Дотримання прав дітей з інвалідністю в будинках-інтернатах

ДОТРИМАННЯ ПРАВДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

В БУДИНКАХ-ІНТЕРНАТАХ

Київ, 2010 рік

Звіт за результатами громадського моніторингу «Дотримання прав дітей у будинках інтернатах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політики».

Даний звіт підготовлений у рамках проекту «Моніторинг прав людини в будинках-інтернатах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політики України». Проект здійснювався ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України» у співпраці з громадськими організаціями за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»- Програма «Верховенство права».

Фінансування видання здійснено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження», Програми МАТРА (Королівства Нідерландів) та за рахунок видатків Державного бюджету України на підтримку діяльності всеукраїнських громадських організацій інвалідів.

Сподіваємось, що використання матеріалів даного моніторингу слугувати-ме успіху нашої спільної справи - захисту інтересів та прав дітей.

Редакційна колегія: Ясиновська Марія, Буров Сергій, Скрипка Наталія, Байда Лариса, Геращенко Анна.

© ВГСПО «Національна Асамблея інвалідів України»© Міжнародний Фонд «Відродження»

© Програма МАТPА, Королівство Нідерландів

СЛОВА ПОДЯКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

I. КОНЦЕПЦІЯ МОНІТОРИНГУ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

II. АНАЛІЗ ПРАВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

II.1. Загальні принципи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

II.2. Право на освіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

II.3. Право на здоров’я та своєчасну медичну допомогу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

II.4. Свобода пересування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

II.5. Право на всебічний розвиток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

II.6. Право на працю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

II.7. Право на доступ до інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

II.8. Право на достатній рівень життя та соціальний захист . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

III. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ I-IV ПРОФІЛЮ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

IV. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ-НТЕРНАТАХ I-IV ПРОФІЛЮ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

IV.1. Умови проживання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

IV.2. Організація адаптованого навчання, розвитку та соціалізації . . . . . . . . . . . . . . . 64

IV.3. Особливості розпорядку дня, процесу лікування та реабілітації . . . . . . . . . . . . . 73

IV.4. Поводження з вихованцями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

IV.5. Рівень кваліфікації персоналу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

V. РЕЗЮМЕ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

ЗМІСТ

ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ

4

Від імені виконавців даного проекту висловлюємощиру подяку всім особам та організаціям,

які брали участь у проведенні даного моніторингу:

• Представникам Міністерства праці та соціальної політики України, а саме Директору департаменту Світлані Устименко та начальнику відділуВалентині Павлюченко

• Запорізькому фонду «Щаслива дитина», а саме Наталії Снегуровій• Луганській благодійній організації «Адреса милосердя»,

а саме Марині Потупало• Молодіжній Громадській організації «М’АРТ», а саме Сергію Бурову

та Надії Самардак• Харківській обласній фундації «Громадська Альтернатива»,

а саме Марії Ясеновській та Анні Геращенко• Ларисі Популях - директору грома дської організації « А-ВЕСТА»• Директорам будинків-інтернатів I-IV профілю Міністерства праці та соціальної

політики України: - Рижакову Юрію Володимировичу – директору Краснодонського обласного

дитячого будинку-інтернату; - Славову Миколі Вікторовичу - директору Чернігівського дитячого будинку-

інтернату для дітей-інвалідів (Калинівка); - Гулидову Івану Григоровичу - директору Пугачівського дитячого будинку-

інтернату; - Усову Євгену Васильовичу - директору Комарівського дитячого будинку-

інтернату (Харківська область); - Валько Тетяні Іванівні - директору Знам`янського будинку-інтернату III-

IV профілю; - Зубку Григорію Петровичу – директору Ладижинського дитячого будинку-

інтернату IV профілю.• Волонтерам проекту, які допомагали в реалізації проекту на всіх його етапах, а

саме Дмитрові Сай, Ліні Коваленко, Богдані Стельмах, Андрію Таранцову, Ірині Шпак

Щира подяка Міжнародному Фонду «Відродження», його співробітникам за підтримку нашої ініціативи

ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ 5

ВСТУП

«Треба дати цим дітям відчуття дитинства…»Директор одного з будинків-інтернатів

Діти з інвалідністю, в тому числі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають в інтернатських установах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політки України - є однією з найбільш вразливих груп населення.

У радянські часи політика по відношенню до дітей з вадами фізичного та розумового розвитку була побудована на пріоритеті утримання їх в закритих стаціонарних закладах. На жаль, при всіх очевидних недоліках, догляд в інтернатних установах продовжує займати вагоме місце в системі державної опіки дітей з вадами розвитку.

За попередніми дослідженнями громадських організацій, якість соціальних послуг, які надаються будинками-інтернатами, відображає глибоку кризу існуючої системи соціальних послуг для вразливих груп населення. Адже діяльність державних органів влади у цій сфері не в повній мірі відповідає принципам та цінностям, які проголошені Конвенцією ООН про права дітей, що набула чинності в Україні 1991 року, Конвенцією ООН про права інвалідів, яка ратифікована в Україні в 2009 р. та іншими міжнародно-правовими документами.

Сучасна система дитячих будинків-інтернатів Міністерства праці та соціальної політики представлена 56-ма установами, в яких перебуває понад 7 тис. дітей з вадами фізичного та розумового розвитку віком від 4 до 18 років, в тому числі, близько 4 тисяч дітей - сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування. За офіційними даними, опублікованими в Національній доповіді 2008 року «Про становище інвалідів в Україні», із загального числа вихованців - 1,2 тисячі дітей - ліжко – хворі. Усі діти, які проживають у дитячих будинках-інтернатах перебувають на повному державному забезпеченні та потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.

За словами директора одного з інтернатів, у якому 120 вихованців, дітей відвідують лише біля п’ятнадцяти відсотків батьків. Адже державна інтернатна система довготривалого догляду не спрямована на підтримку родинних та соціальних зв’язків та страждає багатьма іншими серйозними недоліками, головні з яких - бюрократизм і відсутність уваги до конкретних потреб кожної дитини. Ці чинники зменшують можливість пом’якшення наслідків інвалідності та набуття необхідних навичок для самостійного життя в суспільстві.

Українські та міжнародні експерти впродовж останніх років, вивчаючи потреби вихованців будинків-інтернатів, звертають особливу увагу на групу дітей з комплексними вадами, які потребують значних ресурсів щодо надання їм повсякденного догляду та реабілітації. За висновками фахівців, більшість працівників будинків - інтернатів не



6

володіють знаннями та вміннями щодо оцінювання стану та індивідуальних потреб дітей з інвалідністю. Здійснена громадськими організаціями вибіркова оцінка якості життя вихованців у деяких інтернатах I-IV профілю говорить про значні порушення їхніх прав на повноцінне харчування, медичне обслуговування, освіту, піклування, відпочинок, реабілітацію, навчання тощо.

Наразі 2006 року у звіті Джонатана Спектора - лікаря-педіатра Гарвардської школи охорони здоров’я (США), який на запрошення Міністерства праці та соціальної політики України в складі робочої групи брав участь в обстеженні медичного стану та харчування дітей у кількох інтернатах IV профілю, відзначалися факти наявності проблеми гострого недоїдання дітей. Висновки даного дослідження дали поштовх для здійснення пілотних проектів щодо виведення вихованців п’яти дитячих будинків зі стану важкого гострого недоїдання та проведення навчальних семінарів для керівників та персоналу цих установ.

Протягом 2006-2008 року за підтримки міжнародних інституцій відбувалася плідна співпраця Національної Асамблеї інвалідів України та інших громадських організацій із залученням Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства охорони здоров’я та представників місцевих адміністрацій щодо виведення дітей-інвалідів зі стану важкого гострого недоїдання, проведено навчальні семінари для директорів будинків-інтернатів та їх персоналу.

2008 року, продовжуючи розпочату діяльність, громадські організації ініціювали проект «Покращення якості життя та стандартів послуг для дітей-інвалідів шляхом розбудови і зміцнення громадянського суспільства в Україні» за підтримки Програми MATРA уряду Королівства Нідерландів. У рамках проекту проведено аналіз системи надання послуг у дитячих інтернатських установах різного відомчого підпорядкування, в яких виховуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди. Аналіз стану надання інтернатських послуг дітям із важкими фізичними та розумовими вадами здійснено, спираючись на офіційні джерела інформації: звіти міністерств, публікації, доповіді, законодавчо-нормативні документи тощо.

У рамках реалізації завдань проекту фахівцями Навчально-реабілітаційного центру «Джерело» спільно з голландськими спеціалістами започатковано навчально-методичний курс «Базовий догляд дітей з інвалідністю» для працівників дитячих будинків-інтернатів ІІІ-ІV профілів системи органів праці та соціального захисту населення у Ладижинському дитячому будинку-інтернаті Вінницької області, Чернігівському дитячому будинку-інтернаті Запорізької та Знам’янському дитячому будинку-інтернаті Кіровоградської областей. Успішність проекту стала можливою завдяки тісній співпраці всіх його учасників: неурядових організацій SOFT Tulip, Socires (Нідерланди), адміністрації будинків-інтернатів, Національної Асамблеї інвалідів України, фахівців із «Джерела» та волонтерів.

У вересні 2008 року Національною Асамблеєю інвалідів України в партнерстві з громадськими організаціями за підтримки Міністерства праці та соціальної політики, Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів проведено Міжнародну конференцію «Спільні зусилля, спрямовані на покращення якості життя дітей з інвалідністю в інтернатах I-IV-го профілю в Україні». Серед 130 учасників заходу



7

були представники всіх профільних Міністерств, директори 56 дитячих будинків-інтернатів Мінпраці, керівники головних управлінь праці та соціального захисту населення 27-ми регіонів України, неурядові міжнародні та українські організації.

Варто також означити зусилля держави щодо законодавчого розв’язання названих проблем, а саме: Закон України «Про основи соціальної захищеності в Україні» (1991), Концепцію соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю (2004), Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2005), Указ Президента «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» (2005), Закон України «Про Загальнодержавну Програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року (2007). Крім того, 2008 року було переглянуто типові штатні нормативи, норми харчування для будинків-інтернатів Міністерства праці та соціальної політики; прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів, пов’язаних з розв’язанням деяких проблем соціального захисту інвалідів», яким передбачено введення до штатних розписів закладів, що належать до сфери охорони здоров’я, посад за спеціальністю «фізична реабілітація»; розроблені та затвердженні Міністерством освіти і науки Навчальні програми з корекційно-розвитковим блоком для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку ІІ-ІІІ ступенів всіх видів; підготовлено інструктивно-методичні рекомендації «Про здійснення соціально-педагогічного патронату»; підготовлено Міністерством праці та соціальної політики для обговорення проект Державного стандарту якості послуг довготривалого догляду з проживанням дітей, які мають важкі фізичні та розумові вади тощо.

Необхідність проведення аналізу змісту та якості послуг через дотримання прав дітей в інтернатних закладах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політики виникла з метою вироблення рекомендацій посадовцям, керівникам, спеціалістам – усім, від кого залежить якість життя дітей, які мають високий рівень залежності від стороннього догляду.

Моніторинг було проведено протягом 2010 року за ініціативою коаліції громадських організацій та окремих активістів у рамках проекту Національної Асамблеї інвалідів України за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» («Програма «Верховенство права») та в партнерстві з Харківською організацією «Громадська Альтернатива», міською Молодіжною громадською організацією «М’АРТ».

Учасники моніторингу: фахівці, які працюють в інтересах дітей та дорослих з інвалідністю, волонтери, які відвідують будинки - інтернати і надають допомогу їх мешканцям, представники недержавних організацій, які працюють у сфері захисту прав людини. Практичний досвід учасників робочої групи, а саме: лікарів, психологів, вчителів, соціальних педагогів, вихователів, реабілітологів, юристів збагатив проект новими ідея та підходами до розкриття теми моніторингу. Погляди спеціалістів різного фаху створили сприятливі умови для комплексної незалежної оцінки стану дотримання прав дітей-інвалідів, допомогли виявити недоліки інтернатного догляду, оцінити ефективність ресурсів та порівняти їх з результатами роботи працівників дитячих будинків-інтернатів та впливом якості соціальних послуг довготривалого догляду на якість життя вихованців інтернатських закладів.



8

Дослідженням охоплено аналіз норм міжнародного та національного законодавства України, а також практику центральних органів влади щодо забезпечення захисту прав дітей з інвалідністю та проведено безпосередню оцінку ситуації в 6-ти інтернатних установах, що становить більше 10% від загальної кількості таких закладів в Україні. Отже, отриманні результати моніторингу вважаються такими, що відображають стан дотримання прав дітей з інвалідністю в дитячих будинках-інтернатах системи Мінпраці.

Подальше лобіювання опрацьованих за результатами моніторингу рекомендацій та встановлення діалогу між усіма зацікавленими інституціями, державними органами та громадськими організаціями дозволить надалі сприяти впровадженню державних стандартів якості соціальних послуг довготривалого догляду та внести відповідні зміни до діяльності дитячих будинків-інтернатів.

Розуміння в суспільстві прав дітей з інвалідністю сприятиме переходу від політики їх утримання в установах до політики інтеграції соціальних послуг для вразливих груп населення в загальні системи, що найкращим чином забезпечить якість життя осіб, які потребують сторонньої допомоги та підтримки.


І. КОНЦЕПЦІЯ МОНІТОРИНГУ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Даний моніторинг проводився на основі підходів щодо здійснення моніторингу прав людини, напрацьованими Гельсінським Фондом прав людини (Варшава, Польща), та практичного досвіду партнерів проекту щодо проведення моніторингів прав людини та прав дитини в Україні, які проводились раніше. Моніторинг розглядався не як суто соціологічне дослідження, хоча окремі елементи такого дослідження було використано, а як інструмент аналізу визначеного фрагменту соціальної дійсності для подальшого планування дій по досягненню позитивних змін у сфері дотримання прав дітей з інвалідністю, які перебувають у закладах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політики. Мета дослідження - виявити спектр проблем та окреслити можливі шляхи їх подолання, порушити найважливіші проблемні питання, створюючи підґрунтя для подальших активних дій на підтримку прав та інтересів дітей з інвалідністю, передусім тих, що знаходяться в установах державної системи опіки.

Концепція моніторингу базувалася на спільній стратегії дій організацій-партнерів, відповідно до якої для потреб моніторингу було деталізовано 5 найголовніших оперативних цілей дослідження.

Сфера дій: Представники уразливих груп: діти з проблемами психічного та фізичного здоров’я та розвитку, діти, які перебувають під опікою у державних закладах.

Стратегічна мета дій: Забезпечення на максимально можливому рівні виживання та здо-рового розвитку, гідних умов лікування та реабілітації дітей з проблемами психічного та фізичного здоров’я, дітей, які перебувають під опікою в державних закладах.

Оперативні цілі:I. Гарантувати гідні та такі, що сприяють на максимально можливому рівні виживанню та

здоровому розвитку дитини побутові умови;II. Розширити можливості навчання, інтелектуального та фізичного розвитку, соціалізації

для дітей з проблемами психічного та фізичного здоров’я які перебувають в держав-них закладах опіки;

III. Попередити шкідливі наслідки тривалого перебування в умовах фактично обмеженої свободи через стан здоров’я дітей з інвалідністю, які перебувають в державних закла-дах опіки;

IV. Гарантувати захист від поганого та такого, що принижує гідність поводження з дітьми з інвалідністю, які перебувають в державних закладах опіки;

V. Гарантувати кваліфікований та професійний підхід до процесу реабілітації, лікування, навчання дітей з інвалідністю.



10

По кожній оперативній цілі було розроблено кілька дослідницьких завдань, кожне з яких містило перелік проблем для дослідження. У відповідності до кожної такої проблеми було сформульовано дослідницькі питання та показники, за якими досліджувалась проблема.

Концепція Моніторингу

Оперативна ціль ІГарантувати гідні та такі, що сприяють на максимально можливому рівні виживанню та здоровому розвитку дитини побутові умови

Дослідницьке завдання Дослідити побутові умови(відповідність національним та міжнародним стандартам)

Дослідницька проблема 1: Умови проживання

Дослідницька проблема 2: Санітарно-гігієнічні умови

Дослідницька проблема 3: Харчування

Дослідницька проблема 4: Медичне обслуговування, лікування та реабілітація

Оперативна ціль ІІРозширити можливості навчання, інтелектуального та фізичного розвитку, соціалізації дітей з проблемами психічного та фізичного здоров’я, які перебувають в державних закладах опіки

Дослідницьке завдання Дослідити стан організації індивідуально адаптованого навчання, роз-витку та соціалізації

Дослідницька проблема 5: Освіта

Дослідницька проблема 6: Соціалізація



11

Оперативна ціль ІІІПопередити шкідливі наслідки тривалого перебування в умовах фак-тично обмеженої свободи через стан здоров’я дітей з інвалідністю, які перебувають в державних закладах опіки

Дослідницьке завдання Дослідити особливості розпорядку дня, процесу лікування та реабілі-тації щодо такої організації життя та перебування вихованців у закла-ді, яка у максимальному ступені дозволяє компенсувати існуючу через стан здоров’я ситуацію обмеженої свободи

Дослідницька проблема 7: Контакти з зовнішнім світом

Дослідницька проблема 8: Активна життєдіяльність, індивідуальна мобільність

Дослідницька проблема 9: Приватність

Оперативна ціль IVГарантувати захист від поганого та такого, що принижує гідність пово-дження з дітьми з інвалідністю, які перебувають в державних закладах опіки

Дослідницьке завдання Дослідити – чи поводження з вихованцями (підопічними) є таким,що не принижує гідність

Дослідницька проблема 10: Поводження персоналу з вихованцями (підопічними)

Дослідницька проблема 11: Покарання і заохочення

Дослідницька проблема 12: Наявність механізмів та процедур захисту у випадку пога-ного або такого, що принижує гідність поводження



12

Оперативна ціль VГарантувати кваліфікований та професійний підхід до процесу реабілі-тації, лікування, навчання дітей з інвалідністю

Дослідницьке завдання Дослідити рівень кваліфікації персоналу, можливості підвищення ква-ліфікації та потреби закладів у кваліфікованих працівниках

Дослідницька проблема 15: Рівень підготовки та кваліфікація персоналу

Дослідницька проблема 16: Умови праці персоналу та особисте ставлення персоналу доумов своєї праці

Важливим етапом моніторингу став аналіз правових стандартів, при проведенні якого були використані акти міжнародного і внутрішнього законодавства, нормативні акти різного рівня: Конвенція ООН про права інвалідів, Конвенція ООН про права дитини, а також Конституція України, Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про освіту», Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Наказ Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення», Наказ Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю» та інші. Під час цієї роботи одним з основних завдань стало визначення рамок і форм можливих допустимих обмежень прав людини, які стали основою концепції моніторингу (за виключенням заборони катувань, жорстокого та принизливого для гідності поводження), для такої категорії дітей, тобто спроба визначення які дії варто віднести до порушень прав цих дітей, а які є припустимим обмеженням права. Аналіз права не тільки дав змогу деталізувати концепцію моніторингу та виокремити показники для дослідницьких проблем, а й вже на самому початку моніторингу дозволив виявити низку системних проблем та невідповідностей чинного законодавства України міжнародним стандартам прав людей з інвалідністю, що мало безпосередній вплив на вироблення стратегії рекомендацій.

На основі концепції моніторингу з урахуванням результатів аналізу права проводилася розробка інструментарію моніторингового дослідження, вибір джерел інформації та методів її збору. Питання інструментарію було розроблено таким чином, щоб інформацію щодо кожного факту дотримання того чи іншого права було отримано з кількох джерел, задля гарантування достовірності результатів. В інструментарії було передбачено збір і документування як усної, так і письмової інформації. Приклади інструментарію наведено у Додатках 3 та 4.



13

Основні джерела, методи, інструментарій

Джерела Методи Інструментарій

Персональні джерела інформації

Адміністрація закладу (директор або заступник) Неструктуроване інтерв’юЗавдання для неструктурованого інтерв’ю

Молодший медичний персонал (нянечки) закладу Інтерв’ю з опитувальником Опитувальник

Вихователі закладу Інтерв’ю з опитувальником Опитувальник

Учителі закладу Інтерв’ю з опитувальником Опитувальник

Медичні працівники (медсестри, лікарі - спеціалісти) Інтерв’ю з опитувальником Опитувальник

Технічний персонал закладу (за наявності) Неструктуроване інтерв’юЗавдання для неструктурованого інтерв’ю

Вихованці Неструктуроване інтерв’юЗавдання для неструктурованого інтерв’ю

Представники організацій та підприємств, ЗМІ, релігійних громад, волонтери, які співпрацюють з ДБІ (за можливістю)

Неструктуроване інтерв’ю або опис

Завдання для неструктурованого інтерв’ю

Писемні джерела інформації

Законодавство України, міжнародне право Аналіз праваІнструкція для експертів з аналізу права

Статут закладуАналіз внутрішньої документації закладу

Завдання для аналізу документа: статут

Наочні (візуальні) джерела інформації

Зовнішній вигляд приміщень Спостереження Карта спостереження

Відвідування закладу ФотоРекомендації щодо фотографування

Дослідженням охоплено 6 будинків-інтернатів різного профілю в різних областях України, що становить більше 10% від загальної кількості таких установ для дітей, а саме: Ладижинський будинок-інтернат IV-го профілю Вінницької області, Чернігівський будинок-інтернат змішаного типу III-IV-го профілю Запорізької області, Знам’янський будинок-інтернат змішаного типу Кіровоградської області, Комарівський будинок-інтернат для хлопчиків III-IV-го профілю Харківської області, Пугачівський будинок-інтернат для дівчаток II-го профілю Житомирської області, Краснодонський будинок-інтернаті IV-го профілю Луганської області. Вибір цих інтернатів зумовлений попереднім досвідом роботи з ними, окремими спостереженнями громадськими активістами ситуації з правами дитини в них, наявністю партнерів у регіоні, географічним охопленням та віддаленістю від населених пунктів. Для дослідження обрано заклади різні за профілем, однак такі, які могли забезпечити достатню кількість даних. для здійснення порівняльного аналізу.

Безпосереднє дослідження в будинках-інтернатах проводилося робочою групою проекту у червні - жовтні 2010 року. До складу робочої групи увійшли фахівці різних



14

галузей - представники партнерських організацій та окремі громадські активісти. Попередньо всі учасники робочої групи пройшли підготовче навчання щодо роботи з інструментарієм моніторингу, особливостями спілкування із персоналом та вихованцями інтернатів, а також поведінки у нетипових ситуаціях та підготовки звітів за результатами досліджень. Загалом було проведено спостереження у кожному з 6-ти обраних закладів, структуроване інтерв’ювання персоналу (1 – 2 інтерв’ю у кожному закладі, загальна кількість – 10 інтерв’ю, з них 5 інтерв’ю з медичним персоналом, 2 інтерв’ю з вихователями, по одному – з нянечкою, соціальним робітником та психологом), неструктуровані інтерв’ю з директорами, іншими співробітниками інтернатів та окремими вихованцями. Крім того, проведено фокус-групове інтерв’ю з директорами всіх 56-ти будинків-інтернатів.

Моніторинг не мав на меті притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб чи персоналу будинків-інтернатів, оскільки більшість проблем є системними і характерні для всіх закладів подібного типу, тому всі дані, висновки та рекомендації мають узагальнений вигляд із дотриманням принципу анонімності.

Детальний аналіз дотримання прав людини в зазначених будинках-інтернатах, розбір ситуації з кожною нормою права з наведеної вище концепції, висновки і пропозиції щодо покращення ситуації розглянуті у наступних розділах.


ІІ.1. Загальні принципиУ світі за останні десятиліття відбулися докорінні зміни парадигми проблем

інвалідності, розуміння та сприйняття людей з інвалідністю. Якщо ще кілька десятиліть тому основу цієї парадигми становили поодинокі прояви милосердя з боку соціуму і, здебільшого, неприйняття та нерозуміння проблем інвалідності, то на сучасному етапі ставлення до осіб з інвалідністю формується через дотримання прав людини. Саме такий підхід, у якому будь-яка людина є не об’єктом, а суб’єктом права - активним та повноправним членом суспільства, уможливлює повноцінне використання людьми з інвалідністю всіх прав людини. Цей підхід відображено у сучасному міжнародному праві з прав людини, яке встановлює чіткі стандарти дотримання прав людей з інвалідністю та вимагає від держав світу розробити власне національне законодавство у відповідності до цих стандартів. Джерелом цих прав, як природних прав, прав, які належать людині від народження, є людська гідність і неповторність кожної окремої особи.

Стосовно дітей з інвалідністю, то тут додатковими важелями є документи, які регулюють відношення держави до дітей, тобто стандарти прав дитини. Документи цієї сфери ґрунтуються на таких принципах, як: недискримінація, виживання та розвиток дитини, якнайкращі інтереси дитини, врахування думки дитини і, відповідно, належать кожній дитині, незалежно від її стану здоров’я та життєвих обставин, у яких вона опинилася.

Приклади норм міжнародного права:3-го травня 2008 року набув чинності важливий міжнародний документ - Конвенція

ООН про права інвалідів, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 2006 року. Конвенція є першим всеосяжним міжнародно-правовим документом, спрямованим на захист прав осіб з різними видами стійких фізичних, психічних, розумових або сенсорних порушень. Вона містить 50 статей, спрямованих на захист і заохочення прав інвалідів, ліквідацію дискримінації щодо них, забезпечення їх права на роботу, медичне обслуговування, освіту і повну участь у житті суспільства, а також доступ до правосуддя, особисту недоторканність, свободу від експлуатації і зловживань, свободу пересування, тощо. Згідно з Конвенцією, держави повинні прийняти і виконувати закони та інші заходи, спрямовані на поліпшення правового захисту інвалідів. Також вони зобов`язані скасувати законодавчі акти і боротися з усіма традиціями і практикою, які допускають дискримінацію щодо осіб з обмеженими фізичними можливостями. На сьогодні майже 147 держав уже підписали Конвенцію, 96 - ратифікували її.

Україна приєдналася до Конвенції ООН про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї 24 вересня 2008 року, а 16 грудня 2009 року її було ратифіковано

ІІ. АНАЛІЗ ПРАВА



16

Верховною Радою України1. Це означає, що всі стандарти прав людей з інвалідністю, закріплені в ній, становлять частину українського законодавства2, а також свідчить про обов’язок держави привести внутрішнє законодавство відповідно до положень Конвенції, реалізувати їх на практиці та нести відповідальність за порушення прав інвалідів.

Після процедури ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів відповідна країна повинна відобразити її положення в рамочній програмі національного розвитку, такій як Загальна оцінка країни (ЗОК), Рамочна програма Організації Об’єднаних Націй з надання допомоги з метою розвитку (РПООНДР) і документи про стратегії скорочення масштабів зубожіння (ДСМЗ).

Конвенція ООН про права інвалідів у статті 3 закріпила такі принципи:a) повага до властивої людині гідності, її особистої самостійності, включаючи

свободу робити свій власний вибір, і незалежності;б) недискримінація;в) повне і ефективне залучення і включення у суспільство;г) повага до особливостей людей з інвалідністю та їх прийняття як компоненту

людського розмаїття і частини людства;д) рівність можливостей ;е) доступність;є) рівність чоловіків та жінок;ж) повага до здібностей, що розвиваються у дітей-інвалідів та повага до права

дітей-інвалідів на збереження своєї індивідуальності.Наступна стаття Конвенції, стаття 4 – «Загальні зобов’язання», містить перелік

найголовніших зобов’язань держав-учасниць щодо дій із дотримання прав людей з інвалідністю:

«1. Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити і заохочувати повну реалізацію всіх прав людини і основоположних свобод всіма інвалідами без будь-якої дискримінації на підставі інвалідності. З цією метою держави-учасниці зобов’язуються:

а) Ухвалити всі належні законодавчі, адміністративні ті інші заходи для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції;

б) вживати всіх належних заходів, у тому числі законодавчих, задля внесення змін чи скасування законів, постанов, звичаїв та практики, які є дискримінаційними стосовно людей з інвалідністю;

в) враховувати у всіх стратегіях і програмах захист та заохочення прав людей з інвалідністю;

г) утриматись від будь-яких дій чи методів, які не узгоджуються з цією Конвенцією, та забезпечувати, щоб державні органи та установи діяли відповідно до цієї Конвенції;

д) вживати всіх належних заходів для усунення дискримінації на підставі інвалідності з боку будь-якої особи, організації або приватного підприємства;

е) проводити та сприяти проведенню дослідницької і конструкторської

1 Закон України від 16.12.2009 №1767-VI2 Конституція України, стаття 9



17

розробки товарів, послуг, обладнання та об’єктів універсального дизайну, які вимагали б мінімум можливої адаптації та з найменшими витратами для відповідності особливим потребам людей з інвалідністю, сприяти їх наявності та використанню, а також пропагувати ідею універсального дизайну під час розробки стандартів і настанов;

є) проводити чи сприяти проведенню дослідницької чи конструкторської розробки, а також сприяти наявності і використанню нових технологій, включаючи інформаційно-комунікаційні технології, засобів, що полегшують мобільність, пристроїв та допоміжних технологій, що підходять людям з інвалідністю, надаючи пріоритет технологіям із доступною ціною;

ж) надавати людям з інвалідністю доступну інформацію про засоби, що полегшують мобільність, пристрої та допоміжні технології , включаючи нові технології, а також інші форми допомоги, допоміжні послуги та об’єкти;

з) сприяти викладенню спеціалістам та персоналу, що працює з інвалідами, визнаних у цій Конвенції прав, з тим, щоб удосконалювати надання гарантованих цими правами допомоги та послуг;

2. Стосовно економічних, соціальних та культурних прав, кожна держава-учасниця зобов’язується вживати, максимально використовуючи наявні в неї ресурси та, в разі необхідності, в рамках міжнародної співпраці, заходів, спрямованих на поступове досягнення повної реалізації цих прав без шкоди для тих, викладених у цій Конвенції зобов’язань, які підлягають безпосередньому застосуванню відповідно до міжнародного права.

3. Під час розробки та застосування законодавства та стратегій, спрямованих на реалізацію цієї Конвенції, та в рамках інших процесів прийняття рішень щодо питань, пов’язаних із людьми з інвалідністю, держави-учасниці проводять консультації з інвалідами, включаючи дітей, та активно залучають їх через організації, що їх представляють.

4. Ніщо в цій Конвенції не впливає на будь-які положення, які більшою мірою сприяють реалізації прав людей з інвалідністю та можуть міститися у законах держав-учасниць або нормах міжнародного права, що діють у цій державі. Не припускаються жодні обмеження чи відступи від прав людини та основоположних свобод, визнаних або існуючих у будь-якій державі-учасниці цієї Конвенції відповідно до закону, конвенцій, правил чи звичаїв на підставі того, що в цій Конвенції не визнаються такі права чи свободи або, що в ній вони визнаються меншою мірою.

5. Положення цієї Конвенції поширюються на всі частини федеративних держав без будь-яких обмежень чи винятків».

Дотримання прав дітей-інвалідів гарантуються й Конвенцією ООН про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року1. Обов’язки держави щодо цієї категорії дітей прописані у статті 23 Конвенції – «Положення щодо дітей-інвалідів»:

«1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому та фізичному відношенні дитина повинна вести повноцінне та гідне життя в умовах, які

1 Постанова ВР України від 27.02.91 № 789-XII



18

забезпечують її гідність, сприяють впевненості у собі та полегшують її активну участь у життєдіяльності суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливу турботу та заохочують і забезпечують надання за умови наявних ресурсів дитині та відповідальним за піклування нею особам допомоги, про яку надане прохання та яка відповідає стану дитини та стану її батьків та інших осіб, які здійснюють піклування.

3. Визнаючи особливі потреби неповноцінної дитини, допомога відповідно до п. 2 даної статті надається, по можливості, безкоштовно, враховуючи фінансові можливості батьків або інших осіб, які здійснюють піклування про дитину та має на меті забезпечення неповноцінної дитини ефективним доступом до послуг в області освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призведе до найбільш повного, по можливості, залучення дитини в соціальне життя та досягнення розвитку його особистості, включаючи культурний та духовний розвиток дитини.

4. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної та медичної охорони здоров’я, психологічного та функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи поширення інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої та професійної підготовки, а також доступ до цієї інформації, з тим, щоб дозволити державам-учасницям покращити свої можливості і знання та розширити свій досвід в цій галузі. У зв’язку з цим, особлива увага повинна приділятися потребам країн, які розвиваються».

Приклади норм національного законодавства України:Загальні принципи рівності та недискримінації в українському законодавстві

визначаються Конституцією України. Так, у ст. 21 йдеться, що «Усі люди вільні та рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними», а стаття 24 – «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Однак у Конституції України відсутній принцип заборони дискримінації.

Принципи рівності людей з інвалідністю деталізуються, зокрема, у положеннях Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»1: стаття 1 – «Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами…»; стаття 26 – «…органи державної влади, підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання) зобов’язані створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів до жилих, громадських і виробничих

1 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 21. - Ст.252. Вводиться в дію Постановою ВР № 876-XII від 21.03.91 ⁄⁄ ВВР. - 1991. № 21. Ст.253.



19

будинків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в населених пунктах…».

Основні принципи недискримінації щодо дітей на виконання положень Конвенції про права дитини зафіксовані Законом України «Про охорону дитинства»1: стаття 2, «Законодавство про охорону дитинства та його завдання», - «Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні» ; стаття 3, «Основні принципи охорони дитинства» - «Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами».

ІІ.2. Право на освітуПриклади норм міжнародного права:Завдання та принципи організації забезпечення державами права людей з

інвалідністю на освіту, зокрема, система інклюзивної освіти, описані в статті 24 Конвенції про права інвалідів:

«Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на освіту. Для потреб реалізації цього права без дискримінації та на основі рівності можливостей держави-учасниці забезпечують інклюзивну освіту на всіх рівнях та освіту упродовж усього життя, прагнучи при цьому:

а) до повного розвитку людського потенціалу, а також відчуття гідності та самоповаги та до посилення поваги до прав людини, основоположних свобод та людської різноманітності;

б) до розвитку особистості, талантів і творчості людей з інвалідністю, а також їх розумових та фізичних здібностей самою повною мірою;

в) надання людям з інвалідністю можливості ефективної участі у житті вільного суспільства.

