ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ ІМ. В. ГНАРОВСЬКОЇ

М. ВІЛЬНЯНСЬКА

ВІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПО РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ

ДІТЬМИ ТА ДІТЬМИ З

ДЕВІАНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

Вільнянськ

2012

2

ЗМІСТ

1 Талант і творчість на першу парту………………………………………3

1.1 Плекаймо обдарованість…………...…………………………………….3

1.2 Визначення обдарованості……………………………………………….5

1.3 Організація роботи з обдарованими дітьми…………………………...14

1.4 Творчому учню – творчого вчителя……………………………………14

2. Організація роботи з дітьми з девіантною поведінкою………...……..18

3

1 Талант і творчість на першу парту

1.1Плекаймо обдарованість

Люди відрізняються один від одного своїми здібностями. Природні

здібності людини можна порівняти з глибокою криницею, у якій на різній

глибині лежать різні здібності: одні вище, ближче до поверхні, вони легше

виявляються, інші глибше або зовсім глибоко. Щоб вони виявилися,

необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і чимало зусиль самої людини.

Учені з різних країн працюють над проблемою обдарованості. Біологи

намагаються виділити ген геніальності, психологи та соціологи винаходять

тисячі тестів для визначення яскравих здібностей дітей.

І все-таки поки що залишається таємницею відповідь на запитання:

чому одній людині вдається багато, а інша стає аутсайдером.

Проблема обдарованості дітей надзвичайно актуальна. Здібні,

талановиті люди в будь-якому суспільстві є його «локомотивом». їхніми

інтелектуальними зусиллями забезпечується прогрес суспільства, плодами

якого користуються всі. За даними М. Карне, у шкільному віці виявляється

3-5% обдарованих дітей, хоча, зрозуміло, їх від природи більше, але їхні

здібності згасають від неправильного навчання й виховання.

Проблема в тому, що обдаровані діти вже від народження завдають

багато клопоту дорослим. Природна допитливість обдарованих дітей є

причиною безлічі запитань, якими вони «замучують» дорослих. Особливо

складно з ними в школі. У початковій ланці освіти, як правило, їх всіляко

намагаються зрівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт слухняного

та розумного учня. Ось чому так часто ті, кого в ранньому дитинстві

вважали «вундеркіндом», з віком стають звичайними прагматичними

людьми, які нічого оригінального не створюють.

4

У процесі реформування школи ситуація змінюється на краще:

відкриваються навчальні заклади нового типу, першочерговим завданням

яких є створення належних умов для саморозвитку особистості, розвитку її

природних здібностей, творчого потенціалу.

Кожна обдарована дитина це індивідуальність, яка потребує осо-

бливого підходу та підтримки.

Схема 1 – Ланцюжок методів плекання обдарованої дитини

1.2Визначення обдарованості

4. Заохочення до

самостійної діяльності

5. Заохочення до спільної діяльності

6. Допомога в самоосвіті

7. Співпраця з вихованцем

1. Свобода віибору

2. Допомога

та підтримка

3. Створення

ситуації успіху

ОБДАРОВАНА ДИТИНА

5

Визначення обдарованості надзвичайно важливе: від цього

залежить, яких дітей і на підставі яких критеріїв школа відбиратиме в

спеціалізовані класи та як їх навчатиме. Від розуміння суті

обдарованості залежить, на які особливості своїх учнів учитель

звертатиме увагу, намагаючись зрозуміти, обдаровані вони чи ні. Від

цього залежить і вибір методик, якими психологи користуватимуться,

щоб підтвердити припущення про обдарованість дитини.

Обдарованість це сукупність здібностей, які дозволяють

індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах

діяльності.

Здібності це можливості людини до виконання діяльності. У якій

би формі ми не визначали здібності, у центрі уваги завжди буде саме

діяльність. Великі можливості до виконання діяльності це й великі

здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього,

свідчить про обдарованість. Чим більша відмінність цього рівня від

середніх здібностей, тим вища обдарованість. Є спеціальні статистичні

критерії визначення такої відмінності.

Задатки та їх розвиток. Здібностей від природи не буває й не може

бути. Від природи існують тільки задатки, тобто анатомо-фізіологічні

передумови до розвитку здібностей. Це й певна швидкість психічних

процесів, і певні особливості розвитку окремих зон мозку тощо. Якими б

не були природні задатки, ніяких здібностей не буде, якщо їх не

розвивати.

