День пам'яті

КлятваКлятва

ИИ тата, , чточто сегоднясегодня прощаетсяпрощается сс милыммилым,,--

ПустьПусть больболь своюсвою вв силусилу онаона переплавитпереплавит..

МыМы детямдетям клянемсяклянемся, , клянемсяклянемся могиламмогилам, ,

ЧтоЧто наснас покоритьсяпокориться никтоникто нене заставитзаставит! !

ИюльИюль 1941 1941 гг

На всіх фронтах Великої Вітчизняної - від Баренцевогодо Чорного морів, від Бреста до Командорів, Курил і Порт-Артура - пліч-о-пліч з представниками інших народів тоді багатонаціонального Союзу відважно билися з ворогом понад 12 тисяч наших земляків

Мужністю і відвагою відзначилися в боях з ворогом солдати Великої Вітчизняної війни - наші земляки. За мужність і відвагу, виявлені у боях на землі, на небі і на морі, орденами і медалями Радянського Союзу відзначено понад 10 тисяч наших земляків-воїнів Великої Вітчизняної війни.

Лукашенко Олександр Євграфович(1922 р., с. Глушково, Курська обл.. – 12.05.1989 р.,

м. Новоукраїнка) Ветеран війни і праці, учасник партизанського

руху в роки ВВВ. Кавалер орденів Червоного Прапора,

Вітчизняної війни І та ІІ ст., «Знак Пошани»,«Партизанський Хрест» (Польща), та ін. 1964 –1973 рр. – директор Новоукраїнськогоцукрозаводу.

Заступник голови колгоспу «Росія», пізніше –заступник голови правління Новоукраїнськогоміжколгоспбуду.

Після виходу на пенсію (1983 р.) – старшийінженер з т/б Новоукраїнської ПМК-5,юрисконсульт та начальник штабу ЦОНовоукраїнського цукрозаводу.

Мірошниченко Олександр Якович

(1924 р., с. Веселий кут, Знам’янский р-н, Кіровоградська обл. – 2006 р., м. Новоукраїнка)

• Кавалер двох орденів Слави, двох медалей «За Відвагу» та ін.

• Командир взводу окремої 75-ї розвідувальної роти 6-ї Орловської стрілецької дивізії.

• У повоєнні роки працював директором Новоукраїнського цегельного заводу та на інших керівних посадах.

• На власні кошти спорудив 6 обелісків на честь бойових друзів.

Одиниця Василь Данилович(1921 р.,с. Ганнівка, Саратовська обл. – 11.01.2006

р., м. Новоукраїнка) Почесний громадянин м. Новоукраїнка (2009).

Кавалер орденів Вітчизняної війни І і ІІ ст.,трьох орденів Червоної Зірки та ін.

На фронт потрапляє у 240-й Гвардійськийтанковий полк.

Брав участь у битві на Курській дузі. У складі 2-го Українського фронту громив

ворога у Корсунь-Шевченківському котлі.Визволяв міста Кіровоград та Новоукраїнку

Після закінчення Великої Вітчизняної війнипрацював у м. Новоукраїнка на цегельному, азгодом – на цукровому заводі (до виходу напенсію)

Кофман Борис Мойсейович

(13.10.1919 р., м. Новоукраїнка – 06.09.2011 р., м. Хайфа, Ізраїль)

Почесний громадянин м. Новоукраїнка(2011р.).

Кавалер орденів Трудового ЧервоногоПрапора, Вітчизняної війни І ст. та ін.Заслужений учитель України.

Інвалід Великої Вітчизняної війни, ветеранпраці.

Закінчивши у 1944 р. фізико-математичнийфакультет Одеського університету (звідзнакою), протягом 50 років (1944-1994р.) був директором Новоукраїнської СШ№ 6 – найбільшої у районі

Чернега Василь Якимович(03.04.1926 р., с. Нечаївка, Компаніївський р-н,

Кіровоградська обл. – 21.12.2005 р., м. Новоукраїнка)

Учасник Великої Вітчизняної війни. Кавалерорденів Слави ІІІ ст., Великої Вітчизняної війни ІІст., «За мужність» та ін..

Талановитий педагог, досвідчений наставник таорганізатор.

