Тема. Василь Стефаник. Життя і творчість.

(1871-1926)

Епіграф: Його новели – як найкращі народні пісні, у яких немає риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе,

просте, не підфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії. І.Франко

В. С. Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) у заможній селянській родині.

Батько письменника - Семен Стефаник

(1846-1920)

Рід Стефаників — за переказами — походить із Наддніпрянщини. Василеві батьки, Семен і Оксана, були заможними селянами. Дитинство хлопця минуло в атмосфері прадавніх традицій і звичаїв Покуття.

Будинок, у якому народився Василь Стефаник.

Мальовниче село Русів.

В’їзд в село Русів Літературно-меморіальний музей Василя Стефаника

Школа у Снятині, де навчався Василь Стефаник.

Школа села Русів, в якій навчався Василь Стефаник.

У 1883 році батько повіз Василя Стефаника до Коломиї в гімназію. Навчання в гімназії було відірваним від живого життя, схоластичним, пустим і нудним. Тут йому також треба було пройти через пекло другосортності, принижень, знущань.

В Коломийській гімназії Василь Стефаник знайомиться з Марком Черемшиною, Лесем Мартовичем, яких пізніше назвуть “Покутською трійцею”.

Першою публікацією В. Стефаника стала стаття в журналі «Народ» — «Жолудки наших робітних людей і читальні», підписана псевдонімом Василь Семенів. Погляди коломийських гімназистів перелякали місцеву владу. Леся Мартовича виключили з гімназії, а дещо пізніше ще двадцятьох, між якими й Стефаника. Продовжувати навчання Василь поїхав у Дрогобицькій гімназії.

1890 рік - навчається на медичному факультеті Ягеллонського університету в м.Кракові. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова.

Будинок у Кракові, в якому на третьому поверсі жив Василь Стефаник.

Перша збірка новел – "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899 р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська.

У творчості Василя Стефаника було два періоди: перший припадає на 1897-1900, а

другий - на 1916-1933 рр.

1903 Стефаник поїхав у Полтаву на відкриття пам'ятника І. Котляревському і зустрівся там з Лесею Українкою, О. Пчілкою, М. Коцюбинським, М. Старицьким, Г. Хоткевичем та іншими, вони привітали його як одного з видатних діячів української літератури.

1908-1918 – посол австрійського парламенту, перерва у творчості, тяжкі враження від

Першої світової війни.

Тематичні рамки прози Василя Стефаника:

•австроцісарська рекрутчина і її трагічні наслідки;• еміграція трударів за океан;• швидке зубожіння і пролетаризація широких мас, породжувані крайньою бідністю; •трагедія селян під час війни; •тема національної ідеї та ін.

Першою любов'ю Василя Стефаника була Євгенія Бачинська, сестра його товариша Лева Бачинського. Туберкульоз знищив її. 26 січня 1904 року він одружився з Ольгою Гаморак, надзвичайно розумною, делікатною і мужньою дівчиною. Її батько цінував творчість зятя. І після прочитання «Синьої книжечки» сказав: «Не пиши так, бо вмреш». Сімейне щастя Стефаника тривало всього 10 років, 4 лютого 1914 року Ольга померла, залишивши Василеві трьох малих синів.

Але була в житті Стефаника ще одна любов – Ольга Кобилянська. Гостюючи в Белелуї в родичів, Ольга подарувала Стефаникові квітку білої лілії. Письменник намагався якнайдовше зберегти її тендітний цвіт: "Ваша лілія тепер моя. Я її гірко ніс (з Белелуї до Русова – три кілометри). Дорогою я боявся, аби не спеклася в моїх руках. У лісі я її купав в керничці, як малу дитину".

Довідавшись, що уряд УРСР позбавив Стефаника персональної пенсії, митрополит Андрій Шептицький назначив йому точно таку ж пенсію від Української уніатської церкви. Письменник попросив касира зі святоюрської каси, де він повинен був одержувати гроші, видати назначену суму дрібними монетами, що й було виконано. З великою торбою мідяків у руках вийшов Стефаник на майдан, де завжди сиділо багато жебраків, і жменями насипав їм у шапки монети… Він роздав свою пенсію, всю, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за упокій душ невинно убієнних жертв голодомору в Україні 1933 року…

Василь Стефаник - творець психологічної новели; сюжети побудовані не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань; у творах немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять, роздумують самі персонажі; твори побудовані на монологах та діалогах; кожне слово у новелах звучало, як згусток людського болю, повноголосо; твори глибоколіричні (хоча ліричність прихована), що порівнює їх із народною піснею.

Новаторство Стефаника:

Особливості стилю В. Стефаника:

тематика переважно з життя покутського селянства;

лаконізм; глибокий психологізм; особлива увага до деталей; образи, що часто переростають у символи; досконала композиція твору; своєрідність трагічного оптимізму; покутський діалект.

Палке серце Василя Стефаника перестало битися 7 грудня 1936 року. Похований

письменник у рідному селі Русові.

Родинна могила Стефаників у селі Русові.

Робочий кабінет Василя Стефаника.

Пам’ятник у Івано-Франківську

Пам’ятник у Львові

Вшанування пам’яті Василя.

Асоціативний портрет Василя Стефаника.

селянин з діда-прадіда;мужик;інтелігент;сільський філософ;вразлива і сильна душа;величезне любляче серце;талант, яким би пишалася найбільш розвинута нація;новеліст світового рівня.

Василь Стефаник