1. Під час реалізації цього права держави-учасниці забезпечують, щоб:а) люди з інвалідністю не виключались на підставі інвалідності із системи загальної

освіти, а діти з інвалідністю - із системи безкоштовної і обов’язкової початкової освіти або середньої освіти;

б) люди з інвалідністю мали нарівні з іншими доступ до інклюзивної, якісної і безкоштовної початкової освіти і до середньої освіти у місцях, де вони проживають;

в) забезпечувалось розумне пристосування, що враховує індивідуальні потреби;г) люди з інвалідністю отримували всередині системи загальної освіти необхідну

підтримку для полегшення їх ефективного навчання;

1 Закон України «Про охорону дитинства» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст.142



20

д) в умовах, максимально сприятливих для засвоєння знань і соціальному розвитку, відповідно до мети повного охоплення вживались ефективні заходи з організації індивідуальної підтримки.

2. Держави-учасниці надають людям з інвалідністю можливість засвоювати життєві та соціальні навички, щоб полегшити їх повну і рівну участь у процесі освіти та в якості членів громади. Держави-учасниці вживають у цьому напрямку належних заходів, включаючи :

а) сприяння опануванню абетки Брайля, альтернативних шрифтів, посилюючих та альтернативних методів, способів і форматів, а також навичок орієнтації і мобільності та сприяти підтримці з боку однолітків та наставництву;

б) сприяють опануванню мовою жестів та заохоченню мовної самобутності глухих;

в) забезпечують, щоб навчання осіб, зокрема дітей, які є сліпими, глухими, чи сліпоглухими, здійснювалось за допомогою найбільш прийнятних для індивіду мов і методів спілкування та в умовах, які максимальним чином сприяють засвоєнню знань і соціального розвитку.

3. З тим, щоб сприяти забезпеченню реалізації цього права, держави-учасниці вживають належних заходів для залучення до роботи вчителів, включаючи вчителів з інвалідністю , що володіють мовою жестів та/або абеткою Брайля і для освіти спеціалістів і персонал, що працюють на всіх рівнях системи освіти. Така освіта охоплює підготовку у питаннях інвалідності та використання належних посилюючих і альтернативних методів, способів і форматів спілкування, навчальних методик та матеріалів для надання підтримки людям з інвалідністю.

4. Держави-учасниці забезпечують, щоб люди з інвалідністю могли мати доступ до загальної вищої освіти, професійного навчання. Освіти для дорослих та навчання упродовж всього життя без дискримінації та на рівні з іншими. З цією метою держави-учасниці забезпечують, щоб для людей з інвалідністю забезпечувалось розумне пристосування».

Більш загальні норми містяться в положеннях Конвенції про права дитини. Так, у п.1. статті 28 Конвенції йдеться: «Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на основі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безкоштовну й обов’язкову початкову освіту;б) заохочують розвиток різних форм середньої освіти, як загальної, так і

професійної, забезпечують його доступність для всіх дітей та вживають таких необхідних заходів, як введення безкоштовної освіти та надання у разі необхідності фінансової допомоги;

в) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на основі здібностей кожного за допомогою усіх необхідних заходів;

г) забезпечують доступність інформації та матеріалів в галузі освіти та професійної підготовки для всіх дітей».

Відповідно основними принципами організації реалізації права на освіту є недискримінація та доступність освіти для всіх.



21

Приклади норм національного законодавства України: Конституція України у ст. 53 гарантує реалізацію права на освіту для кожної, без

винятку, особи, бере на себе зобов’язання забезпечити доступність освіти: «Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних вищих навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій і пільг учням та студентам».

Певні обмеження вводяться на рівні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ст. 21:«Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям та можливостям. Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки проводиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи».

Інші обмеження, для середньої освіти, зафіксовані в Законі України «Про освіту»1

у п. 4 ст. 37: «Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за рахунок держави».

Стаття 19 Закону України «Про охорону дитинства» декларує для дітей – вихованців подібних закладів індивідуальний підхід у навчанні: «Діти-інваліди та інваліди з дитинства, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах системи охорони здоров’я, системи праці та соціального захисту населення, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства».

На виконання положень цих Законів спрямована Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 716 «Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року»2. Серед основних завдань Програми є «створення умов для доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю до всіх видів освітніх послуг».

На сьогодні внесено зміни до законодавчих актів з питань освіти осіб з інвалідністю, а саме:

Законом України № 2442-VІ «Про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного

1 Закон України «Про освіту» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 34. - Ст.451. Набуває чинності Постановою ВР України № 1144-XII від 04.06.91 ⁄⁄ ВВР. – 1991.- № 34. - Ст.452.

2 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року» від 12 травня 2007 р. № 716.



22

процесу», прийнятого 6 липня 2010 року № 2442-VІ, передбачено функціонування спеціальних та інклюзивних класів для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах та створення навчально-реабілітаційних центрів для навчання дітей із складними вадами розвитку.1

Наказом МОН від 01.10.2010 р. № 912 затверджено Концепцію розвитку інклюзивного навчання.2

Розроблено нове Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК)3 у зв’язку із запровадженням інклюзивного навчання.

Діяльність закладів інтернатного типу для такої категорії дітей та надання в них освітніх послуг регламентується Типовим положенням про будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення4, тобто Положенням про функціонування інтернатів I-IV профілю, дотримання прав людини в яких є предметом моніторингу. Стаття 1 цього документа описує поділ будинків-інтернатів за профілями відповідно до категорій дітей, які в них перебувають:

«1.1. Дитячий будинок-інтернат (далі - будинок-інтернат) є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років (далі - вихованців) з утвореним у разі потреби молодіжним відділенням для молоді віком від 18 до 35 років (далі - осіб), що входить як структурний підрозділ до складу будинку-інтернату, з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг…

1.5. Будинки-інтернати поділяються на:1.5.1. Будинки-інтернати I профілю - для вихованців з фізичними вадами і збереженим

інтелектом дошкільного та шкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утрудненим або неможливим, які частково себе обслуговують (змішані за статтю).

1.5.2. Будинки-інтернати, де можуть одночасно функціонувати:відділення II профілю - для вихованців з помірною та глибокою розумовою

відсталістю та психічними розладами, які можуть навчатись, самостійно пересуватись і обслуговуватись (розділені за статтю);

відділення III профілю - для вихованців з глибокою розумовою відсталістю та психічними розладами, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно

1 Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» від 06.07.2010 № 2442-VI.

2 Наказ МОН «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» від 01.10.2010 № 912.3 Наказ МОН та Академії педагогічних наук України «Про затвердження Положення

про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації» від 07.07.2004 № 569/38.

4 Наказ Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення» від 02.04.2008 р. № 173.



23

обслуговуватись (розділені за статтю);відділення IV профілю - для вихованців з глибокою розумовою відсталістю та/

або психічними розладами, які мають складні фізичні вади, не можуть самостійно пересуватись (або пересуваються з утрудненням) та самообслуговуватись (змішані за статтю).

1.6. У будинку-інтернаті за можливості та необхідності може утворюватися молодіжне відділення для молоді віком від 18 до 35 років, порядок утворення та функціонування якого здійснюється відповідно до Положення про молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату».

Основні завдання такого закладу перелічені в ст. 2: «2.1. Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов

для проживання, навчання, виховання, медичної та соціальної реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям з фізичними та/або розумовими вадами розвитку та психічними розладами.

2.2. Вихованці будинку-інтернату забезпечуються відповідно до встановлених норм:…

2.2.6. Засобами навчання, виховання та корекції у будинку-інтернаті…2.5. Педагогічні, медичні працівники будинку-інтернату, фахівці з реабілітації,

соціальні працівники тощо здійснюють забезпечення навчального, корекційно-виховного та психологічно-реабілітаційного процесу .

2.6. Для удосконалення навчального процесу, психологічної та педагогічної корекції, медичного обслуговування вихованців у будинку-інтернаті може створюватися на громадських засадах з числа його працівників психолого-медико-педагогічна комісія».

До умов утримання віднесено аспекти освіти та розвитку, що прописані у ст. 3:«…3.15. Навчально-виховний процес будується за науково обґрунтованим змістом,

методами та формами навчання, які забезпечують набуття вихованцями необхідних знань, умінь та навичок, корекції психічних та фізичних вад вихованців та є складовою медико-соціальної реабілітації..».

Згідно з Додатком 37 до Нормативу мінімального споживання при наданні соціальних послуг громадянам похилого віку та інвалідам в установах Міністерства праці і соціальної політики1, в дитячих будинках-інтернатах на групу з 8-10 дітей, які підлягають навчанню, вводиться 4 штатні одиниці вихователів.

ІІ.3. Право на здоров’я та своєчасну медичну допомогуПриклади норм міжнародного права:

Конвенція про права інвалідів у ст. 25, ґрунтуючись передусім на принципі недискримінації, визначає стандарти реалізації права на охорону здоров’я для людей з інвалідністю:

«Держави-учасниці визнають, що люди з інвалідністю мають право на найвищий досяжний рівень здоров’я без дискримінації на підставі інвалідності. Держави-учасниці

1 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про нормативи мінімального споживання при наданні соціальних послуг громадянам похилого віку та інвалідам в установах Міністерства праці і соціальної політики» від 08.12.06 № 462.



24

вживають всіх належних заходів для забезпечення доступу людей з інвалідністю до сфери охорони здоров’я, що враховують гендерну специфіку, а також до реабілітації за станом здоров’я. Зокрема, держави-учасниці:

a) забезпечують людям з інвалідністю ту саму низку, якість та рівень безкоштовних чи недорогих послуг і програм з охорони здоров’я, що й іншим особам, включаючи у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я та за лінією запропонованих населенню державних програм охорони здоров’я;

б) надають ті послуги у сфері охорони здоров’я, що є необхідними людям з інвалідністю безпосередньо через їх інвалідність, включаючи ранню діагностику, та в належних випадках - корекцію та послуги, покликані звести до мінімуму і попередити подальше виникнення інвалідності, включаючи дітей та літніх людей;

в) організовують ці послуги в сфері охорони здоров’я якнайближче до місць безпосереднього проживання людей, включаючи сільські райони;

г) вимагають, щоб спеціалісти охорони здоров’я надавали людям з інвалідністю послуги тієї ж якості, що й іншим особам , включаючи на основі вільної та інформованої згоди за допомогою, з поміж іншого, підвищення обізнаності про права людини, гідність, самостійність та потреби людей з інвалідністю за рахунок освіти та прийняття етичних стандартів для державної та приватної охорони здоров’я;

д) забороняють дискримінацію стосовно людей з інвалідністю під час надання медичного страхування та страхування життя, якщо останнє дозволено національним правом, та передбачає, що воно надається на справедливій та розумній основі;

е) не допускають дискримінаційної відмови в охороні здоров’я або послугах в цій сфері або ж отриманні їжі чи рідин через інвалідність».

Конвенція ООН про права дитини в п.1 ст. 24 визнає пріоритетність реалізації цього права для кожної дитини: «Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб та відновлення здоров’я. Держави-учасниці прагнуть забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я».

Приклади норм національного законодавства України: У ст. 49 Конституції України закріплені загальні норми щодо реалізації цього

права: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».

Спеціальний Закон «Про охорону дитинства» висвітлює національні стандарти цього права по відношенню до дітей та, зокрема, дітей з інвалідністю: ст. 6 – «Держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування,



25

формуванню навичок здорового способу життя». ; ст. 26 – «…Діти-інваліди мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства. Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я..».

Обов’язки держави щодо медичного забезпечення людей з інвалідністю та надання послуг з медичного обслуговування прописані в Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»: • стаття 36 – «Медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат

(пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню»;

• стаття 38 - Послуги з соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби (протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття, засоби пересування, у тому числі крісла-коляски з електроприводом, автомобілі, індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові і голосоутворювальні апарати, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони та факси для письмового спілкування, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо) надаються інвалідам та дітям-інвалідам безкоштовно або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку. …Діти-інваліди мають право на безкоштовне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування». Серед спеціальних законів, спрямованих на виконання відповідного положення

Конституції, варто відзначити Закон України «Основи законодавства про охорону здоров’я»1, який в статті 56 визначає стандарт забезпечення протезною допомогою: «Громадяни у необхідних випадках забезпечуються протезами, ортопедичними, корегуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, засобами лікувальної фізкультури і спеціальними засобами пересування».

Питання ранньої реабілітації дітей-інвалідів висвітлено в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»2, стаття 34 якого говорить:

«Рання реабілітація дітей-інвалідів раннього віку (до 7 років) спрямовується на зменшення або подолання фізичних, психічних розладів та інтелектуальних вад , набуття побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, поступову повну або часткову інтеграцію в суспільство.

1 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради України. – 1993р.- № 4. - Ст.19. Набуває чинності Постановою ВР № 2802-XII від 19.11.92⁄⁄ ВВР. – 1993.- № 4. Ст.20.

2 Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні ⁄⁄ Відомості Верховної Ради України. – 2006.- № 2-3. - Ст.36.



26

Рання реабілітація забезпечує комплексний підхід до дитини-інваліда, який полягає в поєднанні різних видів та форм реабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного процесу батьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну, психологічну, освітню, консультативну допомогу сім’ям, в яких виховуються діти-інваліди, за місцем їх проживання (вдома).

Рання реабілітація дітей-інвалідів здійснюється відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації та супроводжується медичним і психологічним спостереженням за ними».

Ці питання деталізуються в Постановах Кабінету Міністрів України щодо введення в дію програм реабілітації людей з інвалідністю. Так, п.2 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда1 надає визначення індивідуальної програми реабілітації: «Індивідуальна програма реабілітації інваліда - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда». Загальна оцінка ситуації надається у п.1 Постанови від 12.05.2007р. № 716 «Про затвердження Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року»: «Потребує вдосконалення система забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації. Має місце дублювання функції реабілітаційними установами, якість послуг, що ними надаються, низька».

Завдання щодо надання медичних та реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю, які виховуються у відповідних закладах, містяться в типових положеннях про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю2: стаття 1.1. – «…цільовим призначенням якої є здійснення заходів, спрямованих на надання реабілітаційних послуг особам з розумовою відсталістю та психічними захворюваннями». Згідно статті 3 цього документа в такій установі обов’язково мають бути:

• Кімната долікарського огляду.• Кімната соціально-педагогічної корекції.• Кабінет психокорекції та психотерапії.• Кабінет лікувальної фізкультури та фізичної реабілітації.• Відділення соціальної реабілітації.• Відділення психологічної реабілітації.• Відділення трудової реабілітації.• Відділення медичного супроводу.

1 Наказ МОН та Академії педагогічних наук України «Про затвердження Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації» від 07.07.2004 № 569/38.

2 Наказ Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження типових положень про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення» від 02.04.2008 р. № 173.



27

• Методичний кабінет.• Комплекс господарського обслуговування.• Служба соціального патронату.Територія такої установи має бути обладнана до потреб осіб, що в ній перебувають:

стаття 1.6 – «Установа розміщується на територіях зі спеціально побудованими або пристосованими приміщеннями, що відповідають безбар’єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мають усі види комунального благоустрою з урахуванням специфіки захворювань осіб, що відвідують Установу…»

Для організації та забезпечення реабілітаційних заходів в установі згідно статті 5 створюється реабілітаційна комісія, до якої «…входять фахівці цього закладу. На засідання реабілітаційної комісії залучаються представники місцевих органів охорони здоров’я, освіти і науки, а також праці та соціального захисту населення».

До діяльності комісії відноситься:• Складання індивідуального плану реабілітації.• Контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації інваліда та

дитини-інваліда.• Визначення строків і тривалості проходження реабілітації інвалідом або

дитиною-інвалідом відповідно до індивідуальної програми реабілітації.• Забезпечення послідовності, комплексності і безперервності виконання

реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та ефективності.

Організація реабілітаційного процесу та реабілітаційних заходів в Установі здійснюються наступним чином:

«6.1. На підставі індивідуальної програми реабілітації інваліда та (або) дитини-інваліда фахівці Установи розробляють індивідуальний план реабілітації, що включає комплекс реабілітаційних заходів та враховує діагноз інваліда та (або) дитини-інваліда, їх психофізичний стан, індивідуальні особливості та можливості, відносини між членами сім’ї.

6.2. Індивідуальний план реабілітації затверджується керівником Установи. 6.3. До Установи зараховуються інваліди або діти-інваліди за рішенням

реабілітаційної комісії. 6.4. В Установі щорічно утворюються групи, наповнюваність кожної з яких складає

8 осіб. 8. Організація реабілітаційних заходів в Установі 8.1. Заходи з соціальної реабілітації складаються з:8.1.1. Навчання інваліда або дитини-інваліда побутовим операціям для задоволення

власних фізіологічних потреб.8.1.2. Опанування навичок захисту власних прав та інтересів.8.1.3. Забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною

підтримкою. 8.2. Заходи з психологічної реабілітації складаються з:8.2.1. Проведення психологічної діагностики особистості інваліда або дитини-

інваліда, визначення форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції.



28

8.2.2. Навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування мотивації до праці.

8.2.3. Проведення індивідуальної психокорекційної роботи. 8.3. Заходи з психолого-педагогічної реабілітації:8.3.1. Створення умов для всебічного розвитку, засвоєння інвалідом або дитиною-

інвалідом знань, умінь і навичок з метою їх адаптації у соціумі.8.3.2. Проведення корекційно-розвиткової роботи, а саме: - розвиток здорового сприймання; - корекція пізнавальної діяльності; - формування навичок соціально-побутової орієнтації; - розвиток комунікативної діяльності.8.5. Заходи з медичного супроводу включають у себе:8.5.1. Визначення фізичної, соматофізіологічної, сенсорної та психічної

спроможності дитини-інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями Установи, надання рекомендацій стосовно подальшої можливої (або неможливої) соціальної реабілітації.

8.5.2. Розробку рекомендацій з дозування фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, які відповідають фізичним та розумовим можливостям дитини-інваліда.

8.5.3. Визначення адекватності та послідовності заходів лікувально-профілактичного характеру.

8.5.4. Здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом дітей-інвалідів.

8.5.5. Організацію та контроль виконання в Установі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи».

Вимоги щодо забезпечення вихованців відповідно до встановлених норм медичними та реабілітаційними послугами визначає типове положення про будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення, а саме: «2.2.3. Цілодобовим медичним обслуговуванням, включаючи надання невідкладної медичної допомоги до госпіталізації вихованця; проведення адаптаційно-підтримуючої терапії психотропними препаратами вихованцям, які лікувалися в психоневрологічному стаціонарі і за висновком психіатрів стаціонару можуть перебувати в будинку-інтернаті; консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я; щорічним літнім оздоровленням тощо.

2.2.4. Наданням комплексу реабілітаційних послуг відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда.

2.2.5. Засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку, у т.ч. життєво необхідними наркотичними або психотропними препаратами».



29

ІІ.4. Свобода пересування Приклади норм міжнародного законодавства:Конвенція ООН про права інвалідів відзначає важливість для людей з інвалідністю

забезпечення свободи пересування, як основного аспекту можливості вести незалежне життя, про що йдеться в статті 9:

«1. Для того, щоб надати людям з інвалідністю можливість вести незалежний спосіб життя та повною мірою брати участь у всіх аспектах життя, держави-учасниці вживають всіх належних заходів для забезпечення інвалідам доступу на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та спілкування, включаючи інформаційно-комунікаційні технології та системи, а також до інших об’єктів та послуг, відкритих для населення або, що надаються населенню, як в міських, так і в сільських районах. Ці заходи, що включають виявлення та усунення перешкод та бар’єрів, які заважають доступності, повинні поширюватись на:

a) будівлі, дороги, транспорт та інші внутрішні та зовнішні об’єкти, включаючи школи, житлові будинки, медичні заклади і робочі місця;

б) інформаційні комунікації та інші служби, включаючи електронні служби та екстрені служби…».

Стандарти забезпечення індивідуальної мобільності прописані у статті 20 Конвенції:

«Держави-учасниці вживають належних заходів для забезпечення індивідуальної мобільності людей з інвалідністю з максимально-можливим ступенем їх самостійності, в тому числі шляхом:

a) сприяння індивідуальній мобільності людей з інвалідністю у обраний ними спосіб, в обраний ними час і за доступною ціною;

б) полегшення доступу людей з інвалідністю до якісних засобів, що полегшують мобільність, пристроїв, допоміжних технологій та послуг помічників та посередників, в тому числі за рахунок їх надання за доступною ціною;

в) навчання людей з інвалідністю і працюючих з ними кадрів спеціальним навичкам мобільності;

г) заохочення підприємств, що займаються виробництвом засобів, що полегшують мобільність, пристроїв та допоміжних технологій, до врахування всіх аспектів мобільності інвалідів».

Приклади норм національного законодавства України:На національному рівні основні засади архітектурної та транспортної доступності

зафіксовані статтею 28 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

«Підприємства та організації, що здійснюють транспортне обслуговування населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, вокзалів, аеропортів та інших об’єктів, яке б дало змогу безперешкодно користуватися їх послугами.

У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.



30

При проектуванні і створенні нових засобів пересування, реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і автовокзалів, морських і річкових портів обов’язково передбачається можливість їх використання інвалідами».

Підстави забезпечення дитини-інваліда автомобілем прописані в статті 26 Закону «Про охорону дитинства»: «Діти-інваліди, які мають порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем (у разі необхідності з ручним керуванням), і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом, за наявності відповідного документа на право управління автомобілем, набуває один із повнолітніх членів сім’ї (або найближчих родичів) інваліда».

Безбар’єрність території та всіх приміщень, згідно типовому положенню, має бути забезпечена в установах для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю, про що говорить стаття 1.6 відповідного Наказу Міністерства праці і соціальної політики:

«1.6. Установа розміщується на територіях зі спеціально побудованими або пристосованими приміщеннями, що відповідають безбар’єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мають усі види комунального благоустрою з урахуванням специфіки захворювань осіб, що відвідують Установу».

ІІ.5. Право на всебічний розвитокПриклади норм міжнародного законодавства:Доступність для людей та дітей з інвалідністю культурного життя, дозвілля,

відпочинку зафіксована в статті 30 Конвенції про права інвалідів:«1. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на участь нарівні з

іншими в культурному житті та вживають всіх належних засобів для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю:

a) мали доступ до витворів культури в доступних формах;б) мали доступ до телевізійних програм, фільмів, театру та інших культурних

заходів в доступних формах;в) мали доступ до таких місць культурних заходів чи послуг, як театри, музеї,

кінотеатри, бібліотеки та туристичні послуги, а також мали найбільшою можливою мірою доступ до пам’ятників та об’єктів, що мають національне культурне значення.

2. Держави-учасниці вживають всіх належних заходів для того, щоб надати людям з інвалідністю можливість розвивати і використовувати свій творчий, художній та інтелектуальний потенціал - не лише заради свого блага, а заради збагачення всього суспільства…

5. Для того, щоб наділити людей з інвалідністю можливістю брати участь нарівні з іншими у проведенні дозвілля і відпочинку та в спортивних заходах, держави-учасниці вживають належних заходів :

a) для заохочення та пропаганди якомога повнішої участі людей з інвалідністю у загально-профільних спортивних заходах на всіх рівнях;

б) для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали можливість організовувати



31

спортивні та дозвільні заходи спеціально для людей з інвалідністю, розвивати їх та брати участь в них, та для сприяння у зв’язку з цим тому, щоб їм нарівні з іншими надавалась належна освіта, підготовка і ресурси;

в) для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали доступ до спортивних, рекреаційних та туристичних об’єктів;

г) для забезпечення того, щоб діти з інвалідністю мали рівний з іншими дітьми доступ до участі в іграх, в проведенні дозвілля та відпочинку та в спортивних заходах, включаючи заходи в рамках шкільної системи;

д) для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю мали доступ до послуг тих, хто займається організацією дозвілля, туризму, відпочинку і спортивних заходів».

Приклади норм національного законодавства України:Вільний розвиток особистості згідно статті 23 Конституції України належить до

одного з базових прав людини: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості».

Закон України «Основи законодавства України про культуру»1 в ст. 14 визначає, що держава: «забезпечує окремим соціальним групам громадян (дітям дошкільного віку, учням, студентам, пенсіонерам та інвалідам) доступ до культурних цінностей на пільгових умовах».

Залучення кожної дитини до національної та світової культури прописане в ст. 20 Закону України «Про охорону дитинства»:

«З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей. Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях».

У контексті доступу до суспільного, культурного життя та дозвілля можна розглядати положення ст. 40 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», які говорять про фізкультурно-спортивну реабілітацію:

«Фізкультурно-спортивна реабілітація спрямовується на підвищення рухової активності, оздоровлення, формування компенсаторних функцій організму і позитивної мотивації в інвалідів, дітей-інвалідів до Постанови суспільної адаптації.

Фізкультурно-спортивну реабілітацію, проведення з інвалідами, дітьми-інвалідами фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів організовують центральний

1 Закон України «Основи законодавства України про культуру» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради України. - 1992.- № 21.- Ст.294. Набуває чинності Постановою ВР від 19.02.92 № 2141-XII ⁄⁄ ВВР. - 1992. - № 21. - Ст.295.



32

орган виконавчої влади у справах молоді та спорту, Національний Комітет спорту інвалідів України, центральний орган виконавчої влади у галузі освіти.

Інвалідам, дітям-інвалідам послуги з фізкультурно-спортивної реабілітації реабілітаційними установами державної і комунальної форм власності надаються безоплатно.

Фізкультурно-спортивна реабілітація інвалідів, дітей-інвалідів здійснюється відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації та супроводжується медичним спостереженням за ними».

Обов’язки держави по забезпеченню доступності культурного та спортивного життя для людей з інвалідністю прописані в статтях 34 та 38 цього ж закону: ст. 34 – «Місцеві органи державної влади зобов’язані забезпечувати інвалідам необхідні умови для вільного доступу і користування культурно-видовищними закладами і спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також забезпечувати надання спеціального спортивного інвентарю. Інваліди користуються переліченими послугами безоплатно або на пільгових умовах згідно з рішенням органів місцевого самоврядування за участю громадських організацій інвалідів» ; стаття 38 – «Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками».

Оскільки виховання та соціальна реабілітація визначаються як одні з основних завдань діяльності будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення, можна вважати, що ці заклади також мають певний обов’язок щодо реалізації права на всебічний розвиток інвалідів. Так, згідно зі ст. 2 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату вихованці забезпечуються відповідно до встановлених норм «2.2.7. Спортивним інвентарем для проведення оздоровчо-спортивної корекції фізичних вад вихованців… 2.2.9. Умовами для проведення заходів культурно-масової роботи».

ІІ.6. Право на працю Приклади норм міжнародного законодавства:Стаття 27 Конвенції про права інвалідів визначає основні стандарти забезпечення

людям з інвалідністю реалізації права на працю:«1. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на працю на рівні

з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку людина з інвалідністю вільно обрала або на яку вона вільно погодилася в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для людей з інвалідністю. Держави-учасниці забезпечують та заохочують реалізацію права на працю, включаючи для тих осіб, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ухвалення, також і в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке:...

б) захист прав людей з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи рівні можливості і рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні і здорові умови праці, включаючи захист від домагань, і задоволення скарг;…



33

ж) стимулювання найму людей з інвалідністю в приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;

з) забезпечення людям з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;і) заохочення набуття інвалідами досвіду роботи в умовах відкритого ринку

праці».

Приклади норм національного законодавства України:Це соціальне право закріплене статтею 43 Конституції України: «Кожен має право

на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом».

Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» розглядає працю в контексті професійної та трудової реабілітації: стаття 38 – «Професійна реабілітація передбачає відновлення знижених або втрачених професійних функцій, відбір професії та адаптацію до неї інваліда, дитини-інваліда, поновлення трудової діяльності інваліда в колишній або в новій професії» ; стаття 39 – «Трудова реабілітація передбачає тренування відновленої моторної здатності з використанням засобів реабілітації з метою створення інваліду, дитині-інваліду умов для праці по можливості у звичайному виробничому середовищі за допомогою індивідуальних заходів».

Заходи трудової реабілітації та медичного супроводу в контексті праці визначені в статтях 8.4 та 8.5 типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю:

«8.4. Заходи з трудової реабілітації складаються з:8.4.1. Навчання найпростішим трудовим навичкам, дотриманню техніки

безпеки.8.4.2. Сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів. 8.5. Заходи з медичного супроводу включають у себе:8.5.1. Визначення фізичної, соматофізіологічної, сенсорної та психічної

спроможності дитини-інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями Установи, надання рекомендацій стосовно подальшої можливої (або неможливої) соціальної реабілітації.

8.5.2. Розробку рекомендацій з дозування фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, які відповідають фізичним та розумовим можливостям дитини-інваліда».

ІІ.7. Право на доступ до інформації Приклади норм міжнародного законодавства:Стаття 21 Конвенції ООН про права інвалідів наголошує на важливості для людей

з інвалідністю повноцінно користуватися свободою вираження поглядів та доступом до інформації: «Держави-учасниці вживають всіх належних заходів для забезпечення того, щоб люди з інвалідністю могли користуватися правом на свободу вираження поглядів та переконань, включаючи свободу шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію



34

та ідеї на рівні з іншими, користуючись при цьому всіма формами спілкування , які визначені в статті 2 цієї Конвенції».

Приклади норм національного законодавства України:Свобода вираження поглядів та доступ до інформації закріплені в статті 34

Конституції України: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір».

Право на доступ до інформації регулюється спеціальним Законом України «Про інформацію»1, загальні принципи реалізації цього права на території України зафіксовані в ст. 9:

«Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України».

Особливості забезпечення реалізації доступу до інформації для людей з вадами слуху визначаються у ст. 23 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: «Державою визнається дактильно-жестова мова як засіб міжособового спілкування, а також як засіб навчання інвалідів з вадами слуху. Інвалідам по слуху забезпечується доступ до засобів масової інформації шляхом титрування та здійснення сурдоперекладу на дактильно-жестову мову глухих інформаційних і тематичних телепрограм, кіно-, відеофільмів у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України».

ІІ.8. Право на достатній рівень життя та соціальний захистПриклади норм міжнародного законодавства:Стаття 28 Конвенції про права інвалідів:«1. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на достатній рівень

життя для них самих та їхніх сімей, що включає достатнє харчування, одяг і житло, а також на безперервне покращення умов життя та вживають належних заходів для забезпечення і заохочення реалізації цього права без дискримінації на підставі інвалідності.

2. Держави-учасниці визнають право людей з інвалідністю на соціальний захист та на користування цим правом без дискримінації на підставі інвалідності та вживають належних кроків для реалізації й забезпечення цього права, включаючи заходи:

1 Закон України «Про інформацію» ⁄⁄ Відомості Верховної Ради України . - 1992. - № 48. Ст.650. Вводиться в дію Постановою ВР № 2658-XII від 02.10.92 ⁄⁄ ВВР. – 1992. № 48. Ст.651.



35

a) із забезпечення рівного доступу до отримання чистої води і забезпечення доступу до належних і недорогих послуг, пристроям та іншої допомоги для задоволення потреб, пов’язаних з інвалідністю;

б) із забезпечення інвалідів, зокрема, жінок, дівчат і літніх людей з інвалідністю доступом до програм соціального захисту і програм скорочення масштабів бідності;

в) із забезпечення інвалідів та їх сімей, що проживають в умовах бідності, доступу до допомоги з боку держави з метою покриття витрат, пов’язаних з інвалідністю, включаючи належну освіту, консультування, фінансову допомогу і тимчасовий патронажний догляд;

г) із забезпечення доступу до програм державного житла;д) із забезпечення інвалідів доступом до пенсійних виплат і програм».

Приклади норм національного законодавства України:Можливі форми соціальної допомоги людям з інвалідністю перелічені в ст.

36 закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: «Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомоги, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними і іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торгівельному обслуговуванню. «Стаття 29 цього ж закону визначає, що «інваліди та сім’ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним законодавством».

Згідно зі ст. 3.9 Типового положення про будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату системи праці та соціального захисту населення «вихованцям, які проживають у будинку-інтернаті, державна соціальна допомога і пенсія призначаються та виплачуються відповідно до Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

Норми харчування в інтернатах I-IV профілю встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження натуральних добових норм харчування в інтернатських установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства праці і соціальної політики України»1. Загальна вимога: у дитячому будинку-інтернаті має бути раціональне харчування. Воно повинно бути помірним, регулярним, різноманітним, з правильним співвідношенням білків, жирів та вуглеводів і витримано за калорійністю. Розробляється перспективне меню на сім та десять діб, на місяць та на сезон. Харчування повинно бути п’ятиразовим, за необхідності - лікувальним.

1 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження натуральних добових норм харчування в інтернатських установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства правці і соціальної політики» від 13.03.2002 р. № 324.

ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ36

ІІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧИХ БУДИНКІВ-ІНТЕРНАТІВ I-IV ПРОФІЛЮ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

За офіційними даними станом на 01.01.2009 року в 56 дитячих будинках-інтернатах системи Міністерства праці та соціальної політики перебувають понад 7 тисяч дітей із інвалідністю віком від 4 до 18 років, в тому числі майже 4 тис. дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків. Із загального числа вихованців1,2 тисячі дітей мають множинні вади розвитку (ліжко-хворі).

Відповідно до Типового положення, затвердженого у 2008 році, дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з утвореним у разі потреби молодіжним відділенням для молоді віком від 18 до 35 років, що входить як структурний підрозділ до складу будинку-інтернату, з вадами фізичного та (або) розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.

Вихованці, які досягли 18-річного віку переводяться до психоневрологічних інтернатів, або за бажанням та заявою батьків або опікунів, чи інших родичів можуть буди відраховані із дитячого будинку-інтернату на їх утримання. Психоневрологічні інтернати поділяються на жіночі та чоловічі і є стаціонарними соціально-медичними установами, що призначені для постійного проживання громадян віком старше 18 років з психоневрологічними захворюваннями та (або) розумовою відсталістю, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Дитячі будинки-інтернати поділяються за профілем:• I профіль для дітей-інвалідів з фізичними вадами і збереженим інтелектом до-

шкільного та шкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утруд-неним або неможливим, які частково себе обслуговують (змішані за статтю);

• II профіль для дітей-інвалідів з помірною та глибокою розумовою відсталістю та психічними розладами, які можуть навчатись, самостійно пересуватись і обслуговуватись (розділені за статтю);

• III профіль для дітей-інвалідів з глибокою розумовою відсталістю та психічними розладами, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслуговуватись (розділені за статтю);

• IV профіль для дітей-інвалідів з глибокою розумовою відсталістю та/або психічними розладами, які мають складні фізичні вади, не можуть самостійно пересуватись (або пересуваються з утрудненням) та самообслуговуватись (змішані за статтю).

У дитячому будинку-інтернаті можуть одночасно функціонувати відділення різного профілю.



