистичну значущість.

Рис. 1.8. Кореляційна матриця залежності Індекса цифрової спроможності та його складових від окремих показників, що характеризують соціально-економічну ситуацію в країнах

(коефіцієнт кореляції Пірсона)

Передусім зазначимо, що виявлена досить значна обернена статистична залежність індикаторів розвитку інформаційного суспільства від показників, що характеризують бізнес-клімат у країнах, зокрема чим більше бар’єрів для того, щоб розпочати або ліквідувати бізнес, а також бар’єрів у системі ліцензування, тим

33

нижчим буде значення Індексу цифрової спроможності для даної країни. Крім того, такою, що не викликає жодних сумнівів слід вважати підтверджену у глобальному масштабі залежність розвитку інформаційного суспільства від головних показників економічного розвитку країни, таких як ВВП на душу населення та рівень доходу (для побудови матриці був використаний показник “частка бідного населення”).

Треба констатувати, що у більшості країн Заходу розвиток інформаційного суспільства набув досить високого рівня – уряди цих країн поклали ІКТ в основу соціально-економічного розвитку а їх системи моніторингу відслідковують вплив ІКТ на значення соціально-економічних показників. Про це яскраво свідчить останній звіт Міжнародного союзу електрозв’язку “World Telecomunication/ICT Development Report 2006. Measuring ICT for social and economic development”, у якому досліджено саме вплив ІКТ на соціально-економічний розвиток. В Україні ж та її регіонах, де мова йде про початкову стадію переходу до інформаційного суспільства, передусім – розбудову інфраструктури ІКТ та забезпечення доступу, об’єктивно виникає потреба у вивченні зворотної залежності – визначенні чинників, які впливають на значення індикаторів розвитку інформаційного суспільства.

Прикладом такої залежності може слугувати регресійна модель, розрахована на показниках національної статистики, що демонструє зростаючу лінію залежності доходів від послуг зв’язку від рівня середньомісячної заробітної плати у регіоні (див. рис. 1.9). Варто зазначити, що подібні моделі та залежності можна буде прослідковувати після введення національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства у дію. Інакше кажучи, лише наявність результатів аналізу індикаторів ІКТ, визначення диспропорцій у регіонах та окремих напрямках дасть можливість поглиблювати аналіз шляхом включення до системи показників соціально-економічного розвитку.

Рис. 1.9. Регресійна модель взаємозалежності середньомісячної заробітної плати

та доходів від послуг зв’язку