Більше того, надзвичайно важливе значення має період дитинства,

у якому задатки починають розвиватися. Період, найбільш сприятливий

для розвитку певних здібностей, називається сензитивним. Якщо в цей

період здібності з якихось причин не розвиватимуться, то дитина не

зможе в подальшому житті повною мірою реалізувати свої потенційні

6

можливості.

Задатки в різних дітей, звичайно, різні, тому й постає одне з

найпроблемніших питань теорії та практики розвитку здібностей: у якій

мірі обдарованість є вродженою, а якою мірою її можна розвинути. Цими

проблемами займається спеціальна наука психогенетика. Один з

основних методів, який використовується цією наукою, так званий

«близнюковий метод»: про роль середовища та спадковості судять за

розвитком близнюків з однаковою (одноклітинні близнюки) і різною

спадковістю (різноклітинні близнюки). Коли йдеться про виняткові

здібності, роль спадковості особливо помітна.

Не менш як 50% внеску в розвиток здібностей припадає на вплив

середовища. Це означає, що розвиток обдарованості дитини значною

мірою залежить від батьків, школи, учителів.

Задатки за своєю природою суперечливі. З одного боку, вони

специфічні, тобто в дитини існує спадкова схильність до тієї чи іншої

діяльності (наприклад, від спадковості значною мірою залежатиме,

наскільки яскраво вираженими будуть здібності дитини до точних чи

гуманітарних наук). З іншого боку, задатки різнобічні: у чому саме

проявиться обдарованість дитини, переважно залежатиме від конкретних

особливостей її виховання (якщо художньо обдаровану дитину

виховують у родині музиканта, існує велика ймовірність того, що вона

стане музикантом).

Спостереження за обдарованими дітьми свідчать про те, що

найістотнішу роль у розвитку цих дітей відіграє людина, яка спеціально

займається з дитиною, ураховує її індивідуальні особливості й

користується в неї авторитетом. Це може бути один із батьків, учитель

або будь-яка інша людина, яка в потрібний момент впливає на розвиток

обдарованості дитини.

Є ще один підхід до визначення обдарованості. Як уважає багато

вчених, обдарованість характеризується наявністю більш досконалих

7

способів діяльності. Ці способи мають досить узагальнений характер,

тому їх можна застосовувати до найрізноманітніших сфер життя.

Оскільки обдаровані діти володіють більш ефективними способами

діяльності, то саме вони можуть мати більш високі досягнення, ніж учні

із середніми здібностями.

Існує думка, що для розвитку здібностей визначальною є відповідна

діяльність. Ні, не будь-яка, нехай навіть найкорисніша, методично

бездоганно вибудувана діяльність розвиває здібності дитини. Деякі

батьки й учителі вважають, що для розвитку здібностей дитини достатньо

займатися з нею за будь-якою «правильною» методикою. На превеликий

жаль, це не так. Сама собою діяльність не розвиває здібностей. Можна

годинами займатися певним навчальним предметом, однак будуть

засвоюватися певні знання, формуватимуться вміння, навички, але

здібності не розвиватимуться, значних успіхів дитина не досягатиме.

З обдарованими дітьми повинні працювати спеціально підготовлені

педагоги, психологи, які володіють сучасними методиками визначення й

розвитку обдарованості. Педагоги повинні розуміти, що обдаровані діти

потребують особливої уваги, індивідуального підходу, копіткого

плекання їхнього таланту. Тільки за такого ставлення обдаровані учні

зможуть стати інтелектуальною елітою країни, реалізувати свій творчий

потенціал.

Для визначення обдарованості дітей педагогам необхідно знати

види спеціальних здібностей.

Класифікація спеціальних здібностей на підставі багатовимірної концепції

особистості, розроблена В. Моргуном

1. Здібності орієнтуватись у просторі й часі:

ретроспективні (консерватизм);

8

кон’юктурні (кмітливість);

перспективність (передбачливість).

2. Здібності до потреб і вольових (естетичних) переживань:

песимістичні (критичність);

амбівалентність (урівноваженість);

оптимістичність (життєрадісність).

3. Здібності до змісту (профілів, видів) діяльності:

трудові (ділові);

комунікативні;

самодіяльні (особистісні).

4. Здібності до рівнів оволодіння людською діяльністю:

навчальні (адаптивні);

відтворювальні (виконавчі);

творчі (інноваційні).