37

Вихованці будинків-інтернатів III та IV профілю - це діти з глибокою розумовою відсталістю різного походження, які мають вроджені аномалії розвитку (наприклад: спинномозкова грижа, гідроцефалія, вроджені вади серця, відсутність або нерозвиненість кінцівок), психічними захворюваннями (шизофренія, психози), хромосомними аномаліями (такими як наприклад Синдром Дауна), з ДЦП (важкі форми у вигляді подвійної геміплегії), діти з важкими порушеннями обміну речовин, супутніми хворобами ендокринної, серцево-судинної систем, системи травлення та іншими хворобами.

Переважна більшість дітей потрапляє до будинків інтернатів у 4-річному віці з будинків-маляток, які є стаціонарними установами системи Міністерства охорони здоров’я. У більшості випадків - це діти, від яких батьки відмовляються ще у пологовому будинку. Інша група дітей - це діти, які потрапляють до будинків-інтернатів у більш до-рослому віці від 7 до 15 років. Нерідко таких дітей влаштовують до установи батьки або родичі, які принаймні намагались, але не змогли впоратись із доглядом за ними. Здебіль-шого - це жителі сільської місцевості, де бракує роботи, аби забезпечити фінансово таку дитину, а відстань від лікувальних та реабілітаційних установ та відсутність інфраструк-тури перетворюють догляд за дитиною-інвалідом на повсякденну боротьбу із злиднями.

По кількості за профілями функціонуючих 56-ти дитячих будинків-інтернатів розділено так:

І-IV профілю – 2ІІ профілю – 23ІІ-ІІІ профілю – 3ІІ-ІІІ- IV профілю – 7ІІ- IV профілю – 1ІІІ профілю – 8ІІІ- IV профілю – 7IV профілю – 42009 року у кожному закладі, якій розрахований на 140 місць, в середньому.

проживало до 100 дітей. Однак, окремі заклади ще за часів Радянського Союзу були розраховані на кількість дітей, яка значно перевищує середній показник по Україні. Такими є:

• Дружківський дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.), розрахований на 220 дітей.

• Торезький дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.) - 250 місць.• Шахтарський дитячий будинок-інтернат (Донецька обл.) - 220 місць.• Виноградівський дитячий будинок-інтернат (Закарпатська обл.) - 225 місць.• Білгород-Дністровський дитячий будинок-інтернат (Одеська обл.) - 225 місць.• Богодухівський дитячий будинок-інтернат (Харківська обл.) - 265 місць.• Святошинський дитячий будинок-інтернат (м. Київ) - 290 місць.Під час проведення моніторингу в будинках-інтернатах були вільними понад

тисяча місць проти планових показників. Штатна чисельність працівників зазначених закладів становить 6282 одиниць. Загалом утримання одного вихованця у дитячих будинках-інтернатах у 2009 році становило 29,5 тис. грн. на рік.



38

Офіційні розрахунки щодо утримання дитини з інвалідністю в сім`ї не існують.Державна соціальна допомога на дітей-інвалідів призначається одному з батьків,

усиновителів, опікуну, піклувальнику, незалежно від медичного висновку про визнання дитини інвалідом виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу. Діти-інваліди віком від 16 до 18 років можуть отримувати державну соціальну допомогу на себе, якщо вони набули неповної або повної цивільної дієздатності, а також, коли дітям-інвалідам віком від 16 до 18 років встановлена група інвалідності.

Дітям-інвалідам, які перебувають у будинках-інтернатах, інших стаціонарних установах (закладах) на повному державному утриманні, призначається державна соціальна допомога і виплачується в розмірі 50 відсотків та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина державної соціальної допомоги, що залишилася після виплати суми державної соціальної допомоги, перераховується на банківський рахунок установи (закладу) за місцем перебування дитини і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей.

Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання, медичної та соціальної реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям з фізичними та розумовими вадами розвитку і психічними розладами.

Вихованці будинку-інтернату відповідно до встановлених норм забезпечуються: • житлом у межах встановлених санітарних норм з усіма комунально-побутовими

зручностями, м’яким і твердим інвентарем та столовим посудом;• цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою,

стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я та щорічним літнім оздоровленням;

• засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними візками), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку;

• раціональним харчуванням з урахуванням вікових груп харчування, в тому числі і дієтичним, з урахування стану здоров’я вихованців, які мешкають у будинку-інтернаті, у межах натуральних норм харчування;

• засобами навчання та виховання у будинку-інтернаті (відділенні) I та II профілю;

• засобами корекції та виховання підопічних у будинках-інтернатах III профілю;

• підручниками, навчальним обладнанням, іграшками та спортивним інвентарем для забезпечення навчального процесу та виховання дітей з вадами фізичного розвитку та розумовою відсталістю, за затвердженими програмами.

Крім того, будинок - інтернат забезпечує:• проведення реабілітаційних заходів та створює умови, що сприяють адаптації

вихованців у середовищі;



39

• організує дозвілля та фізкультурно-оздоровчі заходи з урахуванням стану здоров’я дітей-інвалідів, які мешкають у будинку-інтернаті.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює функціонування дитячих будинків-інтернатів є Типове положення про дитячий будинок-інтернат, молодіжне відділення дитячого будинку-інтернату яке затверджено наказом Мінпраці від 02.04.2008 №173 та зареєстровано у Мінюсті 23.07.2008 за №675/15366.

В інтернатських установах чинні Державні соціальні нормативи, якими визначаються розмірами державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) будинки-інтернати системи праці та соціального захисту населення передані до комунальної власності областей, утворюються, реорганізуються та ліквідуються за рішенням місцевих органів влади за погодженням з Мінпраці. Згідно з пунктом 4 ст. 90 Бюджетного кодексу України видатки на утримання будинків-інтернатів здійснюється з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються під час визначення між бюджетних трансфертів.

Слід зазначити, що основні показники діяльності будинків-інтернатів (дитячих та дорослих) за останні роки значно покращилися. За даними Міністерства праці та соціальної політики збільшилося фінансування будинків-інтернатів, однак видатки встановлюють 90-95% від запланованого, та не більше 80% від потреби. Так, за 11 місяців 2009 року при обрахованій потребі у майже 1,5 млрд. гривень заплановано видатків у сумі біля 1,2 млрд. та профінансовано біля 1,1 млрд. грн.

Разом з цим за підсумками 11 місяців 2009 року значно поліпшено харчування підопічних, умови проживання, забезпечення їх медикаментами і м’яким інвентарем завдяки коштам, які перераховуються Пенсійним фондом відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.04 № 269 «Про затвердження Порядку зарахування та використання коштів, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом установам (закладам), де особи перебувають на повному державному утриманні» (зі змінами та доповненнями).

Крім того, на кожну дитину, яка проживає в будинку-інтернаті, відкрито особистий банківський рахунок, на який відповідно до чинного законодавства перераховуються 25 відсотків від призначеної пенсії або 50 відсотків від призначеної державної соціальної допомоги. Кошти, які належать вихованцям у вигляді пенсій, допомог чи аліментів, витрачаються батьками, або уразі наявності опікунів за погодженням із опікунською радою, опікунами (піклувальниками) на власні потреби дітей-інвалідів.

У тих випадках, коли дітям або особам, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обов’язків опікунів або піклувальників від імені держави здійснюють керівники установ за погодженням з органами опіки



40

та піклування. На час проведення дослідження використання власних коштів у разі недієздатності підопічного нормативно-правовими документами не врегульовано, тому у переважній більшості ці гроші не використовуються і знаходяться на особистих рахунках підопічних.

Разом з тим для покращення якості харчування, матеріального статку, та з метою проведення трудової реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів при багатьох будинках-інтернатах системи соціального захисту населення функціонують підсобні господарства.

На час проведення дослідження при 322 підвідомчих інтернатських установах Мінпраці функціонує 248 підсобних господарств, які мають у своєму користуванні 17 020 гектарів землі, з них орної землі 14658 гектарів. Наразі площа земельних ділянок, які знаходяться у користуванні дитячих будинків-інтернатів складає майже 1400 га.

Одночасно при багатьох інтернатських установах працюють міні-виробництва по переробці сільськогосподарської продукції, а також міні-пекарні. Так при 130 інтернатських установах для дітей та дорослих функціонують міні-пекарні, які забезпечують на 100% потребу будинків-інтернатів у хлібобулочних та кондитерських виробах.

Однак, незважаючи на оптимістичні показники щодо покращення матеріального забезпечення інтернатських установ, велике занепокоєння викликає їх укомплектованість кадрами. У міністерстві зазначають, що в будинках-інтернатах бракує реабілітологів, вихователів, юристів, а також молодшого медичного персоналу (нянь). У деяких інтернатах лікарів немає, а працюючі - пенсійного віку.

Окрім постійного браку людських ресурсів, великою проблемою залишається недостатня кваліфікація працюючого персоналу та їх низька мотивація.


ІV. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИВ ДИТЯЧИХ БУДИНКАХ-ІНТЕРНАТАХI-IV ПРОФІЛЮ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

IV.1. Умови проживанняЗагальний опис будівель та територіїБудинки-інтернати, в яких проводилося дослідження, розташовані на різній відстані

від населених пунктів. Наприклад, 2 км від найближчого села, 45 км від райцентру, 150 км від обласного центру; 16 км від обласного центру на краю одного з міст району області; у місті на відстані 50 км від обласного центру; 8 км від найближчого міста, більше 100 км від обласного центру. Переважно місце розташування - біля невеликого селища або міста на досить великій відстані від обласного чи районного центру. Відповідно час, який витрачається на дорогу до інтернату для відвідувачів коливається від 20 хвилин до кількох годин, вартість проїзду - від 1,5 гривень до 40 чи більше гривень. Два будинки-інтернати мають таке розташування, яке викликає великі складнощі в осіб, які бажають до них дістатися: «Не існує регулярного рейсового сполучення між інтернатом та населеними пунктами, які знаходяться навіть біля нього. Проте кожного дня двічі на день маршрутка інтернату розвозить/збирає персонал по навколишнім селам. Відвідувачі інтернату можуть використовувати за згодою директора маршрутку персоналу, для того щоб дістатись туди. Розклад руху маршрутки не оголошений публічно, але його, за бажанням, можна дізнатись, зателефонувавши до інтернату» ; «До інтернату 4 рази на день ходить автобус для працівників інтернату, графік його руху відомий тільки працівникам, тобто – не оголошений публічно. За бажання батьки можуть його дізнатися, але за словами працівників, таких випадків вони не можуть згадати. Як альтернатива – таксі, приватний транспорт або пішки». Така ситуація обумовлює подальші проблеми із персоналом, можливістю залучати додаткові ресурси у вигляді спонсорів чи волонтерів.

З роздумів одного з волонтерів: «Чомусь в пострадянському суспільстві існує упередження, що таких людей треба ховати від здорових. Можливо, причиною є радянське упередження про те, що радянська людина має бути здоровою та красивою. Про це писала Марія Арбатова в своїх біографічних книгах. У дитинстві вона перенесла поліомієліт, тому облаштування радянських санаторіїв-інтернатів знає з власного досвіду. Усе це господарство було віддалене від людських осель, за високими парканами. Медицина сприймалася як каральна. Радянського Союзу ніби офіційно немає, але ставлення до «інших» людей залишається таким само. Як аргумент – не травмувати психіку інвалідів та здорових людей. Дивно, що цей аргумент мало підлягає оскарженню. Навіть не дивлячись на те, що цей стереотип залишився лише на пострадянському просторі. Як будь-яке «закрите» та «секретне» - такі будинки-інтернати викликають нездорову цікавість у суспільстві. Мешканці сіл, біля яких побудовані інтернати,



42

розповідають про них страшилки та легенди. Наприклад, с. Срижавка, Вінницького району – один з місцевих мешканців розповідає, що вони платили сторожу, коли були підлітками, щоб він провів їх вночі подивитися на виродків. В іншому селі - Кріщенці Тульчинського району – вихованцями інтернату лякають маленьких дітей».

Усі відвідані дитячі будинки-інтернати (БДІ) розташовані у доволі мальовничих місцинах: ліс, річка, поле, тощо та мають клумби й сади на своїй території: «ДБІ з трьох сторін оточений полями, а з однієї сторони протікає неглибока річка та знаходиться, зроблений людьми, ставок, на території розташовані декілька великих клумб з квітами, та дві довгі алеї з хвойними деревами та кущами ; «будівля розташована на краю селища, навкруги красивий краєвид - невеликі гаї та поля. На самій території (7 га) є городи та великий яблуневий сад» ; «будинок-інтернат розташований за 8 кілометрів від міста біля лісу на березі річки, навколо інтернату ростуть хвойні та листяні дерева, на території є фруктовий сад, газони, клумби з квітами, декоративні кущі та дерева, пасіка» ; «ДБІ з однієї сторони оточений лісом, з однієї сторони поле, з іншої селом, на території розташовані декілька великих клумб з квітами, є садок плодових дерев». Крім того, всі будинки-інтернати мають великі території (площі загальної території, які належать інтернатам коливається від 7 га до 120 га), підсобне господарство, спортивні та ігрові майданчики: «1 майданчик для футболу, 2 ігрових майданчика з морально-застарілим обладнанням для ігор, є невеликий сад, фермерське господарство, 120 га землі» ; «дворовий дитячий ігровий майданчик, вуличний спортивний майданчик» ; «Біля першого корпусу є спортивно-ігровий майданчик, яких переданий ГО «Ділові жінки». Є невеличкі грядки, фруктовий сад, фермерського господарства немає. Територія - 8,5 га».

Переважна більшість таких будинків-інтернатів перебувають у будівлях, які не було пристосовано до потреб соціально-медичних установ, раніше в них розташовувалися піонерські табори, шпиталі, військові частини, панські маєтки тощо. Серед будівель, є й такі, що мають архітектурну цінність та внесені до реєстру пам’яток архітектури. Оглянути подібні споруди приїздять люди, які цікавляться історією та архітектурою і навіть іноземці, родичі яких раніше там жили. Відповідно й різниться кількість будівель у кожному з інтернатів та організація перебування вихованців в них.

«ДБІ складається із 4 житлових приміщень, 6 нежитлових. Інтернат займає доволі велику територію. 2 житлових приміщення розташовані в одному кінці, а два інших - в іншому її кінці, для того, щоб перейти з одного кінця у інший потрібно біля 5 хвилин. Усі будівлі перебувають у гарному стані, 2 з них після ремонту і в одному корпусі ремонт ще триває. Також є два дерев’яних приміщення, в яких діти знаходяться улітку. 4 житлових приміщення, у тому числі приміщення адміністративного корпусу, 2 дерев’яних приміщення та одне цегляне для перебування дітей у них влітку, 1 баня, 1 пекарня, 1 їдальня/кухня, 1 склад, 1 ферма, 1 житлове приміщення, яке ремонтується за допомогою благодійного фонду, для проживання у ньому групи дітей з інтернату разом з вихователям в умовах, наближених до сімейних»;

«Сам інтернат розташований в одній двоповерховій будівлі (адміністративна частина, медична частина, їдальня, кімнати для відпочинку та навчання, спальні). В окремих будівлях розташовані майстерні, склади. Загалом інтернат має орієнтовно 6 будівель різного призначення»;



43

«Інтернат складається з 11 будівель, в тому числі – адміністративний корпус, гараж, овочесховище, 3 жилі корпуси, один із яких зараз ремонтують і він нежилий. Від початку комплекс передбачався, як дитячий табір відпочинку, потім був переданий інтернату».

Стан приміщень більш-менш однакового рівня: порівняно свіжий ремонт, проведений за спонсорські кошти. Проблеми із врахуванням можливості пересуватися дітям на візках будівлею інтернату. Принцип розміщення дітей по будівлях у випадку наявності кількох житлових приміщень в інтернаті - різний, критеріями виступають вік, рівень захворювання, рівень можливостей самостійно пересуватися. У тих інтернатах, які мають одне житлове приміщення, за аналогічним принципом відбувається розділення на групи. Як приклад, варто навести 3 загальних описи будівель та приміщень, у яких перебувають діти із закладів з різним типом організації проживання дітей (проживання в 4-х корпусах, проживання в 2-х корпусах, проживання в 1-му корпусі).

Опис 1: «В інтернаті 4 житлових корпуси, два з них повністю відремонтовані протягом останніх 2-х років, ще один ремонтується. Також, на території інтернату розташований будинок, який ремонтується на кошти запорізького благодійного фонду, в якому планується перебування декількох вихованців інтернату разом з вихователем у умовах, наближених до сімейної форми виховання.

Корпус 1 – розрахований на дітей, які лежать та, які ходять. Має 2 поверхи, є невеликий пандус, ліфт відсутній. Сходи широкі, не дуже круті, але на візку піднятися / спуститися неможливо. На першому поверсі розташована медична частина та кімната реабілітації і адміністративні кімнати. Стан приміщення – дуже гарний, ремонт був зроблений приблизно 2 роки тому. Колір стін - білий, освітлення у кімнатах достатнє, у коридорі дещо темно. Кожна кімната має 2 - 3 вікна та 3 - 4 світильника. Корпус чистий, кімнати регулярно провітрюються. Покриття підлоги - пофарбована дерев’яна підлога у доброму стані, яка майже всюди застелена килимом, окрім ванної кімнати. Порогів майже немає, але у кількох місцях підлога в одній кімнаті та іншій знаходяться на різних рівнях (різниця складає приблизно 3 - 5 см). У кімнатах є звичайні дитячі ліжка, у доброму стані з високими дерев’яними «стінками», зроблених з окремих паличок (манежі).

Корпус 2 – розрахований переважно на лежачих дітей. Має 1 поверх, є великий пандус зі сходами та ще одні головні сходи. Сходи широкі, але круті та покриті плиткою. Стан приміщення - дуже гарний, ремонт був зроблений приблизно 2 роки тому, але зараз ще раз ремонтують дві кімнати (одну житлову, а іншу для приготування їжі для лежачих вихованців). Колір стін - білий, на стінах у кімнатах великі зображення мультиплікаційних героїв. Освітлення у кімнатах достатнє. Кожна кімната має 2 - 3 вікна та 3 - 4 світильника. Корпус чистий, кімнати регулярно провітрюються. Покриття підлоги – пофарбована дерев’яна підлога у доброму стані, майже всюди застелена килимом, окрім ванної кімнати та їдальні. Пороги є (приблизно 3 - 4 см). У кімнатах є звичайні дитячі ліжка, у гарному стані з високими дерев’яними «стінками», зроблених з окремих паличок. Парапет у корпусі доволі широкий, туди вивозять дітей на візках.

Корпус 3 - розрахований на дітей, які можуть ходити та пересуваються на візках. Двері, які ведуть у приміщення - металеві. Має 2 поверхи, ліфт відсутній. На першому поверсі - діти, на другому – медичний кабінет. Корпус перебуває у стані ремонту. Декілька



44

приміщень вже відремонтовані, ще декілька кімнат ремонтуються. Стан приміщень – добрий. Колір стін: у коридорі – насичено рожевий, у кімнатах – білий. Освітлення у кімнатах достатнє, у коридорі дещо темно. Кожна кімната має 1 - 3 великих вікна, та 3 - 4 світильника. Корпус чистий, кімнати регулярно провітрюються. Покриття підлоги – у коридорі та туалеті – плитка, у деяких кімнатах – пофарбована дерев’яна підлога, у деяких - лінолеум. Пороги присутні. У кімнатах є звичайні ліжка.

Корпус 4 - розрахований на дітей, які ходять, переважно дорослі діти (молодіжна ланка). Двері, які ведуть у приміщення - металеві. Перед дверима є дві сходинки. Будинок має 2 поверхи, ліфт відсутній. Вихованці знаходяться на другому поверсі. Сходи не широкі, не дуже круті. На першому поверсі - тренажерна кімната та рекреаційна кімната. Стан приміщення - гарний. Колір стін – білий та зелений, освітлення у кімнатах достатнє, у коридорі дещо темно, особливо на першому поверсі. Кожна кімната має 2-3 великих вікна та 3-4 світильника. Корпус чистий. Покриття підлоги – переважно лінолеум, але є дерев’яна підлога та плитка у туалеті. Пороги присутні. У кімнатах є звичайні ліжка, у доброму стані.

Також є 3 приміщення, де майже всі діти, окрім «лежачих», перебувають влітку. Два приміщення зроблені з дерева та одне з цегли. Підлога - дерев’яна. Стіни - пофарбовані у зелений колір. Освітлення у кімнатах достатнє. Вікна у приміщеннях дуже великі. Кількість дітей, яка там перебуває приблизно 20-25 у кожному».

Опис 2: «В інтернаті 2 житлових корпуси, один з яких нещодавно відремонтований спонсорами, інший готується до ремонту.

Корпус 1 - має 2 поверхи, ліфт та пандуси відсутні. Сходові марші вузькі та круті. Людині на візку ними піднятись неможливо, так само важко розминутись 2-ом людям. Загалом стан приміщення в доброму стані, стіни мають нейтральний колір, освітлення достатнє, кожна кімната, в залежності від розміру має 2-3 вікна та 4-6 світильників. У приміщенні чисто, за словами працівників, вони роблять вологе прибирання після кожного годування (4 рази на добу) та за потребою. Приміщення регулярно провітрюється. У палатах є графік квартування приміщення та перелік посадових обов’язків персоналу (санітарки-няні), які висять на стіні при вході. Покриття - лінолеум у гарному стані, пороги відсутні. Приміщення оснащені пристосованими ліжками - з високими перилами та невисокими бар’єрами, перилами. Інші меблі звичайні, не пристосовані для мешканців інтернату. На кожному поверсі є по 2 візки для транспортування дітей до ванної кімнати та на 1-му поверсі спеціальний пристрій (схожий на платформу) на колесах. Є ігрова та реабілітаційна кімната.

Корпус 2 - 2 поверхи, ліфт та пандуси відсутні. Сходові марші вузькі та круті. Людині на візку ними піднятись неможливо, так само важко розминутись 2-ом людям. Стан приміщення умовно-задовільний. Працівники кажуть, що мешканців цього корпусу переведуть в інший, в якому зараз триває ремонт. Стіни пофарбовані олійною фарбою – зелені та сині панелі, освітлення достатнє, кожна кімната, в залежності від розміру, має 2 - 3 вікна або вікно і балкон та 4 - 6 світильників. В приміщенні чисто, за словами працівників вони роблять вологе прибирання після кожного годування (4 рази на добу) та за потребою. Приміщення регулярно провітрюється. В палатах є графік квартування приміщення та перелік посадових обов’язків персоналу (санітарки-няні), які висять



45

на стіні при вході. Покриття - лінолеум в поганому стані, добрий лінолеум лише в 1 кімнаті, пороги відсутні. Приміщення оснащені пристосованими ліжками - з високими перилами та невисокими бар’єрами, перилами. Інші меблі звичайні, не пристосовані для мешканців інтернату. На кожному поверсі є по 2 візки для транспортування дітей до ванної кімнати. Є ігрова та реабілітаційна кімната.

У корпусах немає пандусів та інших пристроїв, які передбачені для такого роду приміщень».

Опис 3: «В інтернаті є житловий корпус, який наполовину відремонтований протягом останнього року грошами благодійних фондів та благодійників, покрівлю в даний час ремонтує держава.

Житловий корпус - розрахований на дітей, які ходять. Має 3 поверхи, пандус відсутній, ліфт відсутній. Передостанній капітальний ремонт був 1920 року, останні 2 роки корпус намагаються капітально відремонтувати, замінили підлогу, радіатори системи опалення, вікна, зараз закінчується ремонт покрівлі. Сходи вузькі, круті, дерев‘яні але на візку піднятись ( спуститись) неможливо, але діти, які не ходять, перебувають на першому поверсі. На першому поверсі є ізолятор, 3 спальні, ігрова простора відремонтована кімната, їдальня, вбиральня та адміністративна кімната. Стан приміщення – дуже гарний, ремонт був зроблений 1 рік тому. Колір стін - помаранчевий, рожевий, голубий, освітлення у кімнатах достатнє, у коридорі дещо темно. Кожна кімната має 2 - 3 вікна, та декілька світильників. Корпус чистий, кімнати регулярно провітрюються. Покриття підлоги – пофарбована дерев’яна підлога у доброму стані, яка майже не застелена килимами. Пороги є, що ускладнює пересування на візку. У кімнатах є звичайні дитячі ліжка, у гарному стані, частково потребують ремонту.

Другий та третій поверхи мають спальні та по одній ігровій кімнаті та вбиральні на поверсі. Стан приміщення - дуже добрий, ремонт був зроблений в поточному році. Колір стін – помаранчевий, рожевий, голубий, освітлення у кімнатах достатнє, у коридорі дещо темно. Кожна кімната має 1 - 2 - 3 вікна та кілька світильників. Покриття підлоги - пофарбована дерев’яна підлога у гарному стані, яка майже не застелена килимами. У кімнатах є звичайні дитячі ліжка, які потребують заміни на більш сучасні і зручні. Корпус має водяне опалення, взимку в корпусі тепло.

Навчальний корпус - розрахований на дітей, які ходять. Має 1 поверх. Корпус відремонтований – сучасний ремонт в просторих кімнатах, пластикові вікна, ремонт вбиральні. Корпус має 4 кімнати, які на гроші благодійного фонду обладнані під ігрову та 2 навчальні кімнати, 1 кімнату для перебування дітей.

Навчально-реабілітаційний центр (частина будівлі - їдальня). Має 1 поверх, 2 відремонтовані кімнати, санвузол та невеличку кімнату для вчителя. 1 кімната розрахована на заняття з дітьми за столом, 2 - кімната реабілітації, яка має сучасне ігрове та реабілітаційне обладнання.

Їдальня – простора добре освітлена, розрахована на дітей, що ходять, відремонтована декілька років тому, 3 роки потому замінені вікна».

Як видно з наведеного, ситуація відрізняється навіть на рівні різних будівель одного інтернату. Детальний огляд загального стану будівель, в яких перебувають діти, із прикладами відповідей по різних будинках-інтернатах наведено нижче:



46

Схема опису житлових будівель будинків-інтернатівПризначення будівлі (напр., корпус спальний і для занять, корпус тільки для ігор і т.п.)

Корпус спальний - для занять та ігор, наявна також їдальня. Переважно для дітей, які самостійно • пересуваються, хоча присутні і декілька лежачих дітей. Корпус спальний - для занять та ігор. Переважно для лежачих дітей.• Корпус спальний та для занять.• Спальний корпус (усі діти пересуваються самостійно, дітей на візках немає). Двоповерхова • будівля: 1-й поверх - є кімната з тренажерами та для перегляду телепередач, 2-й поверх - спальні кімнати.Загальний корпус (адміністрація, медична частина, їдальня, майстерня, пекарня, ігрові кімнати, • санітарні кімнати, спальні, молодіжний блок).Житловий корпус.• Житловий корпус, молодіжне відділення.• Житловий корпус, передбачений для проживання, ігор та занять вихованців.• Корпус спальний, для занять та ігор, наявна також їдальня. Переважно для дітей, які самостійно • пересуваються, хоча присутні і декілька лежачих дітей.Навчальний корпус (всі діти пересуваються самостійно, дітей на візках немає), одноповерхова • будівля.

Кількість дітей, для яких призначена будівля

25 дітей.• 26 дітей.• 28 дітей.• Близько 30 дітей.• Розрахований приблизно на 250 осіб, зараз перебуває 124 дитини.• 130 дітей.• 26 осіб.• Передбачений для 160 мешканців, проживають – 65.• Призначений для проживання 80 дітей, перебувають 76 вихованців.• 86 дітей.• Біля 60 дітей.•

Вік дітей, для яких призначена будівля

З 4 до 16 років.• 4 - 25 років.• 6 – 18 років.• Молодіжна ланка (18 - 35років).• Від 5 до 18, у молодіжному блоці – від 18 до 35 років.• Від 4 до 18 років.• Від 18 до 25 років.• Від 4 до 32 років (молодіжне відділення для хлопців).• Від 4 до 32 років (молодіжне відділення для дівчат).• З 7 до 35 років.• Молодіжна ланка (7 – 35 років).•



47

Кількість дітей у палатах і кількість палат

5 - 6 дітей.• 5 - 6 дітей.• 3 – 4 дитини на одну кімнату.• 3 – 6 осіб.• У спальнях по 4 - 6 дітей. На дверях кожної спальні - прізвища дітей, які в ній перебувають.• По 12 дітей в палаті, усього 13 палат.• 12 осіб, кількість палат - 3.• 8 кімнат, в яких знаходяться по 6 дітей та 1 кімната - 12 дітей.• 8 кімнат – 5-7 дітей, 1 кімната - 12, 1 кімната - 11 дітей.• 7-8 дітей.• 8, 15, 15, 20 - 22 чоловік – навчальні класи.•

Кількість ігрових (навчальних) кімнат

1 поверх - адміністративні кімнати (окремий вхід), загальний вхід - медичні кабінети (2) та 1 • кімната для фізичної реабілітації. 2 поверх - 3 кімнати (2 ігрові та 1 для соціальної адаптації), також фойє на 2 поверсі цього корпусу використовується для перегляду фільмів дітьми, також встановлена невелика гойдалка. У ігрових кімнатах підлога вкрита килимом. У них є наступне обладнання: спеціальний сухий басейн, великі м’які конуси та куби, пластмасові іграшки (частина з них на високих полицях). У одній кімнаті був телевізор з DVD. У коридорі висить графік прогулянок дітей, а також у рамках фотографії дітей.2 кімнати (1 - ігрова, 1 - для соціальної реабілітації).• 3.• 1 кімната з тренажерами.• Було побачено 10 кімнат для ігор та занять, але є й інші.• 3 ігрові кімнати.• 1 кімната відпочинку.• Одна ігрова кімната на першому поверсі. Має квадратну форму, приблизно 16 метрів, оснащена • дошкою, тумбочками, 2 столи та стільці. Є іграшки, книги, приладдя для малювання та аплікації, релігійний куточок, в якому часто знаходиться 1 із вихованців;1 ігрова, дуже маленька кімната, 1 реабілітаційна кімната.• 1 поверх – 3 спальні, столова, 1 ігрова, вбиральня, адміністративна кімната. 2 поверх - 5 • спалень , 1 ігрова, вбиральня. 3 поверх - 5 спалень, вбиральня. У ігрових кімнатах підлога вкрита кахлем. У першій є наступне обладнання: сухий басейн, пластмасові іграшки, телевізор з DVD. Друга ігрова кімната повністю потребує обладнання. У коридорі висить розпорядок дня дітей.4 – кімнати.•

Доріжки, що ведуть до будівлі, мають покриття

Асфальтове, посипані щебенем, гравієм (мілким та дуже утрамбованим), плитка.• Асфальтове, посипані щебенем, гравієм.• Асфальтове.• Асфальтове.• Переважно асфальтове покриття, хоча є й ґрунтові дороги.• Асфальтове.• Асфальтове.•



48

До корпусу веде асфальтова доріжка, майданчик перед корпусом із плит 1х1 м;• Асфальтова доріжка у задовільному стані, дворівневий майданчик перед входом - плити в • жахливому стані, стики - до 5 см., нахили, ями, далі - бетонна плита, висотою близько 20 см.Асфальтове.• Асфальтове.•

Наявність на доріжках, що ведуть до будівлі, перешкоджаючих елементів

Наявність бордюрів вище за 4 см, які перешкоджають переміщенню.• Немає.• Ями та щілини більше 2 см.• Наявність бордюрів вище за 4 см.• На переважній більшості побачених доріжок явних перешкод для пересування не було;• Наявність ям, щілин або зазорів більше 2 см, наявність бордюрів вище за 4 см, які • перешкоджають переміщенню.Наявність ям, щілин або зазорів більше 2 см, наявність бордюрів вище за 4 см, які • перешкоджають переміщенню.Асфальтові доріжки в задовільному стані. Плити мають щілини до 5 см на стиках, вищерблені, • мають ями та нахили. Бордюри висотою 7 - 10 см.Відсутні.• Немає.•

Наявність пандуса при вході до будівлі та кут його нахилу

Так, 30-45°.• Так, 30-45°.• Немає, (в будівля немає сходинок).• Немає.• Пандуса немає, але сама доріжка має невеликий нахил і підходить прямо до дверей.• Так, 20°. • Немає.• Пандусів та перил немає, так як на вході в корпус немає сходів.• З доріжки на майданчик пристосований бетонний з’їзд, пандусів немає.• Відсутні.• Немає.•

Наявність перилТак.• Так.• Ні, не потрібні, бо немає сходинок.• Немає.• Спеціальні перила відсутні, є тільки перила на сходах у середині будівлі.• Так.• Немає.• Немає.• Немає.• Відсутні.• Немає.•



49

Ширина дверей при вході до будівлі (норма – не менше 85 см)

90 см.• 90 см.• 90 см.• Сталеві двері з двох половинок, одна половинка до 85см.• Двері двостулкові, загальна ширина кожної половини значно перевищує 85 см.• 1 м 10 см.• 85 см.• Близько 1,20 м.• Близько 1 м.• 2,60 см, але друга половина дверей відкрита не завжди.• Пластикові двері з двох половинок. Одна половинка до 60 см.•

Наявність та висота порогів при вході до будівлі (норма - не вище 2,5 см)

Мін. 5 см.• Мін. 4 - 5см.• 2,5 – 4 см;• Вище 2,5 см.• Порогу немає.• 2 см.• 2 см.• Поріг на вході не перевищує норму.• Висота близько 15 - 20 см.• Мін. 5 см.• Вище 2,5 см.•

Наявність порогів у самій будівлі та їх висота

3 - 5 см.• 3 - 5 см.• 2,5 – 4 см.• 3 - 5 см.• Пороги є при вході в частину кімнат на першому поверсі, висота 2,5 - 3 см.• 2 см.• 2 см.• У будівлі немає порогів.• Пороги відсутні.• 3 см.• 3 см.•

Ширина дверей в кімнатах

90 см.• 90 см.• 90 см.• 90 см.• Ширина дверей на 2-му поверсі, де живуть всі діти та переважно знаходяться діти із•



50

проблемами з рухом, відповідає нормам та дозволяє пересуватися дітям на колясках (самі коляски вужчі за 85 см). На 1-му поверсі двері (зокрема у частину санітарних кімнат) вужчі за 85 см.85 см.• 85 см.• Близько 2,5м.• Близько 90 см.• 90 см.• 90 см - двостулкові•

Матеріал покриття підлоги

Ковдра, кахель, дерев’яна підлога.• Лінолеум, ковдра, кахель - в кімнатах дерев’яна підлога застелена килимом (ковдрою), кахель • тільки у ванних кімнатах.Плитка, лінолеум та дерев‘яна пофарбована підлога - у кімнатах для навчання на підлозі є • килими.Плитка, лінолеум, дерев‘яна пофарбована дошка.• Лінолеум, частково із килимовими доріжками. У медичному крилі та адміністративній частині • – плитка.Лінолеум, ковдра, кахель.• Лінолеум, ковдра, кахель.• Лінолеум в доброму стані. У реабілітаційній кімнаті - килим;• Лінолеум.• Кахель, дерев’яна підлога.• Кахель, тепла підлога на водяному опаленні.•

Стан підлоги

Рівна підлога, дерев’яна, вкрита килимами.• У доброму стані, рівна.• У доброму стані, рівна.• Добрий, рівна.• Підлога рівна, в деяких кімнатах для занять є дірки у лінолеумі, килимові доріжки.• Підлога у задовільному стані.• Підлога у задовільному стані.• Підлога в доброму стані, але, можливо, у прохолодну пору року вона холодна, а це важливо, • оскільки частина вихованців пересуваються по ній повзком.Лише в одній кімнаті підлога в нормальному стані, в інших – старий лінолеум з тріщинами та • дірками.Рівна підлога, дерев’яна, відремонтована, в ігрових вкрита кахлем.• Відмінний, рівна.•

Наявність вікон, кількість, розміри

2 - 3 великих вікна у кожній кімнаті, металопластикові.• 2 – 4 великих вікна, металопластикові.• 3 - 4 великих вікна на 1 кімнату.• Великі вікна, 2-3 на кімнату.•



51

Вікна є у всіх кімнатах: у спальнях по 1 вікну, в ігрових кімнатах по 1-3 вікна в залежності від • розміру кімнати. Вікна стандартного розміру;82 см, ширина - 108 см, висота - 174 см.• 8 вікон, ширина - 108 см; висота 174 см.• У кожній кімнаті, в залежності від розміру 2-3 вікна, або 1-2 вікна і балкон. Вікна великого • розміру, рами частково - пластик, частково - дерев’яні.Вікна - по 2-3 в кожній кімнаті (або 1-2 вікна і балкон).• 1 - 2 - 3 великих вікна у кожній кімнаті, металопластикові.• Великі вікна, 2-3 на кімнату, металопластикові.•

Вид опалення, його організація та стан забезпеченості

Центральне, від котельні.• Центральне (місцева котельна).• Центральне, у робочому стані.• Центральне.• Система опалення відремонтована, є власна котельня.• Індивідуальне газове опалення, відмінний стан забезпечення опаленням.• Індивідуальне газове, відмінний стан забезпечення.• Центральне опалення.• Центральне опалення.• Центральне - водяне, від котельні.• Центральне.•

Вид освітлення, його організація, наявність у всіх приміщеннях, достатність наявного освітлення

Звичайні лампи розжарювання у світильниках, достатнє.• Звичайні лампи з плафонами, достатнє.• Звичайні лампочки розжарювання у плафонах на стелі, 1 лампа на кімнату.• 1 лампа на кімнату.• Система освітлення створює враження достатності для цієї будівлі.• Природне та штучне освітлення, у наявності лампи денного освітлення та економ-лампи.• У кімнатах по 4 - 6 ламп з плафонами.• 4 - 6 світильників з плафонами в кожній кімнаті, в залежності від розміру.• Звичайні лампи розжарювання у світильниках, достатнє.• 2 люстри на кімнату.•

Загальний опис обладнання меблями, характеристика меблів та їх стану

Меблі сучасні, є шафи, дивани, стільці (маленькі), крісла (дерево, тканина). У їдальні наявні • маленькі столи та стільці, а також спеціальні стільці-столи, які використовуються під час годування дітей. Ліжка - звичайні дитячі, з дерев’яною «решіткою» (манежі). Реабілітаційна кімната на першому поверсі має спеціальне реабілітаційне обладнання. Зі слів персоналу, використовується регулярно (кожен день). Чи використовується вона насправді кожен день, важко сказати.Усі меблі сучасні та у гарному стані. У кімнатах, де знаходяться лежачі діти, окрім ліжок, ще наявна • шафа з їх одягом. На стінках є великі плакати-шпалери з героями казок та мультфільмів.