Після служби у Збройних силах СРСР (1944 –1950 рр.) працював у Кіровограді інструкторомінженерної підготовки ДТСААФ.

Працював учителем історії та директоромНовоукраїнської СШ № 4, яку очолювавпротягом 26 років (1963 – 1989 рр.).

Іліца Олександр Миколайович

(1919 р., хутір Схід Сотницько-балківської с/р, Новоукраїнський р-н – 12.12.1985 р., м. Новоукраїнка)

Ветеран Великої Вітчизняної війни та праці. Кавалер орденів Леніна, Жовтневої революції,

Вітчизняної війни ІІ ст., «Знак пошани» та ін. Неодноразово обирався депутатом районної ради.

Трудову діяльність розпочав у 1937 р. в колгоспі,згодом – на Новоукраїнській залізничній станції.

В 1939 р. призваний до Радянської армії. 3 травня 1946 р. секретарем райкому комсомолу, а з

1948 р. – заступником директора по політчастиніМалопомічнянської МТС.

Протягом 1963-1978 рр. – голова правлінняНовоукраїнського колгоспу «Дружба».

Після виходу в 1979 р. на пенсію і до останніх днівсвого життя був директором підприємства повідгодівлі ВРХ.

Бабенко Василь Васильович

(02.12.1919, с. Тернова Балка, Компаніївський р-н, Кіровоградська обл. – 25.05.2002 р., м. Новоукраїнка)

Почесний громадянин м. Новоукраїнка (2012 р.).Кавалер орденів Олександра Невського, ЧервоноїЗірки, Вітчизняної війни, Трудового ЧервоногоПрапора, «Знак пошани» та ін.

З 1939 року курсант Горьківського артилерійськоговійськового училища.

Беручи участь у бойових діях, наприкінці 1944 р.був тяжко поранений.

Протягом 34 років (1951-1985 рр.), аж до виходу напенсію, був незмінним керівникомНовоукраїнського колгоспу «Росія» - одного знайкращих господарств області.

У березні 1944 року пішли на фронт ідівчата з Новоукраїнки – Г. А. Скуртова, В. І,Стратонова, Н. О. Бурова, Т.В. Полякова,Л.К.Козакова, Н.К.Малишева. Післязакінчення короткотермінових курсів вОдесі вони влилися у діючу армію 2-гоУкраїнського фронту

Згадаємо наших земляків, якіпіднялись на вершинубезсмертної слави і доблесті -стали Героями РадянськогоСоюзу. Ось вони, ці славніімена:

ТКАЧЕНКО Володимир Матвійович(2.01.1903, с. Помічна,

Генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу (1945). У 1920 р.

На фронті з серпня 1942 р. Блискуче здійснив інженерні операції під

час форсування Вісли 1 серпня 1944 р. Після війни - начальник штабу і заступник

начальника цивільної оборони Української PCP.

Відзначений двома орденами Леніна, п'ятьма орденами Червоного Прапора,

орденом Суворова II ступеня, хрестом Грюнвальда (ПНР).

КУВІКА Іван Іванович (21.05.1919, с. Рівнe)

Закінчив полкову школу, Архангельськевійськове інженерне училище (1941) таВищу офіцерську інженерно-мінну школу(1945). На фронті - з серпня 1941 р. Воювавна Брянському і Центральному фронтах.Тільки в серпні-жовтні 1943 р. під йогокерівництвом на 700-кілометровому шляхуполку виявлено і знешкоджено чотиримінних поля, розміновано понад 100кілометрів шосейних доріг, сотні будинків.28-29 вересня 1943 р. відзначився під часфорсування Дніпра в Брагинському районіПоліської області, де керував наведеннямпереправи. Герой Радянського Союзу

(1944).

ФІЛІПЕНКО Леонід Миколайович(5.03.1914, с. Варварівка)

Герой Радянського Союзу (1945). У лавах Червоної Армії з 15 вересня 1936 р. Учасник радянсько-фінської війни. На фронті з червня 1941 р. Тричі поранений:під Сталінградом, Орлом,

Гомелем.Особливо відзначився в січні-лютому 1945 ру боях у Східній Пруссії, де його батальйон середперших форсував річку Пасарге. Батальйон знищивблизько ста гітлерівців, 11 станкових і 18 ручнихкулеметів, протитанкову гармату, чотири міномети.