5. Здібності до форм реалізації людської діяльності:

моторні (рухові);

перцептивні (зосередженість);

мовленнєво-розумові (розумові).

Іноді, маючи хибну уяву про рівень обдарованості учня, учитель

розглядає інтелект як те, що дорівнює результатам тільки навчання.

Вчителі повинні прагнути до визначення навчальних результатів учня як

головного критерію в його педагогічній характеристиці, тобто йдеться

про наслідки, а не причини. Тому в педагогічному колективі повинна

приділятись особлива увага саме цим питанням.

Таблиця 1 – Визначення зразкових, здібних та обдарованих учнів

9

Зразкові учні Здібні учні Обдаровані особистості

1 2 3

Знають відповіді на запитання, тому мало запитують під час вивчення нового матеріалу

На цікавих уроках виявляють активний інтерес, інші предмети знають і працюють

Завжди проявляють активність у здобуванні знань, багато запитують під час вивчення нового матеріалу

Старанно працюють. Виявляють активність і наполегливість у засвоєнні знань

Цікавляться всім новим. Виявляють потяг до окремих дисциплін

Допитливі. Активно шукають нове в школі та в повсякденному житті

Знають світоглядні ідеї. Орієнтуються в них

Орієнтуються в наукових відкриттях. Завжди мають їх оригінальні тлумачення та власні ідеї. Можуть «сісти на свого коника», але не йдуть далі від ідей

Несподівані погляди на висновки. Мають «дикі ідеї», інколи нереальні плани. Сперечаються завжди із загальноприйнятими думками. Обґрунтовують свою точку зору

Наполегливо працюють. Старанно виконують завдання

Проявляють активність на уроках, особливо на цікавих для них

Працюють залежно від настрою. Багато дискутують. Обстоюючи свою позицію, здатні до генералізації та деталізації

Слухають уважно. Навчальна робота не викликає активного протесту. Потребують кількох повторень

Слухають зацікавлено Виявляють гаряче сприймання нового. Чутливі до змін та характеру знань

Цікаве-запам'ятовують одразу. Над іншим доводиться працювати

Розуміють та охоплюють матеріал одразу (рос. «на лету»)

Вчаться відповідально. Звикли до навантаження

Вчаться зацікавлено Чого не торкнися, вони вже знають. І коли тільки вони все це бачили?

Усвідомлюють свою мету. Мають розвинену волю та довільну увагу. Можуть виконувати те, чого навіть не бажають

Знають те, що хочуть знати. Працюють із захопленням. Керуються свідомістю, а не волею

Цікавляться всім. Нестійка увага. Інколи слабка воля, але високі амбіції, які є рушієм діяльності

Можуть зрозуміти ідею, користуватися нею в навчальній діяльності

Вільно орієнтуються в ідеях. Можуть створювати нові ідеї

Маніпулюють ідеями для самоствердження. «Конструюють абстракції». Здібні до геніальних думок

Продовження таблиці 1

10

1 2 3

Проводять час з однолітками

Вільно почуваються в будь-яких колективах

Більше до вподоби спілкування з дорослими

Розуміють значення інформації, сприймають її об'єктивно

Збирають інформацію та засвоюють її після сформованого умовиводу

Пропускають інформацію через внутрішнє усвідомлення. Роблять ставку на умовиводи

Працьовиті, постійно виконують домашні завдання

Уміють працювати. Не люблять витрачати багато часу на виконання завдань, які їх не цікавлять

Багато знають. Створюють нове, інколи «прожекти». Накопичують знання. Не дуже наполегливі у виконанні домашніх завдань. Вимагають від учителя професійної компетенції

Копіюють засвоєні знання. Намагаються запроваджувати їх у житті

Спираються на знання, шукають нові шляхи розв'язання проблем

Живуть новим!