52

У декількох лежачих вихованців - самих старших, ліжка звичайні без решітки. Ігрова кімната перебувала на ремонті.Меблі у доброму стані. У кімнатах для навчання є майже нові шафи та крісла. Також є маленький • стіл з маленькими стільцями і спеціальні дерев’яні стільці з маленькими столами на них. В одній з кімнат для навчання багато виробів з бісеру та малюнків. В обох кімнатах є іграшки. Зі стану іграшок можна зробити висновок, що ними користуються. У кімнатах є полиці, де знаходяться вироби дітей.Ліжка та тумбочки у доброму стані.• Стан меблів різний. Є нові у частині кімнат, в інших - є старі лавки. Шафи переважно старі, але • у доброму вигляді. Кількісно - заклад обладнаний меблями достатньо.Забезпечені шафами, ліжками, стільцями, тумбами, столами для годування. Стан меблів у • задовільному стані, є телевізори.М’який куточок, телевізор, шафи, ліжка, стільці, стіл. Меблі у задовільному стані.• Пристосовані металеві ліжка з високими вертикальними решітками або дерев’яні з решітками • (1) або панеллю, яка слугує бар’єром чи металічні бар’єри.Ліжка пристосовані для мешканців, решта - звичайні, стандартні меблі.• Половина меблів сучасна, але частина потребує ремонту, є потреба в шафах, лави дерев‘яні, • стільці. У їдальні наявні столи та стільці, а також спеціальний стілець-стіл, який використовуються під час годування однієї дитини. Ліжка - звичайні, частина старих сітчастих потребує заміни, частина нових (2,5 роки) потребує ремонту. Ігрова кімната на першому та другому поверсі використовується регулярно (кожен день).Нові меблі придбані за допомогою благодійників, київського благодійного фонду та інтернатом • - стільці, 3 столи, м‘який куточок, шафи для зберігання навчальних посібників, телевізор, музичний центр, пластикова гірка для малюків, сухий басейн.

Інше, що є важливим

Туалет/Ванна кімната - є як стандартні унітази в туалетних кабінках пристосованих для сидіння, • так і маленькі горщики для дітей. Майже всі діти користуються горщиками.У кількох кімнатах є кондиціонер. У всіх кімнатах є телевізори та DVD-програвачі. Туалет – • вихованцями не використовується, оскільки вони всі лежачі.Крани у ванній кімнаті мають доволі великий важіль для відкривання холодної води. У кімнаті з • туалетами знаходяться 3 унітази: 2 вмонтованих у підлогу і 1 один у вигляді куба з поручнями, спеціально зроблений для одного з хлопців, який можливо теж використовується іншими хлопцями на візках. Усі унітази розташовані на невеликому помості, який унеможливлює під’їзд візків до них та користування ними за призначенням дітьми на візках. У одній з кімнат є кондиціонер. У кімнатах для навчання є DVD-програвачі, стереосистеми (музичні центри) та телевізори.Туалет - у непоганому стані. Кабінки відсутні, але є перегородки між унітазами.• Є спеціальна кімната для зустрічі з родичами. Вона обладнана 2-ма ліжками, столом, стільцями, • шафою, іграшками. Також одна ігрова кімната, за рахунок спонсорів обладнана сучасним ігровим приладдям: сухий басейн, мати, дидактичні іграшки (наприклад: черепаха), тренажер перекотиполе, лабіринт та інше. Їдальня Їдальня розташована на першому поверсі, усі діти живуть на другому, для дітей, які не можуть • самостійно спуститися на перший поверх організовано кухню на другому, в ній розігрівається їжа, а їдять вони в своїх кімнатах.



53

Ігрова кімната є лише на першому поверсі, на другому – лише реабілітаційна, споряджена • спеціальними тренажерами. Очевидно, що мешканці першого поверху практично не можуть відвідувати реабілітаційну кімнату. Мешканці першого поверху мають 5 індивідуальних візків та 2 загальних. Є також спеціально пристосована платформа для перевезення дітей до ванної кімнати. У корпусі на кожному поверсі є туалет, суміщений з душем та ванна кімната, в якій 2 ванни.Туалет/Ванна кімната – є стандартні унітази, пристосовані для сидіння, без перегородок між • ними , також і маленькі горщики для дітей. Унітази регулярно потребують заміни, оскільки щоранку навантаження на вбиральню не витримує сантехніка.Туалет – відремонтований без перегородок. Унітази та крани регулярно потребують заміни, так • як діти часто їх пошкоджують.

Персонал зазначав, що переважно кількість вихованців не змінюється: менше дітей поступають, але й менше переводять до інших інтернатів за рахунок створення молодіжних відділень. У двох випадках кількість дітей останнім часом збільшилася «завдяки збільшення кількості хворих дітей та передачі їх в будинки дитини, звідки вони до нас поступають» та з причин реорганізації закладу – «завдяки приходу до інтернату молодшої групи дітей», в двох інших випадках навпаки спостерігається зменшення кількості дітей: «так як дітей стали більше всиновлювати ще у «домі маляти» іноземці»; «менше дітей здають у зв’язку із збільшення допомоги батькам». Але ці коливання кількості дітей - незначні.

Спальні кімнатиМайже для всіх інтернатів спальні - це місце постійного перебування для лежачих

дітей, всі інші діти повертаються до спалень лише для сну. Варто зазначити, що в 3-х інтернатах діти проживають у кімнатах по 2 – 6 осіб, але в 2-х інтернатах є групи навіть по 12 осіб, в одному з них – це норма для всіх груп. Ці умови проживання вихованців (7 та більше осіб в одній кімнаті) не можна вважати такими, що відповідають стандартам прав людини. Вигляд спалень більш-менш типовий. Серед спостережень волонтерів було відзначено наступне:

«Ліжка у задовільному стані, майже всі ліжка дерев’яні. У корпусі для лежачих є вже дорослі діти, для яких ліжка є недостатньо широкими, хоча вони там і вміщаються. Сказали, що скоро повинні бути придбані нові ліжка-манежі, де буде більше місця для таких дітей. Деякі діти вже поміщені у великих ліжках-манежах. Стіни – у доброму стані, здебільшого білого кольору. У коридорах - рожевого, зеленого та білого. Меблі – у доброму стані. Світильників не багато, у середньому один на кімнату»; «Стіни зі світлими шпалерами, ліжка стандартні або ліжка для немовлят. У кімнатах є тумбочки, але вони мають декоративний характер. У деяких кімнатах є штучні рослини та малюнки на стінах»;

«Ліжка невисокі, дерев’яні, стіл для годування, колір стін - блакитний, білий»;«Кімнати переважно квадратної або прямокутної форми. Розміром близько 25-30

кв м, 1 двері, стіни мають або нейтральний колір (корп.1), або зелені та сині панелі пофарбовані олійною фарбою (корп.2), ліжка пристосовані для мешканців, стоять



54

вздовж стін та посередині кімнати, 2-3 вікна, 4-6 світильників. У деяких кімнатах є телевізори, на стінах картини та фотокартки мешканців з їхніми іменами, прізвищами та датами народження, шафи, тумбочки, робоче місце (стіл та стілець) санітарки няні, на якому локальний світильник»;

«Ліжка у задовільному стані, всі ліжка дерев’яні. Половина з них на панцерній сітці, потребує заміни, частина нових, не зовсім якісних, постійно потребує ремонту, частина з них вже стоїть на підпорках замість власних ніжок. Але ортопедичні матраци на нових ліжках в доброму стані. Необхідне 1 велике ліжко-манеж, так як дитина що лежить в ньому вже майже з нього виросла. Стіни - у доброму стані, здебільшого пофарбовані в м‘які кольори. Індивідуальні меблі дітей майже відсутні, директор бачить в цьому проблему, але грошей на придбання тумбочок та шаф бюджет інтернату не передбачає. Світильники в нормі, у середньому один-два на кімнату».

Різкий, особливий запах у кімнатах відсутній, точніше нерізкий запах присутній у всі палатах всіх корпусів – «бо більшість дітей, що не користуються памперсами, не завжди вчасно встигає дійти до туалету».

У спальнях є іграшки тільки в лежачих дітей, але в недостатній кількості, в той же час багато іграшок в ігрових кімнатах:

«Іграшок біля ліжок та у ліжках лежачих дітей майже не було. Тільки кілька дітей мали якісь іграшки. Група молодших дітей, які могли пересуватись, мала іграшки у ігрових кімнатах, здебільшого це були пластмасові великі іграшки або великі предмети (м’яч, куби, тощо), зроблені зі шкіри. Було багато іграшок на полицях у ігровій кімнаті»;

«Іграшки є лише в кімнатах для лежачих дітей, але їх не багато. Є м’які та пластмасові іграшки»;

«Частина дітей має іграшки. Персонал стверджує, що твердими (дерев’яними чи металічними іграшками) діти граються під наглядом, оскільки можуть себе травмувати. Або розламати іграшку, а уламки з’їсти. М’які іграшки забороняє санстанція, через це вони є в інтернаті «нелегально».

Важливою проблемою, яка була відзначена під час роботи в таких будинках-інтернатах, є періодичність зміни положення лежачих дітей. Траплялися випадки, коли важко хворі діти постійно лежали в одному положенні, що призводило до значного погіршення стану їх здоров’я і прогресуванню хвороби. Часто персонал навіть не знав, що треба змінювати положення такої дитини, або не мав навичок як це робити. Згідно зі спостереженнями під час моніторингу, можна дійти висновку, що персонал у загальних рисах знає про існування такої проблеми та намагається її вирішувати, тобто змінювати положення лежачих дітей:

«Санітарки-нянечки сказали, що кілька разів на день під час годувань»;«Дітей, які лежать нерухомо помічено не було»; «Індивідуально, у середньому до 20 разів на добу»; «За словами персоналу - кожні 2 години - для тих, хто не рухається самостійно.

Під час відвідин бачила, як деяких вихованців перевертали»; «Санітарки-нянечки піднімають дітей, які не ходять, але є діти, які не можуть

змінити положення свого тіла взагалі».



55

Зі слів працівників інтернатів, зміна положення лежачих дітей відбувається наступним чином:

«Няні постійно дивляться за дитиною»; «Приблизно 12 разів і більше»; «За необхідністю (деяким частіше, деяким рідше)»; «Індивідуально, у середньому до 20 разів за добу»;«Кожні 2 години».Діти в цих закладах фактично не мають особистого простору. Наприклад, «Для

лежачих дітей та для більшості дітей, які можуть самі пересуватись - це ліжко. Для деяких дітей та молодих людей з молодіжної ланки - окрім ліжка була наявна і їх особиста тумбочка, де вони зберігають свої речі». В одному з інтернатів щодо тумбочок, які стоять біля ліжка, персонал зазначив, що вони мають лише декоративний характер - нічого особистого діти в них зберігати не можуть. Але незначні кроки з покращення такої ситуації є: «директор вважає цю ситуацію не нормальною та намагається її змінити».

В двох інтернатах спостерігалася наявність змішаних за статтю груп для дітей з найважчими захворюваннями. Навіть у закладах суто для хлопців було помічено кілька дівчат у кімнатах для лежачих дітей.

Ігрові кімнатиПриміщення, в яких діти, що можуть пересуватися, проводять більшість свого

часу – це ігрові кімнати. Кількість ігрових кімнат різниться в інтернатах (від 2-х до 10-ти) в залежності від обставин: технічних можливостей будівель, спонсорської допомоги, потреб закладу. Також різниться їх наповнення, обладнання й призначення, включно із тренажерним залом. Загальний опис ігрових кімнат виявився наступним:

«Розміри – 2 кімнати були приблизно 5х3 м, всі інші були більшими. Підлога - у всіх ігрових кімнатах підлога вкрита килимом, килим у гарному стані, порівняно чистий. Стіни - стіни у гарному стані, у деяких кімнатах висять аплікації з паперу, а також фотографії дітей. Полички - у двох кімнатах для навчання і одній ігровій кімнаті наявні полички, де зберігалися вироби дітей та різні іграшки. Іграшки - іграшки були здебільшого пластмасові, великого розміру або гумові. Також були великі м’ячі, піраміда та куби з кольорової шкіри (у доброму стані), сухий басейн. Меблі - у доброму стані. Шафи, дивани та крісла. У одній з кімнат була драбина (шведська стінка). Не впевнений, що діти повністю знають, як нею користуватися. У одній ігровій кімнаті були чавунні батареї - бажано, щоб батареї були прикриті захисним матеріалом, аби діти випадково не билися об них»;

«Стандартна кімната обладнана шафою із книгами, великою кількістю м’яких іграшок, пазлами. На стінах дитячі малюнки, пазли, квіти, є столи та стільці, альбоми для малювання, фарби, телевізор. На підлозі - килимові доріжки»;

«Одна ігрова кімната на першому поверсі. Має квадратну форму, приблизно 16 метрів, оснащена дошкою, тумбочками, 2 столи та стільці. Є іграшки, книги, приладдя для малювання та аплікації, релігійний куточок, в якому часто знаходиться 1 із вихованців. На стінах картини, газета, яку за словами персоналу готують вихованці,



56

малюнки вихованців, є книжкова шафа, приладдя для малювання та аплікації, конструктори, навчальний матеріал, дошка для крейди, м’які іграшки (дуже мало), ноутбук, що належить одному із вихованців. Покриття - лінолеум, 6 світильників-плафонів, 3 великих вікна».

Усі ігрові кімнати мають іграшки, однак рівень обладнаності, різноманіття та якості іграшок, а крім того, їх доступність і реальне використання дітьми, не однакові в ігрових кімнатах різних груп (за станом здоров’я дітей) - частина іграшок має суто декоративних характер, в окремих інтернатах іграшок відверто замало:

«Іграшки здебільшого пластмасові. У ігрових кімнатах іграшок було мало. У одній з кімнат вони взагалі були на полицях, де їх не могли дістати більшість дітей»;

«М’які іграшки обслуговуючий персонал не дає, у зв’язку зі станом здоров’я дітей»;«Під час перебування в цих кімнатах діти мають до іграшок доступ. Це переважно

м’які іграшки, конструктори та пазли, а також розмальовки»; «Персонал обмежує користування твердими іграшками, оскільки великий ризик

травмування вихованців, санстанція забороняє використання м’яких іграшок. Загалом – іграшок дуже мало»;

«Іграшки в ігрових кімнатах доступні дітям під наглядом вихователя. Як правило це ті іграшки, якими діти можуть гратися без сторонньої допомоги – ляльки, ліжечка для ляльок, машинки, щоб відштовхуватись ногами, велосипед, конструктор. Коли немає нагляду вихователів – друга половина дня, діти іграшками майже не грають».

В одному з інтернатів є навіть спеціальна кімната для ігор, обладнана сучасними тактильними тренажерами для розвитку дрібної моторики, сухим басейном. Все обладнання придбане за спонсорські кошти. Однак все знаходиться у занадто доброму стані, що викликає сумніви у практичному використанні кімнати для дитячих ігор та розвитку.

Окрім, власне, іграшок, в наявності є й матеріали для занять прикладним мистецтвом:

«У кімнатах для навчання є матеріали для занять прикладним мистецтвом. У одній кімнаті для навчання було багато виробів з бісеру, паперу та малюнків».

«Оглянуто фарби, альбоми, розмальовки, фломастери, олівці». «Є приладдя для малювання та аплікації». «Діти здебільшого працюють з кольоровим папером, клеєм, ножицями, пластиліном,

розмальовками». «За словами персоналу, хлопчики більш здібні за дівчаток. Деякі діти пишуть

букви, малюють, розмальовують картинки, роблять аплікацію, але це не більше 10-и вихованців».

У 2-х інтернатах є спеціальний розклад занять в ігрових кімнатах, але він не загальнодоступний, а у вихователів та психолога, які працюють з дітьми. Ще в одному закладі було відзначено, що діти користуються ігровими кімнатами за бажанням і потребою. В інших інтернатах спеціального розкладу немає, однак заняття з дітьми залежать від графіку роботи спеціалістів, які проводять таку роботу:

«Персонал говорить, що в закладі є 2 учителі (роботу яких оплачують благодійники), ці люди займаються з вихованцями, і частина з них знає букви, цифри, лише 2 вміють читати».



57

«Розкладу немає, але заняття проводяться кожного дня в першій половині, коли на роботі є вихователі, без вихователів діти не мають доступу ні до навчальних кімнат, ні до ігрових».

Але не всі діти мають можливість перебувати в ігрових кімнатах:«Намагаємось навіть самих «важких» дітей виводити з палати і рухати». «Орієнтовно 5 осіб не відвідують за стоном здоров’я». «Високий рівень розумової відсталості, всіх дітей виводять та виносять до ігрової

кімнати, але не всі беруть участь в іграх та спілкуванні».«Лежачі хворі не відвідують».«Орієнтовно 80 осіб, через стан здоров’я».

Туалетні та ванні приміщення Важливим питанням забезпечення елементарної приватності, запобігання

жорстокому поводженню та освоєння базових навичок самообслуговування - є якість обладнання туалетних та ванних кімнат. За спостереженнями членів моніторингової групи ситуація є наступною:

«Корпус 1 (діти лежать та самостійно пересуваються) - більшість дітей користуються горщиками, а не туалетною кімнатою. У кімнаті є туалет – два повноцінних унітази, які відокремлені між собою перегородкою. Діти, які здатні самі пересуватись, користуються ними, інших періодично саджають на горщики. Душ та ванна знаходяться у одній кімнаті з туалетом.

Корпус 2 (більшість дітей лежить) - ванна кімната є, але діти нею не користуються (не спроможні).

Корпус 3 (діти самостійно пересуваються) - ванна кімната (з умивальниками) знаходиться окремо від туалету. Всі умивальники мають крани з невеликим важелем, для полегшеного відкривання води. Туалети знаходяться у іншій кімнаті. Не мають перегородок. Два з них розташовано майже на рівні з підлогою. Один спеціально зроблений для потреб дітей, які не можуть самостійно сідати, має поручні. Діти на візках не можуть самостійно ними користуватись через те, що вони не можуть самостійно заїхати та пересуватись на візку по туалету по нерівній підлозі (туалети розташовано на постаменті, який унеможливлює рух візків). Деякі діти можуть самі злізти з візків та пересісти на туалет, який розташовано на підлозі, що є негігієнічно. Частина дітей все ще користується горщиками замість туалету.

Корпус 4 (молодіжна ланка) - туалет та ванна кімната окремі. Туалети мають перегородку. У ванній кімнаті є спеціальні умивальники для миття ніг».

«Санітарні кімнати (туалет та душові) розташовані по 2 на блок. Всі вони відремонтовані. Ті, що на першому поверсі пристосовані лише для дітей, які можуть пересуватися без сторонньої допомоги (мають сходи). Відповідно є такі, які мають індивідуальні туалетні місця (одне у кімнаті) та місця загального користування, без перегородок».

«Туалети – по 2 в кожному корпусі, один на поверх. Розташовані в кінці коридору, 1 унітаз, через перегородку – душ. Для людини на візку недоступний – кабінка затісна, перил немає. Є стільці - горщики, стоять в туалеті біля стіни, вихованців перевдягають



58

на матраці, який вкритий клейонкою та лежить на підлозі в туалеті. Ванні кімнати – по 2 в кожному корпусі, 1 – на поверх, є ванни в кімнаті. Перегородок не мають. Вихованці можуть приймати ванну лише за допомогою та під наглядом персоналу. Перегородок між ваннами немає».

«Корпус Житловий (діти лежать та самостійно пересуваються) - більшість дітей користуються 3-ма туалетними кімнатами. У кімнатах є повноцінні унітази, які не відокремлені між собою перегородками та умивальники. Діти, які здатні самі пересуватись, користуються ними, інших періодично висаджують на унітази, або вони одягнуті в підгузники. Душ та ванна розміщені в одній кімнаті з туалетом на першому поверсі. Корпус Навчальний (всі діти самостійно пересуваються) - всі умивальники мають крани з невеликим важелем, для полегшеного відкривання води. Туалети знаходяться в одній кімнаті з умивальниками. Унітази не мають між собою перегородок».

Тобто переважна більшість дітей на візках, які могли б самостійно користуватися туалетом, не мають такої технічної можливості або недостатній рівень облаштування туалетних кімнат. Приміщення не пристосовані для потреб таких дітей, що унеможливлює їх вільне використання. Це підтверджується наступною інформацією:

«Ширина дверей достатня на другому поверсі і недостатня на першому. Кабінок немає, однак окремі туалетні кімнати мають один унітаз, тобто є більш-менш індивідуальними. На першому поверсі є сходи, що перешкоджає проїзду. Вільний простір для розвороту є. Кількість унітазів 1 – 4. Поручні побачені не були. Рукомийники розташовані на належному рівні. Гаряча вода наявна».

«Двері в туалет, ванні кімнати - до 1,20 м, по одній душовій кабіні на поверх. Туалет в тісному для візків приміщенні. Враження – використовують горщики та стільці-унітази. В кімнатах гігієни відсутній простір для вільного розвороту візків, поручні відсутні. Рукомийник на висоті близько 1,20м. Для прийняття ванни відсутні належні засоби».

З відповідей опитуваних можна дійти висновку, що діти на візках не можуть самостійно дістатись до туалетної кімнати: роблять це або за допомогою санітарки (тобто, санітарка додатково навантажена ), або за допомогою спеціальних візків, або ж взагалі користуються памперсами, яких постійно не вистачає (особливо для хлопців-підлітків). Водночас, відповіді опитуваних свідчать про недостатній рівень розуміння персоналом специфічних потреб дітей на візках, зокрема при користуванні туалетом. На запитання про можливість такій дитині без перешкод заїхати до туалету та скористатися ним 5 осіб дали негативну відповідь, зазначивши, що «немає поручнів, щоб мати опору»; «за допомогою санітарки». Серед основних технічних перешкод доступу дітей до туалетів було вказано: «зависокі унітази для тих хто на візках»; «завузькі двері»; «немає де розвернутись на візку»; «немає поручнів, щоб мати опору». В одному інтернаті зазначили, що «інваліди, що пересуваються на візках, забезпечені візками для туалетів».

Відповідність нормам організації туалетних та ванних кімнат можна побачити на прикладі наступних зведених даних по різним корпусам одного з інтернатів:



59

Корп. 1 Корп. 2 Корп. 3 Корп. 4

а) ширина дверей до туалету(норма 75-85 см).

норма норма норма норма

б) ширина дверей до ванної кімнати (норма 75 – 85 см)

норма норма норма норма

в) наявність кабінок(є, немає, індивідуальні кімнати).

немаєвідкрита кабінка

немаєвідкрита кабінка

г) наявність перешкод при під’їзді до унітазу, якщо є, то опишіть – які

немає немає

є нерівності підлоги (туалети розташовані на

постаменті, який унеможливлює

рух візків

д) наявність вільного простору для розвороту(норма – не менше D = 1,5 м).

є простірнемає

у туалеті(є у ванній)

немає у туалеті (є у ванній)

немаєу туалеті

(є у ванній)

є) наявність унітазів та їх кількість 1 2 3 3

е) наявність поручнів та їх опис (відкидні, стаціонарні, інше)

непотрібні немає

сталеві,по обидві

сторони унітазу, стаціонарні

непотрібні

ж) відстань від середини унітазу до поручня (норма – 45-50 см)

– –

з) висота розташування рукомийника (норма – від підлоги до крана –до 85 см)

вище 85

і) наявність додаткових засобів для прийняття душу, ванни (лежаки, інвалідні візки для душу, поручні, стільчики-унітази і т.п.)

немає

и) наявність гарячої води (завжди,по розкладу, яким є розклад).

з 7 до 10 та з 19 до 22 год

Варто відзначити, що в інших закладах гаряча вода є постійно.

Інші санітарно-гігієнічні умовиВ усіх інтернатах наявна проблема забезпечення санітарно-гігієнічним приладдям

і передусім памперсами. Крім того, викликає занепокоєння відсутність роботи з підопічними щодо напрацювання навичок їх практичного використання в контексті соціалізації. Ця проблема характерна не тільки для закладів такого типу, але і для усіх



60

закладів державної опіки над дітьми. Непокоять відповіді працівників двох будинків-інтернатів на запитання про користування дітьми такими засобами: «Ті, що фізично та інтелектуально спроможні» та «Ті, хто може це робити самостійно». Такі відповіді свідчать про те, що не всі діти користуються засобами гігієни. В інших закладах відзначалося, що діти, які потребують допомоги в користуванні такими засобами, отримують її з боку дорослих (нянечки, вихователі, медична сестра). Вони ж здебільшого відповідальні за контроль особистої гігієни дітей. В одному інтернаті зазначили, що це робить банщиця.

Всі опитані працівники закладів стверджували, що діти забезпечені засобами гігієни у повному обсязі: памперси, зубні щітки, зубна паста, прокладки, мило, туалетний папір, шампунь. Разом з тим, відповідаючи на більш детальне опитування, виключаючи персонал одного закладу, всі зазначали, що головною проблемою є дефіцит памперсів, яких постійно не вистачає - їх потрібно не менш 4 на добу на одну дитину (з відповідей персоналу). Проблему намагаються вирішувати наступним чином: «є спонсорська допомога, грошей, що йдуть на дитину, не вистачає, є дозвіл на зняття грошей з 25%».

За даними моніторингу, недостатньо використовуються такі необхідні санітарно-гігієнічні предмети, як зубні щітки, дезодоранти, туалетний папір:

«Зубні щітки видаються вихователями та нянечками. Дезодорантів та гребінців не бачив. Пампресів, зі слів персоналу, вистачає. Раз на тиждень в ДБІ банний день, тоді всіх миють та витрачають засоби за потребою».

«Памперси є у наявності (5-й розмір, Ліберо), проте в невеликій кількості. Зберігаються у медичному відсіку. Зубні щітки, мило - є у санітарних кімнатах. Туалетний папір помічено не було. Також не було помічено дезодорантів, гребінців, шампуню. У молодіжному блоці зубні щітки знаходяться у кімнаті відпочинку».

«Індивідуальні засоби гігієни мають лише 10 вихованців (які можуть пересуватися), вони знаходяться в тумбочках біля ліжок. Але склалося враження, що ними не користуються. У кімнатах також є пелюшки, памперси. Памперси, за словами персоналу, незручні, головним чином користуються пелюшками. Можливо ці памперси неякісні. Дезодорантів немає. Норму вказати не можуть, використовують за потребою».

«Гребінцями користуються діти, переважно дівчата з короткою зачіскою. Підгузників, зі слів персоналу, вистачає, але на перший погляд, ними не користуються регулярно, особливо влітку».

Окрім памперсів, інших сучасних спеціальних санітарно-гігієнічних засобів для дітей-інвалідів не виявлено.

Водночас не можна сказати, що діти мають неохайний вигляд: «Волосся - нормальне, чисте у більшості вихованців. Нігті - підрізані, але руки

брудні. Памперси міняються регулярно або за потребою». «Зуби у вихованців не чищені, нігті обрізані, волосся у всіх коротке. Памперси/

пелюшки змінюють за потребою».«Волосся – нормальне, чисте у більшості вихованців. Нігті – підрізані, але руки часто

брудні та пошкрябані. Підгузники змінюються регулярно, але бажано використовувати підгузники для більшого числа дітей, які не повністю контролюють сечовипускання».



61

Загальний санітарно-гігієнічний стан приміщень (провітрювання, прибирання, зміна постільної білизни) підтримується на достатньому рівні та відповідає існуючим нормам:

«Усі приміщення чисті. Миють підлоги щонайменше 3 рази на день, можливо більше. Постільна білизна чиста – змінюють її за потребою або раз на 10 днів. Відвідини припали на теплу пору року, тому всі кімнати були добре провітрені. Узимку, говорять, що регулярно відчиняють кватирки, але це не гарантовано».

«У кожному блоці вивішено графік провітрювання: 8.30—9.00; 19.00 – 19.30»;«Приміщення чисті, прибираються 4 рази на день. Додатково – за потребою,

сторонні запахи практично відсутні, в кімнатах – графік квартування, але як воно відбувається практично – невідомо».

Спостереження членів моніторингових груп підтверджуються відповідями персоналу на запитання, що стосувалися організації прибирання приміщень для дітей. Однак підходи до прибирання приміщень різні:

«2-3 рази на день прибираються приміщення. Обробляються миючими засобами згідно нормативів. Постільна білизна змінюється раз на тиждень, але в разі потреби - за необхідністю».

«Прибирання - ранок, обід, вечір вологе прибирання (дезінфікуючий засіб); пилосмок; білизна - 1 раз на тиждень; провітрювання відбувається коли немає дітей в кімнаті».

«Приміщення прибирають прибиральниці та няні. Обробляють мильним розчином з содою. Постільна білизна змінюється 1р/добу, приміщення провітрюються влітку цілодобово, а взимку - 3р на добу».

Приміщення прибирають кожну добу нянечки-санітарки вранці та ввечері. Нам дають спеціальні таблетки для обробки приміщення, а там, де діти зі СНІДом, дають спеціальний розчин. Постільну білизну змінюємо кожні 10 днів, але якщо діти покакали, то змінюємо також, щоб чиста була. Провітрюємо кожного дня, влітку взагалі увесь день, і взимку також, відкриваємо 1 кватирку. Після прибирання також провітрюємо».

«Вологе прибирання приміщень проводиться 2 рази на добу, з використанням деззасобів. Банні дні проводяться 1 р. на тиждень із зміною натільної та постільної білизни. Існує графік провітрювань, якого дотримується обслуговуючий персонал».

«Кімнати прибирають 2 рази на день. Один раз на тиждень купають дітей, а зміна білизни за необхідністю».

«Згідно зі санітарними нормами санітаркою-прибиральницею. Дезінфікуючими засобами, кімнати провітрюються регулярно».

«Після кожного годування - 5 разів та за потребою».«Прибирання здійснюється 4 рази на день. Усі поверхні обробляються 0,5% хлорного

вапна та миючим засобом. У коридорах, ванних кімнатах та туалеті прибирає коридорна, у кімнатах вихованців - молодша медсестра палати. Постільна білизна вихованців змінюється при потребі, але не рідше 1 разу на 5 днів. Палати провітрюються 4 рази на день, також 2 рази на день вони швартуються».

«Приміщення прибирають няні; обробляють мильним розчином з содою та дезінфекторами, постільна білизна змінюється 1 раз на тиждень, приміщення провітрюються влітку цілодобово, а взимку - 3 раз на добу».



62

В той же час основне фізичне навантаження по забезпеченню дітям гідних умов перебування покладається на нянечок. Так серед їхніх посадових обов’язків було виявлено наступне: «прибирання підлоги, дверей, вікон, туалетів; наглядати за дітьми; годування дітей; садити їх на горшки; прибирання ділянки біля корпусу від трави, підмітання ділянки; перестилання ліжок; заміна білизни у дітей; допомагаємо вихователям».

