Теорія літератури. Декаданс

Зміст1. Історія виникнення терміну2. Головні представники3. Декаданс і таланти4. Декаданс сьогодні

Історія виникнення терміну

Декаданс — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця XIX початку XX століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.

Декаданс як конкретно-історичний факт постав у другій половині XIX ст.,

зокрема у Франції, де вперше було застосовано цей термін на позначення

нових художніх тенденцій, які заперечували позитивістські доктрини

у мистецтві, ілюзорний академізм, жорсткі міметичні нормативи у творчій

практиці тощо, трактовані як прояв «присмеркової доби», коли дійсність,

втиснена у абсолютизовані схеми раціоналізму, втрачала свій зміст.

Відтак митці закликалися до подолання кризової ситуації, до створення нових естетичних та

етичних цінностей, які випливали б з основ тогочасної, ще досить

молодої «філософії життя», яка реабілітувала не просто

ірраціональні принципи, а й критерій єдності світу. В цьому аспекті представники Декадансу

були близькі до символістів.

Однак марно було б шукати чистого декадансу, значно

продуктивніше вбачати його елементи у творчості конкретного

письменника (естетизація потворного у Ш. Бодлера, естетизм в

О. Вайльда, підкреслений індивідуалізм в А. Стріндберга,

аморалізм у М. Арцибашева чи В. Винниченка та ін.).

Накладання смислового значення декадансу на артистизм призвело

до непорозуміння між І. Франком та В. Щуратом, котрий у статті «Літературні портрети. Іван Франко» відзначив високий

естетичний рівень збірки «Зів'яле листя», але поет, вихований на

принципах позитивізму, сприйняв таку оцінку як звинувачення у

декадансі

З критикою Декадансу виступали Л. Толстой, В.

Короленко, Mаксим Горький, Г. Плеханов, В. Воровський;

на Україні - I. Франко, Леся Українка, П.

Грабовський, М. Лисенко, М. Мурашко та ін.

у 1901 році М. Вороний, готуючи альманах “З-над хмар і з долин”, що вийшов у 1903 році в Одесі, звернувся через “Літературно-науковий вісник” до українських поетів з проханням надсилати свої твори, звертаючи увагу на їх естетичний бік. Вони, крім усього іншого, мають бути безтенденційними, філософськими, крізь які виднівся б хоч клаптик блакитного неба, що від віків манить нас своєю неосяжною красою, своєю таємничістю.

У “Вступі” до поеми “Лісова ідилія”, присвяченій М. Вороному, Іван Франко показав

декадентський характер цих закликів

Пустив ти слово різко, сміло,

Що в серці дивно защеміло:

“Пісень давайте нам, поети,

Без тенденційної прикмети,

Без соціального змагання,

Без усесвітнього страждання,

Без нарікання над юрбою,

Без гучних покликів до бою,

Без сварів мудреців і дурнів,

Без горожанських тих котрурнів”

Ні, друже мій, не та година

Сучасна пісня – не перина,

Не гошпітальнеє лежання, -

Вона вся пристрасть і бажання,

І вся огонь, і вся тривога,

Вся боротьба і вся дорога,

Шукання, дослід і погоні

До мет, що мчать по небосклоні.

Водночас слід обережно виводити філософські джерела декаденсу з «філософії життя», як, приміром, із теорії Ф.-В. Ніцше, котрий у своєму запереченні закостенілої офіційної

моралі та здеградованого християнства апелював до сильної, здорової людини, розглядав своє вчення як протест проти

загального занепаду культури та людства. На жаль, декаданс, керуючись

такими ж настановами, мимоволі сам переймався хворобливими симптомами

«кінця віку», що не могло не позначитися на творчості самих митців.

Дослідники вважають декаданс в літературі перехідним етапом між романтизмом початку 19 століття і

модернізмом початку 20 ст. Виникнення терміну спонукало віднести

до нього явища в мистецтві як в давній історії ( пізня література Римської

імперії), так і деякі явища в мистецтві 20 століття ( поезія Йосипа Бродського).

Головні представники

Ідею декадансу ведуть з 18 століття від письменника на ім'я Шарль Луї де Монтеск'є ( 1689-1755 )та письменника Дезіре Нісарда.Термін сподобався і був використаний

уже в 19 столітті в несхвальному значенні проти письменника Віктора Гюго і представників

романтизму в мистецтві Франції. Буржуазну публіку шокували і дратували полотна

художників Жеріко, Делакруа чи революційні моменти в літературі Гюго. Несхвальний термін

реакційної французької критики перестав вважатися несхвальним у нового покоління

літераторів-романтиків( Теофіль Готьє, Шарль Бодлер ), які використали термін декаданс як

ознаку честі, своєї відокремленості від буржуазного «банального прогресу».

Декаданс зачепив як літераторів, так і художників.

