Предмет астрономії. Її розвиток і значення в житті суспільства.

Стислий огляд об’єктів дослідження

в астрономії.

зацікавити проблемою вивчення та освоєння космосу;

розкрити практичне значення астрономії та її місце в духовному житті людства;

довести, що ті ж самі фізичні закони діють і на Землі, і у Всесвіті;

показати величезні масштаби Всесвіту, у якому живе людина;

вивчити одиниці вимірювання відстаней у космосі та пов'язати їх з одиницями довжини на Землі;

дізнатися про місце нашої планети у Всесвіті.

Мета заняття:

Протягом тисячоліть астрономічна картина світу є невід’ємною складовою загальнонаукової картини світу та однією з підвалин наукового світогляду в цілому, саме тією, що містить інформацію про просторово-часову будову світу, у якому живе і діє людина.

Значення астрономії підсилюється такими чинниками: зростанням пізнавального, економічного та соціально-культурного значення освоєння космосу, важливістю цього процесу в розв’язанні глобальних проблем людства, насамперед екологічних; пізнавальними процесами на межі космології та фізики надвисоких енергій, що ведуть до створення єдиної теорії фізичних взаємодій і фундаментальних зрушень у фізичній та астрономічній картині світу, в уявленнях людини про навколишній світ в цілому.

Мотивація:

1) Звідки походить назва «астрономія»?2) Що вивчає астрономія?3) Практичне й загальнокультурне значення

астрономії.4) Основні розділи астрономії.5) Будова Всесвіту й місце нашої планети

Земля в ньому.6) Вимірювання відстаней у космосі та одиниці

виміру, що при цьому застосовуються.7) Наука астрономія і поза науковий міф

«астрологія».

План заняття:

Термін «астрономія» походить від злиття двох грецьких слів «astron» - зоря, «nomos» - знання. Астрономія – наука, що вивчає рух, будову та еволюцію небесних тіл, їхніх систем та Всесвіту в цілому.

Частина стародавньої карти зоряного неба

Птоломей Клавдій – визначний давньогрецький астроном, його книга «Альмагест» стала вершиною античної астрономії, завершив розробку геоцентричної системи світу, яка дозволила з потрібною на той час точністю розраховувати рух небесних тіл, уперше став ураховувати під час спостережень рефракцію, розширив зоряний каталог Гіппарха.

Клавдій Птоломей(90-160 рр.н.е.)

Геоцентрична система світу: у центрі – Земля, а всі інші небесні тіла обертаються навколо неї.

М. Коперник (1473-1543 рр)

Коперник Миколай –

великий польський астроном, засновник геліоцентричного вчення, його книга

« Про обертання небесних сфер» стала першим поштовхом для розвитку фізики й астрономії нового часу, був також здібним лікарем, економістом і військовим діячем.

Геліоцентрична система світу:у центрі знаходиться Сонце, Земля разом з планетами обертається навколо нього.

Галілео Галілей(1564-1642 рр)

Галілео Галілей – великий італійський астроном і фізик, один із засновників точного природознавства, засновник телескопічної астрономії, його телескопічні відкриття (рельєф Місяця, фази Венери, плями на Сонці, структура Молочного Шляху) підтвердили геліоцентричне вчення Коперника, висунув найважливіші засади класичної фізики – принцип відносності та закон інерції.

Іссак Ньютон(1643-1727 рр)

Ньютон Ісаак – великий англійський фізик, астроном і математик, відкрив закон всесвітнього тяжіння та основні закони класичної динаміки, заклав основи теорії руху небесних тіл, відкрив неперервний спектр сонячного світла, розвивав корпускулярну теорію світла, винайшов телескоп-рефлектор, заклав основи диференціального та інтегрального числення, завершив закладання основ класичної фізики та заснованої на ній астрономії.

1. Астрометрія.2. Теоретична астрономія.3. Небесна механіка.4. Астрофізика.5. Фізика планет і фізика сонця.6. Зоряна астрономія.7. Космогонія.8. Космологія.

Основні розділи астрономії:

Астрометрія - розділ астрономії, що займається вимірюванням положень небесних тіл і побудовою систем координат у космосі.

Теоретична астрономія – розділ астрономії, що визначає орбіти небесних тіл по положенням і навпаки.

Небесна механіка - розділ астрономії, що вивчає рух небесних тіл та їхніх систем.

Астрофізика - розділ астрономії, що вивчає фізичну будову та еволюцію небесних тіл і фізичні процеси, які їх зумовлюють.

Зоряна астрономія - розділ астрономії, що вивчає закономірності в розподілі і русі зірок і систем.

Космогонія - розділ астрономії, що розглядає питання походження і еволюції сонячної системи.

Космологія - розділ астрономії, що вивчає будову та еволюцію Всесвіту на підставі астрономічних спостережень і загальних законів фізики.

Відносно Сонця планети знаходяться у такій послідовності:Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.

Всесвіт – це навколишній світ з усіма видами речовини та випромінювання, що розвивається у просторі і часі (все суще, що є на Землі і за її межами).

Планета – космічне тіло, що містить речовину в конденсованому стані та еволюціонує внаслідок гравітаційної диференціації речовини.

Зоря – космічне тіло, у надрах якого відбуваються або відбувалися термоядерні реакції, за рахунок енергії яких воно світиться, і яке еволюціонує внаслідок зміни типу або припинення термоядерних реакцій.

Комета – мале тіло Сонячної системи, що складається із силікатної та льодяної компонент, під час наближення до Сонця за рахунок випаровування льодяної компоненти та руйнування силікатної компоненти твердого тіла (ядра) комети утворюється кома (атмосфера) та хвіст комети.

Галактика – гравітаційно пов’язана система із зір, планет та міжзоряного середовища.

Спіральна галактика – гігантська галактика, у якій поширюються хвилі густини, що надають галактиці структуру з ядра та двох або більше спіралей.

Місцева група галактик – група з майже 40 галактик, близьких до нашої Галактики (з яких тільки наша Галактика та Туманність Андромеди – гігантські спіральні галактики, більшість інших – це карликові галактики).

Наша Галактика – (з грец. – Молочний Шлях)

це величезна система, у якій знаходиться 400 млрд. зір. Гарячі зорі розміщені у вигляді диска зі спіральними рукавами. Діаметр основної частини диска – 100 000 св. років, відстань від Сонця до центра Галактики – 25 000 св. років.

Астрономічна одиниця (а. о.) — величина великої півосі земної орбіти. (Середня відстань від Землі до Сонця.)

Одна а. о. дорівнює 149,6 млн км. Один парсек (1 пк) — це відстань, на якій

річний паралакс дорівнює одній кутовій секунді. Тобто це відстань, із якої велику піввісь земної орбіти видно під кутом в одну секунду дуги.

Світловий рік – відстань, яку проходить у вакуумі світло за один рік, дорівнює 0,307 пк = 9,5∙1013км.

Одиниці вимірювання відстаней у космосі:

Домашнє завдання:Климішин І.А., Крячко І.П. Астрономія для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2003.§1-2, ст.7-14.