Прийом їжіПрийом їжі здійснюється згідно з нормами 5 разів на день: «Харчування 5 разів на день. Згідно з нормативами меню складає дієтсестра.

Розробили індивідуальну програму харчування по вікових групах». «Сніданок - хліб з маслом, сиром, суп, омлет, чай. 2-й сніданок - молочна каша,

рогалики. Обід - борщ, каша, котлета, салат, компот, фрукти. Полуденок - молочна каша, сирник. Вечеря – суп, хліб, масло, сир, солодке».

«Сніданок: каші, риба, м.б., масло, молочні каші. 2 сніданок: печиво, вафлі, соки, Обід: супи, борщ, картопля, каші, м’ясо, чай. Полуденок: випічка, соки, пюре. Вечеря: м.б., риба, каші, сік».

«5-ти разове харчування: рисова каша, салат, капуста з морквою, вафлі, сирок, сік, кефір».

«Вихованці забезпечуються 5-разовим харчуванням у повному обсязі, який включає: овочі, фрукти, соки, м’ясні продукти, рибні продукти, молочні, кондитерські вироби».

«Сніданок - каша. Ковбаса, масло, сир твердий, чай, хліб. 2-й сніданок – молоко, вафлі. Обід – гороховий суп, каша, огірок, хліб, компот. Підвечірок - булочка, какао. Вечеря - масло, хліб, молочна каша, чай. За потребою - їжа перетерта».

«Сніданок: суп, сир, яйце, каша, чай. 2-й сніданок: печиво або вафлі, молочний напій (молоко, кефір, йогурт) або какао. Обід: каша та щось м’ясне (котлета, підлива), суп або борщ, чай. О 4-й год.: булочка та какао або кофейний напій. Вечеря: молочний суп або каша, для тих, хто їсть дієтичну їжу - звичайний суп, чай».

Місце прийому їжі - залежно від рівня захворюваності вихованців або в спеціальній їдальні, або в своїх кімнатах (переважно безпосередньо у ліжках):

«Більшість лежачих дітей їдять каші (або перетерту їжу) з пляшки та п’ють соки, чай. У інших вихованців зазвичай їжа перетерта. Для старшої ланки дітей (18 – 35 років) їжа не перетирається та подається у звичайному вигляді».

«Заклад має велику їдальню. Прийом їжі – за розкладом. Для дітей, які не пересуваються без сторонньої допомоги організоване харчування на другому поверсі у кімнатах відпочинку. Їм допомагають нянечки. Годування таких дітей займає від півгодини до години».

«Приміщення (їдальня) є, але вихованці їдять в кімнатах, більша частина їдять перетерту їжу з соски, 10-15 вихованців - з тарілки. За допомогою санітарок або самостійно».

«Майже всі діти харчуються в двох їдальнях. Основна їдальня простора, має столи і стільці, посуд з нержавіючої сталі. Їдальня ізолятору - менша за площею, але недавно відремонтована і справляє враження більш пристосованої до дітей, ніж була досі. Лежача



63

дитина їсть перетерту їжу або дитяче харчування з пляшки та п‘є соки,чай. Їжа не перетирається - подається у звичайному вигляді».

Серед основних проблем годування дітей директори закладів, які були учасниками фокус-групи, зазначили наступні:

Є діти, яких можна годувати лише за допомогою зонду. Коли така дитина поступає • до інтернату з будинку малюка, вона не може їсти ні з ложки, ні з соски. Дитину треба привчати правильно їсти.Дитина не вміє ковтати. Сестри не знають, як навчити дитину ковтати.•

У всіх інтернатах, де проводився моніторинг, є діти, які приймають їжу в лежачому положенні, будучи у своєму ліжку: «діти, які самостійно не пересуваються - в ліжку - біля 18 дітей»; «у своєму ліжку (5-10 дітей)»; «лежачі - у ліжку, які ходять та повзають – у їдальні»; «у своєму ліжку - якщо має ураження ЦНС»; «у своєму ліжку 62 особи». З відповідей по одному з інтернатів взагалі можна дійти висновку, що в ньому немає їдальні, бо всі діти харчуються або у ліжках, або в палатах. При цьому годування здійснюється або з пляшки або великою ложкою. Лише в одному інтернаті для годування дітей використовують десертну ложку. В жодному інтернаті немає спеціальних ложечок, за допомогою яких ці діти мали б приймати їжу (персонал навіть не здогадується про існування таких приладь). Лише в 3 інтернатах з 6 для годування лежачих дітей використовують спеціальні крісла, але навіть там спеціальних крісел не вистачає на всіх дітей. Наявністю спеціальних крісел, призначених для годування, ці інтернати завдячують спонсорам або волонтерам, які привозять ці крісла з закордону. Такий підхід до організації харчування не може не викликати занепокоєння через орієнтацію головним чином на годування перетертою їжею та не навчанням навичкам самостійного прийому їжі значної кількості дітей, які за сучасними підходами могли б їх засвоїти. За даними моніторингу: «Лежачі діти харчуються у ліжку. Зазвичай кожному дається пляшка з їжею (або каша, або перетерта їжа). Якщо вони не можуть її тримати, то няня тримає її за них. Деякі лежачі діти харчуються перетертою їжею, але з ложки. Няні годують кожного дуже швидко, 7-10 хв., іноді одночасно можуть годувати двох дітей. Діти, які можуть самостійно пересуватись – їх годують у їдальні, іноді з однієї тарілки та однією ложкою кількох дітей, поки перша жує, інша отримує порцію. Одночасно годують приблизно 17-18 дітей, половина з них сидить за спеціальними столами та стільцями, 5-6 дітей сидять на звичайних маленьких стільцях. Весь процес годування займає приблизно 40 хвилин. Старша ланка дітей (до 35 років) та середня ланка харчуються самостійно 20-25 хв.»; «Вихованці, які самостійно пересуваються, харчуються разом у їдальні. Всіх інших харчують або в малих групах, або індивідуально. Індивідуального розкладу харчування немає, він загальний. Переважна кількість лежачих дітей годуються з пляшки, персонал не має уявлення про те, що ці діти можуть їсти за допомогою ложки, також персоналу невідома техніка годування важких дітей з інвалідністю. Інших, годують або великою ложечкою у своїх ліжках лежачи. Або діти їдять самостійно у своїх кімнатах». Слід зазначити, що в цих інтернатах (Ладижин, Калинівка, Знам’янка), та в Пугачові, де працюють волонтери, та, де в рамках проекту МАТРА молодший та середній медичний персонал отримали знання



64

щодо стандартів прийому їжі важких дітей з інвалідністю (а саме, у сидячому положенні, в спеціальному кріслі, за допомогою спеціальної ложечки) та, де були ознайомлені з технікою годування важких дітей з інвалідністю, ситуація з годуванням вихованців відрізняється від інших інтернатів. У таких інтернатах виявлено використання десертних ложечок, та застосовуються спеціальні крісла, які допомагають лежачим дітям прийняти вертикальне положення. Але і в названих інтернатах, і в усіх інших застосовуються «старовинні» методи годування: з великої ложки, з пляшки, у лежачому положенні (саме лежачі діти), у тих ліжках, в яких діти проводять весь свій час.

Серед відповідей персоналу 6 осіб зазначили, що їх залучають до навчання дітей навичкам самостійного приймання їжі, навіть коли це не входить до їхніх посадових обов’язків. З однієї відповіді зрозуміло, що персонал цією роботою майже не займається – «дітей вчать їсти самостійно волонтери – реабілітологи», в іншому випадку взагалі було зазначено, що діти «не можуть тримати ложку самостійно, не той розумовий розвиток, і тому не можуть їсти самостійно, не вчаться». Відповідальні за таку роботу по інтернатах вихователі, іноді молодший медичний персонал, нянечки.

Кількість часу, який витрачає працівник закладу на годування однієї дитини, за словами самих працівників, коливається від 5 хвилин до 0,5 години, хоча проміжок в 10 – 15 хвилин виглядає більш схожим на реальний стан речей. Бо якби на кожних 10 дітей кожна няня витрачала б по 30 хвилин, це означало б, що вона повинна витратити щонайменш 3 години на годування всіх підопічних, що є нереальним і не відповідає інформації про загальний час, який витрачається на годування дітей, закріплених за одним працівником: «На годування всіх дітей - 35 - 40 хвилин. Залежно від стану дітей, може бути закріплена різна кількість дітей. Діти, які постійно лежать - 7 - 8 дітей на 1 чол. Діти, які ходять - 10 - 12 дітей на 1 чол.»; «До 1,5 години. На кожну працівницю – до 10 дітей»; «2 людини на 10 дітей»; «По-різному. Залежно від захворювання. Від 10 до 30 хвилин. На одну санітарку 18 дітей. Деякі їдять самостійно».

В інтернатах намагаються забезпечувати різноманітність їжі, навіть в тих, де використовується переважно перетерта їжа. Для цього використовуються різні джерела, у тому числі власне господарство, спонсорська допомога: «Їжі достатньо та їжа різноманітна (іноді навіть дають цукерки)»; «Заклад має власну пекарню, де печуть хліб (якісний), використовують фрукти (яблука) та овочі з власного саду та городу. Допомагають спонсори та благодійники (було побачено булочки, пиріжки від церкви)»; «Переважно – перетерта їжа, супи, каші. Їжа не різноманітна, є овочі, печиво, м’ясо та ковбаса – за словами персоналу»; «В ДБІ працює дієтсестра, раціон харчування дітей старанно підібраний, різноманітний та поживний».

Тільки в 2-х закладах членами моніторингових груп було відзначено, що діти (щонайменше ті, що можуть пересуватися самостійно) мають вільний доступ до води (напоїв) між прийомами їжі.

IV.2. Організація адаптованого навчання, розвитку та соціалізаціїОрганізація навчанняІнтернати мають спеціальні кімнати для навчання дітей - 3 та більше залежно від

закладу. Однак за своїм оснащенням вони нерідко мало чим відрізняються від кімнат



65

для ігор. В окремих інтернатах такі кімнати навіть не відокремлені від ігрових кімнат, усе - навчання та ігри відбуваються в тих самих приміщеннях. Це пояснюється відсутністю спеціальних програм навчання або початковою стадією їхнього впровадження: «Програми розробляються і частково впроваджуються. Заняття орієнтовані на можливості дитини. З кимось з них психолог вчить букви. Решта за своїми можливостями малює, збирає пазли, грає на комп’ютері тощо»; «В закладі відсутні спеціальні навчальні програми. Складається враження, що вчитель працює навмання. Більшість персоналу скептично ставиться до того, що їхні вихованці здатні засвоїти навчальну програму і в саме існування таких програм»; «Специфікою інтернату не передбачається навчання дітей взагалі, тим більше не передбачається індивідуальне навчання, на це не виділяється ні персонал, ні кошти на навчання персоналу. Силами благодійних фондів та вихователів-волонтерів розробляється програма виховання за методикою Монтессорі. Заняття в групі тим часом для всіх однакові, але триває розробка індивідуально спрямованого навчання».

Відповідно опис навчальних кімнат майже не відрізняється від опису ігрових кімнат:

«Розмір – одна 4х3 м, і дві 5х3 м. Підлога - підлога вкрита килимом. Килим у доброму стані, доволі чистий. Стіни - стіни у доброму стані, вивішено фотографії дітей, а також їхні роботи. Полички - у двох кімнатах для навчання є полички, там зберігаються вироби дітей та розвиваючі іграшки. Меблі - у доброму стані. Шафи, дивани та крісла, стіл, стільці. Телевізор, DVD-магнітофон та маленький музичний центр. У кімнаті є розвиваючі ігри. Освітлення - природного освітлення вистачає вдень, ввечері недостатньо, тому що є тільки декілька ламп. Вивішено списки дітей з днями їхнього народження, а також розклад роботи»;

«Розміри - перша кімната в навчально-реабілітаційному центрі близько 12 кв. м, друга навчальна кімната - в навчальному корпусі - біля 30 кв м, третя навчальна кімната - в навчальному корпусі - біля 15 кв. м. Підлога - підлога вкрита килимом. Килим у доброму стані, доволі чистий. Стіни – стіни відремонтовані, у доброму стані, виставлено вироби дітей. Полички відсутні. Меблі у доброму стані. Шафи, вбудовані шафи, дивани та крісла, стіл, стільці. Телевізор, DVD-магнітофон та маленький музичний центр. У кімнатах є розвиваючі іграшки, матеріал для дитячої творчості. Освітлення - природного освітлення вистачає вдень, якщо ні, то вмикають світло. В вечірній час кімнати не використовують»;

«Є стіл та стілець, дошка та крейда, букви пластмасові, зошити».Розклад занять наявний лише в одному інтернаті: «Понеділок - знайомство з

природою, вівторок - малювання, середа - музичне заняття, четвер - ліпка, п’ятниця - ігри та розваги», але невідомо, чи дотримуються вихователі зазначеного плану. Серед змістовного наповнення занять персонал відзначив бісероплетіння, малювання, ліпка з пластиліну, перегляд фільмів, «якщо дитина може читати - її вчать читати, може малювати - вчать малювати, хтось не може читати, малювати, але можна з ним завчити напам’ять вірш». Викликає сумніви, що більшість персоналу взагалі усвідомлює, що така категорія дітей може чомусь навчатися.

Заняття проводять вихователі, психолог чи трудотерапевт, якщо такий є, або волонтери. Загальна кількість фахівців, які проводять заняття з дітьми коливається



66

від 1-ї до 4-х осіб. Серед їхніх посадових обов’язків зазначається: «навчання навичкам культури поведінки та самообслуговування; навчання елементарних математичних вмінь, знайомство із навколишнім світом ( загалом: дошкільна програма, трудова реабілітація); відповідальність за життя і здоров’я дітей»; «щоденні заняття з групою молодших вихованців, прогулянки на природі, ігри з дітьми»; «проведення корекційно - розвиваючої роботи з дітьми, які мають певні здібності до засвоєння інформації; проведення терапевтичних заходів, з метою формування дисциплінарних норм проводження в колективі (заходів виховання); проведення роботи по підвищенню мотивацій до трудової діяльності, співпраці тощо». Останній приклад – обов’язки психолога. Але, нажаль, психологами забезпечені не всі інтернати. Усі опитані працівники інтернатів зазначили, що персоналу для навчання дітей не вистачає, основна причина – посада не передбачена штатним розкладом: «Потрібен логопед, психолог. Не дають додаткових ставок, хоча в штатному розписі передбачено»; «Вихователів, психологів, реабілітологів. Причина - відсутність штатних одиниць»; «Вихователів та педагогів, психологів – штатний розклад не дозволяє мати у необхідній кількості»; «Логопед (він, можливо, зміг би навчити дітей говорити), але його не передбачено в штаті».

У всіх інтернатах відзначено нестачу людських ресурсів, які б могли навчати та займатись із дітьми принаймні тими розвиваючими іграми, якими діти можуть оволодіти, - ліплення, малювання тощо. В деяких інтернатах такі заняття здійснюються за допомогою вихователів-волонтерів, які утримуються з недержавних джерел, але й їх також бракує. Організація занять неоднакова: «Проводяться кожного дня, окрім вихідних»; «Кожне заняття проводиться з підгрупою дітей (до 6), по півгодини»; «Затвердженої тривалості занять немає, проводяться 1 раз на тиждень»; «Тривають – 20-30 хв., потім діти граються самостійно. Проводяться щодня, окрім вихідних»; «Є діти (80 осіб) на індивідуальному навчанні. До них приходять вчителі із Знам’янської спецшколи-інтернату». Кількість дітей, яких взагалі не залучають до занять від 50 до 95%: «переважно на заняття беруть найбільш здібних дітей, всі важкі діти з інвалідністю не мають шансу потрапити на заняття»; «робота ведеться лише з дітьми, які можуть самостійно пересуватися». Звертає увагу той факт, що на запитання, чому діти не відвідують заняття, всі опитувані відповідають, що діти це не можуть робити за станом здоров’я, хоча перед тим, всі опитувані згадували про відсутність вихователів та реабілітологів у своєму закладі.

За спостереженнями, спеціальні засоби комунікації (мова жестів, абетка Брайля, тощо) не використовуються та, відповідно, не проводиться навчання дітей по їх освоєнню, хоча діти, які потребують спілкування за допомогою таких засобів, серед вихованців є: «Діти мають свою мову жестів, якою вони спілкуються на побутовому рівні»; «Спеціальних засобів комунікації помічено не було. В обладнаній спонсорами кімнаті є тактильні іграшки для розвитку дрібної моторики»; «Не використовуються. Вчителі працюють з дітьми, які бачать, чують, та можуть самостійно пересуватися – повзком чи на візку». Влучною можна вважати фразу однієї виховательки: «мова жестів, але не спеціально розроблена, а вживана персоналом на інтуїтивному рівні», або іще варіанти: «діти просто не розуміють», «проблем немає, оскільки не існує спеціальних засобів комунікації, цим засобам не навчають дітей за браком спеціалістів». Персонал,



67

який працює з дітьми не ознайомлений, а ні з існування спеціальних засобів комунікації, а ні з методикою їхнього використання.

У всіх закладах відсутні бібліотеки, хоча в ігрових кімнатах можна знайти дитячі книжки. Також відчувається брак спеціальних навчальних посібників – іноді використовуються посібники для вихователів за методикою Монтесорі, посібники для дошкільних навчальних дитячих закладів (наприклад, набір методичних карток «Малятко»), посібник «Менеджмент» корекційно - розвивальної роботи з дітьми з розумовими вадами.

Співпраця із загальноосвітньою школою налагоджена лише в одному закладі: до дітей приходять педагоги та проводять навчання за індивідуальними програмами, зафіксовано випадок, коли один хлопчик сам ходив до школи. В усіх інших інтернатах такої співпраці немає. Причини можна проілюструвати відповіддю: «дітей у школі можна навчити», а тут хворі - інші діти бояться таких дітей».

Тільки в одному інтернаті персонал зазначив, що робота з професійної орієнтації вихованців через профіль інтернату не проводиться. Всі інші таку роботу здійснюють у різний спосіб, переважно - це скоріше елементи трудотерапії та окремі навички самообслуговування: «Один вихованець з минулого року попав в Лютіж. Після закінчення терміну перебування більшість дітей переходять в психоневрологічні заклади. Бувають випадки, що забирають батьки»; «Бесіди»; «Деякі вихованці залучаються до нескладної праці - прибирання території, доставка їжі, догляд за тваринами»; «Деякі дорослі працюють на фермі, інша робота не здійснюється; всі інші вивчають про світ та про професії з картинок»; «Шляхом набуття навичок при проведенні садівничих та городніх робіт, тобто переробка овочів-фруктів, ремонт тари, проведення посадки квітів та овочів під наглядом інструктора»; «Деякі вихованці залучаються до посильної праці - прибирання території, доставка їжі, прибирання в їдальні».

У кожному інтернаті ведеться робота з передачі навичок самообслуговування. До них відносять: «Самостійно їсти, одягатися, ходити в туалет, митися, чистити зуби, приготувати чай (хто може)»; «Вмивання, чищення зубів, складати одяг, прасувати, прати, готувати їжу – використовується на заняттях»; «Показуємо як робити, якщо не розуміє, то самі робимо (наприклад, чистимо зуби)»; «Механічним навчанням (навичкам одягання, вмивання, чищення зубів, миття рук тощо (в разі спроможності дітей)». У 4-х інтернатах персоналом зазначено, що в дітей випрацьовують різні соціальні навички: «Вміння перебувати в колективі, повага до дорослих і молодших, бажання допомогти»; «Навички спілкування: привітання, прощання, «погані слова» (тобто заборона поганих слів)»; «Спілкування, як потрібно правильно спілкуватись»; «Навички спілкування: привітання, прощання, подяка».

Наявність засобів для контакту із зовнішнім світомУсі будинки-інтернати використовують музику як соціалізацію та розвиток

вихованців. Так кожен інтернат має як мінімум один музичний центр, магнітофони, караоке, яким користуються переважно вихователі, хоч інколи і діти. Однак, за винятком одного закладу, діти майже не користуються музичними інструментами - в наявності є піаніно, баян, але на них грають вихователі, або інструменти застарі й



68

не використовуються. Хоча, як показує приклад одного з інтернатів, діти здатні грати на простих музичних інструментах, навіть в оркестрі. Можна сказати, що музичному вихованню дітей не приділяється достатньо уваги.

Значно краща ситуація із оснащенням телевізорами і навіть комп’ютерами: «Інтернат добре оснащений: у кімнатах для навчання та деяких ігрових є телевізори та DVD-програвачі. Хоча невідомо як часто вони використовуються. У майже всіх кімнатах корпусу для лежачих дітей є магнітофони або телевізори з DVD-програвачами. Використовуються постійно. Є комп’ютер з дуже повільним Інтернетом в адміністративному корпусі»; «Є 1 комп’ютер для вихованців. Майже в усіх ігрових кімнатах є телевізори та магнітофони. Видається, що ними користуються, в молодіжному блоці діти дивилися телевізор під час візиту»; «У деяких палатах є телевізори, музичні центри, є один комп’ютер у одного з вихованців. Техніка розташована в кімнатах, ігрових та реабілітаційних кімнатах, використовується постійно»; «У кімнатах для навчання та деяких ігрових є телевізори та DVD-програвачі. Хоча невідомо як часто вони використовуються. Комп’ютери в інтернаті відсутні».

Заклади мають транспортні засоби для вихованців та працівників, але використовуються вони з різною метою: «Дві машини («маршрутки») для транспортування співробітників до найближчих сіл (одна на 14 місць, друга 7 - 9 місць). Машини також використовуються для перевезення дітей до лікарні (якщо швидка не потрібна), а також подорожей до моря»; «Автомобіль УАЗ (медичний); автомобіль «Соболь»; «Транспорту для вихованців не передбачено. Для персоналу є службовий автобус для доставки на роботу/з роботи»; «Для перевезення вихованців використовують Газель типу «Швидка допомога».

Майже не використовуються мобільні телефони: «Зі слів нянечок, є тільки один мобільний телефон у одного з старших хлопців»; «Мобільні телефони є у вихованців молодіжного відділення. Мобільні телефони зберігаються особисто кожним підопічним»; «Мобільних телефонів у вихованців немає». Персонал підтверджує цю інформацію: «є мобільні телефони у 5 дітей»; «умови є, але не спроможні»; «немає телефонів, тільки у одного старшого хлопця є»; «жодних умов для користування мобільними телефонами немає»; «у молодіжній групі»; «не користуються».

Інші проблеми та можливості комунікації із зовнішнім світом обговорювались під час фокус-групи:

«Як відбувається контакт вихованців будинку-інтернату із зовнішнім середовищем? Назвіть, • які є проблеми?». - Немає ліфтів. Приклад: «У нашому будинку-інтернаті з другого на перший поверх сходи дуже круті. Діток від 6 до 12 років ми переносимо униз на прогулянку на руках».«Чи приходять до Ваших вихованців інші діти?». • - Так, діти приходять. Ми не запрошуємо їх до наших найбільш важких діток, боїмося, щоб дитина, яка приходить, не отримала психологічної травми. Приклад: «У Чернігівському інтернаті у нас чотири корпуси. У першому та у другому перебувають лежачі діти, а в третьому та четвертому - діти, які можуть пересуватись і старші за віком. Такі діти гуляють та спілкуються з дітьми-гостями. Іноді до нас приходять діти з сусідньої школи із вчителем».



69

Спеціально обладнані приміщення для зустрічі вихованців із батьками та родичами мають всі інтернати за виключенням одного, в якому такі зустрічі проводяться у вільній на момент відвідування навчальній кімнаті: «Існує спеціальна квартира для гостей, яка розташована поруч з інтернатом. Квартира у доброму стані, маленька. Мінімум чотири спальних місця. Має три кімнати, є кухня, туалет надворі. Також є телевізор»; «Є спеціальна кімната для зустрічі із родичами. Вона обладнана 2-ма ліжками, столом, стільцями, шафою, іграшками»; «По 1 кімнаті для відвідувачів в кожному корпусі, там лише 2 ліжка».

Проблеми пов’язані з відвідуванням дітей батьками та родичами на погляд учасників фокус-групи виглядають так:

Більшість наших дітей (близько 60%) були позбавлені батьківського піклування ще у • пологовому будинку, бо батьки відмовились від дітей.Є 15% дітей, батьки яких не відвідують дитину (невідоме їхнє місце перебування, вони є • хронічними алкоголіками тощо). Ці діти не одержують державну допомогу , бо формально мають батьків.

Приклад: «Батьки не відмовлялись від дитини, однак протягом 7 років з моменту її народження не виходили на зв’язок. Вдалося знайти бабусю дитини. Вона подала позовну заяву у суд про відшкодування їй моральної шкоди через те, що нібито дитина не народжена від її доньки. Це лише один із прикладів, коли через такі дії батьків не визначається юридичний статус дитини».

Загалом, у тих випадках, коли батьки все ж відвідують дитину - це відбувається дуже і дуже • рідко і це травмує дитину.

Під час відвідування одного з інтернатів, якраз відбувалася така зустріч - до вихованки приїхала бабуся. Вони перебували вдвох у такій спеціальній кімнаті. Бабуся і дитина там залишалися на ніч. Під час візиту бабуся годувала дитину привезеною їжею. Однак в цьому інтернаті це майже єдина дитина, до якої приїздять регулярно - кожен тиждень. В інших закладах ситуація подібна: «До одного з вихованців регулярно приїжджає мати, навіть забирає його на зиму додому, а потім повертає. До інших дітей майже ніколи не приїжджають. А якщо приїжджають, як персонал каже, тільки для того, щоб отримати довідку про дитину, а потім отримувати гроші на неї у місті»; «Сторонні особи (гості) бувають у закладі дуже епізодично, приблизно до 10 вихованців приїздять батьки - не частіше 1 разу на місяць»; «Відвідування дітей батьками, що не позбавлені батьківських прав відбувається приблизно раз на рік. Якщо батьки цього не роблять, ДБІ може подати в суд на позбавлення батьківства. Існують батьки, що навідують дітей раз на місяць, але такі є в 2-3 дітей».

В одному з інтернатів питання підтримки родинних зв’язків віднесено до компетенції соціального працівника, до посадових обов’язків якого входить: «виконання зв’язку між батьками та підопічними, вирішення питання отримання пенсій та державної допомоги, закріплення або надання житлової площі підопічним, допомагати орієнтуватися в життєвих обставинах в будинку-інтернаті та за його межами».

У 4-х інтернатах є випадки всиновлення або повернення до біологічної родини: «Усиновлення не було в закладі. Повернення в біологічну сім’ю було. Сьогодні одна пара добивається повернення батьківських прав (у дитини ДЦП)»; «Батьки писали відмову



70

від дитини, але згодом вони стали навідувати її»; «1 випадок опіки, повернули потім»; «Були всиновлені іноземцями 4 дитини, повернули до біологічної сім’ї 2 - 3 дітей».

Серед інших додаткових заходів з підтримки зв’язку з зовнішнім світом персонал зазначив наступне: «музичні заняття та спортивні свята, екскурсії, виїзди на природу»; «влітку возять дітей на футбол, взимку грають у теніс»; «свята, екскурсії до зоопарку, музею, спортивні змагання». Однак не беруть участь у виїзних заходах діти з важкими формами розумової відсталості. В усіх інтернатах за винятком одного, проводяться музичні та спортивні заходи. В названому інтернаті - лише «до кожного свята вчителі готують концертну програму». У 4-х інтернатах дітям святкують дні народження. Відбувається це наступним чином: «Організують вихователі, всі вітають, печуть пиріг. Є індивідуальні альбоми, але не у всіх»; «Солодкий стіл, подарунки»; «Обслуговуючий персонал дарує подарунки, але більшість дітей через їхній розумовий розвиток не розуміють значення Дня народження»; «Іноді приходить директор або заступник директора та вітають дітей»; «Організовують «дні іменинників» раз на місяць»; «В ігровій чи палаті персонал готує програму та солодощі – лише для частини дітей». В тих закладах, де дні народження не святкують, персоналом зазначається, що «більшість дітей через їхній розумовий розвиток не розуміє значення Дня народження». Через цю ж причину не відзначають з вихованцями і інші свята в цих інтернатах. Зазвичай в інтернатах святкують Новий рік, окремі державні та релігійні свята, відвідування гостей.

У 5-ти закладах, за словами персоналу, вихованці мають можливість спілкуватися з іншими дітьми, переважно це діти працівників: «Якщо до них приходять в гості в будинок-інтернат, або забирають додому»; «З дітьми працівників, волонтери»; «Спілкуються з дітьми працівників, які проживають на території і приїжджають діти з найближчої школи»; «Мають можливість спілкуватись з дітьми працівників - іноді грають у футбол, але діти (працівників) рідко приходять»; «Спілкування з учнями шкіл, які організовують концерти в закладі, дітьми іноземців, що приїздять до закладу, але це трапляється дуже рідко»; «Інколи спілкуються з дітьми працівників та з рідними братами або сестрами, що приїздять з батьками».

Під час роботи фокус-групи було виявлено таку проблему вихованців молодіжних відділень:Загалом, після 18 років суд призначає опікуна з повідомленням опікунської ради. З цим

пов’язана ще одна проблема: опікуном до 18 років, як правило, є директор будинку-інтернату. Коли ж вихованець досягає віку 18 років та переводиться до іншого інтернату йому не призначається новий опікун (як цього вимагає закон), а залишається попередній.

Забезпечення приватностіПроблематика забезпечення приватності вихованців хоча б на мінімальному рівні

залишається невирішеним питанням.

Загальний підхід до приватності вихованців було висвітлено під час роботи фокус-групи:У нашому законодавстві є лише поняття «квадратури» на кожну дитину. У нас є такі дітки, що

не можуть пересуватись, а є й такі, котрі потребують більшого особистого простору.



71

Як вже було показано, діти не мають можливості індивідуального зберігання власних речей через погані меблі, відсутні місця для усамітнення, повністю ігноруються навіть базові норми приватності при відвідуванні туалету: «Можливості усамітнитися в корпусах немає. Старші вихованці (молодіжна ланка) влітку можуть відвідувати туалет надворі, який має двері і де можна усамітнитися. Гачок на дверях відсутній. Більшість вихованців закладу використовують горщики для справляння всіх потреб»; «Деякі вихованці можуть за потребою самостійно сісти на горщик та скористатись туалетом, якщо вони усвідомлюють свої дії. Вихователі не обов’язково будуть дивитись за цією конкретною дитиною, але всі діти повинні залишатись у полі зору вихователів та нянечок. Вихованці не можуть відвідати душ за потребою самі. Вихователі зобов’язані спостерігати за деякими дітьми у туалеті та за всіма дітьми у душі, щоб діти не травмувалися самі та не травмували оточуючих»; «Можливість самостійного відвідування туалету та душу відсутня повністю. Це спричинено і умовами проживання (облаштування приміщення), розвитком вихованців та посадовими інструкціями для персоналу, які передбачають супроводження вихованців».

Діти постійно перебувають під наглядом персоналу, переважно займаються колективною діяльністю, яка не має приватного характеру, і можливості щось робити самостійно у дітей практично немає: «Деякі граються іграшками, інші – дивляться телевізор, слухають музику, просто пересуваються по будинку»; «Можуть бавитись, дивитись телевізор, слухати музику, малювати, читати»; «Можуть гратись іграшками, дивитись телевізор, слухати музику»; «Гуляти, слухати музику, грати у футбол»; «Прибирають в ігрових кімнатах, працюють самостійно по наведенню порядку на території, граються»; «Важкі – просто лежать, а ті, що ходять – граються тощо». Більшість з переліченого діти роблять знову ж таки під наглядом персоналу. Персонал часто навіть не уявляє собі , що дитина може потребувати бути наодинці. Ось найхарактерніші відповіді стосовного приватності дітей: «Не знаю. Коли в палаті нікого немає»; «Не можуть, оскільки перебувають під постійним наглядом»; «Всі діти повинні бути під наглядом (їх повинні бачити), але гуляти можуть де подобається»; «Залежно від стану здоров’я, можуть бути наодинці в навчальній кімнаті, в туалеті». Лише в одному інтернаті зазначено, що вихованці можуть відвідати «кімнату емоційного розвантаження».

Усі працівники, за винятком 2-х, відповіли, що діти можуть відвідувати туалет та ванну за потребою. Однак це не означає, що вони це можуть зробити самостійно: «ті, які це самі можуть зробити, то роблять самі, а ті що не можуть, то ми садовимо на горщик»; «особлива форма захворювання - усі підопічні є інвалідами 3 та 4 профілю (лежачі)»; «користуються за допомогою санітарки». Знову ж таки, згідно відповідей персоналу, нагляд за дітьми під час відвідування ними туалету та ванни, залежить від захворювання, і не залежить від статі дитини. Практика нагляду за дітьми у цей час засвідчується: «Залежить від стану здоров’я. Серед дітей молодіжної групи є такі, що відвідують душ/туалетні кімнати самостійно»; «Не зобов’язані наглядати, вихователь перебуває з тим, хто потребує допомоги (фізичної чи інтелектуальної)»; «Зобов’язані, тому що це діти з різним ступенем розумового розвитку»; «Якщо «розумні», то не дивимось у туалеті, а за іншими дивимось, самі саджаємо на горщики, у душі всіх миємо і



72

дивимось за всіма, бо вони можуть все повідкручувати»; «Так, персонал, який знаходиться безпосередньо з підопічними, повинен перебувати з вихованцями в душі, або туалеті, та це залежить від стану здоров’я підопічного»; «Зобов’язані в зв’язку зі станом здоров’я вихованців»; «Так, це зумовлено профілем інтернату»; «Так, за ними наглядає санітарка. Стан здоров’я не дозволяє вихованцям приймати ванну самостійно. У хлопців відсутнє відчуття сорому, вони звикли до того, що ними опікуються жінки».

Вихованці мають свій одяг, одначе не сприймають його як власний: «Одяг і взуття не є речами індивідуального вжитку, це зумовлено і специфікою закупівлі одягу та умінням вихователів забезпечити його правильне носіння та зберігання. Кожен із вихованців має певний пронумерований одяг, який і носять. Взуття не є особистим - видають дітям за розміром. Стосовно спільного користування білизною - невідомо. У більшості вихованців одяг брудний, тому що змінюють його тільки за графіком. Проте існують випадки, коли дитина чимось дуже сильно замастилась або облилась, тоді міняють одяг одразу»; «Власного одягу практично немає, зовсім немає взуття, відсутній теплий одяг для прогулянок у холодну пору року. Частина вихованців повністю роздягнені (в реабілітології щодо такого стану речей є дві протилежні думки). Жодного порівняння з дітьми, які живуть вдома бути не може. Білизна - спільна, одяг, здається, - також»; «Взуття є власним - видають дітям за розміром. Одяг не є суто індивідуального вжитку, після пральні речі можуть дістатися іншій дитині, це зумовлено і специфікою закупівлі одягу та неспроможністю вихователів забезпечувати його правильне носіння та зберігання. Кожен із дітей має певний пронумерований одяг, який вони носять. Є «парадний» одяг - власний у кожної дитини, але видається він для поїздок до лікарні або при відвідуванні гостями. Користування білизною взагалі питання складне - я не з‘ясувала, чи користуються білизною діти взагалі. Як правило це штани, або колготи, які можуть постійно мінятися, якщо дитина їх замастила».