Люблять школу Школа не викликає негативного ставлення. Переважно озираються на особисте ставлення до викладачів та учнів

Люблять пізнання та активність. Використовують їх для самовияву

Слухняні Доброзичливі Егоцентричні. Домагаються реалізації своїх ідей •

Запам'ятовують інформацію

Користуються інформацією Перетворюють інформацію, трансформують її через себе

Вирішують завдання, спираючись на пам'ять

Орієнтуються на розуміння проблеми

Добре працює розум. Роблять умовиводи. Знаходять узагальнення

Люблять послідовність, переважно у викладанні матеріалу

Віддають перевагу динамічному, різноманітному, цікавому викладу матеріалу

Із задоволенням беруться за розв'язування складних питань

Готові до дії, реакції та відповіді

Активно сприймають життя та світ такими, якими вони є

Уважно придивляються до життя й усе помічають. Якщо гостро реагують, то перебільшують. «Перетворювачі світу»

Задоволені своїми успіхами в навчанні. Працюють «на оцінку»

Оцінка не головне, але намагаються добре вчитися, тобто бути «не гіршими за інших»

Критичні до себе та інших. Не зважають на оцінку вчителя, якщо вважають свою точку зору правильною

Такі особливості учнів, як розвинутий інтелект, високий рівень

творчих можливостей та активна пізнавальна потреба, дають право

стверджувати, що серед них є діти, яких можна назвати обдарованими.

До групи обдарованих дітей можна віднести учнів початкової

11

школи, які мають:

вищі порівняно з іншими дітьми-однолітками інтелектуальні

здібності до сприймання навчального матеріалу, творчі

можливості та їх прояви;

домінуючу активну пізнавальну потребу;

високу швидкість розвитку інтелектуальної та творчої сфери,

глибину та не традиційність мислення.

Створення умов для оптимального розвитку обдарованих дітей,

зокрема дітей, чия обдарованість на певному етапі ще не проявилась, а

також просто здібних або зразкових (працьовитих) дітей, стосовно яких є

серйозна надія на подальший якісний стрибок у розвитку їхніх

здібностей, є одним з найголовніших напрямів навчально-виховної

роботи школи.

У роботі з категоріями обдарованих, здібних або зразкових

(працьовитих) учнів педагогічний колектив повинен керуватися

такими принципами:

принцип індивідуалізації навчання;

принцип свободи вибору учнем додаткових освітніх послуг;

принцип підняття ролі позаурочної діяльності;

принцип особливої уваги до проблеми міжпредметних зв’язків

в індивідуальній роботі з учнями;

принцип створення умов для спільної роботи учнів за

мінімальної участі вчителя.

Основні напрями роботи з обдарованою молоддю:

науково-дослідна та пошукова робота;

культурологічно-мистецька та театралізована діяльність;

фізичне вдосконалення та пропаганда здорового способу

12

життя;

соціально-психологічна діяльність;

розвиток лідерських рис через систему учнівського

самоврядування.

13

Творча особистість

Самооцінка (залежить від

глибини пізнаннчя)

Дисципліна (необхідність

спрямовувати свої зусилля в потрібне

русло)

Цілеспрямованість

Концентрація уваги

Упевненість в собі

Образність мислення

ТолерантністьГнучкість мислення

Оптимізм

Високі естетичні, морально-естетичні,

загальнолюдські цінності

Здатність правильно формувати проблему

Мотивація (пізнавальна активність,

спрямована на осмислення життя)

Здатність до критичного аналізу

14

Схема 2 – Чинники, що впливають на формування творчої особистості

15

1.3 Організація роботи з обдарованими дітьми

Принципи, зміст, форми та методи роботи:

орієнтація на світові досягнення;

опора на інтегроване навчання;

орієнтація на організацію науково-дослідницької роботи;

забезпечення відповідних умов для фізичного та морального

розвитку обдарованих дітей.

Не менш важливим чинником, що впливає на розвиток

обдарованих учнів та на виявлення ще не проявлених обдарувань чи

здібностей, є система позакласної виховної роботи.

Напрямки виховної роботи:

виховання на принципах загальнолюдської моралі;

формування національної свідомості;

формування духовної культури;

формування високої мовної культури;

розвиток почуття високої відповідальності;

створення умов для самореалізації;

використання діагностичних методик;

орієнтування на індивідуальні програми.

1.4 Творчому учню – творчого вчителя

Обдарована дитина потребує вчителя, який здатний орієнтувати

учня на одержання знань більш ефективними способами, формувати

вміння й навички розумової діяльності, комунікації, самозбереження,

спрямовувати розвиток здібностей дитини на вміння опрацьовувати

величезні масиви інформації, розв’язувати проблеми тощо.

16

Функції вчителя:

організація та проведення занять;

розробка, коригування програм;

моніторинг результативності діяльності;

організація індивідуальної роботи;

підготовка учнів до конкурсів, оглядів;

контроль за рівнем знань і використанням програм;

узагальнення та систематизація матеріалів і результатів роботи;

підготовка матеріалів, методичних рекомендацій з організації

роботи.