З 1960 р. - підполковник запасу. Жив у Вітебську.Відзначений орденом Леніна, трьомаорденами Вітчизняної війни І ступеня,

Червоного Прапора,Червоної Зірки, медалями.

РІЗНИЧЕНКО Семен Федорович (1911, с. Новомиколаївка)

• Герой Радянського Союзу (1945, посмертно).• У лавах Червоної Армії з 1933 р.• Учасник боїв на озері Хасан.• На фронті - з перших днів війни.• Пройшов воєнними дорогами від стін Сталінграда до

Дунаю.• 5 грудня 1944 р. його полк одним з перших форсував

Дунай і оволодів залізничним вузлом Баракча, щовідкривав шлях на Будапешт.

• Під час бою був смертельно пораненийосколком снаряда.

• Похований на меморіальному кладовищів столиці Молдови.

• Відзначений орденами Леніна, ЧервоногоПрапора, Кутузова III ступеня, медалями

ТАРАСЕНКО Іван Іванович(27.09.1923, с. Іванівка)

Герой Радянського Союзу (1943,посмертно). У лавах Червоної Армії з 1942 р. У січні 1943 р. відзначився в бою під час

звільнення селища Красновка Ростовської області.

Біля перону станції Красновка споруджено пам'ятник тринадцятьом Героям.

Його іменем названо вулицю та міське професійно-технічне училище № 42 в

м. Картали Челябінської області(РОСІЯ)

КОЛІСНИЧЕНКО Василь Єфремович(4.04.1915, с. Кропивницьке)

• Льотчик. Молодший лейтенант. Здійснив 93 бойових вильоти.

• 1 липня 1942 року таранним ударом збив над Воронежем ворожий літак. При цьому одержав сильні опіки, був поранений у ноги.

• Помер у госпіталі. • Звання Героя удостоєний 14 лютого

1943 року посмертно.

ЧОРНОМОРЕЦЬ Володимир Данилович (1924, с. Караказелівка)

Герой Радянського Союзу (1944, посмертно) На фронт пішов добровольцем Учасник боїв за Курськ, Орел Винятковий героїзм виявив під час визволення

Брагинського району Поліської області в Білорусії У ніч на 29 жовтня 1943 р. разом із взводом

автоматників одним із перших переправився черезДніпро в районі селища Любеча на Чернігівщині йдістався ворожої траншеї

Протягом двох діб відбивали контратаки гітлерівців Особисто знищив 35 фашистів Загинув у бою Нагороджений орденом Леніна,

медаллю «За відвагу»

БАЙБАРЕНКО Григорій Миколайович(3.05.1919, с. Ганнівка)

• Воював у складі інженерних військ• У лавах Червоної Армії з 1939 р• Старший сержант, командир відділення. • Герой Радянського Союзу (1943)• Під бомбуванням і артобстрілом

противника за короткий час навів переправу через Дніпро, чим забезпечив просування наших підрозділів

• Після війни працював у Ворошиловграді (нині Луганську)

Алєксєєв Георгій Олександрович(1917, с. Костянтинівка)

Капітан, Герой Радянського Союзу (1942). На фронті - з перших днів війни. Командував ланкою 50-ї авіадивізії. Воював на Північному Кавказі та Кубані. Виявляв особливу винахідливість, виконуючи

накази командування при вильотах на бомбардування зосереджень фашистів у районах Армавіра, Тихорецької, міст Донбасу. Тільки в одному бою його ланка в Армавірі знищила майже 70 літаків, три зенітні батареї, багато іншої

бойової техніки і живої сили противника.

Загинув у бою.

ІЩЕНКО Іван Митрофанович (20.05.1912, с. Новоподимка)

Учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Працював вантажником на станції Каспій, звідки в 1941 р. призваний в армію.

Як командир відділення автоматників сержант прославився під час визволення Білорусії.

Зі своїми солдатами він замкнув кільце оточення значного угруповання противника, перерізав дорогу Вітебськ-Бешенковичі, де було знищено близько 400 ворожих автомашин.

Після війни жив в Уфі.