У дітей обмежена можливість обирати собі одяг. Так, за словами персоналу: «Вихованці можуть вибирати одяг самостійно (але не всі). В основному закуповують необхідні розміри»; «Ті, хто можуть, вибирають з того, що є, або купують з вихователем»; «Обирають співробітники (директор, комірник)»; «Одяг видається, дорослі діти можуть собі вибрати самі, а ті, хто не розуміє, або молодші діти, то для них одяг пронумеровано і нянечка або вихователь роздає»; «Одяг вибирається черговим медперсоналом згідно з розміром, але вихованець може сам вибрати деякі речі».

Доступ до власних речей для вихованців обмежений, при цьому персонал має вільний доступ до речей: «Вихованці мають речі, які їм постійно дають та які вони постійно носять. Усі речі пронумеровані. Речі у всіх дітей, за винятком деяких дітей старшої ланки, зберігаються централізовано у шафах у кімнатах, деякі речі цих дітей зберігаються у тумбочках біля ліжок. Зубні щітки та зубна паста зберігаються централізовано і видаються вихователями»; «Діти не мають місця для зберігання власних речей: тумбочки у спальнях - декоративні, шафи з одягом (одяг особистий) закриваються на ключ і доступ до них має лише персонал. Діти у молодіжному відділенні живуть трохи інакше, вони можуть зберігати особисті речі (наприклад, іграшки, свої вироби) у спальні»; «До 10 вихованців мають особисті речі - засоби гігієни, іграшки, комп’ютер. Зберігаються в кімнаті в тумбочці чи в ігровій кімнаті. У більшості



73

вихованців немає своїх речей». Варто зазначити, що названі шафи не є індивідуальними, вони на кілька осіб, обладнуються окремі кімнати для зберігання одягу та речей. Ситуація з власними речами і особистим одягом виглядає кращою у вихованців молодіжного відділення.

IV.3. Особливості розпорядку дня, процесу лікування та реабілітаціїСпортивні кімнати та кімнати для занять фізкультуроюЗаклади мають кімнати, які можна використовувати для занять спортом й

реабілітації, і також майданчики на дворі. Але не всі вони пристосовані для потреб вихованців, або існують сумніви щодо їх використання вихованцями. Перелічено наступні спортивні приміщення та майданчики: «1 кімната з тренажерами для дорослих дітей та 1 кімната для реабілітації. На футбольному майданчику - ворота футбольні, столи тенісні (у одному з корпусів) та надворі, біля інтернату. Майданчик для ігор 1 (біля 3 корпусу) - має «коня-центрифугу», який обертається навколо своєї вісі. Майданчик для ігор 2 (біля 1 корпусу) - має три гойдалки та пісочницю»; «Турніки та стінка для лазіння на ігровому майданчику»; «Кімнатний спортивний комплекс. Дитячий спортивний майданчик на вулиці»; «Є по 1 реабілітаційній кімнаті в корпусі та спортивно-ігровий майданчик надворі. Персонал стверджує, що з дітьми, які можуть пересуватись, реабілітолог відвідує цей майданчик - 2 вихованці - 1 година (отже - 10 вихованців - 5 годин). Проте, за час перебування в закладі, ніхто цей майданчик не відвідував. На відкритому майданчику добре спортивне обладнання, частково - реабілітаційні тренажери в кімнаті реабілітації першого корпусу, в корпусі два - це обладнання звалене в кутку - для нього немає місця»; «Майданчик для ігор 1 (біля житлового корпусу) - розрахований на дітей молодшого віку та для прогулянок дітей, що перебувають в ізоляторі. Має гірку, гойдалку, балансир, альтанку. Майданчик для ігор 2 (біля їдальні) - має дві гойдалки, пісочницю, ігровий комплекс та лави із столами під широким накриттям. Майданчик огороджений, діти пересуваються на ньому вільно»; «Є кімната для реабілітації з масажним столом».

Персонал зазначив, що не всі діти відвідують спортивні майданчики: 5 осіб, 15 осіб, 50% вихованців, орієнтовно 114 дітей. Тобто, є заклади, в яких спортивне обладнання майже не використовується. Причини наступні: «є агресивні діти, вони не розуміють і тому можуть впасти з гойдалок, з деякими трапляються напади, під час яких вони починають кусатись»; «захворювання ЦНС».

Медичне обслуговування, лікування та реабілітаціяУ всіх інтернатських закладах за останні 5 років спостерігається зменшення

випадків дитячої смертності, зокрема, «за рахунок введення курсового профілактичного лікування».

Неможливо стверджувати, що кожна дитина має індивідуальну картку та програму реабілітації. Так, картки дійсно існують у кожного, але вони переважно медичні - містять історію хвороби: «Так, є індивідуальні медичні картки та картки із документами. В медичних катках фіксуються призначення лікаря щодо проходження фізіотерапії, масажу». Водночас, за словами персоналу, індивідуальні програми реабілітації,



74

виконання яких контролюється медичним персоналом (переважно лікарем), існують у кожному інтернаті.

Можливостей проведення реабілітаційних програм небагато, але в кожному закладі є спеціально обладнані кабінети: «1 кімната для реабілітації зі спеціальним обладнанням. Співробітники говорять, що нею користуються щодня, крім вихідних. Точно відомо, що користуються кімнатою принаймні раз на тиждень, коли приїздить фахівець-волонтер»; «Є кімната для фізіотерапії та масажу. Обладнана масажним кріслом та 3-ма відсіками для фізіопроцедур (електрофорез тощо)»; «Обладнання: сухий басейн, спеціальна ковдра, макет «Черепашка», чохли, «Очумілі ручки», «Розмалюй галявину», манеж, стіл масажний, конструктори для розвитку рук»; «У кожному корпусі є по 1 реабілітаційній та маніпуляційній кімнаті, якщо реабілітаційні частково обладнані тренажерами, то маніпуляційні - із застарілим, непристосованим обладнанням». За словами персоналу, спеціальні кабінети використовуються кожного дня згідно із призначеннями кожній дитині. Головною проблемою залишається нестача фахівців, які б працювали на цьому обладнанні: «немає дефектолога, стоматолога, психолога»; «бракує реабілітологів на таку кількість дітей»; «має бути якісний поглиблений огляд, недостатньо обслуговуючого персоналу - вихователів, нянь»; «не вистачає молодшого медичного персоналу, вихователів, лікаря»; «бракує фахівців, персоналу, освіти». Персонал відзначає й недостатність матеріальних ресурсів: «ортопедичне лікування, наприклад, взуття, немає коштів, в області відсутній заклад, що його виготовляє»; «обладнання спеціальних кабінетів сучасною технікою: комп’ютер, комп’ютерні ігри, дидактичний матеріал».

Не кожен інтернат має лікаря на постійній роботі. Однак в тих інтернатах, де вони є, до посадових обов’язків лікаря, за словами самих же лікарів, відноситься, наприклад, «обстеження дитини, призначення лікування, контроль за виконанням призначень, контроль прийому їжі, організація та проведення медичних оглядів 2 рази на рік, в разі необхідності, направлення на консультації до інших фахівців»; «щоденні обходи з черговою медсестрою дітей-вихованців, організація консультацій в разі необхідності, поглиблений огляд дітей 2 рази на рік, облік по диспансерним групам, забезпечення медичного обслуговування вихованців, контроль організації харчування дітей, їх зайнятості – прогулянки на природі, ігри, контроль за епідемічним режимом у закладі, сприяння повному забезпеченню дітей реабілітаційним обладнанням та пристроями згідно індивідуального плану реабілітації диспансерних дітей»; «Керівництво медичною службою, огляд підопічних – щоденно, лікування, профілактичні заходи, курсові лікування (2 рази на рік), медикаментозне лікування, санітарно-епідеміологічний контроль режиму, ведення медичної документації, проведення навчання для персоналу». В безпосередніх обов’язках медичної сестри зазначено: «на початку кожної зміни - прийняти усіх дітей корпусу за списком (стан здоров’я на даний час); виконання лікарських призначень, контроль за виконанням службових обов’язків молодшими медсестрами (санітарками) корпусу».

Дії персоналу, спрямовані на недопущення погіршення стану здоров’я дитини з інвалідністю, в залежності від посади регламентуються наступним: «Призначення всіх видів реабілітації, які можна надати в закладі»; «Перевірка техніки безпеки, не перевантажуємо дітей»; «Зобов’язана виконувати індивідуальну програму реабілітації;



75

проводити за необхідністю лікування на відновлення 2 рази на рік»; «Робимо зарядку для тих, хто розуміє, а ті які не розуміють, з тими нічого не робимо»; «Профілактичне, превентивне виправлення певних недоліків самореалізації вихованців»; «Постійний контроль за станом вихованців, виконання медичних призначень, профілактика пролежнів, та інфекційних захворювань»; «Медикаментозна реабілітаційна програма»; «Курсове лікування, що відбувається 2 рази на рік задля підтримки загального стану дітей»; «Зобов’язана допомагати дітям ранком снідати, забирати дітей з житлового приміщення до навчального корпусу; проводити заняття, ігри, навчання дітей навичкам самообслуговування; гуляти з дітьми на свіжому повітрі; відводити дітей на обід та слідкувати за вкладанням дітей на денний сон».

Проблемним є забезпечення закладів ліками. Без сторонньої допомоги з боку спонсорів, інтернат може надавати дітям лише невідкладну допомогу із використанням ліків першої необхідності: «Ліками забезпечений. У забезпеченні інтернату допомагає благодійний фонд, невідомо, чи зміг би сам інтернат повністю забезпечувати себе всім необхідним. Реабілітаційне обладнання є, але не всі ним користуються - не вистачає фахівців та брак часу персоналу»; «Ліками діти забезпечені в мінімальному обсязі - лише для надання першої медичної допомоги»; «Заклад забезпечений ліками, але аксесуарів немає. За словами лікаря, вони вихованцям і не потрібні. Огляд лікарів, за словами лікаря закладу, проходить 1 раз на рік, протягом 1-го дня, 8 годин. Окремих рекомендацій фахівці практично не надають». Великою проблемою є забезпечення аксесуарами. Вона вирішується за рахунок гуманітарної допомоги. Не вистачає взуття, візків. Проблемою є забезпечення дітей ліками для інтенсивних оздоровчих курсів, обладнанням для реабілітації - це не передбачається бюджетом закладу. У 2-х закладах персонал відзначив, що таких проблем немає.

Це відбивається на рівні надання першої медичної допомоги дітям у закладі: «Обстеження, попередній діагноз. Якщо можна надати допомогу - надаємо. Якщо ні - викликаємо «швидку допомогу», госпіталізуємо. Якщо дитина потрапляє в реанімацію, то за нею наглядає персонал лікарні. Якщо дитина лежить в палаті, то призначається персонал з будинку-інтернату»; «Доставити дитину в медпункт».

Діти можуть за потребою звернутися до лікаря або медичної сестри по допомогу: «З будь якого питання, із різних питань. Наприклад, болить горло. Деякі діти приходять просто поспілкуватися. Наприклад, один хлопчик просить листівку поштову кожного дня»; «Скаржаться на головний біль, зубний біль, болі у животі, рани, порізи, садні, біль в горлі у будь-який час»; «2-3 вихованці - головний чи зубний біль, решта - за ініціативи санітарки».

На проблему надання стоматологічних послуг вихованцям звернули увагу учасники фокус-групи:Міністерство охорони здоров’я відмовляється вирішувати цю проблему. Взагалі відсутня

програма надання такої допомоги нашим вихованцям. «Повний вакуум» . Лікарі-стоматологи відмовляються приїжджати до дітей. Приклад Лесі К.: «Дитині запломбували зуб під загальним наркозом, через тиждень пломба випала. Тобто, стоматологи не знають техніки пломбування зубів для такої дитини. Так само, проблемою є те, що няня просто не встигає почистити зуби усім 15 дітям».



76

Періодичні медичні огляди дітей фахівцями проводяться у 3-х інтернатах двічі на рік, в інших 3-х - один раз на рік. Результати огляду фіксуються у медичній картці дитини, в якій є спеціальна форма комплексного огляду. Відповідальний за фіксацію даних - лікар закладу. На кожну дитину кожен фахівець витрачає приблизно 15 хвилин (однак, як у випадку одного з інтернатів - «8 годин на 140 дітей»). Цей час швидше за все значно менший й залежить від загальної кількості дітей у закладі. У двох інтернатах огляд проводиться колективно, в інших індивідуально у кабінеті лікаря чи спеціальній палаті, однак зазначається, що такий підхід застосовується переважно до дітей, які можуть самостійно пересуватися, решту певно оглядають у ліжку в їхніх кімнатах. Така організація оглядів викликає суттєві сумніви щодо дотримання приватності вихованців.

Виконання призначень фахівців на рівні інтернату видається сумнівним через недостатню матеріальну базу та неможливість забезпечити дітям достатній рівень медичної допомоги: «наприклад, при призначенні ортопедичного взуття - його немає»; «усі призначення лікарі роблять з урахуванням можливостей закладу, призначень, які виконати заклад не зможе, не роблять».

Додатковому оздоровленню дітей не приділяється достатньої уваги: «тяжкі діти в закладі - не можна відправляти» або «не відвідують оздоровчих закладів у зв’язку із відсутністю індивідуального обслуговування в оздоровчих закладах». Водночас в одному інтернаті дітей відправляють на літній відпочинок у табір на море (26 дітей), у 2-х інших - проходити додаткове обстеження та оздоровлення до ЦРЛ та обласної дитячої лікарні (7 та 10 дітей обстежено), за путівкою одну дитину було відправлено до оздоровчого центру. Водночас персонал зазначає, що діти, з важкою та глибокою розумовою відсталістю не можуть потрапити до таких закладів (окрім лікарні).

Зі слів персоналу, діти мають змогу регулярно перебувати на свіжому повітрі. Однак, при наявності лежачих дітей виникають сумніви про таку можливість у всіх дітей, інколи це підтверджується словами персоналу: «Літом на майданчику. 1 або 2 на день. Зимою тільки виводимо на прогулянку»; «Кожен день, але залежно від погоди»; «Влітку - протягом дня, взимку тільки ті, хто може ходити, але рідко, тому що багнюка»; «Постійно, окрім днів, коли погана погода»; «Весняно-осінній період»; «10 вихованців - щоденно, решта - шляхом провітрювання приміщення» (решта це 130 дітей); «Кожен день (окрім вихованців в ізоляторі), оскільки житловий корпус, їдальня та начальний корпус розташовані в різних будівлях».

Можливості дітей для активностіКоли постає питання про те, чи є в інтернаті спеціальне обладнання для

пересування дітей у достатній кількості, всі опитувані відповідають - так. Але, при подальшому вивченні виявляється, що, або візки у поганому стані, або ж є лежачі діти, які повинні мати спеціальні прилади для пересування, але персонал навіть не знає про такі речі: «Всі забезпечені, але через погану якість виробів, візків особливо, обладнання швидко ламається»; «Діти, які цього потребують, забезпечені індивідуальними візками (спонсорська допомога, однак вони не виготовлені за індивідуальним замовленням), частина дітей має дитячі ходунки або дитячі коляски»; «У невеликої частини є



77

індивідуальні візки, є 1 стілець для реабілітації, 1 ходунки. Вони в задовільному стані. Цих засобів недостатньо». Відповідно є частина дітей, що головним чином перебуває у своїх ліжках або ж ці діти мають дуже обмежені можливості у пересуванні. Навіть під час моніторингу було помічено, що: «Не всі діти з корпусу для лежачих, які могли самостійно пересуватись, були поза зоною ліжка. Деякі були у ліжках. Діти середньої та старшої групи - майже всі були або у ігрових кімнатах, або на прогулянках надворі. Декілька дітей залишалось у ліжках»; «Діти, що пересуваються самостійно, в денний час перебувають поза ліжком, але часто свободи пересування вони не мають».

Проблема не тільки в забезпеченні візками (про індивідуально адаптовані до кожної дитини навіть не ведеться мови), а і у тому, чи навчені ті діти, які мають візки навичкам мобільності. Усі працівники інтернатів зазначили, що навички мобільності дітям надаються. Але постає запитання: хто це робить? Наприклад, навичкам користування візком дітей навчає санітарка - людина, яка не пройшла жодного навчального курсу з цього приводу (що підтверджується іншими відповідями). Та іноді вихователі чи медичні сестри не завжди можуть кваліфіковано навчати таким навичкам. Через це, ті візки, що є - дуже швидко стають непридатними для користування.

Усе це зменшує застосування різних форм активності, обмежує вибір та коло залучених дітей: «У кожному корпусі висить денний розклад. Також у двох корпусах, при вході висіли розклади прогулянок дітей на свіжому повітрі, де діти були вказані поіменно. Молодші діти не можуть самостійно обирати собі зайнятість протягом дня. У середньої групи дітей є вибір між тим, щоб піти у кімнату для навчання, або залишитись на вулиці. Певні види діяльності, під час заняття, вихованці можуть обирати самостійно. У дітей зі старшої ланки можливість вибору заняття відсутня. Влітку вони не ходять до кімнат для навчання взагалі, здебільшого проводять час на вулиці»; «У корпусах є розклад дня, але неможливо стверджувати, що його дотримуються, оскільки в час нашого перебування частина вихованців спала, частина - перебувала в реабілітаційні кімнаті, ще частина - самостійно проводила час за межами ліжка. Хоча працівники сказали, що зараз тиха година. Жорсткого розкладу, на мою думку, не існує, окрім режиму харчування». За даними моніторингу, переважна більшість дітей не може самостійно обирати власну активність.

Загальні підходи до впровадження програм реабілітації та навчання дітей можна проілюструвати на прикладі одного з інтернатів: «В цілому матеріальний стан інтернату набагато краще, аніж в деяких інших інтернатах 3 та 4 профілів. Але навіть попри дуже добре обладнанні кімнати, велику кількість ігрових кімнат та ігрових елементів, багато дітей залишаються поза навчальним, реабілітаційним чи інтеграційними процесами. Навчання та реабілітація не мають системного характеру. Так, через свою невелику кількість вихователі змушені обирати найбільш здібних дітей та залучати їх до занять. Усі важкі діти з інвалідністю (а саме на таких розрахований інтернат) залишаються неохоплені процесом. Також складається враження, що персонал потребує додаткових знань та умінь. Курси підвищення кваліфікації тільки для медсестер та вихователів, і відбуваються лише раз на 5 років - це дуже мало. Молодший медичний персонал не має жодної програми, де б вони могли дізнатись про те, як працювати з важкими дітьми з інвалідністю».



78

IV.4. Поводження з вихованцямиЗагальне ставлення персоналу до дітей - позитивне й доброзичливе. Однак, це

лише на перший погляд. З поміченого під час моніторингу варто значити наступне: «За свідченням самого директора, процес «вигорання» має місце. За словами персоналу: все залежить від людей - є порядні люди, є такі, які працюють дуже давно, «по-старому»; «Персонал досить доброзичливий. Проте - трапляються випадки, коли відвідувачам демонструють вади дитини, розповідають особисту інтимну історію. Одна із нянечок грається з хлопчиком, ляскаючи його по обличчю пелюшкою. Йому це подобається, він сміється, але це виглядає неприємно»; «Ставлення - різне, в основному - позитивне, але є велике навантаження на вечірніх та нічних нянь. Передбачити ставлення людини, ввечері та вночі, яка знаходиться сама з 30 дітьми важко».

Персонал відмічав, що жорстоке поводження з дитиною може стати підставою для звільнення, хоча таких випадків практично не було. Переважній більшості опитаного персоналу відомо про існування Статуту закладу або Типового положення. Більш-менш ознайомлені вони й з тим, що в ньому закріплено перелік їхніх посадових обов’язків, умови утримання, зарахування, відрахування підопічних.

Під час роботи фокус-групи було заакцентовано увагу на наступній проблемі:Трапляються випадки, коли ми повинні фіксувати дитину у ліжку. Приклад: • «У нас був випадок, коли дитинка кусала собі руки і ми змушені були прив’язати її до ліжка, щоб вона не завдала собі шкоди»

Стосовно застосування покарань та заохочень директори зазначили:Заохочення? Беремо дітей на руки, гладимо по голівці, беремо на індивідуальні заняття, • включаємо музику. Ні, жодних покарань. Як це можна робити, коли дитина не може розуміти, за що карають.Працюємо з Комітетом спорту. Діти завжди чекають з нетерпінням, дуже радіють, коли ми • виїжджаємо на змагання.

Наводилися приклади принижуючого гідність та жорстокого поводження з дітьми у закладах:Працівник управління соц. захисту: • «Я звільнив лікаря-психіатра, коли почув, що він називає дітей «овочами».Працівник центру «Джерело»: • «У нас проходять заняття з іпотерапії та гідротерапії. Для того, щоб дитина могла відвідувати такі заняття, необхідно мати довідку від лікаря. Коли мати приносить дитину до лікаря, лікар відмовляє в наданні довідки, мотивуючи тим, що «ваша дитина до цього не придатна». Відсутність координованості дій міністерства охорони здоров’я та міністерства праці і соціальної • політики. Навіть комісії ЛКК (лікувально-консультаційні комісії) МОЗ не розшифровують карти реабілітаційних програм дітей. Карти є - лікувальної роботи з дітьми немає.Крім цього, законом передбачено лікувальний огляд дітей 2 рази на рік. Дуже часто лікарі • не хочуть навіть оглянути дитину.

Серед можливих покарань, застосованих до дітей, були оприлюднені наступні відповіді: «За бійку - в куток, пробачення»; «Можуть налаяти, але не карають»; «Індивідуальні обмеження». Переважна більшість персоналу стверджує, що дітей не карають.



79

Працівники 5-ти інтернатів зазначили, що випадки жорстокого поводження серед дітей були: «Діти били іншу дитину»; «У стані збудження вони можуть вдарити один одного, під час прийому їжі можуть відібрати один у одного - хоча мають достатню кількість їжі, не можуть поділити якийсь предмет - тоді теж б’ються»; «Вони б’ються, можуть кусатись»; «Дитина може вдарити іншу через іграшку, або іншу річ»; «Високий рівень агресивності дитини, якісь конфлікти між однолітками також, як результат певних втручань (в період рецидиву хвороби)». Реакція працівників інтернату на такі випадки може бути наступною: «Роздійняли, заспокоїли»; «Заспокоюють, ізолюють одного від іншого. Забороняють словом»; «Тих, які можуть вкусити, садовимо подалі від інших, якщо б’ються, то розбороняємо їх, якщо дуже буйні, то медсестра може зробити укол, або дати таблетки»; «Персонал установи звертається до таких дітей із проханням більше такого не робити, веде роз’яснювальну роботу про неприпустимість такого спілкування»; «Дисциплінарні бесіди; терапевтична робота тощо»; «Зв’язують руки, дають заспокійливе».

Існує й певна система заохочення, зокрема для того, щоб дитина робила те, що потрібно. Заохочують так: «Ласкавим словом, обіцянкою щось дати»; «Мотивуємо, пояснюємо»; «Умовляємо, розповідаємо, що потрібно це зробити»; «Цукерками, печивом, словом»; «Діти дуже відгукуються на похвалу, їм дуже подобається, якщо ти говориш, що вони роблять те чи інше краще за іншу дитину»; «Стимуляція довіри, колективної роботи, підвищення мотивації до певної визначеної роботи»; «Діти самі стараються допомогти».

До безпосередніх обов’язків персоналу належить забезпечення мирних стосунків між вихованцями та, зокрема, унеможливлення сексуальних зазіхань. Тому було звернуто увагу на прояви стосунків між дітьми та реакцію на них персоналу закладів: «Вихованці зазвичай спілкуються між собою добре, без проявів агресії. Випадків сексуального зазіхання не було, але є випадки підвищеної сексуальної активності. Вихователі не знають як діяти у таких ситуаціях, зазвичай проводять роз’яснювальну роботу - розмовляють з вихованцями»; «Стосунки між вихованцями залежать від рівня захворювання, там де існують взаємини - можна сказати, що стосунки дружні»; «Вихованці (ті, що пересуваються) розповідають про спілкування з іншими вихованцями, ці розповіді позитивні. За словами персоналу, сексуальних зазіхань немає. Є прояви сексуальної активності у частини вихованців, персонал не знає методів роботи з ними, за словами лікаря, застосовують транквілізатори до агресивних проявів»; «Дівчата зазвичай спілкуються між собою добре, без проявів агресії, але буває різне. Випадків сексуального зазіхання не було, бо в інтернаті всі діти однієї статі».

У 2-х інтернатах дітям роз’яснюють питання різниці статі людей, в одному - така робота не проводиться через малий вік вихованців, в інших закладах ці бесіди проводяться з окремими вихованцями. Працівники закладів стверджують, що у випадку відчуття болю, загрози або інших неприємних почуттів від контакту з іншою людиною, діти можуть звернутися по допомогу до будь-кого з персоналу, безпосередньо до того, хто перебуває поряд. Працівники вважають, що діти про це знають, але одного разу було додано, що «не завжди цим користуються».



80

У 5-ти закладах практикується застосування «психіатричних» медикаментів для корегування поведінки та сексуальної активності вихованців: «Не часто. Коли є сильні прояви агресії. Ця практика не розповсюджена»; «Застосовуються за призначенням лікаря невролога або психіатра»; «Медикаменти застосовуються тільки для корегування поведінки, якщо дуже буйні або трапляються напади, то медсестра або лікар застосовують. Є діти, яким лікар дає їх 3 рази на день».

Було зафіксовано застосування медичних препаратів для зниження рівня агресії вихованців, а в одному випадку - застосовано погрозу застосування таких препаратів в якості покарання: «Позапланово корегується поведінка вихованців тільки під час «нападів» або випадків прояву спонтанної неконтрольованої агресії. Тоді кличуть медичну сестру або лікаря для застосування заспокійливих засобів. Лікар говорить, що психіатричні медикаменти дають тільки за призначенням психіатра або невролога. Це не є ані методом покарання, ані загальною виховною практикою. Хоча «аміназимом» лякають дітей»; «Психіатричні медикаменти застосовуються для зняття нападів агресії, тільки після призначення лікаря-психіатра»; «Лікар говорить про застосування транквілізаторів під час агресивної поведінки вихованців, яку не вдається погасити не медикаментозними методами. Це не метод покарання чи виховна практика – швидше єдина можлива дія впливу».

Під час роботи фокус-групи було звернуто увагу на таку проблему:Відсутність психотерапевта по роботі з дитиною-підлітком. Нерідко у 15-річному віці діти

проявляють агресію, яку неможливо контролювати без допомоги фахівця. Крім того, в період статевого дозрівання підлітку так само необхідна допомога фахівця. При цьому жінка-няня іноді не може зупинити бійку між дітьми, оскільки бувають дуже сильні діти. Приклад Лесі К.: «Нам в «Джерело» зателефонувала жінка і сказала, що зовсім не виходить на вулицю, ані сама, ані з дитиною - дитина дуже сильна і проявляє агресію».

Діти виховуються працею або залученням до самообслуговування, однак підстав для визначення такої роботи, як експлуатації немає: «Старші діти інколи прибирають територію біля корпусу або рвуть траву на доріжках, але це відбувається рідко і тільки у разі потреби»; «Вихованці допомагають у пекарні, трохи у майстерні, на городі та в саду, а також у їдальні - навички самообслуговування».

Використання праці вихованців та застосування трудотерапії було проілюстровано у матеріалах фокус-групи:

Залучення до праці таких вихованців рекомендовано медичною комісією як «трудотерапія». Вихованці працюють не більше 4 годин на день. Одержують заробітну плату.

«Як використовується заробітна плата?»• - На ці гроші вихованцям купляють велосипеди, мобільні телефони.«Який розмір заробітної плати?»• - Ставка підсобного працівника. Часто гроші видаємо на руки.«Як документально оформлюється така заробітна плата?»• - Загалом я видаю гроші на руки (як правило 700 грн.).



81

Безпосередній вплив на ставлення персоналу до дітей має організація умов праці. У цьому питанні було виявлено низку проблем, переважно пов’язаних із значним психологічним та фізичним навантаженням: «Умови праці персоналу матеріально гарні, але психологічно важкі. Кількість дітей у середній та дорослій ланці унеможливлює проведення ефективних освітніх заходів для всієї групи. Діти мають багато психологічних проблем, які вихователі самостійно вирішити не можуть. Присутність психолога/психіатра, навіть епізодична, допомогла б у цьому. Більшість персоналу не мають ніякої підготовки для роботи з такими дітьми»; «Замало вихователів, через специфічний графік роботи (доба - троє) молодшого персоналу також замало. Немає лікаря на постійній роботі, замало ліків і можливостей надання реабілітаційної допомоги. Технічні умови роботи персоналу - на непоганому рівні»; «Персонал працює в добре відремонтованих, світлих та теплих приміщеннях, але умови праці фізично та психологічно важкі. Кількість дітей на одиницю персоналу надмірно велика, що унеможливлює проведення ефективних навчальних заходів для всієї групи. Діти мають багато психіатричних та психічних проблем, які няні та вихователі самостійно вирішити не можуть. Присутність психолога/психіатра, реабілітолога, навіть епізодична, допомогла б у цьому. Більшість персоналу не мають ніякої підготовки для роботи з такими дітьми. Навантаження на персонал знищує можливість індивідуального розвитку дитини в межах закладу і тим ускладнює роботу персоналу». Сам персонал оцінює свої умови праці як надважкі. Усі опитувані скаржились на неможливість звернутись до психолога, щоб отримати пораду або зняти стрес у зв’язку із надзвичайно важкими умовами праці: «важко психологічно, дуже велике навантаження персоналу», «багато дітей у групах, потрібен невролог або психіатр», а також зазначали необхідність звертатись до професійного психолога, або іншого спеціаліста, з яким можна було б консультуватись.

Також всі опитані говорять про необхідність збільшити кількість персоналу в таких закладах. Скаржаться всі, від лікаря одного закладу на заході України: «Мало персоналу - потрібно збільшити кількість, ввести зміни в положенні щодо навантаження», до санітарки іншого закладу на сході України: «Дітей у групі зробити менше, тому що зараз 42 дитини на 3 людини».

IV.5. Рівень кваліфікації персоналуЗабезпечення інтернатів персоналом замале для закладів такого типу.

Переважно персонал складається з жінок, як правило без спеціальної освіти. Загальна характеристика персоналу така: «Лежачий корпус - 1 вихователь на 7 дітей. Інші корпуси - 1 вихователь на 10 - 13 дітей. Групи для занять - 1 вихователь на 6-7 дітей. Переважно, вихователі - жінки, є тільки один вихователь чоловік. Інші чоловіки працюють на присадибному господарстві. Середній вік - 40-45 років ( від 20 до 70 років)»; «Окрім директора та майстра у майстерні, всі інші працівники - жіночої статі. Вік - від 25 до 60 років. Є психолог, соціальний працівник, два вихователі»; «Обслуговування дітей-інвалідів виконується жінками віком від 25 до 50 років. На одну молодшу медичну сестру (санітарку) - 10 вихованців»; «Із вихованцями працюють лише жінки, віком - 28 - 70 років. На 12-13 вихованців - 1 санітарка-няня, посада вихователя не передбачена».



82

Відсутність персоналу змушує працівників виконувати роботу, яка виходить за межі їхніх професійних обов’язків. Так лікарі ведуть особові справи дітей, виконують роботу на прохання адміністрації, доглядають за квітниками біля будівель закладу ( за бажанням). Вихователі ведуть дитячі справи, працюють замість інженера з техніки безпеки, прибирають територію, няню «рідко просять допомогти у їдальні, а так, інколи ділянку за корпусом прибираємо, щоб бур’яном не заростала».

Проблема комплектації штату була озвучена під час роботи фокус-групи:Загалом, проблема неукомплектованості штатного розкладу. За таких умов неможливо • забезпечити індивідуальний підхід до дитини. Ми чули, що в Німеччині на 6 дітей - 6 нянь. А в нас за одним вихователем закріплено 13-14 дітей. Цю проблему вирішуємо за допомогою спонсорських грошей. У нашому (Чернігівському) інтернаті одна няня опікується 15 дітьми. Допомагають волонтери. Так само й в Ладижинському інтернаті, тільки без волонтерської допомоги.Згідно зі штатним розкладом можна мати штатну посаду юриста, але на практиці цього • не трапляється. Можливо, через те, що ставка юриста складає лише близько 300 грн.

Також було означено проблеми підготовки працівників та підвищення їхньої кваліфікації:Нам не вистачає обміну кадрами всередині України, що передбачає обмін досвідом, • навичками.У нас відсутня системна підготовка кадрів для роботи з дітьми. Зовсім не передбачено • в законодавстві курсів підвищення кваліфікації для нянь та санітарок.У міністерстві та управляннях на місцях часто працюють люди, які мають освіту інженерів • тощо, тобто які зовсім не мають уявлення про методичну роботу.

Серед опитаного персоналу одного з закладів усі лікарі та психолог мають вищу освіту за своїм фахом, середню спеціальну освіту мають соціальний працівник, медична сестра та обидва вихователі, середню - нянечка. 9 з них працюють на постійній засаді. Однак жоден не має спеціальної освіти, яка б готувала до роботи з цією категорією дітей. Фактично, підготовка відбувалась за рахунок власного досвіду, який майже у всіх опитаних більше ніж 10 років роботи у дитячому будинку-інтернаті. Фахівців для роботи у таких закладах, за словами працівників, готують у медичних та педагогічних ВНЗ, але без спеціальної підготовки для роботи в інтернатах, із врахуванням всіх особливостей.

Більшість працівників, з якими спілкувалися члени моніторингових груп, знає про волонтерів та громадські організації, які допомагають закладам, окремі працівники називали й самі організації. Співпрацю з ними переважно позитивно характеризують, нижчу оцінку співпраці з волонтерами дали в тих закладах, куди вони приїжджають не регулярно. Також відзначали спонсорів.