З огляду на психологічні, фізіологічні, дидактичні та інші

особливості навчання й розвитку обдарованих дітей, підготовка

вчителя до роботи з обдарованими дітьми передбачає:

наявність знань про те, що таке обдарованість та обдаровані

діти, у чому особливості їхнього навчання й розвитку;

навчання основних організаційних форм, психологічних і

дидактичних методів практичної роботи з обдарованими

дітьми;

використання різних форм, методів, прийомів виявлення,

навчання й розвитку обдарованих дітей у різних (часом

нестандартних) умовах;

особистісне ставлення до обдарованого (як і до будь-якого

іншого) учня не як до об’єкта педагогічного впливу, а як до

суб’єкта спільно конструйованої педагогічної взаємодії, під час

якої відбувається навчання й розвиток учнів.

У педагогічному колективі до вчителя, його професійних та

особистісних рис і якостей висуваються такі вимоги:

17

педагогічна майстерність;

педагогічна тактовність;

висока теоретична підготовка;

науково-методична діяльність;

наявність особистої педагогічної концепції;

толерантність і доброзичливість;

творчі здібності;

володіння іноземними мовами;

робота в мережі Інтернет.

Рекомендації вчителям для роботи з обдарованими дітьми:

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не

слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще

заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами

змагань. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем,

що може викликати неприязнь до неї.

3. Учитель не повинен роботи з обдарованої дитини «вундеркінда».

Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше

роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність –

зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей і навіть

сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані

діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що

повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з

обдарованими дітьми:

1. бути доброзичливим і чуйним;

18

2. розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей,

відчувати їхні потреби та інтереси;

3. мати високий рівень інтелектуального розвитку;

4. мати широке коло інтересів;

5. бути готовим до виконання різноманітних обов’язків,

пов’язаних з навчанням обдарованих дітей;

6. мати педагогічну та спеціальну освіту;

7. мати живий та активний характер;

8. володіти почуттям гумору;

9. виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і

до постійного самовдосконалення;

10. мати творчий, можливо, нетрадиційний особистісний світогляд;

11. бути цілеспрямованим і наполегливим;

12. володіти емоційною стабільністю;

13. уміти переконувати;

14. мати схильність до самоаналізу.

19

2 Робота з дітьми з девіантною поведінкою

Ми, педагоги, перші, на кого покладено, відповідальність за

виховання й становлення особистості. Тому й усвідомлюємо, що нам

довірено найдорожчий скарб майбутнє України. І саме ми зобов’язані

вибирати такі методи впливу, які допоможуть дітям знайти себе в житті.

Теперішня ситуація в Україні характеризується соціально-

економічною й політичною нестабільністю, значним спадом

виробництва, зниженням рівня життя більшості громадян, поглибленням

розшарування населення за рівнем доходів, девальвацією моральних

норм і цінностей, криміналізацією суспільства. І все це різко загострює

підліткові проблеми. Вони лягають на морально й фізично несформовану

особистість важким тягарем.

Хоч би як дорослі не намагалися вберегти школяра від згубного

впливу, хоч би які методи застосовували для профілактики шкідливих

звичок, якщо підліток не має почуття особистої відповідальності

зусилля найчастіше марні.

Тому важливим завданням сучасної системи виховання є

формування в учнів відповідальності за власне здоров’я.

Помітним став спад цікавості дітей до навчання, не дає належного

виховного ефекту система позакласної роботи навчального закладу,

погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет школярів,

зростає кількість важковиховуваних підлітків, правопорушень, скоєних

неповнолітніми.

Важковиховуваність школярів складне соціальне та педагогічне

явище. Його подолання вимагає від освітнього закладу розробки

ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді. Така

система забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на запобігання появі

відхилень у поведінці школярів і розвитку різних форм їхньої

20

асоціальної, аморальної поведінки, а саме:

правопорушень (схильності до агресії, крадіжок, брехні та інших

вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

екологічної брутальності та егоцентризму (ставлення до

природи, як до засобу задоволення власних і примітивних

потреб);

шкідливих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнокуріння,

токсикоманії);

статевих порушень та їх наслідків (статевої розпусти,

венеричних хвороб та СНДу, статевого насильства тощо);

важких психічних та психологічних станів із наслідками

депресії та суїциду, акцентуації та загострення психологічних

тенденцій тощо.