До кола декадентів в образотворчому мистецтві Західної Європи і Росії відносять:

Арнольда Бекліна Макса Клінгера частково Михайло Врубель частково Борисов-Мусатов Обрі Бердслі Гюстава Моро Франса фон Штука Едварда Мунка

Борисов-Мусатов

Надія Ста

нюкович,

1903 р

Письменниками декадентами були:

Оскар Уайльд (1854-1900, Британія) Поль Верлен (1844-1896,Франція) Шарль Бодлер (1821-1867,Франція) Моріс Метерлінк (1862-1949, Бельгія) Жоріс-Карл Гюйсманс (1848-1907,Франція) Марія Кореллі (1855-1924, Британія) Сологуб Федір Кузьмич(1863-1927, Росія) Мережковський Дмитро Сергійович(1865-1941,Росія) Зінаїда Гіппіус (1869-1945, Росія) Бальмонт Костянтин Дмитрович(1867-1942, Росія) Добролюбов Олександр Михайлович (1876-1945 ?, Росія) Станіслав Пшибишевський (1868-1927,Польща)

Константин Бальмонт

Я ненавижу человечество,

Я от него бегу спеша. Мое единое отечество — Моя пустынная душа. С людьми скучаю до чрезмерности, Одно и то же вижу в них. Желаю случая, неверности, Влюблен в движение и в стих. О, как люблю, люблю случайности, Внезапно взятый поцелуй, И весь восторг — до сладкой крайности, И стих, в котором пенье струй.

Почесне, але пусте поховання поета декадента Шарля Бодлера на цвинтарі Монпарнас.

В українській літературі декадентство відбилося в творах В. Винниченка,

О. Луцького, В. Пачовського та ін. Письменники-декаденти групувалися навколо

львівського видавництва " Молода муза" та київського

журналу "Українська хата" (1909-14).

Декаданс і таланти

Декаданс як мистецьке явище був складним і насиченим протиріччями. Він так і не склався в єдину течію.Як точно помітив один критик, мистецтво декадансу ніяк не є мистецтвом енергії чи юності. Однак занепадницькі настрої, естетизм, аморалізм, стилізації і туга по так званим «золотим епохам» в минулому не виключали створення високохудожніх і талановитих творів. Невдоволення буржуазною дійсністю, «банальним прогресом», культом наживи дикого капіталізму вело до відкриття нових обріїв в культурі, в її формальних чи змістовних складових.

Твори декадента Оскара Уайльда високо поціновував Бернард Шоу(1856-1950), який не був декадентом і не мав особистої приязні до Уайльда.

Макс Клінгер зробив спробу підняти рівень своїх гравюр до високого рівня сучасної йому музики в нотних виданнях.І ці спроби були досить вдалими.

Макс Клінгер. До видання нот Брамс. Фантазія.

Надзвичайний індивідуалізм художньої манери Обрі Бердслі і здатність до віртуозних стилізацій зробили графічні твори художника шедеврами. Але їх штучний характер лише підкреслює відірваність від натури.

Картини і графічні твори Врубеля вже наприкінці життя художника визнали зразковими.

Костянтин Сомов

Автопортрет

К. Сомов

Арлекін і

смерть,1907

К. Сомов.

Арлекін і

дама,1921р

Декаданс сьогодні

ОСОБЫЙ МИР ДЛЯ ОСОБЫХ ЛЮДЕЙ

"Бархатное подполье" - художественное сообщество, к которому примыкают музыканты, художники, модельеры,

танцоры... в своем творчестве наследующих традиции декаданса,

эстетизма,

Культурное пространство «Бархатного подполья» весьма обширно:

от поэзии французского символизма до Александра Вертинского, от

Серебряного века до глэм-рока и готики, от советских стиляг до

куртуазных маньеристов.

Автор и арт-директор фестиваля — журналист, музыкант, лидер группы

Бостонское чаепитие Владимир Преображенский. Фестиваль проводится ежегодно, в

Москве, начиная с 2005 года.

Кроме музыки на фестивале прошли показы одежды и поэтические чтения. Среди приглашенной публики были и известные актрисы, и фамильные аристократы, и политики… кого только не привлек эпатажный и элитарный декаданс. Очень удачной идеей стало оформление чилаута в виде гадательного салона, где среди свечей и ароматов восточных благовоний гадалки раскидывали таро и предсказывали судьбы гостей.

...это мир изысканных вещей, тонких ощущений, мир изящества

и экзотики, мир капризный и таинственный, с толикой

манерности, подчеркнутого аристократизма и здоровой

иронии.

Группа "БОСТОНСКОЕ ЧАЕПИТИЕ" - одна из самых непредсказуемых

столичных рок-формаций. Гремучая смесь арт-рока, джаза, романса, готики,

дополненная театральной подачей.

Театрализованный показ авторской одежды

Образы темного зазеркалья, стиль, в котором ноты изысканного упадка

переплетаются с восточными мотивами, а подчеркнутая

театральность граничит с эпатажем.

Характерні для Характерні для Декадансу занепадницькі Декадансу занепадницькі

тенденції згодом тенденції згодом виявилися в різних виявилися в різних

модерністських течіях модерністських течіях у у

літературі та мистецтві.літературі та мистецтві.