Серед навчальних програм (семінарів, тренінгів) щодо прав дитини, працівники інтернатів відзначають заходи проекту МАТРА, круглий стіл у Знам’янці, організований НАІУ, тренінг «рівний – рівному», соціальний інтелект, семінар «Гіперактивність», семінари головного управління праці та соціального захисту населення, курси в Львівському реабілітаційному центрі «Джерело», Монтесорі-курс, м. Київ. Двоє працівників вказали, що не брали участі в подібних заходах. Серед інших можливостей



83

для навчання зазначено курси підвищення кваліфікації та семінар для реабілітологів. Підвищення кваліфікації існує лише для медиків та педагогів (1 раз на 5 років), няні таких курсів не проходять. Однак потребу в отриманні додаткових знань відчувають самі ж працівники: «Не вистачає літератури по роботі з такими дітьми. Я буваю на курсах педіатрів, але це зовсім інше. Потрібно більше професійних знань для роботи з цими дітьми»; «Потребую методичну літературу з питань виховання»; «Вважаю за потрібне пройти курси підвищення кваліфікації»; «Потребую методики роботи з розумово відсталими дітьми». Працівники вказали на відсутність програм попередження професійного «вигорання» персоналу. Відома лише одна програма управління праці та соціального захисту населення, яку ще не втілено на практиці. Самотужки така робота на рівні закладу здійснюється директором шляхом спільного святкування нового року, 8 березня, тощо.

8 з 10 опитаних зазначили, що існує різниця між оплатою праці персоналу закладу та інших подібних закладів (напр., шкіл-інтернатів, лікарень тощо): «Цього року, в зв’язку з економічною ситуацією, оплата праці зменшилась. Минулого року була більша ніж у педіатра (доплата за шкідливість)»; «Не знаю, в школі педагоги отримують більше»; «Кажуть, що в інших інтернатах платять більше, також є різниця оплати роботи працівників у різних корпусах (корпуси для лежачих та тих, хто ходить)»; «Бо інші інтернати належать до інших міністерств»; «Працівники ДБІ отримують % доплати «за шкідливість»; «Оплата повинна бути вищою, якщо враховувати складність роботи».

ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ84

Гарантії прав людини, які мають бути чітко сформульовані у вигляді законів, - є важливим чинником, який забезпечує рівність та сприяє участі людей з інвалідністю у суспільному житті. Та лише цього недостатньо. За нашими спостереженнями, для дітей, що потребують особливих умов для розвитку, вкрай важливими є середовище, в якому вони зростають і розвиваються.

Як показала практика, дитячим будинкам-інтернатам притаманні властивості, що негативно відбиваються на особистості дитини. У країнах, де надається перевага інституційному догляду, часто трапляється таке, що особа, яка має вади фізичного та/або розумового розвитку, може все своє життя провести в інтернатському закладі. Лікування і навчання, свята і будні - все в житті таких людей відбувається в стінах інтернату і можливості для контактів із оточуючим світом у них майже немає.

Результати моніторингу доводять, що в інтернатських установах враховуються в першу чергу фізіологічні та мінімальні матеріальні потреби вихованців, а потім вже соціальні та психологічні, що і стає причиною несприятливого клімату для розвитку дитини з особливими потребами. Життя в будинках-інтернатах вибудовано раціонально - централізовано: готується їжа, здійснюється прання білизни, закупівля одежі тощо. Дитину оточують стандартні меблі, одноманітне вбрання кімнат тощо.

Психологічні умови праці персоналу•

У дитячих будинках-інтернатах соціального захисту населення відчувається велике навантаження на персонал. 25-30 дітей з важкими фізичними та/або розумовими обмеженнями обслуговує одна особа (няня, вихователь). Це сприяє «професійному вигоранню» персоналу цих закладів.

Послідовність і безперервність роботи вихователя•

Час роботи вихователя з дітьми в групах обмежений однією зміною, після сну діти залишаються лише з молодшим медичним персоналом і будь-яке навчання припиняється. Вихованців лише доглядають, слідкують, щоб вони не завдали шкоди собі та оточуючим. Навіть, якщо діти самі пересуваються, оскільки їх в групі багато, часу на проведення освітніх або виховних заходів не залишається і нянечка або вихователь може тільки слідкувати за порядком та поведінкою підопічних.

Кількість дітей у групах• . Зменшення кількості вихованців закріплених за однією нянечкою, вихователем

дало б змогу приділяти більше уваги індивідуальному розвитку дитини (навичкам самообслуговування), а не тільки догляду дітей. Це стосується персоналу , який працює як з лежачими хворими дітьми, так і з дітьми, які самостійно пересуваються.

V. РЕЗЮМЕ



85

Практичний досвід роботи громадських організацій, волонтерів говорить про те, що навчити дітей навичок самообслуговування в групах, де більше 6 дітей, неможливо. Наприклад, вихователь, займаючись індивідуально з «безнадійними, не спроможними до навчання» (лежачими хворими ) дітьми, досягала значних покращень рівня соціалізації цих дітей (деякі діти почали цікавитись оточенням, інші - розмовляти, використовувати ложку під час їжі, малювати тощо).

Кадрові питання •

При проведенні моніторингу виявлено, що в будинках-інтернатах гостро відчувається нестача кваліфікованого персоналу, який має спеціальну освіту. На жаль, працівники цих закладів практично не відвідують навчання для здобуття додаткових професійних знань та навичок для роботи з дітьми з інвалідністю. За результатами опитування персоналу, проведених фокус-груп, відзначається необізнаність персоналу щодо «базових методів навчання та виховання дітей з різними видами обмежень, нерозуміння індивідуальних потреб, фізичних та розумових можливостей вихованців, їхніх психологічних особливостей та можливості їхньої соціалізації».

Неукомплектованість кадрами штатних розкладів будинків-інтернатів, відсутність можливостей перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу щодо використання сучасних методик догляду за дітьми з інвалідністю, призводять до погіршення догляду та виховання дітей у цих закладах. Наприклад, догляд у закладах здійснюється за принципом «конвеєру», при цьому навантаження розподіляється так, що ніхто персонально не відповідає за конкретну дитину і її розвиток. Таким чином, персонал інтернату зорієнтовано на виконання відповідних функції, а не на роботу з розвитку особистості дитини. «Дитину з важкими вадами розвитку не питають про її бажання - за нею здійснюють догляд і нагляд».

Емоційний розвиток дитини•

Одним із наслідків системи довготривалого догляду в інтернатах є труднощі у задоволенні психологічних потреб їхніх мешканців.

Емоційний розвиток дитини багато в чому залежить від наявності, по-перше, одного-двох дорослих, до яких можна виявляти емоційну прихильність. По-друге, дитині потрібно відчувати, що вона потрібна і важлива для когось. Діюча інтернатська система догляду не дозволяє сформувати прихильність дитини до «умовної мами, батька» Наприклад, під час моніторингу можна було спостерігати дітей, які занепокоєні або намагаються привернути увагу кожної нової людини, що приходить до установи. Або ж навпаки, спостерігалася байдужість дітей. Вони замкнені і не сприймають спроб встановити з ними контакт. Такі прояви переважно є результатом тривалого проживання/ перебування у великих за чисельністю групах, постійної зміни персоналу закладу і вкрай слабкої емоційної контактності.

Ефективність використання матеріально-технічних ресурсів •

Під час проведення моніторингу в одному з будинків-інтернатів було виявлено обладнання, кількості якого б вистачило на 5 подібних закладів. За підрахунками



86

експертів 200 тис. грн., які було витрачено на його придбання, вистачило б на оплату праці 16-18 спеціалістів для роботи з дітьми на цілий рік. Тому постає питання ефективності використання фінансових ресурсів, які спрямовуються не на покращення послуг безпосередньо для дітей, а на матеріально-технічне оснащення закладу. Також викликає великі сумніви відповідність видів та кількості придбаного устаткування потребам дітей, які проживають у цих будинках. Слід зазначити, що міжнародний та зокрема європейський досвід реформування інтернатської системи догляду, яка тривалий час панувала в сфері соціальних послуг для осіб з інвалідністю, свідчить про те, що нескінченне покращення матеріально-технічних умов будинків-інтернатів призводить до неефективного використання ресурсів, перед усім бюджетних коштів, значно здорожує та ускладнює в подальшому процес інтеграції в суспільство вихованців цих закладів і не дає очікуваного соціального впливу.

Інформація про порушення прав мешканців інтернатських установ з’являється постійно в засобах масової інформації. Результати моніторингу підтверджують, що догляд за дітьми з інвалідністю в інтернатських установах, як би не покращувались у них умови, залишає негативний слід як на розвитку самих дітей, так і на «здоров’ї» суспільства.

Покращенню ситуації в таких закладах може сприяти активна їх взаємодія із суспільством, забезпечення в секторі соціальних послуг прозорості діяльності та поступовий відхід від інтернатського/закритого догляду до більш відкритих форм проживання осіб з інвалідністю в громаді.

На думку експертів, основними кроками до зміни політики догляду дітей, які мають важкі вади фізичного та розумового розвитку мають бути:

Підвищення обізнаності працівників інтернатської системи, керівників та • політиків, які приймають рішення, про негативні наслідки інституційного догляду для дітей. Прискорення формування законодавчої та нормативно-правової бази з питань реформування системи соціальних послуг, при цьому максимально використавши вже напрацьовані нині найкращі практики надання послуг довготривалого догляду, матеріали та проекти документів.

Затвердження Державних стандартів якості послуг довготривалого догляду з • поселенням для дітей з важкими фізичними та розумовими вадами.

Проведення моніторингу діяльності будинків-інтернатів, на базі яких • впроваджувалися інноваційні проекти за участю громадських організацій, з метою узагальнення та подальшого розповсюдження позитивного досвіду.

Застосовування превентивних заходів щодо попередження створення нових • інтернатських закладів та нових місць для розміщення дітей з інвалідністю в діючих будинках-інтернатах.

Упровадження в практику регулярного оцінювання та перегляду стану та потреб • дітей, які перебувають у дитячих будинках-інтернатах (не менше як раз чи двічі на рік), розробку індивідуалізованих планів догляду та підтримки.



87

Розроблення національного плану дій, графіків, критеріїв оцінки поступового • згортання інституційного розміщення дітей та заміни цього виду опіки на мережу соціальних служб в громаді та інтеграції соціальних послуг для осіб з інвалідністю в загальні системи освіти, охорони здоров’я тощо. У разі необхідності існування спеціалізованих установ довготривалого догляду, їх діяльність повинна підтримуватися цими системами.

Забезпечення підтримки деінституціалізації усіма міністерствами в усіх сферах • соціальної політики.

Запровадження програм раннього втручання з метою попередження інвалідізації • або пом’якшення наслідків важких вад фізичного та розумового розвитку та підтримки сімейних форм догляду.

Запровадження як на національному, так і місцевому рівні програм комплексної • підтримки сімей, які виховують та здійснюють догляд за дітьми з інвалідністю, включаючи фінансову допомогу для компенсації витрат, пов’язаних з інвалідністю дитини, а також послуги з денного та тимчасового догляду, перепочинку, батьківського навчання та консультування.

Приведення у відповідність чинних штатних розкладів дитячих будинків-• інтернатів до типових, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 411, 2008 р.

Впровадження безперервної освіти для працівників дитячих будинків-інтернатів • через проведення тренінгів та семінарів.

Запровадження раз на два роки, консультування молодшого медичного персоналу • інтернату з метою попередження «професійного вигорання» та підтримки професійної компетенції шляхом проведення семінарів на робочому місці .

Зменшення кількості вихованців, закріплених за однією нянечкою та • вихователем.

Зміна графіку роботи молодшого медичного персоналу для створення умов • формування прихильностей, а саме надання можливості персоналу виступати у ролі «важливого дорослого», а дітям забезпечення успішного розвитку незалежності .

Введення другої зміни для вихователів з метою забезпечення послідовності, • безперервності процесу індивідуального зростання дітей та забезпечення принципу нормалізації відповідного добового, тижневого, сезонного, вікового циклу життя.

Створення в дитячих будинках-інтернатах умов для проходження практики • студентами навчальних закладів, які здійснюють підготовку реабілітологів, педагогів, медиків тощо.

Упровадження в практику роботи дитячих будинків-інтернатів «днів відкритих • дверей» для візитів волонтерів, дітей, які навчаються в загальноосвітній системі тощо.

Сприяння розповсюдженню позитивного досвіду громадських організацій • стосовно догляду за дітьми з інвалідністю, набутого під час реалізації проектів, шляхом проведення семінарів, тренінгів, випуску та розповсюдження методичної літератури.



88

Налагодження співпраці адміністрації та працівників дитячих будинків-• інтернатів з регіональними недержавними організаціями, які представляють інтереси дітей-інвалідів та надають їм та їхнім сім’ям відповідні соціальні послуги з догляду та підтримки.

Надання допомоги будинкам-інтернатам громадськими та благодійними • організаціями в залученні додаткових джерел фінансування і методичної підтримки та спрямування їх на вирішення конкретних завдань за принципом «розумної допомоги».

Загальна політика держави стосовно дітей з інвалідністю, які виховуються в державних інтернатських закладах, має ґрунтуватися на принципах та підходах, які б враховували якнайкраще інтереси дитини при ухвалені рішень стосовно цієї дитини. Відповідальні органи повинні ретельно вивчати потреби дітей з інвалідністю та їхніх сімей з тим, щоб запропонувати такі заходи підтримки, які б дозволили дітям рости в своїх сім’ях. Завдяки якісним послугам та розвитку політики сімейної підтримки, такі діти можуть мати повноцінне та радісне дитинство, а також отримати необхідну базу для дорослого та незалежного життя в суспільстві.

Сама по собі діяльність з забезпечення прав дитини не матиме очікуваного результату без гарантування цим дітям хоча б мінімальних життєвих перспектив, тобто впровадження комплексних дій за всіма напрямками роботи.

У цій сфері потрібна послідовна і добре спланована політика із залученням всіх дотичних до проблеми міністерств та інших відповідальних державних інституцій. Основна мета даної політики - кожна дитина з інвалідністю повинна жити в сім’ї ( за винятком непередбачених обставин). Інтереси дитини повинні переважати над всіма іншими обставинами в прийняті рішень, що стосуються долі дитини. Суспільство має бути залученим у цей процес та усвідомлювати свою відповідальність і зобов’язання перед дітьми з інвалідністю.

Незважаючи на те, що Україна перебуває лише на початку цього шляху, свої зобов’язання щодо дотримання прав таких дітей держава має виконувати у повному обсязі, особливо враховуючи те, що ці діти повністю залежать від дій посадових осіб та політики держави.


Додаток 1 Список інтернатів I-IV профілю України

Назва ПрофільКількість

місцьАдреса Директор

Вінницька область

Ладижинськийдитячий

IV 140

24321, Тростянецький р-н,смт. Ладижин, вул. Троянди,1(243) 6-27-40; 6-37-81;

ЗубкоГригорій Петрович

Плисківськийдитячий

IІІ

22252, с. Плисків, Погребищенський р-н (246) 2-93-47; 2-91-38; 2-93-60

Катрук Іван Семенович

Стрижавківськийдитячий

ІІ155

23210, Вінницький р-н,с. Стрижавка, вул. Новосільська, 39 38-54-89; 38-52-35; 43-39-10

Ліцький Василь Олексійович

Луганська область

Краснодонський дитячий

ІV змішаний

13094405 м. Краснодон, вул. Маршала Рибалка, 1(235) 2-35-63; 2-24-69; 2-45-93

Риженков Юрій Володимирович

Ровеньківськийдитячий

IIхлопчики

20094700, м. Ровеньки,вул. Дзержинського,92(233) 2-35-36; 3-16-43, 2-01-83

ЯковенкоВіктор Миколайович

Дніпропетровська область

Криворізькийдитячий ІІ-ІІІ-ІV

змішаний160

50008, м. Кривий Ріг,вул. Мелешкіна, 42-а(24)44-43-31; 44-43-22;44-35-43

Пірковська МаріяСергіївна

Верхньо-дніпровський №1

дитячийІІІ

хлопчики120

51660, м. Верхньодніпровськ,вул. Радянська, 27(218) 3-28-63; 3-22-40

ЗмієнкоОлександрЛеонідович

Верхньо-дніпровський №2

дитячий ІІ

хлопчики230

51600,м. Верхньодніпровськ, вул.Упорна, 1-а(258) 3-24-91

ЛінникВіталійОлександрович

Дніпропетровський дитячий

Iзмішаний

10049008, м. Дніпропетровськ,вул. Чичеріна, 167(0562) 92-65-18; 92-58-67

Пікуш Олександр Якович

ДОДАТКИ



90

Поливанівський (псих. відділення)

дитячий II-III

дівчата72

51150, Магдалинівський р-н,с. Поливанівка(211) 9-64-33, 9-64-39; 9-64-72

СимонОлексійПавлович

Донецька область

Торезький дитячий

ІІІ-ІV змішаний

35086606, м. Торез, вул. м-н «30 років Перемоги» (278) 4-15-60; 4-10-56

Васякин Олександр Григорович

Дружківський II

дівчата220

84201, м. Дружківка, вул. Рози Люксембург,8(267) 4-63-04; 4-69-43

Сільченко ЛюдмилаІванівна

ШахтарськийIІ

хлопчики220

86202, м. Шахтарськ,вул. Свердлова, 31(255) 4-54-19; 4-54- 58

Ненашева Наталя Олександрівна

Житомирська область

Тетерівський дитячий

ІІхлопчики

120

12400, Житомирський р-н, с. Тетерівка24-56-30; 24-56-15

Гончаров Олег Володимирович

Романівський(Дзержинський)


хлопчики 100

13000, с. Дзержинськвул. Міжгірна, 18(246) 9-12-56; 9-21-68

Ніколайчук Василь Леонідович

Новоборівський дитячий

ІІ дівчата

120

12100, смт. Нова Борова,вул. Макаренка, 8,Володимир-Волинського р-н245 95-174; 95-466; 95-003

КорбутВолодимирМиколайович

Пугачівський дитячий

ІІІ дівчата100

11500, с. Пугачівка, Коростенський р-н,(242) 6-92-90

ГулідовІван Григорович

Закарпатська область

Вільшанський

ІІІ-ІV змішаний

200

205626, Хустський р-н, с. Вільшани(242) 9-5553

БігунецьІванФедорович

Мукачівський ІІ

дівчата 110

89600, м. Мукачеве,вул. І.Франко, 53(231)2-2406; 2-3187; 2-7211

Маркулін Василь Юрійович

Виноградівський ІІ

хлопчики225

90300, м. Виноградів,вул. Станційна ,64 (243) 2-3546; 2-1561; 2-1927

ШарканьЮрій Петрович

Запорізька область

Чернігівський ІІІ-ІV

змішаний

180(зараз110)

71245, Чернігівський р-н,с. Калинівка(06140) 9-87-49

СлавовМикола Вікторович



91

Запорізький ІІ

хлопчики 155

69096, м. Запоріжжя,вул. Донецька,18 (0612) 57-01-50; 57-02-58

АловЛеонід Геннадійович

Івано-Франківська область

Коломийський дитячий

ІІІдівчата

9078200, м. Коломия,вул. Староміська, 23(233) 2-45-18; 2-76-37

ДенисМарія Йосипівна

Снятинський дитячий

IIхлопчики

11078300, м. Снятин,вул. Воєводи Коснятина,102(276) 2-28-81; 2-28-03

Шимчук Леонід Онуфрійович

Київська область

Білоцерківськийдитячий

IIхлопчики

200м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 27-А(263) 4-14-11; 4-14-10

Верещак АллаГеоргіївна

Кіровоградська область

Знам’янський дитячий

змішаний90

27400, м. Знам’янка, вул. Фрунзе, 120(233) 3-1227; 5-2244; 2-0462

Валько ТетянаІванівна

Новомиргородський дитячий

ІІзмішаний

16726000, м. Новомиргород,вул. Дудченка, 9(256) 2-16-75; 2-16-82

ГончаренкоЄвгенМиколайович

АР Крим

Білогорський дитячий

ІІ змішаний

18097600, м. Білогорськ,вул. Дубініна, 12(259) 9-14-06; 9-14-92

Кравченко Олександр Володимирович

Львівська область

Роздольськийдитячий

II-ІІІ хлопчики

7081650, Миколаївський р-н, смт. Ст. Розділ(241) 3-26-62; 3-42-29

Корда Роман Степанович

Буківський дитячийІІ-ІІІ-ІV дівчата

5082031, Ст. Самбірський р-н,с. Буково(238) 3-46-49; 3-46-35

Куць Ярослав Васильович

Миколаївська область

Степівськийдитячий

ІІІхлопчики

10557160, Миколаївський р-н, с. Степове38-14-94; 33-42-75

СлюсаренкоМикола Олександрович

Одеська область

Одеський дитячий

ІІ дівчата

21065038, м. Одеса,вул. Макаренко, 20(0482) 63-63-79

РусінБорисНісанович

Білгород-Дністровський

дитячийII

хлопчики226

67700,м. Білгород-Дністровський,вул. Приморська, 62(249) 2-49-18; 2-59-55

Даценко Микола Миколайович



92

Красносільський дитячий

IIIдівчата

16067560, Комінтернівський рн, с. Красносілка(255) 6-41-06

СенішинПетро Євстафійович

Ананіївський дитячий

ІІІхлопчики

11066400, м. Ананьїв,вул. Горького,1(263) 2-12-18

Вужеловська Віра Василівна

Полтавська область

Зіньківський дитячий

ІІ-ІV хлопчики

18038100, м. Зіньків,пров. Комунарський, 91(253) 3-16-96; 3-12-78

Синяговський Олексій Васильович

Новосанжарський дитячий

ІІ–ІV дівчата

15539300, смт. Нові-Санжари, вул. Пролетарська,33(244) 3-12-30

ЛисанОлена Петрівна

Рівненьска область

Мирогощанський дитячий 10535623, Дубенський р-н, с. Мирогоща(256) 77-2-81; 77-2-82

ГерасимчукЮрій Петрович

Сумська область

Білопільський дитячий

ІІ120

40000, м. Білопілля, вул. 3 Вересня, 21(243) 9-28-93

Турчин Володимир Іванович

Конотопський дитячий

IIдівчата

15541600, м. Конотоп, вул. Паризької Комуни, 30(247) 4-21-62; 4-30-59

ДоляАнатолій Володимирович

Тернопільска область

Петриківськийдитячий

ІІ дівчата

17647720,Тернопільський р-н, с. Петрики, вул. Зелена, 11 (03500) 27-52-33; 27-52-38

НовосадМихайло Іванович

М.-Подільськийдитячий


180

48751, Борщевський р-н,смт. Мельниця-Подільська,вул. Франка, 39(03541) 4-16-76; 4-12-28

Ціпівник ГалинаАндріївна

Харківська область

Комаровськийдитячий

ІІІ-ІV хлопчики

21032463, Харківський р-нп. Південне, вул. Кірова, 73(057) 48-63-49

УсовЄвгенВасильович

Богодухівський дитячий

ІІ-ІVдівчата

26562103, м. Богодухів, вул. Космічна, 7(258)2-23-01; 2-40-11; 2-23-16

ПановФедір Іванович

Шевченківський дитячий


200

63600, Шевченківський р-н, смт. Шевченково, вул. Леніна, 48(251)5-14-03; 5-18-71; 5-18-76

Барибіна Раїса Максимівна



93

Херсонська область

Дніпрянський дитячий

ІІІ150

74987 м. Нова Каховка, смт. Дніпряни, вул. Наддніпрянська, 1(249) 7-61-97; 7-63-49

Семенов Володимир Віталійович

Цюрупинський

І-ІV змішаний

230

75100, м. Цюрупинськ,пров. Ракитний, 28(242)2-32-54; 2-31-59; 2-32-67

ГрибовськаГаннаВасилівна

Хмельницька область

Меджибізький дитячий

ІІІ105

31533 Летичівський р-н,смт. Меджибіж,вул. Жовтнева, 107(257) 9-71-91

ХолодМиколаФедорович

Черкасська область

Смілянський дитячий

ІІ-ІV змішаний

20020700 м. Сміла, вул. Будьоного, 40(033)4-32-08; 4-33-12; 4-22-08

БогданАнатолійВолодимирович

Чернігівська область

Ніжинськийдитячий

ІІ-ІV130

16600, м. Ніжин, вул. Березанська, 44а(231) 4-22-01; 4-24-52

ГармашОлена Василівна

Замглайськийдитячий

ІІдівчата

14015000, Ріпкинський р-н,смт. Замглай, (241) 3-52-49; 3-52-03

МельникСергій Михайлович

Понорницькийдитячий

ІІІдівчата

6016220, Коропський р-н, смт. Понорниця, (256) 3-11-45; 3-24-81

ГриценкоВасиль Миколайович

Чернівецька область

Магальський


7660313 Новоселицький р-н,с. Магала(233) 6-23-21

ЗайделМихайлоІванович

м. Київ

Святошинський дитячий


290

03115, м. Київ, вул. Котельникова,51450-92-57; 450-92-71;450-82-59

СагайдакТамара Григорівна

Дарницькийдитячий

IIдівчата

20002121, м. Київ,вул. Ялинкова, 58/60564-62-03; 563-99-49

БезкрестновОлександрОлександрович



94

Додаток 2

КАРТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ВІДВІДУВАННЯДИТЯЧОГО БУДИНКУ-ІНТЕНАТУ МПСП I-IV ПРОФІЛЮ

Інструкція для спостерігача

Уважно ознайомтеся з картою до початку відвідування закладу, оскільки послідовність пунктів 1) – вимог стосовно спостереження може не співпадати з послідовністю вашого пересування закладом, що оцінюється і на території якого проводиться спостереження;Під час відвідування намагайтеся максимально точно відмічати необхідну інформацію й 2) фіксувати її у відповідних пунктах карти;Звертайтеся до персоналу закладу, адміністрації із запитаннями, коли заповнення певного 3) пункту потребує інформації, яку може надати представник персоналу або адміністрації;Під час звернення до персоналу, пояснюйте мету моніторингу, наголошуючи на його важливості, 4) пояснюючи, що ми маємо місію допомогти закладам працювати, ґрунтуючись на принципах прав людини. Фотографуйте (за можливістю) під час спостереження. Особливу увагу звертайте на деталі, 5) які входять до карти спостереження. ОБОВ’ЯЗКОВО запитайте дозволу на фотографування, особливо, коли на світлину можуть потрапити люди. Сфотографуйтеся самі біля закладу;Якщо Вам не вистачає відведеного у карті місця, використовуйте додаткові аркуші паперу, 6) зазначаючи на них номер пункту, відповідно до якого Ви ведете спостереження;Після відвідування закладу закінчіть роботу з картою, написавши загальні коментарі та 7) враження, які виникли у зв’язку з візитом до школи, а також зазначте, що і чому викликало у вас особливу увагу.

ДЯКУЄМО ЗА РОБОТУ!

Повна назва закладу1.

УМОВИ ПРОЖИВАННЯ

Відстань від найближчого населеного пункту (км., назва населеного пункту) 2.

Відстань до обласного центру (км., назва обласного центру)3.



95

Розташування - оточення (будівлі, природа) 4.

Яким видом транспорту можна дістатись до закладу (описати всі можливі варіанти). 5. Вкажіть час, що витрачається на проїзд і вартість проїзду, відповідно до можливого варіанту. Відмітьте – чи існує регулярне сполучення між закладом та населеним пунктом. Зазначте – яким є розклад регулярного сполучення

Вкажіть кількість приміщень / будівель закладу, їх призначення, наявність спортивного, 6. ігрового майданчиків, саду, городу, фермерського господарства, землі (га) тощо

7. Дайте загальний опис будівель, приміщень, де перебувають діти: технічний стан (відмінний, добрий, відносно добрий, поганий, аварійний тощо), загальний вигляд (наявність ремонту, колір, освітлення), чистота, оснащення приміщень

8. Зробіть опис будівель за такою схемою, що наведено починаючи з наступного аркуша



96

Будівля 1

1) Призначення будівлі (напр., корпус спальний і для занять, корпус тільки для ігор і т.п.)

2) Кількість дітей, для яких призначена будівля

3) Вік дітей, для яких призначена будівля

4) Кількість дітей в палатах і кількість палат

5) Кількість ігрових (навчальних) кімнат

6) Доріжки, що ведуть до будівлі, мають покриття:а) асфальтове, б) земляне (пісок), в) посипані щебенем, гравієм, г) інше

7) Наявність на доріжках, що ведуть до будівлі, перешкоджаючих елементів:а) наявність ям, щілин або зазорів більше 2 см., б) наявність бордюрів вище за 4 см., які перешкоджають переміщенню, в) інше важливе

8) Наявність пандуса при вході до будівлі та кут його нахилу

9) Наявність перил

10) Ширина дверей при вході до будівлі (норма – не менше 85 см.)

11) Наявність та висота порогів при вході до будівлі (норма – не вище 2,5 см.)

12) Наявність порогів у самій будівлі та їх висота



97

13) Ширина дверей в кімнатах

14) Матеріал покриття підлоги: а) паркетна дошка, б) лінолеум, в) бетон, г) килим, д) кахель, є) інше важливе

15) Стан підлоги: а) здуте покриття, б) наявність ям більше 2 см., в) наявність проводки, комунікацій, труб на проході, г) наявність нахилів підлоги, д) інше важливе

16) Наявність вікон, кількість, розміри

17) Вид опалення, його організація та стан забезпеченості

18) Вид освітлення, його організація, наявність у всіх приміщеннях, достатність наявного освітлення

19) Загальний опис обладнання меблями, характеристика меблів та їх стану

20) Інше, що є важливим



98

Будівля 2















99











100

Будівля 3















101











102

Будівля 4















103











104

СПАЛЬНІ КІМНАТИ АБО ПАЛАТИ

9. Вкажіть кількість вихованців, які розміщуються в одній палаті або спальній кімнаті (граничні та середній показники)

10. Опишіть - як виглядає палата або спальне приміщення (запах, кількість дверей, стіни, ліжка, інше обладнання – яке саме)

11. Опишіть ваші спостереження щодо наявності іграшок біля ліжок дітей, які цього потребують

12. Зазначте - наскільки часто за добу змінюється положення у лежачих вихованців

13. Опишіть - яким чином в палаті (спальній кімнаті) організовано «особистий простір»

14. Зазначте - проживання вихованців з різною статтю організовано сумісно чи окремо

ІГРОВІ КІМНАТИ

15. Вкажіть кількість ігрових кімнат у закладі

16. Опишіть звичайну ігрову кімнату: якими меблями обладнано, що розміщено на стінах, якою є підлога, чи є килим, які існують іграшки, які ще засоби або обладнання для ігор існують і т.п.

17. Зазначте - які іграшки доступні вихованцям та чому саме ці, яким чином організовано доступ до іграшок



105

18. Надайте інформацію - чи існують матеріали для занять прикладним мистецтвом (папір, ручки, олівці, фломастери, кольоровий папір, пластилін, бісер, нитки, спиці, природні матеріали, інше)

19. Надайте інформацію щодо наявності розкладу занять в ігрових кімнатах, видах занять, періодичних занять

ТУАЛЕТНІ, ВАННІ КІМНАТИ, ДУШ 20. Опишіть туалетні, ванні кімнати, душ: де вони розташовані, якою є їх кількість, чи наявні

перегородки в туалетних кімнатах, якщо приміщення не індивідуальні

21. Опишіть приміщення туалетної, ванної кімнат, душу, спираючись на наступні критерії:1). ширина дверей до туалету (норма 75-85 см.)2). ширина дверей до ванної кімнати (норма 75 – 85 см.) 3). наявність кабінок ( є, ні, індивідуальні кімнати)4). наявність перешкод при під’їзді до унітазу, якщо є, то опишіть – які5). наявність вільного простору для розвороту (норма – не менше D = 1,5 м.)6). наявність унітазів та їх кількість7). наявність поручнів та їх опис (відкидні, стаціонарні, інше)8). відстань від середини унітаза до поручня (норма – 45-50 см.)9). висота розташування рукомийника (норма – від підлоги до крана – до 85 см.)10). наявність додаткових засобів для прийняття душу, ванни (лежаки, інвалідні візки для

душу, поручні, стільчики - унітази і т.п.)11). наявність гарячої води (завжди, по розкладу, яким є розклад)

ІНШІ САНІТАРНО - ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ22. Опишіть стан забезпеченості дітей (індивідуальними, чи такими, що користуються разом)

засобами гігієни (памперси, зубні щітки, зубна паста, мило, шампунь, туалетний папір, прокладки, дезодорант, гребінець, інші); які гігієнічні засоби і в якій кількості витрачаються на дитину на добу

23. Опишіть спостереження щодо наявності послуг з гігієни (чистка зубів, памперси та їх зміна, кількість разів на день зміни памперсів, нігті, волосся); чи прийнято використовувати одноразові предмети багаторазово; чи вистачає памперсів



106

24. Опишіть ваші спостереження щодо прибирання, чим обробляють постільну білизну, як здійснюється провітрювання

ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ПРИЙОМУ ЇЖІ

25. Опишіть приміщення для прийому їжі. Якщо годування дітей відбувається не тільки в їдальні, то вкажіть – де саме це відбувається і як виглядає процес прийому їжі

26. Надайте інформацію щодо режиму харчування вихованців

27. Надайте інформацію щодо раціону харчування вихованців, різноманітність їжі, її якість за вашими спостереженнями

28. Опишіть техніку харчування вихованців; яким чином здійснюється прийом їжі (швидкість, періодичність, окремо чи всі разом харчуються вихованці…)

29. Зазначте кількість часу, що витрачається на харчування однієї дитини

30. Зазначте, яка кількість часу витрачається на те, щоб нагодувати всіх дітей, що закріплені за однією працівницею або одним працівником, скільки дітей закріплено за одиницею персоналу

КІМНАТИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

31. Вкажіть кількість навчальних кімнат у закладі



107

32. Зробіть опис навчальної кімнати: якими меблями обладнана, що знаходиться на стінах, якою є підлога, яким є світло в кімнаті, які засоби для навчання, обладнання наявні в кімнаті і т.п.

33. Опишіть ваші спостереження щодо використання у навчанні та спілкуванні спеціальних засобів комунікації у разі необхідності (мова жестів, абетка Брайля, інші форми)

34. Зверніть увагу і поділіться інформацією - чи існують розроблені навчальні програми для тих категорій дітей, які перебувають у закладі, приклади таких програм; чи такі програми є індивідуальні для кожного вихованця, чи для всіх однакові; як враховуються індивідуальні особливості

35. Надайте інформацію щодо наявності розкладу занять у навчальних кімнатах, видах занять, періодичності занять

36. Зазначте, хто проводить навчальні заняття

37. Зазначте - скільки тривають навчальні заняття і як часто вони проводяться

38. Опишіть ваші спостереження - чи враховується стан та розвиток дитини при проведенні заняття

39. Зазначте, якими навчальними посібниками користуються у закладі

40. Надайте інформацію - чи має заклад бібліотеку, які книжки в бібліотеці (загальна характеристика)

СПОРТИВНІ КІМНАТИ ТА ДЛЯ ЗАНЯТЬ ФІЗКУЛЬТУРОЮ

41. Вкажіть кількість спортивних кімнат у закладі



108

42. Опишіть спортивну кімнату: яке обладнання для занять існує, яким орієнтовно є розмір кімнати, якою є підлога, що розташовано на стінах і т.п.