Ця система освіти має запобіжний характер і спрямована

насамперед на покращення способу життя школярів, обрання ними

правильної соціальної орієнтації.

Психологічний аспект превентивних дій педагога полягає у

встановленні довірливих стосунків із важковиховуваними дітьми,

реалізації соціально важливої мети охорони прав дитини, що становить

основу гуманістичних умов виховання.

Підґрунтям грамотної, результативної корекційної роботи є

діагностична спрямованість процесу превентивного виховання.

Педагогічна діагностика це методи й принципи, за допомогою

яких визначають стан або стадію того чи іншого педагогічного явища з

метою застосування сил і засобів превентивного виховного впливу.

Її суть полягає у виявленні факторів негативного впливу на учнів,

пошуках стратегії позитивної суспільної адаптації підлітків на основі їх

захисту, допомоги у визначенні соціально значущих орієнтирів. Вона дає

можливість з’ясувати причини відхилень у поведінці школярів їх вплив

на спосіб життя учнівської молоді, макро- і мікросередовища та соціуму.

21

Отже, головне завдання педагогів допомогти дитині, підлітку

вийти зі скрутного становища. Бо краще запобігти, поки не пізно.

Причини появи важковиховуваних дітей

відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що

виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;

відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у

поведінці;

несвоєчасне виявлення в дитині як позитивних, так і негативних

якостей;

відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку.

Соціально-психологічні фактори, що впливають на формування

особистості важковиховуваного школяра

складні відносини, що склалися в сім’ї;

ставлення важковиховуваного учня до навчання;

низька громадська активність і несприятливе становище в

колективі класу, школи, конфлікти з учнями, вчителями;

негативний вплив мікросередовища;

брак можливостей для вияву своїх нахилів, беззмістовне

проведення вільного часу.

Поради щодо встановлення довіри між педагогами та підлітками в

кризовому для них стані

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб дитина

зрозуміла, що вона вам не байдужа і ви готові приймати її. Не

перебивайте, не показуйте свого страху. Ставтеся до підлітка

22

серйозно, з повагою:

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати,

що теперішній стан (проблеми) тимчасовий і швидко мине. Виявіть

співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте переживання

дитини.

3. Поцікавтеся, що найбільше турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтеся з підлітком, саме це допоможе йому повірити

у власні сили.

5. Використовуйте слова-речення, які сприятимуть установленню

контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. У жодному разі не застосовуйте фізичних покарань.

a. У розмові дайте зрозуміти підлітку, що він потрібен іншим і

унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку,

прагне до позитивної оцінки своєї діяльності.

7. Недооцінити гірше, ніж переоцінити. Надихайте підлітка на високу

самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось

насторожило вас у поведінці підлітка.

Тест

«Ведучий чи ведений»

Кожен із нас піддається впливу інших людей і, в свою чергу,

впливає на них з тією чи іншою метою. Якщо ви хочете знати, чи маєте

здібності впливати на оточуючих, пропонуємо відповісти на наступні

запитання (так, ні).

1. Як на вашу думку, підійшла б вам професія актора чи політика?

(Так 5, ні 0.)

2. Чи можете ви говорити з іншими людьми про ваші особисті

проблеми? (Так 5, ні 0.)

23

3. Чи одразу реагуєте на неправильну трактовку ваших слів чи

поведінки? (Так 5, ні 0.)

4. Чи заздрите успіху інших у тій сфері, де самі хотіли його

досягти? (Так 5, ні 0.)

5. Чи любите займатися важкою справою, щоб показати, що ви

можете це? (Так 5, ні 0.)

6. Чи хочете потрапити до книги рекордів Гіннеса? (Так 5, ні 0.)

7. Чи часто ви міняєте друзів? (Так 5, ні 0.)

8. Чи любите самотність? (Так 5, ні 0.)

9. Чи подобається вам робити що-небудь кожен раз по-новому? (Так

5, ні 0.)

10. Чи робите зауваження тому, у кого, на вашу думку, завищена

самооцінка? (Так 5, ні 0.)

11. Чи подобається вам демонструвати, що суперник виявився

неправим? (Так 5, ні 0.)

Ключ до тесту

Від 35 до 55 балів.

Ви людина з хорошими задатками, що ефективно впливає на

довколишніх, ви можете змінювати їх думки, радити їм, керувати ними.

У стосунках почуваєтеся впевнено і переконані, що людина не

повинна замикатися у собі, триматися осторонь і думати тільки про себе.

Ви відчуваєте потребу щось робити для інших, вказувати на помилки,

вчити, щоб пробуджувати інтерес до навколишнього світу. Втім, із тими,

хто не поділяє ваші принципи, особливо не церемонитеся. На вашу

думку, їх потрібно переконувати, і ви це вмієте. Але вам варто

слідкувати за тим, щоб ваше ставлення до людей не набувало крайніх

проявів, інакше ризикуєте перетворитися на фанатика або тирана.

Від 0 до 35 балів.

24

На жаль, ви буваєте непереконливими навіть, тоді, коли цілком

праві. Ви вважаєте, що життя слід будувати на принципах дисципліни,

здорового глузду і хороших звичок, а його течія має бути добре

прогнозованою. Ви не любите нічого робити через силу. Буваєте

невпевнені в собі і через це не можете досягнути наміченого, тому

залишаєтеся несправедливо обділені.

Тест

«Агресивні ви чи ні?»

1. Як ви реагуєте на образу:

а) це вас не турбує, тому ніяк не реагуєте;

б) одразу ж переходите до наступу;

в) хоча це вам і не байдуже, ви уникаєте відповідних дій.

2. Як ви поводитеся, коли потрапляєте в автомобільну «пробку»:

а) починаєте лаятися на адресу інших водіїв, і від того вам

стає легше;

б) впадаєте у відчай, у вас з’являється бажання кинути

автомобіль і йти пішки;

в) це вас дратує.

3. Чи виникають сварки у вашій родині:

а) рідко, а коли бувають, то без скандалу;

б) вони завжди жахливі, з криками, на високих тонах, з

жорстокими звинуваченнями;

в) бувають, і вони вносять зміни у ваші стосунки на

тривалий час.

4. Якщо в дружній компанії виникає суперечка, то ви з тих, хто:

а) хотів би висловити свою думку, але віддає перевагу

мовчанню, хоча й не погоджується з кінцевим

результатом;

25

б) уникає суперечок завжди, коли є така можливість;

в) висловлює свою думку, наводить аргументи і

намагається довести свою позицію, навіть якщо для

цього доводиться підвищувати тон.

5. Якби вам довелося визначати свій характер, що ви сказали б

про себе:

а) спокійна і приємна людина;

б) принципова і вимоглива натура;

в) товариська людина.

6. Як ви тримаєтеся, коли страшенно сердиті:

а) дуже рідко гніваєтесь і завжди намагаєтеся зберегти

спокій;

б) здатні на все, даєте волю своїй вербальній і фізичній

агресії;

в) лише випускаєте пару, але нічого не робите.

7. Як ви реагуєте, коли чиясь помилка позначається на вас:

а) намагаєтеся відчитати за помилки і говорите, що

виправлення становища – справа того, хто це зробив;

б) нічого не кажучи, намагайтеся виправити помилки;

в) обговорюєте те, що трапилося, з винуватцем, визначаєте

причини і шукаєте шляхи виправлення помилки.

Ключ до тесту

Щоб класифікувати результати тестування, використовуйте

таблицю. За кількістю прописних літер ви можете визначити, агресивні

ви чи ні. Чим більше однакових, літер, тим ваш характер ближчий до

запропонованих варіантів.

Відповіді Запитання

26

1 2 3 4 5 6 7а Б А Б В Б Б Аб А В А Б А А Вв В Б В А В В Б

Переважають оцінки А

Ви маєте досить велику схильність до вербальної та фізичної

агресії. Такі люди в гніві кидаються предметами, б’ють кулаками по

столу і гримають дверима, навіть можуть затіяти бійку. Не варто

пишатися тим, що ви належите до цих осіб.

Переважають оцінки Б

Вам не властива агресивність. Навіть коли ви гніваєтеся, вмієте

стримати себе. Одне зауваження: така поведінка теж крайність.

Довколишні можуть вважати це ознакою м’якотілості, слабкого

характеру і нездатності постояти за себе.

Переважають оцінки В

Ви маєте певний заряд агресивності, який намагаєтеся

контролювати, але інколи, коли ви найменше того хочете, це призводить

до вибуху. Будьте уважні: це може вилитися на тих, хто того зовсім не

заслуговує.