43. Якщо існує інше спортивне обладнання у закладі (напр.. на відкритих майданчиках, в інших кімнатах, спеціальному приміщенні і т.п.), опишіть – де воно розташовано і яке саме це обладнання

НАЯВНІСТЬ ЗАСОБІВ ДЛЯ КОНТАКТІВ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

44. Опишіть - яке в закладі існує музичне обладнання, де воно розташовано, що можна сказати за спостереженнями стосовно його використання

45. Опишіть, який має заклад транспорт для вихованців, співробітників, спеціальний транспорт для тих вихованців, хто може пересуватись лише на візках; на скільки транспорт використовується

46. Надайте інформацію щодо існування у вихованців мобільних телефонів (у тих, кому стан здоров’я дозволяє ними користуватись); де зберігаються мобільні телефони; зазначте – чи помічали ви когось із вихованців – хто користується мобільним телефоном

47. Опишіть стан оснащеності закладу, його будівель та приміщень телевізорами, радіоприймачами, комп’ютерами і т.п.; зазначте – де розташована ця техніка, як вона використовується

48. Опишіть, якими технічними засобами, що дозволяє підтримувати контакт із зовнішнім світом, окрім зазначеного, оснащений заклад; зазначте – наскільки ці засоби використовуються за призначенням

49. Якщо є спеціальне приміщення для зустрічей – опишіть його (розмір, обладнання, кількість кімнат і т.п.)

50. Опишіть спостереження щодо інших можливостей вихованців у закладі контактувати з гостями, родичами



109

ЗАГАЛЬНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ

51. Зазначте, чи є у наявності для кожної дитини (підопічного(ої)) індивідуальні карти реабілітації, програми реабілітації

52. Опишіть - чи існують спеціально обладнані кабінети для здійснення реабілітаційних та лікувальних програм, як вони виглядають, чи користуються ними

53. Опишіть - чи забезпечені діти необхідними ліками, аксесуарами (окуляри, протези, спеціальне взуття і т.п.), адаптаційним обладнанням, що призначаються спеціалістами в результаті оглядів та що передбачені реабілітаційними та лікувальними програмами, відповідно до потреби

МОЖЛИВОСТІ ДІТЕЙ ДЛЯ АКТИВНОСТІ

54. Опишіть спостереження щодо забезпеченості дітей, які цього потребують індивідуальними засобами пересування (інвалідними візками, ходунками, каталками); зазначте - в якому стані ці засоби

55. Опишіть спостереження - чи можуть перебувати у денний час поза зоною ліжка діти, які можуть пересуватись

56. Надайте інформацію щодо наявності розкладу денної активності дітей та де такі розклади розташовані; які висновки можна зробити щодо можливості вихованців самостійно обирати денну активність, щодо того – хто складає розклад і хто його контролює (ця інформація може бути вказана в самому розкладі)

ЗАГАЛЬНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ПРИВАТНОСТІ

57. Опишіть ваші спостереження щодо питання – чи мають вихованці особисті речі та де вони зберігаються, як організовано доступ вихованців до особистих речей

58. Надайте інформацію - чи є можливість усамітнитися (двері на кабінках, гачок), якою є процедура відвідування цих приміщень



110

59. Зазначте - чи є можливість відвідати туалет / душ за потребою; чи зобов’язані вихователі наглядати за вихованцями поки вони знаходяться у туалеті / душі; чи залежить це від статі, стану здоров’я вихователя / вихованців

60. Опишіть, в якому стані одяг і взуття вихованців (у порівнянні із однолітками, які виховуються вдома); чи є одяг і взуття індивідуальними; Чи існує практика спільного користування одягом, білизною (наприклад, коли білизну складають перед банею разом, потім після прання видають орієнтуючись лише приблизно на розмір)

61. Зазначте, де зберігаються індивідуальні речі вихованців, який вони мають доступ до своїх особистих речей

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ПОВОДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛУ З ВИХОВАНЦЯМИ

62. Дайте характеристику ставлення персоналу до дітей

63. Якщо перебуваючи у закладі ви стали свідком випадків жорстокого поводження (насильства) вихователів, адміністрації, інших працівників по відношенню до вихованців, повідомте тут про такий випадок або випадки; які саме; як реагує на це адміністрація, вихователі

64. Опишіть ваші спостереження щодо виховання трудом, якщо таке існує

65. Опишіть ваші спостереження щодо стосунків між вихованцями, чи є випадки сексуального зазіхання, як на них реагує персонал

66. Зазначте – чи мають вихованці доступ до їжі (напоїв) у перервах між часом для їжі

67. Опишіть ваші спостереження щодо використання «психіатричних» медикаментів у корегуванні поведінки вихованців; якщо вони використовуються, то як часто, наскільки розповсюджена така практика; це є методом покарання чи загальна виховна практика



111

68. Опишіть ваші спостереження щодо умов праці персоналу та якості виконання ними їхніх функцій

ІНШІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

69. Персонал – зробіть загальну оцінку щодо присутніх (кількість жінок, чоловіків, орієнтовний середній вік, кількість присутніх вихователів на групу дітей, групу для занять або ігор і т.п.

70. Якщо під час відвідування закладу ви стали свідками особливих подій (відвідування батьками вихованця, святкування дня народження вихованців, свято у закладі, інше) коротко опишіть як це відбувалося

71. Загальні зауваження та спостереження

Карту заповнив: / /

Підпис П.І.Б.

Дата:



112

Додаток 3

ОПИТУВАЛЬНИК ДЛЯ ПЕРСОНАЛУ (ВИХОВАТЕЛІ, НЯНЕЧКИ, МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ (МЕДСЕСТРИ, ЛІКАРІ-СПЕЦІАЛІСТИ …), ВЧИТЕЛІ)

Інструкція для інтерв’юера

Уважно ознайомтесь зі змістом опитувальника та інструкцією до нього до зустрічі з респондентом.1.

Почніть вашу зустріч зі вступу такого змісту:2.

Шановний колего! Шановна колежанко!

Просимо Вас взяти участь у дослідженні, що проводиться в рамках моніторингу: «Дотримання прав людини в дитячих будинках-інтернатах I-IV профілю Міністерства праці та соціальної політики України», та відповісти на наші запитання. Ми сподіваємося почути Ваші думки, стосовно організації догляду за дітьми, які перебувають у закладі та забезпечення інтересів цих дітей, пропозицій – як це можна зробити ефективнішим з огляду на специфіку закладів. Інтерв’ю займе біля години Вашого часу, і якщо Ви не проти, я буду занотовувати Ваші відповіді, щоб не втратити нічого важливого.

Інтерв’ю є анонімним, Ваша думка необхідна для подальшого узагальнення інформації з різних регіонів, тому вказувати своє прізвище та ім’я не потрібно (за власним бажанням Ви можете це зробити ).

Дякуємо Вам заздалегідь, оскільки Ваша думка є дуже важливою у дослідженні, що проводиться!

Вступ є обов’язковим. Під час вступу Ви можете також поцікавитися можливістю застосувати диктофон. У випадку відмови не робіть жодних магнітофонних записів.

Завданням інтерв’юера є – чітко ставити наведені в опитувальнику запитання та уважно нотувати відповіді. 3. Інтерв’юер повинен максимально обмежити власне втручання у процес відповідей, втім це не виключає допомогу у поясненні окремої фрази, прохання наводити приклади і т.п.

Пересвідчиться, що респондент відповів на всі запитання опитувальника.4.

ДЯКУЄМО ЗА РОБОТУ!

1. Повна назва дитячого будинку-інтернату:

2. Місце розташування ДБІ (населений пункт, область, район):

3. Інтерв’ю проводиться з (вірний варіант підкреслити): а) вихователем; б) вчителем; в) нянечкою;

г) медичним працівником (хто саме ).

4. Освіта респондента (рівень, фах), стаж роботи в ДБІ:

5. Скажіть, що входить до переліку ваших посадових обов’язків?

6. Як ви оцінюєте – кількість вихованців за останні 5 років - зменшується чи збільшується? За

рахунок чого (наприклад, батьки менше/більше здають, влаштовують у заклади іншої форми,



113

більше/менше всиновлюють, більше/менше помирають і т.п.)

7. Чи забезпечені діти в повній мірі (індивідуальні, чи користуються, чи дають) засобами гігієни

(памперси, зубні щітки, зубна паста, мило, шампунь, туалетний папір, прокладки, дезодорант,

гребінець, інші)?

Так Ні

А). Якщо так, то чи користуються діти цими засобами гігієни?

Б). Хто відповідає за те, щоб контролювати особисту гігієну дітей?

В). Які гігієнічні засоби і в якій кількості витрачаються на дитину за добу?

Г). Чи вистачає памперсів та інших гігієнічних засобів?

Чи є можливість відвідати туалет/душ за потребою?

Так Ні

А). Якщо ні, то якими є причини цього?

Б). Чи зобов’язані вихователі наглядати за вихованцями поки вони знаходяться у туалеті/душі?

Чи залежить це від статі, стану здоров’я вихователя / вихованців?

8. Чи всі діти, без виключень, можуть без перешкод зайти або заїхати на візку до туалету?

Так Ні

А). Якщо є перешкоди для дітей на візках – вкажіть – що саме заважає їм користуватись

туалетною кімнатою:

Завузькі двері Немає де розвернутись на візку;

Немає поручнів, щоб мати опору Зависокі унітази для тих хто на візках

Інше (що саме):

9. Чи є наявною гаряча і холодна вода, душ, ванна? Якщо є графік подання, то який він?

10. Як часто прибирають приміщення для дітей, хто це робить, чим обробляють приміщення

при прибиранні, як часто змінюється постільна білизна, як часто та регулярно провітрюється

приміщення де є діти?



114

11. Наведіть приклади – якою є їжа вихованців протягом доби:

12. Де дитина приймає їжу?

У своєму ліжку У тій палаті, де вона лежить

У столовій або спеціально обладнаній для цього кімнаті


13. В якому положенні дитина приймає їжу?

У лежачому У сидячому У спеціальному кріслі


Якими приборами користуєтесь при годуванні дітей?

З пляшки З великої ложки З десертної ложки

Є спеціальна ложка для годування важких дітей з інвалідністю


Чи навчаєте ви дитину їсти самостійно?

Так, це входить до моїх обов’язків Так, але це не входить до моїх обов’язків Ні

А) Якщо відповідь ні, то чому? – поясніть:

14. Хто відповідає за навчання дітей навичкам самостійного прийняття їжі?

15. Яка кількість часу іде на годування однієї дитини?

16. Скільки часу є, щоб нагодувати всіх дітей, які закріплені за однією людиною?

17. Чи існують спеціально обладнані кабінети для втілення реабілітаційних та лікувальних

програм?

Так Ні

А) Якщо так, то як часто вони використовуються:

18. Чи існують індивідуальні програми реабілітації та лікування?

Так Ні



115

А) Якщо так, то хто контролює їх виконання?

19. Яких ресурсів бракує для виконання або кращого виконання програм реабілітації та лікування?

А) Людських. Кого саме? Як ви думаєте, чому?

Б) Матеріальних. Яких саме? Як ви думаєте, чому?

20. Наведіть приклади ваших обов’язків, що спрямовані на мінімізацію або попередження ускладнень

інвалідності:

Скільки разів на рік проводиться медичний огляд спеціалістами дітей, які перебувають у закладі?

А) Як і де фіксуються результати цього огляду?

Б) Хто відповідальний за фіксацію цих результатів?

В) Скільки часу в середньому витрачає кожний спеціаліст на кожну дитину?

Г) Огляд проводиться колективно (присутні усі діти в кімнаті де проводиться огляд, які оглядаються по

черзі) чи індивідуально (інших дітей, окрім дитини, яку оглядають в приміщенні де відбувається

огляд немає)?

Д) Огляд проводиться в палаті чи в окремому приміщенні (кабінеті, кімнаті)?

21. Які на вашу думку є проблеми щодо виконання призначень спеціалістів, що є результатами

періодичного медичного огляду дітей, які перебувають у закладі?

22. Що входить до ваших посадових обов’язків у разі необхідності надання першої медичної

допомоги дитині, яка перебуває у закладі?



116

23. Які, на вашу думку, є проблеми щодо забезпечення дітей необхідними ліками, аксесуарами

(окуляри, протези, спеціальне взуття і т.п.), адаптаційним обладнанням, що призначаються

спеціалістами в результаті оглядів та що передбачені реабілітаційними та лікувальними

програмами?

До яких оздоровчих закладів відправляються діти будинку - інтернату у разі необхідності?

А) За яким принципом і як часто?

Б) Якою є кількість дітей, які відвідали такі заклади останнім роком?

24. З якими питаннями (наведіть приклади) звертаються діти до лікаря (медичної сестри) за

потребою у будь-який час?

25. Які у разі необхідності використовуються у навчанні та спілкуванні спеціальні засоби комунікації

(мова жестів, абетка Брайля, інші форми)?

Якими є проблеми, пов’язані з використанням спеціальних засобів комунікації у разі необхідності?

26. Наведіть приклади навчальних програм для різних категорій дітей, які перебувають у закладі?

Чи такі програми є індивідуальні для кожного вихованця, чи для всіх однакові?

А) Чи такі програми є індивідуальні для кожного вихованця, чи для всіх однакові?

Б) Яку ви брали участь в розробці таких програм (якщо брали)?

27. Чи проводять навчальні заняття виключно педагоги закладу?

Так Ні

Якщо ні, то хто ще бере в цьому участь?

28. Чи вистачає спеціалістів для навчання вихованців, які перебувають у закладі?

Так Ні

Якщо ні, то кого саме не вистачає і якими є причини цього?



117

Наведіть приклади навчальних посібників, якими користується персонал у закладі?

29. Яка література для дітей існує у закладі і в який спосіб вихованці можуть знайомитись з її

змістом?

30. Чи співпрацює заклад з загальноосвітньою школою?

Так Ні

А) Якщо ні, то якою, на вашу думку, є причина цього?

Б) Якщо так, то в якій формі?

В) Чому саме в такій формі?

31. Які види занять проводяться в ігрових, навчальних кімнатах?

А) Якою є періодичність занять в ігровій, навчальній кімнаті?

32. Скільки є вихованців у закладі, які не навчаються?

А) Якими є зазвичай причини цього?

33. Скільки вихованців не відвідують ігрові кімнати ________, спортивні майданчики ________?

Якими є зазвичай причини цього?

34. Яким чином здійснюється професійна орієнтація вихованців закладу?

35. Чи розказуєте ви дітям про їхню стать, про зміни, які проходить людина із дорослішанням, про

те, що ніхто не має права торкатись інтимних міст дитини та примушувати робити те, що вона

не хоче?

Так Ні

А) Якщо ні, то якими є причини цього?



118

Б) До кого діти можуть звернутись у разі, якщо відчувають загрозу, біль або інші неприємні почуття

від контакту із будь-якою людиною?

В) Чи знають про це діти?

Чи навчають дітей навичкам мобільності (пересування на візках, орієнтація незрячих в просторі

тощо)?

Так Ні

А) Якщо так, то яким чином і хто це робить?

36. Які додаткові заходи проводяться з вихованцями (музичні, спортивні тощо…)?

37. Чи навчають вихованців у закладі навичкам самообслуговування?

Так Ні


Б) Якщо так, то, як саме навчають і яким саме навичкам?

38. Які соціальні навички випрацьовуються у дітей?

39. Чи мають вихованці можливість святкувати свої дні народження?

Так Ні

А) Як це може бути організовано?

Б) Яким є порядок відзначання свят у закладі?

40. Якими є умови для вихованців користування засобами мобільного зв’язку?

41. Чи мають можливість вихованці спілкуватись з іншими дітьми (не вихованцями закладу)

ровесниками?

Так Ні

А) Якщо так, то яким чином і як часто?



119

42. До яких (наведіть приклади) спортивних, рекреаційних та оздоровчих об’єктів (басейни,

літні табори відпочинку, оздоровчі заклади і т.п.) можуть їздити діти на відпочинок та

оздоровлення?

А) Діти з якими вадами не можуть потрапити до цих закладів, чому?

Чи існують випадки всиновлення, встановлення опіки, повернення в біологічну сім’ю?

Так Ні

А) Якщо так, наведіть приклади:

43. Яким чином вихованці можуть контактувати з гостями, родичами?

44. Як часто вихованці (підопічні) гуляють на свіжому повітрі?

45. Чи всі вихованці, які цього потребують, забезпечені індивідуальними засобами пересування

(інвалідними візками, ходунками, каталками)?

Так Ні


Б) Якщо так, то в якому стані ці засоби?

46. Скільки разів за добу змінюється положення у лежачих вихованців?

47. Що вихованці можуть робити протягом дня самостійно?

48. Вихованці яких категорій мають особисті речі?

А) Де зберігаються особисті речі (індивідуальні шафи, окрема кімната, де зберігаються речі всіх

вихованців )?

49. Де вихованці можуть побути наодинці, усамітнитись?



120

Яким чином вибирається одяг для вихованців (хто і як вибирає, чи можуть вони робити це

самостійно)?

А) Чи є одяг, білизна, взуття індивідуальними?

50. За які вчинки і яким чином можуть бути покарані вихованці?

51. Чи трапляються випадки жорстокого поводження серед вихованців?

Так Ні

А) Якщо так, то наведіть приклади:

Б) Якими зазвичай є дії персоналу, адміністрації у таких випадках?

52. Яким чином ви заохочуєте дитину робити те, що потрібно?

53. Чи використовуються «психіатричні» медикаменти у корегуванні поведінки, сексуальної

активності вихованців?

Так Ні

А) Якщо так, то як часто? Наскільки розповсюджена така практика? Це покарання чи загальна

виховна практика?

54. За які вчинки можуть звільнити з посади вихователя, молодшого медичного персоналу,

медсестру, лікаря?

А) Якщо були випадки звільнення персоналу за певні вчинки – наведіть приклади:

55. Чи існує у закладі Статут і яку роль він відіграє?

56. Чи відомі вам громадські організації, волонтери, інші люди, які зазвичай приїздять до інтернату

та допомагають дітям, цікавляться їхнім життям?

Так Ні



121

А) Якщо відомі, то як ви можете охарактеризувати стосунки між персоналом та такими сторонніми

людьми?

Б) Як часто хтось навідується до інтернату? Чи є такі візити регулярними?

57. Чи брали ви участь у навчальних програмах, тренінгах, семінарах і т.п. присвяченим правам

дитини?

Так Ні

А) Якщо так, наведіть приклади:

58. Наведіть приклади освітніх заходів (семінари, тренінги і т.п.), для персоналу, який працює в

сфері реабілітаційних послуг в ДБІ, якщо такі заходи вам відомі?

59. Де готують фахівців для роботи у цих закладах?

А) Як часто відбувається підвищення кваліфікації?

В) Для кого проводяться курси підвищення кваліфікації?

Наведіть приклади, якщо такі вам відомі, програм попередження або зменшення професійного

«вигорання» працівників ДБІ:

60. Чи є можливість у персоналу звернутись до психолога, отримати пораду – як поводити себе в

тій чи іншій ситуації (коли дитина поводить себе агресивно, влаштовує бійку і т.п.)?

Так Ні

А) Якщо так, то наведіть приклади:

Б) Що інше можуть зробити представники персоналу у таких випадках?

61. Чи є різниця між оплатою праці персоналу закладу та інших подібних закладів (напр. шкіл-

інтернатів, лікарень і т.п.)?

Так Ні

А) Коментарі:



122

62. Робота в цьому закладі є вашою постійною роботою, чи за сумісництвом?

Постійна За сумісництвом

63. Як ви оцінюєте умови своєї праці у закладі – наскільки важкими, поясніть вашу відповідь:

Що заважає роботі (професійній діяльності), які є проблеми, які зміни могли б покращити

становище?

64. Яку роботу окрім ваших посадових обов’язків ви змушені виконувати у закладі і чому?

65. Які додаткові знання ви би хотіли отримати для того, щоб виконання вами посадових обов’язків

було більш ефективним?

Дякуємо за допомогу!



123

Додаток 4

Контакти громадських та благодійних організацій,що працюють у сфері допомоги та захисту прав дітей-інвалідів

За матеріалами Каталогу організацій Всеукраїнської громадської організації «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю»

ВІННИЦЯ Вінницька міська громадська організація інвалідів з дитинства та батьків

дітей-інвалідів «Благовіст» Адреса: м. Вінниця, вул. І.Богуна, 99 Телефон: (0432) 53-13-80

Вінницька міська громадська організація молодих інвалідів «Помічник Адреса: м. Вінниця, вул. Космонавтів, 79/55 Телефон: (0432) 46-07-27 Електронна пошта: [email protected]

Вінницька міська організація соціального розвитку та становлення окремих малозахищенних категорій молоді «Паросток»

Адреса: м. Вінниця, вул. Фелікса Кона, 6, кв.43 Телефон: (0432) 43-22-61 Електронна пошта: [email protected] www.vn.iatp.org.ua/parostok

Вінницька міська громадська організація допомоги дітям-інвалідам з інтелектуальною недостатністю «Надія»

Адреса: м. Вінниця, вул. Стельмаха, 37, ду №4, Телефон: (0432) 62-43-91 Електронна пошта: [email protected]

Вінницька обласна громадська організація «Асоціація захисту та допомоги інвалідам «Відкриті Серця»

Адреса: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 64/3a Телефон: (0432) 32-22-24 Електронна пошта: [email protected]

ВОЛИНЬ Волинська обласна громадська організація батьків дітей з синдромом Дауна та

іншими порушеннями розвитку Адреса: м. Луцьк, вул. Кравчука, 6 Телефон: (0332) 71-13-31 Електронна пошта: [email protected]



124

Благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю «Відродження»

Адреса: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Заводська, 21, кв.82 Телефон: (05652) 4-16-74

Міський центр соціально-трудової реабілітації дітей-інвалідів дошкільного та молодшого шкільного віку «Надія»

Адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Комбріга Петрова, буд.21, Тополя-3 Телефон: (0562) 65-26-95 Державна установа

ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ Громадська організація міський клуб «Повір у себе» Адреса: м. Маріуполь, Донецька обл., пр-т Будівельників, 85-а Телефон: (0629) 37-91-21 Електронна пошта: [email protected]

Донецька міська громадська організація допомоги дітям-інвалідам та молодим інвалідам «Радуга»

Адреса: м. Донецьк, вул. Петровського, 117 Телефон: (062) 334-51-08 Електронна пошта: [email protected]

Донецька обласна благодійна організація милосердя «Джерело життя» Адреса: м. Макіївка, Донецька обл., 2-й мікрорайон, 12, кв.42 Телефон: (06232) 3-18-55 Електронна пошта: [email protected]

Житомирський обласний благодійний Фонд комплексної реабілітації дітей-інвалідів та молоді

Адреса: м. Житомир, вул. Довженка, 44 Телефон: (0412) 34-14-97 Електронна пошта: [email protected] (Для Бондар)

ЗАПОРІЖЖЯ Центр для дітей з ДЦП Адреса: вул. Парамонова, 6; Телефон: (097) 263-61-68 Електронна пошта: snegurochк[email protected]

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Коломийський міський благодійний фонд підтримки дітей та молоді з



125

інтелектуальною обмеженістю «Крокус» Адреса: м. Коломия, Ів.-Франківська обл., вул. Січових Стрільців, 25, кв.70 Телефон: (0343) 33-21-76 Електронна пошта: [email protected]

Благодійна організація «Українська благодійницька мережа» Адреса: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 Телефони: (0342) 502-403, 734-760 Електронна пошта: [email protected]; [email protected]; www.ubm.org.ua

КИЇВ Благодійна організація «Благодійний фонд «Лірос» Адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, 45/2, Телефон: (050) 913-96-07 Електронна пошта: [email protected]

Благодійне товариство допомоги дітям та дорослим інвалідам з розумовими вадами «Голосіїво»

Адреса: м. Київ, вул. Теремківська, 9. Телефон: (044) 250-03-78

Всеукраїнський фонд «Крок за кроком» Адреса: м. Київ, вул. Пушкінська, д.9-а, оф.4 Телефон: (044) 235-11-36 Електронна пошта: [email protected]; Веб-сайт: www.ussf.kiev.ua

Благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю «Джерела»

Адреса: м. Київ, вул. Богатирська, 16А, ду №607 Телефон: (044) 411-03-32; (044) 411-82-13 Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.djerela.kiev.ua

Благодійна установа «Спеціальна Школа Життя» Адреса: м. Київ, вул. Я.Гашека, 6-а Телефон: (044) 501-08-52; (044) 296-88-91 Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.school_maria.narod.ru

Громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом «Сонячне коло» Адреса: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 4Б Телефон: (044) 274-10-83 Електронна пошта: [email protected]



126

Громадська організація Спілка матерів розумово відсталих інвалідів Оболонського району м. Києва «Сонячний промінь»

Адреса: м. Київ, вул. Озерна, 26-а, ду 614, Телефон: (044) 412-14-56 Електронна пошта: [email protected] Громадська організація

Громадська організація «Центр лікувальної педагогіки «Сонячне подвір’я» Адреса: м. Київ, Коломиїський провулок, 9а Телефон: 044-257-13-05 Електронна пошта: [email protected]

Приватне підприємство «Спеціальна «Школа-Життя» Адреса: м. Київ, вул. Я.Гашека, 6-а Телефон: (044) 501-08-52 Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.school_maria.narod.ru

Білоцерківське міське товариство дітей-інвалідів і їх батьків «Аюрведа» Адреса: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Східна, 34. Телефон (04463) 9-63-89 Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.aurweda.org.ua

Громадське об’єднання Фонд підтримки молоді та культури «Добродій» Адреса: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 31 Електронна пошта: [email protected] Громадська організація

КРИМ Громадська організація молодих людей з обмеженими можливостями «Разом»

(м. Ялта) Адрес: АР Крим, м. Ялта, вул. Червоних партизан, 11, корп.1, кв.11 Тел.: (0654) 39-79-05; (0654) 32-72-44; (096) 484-72-14 (тел. керівника організації)

Луганська обласна молодіжна громадська організація «Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу — Схід»

Адреса: м. Луганськ, вул. Л.Кумача, 24 Телефон: (0642) 61-57-73 Електронна пошта: [email protected]

Луганський обласний центр соціальної адаптації сиріт з психоневротичними розладами



127

Адреса: м. Луганськ, вул. Рислянда, 10 Телефон: (0642) 50-85-85 Електронна пошта: [email protected] ЛЬВІВ Благодійна установа «Навчально-реабілітаційний центр «Джерело» Адреса: м. Львів, вул. Червоної Калини, 86-а Телефон: (032) 223-04-37, (0322) 227-36-00 Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.dzherelocentre.org.ua

Львівське обласне добровільне товариство захисту дітей-інвалідів хворих на ДЦП «Надія»

Адреса: м. Львів, вул. Підвальна,3

Благодійний фонд «Карітас-Львів УГКЦ» Адреса: м. Львів, вул. Листопадового чину, 12/8а, Телефон: (0322) 72-08-44 Електронна пошта: [email protected]

Благодійний фонд «Львівський центр підтримки осіб із занальними розладами розвитку «Відкрите серце»

Адреса: м. Львів, вул. Люблінська,95/40. Телефон: (0322) 64-47-55 Електронна пошта: [email protected]

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Бродівське районне добровільне товариство захисту дітей-інвалідів «Надія» Адреса: м. Броди, вул. Стуса 7-а. Електронна пошта: [email protected] Телефон: (0322) 4-37-91 Веб-сайт: www.dity.narod.ru

Громадська організація «Благодійне об’єднання неповносправної молоді «Промінь надії»

Адреса: м. Червоноград, Львівська область, вул. Миру,5 Телефон: (03249) 2-31-59 Електронна пошта: [email protected] ОДЕСА Громадська організація рідних дітей-інвалідів «Білий ангел» Адреса: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 27 Телефон: (0482) 67-13-79



128

Інститут реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку імені Януша Корчака

Адреса: м. Одеса, вул. Гайдара, 3А Телефон: (0482) 66-70-90 Електронна пошта: [email protected]

Громадська неприбуткова організація батьків дітей-інвалідів «Дім Сердець» Адреса: м. Іллічівськ, Одеська обл., вул. К.Маркса, 19, кв.911 Електронна пошта: [email protected]

Сергіївське товариство інвалідів дитинства «Надія» Адреса: смт. Сергіівка, Б-Дністровський р-н, Одеська обл., Вул. Гагаріна, 3 Телефон: (04849) 48-0-86

Білгород-Дністровська громадська регіональна Асоціація дітей-інвалідів «Подснежник»

Адреса: м. Білгород-Дністровський Одеської обл., вул. Південна, 14, кв.96 Телефон: (04849) 3-79-72 Електронна пошта: [email protected]

ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬГадяцькая міська організація дітей інвалідів та інвалідів з дитинстваАдреса: Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Титова, 38Телефон: (05354) 3-39-78

ПОЛТАВА Монтессорі-Центр реабілітації дітей-інвалідів дошкільного віку «Соняшник» Адреса: м. Полтава, вул. Некрасова, 6, кв.1 Телефон: (05322) 2-67-32 Електронна пошта: [email protected]

Полтавське міське об’єднання дітей-інвалідів з дитинства та їх опікунів Адреса: м. Полтава, вул. Чапаєва, 5, кв.2 Телефон: (0532) 22-34-26 Електронна пошта: [email protected]

РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ Асоціація захисту прав інвалідів з дитинства «Надія» Адреса: м. Кузнецівськ, Рівненська обл., м-н Будівельників, 1-59 Телефон: (03636) 3-79-30

СЕВАСТОПОЛЬ Благодійна організація «Центр допомоги дітям-інвалідам»



129

Адреса: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 143 Електронна пошта: [email protected]

СУМИ Благодійна організація «Агенція сприяння соціальним послугам» Адреса: м. Суми, вул. Сонячна,10Електронна пошта: [email protected]Веб-сайт: www.agency.iatipi.ua

Благодійний фонд «Росток» Адреса: м. Суми, вул. Супруна, 9 Телефон: (0542) 34-74-50

Сумське громадське об’єднання захисту прав та інтересів дітей-інвалідів з психофізичними вадами «Любисток»

Адреса: м. Суми, вул. Раскової, 130, НВК — дз №34 Телефон: (05420) 24-59-33 Електронна пошта: [email protected]

Сумське міське товариство допомоги дітям-інвалідам, що мають розумову відсталість «Феліцитас»

Адреса: м. Суми, вул. Воскресенська,4, кімн.19 Телефон: (0542) 37-03-34 Електронна пошта: [email protected]

ТЕРНОПІЛЬ Громадська організація родин дітей-інвалідів «Дитина» Адреса: м. Тернопіль, вул. Сахарова, 4 Телефон: (0352) 26-25-14 Електронна пошта: [email protected]

Тернопільський обласний благодійний фонд «Центр реабілітації дітей-інвалідів» Адреса: м. Тернопіль, вул. Рєпіна, 11 Телефон: (0352) 53-70-72 УЖГОРОД Благодійна Організація «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» Адреса: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 27/1, Телефон: (0312) 22-37-57, Електронна пошта: [email protected] Веб-сайт: www.cam-z.org



130

Медично-соціальний реабілітаційний центр «Дорога життя» Адреса: м. Ужгород, вул. Нахімова, 8 Телефон: (0312) 63-93-66 Електронна пошта: [email protected]

Ужгородська міська громадська організація Товариство захисту дітей з особливими потребами «Надія»

Адреса: м. Ужгород, вул. Оноківська,16 Телефон: (0312) 63-93-66 Електронна пошта: [email protected]

ХАРКІВ Благодійний фонд «Центр реабілітації інвалідів дитинства «Промінь» Адреса: м. Харків, пр-т Перемоги, 77а Телефон: (057) 336-72-10 Електронна пошта: [email protected]

Громадська організація інвалідів дитинства, дітей-інвалідів та членів їх сімей Дзержинського району м. Харкова «Промінь»

Адреса: м. Харків, вул. Берестова,14, кв.1 Телефон: (057) 336-72-10 Електронна пошта: [email protected]

Благодійний фонд «Інститут раннього втручання» для дітей з порушеннями розвитку та дітей-інвалідів

Адреса: м. Харків, вул.50-річчя ВЛКСМ, 52-а Телефон: (0572) 62-20-96 Електронна пошта: [email protected]

ХЕРСОН Херсонська міська громадська організація матерів дітей-інвалідів «Серце

матері» Адреса: м. Херсон, вул. Чекістів, 2 Телефон: (0552) 55-85-42 Електронна пошта: [email protected]

ЧЕРКАСИ Міська громадська організація «Школа Віра» Адреса: м. Черкаси, вул. Хоменка,8 Телефон: (0472) 63-18-39 Електронна пошта: [email protected]

ЧЕРНІВЦІ



131

Чернівецький обласний благодійний фонд «Діти-інваліди» Адреса: м. Чернівці, вул. П. Целана, 11 Телефон: (0372) 52-08-47

ЧЕРНІГІВ Чернігівська міська благодійна організація батьків і дітей-інвалідів з дитинства

«Логос» Адреса: м. Чернігів, пр-т Миру, 40 Телефон: (0462) 67-36-20 Електронна пошта: [email protected]



132

Додаток 5

Контакти волонтерів, які працюють в дитячих будинках-інтернатахдля дітей-інвалідів

Пугачівський дитячий будинок-інтернат, Житомирська областьМар’яна Воронович (050) 441-49-57Ліна Коваленко (096) 201-11-96

Знам’янський дитячий будинок-інтернат, Кіровоградська областьМар’яна Воронович (050) 441-49-57

Чернігівський дитячий будинок-інтернат, Запорізька область, Альберт Павлов (066) 513-34-35, [email protected]Наталія Снєгурова, [email protected]Анна Геращенко (095) 012-45-42, [email protected]

Ладижинський дитячий будинок-інтернат, Вінницька область Анна Геращенко (095) 012-45-42Леся Каландяк, [email protected]

Залучанський дитячий будинок-інтернат, Івано-Франківська область Леся Каландяк, [email protected]

Краснодонський дитячий будинок-інтернат, Луганська область Марина Потупало, [email protected]

Торезький дитячий будинок-інтернат, Донецька областьГеоргій Фортуньєв, [email protected]



133

НОТАТКИ



134

НОТАТКИ



135



136

Documents

Дотримання прав дітей з інвалідністю в будинках-інтернатах